Реферат: Прогнозування, планування, регулювання діяльності підприємства

Рефератна тему:

«Прогнозування,планування, регулювання діяльності підприємства»

План

1. Прогнозуваннярозвитку підприємства

2. Методологічні основипланування

3. Стратегіярозвитку підприємства

4. Тактичне іоперативне планування

1.Прогнозування розвитку підприємства

Прогнозування(передбачення) – це спроба визначити стан будь-якого явища або процесу вмайбутньому.

Прогнозування –це процес складання прогнозу, тобто це наукове обґрунтування можливихкількісних і якісних змін стану діяльності підприємства в майбутньому.

Основні принципипрогнозування:

1.Цілеспрямованість– тобто опис поставлених задач

2. Системність –будування прогнозу згідно послідовності дій

3. Науковаобґрунтованість – тобто обґрунтування об’єктивних законів розвитку суспільства,а також використання світового досвіду.

4 Багаторівневийопис  — опис кожного об’єкту як елементу складної системи.

5. Інформаційнаєдність

6. Адекватність об’єктивним закономірностям розвитку, тобто виявлення тенденцій розвиткуоб’єкту.

7.Альтернативність – можливі варіанти розвитку об’єкту.

В залежності відджерел інформації  технології її обробки і одержуваних результатів, всіекономічні методи прогнозування  поділяються на дві великі групи:

— фактографічніметоди;

-  евристичні

Фактографічніметоди – це методи, які базуються на фактичних даних. Фактографічні методиподіляються на метод екстраполяції  — тобто це припущення про незмінність чинників,що визначають розвиток об’єкту дослідження  тобто суть цього методу полягає врозповсюдженні закономірностей розвитку об’єкту у минулому на його майбутнє.

Методкореляційно-регресійного аналізу, який полягає у пошуку математичних формул, вяких встановлюються залежність будь-якого показника від іншого (парнакореляція), або групи інших показників  (множинна кореляція).

Евристичніметоди  передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічнихприйомів в свою чергу евристичні методи поділяються на дві групи:

- інтуїтивніметоди;

- аналітичніметоди прогнозування

До інтуїтивнихметодів відноситься метод експертної оцінки, який використовується у разівідсутності достатньої статистичної інформації. В його основу покладено збірнеобхідної інформації, шляхом анкетування, після чого ця інформаціяаналізується і відповідно в залежності від того оцінку інформації дає однаособа або група. Виділяють два підходи в оцінці інформації:

- індивідуальнаоцінка;

- груповаоцінка.

Метод «мозковоїатаки» який є різновидом методу групових експертних оцінок і зводиться дотворчої співбесіди певної групи експертів шляхом проведення дискусій.

Аналітичніметоди:

- методморфологічного аналізу, який заснований на дослідженні всіх можливих варіантіврозвитку підприємства в майбутньому виходячи із закономірностей його розвитку

- Методпобудови «дерева цілей» — застосовується з метою розбиття основних задач на підзадачі.

- Методоптимізації – який побудований на основі аналізу максимально можливої кількості чинників пов’язаних із виробництвом та фінансово-економічнимипоказниками.

2.Методологічні основи планування

Як і привизначенні що таке прогнозування, ми спочатку дамо визначення категорії «план»,тобто що таке «план», а потім дамо визначення категорії «планування»

План – це той або інший варіантвикористовування ресурсів підприємств, які є предметом планування.

А процесскладання плану є плануванням підприємства.

Основна метапланування – це оптимізація використовування ресурсів для досягненнянайвищого ефекту від їх споживання.

Забігаючи вперед,відзначу, що існує декілька видів планування – це

- перспективне,яке підрозділяється на стратегічне (від 5 до 20 років) і середньострокове (від1 до 5 років);

- тактичнеабо поточне планування (до 1 р);

- оперативно-виробничепланування.

Так от,перспективне планування слід відрізняти від прогнозування.

Прогнозування єодним з етапів перспективного планування, тобто на мікрорівні, при складанністратегічних планів можуть прогнозуватися рівень цін, вартість робочої сили, об’ємпродажів і частка ринку, прибуток і рентабельність, необхіднікапіталовкладення, ризик і т.д.

Процес плануванняздійснюється на наступних принципах планування – це: 1. цільова спрямованість,тобто вибір і обґрунтовування цілей підприємства. Це початковий пунктпланування.

В загальномувипадку виділяють наступні основні цілі:

 -господарсько-економічні та

— виробничо-технологічні – ці дві цілі пов’язано з чітким визначеннямноменклатури і необхідної кількості випуску продукції належної якості;

— науково-технічні– здійснюються за допомогою постійного поліпшення продукції і оновленнятехнічної бази виробництва через упровадження досягнень НТП;

— соціальна мета– зводиться до задоволення матеріальних і духовних потреб працівниківпідприємства;

— екологічна – дозабезпечення виробництва екологічно безпечної (чистої) продукції.

2. принципсамостійності, який вимагає, щоб планування охоплювало:

— всі сферидіяльності підприємства;

— всі тенденції,зміни і зворотні зв’язки в його системі.

3. принципбезперервності означає:

— взаємоузгодженість різнотермінових планів (довго-, середнє, короткострокових);

— своєчаснекорегування перспективних і поточних планів;

4. принципоптимальності використання застосувуємих ресурсів орієнтує на:

— облік вимогкон’юнктури ринку;

— упровадженнядосягнень науково-технічного і організаційного прогресу;

— повнуреалізацію резервів кращого використання ресурсів.

5. принципзбалансованості, припускає:

— необхідне ідостатнє кількісне співвідношення між розділами і показниками плану;

— узгодженістьміж необхідними і наявними ресурсами.

6. адекватністьсистеми планування умовам діяльності об’єктів вимагає постійного перегляду іполіпшення методів планування, організація самого процесу розробки планівпідприємства.

Формипланування, якінабули найбільшого поширення.

- Директивепланування припускає вживання командно-адміністративних методів дії дляреалізації намічених цілей і задач.

- З цієюметою видають нормативні документи, обов’язкові для виконання – закони, лакиза,розпорядження, ф контролюють їх практичну реалізацію. Це плануваннявикористовують при здійсненні ряду найважливіших стратегічних програм.

- Індикативнепланування  припускає розробку найважливіших параметрів розвитку економіки, алене як обов’язкові для виконання директиви, а як орієнтири.

Залежно відтривалості планового періоду планування може бути:

- перспективним;

- поточним.

Перспективнепланування на підприємстві є:

— довгостроковимабо стратегічним (від 5 до 20 років) і;

— середньостроковим (від 1 до 5 р).

Довгостроковийплан виражає переважно стратегію розвитку підприємства.

Середньостроковийплан  — це, власне, стратегічний план, який деталізується, на перші рокидіяльності підприємства.

Найважливішимискладовими цього плану є:

- детальнахронологізація проектів

- повнаноменклатура продукції

- конкретніінвестиційні і фінансові показники.

Межа міждовгостроковим і середньостроковим планами дуже умовна і неоднозначна

Тривалістьпланового періоду залежить від:

- умовдіяльності  підприємства

- йогогалузевої приналежності

- загальноїекономічної ситуації в країні

- достовірностіпервинної інформації

- якості їїаналітичної обробки і т. п.

Поточнепланування (або тактичне) (до 1 року) полягає в розробці планів на більшкороткі періоди (рік, квартал, місяць).

Оперативно-календарнепланування – завершує ланку в системі планування. Основна його задача –конкретизація показників тактичного плану з метою організації повсякденноїритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів.

Методипланування на підприємстві.

1.програмно-цільовий метод  ґрунтується на виборі реально поставленої метифункціонування підприємства і розробки для нього декількох варіантіввзаємопов’язаних економічних і соціальних  програм розвитку.

 Плануванняздійснюється по логічній схемі: цілі-шляхи-способи- засоби.

Цей методприпускає різноманіття цілей: науково-технічних, організаційно-економічних,екологічних і ін..

При розробціпланів всі ці цілі перехрещуються, знаходяться в певних взаємозв’язках іспіввідношеннях. Тому необхідно зіставити програми, підготовлені з урахуваннямрізних цілей.

2.розрахунково-конструктивний метод припускає визначення показників плану насонові розрахунків, заснованих на тій інформації що мається про взаємозв’язокоб’єктів, що становлять планову систему.

Прикладом йоговживання є розрахунок технологічних карт в рослинництві, коли планові показникивизначають виходячи з наявних матеріальних, трудових і інших ресурсів ітехнологій з урахуванням особливостей підприємства і минулого досвіду.

3. Нормативнийметод припускає

 Розрахунокланових показників виходячи з існуючих техніко-економічних норм і нормативів.

Норма – ценауково обґрунтована величина економічного показника. При плануваннівиробництва найважливіше значення мають норми витрат матеріальних ресурсів, нормивитрат праці і заробітної платні, технологічні норми, визначені технологічнимипроцесами.

Під нормативамирозуміють регламентовані величини для розрахунку економічних показників. Такиминормативами є: величина податкових платежів, величина амортизаційнихвідрахувань. В більшості випадків нормативами регламентуються органи державноївлади.

4. Балансовийметод припускає розрахунок планових показників на основі зіставленняприбуткової і витратної частини якого-небудь ресурсу.

В загальномувигляді плановий баланс виражається рівністю між сумою, що включає величинуресурсу на початок планового періоду і його приходом протягом цього періоду, ісумою, що включає витрати ресурсу за цей же час і його залишок на кінецьперіоду:

Початковийзалишок+прихід=Витрата+Кінцевий залишок.

Маючи інформаціюпро будь-які 3-і складові балансу, можна без праці обчислити будь-яку.

5. Моделювання.Сутність цього методу полягає в створенні такого аналога планового процесу, вякому відображені всі найважливіші, з погляду дослідження, властивості даногопроцесу і опущені його другорядні риси.

Звичайно такімоделі є формалізованим описом досліджуваного економічного об’єкту у виглядіматематичної залежності і відносин.

3.Стратегія розвитку підприємства і бізнес-планування

 

Стратегічнепланування

В умовах ринковоїекономіки досягнення однієї і тієї ж мети можливе за допомогою різних методів іспособів.

У зв’язку з цим,виникає питання: як намічена мета може бути практично реалізована і задопомогою яких способів.

Намагаючись дативідповідь на поставлене питання, кожне підприємство повинне розробляти деяківаріанти стратегії.

Термін«стратегія» походить від грецького слова, яке складається – 2-х частин: «stratos» — військо і «ago» — веду. Тобто за походженням цевійськовий термін, який позначає «вести військо».

Щодо економічноїсфери діяльності цей термін був введений в 60-70-х роках XX сторіччя у зв’язку із загостреннямконкурентної боротьби. Саме тоді сфера економічної діяльності почала нагадувативійськове поле дій.

Таким чином, векономічній сфері термін «стратегія»  — це генеральна програма діяльностіпідприємства, в основі якої лежить:

- визначенняосновних довгострокових цілей і задач;

- розробканапрямів його діяльності;

- визначеннянеобхідних ресурсів для досяг6нення поставлених цілей і порядку їх виконання.

Стратегія – цегенеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємствапроблеми, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення.

Стратегія – цесистема управління, яка передбачає довгострокові цілі.

За своїм змістомстратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічногопланування.

Стратегічнепланування – це процес здійснення сукупності систематизованих івзаємоузгоджених робіт з визначенням довгострокових (на певний період) цілей інапрямів діяльності підприємства.

Стратегічнепланування здійснюється поетапно. До основних етапів відносяться наступні:

Етапистратегічного планування

1. визначеннямісії (головної мети) підприємства;

2. формуваннястратегічних цілей (формуються виходячи із загальної місії підприємства).

3. діагностичнийетап стратегічного планування – це наліз зовнішнього і внутрішнього середовища,тобто оцінка актуальності і реальності місії і цілей.

4. вибіргенеральної стратегії;

5. аналізстратегічних альтернатив;

6. розробкафункціональних і ресурсних субстратегій;

7. упровадження,контроль і оцінка результатів.

Тепер розглянемопослідовно всі етапи стратегічного планування.

1. Місіяпідприємства – це мета, для якої фірма творена і яка повинна бути досягнута вплановому періоді.

Необхідністьмісії була визначена відомими керівниками. Приклад: Генрі Фордвизначив місію компанії «форд» як надання людям дешевого транспорт. При цьомувін затверджував, що якщо це хтось здійснить, то прибуток, навряд чи пройдемимо нього.

Як бачимо, місіяпідприємства об’єднує в собі як зовнішні, так і внутрішні задачі, які воноповинно виконати протягом всього періоду своєї діяльності.

А саме, місіякомпанії «форд»  — це надання людям дешевого транспорту (зовнішня мета), зприбутком для своїх акціонерів (внутрішня мета).

2. На основімісії формуються стратегічні цілі підприємства.

Залежно відзовнішніх і внутрішніх чинників, ці цілі можуть бути різними. Всюрізноманітність цілей можна класифікувати по наступних ознаках:

1. зазмістом і напряму цілей  — економічні, соціальні, власні;

2. пофункціональній сфері реалізації цілей  — маркетингові, фінансово-економічні,інвестиційні, інноваційні, організаційні.

3. по рівнюдосягнення – необхідні і бажані.

4. потимчасовому чиннику – перспективні, поточні;

5. повідношенню до головної мети – кінцеві і проміжні;

6. похарактеру оцінки – кількісні і якісні;

7. похарактеру інтересів  — цілі підприємства, мети суспільства.

3. Аналіззовнішнього і внутрішнього середовища.

Будь-якепідприємство функціонує в певному ринковому середовищі, яке називаєтьсязовнішнім середовищем. Тому аналіз завжди починається з аналізу зовнішньогосередовища.

До елементівзовнішнього середовища відносяться:

- бізнес — партнери

- клієнти,постачальники

- державніструктури.

 До чинниківзовнішнього середовища, які впливають на підприємство, відносяться:

Різновиди чинників Підвиди чинників Приклад Міжнародні 1.1 загальноекономічні

Циклічність розвитку;

Фінансова політика

1.2 стабільність міжнародної політики

Підписання міжнародних угод;

Міжнародний маркетинг

1.3 міжнародна конкуренція

Фінансовий стан зарубіжних партнерів;

Ліцензійна торгівля;

Організація спільних підприємств.

Національні 2.1 політичні

Стан фінансової системи;

Податкова політика;

Захист конкуренції;

Обмеження монополізму.

2.2 економічні і демографічні

Купівельна спроможність;
рівень доходів населення;

Підприємницька активність

Ринкові 3.1. психологія споживача Вибір споживача; Звичаї, традиції, Норми споживання 3.2. науково-технічні Конкурентоспроможність продукції; новизна конкуренції і технології. 3.3 форми конкуренції

Рівень витрат виробництва;

Якість продукції; Рівень маркетингу.

 

Після визначеннязовнішнього середовища, в якому прийдеться працювати підприємству, переходятьдо визначення внутрішнього середовища, тобто до визначення  свого місця наринку.

Іншими словами,аналіз внутрішнього середовища дозволяє побачити межі виробничих іреалізаційних можливостей підприємства і визначити сильні і слабкі сторонифірми.

Внутрішнєсередовище підприємства можна представити як сукупність 5-ти видів чинників.

Внутрішні чинникидіяльності підприємства

Вид чинника Чинник Конкурентна позиція підприємства

Мета підприємства;

Традиції, репутація, імідж;

Кваліфікація персоналу;

Частина ринку і стадія життєвого циклу

Принципи діяльності

Форми власності;

Організаційна структура управління;

Інноваційна політика;

Організація виробництва; Форми спеціалізації;

Диверсифікація виробництва.

Ресурси і їх використовування

Період виробничого циклу;

Рівень виробничих запасів;

Оборотні кошти.

Маркетингова стратегія

Товарна, цінова, реалізаційна політика;

Стратегічні цілі і прогнозування збуту.

Фінансовий менеджмент

Структура балансу;

Платоспроможність і ліквідність;

Вартість і структура капіталу; Інвестиційна привабливість;

Рівень прибутку і рентабельності

5.Вибір генеральної стратегії

 

Базова стратегіяяк генеральний напрям є основою стратегічного плану підприємства. Відповідно доциклу розвитку підприємства можна вибрати одну з таких базових стратегій:

- Стратегіязростання – характеризує намір підприємства збільшувати обсяги продажу,прибутку, капітальних вкладень і т. п.;

- Стратегіястабілізації – вибирають у разі діяльності підприємства при відчутнійнестабільності обсягів продажу і прибутків;

- Стратегіявиживання – суто оборонна стратегія, застосовують при глибокій кризіпідприємства.

6. аналізстратегічних альтернатив:

В рамкахвідповідній базовій стратегії можна вибрати одну з декількох можливих дій, якіприйнято називати стратегічними альтернативами (5-й етап стратегічногопланування).

 

Можливі стратегічні альтернативи підприємства на підставі базової його стратегії

Варіанти базової стратегії Критерії визначення характеру стратегії Стратегічні альтернативи 1. Стратегія зростання

1. Об’єм продажі

2.Дохід

3. Частка ринку

4. Швидкість росту

1. Інтенсифікація ринку: захоплення нових ринків, розширення своєї присутності географічна експансія

2. Диверсифікація: вертикальна, горизонтальна, попутна

3. Міжфірмова співпраця і кооперація

4. Зовнішньоекономічна діяльність

2. Стратегія стабілізації  (наступально-оборонна)

1. Дохід від об’єму продажу

2.Дохід від активів

3. дохід від акцій

4. швидкість пожвавлення діяльності

1. Економія: ревізія витрат, консультація, пожвавлення діяльності

2. Зсуви: зменшення витрат, відновлення доходу, активізація фінансової діяльності

3. Забезпечення стійкості: балансування на ринках, фінансова економія

3. Стратегія виживання (оборонна)

Критичний аналіз:

-  продуктів і ринків;

-  фінансового стану

-  управління

1. Перебудова маркетингової діяльності: вилучення товару з продажу

7. Розробкафункціональних і ресурсних субстратегій:

На основі базовоїстратегії розробляються стратегії окремих функціональних підрозділівпідприємства (субстратегії).

4.Тактичне і оперативне планування

 

Особливості ізміст тактичних планів.

Складання середнє– і короткострокових планів відноситься до тактичного планування діяльностібудь-якого підприємства.

Тактичнепланування по певних ознаках істотно відрізняється від стратегічногопланування.

Можна виділититри аспекти цієї відмінності.

Перший аспект –тимчасової: стратегічне планування пов’язано з рішеннями, наслідки якихвиявлятимуться протягом тривалого періоду; тактичні ж плани конкретизують ідоповнюють стратегічні.

Другий – пообхвату сфер впливу: стратегічне планування робить більш широкий і глибокийвплив на всі сторони діяльності підприємства, а тактичне планування є значноюмірою вузьконаправленим.

Третій –сутнісно-змістовний: якщо стратегічні плани обкреслюють місію і підлеглі ціймісії цілі діяльності підприємства, а також принципово важливі загальні засобидосягнення таких, то тактичні повинні чітко визначити всю сукупність конкретнихпрактичних заходів, необхідних для здійснення намічених цілей.

Короткостроковіплани розробляються на 1 рік.

Середньостроковіплани розробляються на період в декілька років для конкретизації, деталізаціїзавдань довгострокового стратегічного планування.

Можназатверджувати, що середньостроковий план – це кількісно певна на значний періодстратегія підприємства по всіх (або по найважливіших) субстратегіях.

Середнє – ікороткострокові плани взаємопов’язані; вони складаються за єдиною методологієюі мають приблизно однакову структуру (перелік розділів).

Характеристикатактичних планів передбачає також виділення показників (планових завдань)  попевних ознаках.

1. Поекономічному змісту показники діляться на:

- натуральні;

- вартісні.

 Натуральніпоказники необхідні для матеріально-речовинного виразу і обґрунтування плану:кількість продукції, що виготовляється, необхідні матеріали, устаткування іін..

Вартісніпоказники використовуються для характеристики загальних обсягів виробництва,темпів його розвитку, розмірів витрат, доходів і т. п.

 Між натуральнимиі вартісними показниками існує тісний зв'язок і залежність. Вартісні показникирозраховуються на основі натуральних, але одночасно, оперуючи узагальненоювартістю витрат і результатів, стимулюють раціональне використання ресурсі,зростання ефективності виробництва.

2. Поекономічному призначенню показники розділяються на:

- кількісні;

- якісні.

Першіхарактеризують абсолютні обсяги виробництва і споживчі ресурси: обсягипродукції, матеріалів, виробничі фонди, чисельність працівників і т. п.

Другі показуютьефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва:продуктивність праці, матеріаломісткість продукції, фондовіддача, собівартістьпродукції і т. п.

Розрізняють також

- абсолютні;

- відносніпоказники.

Першіхарактеризують те або інше явище абсолютно, без порівняння з іншимипоказниками. Зробити таке порівняння дозволяють відносні показники.

Наприклад,чисельність працівників як абсолютний показник дає інформацію про ступіньвикористання чинника живої праці, але якщо цей показник співвіднести з обсягомвиробництва або порівняти обсяг виробництва з чисельністю працівників, томатимемо відносний показник трудомісткості одиниці продукції або продуктивностіпраці одного працівника.

Системаоперативного планування.

Оперативнепланування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльностіпідприємств, а з іншого – засобом забезпечення поточного управліннявиробництвом.

В процесіоперативного управління здійснюється детальна прив’язка планів підприємства дойого підрозділів – окремим виробництвам, цехам, виробничим ділянкам, бригадам,навіть до робочих місць  — на невеликі проміжки часу (місяць, декаду, робочийтиждень, доба, зміну).

Оперативнепланування покликане забезпечувати ритмічну роботу підприємства, що особливоважливо для своєчасного виконання довгострокових зобов`язань.

Оперативнепланування об’єднує два напрями.

Перший напрям  — календарне планування, яке передбачає розробку планів-графіків виробництва;відвантаження продукції за добу, місяць і доведення їх до структурнихпідрозділів підприємства.

Другий напрямвключає роботи, необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю ірегулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва.

Цей напрямодержав назву диспетчеризації.

В процесіоперативного планування розв’язуються  наступні основні задачі:

— забезпечення виконанняплану виробничої діяльності (випуск планової продукції в заплановані терміни)при ритмічній роботі всіх підрозділів підприємства;

— встановленняоптимального режиму роботи підприємства, який сприятиме найефективнішому іповному використовуванню устаткування і робочої сили;

— максимальнескорочення тривалості виробничого циклу незавершеного виробництва.