Реферат: Взаємодія та взаєморозуміння в контексті культури ділового спілкування
Міністерство освіти і науки України
Прикарпатський університет ім. ВасиляСтефаника
Реферат на тему:Взаємодія тавзаєморозуміння в контексті культури ділового спілкування
Виконав
студент групи
МО-14
Василевич Тарас
Івано-Франківськ 2004 р.
-2-
· Визначення взаємодії
· Спільна діяльність і впливна неї етичних норм і правил
· Мораль і особистіснийвплив
· Взаєморозуміння та йогорівні
· Бар’єри нашляху до взаєморозуміння, зокрема моральні
· Механізми взаєморозуміння, рольетики в їх застосуванні
Визначення взаємодії.
Нерідко можна спостерігати, як під час зустрічі між людьми невстановлюється контакт, внаслідок чого їх бесіда не має позитивногопродовження, хоча на обговорення проблеми було витрачено багаточасу. Чому це так? Тому,що між ними не відбуласявзаємодія.
Взаємодія – це процес безпосереднього або опосередкованоговпливу суб’єктів одне на одного, який породжує причиннуобумовленість їхніх дій і взаємозв’язок. Цей процес потребує активності та взаємноїспрямованості дій тих людей, які беруть в ньому участь.
Якщо кожний учасник виступає якособистість, а не як об’єкт, взаємодія може відбутися на високому рівніморальної культури спілкування.Особистість, спілкуючись, сподівається, що їївислухають, зрозуміють, відгукнуться на її почуття, дадутьвідповіді на запитання. Для цього потрібні певні комунікативні, бажаногуманістичні, установки щодо інших людей. Без таких установок відповідноїмотивації взаємодії у спілкуванні може і не відбутися.
Є багато видів взаємодії, а тому й кілька їх класифікацій. Одназ найвідоміших – поділ на кооперацію (співробітництво) та конкуренцію(суперництво). Відома класифікація, де основою є кількість суб’єктів, щоспілкуються. Якщо суб’єктів двоє, то це взаємодія парна (у діаді). Якщо суб’єктівбагато, то вони можуть взаємодіяти у групі ( групова взаємодія), між групами(міжгрупова взаємодія) або суб’єкт може діяти з групою (суб’єктно-груповавзаємодія). Цим суб’єктом може бути лідер або будь-який член групи.
Спільна діяльність і вплив на неї етичних норм і правил.
Спільна діяльність суб’єкта з групою є тим важливим фактором, якийнерідко визначає ефективність взаємодії, а отже, й культуру спілкування. Тому, бажаючидосягти позитивного результату у співробітництві з іншими, важливопродумати насамперед питання його організації.
Спільна діяльність у соціальній психології – це організованасиситема активності індивідів, що цілеспрямовано взаємодіють з метоюстворення об’єктів матеріальної та духовної культури. Такадіяльність
-3-
неможлива без контактів між людьми й обміну інформацією, думками, оцінками, почуттями тощо, її важливою рисою є спільна мета та передбаченнярезультату, що відповідав би загальним інтересам і сприявреалізації потреб кожного з індивідів, які починаютьвзаємодіяти. При цьому важливо спланувати та врахувати„доробок” кожного в кінцевий результат.
Дослідження свідчать, що некожна діада і не кожна група готові до спільної діяльності, додіалогу. Ця готовність має три компоненти – мотиваційний, змістовнийта операційний. По-перше, у людей може не виникнути бажання спільнопрацювати, думати, творити щось матеріальне чи духовне. По-друге, вонине знають, як разом працювати і спілкуватися, використовуючидіалог: обидва хочуть виконувати одну й ту саму частину роботи, коженхоче, щоб діяльність відбувалася саме за його програмою, відповіднодо його бачення ситуації, і т. ін. По-третє,їхні знання, щопотрібні в конкретній ситуації, помітно різняться як якісно, так ікількісно. Тому до спільної діяльності треба готуватися. І якщогрупа має лідера, то він має це враховувати.
Готовність до спільної діяльностів різних групах різна. Одні можуть бути готовими мотиваційно і неготовими операційно. Інші мають операційну й змістовну готовність, але нехочуть об’єднуватись у групу для досягнення спільної мети, хочутьпрацювати індивідуально або в іншій групі.Тому в кожному окремому випадкутреба вирішувати, чи готові члени групи до спільної діяльності, йвідповідно до цього добирати методи роботи.У менеджменті, наприклад,вважається, якщо група погано справляється зі спільною роботою, то вцьому винен керівник, бо він не підготував її до цього, незміг спрямувати діїї кожного і всіх разом.
Взагалі, спільнадіяльність лідера і всієї групи – необхідна умова для встановленнявзаєморозуміння, формування згуртованості групи та розвитку її членів.
Для того щоб спільна діяльність дала позитивні результати,лідер має враховувати особливості поведінки людей у групі та етичні проблеми, якіпри цьому виникають. Без цього навряд чи спілкування буде результативним івідповідатиме належному рівню культури.
В країнах, де керівники фірм прагнуть підняти рівенькультури ділового спілкування, розробляють кодекси честі або норми поведінкипрацівників. Наприклад, до керівників висуваються такі вимоги„ставитися до підлеглих з повагою”, „уважно вислуховуватися підлеглих, особливоїхні пропозиції”, „не обговорювати дії інших людей”, „ непросити підлеглих робити вам особисті послуги” і т. ін. Спілкуванняпідлеглого з керівником також визначається певними правилами: „докерівника треба ставитися з повагою, у міру демонструючи свою готовність довзаємодії та виконання доручень”, „ не слід поводитись з керівником занадтозападливо”, „звертаючись до керівника, доцільновживати ту форму, якою користуються більшість співробітників”. Спілкуванняз колегами відповідно до
-4-
встановлених правил регламентуються,наприклад, так: „бутидоброзичливим, ввічливим, привітним”,„слухаючи уважно співрозмовника, доцільнопоказувати йому (позою або мімікою) позитивну реакцію на нього”, „необговорювати на роботі свої домашні та особисті проблеми”, „ нерозмовляти на роботі, щоб не заважати іншим” і т.ін.
Моральі особистісний вплив.
У психології вплив – це процес і результат зміни індивідомповедінки іншої людини ( її установок, уявлень, думок, оцінок тощо) під час взаємодії з нею.
Які якості, вміння допомагають підвищити особистісний вплив? Це компетентність, ентузіазм, умінняволодіти собою, користуватися різними способами й засобами спілкування. Це, безумовно, й тіморальні норми та правила, які засовїла особистість: щирість тощо( тобто йдеться про моральність людини). Відомо, що нерідко люди в ділових стосунках віддаютьперевагу моральним чеснотам над професійними якостями. Томучасто більший особистісний вплив на інших має той керівник (спеціаліст), дляякого моральні норми поведінки є обов’язковими.
Якогось жорстокого набору якостей, чеснотнемає. Передусім має значення, Якою є особистість взагалі, якімає установки, самооцінку та як вона ставиться до моральних цінностей. Виокремлюютьнавіть харизматичний впливяк такий, що йде від особистості, яка єпевним взірцем для інших.
Своєрідно виявляється, наприклад, успілкуванні вплив однієї людини на інших через владу. Зодного боку, влада – це можливість впливати на інших, зіншого – щоб впливати треба мати владу. Коли одна людина або група людей користуюютьсявладою для того щоб принизити інших, найчастіше кажуть: у нихбракує культури спілкування, і передусім моральної складової.
Тим, хто прагне до високоїкультури спілкування, бажано знати, яка інформація підсилюєвплив на інших людей, а яка, навпаки,зменшує його. Так, небажано казати „я – маленька людина”, „ у мене не виходить”, „ умене мало досвіду”, „ я не хочу забирати у вас час” і т. ін. Кращесказати: „ я – ще молодий спеціаліст”, „ меніслід детальніше розібратися в цьому”, „ я лише розпочав роботу”, „ меніхотілось б з Вами обговорити це питання” і т.ін.
Компетентневикористання людиною різних видів психологічного впливу в діловому спілкуванніє важливою складовою її культури. Саме правильний добір засобів і механізміввпливу сприяє досягненню оптимального результату взаємодії, розвитковіособистості, формування в неї високих моральних якостей, реалізаціїїї творчих здібностей та можливостей самовдосконалення.
Взаєморозуміння та його рівні.
-5-
Взаєморозуміння – це таке розшифрування партнерами повідомлень і дійодне одного, яке відповідає їх значеннюз погладу їхніх авторів. Виокремлюютьтри рівні взаєморозуміння: згоду, розуміння та співпереживання. Під згодоюслід розуміти достатньо взаємопогоджені оцінки ситуації та правила поведінкикожного учасника спілкування. Це зовнішній (формальний) рівеньвзаєморозуміння. Уміння зрозуміти ситуацію і підпорядкувати свої емоціїта поведінку до неї та до поведінки інших – необхідна умова спільної діяльності. Підкоритисьнормам поведінки – перший крок до взаєморозуміння. Однак це не так легко, томуми часто спостерігаємо неадекватну поведінку людей ( у транспорті, магазині, лікарнітощо). Згода як формальний рівень взаєморозуміннявиявляється в різних видах спілкування: соціально-рольовому або анонімному, функціонально-рольовому, неформальному.
Розуміння як осмислення – другий рівень – це такийстан свідомості, коли в суб’єктавиникає впевненість в адекватності своїх уявлень і дібраних засобів впливу. Без такого стану неможливо продовжувати спілкування з метою координаціїдій у спільній діяльності. Тут характерно відчуття внутрішнього зв’язку, організованостів обговоренні, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, організованості в обговоренні, встановленняпричинно-наслідкових зв’язків. Розуміння як осмислення сприяють діалог, уміннязнайти спільну мову, навчитися слухати одне одного й аналізуватипогляди кожного. Бажання осмислити – ознака високих моральних якостейлюдини та її культури спілкування.
Взаєморозуміння якспівпереживання передбачає здатність ураховувати стан співбесідника. Той, хтоперебуває у збудженому стані, має заспокоїтись, а той, хтоперебуває у пригніченому стані, — активізуватися. Стан людини можнавизначити за експресією обличчя, жестами,позою, якідають змогу не лише побачити ставлення людини до співбесідника, а й доінформації, яку він часом намагається приховати. Тому зморального погляду слід розпізнати емоційний стан іншого. Цезробити легше, аніж маніпулювати своїм.
Під час спілкування люди постійнообмінюються інформацією. Опитування показало, щообмін інформацією – одна зі складних проблем у роботі з іншими, управлінніними. Але до свідомості іншої людини потрапляє не всяінформація, яка передається.У результаті дослідженьвстановлено: якщо всю задуману людиною інформацію прийняти за 100%, тословесної форми набирає лише 90% цієї інформації, людина висловлює лише80 % задуманої інформації. Водночас інша людина вислуховується тільки 70%цієї інформації, а розуміє 60%. У пам’яті ж іншої людини залишається лише 24% задуманоїта висловленої інформації.
Під час спілкування людиосмислюють не лише словесну інформацію. Спостерігаючи за поведінкою одне одного, наоснові несловесної інформації й контексту людських взаємин вони начебто
-6-
„читають” те, що приховано за словами співбесідника ( усфері його мотивації, моральності,свідомого, несвідомогоі т. ін).
Той, хто передає інформацію, маєзнати, що розуміння її іншими залежить від бажанняспіврозмовника зрозуміти інформацію, що передається, повноти інформації, логіки викладу, вміннястимулювати іншого до думки. Якщо цього немає, то на шляху довзаєморозуміння виникають бар’єри.
Бар’єри на шляху до взаєморозуміння, зокремаморальні.
Бар’єри на шляху до взаєморозуміння виникаютьзалежно від характеру комунікації та індивідуальних особливостей людей, які спілкуються. Бар’єрами можуть бути такожособливості різних соціальних груп, до яких належатьспівбесідники, а також їхні соціокультурні відмінності. Аналізуючи факт непорозуміння, варто подумати, які з них треба обійтиі які внести корективи у подальше спілкування. Ще важливіше вмітипрогнозувати, передбачати виникнення можливих бар’єрів, будуватитактиву їх запобігання.
Якщо людині не дати чіткої й повної інформації, то їїдії навряд чи будуть такими, як ми хочемо. Крім того, люди, передаючиінформацію, можуть не лише її втрачати і спотворювати, а йпідмінювати іншою інформацією. Лише якщо двоє людей, якіспілкуються, вкладають у слова одне й те саме значення, вони зможутьпорозумітися. Тому бажано з’ясувати „що є що”.
Інколи під час спілкування майже немає надії, що треба розуміють. Це трапляється тоді, коли улюдей відсутній зворотній зв’язок. Одні люди прагнутьзрозуміти вчинки, висловлювання, емоції партнера по спілкуванню, інші –ні. Трапляється й таке,що людина одних партнерів розуміє, аінших – ні ( за принципом: кого хочу – того і розумію).
Буває так, що бар’єром на шляху до взаєморозумінняє хвилювання, пов’язане з бажанням людини, щоб її зрозуміти. Тут починаютьдіяти емоції. Деякі з них мають негативний відтінок, томунерідко впливають на логіку викладу, мовлення,заважають слухати уважно іншого ізрозуміти його.
Іноді виникають інтелектуальні бар’єри ( у кожної людини вони різні) внаслідок особливостей людини усприйманні, мисленні, пам’яті.
Процес розуміння залежить також від моральних іпсихологічних установок особистості до певних ідей або до того, хто їхпередає. Якщо ці установки позитивні, топроцес сприймання відбувається успішно, якщо ні,то з’являютьсязнову таки бар’єри. Подолати їх можна, лишепоступово змінюючи установки. Наприклад,нині в Україні багато людейскептично і з недовірою ставляться до бізнесменів, підприємців. Цінегативні установки погано впливають і на результативність сприйманняінформації, яка надходить від останніх. Що бзмінити ставлення до бізнесу, забезпечити взаєморозуміння бізнесменів іширокого загалу, треба змінити
-7-
установки й у бізнесменів ( вони мають виходити з того, щороблять корисну справу не тільки для себе,а й для інших, длядержави взагалі), і у населення ( яке мусить зрозуміти, що безнових підходів до економіки навряд чи можна зрушити з місця).
Без двостороннього осмисленняінформації та ситуації неможливо її зрозуміти.
Підвести людей, які прагнуть довзаєморозуміння, може й пам’ять. Ніхто з нас не може бути впевнений в тому, що вінзавжди зберігає в пам’яті й може відтворити всю інформацію, щонадійшла від нього. Люди це знають, проте в конкретних ситуаціях їм здається, що пам’ятьпідводить не їх, а партнерів. Тому слід,зокрема, вділових стосунках записувати найважливішу інформацію, а то йпідписувати документи, де відмічати основні положення та рішення, висловленідумки.
Бар’єрів на шляху до злагоди, взаєморозумінняміж людьми багато, їх треба вчасно розпізнавати, попереджатиі долати. Це те негативне,що знижує ефективністьспілкування та взаємодії між людьми. Водночас наука і практика пропонують певніспособи і засоби, які сприятимуть успіху у взаєморозумінні та взаємодії.
Механізми взаєморозуміння, рольетики в їх застосуванні.
Прагнення до взаєморозуміння – це не лише психологічна, а йетична проблема. Використання ж його механізмів, їхпошук, добір і зміна – це прояв моралі в реальності, свідченняморальності людини.
Серед механізмів взаєморозуміння виокремлюють ідентифікацію( уподібнення себе іншому) та рефлексію ( у соціальнійпсихології– механізм усвідомлення індивідом чи групою того, як на справді сприймаютьі оцінюють інші індивіди чи групи).
Наприклад,спілкуючись, взаємодіютьдвоє активних людей. Отже, уподібнюючи себе до іншого, людинанамагається досягти взаєморозуміння. При цьому спостерігається немовби заглибленя, перенесеннясебе в іншу людину, що допомагає певному усвідомленню її особистіснихсмислів.
Щоб досягти під час спілкування взаєморозуміння, необхідно враховувати не лише потреби, інтереси, установки іншого, а й думати про те, як вінставиться до ваших потреб, інтересів, установок, якими він бачить ваші індивідуальні особливості, якінтерпритує ваші емоційні реакції й думки. Іншимисловами рефлексія у процесі взаєморозуміння – це подвоєне, дзеркальневзаємовідбиття суб’єктами спілкування одне одного. Ідентифікаціяяк механізм дещо схожа на емпатію – так зване афективне „розуміння”, щозводиться до проникнення в переживанні іншої людини. Розрізняютьтри складові емпатії: емоційну, що грунтується намеханізмі наслідування моторних і афективних реакцій іншої людини; когнітивну, яка базується на інтелектуальних процесах; прогностичну, щовиявляється як
-8-
здатність людини передбачати афективні реакції іншого в конкретнихситуаціях.
Ідентифікація таемпатія пов’язані з вмінням поставити себе на місце іншого. Приідентифікації люди будують свою поведінку відповідно до позиції партнера. У разіемпатії одна людина намагатиметься зрозуміти іншу, взяти до уваги позиціюспіврозмовника, поспівчувати йому,але діятиме відповідно до своїхуявлень. Як механізм взаєморозуміння розглядають такожприйняття ролей ( майже те саме, що й рефлексія та децентралізація). Піддецентралізацією розуміють зміну позицій суб’єкта внаслідок порівняння та інтеграції її зпозиціями, що відрізняються від власної.
Науковці робили спроби описатимеханізми досягнення взаєморозуміння за допомогою певних прийомів. В їхоснову ввійшли: формування спільної нової спільної мови, намаганняпоступитися партнерові та діалог незалежних.Спільна мова — це найпоширенішийприйом, зокрема, для створення нової групи або сім’ї. Мова, якуконструюють двоє, сприяє їх об’єданню та вияву самосвідомості. Щоб сформуватиспільну мову, досягти взаєморозуміння в значимих позиціях, важливовміти гнучко змінювати свою думку, бути різним – наполегливим і люблячим, веселимі серйозним. Щоб при цьому скоріше зрозуміти іншого, інколиварто відтворювати його поведінку, слова, інтонації,жести тощо. Це єсвідченням того, що людину чують,ставляться до неї уважно тасерйозно. Це допомагає уподібнитися іншому. Якщо жз певних причин творчість у виробленні спільної мови відсутня, застосовуютьсяінші прийоми взаєморозуміння – намагання поступитися іншому і діалог незалежних.Реалізація стратегії „поступитися іншому” передбачає, що той, хто стає на цейшлях, готовий відмовитися від якихось своїх інтересів, звичок заради спільноїмети.
У тих випадках, коли люди не можуть виробитиспільну мову чи відмовитися від індивідуальності та звичок, вони, поступаючисьіншому, можуть говорити своєю мовою і розуміти при цьому мову іншого.
Звичайно, досягти взаєморозуміння з колегами,керівництвом і підлеглими, навіть з близькими людьми відповідно догуманістичної етики не дуже легко. Тому людина,яка не втрачає надії навзаєморозуміння й наполегливо шукає різні способи і засоби спілкування, маєдосить високий рівень моральної культури.