Реферат: Моделювання податкових пільг в інвестиційну діяльність

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ КІБЕРНЕТИКИ   КВАЛІФІКАЦІЙНА БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА НА ТЕМУ: «Моделювання податкових пільг в інвестиційну діяльність» студентки

спеціальності 6.050100

«Економічна кібернетика»

Кунчевої Ольги Вікторівни

 

науковий керівник:

к.ф-м.н., доцент

Затонацька Тетяна Георгіївна

Рекомендовано до захисту  

На засіданні кафедри економічної кібернетики

Протокол №13 від «21» травня 2010 р.

Завідувач кафедри: Черняк О. І.

 

КИЇВ 2010

 

РЕФЕРАТ

 

Бакалаврська робота містить:74ст.,12 рис.,7 табл., 57 джерел, 7 додатків.

Ключові слова:інвестиційна діяльність, податкови пільги, податкове навантаження, точки Лаффера,  виробничо-інституційна функція, кореляційно – регресійний аналіз, імітаційне моделювання.

Об’єкт дослідження: інвестиційна діяльність в Україні.

Предметом дослідження: вплив податкових пільг на інвестиції.   

Мета дослідження: побудова моделі оптимального податкового навантаження на економіку України, побудова моделі податкових пільг для стимулювання інвестиційної діяльності України. 

Методи дослідження:статистичні, економетричні, економіко-математичні, імітаційне моделювання в середовищі «VensimPLE»

Наукова новизна, теоретична значимість дослідження:полягає у розробці методичного інструментарію знаходження оптимальної податкової ставки за допомогою багатокритеріальних задач із застосуванням економіко-математичних і економетричних моделей.

Практична цінність:результати даної роботи можуть застосовуватись при знаходженні оптимального податкового навантаження, прогнозування економічних показників при введеній ставці податку за допомогою імітаційної моделі.   

RESUME 

        KyivNational Taras Shevchenko University,

Faculty of Economics, Department of Economic Cybernetics

The graduation research of student Olga  Kuncheva deals with modeling and forecasting of  tax policy influence for investment activities of Ukraine.It was considered the direct and indirect effects of introduction of preferential model of taxation. It was offered the model of influences of tax privileges for investments.The work is interesting because of building the imitation model of the impact oftaxes for economic growth.                 Pages 74, pic. 12, tables 7, bibliog. 57, append.7.   

Зміст<span style=«font-family: „Times New Roman“;» lang=«EN-US»> 

ВСТУП… 4  

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади податкового стимулювання інвестиційної діяльності6  

1.1. Особливості здійснення інвестиційної діяльності в Україні6  

1.2. Податкові пільги, їх характеристика та види. 12  

1.3. Податкове навантаження в зарубіжних країнах. 20  

РОЗДІЛ  2.   Аналіз сучасних підходів до моделювання податкових пільг. 24  

2.1. Визначення ефективних меж ставки податку. 24  

2.2.   Моделювання розвитку малого підприємства за різних форм державної фінансової підтримки. 29  

РОЗДІЛ 3. Моделювання податків в інвестиційну діяльність. 41  

3.1. Розрахунок точок Лаффера. 41  

3.2. Розробка імітаційної моделі46  

3.3. Багатофакторний аналіз взаємозв’язку податкових надходжень та інвестицій  51  

Висновки… 56  

Список використаних джерел. 58 

Додатки… 63

 


ВСТУП

Розвиток інвестиційної діяльності є одним із найважливіших чинників динаміного розвитку національної економіки. Найголовнішим чинником, який поліпшує інвестиційний клімат є  податкова система країни. На жаль, в Україні податкова політика є нестабільною, майже кожен рік  ставка податку змінювалася, змінювалася кількість загальнодержавних та місцевих  податків, змінювалися ставки податків під окремих галузях, надавалися податкові пільги по виробництву певних типів продукції. Все це призвело до тінізації бізнесу та занепаду деяких галузей виробництва.

При вивченні системи оподаткування головною проблемою є оптимізація розрахунку податкових ставок. Розробкою даної проблеми займалася велика кількість вчених-економістів, таких як А. Сміт, А. Лаффер, Дж. Кейнс, Соколовский Л.Е., Соколовская А.М., Балацький Е.В. та багато інших. Останніми результатами роботи вітчизняних вчених стала розробка чисельних методів знаходження оптимальної податкової ставки для країн з перехідною економікою.

Об'єктом розгляду даної роботи  є інвестиційна діяльність України, предметом дослідження є чисельні методи обрахунку податкових пільг які впливають на інвестиційний клімат.

Метою дослідження є побудова моделі податкових пільг для стимулювання інвестиційної діяльності України.

Задачі дослідження:

Ø<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>               

знайти види та обсяг податкових пільг, які будуть стимулювати     

         інвестиційну діяльність;

Ø<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>               

випробувати чисельні методи для знаходження області оптимальної кількості податкових пільг;

Ø<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>               

за допомогою багатокритеріальної моделі знайти ефективну податкову пільгу яка б сприяла збільшенню інвестицій;

Ø<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>               

побудувати модель  для знаходження області оптимальної кількості      податків.

Теоретичну та методологічну основу даного дослідження складають законодавчі і нормативні акти України, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених з питань методології і методики знаходження області оптимальних податкових ставок  та багатокритеріальні методи оптимізації.

Інформаційною базою дослідження послужили матеріали Держкомстату України, Міністерства економіки України та власні розрахунки.

У процесі дослідження застосовано наступні методи: поліноміальна інтерполяція, степенева функція, регресійний аналіз, економетричний та інші.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає у розробці методичного інструментарію знаходження оптимальної податкової ставки за допомогою багатокритеріальних задач із застосуванням економіко-математичних і економетричних моделей.


РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади податкового стимулювання інвестиційної діяльності

 

1.1. Особливості здійснення інвестиційної діяльності в Україні

 

Інвестиційна діяльність являє собою один з найбільш важливих аспектів функціонування будь-якої комерційної організації. Причинами, що обумовлюють необхідність інвестицій, є оновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробництва, освоєння нових видів діяльності.
        У відповідності до Закону України від 18.09.91 р. «Про інвестицйну діяльність» № 1560 – ХІІ інвестиційна діяльність визначена як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій. Вона здійснюється на основі:

  — інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, а також громадськими та релігійними організаціями;

 -  державного інвестування, яке здійснюється органами влади й управління України, а також державними підприємствами та установами;

  -   іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними державами, юридичними та фізичними особами;

 -    спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридичними особами України та та інших держав [1].

Інвестиційна діяльність представляє інвестиційний процес в реальних умовах, з акцентом на організаційні засади його реалізації та управління цим процесом. Як правило, інвестиційна діяльність розглядається стосовно конкретного інвестиційного проекту та підприємства(юридичної особи), що здійснює інвестиційний процес.

Стадії інвестиційного процесу:

·<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>              

мотивація інвестиційної діяльності;

·<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>              

прогнозування та програмування інвестицій;

·<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>              

обгрунтування доцільності інвестицій;

·<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>              

страхування інвестицій;

·<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>              

державне регулювання інвестиційного процесу;

·<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>              

планування інвестицій;

·<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>              

фінансування інвестиційного процесу;

·<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>              

проектування та ціноутворення;

·<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>              

забезпечення інвестицій матеріально-технічним ресурсами;

·<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>              

освоєння інвестицій;

·<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>              

підготовка до виробництва продукції;

·<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>              

попередня здача в експлуатацію;

·<span style=«font: 7pt „Times New Roman“;»>              

кінцева здача об’єкта в експлуатацію.

Звичайно, інвестиційний процес розпочинається з мотивації інвестиційної діяльності. Основним мотивом такої діяльності є надлишок коштів у суб’єкта господарювання або приватної особи, яких не влаштовують відсотки за банківськими депозитами. Інвестор, що є власником цих нагромаджень (збережень), прагне придбати на інвестиційному ринку фінансові активи або інвестиційні товари (реальні активи), тобто здійснити інвестиції.

При виборі об’єкта інвестування проводиться низка передінвестиційних досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики, проводяься маркетингові дослідження, оцінюються напрямки інвестування.

Для інвестування, як правило, не вистачає власних коштів інвестора і тому він прагне одержати позичковий, або залучений капітал, тобто використати інші джерела фінансування, крім власних. Визначення джерел фінансування (інвестиційних ресурсів), обгрунтування їх структури передує інвестуванню, воно необхідне для переконання й залучення до проекту інших учасників інвестиційного процесу.

Ресурсне забезпечення об’єкту інвестування здійснюється також за допомогою інших учасників інвестиційної діяльності, як правило, на контрактних засадах.

Освоєння інвестицій означає їх капіталізацію, тобто створення реальних та фінансових активів. Унесенням в експлуатацію не закінчується реалізація інвестиційного проекту. У процесі експлуатації проект потребує нових інвестицій для підтримки виробництва і його розвитку, таким чином починається знову процес передінвестиційних досліджень.

Об’єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди й оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об’єкти, створення та використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і громадян, що охороняється законом.

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні визначається Законом України «Про інвестиційну діяльність» [1]. Воно здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики.

Державне регулювання інвестиційної політики визначається:

1) показниками економічного і соціального розвитку України;

2) республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства;

3) державним і місцевими бюджетами, передбаченими в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності [2].

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов такої діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками.

Управління державними інвестиціями здійснюється загальнодержавними та місцевими органами державної влади. На макрорівні питання регулювання інвестиційної діяльності та розвитку будівельного комплексу вирішує Міністерство економіки України, у складі якого є відділ будівельного комплексу та промисловості будівельних матеріалів, і Міністерство у справах архітектури та будівництва, у складі якого функціонує управління з реалізації інвестиційних програм і державного замовлення.

Формами опосередкованого впливу держави на інвестиційний процес є:

— державне кредитування;

— державні позики;

— роздержавлення та приватизація;

— податкове регулювання;

— амортизаційна політика;

— державний лізинг:

— ліцензування і квотування;

— антимонопольні заходи;

— стандартизація.

Управління державними інвестиціями включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. Основою для прийняття рішення про інвестування загальнодержавних бюджетних коштів є прогнози економічного і соціального розвитку України; схеми розвитку і розміщення продуктивних сил; цільові науково-технічні і комплексні програми; техніко-економічні обгрунтування доцільності таких інвестицій. Виконання функцій щодо прийняття рішень з бюджетних асигнувань в інвестиції вимагає створення системного підходу до визначення пріоритетів. На сьогодні вибір пріоритетних напрямів в Україні пов'язується з першочерговими завданнями стабілізації економіки, довгостроковими завданнями, спрямованими на перебудову економіки, і завданнями піднести рівень життя населення до раціональних нормативів й європейських стандартів.

Стратегія пріоритетів визначається на підставі відповідних цільових комплексних, галузевих (міжгалузевих) і територіальних програм. Це робиться у зв'язку з тим, що за умов скорочення бюджетних інвестицій держава не спроможна забезпечити розвиток усіх пріоритетних напрямів. Незважаючи на те, що Міністерство економіки України визначило пріоритетні напрями здійснення інвестицій у розвиток народного господарства України, державну підтримку мають програми, що є невідкладними,

На основі здійснених розробок і необхідних розрахунків Верховна Рада України затверджує у складі основних напрямів економічного і соціального розвитку республіки обсяги державних інвестицій, здійснюваних за рахунок коштів республіканського бюджету[3].

Загальний обсяг бюджетних асигнувань спрямовується не лише на здійснення цільових комплексних програм, а й на розвиток соціальної інфраструктури загальнодержавного значення з формуванням переліку цих об'єктів.

Для пріоритетних об'єктів інвестування у соціальній сфері передбачається дві форми інвестування — у вигляді: а) бюджетних асигнувань; б) державного кредиту.

Соціальну сферу у містах і селищах міського типу передбачається розвивати за рахунок місцевих бюджетів відповідних Рад народних депутатів. Заходи, пов'язані із аварією на Чорнобильській АЕС, фінансуються за рахунок відрахувань підприємств і організацій.

Усі розрахунки по інвестиціях і розподіл асигнувань за напрямами і міністерствами, відомствами здійснюють при формуванні державного плану соціально-економічного розвитку України.

У свою чергу міністерства і відомства конкретизують ці обсяги за відповідними програмами, напрямами і об'єктами та забезпечують цільове використання державних коштів через виконання завдань державного замовлення (державного контракту).

Республіканське державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві — одна з основних форм реалізації загальнодержавних інвестицій. Замовлення (контракт) розміщується, як правило, на конкурсні^ основі з урахуванням економічної вигідності того чи іншого замовлення. Об'єкти республіканського державного замовлення (державного контракту) приймаються до експлуатації у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Державні (республіканські), міждержавні тарегіональні інвестиційні проекти та програми, що реалізуються за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, підлягають обов'язковій державній експертизі. У разі потреби експертиза окремих інвестиційних проектів і програм може здійснюватися експертними комісіями, створюваними Верховною Радою України.

Поряд із державним управлінням і державним фінансуванням інвестицій здійснюється регулювання умов інвестиційної діяльності. Основні важелі такого регулювання:

— система податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг. З метою регулювання інвестиційного попиту Верховна Рада України може ввести диференційований податок на інвестиції;

— проведення кредитної та амортизаційної політики, у тому числі шляхом прискореної амортизації основних фондів (пільги з амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування);

— надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництва;

— державні норми та стандарти; антимонопольні заходи; роздержавлення та приватизація;

— визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; політика ціноутворення;

— проведення експертизи інвестиційних проектів; інші заходи [2].

Окрім засобів державного регулювання інвестиційної діяльності, передбачених Законом України «Про інвестиційну діяльність», як регулятори можуть виступати пільги, що надаються при виконанні державного замовлення (державного контракту). Зокрема, за встановленою Концепцією державного замовлення на 1993 р. (постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.92 р. за № 400) з метою підтримки державного замовлення щодо запровадження в дію виробничих потужностей. об'єктів було передбачено:

— зменшення ставки оподаткування доходу, отриманого від виконання державного замовлення;

— надання пріоритетного права на одержання коротко- і довгострокових позик у комерційних банках-контрагентах Уряду;

— проведення прискореної амортизації активної частини основних фондів.

Система регулювання умов інвестиційної діяльності не є стабільною і ко

еще рефераты
Еще работы по конституционному (государственному) праву зарубежных стран. бухгалтерскому учету