Реферат: Пропонування і рівновага на ринках капіталу і землі
Пропонуванняі рівновага на ринках капіталу і землі
Головна особливість ринків капіталу і землі полягає у тому,що ці ресурси є товарами довготривалого використання, томурішення фірм щодо їх залучення завжди повинні враховувати фактор часу.
Розрізняють три ринки капіталу:
— ринок фінансового капіталу;
— ринок капітальних активів, або фізичного капіталу;
— ринок капітальних послуг, або орендний ринок.
На ринку фінансового капіталу продають ікупують цінні папери та грошові кредитні ресурси. Фінансовий капітал маєцінність, оскільки надає можливість придбати реальне багатство – фізичнийкапітал (устаткування, споруди, будівлі виробничого призначення тощо).
Зростаннязапасу фізичного капіталу відбувається завдяки інвестиціям– процесустворення нового капіталу за рахунок фінансових ресурсів. Фірма має три джерела фінансування довгостроковихінвестиційних проектів:
• власнігрошові ресурси (нерозподілений прибуток);
• залученігрошові ресурси (випуск акцій);
• позиченігрошові ресурси (облігації, банківський кредит).
Основними учасниками ринку фінансового капіталу є фірми,які формують попит на кредитні кошти для реалізаціїдовгострокових інвестиційних проектів, і домогосподарства, якіформують пропонування позичкових коштів за рахунок заощаджень.
Ціною позичкового капіталу виступає процент– сумагрошей, яку повинен сплатити позичальник за можливість тимчасового використаннячужих грошей. Звичайно оперують поняттям ставки або норми проценту– не абсолютною, а відносною величиною плати за кредит.
Річна ставка проценту /> обчислюєтьсяяк відношення суми сплаченого позичкового проценту /> допозиченої суми />: />. Для інвестора вонавиступає як альтернативна вартість інвестицій.
Розрізняють номінальну і реальну ставки проценту. Номінальнаставкапроценту /> оголошуєтьсябанками з врахуванням темпів інфляції. Реальнаставка проценту/>– це номінальнапроцентна ставка за відрахуванням очікуваного темпу інфляції/>: />.Для прийняттярішень щодо інвестування застосовується лише реальна процентна ставка.
Формування фінансових ресурсів і їх використання пов’язане звибором у часі.
/>Теорія міжчасового вибору виходить з того, що коженекономічний суб’єкт, приймаючи рішення щодо використання грошових коштів удовгостроковому періоді, змушений пожертвувати поточним споживанням зарадивиграшу в майбутньому.
У моделібажаного міжчасового вибору структуру уподобань домогосподарства відносно поточного/> і майбутнього/> споживання відображають задопомогою функції корисності: /> (рис.11.8).
Схильність індивіда жертвувати поточним споживанням зарадимайбутнього споживання виражає від’ємна гранична норма часової перевагиабо заміни у часі />: />. Реалізація схильностідомогосподарства до споживання і заощадження/> залежитьвід його фінансових можливостей.
Модель можливогоміжчасового вибору враховує обмеження домогосподарства, яке утворюють доход /> та ставка проценту />, і описується рівняннямміжчасової бюджетної лінії: />.
Кожна точка на бюджетній лінії визначає можливукомбінаціюрівнів споживання у поточному і майбутніх періодах залежно від поточного доходудомогосподарства і ставки проценту. Нахил міжчасової бюджетної лінії: /> показує, на скількиодиниць майбутнього споживання перетворюється кожна заощаджена одиницяпоточного доходу за існуючої процентної ставки. Величина/> є альтернативноювартістю одиниці поточного споживання.
Оптимальний вибірдосягається в точці дотику міжчасової бюджетної лінії та кривої байдужості(рис. 11.8), де майбутня цінність однієї заощадженої гривні згідно уподобаньіндивіда />, збігається змайбутньою ринковою цінністю заощадженої гривні /> заіснуючої процентної ставки: />.
У точці оптимального міжчасового вибору максимізуєтьсясукупна корисність споживання поточного і майбутнього періодів.
Реакція домогосподарства на зміну ставки процентувизначається співвідношенням впливу ефектів заміни і доходу. Ефект замінистимулює збільшення заощадження навіть за незмінного рівня поточного доходу,тому що за підвищення процентної ставки зростає альтернативна вартістьпоточного споживання: на кожну заощаджену гривню у майбутньому можна одержатибільшу суму. Ефект доходу, внаслідок дії якого сума заощадженьзбільшується за незмінного рівня відрахувань, зменшує відносну цінністьмайбутнього споживання, стимулює скорочення рівня заощаджень і збільшенняпоточного споживання.
/>За точками рівноваги для різнихрівнів процентної ставки будується висхідна крива заощаджень, якає кривою індивідуального пропонування позичкових коштівдомогосподарства (рис. 11.9).
Ринкова ставка проценту, як і будь-яка рівноважнаціна, визначається в результаті взаємодії попиту на гроші та їх пропонування.
Крива ринкового пропонування кредитних ресурсів утворюється як сумаіндивідуальних обсягів пропонування позичкових коштів за кожного з можливихрівнів ставки проценту. Згідно емпіричних досліджень, чутливістьдомогосподарств до зміни ставки проценту незначна, еластичність заощаджень запроцентною ставкою низька, тому крива ринкового пропонування позичкових коштівє стрімкою висхідною, близькою до вертикальної.
Фірма за ринковою ставкою проценту може одержати будь-якусуму грошей, оскільки її потреби у кредитних ресурсах надто малі порівняно знаявним на ринку фінансовим капіталом. Тому пропонування позичковихкоштів для фірми абсолютно еластичне, кривапропонування фірми є горизонтальною лінією на рівні рівноважноїпроцентної ставки.
Попит на позичкові кошти має дві складових– попит фірм тапопит домогосподарств.
Фірма визначає обсяг попиту на кредитні ресурси на основіспівставлення вигоди від використання інвестицій і видатківна інвестиції. За незмінної процентної ставки граничні видаткифірми на інвестиції дорівнюють ціні позиченої грошової одиниці,тобто процентній ставці />.Граничну вигоду фірми показує гранична ефективністьінвестицій, яка вимірюється показником граничноїнорми віддачі (прибутковості) інвестицій/>: />,
де /> – приріст виторгу, пов’язаний зприростом інвестицій,
/> – приріст видатків, пов’язаний зінвестиціями.
Крива граничної ефективностіінвестицій будується на основі визначеної норми віддачі для кожного з можливихобсягів інвестицій. Вона має спадний характер і визначає криву попитуфірми на інвестиції.
Оптимальний обсяг інвестицій фірми визначає загальна умовамаксимізації прибутку:/>. Графічно вінвідповідає точці перетину кривих попиту фірми на позичкові кошти та їхпропонування на фінансовому ринку.
/> Попит домогосподарств на кредитні ресурси, як і попит фірм, представляє собою спадну функціюпроцентної ставки.
Крива сукупного попиту />,яка складається з попиту домогосподарств />і фірм />, разом з кривою пропонування визначає рівноважнуставку проценту на ринку фінансового капіталу (рис. 11.10). Основнимичинниками, що впливають на стан рівноваги, є доходи і схильністьдо заощадження домогосподарств, а також прибутковість інвестицій.
На практиці інвестори для визначення вигідності інвестицій частокористуються показником норми віддачі.
Норма віддачі />обчислюєтьсяяк відношення прибутку/>, за вирахуваннямвиплат проценту за кредит/>, дочистих інвестицій /> у процентах: /> .
Норма віддачі, яка забезпечує вигідність реалізації проекту вкредит, називається мінімально прийнятною нормою віддачі.Відбираючи вигідні проекти, фірма порівнює очікувану проектну норму віддачі змінімально прийнятною.
На ринку капітальних активів купують і продаютьфізичний капітал. На обсяги пропонуваннякапітального активу впливають: запас активу, потік послуг від активу і потікдоходів.
Запас капіталу визначається кількістю заводів, устаткування,транспортних засобів тощо, які знаходяться у власності фірм на даний моментчасу. Потік послуг від активу – це кількість відпрацьованого часумашиною або устаткуванням за певний період. Потік доходів – цеприбутки або платежі, одержані від функціонування капітального активу протягомпевного періоду.
Ціна капітального активу – це сума грошей, за якуодиниця капіталу може бути куплена або продана у кожний даний момент. Вонавключає сучасну цінність потоку майбутніх платежів, отриманихвласником за весь період використання даного активу.
Сучасна (поточна) цінністьмайбутніх платежів – це сьогоднішнє значення суми, яка може бути виплачена вмайбутньому.
Процедура, за допомогою якої обчислюється сьогоднішнєзначення суми, яка може бути одержана в майбутньому, називається дисконтуванням.
Розрахунок поточної дисконтованої цінності платежу єоберненою задачею до розрахунку складних процентів. Методом складних процентівможна обчислити, на скільки збільшиться через певний період часу вкладенасьогодні сума. Методом дисконтування можна визначити, яку суму треба вкласти вбанк під певний процент, щоб одержати у майбутньому бажану суму. Якщоінвестована сума />, нормапроценту – />, а майбутня сума – />, то:
• через 1рік />;
• через 2 роки />;
• через /> років />.
Сьогоднішня сума PV називається поточноюдисконтованою цінністю бажаної суми/>: />, або />.
Вираз />є дисконтованою цінністю грошової одиниці через /> років.
Будь-який капітал приносить щороку потік платежів. Длявизначення ціни активу треба знайти сучасну цінністьцього потоку платежів, тобто обчислити суму сучасних дисконтованих цінностейвсіх платежів за кожний рік протягом всього строку служби капіталу: /> .
Формули дисконтування застосовуються при розрахункахдоцільності купівлі машини чи устаткування, інших інвестицій, страховихвнесків, позик, оцінці реальної вартості цінних паперів та ін.
Ціна купонної облігації, якадозволяє отримувати щорічні виплати у розмірі />,коливатиметься навколо поточної дисконтованої цінності:
/> .
Ціна безстрокового активу визначається як />.
Поточна дисконтована цінність ціннихпаперів, наприклад акцій, які мають змінні потоки платежів, визначається: />,
де />–платежі у відповідному році,
/> –процентні ставки у відповідному році.
Сучасна цінність акції /> дасть уяву про загальнудоходність акції.
Для визначення окупності інвестицій у будівництво, наприклад,фабрики за /> років, фірма обчислює їхчисту сучасну цінність.
Чиста сучасна цінність /> – це дисконтована цінністьпотоків очікуваних прибутків за мінусом суми інвестиційних видатків />:
/>
Рівняння дає критерії інвестування: фірмі варто інвестувати тільки тоді,коли чистий виграш позитивний, тобто чиста сучасна цінність очікуванихприбутків від інвестицій більша, ніж сума інвестиційних видатків />. За умови /> інвестиційний проект слідвідхилити.
Символом /> позначаєтьсяставка проценту, або дисконтна ставка. Дисконтна ставкавідрізняється від норми проценту тим, що сума проценту додається до позиченоїсуми при сплаті боргу, а сума дисконту віднімається відразу при видачі позики.Тому номінальна величина дисконтної позики більша, ніж та величина, щопередається позичальнику. Дисконтна ставкаможе також розглядатися як альтернативні витрати на капітал. Фірма може порівнювати дисконтні ставки для різнихнапрямків вкладання грошей. Залежно від величини дисконтної ставки вона можевкладати інвестиції в інший об’єкт, який приносить більший потік прибутків, абокупити облігації, що приносять більший доход.
Величина ставки дисконтування, за якоїчиста поточна цінність />, називається внутрішньоюнормою віддачі (прибутковості) проекту (IRR).
Ринок послуг капіталу – це орендний ринок. Цінакапітальних послуг – рентна оцінка капіталу –визначається як орендна плата.
Мінімально прийнятна рентна оцінка капіталу />–це орендна плата, яка дозволяє власнику капітального активу відшкодуватиальтернативні витрати, пов’язані з володінням даним активом, і отриматинормальний прибуток. Її рівень визначається ціною капітального блага, реальноюпроцентною ставкою і нормою амортизації.
Сума амортизації за рік обчислюється: /> (/> – строк службикапіталу).
Норма амортизації/> – це відношення сумиамортизації до вартості капітального активу /> : /> .
Орендна плата />обчислюється: />. Вона формується якрівноважна ціна в результаті взаємодії попиту на послуги капіталу та їхпропонування.
/>Попит на послуги капіталу, як і на будь-які факторивиробництва, залежить від їх граничної доходності. Фірма буде розширювати попитдоти, доки гранична доходність послуг не стане рівною рентній оцінці капіталу. Пропонуваннякапітальних послуг є функцією від рентної оцінки капіталу і залежитьвід часового періоду. Короткострокове пропонування капітальнихпослуг відображає обмежений запас фізичного капіталу і зазвичай абсолютнонееластичне. Довгострокове пропонування капітальних послуг можебути абсолютно еластичним. У короткостроковому періоді цінакапітального активу дорівнює поточній дисконтованій цінності потоку майбутніхдоходів, а у стані довгострокової рівноваги повинна одночаснобути рівною вартості його виробництва і сучаснійдисконтованій цінності.
Особливості функціонування ринку земліпов’язані з тим, що загальні обсяги її пропонування не можна змінити. Пропонуванняземлі абсолютно нееластичне, тому ціна землі />залежить лише від зміну попиті на неї (рис. 11.11). Доход, одержаний від здачі землі воренду, має рентну природу.
Земельна рента – це регулярно одержуванийземлевласником надлишковий доход, не пов’язаний з підприємницькою діяльністю. Зточки зору орендарів – це необхідні витрати, які утримують дані ділянки землівід їх альтернативного використання.
Ціна землі />якбезстрокового активу – це капіталізована земельна рента/>: />. Ділянка продається затаку суму, яка у разі її альтернативного використання принесе доход, рівнийземельній ренті.