Реферат: Пропонування і рівновага на ринку праці
Пропонування ірівновага на ринку праці
Обсяг пропонування праці векономіці визначається на основі індивідуальних рішень окремих робітників, яківолодіють специфічним товаром – здатністю до праці і можуть застосовувати їїлише особисто і протягом певного часу. Час належить до найбільш обмеженихресурсів.
Сукупна корисність часу длянайманого робітника складається з корисності робочого часу та корисності часу дозвілля. Метоюробітника є максимізація сукупної корисності. Щобмаксимізувати корисність часу, робітник повинен прийняти індивідуальне рішення:яку частку бюджету часу витрачати на дозвілля, а яку – на працю.
Основним фактором, що впливає навибір робітника, є годинна ставка заробітної плати. Рівень годинної ставкизаробітноїплати відображає вартість втрачених можливостей. Кожен робітник може вибрати лише однемісце роботи з багатьох можливих. Щоб утримати робітника на певному робочомумісці, суспільство повинно оплатити йому альтернативну вартістьвтрачених можливостей, забезпечивши таку заробітну плату, яку він міг биодержати при іншому, найкращому застосуванні своєї праці.
Ставказаробітної плати відображає такожпродуктивність праці. Їїзростання пов’язане з підвищенням продуктивності праці внаслідок впровадженнянових технологій і зростання кваліфікації робітників, а також виникненнямдефіциту трудових ресурсів у періоди економічного піднесення і мобільністюробочої сили – можливістю змінювати місце роботи.
Підвищенняставки заробітної платиза низького її початкового рівня спонукає робітника працювати більше за рахунокскорочення часу дозвілля. Виникає ефект заміни дозвілля працею.Але високий рівень годинної ставки зарплати дає можливість споживати більше затих самих, або навіть менших затрат робочого часу. Це – прояв ефектудоходу. Він діє у протилежному напрямку і може спричинити скороченняіндивідуального пропонування праці.
/>Чим вищим є рівень зарплати, тим більшим стає ефектдоходу. Коли ефект доходу перевищує ефект заміни, тривалість робочого часускорочується. Одночасна дія обох ефектів спричиняє дві відповідні конфігурації кривоїіндивідуального пропонування праці: коли переважає ефект заміни, криваіндивідуального пропонування є висхідною (рис. 11.3.а), коли починає переважатиефект доходу, вона відхиляється ліворуч (рис. 11.3.б).
Крива пропонування галузі таекономіки в цілому –крива сукупного ринкового пропонування (рис. 11.4.) – єзростаючою функцією ціни праці />.Позитивний нахил кривої пов’язаний з ефектами заміни і доходу.Вважають, що в масштабах всієї економіки переважає ефект заміни, тому зпідвищенням ставки заробітної плати пропонування робочої сили зростає.
/>Крива пропонуванняпраці для фірми />– покупця на конкурентномуринку праці (рис. 11.4), показує, яку ціну фірма повинна заплатити за бажанукількість праці. Оскільки обсяг попиту окремої фірми відносно ринку в ціломунадто малий, вона може придбати будь-яку кількість праці за наявною ринковоюставкою зарплати, ніяк не впливаючи на її рівень, томупропонування праці для фірмиабсолютно еластичне. Крива пропонування є горизонтальною лінієюна рівні ринкової ставки заробітної плати, з величиною якої співпадають середніі граничні видатки фірми: />.
В умовахдосконалої конкуренції ніфірма, ані окремий робітник не мають контролю над існуючим у даний періодрівнем заробітної плати та обсягом зайнятості й не можуть впливати на станринкової рівноваги. Ринкова рівноважна ставка зарплати встановлюєтьсявнаслідок взаємодії сукупного попиту на працю та її сукупного пропонування івизначається граничною доходністю останнього з найнятих робітниківданої кваліфікації, який має найнижчу продуктивність. Будь-яка подія, щовпливає на попит або пропонування праці, змінює рівноважну ставку зарплати іграничну доходність на одну й ту саму величину. Графічно рівноважні ставказарплати /> і рівень зайнятостів економіці /> визначаються точкоюперетину кривих ринкового попиту і пропонування праці (рис. 11.5. а).
Оскільки обсягпопиту на працю окремої фірми надто малий порівняно з ринковим попитом, тофірма пристосовує свої обсяги купівлі праці до існуючої рівноважної годинноїставки зарплати. Так само і робітники приймають рішення щодо продажу своєїробочої сили тій чи іншій фірмі, виходячи з наявної ставки зарплати. Їх кривапропонування праці фірмі /> співпадаєз лінією рівноважної ставки зарплати />.
/>Фірма визначає рівноважний обсяг праці (рис. 11.5.б) заправилом оптимального використання ресурсу /> /> і максимізує прибуток заумови: />. У стані рівновагизаробітна плата завжди стаєрівною граничній доходності останньогоіз залучених робітників.
Вигода фірми від найму робітників визначається як різницяміж сумою граничних доходностей всіх найнятих робітників, крім останнього, івидатками на заробітну плату. Ця величина є нормальним (середнім) прибутком,який складає неявні витрати фірми.
Вигідність конкурентного ринку праці для найманих робітниківвизначаєтьсявеличиною одержуваної ними економічної ренти –різниці між рівноважною ставкою зарплати і мінімальними видатками, які могли бзабезпечити найом робітників. Її величина залежить від еластичностіпропонування праці: чим менш еластичним є пропонування, тим більша частинаплатежів за ресурс набуває форми економічної ренти. Якби пропонування працібуло абсолютно еластичним, економічна рента дорівнювала б нулю.
Якщо обидва ринки – ринокпраці і ринок готової продукції – досконало конкурентні, то в процесівстановлення загальної ринкової рівноваги досягається ефективний розподілпраці у суспільстві.У точці рівноваги />, або /> – граничні видатки наресурс рівні цінності граничного продукту праці. Дана рівність є критеріємефективності розподілу ресурсів.
Якщо покупцем наконкурентному ринку праці є фірма –монополіст на ринку готової продукції, то у станірівноваги гранична доходність праці /> не єрівною цінності граничного продукту />,оскільки граничний виторг монополіста є меншим за ціну продукції.Затієї ж ставки зарплати монополіст найме менше робітників, ніж конкурентнафірма, отже, в економіці матиме місце неефективне використання ресурсів.
Недосконалоконкурентні структури на ринку праці надають особливостеййого функціонуванню. Тут можуть виникнути три ситуації.
/>Ситуація 1. Покупцем на ринку праці ємонопсоніст – єдинафірма-наймач робочої сили у регіоні (рис. 11.6). Монопсоніст стикається зкривою ринкового пропонування праці, яка відображає середні видатки наймача />. Збільшення наймуробітників для монопсоніста означає необхідність підвищення ставки заробітноїплати не тільки для додаткового, але й для всіх попередньо найнятих робітників,внаслідок чого значення /> зростаютьшвидше, ніж />, а крива граничнихвидатківвідхиляється від кривої пропонуванняліворуч вгору.Оптимальну кількість робітників монопсоніст визначає за загальним правилом />, а ставку заробітної плати– за кривою пропонування праці/>. Заінших рівних умов монопсоніст, порівняно з конкурентним ринком, наймаєменше робітників і за нижчою ставкою зарплати. Монопсоніяпризводить до неефективного використання ресурсів суспільства: воно одержуєменшу кількість продукції, а всі робітники отримують ставку зарплати не нарівні їх продуктивності, а на рівні середніх видатків на ресурс, що збільшуєприбуток монопсоніста;
Ситуація 2. Продавцем на ринку праці є монополіст, уособленням якого виступає профспілка.Профспілки намагаються вирішити дві основні проблеми, які утім виключають однаодну: збільшити зайнятість іпідвищити заробітну плату.Якщо профспілка своїм головним завданням вважає підвищення заробітноїплати, вона намагатиметься впливати на фактори, які розширюютьпопит на робочу силу або обмежують її пропонування векономіці. Більш прийнятним шляхом є розширення попиту на працю. Монополіяпрофспілок на ринку праці, якщо вона об’єднує всіх робітників, може призвестидо значного підвищення зарплати, але наймачі при цьому скорочують чисельністьнайнятих робітників. Якщо профспілка ставить своїм завданням максимізуватизайнятість робітників у галузі, вона погодиться на ставку зарплати, якавідповідає рівню конкурентної. Успішність дій профспілок значною мірою залежитьвід еластичності попиту на працю. Сприятливі умови для досягнення компромісуміж заробітною платою і зайнятістю створюються у галузях, де еластичністьпопиту невисока;
/>Ситуація 3. Двостороння монополія виникає, коли профспілка як продавець працістикається з покупцем – монопсоністом (рис. 11.7). Монопсоніст приймає рішеннязгідно правила />, профспілка –подібно до простої монополії на ринку товарів: кількість робітників відповідаєточці перетину /> і />, а ставка зарплативизначається за кривою попиту на працю. За інших рівних умов на такому ринку,порівняно з конкурентним, рівноважна кількість робітників буде меншою, апрофспілкова ставка зарплати буде значно вищою за монопсонічну. Сторона, якамає більшу силу і ефективнішу стратегію, може добитись ставки, ближчої до тієї,яку запропонувала вона. Якщо сторони мають приблизно рівну економічну силу,результат буде проміжним, ставка зарплати наближатиметься до конкурентної, арівень зайнятості збільшиться.
Рівноважна ставказарплати в економіці (середня ставка) визначається взаємодією попиту на працюта її пропонування і є абстрактним показником. У реальному житті ставкизарплати диференційовані. Диференціація виникає з самої природиринку праці: якщо пропонування деякого виду праці перевищує попит, тозарплата буде нижчою, і навпаки. Фактором диференціації виступає неоднорідністьробочої сили (відмінності фізичних і розумових здібностей, рівнівкваліфікації та освіти, професійної підготовки). В окремих країнах диференціаціяє наслідком дискримінації в оплаті праці за ознаками статі, расиабо членства у профспілці.
Головноюпричиною диференціаціїзарплати є різниця у кваліфікації та освіті. Зв’язок між освітоюта професійним навчанням, з одного боку, і оплатою праці з іншого, між освітоюі продуктивністю праці відображає поняттялюдського капіталу.
Людський капітал– це міра втіленої у людині здатностіприносити доход протягом життя. Він включає природні здібності людини, а такожздібності, набуті в процесі освіти і підвищення кваліфікації. Людський капіталстворюється, коли людина інвестує сама в себе, і з часом ці інвестиціїокупаються у вигляді високої зарплати або здатності виконувати роботу, якаприносить більше задоволення. Розрізняють три види інвестицій в людськийкапітал:видатки на освіту всіх видів;видатки на охоронуздоров’я;видатки на мобільність робочої сили.
Люди з вищою освітоюмають в середньому і вищі доходи. Прийняття рішення про одержання вищої освітивважають інвестиційним рішенням, яке враховує витрати і вигоди. Витратина освіту складаються з прямих витрат (плата за навчання,підручники і т. п.), альтернативних витрат (втрачені доходи, якілюдина могла б одержати за роки, які пішли на навчання) та негрошовихвитрат, які виникають, коли людина втрачає привабливе дозвілля ізмушена витрачати час на навчання.
Вигоди відосвіти поділяються на фінансові(вища зарплата) і негрошові (задоволення сприймати нові ідеї,розширювати свій кругозір, розвивати інтелект). Співставити точно витрати івигоди від освіти неможливо, тому що вони розірвані у часі: витратиздійснюються раніше, ніж реалізуються вигоди. Вигідність інвестицій у вищуосвіту визначає норма віддачі: чим вона вища, тим вигіднішевчитись.
Втручаннядержави у функціонуванняринку праці шляхом законодавчого встановлення мінімуму заробітної платичинить змішаний вплив на нього: з одного боку дещо зменшує рівень зайнятості, аз іншого – допомагає зменшити бідність.