Реферат: Теоретичний матеріал для самостійного опрацювання заступниками директорів з нвр за проблемою «Управлінський проект в дії»

Теоретичний матеріал для самостійного опрацювання заступниками директорів з НВР за проблемою «Управлінський проект в дії».

Термін опрацювання – вересень 2011р.

Методист Єремізіна Л.О.


МЕТОД ПРОЕКТІВ ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОСЛІДНИЦЬКИХ ПРАКТИЧНИХ ТА ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ ОСВІТИ


Мета вивчення теми:

Формування професійних компетентностей педагогів для впровадження активних методів навчання, що забезпечує активне залучення учнів у навчальний процес, індивідуалізацію навчання, кооперативне навчання та розвиток критичного мислення.


Метод проектів

Метод проектів виник у 1920-і рр. у сільськогосподарських школах США, в зв’язку з усе більшим розвитком і поширенням ідеї трудової школи. Проектне навчання було спрямовано на те, щоб знайти способи, шляхи розвитку активного самостійного мислення дитини, навчити її не тільки запам’ятовувати й відтворювати знання, які дає школа, але й уміти їх застосовувати на практиці. Загальний принцип, на якому базувався метод проектів, полягав у встановленні безпосереднього зв’язку навчального матеріалу з життєвим досвідом учнів, у їхній активній пізнавальній і творчій спільній діяльності в практичних завданнях (проектах) під час вирішення однієї загальної проблеми. Метод проектів успішно розвивався завдяки педагогічним ідеям американського педагога-психолога Дж. Дьюї, а також його учнів і послідовників В.X. Кілпатрика, Е.У. Коллінгса.

Ідеї проектного навчання виникли в Росії практично паралельно з розробками американських педагогів. В радянські часи велику увагу методу проектів приділяли Б.В. Ігнатьєв, М.В. Крупеніна, Н.К. Крупська, С.Т. Шацький, В.М. Шульгін. Радянські педагоги вважали, що критично перероблений метод проектів зможе забезпечити розвиток творчої ініціативи й самостійності учнів у навчанні, буде сприяти безпосередньому зв’язку між набуттям знань і вмінь, їхньому застосуванню для вирішення практичних завдань.

У 1929-1930 рр. універсалізація методу проектів і розвиток комплексної системи навчання призвели до складання й видання комплексно-проектних програм. За такої побудови навчального процесу, як нерідко стверджували багато педагогів-практиків, учні опинялися в різних життєвих ситуаціях, зустрічалися з труднощами й переборювали їх за допомогою інстинктів і звичок, а також тих знань, що потрібні для досягнення конкретної мети. Однак така мета часто носила лише вузько практичний характер і не повною мірою сприяла належному розвитку учня. В результаті такого підходу навчальні предмети заперечувалися, систематичне засвоєння знань під керівництвом учителя на уроці підмінювалося роботою з виконання завдань-проектів. Внаслідок цього рівень загальноосвітньої підготовки школярів різко знижувався.

На сучасному етапі розвитку освіти проектна методика детально досліджується в різних країнах. Сучасне проектне навчання знайшло широке застосування в освітніх системах навчання багатьох країн світу. Його висока ефективність підтверджується учителями Великобританії, США, Бельгії, Бразилії, Фінляндії, Німеччини, Італії й багатьох інших країн, де ідеї Дж. Дьюї (гуманістичного підходу до освіти) знайшли широке поширення й набули великої популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань і їхнього практичного застосування для вирішення конкретних проблем навколишньої дійсності в спільній діяльності школярів. Основна теза сучасного розуміння проектної методики зводиться до твердження: «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені потрібно, де і як я можу ці знання застосувати» − і в сучасних умовах знаходить поширення в багатьох освітніх системах, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними уміннями.

Багатьма дослідженнями останнього часу було підтверджено, що проектна діяльність виступає як важливий компонент системи продуктивної освіти і являє собою нестандартний, нетрадиційний спосіб організації освітніх процесів через активні способи дій (планування, прогнозування, аналіз, синтез), спрямованих на реалізацію особистісно-діяльнісного підходу.

Проектна методика як нова педагогічна особистісно-орієнтована технологія відображає основні принципи гуманістичного підходу в освіті: особлива увага до індивідуальності людини, її особистості; чіткість, орієнтація на свідомий розвиток критичного мислення учнів. Вона є альтернативою традиційному підходу до освіти, який ґрунтується, головним чином, на засвоєнні готових знань і їхньому відтворенні.

Ґрунтуючись на поняттях технології навчання і проектування, проектну методику слід розглядати як сукупність пошукових, проблемних методів, творчих за самою своєю суттю, що являють собою дидактичний засіб активізації пізнавальної діяльності, розвитку креативності й одночасного формування певних особистісних якостей учнів у процесі створення конкретного продукту.


Кожному учаснику проектної діяльності необхідно навчитися відрізняти цю діяльність від дослідницької.

^ Дослідницька діяльність – діяльність, яка пов’язана з рішенням учнями, педагогами творчої, дослідницької задачі з наперед невідомим рішенням (на відміну від практикуму, що служить для ілюстрації тих або інших законів природи) і припускаюча наявність основних етапів, характерних для дослідження в науковій сфері, нормовану виходячи з прийнятих в науці традицій: постановку проблеми, вивчення теорії, присвяченій даній проблематиці, підбір методик дослідження і практичне оволодіння ними, збір власного матеріалу, його аналіз і узагальнення, науковий коментар, власні висновки. Будь-яке дослідження, неважливо, в якій області природних або гуманітарних наук воно виконується, має подібну структуру. Такий ланцюжок є невід’ємною приналежністю дослідницької діяльності, нормою її проведення.

^ Проектна діяльність – спільна навчально-пізнавальна, творча діяльність учнів, педагогів, що має загальну мету, злагоджені методи, способи діяльності, направлена на досягнення загального результату діяльності. Неодмінною умовою проектної діяльності є наявність наперед вироблених уявлень про кінцевий продукт діяльності, етапів проектування (вироблення концепції, визначення мети і задач проекту, доступних і оптимальних ресурсів діяльності, створення плану, програм і організація діяльності по реалізації проекту) і реалізації проекту, включаючи його осмислення і рефлексію результатів діяльності.

Однією відмінністю дослідницької діяльності від проектної вважають те, що головним результатом дослідницької діяльності є інтелектуальний продукт, що встановлює ту або іншу істину в результаті процедури дослідження і представлений в стандартному вигляді. Необхідно підкреслити самоцінність досягнення істини в дослідженні як його головного продукту. Часто в умовах конкурсів і конференцій можна зустріти вимоги практичної значущості, застосовності результатів дослідження, характеристику соціального ефекту дослідження (наприклад, природоохоронний ефект). Така діяльність, хоча часто називається організаторами дослідницькою, переслідує іншу мету (саму по собі не менш значущу) – соціалізації, напрацювання соціальної практики засобами дослідницької діяльності. Керівник учнівської дослідницької роботи повинен віддавати собі звіт в зміщенні мети роботи, що проводиться, при введенні подібних вимог.

Сьогодні важливо зосередити зусилля людини на визначенні понятійного апарату проектної діяльності. Терміни “проект”, “проектування”, “проектна діяльність” ши­роко вживається в різних галузях знань і мають кілька значень. Насамперед звернемося до основних ви­значень цих термінів.

Корні поняття “проект” можна знайти в давньогрецькій культурі, де воно означає “перешкоду”, “задачу”, “запитання”. У сучасній педагогічній практиці поняття “проект” розглядається як форма, задум, план (проект – лат. “кинутий уперед”). Аналіз підходів до поняття “проект” деяких авторів відображений у табл. 1.

Таблиця 1.

^ Підходи до поняття “проект”

Автор

Сутність поняття “проект”

О. Пометун,

Цільовий акт діяльності, в основу якого покладено інтереси людини.

А. Цимбалару

Низка спланованих зазда­легідь послідовних дій, спрямованих на досягнення результату проектування.

С. Кримський

Систематична форма організації діяльності у взаємозв’язку її теоретичних та практичних аспектів.

І. Єрмаков

Результативна дія, прототип, прообраз передбачуваного або можливого об’єкта, стану.

А. Самохіна

Цілісна, складна робота, яка включає різні види діяльності, де оцінюється кінцевий продукт.

І. Зимня

Творча діяльність, проблемна за формою представлення матеріалу, практична за формою його застосування, інтелектуально насичена за змістом, яка відбувається в умовах постійного конкурсу думок.

П. Архангельський

Організація і виконання певного цільового завдання.

Л. Гур’є

Змістовно обґрунтована і документально оформлена ініціатива, яка спря­мована на досягнення освітніх цілей у межах певного часу.

В. Бурков,

Д. Новиков

Обмежена в часі цілеспря­мована зміна окремої системи з установленими вимогами до якості результатів, можливими рамками витрат засобів і ресурсів та специфічною організацією.

І. Чечель

Дидактичний засіб пізнавальної діяльності, розвитку креативності мислення і водночас формування певних особистісних якостей.

Є. Полат

Узагальнена модель визначення способу досягнення поставленої мети, алгоритму пізнавальної діяльності.

“Словник російської мови”

розробле­ний план спорудження, попередній текст будь-якого документа, задум чи план.

“Радянський енциклопедичний словник”

су­купність документів (розрахунків, креслень та ін.) для створення будь-якого спорудження чи виробу.

Проектува­ти – означає складати проект, припускати, планувати. Ширше визначення цього терміну мож­на знайти в “Радянському енциклопедичному словнику”, де проектування розглядається як процес створення прототипу, прообразу передбачуваного чи можливого об’єкта, стану.

Під проектною діяльністю розуміють систему практичних розумових дій особистості (колективу), спрямованих на створення певного творчого продукту.

Окремі питання застосування проектної діяльності відображено в дослідженнях сучасних українських (І. Єрмаков, М. Елькін, О. Коберник, С. Ящук, А.Цимбалару і т.д.), дослідників близького зарубіжжя (П. Лернер, Є.Полат, М. Епштейн, Т. Гречухіна, І. Зимня і т.д.) і зарубіжних науковців (Дж. Джонсон, А.Флітнер, П. Фрейре, Д. Хопкінз, Дж. Пітт та ін.). Дослідники вважають, що сьогодні проектність – це один із вимірів рівня культури народу, а проектна діяльність забезпечує активне залучення до вирішення власних життєвих та професійних завдань, допомагає учням та вчителям набути досвід майбутнього висококваліфікованого фахівця, сприяє розвитку індивідуальності дитини. На думку науковців, психолого-педагогічні можливості проектної діяльності досить високі, адже проектна діяльність оптимально забезпечує суб’єктне пробудження і розвиток особистості людини, оскільки цілком відповідає різним віковим потребам і особливостям. Як відзначає академік І. Бех, головна установка та спрямованість особистості в ранній юності полягає саме в діяльному самовизначенні, виборі власного життєвого шляху і пошуку рівноправних взаємин із дорослими. Тому, проектне навчання не тільки спонукає до розумно вмотивованої діяльності відповідно до вікових і навчальних інтересів старшокласників, а й істотно трансформує роль педагога в керівництві нею.

Проектна діяльність допомагає мо­лодій людині включитися в активну соціальну дію, оволодівши здатнос­тями через проект власного розвитку змінювати цей світ. У проектній діяльності докорінно змінюються відносини “вчитель – учень”: учень – суб’єкт навчання, учитель – партнер.

Таким чином, специфіка проекту полягає в зміні суб’єктно-об’єкт­них відносин у процесі навчання й виховання. Педагогічна теорія і практика переконливо засвідчили, що ефективність системи навчання вища, якщо учень сам стає суб’єктом навчання. Активна позиція учня і реалізація принципу “вчитися, діючи” є важливою характе­ристикою проектної роботи. Як вважає кандидат педагогічних на­ук А. Самохіна, іманентними властивостями проектної роботи є такі характеристики:

1) проект – це цілісна робота, її не можна закінчити, зупинившись на півдорозі, оскільки оцінюється кінцевий продукт;

2) проект – складна робота, яка включає різні види діяльності;

3) обов’язковим атрибутом є реальна практична діяльність. Практика – системотвірний компонент розвитку життєвої компетентності учнів;

4) проектна діяльність ґрунтується на активній соціальній дії у вирішенні життєво значущої проблеми.

Асоціація Дальтон-план-шкіл Нідерландів розробила такі правила для вчителя, який вирішив працювати за допомогою методу проектів:

Учитель сам вибирає, чи буде він працювати за допомогою ме­тоду проектів. При цьому всі члени шкільного колективу поділяють відпо­відальність за його роботу.

Учитель повністю відповідає за дітей, які беруть участь у про­екті, за їхні успіхи і за їхню безпеку.

Учитель довіряє учням, вважає їх рівноправними учасниками спільної творчої роботи і постійно підкреслює своєю поведінкою цю довіру.

Учитель надає учням можливість вільно й самостійно працювати. Він створює для цього всі умови.

Учитель вибирає нову позицію, переходячи від ролі лектора й контролера до ролі помічника й наставника.

Учитель стежить за своїм мовленням з точки зору дальтонівського підходу (не “Ти зробив це неправильно!”, а “Чому ти це зробив так?”).

Учитель втручається в самостійну роботу дітей тільки тоді, коли цього вимагають обставини або учні самі про це просять.

Знання типології проектів, використовуваних у мережах або у звичайному навчальному процесі, може надати істотну допомогу координатору проекту при розробці цих проектів, їхньої структури, при координації діяльності учасників у групах.

Залежно від принципу, який покладений в основу проектів, їх класифікація може бути різною (табл. 2).

Таблиця 2.

^ Класифікація проектів зарубіжних дослідників

Ознака

Види проекту

Кілпатрик (за

домінуючою

діяльністю)

- конструктивний (втілення ідеї в зовнішню форму);

- естетичний (сприймання художнього твору);

- умовивідний (наукове дослідження питання);

- ознайомлювальний (збагачення розуму дитини новими знаннями та навичками).

Коллінгс (за основним методом)

- екскурсійний; ігровий;

- конструктивний; проект розповіді.

Мак Меррі (за провідною галуззю)

- ремеслений (ручної праці);

- торгівельно-промисловий;

- технічний (прикладних наук);

- історичний і географічний;

- літературний.

Уоткінс (за навчальною метою)

- проект визначення;

- створення колекції;

- побудови;

- аналізу;

- спостереження;

- контролю (догляду);

- читання.

Розглянемо типологію проектів, виділену Є. Полат. Автор визначає типологічні ознаки, які представлені в табл. 3 “Типологічні ознаки проектів”.

Таблиця 3.

^ Типологічні ознаки проектів (за Є. Полат)

№

Ознака

1.

Домінуюча в проекті діяльність

2.

Предметно-змістовна сфера

3.

Характер координації проекту

4.

Характер контактів

5.

Кількість учасників

6.

Тривалість виконання

У відповідності з ознаками визначені такі типи проектів (табл. 4):

^ Таблиця 4.

Типи проектів (за Є. Полат)

№

Типологічна ознака

Тип проекту

1.

Домінантна ді­яльність

1. Дослідницькі. 2. Пошукові. 3. Творчі. 4. Прикладні (практично орієнтовані). 5. Рольові. 6. Інформаційні.

2.

Предметно-зміс­това галузь знань

1. Монопроект (у межах однієї галузі знань). 2. Міжпредметний проект.

3.

Характер коорди­нації проекту

1. Безпосередній (жорсткий, гнучкий). 2. Опосередкований (імітує учасника проекту).

4.

Характер кон­тактів

1. Серед учасників однієї школи, класу, міста, ре­гіону, країни. 2. Серед учасників різних країн світу.

5.

Кількість учасни­ків проекту

1. Особистісні. 2. Парні. 3. Групові.

6.

Тривалість вико­нання проекту

1. Короткотермінові. 2. Середньої тривалості. 3. Довготривалі.

В деяких джерелах подають таку класифікацію проектів (табл. 5).

Таблиця 5.

Класифікація проектів

№

^ Ознаки класифікації

Види проектів

1.

Рівень розробки та реалізації

Малий проект (шкільний); метапроект (міжшкільний, районний, обласний); мегапроект (міжобласний, всеукраїнський, міжнародний).

2.

Термін реалізації

Короткотерміновий (оперативний); тактичний; довготерміновий (стратегічний).

3.

Зміст

Управлінський; дидактичний; виховний; рекламний; маркетинговий; технічний; комплексний.

Розробляючи проект, треба знати основні його ознаки і риси.


^ Особливості проектів відповідно за першою ознакою

Дослідницькі проекти. Такі проекти вимагають добре продуманої структури проекту, позначених цілей, актуальності проекту для всіх учасників, соціальної значимості, продуманих методів, у тому числі експериментальних і досвідчених робіт, методів обробки результатів.

^ Творчі проекти. Такі проекти, як правило, не мають детально проробленої структури, вона тільки накреслюється й далі розвивається, підкоряючись логіці й інтересам учасників проекту. У найкращому разі можна домовитися про бажані, плановані результати (спільній газеті, творі, відеофільмі, спортивній грі, експедиції, ін.). Оформлення результатів проекту може бути у вигляді збірника, сценарію, програми свята, відеофільму й т.д.

^ Пригодницькі, ігрові проекти. У таких проектах структура також тільки накреслюється й залишається відкритою до закінчення проекту. Учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути літературні персонажі або вигадані герої, що імітують соціальні або ділові відносини, що ускладнюють придуманими учасниками ситуаціями. Результати роботи можуть накреслюватися на початку проекту, а можуть вимальовуватися лише до його кінця. Відзначається високий ступінь творчості.

Інформаційні проекти. Цей тип проектів споконвічно спрямований на збір інформації про якийсь об’єкт, ознайомлення учасників проекту із цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів, призначених для широкої аудиторії. Такі проекти також, як і дослідницькі, вимагають добре продуманої структури, можливості систематичної корекції по ходу роботи над проектом. Структура такого проекту може бути позначена в такий спосіб:

мета проекту – результат (стаття, реферат, доповідь, відеоматеріали та ін.);

предмет інформаційного пошуку – поетапність пошуку з позначенням проміжних результатів – аналітична робота над зібраними фактами – висновки – коректування первісного напрямку (якщо потрібно) – подальший пошук інформації з уточнених напрямків – аналіз нових фактів – узагальнення – висновки й т.д. до одержання даних, що задовольняють всіх учасників проекту, – висновок, оформлення результатів (обговорення, редагування, презентація, зовнішня оцінка).

^ Практико-орієнтовані проекти. Ці проекти відрізняє чітко позначений із самого початку результат діяльності учасників проекту. Причому цей результат обов’язково чітко орієнтований на соціальні інтереси, інтереси самих учасників роботи (газета, документ, відеофільм, звукозапис, спектакль, програма дій, проект закону, довідковий матеріал, ін.).

Такий проект вимагає добре продуманої структури, навіть сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них, чіткі виходи й участь кожного в оформленні кінцевого продукту. Тут особливо важлива гарна організація координаційної роботи в плані поетапних обговорень, коректування спільних і індивідуальних зусиль, в організації презентації отриманих результатів і можливих способів їхнього впровадження в практику, організація систематичної зовнішньої оцінки проекту.


Види проектів за другою ознакою

Літературно-творчі. Це найпоширеніші типи спільних проектів. Діти різних вікових груп, різних країн миру, різних соціальних шарів, різного культурного розвитку, нарешті, різної релігійної орієнтації поєднуються в бажанні творити. Іноді, як це було в одному із проектів, координатором якого виступав професор Кембриджського університету Б. Робінсон, сховану координацію здійснює професійний дитячий письменник, завдання якого в ході сюжету, що грає, навчити учасників грамотно, логічно й творчо викладати свої думки.

Природничо-наукові. Найчастіше бувають дослідницькими, що мають чітко позначене дослідницьке завдання (наприклад, стан лісів у даній місцевості й заходи щодо їхньої охорони).

^ Екологічні проекти так само, як правило, вимагають залучення дослідницьких, наукових методів, інтегрованого знання з різних областей. Частіше вони бувають практико-практико-орієнтованими одночасно (кислотні дощі; флора й фауна наших лісів; пам’ятники історії й архітектури; безпритульні свійські тварини в місті та ін.).

^ Язикові (лінгвістичні). Надзвичайно популярні, оскільки вони стосуються проблеми вивчення іноземних мов, що особливо актуально в міжнародних проектах і тому викликає живий інтерес учасників проектів. Відповідно до зазначених ознак можна запропонувати наступну типологію проектів з іноземних мов:

навчальні проекти, спрямовані на оволодіння язиковим матеріалом, формування певних мовних навичок і вмінь;

лінгвістичні, спрямовані на вивчення язикових особливостей, язикових реалій (ідіом, неологізмів, приказок і т.п.), фольклору;

філологічні, спрямовані на вивчення етимології слів, літературні дослідження, дослідження історико-фольклорних проблем і ін.

^ Культурологічні проекти пов’язані з історією й традиціями різних країн. Без культурологічних знань дуже важко буває працювати в спільних міжнародних проектах, тому що необхідно добре розбиратися в особливостях національних і культурних традицій партнерів, їхньому фольклорі. Культурологічні (країнознавчі) проекти припускають розвиток язикових і мовних умінь і навичок на більш-менш просунутому рівні володіння язиком за допомогою організації міжкультурного спілкування з метою ознайомлення з культурою, історією, етнографією, географією, економікою, політикою, державним устроєм країн партнерів, мистецтвом, літературою, архітектурою, традиціями й побутом народів і т.д. Проекти цього типу доцільно проводити з носіями язика, що випливає із цілей, описаних вище.

З погляду змісту культурологічні проекти бувають:

історико-географічні, присвячені історії країни, міста, місцевості, географії країни, міста, місцевості;

етнографічні, націлені на вивчення традицій і побуту народів, народної творчості, етнічного складу народу, що проживає на даній території, національних особливостей культури різних народів і т.д.;

політичні, ціль яких ознайомлення з державним устроєм країн, з політичними партіями й громадськими організаціями, із засобами масової інформації і їхнім впливом на державну політику, із законодавством країни й т.д.;

присвячені проблемам мистецтва, літератури, архітектури, культури країни досліджуваної мови;

економічні, присвячені проблемам фінансової й грошової системи, оподатковування й т.д.

Рольово-ігрові також досить популярні й часто сполучаються з якимось іншим напрямком проекту, наприклад, пригодницьким, або літературно-творчим, або культурологічним. Рольово-ігрові й ігрові проекти, так само, як і культурологічні, припускають розвиток язикових і мовних умінь і навичок володіння язиком за допомогою організації міжкультурного спілкування на двох останніх рівнях засвоєння язикового матеріалу (рівень застосування за аналогією, рівень творчого застосування).

Зі змістовної точки зору ігрові й рольово-ігрові проекти можуть бути наступних типів:

уявлювані подорожі, які можуть переслідувати найрізноманітніші мети: навчання мовним структурам, кліше, специфічним термінам, діалоговим висловленням, описам, міркуванням, умінням і навичкам з інших областей знань;

імітаційно-ділові, моделюючі професійні, комунікативні ситуації, які максимально наближають ігрову ситуацію до реального;

драматизовані, націлені на вивчення літературних творів в ігрових ситуаціях, де в ролі персонажів або авторів цих добутків виступають учні;

імітаційно-соціальні, де учні виконують різні соціальні ролі (політичних лідерів, журналістів, учителів, ін.).

^ Спортивні проекти поєднують учасників, що захоплюються яким-небудь видом спорту. Часто вони в ході таких проектів обговорюють майбутні змагання улюблених команд (або своєї власних); методики тренувань; діляться враженнями від якихось нових спортивних ігор; обговорюють підсумки великих міжнародних змагань та ін.

^ Географічні проекти можуть бути дослідницькими, пригодницькими та ін.

Історичні проекти дозволяють їхнім учасникам досліджувати найрізноманітніші історичні проблеми; прогнозувати розвиток подій політичних, соціальних, аналізувати історичні події, факти.

^ Музичні проекти поєднують партнерів, що цікавляться музикою. Це можуть бути аналітичні проекти, творчі, коли учасники можуть навіть спільно складати якийсь музичний добуток, аранжувати його.


^ За третьою ознакою – характеру координації – проекти можуть бути:

з відкритою, явною координацією. У таких проектах координатор виступає у проекті у власній своїй функції, ненав’язливо направляючи роботу учасників, організувати, якщо буде потреба, окремі етапи проекту, діяльність окремих його учасників (наприклад, якщо потрібно домовитися про зустріч у якійсь офіційній установі, провести анкетування, інтерв’ю з фахівцями, зібрати репрезентативні дані та ін.);

зі схованою координацією. У таких проектах координатор не виявляє себе в діяльності груп учасників у своїй функції, а виступає як повноправний учасник проекту (один з...). Прикладом таких проектів можуть служити відомі проекти, організовані й проведені у Великобританії (Кембридж, Б. Робінсон), у яких в одному випадку письменник виступав як учасник проекту, намагаючись “навчити” своїх “колег” грамотно й літературно викладати свої думки. Наприкінці цього проекту був виданий збірник дитячих розповідей по типу арабських казок. В іншому випадку як такий схований координатор економічного проекту для старшокласників, виступав британський бізнесмен, що під видом одного з ділових партнерів підказував ефективні рішення конкретних фінансових, торговельних, інших угод, у третьому випадку для дослідження деяких історичних фактів у проект був уведений професійний археолог, що, виступаючи в ролі некваліфікованого фахівця, направляв “експедиції”.

Що стосується таких ознак, як характер контактів, тривалість проекту й кількість учасників проекту, то вони не мають самостійної цінності й повністю залежать від типів проектів.

І. Єрмаков визначає наступний орієнтовний план реалізації навчальних проектів у процесі розвитку життєвої компетентності учня 12-річної середньої школи. План передбачає реалізацію наступних різновидів навчальних проектів:

^ Творчі проекти – пов’язані з проектуванням та втіленням інноваційних ідей (в галузі техніки та мистецтв, навчальних і соціальних процесах, пов’язаних з життєдіяльністю громади, школи, учнів).

Ігрові проекти – це навчальні проекти, пов’язані з організацією та розвитком ігрової діяльності школярів. Вони можуть здійснюватися у сфері спорту, рольових, інтелектуальних ігор тощо.

Пізнавальні проекти – проекти, пов’язані з пізнанням певних природних та соціальних процесів і явищ в польових умовах, що передбачено змістом освіти.

Дослідницькі проекти – спрямовані на формування в учнів вмінь та навичок науково-дослідної діяльності, навчальну імітацію елементів дослідницької діяльності вчених у процесі навчання.

Культурологічні проекти – пов’язані з вивченням та відродженням звичаїв та традицій української культури, дослідженням її історії; вивченням культур інших народів.

Інформаційні проекти – покликані сформувати інформаційну культуру учнів, сприяти практичному застосуванню та перевірці навичок роботи з інформаційною технікою, інформаційною мережею Інтернет. Окремими різновидами інформаційних проектів можуть бути проекти, пов’язані з вивченням архівних джерел, роботою з текстами тощо.

^ Екологічні проекти – спрямовані на вивчення стану довкілля, усунення чинників забруднення навколишнього середовища, формування в учнів дбайливого ставлення до природи.

Економічні проекти – покликані підвищити економічну культуру учнів, розширити їх уявлення про структуру та функціонування економіки, основні ринкові механізми.

^ Проекти милосердя – пов’язані з практичними діями щодо надання допомоги соціальне незахищеним верствам населення (сиротам, “дітям вулиці”, інвалідам, самотнім людям похилого віку). Проект милосердя можна організувати в межах самої школи – організація шкільної соціальної служби, волонтерська допомога учням з обмеженими функціональними можливостями тощо.

^ Практико зорієнтовані проекти – проекти, які передбачають вироблення конкретних проектних продуктів (ідеальних (інформація) або матеріальних об’єктів), які характеризують ступінь сформованої функціональної грамотності учня.

^ Проекти самоосвіти, самовиховання – зорієнтовані на самостійне оволодіння учнями певними темами, самостійне формування певних навичок.

Соціальні проекти – пов’язані з соціальною практикою, формуванням та конструктивним проявом соціальної активності учнів.

Гуманітарні проекти – учнівські проекти, пов’язані з вивченням людини та суспільства, формуванням здатностей та навичок, пов’язаних із соціальною компетенцією.

Профільні проекти – проекти старшої школи, які спрямовані на вивчення та осмислення специфіки майбутньої професійної діяльності, її моделювання, виконання її елементів у проектній діяльності.

Інтегровані проекти – пов’язані з реалізацію проектних цілей в кількох вищеназваних сферах проектної діяльності учнів.

^ Життєвий проект – який характеризує ступінь оволодіння учнем мистецтвом визначення та свідомого і творчого здійснення власного життя, є інтегрованим показником розвитку життєтворчої компетенції.

На думку І. Єрмакова, оптимальний результат реалізації проектної діяльності у процесі формування компетентностей учнів можна досягнути лише за виконання наступних умов:

1. Проектна діяльність повинна розглядатися як одна з провідних технологій у процесі інтерактивного навчання.

2. Необхідно забезпечити систему засобів проектної діяльності учнів, враховуючи сензитивні періоди їх розвитку.

3. Учнівські проекти повинні виконуватися не лише в школі та вдома, вони мають стати системоутворювальною складовою соціальної практики учнів.

4. Інтегровані проекти, в яких беруть участь групи учнів, мають, як правило, міжпредметний характер, тому повинні супроводжуватися не одним вчителем, а командою вчителів, які викладають відповідні предмети.

5. Бажано, аби учнівський проект корелювався з навчальною програмою та навчальним планом, індивідуальним навчальним планом учня. Але не варто, в межах розумного, обмежувати творчий пошук та пізнавальний інтерес учня.

6. Кожен учень повинен мати право на участь у проекті. Проектна діяльність має добровільний характер.

7. Участь в певних проектах має передбачатися в портфоліо учнів.


Організація проектної діяльності

Проектна діяльність висуває певні вимоги до її організації:

1. Наявність значущої в дослідницькому плані проблеми, що по­требує інтегрованих знань, дослідницького пошуку.

2. Самостійна діяльність учасників. Вона може бути груповою, парною чи індивідуальною.

3. Використання дослідницьких методів.

4. Структурування змістової частини проекту із зазначенням по­етапних результатів.

Одним із найважливіших моментів створення теорії проектування є визначення основних етапів процесу. Усі проекти реалізуються за чітким алгоритмом. Послідовність виконання проекту представлена в табл. 6. В таблиці закладений покроковий перехід від одного етапу роботи над проектом до іншого для досягнення запланованого результату. Побудована у такий спосіб послідовність виконання проекту здатна забезпечити високий ступінь управління власною пізнавальною діяльністю, що позитивно впливає на формування ділових якостей учнів.

Таблиця 6.

^ Послідовність виконання проекту

№

Етапи роботи

Завдання діяльності

^ Зміст діяльності

Учні

Консультант

I. Організаційно-підготовчий

1.

Підготовка до проектування

Визначення теми, мети й завдань проекту.

Обговорюють об’єкт, предмет із вчителем-консультантом, одержують додаткову інформацію. Визначають мету й завдання.

Знайомить зі змістом проектного підходу й мотивує учнів. Допомагає в постановці мети й завдань.

2.

Планування

Аналіз проблеми. Визначення джерел, способів збору й аналізу інформації. Розподілення ролей, обов’язків та питань до опрацювання між членами команди. Постановка завдань і вибір критеріїв оцінки результатів.

Формулюють завдання. Виробляють план дій (визначення джерел інформації; вибір способів збору інформації; методів аналізу інформації; засобів презентації результатів; формування уявлень про бажані результати (форма звіту); встановлення критеріїв оцінки результату і процесу; планування процедур; розподіл завдань між членами проекту).

Висловлює припущення. Висуває пропозиції, ідеї. Проводить корекцію плану та завдань.

3.

Дослідження

Збір і уточнення інформації. Вибір оптимального варіанта об’єкта праці, його технолого-економічне обґрунтування. Складання плану виготовлення об’єкта.

Працюють з інформацією. Виконують дослідження. Вирішують проміжні завдання. Спостерігають за об’єктами. Проводять анкетування.

Спостерігає, радить, побічно керує діяльністю.

^ II. Технологічний етап

4.

Виконання

Виконання проекту.

Виконують дослідження й працюють над проектом. Оформляють проект.

Спостерігає, консультує.

5.

Підготовка до презентації проекту

Підготовка доповіді.

Узагальнюють та класифікують зібрані матеріали. Виготовляють ілюстративний матеріал (фотографії, графіки, малюнки, схеми тощо).

Консультує, коректує.

^ III. Заключний етап

6.

Захист проекту

Обґрунтування процесу проектування, пояснення отриманих результатів.

Захищають проект у формі усного звіту, звіту з демонстрацією матеріалів, письмового звіту. Обговорюють.

Слухає, задає доцільні питання.

7.

Оцінка результатів і процесу проектування

Аналіз виконання проекту, досягнутих результатів. Аналіз досягнення поставленої мети. Оцінка.

Беруть участь в оцінці шляхом колективного обговорення й самооцінок.

Оцінює результати діяльності учнів за критеріями. Підбиває підсумок роботи.

У проектній діяльності весь процес орієнтований на учня: тут, насамперед, враховуються його інтереси, життєвий досвід і його здатності. Роль учителя міняється: замість контролера він стає повноцінним партнером і консульта