Реферат: Виробнича програма підприємства
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ І ПРИЗНАЧЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ
РОЗДІЛ 2. КОРОТКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНАХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРА ВИРОБНИЧОГО ЦИКЛУ
РОЗДІЛ 4. ХАРАКТЕРИТСИКА МЕТОДІВ СТВОРЕННЯ ПЛАНІВГРАФІКІВ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ
РОЗДІЛ 5. РОЗРАХУНОК ТАКТУ, РИТМУ І ТЕХНОЛОГІЧНОГОЦИКЛУ ДЛЯ ПОТОКОВОЇ ЛІНІЇ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Вивченняпопиту зовнішнього та внутрішнього ринку на товари та послуги виконуються напідприємствах службами маркетингу, які проводять ринкові дослідження з допомогоювиставок, ярмарок та інших заходів, на яких виявляється попит на відповіднівироби і послуги, приймаються замовлення, укладаються договори на поставкутощо.
При визначеннівиробничих можливостей виконуються розрахунки наявних і потрібних виробничих потужностей,кількості працівників, матеріальних ресурсів.
При визначеннівиробничих можливостей виконуються розрахунки наявних і потрібних потужностей,кількості працівників, матеріальних ресурсів. На етапі формування виробничихпрограм й особливо її структури, тобто питомої ваги конкретних видів виробів чипослуг, необхідно виходити з основних економіко-теоретичних положень, суть якихполягає у тому, що можливий випуск продукції при повному й ефективномувикористанні ресурсів при даному розвитку технології характеризує кривавиробничих можливостей, на якій зображені альтернативні варіанти структурноїпрограми при повному використанні ресурсів.
При плануваннівиробничої програми необхідно використовувати теоретичні положення і матеріали,які наведені нижче:
- перспективнийплан виробництва продукції та послуг;
- прогнозпотреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змінринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількостіконкурентів;
- державнийконтракт і державне замовлення на продукцію підприємства;
- результатививчення поточного попиту на продукцію;
- договорина виробництво та поставку продукції, які складаються у результаті вільногопродажу виробів на оптових ярмарках;
- заходи зіспеціалізації і кооперування виробництва;
- заходи зізбільшення виробничих потужностей підприємства;
- дані прозалишки нереалізованої продукції у попередньому періоді.
Кожнепідприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державногоконтракту та державного замовлення, розмір яких встановлюються відповідно довиробничих можливостей підприємства і за згодою дирекції.
РОЗДІЛ1. ЗМІСТ І ПРИЗНАЧЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ
Важливимрозділом поточного плану є виробнича програма або план виробництва тареалізації продукції.
Виробничапрограма визначаєнеобхідний обсяг виробництва продукції у плановому періоді, який відповідаєноменклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу. Вона обумовлюєзавдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу вматеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо. Цейрозділ плану тісно пов’язаний із планом праці і заробітної плати, планом повитратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом.
Виробничапрограма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повиннабути виготовлена у плановий період і поставлена споживачам. Відображаючиголовне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планівпідприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності звиробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.
Основнимзавданнямвиробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякіснійпродукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніхресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завданняв процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватисянаступних вимог:
- правильневизначення потреби в продукції, що випускається, і обгрунтування обсягу їївиробництва попитом споживачів;
- повне ув’язуваннянатуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;
- обґрунтуванняплану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.
Виробничапрограма складається із 2-х розділів: плану виробництва продукції внатуральному (умовно-натуральному) вигляді та плану виробництва у вартісномувигляді.[17, с. 156]
В основу розробкивиробничої програми повинна бути покладена реальна потреба в конкретнійпродукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукціїзабезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів зарозгорнутою номенклатурою виробів.
Для того, щобвірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повиннабути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованоїпродукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу.
При плануваннівиробничої програми необхідно використовувати наступні матеріали:
- прогнозпотреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змінринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції цін, кількості конкурентівтощо;
- перспективнийплан виробництва продукції і послуг;
- державнийконтракт та державне замовлення на продукцію підприємства – якщо таке існує;
- результатививчення поточного попиту на продукцію;
- договорина виробництво та постачання продукції, які укладаються в результаті вільногопродажу виробів на гуртових ярмарках;
- заходищодо збільшення виробничих потужностей підприємства;
- заходищодо збільшення спеціалізації і кооперування виробництва;
- дані прозалишки нереалізованої продукції у попередньому періоді.
Послідовністьраціональної розробки виробничої програми зображена на рис. 1.1.
/>
Рис. 1.1. Схема планування виробничої програми
Підставоюдля визначення обсягу поставок конкретної продукції є портфель замовлень ігосподарські договори.
Обсяг випуску поокремих виробах обгрунтовується виробничою потужністю. У процесі такого обгрунтуванняна підприємствах з’являються внутрішньовиробничі диспропорції у завантаженніустаткування, розробляються шляхи їхнього усунення, а також заходи щодорозширення спеціалізації і кооперування виробництва.
Виходячи знатуральних обсягів постачань і виробництва, розраховується загальний обсягпродукції у вартісному вигляді: обсяг товарної продукції, валової продукції,реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції.
Розробка завданьіз випуску виробів у натуральному вигляді є найважливішою частиною роботи прискладанні виробничої програми. Важливість її визначається тим, що споживачампотрібна продукція визначених видів, здатних задовольнити наявні потреби. Наоснові виявлення цих потреб формується програма виготовлення конкретнихвиробів.[9, с. 324]
Плануваннявиробничої програми в натуральному вигляді передбачає:
- визначенняноменклатури й асортименту продукції, яка випускається;
- розрахунокпотреби в продукції, обсягу виробництва по календарних періодах року (уголовному плані) і обгрунтування планових обсягів виготовлення продукціївиробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.
В основупланування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва,яка містить натуральні та вартісні показники.
Натуральнимипоказниками виробничоїпрограми є обсяг чистої продукції в натуральних одиницях за номенклатурою іасортиментом.
Номенклатура – цеперелік назв окремих видів продукції, а асортимент – це різновид виробів умежах даної номенклатури. Натуральні показники представлені у фізичних одиницяхвиміру (штуки, тонни, метри).
Номенклатуравиробів підприємства може бути централізованою та децентралізованою.
Централізовананоменклатураформується шляхом укладання державних контрактів і державних замовлень.
Децентралізовананоменклатураформується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на своюпродукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладаннядоговорів поставок.
Значеннянатуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскількисаме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів упевних товарах із врахуванням якісної характеристики товарів.
Одним ізнайважливіших етапів розробки виробничої програми є визначення потреби вресурсах.
Основним методомвизначення цієї потреби є метод прямого розрахунку відповідно до питомихнорм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах праці розраховуєтьсяшляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові обсягивиробництва. Потреба в знаряддях праці (машини, устаткування) визначається,виходячи із передбачених обсягів робіт, виконуваних з їхньою допомогою, іпрогресивних норм продуктивності.
Поряд з цимвраховується потреба на капітальне будівництво, створення резервів і т.п.
Потреба впродукції погоджується з можливостями її виробництва. При цьому методи такого ув’язуваннямають свої особливості залежно від рівня планування. Головним засобом ув’язуванняпотреби і ресурсів є розробка матеріальних балансів.
Напідставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальніі місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання пономенклатурі і загальному обсязі продукції. У завданні по номенклатурівказується кількість найменувань виготовлених окремих видів продукції унатуральному вигляді. Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), я якихвстановлюється завдання цехам за номенклатурою, мають різний ступіньдеталізації для різних цехів і типів виробництва. Для випускаючих цехівпрограма складається за найменуванням та кількістю готових виробів відповіднодо плану виробництва підприємства. В одиночному і серійному виробництві длязаготівельних та обробних цехів номенклатурне завдання встановлюється,зазвичай, в комплектах деталей на сторону, виробах, вузлах. В умовах масовоговиробництва цим цехам планується випуск заготовок і деталей за окремиминайменуваннями.
Виробничапрограма кожного цеху обгрунтовується виробничою потужністю окремих групобладнання, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи та завантаження вмашино-годинах. Такі розрахунки дозволяють виявляти “вузькі місця” в цеху івжити заходів щодо усунення диспропорцій у завантаженні обладнання.[19, с. 451]
На основівиробничих програм цехів складаються плани виробництва для допоміжних,обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних,енергетичних цехів, транспортного господарства. Виробничі програми допоміжнихцехів розробляються відповідно до встановленої потреби і їхній продукції тапослугах.
Виходячи зпланів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапомпланування виробництва є доведення завдань із виконання окремих виробничихпроцесів та виготовлення продукції безпосередньо до бригад і робочих місць.
Кожнепідприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, виключаючи державнийконтракт та державне замовлення.
Державнийконтракт і державне замовлення формується на основіпропозицій міністерств і відомств – державних замовників. Фінансуваннядержавного контракту проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, адержавного замовлення – за рахунок власних коштів підприємства та організацій інаявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників (споживачів) тавиконавців за виконання державного контракту і державного замовленнявизначається укладеними договорами (контрактами) та законодавством України.
Системадержавного замовлення розповсюджена на всіх країнах з розвинутою ринковоюекономікою та не суперечить її принципам. Більше того, державне замовлення єпрестижним для підприємства і отримується, як правило, на конкурсній основішляхом проведення тендерів. Державне замовлення надається тим підприємствам,які забезпечують більш ефективне його виконання.
Виконавцідержавного контракту та державного замовлення забезпечують себематеріально-технічним ресурсами самостійно, шляхом укладання прямих договорівіз підприємствами-постачальниками та посередницькими організаціями.
Виробничапрограма є важливим розділом, на основі якого проводиться планування потребиматеріально-технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховуєтьсясобівартість, прибуток та інші фінансові показники.
Употочному плануванні виробнича програма складається, як правило, на рік. Вумовах динамічності внутрішнього та зовнішнього середовища розробляти виробничупрограму на довший період не доцільно. Тому процес підготовки до виконаннярічної виробничої програми починається з її розподілу по кварталах і місяцях.Оскільки ритмічність виробництва має виключно велике значення для підвищенняйого ефективності, покращення якості продукції і всієї роботи, необхідно більшдетально розподіляти річний обсяг виробництва та реалізації продукції покварталах і місяцях.
Розподілрічних завдань по кварталах (місяцях) необхідно здійснювати з врахуваннямнаступних факторів:
- збільшення випуску продукції за рахунок приросту іпокращення використання виробничих потужностей, а також за рахунок заходів,передбачених планом і інновацій;
- встановлених договорами строків поставки продукціїспоживачам;
- терміна введення в дію нових потужностей таобладнання;
- забезпечення рівномірного завантаження всіхвиробничих підрозділів;
- підвищення серійності (масовості) виробництва;
- кількості робочих днів у кожному кварталі;
- можливого вибуття основних виробничих засобів, атакож зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання;
- зняття з виробництва застарілих видів продукції,які не відповідають своїми техніко-економічними показниками сучасному рівнюрозвитку науки і техніки, і таких, що не користуються попитом, та їх заміна нанові;
- сезонності і змінності роботи;
- сезонності збуту продукції.
Оптимальнавиробнича програма – це програма, яка відповідаєструктурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати йогодіяльності за прийнятим критерієм.
Оптимізаціявиробничої програми проводиться з метою:
1. планування оптимальної структури номенклатурипродукції;
2. визначення максимально можливого обсягу виробництвапродукції та економічної межі нарощування виробництва.
РОЗДІЛ 2. КОРОТКАОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА
Запоріжжя євеликим індустріальним містом, у якому знаходиться ряд великих металургійнихзаводів гігантів, відомих не тільки на території Україні, але і за її межами.До числа таких заводів відноситься і завод ВАТ «Дніпроспецсталь». Електрометалургійнийзавод «ДСС» ім. А.Н. Кузьміна – ведуче підприємство на Україні по виробництвуякісної сталі і сплавів.
Завод побудований у рокипершої радянської п'ятирічки. Його будівництво в місті Запоріжжя обумовленебезпосередньою близькістю Дніпровської ГЕС ім. В.І. Леніна з дешевоюелектроенергією. 10 жовтня 1932 р. випущена перша плавка електросталі, що із'явилося початком біографії заводу. За період 76-ти літнього функціонуваннязаводу виплавлено більш 48 млн. т. стали, зроблено 26 млн. т. прокату, майже 19млн. т. холоднотягнутой сталі. У 1994 році на базі електрометалургійного заводу«Дніпроспецсталь» ім. А.Н. Кузьміна створене Відкрите Акціонерне Товариство. Зцього моменту на основі рішення Міністерства промисловості України (наказ № 98від 31.03.94 р.) ознаменований новий етап в історії розвитку підприємства. Метоюдіяльності товариства є одержання прибутку за рахунок наукової, виробничої іпідприємницької діяльності. Предметом діяльності ВАТ заводу «ДСС» є:
- виробництво і збут стали, прокату, металовиробіввиробничого і побутового призначення;
- зовнішньоекономічна діяльність;
- виробництво і збут с/г продукції;
- надання послуг іншим юридичним особам, населенню;
- торгівля продовольчими і промисловими товарами, утому числі авто, мототехнічними і запчастинами до них;
- внутрішні і міжнародні автомобільні перевезення.
Товариство євласником:
- майна,переданого йому засновниками й учасниками у власність;
- продукції,зробленої товариством в результаті господарської діяльності;
— отриманогоприбутку.
Майно товаристваскладається з основних і оборотних коштів, а також цінностей, вартість якихвідбита в балансі товариства. Статутний фонд товариства складає 5 643 908 грн.Статутний фонд розділений на 1075030 простих іменних акцій номінальною вартістю5,25 грн. Товариство має право змінювати розмір статутного фонду.
Завод «ДСС»містить у собі цехи:
— основні цехи(СПЦ –1, СПЦ – 2, СПЦ – 3, СПЦ – 5, ГКР);
- переробні(прокатний, ковальський, термічний, калібрований, ковальсько-пресовий,копровий);
— допоміжні (ЖДЦ,РМЦ-1, ЦПМ, ЦС і П, ЭРЦ, ЭСЦ, ЦПП, Цспр, цех іспитів, авто-цех РСЦ, ЦРМО).
Сталеплавильніцехи заводу оснащені основними дуговими електропечами. В основнихелектродугових печах виплавляються леговані, високолеговані сталі і сплави взлитках розважуванням 0,625 (15 т). Методом вакуумно-дугового переплавувиробляються жароміцні сплави, корозійно-стійкі, конструкційні, підшипникові йінші сталі в злитках розважуванням від 1 до 7 т. Методом електрошлаковогопереплаву, виробляються підшипникові, конструкційні, корозійно-стійкі й іншісталі в злитках розважуванням 1,2 ( 20 т).
ВАТ «ДСС»спеціалізується на виробництві прокату і кувань круглого перетину, а також,холоднотягнутой сталі і сталі зі спеціальною обробкою поверхні, усього близько1000 профіле-розмірів.
Найважливішим факторомдосягнення високого рівня конкурентноздатності, як відзначається в багатьохдослідженнях, залишається концентрація виробництва, що вплине на скороченнятенденції до утворення гігантських промислових об'єднань. Поряд з концентрацієюрівень конкурентноздатності буде визначатися такими факторами, як розвитоквиробництва нових видів продукції і стимулювання становлення нових потреб. Зними зв'язані тенденції продовження росту витрат на дослідницькі і досвідченірозробки, рекламу і маркетинг.
Це, насамперед,відноситься до постійного відновлення асортименту продукції, що випускається,невпинній розробці і швидкому освоєнню нових зразків виробів і одночасномунарощуванню продуктивності праці, підвищенню гнучкості виробництва, ефективності,зниженню усіх видів витрат. Особливе місце займає забезпечення стабільногоросту якості і надійності нових виробів при одночасному зниженні цін на новівиди продукції. Курс береться на підвищення виробничої, творчої віддачі йактивності персоналу при орієнтації на питоме скорочення чисельності виробничихі управлінських працівників. Усе це практично означає випуск як можна більшоїкількості нових, що користуються підвищеним попитом виробів, ціни на які будутьнижче, ніж у конкурентів, а якісні й експлуатаційні характеристики і надійність- вище. На найближчі 10-15 років багато великих компаній уже вибрали ту“чарівну паличку”, що, на їхню думку, дозволить у найкоротший термінзабезпечити умови для різкого підвищення рівня конкурентноздатності. Длярішення цієї задачі передбачається здійснити цілий комплекс технічних, іорганізаційно-управлінських заходів. Їхня реалізація і повинна визначати веськурс дій у доступному для огляду періоді.
Кінцевим результатомповинно стати створення виробничих систем нового покоління, що будуть працюватив режимі так званого нововведеного конвеєра. Суть цього підходу полягає в тім,щоб націлити підприємства, по-перше, на постійне впровадження у виробництвонових, більш зроблених виробів; по-друге, на неухильне скорочення усіх видіввитрат на виробництво продукції; по-третє, на підвищення якісних і споживчиххарактеристик при зниженні цін на вироби, що випускаються.
У 2006 роцісилами заводу, із залученням інститутів і науково-виробничих підприємствУкраїни і Росії, проводилося 19 договірних робіт з розробки і впровадженнянових видів продукції, передової технології, модернізації устаткування,упровадженню нової техніки. Через недолік коштів на рахунку заводу деякі роботибули перенесені на 2007 рік. Крім того, на заводі проведений ряд робіт зосвоєння нової продукції/нових марок, профілів, нових технологій, зособливими вимогами/.
До нихвідносяться:
1) розробка технології виплавкинизьковуглеродних конструкційних сталей типу 12Х1МФ, 17-16ХНЗМА й ін. іззастосуванням високовуглеродного феррохрому ФХ800, що скорочує витрату дорогогонизьковуглеродного феррохрому приблизно на 4% у порівнянні з діючоютехнологією;
2) розробка технологіївиробництва листових злитків ЭШП із використанням електродів власноговиробництва, що витрачаються, замість електродів, вироблених раніше накомбінаті «Запоріжсталь». Нова технологія за рахунок здешевленняелектродів, що витрачаються, дозволяє знизити собівартість 1 тонни стали марок22, 23Ш на 12%;
3) робота з упровадженняналивних футеровок замість цегельних сталерозливних ковшів для установок«пек-ківш» СПЦ № 3. У результаті впровадження даної роботи стійкістьковшів збільшена з 10-12 до 70 плавок;
4) заміна операції куванняпрокаткою на стані «950», що дозволило знизити собівартість металопродукції.У 2005 році освоєна технологія прокатки профілів до 250 мм, відкрита можливість виробництва прокату діаметром 285 мм. Отримано значну економію металу.
Здійснюєтьсявідновлення інформаційної діяльності шляхом довідково-інформаційногозабезпечення /ДІЗ/ фахівців роботи з науково-технічної інформації, пропаганді,рекламі й обміну досвідом. Що проводилося відповідно до системи, затвердженоїнаказом № 25 від 01.01.2004 р. директора заводу і сприяла підвищеннюефективності використання науково-технічних досягнень і запозиченого досвідупри забезпеченні по проблемних, поточних і перспективних питаннях виробництва, бібліотечногообслуговування працюючих підрозділів.
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРАВИРОБНИЧОГО ЦИКЛУ
Організаціявиробничого процесу в часі являє собою спосіб сполучення в часі основних,допоміжних й обслуговуючих процесів по переробці “входу” організації в її“вихід”. Найважливішим параметром організації виробничого процесу в часі євиробничий цикл виготовлення предмета праці, надання послуги або виконанняроботи від підготовчих операцій до заключних. Тривалість виробничого циклускладається з робочого часу й часу перерв (рис. 3.1).
/>
Рис. 3.1Структура виробничого циклу
Розглянемозміст окремих складових виробничого циклу. Робочий період виготовленняпредмета праці складається з часу технологічних операцій,транспортно-складських операцій і контрольних операцій.
У своючергу, час технологічних операцій складається з підготовчо-заключного йштучного часу. Підготовчо-заключний час затрачається на початку робочої змінина підготовку робочого місця, налагодження устаткування, пристосувань,установку інструментів і наприкінці робочої зміни на зняття пристосувань,інструментів. Цей час витрачається на партію оброблювальних протягом змінипредметів праці. Перерви в робочий час підрозділяються на природніпроцеси (сушіння, нормалізація після термообробки й інші операції, щопротікають без участі людини), організаційні перерви (очікування звільненняробочого місця, затримка поставки комплектуючих виробів і т.п.), регламентованіперерви (на обід, відпочинок). [21, с.268]
Довготривалість виробничого циклу виготовлення виробу в цілому розраховуєтьсяпісля побудови графіка протікання складного процесу зборки виробу й розрахункутривалості виробничих циклів виготовлення штучних деталей або їх партій. Цяробота виконується технологами. Наприклад, тривалість виробничого циклувиготовлення партії однойменних деталей визначається як сума по всіх операціяхпідготовчо-заключного часу, штучного часу (при цьому враховується одночасністьвиконання однієї й тієї ж операції на декількох робочих місцях, паралельністьвиконання всіх операцій, плановий коефіцієнт перевиконання норм виробітку),часу природних процесів, транспортування, контролю якості, перерв.
Основнимфакторами скорочення тривалості виробничих просів є:
- спрощення кінематичної схеми виробу, йогоконструкції, підвищення рівня блочності для виробів великосерійного і масовоговиробництва (простота конструкції – мірило розуму конструктора);
- спрощення й удосконалення технологічних процесіввиготовлення виробу;
- уніфікація й стандартизація складових частинвиробу, його конструктивних елементів, елементів технологічних процесів,устаткування, оснащення, організації виробництва;
- поглиблення подетальної, технологічної йфункціональної спеціалізації на основі уніфікації й збільшення програми випускувиробів і його складових частин;
- скорочення питомої ваги механічно оброблювальнихдеталей;
- аналіз дотримання принципів раціональноїорганізації виробничих процесів: пропорційності, паралельності, безперервності,прямоточності, ритмічності;
- механізація й автоматизація обліку часу,контрольних і транспортно-складських операцій;
- скорочення часу природних процесів шляхом заміни їхвідповідними технологічними процесами;
- скорочення міжопераційних перерв;
- збільшення питомої ваги технічно-обгрунтованих нормчасу, норм обслуговування, норм витрати ресурсів. Стимулювання економії часу йвиконання вимог по якості.
Організаціявиробничих процесів у часі грунтується на аналізі дотримання принципівпропорційності, безперервності, паралельності, прямоточності, ритмічності. Розглянемоці принципи.
Пропорційність – принцип, виконання якого забезпечує рівну пропускну здатність різнихробочих місць одного процесу, пропорційне забезпечення робочих місцьінформацією, матеріальними ресурсами, кадрами. Про принцип пропорційності вартопам’ятати при вирішенні будь-яких питань, тому що “швидкість ескадривизначається швидкістю найповільнішого судна”.
Безперервність– принцип раціональної організації процесів, обумовлений відношенням робочогочасу до загальної тривалості процесу:
Дбезп= Троб / Тц, (3.1);
Де: Троб– тривалість робочого часу;
Тц– загальна тривалість процесу, що включає простої предмета праці між робочимимісцями, на робочих місцях.
Паралельність – принцип раціональної організації процесів, що характеризує ступіньсполучення операцій у часі. Види сполучень операцій:
- послідовне;
- паралельне;
- паралельно-послідовне.
Коефіцієнтпаралельності визначається за формулою:
Кпар= Тцпар / Тцпосл(3.2).
Прямоточність– принцип раціональної організації процесів, щохарактеризує оптимальність шляху проходження предмета праці, інформації.Визначається за формулою:
Кіпр= Діопт / Діф 1 (3.3).
Ритмічність – принцип раціональної організації процесів, що характеризуєрівномірність їхнього використання в часі. Коефіцієнт ритмічності визначаємо поформулі:
Критм= />іф / />іи (3.4).
Одним зі шляхівполіпшення перелічених показників раціональної організації виробничих іуправлінських процесів є збільшення повторюваності процесів й операцій. У своючергу, методом збільшення повторюваності процесів є уніфікація і типізаціярізнохарактерних часткових процесів. Переваги збільшення повторюваностіпроцесів пов’язані з тим, що кінцеві результати в масовомувиробництві краще, ніж в одиничному.
Перерахованіпринципи раціональної організації процесів є основним чинником підвищенняорганізованості системи менеджменту, що характеризується ступенем кількісноївизначеності зв’язків (ентропією) між компонентами системи. Для зниженняневизначеності необхідно у всіх управлінських документах (планах, програмах,завданнях, стандартах, положеннях, інструкціях) чітко фіксувати зв’язки органів керування з керованими об’єктами. Зв’язки в системі менеджменту встановлюються після побудови дерева цілейдо 4 рівня, перекладу якісних вимог у кількісні.
Останнімчасом велика увага приділяється застосуванню в рамках оперативного регулювання(системи влади), що граничить із психологічними аспектами керування персоналом.
РОЗДІЛ 4. ХАРАКТЕРИСТИКАМЕТОДІВ СТВОРЕННЯ ПЛАНІВ ГРАФІКІВ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ
Виробничийпроцес – сполучення предметів і знарядь праці й живоїпраці в просторі й часі, що функціонують для задоволення потреб виробництва. Цескладне системне поняття, що складається із сукупності таких окремих понять:предмет праці, знаряддя праці, жива праця, простір, час, задоволення потреб.Розкриємо сутність деяких складових системного поняття “виробничий процес”(таблиця 4.1).
Таблиця 4.1
Складовісистемного поняття «виробничий процес»
Найменування поняття Сутність поняття Приклади по деяких галузях1. Предмет праці
Предмет, над яким працює людина для створення проміжного або кінцевого продукту з метою задоволення певних потреб Книга – для читача. Нормативи конкурентоспроможності майбутнього об’єкта, інформація, методи — для дослідника. Технічне завдання на розробку, креслення – для конструктора. Заготівка – для токаря. Інформація, методика – для економіста. Споруджуваний будинок – для будівельника.2. Знаряддя праці
Частина засобів виробництва або основного капіталу, за допомогою або коштами яких людина впливає на предмет праці Лабораторне устаткування, комп’ютер – для дослідника. Графобудівник, комп’ютер, система автоматизованого проектування – для конструктора. Верстат – для токаря. Стіл, комп’ютер – для економіста. Піднімальний кран – для будівельника. Машина – для шофера. Скальпель – для хірурга3. Жива праця
Безпосередньо працівник, що робить за допомогою знаряддя праця вплив на предмет праці з метою його перетворення й задоволення певних потреб Дослідник. Конструктор. Токар. Економіст. Будівельник. Шофер. Лікар4. Простір
Місце протікання виробничого процесу, одна з форм діалектичної єдності простору й часу Лабораторія – для дослідника. Робоче місце – для токаря. Територія й маршрут руху – для шофера. Операційна – для хірурга5. Час
Тривалість виробничого процесу, одна з форм діалектичної єдності простору й часу Тривалість лабораторних випробувань надійності двигуна. Штучний час обробки деталі. Час знаходження машини в шляху. Тривалість хірургічної операції.6. Задоволення потреб
Виготовлення продукції, надання послуги або виконання роботи для задоволення певних потреб відповідно до планового документа або особистою ідеєю Робота вченого над новою ідеєю, монографією. Виконання науково-дослідною організацією програми підвищення конкурентоспроможної машини. Виконання будівельною організацією оперативно-календарного плану. Виконання токарем змінно-добового завдання. Виконання консалтинговою фірмою контракту по аналізі конкурентних переваг організаціїВиробничіпроцеси поділяються на такі види (рис. 4.1).
/>
Рис. 4.1Класифікація виробничих процесів
Повертикалі виробничі процеси можуть протікати на робочому місці, у підрозділі йміж підрозділами організації.
Відзначимо,що даний розподіл носить не геометричний, а організаційний характер. Погоризонталі виробничі процеси показані у вигляді “мотрійки”: організація,підрозділи, робочі місця. Розглянемосутність і особливості видів виробничих процесів (таблиця 4.2).
Таблиця 4.2
Найменування процесу
Сутність процесу
Приклади
Підготовчий етап основного процесу
Процес підготовки живої праці в просторі і часі і знаряддя праці для перетворення предмета праці в корисний продукт. Процеси по різанню металу, штампуванню заготовок, їхнього виливку в заготівельних цехах машинобудівного заводу і т.п. підготовка дослідником робочого місця для проведення експериментів. Підготовка машини й документації для виконання транспортних послуг.Перетворюючий етап основного процесу
Процес перетворення предмета праці шляхом зміни його форма і/або розмірів, фізичних і/або хімічних властивостей, зовнішнього вигляду, виду з’єднання з іншими предметами праці, характеристик і/або показників, стану і/або потенціалу відповідно до планового документа або творчим задумом. Виготовлення токарем деталі для машин із прутка або штампування. Проведення дослідником лабораторних випробувань по перевірці деталі на міцність. Перевірка шофером вузлів вантажного автомобіля відповідно до виробничого завдання.Заключний етап основного процесу
Процес підготовки перетвореного предмета праці до придбання їм форми товару для відправлення або здачі замовникові (комісії). Збирання, випробування, сертифікація, упакування товару. Здача будівельного об’єкта приймальній комісії. Узгодження й затвердження нормативного документа. Здача шофером привезеного вантажу замовникові.Допоміжний процес
Процес, що сприяє нормальному протіканню основного процесу по перетворенню предмета праці і пов’язаний із забезпеченням основного процесу устаткуванням, пристосуваннями, ріжучим і вимірювальним інструментом, паливно-енергетичними ресурсами. Виготовлення інструменту та пристосувань для потреб усіх підрозділів організації. Ремонт технологічного обладнання і транспортних засобів. Вироблення стиснутого повітря компресорною станцією, гарячої води – котельнею. Ремонт будинків і споруджень.Обслуговуючий процес
Процес, конкретно не пов’язаний з даним предметом праці, що забезпечує нормальне протікання основних і допоміжних процесів шляхом надання транспортних послуг, послуг з логістики на “вході” й “виході” організації. Матеріально-технічне забезпечення виробництва в будь якій галузі народного господарства, організація збуту продукції (надання послуг), надання транспортно-складських послуг конкретному підрозділу або замовникові. Виконання обслуговуючих функцій у різних галузях народного господарства.Виробничий процес на робочому місці
Будь-який вид процесу (основного, допоміжного, обслуговуючого), що протікає на конкретному робочому місці. Виготовлення деталі на конкретному верстаті. Робота оператора на компресній станції. Робота шофера.Виробничий процес на рівні підрозділу
Процес, що протікає в підрозділі між робочими місцями, або природний процес. Внутрішньовиробниче (внутрішньо цехове) транспортне обслуговування. Охолодження деталі після термообробки на вільному майданчику цеху.Міжцеховий виробничий процес
Процес, що протікає між підрозділами організації. Накопичення міжцехового страхового або транспортного запасу виробів. міжвиробниче транспортне обслуговування.
Представленів таблицях 4.1 і 4.2, а також на рисунках 4.2 і 4.3 види виробничих процесів,їх сутність і взаємозв’язки характерні для всіх основних, допоміжних іобслуговуючих виробничих процесів незалежно від галузі народного господарства імісця їх протікання. [14, с. 401]
Застосуваннясформульованих принципів раціоналізації процесів відповідно до їх особливостейдопоможе менеджерам і фахівцям ефективно організувати виробництво товарів,потрібних споживачам.
Організаціявиробничого процесу в просторі являє собою спосіб сполучення основних,допоміжних і обслуговуючих процесів на території організації по переробці її“входу” і “виходу” (малюнок 4.2). Оскільки “вхід” й “вихід” організаціївідносяться до її найближчого зовнішнього оточення, то відповідно до правилзастосування системного підходу “вхід”, процес і “вихід” варто розглядати яквзаємозалежні компоненти єдиної системи. Звідси – параметри прямих і зворотнихзв’язків на “вході” визначають параметри функціонуванняпроцесів, а параметри процесів, у свою чергу, визначають параметри “виходу”.
Длязабезпечення високої якості процесу в системі спочатку (на першому етапі) вартопроаналізувати:
- чинність конкуренції на “вході” системи;
- обґрунтованість параметрів “виходу”, наскільки вонивідповідають вимогам конкурентоспроможності;
- ступінь впливу на процес параметрів зовнішньогосередовища (політичної, економічної, технічної), а також інфраструктурирегіону;
- конкурентоспроможність постачальників комплектуючихвиробів, сировини, матеріалів.
Потім, надругому етапі, аналізуються параметри процесу в системі.
Післяаналізу дотримання принципу прямоточності розраховується коефіцієнтпрямоточності найважливіших часткових управлінських і виробничих процесівпо формулі:
Кіпр= Діопт / Діф 1, (4.1).
Де Діопт– оптимальна довжина проходження предмета праці по і-му процесу;
Діф– фактична (проектна) довжина проходження предмета праці по і-му процесі.
Основнимифакторами оптимізації прямоточності процесів є:
- розташування підрозділів організаційної івиробничої структур по ходу відповідних процесів;
- концентрація процесів під одним “дахом”;
- скорочення відстані між компонентами процесів;
- системний аналіз і оптимізація коефіцієнтапрямоточності одиничних управлінських і виробничих процесів;
- автоматизація процесів;
- забезпечення пропорційності часткових процесів;
- аналіз раціоналізації структур.
РОЗДІЛ 5. РОЗРАХУНОКТАКТУ, РИТМУ І ТЕХНОЛОГІЧНОГО ЦИКЛУ ДЛЯ ПОТОКОВОЇ ЛІНІЇ
Виробничийпроцес – це сукупність взаємозалежних процесів праці іприродних процесів, у результаті яких вихідна сировина і матеріалиперетворюються на готову продукцию. [14, с. 532]
Ступінь –представляє собою частину виробничого процесу, що включає в себерегламентований комплекс технологічно однорідних виробничих операцій.
Технологічний цикл– сума тривалості операцій інтервалу, на кожній ступіні виробничого процесу.
Ц = />, (5.1);
Де: ti – тривалість інтервалу операцій ступіні.
Перекриття –відрізок часу між початком наступного циклу і закінченням попереднього.
П = Ц –Т, (5.2);
Де: Т –такт (ритм).
Такт (ритм)– тривалість операції з інтервалом.
Т = Ц – П (5.3).
Розглянемо на прикладітехнологічний цикл, ритм і перекриття.
Припустимо, складнийвиробничий процес здійснюється на трьох ступінях з перекриттям. Тривалістьоперації і тривалість інтервалів на всіх ступінях однакова – 2 хвилини.Операції здійснюються послідовно та безупинно. Визначимо і покажемо на графікувеличини циклу, перекриття і ритму.
ВИСНОВКИ
В курсовій роботі мирозглянули металургійний завод «Дніпроспецсталь».
На мою думку, все більшочевидним стає те, що головною характерною рисою нових систем керування повиннастати орієнтація на довгострокову перспективу, проведення фундаментальних досліджень,диверсифікованість операцій, інноваційну діяльність, максимальне використаннятворчої активності персоналу. Децентралізація, скорочення рівнів в апаратікерування, просування працівників і їхньої оплати, у залежності від реальнихрезультатів, стануть основними напрямками змін.
Запринципом формування виробничої програми можна виділити 3 групи номенклатурнихпозицій:
1) номенклатура продукції, встановлена в державномуконтракті на замовленні;
2) номенклатура продукції, яка визначається на основі ринковогопопиту, замовлень споживачів, торгових і посередницьких організацій;
3) номенклатура виробів і послуг, які використовуютьсяпідприємством на внутрішні виробничі потреби і визначаються планом виробництвапродукції та послуг, які будуть реалізовані у плановому періоді.
Державнийконтракт і державне замовлення формуються на основі пропозицій міністрерств івідомств – державних замовників. Фінансування державного контракту проводитьсяза рахунок державного бюджету, а державного замовлення – за рахунок власнихкоштів підприємств та організацій і наявних кредитних ресурсів.Відповідальність замовників (споживачів) і виконавців за виконання державногоконтракту і державного замовлення визначається укладеними договорами(контрактами) та законодавством України.
Виробничапрограма є важливим розділом, на основі якого проводиться планування потребиматеріально-технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховуєтьсясобівартість, прибуток та інші фінансові показники.
У товарнупродукцію підприємства включаються:
- готові вироби;
- запасні частини для продажу;
- напівфабрикати виробництва підприємства;
- нестандартне технологічне устаткування вироблене якдля потреб самого виробництва, так і для реалізації;
- частина продукції допоміжних підрозділів, якареалізується іншим споживачам;
- інші роботи і послуги виробничого характеру.
Основимифакторами скорочення триалості виробничих процесів є: спрощення кінематичноїсхеми продукції; спрощення й удосконалювання технологічних процесів; уніфікаціяй стандартизація складових частин продукції, елементів технологічних процесів,оснащення, організації виробництва; поглиблення подетальної технологічної іфункціональної спеціалізації; скорочення питомої ваги механічно оброблюванихдеталей; аналіз і дотримання принципів раціональної організації виробничихпроцесів; автоматизація обліку часу, контрльних, транспортно-складськихоперацій; скорочення часу природних процесів.
У ХХІстолітті передові машинобудівні заводи світу будуть розробляти і впроваджуватибезупинні процеси на основі мікроелектроніки, біотехнології, генної інженерії звикористанням екстремальних умов у замкнутих безвідхідних циклахавтоматизованого виробництва.
СПИСОК ВИКОРИСТОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеева М.Л. Планирование деятельности фирмы. Учебно-методическоепособие. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 248 с.
2. Балабанов И.А. Основы финансового менеджмента. – М.: Финансы истатистика, 1999. – 512 с.
3. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента. – М.: Банки ибиржи, 1997. – 175 с.
4. Герчикова И.Н. Маркетинг. – М.: Инфра-М, 2000. – 320 с.
5. Горемыкин В.А., Бигулов Э.Р., Богомолов А.Ю. Планирование напредприятии. Учебник. – М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 1999. –328 с.
6. Дацій О.І. Планування діяльності підприємства:Навчальний посібник. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2007. – 196 с.
7. Долан Э. Макроэкономика. Санкт-Петербург, «Литера плюс», 1994.
8. Економіка підприємства: Підручник. / За заг. Ред.С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000.
9. Економіка підприємства/за ред… А.В. Шегди. –К.: Знання-Прес, 2001. – 335 с.
10. Ильин А.И. Планирование на предприятии. В 2-х частях. Часть 1.Стратегическое планирование. – Минск: ООО «Мисанта», 1998. 294 с.
11. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіздіяльності підприємств: Навч. Посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 378 с.
12. Ковалев В.И. Введение в финансовый менеджмент. –М.: Финансы и статистика, 1999. – 512 с.
13. Маркова В.Д., Кузнецова С.Ф. Стратегический менеджмент. – М.:Инфра-М, 2000. – 288 с.
14. Планування діяльності підприємства: Навчальнийпосібник для самостійного вивчення дисципліни /М.А. Бєлов, Н.М. Євдокимова,В.Є. Москалюк та інші. За загальною редакцією В.Є. Москалюка: К.: КНЕУ, 2002. –252 с.
15. Прогнозирование и планирование экономики: Учебное пособие / В.И.Борисевич, Г.А. Кандаурова, Н.Н. Кандауров и другие: под общей редакцией В.И.Борисевича, Г.А. Кандауровой. – Мн.: Интерпрессервис; Экоперстпектива, 2001. –380 с.
16. Типовое Положение о составлении бизнес-планов.//Ведомостиприватизации. – 1994.-№11.-с. 12-25.
17. Семенов Г.А., Стачевський В.К., Панкова М.О.,Семенов А.Г., Гребінець К.М. Організація і планування на підприємстві:Навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 528 с.
18. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка.К.: Основи, 1995. – 360 с.
19. Тарасюк Г.М. Планування діяльності підприємства.Практикум: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2004. – 266 с.
20. Топчій Л.С. Методичні вказівки по оптимізаціїкалендарного розподілу виробничої програми з використанням персонального комп’ютера. – К.: КНЕУ, 1997.
21. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльностіпідприємства: навчальний посібник. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2005. – 312 с.
22. Фінанси підприємств/Під ред… А.М. Поддєрьогіна. –К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.