Реферат: Ответы на госэкзамен 030502 «ису»

Ответы на госэкзамен 6.030502 «ИСУ»


1. Автоматизовані робочі місця - засіб сервісу користувачів у комп'ютерних системах


Діяльність працівників сфери управління (бухгалтерів, фахівців кредитно-банківської системи, плановиків і т. ін.) зараз орієнтована на використання розвинутих технологій. Організація і реалізація управлінських функцій вимагає радикальної зміни як самої технології управління, так і технічних засобів опрацювання інформації, серед яких головне місце посідають персональні комп'ютери. Вони дедалі більше перетворюються із систем автоматичного пере опрацювання вхідної інформації у засоби накопичення досвіду управлінських працівників, аналізу оцінки й вироблення якнайефективніших економічних рішень.

Тенденція до посилення децентралізації управління тягне за собою розподілене опрацювання інформації з децентралізацією застосування засобів обчислювальної техніки й удосконаленням організації безпосередніх робочих місць користувачів.

Автоматизоване робоче місце (АРМ) можна визначити як сукупність інформаційно-програмно-технічних ресурсів опрацювання даних, що забезпечують кінцевому Користувачеві автоматизацію управлінських функцій у конкретній предметній області.

Створення автоматизованих робочих місць припускає, що основні операції з накопичення, збереження і пере опрацювання інформації покладаються на обчислювальну техніку, а користувач виконує частину ручних операцій і операцій, що вимагають творчого підходу У підготуванні управлінських рішень. Персональна техніка застосовується користувачем для контролю виробничо-господарської діяльності, зміни значень окремих параметрів у ході рішення задачі, а також уведення вихідних даних в АІС для вирішення поточних задач та аналізу функцій управління.

АРМ як інструмент для раціоналізації й інтенсифікації управлінської діяльності створюється для забезпечення виконання певної групи функцій. Найпростішою функцією АРМ є інформаційно-довідкове обслуговування. Хоча ця функція тією або іншою мірою властива будь-якому АРМ, особливості її реалізації істотно залежать від категорії користувача.

АРМ мають проблемно-професійну орієнтацію на конкретну предметну область. Професійні АРМ є головним інструментом спілкування людини з обчислювальними системами, відіграючи роль автономних робочих місць, інтелектуальних терміналів великих ЕОМ, робочих станцій і локальних мереж. АРМ мають відкриту архітектуру і легко адаптуються до проблемних областей.

Локалізація АРМ дозволяє здійснити оперативне опрацювання інформації відразу з її надходженням, а результати опрацювання берегти як завгодно довго за вимогою користувача. В умовах реалізації управлінського процесу метою впровадження АРМ є посилення інтеграції управлінських функцій, і кожне більш-менш “інтелектуальне” робоче місце повинне забезпечувати роботу в багатофункціональному режимі.

АРМ виконують децентралізоване одночасне опрацювання економічної інформації на робочих місцях виконавців у складі розподіленої бази даних (БД). При цьому вони мають вихід через системний пристрій і канали зв'язку в ПЕОМ і БД інших користувачів; забезпечуючи в такий спосіб спільне функціонування ПЕОМ у процесі колективного опрацювання.

АРМ, створені на базі персональних комп'ютерів, — найпростіший і найпоширеніший варіант автоматизованого робочого місця для працівників сфери організаційного управління. Таке АРМ розглядається як система, що в інтерактивному режимі роботи дає конкретному працівникові (користувачеві) усі види забезпечення монопольне на весь сеанс роботи. Цьому відповідає підхід до проектування такого компонента АРМ, як внутрішнє інформаційне забезпечення, відповідно до якого інформаційний фонд на магнітних носіях конкретного арм повинен перебувати в монопольному розпорядженні користувача АРМ. Користувач сам виконує усі функціональні обов'язки з перетворення інформації.

Створення АРМ на базі персональних комп'ютерів забезпечує:

• простоту, зручність і «дружність» стосовно користувача;

• простоту адаптації до конкретних функцій користувача;

• компактність розміщення і невисокі вимоги до умов експлуатації;

• високу надійність і живучість;

• порівняно просту організацію технічного обслуговування.

Ефективним режимом роботи АРМ є його функціонування в межах локальної обчислювальної мережі як робочої станції. Це є особливо доцільним тоді, коли потрібно розподіляти інформаційно-обчислювальні ресурси між декількома користувачами.

Більш складною формою є АРМ із використанням ПЕОМ як інтелектуального термінала, а також із віддаленим доступом до ресурсів центральної (головної) ЕОМ або зовнішньої мережі. У даному разі декілька ПЕОМ підключаються по каналах зв'язку до головної ЕОМ, при цьому кожна ПЕОМ може працювати і як самостійний термінальний пристрій.

У найскладніших системах АРМ можуть через спеціальне устаткування підключатися не тільки до ресурсів головної ЕОМ-мережі, але й до різних інформаційних служб і систем загального призначення (служб новин, національних інформаційно-пошукових систем, баз даних і знань, бібліотечних системі тощо).

Можливості створюваних^ АРМ значною мірок) залежать від техніко-експлуатаційних характеристик ЕОМ, на яких вони базуються. З огляду на це на стадії проектування АР

Таблиця –

^ Запис — набір елементів даних, що розглядаються як єдине ціле.

Об’єкт , економічний об'єкт – це люди, матеріальні цінності, уявні побудови, моделі, події чи факти, про які можуть бути зібрані дані.

Файл (file)– множина записів одного типу.

Файл (інформаційний масив) - пойменована сукупність записів для об'єктів одного типу. Як правило, записи, що входять у файл, мають однакову структуру. Прикладом файлу можуть бути відомості про всіх працівників.

^ Стек – тимчасовий накопичувач інформації.

Деревом називається множина записів, розташованих по рівнях. Деревоподібна структура даних (ДСД), яка відображена спрямованим графом типу дерева, складається з набору елементів СОІ, розподілених на рівнях у такий спосіб:

на першому рівні розташований тільки один елемент, що називається коренем дерева;

до будь-якого елементу i-го рівня веде тільки одна адреса зв'язку;

до будь-якого елементу i-го рівня веде адреса зв'язку тільки від елемента (i – 1)-го рівня.



6. Визначте поняття інформаційної системи. Наведіть головні етапи типової схеми розробки інформаційної системи. Проведіть порівняння типової та прискореної схем розробки.

Інформаційна система — система, що організує пам'ять і маніпулювання інформацією про проблемну сферу.

На етапах 1 «Вивчення об'єкта» і 2 «Проведення необхідних науково-дослідних робіт» організація-розробник детально вивчає об'єкт автоматизації та проводить необхідні науково-дослідні роботи, пов'язані з пошуком шляхів і оцінкою можливості реалізації вимог користувача, оформлює та затверджує звіт про науково-дослідні роботи.

На етапі 3 «Розробка варіантів концепції інформаційної системи та вибір варіанта концепції інформаційної системи, який задовольняє вимоги користувача» в загальному випадку здійснюють:

1) розробку альтернативних варіантів концепції створюваної інформаційної системи і планів щодо їх реалізації;

2) оцінку необхідних ресурсів з їх реалізації та забезпечення функціонування;

3) порівняння вимог користувача та характеристик запропонованої системи і вибір оптимального варіанта;

4) визначення порядку оцінки якості та умов приймання системи;

5) оцінку ефективності, отриманої від системи.

На етапі 4 «Оформлення звіту про виконану роботу» здійснюються підготовка та оформлення звіту, який містить опис виконаних робіт та обґрунтування запропонованого варіанта концепції інформаційної системи.

Неавтоматизоване проектування ІС породжує багато проблем, пов'язаних з якістю як власне розроблення, так і проектної документації на систему. ІС як ОП є складною системою. З одного боку, ІС має багато різних елементів, які, у свою чергу, об'єднуються множиною неоднорідних структуроподібних зв'язків. З іншого боку, до розроблення ІС залучається велика кількість різних спеціалістів як розробником, так і підприємством (організацією), для якого створюється ІС. Це породжує дві глобальні проблеми проектування:

- відсутність цілісного уявлення про майбутню систему на перших етапах проектування, що спричинює потенційну необхідність перепроектування на стадіях упровадження та експлуатації ІС;

- необхідність узгодження проектних рішень, які виконуються різними спеціалістами і навіть організаціями. і Аналіз досвіду проектування реальних систем, а також механізмів реалізації технології неавтоматизованого Проектування ІС дає змогу деталізувати зазначені вище проблеми. До негативних властивостей та характеристик ІС, що проектується, можна віднести:

- неадекватність структури ІС поставленим перед нею цілям і завданням;

- неузгодженість структурних частин системи (підсистем, задач, файлів, БД);

- неузгодженість проектованої документації;

- неоднозначність трактування оформлених проектних рішень фахівцями різних профілів;

- надмірність проектної документації, яка полягає в дублюванні інформаційних одиниць у різних проектних Документах;

- неповнота проектної документації, пов'язана з тим, що в системі можуть залишитися неописаними окремі елементи, а також можуть бути відсутні специфікації деяких даних;

- неможливість ефективно простежити за документацією цілісну реакцію системи на зміну окремого чинника. Якщо, наприклад, необхідно з'ясувати, як ІС й окремі її задачі прореагують на додання (вилучення) якогось елемента, то для цього, як правило, треба прочитати всю документацію на систему.

Для подолання зазначених проблем у межах нових ІТ створено САSЕ-технологію проектування, яка стає все більш поширеною. Вона ґрунтується на використанні САSЕ-продуктів — програмного, методичного та інформаційного забезпечення САПР ІС. Основу САSЕ-технології проектування становить САSЕ-метод.

САSЕ-системи є програмно-технічними комплексами, що ґрунтуються, як правило, на потужних ПЕОМ або робочих станціях локальних мереж ЕОМ і реалізують у тому чи іншому обсязі концепції САПР ІС. Загалом САSЕ-системи забезпечують такі види підтримки проектних процедур:

- підтримку бази метаданих проекту;

- підтримку одночасної роботи групи аналітиків-проектувальників та координації її керівником розроблення (головним менеджером проекту);

- наскрізну підтримку ЖЦ системи;

- підтримку візуальних методів проектування;

- автоматизовану генерацію програмних продуктів за заданими специфікаціями;

- інформаційну підтримку розробників ІС на основі словників даних й ІПС;

- підготовку проектної документації.

Усі компоненти майбутньої ІС є інформаційними, або матеріальними об'єктами, що мають сукупність атрибутів. Описи таких об'єктів та їхніх атрибутів заносять у словник метаданих проекту — єдину його БД. Система перехресних посилань і таблиць цього словника забезпечує підтримку узгодженості, несуперечності. повноти та мінімальної надмірності проекту. Наявність засобів контролю несуперечності й узгодженості у словнику метаданих гарантує коректність операцій редагування проекту.

Підтримка роботи групи розробників забезпечується можливістю оперативного доступу кожного з них до всіх елементів створюваного проекту. З іншого боку, будь-які зміни і доповнення можуть бути внесені тільки за санкцією головного менеджера проекту.

Наскрізна підтримка ЖЦ система гарантується можливістю напівавтоматичного перетворення логічних моделей системи на відповідні програмні та технологічні продукти.

Візуальні методи проектування ґрунтуються на використанні графічних і табличних моделей, які, у свою чергу, будуються на основі погоджених діаграм, що мають детальні текстові супроводи.

Автоматизація генерування програмних продуктів ґрунтується на виконанні рутинних операцій кодування програм (опис даних, основна логіка оброблення, схеми БД, описи інтерфейсів) за заданими специфікаціями з застосування спеціальних генераторів програм. Згідно з таким принципом генеруються, наприклад, тексти вихідної мови в системах CLARION, FoxPro тощо. Іноді автоматична генерація кодів програм може досягти 90% їхнього обсягу.

Інформаційне забезпечення в САSЕ-системах має два аспекти:

- доступ до всього проекту в реальному часі для кожного розробника;

- формування різноманітних звітів, які стосуються складу, структури властивостей як проекту загалом, так і окремих його елементів.

Підготовка проектної документації змінює свій статус. Документація може бути виготовлена після завершення всього розроблення й бути готовою до виконання. Визначальною особливістю одержуваної за такого підходу документації є її несуперечливість.

Створення і використання систем автоматизованого проектування (САПР ІС) - новий напрямок у практиці створення ІС.

САПР ІС - організаційно-технічна система, яка складається з комплексу засобів автоматизації проектування, взаємопов'язаного з підрозділами проектної організації, і виконує автоматизоване проектування.

Комплекс засобів автоматизації проектування складається із сукупності засобів методичного, програмного, технічного, інформаційного та організаційного забезпечення.

У САПР ІС процес розробки розглядається з системної точки зору, а застосування ЕОМ передбачається на всіх етапах проектування. Стержневою вимогою до САПР ІС є можливість побудови і підтримки в системі проектування деякої глобальної інформаційної моделі об'єкта управління. Друга назва методу - модельне проектування.

Модель містить у формалізованому вигляді опис сукупності інформаційних компонентів і відношень між ними, включаючи їх зв'язки і алгоритмічні взаємодії. Інформаційна насиченість моделі має бути такою, щоб забезпечувалась можливість автоматизованого переходу до системи машинних алгоритмів, які складають сутність відповідної ІС. Особливості САПР ІС:

1. Наявність моделі управління. Вона є основою для створення ІС і підтримки її в реальному стані в процесі функціонування.

2. Комплексне охоплення проектування засобами, які включені до САПР ІС, на всіх етапах створення ІС.

3. Можливість інтерактивної взаємодії з ЕОМ як у процесі проектування ІС, так і під час функціонування створеної ІС.

4. Машинне документування проектних робіт.

5. Зниження трудомісткості проектування у 2 - 10 разів порівняно з пакетною технологією.

6. Досить високий рівень функціональної і адаптивної надійності. Недоліки:

1. Невідпрацьованість загальної теорії створення САПР ІС.

2. Малий досвід практичного застосування.

3. Складність експлуатації САПР.

4. Висока вартість розробки САПР ІС.

САПР ІС дає змогу максимально врахувати інтереси замовника і реалізацію в ІС будь-якої ідеології та технології вироблення й прийняття управлінських рішень.

В основу розробки ІС за допомогою САПР покладено модель економічної інформаційної системи узагальненого (гіпотетичного) об'єкта управління. Використання цієї моделі забезпечує:

нагромадження, узагальнення і зберігання даних про ЕІС об'єкта;

системний аналіз даних про ЕІС об'єкта управління з точністю до атрибутів, показників і взаємодій між ними;

створення моделі ЕІС конкретного об'єкта, яка призначена для генерації ІС, включаючи побудову структури БД і програмних засобів її ведення. Структурними елементами узагальненої моделі є: каталог атрибутів;

каталог показників; матриця атрибутного складу показників; напрямлений граф, який визначає інформаційні та алгоритмічні зв'язки показників; формули розрахунку показників; матриця зв'язків показників з вихідними і вхідними повідомленнями; таблиця опису вхідних повідомлень; таблиця опису вихідних повідомлень.

Із узагальненої моделі на основі параметричного опису предметної області формується модель ЕІС конкретного об'єкта управління. Потім модель використовується на наступних етапах проектування і при супроводженні створеної ІС.


7. Визначте поняття інформаційної системи. Економічна інформація її властивості, характеристики та структура. Типи реквізитів. Економічний показник

Інформаційна система — система, що організує пам'ять і маніпулювання інформацією про проблемну сферу.

У цьому визначенні, побудованому на ряді визначень, для нас важливим є таке:

• інформація — це не будь-які відомості, вона несе в собі щось нове, що зменшує існуючу невизначеність;

• інформація існує поза її творцем, це — відчуження знання від її творця; знання — це відображення дійсності в мисленні людини;

• інформація стала повідомленням, оскільки вона виражена певною мовою у вигляді знаків;

• повідомлення може бути записане на матеріальному носії (повідомлення є формою передачі інформації);

• повідомлення доступне для відтворення без участі автора;

• інформація передається в канали суспільної комунікації. Виходячи з наведеного вище визначення, зазначимо, що для інформації характерними є такі атрибути (рис. 1.3):



Рис. 1.3. Атрибути інформації

У загальному випадку інформація, що надходить до організації, дозволяє:

• визначати стратегічні, тактичні й оперативні цілі і завдання організації;

• здійснювати контроль за поточним станом організації, її підрозділів і процесів у них;

• ухвалювати обґрунтовані й своєчасні рішення;

• координувати дії підрозділів для досягнення цілей. Відсутність інформації викликає інформаційну потребу як усвідомлене розуміння відмінності між індивідуальним знанням про предмет і знанням, накопиченим суспільством. Процес насичення виробництва і всіх сфер життя і діяльності людини інформацією називається інформатизацією. Поступово насичення приводить до утворення інформаційного суспільства. Це — таке суспільство, в якому забезпечені всі умови для задоволення інформаційних потреб усіх громадян, організацій і держави; більшість працюючих або зайняті виробництвом, зберіганням, пере-опрацюванням і реалізацією інформації, або не в змозі виконувати свої виробничі обов'язки без цих процесів. Це означає, що громадяни такого суспільства володіють певною інформаційною культурою — умінням працювати з інформацією і використовувати для її отримання, опрацювання і передачі комп'ютерні інформаційні технології.

Наука, що займається вивченням властивостей інформації, питаннями її збору, зберігання, пошуку, переопрацювання, перетворення, поширення і використання в різних сферах діяльності людини, називається інформатикою.

Коли ведуть мову про інформацію, то мають на увазі ряд її властивостей, а саме:

1) інформація достовірна, якщо вона не спотворює істинного стану справ;

2) інформація повна, якщо її достатньо для розуміння і прийняття рішень;

3) інформація чітка й зрозуміла, якщо вона виражена мовою, якою спілкуються ті, для кого вона призначена;

4) цінність, якість інформації — це міра розширення, розвитку тезауруса (систематизованого словника понять з указанням смислових зв'язків між ними, тобто сукупності відомостей, що їх має у своєму розпорядженні користувач або система) сприймаючою стороною під час приймання та інтерпретації повідомлення, міра зниження стану невизначеності економічного суб'єкта, міра просування до мети;

5) адекватність інформації — це певний рівень відповідності, що створюється за допомогою отриманої інформації, образу реального об'єкта, процесу, явищу тощо.

Дані — це інформація, подана в формалізованому вигляді, прийнятому для опрацювання автоматичними засобами за можливої участі людини.

Виходячи з наведених вище визначень, співвідношення понять «інформація» і «дані» може бути подане такою схемою (рис. 1.4).

Оскільки в подальшому мова йтиме про організації, що працюють у сфері економіки, нас передусім цікавить економічна інформація.



Рис. 1.4. Ілюстрація співвідношення понять «інформація» та «дані»

^ Економічна інформація (ЕІ) — це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами і колективами людей у виробничій і невиробничій сферах.

До характеристик економічної інформації слід віднести:

• великі обсяги;

• багаторазове повторення циклів її отримання і перетворення у встановлені часові періоди (місяць, квартал, рік і т. ін.);

• різноманіття джерел і споживачів;

• значна питома вага рутинних процедур під час її опрацювання.

Економічну інформацію (ЕІ) можна класифікувати за цілою низкою ознак, а саме:

а) за функціями управління:

— планова;

— нормативна;

— облікова;

— аналітична;

б) за відношенням до об'єкта управління:




в) за моментом виникнення:

— первинна;

— похідна;

г) за сталістю змісту:

— умовно-стала;

— умовно-змінна;

д) за характеризованими сутностями:

— інформація про предмети (деталі, вироби, устаткування);

— інформація про процеси (технологія опрацювання, технологія виготовлення);

е) за елементами структури:

— реквізит;

— показник;

— масив;

— інформаційний потік;

— інформаційна база.

Розгляньмо дещо детальніше останню ознаку класифікації ЕІ, оскільки вона визначає характер можливих дій з цим видом інформації.

З погляду логіки управління та розміщення інформації на носіях прийнято розрізняти логічну та фізичну структури інформації. Фізична структура визначається типом відповідного носія (папір, магнітна стрічка, магнітний диск тощо).

Під логічною структурою інформації мають на увазі таку структуру, яка враховує погляд користувача (управління). Наведемо приклад — аналогію з процесу природного спілкування (обміну інформацією) між людьми. Серед елементів та рівнів такого спілкування традиційно виділяють такі: літера —> склад -> слово —> речення —> абзац тощо.

В ЕІ подібна логічна структура може бути подана таким чином:

Символ –> Реквізит –> Показник –> Масив –> Інформаційний потік –> Інформаційна база

Під символом розуміють елементарний нетрадиційний сигнал інформації, яка не має самостійного значення (літера, цифра, знак).

Реквізит — це найпростіша структурна одиниця інформації, яка є неподільною на смисловому рівні і яка відображає кількісну чи якісну характеристику сутностей (об'єктів, процесів тощо) предметної області.

Реквізит-ознака (Доз) містить якісну характеристику суттєвості, що дозволяє виділити (ідентифікувати) об'єкт із множини різних об'єктів.

Реквізит-основа (Кус) містить кількісну характеристику об'єкта, що визначає його стан.

Поділ реквізитів можна поділити на різновиди таким чином (рис. 1.5):



Рис. 1.5. Поділ реквізитів на кількісні та якісні

Розрізняють форму і значення реквізитів. Форма реквізиту виявляється в його назві (наприклад професія), а значення реквізиту «професія» — це назва конкретної професії (наприклад токар, фрезерувальник, технолог тощо).

У процесі опрацювання інформації реквізити-основи і реквізити-ознаки мають різне призначення, а саме: над реквізитами-основами виконують арифметичні операції, над реквізитами-ознаками — логічні.

^ Економічний показник — це інформаційна сукупність з мінімальним складом реквізитів-ознак () і реквізитів-основ (), достатнім для створення елементарного документа. Символічна формула для утворення показника має такий вигляд:



Зазначимо, що характер дій над і визначає і правила позначення їх за побудови відповідних показників, а саме:

а) реквізити-основи позначаються великими літерами алфавіту (зазвичай латинського) і слугують основними елементами під час побудови формули;

б) реквізити-ознаки групуючі позначаються маленькими літерами і слугують в якості індексів у формулах;

в) реквізити-ознаки довідкові ніяким чином не позначаються і виконують роль, що випливає з їхньої назви (довідкові).


8. Вимоги, які варто враховувати при розробці інформаційних систем, що функціонують у нових умовах виробництва.

Проектування ІС є особливо важливим етапом, адже саме тоді закладаються її базові характеристики (споживчі властивості), найголовнішими серед яких є якість і надійність. Це означає, що ІС у процесі свого функціонування має забезпечити:

- інформаційні потреби користувачів;

- адекватність ІС реальним інформаційним і технологічним процесам ОУ;

- високу економічну ефективність. Споживчі властивості ІС виражають:

- функціональна повнота. Відображає рівень задоволення інформаційних потреб користувачів — осіб, які приймають рішення (ОПР), та рівень автоматизації управлінських робіт на заданому ОУ;

- своєчасність. Забезпечується можливістю своєчасного здобуття потрібної інформації;

- функціональна надійність. Відображає надійність інформаційного, програмного, технічного та ергономічного забезпечень під час оброблення даних;

- адаптивна надійність. Виражається у властивості системи виконувати свої функції при їх зміні під впливом навколишнього середовища (зміна ресурсів, структури інформаційно-обчислювальної системи та ін).

Під час розроблення ІС слід ураховувати, що інформаційні потреби користувача залежать від рівня структури управління, на якому він знаходиться.

^ Перший, найнижчий, рівень (управління дільницею, робочим місцем) — оперативне управління. Саме таким є управління процесом випуску продукції. Суть його полягає в тому, що інженерно-технічний персонал під час управління виносить оперативні рішення, які визначаються набором різноманітних чітко визначених правил. Наприклад, прийняття рішення щодо збільшення запасів матеріалів, якщо їхній рівень стає нижчим від установленого.

^ Другий рівень стосується технічного або адміністративного втручання (управління цехом). Працівники цього рівня можуть приймати як регламентовані, так і нерегламентовані рішення. Управління будується на основі застосування методів моделювання процесів.

На цих рівнях прийняття управлінських рішень про виконання задач ІС повинно бути добре структурованим, а також мають бути задані правила вироблення рішень для можливих ситуацій, крім аварійних.

На третьому рівні реалізується стратегічне управління, що є функцією вищого управлінського персоналу. Процес прийняття рішень нерегламентований, тому особливо важливою для нього е довідкова функція ІС. Керівники системи управління, які не володіють формальними методами програмування, можуть використовувати мову запитів для доступу до інформації, що зберігається у файлах, не вдаючись до посередництва технічного персоналу. Тому під час проектування ІС слід ураховувати вимоги, пов'язані з функціями управління об'єктом, які вона має задовольняти:

- релевантність (лат. relevant — суттєвий, доречний). Одержувана інформація мусить бути відповідною запитам будь-якій ОПР (директора, майстра та ін. Існують відмінності між даними й інформацією. Інформація — це дані, релевантні споживачеві;

- управління за відхиленнями. Це не потребує значної кількості детальної інформації. ОПР повинні бути поінформовані про критичні чинники, що впливають на результати підприємства (фірми);

- точність. Дані, на основі яких формується інформація, мають бути адекватними і відображати поточний стан ОУ (не застарілі);

- своєчасність. Інформація має бути подана тоді, коли вона потрібна користувачеві;

- пристосованість. Система повинна задовольняти різні запити користувача. Наприклад, запит підсумковий (про обсяг збуту продукції), запит детальний (про обсяг збуту продукції за споживачами).

Під час проектування в ІС мають бути закладені адаптивні властивості, які б давали змогу оперативно модернізувати й згідно зі змінами, які виникли, в економічній інформаційній та організаційних системах управління економічним об'єктом, а також в інформаційно-обчислювальній системі.

Адаптивні властивості ІС мають забезпечувати її адекватність реальному процесу управління об'єктом.

Економічна ефективність ІС — це оцінка результативності системи, що визначається порівнянням витрат з одержаним від її використання ефектом як результатом діяльності ІС.

Ефект від упровадження ІС може бути соціальним, технічним та економічним.

^ Соціальний ефект характеризується впливом автоматизації на роботу працівників апарату управління, інформаційно-обчислювального центру (ІОЦ), а також на членів суспільства, соціальне обслуговування яких поліпшується з упровадженням ІС.

^ Технічний ефект характеризується швидкодією виконання певних операцій, збільшенням продуктивності машин, систем тощо.

Економічний ефект оцінюється економічним ефектом протягом року, економічною ефективністю (економією протягом року)» коефіцієнтом економічної ефективності, одноразовими і капітальними витратами, терміном окупності.

Економічний ефект протягом року виражає фактичну економію порівняно з витратами на створення ІС:

.

де Е — економічна ефективність ІС, що складається з прямої та побічної ефективностей, тобто причому . Тут — вартісні витрати оброблення даних за існуючим варіантом; — вартісні витрати за пропонованим у проекті ІС варіантом оброблення даних. Побічна ефективність ІС,



де — обсяги за рік продукції, яка реалізується, відповідно до і після впровадження ІС, грн.; — витрати на гривню продукції, що реалізується, відповідно до та після впровадження ІС, грн.; — прибуток від реалізації продукції до впровадження ІС, грн.

У наведеному вище виразі економічного ефекту протягом року — нормативний коефіцієнт ефективності (за галуззю народного господарства); К — сума одноразових і капітальних витрат, причому



де — передвиробничі витрати, пов'язані з проектуванням ІС; — капітальні витрати на придбання, транспортування, монтаж, налагодження обчислювальної техніки (ОТ) та допоміжного обладнання.

Коефіцієнт економічної ефективності, розрахункове значення якого має бути вищим від нормативного, обчислюється за формулою



Термін окупності одноразових і капітальних витрат визначається за формулою




9. Доведіть перевагу системного підходу до розробки інформаційної системи. Проаналізуйте структуру процесу експертної оцінки проектних рішень.

Системний підхід до створення інформаційної системи - це комплексне вивчення економічного об'єкта як одного цілого з представленням частин його як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними. При системному підході економічний об'єкт розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів однієї складної динамічної системи, яка перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, пов'язаних процесами перетворення вхідного набору ресурсів в інші вихідні ресурси. Системний підхід має такі принципи:

1) кінцевої мети - абсолютний пріоритет кінцевої (глобальної) мети;

2) єдності - розгляд системи як цілого, так і сукупності частин (елементів);

3) зв'язності - розгляд будь-якої частини разом з її зв'язками з оточенням;

4) модульної побудови ~ корисно виділяти модулі в системі та розглядати її як сукупність модулів;

5) ієрархії - корисно вводити ієрархію частин (елементів) і (чи) їх ранжування;

6) функціональності - спільний розгляд структури і функцій з пріоритетом функцій над структурою;

7) розвитку - врахування змін системи, її здатність до розвитку, розширення, заміни частин, нагромадження інформації;

8) децентралізації - поєднання рішень, які приймаються, та керування централізацією і децентралізацією;

9) невизначеність - врахування невизначеностей та випадковостей у системі.

Характерними ознаками системного (комплексного) підходу є: одночасне охоплення проектуванням великої кількості задач; максимальна типізація та стандартизація рішень; багатоаспектне уявлення про структуру інформаційної системи як про систему, що складається з кількох класів компонентів, та відносна автономна їх розробка; ключова роль баз даних:

локальне впровадження та збільшення фукціональних задач.

Задачею системного підходу до створення інформаційної системи є розробка всієї сукупності методологічних і соціально-наукових засобів обстеження (опис, аналіз, синтез, реалізація) систем різного типу.

У методологічному відношенні системний підхід базується на ідеї цілісності, цілеспрямованості, організованості об'єктів, що вивчаються, їх внутрішній активності та динамізмі. В розвитку системних розробок виділяють три напрямки: загальну теорію систем, математичну теорію системи і теорію складних систем.

^ Евристична процедура — процедура, яка не піддається формальному опису, не може бути описана алгоритмом і за певних обставин не забезпечує прийняття проектного рішення.

Проектувальник може впливати на умови виконання формалізованої та евристичної процедур, керуючись лише досвідом, інтуїцією, здоровим глуздом як власними, так і закладеними в експертному компоненті САПР у формі евристик.

Евристика — будь-яка вказівка на те, в якому напрямі треба вести або не вести пошук проектного рішення.

Евристики, що виключають з розгляду безперспективні сфери пошуку, називаються обмежувальними. Евристики, які не обмежують пошук, а вказують, в яких напрямах слід вести його в першу чергу, називаються напрямними. Евристика є абсолютною, якщо вона виключає з розгляду тільки такі сфери пошуку, для яких є повна гарантія того, що шукані елементи в них відсутні. Евристика є відносною, якщо вона виключає з розгляду такі сфери, в яких відсутність шуканих рішень можна стверджувати лише з певною (невеликою) ймовірністю.

Приклад:

Евристика для проектування відеокадру вихідного документа «передбачити поле вертикального скролінгу для тих рядків документа, що повторюються» — напрямна; «Не використовувати для широкоформатних документів горизонтальний скролінг стовпців документа на екрані дисплея» — обмежувальна.

Експертні компоненти САПР виділяються у самостійну підсистему, що має назву експертної підсистеми САПР. Надалі для спрощення викладу зазначеної підсистеми будемо застосовувати термін «експертна система». Таке Спрощення не порушує логіки викладу, оскільки будь-яка підсистема складної системи має загальносистемні властивості та є, відповідно, системою.

Експертна система — система, яка об'єднує можливості комп'ютера із знаннями і досвідом експерта у такій формі, що система може запропонувати розумну пораду або здійснити розумне розв’язання поставленої задачі.

Можливості комп'ютера означають його властивість зберігати інформацію про знання та досвід експертів, забезпечувати дружний інтерфейс із проектувальником» робити висновки, тобто одержувати варіанти розв'язків для заданих початкових вихідних умов.

Знання і досвід експертів-проектувальників зберігаються у спеціально організованій БЗ. Категорію «знання» можна трактувати як результат, здобутий пізнанням, або як систему суджень із принциповою та єдиною організацією, що ґрунтується на об'єктивній закономірності.

Якщо розглядати знання з погляду розв'язання задач проектування, то їх можна поділити на факти й евристики; перші вказують на добре відомі у певній проблемний сфері обставини. Знання цієї категорії іноді називають текстовими. Евристики ґрунтуються на власному досвіді експерта-спеціаліста з проектування ІС. Крім того, знання можна поділити на факти (фактичні знання) і правила (знання