Реферат: Організація і фінансування інвестицій
Зміст
Вступ
1.Зміст і порядок проведення інвестиційних розрахунків при оцінці об'єкта вкладення засобів
1.1 Методи оцінкиреальних інвестицій
1.2 Методи оцінкиінвестицій у фінансові активи
2.Аналіз інвестиційних альтернатив
2.1 Визначенняпочаткових параметрів інвестиційних альтернатив
2.2 Розрахуноканалітичних параметрів показників інвестиційнихальтернатив
Висновки
Списоквикористаних джерел
Вступ
Необхідністьзабезпечення стабільного економічного зростання, структурних зрушень унаціональній економіці висуває на перший план проблему генерування ресурсів таїх спрямування у реальний сектор. За умов низького інвестиційного потенціалу держави,недостатнього рівня розвитку фінансового ринку, обмежених можливостей підприємствсамостійно фінансувати інвестиційні проекти роль банківської системи вактивізації інвестиційної діяльності посилюється, адже банківський сектор розвиваєтьсядинамічніше, ніж інші сектори економіки й залишається найбільшим сегментомфінансового ринку країни. Актуальними залишаються проблеми оптимізаціїкількісної структури банків, забезпечення стабільності і достатності ресурсної базибанків, створення спеціалізованих банківських установ, об’єднань, усуненнятериторіальних диспропорцій на регіональному ринку кредитування реального сектору,які негативно впливають на розвиток банківського сектору, зокрема та структурнуперебудову економіки загалом.
Здійснення оцінкиприйнятності інвестиційних проектів пов’язане з певними труднощами, зумовленимизмінами пріоритетів і концептуальних підходів щодо оцінки ефективності інвестиційнихнамірів позичальника, пов’язаної з визначенням прогнозних даних щодоефективності роботи об’єкта в майбутньому. З позиції банку (коли банк кредитує інвестиційнийпроект, бере участь у його реалізації чи надає консультативні послуги) існує великавідповідальність за вибір інвестиційних проектів та високі вимоги щододостовірності методів обґрунтування цього вибору та оцінки їх ефективності.
На жаль, проблемамрозробки таких методів у нашій країні приділяється недостатня увага, що зумовленопомилковою точкою зору щодо бездоганності методик, які застосовуються урозвинутих країнах, та можливості їх безпроблемного копіювання в умовах України.Необхідно зазначити, що хоча методи оцінок інвестиційних проектів, умови їхзастосування та вимоги щодо їх вихідної інформації визначені і відпрацьовані міжнародноюпрактикою країн з розвинутою ринковою економікою, не потрібно розраховувати наїх універсальність і досконалість.
Причини такої оцінкиполягають у складності моделювання динамічних фінансово-економічних процесів усучасних умовах української економіки. Сучасний стан економіки характеризуєтьсяважко прогнозованими темпами інфляції, змінами цінової структури, нестійкістю податковогозаконодавства і системи пільг. До того ж існує істотна розбіжність між фінансовоюзвітністю й оподаткуванням підприємств країн Західної Європи і США тавідповідним законодавством України. Під час вибору методів оцінки інвестиційнихпроектів виникає низка питань: чи існують концептуальні розбіжності в методах доборуі оцінки інвестиційних проектів на рівні держави, регіону і фірми; які при цьомуможуть бути встановлені критерії ефективності інвестиційного проекту; які роль імісце соціальних факторів і як вони мають враховуватись під час реалізаціїінвестиційних проектів різного рівня. Вирішення поставлених питань багато вчому визначає вибір тієї чи іншої методології і конкретних методичних підходівдо оцінки інвестиційних проектів.
Цілі роботи. Розглянутиметоди оцінки ефективності інвестицій, умови їх застосування та вимоги щодо їхвхідної інформації; принципи оцінки ефективності інвестицій; визначити підходивітчизняних та зарубіжних фахівців щодо вибору показників оцінки інвестиційних рішень;охарактеризувати переваги та недоліки показників оцінки прийнятності інвестиційнихпроектів; розглянути методики визначення ефективності інвестиційних проектів зпозиції позичальника та з врахуванням інтересів кредитора.
1. Зміст і порядок проведення інвестиційних розрахунків при оцінці об'єктавкладення засобів
1.1 Методи оцінки реальних інвестиційФінансовіресурси підприємства використовуються для фінансування поточних витрат іінвестицій. Інвестиції — це використання фінансових ресурсів у формідовгострокових вкладень капіталу (капіталовкладень).
Інвестування капіталуі його види
Фінансовіресурси підприємства використовуються для фінансування поточних витрат іінвестицій.
Інвестиції — це використання фінансових ресурсів у формі довгострокових вкладень капіталу(капіталовкладень).
Інвестиціїможуть бути ризикованими (венчурними), прямими портфельними.
Венчурнийкапітал являє собою інвестиції у формі випускунових акцій, що здійснюються в нових сферах діяльності, пов'язаних із великимризиком. Ризиковане вкладення капіталу обумовлене необхідністю фінансування підприємств,які швидко розвиваються. Найчастіше це відбувається в галузях новихтехнологій.
Прямі інвестиції-вкладення в статутний капітал компанії з метою одержання прибутку і права научасть у керуванні цією компанією.
Портфельніінвестиції пов'язані з формуванням портфеля: являютьсобою придбання цінних паперів і інших активів. Портфель — це сукупністьзібраних разом різних інвестиційних інструментів для досягнення інвестиційноїцілі вкладника.
Принципамиформування інвестиційного портфеля є безпека й прибутковість вкладень, їхнєзростання й ліквідність.
Методом зниженняризику значних утрат є диверсифікованість портфеля, тобто покупка певного числарізних цінних паперів. Мінімізація ризику може бути досягнута за рахуноквключення до портфеля цінних паперів широкого кола галузей, не пов'язаних міжсобою. Це робиться для того, щоб уникнути синхронності циклічних коливаньїхньої ділової активності. Оптимальна кількість — 8-20 різних видів ціннихпаперів. При покупці акцій і облігацій одного акціонерного товариства інвесторуварто виходити з принципу фінансового леверіджа, що являє собою співвідношенняміж облігаціями і привілейованими акціями, з однієї сторони, і звичайнимиакціями з іншої:
Л = [O + А1]/А2,
Де Л — рівеньлеверіджа;
О — сума випускуоблігацій;
А1 — сума випуску привілейованих акцій,
А2-сума випускупростих акцій.
Фінансовийлеверідж у цьому визначенні є показником стійкості акціонерного товариства, щовідбивається і на прибутковості портфеля інвестицій. Високий рівень леверіджа — явище небезпечне.
Вирішуючипитання про створення портфеля, інвестор повинен визначити для себе параметри,якими він буде керуватися:
Вибратиоптимальний тип портфеля, який може бути зорієнтований на зростання доходу чина ріст курсової вартості цінних паперів.
Оцінитивідповідно до себе співвідношення ризику й доходу.
Визначитипочатковий склад портфеля (консервативний чи агресивний).
Вибрати схемуподальшого управління портфелем.
Інвестуваннякапіталу вимагає урахування процесу інфляції й дефляції. Остання пов'язана зпадінням цін, що теж небезпечно для економіки. В Україні кредитори вженавчилися враховувати в умовах надання кредитів величину інфляції, тобто«очікувати» на неї. Величину інфляції додають до звичайного рівнявідсотків за кредит, але при цьому варто враховувати попит позичальників надану позику.
Прийняттядовгострокових рішень
Складанняінвестиційного плану і його окупності пов'язано з вкладенням коштів на значнийпроміжок часу для того, щоб допомогти підприємству досягти успіху.
В останні рокиоцінка інвестиційних програм стає дуже відповідальною справою. Фінансовіможливості підприємств дуже обмежені, тому виникає певна конкуренція міжрізними проектами. До того ж варто додати, що технології швидко змінюються йзростає вартість проектів. Скласти кошторис капітальних вкладень і їхньоїокупності — це означає визначити потенційно необхідні інвестиції, зробити їхнюоцінку і вибрати ті з них, які відповідають певним критеріям.
Оцінкаінвестицій — це процедура порівняння результатів івитрат проекту на підставі стандартних фінансових критеріїв.
Кожну оцінкутреба починати з чіткого визначення, що саме повинна дати інвестиція. Виявленняпроблеми, яка буде вирішена за допомогою даного інвестиційного проекту, івизначення можливих альтернатив інвестиції є вирішальним моментом дляправильного аналізу.
Більшістькапіталовкладень незалежні один від одного. Це значить, що вибір одногокапіталовкладення не заважає вибору іншого. Однак буває, коли інвестиційніпроекти конкурують між собою за своїми цілями до такого ступеня, що вибіродного заважає вибору іншого. Звичайно так відбувається, коли розглядаються дваможливих шляхи рішення однієї проблеми. Такі інвестиційні проекти називаються взаємовиключними.
Другий типінвестицій стосується послідовних витрат, що робляться на додаток до першоговкладення. Будь-які вкладення в будинки, спорудження й устаткування звичайнонесуть додаткові майбутні витрати на підтримку їх у робочому стані,удосконалення і часткову заміну в наступні роки. Такі майбутні витрати требарозглядати вже на першій стадії прийняття рішень.
Всі економічнірозрахунки, які використовуються для обгрунтування капіталовкладення, повиннібазуватися на проектах і прогнозах майбутніх доходів і витрат. Невірно вважати,що минулі умови залишаться незмінними і для нового проекту. Це потребує відфінансового менеджера здатності прогнозувати майбутні ймовірні змінисьогоднішніх умов за всіма показниками аналізу.
Невизначеністьмайбутніх умов, які впливають на інвестиції, -це ризик невідповідності чеканнямі одержання недостатнього прибутку чи навіть збитку. Тільки ретельний аналіз ідослідження допоможуть звузити можливість помилок.
Вартість грошейу часі — концепція, в основі якої лежить твердження, що рівні суми грошей урізний час мають різну вартість.
Основні фактори,які впливають на зміну вартості грошей у часі:інфляція; ризик.
/>
При укладанні фінансовогочи кредитного договору сторони (кредитор і позичальник) домовляються про розмірпроцентної ставки — співвідношення суми процентних грошей, виплачуваних зафіксований проміжок часу, до величини позики. Інтервал, за який розраховуєтьсяпроцентна ставка, називається період нарахування.
Відсоткивиплачуються кредитору в міру їхнього нарахування чи додаються до суми боргу.
Процесзбільшення грошової суми в зв'язку з додатком відсотків до суми боргу називаютьнарощуванням чи ростом початкової суми.
Процентні ставкиможуть застосовуватися до початкової суми протягом усього терміну позики(прості процентні ставки) чи до суми з нарахованими в попередньому періодівідсотками (складні процентні ставки).
а) простівідсотки
FV = PV ( 1 +nR),
де
FV- сума, накопичена до кінця n-го періоду,
PV — початковасума позики,
R — процентнаставка,
n — кількістьперіодів часу.
/>
б) складнівідсотки
У довгостроковихфінансово-кредитних операціях, якщо відсотки не виплачуються відразу післяїхнього нарахування, а додаються до суми боргу для нарощування суми позики, якправило, застосовують складні відсотки.
FV = PV (1+R)n,
Де FV — сума,накопичена до кінця n-го періоду;
PV — сумапозики;
R- річнапроцентна ставка;
n — кількістьперіодів.
/>
Дисконтуваннядоходу застосовується для оцінки майбутніх грошових надходжень із позиціїпоточного моменту. Інвестор, зробивши вкладення капіталу, керується наступнимиположеннями:
а) відбуваєтьсяпостійне знецінювання грошей;
б) бажаноперіодично одержувати доход на капітал не нижче певного мінімуму.
Інвестор повиненоцінити, який доход він одержить у майбутньому і яку максимально можливу сумуфінансових ресурсів потрібно вкласти в даний проект, виходячи з прогнозованогорівня прибутковості. Ця оцінка ведеться по формулі сьогоднішньої вартостігрошей:
Приклад 1.
Скільки Виповинні покласти в банк сьогодні, щоб одержати 20 000 грн. через 10 років при10% річних?
PV = 20000 /(1+0,1)10 = 7720 грн.
в) технікарозрахунку вартості грошей у часі за допомогою таблиць
Для розрахункупроцентних факторів сьогоднішньої й майбутньої вартості грошей (дисконтування ікомпаундінга) існують спеціальні фінансові таблиці, які можна знайти вспеціальній літературі по фінансовому менеджменту.
Процентнийфактор сьогоднішньої вартості (дисконтування).
Кд =1/(1+ r)n
Таблиця 1.
Періоди/R 1% 3% 5% 10% 20% 1 0,099 0,971 0,952 0,909 0,883 10 0,905 0,744 0,614 0,386 0,162 50 0,608 0,228 0,087 0,009 0,0Приклад 2.
Яку початковусуму Вам необхідно вкласти, щоб одержати через 10 років капітал у 500 000 грн.,якщо застосовується складна ставка позикового відсотка 20% річних.
Для цьогонеобхідно використовувати таблицю 1. На перетинанні ряду, що відповідає п = 10,і стовпчика R = 20% знаходимо значення коефіцієнта дисконтування Кд = 0,162.
PV = 500 000 х0,162 = 81 000 грн.
Таблиця 2Процентнийфактор майбутньої вартості грошей (компаундінга).
Періоди/R 1% 3% 5% 10% 20% 1 1,01 1,03 1,05 1,1 1,2 10 1,1046 1,3439 1,6589 2,5937 6,1917 50 1,6446 4,3839 11,467 117,39 9100,4Приклад 3.
Щоб визначитивеличину суми, яка наростає, якщо початковий капітал у 10 000 грн. вкладаєтьсяна 10 років і нарахування відсотків здійснюється по складній процентній ставці10% річних, потрібно використовувати табл. 2. На перетинанні ряду, щовідповідає п = 10, і стовпчика R= 10% знаходимо значення коефіцієнтанарощування: 2,5937.
FV = 10 000 х2,5937 = 25937 грн.
Чому фінансовимменеджерам так важливо знати нинішню вартість грошей? Справа в тому, що цявартість служить для порівняння прибутковості різних проектів і інвестицій запевний період. Таким чином, нинішня вартість — це грошова вартість майбутніхнадходжень чи доходів із поправкою на ставку дисконту (капіталізації). Дисконтнаставка — це процентна ставка, застосовувана для майбутніх платежів, щобврахувати ризик і невизначеність, пов'язаних із фактором часу. Існує простеправило: високий ризик означає високу дисконтну ставку, маленький ризик — низьку. У цілому для оцінки дисконтних ставок застосовують такі принципи:
Із двохмайбутніх надходжень більш високу ставку буде мати те, що надійшло пізніше.
Чим нижчеступінь ризику, тим нижче дисконтна ставка.
Якщо процентніставки на фінансовому ринку ростуть, то ростуть і дисконтні ставки.
Основні фактори,які впливають на величину дисконтної ставки:величина реальної процентної ставки; інфляція; ризик.
Дисконтна ставка(R):
R = Реальнапроцентна ставка + Темп інфляції + Премія за ризик.
Процентна ставка= Відсоток — вартістькапіталу для інвестора.
Реальнапроцентна ставка — процентна ставка, виражена взбільшенні вартості одиниці інвестицій (з огляду на інфляцію).
Номінальнапроцентна ставка — ставка доходу на капітал безурахування інфляції, що оцінює віддачу інвестицій як збільшення кількостітоварів, які можна придбати.
Реальнапроцентна ставка = Номінальна процентна ставка — Темп інфляції.
/>
Мал. 1. Схемарозрахунку стандартних фінансових крітеріїв.
Якщо врозрахунку використовуються поточні ціни, як дисконтну ставку приймаютьномінальну процентну ставку.
Якщо в розрахункахвикористовуються стабільні (базисні) ціни, то як дисконтну ставку приймаютьреальну процентну ставку.
Удосконаленняметодів визначення економічної ефективності на сучасному етапі неможна уявитибез застосування кількісних методів аналізу економічних процесів і використаннявідповідного математичного апарату. Кількісна оцінка економічної ефективностіінвестицій показується співвідношенням прибутку і вкладеного в справу капіталу(рентабельність) чи капіталу і прибутку (термін приросту капіталу).
Якщорентабельність інвестицій вища процентної ставки банку, то це свідчить продоцільність виконання інвестиційного проекту. Якщо рентабельність нижча, токраще покласти гроші в банк і очікувати на дивіденди.
Існує двапідходи до розрахунку ефективності інвестицій: перший – метод розрахункународногосподарської економічної ефективності, який застосовувався в плановійдирективній економіці. Термін окупності розраховується шляхом поділукапіталовкладень на найбільший річний прибуток. Наприклад, вартість вкладу вактиви підприємства 50 млн. грн., і річний прибуток також 50 млн. грн. Тодітермін окупності дорівнює одному року, а рентабельність – 100%. Періодивкладень капіталу і отримання прибутку не приймались до уваги. Одначе 50 млн.грн. прибутку на третій рік не рівноцінні 50 млн. грн. інвестицій, затрачених вперший рік по причині інфляції та можливості збільшення прибутку при вкладахгрошей в банк, а не в активи підприємства. Традиційний розрахунок показниківабсолютної та відносної народногосподарської ефективності відбувається встатистиці, не враховується також динаміка припливу та відпливу готівки.
Методологіяобгрунтування інвестиційних проектів, що застосовується в ринковій економіці,принципово відрізняється. Вона базується на дисконтуванню потоків грошовоїготівки. Дисконт – це коефіцієнт збільшення чи зменшення вартості, що залежитьвід процентної ставки по кредитам.
Економіко-математичнемоделювання, яке є потужним засобом наукового пізнання, дозволяє вивчати різніаспекти економічних процесів. При складанні моделей вивчення економічноїефективності доцільним, на мій погляд, є підхід, згідно з яким цей процесінтерпретується як розробка і впровадження різноманітних заходів, програм іпроектів, що підвищують ефективність інвестицій. Згідно з цим, удосконаленняметодів вивчення економічної ефективності інвестицій повинно розглядатися якпроцес розробки і впровадження програм заходів чи інвестиційних проектів напевному проміжку часу.
В основіскладання цих моделей в умовах ринкової економіки лежать показники, щовідображають співвідношення витрат і доходів за інтересами учасників.
До системипоказників, що характеризують ефективність інвестиційного проекту, слідвіднести насамперед такі:
показникикомерційної (фінансової) ефективності, що враховують фінансові результатиреалізації проекту його безпосередніми учасниками;
показникибюджетної ефективності, які відображають наслідки здійснення проекту длядержавного, обласного чи місцевого бюджетів;
показникиекономічної ефективності, що виходять за рамки прямих фінансових інтересівучасників інвестиційного проекту.
Оцінка витрат ідоходів здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якоговизначається із врахуванням:
тривалостістворення, експлуатації та ліквідації об`єкта;
середньонормативноготерміну експлуатації основного технологічного обладнання;
досягненнябажаного прибутку;
вимог інвестора.
При оцінцівитрат і доходів можуть використовуватись базисні, світові, прогнозні тарозрахункові ціни.
Базисні ціни, якправило, застосовують на стадії досліджень інвестиційних можливостей, прогнозніі розрахункові – на стадії техніко-економічних обгрунтувань (ТЕО) інвестиційнихпроектів.
Під базисноюрозуміють ціну, що склалася на певний момент часу t0і вважаєтьсянезмінною протягом усього розрахункового періоду.
Прогнозна цінаЦ(t) продукції чи ресурсу на кінець t-го періоду (року) визначається заформулою
Ц(t) = ЦбІ(t, t0)
де Цб– базисна ціна продукції чи ресурсу;
І(t, t0)– коефіцієнт (індекс) зміни цін продукції чи ресурсів відповідної групи на кінецьt-го року відносно до початкового моменту обчислень.
Розрахунковіціни застосовують при обчисленні інтегральних показників ефективності, якщопоточні значення витрат і доходів виражені прогнозними цінами. Це необхіднаумова порівняння результатів, одержаних за різних рівнів інфляції. Розрахунковіціни визначаються за допомогою дефлятора, що відповідає індексу загальноїінфляції. Остання має досить велике значення при вартісному визначенні доходіві витрат. Її вплив на ефективність інвестиційного проекту можна врахуватишляхом коригування майбутніх надходжень чи коефіцієнта дисконтування задопомогою індексу інфляції. Визначення інфляції здійснюється розрахункомзростання середніх цін у відсотках. Найпростішим методом визначення впливуцього фактора на ефективність інвестиційного проекту є коригування коефіцієнтадисконтування d за допомогою індекса інфляції. Такий коефіцієнт дисконтування,що містить інфляцію, називається номінальною ставкою і визначається формулою
dH =(l+dp) (l+I) – 1,
де dH– номінальний коефіцієнт дисконтування;
dp –реальний коефіцієнт дисконтування;
І – рівеньінфляції.
Слід зазначити,що інфляція впливає на показники проекту не лише у вартісному, але й унатуральному виразі, тобто вона спричиняє не лише переоцінку фінансових результатівздійснення проекту, але й зміну самої програми реалізації проекту, передбаченихзапасів і заборгованостей, необхідних позичкових коштів і навіть обсягувиробництва і продажу.
Отже, перехід вобчисленнях до твердої валюти чи взагалі до натуральних показників не знімаєвимог щодо врахування впливу інфляції при визначенні показників оцінкиефективності інвестиційних проектів.
Аналізуючи такуекономічну ефективність, слід приділяти увагу показникам, які характеризуютьпроцес реалізації проекту, що складається з трьох видів діяльності:інвестиційної, операційної та фінансової. У межах кожного з них відбуваються якнадходження Pi(t), так і витрати Bi(t) грошових потоків,різниця між якими внаслідок інвестиційної і оперативної діяльності у кожномуперіоді реалізації проекту ( на кожному кроці обчислень) являє собою потікреальних грошей f(t), що обчислюється за формулою
f(t) = [ Pl(t) – Bl (t)] + [P2 (t) – B2 (t)],
де Р1(t),В1 (t) – відповідно надходження і витрати грошових коштів у періодздійснення інвестиційного проекту як результат інвестиційної діяльності;P2(t), B2 (t) – ті ж самі показники як результат оперативноїдіяльності.
/>
Сальдо реальнихгрошей r(t) – це різниця між цими процесами від усіх трьох видів діяльності(також на кожному кроці обчислення)
Складаннямоделей визначення економічної ефективності інвестиційних проектів базується надисконтуванні надходжень і витрат грошових коштів на певний момент часу. Цепов`язано із визначенням різних показників, до яких належать: чистий зведенийдоход, внутрішня норма доходності, термін окупності капіталовкладень тарентабельності проекту. Вказані показники є результатом порівняння розподілениху часі доходів з інвестиціями та витратами на виробництво продукції, а тому йвизначають комерційну ефективність інвестиційного проекту. Як правило, усі вонив умовах ринкових відносин розраховуються із використанням показника чистогозведеного доходу (NРV). Головним фактором при визначенні NРV є саме грошовіпотоки, а не прибуток, оскільки лише вони можуть забезпечити реалізацію заходу.
Чистий потікплатежів як доходів включає прибуток від виробничої діяльності і амортизаційнівідрахування, а як витрат – інвестиції у капітальне будівництво, поновленняосновних фондів унаслідок їх спрацювання в процесі виробництва, а також фондівдля їх створення і накопичення оборотних коштів.
Якщорозглядається проміжок часу nроків і певний інвестиційний проект, то теперішня вартість його потоку платежів(NPV — Net Present Value)дорівнює:
/>
Для прийняттярішення про вкладення коштів у проект керуються таким правилом: якщо МРV > 0, проект може виконуватися; якщоМРV < 0, від проектувідмовляються. Тут слід зазначити, що замість річного інтервалу у формулахможуть використовуватися і менші часові інтервали ( місяць, квартал, півріччя).Рік початку виробництва продукції tn може співпадати з роком завершеннябудівництва tc. Випадок, коли tn>tc, означає тимчасову затримку виробництвапродукції після завершення будівництва, а коли tn<tc – початок виробництвадо завершення будівництва. Якщо обчислення величини NPV інвестиційного проектудає відповідь на запитання про його ефективність за певної загальної нормидисконту d, то IRR проекту визначається в процесі обчислень і потімприрівнюється до необхідної для інвестора норми доходу на капітал, щовкладається. За ставки позичкового відсотка, що дорівнює внутрішній нормідоходності, інвестовані у проект фінансові кошти забезпечують зрештою той самийсумарний доход, що і їх вкладання у банк на депозитний рахунок. Таким чином, заоднакових значень позичкового відсотка і внутрішньої норми доходності ціальтернативні вкладення економічно еквівалентні. Якщо ж реальна ставкапозичкового процента менша від величини IRR, то інвестування у нього коштів єневигідним, і навпаки. Отже, внутрішня норма доходності проекту є граничноюставкою позичкового процента, за допомогою якого можна визначити ефективністьінвестиційного проекту. Таким чином зрозуміло, що рівень IRR повністювизначається внутрішніми параметрами, які характеризують інвестиційний проект.Жодні інші можливості використання чистого доходу поза межами проекту нерозглядаються, оскільки це не має сенсу. У світовій практиці розрахуноквнутрішньої норми доходності у більшості випадків застосовується як перший крокна шляху фінансового аналізу інвестиційного проекту. Для подальшої оцінкидобирають такі проекти, що мають показник IRR не нижче від певного граничногозначення (15 – 20% річних).
Методикавизначення внутрішньої норми доходності залежить від конкретних особливостейрозподілу доходів, виду інвестицій та їх розміру. У загальному випадку, колиінвестиції і віддача від них задаються у вигляді потоку платежів, IRRвизначається розв`язком рівняння по відношенню до невідомої величини d*
/>
Термін окупності(payback period) – це один з найпоширеніших показників, що застосовуються дляоцінки ефективності інвестицій (особливо попередньої). Поширений він і в нашійкраїні. Термін окупності визначається як період часу, упродовж якого інвестиціїбудуть повернені за рахунок доходів, одержаних від реалізації інвестиційногопроекту. Точніше, під терміном окупності розуміють тривалий період, протягомякого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій,дорівнює сумі використаних інвестицій. Рівняння можна записати у вигляді. Слідзазначити, що в цьому рівнянні t=0 відповідає моменту завершення будівництва.Величина h визначається послідовним додаванням членів ряду дисконтованихдоходів доти, доки не буде одержана сума, що дорівнює обсягу інвестицій чиперевищує його. Очевидно, на величину терміну окупності окрім інтенсивностінадходження доходів великий вплив має застосована норма доходів.
Таким чином,існує ще й кінцевий термін окупності інвестицій за умови коли n=(P/KV)>n*,який при порушенні нерівності відсутній. Цей період може перевищувати періодефективного функціонування виробництва, коли доходи від виробничої діяльностіпозитивні.
1.2 Методи оцінки інвестицій уфінансові активиВумовах глибоких економічних змін, зумовлених реформуваннямадміністративно-командної економіки України в ринкову, особливо актуальною єзадача ефективного розміщення інвестиційних ресурсів та грамотного управлінняінвестиційною діяльністю підприємств, оскільки саме інвестиції виступаютьнайважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи та надійниммеханізмом соціально-економічних перетворень, формують виробничій потенціал нановій науково-технічній основі, що неодмінно призводить до підвищення якіснихпоказників господарської діяльності.
Узагальненняпідходів до трактування поняття "інвестиції" дозволяє визначити їх якцілеспрямовані вкладення капіталу у будь-які матеріальні та нематеріальніактиви (інструменти) на певний строк з метою одержання доходу або досягненняіншого корисного ефекту.
Найчастішеінвестор для досягнення своїх цілей працює не з окремим активом (окремимпроектом, фінансовим інструментом тощо), а з деяким їх набором – інвестиційнимпортфелем, сенс формування якого полягає в поліпшенні умов інвестування завдякидосягненню нової інвестиційної якості шляхом надання сукупності активів такихінвестиційних характеристик, які є недосяжними з позиції окремо взятого активуі можливі лише при їх комбінації. При визначенні доцільності та виборі напрямуінвестування основною задачею є визначення економічної ефективності вкладеннякоштів в ту чи іншу інвестиційну цінність як елемент портфеля. Звичайноприйняття рішень з інвестування у той чи інший актив, тобто процес вибору іформування інвестиційного портфеля, містить наступні етапи: вибір інвестиційноїполітики, пошук привабливих об’єктів інвестування, формування інвестиційногопортфеля та управління інвестиційним портфелем.
Вибірінвестиційної політики полягає у формуванні мети інвестора, що ґрунтується наприйнятних для нього критеріях доходності, зростання, ризику та ліквідності,визначенні обсягів та термінів розміщення інвестиційних ресурсів і виборіпотенційних типів активів для включення в інвестиційний портфель відповідно дообраної стратегії та тактики поведінки інвестора.
Пошукпривабливих об’єктів інвестування передбачає визначення в певний термін часуактивів з привабливими інвестиційними якостями за допомогою методів технічногота фундаментального аналізу, комплексу економетричних моделей.
Етапформування інвестиційного портфеля містить визначення конкретних активів длявкладання коштів, а також пропорцій розподілу інвестиційного капіталу між цимиактивами на основі комплексу оптимізаційних моделей, які дозволяють сформуватиоптимальний для інвестора портфель, ґрунтуючись на прийнятному для ньогоспіввідношенні доходності і ризику. На першому етапі формування оптимальногоінвестиційного портфеля, коли інвестиційний капітал розподіляється за різнимитипами активів, тобто у різні сегменти ринку, доцільним є використанняматематичної моделі Г.Марковіца, де має місце задача квадратичної оптимізації,а вже при розподілі капіталу серед конкретних активів, які складають обранийсегмент ринку, як правило, використовується однофакторна модель Шарпа, девирішується задача лінійної оптимізації.
Колиінвестори диверсифікують свої портфелі, вони скорочують ступінь своєїпіддатності специфічному ризику фірми, тому ризик, на який варто звертати увагупри інвестуванні, це ринковий ризик. Модель оцінки капітальних (фінансових)активів вимірює піддатність ринковому ризику за допомогою ринкового коефіцієнтубета, який оцінює, скільки ризику додає даний актив до ринкового портфеля.Модель арбітражної оцінки та багатофакторні моделі дозволяють враховуватичисленні джерела ринкового ризику і оцінювати коефіцієнти бета для інвестиціївідносно до кожного фактору впливу, при цьому відмінність між моделями полягаєв тому, що модель арбітражної оцінки відмовляється від ідентифікації статистичнихфакторів, а в багатофакторних моделях вони замінюються спеціальнимимакроекономічними факторами, в результаті чого вихідна модель володієекономічною основою. Моделі регресії вимірюють ринковий ризик на основірезультатів аналізу характеристик фірми, які корелюють з високими доходами вминулому, таких, як, наприклад, мультиплікатор «балансова вартість/ціна».
Черезнеобхідність постійної адаптації до змін зовнішнього середовища дуже важливиметапом є управління інвестиційним портфелем, що являє собою набір дій,направлених на зміну його внутрішньої структури, пов’язаних з тим, що черездеякий час цілі інвестування можуть змінитися або може відбутись змінаінвестиційних характеристик компонентів портфеля, в результаті чого поточнийпортфель вже не буде оптимальним. Управління інвестиційним портфелем вимагаєздійснення різноманітних фінансово-економічних розрахунків, пов’язаних зпотоками грошових коштів у різні періоди часу.
Оцінкаефективності інвестиційного портфеля здійснюється за допомогою методичного інструментаріюінвестиційної оцінки. Один з фундаментальних принципів інвестиційної оцінкиполягає в тому, що всі активи, як фінансові, так і реальні, можна систематичнооцінювати, використовуючи традиційні моделі оцінки, причому моделі оцінки,розроблені для фінансових активів, підходять також і для реальних активів,оскільки вони володіють кількома спільними характеристиками: їх цінністьвизначається створюваними ними грошовими потоками, невизначеністю, пов’язаноюіз ними, та очікуваним ростом цих грошових потоків. Але є й кілька серйознихвідмінностей між цими двома класами активів, зокрема відмінності у їхліквідності, типах інвесторів на кожному із ринків, а також у природі грошовихпотоків, що генеруються інвестиціями в ці активи, адже реальні інвестиції маютьобмежений термін існування та повинні оцінюватись з урахуванням цих обставин.На практиці використовується досить широкий круг моделей оцінки – віделементарних до багатофакторних, але виділяють три основних підходи до оцінки:оцінка дисконтованих грошових потоків, порівняльна оцінка та оцінка умовнихвимог.
Підхіддо оцінки через дисконтовані грошові потоки служить основою для побудови всіхінших і ґрунтується на правилі приведеної цінності, або вартості, згідно доякого цінність будь-якого активу являє собою приведену вартість всіх очікуванихв майбутньому грошових потоків, що створює даний актив, дисконтованих заставкою, що відповідає ступеню ризику дисконтуємих грошових потоків. Основнапроблема використання цієї моделі полягає у коректності оцінки величиниочікуваних грошових потоків, бо необхідно враховувати фактор ризику таневизначеності, пов’язаний з їх надходженням, а також у правильному визначенніставки дисконтування, щоб уникнути отримання помилково заниженої або завищеноїоцінки.
При порівняльнійоцінці, використання якої практикується дуже широко, цінність активувизначається на підставі аналізу ціноутворення подібних активів, де ціни наактиви, що порівнюються, представляються в стандартизованому вигляді шляхом їхконвертації в мультиплікатори прибутку, балансової вартості або специфічнісекторні мультиплікатори. Хоча в цій моделі використовується припущення, щоінші підприємства галузі теоретично можна зіставити з оцінюваним підприємством,а ринок в середньому правильно визначає ціни на ці фірми, складність увикористанні цього методу полягає в необхідності правильного використаннямультиплікаторів та виключення можливості зловживання ними, а також у виявленніподібних між собою підприємств на практиці, наприклад, через відмінності за такимипараметрами як потенціал росту, ризик та грошові потоки.
Оцінкаумовних вимог припускає використання моделі ціноутворення опціонів для виміруцінності активів, що мають характеристики опціону.
Вумовах в трансформаційної економіки України через низьку ефективністьзастосування математичного апарату в умовах нестабільності жоден з наведенихвище підходів не є абсолютно надійним. Тільки їх комбінація та критичний аналізможуть надати інформацію про доходність та надійність інвестування в той чиінший актив.
Існуютьрізні трактування категорії «фінансові інвестиції». Так, фінансові інвестиціїяк економічна категорія розглядаються в бухгалтерському і податковому обліку. Вбухгалтерському обліку визначення терміну «Фінансові інвестиції» та їхкласифікація наведені в П(С)БО 2 «Баланс». Відповідно до п.4 П(С)БО2, фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшенняприбутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигоддля інвестора. До таких активів, зазвичай, відносяться акції, облігації, іншіцінні папери (наприклад, депозитні сертифікати, казначейські зобов’язаннятощо), корпоративні права [4]. В податковому законодавстві наведене інше визначенняфінансових інвестицій, зокрема під фінансовими інвестиціями слід розумітигосподарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, ціннихпаперів, деривативів та інших фінансових інструментів [2]. Як бачимо, вбухгалтерському та податковому обліку визначення категорії «фінансові інвестиції»дещо не відповідають один одному за формою, проте за економічним змістомідентичні.
Вартістьфінансових iнвестицiй, більше ніж будь-яких інших активів підприємства, можезазнавати змін. У зв’язку з цим, для забезпечення достовiрностi iнформацiї, наведеноїу фiнансовiй звiтностi, необхiдно здiйснювати оцiнку фiнансових iнвестицiй надату балансу.
Cтаттею13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено,що звітним періодом для складання фінансової звiтностi є календарний рік. Проміжназвiтнiсть складається щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року ускладі Балансу підприємства і Звіту про фiнансовi результати. Баланспідприємства складається на кінець останнього дня кварталу (року) [1]. Томуiнвестицiї в загальному випадку переоцінюються чотири рази на рік.
Фiнансовiiнвестицiї на дату балансу оцінюються за наступними методами [6, с. 192]: засправедливою вартістю; за амортизованою собiвартiстю; за методом участі укапiталi. Ці методи оцінювання фінансових інвестицій застосовуються залежно відтого, в який об'єкт здійснено фінансову інвестицію. Розрізняють такі об'єктифінансового інвестування:
1) короткостроковіабо поточні фінансові інвестиції (портфель цінних паперів банку на продаж,тобто ЦП, а також внески до статутних капіталів підприємств, які придбані таутримуються банком з метою їх подальшого продажу протягом 12 місяців);
2) довгостроковіфінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення або понад 12місяців;
3) фінансовіінвестиції в асоційовані та дочірні компанії, які, у свою чергу, можуть бути якпоточними, так і довгостроковими [6, с. 193].
Розглянемокожен з методів оцінювання фінансових інвестицій. Оцінювання фінансовихінвестицій за справедливою вартістю, порядок якої встановлено пунктами 8 та 9П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», полягає в тому, що фінансоваінвестиція на дату балансу оцінюється за вартістю, що дорівнює сумі, за якоюможе бути здійснена реалізація фінансової інвестиції в результаті операції між обізнаними,заінтересованими та незалежними сторонами. Якщо справедливу вартість фінансовоїінвестиції достовірно визначити неможливо, вона відображається за собівартістюз урахуванням зменшення її корисності.
Оцінюванняфінансових інвестицій на дату балансу за амортизованою собівартістю, порядок якоївстановлено пунктом 10 П(С)БО 12, полягає в тому, що різниця між собівартістю тавартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується(зменшується) інвестором протягом періоду від дати придбання до дати їхпогашення за методом ефективної ставки відсотка. Сума амортизації дисконту або преміїнараховується одночасно з нарахуванням процента (прибутку від фінансових інвестицій),що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів з одночаснимзбільшенням балансової вартості фінансової інвестиції [5].
За методомучасті в капіталі (в порядку, встановленому пп. 12-14 П(С)БО 12) обліковуютьсяфінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії. При цьому балансовавартість фінансових інвестицій за методом участі в капіталі на дату балансупідлягає коригуванню згідно з П(С)БО 12 [5].
Під комплексноюоцінкою фінансового активу розуміють визначення його основних характеристик:ліквідності, ризиковості, дохідності тощо. При цьому насамперед підлягаютьвизначенню поточна вартість активу та реальна ставка доходу, яку він забезпечуєінвестору, або необхідна ставка доходу, яку фінансовий актив має забезпечитиінвестору відповідно до його ризиковості та ліквідності.
Оцінюванняфінансових активів здійснюється як на первинному, так і на вторинному ринках.На первинному ринку оцінювання полягає у встановленні такої ставки доходу зафінансовим активом, яка б відповідала ступеню його ризиковості, ринковимпроцентним ставкам, кредитному рейтингу емітента.
На вторинномуринку — це переоцінка фінансового активу, коригування йогоринкової ціни так, щоб фінансовий актив певного рівня ризику забезпечуваввідповідний рівень доходу.
Якщо CF і —грошовий потік за фінансовим активом за і-й період, п — кількість періодів допогашення фінансового активу, N — сума, яку одержить інвестор при погашенні,сумарний грошовий потік за активом можна обчислити за формулою
/>
CFівизначається сумою процентних чи дивідендних виплат за активом за період і. Длярозрахунку чи аналізу очікуваних грошових потоків зручно користуватись поняттямчасової осі, на якій відображено моменти надходження грошових коштів тавідповідні суми.
/>
Для визначеннятеперішньої вартості очікуваних грошових потоків по фінансовому активу потрібнорозрахувати теперішню вартість кожного із грошових потоків PVt (і =1, ..., п) з урахуванням періоду їх надходження, тобто
/>
/>
Теперішнявартість очікуваних грошових потоків за фінансовим активом відображає йогопоточну ринкову ціну, що встановлюється на ринку в результаті зрівноваженняпопиту і пропозиції на нього. Часто цю величину називають внутрішньою абодійсною вартістю активу. Розрахункову вартість визначає інвестор, маючи певніуявлення про необхідну ставку доходу, яку має забезпечити цей актив. Якщовнутрішня вартість, обчислена інвестором, більша від поточної ринкової вартостіактиву, інвестор вважає цей актив недооціненим ринком і інвестує кошти вкупівлю активу. Якщо внутрішня вартість менша від поточної ринкової вартостіактиву, інвестування коштів у цей актив інвестор вважає недоцільним. Те,наскільки точно буде обчислена внутрішня вартість, залежить від точностівизначення очікуваних грошових потоків за конкретним фінансовим активом.
Очікуванігрошові потоки за фінансовим активом можуть бути більш або менш визначені як завеличиною, так і за терміном надходження. Тому оцінювання очікуваних грошовихпотоків за активом полягає в обчисленні визначених або оцінюванні невизначенихгрошових потоків. В останньому випадку оцінюється не тільки величинаочікуваного грошового потоку, а і ймовірність його надходження.
До фінансовихактивів з чітко визначеним майбутнім грошовим потоком належать облігації, дляяких чітко визначаються величина і моменти процентних виплат, а також сума татермін погашення. В цьому разі залишається тільки проблема оцінюванняймовірності отримання грошового потоку. Для державних облігацій ця ймовірністьдуже висока; якщо це облігації підприємства, можуть виникнути проблемисвоєчасної виплати доходу, загроза банкрутства підприємства тощо.
Незважаючи на цеочікуваний грошовий потік для облігацій є практично завжди більш визначеноювеличиною, ніж майбутній дохід від акцій. Дійсно, майбутні дивідендні виплатизалежать і від отриманого корпорацією доходу, і від політики, що проводитьсяменеджментом корпорації, і від ринкової вартості активів корпорації, яка зчасом може суттєво змінитись.
Внутрішнявартість будь-якого фінансового активу може бути визначена як теперішнявартість очікуваних грошових потоків за ним, дисконтованих за процентноюставкою, що визначається ступенем ризику цього фінансового активу та поточнимиринковими процентними ставками. Якщо фінансовий актив є борговим зобов'язанням,ставка дисконтування визначається на основі існуючих процентних ставок затакими самими зобов'язаннями.
Ставкадисконтування відображає очікувану дохідність фінансового активу. Для борговихінструментів очікуваний дохід є також доходом при погашенні.
Реальнадохідність фінансових активів завжди коригується ринком. Дохідність активів, щоперебувають в обігу на вторинному ринку, насамперед визначається ринковимипроцентними ставками та ситуацією на ринку. При цьому дохідність фінансовихактивів з плаваючим доходом безпосередньо коригується ставкою доходу, щозмінюється відповідно до ринкових процентних ставок.
Дохідністьінструментів з фіксованим доходом коригується змінами в їх ринковій вартості.Так, при зростанні процентних ставок на ринку ринкова вартість борговихзобов'язань з фіксованим купоном буде зменшуватись, забезпечуючи інвесторувищий рівень доходу, ніж купонна ставка. При падінні процентних ставок на ринкуціни боргових зобов'язань з фіксованим купоном будуть зростати, забезпечуючиінвесторам рівень доходу, що нижчий від купонного. Однак у будь-якому разі,дохідність фінансового активу що перебуває в обігу на вторинному ринку,відповідає ринковій дохідності інших фінансових активів, що є в обігу в цеймомент на ринку і мають такий самий ступінь ризику та термін обігу, як данийфінансовий актив.
ОцінюванняоблігаційРинкова вартістькупонної облігації може бути оцінена на основі (13.8) за формулою
/>
де Сі— купонні виплати за і-й період; п — кількість періодів до погашення; N — сума,яку отримає власник облігації при її погашенні (як правило, дорівнюєномінальній вартості облігації); k0— дисконтна ставка, що дорівнюєіснуючій ставці за подібними зобов'язаннями та відображає дохідність припогашенні цієї облігації.
Формулу (13.9)використовують для оцінювання ринкової вартості облігації у разі, коли останнікупонні виплати щойно відбулися, а наступні будуть здійснені в кінці періоду(якщо виплати проводять щороку, наступні виплати мають відбутися через рік).
Якщо з моментуостанніх купонних виплат минуло ti днів, до наступних виплатзалишилося t днів, період становить Т днів (як правило, Т = 365), вартістьоблігації з фіксованим купоном С з достатнім ступенем точності може бутиобчислена за формулою
/>
Або
/>
/>
При цьому ціна,яку повинен сплатити інвестор власнику облігації при її купівлі, має бутибільшою від Р0на величину накопиченого процента I, що утворився заперіод з останньої виплати процентів до даного моменту, тобто за період t1= Т — t:
/>
Накопиченийпроцент I розраховують за формулою
/>
Приклад. Облігаціяз фіксованим купоном 11%, що сплачується раз на рік, буде погашена 01.12.06 р.за номінальною вартістю 1000 гр. од.
1. Оцінитиринкову вартість облігації після сплати за нею процентів 01.12.02 p., якщодохідність А0подібних облігацій, що перебувають в обігу в даниймомент на ринку, становить 9%. Наступні купонні виплати за облігаціями будутьздійснені через рік.
2. Яку сумуповинен сплатити інвестор власнику облігації при купівлі її 05.05.03 p., якщоостанні купонні виплати відбулися 01.12.02 p., ринкова дохідність подібнихоблігацій, що перебувають в обігу в цей момент на ринку, становить 12% ?
3. Якудохідність забезпечить облігація інвестору, якщо вона придбана 01.12.02 р.після сплати за нею процентів за ринковою ціною 980 гр. од.?
4. Чизабезпечить ця облігація інвестору дохідність на рівні 11,5%, якщо придбати їїза ринковою ціною 990 гр. од. 01.12.02 р. після сплати за нею процентів?
1. Очікуванігрошові потоки за цією облігації складаються з чотирикратних купонних виплат урозмірі 110 гр. од. та суми 1000 гр. од., яку отримає власник облігації01.12.06 р. при її погашенні.
/>
Для оцінюванняринкової вартості облігації потрібно дисконтувати грошові потоки на дату01.12.02 р. за ставкою k0= 9%, яка визначає дохідність подібнихоблігацій, тобто:
/>
При P0= 9% ринкова вартість облігації становить 1064,79 гр. од.
2. Для того щобвизначити ціну продажу облігації на ринку 05.05.03 p., коли з моменту останніхкупонних виплат минуло 155 днів, а до наступних виплат залишилося 210 днів,треба розрахувати теперішню вартість очікуваних грошових потоків за облігаціямиза формулою (13.11) та обчислити накопичений власником облігації за 155 днівпроцент /:
/>
Придбати такуоблігацію на ринку можна згідно з (13.12) за ціною р0=970,74 + 46,71 = 1017,45 гр. од., що компенсуєїї попередньому власнику втрати від володіння облігацією протягом 155 днів безможливості отримати наступні купонні виплати.
3. Длявизначення очікуваної дохідності облігації при відомій її ринковій вартостіслід розв'язати рівняння (13.13) відносно k0, тобто
/>
Рівняння такоготипу мають аналітичний розв'язок лише в окремих випадках. Наведене рівняннярозв'язується за допомогою фінансового калькулятора або комп'ютера. Розв'язкомрівняння є процентна ставка k0= 0,1165, або &0=11,65%Якщоінвестор придбає облігацію 01.12.02 р. після сплати по ній процентів за ціною980 гр. од., вона забезпечить йому дохідність на рівні 11,65%, що на 0,65% вищевід купонної ставки.
2. Аналіз інвестиційних альтернатив
2.1 Визначенняпочаткових параметрів інвестиційних альтернативТаблиця 2.1 Вихідні дані
Вхідні дані Поточній рік І-й проект ІІ -й проект Вартість лініі, млн. грн. 1,84 2,64 Гранично песимістичний прогноз цін, грн. 5,8 29,2 Помірно песимістичний прогноз цін, грн. 15,8 39,2 Найбільш ймовірна ціна, грн. 25,8 54,2 Помірно оптимістичній прогноз цін, грн. 30,8 69,2 Гранично оптимістичній прогноз цін, грн. 35,8 74,2 Напіфабрикати, сировина, матеріали, млн. грн. 0,36 3,34 Паливо та енергія, млн. грн. 0,66 2,94 Річний фонд оплати праці, млн. грн. 0,98 1,94 Утримання та експлуатація обладнання, млн. грн. 1,16 1,94 Тривалість обігу обротних коштів, роки 0,72 0,19 Готова продукція, млн. грн. 55,80 54,2 Каса і дебетова заборгованість, млн. грн. -0,64 1,14 Плановий обсяг реалізації, тис.одиниць 342 208 Вартість авансованого капіталу, доли одиниці 24,58 Прогнозний темп інфляції, % 2,42 Процент по депозиту, % 39,58 Позиковий процент, % 67,58 2.2 Розрахунок аналітичних параметрівпоказників інвестиційних альтернативДо аналітичнихпоказників, що розраховуються, належать:
a) загальнанакопичена величина дисконтованих доходів;
b) чистаприведена вартість;
c) індексрентабельності інвестицій;
d) сумарнийNPV потоку, що повторюється;
e) нормарентабельності (внутрішня прибутковість) інвестицій;
f) термінокупності проекту;
g) коефіцієнтефективності проекту.
Загальнанакопичена величина дисконтованих доходів (PV) і чиста приведена вартість (NPV)розраховуються по наступних формулах:
/> (2.1)
/> (2.2)
Приобгрунтуванні переваги інвестиційного проекту слід враховувати, що:
якщо NPV ³0, то проект слід прийняти;
якщо NPV < 0проект слід відкинути як незадовільний.
Крім того, привиконанні операції дисконтування з метою визначення NPV коефіцієнтдисконтування слід скоректувати на індекс інфляції. Таке коректуваннявизначається таким чином:
r = r* х Iі, (2.3)
де r –скоректований коефіцієнт дисконтування («ціна» капіталу);
r* — коефіцієнтдисконтування;
Iі – індексінфляції;
r — спочаткузаданий коефіцієнт дисконтування. Наприклад, якщо передбачається здійсненняінвестиції виходячи з 40% річних, а інфляція складає 5% в рік, то в розрахункахвикористовуватиметься не 10% зростання капіталу, а інший показник, щовідрізняється від результатного на величину індексу інфляції, – 1,47 ( 1,4 х1,05).
Індексрентабельності інвестицій (PI), по суті, є слідством попереднього ірозраховується по формулі:
/> (2.4)
Очевидно, щоякщо:
PI ³1, то проект слід прийняти;
PI < 1, топроект слід відкинути.
На відміну відчистої приведеної вартості (NPV) індекс рентабельності є відносним показником.Завдяки цьому він дуже зручний для випадків з максимальним сумарним значеннямNPV.
Сумарний NPVпотоку, що повторюється, знаходиться по формулі:
/> (2.9)
1-й проект
NPV = 27,06 +27,06 / (1 + 1,47)5 + 27,06/ (1 + 1,47 )10 + 27,06/ (1 +1,47)15 = 27,06 (1+ 0,1457 = 0,0212 + 0,0031)= 31,66 млн.грн
2-й проект
NPV = 37,07 +37,07 / 1,474 + 37,07 / 1,478 +37,07 / 1,4712 +37,07 / 1,4716 = 37,07х (1 + 0,2142 + 0,0459 + 0,0098 + 0,0021) =47,15 млн.грн
Таким чином, врозглянутому прикладі переважно вибрати проект II– його сумарний NPV вище.
Під нормоюрентабельності інвестицій (IRR) або внутрішньою прибутковістю розуміютьзначення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту рівний нулю:
IRR = r, приякому NPV = f ® = 0.
Сенс розрахункуцього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає внаступному: IRR показує максимально допустимий відносний рівень витрат, якіможуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект повністюфінансується за рахунок позики комерційного банку, то значення IRR показуєверхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якогоробить проект збитковим.
В більшостівипадків підприємство фінансує інвестиційну діяльність за рахунок різнихджерел. При використанні позикових або привернутих джерел підприємство платитьза користування цими фінансовими ресурсами у формі відсотків, дивідендів. Цяплата називається «ціною» капіталу (СС). Підприємство може ухвалюватипозитивне інвестиційне рішення, якщо рівень рентабельності проекту (IRR) ненижчий за «ціну» позикового або привернутого капіталу, тобто якщо:IRR > CC, то проект слід прийняти; IRR =< CC, то проект слід відкинути;
Показник IRRрозраховується по наступній формулі:
IRR = r1 + [f(r1): ( f(r1) – f(r2) ] х ( r2 –r1), (2.5)
де r1 і r2 –значення табульованого коефіцієнта дисконтування. Для ілюстрації процедури розрахункупоказника IRR розглянемо перший проект:
Визначимозначення показника IRR для проекту, розрахованого на п’ять років, що вимагаютьінвестицій у розмірі 7.80 млн. грн. і що має передбачувані величини прибули12.20 млн. грн, 13.48 млн.грн., 15.03 млн. грн., 16.91 млн. грн., 16.23 млн. грн.відповідно щорічно.
Візьмемо двадовільні значення коефіцієнта дисконтування: r2 =10% і r1 = 20%. Всі розрахункипроведемо в таблиці 2.2:
Таблиця 2.2Розрахунокнорми рентабельності проекту I
Рік Грошовий потік, млн. грн. Розрахунок 1, r = 10% PV Розрахунок 2, r=20% PV 0-й -7.80 -7.80 -7.80 1-й 12.20 11.09 10.17 2-й 13.48 11.14 9.36 3-й 15.03 11.29 8.70 4-й 16.91 11.55 8.16 5-й 16.23 10.08 6.52 Разом 47.36 35.11У цій таблиці вграфові PV представлені дисконтовані значення грошових потоків відповідно покоефіцієнту 10% і 20%. Величина 47.36 отримана таким чином:
-7.80 + 11.09 +11.14 + 11.29 + 11.55 + 10.08 = 47.36
Аналогічноотримана величина 35.11 млн. у.о.
-7.80 + 10.17 +9.36 + 8.70 + 8.16 + 6.52 = 35.11
Тоді значенняIRR обчислюється таким чином:
IRR = 10% +47.36 / (47.36 — 35.11) / (20% — 10%) = 48.66%
Якщо проектінвестується за рахунок позикового або привернутого капіталу, то використанняцих засобів доцільне лише тоді, коли «ціна» капіталу не вище 48.66%.Привиконанні розрахунків в курсовій роботі як довільні значення коефіцієнтівтабуляції (r1 і r2) можна використовувати коефіцієнт рентабельності (як r2), щосклався, і «ціну» авансованого капіталу (як r1).Аналогічнорозрахуємо II проект:
Визначимозначення показника IRR для проекту, розрахованого на чотири роки, що вимагаютьінвестицій у розмірі 8.40 млн. у.о. і що має передбачувані величини прибули12.20 млн. у.о, 13.54 млн. у.о., 15.44 млн. у.о., 16.98 млн. у.о. відповіднощорічно. Візьмемо два довільні значення коефіцієнта дисконтування: r2 =10% і r1= 20%. Всі розрахунки проведемо в таблиці 2.3: У цій таблиці в графові PVпредставлені дисконтовані значення грошових потоків відповідно по коефіцієнту10% і 20%. Величина 47.36 отримана таким чином:
-8.40 + 11.09 +11.19 + 11.60 + 11.60 = 37.08
Аналогічноотримана величина 28.29 млн. у.о.
-8.40 + 10.17 +9.40 + 8.93 + 8.19 = 28.29
Тоді значенняIRR обчислюється таким чином:
IRR = 10% +37.08 / (37.08 — 28.29) / (20% — 10%) = 52.20%
Якщо проектінвестується за рахунок позикового або привернутого капіталу, то використанняцих засобів доцільне лише тоді, коли «ціна» капіталу не вище 52.20%.
Таблиця 2.3Розрахунокнорми рентабельності проекту II
Рік Грошовий потік, млн. грн. Розрахунок 1, r = 10% PV Розрахунок 2, r=20% PV 0-й -8.40 -8.40 -8.40 1-й 12.20 11.09 10.17 2-й 13.54 11.19 9.40 3-й 15.44 11.60 8.93 4-й 16.98 11.60 8.19 Разом 37.08 28.29При розрахункутерміну окупності не враховується чинник часу. Алгоритм розрахунку термінуокупності (РР) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів відінвестиції. Якщо дохід розподілений по роках рівномірно, то термін окупностірозраховується діленням одноразових витрат на величину річного доходу. Приотриманні дробового числа воно округляється у бік збільшення до найближчогоцілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то термін окупностірозраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція будепогашена наростаючим доходом. Загальна формула показника РР має вигляд:
РР =n, при якомуПрi > IC. (2.6)
Порядокрозрахунку цього показника простий, що і обумовлює широке застосування його напрактиці: коефіцієнт ефективності інвестицій (ARR) розраховується діленнямсередньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції і вимірюється увідсотках. Середня величина інвестиції визначається діленням початкової сумикапітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення термінуреалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщодопускається наявність залишкової або ліквідаційної вартості (RV), то її оцінкаповинна бути виключена:
/> (2.7)
Показник ARRпорівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, щорозраховується діленням загального чистого прибутку підприємства на загальнусуму коштів, авансованих в його діяльність (підсумок середнього балансу-нетто).
Підприємство вданий час має в своєму розпорядженні засоби для розширення бізнесу ідиверсифікації вкладень. З цією метою розглядається доцільність прямихінвестицій в іноземній валюті в зарубіжне підприємство. Можливі два варіанти,що відрізняються один від одного вартістю, тривалістю реалізації, а такожекономічними показниками.
Зносустаткування нараховується по методу прямолінійної амортизації; ліквідаційнавартість устаткування буде достатня для покриття витрат, пов'язаних здемонтажем лінії.
Виручка відреалізації продукції по роках прогнозується залежно від варіанту інвестиційногопроекту. Прогноз виручки приведений в початкових даних. Поточні витрати, тобтовитрати на експлуатацію лінії, в перший рік приведені в початкових даних. Уподальші роки експлуатації лінії передбачається, що поточні витрати щорічнобудуть рости на 14%.
Передбачається,що щорічно виручка від реалізації за першим проектом зростатиме в наступнихрозмірах: 2-й рік — на 10,5% щодо першого року; 3-год — на 11,5% щодо другогороку; 4-й рік — на 12,5 % щодо третього року; на 5-й рік прогнозується зниженнявиручки від реалізації на 4% щодо четвертого року; далі виручка знижуватиметьсящорічно на 2% щодо попереднього року.
Виручка відреалізації за другим проектом зростатиме в наступних розмірах: 2-й рік — на 11%щодо першого року; 3-год — на 14% щодо другого року; 4-й рік — на 10 % щодотретього року; на 5-й рік прогнозується зниження виручки від реалізації на 3,0%щодо четвертого року.
Ставка податкуна прибуток в кожному з даних проектів складає 25%.
Коефіцієнтрентабельності капіталу, що авансується, по фінансово-господарському положеннюпідприємства, що склалося, ставка дисконтування – 40%. Темпи інфляції 5%.Значення коефіцієнта рентабельності капіталу, що авансується, слід прийматиоднаковим для кожного з проектів.
Відповідно допрактики ухвалення рішень, що склалася, в області інвестиційної політики, атакож виходячи з можливих термінів отримання кредиту банку, керівництво банкуне вважає за доцільне брати участь в проектах з терміном окупності більшечотирьох років. Термін експлуатації проектів – відповідно 5 і 4 року.
Таблиця 2.4. Параметриумов реалізації інвестиційних проектів
1-й проект, млн. грн. 2-й проект, млн. грн. Величина первинних інвестицій Розмір виручки в 1-й рік Розмір поточних витрат Величина первинних інвестицій Розмір виручки в 1-й рік Розмір поточних витрат 7.80 12.20 5.6 8.40 12.20 4.1Розрахунокпоказників по роках дає можливість визначити такі основні показники, використовуваніпри ухваленні інвестиційних рішень, як чистий прибуток і чисті грошовінадходження (чистий грошовий потік).
Протерозраховані на цьому етапі показники не враховують тимчасових змін, тобторозрахунки виконані без урахування чинника часу. Облік чинника часу — це оцінкаприбутку проекту з урахуванням тимчасової вартості грошей. Врахувати тимчасовізміни вартостей дозволяє процедура дисконтування вартості. Дисконтуваннядозволяє визначити справжній грошовий еквівалент суми, яка буде отримана в майбутньому.
Розрахуноктерміну окупності проекту I: суманадходжень від реалізації за роки = 12.20 +13.48+ 15.03 = 40.71 < Первинніінвестиції = 44.62
Означає термінокупності проекту = 4 року
Таблиця 2.5Розрахунок початкових показників за першим проектом
Показники Значення по роках (i) 1 2 3 4 5 1. Об'єм реалізації, млн. грн. 12.20 13.48 15.03 16.91 16.23 2. Поточні витрати, млн. грн. 5.60 6.38 7.28 8.30 9.46 3. Знос, млн. грн. 1.56 1.56 1.56 1.56 1.56 4. Оподатковуємий прибуток, млн. грн. 5.04 5.54 6.19 7.05 5.22 5. Оподатковуємий прибуток, млн. грн. 28.83 32.23 40.26 46.13 33.48 6. Податок на прибуток, млн. грн. 7.21 8.06 10.06 11.53 8.37 7. Чистий прибуток, млн. грн. 21.62 24.17 30.19 34.60 25.11 8. Чисті грошові надходження, млн. грн. 30.54 33.25 40.33 44.80 35.13 9. Знаменник дисконтування в долях одиниці 1.40 1.96 2.74 3.84 5.38 10. Дисконтова ні чисті грошові потоки 21.82 16.96 14.70 11.66 6.53Розрахуноктерміну окупності проекту II: суманадходжень від реалізації за роки = 12.20 +13.54+ 15.44 = 41.18 < Первинніінвестиції = 53.09
Означає термінуокупності проекту = 4 року
Таблиця 2.6Розрахунок початкових показників за другим проектом
Показники Значення по роках (i) 1 2 3 4 1. Об'єм реалізації, млн. у.о. 12.20 13.54 15.44 16.98 2. Поточні витрати, млн. у.о. 4.10 4.67 5.33 6.07 3. Знос, млн. у.о. 2.10 2.10 2.10 2.10 4. Оподатковуємий прибуток, млн. у.о. 6.00 6.77 8.01 8.81 5. Оподатковуємий прибуток, млн. грн. 37.92 44.80 54.62 62.09 6. Податок на прибуток, млн. грн. 9.48 11.20 13.66 15.52 7. Чистий прибуток, млн. грн. 28.44 33.60 40.97 46.57 8. Чисті грошові надходження, млн. грн. 41.71 41.71 55.29 61.37 9. Знаменник дисконтування в долях одиниці 1.40 1.96 2.74 3.84 10. Дисконтовані чисті грошові потоки 29.79 24.24 20.15 15.98Таблиця 2.7 Аналітичніпоказники за проектами
Показник Значення 1-й проект 2-й проект Загальна накопичена величина дисконтованих доходів 71.67 90.16 Чиста приведена вартість 27.06 37.07 Індекс рентабельності інвестицій 160.65 % 169.83 % Сумарний NPV потоку, що повторюється 31.66 47.15 Норма рентабельності (внутрішня прибутковість) інвестицій 18.60% 1.34% Термін окупності проекту 4 4 Коефіцієнт ефективності проекту 1.49 1.76По критеріюмаксимуму чистої приведеної вартості найпривабливішим є другий інвестиційнийпроект, чиста приведена вартість якого складає 37.07 млн. грн.
Висновки
Розглянувши методикивизначення ефективності інвестиційних проектів, зазначимо, що основна увага акцентуєтьсяна оцінці ефективності інвестиційних проектів з позиції позичальника, до кінця невраховуючи інтересів кредитора. Такий однобічний підхід не може повною мірою оцінитипроект, який потребує залучення додаткових коштів, зокрема, кредитних. Враховуючизацікавленість банку в підтвердженні того, що грошові потоки інвестиційногопроекту забезпечать повернення кредиту та відсотків за ним, вважаємо задоцільне розглянути ще один показник – коефіцієнт покриття боргу DSCR (debt servicecoverage ratio). Цей коефіцієнт розраховується як співвідношення грошовихпотоків за проектом до суми платіжних зобов’язань за проектним кредитом [22].За різними типами проектів мінімальне значення цього коефіцієнта становить від1,3 до 2,0. Необхідно зазначити, що оцінка ефективності інвестиційних проектівє ключовим питанням як інвесторів, так і кредиторів. Разом з тим середнауковців-економістів та практиків немає єдиної думки щодо методології такої оцінки.Кожен фахівець використовує власну методику оцінки ефективності інвестиційного проекту.Відмітимо, що таке розмаїття різних методик не спрощує процес оцінювання ефективностіінвестиційних проектів.
Застосування прогресивнихзахідних методів оцінки кредитоспроможності українських позичальників є недостатньоадекватно прийнятною системою через те, що суб’єкти підприємницької діяльності працюютьв умовах перехідного періоду. Це вимагає від банківських фахівців створення власноїметодології оцінки інвестиційної кредитоспроможності підприємств, яка уможливлювалаб отримання якісного майнового забезпечення (проекту) і проведення якісного аналізуінвестиційної привабливості позичальника. На підставі проведеного аналізуінвестиційних розрахунків можна зробити висновок про більше інвестиційнупривабливість другого проекту, чиста приведена вартість якого складає 37.07млн. грн.
Список використаних джерел
1. Балацький О.Ф., Теліженко О.М., СоколовМ.О. Управління інвестиціями: Навч. посібник. – 2-е вид., перероб. і доп. –Суми: ВТД «Університетська книга», 2004.– 232 с.
2. Бланк И.А. Основы инвестиционногоменеджмента. Т.1. – К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2001. – 536 с.
3. Воркут Т.А. Проектний аналіз. – Навч.посібник. – К.: Український центр духовної культури, 2000. – 440 с.
4. Гойко А.Ф. Методи оцінки ефективностіінвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації. – К.: ВІРА-Р, 2002. – 320 с.
5. Зимин И.А. Реальные инвестиции: Учеб. пособие.– М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ», Издательство«ЭКМОС», 2000. – 304 с.
6. Игонина Л.Л. Инвестиции: Учеб. пособие /Под ред. д-ра экон. наук, проф. В.А. Слепова. – М.: Экономистъ, 2003. – 478 с.
7. Идрисов А.Б. Планирование и анализ эффективностиинвестиций. – М.: Pro-invest consulting, 2005. – 160 с.
8. Катасонов В.Ю., Морозов Д.С., ПетровМ.В. / Под общ. ред. В.Ю. Катасонова. Проектное финансирование: мировой опыт и перспективыдля России. – М.: Анкил, 2001. – 312 с.
9. Кобиляцький Л.С. Управління проектами:Навч. посібник. – К.: МАУП, 2002. – 200 с.
10. Крутик А.Б., Никольская Е.Г. Инвестиции иэкономический рост предпринимательства. – Серия «Учебники для вузов.Специальная литература». – СПб.: Лань, 2000. – 544 с.
11. Мазур И.И., Шапиро В.Д., Ольдерогге Н.Г.Управление проектами: Учеб. пособие. – 2-е изд. / Под общ. ред. И.И. Мазура. –М.: Омега-Л, 2004. – 664 с.
12. Методические рекомендации по оценкеэффективности инвестиционных проектов: Офиц. изд. – М.: Экономика, 2000.– 421с.
13. Пересада А.А. Управління інвестиційнимпроцесом. – К.: Лібра, 2002. – 472 с.
14. Пересада А.А., Майорова Т.В. Інвестиційнекредитування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 271 с.
15. Попов В.П., Семенов В. П. Организация и финансированиеинвестиций. – СПб.: Питер, 2001. – 224 с.
16. Савчук В.П., Прилипко С.Н., Величко Е.Г.Анализ и разработка инвестиционных проеков. – К.: Абсолют-В, Эльта, 2003. – 234с.
17. Турбина К.Е. Инвестиционный процесс и страхованиеинвестиций. – М.: Анкил, 2005. – 350 с.
18. Тян Р.Б., Холод Б.І., Ткаченко В.А. Управлінняпроектами: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 224 с.
19. Янковский К.П., Мухарь И.Ф. Организацияинвестиционной и инновационной деятельности. – СПб.: Питер, 2001. – 448 с.