Реферат: Затверджено рішенням Центральної методичної ради Запорізького державного медичного університету Протокол №2 від 04 грудня 2008р. Запоріжжя -2009

Міністерство охорони здоров'я України

Запорізький державний медичний університет

Запорізька обласна санітарно-епідеміологічна станція


Севальнєв А.І., Пазиніч В.М. , Костенецький М.І.


Радіаційна гігієна


Видання друге, доповнене та перероблене


Навчальний посібник



Затверджено рішенням

Центральної методичної ради

Запорізького державного медичного

університету

Протокол №2 від 04 грудня 2008р.




Запоріжжя -2009


УДК 614.73+614.876+613.648


Севальнєв А.І., Пазиніч В.М., Костенецький М.І.


Радіаційна гігієна. Навчальний посібник. Видання 2-е перероблене та доповнене - Запоріжжя, 2009р.


В посібнику викладаються основні напрямки діяльності лікаря з радіаційної гігієни з забезпечення радіаційної безпеки персоналу, що працюють з джерелами іонізуючого випромінювання, та населення.

Наводяться фізичні основи радіоактивності та принципи захисту від іонізуючого випромінювання. Розглядається нормування радіаційного фактору та біологічна дія іонізуючого випромінювання на організм людини. Надаються основні вимоги до забезпечення радіаційної безпеки в різних сферах діяльності людини. Посібник доповнено розділами «Радіаційно-гігієнічний моніторинг», «Радіаційний захист персоналу при виробничій діяльності» та ін.

Посібник створено з урахуванням вимог вітчизняних нормативних документів НРБУ-97 та ОСПУ, а також останніх наукових досягнень вітчизняних та закордонних фахівців у галузі радіаційної гігієни.

Навчальний посібник розрахований для використання студентами вищих медичних закладів III-IV ступеню акредитації при вивченні курсу «Радіаційна гігієна», а також може бути використано лікарями з радіаційної гігієни при здійсненні державного санітарного нагляду.


^ Таблиць - 12 Малюнок -1 Бібліографія - 32.


Рецензенти:


Завідувач лабораторії радіаційно - гігієнічних досліджень Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медвідя МОЗ України, член НКРЗУ, доктор медичних наук, проф. Карачов І.І.


Завідувач кафедри медицини катастроф Запорізької медичної академії післядипломної освіти, академік Української міжнародної академії оригінальних ідей, доктор медичних наук, проф. Кочін І.В.


ЗМІСТ

Прийняті скорочення................................................

Вступ..........................................................................

1. Фізичні основи радіоактивності…….......................

2. Шляхи формування доз опромінення населення:

природна та штучна радіоактивність…...................

3. Біологічна дія іонізуючого випромінювання……..

4. Нормування радіаційної безпеки……………….....

5. Радіаційний захист персоналу при виробничій

діяльності…………………………………………...

6. Забезпечення радіаційної безпеки при застосу-

ванні джерел іонізуючого випромінювання в

медицині..........……………………………………...

7. Санітарний нагляд за радіоактивністю будма-

теріалів.......................................................................

8. Санітарний нагляд за використанням матеріалів з

підвищеним вмістом природних радіонуклідів на

виробництві………………………………………...

9. Радіаційно-гігієнічний моніторинг …….................

10. Радіаційний контроль…...…...................................

11. Медичний контроль за станом здоров’я осіб, що

працюють у сфері дії іонізуючого випромі-

нювання……………………………………………

12. Організація робіт з ліквідації радіаційних аварій

на виробництві…………………………................

13. Медичні та екологічні наслідки Чорнобильсь-

кої катастрофи……………………………………..

14. Захист населення в умовах радіаційної аварії…...

Тести для самоконтролю...............................................

Бібліографічний покажчик............................................


4

5

8


14

20

26


36


46


55


63

67

70


77


80


87

90

95

113




^ ПРИЙНЯТІ СКОРОЧЕННЯ


АЕС -

атомна електростанція

ДІВ –

джерело іонізуючого випромінювання

ДСТУ –

стандарт України

МКРЗ –

міжнародний Комітет з радіологічного захисту

МЗА –

мінімально значуща активність

НРБУ-97 –

Норми радіаційної безпеки України

ОСПУ –

основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України

ППРК –

пункт постійного радіаційного контролю

РАВ –

радіоактивні відходи

РГМ –

радіаційно-гігієнічний моніторинг

РДД –

рентгендіагностичне дослідження

РК –

радіаційний контроль

РФД –

радіофотолюмісцентна дозиметрія

СЕС –

санітарно-епідеміологічна станція

ТЛД –

термолюмінісцентна дозиметрія



ВСТУП


В науковій літературі термін «радіація» (від лат. radiatio – випромінювання) використовується в тих випадках, коли йдеться про іонізуюче випромінювання, тобто про випромінювання, здатне спричиняти іонізацію при проходженні через речовину.

Наука, що вивчає вплив іонізуючого випромінювання на різні об'єкти, називається радіологією. Вона включає ряд дисциплін, таких як радіобіологія, радіоекологія, радіаційна медицина, а також радіаційна гігієна, яка вивчає закономірності формування доз опромінювання населення і персоналу, що працює з джерелами іонізуючого випромінювання, їх вплив на здоров'я людей, а також займається розробкою санітарних норм і правил в області радіаційної безпеки. В той же час радіаційна гігієна є розділом санітарної практики, в задачу якої входить здійснення державного санітарного нагляду за забезпеченням радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання.

Як вважають деякі вчені, виникнення Всесвіту відбулося близько 20 млрд. років тому в результаті Великого ядерного вибуху. З того часу іонізуюче випромінення постійно наповнює космічний простір і супроводжує життя на Землі з моменту її зародження. Головним чином це природна радіація, обумовлена наявністю в земній корі, повітрі, воді, харчових продуктах радіоактивних ізотопів природного походження.

В процесі свого розвитку біологічні об'єкти, у тому числі і людина, пристосувалися до життя в умовах існуючих невеликих доз природної радіації. В даний час деякі вчені вважають, що такі дози не тільки не шкодять, але і корисно впливають на організм, стимулюючи його захисні функції.

Найбільші відкриття в галузі фізики, які зроблені на рубежі XIX-XX сторіч, пов'язані з вивченням іонізуючого випромінювання і стали початком розвитку нового напрямку в науці.

В 1895 році німецький фізик В.К.Рентген вивчаючи закономірності проходження струму високої напруги через газорозрядну трубку, знайшов новий вид випромінювання, так звані Х- промені, згодом названі його ім'ям. Великий внесок в фізичні дослідження, пов’язані з відкриттям рентгенівських променів та електронів, зробили праці видатного українського фізика І.П.Пулюя, який ще в 1880-82 роках, опублікував цикл з чотирьох статей під загальною назвою „Промениста електродна матерія”. Саме Пулюй з’ясував, що катодні промені - це потік електронів. Вакуумні апарати, які Пулюй застосовував для отримання рентгенівських знімків, експонувались на Всесвітній електричній виставці в Парижі в 1881 році. Через рік після відкриття В.К.Рентгена французький фізик А.Беккерель, працюючи з солями урану, відкрив явище природної радіоактивності. В 1919 році англійський фізик Е.Резенфорд вперше здійснив ланцюгову реакцію, а в 1934 році подружжя І.Кюрі і Ф.Жоліо-Кюрі шляхом бомбардування альфа-частинками ядер елементів отримали інші радіоактивні елементи, тим самим відкривши явище штучної радіоактивності.

Оцінюючи значення наукових відкриттів у цій галузі, відомий німецький вчений А. Энштейн сказав: «Явище радіоактивності – найреволюційніша сила технічного прогресу з того часу, як доісторична людина відкрила вогонь».

І дійсно, відкриття природної і штучної радіоактивності стало поштовхом до бурхливого розвитку багатьох нових сфер діяльності людини. В даний час важко знайти вид господарської діяльності, де б не використовувалися ДІВ. Найбільш широко вони застосовуються в промисловості, сільському господарстві, медицині, геології, науці та ін.

Здійснення керованої ланцюгової реакції ділення ядер урану дало можливість використовувати новий вид енергії на користь людства. Нову еру в історії енергетики ознаменував пуск в експлуатацію в 1952 році в м. Обнінську першої в світі атомної електростанції потужністю 5 тис. кВт.

Зараз у багатьох країнах світу працюють промислові атомні станції різної потужності. З них найкрупнішою в Європі є Запорізька АЕС потужністю 6 млн.кВт. І тепер, коли виснажуються запаси органічного палива і гідроресурси, ясно, що саме ядерна енергетика дасть змогу людству одержувати електричну енергію у необхідній кількості. І хоча Чорнобильська аварія похитнула впевненість громадськості в безпеці ядерної енергетики, альтернативи цьому способу отримання електроенергії в даний час поки що немає.

З самого початку відкриття іонізуючого випромінювання людина зіткнулася з його негативними наслідками. Так, А.Беккерель не тільки першим відкрив явище природної радіоактивності, але і першим відчув вражаючу дію радіації: в місці контакту скляної пробірки з радієм на шкірі під його кишенею утворилася тривало незаживаюча язва.

Таким чином відкриття іонізуючої радіації з’явилось поштовхом для розвитку нової науки - радіобіології, яка вивчає дію іонізуючого випромінювання на біологічні об'єкти і в першу чергу на людину. Вивчення дії радіації на клітини і молекули привело до виникнення ще однієї дисципліни – радіаційної біофізики, а згодом і радіаційної генетики.

Не можна не відзначити, що історія використання іонізуючого випромінювання супроводжувалась трагічними сторінками. Багато дослідників заплатили своїм здоров'ям, а деякі і життям, за нові знання. В зв’язку з цим в 1936 році у м. Гамбурзі було споруджено пам'ятник, на якому були викарбовані імена 110 вчених та інженерів, що загинули в результаті променевого впливу при проведені експериментів.

Людство ніколи не забуде трагедію Хіросіми і Нагасакі, що забрала життя сотень тисяч людей. Не зітреться в нашій пам'яті і Чорнобильська катастрофа, яка примусила замислитись громадськість про серйозність людського чинника при використанні ядерної енергії.

На закінчення необхідно підкреслити, що проблема радіаційної безпеки людства сьогодні як ніколи актуальна і вимагає до себе підвищеної уваги. В результаті багатогранної діяльності людини, широкого використання ДІВ в народному господарстві радіаційний вплив на всі біологічні об'єкти, у тому числі на людину, став повсякденною реальністю.

У зв'язку з цим вчені всього світу продовжують широкомасштабні дослідження в цьому напрямку, особливу увагу надаючи питанням протирадіаційного захисту персоналу, що працює з джерелами випромінювань, і радіаційній безпеці населення. Після аварії на Чорнобильській АЕС великої актуальності набула проблема впливу малих доз радіації на здоров'я людини.


^ 1. ФІЗИЧНІ ОСНОВИ РАДІОАКТИВНОСТІ


Для розуміння фізичної природи радіації необхідно сказати декілька слів про будову атома і процеси, що відбуваються в атомному ядрі.

Атом – найменша частка хімічного елемента, що є носієм його хімічних властивостей. Він складається з електричне позитивно зарядженого ядра і негативно заряджених електронів, які створюють навколо ядра електронну оболонку.

^ Атомне ядро - це центральна частина атома, що складається з протонів і нейтронів, загальна назва яких нуклони.

Кількість протонів дорівнює атомному номеру (позитивному заряду ядра) в системі елементів Менделєєва і позначається ^ Z.

Кількість нейтронів позначається знаком N і в сумі з Z є атомним (масовим) числом А. Масове число і атомний номер, за звичай, позначають у вигляді верхнього і нижнього індексу буквової позначки.

Ядра з однаковим атомним номером, та різними масовими числами (різною кількістю нейтронів) називаються ізотопами одного елементу. Хімічні властивості ізотопів практично не відрізняються, проте можуть сильно відрізнятися їх специфічні ядерні властивості.

Нуклід - це вид атомів одного елементу з певною кількістю протонів і нейтронів в ядрі.

Всі нукліди поділяються на дві основні групи - стабільні і радіоактивні. Стабільні ядра у вільному стані можуть існувати необмежений час, зберігаючи незмінними нуклонний склад і всі фізичні властивості.

Радіоактивні нукліди (радіонукліди) з часом розпадаються, тобто міняють свій нуклонний склад з випромінюванням частинок.

Радіоактивність - це мимовільне (спонтанне) перетворення ядер атомів одних елементів в інші, що супроводжується утворюванням іонізуючого випромінювання.

Існує три основні види радіоактивного розпаду: альфа-, бета- і спонтанне ділення ядер.

При альфа-розпаді утворюється ядро гелію (альфа-частинка) і «материнське ядро» перетворюється на «дочірнє», в якому на два нейтрони і два протони менше.

При бета-розпаді один з протонів ядра перетворюється на нейтрон, або нейтрон в протон, при цьому утворюється відповідно позитрон або електрон. Розрив ядра надвоє називається його поділом.

Як правило, альфа- і бета-розпад супроводжується електромагнітним випромінюванням (гамма-випромінюванням). Воно має ту ж фізичну природу, що світлове і рентгенівське випромінювання, але довжина його хвилі в сотні тисяч або мільйони разів менш ніж у світлового, а енергія квантів в стільки ж разів більша.

Ніякі доступні в земних умовах методи впливу на радіоактивну речовину (механічні, електричні, хімічні) не можуть ні прискорити, ні уповільнити процес радіоактивного розпаду.

Кожний радіонуклід має свої («паспортні») радіаційні характеристики: схему (тип) розпаду, енергію і інтенсивність випромінювання, а також вірогідність розпаду (період напіврозпаду).

^ Спонтанний розпад радіонуклідів відбувається по експоненціальній залежності, що зменшується від часу:


N(t)= N0 e (- λt ), де:


е- основа натурального логарифма;

λ - постійна розпаду;

N0 - кількість радіоактивних атомів в початковий момент часу;

t - час, що пройшов від початкового моменту.

Величина λ постійна для кожного радіонукліда і називається ще вірогідністю розпаду. Чим більше λ, тим швидше відбувається розпад.

^ Період напіврозпаду радіонуклідів Т1/2 - це час, за який розпадається половина початкової кількості атомних ядер:


Т1/2 = ln 2/λ = 0,693/λ.


Періоди напіврозпаду варіюють у виключно широких межах - від часток секунди до мільйонів років.

Кількісною характеристикою радіонукліда в будь-якому об'єкті є його активність.

^ Активністю (А) радіонукліда в джерелі називається відношення числа спонтанних (мимовільних) ядерних перетворень dN0, що відбуваються в джерелі за інтервал часу dt, до цього інтервалу часу:


А = dN0/dt.


Активність радіонукліда в джерелі може бути віднесена до маси, об'єму (для об'ємних джерел), площі поверхні (для поверхневих джерел), довжини (для лінійних джерел). Відповідно, говорять про питому, об'ємну, поверхневу або лінійну активність. Одиницею вимірювання активності є беккерель (Бк). 1 Бк = 1розп/сек. Позасистемна одиниця активності - Кюрі (Кі).1 Кі =3,7•1010 Бк.

Найважливішою властивістю радіоактивних випромінювань є їх здатність викликати іонізацію атомів і молекул, у зв'язку з чим їх називають іонізуючими.

Іонізуюче випромінення при взаємодії з речовиною прямо або опосередковано відриває електрони від його атомів або молекул, внаслідок чого в цій речовині утворюються іони різних знаків.

Всі іонізуючі випромінювання за своїм походженням поділяються на фотонні і корпускулярні.

До фотонних випромінювань відносяться: гамма-, гальмівне, характеристичне і рентгенівське. До корпускулярних - альфа-, електронне, позитронне, протонне, нейтронне і мезонне.

Корпускулярне випромінювання, яке складається з потоку заряджених частинок, що мають достатню кінетичну енергію для іонізації атомів при зіткненні з атомами середовища, називається безпосередньо(прямо) іонізуючим випромінюванням. До нього належать альфа- та бета-випромінювання.

Незаряджені частинки безпосередньо не проводять іонізацію, але в процесі взаємодії з середовищем вивільняють заряджені частинки, здатні іонізувати атоми і молекули середовища, через яке вони проходять. Відповідно, корпускулярне випромінювання, що складається з потоку незаряджених частинок, і фотонне випромінювання називаються опосередковано іонізуючим. Прикладом такого випромінювання є нейтронне та рентгенівське випромінювання.

^ Джерелами іонізуючого випромінювання називають матеріали, радіоактивні речовини, або технічні пристрої, що генерують або здатні генерувати іонізуюче випромінювання (рентгенівські установки, прискорювачі заряджених частинок, атомні реактори).

Розрізняють закриті і відкриті ДІВ, що містять радіоактивні речовини.

^ Закритим джерелом називають радіонуклідні джерела, розміщені в неактивній твердій оболонці, яка за нормальних умов експлуатації забезпечує запобігання попадання радіоактивних речовин в навколишнє середовище.

^ Відкритим джерелом називають радіонуклідні джерела, при проведенні робіт з якими можливо попадання радіоактивних речовин в оточуюче середовище ( рідкі, газоподібні, пилоподібні).

Основною фізичною величиною, що визначає ступінь радіаційної дії, є доза випромінювання.

Дозою називається поглинена енергія випромінювання одиницею маси речовини за весь час дії випромінювання.

В радіаційній гігієні використовуються поняття експозиційної, поглиненої, еквівалентної, ефективної доз, а також керми.

^ Експозиційна доза випромінювання Х - це доза рентгенівського або гамма-випромінювання у повітрі. Саме її і вимірюють дозиметричними приладами. Вона характеризує «потужність» джерела випромінювання і радіаційне поле, яке воно створює в даній точці повітря. Вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг). Позасистемна одиниця - рентген (1 Р = 2,58 •10-4 Кл/кг).

^ Поглинена доза випромінювання D - це співвідношення прирощення середньої енергії ΔW, переданої будь-яким іонізуючим випромінюванням будь-якій речовині в елементарному об'ємі, до маси dт речовини в цьому об'ємі:


D = ΔW/dт.


Ця величина найбільш точно визначає результат дії випромінювання на об'єкт, що випромінюється . Встановлено, що реакція на опромінювання (наприклад, хімічні зміни, біологічний ефект і т. д.) пов'язана з поглиненою речовиною енергією випромінювання і часто пропорційна їй.

Поглинену дозу опосередкованого іонізуючого випромінювання оцінюють, використовуючи поняття керми.

Керма К - це відношення сумарної первинної кінетичної енергії всіх заряджених іонізуючих частинок, утворених від дії опосередкованого іонізуючого випромінювання в елементарному об'ємі речовини до маси речовини в цьому об'ємі:


К = dEk / dт, де:


dEk.- сума початкових кінетичних енергій всіх заряджених іонізуючих частинок, що звільняються незарядженими іонізуючими частинками в речовині з масою dт.

Одиницею вимірювання керми є Дж/кг. Спеціальним найменуванням одиниці керми є грей (Гр) 1 Гр = 1 Дж/кг. Позасистемна одиниця керми – Рад. 1Рад = 0,01Гр.

Поглинена доза і керма дорівнює одна одній тоді, коли досягається рівновага заряджених частинок і коли можна знехтувати гальмівним випромінюванням.

Еквівалентна доза НТ застосовується для оцінки радіаційного ефекту дії випромінювання довільного складу на біологічні об'єкти:


НТ = D • WR, де:


WR - чинник, який враховує відносну біологічну ефективність різних видів іонізуючих випромінювань.

Одиницею вимірювання еквівалентної дози є зіверт (Зв). 1 Зв = 1 Дж/кг/wR . Ця одиниця була введена через те, що при однаковій поглиненій енергії різні види випромінювань дають неоднаковий біологічний ефект.

Для оцінки впливу опромінювання на організм в цілому в діапазоні еквівалентних доз, що лежать нижче за поріг виникнення детермінованих (соматичних) ефектів введено поняття ефективної дози.

Ефективна доза НЕ враховує, що різні органи і тканини мають різну чутливість до дії радіації.


HE = ∑Ht • wt,


де wt- тканинної чинник, який відображає відносну вірогідність виникнення стохастичних ефектів в тканині. Ефективна доза відображає загальний ефект опромінювання для організму. Вона, як і еквівалентна доза, вимірюється в зівертах.


^ 2. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ДОЗ ОПРОМІНЕННЯ НАСЕЛЕННЯ: ПРИРОДНА ТА ШТУЧНА

РАДІОАКТИВНІСТЬ


Як відомо, іонізуюче випромінювання існувало завжди – з моменту утворення нашої планети і до теперішнього часу. Людина, як і будь-який інший організм, постійно підпадає під дію іонізуючого випромінювання, яке створюється природними джерелами.

^ Природний радіаційний фон – постійно діючий чинник навколишнього середовища, обумовлений космічним випромінюванням, випромінюванням земної кори, повітря, води, продуктів харчування і живих організмів.

Космічне випромінювання формується потоком частинок високих енергій галактичного і сонячного походження. На рівні Землі інтенсивність його неоднакова і залежить від географічної широти і висоти над рівнем моря. У високих широтах і на полюсах Землі воно значно вище, ніж на екваторі, а на висоті 1500 м над рівнем моря приблизно в 2 рази вище, ніж на рівні моря.

Річна доза опромінювання населення Землі за рахунок космічного випромінювання складає близько 0,4 мЗв.

Проте, основним дозоутворюючим чинником природного радіаційного фону є природна радіація земного походження. Вона формується за рахунок зовнішнього і внутрішнього опромінювання.

^ Зовнішнє земне опромінення формується природними джерелами радіації, що знаходяться в земній корі. Це радіоактивні ізотопи сімейства урану і торію, а також ізотоп калій-40. Вважається, що нормальний гамма-фон Землі складає 5-15 мкР·год-1, а річна доза опромінення населення Земної кулі – 0,3-0,4 мЗв.

Величина зовнішнього земного випромінювання в різних точках планети неоднакова і залежить від геологічних особливостей місцевості. У зв'язку з цим в деяких місцях планети, що містять великі запаси мінералів торію (Чехія, Бразилія, Франція і ін.), населення одержує річні дози опромінення, що досягають 2-4 мЗв.

В середньому земне випромінювання природного походження створює дозу опромінювання 1,73 мЗв на рік.

^ Внутрішнє опромінення людини формується за рахунок надходження в організм людини тих же природних радіонуклідів з продуктами харчування, повітрям і водою. При цьому встановлено, що в продуктах рослинного походження зміст цих радіонуклідів на порядок більше, ніж в продуктах тваринного походження. Середня величина дози опромінення за рахунок внутрішнього опромінювання природними джерелами складає близько 1,55 мЗв на рік.

Останніми роками у зв'язку з активною господарською діяльністю людини природний радіаційний фон якісно і кількісно значно змінився. В результаті широкого впровадження нових технологій з'явився так званий «техногенно підсилений фон». Прикладом цього може служити значне збільшення видобування уранових руд, а також корисних копалин, що містять природні радіонукліди, широке використання мінеральних добрив, збільшення авіаційних перевезень, використання нових будівельних матеріалів та ін.

У зв'язку з цим доза опромінення за рахунок природної компоненти з урахуванням техногенно підсиленого фону зросла в 2 рази і в даний час досягає 2,5 мЗв на рік.

В останній доповіді Наукового Комітету ООН з дії іонізуючої радіації (2000р.) звертається увага на те, що дози підвищеного виробничого опромінення природними джерелами досягли, а іноді перевищують в декілька раз значення цих доз для професійного опромінення.

Необхідно відзначити, що до теперішнього часу чіткої межі між нормальним і підвищеним рівнями природного радіаційного фону не існує. В той же час за рекомендаціями Міжнародної Комісії з радіаційного захисту, доза від природної радіації не повинна перевищувати 5 мЗв на рік. В даний час допускається збільшення цієї дози до 10 мЗв на рік.

Відкриття явища радіоактивності поклало початок широкому використанню ДІВ в практичній діяльності. В даний час повсюдне використання джерел іонізуючого випромінювання знайшло своє місце в промисловості, медицині, сільському господарстві, геології і науці.

В переліку найвідоміших галузей, де використовуються ДІВ, є атомна енергетика. При порівнянні з іншими методами отримання електричної енергії атомні електростанції мають ряд переваг: для виробництва однакової кількості енергії на АЕС потрібна в декілька тисяч разів менша кількість палива (ядерного пального), ніж для теплової станції; запаси ядерної сировини практично невичерпні; є можливість будівництва АЕС в важкодоступних і віддалених регіонах; відсутність у викидах АЕС токсичних речовин – сірчаного газу, окислів вуглецю та ін. При нормальній роботі АЕС значно безпечніша, ніж теплові електростанції.

АЕС є альтернативним джерелом енергії в країнах, де відсутні запаси органічного палива і водні ресурси.

Ядерні реактори використовуються також на морському транспорті, де потрібні тривале автономне плавання без поповнення запасів пального і велика вантажопідйомність судна.

Принцип дії ядерного реактора заснований на нагріванні води під дією тепла, що виділяється при мимовільній ланцюговій ядерній реакції. Гаряча вода поступаючи через парогенератор обертає турбогенератор, який створює електричний струм.

В даний час на частку атомної енергетики в світі доводиться близько 17% світового виробництва електроенергії. В Україні ця величина складає 24,5%, при цьому найбільш потужна Запорізька АЕС виробляє більше 50% електроенергії всіх АЕС країни.

Аварія на Чорнобильській АЕС скомпрометувала цей метод отримання енергії. Проте, не дивлячись на могутній екологічний рух проти будівництва АЕС, в найближчому майбутньому в світі планується будівництво АЕС в Ірані, Японії, Південній Кореї та інших країнах.

Широке використання іонізуюче випромінювання знайшло в різних галузях промисловості. Так, радіонукліди успішно використовуються в приладах для контролю технологічних процесів, при визначенні товщини матеріалів, при виявленні дефектів в зварних з'єднаннях, при вивченні структури і фізико-хімічних властивостей металів в сталеливарному виробництві.

При пошуку корисних копалин в геології використовується метод радіоактивного каротажу. Методом мічених атомів визначається домішок в металах, вивчення напряму потоку рідин в трубопроводах і ін.

Іонізуюче випромінювання застосовується і в хімічній технології при полімеризації органічних сполук для отримання підвищеної стійкості матеріалів до механічного та хімічного впливу.

В сільському господарстві радіаційна обробка застосовується для дезінсекції зернових культур і підвищення проростання насіння. За допомогою радіаційної стерилізації медичної техніки і виробів досягається високий ступінь чистоти без підвищення температури, що дуже важливо при стерилізації термолабільних матеріалів і виробів.

Широке застосування отримали ДІВ в медичній практиці. Вони використовуються не тільки в лікуванні, але і в діагностиці і профілактиці різних захворювань.

Так, в онкології для лікування пухлин використовуються дистанційні і внутрішньопорожнинні гамма-терапевтичні апарати, укомплектовані радіонуклідами 60Со.З цією ж метою застосовуються рентгентерапевтичні апарати різних модифікацій. Крім того, для лікування деяких пухлин застосовуються радіофармпрепарати, які при введенні в організм мають властивість вибірково накопичуватися в окремих органах, опромінюючи і тим самим руйнуючи новоутворення.

Для цілей радіонуклідної діагностики застосовуються радіофармпрепарати 131I, 125I, 99Тс, 75Se, 32P та ін., які накопичуються в органах і дають інформацію про їх функціональний стан.

Найширше розповсюдження в діагностиці отримав рентгенівський метод. З його допомогою в даний час ставиться до 80% діагнозів захворювань.

Останніми роками активно впроваджується в практику високоточний метод діагностики за допомогою рентгенівських комп'ютерних томографів.

В широкому загалі профілактичних методів дослідження важливе місце займає рентгенівський метод – флюорографія органів грудної клітки.

Дози опромінення населення за рахунок всіх джерел радіації надано в табл.1

Таблиця 1

^ СЕРЕДНІ РІЧНІ ДОЗИ ОПРОМІНЕННЯ НАСЕЛЕННЯ

(мкЗв)

Джерела


Середня доза

Типовий

діапазон

Середня доза по Росії

Природні

Космічне випромінювання:

Іонізуюча компонента

Нейтронна компонента

Космогенні радіонукліди

(С14 та ін.)


280

100

12





280

100

12

Сума

390

300-1000

390

Гамма-випромінювання

480

300-600

480

Інгаляція

210Pb, 210Po, 232Th та ін.

222Rn та ДПР

220Rn та ДПР


6

1150

100





6

1730

150

Сума

1260

200-10000

1890

Надходження з їжею та водою: 40K,

210Pb, 210Po, 228Ra, 226Ra та ін.


170

120





170

120

Сума


290

200-800

290

Підвищене виробниче

опромінювання


2







Разом

2400

1000-10000

3050

Штучні

Медичне опромінювання

Глобальні опади

Професійне опромінювання

Забруднення територій

Поточні викиди і скиди АЕС

400

5

0,5

2

<0,2

-

1200

5

Разом

400

0-1200

1200

Всього за рахунок всіх

джерел

2800

1000-10000

4250

^ 3. БІОЛОГІЧНА ДІЯ ІОНІЗУЮЧОГО

ВИПРОМІНЮВАННЯ


Механізм дії іонізуючого випромінювання на живий організм пояснюється вражаючою дією на клітину, внаслідок чого порушується її функція, що призводить до порушення життєдіяльності органів і систем, а іноді і до загибелі організму.

Особливість біологічної дії іонізуючого випромінювання на клітину обумовлена як властивостями кожного виду випромінювань, так і специфікою життєдіяльності клітин.

Основною відмінністю іонізуючих випромінювань від інших шкідливих чинників (хімічних отрут, високої температури та ін.) є їх здатність іонізувати будь-які атоми. В процесі іонізації відбувається відрив електрона від атома і утворення іонів. Якщо при опроміненні живих клітин іонізуються атоми, що складають невеликі молекули (наприклад, води, амінокислот, вітамінів), ці молекули можуть розпадатися з утворенням вторинних продуктів – вільних радикалів, що мають велику реакційну здатність. Цей процес називається радіолізом. При іонізації макромолекул (білків, ферментів, нуклеїнових кислот) вони втрачають свої біологічні властивості, тобто інактивуються.

Розрізняють два види впливу іонізуючого випромінювання на клітку: прямий, при якому енергія випромінювання поглинається безпосередньо в самих макромолекулах, і непрямий, при якому енергія випромінювання поглинається водою і іншими низькомолекулярними сполуками клітини, а макромолекули потім вражаються продуктами їх розпаду.

Доля вражених при опроміненні макромолекул залежить від дози іонізуючого випромінювання та навіть при значних дозах вона достатньо мала через велику чисельність молекул різного виду. В той же час навіть при невеликих дозах відбувається порушення властивостей і функцій клітин – проникності мембран, іонного складу та ін. Проте, більшість порушень є тимчасовим і не викликає загибелі клітин. Виключенням є тільки молекула ДНК, іонізація якої може призвести до втрати клітиною основної її функції – ділення, що призводить до репродуктивної загибелі клітин.

Іонізуюче випромінювання, впливаючи на генетичний апарат клітини, викликає різні мутації. Ці пошкодження можуть виявлятися в нащадках клітин, що діляться, як відразу після опромінювання, так і у віддалений час, передаючи Для усіх категорій опромінених осіб від індустріальних джерел випромінювання рівні річних доз опромінення встановлені в одиницях індивідуальної річної ефективної дози і еквівалентної річної дози опромінення на окремі органи (табл.2).
Таблиця 2
^ ЛІМІТИ ДОЗИ ОПРОМІНЕННЯ (мЗв·рік-1)



Найменування дози

Категорія опромінених осіб

Аа,б

Ба

Ва

Ліміт ефективної дози

20в

2

1

Ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінення:

- для кришталика ока

- для шкіри

- для кистей та стоп



150

500

500



15

50

50



15

50

-

а – розподіл дози опромінення протягом календарного року не регламентується;

б – для жінок до 45 років і для вагітних діють додаткові обмеження (доза опромінювання нижньої частини живота за будь-які два роки не повинна перевищувати 2 мЗв);

в – в середньому за будь-які послідовні 5 років, але не більше 50 мЗв за окремий рік.


В процесі практичної діяльності може виникнути необхідність в запланованому підвищеному опроміненні персоналу вище встановлених лімітів доз. Воно можливе тільки з дозволу регулюючих органів при непередбачених ситуаціях в наступних випадках:

- коли вони не можуть бути усунені без спеціальних технологічних операцій;

- коли вони потребують термінового усунення;

- при можливості розвитку радіаційної аварії.

Плановане підвищення опромінення персоналу дозою від 50 до 100 мЗв·рік-1дозволяється місцевими органами держсаннагляду. Підвищене опромінення персоналу дозою від 100 до 250 мЗв·рік-1допускається тільки у виняткових випадках з дозволу Мінохоронздоров'я України за умови такого одноразового підвищеного опромінення протягом всієї трудової діяльності працівника.

Для планування заходів щодо поліпшення радіаційної безпеки і оперативного контролю на радіаційно-ядерному об'єкті, в санітарно-захисній зоні і зоні спостереження встановлюються контрольні рівні.

^ Контрольні рівні встановлюються адміністрацією підприємства для персоналу, а також для території за узгодженням з державними регулюючими органами. Конкретні значення контрольних рівнів повинні бути нижчими за допустимі. Контрольні рівні також можуть встановлюватися як для окремого радіонукліда в продуктах харчування і об'єктах навколишнього природного середовища, так і для окремих виробничих операцій, режимів експлуатації і територій, тощо.

^ Медичне опромінення – це опромінення людини в результаті медичного обстеження або лікування.

Враховуючи особливості цього виду опромінення, протирадіаційний захист пацієнтів ґрунтується на наступних принципах.

^ Принцип виправданості. Опромінення повинне бути обґрунтованим, призначене тільки лікарем для отримання діагностичного або терапевтичного ефекту і лише в тому випадку, коли очікуваний ефект не можна отримати іншими непроменевими методами діагностики або лікування.

^ Принцип оптимізації. Колективні дози опромінення, які отримує населення при проведенні рентгенологічних і радіологічних процедур, повинні бути максимально низькими з урахуванням економічних і соціальних міркувань.

^ Принцип неперевищення. Доза опромінення встановлюється лікарем індивідуально для кожного пацієнта виходячи з клінічних показань з урахуванням необхідності запобігання детермінованих ефектів в тканинах і організмі в цілому.

Для медичного опромінення межі доз для пацієнтів не вс