Реферат: Робоча навчальна програма з філософії на 2007-2008 навчальний рік Факультет медичний

МІНІСТЕРСТВО ОХОРНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


“ЗАТВЕРДЖУЮ”
Проректор з навчальної роботи

професор М.Ю. Коломоєць

“___” ____________ 2007 р.


РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ФІЛОСОФІЇ
на 2007-2008 навчальний рік
Факультет медичний № 3 Спеціальность медична психологія Кафедра психології та соціології Курс ІІ Семестр ІІІ Лекції 36 годин Семінарські заняття 18 годин Самостійна робота 54 годин Іспит ІІІ семестр Всього годин 108





Чернівці – 2007


Робоча програма складена на основі програми курсу «Філософія» для студентів вищих медичних закладів (Київ, 2000), а також у відповідності до Наказу Міністерства охорони здоров’я України № 70 від 03.04.1996 р. «Про зміни до навчального плану підготовки лікарів у навчальних закладах МОЗ України».


Робоча програма схвалена на засіданні кафедри психології та соціології 14 червня 2007 р., протокол № 18.


Завідувач кафедри, доц. Н.І.Зорій


Робоча навчальна програма схвалена предметною методичною комісією з суспільних та гуманітарних дисципліни 20 червня 2007 р., протокол № 8.


Голова предметно-методичної комісії,

доцент Н.І.Зорій

^ ОСНОВНА МЕТА ВИКЛАДАННЯ ФІЛОСОФІЇ


Метою викладання філософії є формування у студентів цілісного уявлення про світ як ЦІЛЕ, ЛЮДИНУ як цілісність, про роль медицини у ствердженні сенсу людського буття, розуміння сучасного стану медицини та передбачення перспектив її розвитку.

Вивчення філософії студентами вищих навчальних закладів має велике значення у вихованні майбутніх медиків, формуванні їх переконань, софійно-діалектичного мислення, підвищенні їх культурного рівня.

Вивчення філософії дає можливість зрозуміти загальні закономірності розвитку традиційної та нетрадиційної медицини в системі загальнолюдської практики. Аналіз заблуджень та помилок в окремих концепціях, у тлумаченні фактів дійсності сприяє виробленню навиків критичного підходу до сучасного стану медичної науки та клінічної практики. Одночасно формується повага до досвіду минулих поколінь, розуміння необхідності брати з нього все найкраще, збагачувати його власним сумлінням.

Тому завдання курсу філософії полягає в тому, щоб ознайомити студентів з історичним та логічним методами дослідження, методом сходження від абстрактного до конкретного як необхідною умовою пізнання та клінічної практики у медицині. Розкрити закономірності розвитку людини як головного об’єкта дослідження та медичного впливу, навчити знаходити головні ланки причинно-наслідкових зв’язків і відрізняти їх від побічних, як у матеріальних, так і в духовних процесах; прослідкувати закономірності об’єктивації й матеріалізації ідей на прикладах діяльності зарубіжних та вітчизняних діячів науки та практики, виробити навички аргументації власних переконань.


В процесі вивчення курсу філософії майбутні лікарі-психологи повинні знати:

основні закономірності розвитку природи та суспільства, медицини як галузі людської діяльності;

етапи становлення та розвитку філософії і медицини в країнах зарубіжжя та в Україні;

головні проблеми диференціації та інтеграції наук про людину як цілісності;

суть діалектичного мислення, творчого аналізу, явищ дійсності.

основи процесу наукового пошуку, форми і методи наукового пізнання;

структуру та суть людської практики, місце медичної діяльності в оздоровленні та розвитку продуктивних сил суспільства;


вміти:

об’єктивно, на наукових засадах, аналізувати будь-які, у тому числі, нестандартні, явища й процеси, причинно-наслідкові зв’язки дійсності;

визначати місце та роль певного факту у формуванні статусу людини, сенсу діяльності медика, медицини майбутнього;

розбиратися в суті нозологізму, гіпократизму та неогіпократизму як крайнощів, які здатні викликати неадекватні практичні дії медика;

орієнтуватися у системі зв’язків медицини і філософії, їх значення для формування особистості;

розбиратися у релігійно-філософських основах східних систем само оздоровлення;

вміти визначати роль соціальних дитермінацій у формуванні психічного здоров’я та виникненні психічних розладів;

визначати сенс соціальних цінностей в системі медичної діяльності;

застосовувати знання законів і категорій діалектики для аналізу валелогічних і патологічних, санологічних проблем хвороби.



^ ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН, ЯКІ Є НЕОБХІДНИМИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ФІЛОСОФІЇ


Назва дисципліни Зміст дисципліни, необхідної для вивчення філософії
Основи економічної теорії:



Мета і функції економічної теорії. Метод економічного аналізу

Людина в системі суспільного виробництва.

Теорія вартості і капіталу.

Власність і форми підприємницької діяльності.

Суть, основні елементи і механізм функціонування ринкової економіки.

Основні риси і тенденції розвитку світового господарства. мІжнародно економічна інтеграція.


Релігієзнавство:


Українська та зарубіжна культура:




Філософські та соціальні проблеми вивчення релігії. Соціальна суть релігії.

Сучасні національні релігії та світові релігії.

Христянство. Сутність християнської філософії.

Католицизм: особливості томізму.

Православ’я, специфіка філософії.

Протестантизм: ранній та пізній періоди його розвитку.



Теорія культури як наука.суспільна роль культури та огляд культурологічних концепцій.




Психологія:





Виникнення і розвиток психіки. Свідомість людини.

Пізнавальні процеси: відчуття, сприймання, пам’ять, увага.

Особистість. Індивідуально-топологічні властивості.





Нормальна фізіологія:






Вчення І.П. Павлова про умовні рефлекси, вищу нервову діяльність, типи ВНД. Вчення І.М. Сєчєнова про рефлекси.

Значення нервової системи життєдіяльності організму; відділи нервової системи організму людини; загальний план будови головного мозку; інтелектуальна поведінка тварин, навички, інстинкти. Гальмування в корі головного мозку.

Фізіологічна основа відчуттів сприймань, уявлень, уваги, пам’яті, вироблення уимовних рефлексів.

Фізіологічний механізм мовлення.

Характеристика емоцій.





Педагогіка:




Методи науково-педагогічного дослідження.

Педагогічна діяльність як суспільне явище. Потреби і ставлення свідомості дітей різноманітних вікових груп. Трудове, моральне та естетичне виховання.




Соціологія:



Взаємозв’язок філософії та соціології та особливості предмета соціології.

Форми взаємодії індивідуальної та суспільної свідомості.

Методи соціології. Соціологія знання.

Формування почуттів у суспільстві.

Соціальна структура суспільства.





^ ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ


ТЕМА 1. СВІТОГЛЯД ЛЮДИНИ І ФІЛОСОФІЯ.

Проблема пізнання світу та людини - центральна проблема світогляду.Історичні форми та види світогляду. Предмет, структура та соціально-пізнавальні функції світогляду. Суспільний та індивідуальний світогляд. Світогляд і професія лікаря.

Світогляд як система всезагальних знань про світ та людину, форма самосвідомості людини і суспільства щодо соціальних цінностей, моральних критеріїв людської діяльності. Місце філософії в системі культури та науки. Особливості філософського знання. Взаємозв’язок філософії та медицини. Матеріалізм та ідеалізм — основні напрямки розвитку філософії. Проблема пізнання світу.

Проблема методу в філософії. Діалектика і метафізика.

Місце філософських знань в структурі світогляду. Світогляд і філософська думка, культура медика. Сучасна філософія як світогляд і загальний метод пізнання і практичної діяльності людини. Союз філософії та природничих, медичних, технічних та гуманітарних наук при розв’язанні актуальних проблем сучасного наукового пізнання та суспільного розвитку. Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості (моральною, естетичною, релігійною, політичною, правовою). Специфіка релігійної свідомості.


^ ТЕМА 2. ІСТОРИЧНІ ТИПИ ФІЛОСОФІЇ

Історія пізнання світу, основні історичні етапи суспільного розвитку, як реальні підвалини існування філософії, її історичних типів.

Становлення філософії країн Сходу (стародавні Китай, Індія). Своєрідність Східної філософії.

Філософські школи в стародавньому Китаї: конфуціанство, даосизм. Конфуціанське розуміння людини, її моральних заповідей, навчання, виховання.

Стародавня індійська філософія: вайшешики, ньяя, джайнізм, буддизм. Джайнізм про звільнення людини від життя та шлях до цього. Буддизм про душу людини, її страждання і формування світової буддистської релігії. Матеріалістичні елементи у філософії чарваків, її гедоністська етика.

Релігійно-філософські основи східних систем самооздоровлення. Самопізнання людини (медитація та йога), як вияв космічної енергії.

Вплив східних релігійно-філософських систем на вітчизняну філософську думку (О.П.Блаватська, Л.М.Толстой, О.І. та М.К.Реріхи...)

Відображення традиційних ідей Східної філософії в розвитку медичного пізнання та лікарської діяльності.

Становлення західноєвропейської філософії. Раціонально-теоретичне вив-

чення природи та людини.

Філософія Стародавньго світу (Греції, Риму). Космоцентризм античної філософії. Проблема співвідношення людини і суспільства. Стихійна диалектика. Гіппократ про людину, природу та причини її хвороб.

Філософія середньовіччя, її релігійно-містична орієнтація. Поширення в схоластичній медицині вчення Галена про пневму, теологічних тлумачень призначення та внутрішню доцільність будови органів людського тіла.

Філософія епохи Відродження, її гуманістичний характер. Боротьба Т.Парацельса проти схоластичної медицини.

Філософія XVI-XVIII ст. Механіко-матеріалістична картина світу. Дедуктивний метод Р.Декарта. Емпіризм та раціоналізм. Проблема людини у французькій філософії.

Класична німецька філософія. Розуміння свободи. Суперечливість філософії Канта. Проблема науки та моралі. Філософська система та ідеалістична діалектика Г.Гегеля. Антропологічний матеріалізм та гуманізм Л.Фейєрбаха. Виникнення та розвиток діалектико-матеріалістичної філософії.


^ ТЕМА 3. ФІЛОСОФІЯ ХХ СТОЛІТТЯ

Характерні риси суспільно-політичного життя, науково-технічного прогресу, духовної культури. Становлення релятивістської наукової картини світу. Раціоналізм та ірраціоналізм. Ідея підсвідомого та несвідомого у психоаналізі. Культ розуму. Сцієнтизм і технократизм проти антисцієнтизму та антитехнократичних утопій.

Людина у світі техніки. Екзистенціальна філософія та її різновиди. Проблема сутності та існування людини, життя та її сметрі. /М.Бердяєв, С.К’єркегор, М.Хайдегер, Ж.П.Сартр/.

Неопозитивізм і актуальні проблеми зв’язку філософії та науки.


^ ТЕМА 4. ВІТЧИЗНЯНА ФІЛОСОФІЯ.

ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА В УКРАЇНІ

Зародження філософії в Київській Русі. Культурно-філософське значення прийняття християнства на Русі. Ідеї суспільно-громадського об’єднання та національної свідомості. Антропологічна спрямованість вітчизняної філософії.

Творчість Констянтина /Кирила/ Філософа /9 ст./ та її історичне значення. Патріотична література та стиль філософських роздумів. Реальні стосунки філософії та богослів’я /ХІ-ХІІ ст./. Реформаційні та гуманістичні тенденції у вітчизняній філософії XV-XVIII ст. /І.Вишинський, Ф.Прокопович, Г.Сковорода/. Матеріалістичні основи розуміння людини та теорії пізнання. Ломоносов М.В. — засновник науково-матеріалістичної традиції у вітчизняній філософії.

Історичне значення культурно-філософського процесу в Україні у зв’язку з діяльністю Києво-Могилянської та Славяно-греко-латинської академії.

Розвиток філософії у XVIII-XIX ст.: засвоєння здобутків класичної західної філософії та проблеми соціально-економічного розвитку Росії. Філософські та суспільно-політичні погляди російських та українських революційних демократів /О.І.Герцен, М.Г.Чернишевський, Т.Г.Шевченко, І.Я.Франко/. Суспільно-політична діяльність С.А.Подолинського, П.Д.Драгоманова, М.Грушевського.

Взаємовплив філософії, природничо-наукового знання та медицини. /І.Я.Дядьківський, І.М.Сеченов, М.І.Лобачевський, І.І.Мечников/.

Російська релігійно-містична філософія ХІХ ст.: В.Солов’йов, М.Бердяєв, П.Флоренський, М.Федоров. Проблеми свободи, особливості людини та духовного об’єднання народів перед викликами історичного часу. Суб’єктивно-ідеалістична філософія /махізм/ в Росії на початку ХХ ст. Космологічні тенденції у вітчизняній філософії /В.І.Вернадський/. Філософські основи вчення В.М.Бехтерева та І.П.Павлова про психічну діяльність людини.

Проблеми розвитку філософії у радянський період: втрати і досягнення. Філософські питання сучасної медицини.


^ ТЕМА 5. ФІЛОСОФСЬКЕ ВЧЕННЯ ПРО БУТТЯ,

МАТЕРІЮ, СВІДОМІСТЬ

Категорія буття: вихідне філософське питання, його світоглядне та методологічне значення. Зміст проблем буття. Буття людини як філософська та науково-медична проблема.

Проблема субстанції. Категорія матерії та її фундаментальне значення в філософії та науковому пізнанні. Сучасна наука про будову (структуру) і властивості об’єктивного світу. Людський організм — органічна єдність природного, біологічного та соціального — об’єктивна основа лікарської діяльності. Рух як суттєвий спосіб існування матерії. Зміст поняття “рух”, різноманітність форм руху, їх класифікація.

Простір і час як основні форми буття матерії. Розвиток природничо-наукових уявлень про простір і час. Теорія відносності про єдність матерії, руху, простору, часу. Біологічний простір і час, їх врахування у лікарській діяльності.

Матеріалізм та ідеалізм про єдність світу. Значення вчення про єдність світу та розуміння сутності хвороби людини.

Категорія “свідомість”, її науковий, філософський зміст, значення для аналізу всіх проявів духовно-практичної діяльності людини.

Ставлення матеріалізму та ідеалізму до проблеми свідомості. Критика антинаукових концепцій свідомості: гілозоїзм, фрейдизм, психологічний напрям, вульгарний матеріалізм.

Природничо-науковий аспект свідомості: розвиток нервової системи та людського мозку, взаємозв’язок фізіологічного та психічного. Психіка та свідомість людини.

Соціально-філософський аспект свідомості: проблеми відображення та практичної діяльності людини. Соціальна сутність свідомості. Свідомість та мова.

Свідомість як ідеальне відображення матеріального. Специфіка ідеального,форми ідеального відображення. Суспільна та індивідуальна свідомість, їх єдність та відмінність. Місце психотерапії в сучасному житті та структурі лікувальної діяльності.


^ ТЕМА 6. ДІАЛЕКТИКА ТА ЇЇ АЛЬТЕРНАТИВИ

Діалектика як філософська теорія загальності розвитку та універсальний метод теоретичного освоєння дійсності. Історичні форми діалектики: стихійна, матеріалістична, ідеалістична. Діалектика об’єктивна та суб’єктивна: їх єдність та суперечність. Система та структура діалектики: принципи, закони, категорії.

Принцип загального взаємозв’язку та обумовленості явищ світу. Поняття відношення зв’язку та взаємодії. Багатоманітність зв’язків дійсності, їх структура. Цілісність світу та його прояви, всебічний аналіз предметів та явищ - діалектична вимога пізнання. Здоров’я та хвороба в системі природних та соціальних зв’язків.

Принцип розвитку. Дві концепції розвитку. Особливості розвитку в природі та суспільстві. Поняття патогенезу як вияв принципу розвитку в патології.

Принцип детермінізму явищ світу. Поняття детермінізму, закономірності та закону. Закономірність та випадковість. Детермінізм як вияв людської діяльності.

Закони та категорії діалектики, їх зв’язок та особливості.

Закон єдності та боротьби протилежностей. Розвиток як процес виникнення суперечностей, їх види, специфіка прояву у природі, суспільстві життєдіяльності людського організму. Хвороба, як єдність та боротьба протилежних процесів: пошкодження фізіологічних механізмів під впливом надмірних подразників та активізації захиснокомпенсаторних механізмів. Єдність та протилежність категорій діалектики: необхідність - випадковість, дійсність - можливість, частина - ціле, внутрішнє - зовнішнє, як вияв специфіки дії закону єдності та боротьби протилежностей.

Закон взаємопереходу кількісних та якісних змін — розкриття основних форм розвитку шляхом розв’язання діалектичної суперечності. Основне питання закону — діалектичний стрибок: його структура. Поняття властивостей, кількості та якості. Здоров’я та хвороба, як якісно різні стани життєдіяльності людини. Категорія міри. Поняття фізіологічної норми, здоров’я. Розвиток та діалектична єдність кількісних та якісних змін. Категорії одиничне-загальне, зміст-форма, суть-явище, як вияв специфічної дії закону взаємопереходу кількісних та якісних змін.

Закон заперечення заперечення — розкриття об’єктивної спрямованості розвитку явищ та процесів світу. Основне поняття закону — діалектичне заперечення. Діалектичне та метафізичне заперечення. Структура закону заперечення, наступність та повторюваність у розвитку. Місце заперечення та наступності в життєдіяльності людини. Категорії причина-наслідок, необхідність-випадковість, необхідність-свобода, як прояв дії закону заперечення заперечення.

Категорії діалектики. Їх специфіка як засобу науково-медичного пізнання: розвиток нозології, етіології, профілактики, морфо-функціонального напрямку, медичного діагнозу. Загальність вимог діалектичної логіки. Стратегія і тактика лікарської діяльності.


^ ТЕМА 7. ДІАЛЕКТИКА ЯК МЕТОДОЛОГІЯ ПІЗНАННЯ І

РОЗУМІННЯ

Пізнання світу як філософська проблема, її відмінність від буденного та конкретного, наукового процесу пізнання.

Пізнання як відображення та практична діяльність людини. Діалектичний принцип відображення. Суб’єкт та об’єкт пізнання. Соціально-історична природа пізнання. Практика, як основа, рушійна сила і мета пізнання.

Діалектичний характер процесу пізнання: його рівні та форми. Чуттєве пізнання та абстрактне мислення: їх можливості та обмеженість.Медичний діагноз як специфічний прояв діалектики процесу пізнання. Проблема істиності знань: діалектика абсолютного та відносного в знаннях. Конкретність знань. Практика — критерій істини. Критика догматизму та релятивізму. Істина, оцінки та цінності. Плюралізм та істина.

Наукове пізнання, його специфіка, емпіричний та теоретичний рівні. Форми організіції та розвитку наукового пізнання: проблема, науковий факт, ідея, принцип, гіпотеза, теорія. Проблема побудови загальної теорії в сучасній медицині. Теорія загального адаптаційного синдрому Сельє.

Методологія наукового пізнання. Проблема класифікації методів пізнання: емпіричні, теоретичні, загально-філософські. Методологічне значення матеріалістичної діалектики для сучасного медичного пізнання. Методи медичного дослідження на тлі сучасних наукових знань про організм людини як багаторівневу систему, що самоорганізується та саморегулюється.

Соціальне пізнання: його специфіка.Суб’єкт та об’єкт соціального пізнання. Роль групових інтересів та соціальних традицій, установок у пізнанні соціальних явищ.


^ ТЕМА 8. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ ІСТОРІЇ.

СУСПІЛЬСТВО ЯК СИСТЕМА. ЕКОЛОГІЯ І МЕДИЦИНА

Історія соціально-філософського пізнання, основні напрямки: релігійно-ідеалістичний та матеріалістичний. Вульгарно-матеріалістичне розуміння суспільних явищ (географічний та економічний детермінізм).

Філософське розуміння історії — синтез сучасного світового наукового пізнання суспільства кінця ХХ ст. Плюралізм соціальних теорій та ідей.

Поняття соціального. Взаємозв’язок природи та суспільства: їх єдність та відмінність.

Структура суспільства. Соціально-культурні елементи структури сіспільства: індивід, статево-вікова диференціація, родина, нація та її звички, традиції, менталітет.

Соціально-економічні, політичні та духовні елементи структури суспільства. Сфери суспільного життя: соціальна, економічна, політична, духовна.

Поняття суспільного буття та суспільної свідомості. Філософське визначення матеріального та ідеального, об’єктивного та суб’єктивного в суспільстві: їх єдність, суперечність, перехід (гносеологічний та соціологічний аспекти).


^ ТЕМА 9. ЛЮДИНА ТА ЇЇ ДІЯЛЬНІСТЬ

Життя та діяльність людини як предмет науки і філософії.

Критика біологізаторських та соціологізаторських тлумачень людини.

Матеріально-виробнича діяльність людини. Матеріальне виробництво: його структура, призначення. Зміна місця людини у виробництві. Виробництво і здоров’я людини, професійні хвороби. Сучасний науково-технічний прогрес та його вплив на людину і суспільство.

Соціально-економічна діяльність людини.Природа і суспільство: їх єдність, суперечливість.Сучасне екологічне становище людства як наслідок виробничої діяльності і пошук шляхів його розв’язання. Екологічні аспекти розвитку медицини та охорони здоров’я людини. Лікувально-профілактична діяльність, як вид діяльності людини, її соціальне призначення та форми прояву. Соціальні та професійні проблеми розвитку медицини та охорони здоров’я людини, місце сучасного лікаря у їх розв’язанні.

Духовна, пізнавальна діяльність людини: мета, основні засоби, найважливіші проблеми. Місце медичної науки в структурі пізнавальної діяльності людини. Пізнавальна діяльність людини та суспільна практика.

Характер творчої діяльності людини (наукової, естетичної, виробничої). Культурно-гуманістичний зміст творчої діяльності людини. Місце творчості у людській діяльності.

Проблема індивідуального життя та здоров’я людини.


^ ТЕМА 10. ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА.

ЛЮДИНА І КУЛЬТУРА

Структура суспільної діяльності. Основні форми, сфери суспільного життя як наслідок багатоманітності форм та цілей соціальної діяльності людини. Форми детермінації суспільного життя: виробничо-економічна, соціально-політична, духовно-етична. Соціальна закономірність та свобода людини.

Визначальна роль матеріального виробництва у житті суспільства. Структура матеріального виробництва: продуктивні сили та виробничі відносини. Місце природи у суспільному виробництві: діалектика взаємовзв’язків природи і суспільства, її вплив на функціонування суспільства.

Виробничі відносини, як основа реальної структури соціуму: їх структура і значення для функціонування та розвитку суспільства.

Соціально-політична детермінація суспільного життя: самовідтворення сім’ї, роду, нації, класу, народу, держави та стосунків між ними. Соціальне значення соціальних норм поведінки й почуттів гуманізму, егоїзму, націоналізму, патріотизму, соціальної справедливості для збереження стабільності функціонування суспільства.

Духовно-етична детермінація суспільного життя. Духовне виробництво: процес виробництва, розподілу та використання духовних цінностей.

Духовні цінності, як форма ідеального (духовного) освоєння світу людиною; наукове, етичне, естетичне, як сукупність знань, традицій, система освіти та виховання, мова (національна, спеціально-наукова, машинна) та засоби духовної комунікації.

Проблема розвитку суспільства. Соціальний прогрес і розвиток людини, засоби її духовної культури. Духовна культура сучасного лікаря.


^ ТЕМА 11. СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ

Суспільне буття і суспільна свідомість, їх діалектика. Структура суспільної свідомості. Особливості та взаємозв’язок елементів суспільної свідомості. Суспільна свідомість та суспільна ідеологія. Співвідношення суспільної та індивідуальної свідомості. Соціальні функції та особливості політичної і правової свідомості. Завдання політичного і правового виховання людей.

Поняття моралі, її походження, суть та громадські функції. Моральні принципи, норми, погляди, традиції.

Естетичне освоєння світу людиною. Художне пізнання і мистецтво. Суспільні функції мистецтва. Єдність естетичного і морального в мистецтві. Мистецтво і наука. Мистецтво і релігія. Мистецтво і політика.

Художній образ як особлива форма відображення дійсності. Проблема форми та змісту у мистецтві. Види мистецтва. Естетичне виховання особистості.


^ Тематичний план лекцій
для студентів 2-го курсу медичного факультету №3, спеціальність

“Медична психологія”


№

п/п

Назва теми
Кількість
годин

1.

Світогляд людини та філософія

2

2.

Методологічні проблеми історії філософії. Філософія Стародавнього Сходу.

2

3.

Антична філософія та філософія середньовіччя.

2

4.

Філософія епохи Відродження та Нового часу.

2

5.

Основні напрямки та особливості сучасної західної філософії.

2

6.

Формування і розвиток вітчизняної філософської думки в контексті світової філософії.

2

7.

Філософський зміст проблеми буття.

2

8.

Свідомість: її походження і сутність. Суспільна свідомість.

2

9.

Діалектика як вчення про загальний взаємозв’язок та розвиток

4

10.

Філософське вчення про пізнання. Діалектика як методологія пізнання.

2

11.

Методологічні проблеми наукового пізнання.

2

12.

Філософське розуміння історії.суспільства як система, що розвивається; його сутність і специфіка пізнання.

4

13.

Людина та її діяльність. Проблема людини в філософії та природознавстві.

2

14.

Особистість у системі суспільних зв’язків. Філософія особистості. Особистість та медицина.

2

15.

Теорія цінностей (аксіологія).

2

16.

Глобальні проблеми сучасності та філософія.

2

Всього: 36


Схвалено на засіданні кафедри психології та соціології 14 червня 2007р. Протокол № 18.

Зав. кафедри, доц.. Н.І.Зорій


^ Тематичний план семінарських занять
для студентів 2-го курсу медичного факультету №3, спеціальність

“Медична психологія”



№

п/п
^ НАЗВА ТЕМИ
Кількість годин

1.

Світогляд людини та філософія

2

2.

Історичні типи філософії

4

3.

Філософське вчення про буття, матерію, свідомість.Проблема співвідношення матерії та свідомості. Суспільна свідомість.

2

4.

Діалектика та її альтернативи

4

5.

Діалектика як методологія пізнання. Теорія пізнання та лікарська діяльність

2

6.

Філософське розуміння історії.суспільства як система, що розвивається; його сутність і специфіка пізнання. Екологія і медицина

2

7.


Людина та її діяльність. Проблема особи та особистості у філософії та медицині. Світ людських цінностей

2


7.







Всього: 18 год.


Схвалено на засіданні кафедри психології та соціології 14 червня 2007р. Протокол № 18.

Зав. кафедри, доц. Н.І.Зорій


^ Перелік тем,

які виділені для самостійного вивчення студентів 2-го курсу

медичного факультету №3

(спеціальність – “Медична психологія”)



№

п/п

Назва теми
Кількість
годин

1.


Історичні форми світогляду. Рівні світогляду. Проблема синтезу медичних знань


6


2.

Особливості “філософії серця” в Україні, космологічних тенденцій, ірраціоналістичної філософії ХХ століття


6


6

3.

Проблеми матерії у філософії та в медицині


6

4.

Єдність діалектики, логіки і теорії пізнання


6

5.

Гносеологія та проблеми діагнозу. Наукове пізнання


6

6.

Суспільсво як система. Суспільство і природа. Екологічні проблеми сучасності



6

7. 7.

Проблема людини та особистості у філософії та в медицині

Світ людських цінностей. Людина і культура


4





Всього:

46



Схвалено на засіданні кафедри психології та соціології 14 червня 2007р. Протокол № 18.

Зав. кафедри, доц. Н.І.Зорій


^ ЗАСОБИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНОГО, ПРОМІЖНОГО ТА ЗАКЛЮЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ІІ КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №3 (СПЕЦІАЛЬНІСТЬ – „МЕДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ”)

У процесі вивчення філософії використовуються такі види контролю:

Початковий контроль знань, вмінь та навиків студентів передбачає виявлення засвоєння змісту питань для самоконтролю, розуміння головних моментів навчальних дисциплін, вивчених на першому курсі (релігієзнавства, політології, психології, педагогіки, ділової української мови, основ права,української та зарубіжної культури, історії України) шляхом фронтального усного опитування чи контрольної роботи.

Поточний контроль знань, вмінь та навиків студентів здійснюється на кожному семінарському занятті шляхом опитування студентів згідно запропонованої теми. Використовуючи методику “малих, або проблемних груп”,“експрес-питання — відповіді”, бесіди, викладач добивається чіткого розуміння висунутої проблеми. Студент повинен знати теоретичний матеріал достатньо для того, щоб справитися з розв’язанням ситуаційних задач, підготувати реферат, відповісти на нестандартне питання.

Проміжний контроль здійснюється на семінарських заняттях і має дві цільові функції: перевіркки засвоєння студентом системотворчих моментів лекцій, які читаються з курсу, а також стимулювання поглибленого вивчення певного обсягу навчальних проблем (здійснюється у письмовій формі).

Рубіжний контроль проводиться після кожного розділу курсу із залученням тестів, ситуаційних задач, контрольних запитань з теми. Як правило, це — контрольна робота чи фронтальне — здебільшого “малими групами” та “експрес-відповідями”- опитування студентів на предмет вияву рівня й характеру знань, вміння оперувати ними в нестандартній ситуації. В такий спосіб, незважаючи на порівняно велику кількість студентів, ніхто не залишається поза увагою, всім виставляються оцінки. Підсумкові заняття проводить завідуючий кафедрою та досвідчені викладачі в закріплених групах.

Після закінчення вивчення курсу “Філософія” проводиться іспит в формі усного опитування за білетною програмою (підсумковий контроль).

^ Перелік практичних навичок,

які повинен опанувати студент і які підлягають контролю для студентів 2-го курсу медичного факультету №3

(спеціальність – “Медична психологія”)


Об’єктивно, на наукових засадах, аналізувати нестандартні ситуації, причинно-наслідкові зв’язки дійсності.

Розбиратися в суті нозологізму, гіпократизму та неогіпократизму як крайнощів, які здатні викликати неадекватні практичні дії медика.

Вміти доводити неправомірність