Реферат: Методи і засоби навчання

Поняття про методи навчання і їх класифікації.

Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

Засоби навчанняю

Вибір оптимального поєднання методів і засобів навчання.

1.Методом навчанняназивають спосіб впорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладачів і учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Прийом навчання — це деталь методу, тобто часткове поняття по відношенню до загального поняття “методу”

Різні підходи до класифікації методів:

а) за джерелами передачі і характером сприйняття інформації: словесні, наочні і практичні (С.П.Петровський, Е.Я.Галант);

б) у залежності від основних дидактичних завдань, які вирішуються на конкретному етапі навчання: методи оволодіння знаннями, формування умінь і навичок, застосування одержаних знань, творчої діяльності, закріплення, перевірки знань, умінь і навичок (М.О.Данилов, Б.П.Єсипов);

в) у відповідності з характером пізнавальної діяльності учнів по засвоєнню змісту освіти виділяють такі методи, як пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі (М.М.Скатін, І.Я.Лернер).

При цілісному відході виділяють три групи методів нявчання:

а) організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності;

б) стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

в) контролю і самоконтролю навчально пізнавальної діяльності.

2. Методи організації навчально-пінавальної діяльності — це сукупність методів, які спеціально спрямовані на передачу і засвоєння учнями умінь, знань і навичок. До них належить словесні методи навчання:

Розповідь– послідовне розкриття змісту нового матеріалу. Вимоги до розповіді: логічна послідовність, чіткість і доказовість, достовірність змісту, образність і емоційність, мова вчителя (чітка, доступна правильна).

Пояснення— словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термінів і т. д.

Лекція — усний виклад навчального матеріалу, великого за обсягом, складного за логічною побудовою.

Бесіда— питально-відповідальний метод навчання.

Дискусія, диспут. Ці методи навчання близькі до бесіди. Диспут — це суперечка на наукову або суспільну тему. Дискусія — суперечка, обговорення будь-якого питання.

Метод драматизації, який знаходить широке застосування переважно під час вивчення дисциплін гуманітарного циклу, дозволяє успішно розвивати творчі здібності, уяву, активність і самовідданість учнів.

Наочні методи спостереження: ілюстрування, демонстрування і самостійне спостереження.

Метод ілюструванняпередбачає ілюстрування статистичної наочності, плакатів, карт, картен, написів на дошці.

Метод демонструванняпередбачає демонстрування приладів, дослідів, технічних установок, різних препаратів.

При використанні цих методів неохідно: забезпечити всебічний огляд об’єкта, чітко виділити головне, детально продумати пояснення; залучити самих учнів до знаходження потрібної інформації.

Метод самостійного спостереження: інструктаж вчителя; вивчення або повторення раніше вивченого; спостереження; висновки учнів; висновки вчителя і оцінка виконаної роботи.

Індуктивний метод навчання: викладаються спочатку факти, демонструються досліди, наочні посібники, організується виконання вправ, поступово підводять учнів до узагальнень, визначення понять, формулюваннязаконів і т. д.

Дедуктивний метод навчання: спочатку повідомляють загальне положення, формулу, закон, а потім поступово починають виводити часткові випадки, більш конкретні завдання.

При використанні цих двох методів навчання застосовуються словесні, наочні і практичні методи навчання.

Репродуктивні методи навчанняпередбачають активне сприймання і запам’ятовування навчального матеріалу, який повідомляється вчителем та іншими джерелами інформації. При цьому використовуються розглянуті раніше словесні, наочні і практичні методи навчання.

Проблемно- пошукові методи навчанняпередбачають підвищену активність учнів у процесі навчання. Тут також використовується методи словесні наочні й практичні.

3. Засоли навчання у навчальному процесі: слово вчителя— для передачі знань, слово і дія для формування умінь і навичок.; викладаючи ноувий матеріал, учитель спонукає думати учнів над ним, погоджуватись чи непогоджуватись з думками вчителя, звертатися до нього з петаннями і одержати відповідь; підручникслужить учню для відновлення у пам’яті, повторення і закріплення знань, одержаних на уроці, виконання домашнього завдання, повторення пройденого матеріалу; одні засоби навчання заміняють учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої і ін.); другі — конкретьизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці і інший наочний матеріал ); треті — виступають у ролі прямих об’єктів вивчення, дослідження ( машини, прилади, хімічні речовини, предметиживої природи ); четверті — в ролі “посередників” між школярем і природою або виробництвом у тих випадках, коли безпосереднє вивчення останніх неможливе або утруднене (препарати, моделі, колекції, гербарії і ін. ); п’яті — використовують переважно для озброєння учнів уміннями та навичками — навчальними і виробничими ( прилади, інструменти, ін.); шості — символічні (знакові) засоби (історичні і географічні карти, графіки, діграми ).

Технічні засоби навчаннявключають: дидактичну техніку (кінопроектори, діапроектори, телевізори, і т. д.). аудіовізуальні засоби: екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції), окремі посібники динамічної проекції (кикінфільми, кінофрагменти, кінокільцівки), фонопосібники ( грамзаписи, і магнітофонні записи), відеозаписи, радіо – і телевізійні передачі.

4.Оптимальний вибір методів і засобів навчання передбачає врахування: а) мети і завдань уроку; б) обсягу і складності навчального матеріалу; в) мотивації навчання. Інтересів і активності учнів; г) рівня підготовленості учнів і їх працездатності; д) віку учнів; е) сформованості навчальних умінь і навичок; є) навчальної тренованості, витривалості; ж) часу навчання ( осінь, зима, літо, весна, до обіду, після обіду); з) матеріально – технічної бази; й) застосування методів і засобів на попередньому уроці; і) типу і структури уроку; к) взаємин між вчителем і учнями; л) рівня підготовки вчителя.

Рівні прийняття рішення про вибір методів навчання: а) стереотипний підхід; б) рішення типу проб і помилок; в) оптимізоване рішення.

Формування в учителя уміння педагогічної техніки (виразність мови, володіння голосом, жестом, мімікою та інше.

Література

Дидактика современной школы. — К.,1987.

Коротяэв Б.І. Метода навчально-пізнавальної діяльності учнів, — К., 1991.

Онищук В.О. Структура і методика уроку в школі. — К., 1973.