Реферат: Банковская система Украины, ее роль при переходе к рынку (БанкЁвська система Укра©ни Ё ©© роль в переходЁ до ринку)

П Л А Н

Вступ                           

І. Банківська система України.

1.1.<span Times New Roman"">       

Види банків та їх функції.

1.2.<span Times New Roman"">       

Структура банківської системи.

1.3.<span Times New Roman"">       

Національний банк – головнийелемент банківської системи України. Його функції.

1.4.<span Times New Roman"">       

Комерційні банки та їхдіяльність.

ІІ. Особливості функціонування і перспективирозвитку кредитно-грошового розвитку кредитно-грошового механізму.

2.1.<span Times New Roman"">       

Банки, як регулятори грошогообігу.

2.2.<span Times New Roman"">       

Банки  та кредити. Їх роль в економіці України.

Висновки.

Список використаної літератури.

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">

Вступ.

Доситьважко зазначити, як і коли виникли перші банки. Справа в тому, що сьогоднібанки – це універсальні фінансові заклди, які виконують до 300 видіврізноманітних послуг. Оскільки ці операції та послуги виникли не в один час тане в одному місці, то стає важко зазначити, коли виникла банківська справа.

Найдавнішимивважаються операції по збереженню грошей. Цим займались або церковні заклади,або приватні особи. Слід зазначити, що в деяких випадках вже в давньому світінараховувались відсотки за внесені гроші або власність.

Окремовиникла потреба в обігу грошей. Гарним прикладом може бути Європа. В серединістоліття не існувало єдиної системи монет. Торгівля велась монетами різнихкраїн, міст і навіть приватних осіб. Всі монети мали різну вагу, форму іномінал. Тому потрібні були спеціалісти, які мали б вести оіб. Ці спеціалістирозміщувались з своїми столами обігу там, де торгівля мала велику швидкість.

Люди,які займались операціями збереження та обігом грошей, розуміли, що зібранібагатства не виристовуються.

Якщохоча б деяку частину від цих коштів віддавати в тимчасове використання, тодіможна вилучати з цього користь. Таким чином виникли ссудні (кредитні) операції,в основі яких лежала видача грошей на строк з обов’язковим поверненням тасплаті відсотка. Закладом при цьому були будинки, кораблі, дорогоцінні речі іт.і.

Всі ціоперації спочатку існували окремо, а тільки поступово вони об’єднувались ворганізації, які ми звикли називати банками. Слово “банк” в перекладі зіталійського “banco” означає стіл. В англії капіталістична банківська система виниклав ХУІ столітті, доречі банкіри вийшли з середовища майстрів золотих справ абокупців.

Внашому суспільстві банки виконують різноманітні види операцій. Вони не тількиорганізовують грошовий обіг та кредитні відносини. Через них здійснюєтьсяфінансування народного господарства, страхові операції, купівлі, продаж ціннихпаперів, а у деяких випадках управління власністю та посередницькі послуги.

Дорозкриття сущості банку можливо підійти з двох сторін: з юридичиної та зекономічної.

Економічнасторона:

а). прияняття грошей довкладів;

б). наданнярізноманітних видів кредиту;

в). купівля векселей тачеків;

г). комісійні операції зцінними паперами;

д). операції зкоштовностями і т.і.

Банки – це кредитно-фінансові заклади, які  виконують операції щодо накопичення вільнихгрошових коштів підприємств, організацій та населення, посередництва вплатежах, а також емісію грошей, цінних паперів, короткострокиве кредитування.

Вчорашнє уявлення про банк:

Банк – це частина апарату управління, головна мета якого здайснюватиконтроль за діяльністю господарчих організацій.

Розвиток банків стимувався і стримується зараз бідністю населення табідністю значної кількості підприємств.

Командна система поступово знищувала поняття населення про банк, якміцний комерційний існтитут, обмежувала його призначення, перетворювала врозрахунково-касові центри, які розподіляють кредити за призначеними лімітами“картками”. Але сучасні комерційні і зараз відчувають велику нестачу коштів длякредитування підприємницької діяльності.

Крім того, банк – це атономне, незалежне, комерційне підприємство. Банк– не завод, не фабрика, але у нього, як і у любого підприємства, є свійпродукт. Продуктом банка є насамперед формування платіжних коштів (грошовоїмаси), а також різноманітні послуги у виді надання кредитів, гарантій,доручення, консультацій, управління власністю. Діяльністю банку несе виробничийхарактер. Чим більше банкв, там бальше їх продукт. Ринок висуває банк в числоосновних, ключових елементів економічного регулювання. Банк стає найважливішоюскладовою, яка забезпечує народне господарство додатковими грошовими ресурсами.Зазначення грошей, кредиторів щоденно зростає, вони перетворюються в єдинеджерело прискорення виробництва.

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language: EN-US;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">
І.Банківська система України

1.1.<span Times New Roman"">       

Види банків та їх функції.

В залежності від того, кому належать кредитні та кредитно-фінансовізаклади, в країнах з ринковою економікою розрізняються:

-<span Times New Roman"">        

державні кредитні такредитно-фінансові заклади;

-<span Times New Roman"">        

приватні кредитні такредитно-фінансові заклади.

Першагрупа – це центральні банки, які мають монопольне право випуску банкнот, окремікомерційні банки, поштово-збережні каси, деякі закладі, які виконуютьспеціальні функції по кредитуванню тієї чи іншої галузі господарства.

Розвитокдержавно-монополічтичного капіталізму супроводжується зростом державноївласноіт в різних сферах, в тому числі в сфері кредиту. За характеромдіяльності банки розділяються на:

-<span Times New Roman"">        

емісійні;

-<span Times New Roman"">        

комерційні;

-<span Times New Roman"">        

інвестиційні;

-<span Times New Roman"">        

іпотечні;

-<span Times New Roman"">        

збережні;

-<span Times New Roman"">        

спеціалізовані (наприклад,торгівельні).

Емісійнібанки здійснюють випуск банкнот і є центрами кредитної системи. Вони займають вній особливе положення та являються “банками банків”.

Комерційнібанки являють собою банки, кі здійснюють кредитування промислових, торгівельнихта інших падприємств головним чином за рахунок тих грошових капіталів, які вониотримують у вигляді вкладі. За формою власності вони розділяються на:

а).приватні акціонерні;

б).кооперативні;

в).державні.

Напочаткових ступенях розвитку капіталізму переважали індивідуальні банкірськіфірми, але з розвитком капіталізму і особливо в епоху амперіалізму деякачастина віх банківських ресурсів зусередилась в акціонерних банках. Розвитокдержавно-монополістичного капіталізму знайшло вираження в одержавленні деякихкомерційних банків.

Інвестиційнібанки займаються фінансуванням та довгостроковим кредитуванням різних галузей,головним чином промисловості, торгівлі та транспорту. Через інвестиційні банкизадовільняється значна сатина потреб промислових та інших підприємств восновному капіталі. Розвиток цієї складової кредичної системи характерно длясучасного ринкового господарства. На відміну від комерційних банківінвестиційні мабілізують частину своїх ресурсів шляхом випуску власних акцій таоблігацій, а також отпримання кредитів від комерційних банків. Разом з тим вонивідіграють активну роль у випуску та розміщенні акцій промислових та іншихкомпаній.

Іпотечнібанки пропонують довгострокові ссуди під заклад нерухомості – землі табудівель. Вони мобілізують ресурси за допомогою випуску особого виду ціннихпаперів – закладних паперів, забезпеченням яких є закладена в банках є фермери,населення, а в деяких випадках – підприємці. Іпотечний кредит фермери частовикористовують для купівлі землі. Частково іпотечні ссуди використовуються длякупівлі машин, добрива та інших засобів виробництва. Крім того, купівлі землідає цим фермерам можливість розширити своє господарство.

Спеціалізованібанківські заклади включають банки, які спеціально займаються зазначеним видомкредитування. Таким чином, зовнішньоторгівельні банки спеціалізуються накредитуванні експорта та імпорта товарів.

Розрахункові операції банків.

Підприємства розраховуються між собою безготівково через установибанку, в яких вона мають розрахункові рахунки.

Розрахункипроводять за такими правилами:

1.<span Times New Roman"">   

платежі здійснюються, якправило, після відвантаження товароматеріальних цінностей або виконання робіт;

2.<span Times New Roman"">   

за дорученням платника;

3.<span Times New Roman"">   

за рахунок власних коштівплатника або в окремих випадках за рахунок кредиту банку;

4.<span Times New Roman"">   

сума списується з рахункуплатника, а потім зараховується на рахунок постачальника. Виняток становлятьрозрахунки чеками у межах окремої держави.

Безготівковірозрахунки здійснюються у таких формах: платіжні доручення, чеки, акредитиви,вимоги-доручення, векселі.

Дорученняза домовленістю між підприємствами можуть бати строковими (наприклад, авансом,або після відвантаження товару, або часткові платежі при великих угодах),дострокові або відстрочені – без шкоди для фінасового стану сторін.

Розрахункиакредитивами застосовуються, як гарантія оплати товарів або послуг. Акредитивпризначається для розрахунків лише з одним постачальником.

Розрахункивимогами – дорученнями застосовуються для оплати виконих робіт і наданих послу,поставленої договором продукції.

Розрахунки,що застосовуються між підприємствами, спрямовані на усунення автоматизму урозрахунках та підвищення відповідальності з виконання договорів.

Особливістюсучасної банківської справи в Україні є швидко зростаючий спектр пропонованихклієнтам послуг.

Нинібанки є найбільш важливими фінансовими інститутами в ринковій економіці, яківиконують чисельні функції в суспільстві за схемою клієнт-банк-клієнт.

Складовібанківської послуги (servicе):

1.<span Times New Roman"">   

діяльність з надання клієнтовідопомоги чи сприяння в отриманні прибутку;

2.<span Times New Roman"">   

система яка задовольняє певніпотреби;

3.<span Times New Roman"">   

кваліфікована допомога, абопорада, орієнтовані на практичне використання.

Банківськіпослуги – це комплексна діяльність банку із задоволення потреб клієнта припроведенні банківських операцій або із залученням тимчасово вільних ресурсів,спрямована на одержання прибутку.

Особливістьбанківських послуг полягає в тому, що вони носять не стільки грошовий відтінок,скільки мають властивість самозростаючої вартості. Визнана сеспільно необхідноюпослуга банку може бути способом задоволення певних потреб клієнтів банку, тобтомати статус товару. Діяльність банку не пов’язана з виробництвом матеріальнихцінностей, але витрати на банківські продукти (bankproduct) можна трактувати як суспільно корисні дії, якізадовольняють специфічні потреби суспільства.

Головнимкритерієм, який відрізняє продукт праці від товару, є те, що другий маєсуспільно корисні властивості, завдяки яким він здатний задовольнити суспільніпотреби, тобто має споживчу вартість.

Застаном на початок січня 2000 року в Україні зарєстровано 203 комерційних банків,у тому числі за участю іноземного капіталу 30 (8 банків з 100% іноземнимкапіталом).

1.2.<span Times New Roman"">       

Структура банківської системи.

Появадворівневої банківської системи у державах колишнього схудного блоку булапершою помітною ознакою переходу до економічної системи, орієнтованої на ринок.Адже банківська система є важловою єднальною ланкою між макроекономічнимифакторами та мікроекономічними процесами, а отже, істотно впливає на успішністьчи неуспішність перехідного періоду.

Якпереконує досвід країн із розвинутими ринковими відносинами, створенняефективної ринкової економіки можливе тельки за умови формування відповідноїдержавної типової основи. Для цього паралельно з приватною власністю на засобивиробництва, вільним підприємництвом, конкуренцію, ефективною системоюдержавного управління, рівновагою інтересів різних соціальних груп необхіднозабезпечити функціонуючи систему ціноутворення і стабільність валюти. Власне,поняття грошової стабільності має величезне значення для соціально спрямованоїринкової економіки.

Зауважимо,що централізована планова економіка розглядала роль грошей тільки якінструменту перерахунку і контролю, тоді як роль грошей в умовах ринку маєцентральне значення. Гроші з їх різними функціями, як загальний еквівалентобміну, одиниця виміру, а також як засіб для передачі й збереження вартості –це кров економіки. Якщо надмірне збільшення грошової маси зумовлює рух спіраліцін і призводить до інфляційних викривлень, то результати зменшення грошовоїмаси є дефляція і безробіття. Визначення грошової маси в такому обсязі, щобвона з одного боку, стимулювала економічне зростання, а з другого не спричинялаінфляційних процесів – найважливіша функція банківської системи і насампередцентрального банку країни.

Усучасній ринковій економіці із розподілом праці банківська система маєвеличезне значення завдяки зв’язкам цієї системи з усіма секторами економіки.Найважливіші функції банків полягають у забезпеченні безперебійного грошовогообігу та обігу капіталу, у наданні можливостей отримання необхідногофінансування підприємствами, державою, приватними особами, а також створеннясприятливих умов для вкладання каошті із метою нагромадження заощаджень унаціональній економіці. Через неї проходить великий об’єм грошових розрахунківі платежів підприємств, організацій і населення. Вона мобілізує і перетворює вактивно діючий капітал тимчасово вільні кошти, заощадження та доходи населення,виконує різні кредитні, посередницькі, інвестиційні, довірчі та інші операції.

Банківськасистема України започаткована після прийняття Верховною Радою у березні 1991року Закону України “ Про банки і банківську діяльність”.

Вона єдворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банківрізних видів і форм власності, у тому числі експортно-імпортного банку Українита спеціалізованого комерційного ощадного банку України.

Національнийбанк України є центральним банком, який проводить єдину державнугрошово-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національноїгрошової одиниці.

Кмерційнібанки створюються на акціонерних або пайових засадах юридичними і фізичнимиособами. Свої функції комерційні банки реалізують через виконання такихоперацій, як залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення надепозитні, вкладні разхунки та недепозитні залучення коштів, кредитуваннясуб’єктів господарської діяльності та громадян, вкладанням у цінні папери,формування касових залишків та резервів, формування інших активів: касове тарозрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та іншихбанківських операцій.

Банки усвоїй діяльності керуються Конституцією України. Законами України “ПроНаціональний банк України”, “Про банки і банківську діяльність” законодавствомУкраїни про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншимизаконодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України ісвоїми статутами.

Банківськасистема організовує і обслуговує рух головного атрибуту ринку – капіталу,забезпечує його залучення, акумуляцію і перетікання у ті сфери суспільноговиробництва, де виникає дефіцит капіталу.

Банківськасистема України має своє особливе призначення, специфічні функції в економіці.Виникає банківська система не внаслідок механічного поєднання окремих банків, абудується за заздалегідь виорбленою концепцією, в межах якої надається певнемісце кожному виду банків і кожному окремому банку.

Необхідністьформування банківської системи як особливої структури визначається двомагрупами причин, що:

-<span Times New Roman"">        

пов’язані з необхідністюздійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодженнякомерційних інтересів окремих банків із загальнодержавними інтересами –забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи усіх банків;

-<span Times New Roman"">        

пов’язані з функціонуваннямгрошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовомуринку і в кожному його секторі. Для цього набір банківських інститутів таінструментів, які надаються ними, повинен бути досить широким і мобільним, щобможна було заповнити будь-який сектор ринку.

Відповіднобанки повинні керуватися у своїй діяльності не лише комерційними інтересами, ай вимогами системи, до якої вони входять.

Отже,банківська система – це специфічна економічна й організаційно-правоваструктура, що забезпечує функціонування грошового обігу та ринку, а такожекономіки в цілому. Вона покликана виконувати такі функції:

-<span Times New Roman"">        

трусформаційну, яка полягає втому, що мабілізуючи вільні кошти одних суб’єктів ринку і передаючи їх різнимиспособами іншим суб’єктам, банки можуть змінювати строки грошових капіталів,їхні розміри та фінансові ризики;

-<span Times New Roman"">        

функцію створення грошей ірегулювання грошової маси, яка полягає в тому, що банківська система оперативнозмінює масу грошей в обігу, збульшуючи чи зменшуючи її відносно зміни попиту нагроші. Іншими словами, банківська система керує пропозицією грошей;

-<span Times New Roman"">        

забезпечення сталостібанківської діяльності й грошового ринку.

Досередини 1994 року відкриття банку в Україні можна було порявняти з відкриттямприватного підприємства або товариства. Як наслідок, число комерційних банківдо кнця 1992 року перевищило 90. У 1992 році їх було вже 130, а у 1993 році –207. Протягом трьох наступник років, кількість банків досягла 230 істабілізувалася на цьому рівні.<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">[1]Водночас три із п’яти великих державних банків – “Промбудбанк”, “Житлосоцбанк”,“Агропромбанк” – були перетворені в акціонерні компанії – “Промінвестбанк”,“Укрсоцбанк”, а також банк “Україна”. 1992-1993 роки характеризується як періодстворення банків “нової хвилі”. У цей період в результаті прогресуючогорозвитку спільних підприємств, малих підприємств і акціонерних компанійстворюються банки із значною часткою приватного капіталу.

Народногосподарськезначення банківського сектора України особливо помітно знизилося у 1994-1995роках. Одна з ознак цього етапу – низький рівень банківського менеджменту. Цепризвело до банківської кризи та банкрутства окремих банків. Протягом 1994 рокузбанкротували 12 банків. У 1995 році 20 банків були переведені на стноздоровлення. Упродовж 1996 року збенкрутувало 45 банків (пряме банкрутсво), а60 прибували в стані оздоровлення (приховане банкрутсво). За данимиНаціонального банку України, кількість таких проблемних банків становили 28. Напочатку 1998 року 23 банка проходили процедуру санації, 16 підлягали закриттю,12 – визнані банкрутами.

Наведеніцифри свідчать про зростання в українській банківській системі кількостівипадків некредитоспроможності. В період 1994-1995 років відбувалась змінаакціонерів багатьох банків, здійснювався продаж і перепродаж комерційних банківта їхніх філій.

Стабілізаціярівня інфляції прискорила процес банкрутства комерційних банків. Головнимивадами банківської системи України залишалися:

-<span Times New Roman"">        

недостатність запасів копіталуу більшості банків;

-<span Times New Roman"">        

контроль процентних ставокчерез ставку рефінансування НБУ;

-<span Times New Roman"">        

доступ держави до безплатнихкредитів;

-<span Times New Roman"">        

привілейований режим роботі дляокремих комерційних банків;

-<span Times New Roman"">        

недостатнє дотриманняпринципів, чинних для банківської діяльності;

-<span Times New Roman"">        

недостатність конкуренції укредитній сфері.

Насьогодні в Україні діє 15 комерційних банків зі змішаним капіталом, серед яких5 банків мають 100% іноземного капіталу і зареєстровані як українські суб’єктигосподарювання.1 Це “Кредит Ліоніс”(французький капітал)), “Сосіете Генерале” (французький капітал),Депозитно-кредитний банк (польський капітал), INGBank і “Кредит Свісс”. Решта 12 банків мають лише частинуіноземного капіталу у своїх статутних фондах. Крім того, нині в Україніпрацюють 22 представництва закордонних банків.

Розміщеннябанків на території держави вкрай нерівномірне. У Києві та Києвській областідіють 78 банків, у Харківській і Одеській – по 15, у Донецькій – 14, в АР Кирмі Дніпропетровській області – 12, у Львівській – 10. Водночас у Вінницькій іКіровоградській областях узагалі немає комерційних банків.

Отже,треба визнати, що банківська система в Україні перебуває нині у станіподальшого реформування і потребує конкретних дій. Аби підвищити ефективністьукраїнської економіки, банкам треба відігравати роль посередника міжнадходженням вітчизняних заощаджень та раціональним розміщенням капіталів векономіці. Як підтверджує досвід функціонування банківського сектора урозвинутих країнах, в Україні ключовими питаннями банківської системи насьогодні є насамперед зміцнення законодавчих основ діяльності центральногобанку, розбудова законодавчих рамок і нормативного регулювання діяльностікомерційних банків.

<img src="/cache/referats/7385/image001.gif" v:shapes="_x0000_s1036">
Динаміка розвитку банківської системи України протягом 1992-1997 років

1992

1993

1994

1995

1996

1997

Зареєстровані банки:

130

207

228

230

229

229

державні

2

2

2

2

відкриті акціонерні компанії

96

119

125

128

закриті акціонерні компанії

63

47,2

52

51

компанії з обмеженою відповідальністю

67

59

50

48

Банки, що функціонують

220

210

188

189

Банки з іноземним капіталом:

12

12

14

15

із 100% іноземним капіталом

1

1

2

3

Банки, що ліквідуються

5

6

13

8

1

1.3.Національний банк  голоний елементбанківської системи України. Його функції.

Створеннянової банківської системи в Україні на основі державних банків почалося у 1991році з прийняттям Закону “Країни “Про банки та банківську діяльність”, згідно зяким було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, щовключає верхній та нижній рівні, а також визначено, які банки належать докожного  з рівнів і яким буде механіззв’язків між ними.

Урезультаті дезінтеграції колишнього Союзу українське відділення Державногобанку СРСР змушене була прийняти рішення про розподіл асигнувань, оскількисоюзний банк не підготував плану кредитів на початок 1991 року. На базіукраїнського республіканського відділення Державного банку СРСР було створеноНаціональний банк України (далі НБУ). Вже влітку 1991 року інструкції союзногоДержавного банку не мали зобов’язуючої дії в Україні, а 25 грудня 1991 рокуДержавний банк СРСР було офіційно ліквідовано і НБУ став центральним банком.

Закономпередбачається функціонування дворівневої банківської системи, в якій НБУ діявби як центральний банк, а решта банків здійснювала б комерційні банківськіоперації.

НБУ –це банк першого рівня. Він виконує традиційні функції, які характерні дляцентрального банку держави: це емісійний та розрахунковий центр держави, банкбанків та банкір уряду. НБУ не є незалежним. Він підкоряється Верховній Раді таКабінету Міністрів України.

Зприйняттям закону “Про національний банк “країни” (травень 1999 року) у насчітко визначено статус центрального банку, відмежовано його функції від функційкомерційних банків.

Отже НБ– це:

-<span Times New Roman"">        

єдиний емісійний центр країни,він володіє манопольним правом на емісію банкнот, організацію та регулюваннягрошового обігу;

-<span Times New Roman"">        

банк банків. Він не займаєтьсякредитно-розрахунковим обслуговуванням інших банків та кредитних закладів, невидає кредитів комерційним банкам, не організовує механізм міжбанківськогокредитування;

-<span Times New Roman"">        

банк уряду. НБУ займаєтьсякредитно-розрахунковим обслуговуванням яуряду – являється його касиром,здійснює операції по осблуговуванню внтрішнього державного боргу. Являєтьсяфінансовим консультантом і т.і. національний банк проводить аукціони порзозміщенню державних облігацій уряду України, займається їх погашенням тавиплатою відстків за ними, я слідкує за касовим виконанням бюджету комерційнимибанками;

-<span Times New Roman"">        

провідник офіційноїгрошово-кредитної політики, зазначає мету та напрям грошово-кредитної політики,які зв’язані з забезпеченням стійкості національної грошової одиниці. Вінздійснює регулювання курсу національної грошової одиниці щодо валюти іншихдержав шляхом валютних інтервенцій на відкритому ринку;

-<span Times New Roman"">        

управляючий золотовалютнимирезервами держави;

-<span Times New Roman"">        

представник інтересів держави вміжнародних фінансово-кредитних організаціях.

На НБУпокладаються функції контролю за виконанням комерційними банками законодавстваз банківської діяльності, за дотриманням економічних нормативів. Він здійснюєдержавну реєстрацію банків і кредитних установ, а також ліцензування банківскихоперацій, встановлює для них єдині правила проведення операцій, бухгалтерськогообліку і звітності, захисту інформації та коштів.

Однакстратегічною метою і найважливішим обов’язком НБУ є створення сприятливогосередовища, в якому діють комерційні банки та інші фінансові установи. Цеозначає, що основною метою діяльності НБУ є:

1).захист і забезпечення стабільності валюти України;

2).розвиток і зміцнення банківської системи;

3).забезпечення ефективного й безперебійного функціонування системи розрахунків.Надійна платіжна система, що задовольняє потреби юридичних і фізичних осіб убезпечному й ефективному переказі коштів – передумова успішного розвиткуринкової кеономіки кожної країни;

4).встановлення та підтримка конкурентного середовища;

5).стимулювання використання нових інструментів грошово-кредитної політики.

Значнимдосягненням стало запровадження системи електорнних міжбанківських платежів. Щоодним прогресивним кроком є впровадження електронної пошти, завдяки якій НБУможе отримувати щоденний баланс банківської системи.

1.4.Комерційні банки та їх діяльність.

Повноціннездійснення НБУ своїх базових функцій резервної системи неможливе беззабезпечення повної його самостійності у прийнятності рішень щодо проведеннягрошово-кредитної політики в рамках своїх повноважень, визначених чиннимзаконодавством. Без врахування зазначених моментів неможливе ефективнефункціонування кредитної системи країни в цілому, яка, окрім центральногобанку, включає в себе й інші ланки, на які поширюються його безпосереднійвплив, решулювання, контрольні й наглядові функції.

Однієюз таких ланок є комерційні банки, що належать до другого типу банківськихустанов, які, безпосередньо виконуючи функції кредитно-фінансовогообслуговування економіки, є основною кредитної системи.

Сучаснікомерційні банки є багатофункціональними установами, що займаються практичновсіма видами кредитних та фінансових операцій, пов’язаних з обслуговуваннягосподарської діяльності своїх клієнтів, Надаючи кредити клієнтам, банкиреалізують себе як посередники, приймаючи гроші від вкладників, що володіютьтимчасово вільними коштами, і надаючи їх позичальникам, які потребуютьтимчасового додаткового капіталу. Комерційні банки отримують доход відзазначених операцій за рахунок різниці між процентами, що стягуються запозиками і виплачуються за вкладами. Здатність комерційних банків створювати впроцесі своєї діяльності додаткові засоби платежу є однією з найважливішихфункцій, що відрізняє їх від інших інститутів кредитної системи. У даномувипадку йдеться про депозитно-чекову емісію, що здійсньється комерційнимибанками через виконання позичкових операцій. Така емісія відграє важливу роль узабезпеченні елестичності грошового обішу в країні і підтриманні стійких темпівросту економіки. Комерційні банки можуть виконувати операції з купівлі іпродажу іноземної валюти, організовуючи фінансування зовнішньої торгівлі,виконувати довірчі операції, пов’язані з управлінням майном, грошовими коштамита іншими матеріальними цінностями фізичних та юридичих осіб за їх дорученням;надавати консультативні послуги своїм клієнтам з питань організаціїгосподарсько-фінансової діяльності; здійснювати зберігання грошових іматріальних цінностей у спеціально обладнаних сховищах, а також ряд іншихоперацій, пов’язаних з обслуговуванням різних клієнтів.

Вісторичному плані комерційні банки виникли раніше, ніж інші типифінансово-кредитних інститутів, а тому розвиток кредичної системирозпочинається саме з виникнення і розвитку комерційних банків. Сам термін“комерційний банк” походить ще з середніх віків, коли установи такого родузаймалися осблуговуванням переважно тогівельних організацій, пов’язаних восновному з товарним обміном – “комерцією”.

Комерційнийбанк у сучасному розумінні – цілком самостійний суб’єкт господарювання,діяльність якого спрямована на задоволення певних кеономічних інтересів таксамо як і діяльність будь-якого іншого суб’єкта ринкових відносин. Це означає,що діяльність комерційного банку повинна приносити прибуток, що є основнимпринципом комерційного розрахунку, на засадах якого функціонують підприємства уринковій економіці.

Такимчином, діяльність комерційних банків  маєвиробничий характер, хоча вона є і специфічною у своїй основі, що відрізняєбанківські установи від інших суб’єктів господарювання, визначаючи їх особливемісце в економічній системі.

<span Times New Roman",«serif»;mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-language:AR-SA">
ІІ.Особливості функціонування і перспективи розвитку

кредитно-грошовогомеханізму.

          2.1. Банк як регулятор грошового обігу.

Засвоєю структурою будь-яка сучасна грошова система складається з двох стадій.

Напершій Центральний банк країни збільшує свої активи шляхом надання кредитівуряду, комерційним банкам та окремим підприємствам, а також шляхом збільшеннясвоїх золотовалютних резервів. Збільшення активів Центрального банкуодноголосно призводить до відповідного зростання його пасивів, отже достворення грошової бази. Вона складається із готівки в обігу, готівки в касахбанків, а також обов’язкових і необов’язкових резервів комерційних банків уЦентральному банку. На цій стадії творяться не лише паперові гроші, а й такзвані дапозитні гроші, що існують в формі певних сум на банківських рахунках інадаються в позику клієнтам державних грошотворчих установ.

Національнийбанк не лише формує основну масу грошей у національній економічній системі –він контролює і регулює грошові потоки в комерційному секторі національноїгрошової системі, може впливати на обсяги грошових потоків у грошовій системі ічерез купівлю або прода

еще рефераты
Еще работы по нероссийскому законодательству. банковскому делу и кредитованию