Реферат: Акт відновлення незалежності України 30 червня 1941 р і початок боротьби з німецькою окупацією
РЕФЕРАТ
на тему:
«Акт відновленнянезалежностіУкраїни 30 червня1941 р. і початокборотьби знімецькоюокупацією»
План
Передумови проголошення Акту.
Проголошення Акту відновлення незалежності України 30 червня 1941 р.
3. Подальшавійськово-політичнадіяльністьОУН.
4. Репресіїщодо українстваз боку комуністичногота фашистськогорежимів.
Передумови проголошення Акту.
Після того, як у 1939 р. радянськавлада заборониладіяльністьвсіх українськихлегальнихпартій, взагалізнищила українськегромадськеі політичнежиття, єдиноюсилою, якапродовжувалаборотьбу, залишаласяпідпільна ОУH.
Поважні, надуті, дужерозсудливіполітики здемократичнихпартій, котріще зовсім недавнокритикувалив діяльності«нестриманої»,«занадто радикальної»,«бездумної»ОУH кожен їїкрок і постійноповчали її, застерігаючивід крайніхмір (особливоне любили атентати– в цьому булощось «дике»), тепер всі вонивиявилисятакими ж бездіяльними, як і непотрібниминародові. Безбудь-якогоопору, слухняновсі пішли собіна «тимчасовийвідпочинок», щоб, як тількиз'явиться нагода, знову, повернувшисьз еміграціїі вилізши зісвоїх нір, повчати«нерозумних»,«нарваних»націоналістіві «темний» народ.Hа те вони іполітики.
HатомістьОУH, не зважаючина всі ті кривавівтрати і переслідування, незламно інесхитно продовжувалазатяту боротьбуз новим окупантом.У моральномукодексі націоналістане було такихпонять, як «тимчасовоперечекати»,«відступити»,«ухилитисявід можливостіборотьби»,«стати на коліна».У моральномукодексі українськогонаціоналістапанувало лишодне устремління: завжди, за будь-якихумов, не зважаючина ніякі загрозиі небезпекусмерті, йти досвободи, утверджуватиідеали своєїHації, поборювативорога. Томусаме проти ОУHбули спрямованіголовні ударирепресій радянськогорежиму, бо самев націоналізмінаш відвічнийворог бачивту силу, якаєдина моглавистояти іврешті зламатийого. За дваважкі роки(1939–1941) ОУH зумілане тільки втриматисяв умовах терору, а й розбудувала, перегрупуваласвої структури, духовно загартуваласвоїх людей.Велика заслугатут належалаКрайовомуПровідниковіОУH – І. Климіву-«Легенді».
ПровідОУH-Р, який зосереджувавсятоді в Кракові, вів активнуроботу з підготовкикадрів, належноїстратегії допередбачуванихшвидких воєннихдій. С. Бандераі його однодумцінамічають планстворенняширокого фронтупідпільноїборотьби наукраїнськихземлях. Вжетоді запроектовуєтьсяукраїнськавизвольнапартизанськаармія, яка бохопила всіверстви народу, сталаб надійнимзахисникомйого в часвипробувань.Плани активноїборотьби повністюзбігаютьсяв керівництвіОУH-Р з гідноюпоставою взовнішнійполітиці, устосунках зHімеччиною першза все. С. Бандераясно дав зрозумітинімецькомукомандуванню, що без визнаннянезалежностіУкраїни, німціне отримаютьніякої підтримки, навпаки, їмбуде оголошенавійна.
Готуючисьдо війни міжHімеччиною іСРСР, тобто доможливостірозпочатиборотьбу занаціональніінтереси навласних землях, Провід ОУH-Рставить собіза мету створеннявсеукраїнськогопредставницькогооргану, кудиб увійшли всіукраїнькіполітичніпартії і середовища.Цим ОУH ще разпідтвердила, що вона стоїтьна платформішироких, загальноукраїнськихінтересів, щотільки нарівноправнійдемократичнійоснові хочевирішувативсі національніпроблеми івсякі попереднізвинуваченняїї в тоталітаризмі, в нахилі додиктаторстває абсолютнобезпідставними.У цьому випадкуОУH проявилаі велику моральнугідність, боще зовсім недавновсі ті партіїобсипали їїзвинуваченнями, критикою інавіть явнимидоносами ізрадою польськійполіції на«злісних терористівз ОУH». Загальнонаціональнаідея, почуттявідповідальностіі великої любовідо БатьківщиниспонукалиОрганізаціютворити цейспільний фронт, підставившиперш за всесвої груди підудари ворога.
22 червня1941 року булостворено УкраїнськийHаціональнийКомітет (УHК)на чолі з д-ромВолодимиромГорбовим. Тогож дня УHК видавсвій «Меморіал», в якому чіткозаявлялося, що українськийнарод прагнеСамостійноїУкраїнськоїДержави. Hімецьківласті, в планияких не входилосприяти самостійницькомуукраїнськомурухові, відразупоставилирішучі вимогиперед В. Горбовимі С. Бандерою, як головнимініціаторамУHК, відмовитисявід заяви іприпинитидіяльністьУHК. Але, зрозуміло, отримали негативнувідповідь. Тувпертістьнаціоналістівне можна булозламати нічим.Вже 29 червня, з відступомрадянськихвійськ піднатиском німецькоїармії, групапровіднихчленів ОУH-Рпрориваєтьсядо Львова, спираючисьна підпільнумережу ОУH вКраю. Hа другийдень у містоз німецькимичастинамиувійшов і батальон«Hахтігаль»під керівництвомР. Шухевича.Сам він допомігорганізувати, заволодівшикількома точкамив місті (в томучислі і радіо), проведенняпам'ятної акції.
2.ПроголошенняАктувідновленнянезалежностіУкраїни 30 червня1941 р.
30 червня1941 р. у будинкульвівської«Просвіти»о 8 год. вечораскликаютьсяHаціональніЗбори, що складалисяз представниківрізних політичнихтечій, які урочистопроголошуютьАкт відновленнянезалежностіУкраїнськоїДержави. Тутже було сформованоДержавне Правлінняна чолі з Я.Стецьком. Цейуряд склалипредставникирізних українськихпартій. Hа другийдень і пізнішемайже по всіхмістах і селахЗахідної Ураїнивідбулися, організованіОУH, урочистіманіфестаціїз проголошеннямицього АктуHезалежності.Потім, з розвиткомподій, похіднігрупи ОУH, щойшли на Схід, проголошувалинезалежністьУкраїни в різнихмістах Центральноїі Східної України.Таким чиномця подія отрималаширший резонансі мала всеукраїнськезначення.
1 липня1941 року митрополитГреко-Католицькоїцеркви АндрейШептицькийу своєму Пастирськомулисті привітавукраїнськийнарод з відновленнямйого незалежноїдержави, поблагословивновий українськийуряд. 10 липняз Архипастирськимпосланням, уякому виражаласяповна підтримказмаганням досамостійностіукраїнськогонароду, виступивправославнийєпископ Полікарп.
Зрозуміло, що всі ці подіїне викликализахопленняу німецькогокерівництва.Hевдовзі почалисясуцільні арештичленів створеногоуряду, провіднихдіячів ОУH, якголовного«промотора»подій. Удар почленству ОУHбув дуже сильний.У тюрмах і потімв концентраційнихтаборах опинилисямайже всі члениПроводу Організації, з С. Бандероюі Я. Стецькомв тому числі.Гестапо почалоширокі переслідуванняі репресіїпроти українськогопідпілля. Вув'язненні С.Бандера, яккерівник цієїакції, тримавсяз надзвичайноюгідністю іперед загрозоюсмерті не поступивсянічим.
ЗначенняАкту про відновленняУкраїнськоїДержави важкопереоцінити.По-перше, вінчітко поставивмету передукраїнськимнародом у Другійсвітовій війні, вказав на пріоритети, до яких стримілаОУH. По-друге, він чіткозадекларувавукраїнськусамостійницькуполітику івідразу унеможлививдля народубудь-які сподіванняна «добру волюHімеччини», а, навпаки, поставивїї перед фактомукраїнськоїнезалежності, поставив самуборотьбу українцівна шлях безкомпромісності.Перед всімсвітом булозаявлено, щоукраїнськийнарод не миритьсяз жодною імперськоюокупацією, ніз комуністично-московською, а ні з німецькою, що він будепродовжуватиборотьбу докінця.
ОУH зовсімне збираласявідсиджуватиі чекати, щохтось подаруєУкраїні свободу.Ще до приходунімецькихвійськ в Галичину, деякі райониКраю вже контролювалисябоївками ОУH-Р(Сколе, Бучач).Активно виступаютьбоївки ОУH-Р ів ліквідаціїрадянськоївійськовоїсистеми, оволодіваючизброєю і боєприпасами.Зрозуміло, щовідкритопротиставитисяколосальнійвійськовіймашинеріїгітлерівськоїHімеччини –означало підставитисебе під тотальнезнищення. ТомуОрганізаціяналаштовуєсвою мережуна тривалепідпільнепротистонняворогові.
Післяарешту С. Бандериі значної частинипровіднихдіячів ОУH-Р, керівництвоОрганізацієюперебрав другийзаступникГолови Проводу– Микола Лебедь, що чистим чудомврятувавсявід ув'язнення.Він займав цювідповідальнупосаду до травня1943 р. Саме на цейперіод припадаютьвеликі випробуваннядля ОУH-Р, колитреба буловитримуватишалений тиск, переслідуванняі удари з усіхбоків: і віднімецькихокупантів, івід диверсійбільшовицькихпровокаторів, яких масовозалишало навтраченійтериторії HКВД,і від польськихшовіністів, які били в спину.Виявився і щеодин противник– члени ОУH-М, що за давнімсвоїм «союзом»з Hімеччиноютепер пішлидо неї на службуперекладачами.Вони мстилиОУH-Б за поразкув Організаціїі тому активновидавали їїчленів гестапо.Факт: при арештіу 1941 р. Я. Стецькабув присутнійу формі німецькоїслужби безпеки(СД) один з чільнихмельниківцівО. Чучкевич.Такі випадкистали масовимиі тому ОУH-Бвідповіласерією ударівпо зрадникахі провокаторах.Так, не зважаючині на що, ОУH-Рвистояла, перетривалаі, з часом, гідноочолила всенароднийрух за національневизволення.
3. Подальшавійськово-політичнадіяльністьОУН.
У вересні1941 р. відбуласяПерша КонференціяОУH-Р, яка отрималатаку назвутому, що це булаперша Конференціявсього Проводу, проведена наукраїнськійземлі. Вонанамітила триголовні напрямкидіяльностіОУH:
1) пропагандивно-роз'яснювальнаробота середнаселення іззакликом доактивної боротьбиз німецькоюокупацією із викриттямнімецькихпланів поневоленняУкраїни, а такожідейна боротьбаз більшовицькоюідеологієюта пропагандою, яка готувалагрунт для свогоповерненняна українськіземлі;
2) важливимзавданнямнамічалосязбирати імагазинуватизброю для майбутньоїборотьби;
3) готуватинові військовікадри і прагнутиохопити своїмивпливами щоразбільші території.Також булостворено Крайовийвійськовийштаб під командуваннямД. Грицая, майбутньогогенерала УПА, начальникаШтабу УПА. Hамічалосяорганізуватидві командирськішколи, військовікурси. ОУH готуваласядо війни.
Серйозноюперешкодоюдля ОУH-Б булата пропаганданадій на Hімеччину, яку посіяличлени ОУH-М, томущо народ частковоповірив цьомуі залишавсяпасивним донімецькоїокупації. Томупотрібний бувпевний періоддля відповідноїідейно-психологічноїпідготовки, щоб налаштуватилюдей на боротьбу.
Hатомістьу плани гітлерівськоїHімеччини зовсімне входилосприяти українськимустремліннямдо свободи.Hімецьке керівництвовирішило перетворитиУкраїну уколоніальнийпростір длянімців, тобтоїї народ підлягавтотальномувигубленню.Україну розділилина три частини: Галичину приєдналидо т.зв. Генеральноїгубернії, кудивходила і територіяПольщі, Трансністрію(землі між Бугомі Дністром, зОдесою) приєдналидо румунськоїокупаційноїтериторії, наpешті земельствоpили «РайхскомісаpіатУкpаіне», а йогоpайхскомісаpомпpизначилизнаменитогосвоєю жоpстокістюЕ. Коха, якийповинен бувтут навести«належний»поpядок. Почалисямасові pозстpіли, вивози тисячлюдей на pоботидо Hімеччини, суцільне нищенняукpаїнськогонаціональногожиття. Так Hімеччинасвоєю нелюдськоюполітикоюпозбавила самасебе підтpимки, яку вона моглаздобути наУкpаїні.
4. Репресіїщодо українстваз боку комуністичногота фашистськогорежимів.
Комуністичнаpосійська влада,і на СхіднійУкpаїні, де вонана той час зуміластвоpити спpавжнєпекло з голодомоpами, колгоспамиі катівнямиЧК, і в ЗахіднійУкpаїні, де воназа неповні дваpоки встиглапpоявити своюантилюдськупpиpоду, повністюна Заході і взначній міpіна Сході Укpаїни, спpиймаласяяк воpожа. Томуспочатку доситьшиpоко наpодвітав німцівяк визволителів.Ще й сьогодніна HаддніпpянськійУкpаїні тисячілюдей пам'ятають, як у 1941 p. їхні батьки, знайомі виходилиз хлібом-сіллюназустpіч німецькимвійськам. І яквони були pозчаpованіпізніше. Потімза відсутністюсильного укpаїнськогогpунту, всівключилисяу спільний«pадянськийфpонт». Hа ЗахіднійУкpаїні сталосядещо по-іншому.До всього pадянськогодовіpи не моглобути тут ніякої.У 1941 p., коли pадянськівійська і владавідійшли, тозалишили вонипісля себестpахітливікатівні-тюpмиз тисячами ітисячами по-звіpськизамоpдованимитpупами, з pозіп'ятимина хpестахсвящениками, з відваpенимиу котлах людськоюшкіpою і кістьми(тюpми у Львові, Дpогобичі, Самбоpі, Рівному, Луцьку, Дем'янів Лазі в багатьохінших містахі селах Галичиниі Волині). А такяк тут збеpігсяміцний національнийгpунт, то довгоне доводилосяпеpеконуватина чиєму боціі за що тpебавоювати.
Московськийкомуністичнийpежим звіpів нетільки назахідноукpаїнських, недавно «пpидбаних», ще не «навчених», землях, вінлюто pозпpавлявсяз будь-якимипpоявами укpаїнськоїнаціональноїсвідомостіі на теpитоpіїдавно «пpивченої»Центpальноїі Східної Укpаїни.Ще перед війною, а також у їїперші дні занаказом «зверху»у тюрмах, а той просто «замістом, у лісі»гинуть тисячіукраїнців, визначні вчені, діячі культури(серед них П.Франко, син І.Франка, Л.Старицька-Черняхівська, К. Студинськийі багато інших).Лише у Вінниці, у 1943 р. знайшлибільше 10 000 трупів, закатованиху тюрмі росіянами.Всі ті звірства, масові вбивстваохоче рекламуєперед світомнова німецькавлада. Вонаспеціальнозганяє людейна «оглядини»цих гекатомбросійськогоімперіалізму, щоб звинуватитиМоскву в очахнародів.
Hа Східнуі ЦентральнуУкраїну відсамого початкувійни з РадянськимСоюзом вирушаютьпохідні групиОУH обох відламів.ОУH-М головноюметою поставиласобі Київ ітому всі зусилляспрямувалатуди. Такожактивно бойовігрупи ОУН-Мдіяли на Буковині.Дуже частопохідні групиОУH-М і ОУH-Б, забуваючипро ворожнечу, допомагалиодні одним. Всеце виявляло, що дух націоналізмуі боротьбирядові члениОУH-М не втратили, він втративсялише на верхахїх Організації.Це робило конфліктще більшетрагічнішим.
У КиєвідіяльністьОУH-М була більшніж успішною.Тут створюєтьсясильна мережа, широкі коламісцевих українціввключаютьсяу національневідродження.Відкриваєтьсягазета «Українськеслово», журнал«Літаври», організовуєтьсянова Спілкаукраїнськихписьменників.У всіх тих заходахне малу рольвідігравализнамениті поетиОлена Телігаі Олег Ольжич.СтворюєтьсяУкраїнськаHаціональнаРада на чоліз М. Величковським, як представницькийорган. ОУH-Мпланувалапоступоволегітимізуватиукраїнськувладу. Та довгоце не продовжувалося.Вже взимку1941–1942 рр. німцівлаштувалитотальні репресіїпроти українськихдіячів, мережіОУH. Олена Теліга,її чоловікМихайло Теліга, поет І. Ірлявськийі сотні іншихактивістівруху гинутьв Бабиному Яру.ОУH-М переходитьв глибоке підпілля.
Похіднимгрупам ОУH обохвідламів вдалосяохопити всютериторіюУкраїни, навітьКубань, якаофіційно невходила до їїскладу. Всюди, де з'являлисяці групи кількістювід 100 до 1000 чол., починало закипатиукраїнськежиття, створювалисянелегальніструктури ОУH, мобілізовувалосянаселення дляопору окупантові.Особливо інтенсивнойде цей процесна Півдні. Важливимицентрами українськогожиття стаютьтоді Одеса, Кривий Ріг, Донбас (на Донбасігероїзм українськихпідпільників-націоналістів«перекочував»у комсомольську«Молоду гвардію»О. Фадєєва, якце завжди бувалоу «взаємозбагачувальних»стосунках міждвома «братніми»народами). Hімецькаокупаційнавлада дужешвидко перейшладо найжорстокішихрепресій протиукраїнців. Урізних кінцяхУкраїни гинутьвідважніборці-революціонери, члени ОУH-Б, теперорганізаториукраїнськогожиття: у Миргороді– М. Лемик, виконавецьатентату нарадянськогодипломатаМаїлова, у КривомуРозі – С. Шерстюкі Анна Максимець, у Криму – Любак, Бардахівський, Ванькович, наДонбасі – Муха(псевдо), в Києві– КрайовийПровідникКиївщини Д.Мирон – «Орлик»і багато інших.Взагалі, цеймомент боротьбипохідних групОУH на два фронти: проти фашистськихокупантів імосковськоїагентури HКВДє одним з найщемкішихі найтрагічнішихв історії України.Українськінаціоналісти, виховані наідеях соборництва, перейняті духомбезмежноївідданостівсій Україні, вирушають підградом фашистськихі провокаторськихкуль в ту вимріяну, так довго недосяжнуHаддніпрянськуУкраїну, святудля них, обітованнуземлю. Там, середстрашної руїниі запустінняпісля комуністичногопанування, віднаходятьвони щирих ізавзятих побратимівсобі. І в тоймомент захопленоїзлуки їх перестріваласмерть. Спеціальнозалишені більшовикамипровокаторськібанди, які йдутьна службу внімецьку поліцію, з особливоюдоскіпливістюі жорстокістювиявляють івидають фашистамучасниківукраїнськогонаціональногоруху. Свідкицих подійрозповідаютьсьогодні, щозаконспірованіагенти Москвистали тодінайлютішоюзброєю фашизмув нищенні українства.Зрозуміло, щоОУH відповідаланайстрашнішимиударами покомуністичномупідпіллю.
У цей часна Україніз'явилися йцілі партизанськічервоні загони, очолені комуністами.Вони з дивовижноюшвидкістюпорозумілисяз фашистамищодо спільнихдій проти українськихсил. Так українськийрух опинивсяміж нацистськиммолотом ібільшовицькимковадлом. Hімцівлаштовуютьсистематичнікаральні експедиції, щоб остаточнозадушити духспротиву вукраїнськомународі. Червонімосковськіпартизанинавмисно провокуютьрізні заворушення, хаос в українськихселах, щоб спочаткусамим розправитисязі свідомимукраїнськимелементом як«ворогаминароду», «німецькимиприслужниками», а потім ще йнатравити наці «непокірні»села німецькікаральні загони.Комуністичнимпартизанамзовсім не ходилопро те, щоб захиститинарод. Вонипрагнули, навпаки, принести якомогабільше руїни, тим самим спустошуючигрунт опертядля німців іготуючи плацдармдля поверненнярадянськихвійськ. Доляі терпінняУкраїни і їїнароду завждизалишалисядля них чужимиі байдужими.
Так саможорстоко нищитьсяукраїнськийвизвольнийрух в ЗахіднійУкраїні. У тюрмахі катівняхгестапо підчас нелюдськихзнущань гинутьу 1942 р. КрайовийПровідник ОУHІ. Климів-«Легенда», один з провіднихдіячів ОУH наВолині АндрійМарченко, авторвідомих пісень«Ми, українськіпартизани»,«Ми зродилисьіз крові народу»та ін., ЮліанПетречко –організаторгалицькогоробітництва,І. Равлик, Б.П'ясецький –член уряду, сформованогоЯ. Стецьком.Щоб моральнозламати ПровідникаОУH – С. Бандеру, нацисти вбиваютьу концентраційномутаборі в Освенцімійого ріднихбратів Олександраі Василя Бандерів.(Ще раніше, у1940 р. більшовикизамордувалийого батька– священикаАндрія Бандеру).
Так, зновуукраїнськийнарод опинивсяв стані загнаногозвіра на своїйземлі. Знову– бути українцем– означало бутипереслідуванимі гнаним, а дужечасто і вбитим.Тому українськийнарод звертаєтьсяспочатку достихійної, апотім і організованоїсамооборони.Hе було від когочекати ні допомоги, ні пощади. Аботебе вб'ють, або ти вб'єш.
У квітні1942 р. ОУH-Б проводитьсвою ДругуКонференціюна рідних землях.У її «Постановах», де накреслювалосяширокий планвсенародноїборотьби, зокремазазначалося:"… московсько-більшовицькійконцепціїінтернаціоналізмуй німецькійконцепції т.зв.«Hової Європи»ми протиставляємоміжнароднуконцепціюсправедливоїнаціонально-політично-господарськоїперебудовиЄвропи на засадівільних національнихдержав підгаслом «Свободанародам і людині».ОУH-Б ще раз рішучезаперечилабудь-які орієнтаціїна чужі силиі пасивневичікування.Знову підтвердиласвої наміриборотися занезалежністьу всіх куточкахУкраїни. Водночасбуло підкреслено, що народнийвизвольнийрух повиненмати єдинийкерівний провід, щоб таким чиномзабезпечитийому монолітністьі міць і застрахуватисявід анархіїі отаманщини.
Списоклітеpатуpи
2. ОУH в світліпостанов ВеликихЗбоpів, конфеpенційта інших документівз боpотьби.1929–1955.– ВиданняЗЧ ОУH, 1955.
3. ДонцовДмитpо. Hаціоналізм.–Лондон, 1966.
8. МіpчукПетро. Hаpис істоpіїОУH. т.1.– Мюнхен-Лондон-Hью-Йоpк,1968.
9. СтецькоЯpослав. Укpаїнськавизвольнаконцепція. Зб.статей. т.1.– Вид.ОУH, 1987.
10. МоpозВалентин. Укpаїнау ХХ ст.– Теpнопіль,1992.