Реферат: Виробнича програма та її розробка
Тема: Виробнича програма таїї розробка
ЗМІСТ
Вступ
1. Плануваннядіяльності підприємства на основі виробничої програми
2. Розробкавиробничої програми
3. Ресурснезабезпечення виробничої програми
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
ПерехідУкраїни до ринкових відносин, багато в чому, залежить від функціонуванняматеріальної основи економіки – підприємства. На рівні підприємства створюєтьсясуспільний продукт та надаються відповідні послуги, тобто фактично існуванняпідприємств забезпечує існуванню усієї економічної системи держави як такої.
Підприємствапоєднують з виробничим процесом кваліфіковану робочу силу, використовуютьвисокопродуктивну техніку, здійснюють менеджмент та маркетинг.
Вумовах функціонування виробничих підприємств в системі ринкових відносиннайбільш важливої ваги набуває питання здійснення ефективного управлінняпідприємством.
Середпитань управління виробничим підприємством найбільш важливими можливо вважатипитання виробничого планування та формування виробничої програми.
Поняттяформування виробничої програми є достатньо широким і враховує широкий спектрпроблем, таких як:
- забезпечення підприємства виробничими фондами
- матеріально-технічне забезпечення виробництва
- кадрове забезпечення виробництва
- планування технологічного процесу
- планування виробничого асортименту
- планування маркетингової програми як необхідний елементефективної діяльності.
В процесівиконання реферату нами буде проведено комплексний огляд цих питань, визначенометоди їх реалізації та важливість ефективного їх вирішення для досягненняпозитивних кінцевих результатів виробничої діяльності підприємства.
1.Планування діяльності підприємства на основі виробничої програми
Найбільш великимелементом державного господарства з економічної, технічної і соціальної точокзору є виробничий потенціал, що виступає у виді підприємств, фірм і т.д.Змістовна сторона діяльності таких організацій украй різноманітна і впливає нарізні сторони життя суспільства. Будучи частиною цього суспільства, виробничіорганізації і їхні члени самі піддані процесам суспільних змін. Тому виробничіорганізації і їхній вплив на суспільство можна розглядати в багатьох аспектах.
Сама по собівиробнича організація як складна система, виступає у виді:
- юридично(законодавчо) оформленого суб'єктно-об'єктного органа;
- господарськогооб'єкта;
- соціальногоорганізму;
- організаційноїструктури;
- просторово-технічногоорганізму.
Як ціліснасистема, об'єкт і суб'єкт різних взаємин, виробнича організація виступає якюридична особа, що має у власності, господарському веденні або оперативномууправлінні відособлене майно, здійснює майнові права і відповідає за своїмиобов'язками цим майном.
Як система зіскладною внутрішньою структурою виробнича організація може виступати у видіорганізаційної, виробничої, технічної, функціональний і іншого виду структур,що характеризують взаємодію різноманітних факторів і елементів організації длядосягнення її цілей.
Для досягненняринкового успіху і для ефективного функціонування будь-яке підприємствопотребує в ефективному плануванні своєї діяльності.
Конкретні функціїуправління тісно зв'язані зі специфікою підприємства й основних сфер йогодіяльності: загальне управління, фінансове управління, виробництво, маркетинг.
При плануваннідіяльності підприємства перш за все потрібно вирішити певні задачі. Так дозадач планування виробництва відносять:
— вибір технологічного процесу;
— планування програми виробництва;
— планування послідовностівиробництва (оперативне планування);
— формування виробничих систем;
— зміст і експлуатаціюустаткування;
— організаціюматеріально-технічного постачання.
Одну з найголовніших ролей в плануванні виробництва підприємства відіграєвиробнича програма.
Виробничапрограма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) — це системаадресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутійноменклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згіднодоговорів поставок.
Виробничапрограма підприємства є:
- планомвиробництва та реалізації продукції;
- основним тавихідним розділом плану господарсько-фінансової діяльності підприємства.
Вонавизначає:
- обсяг випуску продукції
- номенклатуру
- асортимент
- кількість
- якість
- строки
- вартість
Задачірозроблення виробничої програми:
1. Підвищення якості, надійності, поліпшення дизайну виробу зурахуванням попиту, а також дії конкурентів;
2. Забезпечення високих і стійких темпів зростання випуску продукціїяк у вартісних, так і у натуральних показниках;
3. Формування номенклатури та асортименту виробів відповідно достадій їх життєвого циклу;
4. Найбільш повне використання виробничих потужностей та ресурсногопотенціалу підприємства.
Показникамивиробничої програми є:
- кількісні (вартісні, натуральні, умовно-натуральні, трудові)
- якісні (сортність, марка, вміст корисного компонента, часткапродукції, що відповідає світовим стандартам, частка експортної продукції)
Виробнича програма підприємства має включати в себе конкретні пункти дійпідприємства на шляху:
— отримання, придбання сировини для виробництва продукції (наданняпослуг);
— створення умов для виготовлення (надання) товарного продукту;
— підтримування зв’язків із підприємствами партнерами;
— ведення кадрової політики;
— питань стимулювання;
— подальшого розширення виробництва;
— захоплення нових і утримання старих сфер впливу тощо.
Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у йогобізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, якхарактеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту таконкурентів, стратегія маркетингу. В основу планування виробничої програмипокладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні івартісні показники. Натуральними показниками виробничої програми є обсягпродукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.
Номенклатура — цеперелік назв окремих видів продукції, а асортимент — це різновидність виробів вмежах даної номенклатури. Звичайно, натуральні показники представляються уфізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри тощо).Номенклатура виробівпідприємства може бути централізованою і децентралізованою. Централізовананоменклатура формується шляхом укладання державних контрактів (фінансуються зарахунок держбюджету України) і державних замовлень (фінансуються за рахуноквласних коштів підприємства та кредитних ресурсів). Децентралізовананоменклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попитуна свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхомукладання договорів поставок.
При аналізівиконання підприємством плану по номенклатурі і асортименту дається кількіснаоцінка виконання плану шляхом обчислення фактичного випуску продукції в межахвстановленого плану і порівняння його з плановими показниками. Значеннянатуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, поскількисаме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів впевних товарах і врахувати якісні характеристики товарів. Вартіснимипоказниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої,чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового івнутрізаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.
В обсяг товарноїпродукції включають готову продукцію, послуги, ремонтні роботи, капітальнийремонт свого підприємства, напівфабрикати і запчастини на сторону, капітальнебудівництво для непромислових господарств свого підприємства, роботи, пов'язаніз освоєнням нової техніки, тару, що не входить в гуртову ціну виробу.
2.Розробка виробничої програми
Діяльністьпідприємства головним чином залежить від планування його діяльності. Оскількивиробнича програма один з найголовніших аспектів планування діяльностіпідприємства, то саме від умілої розробки виробничої програми залежитьефективність діяльності підприємства.
Розробка іскладання виробничої програми повинне обов'язково опиратися на цілі, якіпереслідує підприємство на майбутнє.
Згідно з сучасноюекономічною теорією розробка виробничної програми повинна відповідати вимогам:комплексності, узгодженості, результативності. Виробниче проектуванняпередбачає:
— формуваннянабору областей господарської діяльності, які максимізують досягнення цілей,виходячи з профілю організаційних можливостей і стану зовнішнього середовища(практична стратегія);
— синтезорганізаційних одиниць на основі однорідності господарського потенціалу;
До методівпроектування виробничої програми потрібно віднести такі, як структуризаціяцілей, аналогій, організаційного моделювання, (в тому числі імітаційного),блоковий, експертно-аналітичний, нормативний, параметричний, аналітичнорозрахунковий, графоаналітичний, математико-статистичний.
Підприємствамдоцільно оцінювати міру адекватності організаційно-економічного механізмууправління підприємством до умов внутрішньої і зовнішньої середи, а результатицієї оцінки використати при прийнятті рішень по вибору організаційних структур.Вибір оптимальної структури управління підприємством залежить від глибинианалізу і оцінки динаміки господарської ситуації в ході прийняття рішень позміні організаційно-економічного механізму його функціонування в максимальноможливому реальному масштабі часу в рамках функціонування автоматизованихсистем управління н використання економіко-математичних методів і моделей.
У економічнихдослідженнях застосовуються наступні групи економіко-математичних методів:
· оптимальногопрограмування для визначення оптимальних варіантів господарських рішень;
· мережевогопланування н управління для виявлення н мобілізації резервів часу в ресурсівпри оперативному плануванні і управлінні.
· кореляційногон регресійного аналізу для визначення кількісної характеристики зв'язку,залежності і економічної обумовленості показників.
У ході аналізу іоцінки виходять з того, що сукупність початкових і розрахункових данихгосподарської діяльності підприємства і його підрозділів являє собоюінформаційне поле (матрицю ефективності). Важливою характеристикою обґрунтуваннявиробничої програми є фінансове становище, при якому забезпечується розвитоквиробництва і інших сфер діяльності, зростання прибутку і активів призбереженні платоспроможності і кредитоспроможності. При відборі початковихданих для оцінки фінансового становища потрібно враховувати: тривалість циклу ішвидкість обороту оборотних коштів, співвідношення власних і позикових(орендованих) коштів, питома вага запасів в складі оборотних коштів, можливостізалучення для формування фінансових ресурсів довгострокових і короткостроковихкредитів банку.
Розробка іобґрунтування виробничої програми підприємства обов'язково має опиратися начіткий математичний розрахунок усіх фінансових витрат на виробництво товару чинадання певних послуг. Тільки у разі переконливих позитивних показниківможливої діяльності, варто втілювати дану програму в життя.
Крім цього підчас розробки виробничої програми необхідно знайти оптимальну виробничупрограму.
Оптимальнавиробнича програма (річний план виробництва) – це програма, яка відповідаєструктурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати йогодіяльності за визначеними критеріями. Дана програма повинна включати певнуноменклатуру продукції, її обсяги (у натуральних та вартісних показниках),числові значення критеріальних техніко-економічних, соціальних та іншихпоказників, а також враховувати обмеження щодо матеріальних ресурсів,персоналу, виробничих потужностей, тощо.
Дляскладання оптимальної виробничої програми необхідна така методика, в основіякої лежить метод багатокритеріальної оптимізації, який дозволяє використаннядекількох критеріїв оптимальності. Тому процес моделювання оптимальноївиробничої програми є складним і включає шість етапів: вибір та загальнахарактеристика асортименту підприємства, загальна характеристика документаціїпідприємства, огляд та аналіз основних показників виробничої діяльностіпідприємства, вибір та обґрунтування критеріїв оптимальності, побудоваекономіко-математичної моделі формування виробничої програми, обґрунтуванняефективності вибору оптимального варіанту річної виробничої програмипідприємства.
Перший етап «Вибір та загальнахарактеристика асортименту підприємства» відображає характеристику товарів, щовходять до його асортименту, на основі яких будеформуватися оптимальна річна виробнича програма.
Наступний етап визначає основні елементидокументації, які використовуються при складанні річноївиробничої програми. До них відносять: стратегічнийплан розвитку, перспективний прогноз випуску продукції, результати маркетингових досліджень цільового ринку, довгострокові і поточні договоритощо. Важливим етапом, пов'язаним із формуванням річноївиробничої програми підприємства, є огляд та аналізосновних показників виробничої діяльності підприємства, на основі якихвибираються та обґрунтовуються критерії оптимальності,які послідовно включаються в економіко-математичну модель задачі.
До критеріїв оптимальності виробничоїпрограми підприємства рекомендуємо віднести такі критерії:обсяг валового прибутку, обсяг реалізованої продукції та частку освоєногоцільового ринку. До обмежень — обмеження щодо використання певних видів ресурсів (сировини, матеріалів) або загальні витрати.
Побудова багатокритеріальної моделі виробничої програми — наступнийетап процесу моделювання оптимальної виробничої програми підприємства.
3. Ресурсне забезпечення виробничої програми
Вирішення задачіматеріально-технічного забезпечення виробничої програми на виробничомупідприємстві є однією з найбільш важливих для забезпечення ефективногофункціонування підприємства. На виробничих підприємствах рішення даної задачіпокладено в основному на відділ матеріально-технічного постачання (ВМТП).Основна задача ВМТП — безперебійне матеріальне забезпечення виробництвавідповідно до плану випуску продукції.
Основні функції ВМТП:
- розробканормативів запасів матеріальних ресурсів;
- плануванняпотреби в матеріальних ресурсах і в ув'язування її з планом виробництва інормативами запасів;
- пошукпостачальників, оцінка варіантів постачань і вибір постачальників за критеріямиякості матеріалів, що поставляються, надійності постачальників, цін, умовплатежів і постачань, транспортно-заготівельних витрат і т.д.;
- укладаннядоговорів на постачання;
- організаціяробіт з доставки матеріальних ресурсів, контроль і оперативне регулюваннявиконання договорів постачань;
- організаціяприймання, обробки і збереження матеріальних ресурсів;
- оперативнепланування і регулювання забезпечення виробництва матеріальними ресурсами;
- облік,контроль і аналіз витрат матеріальних ресурсів;
- нагляд зараціональним використанням матеріалів у виробництві./>/>
План матеріально-технічного постачання — це сукупність розрахунковихдокументів, у яких обґрунтована потреба підприємства в матеріальних ресурсах івизначені джерела їхнього покриття. Він складається у формі балансу МТП.
План МТПрозробляється з урахуванням:
- виробничоїпрограми;
- нормативівзапасів матеріальних ресурсів;
- нормвитрат сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, комплектуючих виробів;
- планівкапітального будівництва, реконструкції, підготовки виробництва нових виробів,робіт з ремонту й експлуатації устаткування, будинків, споруджень, побутовихоб'єктів і т.д.;
- залишків матеріальних ресурсів на початок і кінець планованого періоду;
- встановленихі налагоджуваних зв'язків з постачальниками;
- цін наусі види матеріально-технічних ресурсів.
При плануваннісвоєї виробничої програми одна з найбільш важливих задач керівництвавиробничого підприємства складається у визначенні потреби у фахівцях необхідноїкваліфікації в потрібній чисельності.
Чисельністьвиробничих робітників-погодинників і допоміжних робітників встановлюється поштатних розкладах, де показується явочна чисельність, що визначається по числуробочих місць відповідно до технології виробництва, норм обслуговування ізмінністю робіт.
Кінцевимрезультатом будь-якої виробничої програми є деякий товар (продукт), щопокликаний забезпечити підприємству повернення вкладених у виробничу програмузасобів і одержання прибутків.
Для того, щобданий товар зміг забезпечити виконання покладених на нього функцій, вінповинний бути реалізований на ринку кінцевим споживачам.
Тому, говорячипро ефективність виробничої програми, ми насамперед повинні відзначити тойфакт, що вона цілком і повністю залежить від ефективності маркетинговоїпідтримки виробничої програми. При плануванні і формуванні виробничої програмибудь-яке підприємство повинне виходити насамперед з тієї передумови, щобудь-який товар повинний бути вироблений у тих кількостях, у яких він може бутиреалізований на ринку споживачам.
Тільки за умовиуспішного вирішення задач маркетингу підприємство може розраховувати наефективність власної виробничої програми й успішне досягнення цілей і задач,які стоять перед організацією.
Висновки
Виробничапрограма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) — це системаадресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутійноменклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згіднодоговорів поставок.
Етапи формування ірозробки виробничої програми формують наступні положення:
— основнізасоби виробничого підприємства складають фундаментальну основу йоговиробничого потенціалу і процес формування будь-якої виробничої програмиповинен починатись з забезпеченням її виробничими потужностями
— другаскладова процесу розробки виробничої програми – її забезпечення всіманеобхідними матеріальними ресурсами. Тому другим важливим етапом при розробцівиробничої програми є формування її матеріально-технічного забезпечення.
— наступниметапом в процесі розробки виробничої програми є її кадрове забезпечення.Кадровий потенціал – одна з найважливіших складових ринкової сили підприємстваі запорука його ринкового успіху.
— завершальниметапом в процесі комплексної розробки виробничої програми є її маркетинговапідтримка: треба виробляти продукції стільки, скільки її може бути реалізованона ринку.
Список використаної літератури:
1. Економіка підприємства. Під редакцією С.Ф.Покропивного – Київ, 2001.
2. ПетровичЙ.М. та ін. Економіка виробничого підприємства, Львів. - 1996.
3. С.П.Рузанов. Економика и управление производственным предприятием, М.: 2001.
4. ГукалюкА.Ф. Моделювання процесу розробки оптимальної виробничої програми // Актуальніпроблеми економіки. – 2006. – № 9
5. СідунВ.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навч. Посібник: Вид. 2-ге,перероб. Та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 356 с.