Реферат: Методи оцінки погодженості думок між експертами

 

Методиоцінки погодженості думок між експертами

Зміст

Вступ

1. Методи експертних оцінок

2. Методи евристичного програмування

2.1 Метод «мозкової атаки»

2.2 Метод дискусії

2.3 Метод ключових запитань

2.4 Метод аналогії

2.5 Метод 635

2.6 Метод Дельфи

3. Методи прогнозування економічних процесів

Висновки3

Література

Вступ

Нехай мизбираємося створити систему управління якимось технологічним процесом. Чиобмежуються рамки об'єкта тільки цим процесом? Відповісти на це запитання неможна, оскільки границі об'єкта управління залежать від цілей, яким повинензадовольняти зазначений процес і його продукція. Якщо цілі досить чіткі(наприклад, досягнення певної якості чи ритмічності роботи), то неминучедоводиться керувати не тільки самим процесом, але і його входом, тобтосировиною, що переробляється в ході цього процесу. Це означає, що в об'єктуправління ми повинні включити й постачальника сировини. А в деяких випадкахкерувати доводиться і сировиною, що надходить до постачальника (відмітимо, щонеобхідність у такому управлінні стала однією з причин створення об'єднань,фірм тощо, які мають можливість керувати виробництвом на всіх стадіях).

Але не можнавпадати й в іншу крайність, тобто намагатися керувати «всім і вся»,хоча формальні підстави для цього завжди знайдуться, тому що зв'язки різнихпроцесів і явищ можна простежити досить далеко. Існує, однак, певний оптимум«розмірів» об'єкта.

Якби ми мали усвоєму розпорядженні формальний (математичний) опис середовища, то процесвиділення з нього об'єкта принципово не становив би труднощів. Дійсно,«відсікаючи» різноманітні «шматки» середовища й називаючиїх різними варіантами об'єкта, ми завжди могли б формально перевірити, чидосягаються задані цілі управління в цьому ва ріанті об'єкта чи ні. Повторюючицю процедуру для різних версій відсічення, ми зупинилися б на тім варіантіоб'єкта, який дозволяє отримати максимальну (бажано повну) керованість.

Однак такийпідхід при управлінні персоналом неприйнятний, оскільки відсутній формальнийопис середовища системи управління персоналом. Тому можливе використання вцьому випадку метода експертних оцінок.

Під експертом мибудемо розуміти особу, чия думка з питання, що нас цікавить, може бути більшавторитетною, ніж наша. В іншому випадку до зазначеної особи не має сенсу звертатисяяк до експерта. Очевидно, що експерт з питання визначення об'єкта повинен:

• знатисередовище, з якого виділяється об'єкт,

• знати ціліуправління,

• мати уявленняпро можливості і засоби управління,

• мати уявленняпро способи збору й обробки інформації про середовище ймовірність того, щооб'єкт.

Експерта непросять визначати об'єкт. Його використовують як джерело інформації, необхідноїдля ухвалення рішення про те, що ж варто вважати об'єктом управління. Церішення приймає розробник (проектувальник) системи управління. Експерту жзадають питання, відповіді на які містять необхідну інформацію.

1.Методи експертних оцінок

Метод експертнихоцінок полягає — узагальнена думка групи експертів приймається як розв'язання проблеми.Виділяють індивідуальні та колективні методи експертної оцінки.

Індивідуальніекспертні методи заснованіна використанні думок незалежних експертів-фахівців відповідного профілю.

–Інтерв'ю – бесіда прогнозиста з експертом, у ході якої прогнозист, відповіднодо заздалегідь розробленої програми, ставить перед експертом питання щодоперспектив розвитку прогнозованого об'єкта.

–Аналітичні експертні оцінки передбачають тривалу та ретельну самостійну роботуексперта над аналізом тенденцій, оцінкою стану й шляхів розвитку об'єктапрогнозу.

Колективніекспертні оцінки ґрунтуютьсяна принципах виявлення колективної думки експертів про перспективи розвиткуоб'єкта аналізу. На даний момент великого поширення набули експертні методи,засновані на роботі спеціальних комісій – обговорення групою експертів за«круглим столом» проблеми для узгодження думок та генерування єдиної думки.Груповий підхід підвищує ймовірність вибору найбільш правильного рішення.

Вимоги доучасників колективної експертизи:

–високий рівень загальної ерудиції;

–глибокі спеціальні знання в оцінюваній галузі;

–наявність психологічної настанови на майбутнє;

–наявність виробничого та (чи) дослідницького досвіду в розглядуваній галузі.

За статистичноїобробки результатів експертних оцінок у вигляді кількісних даних, що містятьсяв анкетах, визначаються статистичні оцінки прогнозованих характеристик та їхдовірчі границі, статистичні оцінки погодженості думок експертів: середнєзначення прогнозованої величини; дисперсія; довірчий інтервал; довірчі границідля значення прогнозованої величини; коефіцієнт варіації оцінок, наданихекспертами; коефіцієнт конкордації; коефіцієнти парної рангової кореляції. Напідставі розрахункових значень за відповідними таблицями визначається рівень значимостіздобутих даних. У разі обробки результатів експертних оцінок за відносноюважливістю напрямів середнє значення, дисперсія та коефіцієнт варіаціїобчислюються для кожної альтернативи.

2.Методи евристичного програмування

Евристичнепрограмування –методи розв'язання завдань, що спираються на досвід прийняття рішень.

Евристика – сукупність прийомівдослідження, методика постановки питань та їх рішення; метод навчання задопомогою навідних запитань.

Методи груповоїроботи поділяютьтак:

 2.1 Метод «мозкової атаки»

Найбільш відомийі поширений метод пошуку ідей через творчу співпрацю групи фахівців. Керує«мозковим штурмом» фахівець із досвідом проведення подібних заходів. Різновидиметоду:

•пряма «мозкова атака» – метод колективного генерування ідей щодо розв'язаннятворчої задачі, мета якої – добір ідей.

Правиладля учасників:

1. Учасникисідають за стіл обличчям один до одного.

2. Забороняютьсясуперечки, критика, оцінки того, що говориться.

3. Час виступудля учасника становить 1–2 хв.

4. Висловлюютьсябудь-які ідеї, навіть абсурдні.

5. Кількість ідейважливіша за їх якість.

•зустрічна «мозкова атака» — припускає не генерацію нових ідей, а критику вженаявних.

Правила дляучасників:

1.Критика викладається лаконічно, позитивно;

2.Ідеї, що вимагають тривалого часу для обговорення, розглядаються пізніше;виступати кожному можна багато разів, але краще по колу;

3.Тривалість виступу – 15–20 хв;

4.Бажано проводити «атаку» в першій половині дня, у спокійній атмосфері.

• метод«подвійної мозкової атаки».

Правила дляучасників:

1.Кількість учасників: 30–40 осіб,

2.тривалість роботи 2,5 –3 год, включаючи 45-хви-лиину перерву.

3.Всім учасникам розсилаються письмові запрошення зі вказівкою мети «мозковоїатаки» та роз'ясненням їхньої ролі у вирішенні задачі

4. Уперерві, котра є складовою роботи, ідеї уточнюються й обговорюються,відбувається генерування нових ідей.

5.Виступ усіх без винятку учасників строго регламентується.

6.Ідеї оцінюються експертами та рекомендуються до впровадження.

Метод колективноїгенерації ідей (по американській термінології метод «мозкової атаки»)спрямований на одержання великої кількості ідей, у тому числі і від осіб, що,володіючи досить високим ступенем ерудиції, звичайно утримуються відвисловлень.

При проведенніекспертного опитування за допомогою методу колективної генерації ідей проблемаповинна бути сформульована в основних термінах з виділенням центральногопитання. Крім того, передбачається відсутність будь-якого виду критики, щоперешкоджає формулюванню ідей, вільна інтерпретація ідей у рамках даногопитання, прагнення до одержання максимальної кількості ідей, з огляду напринцип підвищення імовірності корисних пропозицій зі збільшенням загальноїїхньої кількості і, нарешті, заохочення різних комбінацій ідей і шляхів їхньогоудосконалення.

Процес висуванняідей протікає у визначеному змісті лавинообразно: висловлювана одним із членівгрупи ідея породжує творчу реакцію в інших. Дослідження ефективності методуколективної генерації ідей показали, що групове мислення робить на 70% більшекоштовних нових ідей, чим сума індивідуальних мислень. Найбільш продуктивнимивизнані групи в 10 — 15 чоловік, хоча є приклади використання і більш численнихгруп — до 200 чоловік.

Тому щорезультати цього методу представляють не сукупність незв'язаних висловлень, асистему ідей, жодне пропозиція не персоніфікується. Результати обговореннявважаються плодом колективної праці всієї групи. Це цілком закономірно. Аджебудь-яка ідея, висловлена в даний момент одним з учасників опитування, моглавже раніше «думкою належати» його колезі, що очікує слова. Крім того,конкретна пропозиція може бути прямо підказано ідеєю, поданою кимсь декількомахвилинами раніш. Приймаючи в увагу зазначений аспект, на розгляд нерекомендується виносити проблеми, що торкаються чийсь пріоритет у розглянутійобласті.

За допомогоюметоду колективної генерації ідей можна успішно вирішувати багато задачмаркетингових досліджень, наприклад:

визначенняможливих шляхів розвитку прогнозованого процесу чи об'єкта, один із якихоптимальний; при рішенні подібних задач даний метод застосовується з метоювизначення повного набору можливих шляхів розвитку; визначення найбільшширокого кола застосовуваних методів, якщо рішення проблеми вимагаєрівнобіжного чи послідовного використання ряду різноманітних методів; виявленнякола факторів, які необхідно приймати в увагу, визначаючи остаточний варіантрішення. Наприклад, величину попиту.

До числанайважливіших недоліків методу колективної генерації ідей відноситься значнийрівень інформаційного шуму, створюваного тривіальними ідеями, спонтанний істихійний характер генерації ідей.

2.2 Методдискусії

Передбачає підготовкурішень із залученням широкого кола учасників (не більше 20 осіб). Дискусіяпроводиться як відкрите колективне обговорення проблеми, основним завданнямякого є всебічний аналіз усіх факторів, позитивних і негативних наслідків,з'ясування позицій учасників, узгодження та інтеграція. У ході дискусіїдозволяється критика.

2.3 Методключових запитань

Метод доцільнозастосовувати для збору додаткової інформації в умовах проблемної ситуації.Запитання, що ставляться, служать стимулом у формуванні стратегії й тактикивирішення задачі, розвивають інтуїцію, формують алгоритми мислення, наводятьлюдину на ідею рішення, спонукають до правильних відповідей.

2.4 Методаналогії

Заснований набагаторазовому використанні зафіксованого в банку даних організації досвідурозв'язання тих чи інших ситуацій, що мали місце на фірмі, та прийнятих за нимирішень.

Прогнозуванняреалізації товарів і послуг методом аналогії ґрунтується на подібності міжоб'єктами, що аналізуються. Цей метод можна застосовувати у разі прогнозуванняреалізації нових товарів і послуг або планування реалізації (виручки)новостворюваних підприємств. Застосування методу аналогії потребує всебічногоаналізу місцевих умов (економічних, природно-кліматичних, демографічних) длятого, щоб запобігти механічного запозичення. Його застосовують також у разі,якщо немає ніякої інформації про товари і послуги, які планують просувати наринок.

2.5 Метод 635

Група з 6 учасниківаналізує та формулює задану проблему. Кожен учасник заносить у формуляр 3 пропозиціїз розв'язання проблеми (протягом 5 хв.) і передає формуляр сусіду. Останнійбере до відома пропозиції свого попередника, а під ними у три стовпчики вноситьще три власні пропозиції. Вони можуть використовуватися для подальшої розробкизаписаних рішень, але можуть висуватися й нові. Процес закінчується, колиучасники обробили всі формуляри. Завдяки цьому методу можна одержати до 108 (6х З х 6) пропозицій.

 2.6 Метод Дельфи

Експертам (5–20осіб) пропонуються питання та формулювання відповідей без аргументації. Дляподання пропозицій встановлюється часовий ліміт — приблизно 14 днів. Післятого, як усі відповіді надійшли, пропозиції, що містяться в них, підсумовуються,ті, що повторюються – відсіваються. Метод найбільш складний і тривалий зачасом. Основна перевага методу – незалежність думки експертів, що перебувають упросторовому віддаленні один від одного. Під час опитування зберігаєтьсяанонімність відповідей експертів.

Одним з найкращихметодів використання суджень експертів є метод «Дельфи», щопередбачає проведення експертного опитування в кілька турів.

Творці цьогометоду назвали його «Дельфи» по імені давньогрецького міста Дельфи,що заслужив свою популярність оракулами, що займалися пророкуванняммайбутнього.

У методі«Дельфи» робиться спроба удосконалити груповий підхід до рішеннязадачі розробки чи прогнозу оцінки шляхом взаємної критики суб'єктивнихпоглядів, висловлюваних окремими фахівцями без безпосередніх контактів між нимиі при збереженні анонімності думок чи аргументацій у захист цих думок.

Метод розробленийамериканською консалтинговою фірмою «Рэнд-корпорейшен». Широкупопулярність одержав через 7-8 років після його застосування для потреб арміїСША. Сутність методу полягає в тому, що прогнозні оцінки визначаються на основівисновків експертів, яким доручається аргументоване обґрунтування своєї точкизору про стан і розвиток того чи іншого ринку чи іншої проблеми.

Оцінки, отриманівід експертів, обробляються й аналізуються за спеціальною методикою (єстандартна програма для ПЭВМ).

В одному зваріантів цього методу пряме обговорення заміняється обміном інформацією ідумками за допомогою ретельно розроблених запитальників. До учасниківзвертаються з проханням не тільки висловити свої думки, але і привести їхнєобґрунтування, а в кожнім з наступних турів опитування їм видається нова йуточнена інформація з висловлених думок, що утвориться в результаті розрахункузбігу крапок по раніше виконаних етапах роботи. Цей процес продовжується доти,поки просування в напрямку підвищення збігу точок зору не стає незначним. Післяцього фіксуються розбіжні точки зору.

Для з'ясуваннясутності методу «Дельфи» розглянемо приклад оцінки попиту на якийсьтовар, при проведенні якої можуть існувати різні точки зору і судження. Будемовирішувати цю задачу в наступній послідовності.

По-перше, попросимо окремо кожногоексперта дати свою оцінку попиту З, потім розташуємо відповіді в порядкузростання пропонованих значень і визначимо квартили Q, M і Q таким чином, щобкожний з чотирьох інтервалів, утворених цими трьома крапками на лінії значеньЗ, містив одну четверту частину оцінок. Для 11 учасників це буде виглядати втакий спосіб:

/>

По-друге, значення Q1, M і Q3 (думкаекспертної групи) повідомляємо учасникам опитування й у тому випадку, якщопервісна оцінка виходить за міжквартальне значення (Q1 — Q3), просимопереглянути її, а також висловити свої розуміння, чому відповідь повинна бутинижче (чи вище) значень, визначених 75% учасників першого туру.

По-третє, ми передаємо результатидругого туру (які, як правило, мають меншу розбіжність, чим у першому турі) вузагальненій формі всім учасникам опитування, включаючи сюди нові квартили імедіану. Крім того, фіксуються обґрунтування зменшення чи збільшення значень,запропонованих учасникам опитування в другому турі (звичайно, при їхньомуузагальненні і редагуванні зберігається анонімність авторів). Після цьогоекспертів просять розглянути нові оцінки і їхні обґрунтування, висловити свійсумнів про їхню вагомість і переглянути свою попередню оцінку. У тому випадку,якщо переглянуті оцінки випадають з міжквартальних значень, то автора просятькоротко викласти причини його незгоди з аргументами, що привели б його оцінкуближче до значення медіани.

Нарешті, учетвертому турі учасникам опитування повідомляють квартили третього розподілувідповідей і контраргументи, висловлені в третьому турі і просять ще разпереглянути оцінки. Медіана, одержувана в результаті четвертого туру,приймається як значення групової експертної оцінки величини попиту. Найчастішенеобхідний рівень консенсусу експертів досягається за два тури.

3.Методи прогнозування економічних процесів

Методиекономічного прогнозування – це сукупність способів і прийомів розробкипрогнозів, які дозволяють на основі аналізу даних ретроспективного періоду,зовнішніх і внутрішніх факторів впливу, а також їх кількісних змін здійснитипереконливі передбачення стосовно майбутнього розвитку економіки чи суспільствав цілому. Для прогнозування використовується статистична інформація, яка описуєпроцеси за минулі роки, та проводиться експертна оцінка тенденцій змінмакроекономічних показників. Об'єктами прогнозування є економіка, її галузі,регіони, форми власності тощо. Для вибору методу прогнозування слід визначитимету й завдання прогнозу та період, на який він формується, врахувати специфікуоб'єкта прогнозування, види, повноту та вірогідність вхідної інформації, атакож ряд інших факторів.

Методипрогнозування мають відповідати таким вимогам: поєднання суб'єктивної цінностій об'єктивної значущості оцінок; чітке застосування оцінок, яке не допускаєрізних тлумачень щодо вибору методів; створення можливості нагромадженнястатистичної інформації та її використання для прогнозування. За ступенемформалізації методи економічного прогнозування можна розділити на інтуїтивні(експертні) та формалізовані.

Інтуїтивні(експертні) методи. Інтуїтивні методи прогнозування використовуються в тихвипадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через значнускладність об'єкта прогнозування.

Серед інтуїтивнихметодів важливе місце відводиться методу експертних оцінок, в основі якоголежить використання оцінок певної групи людей – висококваліфікованихспеціалістів (експертів). Для отримання таких оцінок можуть використовуватисьанкети, опитування, таблиці та інші документи, за допомогою яких здійснюєтьсязбирання необхідної інформації. Існують очні, заочні, відкриті та закриті видиопитувань. При цьому розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.

До складуіндивідуальних експертних оцінок входять: метод "інтерв'ю", при якомуздійснюється безпосередній контакт експерта зі спеціалістом за схемою«запитання–відповідь»; аналітичний метод при якому створюється певнапрогнозована ситуація, складаються аналітичні доповідні записки; методнаписання сценарію, який базується на визначенні логіки процесу чи явища в часіза різних умов.

Колективніекспертні оцінки включають у себе такі методи: комісій, колективної генераціїідей («мозкової атаки»), «Дельфі», матричний. Ця групаметодів базується на тому, що, по-перше, при колективному мисленні вища точністьрезультату та, по-друге, при обробці індивідуальних незалежних оцінок, якідають експерти, можуть виникнути раціональні ідеї.

Суть методуколективної експертної оцінки для розробки прогнозів полягає у визначенніпогодженості думок експертів з перспективних напрямів розвитку об'єктапрогнозування, які сформульовані раніше окремими спеціалістами, а також воцінці розвитку об'єкта, яка не може бути визначена іншими методами (наприклад,аналітичним розрахунком, експериментом та ін.). Метод колективної генераціїідей («мозкова атака») дає змогу отримати продуктивні результати закороткий період часу й залучити всіх експертів до активного творчого процесу.

Оскількиекспертні оцінки є інтегральною сумою прогнозів незалежних експертів, вонинезалежні від обрання конкретних моделей чи математичних методів. Розробкадосконалих технологій експертних оцінок та методик об'єктивізації їхрезультатів, по-перше дали змогу об'єктивно підвищити рівень надійностіекспертиз, а по-друге, поліпшити їх сумісність із формалізованими.

Формалізованіметоди прогнозування. Формалізовані методи прогнозування базуються нааналітичних сітках, що містять рівняння, які репрезентують і сукупний попит, ісукупну пропозицію. До групи формалізованих методів входять методиекстраполяції та моделювання.

Методекстраполяції – один з основних у прогнозуванні економіки. Він передбачає, щона основі статистичних даних досліджуються закономірності й тенденціїекономічних явищ. Цей метод ґрунтується на припущенні, що незмінні фактори прирозвитку даного явища в минулому будуть діяти й у майбутньому. При формуванніпрогнозу з допомогою екстраполяції виходять з тенденцій зміни тих чи іншихкількісних характеристик об'єкта. Екстраполюються оціночні, функціональні,системні та структурні характеристики. Екстраполяційні методи є найбільшпоширеними й розробленими.

Один зі способівпрогнозування базується на застосуванні індексу випереджаючих показників, уякий включається певна кількість рядів статистичних даних, у тому числі такіяк: курс акцій, кількість виданих ліцензій на будівництво, вартість обсягівзамовлень підприємствам на устаткування, пропозиції грошей та ін. Як правило,зміни величин цих показників передують змінам в економіці: зменшення їх значеньє попередженням про те, що наближається спад.

Важливоюособливістю річних прогнозів на макроекономічному рівні, що розробляються вУкраїні, є їх побудова на основі монетарних змінних – таких, як індекси цін,швидкість обороту грошей, процентні ставки, дефіцит бюджету, випуск облігацій,обмінний курс зовнішні прямі інвестиції. Усі ці змінні сфокусовані на одномупоказнику, навколо якого й будується річний макроекономічний прогноз щодо рівняінфляції. Даний узагальнюючий показник характеризує один бік основного законуринкової економіки – попит

Метод нормативногопрогнозування. Під нормативним (цільовим) прогнозуванням розуміють пошукоптимального шляху досягнення певної кінцевої мети, передбаченої завданням умайбутньому. Цей метод застосовується тоді, коли мета прогнозування економікивизначена і для певного відрізку часу в перспективі встановлюється фіксованезначення прогнозованого показника – норматив.

Поширеним методомпрогнозування є моделювання. Цей метод вважається достатньо ефективним засобомпрогнозування можливого явища, нових або майбутніх економічних і технічнихзасобів і рішень. Термін «модель» означає певний умовний образоб'єкта дослідження, а в прогнозуванні – економічні чи соціальні процеси. Змістметоду моделювання полягає в конструюванні моделі на основі попередньоговивчення об'єкта й визначення його суттєвих характеристик, в експериментальномуі теоретичному аналізі моделей, в співставленні результатів з даними об'єкта такоригуванні моделі.

Засобом вивченнязакономірностей розвитку економіки та соціальних процесів є економіко-математичнамодель. Вона являє собою систему формалізованих співвідношень, які описують основнівзаємозв'язки елементів, що створюють економічну систему. Моделі економічногота соціального прогнозування можуть класифікуватися залежно від критеріюоптимізації — найкращого очікуваного результату. Розрізняють економічні моделі,в яких мінімізуються витрати, та моделі, в яких максимізуються обсяги продукціїабо прибутку. З урахуванням фактору часу моделі можуть бути статичними (колиобмеження в моделі встановлюються для одного визначеного відрізку часу абодинамічними (коли обмеження встановлюються для кількох відрізків часу).Прийнято розрізняти такі економетричні моделі:

– моделі вартостіта моделі розширеного відтворення. Вивчення економічних явищ з допомогою цихмоделей дозволяє вирішувати такі питання, як вибір політики ціноутворення,перспектив розвитку економіки та ін.;

– одно- тадвогалузеві моделі (моделі міжгалузевих балансів) дають змогу зробити висновкипро можливі темпи розвитку, перспективи використання науково-технічногопрогресу; з їх допомогою розробляється міжгалузевий баланс, плани розвиткуокремих галузей економіки та промисловості;

– моделі, якіпридатні для аналізу та оцінки функціонування окремих галузей чи регіонів абоспеціальних економічних завдань. Залежно від рівня агрегування показників розвиткурозрізняють макроекономічні, міжгалузеві, галузеві, міжрегіональні, регіональнімоделі.

У системімакроекономічних моделей економічне прогнозування пов'язане з дослідженнямфакторного, лагового та структурного аспектів збалансованості національноїекономіки та їх синтезу на основі принципу оптимальності.

Факторний аспектзбалансованості національної економіки ґрунтується на взаємозв'язку між обсягомвипуску продукції та витратами на виробництво. Він зводиться до визначеннятакої пропорції між факторами виробництва, яка дозволяє забезпечити заданийобсяг випуску продукції. Кількісні пропорції між обсягами виробництва тафакторами його росту можуть визначатися на основі показників витрат живої йуречевленої праці.

Лаговий аспектзбалансованості ґрунтується на розподілі часу витрат виробництва та досягнутогопри їх взаємодії ефекту. В економічних моделях урахуванню підлягають лаги,наприклад, між капітальними витратами та введенням об'єкта в дію, між науковим відкриттямі його впровадженням та ін. Головні лагові характеристики пов'язані звідтворенням основних фондів. Метод досягнення лагової збалансованостіґрунтується на рівняннях із зосередженням запізнень між витратами та викликанимними ефектом.

Структурнийаспект збалансованості національної економіки ґрунтується як на пропорціях між1 і 2 підрозділами суспільного виробництва, так і на взаємозв'язкахміжгалузевих потоків продукції. Структурні міжгалузеві моделі широковикористовуються для складання прогнозу галузевої структури виробництва,основних виробничих фондів, капітальних вкладень і трудових ресурсів.

Висновки

Методи експертнихоцінок використовуються для прогнозування подій майбутнього, якщо відсутністатистичні дані чи їх недостатньо. Вони також застосовуються для кількісноговиміру таких подій, для яких не існує інших способів виміру, наприклад, приоцінці важливості цілей і переваги окремих методів просування. Іншими словами,методи експертних оцінок застосовуються як для кількісного виміру подій усьогоденні, так і для цілей прогнозування.

Коли мова йде пропрогнозування обсягу продажів, то звичайно торговий персонал і персоналторгових посередницьких організацій має досить точне представлення пропотенціал продажів, що можуть забезпечити їхні клієнти, і, крім того, маєможливість дати оцінку потенціалу ринку в цілому, принаймні на тій території,що він обслуговує. Найпростіше попросити торгових працівників дати оцінки покожному товару, але не абстрактно, а виходячи з конкретних гіпотез промаркетингові зусилля в питаннях цін, рекламної підтримки і т.п. Після цьогоменеджери служби збуту формулюють підсумкові оцінки, підсумовуючи оцінки всіхекспертів.

Включити торговихпрацівників у процес прогнозування корисно насамперед для того, щоб створити вних відповідну мотивацію і сприяти прийняттю призначуваних їм квот по продажах.Крім того, вони незамінні при побудові прогнозів продажів у дуже малихсегментах, на рівні окремої території чи окремого клієнта.

Очевидно, що найчастішеважко через відсутність статистичної і звітної інформації (особливо стосуєтьсядіяльності фірм-конкурентів) одержати кількісні оцінки таких показників,наприклад, як показники ринкової частки і динаміки зміни обсягу продажів. Уцьому випадку також можуть використовуватися експертні оцінки, що формуютьчисто якісні значення цих показників (у термінах «вище, на тім же рівні,нижче» тощо ).

У той же часекспертні оцінки мають і недоліки. З одного боку, немає гарантій, що отриманіоцінки в дійсності достовірні, а з іншого боку — є визначені труднощі впроведенні опитування експертів і обробці отриманих даних. Якщо другий недоліквідноситься до переборних труднощів, то перший має принципове значення. Існуючіспособи визначення вірогідності експертних оцінок засновані на припущенні, що увипадку погодженості дій експертів вірогідність оцінок гарантується. Ценасправді не завжди вірно, і можна привести випадки, коли окремі експерти, незгодні з думкою більшості, давали правильні оцінки.

Отже, єдністьбільшості експертів не завжди є критерієм вірогідності оцінок. Звідси випливаєнеобхідність ретельного добору експертів. Справа в тім, що під час обговореннябагатьох питань, особливо не стандартних, наприклад, прогнозування ринковоїситуації в нестабільних політико-економічних умовах, повинні брати участьексперти високої кваліфікації. Прогнози, складені «середніми»експертами, будуть засновані в кращому випадку на традиційних, звичних оцінках,тоді як висококваліфіковані фахівці знайдуть і оцінять приховані фактори.

При перебуванніоцінок експертним шляхом крім погрішності, внесеної недоліком інформації проподії і недостатню компетентність експертів, можлива і погрішність зовсіміншого роду, обумовлена зацікавленістю експертів у результатах оцінки, щообов'язково позначиться на їхній вірогідності. Наявність такого родупогрішності може значно спотворювати оцінки, унаслідок чого необхіднопередбачити відповідні міри для усунення похибок.

Література

1. Адлер Ю. П., Маркова Е. В., ГрановскийЮ. В. Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий. – М.: Наука,1976. – 276 с.

2. Джонсон Н., Лион Ф. Статистика ипланирование эксперимента в технике и науке: Методы обработки данных. – М.:Мир, 1980. – 612 с.

3. Добров Г. М. Типология прогнозов ианализ метода Дельфи // Анализ тенденций и прогнозирование научно-техническогопрогресса. – К.: Наукова думка, 1967. – 344 с.

4. Стельмащук А. М. Державнерегулювання економіки. – Тернопіль: ТАНГ, 2000. – 315 с.