Реферат: Адміністративно-політичний устрій Запорізької Січі

Вступ

Давновідомо, що козацтвута ЗапорозькійСічі належитьособливе місцев історії УкраїниXVI–XVIII ст. і в історичнійпам’яті українськогонароду. Воновизначаєтьсятим, що в часипробудженняукраїнськогонароду та виборюванняним свободий непідлеглостікозацтво виступалопровідною силоювизвольнихзмагань, навколоякої згуртувалисяінші верствинаселення.Козацтво небуло історичнимфеноменом, рольі значенняякого замикаєтьсяв національнихмежах. Ледвене з часу своєїпояви вонопривертає увагуй за межамиУкраїни, причомуне тільки всусідніх країнах, але й у більшвіддалених, зокремазахідноєвропейських.

З кожнимроком козакинабували більшогозначення. Головнимифакторами, щовикликали йогодо життя, булижорстокістьформ феодальноїексплуатаціїі національногогноблення тасусідствоукраїнськогоетносу з кочовимитюркськимиордами. Як окремасоціальнаверства зісвоїми звичаями, традиціямиі організацією, козацтво сформувалосьна порозі ХVІ-ХVІІст. Через постійнітатарськінабіги населенняпівденноїКиївщини іЧеркащинизмушене буловідійти наВолинь і Поділля.Залишені землібули майженезаселеними.Однак для декогонебезпеказнищення чиполону відтатар виявиласьбільш прийнятною, ніж кріпацькийстан, і тому вцих земляхзнаходятьпритулок людисміливі йвідчайдушні.Козацтво початковоформувалосьу вигляді сезоннихпромисловихзагонів, якіперебувалиу Степу лишев теплу поруроку. Сутичкиз татарамизмушували їхдо розвиткувійковогомистецтва, подальша еволюціяякого даламожливістьперейти відоборони донападу на ворогів.Життя середпостійноїнебезпеки, екстремальніситуації, щозагрожувалисамому існуваннюкозаків, обумовилиїх об’єднанняв демократичнітоваристварівних, взаємостосункив яких булипобудованілише на здоровомуглузді та принципахвзаємодопомоги.

Відомо, що саме ЗапорізькаСіч постаєродоначальникомукраїнськоїдержавності, отже дуже важливимє питанняадміністративно-політичногоустрою на Запоріжжі.Саме цю темуі розкрито унавчально-дослідномузавданні.Актуальністьтеми ніколине вичерпаєсебе, бо кожнаосвічена людинамає знати, звідкибере витокиїї держава.

1. Адміністративнийустрій ЗапорізькоїСічі

Прибуваючидо безмежногоукраїнськогостепу, козаки, звичайно, селилисяпонад Дніпромті ПівденнимБугом і їхнімичисленнимипритоками, насампередОріллю, Самарою, Чортомликом, Томаківкою.Особливо притягувавїх Дніпро –священна йзаповітна длякозаків ріка, оспівана вдумах та переказах.УнікальноюособливістюДніпра булийого знаменитіпороги – пасмакам’яних скель, що стирчализ води на висотудо п’яти метріві майже суцільноюмасою перекривалиріку. Порогівбуло дев’ять: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситецький, Вовнизький, Будильський(Будило), Лишнійі Вільний [1, с. 46].Пороги тягнулисяДніпром відсучасногоДніпропетровськадо Запоріжжя.У 1932 р. післязбудуванняДніпрогесупороги булозатоплено [1, с. 49]. Успішнопройшовши всіпороги, подорожніпричалювалидо островусвятого Григорія, тобто до Хортиці, яка знаходиласьв межах сучасногоЗапоріжжя.ДосягненняХортиці означало, що далі шляхбув вільнийі можна булоне боятисякочівників.Хортиця булаі залишаєтьсянайбільшимДніпровськимостровом. Вонамає у довжинупонад 12 км, азавширшки сягає2,5 км. Всього жпо Дніпру вмежах земельзапорізькихкозаків було265 островів.

Козацькіпоселенняназивалисяпо-різному взалежностівід їхньоївеличини. Найменшимибули бордюги, тобто землянки.У виритих ямахставили стіниз плетеногохмизу, навколостін нагортализемлю, робилидах. Зверхуробився отвір-димохід.

Зимівникомназивалисьу запорожцівхутірці, щоскладалисяз двох-трьоххат для людейі різних господарськихбудівель (комори, клуні, стайні, хліви, курники, льохи, омшаники, кузні, млинитощо). Козакижили у зимівниках, хуторах і селахзвичайно ізсім’ями, за щоотримуваливід козаків-січовиківіронічні прізвиськасиднів, гніздюківта баболюбів.Зимівникирозросталися, перетворювалисяна хутори, села, містечка. Нановоосвоєнихземлях козакизаймалисяхліборобством.

Столицеюкозацтва, місцем, куди вони зверталисясвоїм серцемі помислами, місцем, де знаходивсяцвіт козацтва, була ЗапорізькаСіч.

Складаласьвона з фортеціі передмістя.Всерединіфортеці навколомайдану, наякому збираласьрада, крім військовоїканцелярії, пушкарні, склепів, майстерень, старшинськихбудинків, школиі церкви, булотридцять вісімкуренів – видовженихдерев’яниххат.

Назва«Січ» походитьвід слова «сікти», тобто «рубати»,і означалопервісно укріпленняз дерева й хмизу.Нерідко порядз цією вживаласьінша назва –«Кіш». Слово«кіш» тюркськогопоходження, зокрема, у татарвоно означаловійськовуставку, місцезнаходженнявождя.

МісцерозташуванняСічі час відчасу змінювалось, що було викликанозруйнуваннямпопередньої.Майже завждивона була розташованана ідеальноукріпленихсамою природоюмісцях – нарічкових островах, які навітьважко булознайти середбезлічі їмподібних вприбережнійлісовій гущавині, у морі плавнів.Сама Січ булаоточена ровомі десятиметровимвалом, на котромустояв дерев’янийчастокіл. Середфортечнихукріпленьвирізнялисявисокі баштиз бійницямидля гармат.Сильно укріпленимбув також вихіддо річки.

Всерединіфортеці знаходивсямайдан із церквоюта стовпом, декарали винних.Навколо майданустояли великідовгі хати –курені, де жилисічовики, будинкистаршини, канцелярія, а далі – склади, арсенали, ремісницькімайстерні, торговельнілавки. Слово«курінь» означалоі хату, де проживаликозаки і булаїхня кухня, івійськову, апізніше йтериторіальнуодиницю. Всьогоналічувалосядо 38 куренів, в котрих гуртувалисязвичайнокозаки-земляки[2, ст. 67].

Загальніземлі ВійськаЗапорізькогоподілялисяна так званіпаланки. Цеслово означалоі фортецю, ітериторію, котра їй підлягала,і адміністраціюфортеці. Центромпаланки буласлобода, деперебуваламісцева адміністраціяі розташовуваласьневелика залога.Центр паланки, таким чином, являв собоюводночас іобороннийпункт. На чоліпаланки стоявполковник, якому підлягаламісцева влада(писар, підписарій, отамани слобіді т.д.). Паланковастаршиназосереджувалав своїх рукахне тількиадміністративну, судову і фінансову, а й військовувладу. Воназбирала податки, судила, займаласьмобілізацієюкозаків, організовувалаоборону паланоквід нападівтатар тощо.Однією з найважливішихфункцій паланковоїстаршини було«підтриманняпорядку» вокрузі. Порядз козаками впаланках мешкалипосполиті(селяни). Тому, крім виборнихслобідських(сільських)козацькихотаманів, паланковійадміністраціїпідлягали такожвиборні отаманиселянських(посполитих)громад.

Чисельністькозаків на Січіколиваласяв залежностівід пори року, ходу воєннихдій та іншихпричин, наприклад, епідемій, алерідко перевищувала15–20 тисяч [2, ст. 69].Основна масакозаків-запорожцівпроживала замежами Січіна зимівникахі з’являласятам зрідка длявиконанняякихось господарськихсправ. Лише підчас обраннястаршини чипідготовкидо військовогопоходу Січ накороткий часперетворюваласяна справжніймурашник.

Звичайноради проходилина січовомумайдані, алепід час воєнта походівмогли відбуватисяу будь-якомумісці. Загальнавійськова радавідбуваласьна Січі двічі-тричіна рік (1січня,1 жовтня та надругий-третійдень післяВеликодня) [2, ст. 73]. Крім того, кожен козакміг зажадатискликання радиу будь-якийдень з будь-якогоприводу. Нарадах, звичайно, обирали запорізькуадміністрацію– старшину, тобто гетьманаабо кошовогоотамана, суддю, писаря, осавула, а також меншихдостойників– довбиша, пушкарята ін. Паланкина своїх радахобирали полковників, а курені – куріннихотаманів. Рольстаршини, особливоу другій половиніXVIIIст., значнозросла, і томуради ставаливсе більшформальними, все менше відбивалиінтереси рядовогокозацтва. Втаких випадкахостанні застосовувалигрізну зброю– так звану«чорну раду», яка проводиласьбез старшин.Рішення «чорноїради» старшинамусила беззаперечновиконувати,інакше спалахувалоповстання.

Курені, на які поділялосявійсько ЗапорізькоїСічі, не булитактичнимиодиницями, тобто військоне виходилов похід або наполе бою куренями.Для здійсненняпоходу абобойових дійкурінь абодекілька куренівформувалитактичні одиниці, які називалиськомандами абопартіями.

2. Політичнийустрій ЗапорізькоїСічі

Вищиморганом владиЗапорізькоїСічі була січоварада, яка обиралана рік урядСічі, військовустаршину, атакож місцевіоргани влади– паланковуі курінну старшину.Збройнимисилами козацькоїреспублікибіло ЗапорізькеВійсько, ядроякого трималосьу постійнійбойовій готовностів куренях Січі.

Всімкозакам, хтозаймав на Січікомандні абовійськово-адміністратівніпосади, надавалосязвання «військовогостаршини». Вонижили в своїхкуренях, користувалисяособливоюповагою. Підчас походу абобойових дійвони очолюваликоманди абопартії, їмпідпорядковувалисяполковники, що були в складіцих підрозділів.

Для керуваннякожною паланкоющорічно обиравсярадою полковник, а також осавул, писар, хорунжий, підосавул тапідписар, якихназивали паланкоюабо полковоюстаршиною.

Полковникодержувавознаку влади– пірнач, якийвін носив запоясом, а такожзначок, тобтоневеликийпрапор, якийніс полковийхорунжий попередукоманди. Полковникпаланки мав, крім цього, свою печатку.Похідний полковникпризначавсяна кожні п’ятсоткозаків.

Розглянемо, які обов’язкивиконувалаобрана військовастаршина ЗапорізькоїСічі.

Кошовийотаман. Йомуналежала вищавійськово-адміністративната судова владана Січі. Владайого буланеобмеженою.Він вирішувавдолю кожногокозака, затверджуючисудові вироки, в першу чергусмертні. Відімені товариствамав дипломатичністосунки зіноземнимидержавами.Мешкав кошовийотаман в окремомуприміщенні(хаті) разом зісвоїм кухарем.

Військовийсуддя. Чинивсуд на Січі. Увідсутністькошового отаманавиконував йогообов’язки, тобто був наказнимкошовим отаманом.З допомогоювійськовогоскарбничогорегулюваввитрати коштівСічі. Мешкаві харчувавсяу своєму курені.Символами владисудді булисічова печатката тростина.

Військовийписар. Від іменікошового отаманата товаристваскладав і підписувавдокументи.Очолював Січовуканцелярію, був начальникомдля всієї військовоїстаршини, щозаймала посадиписарів в паланкахта в похіднихкомандах. Посадувійськовогописаря займаливисокоосвіченілюди, обізнаніна іноземнихмовах і латині.Рідко переобирався.Мешкав в окремомуприміщенніразом зі своєюканцелярією, до якої входилиписарі різнихрангів і кухар.

Військовийосавул. В йогообов’язкивходила організаціяі веденняприкордонноїслужби запорізькихземель, охороназимовниківта шляхів наСіч по Дніпруі на суші. Вінпроводив слідствота виконаннясудових вироків.Разом з обознимпідтримувавдисциплінуй порядок увійську, в фортеціСічі та похіднихтаборах.

Для підвищенняпрестижу владикошового отамана, судді, писаряі осавула підчас урочистихзаходів та вбойовій обстановцікожного з нихсупроводжувалапочесна варта, яку виділяликурені.

Військовийобозний. Очолювавартилерійськута фортифікаційнусправу на Січі.Під час походувін або наказнийобозовий керувалипобудовоютаборів з возів, а також штурмомукріпленняворога.

Куріннийотаман. Найбільшоюповагою на Січікористуваласяпосада курінногоотамана. Хтоне був ранішекурінним отаманом, не міг бутиобраним напосаду кошового.Якщо суддя таосавул не займалираніше посадикурінногоотамана, тозвання військовогостаршини заними не зберігалосяпісля їх звільненняз посад. Куріннийотаман мавнеобмеженувладу над козакамисвого куреня.Без його дозволуніхто не мавправа відмикатикурінну скарбницю, де зберігалисякошти куренята особистіречі козаків.

Військовийдовбиш. Бувважливою особоюна Січі, оскількиударами в литавризбирав козаківна січовиймайдан на раду.

Такожна Січі булитакі важливіособи як військовийпушкар, військовийтлумач (абодрагоман), військовийкантаржій, отаман січовоїшколи та інші.

У цей час, коли майже вусіх країнахЄвропи панувалимонархи, у запорожцівіснувалареспубліканськаформа правління.Кожен запорожецьмав право голосуу загальнійраді, якій належалався повнотавлади. Радакерувала всімаважливимипитаннями життяСічі, її внутрішньоюта зовнішньоюполітикою, вирішувалапроблеми мируі війни, приймалай відправлялапосольства, займаласясудочинством.Слід зазначити, що вже наприкінціXVI ст. виразновідчувавсяподіл на старшинута рядове козацтво, котрі вели міжсобою гоструборотьбу.

Висновки

Отже, підводячипідсумок, можнасказати, щоЗапорізькаСіч була єдинимі основнимвитоком українськоїдержавності.Не дивлячисьна сумнівнуосвіченістьта віддаленістьвід таких понять, як політиката геодезія, розміщенняЗапорізькоїСічі та її політичнийустрій булимайже досконалими.Посада гетьмана, вершини козацькоївійськово-адміністративноїпіраміди, булавиборною, щосвідчить якпро демократизм, так і про республіканізмкозацькоїдержави.

Хоч ЗапорозькаСіч і пересталаіснувати, воназалишила незгладимийслід у пам’ятінароду. Запорозькікозаки уславилисебе героїчноюборотьбою протичужоземнихзагарбниківі обороноюпівденнихкордонів України.Запорожцізавжди булиз українськимнародом і вперіодинаціонально-визвольнихрухів разомз ним ділилирадість перемогі гіркоту поразок.Козацтво, створившиЗапорозькуреспубліку, виявило незвичайнусміливістьі оригінальнутворчу здібністьв організаціївійськовоїсправи, відстоюваннінових формсоціального, політичногоі економічногобуття, у створеннісвоєрідноїкультури. Самзапорозькийкозак дляукраїнськогонароду ставеталоном найкращихлюдських якостей, виразникомнаціональногодуху. Непримиренністькозацтва допоневолювачів, його героїзмбудили й підтримувалив народі надіюна визволення, запалювалинаступні поколінняна боротьбуза кращу долю.І сьогодні, вчаси новогонаціональноговідродження,історія запорозькогокозацтва надихаєсучасних борцівпродовжуватизмагання завільну сувереннуУкраїну. Дужехочеться, щобсучасне суспільствозвертало більшеуваги на своївитоки, щобмолодь цікавиласьсвоєю історією, вивчала науковулітературу.І тоді черезвіки до насдолине шелесткозацькихзнамен, брязкіткозацькоїзброї, стогінукраїнськоїземлі від копитворогів.

Хай козацькомуроду не будепереводу!

Списоквикористаноїлітератури

1. Мицик Ю.А. Яккозаки воювали. –К, 1985. – 304 с.

2. Грабовський С.та ін. Нарисиз історіїукраїнськогодержавотворення/ С. Грабовський, С. Ставрояні, Л. Шкляр. – К.: Генеза– 608 с.

3. Наливайко Д.С. Козацькахристиянськареспубліка/– К.: Дніпро, 1992. –

495 с.

4. Шамрай М.Г.Українськакозацька держава: посібник зіспецкурсу длястудентівісторичногофакультету.– Черкаси: вид.від ЧНУ іменіБогдана Хмельницького,2005. – 306 с.