Реферат: Філософські погляди Григорія Сковороди
ГригорійСковорода, безсумнівно, найвизначніша, найславетніша постать в Україні добибароко. Це перший український культурний діяч, що здобув міжнародне визнання, втакий спосіб відкривши нашу культуру, засвідчив її довершеність і самобутність.Про Сковороду написано близько 2 тисяч досліджень. Однак і в його житті, й утворчості залишилося чимало таємничого, нез’ясованого,легендарного. Отже перед нами людина-загадка, людина-легенда.
Сучаснісловники й енциклопедії називають його філософом, поетом і прозаїком. Усе цетак, але не тільки і не зовсім.
Осьщо каже Сковорода: «Головна мета життя людського, голова діл людський єдух людини, думки, серце. Кожен має свою мету в житті; але не кожен – головнумету, себто не кожен піклується про голову життя. Один піклується про черевожиття, себто усі діла свої скеровує, щоб дати життя череву; інший – очам, інший, інший – ногам та іншим частинам тіла; інший одягам і подібним бездушнимречам; філософія, або любов до мудрості, скеровує усе коло діл своїх до тієїмети, щоб дати життя духу нашому, благородство серцю, світлість думкам, якоголові всього. Коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне, – то й усесвітле, щасливе блаженне. Оце і є філософія».
Отже,філософія, як і література, і навіть власне життя, були для нього засобом длядосягнення якоїсь вищої мети. Сковорода підписуючи листи називав себе: «учительЗакона Божія», тобто він – християнський богослов. Григорій вважав своїмсенсом існування наслідувати Ісуса Христа і трактувати, пояснювати Біблію –учити Закону Божому. Так він став іноком – тобто іншою людиною яка мовиласвітові «ні». І то він став «світським» незалежним імандрівним ченцем.
Своїфілософські погляди Сковорода висловлював практично у всіх творах: віршах,байках, притчах, а найбезпосередніше – у трактатах. Серед найвизначнішихтрактатів Г. Сковороди – «Вступні двері до християнської добронравності»,«Кільце», та інші.
Сковородавикористовував різні жанрові форми трактату: диспути, повчання, послання,притчі.
Основнимиідеями сковородинівського світогляду були:
1.Антиетичність буття. На його погляд усе людське життя складалося з антитез, уньому поєднується зміст(дух, Бог) і форма (матерія). Ось як говорив про цеСковорода: «Весь світ складається з двох натур: одна видима, друганевидима. Оця невидима натура, Бог…»
2.Тривимірна картина світобудови. Сковорода уявляв собі світ як «перехреснийхрам премудрого Бога». Котрий складається з трьох світів: макрокосмос(Всесвіт), Мікрокосмос (Людина), світ символів (Біблія).
3.Філософіящастя через самопізнання. В осереді філософії Сковороди – людина. Він вважавдля того щоб стати ближчим до Бога треба пізнати самого себе, тобто пізнаватисвіт не фізично (подорожувати і т. д.), а духовно (вивчати Біблію, різні науки тасамого себе.).
4.Філософіясерця. Любов. Пізнавати себе і Бога людина повинна за допомогою серця. Пізнаючисебе людина починає жити серцем.
ЩастяСковороди також в любові до природи. Адже пізнаючи природу і себе в ній, людинавповні зазнає почуттів захоплення й радості від сприйняття прекрасного. Длясамого мислителя природа була джерелом гармонії і натхнення доказом цього є тещо писав він здебільшого влітку, наодинці з природою що пізніше дало підставиназвати його «слов’янським Руссо».
Сковородабув щирим патріотом рідного краю, що правда його патріотичність буласвоєрідною. Він не заглиблювався у політичні та суспільні події. Очевидно вінвважав що якщо зануриться у все це то дозволить світові спіймати його.
5.Ідея спорідненої праці. Коли людина осягне себе, пізнає велику науку любові тасмирення, вона обов’язково зрозуміє, що її покликання в праці-творчості.
6.Важливість виховання. Надзвичайно важливу роль у самопізнанні, само становленнілюдини духовної Г. Сковорода відводив вихованні. Саме педагогічні ідеї сталивершиною духовних шукань мудреця, в них об'єдналися в чітку систему всі щойноназвані риси його світогляду.
Останніроки філософа оповиті легендами. Відомо що у серпні 1794 року Сковорода вирішиввідвідати друга з яким він не бачився 19 років. Сковорода приніс учневі усісвої твори, у бесідах з ним підбивав підсумок свого життя. Ковалинський просивучителя залишитися на зиму, але той відповів, що має повертатися на Україну.
Померфілософ так, як і належить високодуховній особистості. Сковорода любив жити насамоті та серед близьких. Був чудовий день. Тоді до діда прибуло багато гостейна банкет та послухати Григорія Сковороду. Під час бенкету Сковорода непомітновийшов з хати. Довго ходив по нерівних доріжках, зривав плоди і роздавав їхдітям. Надвечір господар пішов шукати Григорія. Коли вони прийшли до хати.Сковорода пішов у свою кімнатку змінив одяг, помолився Богу, поклавши підголову зшитки своїх творів схрестив руки, і заснув вічним сном. На другий деньйого знайшов господар, сталося це 9 листопада 1794 року. Поховали філософа нависокому березі коло ставка, там де він любив бувати, грати на сопілці тафлейті. За його заповітом на могилі були викарбувані слова: «Світ ловивмене, та не спіймав».