Реферат: Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств

Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств


Стаття 1. Визначення термінів


Для цілей цього розділу терміни вживаються у такому значенні:

1.1) амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

1.2) вартість основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, – первісна вартість основних засобів та нематеріальних активів;

1.3) податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток (в усіх відмінках) – податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню (у відповідному відмінку);

1.4) материнські компанії – юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами як пов’язані особи;

1.5) собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) - витрати, що прямо пов’язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів (виконаних робіт, наданих послуг), які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.


Стаття 2. Платники податку


2.1. Платниками податку з числа резидентів є:

2.1.1) суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

2.1.2) управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються у межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

2.1.3) підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

2.1.4) неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;

2.1.5) відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу І цього Кодексу, за винятком представництв.

Для цілей цього розділу представництво платника податку - це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, який здійснює представництво та захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує доходів, окрім пасивних доходів.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремленого підрозділу несе платник податку – юридична особа, до складу якої належить такий відокремлений підрозділ.

2.2. Платниками податку з числа нерезидентів є:

2.2.1) юридичні особи, утворені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи із джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

2.2.2) постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом їх походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

2.3. Нерезиденти провадять господарську діяльність на території України лише через постійні представництва, а також ведуть облік результатів своєї діяльності у порядку, встановленому для резидентів України.

Філії (відділення), представництва нерезидентів в Україні до початку своєї господарської діяльності становляться на облік в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, незалежно від того, чи буде в подальшому визнано його діяльність такою, що створює постійне представництво, чи ні. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації в органі державної податкової служби, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а отримані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

2.4. Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України „Про Національний банк України”.

2.5. Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, з включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених цим органом виконавчої влади.

2.6. Особою, відповідальною за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договорів про спільну (сумісну) діяльність без утворення юридичної особи, є особа, що веде облік результатів такої діяльності відповідно до законодавства.


Стаття 3. Об’єкт оподаткування


3.1. З метою застосування цього розділу об’єктом оподаткування є:

3.1.1) прибуток із джерелом його походження з України та з джерел походження за межами України, який визначається шляхом відрахування від суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтею 6 цього розділу, собівартості реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та суми інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно із статтею 7 цього розділу, з урахуванням правил, встановлених статтею 5 цього розділу;

3.1.2) дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно із статтею 13 цього розділу, з джерелом його походження з України.


Стаття 4. Ставки податку


Ставка податку становить:

4.1) 20 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 3 цього розділу, інвестованого у звітному періоді на придбання нових основних засобів класифікаційних груп 4, 5 (крім легкових автомобілів) та 6, об’єктів нематеріальних активів групи 4, що в подальшому використовуються у господарській діяльності такого платника не менше 3 років;

4.2) 25 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 3 цього розділу;

4.3) за ставкою 0 відсотків доходу від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, встановлених підпунктом 11.8.1 пункту 11.8 статті 11 цього розділу;

4.4) за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб з джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 13 цього розділу.


Стаття 5. Порядок обчислення податку


5.1. Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 4.1 та/або 4.2 статті 4 цього розділу, від оподатковуваного прибутку, розрахованого згідно із статтею 3 цього розділу, з урахуванням положень статей 8–14. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XVII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету у сумі, визначеній відповідно до цього розділу, яка зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

5.2. Платник податку, який провадить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XVII цього Кодексу, зобов’язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов’язаних з провадженням діяльності, з урахуванням збитку як результату розрахунку об’єкта оподаткування.

5.3. Доходи і витрати нараховуються в момент їх утворення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів, якщо інше не встановлено нормами цього розділу.

5.4. Платник податку веде бухгалтерський облік доходів, витрат, тимчасових та постійних податкових різниць, визначених згідно із цим розділом.

5.5. Платник податку повинен забезпечувати накопичення в регістрах бухгалтерського обліку інформації про доходи, витрати, тимчасові та постійні податкові різниці, визначені згідно із цим розділом, для складення декларації з податку.

Податковою різницею визнається різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та доходами і витратами, визначеними згідно з цим розділом.

Тимчасова податкова різниця виникає у звітному періоді та анулюється у наступних звітних податкових періодах.

Постійною податковою різницею визнається податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється у наступних звітних податкових періодах.

5.6. Порядок нарахування податку у разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку – юридичної особи.

5.6.1. Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, повинен забезпечити у розрізі кожного відокремленого підрозділу ведення окремого бухгалтерського обліку доходів, витрат та прибутку та визначення постійних та тимчасових податкових різниць.

5.6.2. Для розрахунку прибутку будь-якого відокремленого підрозділу враховуються доходи, визначені згідно з підпунктом 5.6.3 цього пункту та статтею 6 цього розділу, зменшені на витрати відокремленого підрозділу, визначені згідно з підпунктом 5.6.3 цього пункту та статтею 7 цього розділу, та на частку інших витрат, здійснених юридичною особою з метою провадження господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів, визначену пропорційно частці доходів такого відокремленого підрозділу у загальній сумі доходів юридичної особи.

5.6.3. При переданні товарів (виконанні робіт, наданні послуг) в межах юридичної особи:

- платник податку, який передає товари (виконує роботи, надає послуги) визнає доходи від такого передання товарів (виконання робіт, надання послуг), які визначаються за фактичними витратами на виробництво переданих товарів (виконання робіт, надання послуг), з урахуванням частки інших витрат, здійснених юридичною особою з метою провадження господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів, а при переданні основних засобів або нематеріальних активів – за їх балансовою вартістю;

– платник податку, який отримує товари (результати робіт, послуг), має право включити їх вартість до витрат, або до балансової вартості основних засобів або нематеріальних активів, у розмірі доходів, відображених платником податку, який передає таку продукцію (виконує роботи, надає послуги).

5.6.4. Прибуток платника податку – юридичної особи визначається окремо від результатів діяльності відокремлених підрозділів, виходячи з доходів та витрат, визначених відповідно до підпункту 5.6.2 цього пункту.

При цьому до витрат платника податку – юридичної особи, здійснених юридичною особою з метою провадження господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів, не включається та їх частина, яка розподілена між іншими платниками – відокремленими підрозділами відповідно до підпункту 5.6.2 цього пункту.

Прибуток платника податку – юридичної особи або будь-якого відокремленого підрозділу не зменшується на суму збитків інших відокремлених підрозділів. Збитки відокремлених підрозділів переносяться на майбутні звітні періоди у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 цього розділу.

5.6.5. Платник податку – юридична особа повинен сплачувати за місцезнаходженням відокремлених підрозділів та за своїм місцезнаходженням суми податку, визначені згідно з нормами цього розділу та з урахуванням положень пункту 5.1 та підпунктів 5.6.1 – 5.6.4 цього пункту.

Податок відокремлених підрозділів платника податку, які знаходяться за межами території України, сплачується за місцезнаходженням платника податку - юридичної особи.

5.6.6. У разі наявності у складі платника податку – юридичної особи представництв, які не є платниками податку відповідно до пункту 2.1 статті 2 цього розділу, пасивні доходи таких представництв враховуються у складі доходів, а витрати представництв підлягають розподілу у складі інших витрат, здійснених юридичною особою з метою провадження господарської діяльності всіх відокремлених підрозділів.

5.7. Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається у порядку, передбаченому пунктом 11.8 статті 11 цього розділу.

5.8. Неприбуткові організації, визначені у пункті 11.10 статті 11 цього розділу, сплачують податок від неосновної діяльності з урахуванням пункту 11.10 статті 11 цього розділу.

5.9. Нерезидент щороку отримує від органу державної податкової служби підтвердження українською мовою щодо сплати податку.

5.10. Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків, зазначених у пункті 10.4 статті 10, у пункті 11.8 статті 11, статті 13 цього розділу, несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати.

5.11. Для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

5.11.1. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених пунктом 11.5 статті 11 цього розділу, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року і закінчується 30 червня наступного звітного (бюджетного) року.

5.11.2. У разі коли особа береться на облік органом державної податкової служби як платник податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

5.11.3. Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації.

5.11.4. Для виробників сільськогосподарської продукції, які зареєстровані платниками фіксованого сільськогосподарського податку, не застосовуються норми підпункту 5.11.1 цього пункту в частині визначення податкового періоду для виробників сільськогосподарської продукції.

5.12. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких активів.

5.13. Інвестиційно–інноваційний податковий кредит надається з дотриманням таких вимог:

5.13.1) договір про надання інвестиційно–інноваційного податкового кредиту укладається між суб’єктом господарювання та органом державної податкової служби після виникнення першого податкового зобов’язання з податку, обчисленого щодо діяльності суб’єкта господарювання у межах виконання інвестиційного (інноваційного) проекту (програми). Першим днем користування інвестиційно-інноваційним податковим кредитом вважається день укладення зазначеного договору між суб’єктом господарювання та органом державної податкової служби;

5.13.2) суб’єкт господарювання, що отримав інвестиційно-інноваційний податковий кредит, веде окремий облік результатів фінансово-господарської діяльності у межах виконання кожного зареєстрованого інвестиційного (інноваційного) проекту (програми);

5.13.3) інвестиційно-інноваційний податковий кредит надається на період виконання інвестиційного (інноваційного) проекту (програми), але не більше ніж на три роки шляхом відстрочення податкових зобов’язань з податку, нарахованих з прибутку від діяльності суб’єкта господарювання у межах виконання інвестиційного (інноваційного) проекту (програми) в загальному порядку, встановленому цим розділом. Проценти за користування зазначеним кредитом нараховуються на суму відстроченого податкового зобов’язання з цього податку у розмірі 50 відсотків облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день користування кредитом, та сплачуються щомісяця.

Загальний порядок надання та повернення до бюджету інвестиційно-інноваційного податкового кредиту, подачі звітності суб’єктом господарювання та контролю за цільовим використанням такого кредиту встановлюється Кабінетом Міністрів України;

5.13.4) сума інвестиційно-інноваційного податкового кредиту не може перевищувати суму інвестицій, фактично внесених суб’єктом господарювання згідно з інвестиційним (інноваційним) проектом (програмою), зареєстрованим у встановленому законодавством порядку.

Кошти, отримані в рамках інвестиційно-інноваційного податкового кредиту, використовуються суб’єктом господарювання виключно на цілі, передбачені таким інвестиційним (інноваційним) проектом (програмою).

5.13.5) відстрочені на умовах надання інвестиційно–інноваційного податкового кредиту суми податкового зобов’язання з податку сплачуються платником податку протягом податкового звітного періоду (кварталу), на який припадає останній день дії договору про надання такого кредиту, відповідно до норм цього розділу шляхом включення таких сум до складу податкових зобов’язань з податку та перераховується до бюджету у строки, передбачені для сплати податку.

У разі несвоєчасної сплати платником податку відстрочених на умовах інвестиційно–інноваційного податкового кредиту сум податкового зобов’язання з податку органами державної податкової служби вживаються відповідні заходи, передбачені цим Кодексом для стягнення таких податкових зобов’язань.

Податковий період у разі сплати відстрочених сум податкового зобов’язання з податку шляхом надання інвестиційно-інноваційного податкового кредиту дорівнює податковому кварталу;

5.13.6) керівник центрального органу державної податкової служби за поданням керівника органу державної податкової служби за місцем реєстрації суб’єкта господарювання приймає рішення про дострокове розірвання договору про надання інвестиційно-інноваційного податкового кредиту та сплату непогашеної суми такого кредиту у разі, коли суб’єкт господарювання :

до закінчення терміну дії такого договору не сплачує у строк, встановлений цим Кодексом, чергову частку отриманого інвестиційно–інноваційного податкового кредиту та/або процентів за користування ним протягом одного чергового строку сплати;

інвестиційний (інноваційний) проект (програма) достроково виключено з Реєстру;

визнається неплатоспроможним у встановленому законодавством порядку;

5.13.7) у разі використання коштів інвестиційно-інноваційного податкового кредиту не за цільовим призначенням або дострокового розірвання договору про надання інвестиційного податкового кредиту суб’єкт господарювання втрачає право на користування таким кредитом до завершення реалізації інвестиційного (інноваційного) проекту (програми) та зобов’язаний до 10 числа місяця, наступного за тим, у якому виявлено нецільове використання коштів, перерахувати до бюджету суму податку, сплата якої була відстрочена, та сплатити пеню, нараховану на суму відстроченого податкового зобов’язання з податку, з моменту надання відстрочки до моменту сплати податку, виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати.

5.14. Витрати, здійснені платником податку відповідно до інвестиційних проектів, схвалених Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Кабінеті Міністрів України, на будівництво (створення) або поліпшення капітальних активів, які після закінчення будівництва передані у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації), враховуються у зменшення податкових зобов’язань такого платника податку в обсязі, що дорівнює сумі таких витрат та не перевищує 80 відсотків суми податкового зобов'язання, нарахованого за результатами звітних (податкових) періодів, наступних за періодом, в якому здійснено таке передання.

Підтвердження факту передачі закінчених будівництвом об’єктів у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації) платниками, які реалізують зазначені інвестиційні проекти, за поданням обласних державних адміністрацій чи Ради міністрів Автономної Республіки Крим надає Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Кабінеті Міністрів України.

Вартість будівництва визначається платником податку – інвестором за правилами, встановленими цим розділом для визначення витрат.

При цьому з метою оподаткування дохід та витрати в результаті передання капітальних активів у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації) згідно із цим пунктом не визнаються.

Порядок обліку таких інвестицій суб’єктом підприємницької діяльності та їх зарахування у зменшення податку встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5.15. Платники податку, зазначені у статтях 10–11 цього розділу, а також ті, які провадять діяльність, що підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходів, які звільняються від оподаткування згідно з нормами зазначених статей, або доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому:

до складу витрат таких платників податку не включаються витрати, пов’язані з отриманням таких звільнених доходів;

сума амортизаційних відрахувань, нарахованих щодо основних засобів відповідних кваліфікаційних груп, що використовуються для отримання таких звільнених доходів, не враховується у витратах, пов’язаних з отриманням доходів, що не звільняються від оподаткування.

У разі коли основні засоби використовуються для отримання звільнених доходів та інших доходів, які підлягають включенню до складу доходів згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів, що підлягає включенню до складу доходів згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, доходи (прибуток) від провадження якої звільняються від оподаткування, так і з іншою діяльністю.


Стаття 6. Доходи


6.1. Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до пунктів 6.4 – 6.20, на підставі документів, зазначених у пункті 6.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від реалізації товарів (виконаних робіт, наданих послуг), який визначається відповідно до пункту 6.21 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 6.22 цієї статті;

та не включають доходи, визначені у пунктах 6.3 і 6.23 цієї статті.

6.2. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення обліку і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

6.3. Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

6.4. Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар:

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою акту, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

6.5. Доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається:

6.5.1) сума коштів, отримана платником податку з бюджету у вигляді цільового фінансування капітальних інвестицій, – пропорційно сумі нарахованої амортизації об’єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів);

6.5.2) цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання у майбутньому певних заходів – з моменту його фактичного отримання;

6.5.3) цільове фінансування, крім випадків, зазначених у підпунктах 6.5.1 і 6.5.2, – протягом тих періодів, у яких були понесені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

6.6. У разі коли платник податку здійснює виробництво товарів (робіт, послуг) з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів (робіт, послуг), не передбачено поетапного їх здавання, доходи нараховуються платником податку самостійно відповідно до ступеня завершеності виробництва (операції з надання послуг), який визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або за питомою вагою обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані.

6.7. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, в якому такі доходи утворилися, незалежно від фактичного надходження грошових коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 12 цього розділу.

6.8. При продажу товарів за договором комісії (агентським договором) платником податку – комітентом датою отримання доходу від такого продажу вважається дата продажу товарів, що належать комітенту, яка зазначена у документі комісіонера (агента), що підтверджує такий продаж, і (або) у звіті комісіонера (агента).

6.9. У разі здійснення торгівлі товарами (валютними цінностями) або послугами з використанням торговельних автоматів чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки.

Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.

У разі коли торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України.

6.10. У разі коли торгівля товарами (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою отримання доходу вважається дата оформлення відповідного рахунка (розрахункового документа).

6.11. Датою отримання доходу в разі продажу товарів (виконаних робіт, наданих послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь–якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.

6.12. Датою отримання доходів кредитора від проведення кредитно–депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором.

Якщо платником податку – дебітором здійснюється дострокове погашення зобов’язань із сплати процентів (комісійних), то доходи платника податку – кредитора вважаються отриманими на суму фактично отриманих процентів (комісійних) у податковому періоді, в якому здійснювалось таке перерахування.

6.13. Датою отримання доходів власника іпотечного сертифіката участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом є дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за консолідованим іпотечним боргом (зменшеного на суму винагороди за управління та обслуговування іпотечних активів).

Якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів чи комісій, то кредитор урегульовує таку заборгованість згідно з пунктом 12.1 статті 12 цього розділу.

6.14. Суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження грошових коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

6.15. Датою отримання доходів у вигляді орендних (лізингових) платежів за майно, що передано платником податку в оренду (лізинг), ліцензійних платежів (включаючи роялті) за користування об’єктами інтелектуальної власності є дата розрахунку, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів незалежно від фактичного надходження грошових коштів.

6.16. Датою отримання доходів від продажу (придбання) іноземної валюти є дата переходу права власності на іноземну валюту.

6.17. Суми штрафів та/або неустойки чи пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до складу доходів платника податку за датою їх фактичного надходження.

6.18. Датою збільшення доходів від страхової діяльності є дата виникнення відповідальності платника податку – страховика перед страхувальником за укладеним договором, що випливає з умов договорів страхування (перестрахування), незалежно від порядку сплати страхового внеску, визначеного у відповідному договорі (крім довгострокових договорів страхування життя).

6.19. За договорами довгострокового страхування життя дохід у вигляді частки страхового внеску визнається у момент виникнення у платника податку права на отримання чергового страхового внеску відповідно до умов зазначених договорів.

6.20. Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

6.21. Дохід від реалізації товарів (виконаних робіт, наданих послуг):

6.21.1) доходом від реалізації товарів (виконаних робіт, наданих послуг) є виручка від реалізації товарів (виконаних робіт, наданих послуг) як власного виробництва, так і раніше придбаних (отриманих);

6.21.2) особливості визначення доходів від реалізації товарів (виконаних робіт, наданих послуг) для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

6.22. Інші доходи включають:

6.22.1) доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами;

6.22.2) доходи від операцій оренди (лізингу), визначені відповідно до пункту 10.8 статті 10 цього розділу;

6.22.3) доходи за операціями в іноземній валюті, включаючи дохід від курсової різниці, з торгівлі цінними паперами та деривативами, від надання банківських послуг та інших операцій з надання фінансових послуг, визначені з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом;

6.22.4) суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

6.22.5) суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначені на рівні не нижче звичайної ціни, крім випадків, коли операції з надання (отримання) безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

6.22.6) суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктами 4.1 та 4.2 статті 4 цього розділу. У разі коли у майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим підпунктом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх витрат або доходів;

6.22.7) суми невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 статті 12 цього розділу;

6.22.8) суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 статті 12 цього розділу;

6.22.9) суми коштів страхового резерву, використані не за призначенням;

6.22.10) вартість матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

6.22.11) суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

6.22.12) суми акцизного збору, сплаченого (нарахованого) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

6.22.13) суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку;

6.22.14) доходи, визначені відповідно до статей 8 – 14 цього розділу;

6.22.15) доходи, не враховані в обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;

6.22.16) дохід від реалізації необоротних активів, майнових комплексів, оборотних активів тощо;

6.22.17) інші доходи платника податку за звітний податковий період.

6.23. Доходи, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування:

6.23.1) сума попередньої оплати та авансів у рахунок оплати товарів (виконаних робіт, наданих послуг);

6.23.2) суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (виконаних робіт, наданих послуг), за винятком випадків, коли підприємство–продавець не є платником податку на додану вартість;

6.23.3) суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;

6.23.4) суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством;

6.23.5) суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішення