Реферат: Сестринська етика та деонтологiя

Міністерствоохорони здоров'я

Міністерствоосвіти України

Черкаськиймедичний коледж

Самостійнаробота з основ
сестринськоїсправи на тему:

«Сестринськаетика та деонтологія».

Студенткигрупи К м/с(ІІ)
ДячишинойОльги Володимирівни

Черкаси

1999 р.

Під етикоюрозуміють наукупро суть, законивиникнен­ня, розвиток іфункції моралі, про відносиниміж людьми іобов'язки, яківипливаютьз цих відносин.Вперше термін«етика» застосувавАрістотель, який розумівїї як філософіюморальноїповедінкилюдей.

Медична етикавийшла з надрзагальної етикиі її слід розглядатияк специфічнийпрояв загальноїетики. Медичнаетика — це вченняпро роль моральнихзасад у діяльності, медичних працівників, про їх високогуманнеставлення долюдини як необхіднуумову успішноголікуванняхворого.

Науку пропрофесійнийобов'язок медичнихпрацівниківщодо хворихі здоровихлюдей називаютьдеонтологією.

Деонтологія— це вчення пропринципи поведінкимед­працівниківз метою забезпеченнямаксимальноїкористі дляхворого. Основоюдеонтологіїє адміністративно-регламенту­ючіформи (накази,інструкції)норм поведінкимедпраців­ників,їх професійнихобов'язків іорганізаціїлікувально-діагностичногопроцесу. Сутьдеонтологіїможна викластитакими словами:«До хвороготреба ставитисьтак, як ти хотівби, щоб ставилисьдо тебе».

Після закінченнявищих медичнихнавчальнихзакладів молоділікарі даютьклятву Гіппократа.Клятва вимагаєвід лікаря бутизавжди готовимнадати медичнудопомогу хво­рому.В медичнихучилищах випускникидають Урочистуобіцянку, якапевною міроювідображаєзміст присягилікаря.

Медична сестрамає усвідомлюватисвою відповідальністьза життя хворого, однак це почуттяне повиннепереходитив сентиментальність, яка стане назаваді зібраності, актив­ностіу боротьбі заздоров'я, а нерідкой життя хворого.

Однією зосновних рисхарактерумедичної сестримає бути чесність.Ні в якому разіне можна приховуватидо­пущеніпомилки. М.І.Пирогов говоривз цього приводу:

«Необхідномати мужністьобнародуватисвої помилки, щоб застерегтивід них іншихпрацівників».

Медична сестраповинна сумлінновиконуватисвої обо­в'язкищодо роздачілікарськихпрепаратіві здійсненнямані­пуляцій.Вона зобов'язанабути завждизібраною, спокійноюі врівноваженою, не допускатинервозностіі метушні вроботі. Припогіршенністану хворогоне можна допускатипаніки і розгубленості.В таких випадкахдії медсестриповинні бутичіткими тавпевненими.Слід пам'ятати»що неуважністьу роботі, стороннірозмови підчас обслугову­ванняхворих, а такожвідлюдність, зарозумілістьпідриваютьавторитетмедичної сестри.Кваліфіковане, чітке, своєчаснеі старанневиконанняпризначеньі процедурзміцнюють вірухворого в успіхлікування.Істотне значеннядля створеннясприятливоїатмосфери влікувальномузакладі маєзовнішнійвигляд медичногоперсоналу.Акуратна, вбілосніжномуха­латі, з прибранимпід шапочкуволоссям, медичнасестра викликаєдовір'я хворого.І навпаки, зім'ятийчи забрудненийхалат, недоглянутіруки, надлишокприкрас і косметики, подразливізапахи несприятливовпливають нахворого.

Важливимобов'язкоммедичної сестриє збереженняпро­фесійноїтаємниці, якщовона не зачіпаєінтересівсуспільстваабо хворого.Медичні сестрине мають праварозголошуватиі обговорю­вативідомості прохворобу таінтимне життяхворого, яківони отрималипід час виконанняпрофесійнихобов'язків.Медичним сестрамне треба братина себе функції, які віднесенідо лікарськоїкомпетенції, роз'яснюватихворим абоїхнім родичамхарактерзахворювання,інтерпретуватирезультатилабораторних,інструментальнихта рентгеноло­гічнихдосліджень.Вони можутьговорити лишепро за­гальнийстан хворого.Увага і делікатністьз боку медичноїсестри до хворихне повиннівиходити замежі розумного.Звертатисядо хворих требазі строгоюніжністю, недопускатикокетства танав'язливості»

Недопустимоу присутностіхворих обговорюватиабо кри­тикуватипрофесійнийрівень і призначеннялікарів. Цепідриває нелише авторитетлікаря, але йвіру хворогов успіх лікування.

Для формуванняособистостімедика важливезначення маєрівень загальногокультурногорозвитку, знайомствоз літературою, мистецтвом, уміння організуватисвоє самови­ховання»Соціально-психологічноюосновою ефективногоетико-деонтологічноговиховання єтакі моральніриси, як співпереживаннята милосердя.Вони маютьстати внутріш­ньоюдуховною потребою, моральним кредолюдини, яка їхвиражає повсякденнимивчинками тадіями.

До питаньетики належатьтакож і медичніпомилки, якіслід відрізнятивід злочиннихдій, що караютьсязаконом. Професійніпомилки можутьбути пов'язаніз недостатнімрівнем знань, відсутністюдосвіду, недосконалимиметодами дослідження.Їх слід розглядатий аналізуватив колективі, щоб не повторюватибільше.

Службовівзаємини палатноїмедичної сестрискладаютьсязі взаємин ізспівробітниками, хворими тародичами. Пере­дусімкультура службовихвзаємин у колективібазується нависокій трудовійдисципліні, товариськійвзаємодопомозі, ввічливостіта доброзичливомуставленні долюдей. Проявамидобрих взаєминміж медсестрамиє постійнаготовністьдо­помогтиколезі в скрутнихситуаціях, щоможуть виникнутипри виконаннірізних процедур.

Психологічнийклімат у медичномуколективі —це не простосума особистихякостей йогоспівробітників.Він ут­ворюєтьсявнаслідоквзаємин міжчленами колективу.Дже­реломскладних взаємину деяких медичнихколективахчасто є відсутністьу колективітворчої роботипо спряму­ваннюзусиль йогочленів на виконанняосновногозавдан­ня —боротьби заздоров'я хворого.Висока культуравзаємин палатнихсестер — цевимогливістькожної сестридо себе, вміннятактовно тау доброзичливійформі звернутиувагу своїхколег на Їхнінедоліки вроботі, а такожбез образ сприйнятисправедливізауваженнящодо своєїособи. Само­впевненістьі зарозумілістьу роботі медичнихпрацівниківнеприпустимі, в інтересаххворого требавиявляти максимумтакту і самодисципліни.

На особливуувагу заслуговуютьвзаємини палатноїсестри з молодшиммедичним персоналом.Палатна сестрапо відно­шеннюдо санітаркиє не лише товаришемпо роботі, алей керівником, учителем інаставником.Свої розпорядженнясестра повиннаробити у ввічливійформі, без проявівроз­дратуваннячи зарозумілості.Однак при виконанніслуж­бовихобов'язків неслід встановлюватий фамільярнихсто­сунків.Палатна сестразобов'язанасистематичноконтролю­вативиконаннямолодшим персоналомїї розпоряджень.У присутностіхворих чи їхніхродичів не слідробити санітаркамзауваження.Звертатисядо санітарки, особливо старшоїза віком, требапо імені та побатькові. Урозмовах просанітарку зхворими абоїхніми родичамикраще називатиїї нянею. Молодімедичні сестри, які недавнозакінчилиучилище, володіютьпевним обсягомзнань, але немають досвідуроботи, можутьбагато чогоповчитися удосвідченихсанітарок, якідобре вміютьвиконуватирізні процедурипо догляду захворими. І все-таки, навчаючисьу санітарок, палатна сестраповинна завждибути старшоюна посту, коректновимагати відмолодшогомедперсоналувиконання їхніхслужбовихобов'язків.

Основу взаєминмедичної сестриі лікаря складаєсу­бординація, тобто системаслужбовогопідпорядкуваннямо­лодшогоза посадоюстаршому. Одержавшивід лікарярозпорядження, медсестраповинна ретельноїх виконувати.Про труднощі, що можуть виникнутипри виконанніпризначень, необхіднедоповістипалатномулікарю, якщовін відсутній,— завідуючомувідділенням, а у вечірнійчас — черговомулікарю. Якщоу медсестривиникли сумнівищодо доцільностіякогось призначенняабо вона вважаєйого шкідливимчи небезпечнимдля хворого, вона зобов'язанане в присутностіхворих повідомитипро свої сумнівилікарю, якийзробив цепризначення,і виконати йоголише післятого, як лікарпідтвердитьсвоє рішення.Якщо медичнасестра і післяпідтвердженнялікарем призначенняпродовжуєвагатися що­дойого доцільності, вона зобов'язанадоповісти проце завідуючомувідділенням.При обходіпалат черговимлікарем абовідвідуванніхвороголікарем-консультантомпалатна се­стразобов'язанастворити сприятливіумови для їхньоїроботи.

Для того щобстворити умовидля дотриманняправил деонтології, побудовинайсприятливішихвзаємин з хворими, лікарі і середнімедичні працівникиповинні чіткоуявляти веськомплекс переживаньхворого, пов'язанихз хворобою.Звичайно, крімвласне переживань, тобто емоційнихпору­шень, укожного хворогоє також певніуявлення прохворобу, різнідумки — судженняі висновки, пов'язані знею. Крім того, хворому притаманній такі психологічніпроцеси, якборотьба мотивів, прийняттярішення, прагненнядо певної мети, тобто явища, що відносятьсядо вольовоїсфери.

Внутрішнякартина хвороби— це 'сукупністьне лише емоційнихпорушень, алей певних процесівінтелектуальногота вольовогопорядку, пов'язанихзі свідомістю, переживан­нямі ставленнямдо хвороби.

Спрощеноструктурувнутрішньоїкартини хворобиможна представититаким чином.Основним іпервиннимкомпо­нентомцієї структуриє емоційнареакція хворогона факт захворювання.З часом ці емоційніпорушенняускладню­ютьсяза рахунокнедостатностіінформації, а також взаємо­впливівпацієнтів.Виникають станистраху, тривоги, де­пресії.Мислення хворогобазуються нена логічнихзако­номірностях, а на емоційнійзначимостітих чи іншихфактів. Проблемихвороби займаютьу ньому непропорційновелике місце, відтісняючиінші проблеми(робота, сім'я, суспільнадіяльність).Деякі положенняі висновкинабуваютьзначення надціннихідей, які важкопіддаютьсякорекції. Улюдей зі слабкоюволею захворюванняможе призвестидо стану па­сивності, депресії. Улюдей з сильноюволею спостерігаєтьсяприйняття івпровадженняв життя рішень, спрямованихяк на боротьбуз хворобою тараціональнепристосуваннядо життя, такі на розвитокнадцінних імаячних ідей.

Концепціяхвороби — цетеорія, якарозглядає всіаспекти захворювання: причини, механізмирозвитку, клінічніпро­яви та їхзначення дляхворого, прогноз, можливістьі ефек­тивністьлікування.Зауважимо, щоконцепціяхвороби, ство­реналікарем, опираєтьсяна дані всебічнихклінічнихдос­лідженьі багатий досвідмедицини, тодіяк концепціяхворого являєсобою спотворенерозуміннязахворювання.Почина­ючилікуванняхворого, медичнийперсонал повиненз'ясу­вати, вчому полягаєконцепціяхвороби пацієнтаі поступовокоригуватиїї, щоб хворийдійшов правильногорозуміння свогозахворюванняі своїх перспектив.

Адекватнеставлення досвого захворювання(здоров'я) — цевизнання пацієнтомфакту захворювання(рівня здоров'я)із врахуванняммедичноговисновку, співпрацяпацієнта злікарем і медичноюсестрою.

Сірійськийлікар АбульФарадж, якийжив у XIII ст., звертаючисьдо хворого, говорив: «Настроє — ти, хворобаі я. Якщо ти будешз хворобою, васбуде двоє і язалишусь один— ви мене переможете.Якщо ти будешзі мною, насбуде двоє, хворобабуде одна — миїї переможемо».

Завданнямедичногоперсоналуполягає в тому, щоб ство­ритиу хворого розумнеставлення дохвороби, якезабез­печитьнайкраще дотриманнялікувальногорежиму і прове­деннялікування вцілому.

Хворий імедичний персоналповинні підтримуватипостійнийконтакт. Дляцього визначаютьмету лікуванняі його перспективи.Щоб поставитиперед хворимпевну мету, слід враховуватийого особистісніякості і станвольових процесів.Необхідно всюповедінкухворого підкоритидосяг­неннюконкретноїмети лікування.Певну роль тутможуть відігратихворі, які одужують.

Другим психологічниммоментом єпідтриманнянадії на успіхлікування.Емоційне обнадіюваннямає поєднуватисьз поясненнямхворому основнихтипів перебігузахворюван­ня.Це застережехворого відрозчаруваньу лікуванніпри можливомупогіршеннійого стану.Пацієнт знатиме, що деяке загостреннязахворюваннязакономірне, передбаченелікарем і щовоно не станена перешкодісприятливогоперебігу хвороби.

Наведемоваріантинеадекватногоставленняпацієнта дозахворюванняабо стану свогоздоров'я: 1) негативне— ігноруванняфакту Хвороби, впливу факторівризику, станупередхвороби;2) зверхнє —недооцінкаважкості хвороби, факторів ризику, передхвороби;3) поринання вхворобу, передхворобу;4) іпохондричнеставлення —безпідставнийстрах за здоров'яі життя (приневрозах); 5)утилітарне— одержанняпевної вигодивід хвороби, матеріальноїчи мо­ральної.

Негативнийвплив на психіку, емоції і поведінкухворого можесправлятилікарнянаобстановка, особливо якщов лікувальномузакладі порушуютьсягігієнічнийта ліку­вально-охороннийрежими, недотримуютьсянорми медичноїетики й естетики.За таких умовможливе погіршенняне лише психічногой емоційного, але й фізичногостану хво­рого, загостренняйого хвороби.Негативнийвплив лікарняноїобстановкина здоров'япацієнта, особливоза умов непра­вильноїорганізаціїйого утримання, визначає поняття«госпіталізм».

Ріст санітарноїкультури населеннявносить ще одинас­пект у взаєминихворого тамедичногоперсоналу.Пацієнт з різнихджерел можеотримати відомостіпро свою хворобу, що нерідкодезинформуютьйого, стаютьпричиною сумнівівщодо правильностілікування.Часто таке«медичне»мислен­ня упацієнтівспостерігаєтьсявже в ходіобстеження, при ранніхпроявах хвороби, коли хворийстурбованийзмінами самопочуттяі стає схильнимдо помилковихтрактуваньсвого стану»Цьому сприяютьпобоювання, з якими людинайде на прийомдо лікаря, елементинедовіри доможливостеймедицини, аіноді й страху.Такі згубнісамовпливихворого у зв'язкуз хворобою абопевним станомздоров'я називаютьегогеніями.

Під часгоспіталізаціїхворих слідвраховуватипроблему сумісностіпацієнтів.Егротогенія— це взаємнийвплив пацієнтів, який може бутипозитивнимабо негативним.До хворих звідхиленнямив поведінцімає бути особливестав­ленняне лише з бокумедичногоперсоналу, ай пацієнтів.

Порушитипсихологічнийспокій хворогоможе такожятрогенія —патологічнийстан, зумовленийнеобережнимивисловлюваннямичи діями медичнихпрацівників.Відпо­відаючина запитанняхворих про тічи інші проявихвороби, медичнасестра повиннапродумати, чине спричинятьсяїї відповідідо марних переживаньхворого, чи непризведутьвони до фобії, тобто страхузахворіти нату чи іншу хворобу(наприклад, канцерофобії— страху захворітина рак, кардіо-фобії— страху матизахворюваннясерця тощо). Неможна зловживатив присутностіхворого професійними, особливо жаргоннимитермінами івисловами, якіможуть травмуватипсихіку хворого(неврастенік,істерик, ревматик, артерії твердуваті, склерозовані, аорта дужеущільнена таін.).

Документи, які відображаютьрезультатилабораторнихта інструментальнихдосліджень, повинні бутинедоступнимидля хворого.Їх не потрібнообговорюватиз хворим, оскількине виключено, що лікар вжеінформувавхворого проних, а інтерпретаціяцих даних медичноюсестрою можебути дещо іншою— це породитьсумніви і недовірудо лікаря іможе статипричиною фобій— непереборнихнав'язливихстрахів.

Однією з формятрогенії єтак звана німаятрогенія —вона виникаєяк наслідокбездіяльностіабо неувагиперсо­налудо хворого, нероз'ясненняйому діагнозу(тоді він отри­муєспотворенуінформаціюз інших джерел).

Для встановленняконтакту міжхворим і медичноюсестрою важливезначення маєїї особистість.Медична сестраможе любитисвою професію, прекрасноволодіти навичками, однак якщо воначерез особливостісвого характеручасте конфліктуєз хворими, їїпрофесійніякості не можутьбути повністюреалізовані.Буває, що частіпсихоемоційніпере­вантаженняу процесі професійноїдіяльності, а також деякіособливостіпсихічноїіндивідуальностіпризводятьдо того, що їїхарактер змінюється, деформується.Проявляютьсятакі негативніриси, як байдужість, грубість, дратівливістьпри контактіз хворими, аіноді — пригніченістьвід безсилля, особливо прилікуванні важкохворих пацієнтів.

Тому медичнійсестрі слідоберігати себевід професійноїдеформації, а також намагатисьзберегти душевнурівновагупацієнта, утвердитив ньому позиціюна одужання.