Реферат: Міністерство освіти та науки України Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова Кисляков В. П

Міністерство освіти та науки України

Національний університет кораблебудування

імені адмірала Макарова


Кисляков В.П.

Макарчук О.М.


ФІЛОСОФІЯ


МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ДЛЯ АСПІРАНТІВ ТА ЗДОБУВАЧІВ


Миколаїв 2006

УДК 101

К.ф.н., професор Кисляков В.П., зав. каб. Макарчук О.М. Філософія. Методичний посібник для аспірантів та здобувачів.- Миколаїв: НУК, 2006.-

Кафедра філософії і культурології


Методичний посібник призначений для аспірантів і здобувачів, які вивчають філософію і готуються до здачі кандидатського іспиту. Підняті у посібнику загальнофілософські проблеми, проблеми філософії науки і техніки, методології соціального пізнання органічно ув’язуються з майбутньою професійною діяльністю молодих науковців, сприяють розширенню їх філософського кругозору.

Посібник складається з чотирьох розділів і є достатньо формалізованим для використання кредитно-модульної системи. Це дозволило підпорядкувати всі розділи єдиній меті: організувати вивчення предмета аспірантами у поєднанні всіх форм аудиторних занять з самостійною роботою. Саме на це зорієнтовані тематичний план, деталізована тематика лекцій і семінарських занять, тематика доповідей та рефератів, список обов’язкових першоджерел. До кожної теми рекомендовані відповідні обов’язкові та додаткові літературні джерела, які суттєво розкривають поставленні питання. Пропонуються, як окремі публікації в періодичних виданнях, так і спеціальні монографічні праці здобутки класичної науки і філософії. Широка джерельна база дає можливість багатоваріантного розгляду актуальних проблем і аспектів філософського мислення.


Рецензент кандидат історичних наук, доцент О.В.Бобіна.


^ I. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Програма змістових модулів курсу

№

Назва змістового модуля

К-ть годин

К-ть кред.

К-ть балів

1

Історія філософії.

36

1

15 - 25

2

Онтологія. Аксіологія. Гносеологія.

36

1


15 - 25

3

Філософія і історія науки і техніки

36

1

15 - 25

4

Філософія соціальних і культурно – історичних форм буття людини.

36

1


15 - 25



Всього
144

3

60-100


^ Програма навчальних елементів змістових модулів

№

Кред.
^ Найменування елементів модуля



л

с



1

1

1. 1. Вступ. Поняття метафілософії і її проблеми.

2

2

1. 2. Філософія античності і середньовіччя.

4




1. 3. Філософія Нового часу.

4

2

1.4. Німецька класична філософія і нові філософські течії в XIX столітті.

4

2

1.5. Філософія XX в.

4

4

1.6. Філософська думка в культурі України.

4

4



2

1

2. 1. Філософське вчення про буття.

4

4

2 .2. Детермінізм і категорії обумовленості буття.




4

2. 3. Філософія свідомості.

4

4

2.4.Ціннісна свідомість як об'єкт філософського дослідження.

4




2. 5. Філософія Григорія Сковороди.

2

2

2.6. Пізнання як об'єкт філософського дослідження.

4

4



3

1

3. 1. Наука як соціокультурний феномен.

4

4

3. 2. Історія науки.

4




3. 3. Філософія техніки.

4

4

3. 4. Основи сучасної наукової методології.

4

4

3. 5. Наукове знання: структура закономірності розвитку і практичної реалізації.

4

4



4

1

4. 1. Соціальна філософія

4

4

4. 2. Філософія історії

4

4

4. 3. Філософія культури

4

4

4. 4. Філософська антропологія

4

4

4. 5. Філософія права

4










Разом

80

64

^ II. ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЙ

Тема 1. 1. ПОНЯТТЯ МЕТАФІЛОСОФІЇ ТА ЇЇ ПРОБЛЕМИ

Поняття метафілософії і її основне питання - «Що таке філософія?». Світоглядне єство філософії. Різноманіття визначень філософії. Філософія як пошук і аналіз граничних підстав (універсалій) природного, соціально-практичного і духовного буття людини. Феномен буття людини в світі як предмет філософії. Історичні типи світогляду і розвиток філософії.

Проблема виникнення філософії. Культурно-історичні, соціальні і духовні передумови виникнення філософії. Від міфу до логосу шлях становлення європейської філософії. Культурна єдність і різноманіття філософських традицій: Захід – Схід. Сприйняття і оцінка історії філософських ідей як проблема метафілософії.

Філософія як форма теоретичного осмислення і ціннісного осягнення дійсності. Філософія і наука. Специфіка філософського мислення. Роль запитання у філософському дискурсі. Проблема основного питання у філософії. Система філософського знання.

Тема 1.2. ФІЛОСОФІЯ АНТИЧНОСТІ І СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ.

Лекція 1.2.1. АНТИЧНІСТЬ.

Формування перших філософських шкіл в Стародавній Греції: іонійці, елеати, піфагорійці, атомісти. Спосіб життя, стиль мислення, міфо-поетична мова старогрецьких мудреців досократиків. Раціоналізація міфу, пошуки першооснов світу (архе ), космоцентризм, пантеїзм і онтологізм ранніх грецьких мислителів.

Роль Сократа в антропологічному повороті античної філософії. Проблеми пізнання у вченні Сократа. Сократ і Платон про свідомість і його структуру. Пізнання як пригадування. полеміка Сократа і софістів про об'єктивність істини. Діалектика Сократа — Платона. Логіка Аристотеля.

Від норм патріархальної моралі до максим перших мудреців і етичних доктрин філософських шкіл епохи еллінізму: кініки, стоїки, Епікур і епікурейці.

Протилежність міфологічної і теоретичної свідомості як підсумок становлення і розвитку античної філософії, руху від міфу до логосу. Структура філософського вчення в античності: фізика, логіка, етика.

Лекція 1.2.2. СРЕДНЬОВІЧЧЯ

Роль релігії і церкви у формуванні і розвитку середньовічної філософії. "Філософія — служниця богослов’я".

Релігійна картина світу: принципи теоцентризму, креаціонізму і провіденціалізму. Ідея сфери (круга) як образу світу і образу знання, зосередженого в точці місцеположення Бога.

Роль слова в середньовічному менталітеті: зближення науково-теоретичної, учбової і коментаторської діяльності. Герменевтика і схоластика як способи обґрунтовування філософського знання. Біблія і Книга Природи як два джерела людського пізнання. Концепція подвійної істини. Проблема співвідношення віри і розуму. спір номіналізму і реалізму в середньовічній філософії.

Ідеї привілейованості положення людини в світі і дисгармонійності її природи. Екзистенціальні мотиви християнського вчення про людину: А.Августін.

Християнська історіософія: єдність людства, лінійність його історичного розвитку, активна участь людини в світовій боротьбі добра і зла, промисел Божий, есхатологія, вчення про хиліазм.

Основні принципи християнської етики: любов до ближнього, пріоритет духовного над тілесним, емотивізм, ригоризм.

Тема 1.3. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ

Лекція 1.3.1. Епоха Просвітництва

Соціально-економічні і культурно-історичні умови формування філософії Просвітництва: становлення буржуазного суспільства, капіталістичних відносин, машинного виробництва, дослідного природознавства, світської освіти, утвердження вільнодумства, віротерпимості і секулярної культури.

Раціоналізм епохи Просвітництва. Р.Декарт як родоначальник раціоналізму Нового часу. Деїзм як форма помірної критики християнського світогляду. Механіцистський погляд на природу і натуралізм у розумінні сутності людини і суспільства. Концепції природних прав, суспільного договору і географічного детермінізму. Критика просвітителями провіденціалізму в поглядах на людську історію і вчення про суспільний прогрес. Ідеї лібералізму і соціалізму в епоху Освіти.

Просвітницька етика: реабілітація фізичної праці, розвиток ідей евдемонізму, утилітаризму і розумного егоїзму

Лекція 1.3.2. РОМАНТИЗМ

Романтизм як реакція на ідеологію і соціально-економічну практику Просвітництва. Романтизм — філософська і художня течія, тип світогляду в Європі в кінці XVII — першої третини XIX століть.

Відродження романтиками пантеїстичного сприйняття природи, формування ідей органіцизму, еволюціонізму, віталізму в філософії і науці. Піднесення суб'єктивного початку над об'єктним, творчої активності суб'єкта над об'єктивним відтворенням дійсності, мистецтва над наукою. Концепція цілісного знання.

Романтичне протиставлення індивіда суспільству, неприйняття міської машинної цивілізації, меркантильних відносин між людьми. Критика просвітницької моделі людини як розумної істоти. Романтична спрямованість до ірраціональних аспектів людської психіки, позараціональних мотивів творчості.

Заперечення романтиками єдиної всесвітньо-історичної лінії прогресу, пошук національної само ідентифікації і особливих шляхів суспільного розвитку.

Тема ^ 1.4. НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ І НОВІ ФІЛОСОФСЬКІ ТЕЧІЇ XIX СТОЛІТТЯ.

Лекція 1.4.1. ФІЛОСОФІЯ І.КАНТА І Г.В.Ф.ГЕГЕЛЯ

Німецька класична філософія— вищий етап розвитку західноєвропейського раціоналізму. Спекулятивне мислення — основа німецькій класичній філософії. Синтез ідей Просвітництва і романтизму.

Характерні риси філософії Канта. Гносеологічна домінанта у філософській спадщині Канта критичного періоду. Неусувність межі між суб'єктом (свідомістю, що пізнає) і об'єктом (річчю в собі). Вчення Канта про апріорні форми чуттєвого і раціонального пізнання, що примиряє позиції сенсуалізму і раціоналізму: поняття "досвід". Кант про антиномії розуму і необхідності опори на віру в рішенні кардинальних питань людського буття. Критика Кантом просвітницького евдемонізму і формування принципів ригористичної етики. Нове розуміння співвідношення релігії і моралі: етична необхідність буття Бога як гаранта абсолютної справедливості.

Основні аспекти філософії Гегеля. Ідея тотожності суб'єкта і об'єкта, онтології і гносеології, буття і мислення. Гегель про натхненність і розумність світу: пантеїзм і панлогізм гегелівської філософської системи. Гегель про загальність руху, розвитку і зв'язку. Закони діалектики. Діалектика і метафізика в контексті гегелівської філософії.

Лекція 1.4.2. НОВІ ФІЛОСОФСЬКІ ТЕЧІЇ В XIX ст.

Критика класичного раціоналізму, закладеного Сократом— Платоном і орієнтуючого філософію на пізнання сутності речей. Виникнення нових течій у філософії, що використовують дві можливості: 1) частковий перегляд традицій класичного раціоналізму, заперечення лише "чистого" пізнання і спекулятивного мислення на користь "позитивної" науки або практичного перетворення дійсності — позитивізм і марксизм. 2) повна відмова від раціоналізму і звернення до позараціональних і ірраціональних мотивів людського існування — філософія життя, ранній екзистенціалізм.

^ Позитивізм О.Конта. Закон про три стадії розумового розвитку людства. Критика спекулятивного мислення Гегеля з позицій емпіризму. Пріоритет наукового пізнання над іншими видами культури. Етапи розвитку позитивістських шкіл. Роль позитивізму в сучасній філософії. Позитивізм і сцієнтизм.

^ Діалектичний і історичний матеріалізм К.Маркса. Матеріалістичне розуміння історії: вирішальна роль матеріального виробництва в житті суспільства. Формаційна модель історичного розвитку. Маркс про природу, суспільство і людину: соціоцентризм філософії марксизму. Відчуження як сутність капіталізму. Маркс про об'єктивну необхідність перемоги пролетаріату в класовій боротьбі з буржуазією і ідея побудови безкласового суспільства. Комунізм як царство свободи і індивідуального розвитку кожного члена суспільства.

^ Філософія життя Ф.Ніцше. Життя як центральне філософське поняття, що знімає абстракції класичного раціоналізму. Критика уявних цінностей, що роблять замах на все, що укріплює життя і волю до життя і влади. Критика ессенціональної пізнавальної установки Сократа і подальшої традиції європейського раціоналізму. Критика християнства як нігілізму. Імморалізм Ніцше. Вчення Ніцше про грядущу надлюдину і любов до дальнього.

^ Ранній екзистенціалізм. С.Кьеркегор. Критика філософії Гегеля, що підпорядковує особу загальним законам, не помічає унікальності індивідуального існування. Звинувачення людей науки у відсутності уваги до себе.

Діагноз сучасному суспільству як хворому на бездуховність. Страх людини бути самим собою, робити вибір і нести за це відповідальність. С. Кьеркегор про не справжність життя сучасної людини і віру як засіб його духовного виправдання.

Тема 1.5. ФІЛОСОФІЯ XX в.

Загальна культурно-історична характеристика епохи і особливостей філософії XX століття.

^ Американський прагматизм. Прагматизм в контексті американської духовної традиції: Ч.Пірс, У.Джеймс, Д.Дьюї.

Марксизм в XX в. В.І.Ленін як філософ. Розвиток діалектичного матеріалізму в Радянському Союзі після В.И.Ленина: Мих. Лівшиць, Є.В.Ільєнков. Неомарксизм в Західній Європі: Д.Лукач, А.Грамши, Е.Блох. Франкфуртська школа: Т.Адорно, М.Хоркхаймер, Г.Маркузе.

^ Психоаналіз і філософія неофрейдизму. Фрейдизм як філософський світогляд. З.Фрейд про структуру психічного апарату: Воно, Я і над -Я. З.Фрейд про сутність людини і про роль дитинства в розвитку особи. Психоаналіз і культура. Психоаналіз після Фрейда: К.Юнг, Е.Фромм.

Феноменологія. Е.Гуссерль про кризу європейської людності і програма філософії як «строгої науки». Вчення Е.Гуссерля про свідомість.

^ Екзистенціальна філософія. Екзистенція як істина буття. Проблема достовірності і недостовірності людського існування. Світський і релігійний екзистенціалізм: К.Ясперс, М.Хайдегер, Г.Марсель, Ж-П.Сартр, А.Камю.

^ Філософська герменевтика. Герменевтика як універсальна теорія розуміння і як методологія гуманітарного пізнання. М.Хайдегер: герменевтика як феноменологія людського буття. Філософська герменевтика Г.Гадамера.

^ Структуралізм і постструктуралізм. Структурні методи в гуманітарних науках і філософський структуралізм. Структурна антропологія К.Леві-Строса. М.Фуко: «Епістомічні структури» і «дискурсивні практики». Ж.Лакан і структуралізм в психоаналізі.

^ Філософія постмодернізму. Ведучі теми постмодернізму: спростування установок класичного раціоналізму, просвітницького гуманізму і історизму. Антиідеологічність постмодернізму, критика традиційних уявлень про ціннісну ієрархію світу. Затвердження ідей поліцентричності навколишньої дійсності. Філософія як література.

Тема ^ 1.6. ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА В УКРАЇНІ.

Загальна характеристика й основні етапи розвитку українського філософствування. Архетипові риси української ментальності. Міфопоетичний світогляд та особливості українського філософствування: відсутність системних побудов, єдність з іншими формами культури.

„Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона. Філософствування київських книжників Українські гуманісти XV- поч.XVIIст. Метафізичні й етичні вчення професорів Києво – Могилянської академії.

Поширення ідей представників французького та німецького просвітництва в Україні. Філософські ідеї в творчості Я.П. Ковельського. Внесок П.Д.Лодія у розвиток філософії в Україні. Й.Б.Шад – представник німецької просвітницької філософії та його роль в історії філософської культури України. Масонство в історії філософської думки в Україні. М.В.Гоголь та його місце в історії філософської культури України.

Вплив німецьких мислителів ( І.Канта, Ф.Шеллінга, Г.В.Ф.Гегеля)на українську філософію першої половини XIXст. П.Юркевич – найзначніший представник київської школи. Основні ідеї філософії П.Юркевича: дух і свідомість; вчення про ідею; аналіз процесу пізнання; філософія серця. Філософія мови О.Потебні. Екзистенцій ні мотиви і соціальні ідеї філософії Шевченка, Драгоманова, Л.Українки та І.Франка. Філософія „Молодої України” й „інтегрального націоналізму”.

Загальні тенденції розвитку академічної філософії в Україні кінця XIX – початку XXст. Позитивізм в Україні. В.Лесевич. Філософія „панпсихізму” О.Козлова. „Синехологічний спіритуалізм” О.Гілярова. Неокантіанство в Україні. Г.Челпанов. „Моно дуалізм” Л.Грота. Психологізація філософії в творчості В.Зіньківського. Релігійно – теїстична філософія.

Тема ^ 2.1. ФІЛОСОФСЬКЕ ВЧЕННЯ ПРО БУТТЯ.

Поняття онтології і метафізики. Абсолют і ніщо. Буття і ніщо, буття і суще, матерія і річ – основні категорії онтології. Роль онтології у формуванні наукової картини світу. Проблема єдності світу. Моністичні, дуалістичні, плюралістичні концепції буття. Пантеїзм, теїзм, деїзм, атеїзм і їх онтологічний зміст.

Поняття матерії у філософії. Матерія як субстанція і її атрибути — простір, час, рух. Діалектика як онтологічна концепція зв'язку і розвитку. Принципи детермінізму і причинності.

Багатозначність поняття "природа". Міфологія і натурфілософські концепції природи. Еволюція філософських поглядів на природу, місце і роль людини в ній: античний космоцентризм, середньовічний теоцентризм, новоєвропейський гуманізм. Механіцизм, органіцизм, соціоцентризм як основні способи інтерпретації природи в руслі просвітницької, романтичної і сучасної філософської думки.

Тема ^ 2. 3. ФІЛОСОФІЯ СВІДОМОСТІ

Феномен свідомості в контексті міфологічного, релігійного і наукового мислення. Роль психології в розумінні закономірностей свідомості. Фізіологія про зв'язок «душі» і тіла.

Свідомість як проблема філософії. Матеріалістичні, ідеалістичні і дуалістичні принципи дослідження свідомості. Онтологічні і гносеологічні підходи до свідомості і проблеми ідеального. Онтологія свідомості в об'єктивному ідеалізмі і матеріалізмі. Принцип віддзеркалення в матеріалістичному трактуванні свідомості. Емпіризм і сенсуалізм про гносеологічну сутність свідомості.

Філософські погляди на структуру свідомості і його зв'язок з психічним апаратом людини. Роль інтелекту, емоцій і волі як основних елементів свідомості. Свідомість і самосвідомість. Свідоме і несвідоме. З.Фрейд про формування і функціонування свідомості. Різні парадигми структури свідомості в сучасній філософії: раціоналізм, сенсуалізм, емотивізм, волюнтаризм, ірраціоналізм.

Філософія про активність свідомості. Ідеалізм про діяльну сутність свідомості: Дж.Берклі, І.Кант, Е.Гуссерль. Діалектичний матеріалізм К.Маркса про свідомість як атрибут соціальних систем діяльності людини. Соціальні механізми функціонування свідомості. Вчення К.Маркса про духовне виробництво і ідеологію. Вчення Л.Вітгенштейна про «мови-ігри» і їх роль в людській діяльності і спілкуванні.

Свідомість індивідуальна і суспільна. Види суспільної свідомості. Рівні суспільної свідомості. Буденна і спеціалізована свідомість і проблеми їх взаємодії.

Тема 2.4. Ціннісна свідомість як об'єкт філософського дослідження

Аксіологія як частина філософського знання. Місце і роль аксіології в історії європейської філософії.

Поняття ціннісної свідомості. Історична зміна ціннісної свідомості. Види і рівні ціннісної свідомості. Діалектика відчуттів і розуму в ціннісній свідомості. Ціннісна оцінка як елемент ціннісної свідомості.

Поняття ціннісного відношення. Суб'єктивне і об'єктивне в ціннісному відношенні. Цінність як об'єкт ціннісного відношення. Проблема цінностей в історії європейської філософії.

Ціннісна свідомість в структурі природо – и суспільствознавства. Методологічне значення філософського вчення про цінності.

^ Тема 2.5. ФІЛОСОФІЯ Г.С.СКОВОРОДИ.

Зміст і спрямування філософії Г.С.Сковороди. Людинознавча, етико – гуманістична проблематика філософії Сковороди. Діалогізм і символіко – образний стиль мислення „українського Сократа”. Філософія, як любомудріє, як спосіб життя, який ґрунтується на шуканні істини й буття в істині згідно з нею. Принцип самопізнання в філософії Г.Сковороди. Філософія серця Г.Сковороди.

Учення про три світи і дві натури. Трактат „О Боге”. Ідея „двонатурності” світу в філософських працях мислителя. Ідея єдності людини з всесвітньо – космічною субстанцією. Образи „мікрокосму” і „макрокосму” в філософії Г.Сковороди.

Основний об’єкт уваги мислителя - духовний світ людини, зясування умов, за яких стає можливим досягнення правди і справедливості, щастя і волі. Буття як моральне діяння. Концепція „сродної праці” у морально – етичному вченні С.Сковороди. Принцип „нерівної рівності” як ідеал міжлюдського спілкування.

^ Тема 2.6. ПІЗНАННЯ ЯК ОБ'ЄКТ ФІЛОСОФСЬКОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Поняття гносеології і її місце в структурі філософського знання. Головні гносеологічні категорії (суб'єкт і об'єкт, істина і помилка, теорія і практика). Пізнання як форма людської діяльності. Культурно-історична обумовленість пізнання. Історична еволюція підстав теоретико-пізнавальних побудов.

Структура пізнавального процесу. чуттєве і раціональне, дискурсивне і інтуїтивне в пізнанні. Пізнавальний образ і його структура.

Знання як форма існування свідомості. Різноманіття форм знання. Проблема неявного знання. Знання і віра. Теорія пізнання і семіотика. Знання і інформація. Теорія пізнання і інженерія знань.

Основні концепції істини. Істина і помилка. Істина і брехня. Істина і правда. Предметні, ціннісні і цілепокладаючі компоненти знання. Проблема критерію істини. Істина як цінність.

Тема ^ 3.1. НАУКА ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН.

Наука як соціальне явище. Філософія науки і соціологія науки. Соціальний інститут науки. Поняття наукового етоса. Соціальні функції культури. Сциентістське трактування науки як вищої соціально – культурної цінності; антисциентістське представлення науки як репресивної сили.

Наука як явище культури. Філософія науки і культурологія науки. Універсалізм і європоцентризм як підходи в оцінці природи науки. Місце науки в системі культури: наука і релігія, наука і мистецтво, наука і мораль.

Культурно – історичні типи науки. Механіко – математичне природознавство як продукт раціоналістично орієнтованої західноєвропейської культури. Російський космізм в науці

( К.Е.Циолковській, В.І.Вернадській, А.Л.Чижевский).

^ Тема 3.2. ІСТОРІЯ НАУКИ

Філософія науки і історія науки. Історія історії науки: екстерналізм і інтерналізм. Антиісторизм позитивізму. Історія науки в світлі наукових революцій Т. Куна. Еволюційна епістемологія К.Поппера.

Історичні образи науки. Антична і середньовічна наука: цінність науки, критерії науковості. Класичний образ новоєвропейської науки: специфіка наукової революції Нового часу, наукова картина світу, роль експерименту і зміна соціального статусу науки. Некласична і постнекласична наука.

Філософські проблеми конкретних наук і історія конкретних наук.

Класифікація науки: історія питання і сучасний стан. Місце філософії в системі наукового знання. Критерії і статус філософських проблем конкретних наук.

Тема ^ 3.3. ФІЛОСОФІЯ ТЕХНІКИ

Філософія техніки як область філософського знання. Предмет філософії техніки. Її взаємодія з природознавством і інженерною діяльністю. Основні питання філософії техніки. Розвиток техніки і стадії її філософського осмислення в історії суспільства: античність, середньовіччя, Новий час, сучасність.

Сутнісні характеристики техніки і її функції. Техніка і природа. Техніка, технологія і технічне знання. Техніка як чинник цивілізації. Роль перспективних технологій в розвитку сучасного суспільства. Місце техніки в культурі, її зв'язок з міфологією, мистецтвом, політикою. Формування інформаційної культури. Феномен віртуальної реальності і його філософська інтерпретація.

Дві історичні тенденції у відношенні до техніки. Філософський зміст проблеми «людина-техніка». Техніка і «відчуження» у філософії К.Маркса. Філософія техніки М.Хайдеггера. Російська філософія про гуманітарні проблеми науково-технічного прогресу: Н.Ф.Федоров, Л.Н.Толстой, Н.А.Бердяєв. Технократичні концепції і їх критика. Соціально-екологічні проблеми сучасності і технічний прогрес. «Римський клуб».

Тема ^ 3.4. ОСНОВИ СУЧАСНОЇ НАУКОВОЇ МЕТОДОЛОГІЇ

Специфіка і структура наукового дослідження як форми творчості. Об'єкт і предмет наукового дослідження. Проблема реальності в сучасній науці.

Засоби наукового дослідження, їх види і співвідношення. Прийоми, ідеали і норми наукового дослідження. Природа наукової істини.

Методологічна культура дослідження і її роль в науковій діяльності. Еволюція методу і стилю мислення в історії природознавства. Фундаментальні методи в науковому пізнанні природи: системно-структурний, функціонально-динамічний, еволюційно-історичний.

Специфіка соціально-гуманітарного пізнання. Науки про природу і науки про культуру: пояснення і розуміння. Проблеми теоретизування гуманітарного пізнання. Аксіологічні аспекти наукового мислення: предметне і оцінне в соціально-гуманітарних дослідженнях. Особливості історичного пізнання. Інтерпретація як пізнавальна категорія. Роль герменевтики і структуралізму у вдосконаленні методології соціально-гуманітарного пізнання.


^ Тема 3.5. НАУКОВЕ ЗНАННЯ: СТРУКТУРА, ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ І ПРАКТИЧНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

Специфіка наукового знання. Структура наукового знання. Різноманіття наук, що розвиваються, і проблема їх єдності. Проблема єдності природо - і суспільствознавства.

Основні форми організації і систематизації наукового знання. Логічна структура наукового знання: підстави, ідея, наукова програма, теорія, закон, факт, гіпотеза. Наукова картина світу як вища форма систематизації наукового знання. Наукова картина світу і філософський світогляд.

Проблема новизни наукового знання. Критерії новизни наукового знання. Співвідношення старого і нового знання. Наукове відкриття і його сприйняття.

Фундаментальне і прикладне знання, їх специфіка і місце в якісній структурі сучасної науки. Практична реалізація наукових знань.

Тема ^ 4.1. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

Соціальна філософія в системі філософських дисциплін. Соціальна філософія і другі науки про суспільство. Проблеми предмету і методу соціальної філософії. Основні опозиції методологічних установок в дослідженні соціальної реальності.

Поняття суспільства в контексті філософських концепцій XIX— XX вв. Суспільство як спосіб організації життєдіяльності людей. Поняття суспільного виробництва, його види і функції. Соціальні інститути і їх роль в житті людини. Системність суспільства і проблеми соціальної стратифікації.

Суспільство як система, що розвивається: проблема рушійних сил розвитку. Традиційне суспільство як система особистої залежності людей. Індустріальне суспільство як система речових залежностей між людьми. Еволюція засобів комунікації і становлення інформаційного (постіндустріального) суспільства. Відчуження як соціально-філософська проблема. Концепція модернізації як парадигма соціальної філософії.

Тема ^ 4.2. ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ

Поняття філософії історії. Виникнення і розвиток філософії історії в руслі християнської, просвітницької і романтичної ідеологій.

Історія як спосіб буття людства. Єдність і різноманіття всесвітньої історії. Лінійні і циклічні концепції історії. Формаційна (До. Маркс) і цивілізаційна (Н. Я. Данилевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі) парадигми історичного процесу.

Проблема законів суспільного розвитку. Необхідність і свобода. Свобода і відповідальність суб'єктів історії. Роль особи в історії.

Історія і етичні цінності людства. Значення і призначення історії. Проблема діалогу цивілізацій. Ідея "кінця історії".

Тема ^ 4.3. ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ

Різноманіття концепцій культури: філософія культури і науки про культуру. Культура як спосіб і підсумок освоєння людиною природи. Культура як загальна і універсальна форма реалізації діяльної сутності людини. Творчий характер культури.

Культура — світ цінностей. Природа цінності. Цінність і оцінка. Ціннісна структура культури: "верх—низ" як універсалія культури. Культура як аксіологічна константа життя людей.

Культура як всеосяжна знакова система. Структура смислового простору культури. Бінарні опозиції смислового поля культури. Поняття соціокультурної динаміки. Роль духовного виробництва в духовному житті суспільства.

Культура і історія. Проблеми розвитку сучасної культури. Класика, модернізм і постмодернізм в культурі.

Тема ^ 4.4. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ

Поняття філософської антропології. Проблема людини в історії філософії. Філософська антропологія і природничонаукове знання.

Феномен людини. Людина — особливий рід сущого. Проблема антропогенезу у філософії і науці. Природа і сутність людини. Єдність і відмінність тілесного і духовного буття людини.

Філософія про значення людського буття. Проблема смерті і безсмертя в історії філософії. Діалектика сутності і існування в людському бутті. Сучасна філософія про достовірність людського буття. Трагізм буття людини в сучасному світі. Гуманізм і насильство. Філософія ненасильства і толерантності.

Людина як індивідуальність і особа. Проблема людського "Я". "Я" і інший. Цінність людського спілкування і розуміння. Життєвий шлях людини і його детермінація. Різноманіття підходів в розумінні взаємозв'язку індивідуальності, особи і суспільства.

Тема ^ 4.5. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА

Філософія права і правознавство. Філософія права, енциклопедія права. Предмет філософії права.

Проблема походження права. Концепції божественного походження права. Органічна теорія походження права (історична школа). Право як результат людської діяльності, як продукт свавілля законодавця. Право як соціальне явище.

Ціннісні підстави права. Право і етичні цінності. Природне і позитивне право.

Правова держава і громадянське суспільство. Права людини. Правовий шлях України: історія і сучасність. Правосвідомість і правова культура.

II. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінар 1. 1. МЕТАФІЛОСОФІЯ

Поняття метафілософії. "Що таке філософія?" як основне питання метафілософії. Культурно-історичні, соціальні і духовні передумови виникнення філософії.

Поняття світогляду, його структура, основні форми і типи. Історичні типи світогляду і розвиток філософії. Проблема прогресу філософського знання.

Специфіка філософського мислення. Філософія і наука. Роль запитання у філософському дискурсі. Система філософського знання.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Агацци Э. Человек как предмет философии // Вопр. философии. 1989. № 2.

Бибихин В.В. Философия и религия // Вопр. философии. 1992. № 7.

Библер В.С. Что есть философия // Вопр. философии. 1995. № 1.

Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философия // Вопр. фило­софии. 1986. № 3.

Каган М.С. Философия как мировоззрение // Вопр. философии. 1997. № 9.

Коган Л.А. О будущем философии // Вопр. философии.1996. № 7.

Рорти Р. Философия и будущее // Вопр. философии. 1994. № 6.

Свинцов В. Основной вопрос философии: миф или реальность? // Обществен­ные науки и современность. — 1995, № 4.

Соловьев В.С. Исторические дела философии // Вопр. философии. 1988. № 8

Хайдеггер М. Что такое метафизика? // Хайдеггер М. Время и бытие. М., 1993.

ДОПОВІДЬ 1. ВІД МІФУ ДО ЛОГОСУ — ШЛЯХ СТАНОВЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ

ДОПОВІДЬ 2. СЕРЕДНЬОВІЧНА ФІЛОСОФІЯ ПРО СУТНІСТЬ І РОЛЬ СЛОВА. ГЕРМЕНЕВТИКА І СХОЛАСТИКА ЯК СПОСОБИ ОБГРУНТОВУВАННЯ ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ

Семінар 1. 3. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ

Розвиток буржуазного суспільства в Європі в XVIII—XIX вв. і його філософське осмислення в творчості просвітителів і романтиків.

Просвітницькі і романтичні уявлення про сутність людини, її ролі в світі і відносинах з природою і суспільством. Перспективи поступального ходу історії, розвитку людства з філософських позицій Просвітництва і романтизму.

Особливості філософської, художньої і наукової творчості — проблематики, методології, мови і стилю — в творах представників Просвітництва і романтизму.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Богуславский В.М. Дидро и "Энциклопедия" // Филос. науки. 1985. № 3.

Вольтер. Философские повести. М., 1985.

Осадная башня штурмующих небо: Избр. тексты из Великой Французской энциклопедии XVIII в. Л., 1980.

Романтизм // Краткая литературная энциклопедия. М., 1971. Т. 6

Рыклин М.К. Социальная философия Ж-Ж.Руссо в свете современных ис­следований // Вопр. философии. 1976. № 11.

ДОПОВІДЬ 1. ЖАН-ЖАК РУССО: ПРОСВІТИТЕЛЬ-ЄРЕТИК

ДОПОВІДЬ 2 ПО КНИЗІ "ФІЛОСОФІЯ В ЕНЦИКЛОПЕДІЇ ДІДРО І ДАЛАМБЕРА" (М., 1994)

Семінар 1. 4. НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ І НОВІ ФІЛОСОФСЬКІ ТЕЧІЇ В XIX СТОЛІТТІ

Німецька класична філософія — вищий етап розвитку західноєвропейського раціоналізму. Кант і Гегель — головні представники німецької класичної філософії.

Виникнення нових течій в європейській філософії XIX ст. як опозиції спекулятивному духу німецької класики. Сциєнтистська орієнтація позитивізму і марксизму, антисциєнтизм філософії життя і раннього екзистенціалізму.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Карл Маркс и современная философия / Отв. ред. Н.И.Лапин. М., 1999.

Коссак Е. Экзистенциализм в философии и литературе. М., 1980.

ДОПОВІДЬ 1. ФІЛОСОФІЯ І.КАНТА

ДОПОВІДЬ 2. ФІЛОСОФІЯ Г.ГЕГЕЛЯ

Семінар 1. 5.ФІЛОСОФІЯ ПОСТМОДЕРНІЗМУ

1. Соціокультурні умови формування постмодернізму: «повстання мас» і формування «людини-маси (Ортега-и-Гассет) », розвиток засобів масової комунікації (СМК) і «непристойність» культури (Ж.Бодрійяр) в суспільстві тотальної інформації. Постмодернізм як філософія нестабільності.

Риси некласичного філософствування: критика метафізики, відмова від поняття субстанції і ціннісної ієрархії світу. Установка на поліцентричність навколишньої дійсності і заперечення будь-яких форм тоталітаризму в духовному житті суспільства.

Філософія як література, розробка поняття філософського дискурсу. Онтологізація мови: «мова - домівка буття» (М.Хайдегер). Іронія і гра як характерні риси постмодерністського стилю. Критика обмеженості лінійного тексту: «деконструкція» у філософії Ж.Дерріда.

Культурно-історичні умови і проблеми сприйняття сучасним суспільством західної філософської думки другої половини XX століття.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Автономова Н.С. Заметки о философском языке: традиции, проблемы, перс­пективы // Вопр. философии. 1999. № 11.

Ашин Г.К. Доктрина «массового общества». М., 1971.

Григорян Г.П. О средствах коммуникации и судьбах человечества в поп-философии Маршалла Маклюэна // Вопр. философии. 1972. № 10.

Гройс Б. Да, апокалипсис, да, сейчас // Вопр. филос. 1993. № 3.

Ильин И.П. Постмодернизм от истоков до конца столетия: эволюция научно­го мифа. М., 1998.

Каграманов Ю. Возвращенный рай Маршалла Маклюэна // Иностр. литера­тура. 1972. № 1.

Постмодернизм и культура: Материалы «Круглого стола» // Вопр. филосо­фии. 1993. № 3.

Разлогов К.Э. Средства аудиовизуальной коммуникации и искусство // Вопр. философии. 1975. № 7.

Серль Дж.Р. Перевернутое слово // Вопр. философии. 1992. № 4.

Ставцев С.Н. Введение в философию Хайдегера. Спб., 2000.

Трубина Е.Г. Посттоталитарная культура: «все дозволено» или «ничего не гарантировано»? // Вопр. философии. 1993. № 3.

Ушакин С.А. После модернизма: язык власти или власть языка // ОНС. 1996. № 5.

Якимович А.К. Тоталитаризм и независимая культура // Вопр. философии. 1991.№ 11.

ДОПОВІДЬ 1. ФРЕЙД І ЙОГО ПОСЛІДОВНИКИ

ДОПОВІДЬ 2. ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМАТИКА В ТВОРЧОСТІ А.КАМЮ І Ж.П.САРТРА

Семінар 1.6. УКРАЇНСЬКА ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА.

1. Історія української філософії. Проблема періодизації.

2. Філософське мислення Київської Русі і староукраїнського періоду.

3. Поч