Реферат: Міністерство аграрної політики України миколаївський державний аграрний університет

Міністерство аграрної політики України

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ


Кафедра фінансів


Навчальний посібник

для вивчення дисципліни

“Податковий контроль”

студентами економічного факультету спеціальності

7.050106 "Облік і аудит"

денної та заочної форми навчання


Миколаїв – 2006 р.


Відповідальній за випуск: к.е.н. , доцент Кушнір І.В.


Рецензенти:


ЗМІСТ


Стор.

Вступ ......................................................................................................................................4

Тема 1: Сутність і задачі податкового контролю в Україні...........................................5

Тема 2: Державна податкова служба України: структура і завдання...........................9

Тема 3:Види та способи здійснення правопорушень у сфері податкового законодавства.......................................................................................................... 13

Тема 4: Методика перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства............................................................................................................27

Тема 5: Особливості перевірки операцій з обліку основних засобів і інших необоротних матеріальних активів.........................................................................29

Тема 6: Особливості перевірки операцій з обліку нематеріальних активів........37

Тема 7: Особливості перевірки операцій з обліку виробничих запасів............. .42

Тема 8: Особливості перевірки операцій з обліку праці та її оплати ..................48

Тема 9: Особливості перевірки операцій з обліку коштів і розрахунків.............50

Тема 10: Особливості перевірки операцій з обліку товарів, готової продукції, їх відвантаження і реалізації.....................................................................................57

Тема 11: Особливості перевірки операцій з обліку кредитів банку, позик, фінансових вкладень.....................................................................................67

Тема 12: Особливості перевірки операцій з обліку витрат на виробництво.......72

Тема 13: Перевірка вірогідності відображення фінансових результатів у

Звітності........................................................................................................................ 81

Тема 14: Методика оформлення результатів перевірки........................................84

Тема 14: Оскарження рішень податкових органів.................................................85

Список рекомендованої літератури.........................................................................93

ВСТУП


На сучасному етапі, в період становлення ринкових відносин в Україні, все більше з’являється потреба у висококваліфікованих фахівцях, для сфери АПК, які активно використовують знання з економічних дисциплін, добре володіють питаннями оподаткування.

Дисципліна “Податковий контроль” тісно пов’язано з такими дисциплінами як “Теорія податків”, “Податкова система”, “Фінанси”, “Бухгалтерський облік” оскільки економічна категорія податків взаємопов’язана з категорією фінансів.

Специфічні податкові відносини є об’єктом науки податкового контролю і відповідно предметом вивчення даної навчальної дисципліни. Ця дисципліна висвітлює фундаментальні питання теорії податків, кономічної суті, функції, ролі і сфери застосування в сучасному суспільстві, перевірки дотримання податкової дисципліни.

Вона вивчає зміст найважливішої податкової термінології, класифікацію податків і організаційні принципи побудови системи податкових служб, правила дотримання податкового законодавства і міру відповідальності за порушення сфери оподаткування.

Податковий контроль за своєю економічною суттю це функція управління, яка включає сукупність спостережень, перевірок за діяльністю об'єкта управління з метою оцінки обгрунтованості й ефективності прийняття рішень і результа­тів їх виконання в сфері оподаткування. Його суть розкривається у взаємозв'язку зі сферою застосу­вання й сферою функціонування фінансів.

Створення й використання податкових надходжень бюджетів різних рівнів здійснюється під впливом різних як об'єк­тивних, так і суб'єктивних факторів. Цим і зумовлена об'єк­тивна необхідність податкового контролю як важливої сфери фінансової діяльності, інструменту впливу на становище й розвиток усієї економічної системи держави.

Тема 1: Сутність і задачі податкового контролю в Україні.

1. Сутність податкового контролю.

2. Етапи проведення податкового контролю.

3. Форми податкового контролю.


^ 1. Сутність податкового контролю.

Необхідність та стабілізація фінансової системи, забезпечення стійкого надходження бюджетних доходів, дотримання податкової дисципліни як умови якісного виконання фізичними і юридичними особами зобов’язань перед державою обумовили створення особливого напрямку державного фінансового контролю – податкового контролю.

^ Податковий контроль – специфічний вид фінансового контролю за дотриманням податкової дисципліни.

Податковий контроль розглядається з двох сторін:

як функція державного управління економікою;

як особлива діяльність щодо виконання податкового законодавства України.

Обидві сторони податкового контролю знаходяться в нерозривній єдності і безупинному розвитку та в удосконалюванні.

Податковий ризик — вірогідна можливість порушення податко­вого законодавства, в результаті чого можливі втрати бюджету. Податкові органи повинні бути поінформовані про можливі випадки порушення податкового законодавства та відповідно реагувати на них належними діями, у тому числі, передбачати та упереджувати.


^ Типові правопорушення у сфері оподаткування.

Неточності, вста­новлені під час контролю, можна розподілити по наступних категоріях:

-помилки як слідство похибки або недбалості;

-неточності через розходження в розумінні податкових законів.

- навмисне застосування невідповідностей у податковому зако­нодавстві, правових «лазівок».

Основними видами нелегальних (незаконних) ухилень в сфері оподаткування є приховування та заниження об'єктів оподатку­вання у вигляді:

-спотворення звітних даних;

-фальсифікації первинних бухгалтерських документів шляхом ведення «подвійної» бухгалтерії (ведення обліку, призначеного для надання податковим органам, і обліку дійсних операцій підпри­ємства) або невідображення в бухгалтерському обліку операцій з метою зменшення об'єкта оподаткування;

- нелегального виробництва товарів і надання послуг;

-реалізації імпортних товарів, що не пройшли митне оформ­лення (контрабанди);

-операцій з використанням «фіктивних» фірм.


^ 2. Етапи податкового контролю.


Проведення податкового контролю необхідно здійснювати за наступними етапами:

Передперевірочний аналіз.

Планування контролю. .

Контакт з об'єктом контролю.

Документальна перевірка.

Завершальний етап контролю.

Реалізація і контроль за виконанням матеріалів контролю.

^ 1.Передперевірочний аналіз включає наступні роботи:

вивчення облікової політики платника в податковому органі;

вивчення податкових декларацій та інших звітних документів;

порівняння динаміки даних про нарахування і сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

аналіз розвитку підприємства;

аналіз основних показників підприємства.

При аналізі податковий інспектор одержує необхідні загальні відомостями
про підприємство і визначає основні напрямки перевірки.

^ 2. Планування контролю.

На етапі планування контролю здійснюється вибір необхідних даних про платників податку, вибір об'єктів для проведення документальних перевірок, підготовка планів і графіків документальних перевірок, а також уточнення параметрів контролю, часу й обсягу контрольних процедур, визначення джерела інформації, методичних прийомів контролю, відпові­дальних осіб за проведення контролю та його результатів.

Програма перевірки складається виходячи з мети проведення контролю і визначає об'єкт оподатковування, правильність нарахування податків, стан звітності, фінансовий стан і ведення бухгалтерського та податкового обліку, сприяє виявленню фактів недонарахування і заниження сум податків платниками.

^ 3. Контакт з об'єктом контролю.

На етапі перевірки контакт з об'єктом контролю здійснюється безпосередньо на об'єктах контролю.

При проведенні перевірки працівники державних податкових органів у перший день перевірки зобов'язані пред'явити свої службові посвідчення керівнику підприємства, що перевіряється, а також:

ознайомити з метою перевірки і представити програму і графік перевірки;

представити членів контрольної бригади;

пояснити причини, з яких здійснюється перевірка;

вирішити організаційні питання (розміщення в приміщенні членів
бригади, забезпечення організаційною технікою і т.д.);

обумовити порядок надання необхідної інформації для перевірки;

ознайомити з попередніми результатами контролю;

якщо перевірка проводиться за межами свого району, податкові інспектори додатково пред'являють посвідчення державного податкового органа на перевірку платника податків із вказівкою найменування району (області), де буде здійснюватися податковий контроль.

^ 4.Документальна перевірка.

Перевіряється документи підприємства їх зіставлення з даними первинних документів, аналітичним і синтетичним обліком, податковим обліком та звітністю.

^ 5.Завершальний етап контролю.

Після проведення виїздних перевірок складається акт податкової перевірки. Він виписується податковим інспектором, що робить перевірку, а також керівником і головним бухгалтером платника податків, зборів та інших платежів.

^ 6.Реалізація і контроль за виконанням матеріалів контролю.

Керівник підприємства повинен усунути зауваження податкового інспектора, які визначені в акті податкової перевірки. Наступна перевірка починається із зясування того, чи усунуло підприємство помилки чи ні.


^ 3. Форми податкового контролю.


У практиці контрольно-перевірочної роботи можуть застосову­ватися такі форми проведення контролю:

1.Адміністративне обслуговування та врегулювання.

2.Перевірка в офісі податкового органу (камеральна перевірка),

3. Кримінальнаперевірка.

4.Документальна перевірка;

Адміністративне обслуговування та врегулювання- без пере­вірки, базуючись на аналізі ризиків;

^ Камеральна перевірк^ Суб'єктом злочину "службове підроблення документу" може бути тільки службова особа.
Згідно зі ст. 366 Кримінального кодексу України службове підроблення виражається в наступних формах.

Форма службового підроблення

Пояснення

Внесення в офіційні документи неправдивих відомостей

Розуміється внесення у дійсний офіційний документ даних, що не відповідають дійсності повністю або частково

Підроблення документів

Розуміється часткову або повну заміну змісту дійсного документу. Підроблення документів може полягати в наступних діях: дописка, підчистка, заміна тексту чи окремих слів, дати, підпису чи інших реквізитів тощо

Складання неправдивих документів

Розуміється внесення до документу, який зовні оформлено правильно, відомостей, що не відповідають дійсності повністю або частково

Видача неправдивих документів

Розуміється надання або випуск службовою особою документів, зміст яких повністю або частково не відповідає дійсності, і які були складені цією ж або іншою службовою особою

Варто зазначити, що кримінальна відповідальність за службове підроблення документів настає лише, якщо воно було вчинено з прямим умислом (тобто, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала їх суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання).

Кримінальна відповідальність за ст. 366 Кримінального кодексу України не настає, якщо вище зазначені дії були вчинені з непрямим умислом або через необережність. Тобто у випадку, коли відомості були занесені головним бухгалтером у звітність помилково або внаслідок неправильного тлумачення норм законодавства, що сталося через наявність різних поглядів на застосування законодавства органами державної влади, аудиторами - для притягнення головного бухгалтера до кримінальної відповідальності за даним злочином не має підстав.

Кримінальна відповідальність за службове підроблення документів настає незалежно від того, чи призвели дані дії до нанесення шкоди державі, підприємствам, громадянам, чи ні. Як приклад можна навести такий факт: подання головним бухгалтером фінансової звітності до податкового органу з неправдивими відомостями тягне за собою кримінальну відповідальність незалежно від того, чи призвели дані дії до несплати певної суми податків, чи ні. Статтею 366 Кримінального кодексу України передбачено підвищену відповідальність за вчинення службового підроблення документів, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Нагадаю, що тяжкими наслідками є матеріальні збитки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто 4250 гривень і більше.

За вчинення службового підроблення документів передбачена кримінальна відповідальність у вигляді накладення штрафу на винну особу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У тому випадку, якщо службове підроблення документів спричинило тяжкі наслідки, то, звичайно, настає кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення винної особи волі на строк від двох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Приклади, які стосуються питання притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 366 ККУ.

Такий злочин як службове підроблення документів може бути вчинений лише з прямим умислом, що в свою чергу означає, що головний бухгалтер мав усвідомлювати той факт, що він вносить недостовірні дані, і що він порушує законодавство про порядок складання звітності. Якщо слідчим було з'ясовано, що недостовірні дані до звітності було внесено внаслідок арифметичної помилки, то порушена кримінальна справа підлягає закриттю, оскільки дії по поданню недостовірної звітності було вчинено через необережність. В той же час стосовно бухгалтера може бути порушено кримінальну справу за ст. 367 (службова недбалість) Кримінального кодексу України.

У випадку, якщо звітність було підписано не уповноваженою особою підприємства, то подану звітність можна розглядати як таку, що не є звітністю, тобто не є офіційним документом. Оскільки обов'язковою умовою службового підроблення документів є підроблення саме офіційних документів, то в даному випадку можна заявити податківцям, що не було факту підроблення офіційних документів. В той же час можлива відповідальність осіб, відповідальних за подання звітності - керівника, головного бухгалтера - за неподання звітності.

Згідно із ст. 111 Кримінально-процесуального кодексу України досудове слідство у справах про злочини, передбачені ст. 366 Кримінального кодексу України, проводиться слідчими прокуратури. Слідчі податкової міліції можуть проводити досудове слідство за даними справами лише за умови, якщо під час розслідування справ про інші злочини (вичерпний перелік яких є у ст. 111 Кримінального процесуального кодексу України) було встановлено злочин - службове підроблення документів. Тобто, слідчий податкової міліції має право порушити кримінальну справу за ст. 366 Кримінального кодексу України за фактом надання акціонерам підприємства недостовірної звітності лише в тому випадку, якщо даний злочин було встановлено під час розслідування інших злочинів. В іншому випадку розслідування факту надання акціонерам недостовірної звітності будуть здійснювати слідчі прокуратури на підставі інформації, наданої податковими органами.

За порушення норм податкового законодавства до платників, крім заходів адміністративної та кри­мінальної відповідальності, можуть застосовуватися також штрафні та фінансові санкції.

Головним документом, що регламентує порядок застосування, встановлює види та розміри фінансо­вої відповідальності за порушення податкового зако­нодавства, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 p., № 2181-111 із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 10.01.2002 р. № 2922 III, від 26.12.2002 р. № 380-IV, від 26.12.2002 р. № 397-IV, від 20.02,2003 p. № 550-V. Крім того, деякі штраф­ні санкції передбачено також законами з окремих податків, зборів,, обов'язкових платежів та законо­давством з питань валютного регулювання. Більш того, працівники податкової служби керуються поло­женнями, порядками та інструкціями, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України, наказами ДПА України або податковими роз'ясненнями чи узагальнюючими податковими роз'ясненнями цент­рального (керівного) органу контролюючого органу окремих положень податкового законодавства.

Зокрема, ст. 17 згаданого Закону регламентує розміри штрафних санкцій за порушення платни­ком податків податкового законодавства. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а в окремих випадках самостійно нараховуються і спла­чуються платником податків. При цьому важливим є визначення суми податкового зобов'язання платника податків і хто його визначає: контролюючий орган чи самостійно платник податків.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо (пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4):

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про занижен­ня або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником подат­ків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка прово­диться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок плат­ника податків.

В окремих випадках (п. 17,2 ст. 17) платник подат­ків має право самостійно виявити факт заниження податкового зобов'язання. Так, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим орга­ном самостійно виявляє факт заниження податко­вого зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і спла­тити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюю­чого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступ­ний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповід­ним збільшенням загальної суми податкового зобо­в'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправле­ними показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Це правило не застосовується, якщо:

а)платник податків не подає податкову деклара­цію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання;

б)судом встановлено скоєння злочину посадо­вими особами платника податків або фізичною осо­бою — платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Закон України № 2181-III передбачає, що узгод­ження податкового зобов'язання може бути само­стійне (п. 5.1 ст. 5) і апеляційне (п. 5.2 ст. 5).

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважа­ється узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків а адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазнача­ються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточ­нюючих розрахунків визначається у порядку, встанов­леному для податкових декларацій.

Податкове зобов'язання платника податків, на­раховане контролюючим органом вважається узгод­женим у день отримання платником податків подат­кового повідомлення, за винятком випадків, коли надається скарга про перегляд рішення.

У разі коли платник податків вважає, що контро­люючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподатку­вання або виходить за межі його компетенції, вста­новленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, роз­рахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Щодо строків погашення податкового зобов'я­зання слід зазначити таке. Платник податків зо­бов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податко­вій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного гранично­го строку, передбаченого цим Законом для подання податкової декларації (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4).

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із рішенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності — протягом тридцяти календарних днів від дня отримання подат­кового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контро­люючим органом, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли про­тягом такого строку такий платник податків розпо­чинає процедуру апеляційного узгодження.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не спла­чена платником податків у визначені строки, визнаєть­ся сумою податкового боргу платника податків.

У разі коли сума податкового зобов'язання роз­раховується контролюючим органом, то такий контр­олюючий орган надсилає платнику податків податко­ве повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок чи перерахунок податкових зобов'язань, суми податку чи збору, належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установле­ний строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання.

Не сплачена платником податків узгоджена сума податкового зобов'язання в установлені строки під­тверджується (повторюється) надсиланням першої, а за необхідності і другої податкової вимоги, де вказується виникнення права податкової застави на активи платника податків або дата і час проведення опису його активів.

Податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення вважається надісланим (вру­ченим) фізичній особі або її законному представникові, якщо його передано чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення чи податкову вимогу на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення вважа­ється днем його вручення.

Податкове повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням вищеназваних правил, вважаються такими, що не були врученими (надісла­ними) платнику податків.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом № 2181-111, такий плат­ник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до ЗО календарних днів, наступ­них за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, — у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем гранич­ного строку сплати узгодженої суми подат­кового зобов'язання, — у розмірі двадцяти відсотків логашеноісуми податкового боргу;

•при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, — у розмірі п'ятдесяти відсот­ків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із вищезазначених штрафів відповідно до загального строку затримки не­залежно від того, чи були застосовані штрафи, чи ні.

Слід відмітити, що платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації надіслати декларацію (розрахунок) поштою на адресу податкового органу з повідомленням про вручення (пп. 9.1.7 п. 9.1 ст. 9).

У разі втрати або зіпсування поштового відправ­лення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або несвоє­часне подання податкової декларації несе оператор поштового зв'язку у порядку, передбаченому зако­нодавством. При цьому платник податків звільня­ється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декла­рації.

Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсу­вання поштового відправлення зобов'язаний надісла­ти поштою або надати особисто (за його вибором) контролюючому органу другий примірник податкової декларації. Разом з тим, незалежно від втрати або зіпсування такого поштового повідомлення чи затрим­ки його вручення платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно зазначену ним у такій податковій декларації, протя­гом визначених строків.


^ 2.Способи здійснення правопорушень 'у сфері оподаткування в Україні

З переходом України до ринкових відносин створюються нові підприємства, що здійснюють свою фінансово-господарську діяльність у різних сферах економіки. У цих умовах з'являються можливості відхилення від оподаткування. У практиці розрізняють такі види ухиляння від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів:

незаконне приховання доходів, отриманих підприємствами і фізичними особами;

перекручування або завищення витрат на виробництво;

оформлення фіктивних документів на покупку продукції;

оформлення постачання устаткування, продукції, перераховування коштів через фіктивні фірми;

використання позичкових рахунків комерційних банків для несплати податків;

незаконне використання пільг, наданих при оподаткуванні;

перекручування даних при заповненні і наданні звітності про нараху­вання і сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

легальне відхилення від оподаткування шляхом використання невідпо­відностей у правовому законодавстві України.

Приховання доходів, отриманих від підприємницької діяльності, є не тільки одним з розповсюджених способів ухилення від сплати податку, але і злочином у сфері оподаткування.

Одним з видів приховання доходів є не відображення в обліку і звітності виторгу, отриманого готівкою.

При даному прихованні доходів керівники підприємств можуть використовувати різні варіанти.

Керівники підприємства можуть укладати договори (контракти) не на весь обсяг робіт, а тільки на якусь його частину. Різниця між загальною вартістю робіт (товарів, послуг і т.д.) і частиною, що знаходить відображення в обліку і звітності, залишається в розпорядженні виконавця без обліку оподаткування даної різниці.

При перевірці важливо установити предмет договору (контракту), підставу для розрахунку, порядок розрахунку вартості робіт (товарів, виробів, послуг і т.д.), а також повноту виконання і сплати договорів за готівковим і безготівковим розрахунком. При цьому перевіряється своєчасність оприбут­кування наявних коштів і відображення в обліку та звітності.

На практиці зустрічаються випадки, коли виконуються роботи (послуги) без оформлення договорів (контрактів), а розрахунки здійснюються готівкою.

При перевірці в цьому випадку перевіряються первинні документи щодо списання товарно-матеріальних цінностей на виконані роботи, а також нарахування заробітної плати. Важливо установити, на які кошти були придбані товарно-матеріальні цінності. При цьому з'ясовується мета їх придбання, правомірність оцінки, а також кількісні та якісні показники.

Зустрічаються випадки приховання доходів підприємства з викорис­танням посередницької організації при покупці і реалізації товарів (робіт, послуг). Підприємство-посередник укладає з підприємством-виготовлювачем продукції договір (контракт) на визначену суму, без відображення кількості одержуваного товару. При цьому вартість одиниці продукції не відображається в договорі. Після цього підприємство-посередник укладає договір з іншими підприєм­ствами, що бажають придбати цю продукцію, на ту ж вартість що й у договорі, але за ціною, більшою, чим було домовлено з підприємством-виробником. Причому, підприємство-посередник перераховує грошові кошти підприємству-виробнику в день одержання коштів на розрахунковий рахунок. Одержання товару від підприємства-виробника підприємство-посередник надає підприємствам-замовникам шляхом повідомлення листом-дорученням.

Таким чином, підприємства-замовники одержують у підприємства-виробника необхідну кількість товару, а різницю у кількісному вираженні за готівку підприємство-посередник продає підприємству, зацікавленому в цьому товарі.

При перевірці необхідно установити не тільки сумові показники договорів (контрактів), але і кількість та якість отриманої продукції. При цьому перевіряються платіжні документи, правомірність посилань на договори, а також, при необхідності, проводиться взаємна перевірка кредитних ставок, що запозичають. Податковий аудитор перевіряє, чи були виписані доручення на одержання товарів (робіт, послуг). Важливим моментом перевірки є виявлення приховання доходів при здійсненні бартерних угод.

Мають місце випадки, коли підприємства роблять приховання доходів, отриманих від виробничо-господарської діяльності, шляхом відображення їх у вигляді заборгованості іншим підприємствам.

Особа, що перевіряє, зобов'язана перевірити правомірність віднесення отриманих сум, призначених для розрахунку між підприємствами. З цією метою доцільно уточнити джерело заборгованості, перевірити банківські документи за перерахованими сумами.

Аналізується продукція (роботи, послуги), що не показується в доході підприємства, а відображається як відшкодування боргу іншому підприємству. При цьому важливо установити причини виникнення боргу і обсяг виконаних робіт (послуг).

Одним зі способів приховання доходів від оподаткування є перера­хування сум від реалізованої продукції (робіт, послуг) на особисті рахунки працівників підприємства. Причому, перерахування може здійснюватися як надходження засобів на розрахунковий рахунок, так і за домовленістю з підприємством-замовником, тобто обминаючи перерахування на розра­хунковий рахунок.

Особа, що перевіряє, аналізуючи розрахунки за поставлену продукцію (роботи, послуги), звертає увагу на повне виконання договірних умов, повноту перерахувань за договором, а також перевіряє правомірність перерахувань на особисті рахунки працівників. Дані перерахування можуть бути вище боргу або відшкодування різних витрат, понесених у процесі виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг).

Деякі підприємства, що мають кілька розрахункових рахунків у різних банках, використовують їх для приховання доходів від оподаткування. З цією метою на одному розрахунковому рахунку показуються суми для оподат­кування, на інших проводяться операції, що укриваються від оподаткування. Податкові органи повинні перевірити наявність розрахункових рахунків у підприємства, а також аналізувати договори (контракти), де вказуються умови розрахунку, реквізити банку, а також платіжні документи і документи на відпуск продукції (робіт, послуг) При необхідності працівники податкових служб здійснюють запити до банківської системи про наявність розрахункових рахунків підприємства, що перевіряється. Одним з варіантів приховання доходів є перерахування повної чи частини суми, отриманої від реалізації продукції (робіт, послуг), фіктивним підприємствам-співвиконавцям. При цьому важливо встановити порядок виконання договорів (контрактів), де вказуються підприємства-співвиконавці, а також порядок виконання робіт і умови оплати за виконаними договорами. Особа, що перевіряє, звертає увагу на підприємства-співвиконавці, яким були сплачені суми, та на профільність підприємств, наявність ліцензій (при необхідності) і повноту виконання умов договору (контракту).

Приховання доходу від оподаткування здійснюється шляхом перера­хування сум у вигляді нарахованої пені і неустойок за невиконання умов договору (контракту). Часто це бувають фіктивні договори (контракти). Особа, що перевіряє, встановлює правомірність виконання договорів (контрактів), правомірність нарахування пені і неустойок. Установлюється порядок виконання договору (контракту), а також причини, що потягнули за собою накладення штрафних санкцій.

Однією з важливих умов приховання доходів від оподаткуванні є пільгове оподаткування. Підприємства, користуючись пільговими умовами оподатковування, мають можливість перепродувати товари з постійно наростаючою надбавкою через кілька підприємств із відображенням тільки доходів у підприємстві, що має пільгове оподаткування і проводить розрахунок за продукцію готівкою.

Особи, що перевіряють, зобов'язані виявити правомірність здійснення пільгового оподаткування, а також порядок одержання наявних коштів. При цьому важливо установити на підприємствах, які при наявності працюючих інвалідів користуються пільговим оподаткуванням, правильність установлення пільг. Перевірці підлягає наявність трудових книжок на підприємстві і записів у них про зарахування на роботу, здійснюється звірка з відомостями з нарахування заробітної плати. Аналізуються суми, що були перераховані на благодійні цілі. Особа, що "перевіряє, встановлює причини перерахувань, у