Реферат: Предмет економічного аналізу та його значення в умовах ринкової економіки

Зміст

Тема 1: Предмет і види економічного аналізу (ЕА)

Тема 2: Метод і методичні прийоми економічного аналізу

Тема 3: Інформаційна база та організація економічногоаналізу

Тема 4: Аналіз попиту, стану ринку та обсягу реалізаціїпродукції

Тема 5: Аналіз виробництва продукції, робіт і послуг

Тема 6: Аналіз виробничих ресурсів іорганізаційно-технічного рівня підприємства

Тема 7: аналіз витрат на виробництво продукції

Тема 8: Аналіз фінансових результатів і рентабельності

Тема 9: Аналіз фінансового стану підприємства

Тема 1: Предмет і види економічногоаналізу (ЕА)

1. Поняття аналізу взагалі та економічного аналізу, йогозначення в умовах ринкової економіки.

2. Предмет, зміст і задачі ЕА. Характеристика вимог доЕА.

3. Види ЕА, їх коротка характеристика.

4. Основні категорії ЕА: ресурси, фактори, резерви.

5. Основні функції економіко-аналітичної групи.

1. Вивчення явищ природи,суспільного та, навіть, особистого життя людини неможливе без аналізу. Аналітичніздібності людини виникли та удосконалюються у зв’язку з необхідністю постійної оцінкисвоїх дій в умовах навколишнього середовища. Це завжди спонукало до пошуку найбільшефективних методів праці, використання ресурсів.

Сам термін “ аналіз “ походить від грецькогослова “ analysis “ — “ розділяю, розчленовую “ тощо. Отже, практично, аналіз- розділення вивчаємого явища або предмету на його складові частини, елементи(уявні та реальні) для вивчення їх як взаємопов’язаних частин цілого.

Ф. Енгельс писав: “ Уже разбивание ореха есть началоанализа". З розвитком суспільства зростає кількість розбиваємих горіхів тавдосконалюються методи їх розбиття. Тобто, поширюється коло об’єктів аналізу і удосконалюєтьсявін сам.

Існують різні види аналізу: фізичний, хімічний,математичний, статистичний, економічний тощо. Вони відрізняються об’єктами, цілямиі методикою дослідження. Економічний аналіз на відміну від фізичного, хімічногота інш. Є абстрактно-логічним дослідженням, де неможливо використати мікроскопи,хімічні реактиви, терези тощо. Все це замінює сила абстракції.

Ще О. С.Пушкін дає таку характеристику одному зсвоїх героїв, Євгену Онєгіну:

Бранил Гомера, Феокрита; зато читал Адама Смита

И был глубокий эконом, то есть умел судить о том,

Как государство богатеет, и чем живет и почему

Не нужно золота ему, когда простой продукт имеет.

Отец понять его не мог и земли отдавал в залог.

Можна ризикнути уявити собі, що коли б ЄвгенОнєгін знав основи ЕА для сільського господарства,

Тогда б отцу помочь он смог, и земли не пошли бв залог…

Це, звичайно, лірика, але відомо ж, що поезія Пушкінажиттєздатна своєю правдою і сьогодні…

З переходом до ринкових відносин у народному господарствіУкраїни виникло безліч проблем і невирішених питань. ЕА надає наукові методи їхрозв’язання.

Отже, економічний аналіз як наука — це системаспеціальних знань, яка пов’язана з дослідженням економічних процесів, тенденційїх розвитку, з виявленням причин, які сприяють відхиленням від запланованих показниківі об’єктивною оцінкою виконання планів. Треба відрізняти загальнотеоретичнийекономічний аналіз, який вивчає економічні явища і процеси на макрорівні (державнаекономіка, її окремі галузі тощо) і конкретно-економічний аналіз на мікрорівні(економіка окремих підприємств). Надалі ми будемо займатися мікроаналізом.

2. Предметом ЕА є фінансово-господарськадіяльність підприємств. На відміну від предмету об’єкти аналізу — це насампередокремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, які знаходять відображенняу системі взаємопов’язаних економічних показників. Наприклад, об’єктом може бутивиробнича та комерційна діяльність, якість продукції, прибуток тощо.

Мета ЕА: розкрити основніпричини відхилень від плану, правильно оцінити дії трудового колективу та адміністрації.

Зміст та задачі економічного аналізу:

наукове обгрунтування складання реальних планів:

контроль за ходом виконання планів;

з’ясування внутрішніх резервів;

розроблення заходів по ліквідації та запобіганнювтрат та зміцнення режиму економії;

поширення передового досвіду.

оцінка платоспроможності та ліквідності підприємства.

Для того, щоб виконати ці задачі аналіз повиненвідповідати наступним вимогам до ЕА:

реальність і точність результатів аналізу означає отримання з його допомогою правильної характеристики вивчаємогооб’єкту /показника/. Аналітичні висновки повинні бути незалежними від суб’єктивнихвражень або бажань осіб, які здійснюють аналіз;

системність проведення аналізу є його найважливішою вимогою і означає всебічне комплексне вивчення системивзаємозв’язаних показників;

своєчасність означаєвиявлення в короткі строки причин відхилення від планових завдань;

дієвість полягає увикористанні результатів аналізу для розробки шляхів підвищення ефективності виробництва.

ЕА як наука пов’язаний з такими науками як:

· економіка

· економічна теорія

· бухгалтерський облік

· статистика

· аудит

· ревізія та контроль

· фінансування та кредитування тощо.

3. Основні види економічного аналізу:

1. Оперативний (абопоточний) аналіз. Він пов’язаний з функцією оперативного керівництва виробництвом,з безперервним контролем за виконанням плану.Оперативний аналіз здійснюєтьсяна всіх рівнях керівництва — за зміну, день, декаду, місяць. Мета оперативного аналізу- виявлення причин відхилень від планових завдань та розроблення заходів по ліквідаціїможливостей зривів, порушень у виконанні плану. Оперативно аналізується використанняобладнання, виконання норми виробітку, випуск продукції за кaтeгopіями якocті. Пpoвoдятьоперативний аналіз самі робочі, майстри, начальники цехів, робітники відділу постачаннята збуту, бухгалтерії, планового та фінансового відділу.

2. Наступний аналіз. Він пов’язаний з функцією короткострокового планування та здійснюєтьcя зметою отримання об’єктивної оцінки досягнених результатів діяльнocті підприємстваза минулий квартал, рік. При цьому аналізується вся система показників, факторівта причин їх зміни. Джерело інформації — звітність підприємства. Результати аналізуоформляються у вигляді пояснювальних записок до бух.звітів.3дійснюється наступнийаналіз переважно робітниками бухгалтерії, планового та фінансового відділу.

3. Перспективний аналіз. Він пов’язаний з функцією довгострокового планування. Його задача — виявленнятенденцій в діяльності підприємства та визначення довгочасно діючих факторів наперспективу. Цей аналіз здійснюється робітниками планово-економічних служб на рівніпідприємства та галузі.

Види наступногоаналізу

Серед зазначенихвидів аналізу найбільшрозвинутим i важливим єнаступний. До нього можна включити ще 6 видів аналізу.

· Фінансово-економічний аналіз здійснюється після завершення кварталу, або року. Головне — оцінка фінансовихрезультатів роботи підприємства: прибутку, рентабельності, продажу продукції. Йогозвичайно проводять сторонні установи: банки, адміністративні, наукові та посередницькіорганізації.

· Техніко-економічний аналізє більш змістовним i різнобічним. Має галузевуспецифіку, а ФЕА — однаковий для вcix підприємств. TEA кpiм економічних показниківвивчає використання техніки, технології, інших матеріальних pecypciв підприємства.

· Статистико-економічний аналіз за допомогою статистичних методів дослідження та обробки інформації вивчаєдіяльність не підприємств, а великих господарських комплексів.

· Порівняльний (міжгосподарський) аналіз так, як i статистичний, використовує більший обсяг інформації, ніж першідва. Проте він обмежується даними кількох споріднених підприємств, що дає змогуодержати більш зважену оцінку роботи конкретного підприємства.

· Функціонально-вapmicнuй аналіз— порівняно новий вид аналізу. Тому його методиканедосконала. Він пов'язаний з випуском та експлуатацією певних видів продукції,наприклад, вивчення ефективності роботи відносно дорогої побутової техніки у користувачів.Труднощі цього виду аналізу — нема налагодженої системи збору інформації про експлуатаційніхарактеристики продукції від споживачів.

· Системний аналіззастосовують для досліджень важливих народногосподарських проектів, складних економічнихпроблем. Його здійснює бригада фахівців з різних галузей знань: економічних, технічних,соціальних, демографічних, екологічних тощо. Прикладом системного аналізу в Україніє проект побудови нафтового терміналу в Одесі: транспортування каспійської нафтичерез Україну в Західну Європу. Цей вид аналізу має широкі перспективи свого подальшогорозвитку.

4. Обов'язковою умовоюбудь-якого матеріального виробництва є забезпеченість відповідними ресурсами. Ощадливеїх використання — повсякденна турбота i обов’язок кожного підприємства. Зменшенняпитомого витрачання pecypciв на одиницю продукції приводить до зростання ефективностісуспільного виробництва, поліпшує всі показники самого виробника товарів.

Існує чимало видів pecypciв. Серед них- природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробництвапридатна така класифікація pecypciв: трудові ресурси, основні засоби i предметипраці. Також важливими виробничими ресурсами є простір (земельна площа) i час. Ресурсиможуть бути вихідні (природні) i похідні (штучні). До похідних належать товарні,інформаційні, фінансові, наукові тощо.

У процесі виробництва ресурси починають взаємодіятиодин з одним. Такі взаємодії мають форму факторів (чинників).

Фактор — це рушійнасила будь-якого процесу або явища, який визначає його характер та результат. Інакшекажучи, фактор — це причина, яка впливає на певний результат (наслідок), а отже,виявлення, вимір i вивчення факторів — важливе завдання економічного аналізу.

Фактори класифікують за певними ознаками. Відповідно до простих елементів працірозрізняють трудові i матеріальні фактори. Матеріальні складаються із сировинних,енергетичних, водних, факторів основних засобів тощо. За місцем діїфактори можуть бути внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські.Розрізняють також фактори кількісні i якісні, інтенсивні та екстенсивні, об'єктивніта суб'єктивні, загальні (комплексні) i поодинокі (специфічні), ochobhi та другоряднітощо.

Фактор завжди має не лише величину, а й напрямдії. Тому розрізняють позитивні i негативні фактори.3 останніми часто пов'язуютьрезерви виробництва. Отже, фактор — це попередник виникнення резерву виробництва.Під дією трудових або енергетичних факторів ресурси виробництва починають рухатися,взаємодіяти i, врешті — решт, трансформуються у нові речі — матеріальні блага, продукцію.При цьому частина pecypciв залишається невикористаною або витрачається нераціонально,губиться, псується, накопичується у вигляді відходів, випаровується i звітрюється,залишається у воді. У зв'язку з чим виникає питання про резерви виробництва.

Слід обов'язково усвідомити, що поняття "резерв " має два зовсім різні визначення:

1. Резерв — це запасpecypciв, який свідомо не витрачається i підтримується на певному piвнi як зaci6,що забезпечує надійність i безперервність роботи будь-якої системи;

2. Резерв — це невикористанаабо згаяна можливість чогось, наприклад, зростання обсягу виробництва, поліпшенняякості, підвищення

У першому визначенні резерв характеризує будь-якийстраховий запас. Наприклад, валютні резерви Національного банку (запаси), страховіта резервні фонди держави i підприємств, резервні потужності енергосистем тощо.

Друге розуміння резерву пов'язують, насамперед,з різними втратами pecypciв (псування, пропажа), оплатою штрафів, пені, неустойокта іншими збитками. Це явні резерви.

5. Кожне підприємствоповинно мати економіко-аналітичну групу (ЕАГ). Співробітники групи повинні вмітианалізувати та систематизувати зміни, які відбуваються як у діючому законодавстві,так і на ринку товарів та послуг. На малому підприємстві може працювати один економіст-аналітик,який повинен підтримувати тісний зв’язок з директором та головним бухгалтером. Акціонернетовариство може передбачати для створення економіко-аналітичної групи декілька штатниходиниць.

До складу ЕАГ можуть входити такі спеціалісти:економісти, математики, аудитори, бухгалтери, юристи, інженери.

Існують таківимоги до спеціалістів ЕАГ:

- уміння працювати з комп’ютером та сучасними засобамизв’язку;

- знання законів ринкової економіки та специфічних особливостейекономічної українських підприємств;

- добре знання бухгалтерського обліку, планування, законівпро оподаткування та господарську діяльність підприємства,

- уміння мислити caмостійно,

- аналітичний склад розуму,

- сумлінність у роботі,

- схильність до генерування нестандартних рішень, виходуз критичних ситуацій,

- уміння оперативно робити економічні розрахунки.

Робота економіста-аналітика має бути високооплачуваною.Не можна ставити на цю посаду перестрахувальника, від якого не можна чекати цікавихта самостійних рішень.

ЕАГ повинна мати добре налагоджені внутрішні тазовнішні зв’язки: з податковою інспекцією, з постачальниками та оптовими споживачами,з партнерами по бізнесу, з банковими, страховими, аудиторськими та консалтинговимиустановами тощо.

Основні функції ЕАГ:

1. Cиcтeмaтизaція та аналіз інформації, яка надходить доЕАГ.

2. Розрахунок та аналіз економічної ефективності роботипідприємства (рентабельність, прибуток, збиток).

3. 3бір та систематизація інформації про постачальників.

4. Аналіз ринкових цін на сировину, матеріали та комплектуючі.

5. Порівняльний аналіз цін на продукцію підприємства тааналогічну продукцію конкурентів.

6. Аналіз відoмocтeй, які надходять від служб маркетингута збуту (попит, платоспроможність покупців тощо).

7. Аналіз витрат на рекламу, відрядження, міжміські телефонніпереговори.

8. Аналіз витрат на утримання управлінського персоналупідприємства.

9. Контакти з податкового інспекцією, з торговоюмережею, управлінням статистики.

10. Контроль за прискоренням обороту " Гроші- товар — гроші".

11. Узгодженість роботи з головним бухгалтеромпри складанні балансу.

12. Аналіз економічних санкцій, які були застосованідля підприємства.

13. Фінансове прогнозування.

14. Розроблення бізнес-плану підприємства.

 

Тема 2: Метод і методичні прийомиекономічного аналізу

Метод — це засіб дослідження. Таке визначення методупідходить до будь-якої науки, у тому числі і для “ Економічного аналізу". Якнаука економічний аналіз (далі скорочено — ЕА) базується на матеріалістичній діалектиціта економічній теорії ринку.

1. Матеріалістична діалектика виходить з того, що всіявища і процеси необхідно розглядати у постійному розвитку, змінах. Звідси- одна з характерних рис методів ЕА — необхідність постійних порівнянь. Наприклад,фактичні результати роботи порівнюються з результатами минулих років, з планом,з результатами інших підприємств.

2. Матеріалістична діалектика вчить, що кожне явищеабо процес треба розглядати як єдність і боротьбу протилежностей. Звідси — необхідністьвивчення внутрішніх протиріч, позитивних і негативних рис кожного явища, процесу.Наприклад, позитивні риси НТП — зріст продуктивності праці, підвищення рівня рентабельностіта інше. А негативні — забруднення навколишнього середовища, розвиток гіподинаміїтощо.

3. Матеріалістична діалектика вимагає від методів ЕА системногопідходу до вивчення об’єктів. Системний підхід передбачає:

· максимальну деталізацію явищ і процесів на елементи(це і є, власне, аналіз). Деталізація — виділення складових частин для з’ясуваннянайбільш суттєвого і головного в об’єкті. Для такої роботи аналітик повинен матиконкретні знання про суть явища; фактори, що на нього впливають тощо;

· систематизацію елементів, тобто вивчення їх взаємодії,взаємозалежності і підлеглості;

· синтез елементів. Після вивчення окремих сторін економічноїдіяльності підприємства, їх взаємозв’язку і взаємного впливу треба узагальнити увесьматеріал дослідження, тобто провести синтез. Це дуже відповідальний момент в ЕА:необхідно з усієї множини вивчаємих факторів відокремити типові від випадкових,головні від несуттєвих тощо.

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

1. Традиційні методи обробки інформації:

2. Факторні методи:

· Порівняння і моделювання;

· Елімінування, у т.ч.:

· Графічний; ланцюгові підстановки;

· Групування; абсолютні різниці;

· Балансовий тощо. відносні різниці.

· Інтегральний тощо.

3. Способи оптимізації показників:

· Економіко-математичні;

· Програмування;

· Теорія масового обслуговування;

· Теорія ігор тощо.

Розглянемо деякі з методів.

Порівняння — це метод,за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення,зіставлення з іншими одноякісними предметами (явищами). Звичайно, порівняння проводятьз еталонами: нормами, плановими показниками, середніми даними тощо.

У практиці ЕА найчастіше використовують такі порівняння:

· з поточними і перспективними планами;

· з фактичними показниками за минулий період;

· з показниками споріднених (або конкуруючих) підприємств;

· з найвищими або середніми показниками у галузі;

· з показниками підприємств інших країн тощо.

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання,при якому будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), які замінюють вуяві аналітиків дійсні предмети або явища. Моделі можуть бути матеріальні (фізичні)і абстрактні. З-поміж останніх виділяють: описові (словесні), графічні, математичні.

За допомогою моделей досліджують сутність предметівта явищ найбільш простим і дешевим способом, що сприяє швидкому накопиченню необхіднихзнань.

Балансовий метод — У колишньому СРСР балансовий метод був головним у плануванні. Різновидом балансовогометоду є сальдовий метод. За його допомогою можна визначити величину останньогофактора, якщо вже відомий вплив усіх інших факторів, крім нього, і загальна змінарезультативного показника. (Сальдо — залишок). Цей метод дуже доречний там, де прямийрозрахунок впливу будь-якого фактора технічно складний або трудомісткий. Проте сліддуже обережно користуватись цим методом, бо будь-який прорахунок на попередніх етапахпризводить автоматично до помилки на останній стадії розрахунку.

Метод елімінування(від лат. eliminare — виключати, усувати) дозволяє при великій кількості факторівоцінити вплив кожного з них на величину результативного показника шляхом виключення,усунення впливу інших, незмінних факторів.

У практиці ЕА застосовують кілька способів елімінування.Розглянемо три з них: ланцюгові підстановки, абсолютні та відносні різниці.

Найбільш універсальним є спосіб ланцюгових підстановок.Він дозволяє виявити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показникашляхом поступової заміни базисної величини кожного фактора на його фактичну величинуу звітному періоді.

Розглянемо конкретний приклад.

Обсяг валової продукції (далі — ВП) можна представитиу вигляді 4-х факторної моделі:

 

ВП = ЧР * Д * Т * В г, (1)

де ЧР — середньорічна чисельність робочих на підприємстві,люд.;

Д — кількість днів, відпрацьованих одним робочимза рік;

Т — середня тривалість робочого дня, годин;

В г — середньогодинний виробіток продукції однимробочим, грн.

 

Таблиця 1 — Дані дляфакторного аналізу обсягу валової продукції

№

з\п

Назва показника Умовне позна-чення План Факт

Виконання плану,

%

Відносне відхилення, %

Абсолютне відхилення

(+, — )

1 Валова продукція, тис.грн ВП 160 000 240 000 150 50.0 + 80 000 2 Середньорічна чисельність робочих, люд ЧР 1 000 1 200 120 20.0 + 200 3

Відпрацьовано усіма

робочими за рік:

днів

годин

S Д

t

250 000

2 000 000

307 200

2 334 720

122.88

116.736

22.88

16.736

+ 57 200

+ 334 720

4 Середньорічний виробіток одного робочого, тис.грн В р ? 160 200 125 25.0 + 40 5 Кількість відпрацьованих днів одним робочим за рік Д ? 250 256 102.4 2.4 + 6 6 Середньоденний виробіток одного робочого, грн. В д ? 640 781.25 122.1 22.1 + 141.25 7 Середня тривалість робочого дня, годин Т ? 8 7.6 95 5.0 0.4 8 Середньогодинний виробіток одного робочого, грн. В г ? 80 102.796 128.5 28.5 + 22.796

Об’єкт аналізу — понадплановийвипуск валової продукції на суму 80 млн.грн. Перед аналізом слід зазначити,що алгебраїчна сума впливу факторів обов’язково повинна дорівнювати об’єкту аналізу,тобто змінам результативного показника (у даному прикладі це — обсяг валової продукції).В протилежному випадку — це свідчить про припущення помилок.

Отже, 4 — факторна модель валової продукції:

ВП = ЧР * Д* Т * В г

Тоді за методикою способу ланцюгових підстановок:

ВП пл = ЧР пл *Д пл * Т пл * В г пл

ВП пл = 1 000 * 250 * 8 * 80 = 160 000 тис.грн

ВП умов 1 =ЧР ф * Д пл * Т пл * В г пл

ВП умов 1 = 1 200 * 250 * 8 * 80 = 192 000 тис.грн

ВП умов 2 =ЧР ф * Д ф * Т пл * В г пл

ВП умов 2 = 1 200 * 256 * 8 * 80 = 196 608 тис.грн

ВП умов 3 =ЧР ф * Д ф * Т ф * В г пл

ВП умов 3 = 1 200 * 256 * 7.6 * 80 = 186 778 тис.грн

ВП ф = ЧР ф* Д ф * Т ф * В г ф

ВП ф = 1 200 * 256 * 7.6 * 102.796 = 240 000 тис.грн

Таким чином, на понадплановий випуск валової продукціїна суму 80 000 тис.грн вплинули такі фактори:

а) збільшення чисельності робочих:

D ВП чр = ВП умов 1 — ВП пл = 192 000 — 160 000 = + 32 000 тис.грн

б) збільшення кількості днів, відпрацьованиходним робочим за рік:

D ВП д = ВП умов 2 — ВП умов 1 = 196 608 — 192 000 = + 4 608 тис.грн

в) зменшення середньої тривалості робочогодня:

D ВП т = ВП умов 3 — ВП умов 2 = 186 778 — 196 608 = — 9 830 тис.грн

г)збільшення середньогодинного виробіткуодного робочого:

D ВП в г = ВП ф — ВП умов 3 = 240 000 — 186 778 = + 53 222 тис.грн

Разом + 80 000 тис.грн

 

Спосіб абсолютних різниць — одна з модифікацій елімінування.

Як і спосіб ланцюгових підстановок, він використовуєтьсядля розрахунку впливу факторів на зміну результативного показника (у нашому прикладіце — валова продукція).

І хоча його використання обмежене, завдяки своїйпростоті він набув широкого застосування в ЕА.

Особливо ефективно він використовується у томувипадку, якщо вихідні дані вже включають у себе абсолютні відхилення факторів.

При його використанні величина впливу факторіврозраховується множенням абсолютного приросту вивчаємого фактора на планову величинуфакторів, які знаходяться у математичній моделі праворуч від нього, і на фактичнувеличину факторів, які знаходяться ліворуч від нього.

Це видно з моделі нижче.

Розглянемо алгоритм розрахунку для мультипликативноїфакторної моделі типу X = a * b * c *d. Маємо планові і фактичні показники,а також їх абсолютні відхилення:

Da = а ф — а пл; Db = b ф — b пл; Dс = с ф — с пл; Dd = d ф — d пл. (2)

Алгоритм:

 

DХ а = Dа * b пл * c пл * d пл

DХ b = а ф * Db * c пл * d пл

DХ с = а ф * b ф * Dc * d пл

DХ d = а ф * b ф * c ф * Dd

Як бачимо з наведеної схеми, розрахунок базуєтьсяна послідовній заміні планових значень факторних показників на їх відхилення, апотім на фактичні показники.

Використаємо спосіб абсолютних різниць для нашогоприкладу.

Тоді: DВП чр = (ЧР ф — ЧР пл)* Д пл * Т пл * В г пл

D ВП чр = (1 200 — 1 000) * 250 * 8.0 * 80.0 = + 32 000 тис.грн

DВП д = ЧР ф * (Д ф — Д пл) * Т пл * В г пл

D ВП д = 1 200 * (256 — 250) * 8.0 * 80.0 = + 4 608 тис.грн

DВП т = ЧР ф * Д ф * (Т ф — Т пл) * В г пл

D ВП т = 1 200 * 256 * (7.6 — 8.0) * 80.0 = — 9 830 тис.грн

DВП в г = ЧР ф * Д ф * Т ф * (В г ф — В г пл)

D ВП в г= 1 200 * 256 * 7.6 * (102.796 — 80.0) = + 53 222 тис.грн

Разом + 80 000 тис.грн

Таким чином, спосіб абсолютних різниць дає ті жрезультати, що і спосіб ланцюгових підстановок. Тут теж треба слідкувати, щоб алгебраїчнасума змін факторів дорівнювала величині загальної зміни результативного показника.

Далі розглянемо спосібвідносних різниць, який теж використовується для вимірювання впливу факторівна зміну результативного показника. Він простіший за ланцюгові підстановки, що запевних обставин робить його дуже ефективним. Особливо, коли вихідні дані включаютьвже розраховані раніше відносні відхилення показників в % або в коефіцієнтному вигляді.

Розглянемо методику розрахунків для мультиплікативноїмоделі виду:

 

Х = а * b * c

Спочатку необхідно обчислити відносні відхиленняфакторних показників:

 

а ф — а                           плb ф — b пл                         с ф — с пл

Dа % = — — — * 100; Db % = — — - * 100; Dс % = — — — * 100

                   а пл                                       bпл                              с пл

Тоді відхилення результативного показника за рахуноккожного фактора обчислюється таким чином:

Хпл * Dа %                           (Х пл +DХа) * Db %                                 (Х пл + DХ а + DХ b) * Dс %

DХ а = — -------------; DХ b = — ------------------------;DХ с = — -----------------------

                               100                                                       100                                                                       100

Згідно цьому правилу, для розрахунку впливу першогофактору необхідно планову (базисну) величину результативного показника помножитина відносне відхилення першого фактора і результат поділити на 100.

Для розрахунку впливу другого фактору треба допланової величини результативного показника додати зміну його за рахунок першогофактору і тоді одержану суму помножити на відносне відхилення другого фактора ірезультат поділити на 100.

Вплив третього фактору обчислюється аналогічно.

Розглянемо цю методику на нашому прикладі:

 

                            ВП пл * DЧР %                  160 000 * 20 %

DВП чр = — — — = — — — = + 32 000

                                      100                      100

(ВП пл + DВП чр) * DД % (160 000 + 32 000) * 2.4 %

DВП д =----------------------------------- = — — — = + 4 608

                                      100                                         100

(ВП пл + DВП чр + DВП д) * DТ % (160 000 + 32 000 + 4 608) * ( — 5) %

DВП т = — — - = — — — = — 9 830

                            100                                         100

                            (ВП пл + DВП чр + DВП д + DВП т) * DВ г %

DВП в г = — ---------------------------------------------------------------

                                      100

                   (160 000 + 32 000 + 4 608 — 9 830) * 28.5 %

D ВП в г = — — - = + 53 222

                                               100

Разом + 80 000 тис.грн

Як бачимо, результати розрахунків ті ж, що і привикористанні попередніх способів. Спосіб відносних різниць зручно використовувати,коли треба розрахувати вплив великого комплексу факторів (8 — 10 і більше). Тодіна відміну від попередніх способів значно скорочується кількість розрахунків.

Тема 3: Інформаційна база таорганізація економічного аналізу

1. Поняття інформації, економічної інформації.Вимоги до інформації.

1. Класифікація джерел аналізу.

2. Перевірка інформації. Етапи організації аналітичноїроботи на підприємстві.

3. Аналітичні функції підрозділів підприємства.

4. Документальне оформлення результатів аналізу.

 

1. Глибина і результативністьЕА залежать від обсягу, своєчасності та якості використаної інформації.

Інформація — це впорядкованіповідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знаньпро них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та інших символів. Економічнаінформація відображає процеси і явища господарської діяльності підприємства, зокрема,в умовах ринкової економіки. ЕА не обмежується тільки економічними даними, а використовуєтехнічну, технологічну та іншу інформацію.

Вимоги до інформації:

аналітичність — всяекономічна інформація незалежно від джерел надходження повинна відповідати потребаманалітика, тобто забезпечувати аналітичну роботу у необхідних напрямках з максимальноюдеталізацією, яка у цей момент необхідна аналітику. Саме тому вся система інформаційногозабезпечення повинна удосконалюватися та застосовувати нові форми накопичення тазберігання даних (комп’ютерна техніка);

об’єктивність — необхіднадля ефективності зроблених на основі інформації висновків, а інакше розроблені аналітикамирекомендації можуть нанести збитки підприємству;

єдність — мається наувазі однаковість, єдність інформації, яка надійшла з різних джерел. З цього можназробити висновок про необхідність усунення дублювання інформації;

оперативність — інформаціяповинна поступати до аналітика якомога швидше. Цьому також сприяє використання комп’ютерів;

раціональність — інформаціямає бути найбільш повною при мінімальних витратах на її збирання, зберігання таобробку.

Крім цих вимог існують такі: повнота інформації;своєчасність; різнобічність; доброякісність; корисність.

Звісно, що всі ці вимоги до інформації повиннідіяти у системі, бо, якщо якась з вимог не виконується, вся інформація може втратитисенс. Наприклад, інформація може бути своєчасною, доброякісною та інше, але дляконкретного підприємства нецікавою, тоді втрачається корисність інформації. Абоінший приклад, підприємство отримало доброякісну, корисну та інш. Інформацію (проможливого майбутнього партнера — постачальника), але несвоєчасно (його вже “ перехопив“ інший виробник). Така інформація теж нецікава для підприємства.

2. Економічна інформаціяпро всі види діяльності підприємства концентрується в основному у поточному обліку.Крім того, доцільно звернутись і до планово-розрахункових та позаоблікових даних.

Отже, джерела економічної інформації поділяютьсяна:

планово-розрахункові;

облікові;

позаоблікові.

До планово-розрахункових джерел відносятьвсі типи планів підприємства (перспективні, поточні тощо), нормативні матеріали,кошториси, прейскуранти цін і тарифів, а також конкретні планові розрахунки по:

· виробництву продукції;

· використанню виробничих потужностей;

· технічному розвитку;

· праці та зарплаті;

· собівартості та цінам,

· прибутку та рентабельності.

До облікових джерел належать дані документівбухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, всі види звітності та первиннаоблікова документація. Наприклад, сюди відносять дані:

· оперативно-технічного обліку;

· про щоденний випуск продукції;

· про використання обладнання;

· про використання робочого часу тощо.

До позаоблікових джерел відносять не переліченівище дані, а також документи, що регулюють господарську діяльність підприємства.Наприклад:

Офіційні документи, якими повинно користуватисяпідприємство у своїй діяльності: закони держави, накази Президента, постанови Урядуі місцевих органів влади, акти ревізій і перевірок, накази керівників підприємства.

Господарсько-правові документи: угоди, договори,рішення арбітражу і судових органів тощо.

Рішення загальних зборів колективу підприємства,ради трудового колективу, акціонерів тощо.

Технічна і технологічна документація.

Матеріали (зовнішня інформація) вивчення передовогодосвіду, здобуті з різних джерел (радіо, телебачення, преса тощо), збірники статистичнихматеріалів, дані анкетних обстежень споживачів тощо.

Дані особистих спостережень аналітика — виробничіекскурсії, хронометраж робочого дня, опитування працівників тощо.

3. Вся підібрана доаналізу інформація має бути ретельно перевірена за формою і за змістом.

При перевірці за формою встановлюється правильністьоформлення документів і звітів з точки зору наявності і заповнення всіх реквізитів,таблиць, підписів, арифметичних сум, підсумків; відповідність цифр, перенесенихз інших документів та попередніх років; узгодженість цифр і взаємозалежних величину різних формах звітів.

При перевірці інформації за змістом встановлюютьвідповідність звіту даним бухгалтерського обліку, а достовірність самого облікуперевіряють його відповідністю реальному стану речей та процесів на підприємстві.

Перевірка має встановити доброякісність інформації,і лише за цієї умови можна розпочати сам аналіз діяльності підприємства.

Але тільки правильно організована аналітична роботаможе реально вплинути на підвищення ефективності роботи підприємства. Тому існуютьпевні вимоги до організації аналітичної роботи:

· науковий характер аналізумає на увазі використання наукових, у тому числі нових, методів;

· розподіл обов’язків між окремими виконавцями — проведення аналізу повинно стати одним із службових обов’язків кожногоспеціаліста, керівників різників рівнів підприємства. При цьому треба виключитиможливість багаторазового проведення однакових досліджень різними особами.

· ефективність аналітичних досліджень — глибина аналізу пр мінімальних витратах на його проведення;

· уніфікація аналітичної роботи передбачає створення таких методик, які б використовували обмежену кількістьспеціально розроблених таблиць.

Аналітична робота на підприємстві поділяється натакі організаційні етапи:

Попередній етап:

загальне ознайомлення зі станом справ;

попередня оцінка стану справ і обсягу аналітичноїроботи;

складання плану аналітичної роботи;

визначення виконавців та вирішення інших організаційнихпитань;

підготовка макетів таблиць, збір та перевірка головноїінформації.

Основний етап:

заповнення усіх таблиць;

вивчення додаткової інформації;

визначення факторів і виконання розрахунків їхвпливу на об’єкти аналізу;

пошук і вирахування резервів виробництва.

Заключний етап:

узагальнення наслідків аналізу і вирахування зведенихрезервів виробництва;

заключна розгорнута оцінка діяльності підприємства;

розробка заходів з метою поліпшення роботи підприємства.

4. Загальне керівництвоаналітичною роботою на підприємстві здійснює заступник директора з економічної роботи(головний економіст). Безпосередньо цю роботу може очолювати керівник плановоговідділу або головний бухгалтер чи його заступник. Виконавцями аналітичної роботиє економісти, плановики, бухгалтери, а також інші працівники, які мають відповіднийдосвід і схильність до аналітичних досліджень.

Приблизний розподіл функцій аналізу між підрозділамипідприємства:

1. Виробничий відділ — аналізує виконання плану випуску продукції, ритмічність роботи, використанняматеріальних ресурсів, впровадження нової техніки тощо.

2. Відділи головного механіка, технолога, енергетика — вивчають стан обладнання, виконання графіків його ремонту, повноту використанняобладнання, раціональність використання енергоресурсів.

3. Відділ технічного контролю аналізує якість сировини і готової продукції, втрати від браку тощо.

4. Відділ постачання контролює своєчасність і якість матеріально-технічного забезпечення виробництва,виконання плану постачань сировини та матеріалів, стан зберігання запасів на складахпідприємства, дотримання норм відпуску матеріалів, ТЗВ тощо.

5. Відділ збуту вивчаєвиконання договірних зобов’язань, зберігання готової продукції, просування її доспоживачів тощо.

6. Відділ праці та зарплати аналізує рівень організації праці, забезпечення підприємства трудовимиресурсами за категоріями та професіями, рівень продуктивності праці, використанняфонду зарплати та фонду робочого часу.

7. Бухгалтерія аналізуєвиконання кошторису витрат на виробництво, собівартість продукції, виконання плануприбутку, фінансовий стан, платоспроможність підприємства та інше.

8. Планово-економічний відділ абовідділ ЕА виходячи з наявної економічної інформаціїздійснюєскладання плану аналітичної роботи і контроль за його виконанням, методичне забезпеченняЕА, узагальнює результати ЕА, розробляє заходи за підсумками аналізу.

5. Результати ЕА маютьбути оформлені у виді таких документів, як:

· пояснювальна записка — звичайноскладається, коли результати ЕА направляють у вище поставлену організацію. Її змістмає бути достатньо повним: економічний рівень розвитку підприємства (якщо необхідно,то додаються аналітичні розрахунки, таблиці, графіки тощо), висновки про роботупідприємства, пропозиції за результатами ЕА.

· довідка готується, колирезультати ЕА потрібні для внутрішньогосподарського користування.

· висновок (рос. — “ заключение ”) пишеться, коли ЕАпроводиться вище поставленими органами управління.

Довідка і висновокмають більш конкретний зміст, ніж пояснювальна записка, акцентований на недолікахабо досягненнях, виявлених резервах та способах їх освоєння. У цих документах необов’язковоповинна бути загальна характеристика підприємства і умови його діяльності.

Практичну реалізацію результати ЕА отримають післявідповідних рішень колективу, наказів керівництва підприємства або вище поставленихорганів управління.

Тема 4: Аналіз попиту, стану ринку таобсягу реалізації продукції

1. Аналіз попиту і пропозиції за видами продукції.

2. Аналіз стану ринку: місткість та кон’юнктура ринку.Фактори впливу на обсяг реалізованої продукції.

3. Аналіз обсягу реалізації продукції.

1. Перед початком аналізу виробничої програми підприємствана конкретний період вивчається ринок, на який буде постачатися продукція:

· попит на всі види продукції;

· наявність товарів-конкурентів;

· наявність джерел сировини;

· інфраструктура реалізації тощо.

Складовими частинами ринку є попит, пропозиціяціна і конкуренція. Коли на внутрішньому ринку країни попит перебільшує пропозицію,вводиться відпуск товарів за нормами, карткова і талонна форми задоволення попитуна життєвоважливі продукти — хліб, газ, сірники тощо.

Показниками попитувиступають: держзамовлення, договори з державними та іншими організаціями, заявкита запити підприємств, торгівлі та громадян.

Аналіз попиту та пропозиції дозволяє визначитилишки та дефіцит видів продукції. Розберемо приклад у таблиці 1.

 

Таблиця 1 — Аналіз попиту і пропозиції за видамипродукції у тисячах гривень

№ з/п Вид продукції Попит Пропозиція Надлишок (+), нестача (-) 1 А 438 405  - 33 2 Б 75 84 + 9 3 В 132 147 + 15 4 Г 420 401  - 19

Отже, дані таблиці свідчать, що на місцевому ринкувиробів а та Г було недостатньо, а виробів Б та В— більше потреби.

Незбалансованість пропозиції з попитом негативнохарактеризує роботу підприємства, бо це означає його недостатню увагу до вивченняринку. В свою чергу, обсяг пропозиції залежить від виробництва та конкуренції.

Конкурентоздатність товару — це здатність витримати порівняння з аналогічними товарами інших виробників.Конкурентоздатність товару обумовлюється його суспільною потребою, формами і методамиторгівлі, рекламою, умовами і строками поставок тощо. У бізнес-план включають найбільшконкурентоздатні товари.

2. Задоволення попиту здійснюється через ринок. Місткістьринку — це можливий обсяг реалізації товарів, який складається з попиту організацій,підприємств, населення та інших регіонів. Конкретні умови реалізації товарів залежатьвід кон’юнктури ринку.

Кон’юнктура ринку — це співвідношення попиту і пропозиції. Аналіз кон’юнктури ринку потребуєінформації про виробництво та реалізацію товарів, запаси товарів, їх якість, відповідністьтоварів вимогам споживачів тощо.

Аналізуючи елементи ринку, слід знати, що:

· головним на ринку є виявлення тенденцій його розвитку,а не точних показників ринкової ситуації (наприклад, попит не можна точно спланувати,бо він включає в себе не лише матеріально-вартісну, а й духовну потребу; неможливодати кількісну оцінку моді, психологічним, етичним і соціальним факторам);

· ринком слід постійно і оперативно керувати залежно відзмін його кон’юнктури.

Головною метою аналізу елементів ринку є пошукшляхів збільшення обсягу реалізації продукції та підвищення рентабельності підприємства.

Показник обсягу реалізованої продукції (далі РП)найважливіший для підприємства, бо від обсягу продаж залежать фінансові результатироботи підприємства, його фінансовий стан, платоспроможність тощо.

На зміни у реалізації продукції впливають такіфактори:

1. Виробничі фактори:

· рівень виконання плану виробництва ТП;

· якість продукції;

· зміни у асортименті;

· ритмічність випуску.

2. Фактори, пов’язані з роботою відділу збуту (маркетингу)і складів:

· загальний рівень маркетингової діяльності;

· величина портфелю замовлень;

· рівень організації роботи на складах;

· забезпеченість тарою та упаковкою;

· ритмічність подачі транспорту для вивезення продукції,придатність транспорту для завантаження.

3. Фактори, пов’язані з фінансовою діяльністю підприємства:

· вибір форм розрахунків з покупцями;

· своєчасність і якість оформлення платіжних документів;

· вивчення платоспроможності покупців;

· своєчасність оформлення санкцій за порушення договорів.

4. Інші фактори:

· терміни і якість опрацювання банківських документів;

· зміна цін і кон’юнктури ринку;

· зміни митних правил і загального законодавства тощо.

3. Аналіз обсягу РПпроводять кожен місяць, квартал, півріччя, рік. Порівнюються його фактичні даніз плановими, з попередніми періодами, з конкурентами тощо. Якщо виручка від реалізаціїобчислюється після оплати відвантаженої продукції, то обсяг РП дорівнює:

РП = Г П поч + ТП + ЗТ поч — ЗТ кін — Г П кін(1)

було на складі виготовили сплачено покупцями залишилосяна складі за період де ЗТ поч і ЗТ кін — залишки відвантаженої продукції на початокі кінець періоду, не сплачені покупцями.

Наприклад, розглянемо розрахунок обсягу реалізаціїпродукції за даними таблиці 2.

 

Таблиця 2 — Аналіз факторів зміни обсягу реалізаціїпродукції у тисячах гривень

Назва показників Сума, тис.грн План Факт +, - 1 Залишок ГП на початок року 8 650 6 200  - 2 450 2 Випуск ТП 96 000 100 800  + 4 800 3 Залишок ГП на кінець року 8 800 15 950 + 7 150 4 Відвантаження продукції за рік (п.1 + п.2 — п.3) 95 850 91 050  - 4 800 5

Залишок товарів, відвантажених покупцям, але не сплачених:

5.1 — на початок року

5.2 — на кінець року

2 900

3 500

3 200

6 900

+ 300

+3 400

6

Реалізація продукції (п.4 + п.5.1 — п.5.2)

95 250 87 350  - 7 900

З таблиці видно, що план реалізації продукціїнедовиконаний за рахунок негативного впливу таких факторів:

· збільшення залишків ГП на складі підприємства на кінецьроку (в практичній роботі для пояснення цієї зміни вказати 2-3 фактори з пит.2);

· зріст залишків продукції, відвантаженої, але ще не сплаченоїпокупцями на початок і (майже в 10 разів більше!) на кінець року (гроші ще не надійшлина рахунок підприємства, тому продукція не вважається реалізованою) — (в практичнійроботі пояснити зміну).

Але є фактори, які дають позитивний вплив:

· зменшення залишків ГП на складі підприємства на початокроку (в практичній роботі пояснити зміну);

· збільшення випуску ТП (в практичній роботі пояснитизміну).

В процесі аналізу слід з’ясувати причини виникненняпонадпланових залишків ТП на складі, несвоєчасної сплати покупцями і розробити конкретнізаходи по прискоренню реалізації продукції і отриманню виручки.

Аналіз реалізації продукції тісно пов’язаний заналізом виконання договірних зобов’язань про поставки продукції покупцям. Недовиконанняплану по договорах поставок для підприємства обертається зменшенням виручки, прибутку,сплатою штрафних санкцій. Крім цього, в умовах конкуренції підприємство може втратитиринки збуту продукції, що призведе до спаду виробництва. В процесі аналізу визначаєтьсявиконання плану поставок по окремих крупних споживачах і видах продукції, з’ясовуютьсяпричини недовиконання плану і дається оцінка діяльності з виконання договірних зобов’язаньпідприємства.

Розглянемо приклад на даних таблиці 3.

Таблиця 3 — Аналіз виконання договірних зобов’язаньза рік у тисячах гривень

Період План поставок продукції

Недопоставка продукції

Виконання плану, %

за місяць з початку року за місяць з початку року за місяць з початку року Січень 7 500 7 500 300 300 96.0 96.0 Лютий 7 800 15 300  100  400 98.7 97.4 Березень 8 000 23 300  800  1 200 90.0 94.8 … … … … … … … Грудень 9 500 95 850 - 4 800 100.0 95.0

Процент виконання договірних зобов’язань (К д.пл)розраховується діленням різниці між плановим обсягом відвантаження і його недовиконаннямна плановий обсяг. Розрахуємо процент виконання договірних зобов’язань за цими даними:

                            95 850 — 4 800

К д.пл = — — — = 0.95 або 95 %.

                            95 850

Отже, план договірних зобов’язань недовиконанийна 5 %.

Недопоставка продукції негативно впливає не тількина результати роботи даного підприємства, а і на роботу торгівельних організацій,підприємств-партнерів по кооперуванню, транспортних організацій тощо.

Тема 5: Аналіз виробництва продукції,робіт і послуг

 

Основна задача промисловогопідприємства — найповніше забезпечити попит споживачів високоякісною продукцією.У свою чергу, темпи зростання обсягу виробництва продукції та підвищення її якостібезпосередньо впливають на прибуток підприємства.

Ось чому аналіз роботи промислових підприємствпочинають з вивчення показників випуску продукції.

Розглянемо Схему аналізу обсягу виробництва продукції,робіт, послуг:

/>
Об’єкти аналізу:

· обсяг виробництва і реалізації продукції в цілому іза асортиментом;

· якість продукції;

· ритмічність виробництва і реалізації продукції.

Джерела інформації: бізнес-план підприємства, оперативні плани-графіки, річна звітність “ Звітпро продукцію “, “ Квартальна та місячна звітність промислового підприємства провипуск окремих видів продукції у асортименті “ тощо.

Аналіз обсягу виробництва починається з вивченнядинаміки випуску товарної продукції (далі ТП) за 5 років, причому важливо порівнюватикожен рік з базисним, і з попереднім, тоді буде більш наочна картина. Розглянемоприклад.

 

Таблиця 1 — Динамікавипуску ТП за період 2005 — 2009 рр.

Рік Товарна продукція у порівняльних цінах, тис.грн Темпи зміни, % базисні ланцюгові 2005 90 000 100,0 100,0 2006 92 400 102,7 102,7 2007 95 800 106,4 103,7 2008 94 100 104,6 98,2 2009 100 800 112,0 107,1

 

Примітка: базисні темпизмін обчислюються по кожному року діленням його показника на базисний (90 000 тис.грн),а ланцюгові темпи змін обчислюються співвідношенням до показника попереднього року.У даному прикладі можна зробити висновок, що за 5 років обсяг ТП збільшивсяна 12 %.

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, обов’язковотреба визначити, які фактори спричинили таку тенденцію розвитку, причому розділитиїх на зовнішні, тобто народногосподарські, і внутрішні.

Далі, після аналізу динаміки ТП за 5 років, требаперейти до аналізу виконання плану за звітний період (місяць, квартал, рік) по окремихпідрозділах підприємства (цехах).

Розглянемо такий аналіз на прикладі.

 

Таблиця 2 — Аналізвиконання плану випуску ТП за 2009 рік

Цех

(виріб)

Обсяг виробництва ТП, тис.грн Відхилення планового випуску від минулого року Відхилення фактичного випуску ТП Мину-лий рік Звітний рік від плану від минулого року План Факт тис.грн % тис.грн % тис.грн % А 30 500 28 800 25 200  - 1 700  - 5.6  - 3 600  - 12.5  - 5 300 -17.4 Б 30 200 33 600 33 264 + 3 400 + 11.3  - 336  - 1.0 + 3 064 +10.1 та інші

…

…

…

…

…

…

…

…

…

Разом

94 100

96 000

100 800

+ 1900

+ 2.0

+ 4 800

+ 5.0

+ 6 700

+ 7.1

Також під час аналізу проводять оперативний аналізвипуску продукції, який відображає планові і звітні відомості про випуск продукціїза обсягом, асортиментом, якості за день, з наростаючим результатом з початку місяця,а також відхилення від плану (не будемо тут наводити такий приклад, бо це зрозуміло).

Для населення — головного споживача продукції,а також для фірм-виробників, які використовують у продукцію інших фірм для процесувиробництва, важливим є не лише виконання завдання випуску продукції в цілому,а й у номенклатурному (асортиментному) розрізі.

Номенклатура — перелікнайменувань виробів, які виготовляє підприємство.

Асортимент — більш широке поняття, перелікнайменувань виробів та їх модифікацій (моделей) із зазначенням обсягу випуску покожному виду.

Розглянемо аналіз виконання плану з асортиментуна нашому прикладі. При цьому слід мати на увазі, що до виконання плану з асортиментузараховується лише продукція, яка виготовлена у рамках завдання. Звісно, деякимпідприємствах зручніше випускати вже технологічно засвоєну виробництвом продукцію,ніж впроваджувати нові види продукції. Тому перевиконання завдання не беруть доуваги, бо зрозуміло, що це виконання з’явилося за рахунок недовипуску іншої продукції.При невиконанні завдання до розрахунку беруть лише фактичний випуск продукції.

 

Таблиця 3 — Виконанняплану з асортименту

Виріб Товарна продукція, тис.грн Виконання плану, % ТП у залік плану з асортименту, тис.грн План Факт А 28 800 25 200 87.5 25 200 Б (new) 33 600 33 264 99.0 33 264 В 19 200 22 176 115.5 19 200 Г 14 400 20 160 140.0 14 400 Разом

96 000

100 800

105.0

92 064

Власне, аналіз плану з асортименту виконуєтьсякількома способами:

1. Заліковий, або “ спосібсереднього проценту". Цим способом розраховується коефіцієнт асортиментності:

 

К ас = 92 064/96 000* 100 % = 95.9 %

2. За питомою вагою у загальному перелікувиробів тих, з яких план випуску виконаний:

2/4 * 100 % = 50 % (2 — це вироби В та Г).

3. Спосіб найменшого проценту — у нашомуприкладі це 87.5 %. Тобто план з асортименту виконаний щонайменше на 87.5 %.

Отже, згідно з усіма способами можна зробити висновок,що план з асортименту підприємство не виконало.

При аналізі слід звернути увагу на оновленняасортименту. У прикладі планувалося оновлення на 35 % (виріб Б є новим,«new „). Це видно з розрахунку:

33 600 / 96 000 * 100 % = 35 %.

Однак фактично частка оновленої продукції у виготовленійпродукції становить

33 264/100 800 * 100 % = 33 %.

Тобтоплан по оновленню теж невиконаний.

Нарешті, треба розібрати причини невиконання плануз асортименту: зовнішні — кон’юнктура ринку, постачання сировини і матеріалів тощо,і внутрішні — недоліки в організації виробництва, низький рівень технічного стануобладнання, аварії тощо. Також слід оцінити наслідки невиконання плану з асортиментудля підприємства — втрата позиції на ринку збуту, втрата покупців, репутації, а,значить, частини прибутку; сплата штрафних санкцій за невиконання договорів постачанняготової продукції тощо.

Тема 6: Аналіз виробничих ресурсів іорганізаційно-технічного рівня підприємства

1. Аналіз забезпеченості підприємства трудовимиресурсами.

2. Аналіз стану основних засобів підприємства.

3. Аналіз організаційно-технічного розвитку підприємства.

4. Аналіз забезпеченості матеріальними ресурсамина підприємстві.

5. Аналіз використання матеріальних ресурсів.

1. До виробничих ресурсівпідприємства (Тема 1) відносять: трудові ресурси, основні засоби та предмети праці.Отже, в цій темі слід розглянути всі три складові частини виробничих ресурсів.

Аналіз використання трудових ресурсів звичайнопочинається з вивчення складу і структури працівників підприємства.Метою такого вивчення є визначення забезпеченості об’єкта промислово-виробничимперсоналом (ПВП) для виготовлення запланованого обсягу продукції. Під час першогоетапу аналізу вивчають чисельність персоналу:

¨ Визначають його структуру;

¨ Вивчають динаміку його складових частин (за професіямита кваліфікацією);

¨ Оцінюють оборот та плинність кадрів.

Другим, головним, етапомє аналіз ефективності використання трудових ресурсів, тобто аналіз продуктивностіпраці. На цьому етапі:

¨ Зіставляють середній виробіток одного робочого і працюючогоза різні періоди часу — рік, місяць, день, годину;

¨ Визначають величину втрат робочого часу — цілоденнихі внутрішньозмінних;

¨ Розраховують трудомісткість продукції, перевіряють виконаннянорм часу.

Наступним етапом аналізує аналіз фонду заробітної плати:

¨ Визначають його величину та структуру;

¨ Зіставляють темпи зміни зарплати та продуктивності праці

¨ Вираховують економію або перевитрати фонду зарплатитощо.

Під час аналізу чисельності персоналу треба звернутиувагу на те, що перевищення фактичного рівня цього показника над плановим є негативнимявищем. Виправданням може бути тільки перевиконання плану з випуску продукції.

2. Аналіз стану основнихзасобів робиться насамперед на підставі даних розділу 1 “ Необоротні активи ” активубухгалтерського балансу, при цьому розраховують коефіцієнт спрацювання (зношення)і вивчають його динаміку за ряд років. Це важливий коефіцієнт, бо спрацьовані основнізасоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спричиняє неконкурентоспроможністьпродукції підприємства. При цьому слід мати на увазі, що моральне старіння основнихфондів набагато погіршує становище.

Аналіз починають з вивчення обсягу основнихфондів, їх динаміки та структури. Фонди підприємства поділяються на промислово-виробничіі невиробничі. Основу виробничої потужності підприємства складають промислово-виробничіфонди. Крім того, у їх складі виділяють активну (робочі машини і обладнання) і пасивнучастину (будівлі виробничого призначення, склади, транспортні засоби тощо). Такадеталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їх використанняна основі оптимізації структури. Розглянемо дані таблиці 1.

 

Таблиця 1 — Наявність,рух і структура основних фондів

Група основних фондів На початок року Надходження за рік Вибуття за рік На кінець року

тис.

грн.

%

тис.

грн

%

тис.

грн

%

тис.

грн

% Промислово-виробничі 13 200 91.0 2 500 92.6 900 64.3 14 800 93.7 Невиробничі 1 300 9.0 200 7.4 500 35.7 1 000 6.3 Разом ОФ 14 500 100.0 2 700 100.0 1 400 100.0 15 800 100.0 У т.ч.активна частина 7 920 60.0 1 850 74.0 650 72.2 9 120 61.6

За даними таблиці бачимо, що за звітний періодвідбулися значні зміни у наявності та структурі основних фондів. Вартість основнихфондів зросла на 1 300 тис.грн, або на 9 %, у тому числі промислово-виробничих фондівна 1 600 тис.грн, або на 12 %. Збільшилася частка промислово-виробничих фондів узагальній сумі основних фондів на 2.7 % і відповідно зменшилася частка невиробничихфондів у зв’язку з приватизацією житлового фонду. Значно зросла питома вага активноїчастини ОФ від 60.0 до 61.6 %, що є позитивним для промислового підприємства.

Важливе значення має аналіз руху і технічногостану ОВФ (основних промислово-виробничих фондів), для цього розраховують такупоказники:

Коефіцієнт поновлення (К пон)

                            Вартість ОВФ, що надійшли                 2 500

К пон = — — - = — — — = 0.169

                            Вартість ОВФ на кінецьперіоду   14 800

Коефіцієнт вибуття (К виб)

                            Вартість ОВФ, що вибули                 900

К виб = — — - = — — — = 0.068

                            Вартість ОВФ на початокперіоду             13 200

Очевидно, на підприємстві розширюють технічну базу,це видно з того, що коефіцієнт поновлення більший за коефіцієнт вибуття (ОВФ вибуваютьневеликими темпами і при цьому підприємство ще закуповує додаткові ОВФ).

Коефіцієнт приросту (К прир)

                            Сума приросту ОВФ                      2500 — 900

К прир = — — - = — — — = 0.121

                            Вартість ОВФ на початокперіоду                    13 200

Наприклад, є додаткова інформація — сума зношенняОВФ на кінець року складає 4 740 тис.грн.

Тоді розрахуємо коефіцієнт зношення (К зн)

Сума зношення ОВФ                              4 740

К зн = — — - = — — — = 0.32

                   Первісна вартість ОВФ на кінецьроку              14 800

Коефіцієнт придатності (К прид)

                            Залишкова вартістьОВФ               14 800 — 4 740

К прид = — — - = — — — = 0.68

                            Первісна вартість ОВФ                          14 800

Як бачимо, два останні коефіцієнти доповнюють одинодного.

3. Усі показники використанняосновних фондів звичайно поділяють на 2 групи показників: показники екстенсивноговикористання характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю (охопленням).Показники інтенсивного використання пов’язані з його виробітком, тобто характеризуютьрівень використання потужності. Ці показники вимірюються у гривнях, штуках, метрах.

У процесі аналізу вивчається склад і структуракалендарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючогообладнання. Наприклад, коефіцієнт змінності роботи устаткування дає змогу порівнятицей показник з плановим, вивчати його в динаміці.

Фактори, які впливають на використання устаткуванняі машин:

1. Зміни асортименту продукції, а отже, і потреби в окремихвидах устаткування.

2. Рівень забезпеченості матеріальними ресурсами і кваліфікованоюробочою силою.

3. Технічний стан, якість ремонтів і догляду за устаткуваннямтощо.

Одним з найважливіших факторів підвищення ефективностівиробництва є забезпечення підприємства основними фондами у необхідній кількостіі ефективне їх використання.

Задачі аналізу технічного рівня розвитку підприємства:

- визначити забезпеченість підприємства основними фондамиі рівень їх використання по узагальнюючим та по частковим показникам, встановитипричини змін цих показників;

- розрахувати вплив використання основних фондів на обсягвипуску продукції;

- вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства;

- виявити резерви підвищення ефективності використанняосновних фондів.

Далі під час аналізу перевіряється виконання плануз впровадження нової техніки, введення в дію нових об’єктів, ремонту основних фондів.Також визначається частка автоматизованого обладнання. Для характеристики віковогоскладу і морального зношення основні фонди групуються за строком експлуатації(до 5, 5 — 10, 10 — 20 та більше 20 років).

Для характеристики технічного стану машин,обладнання, інструментів застосовують групування за технічною придатністю:

- придатне обладнання;

- обладнання, яке потребує капітального ремонту;

- непридатне обладнання, яке треба списати.

Для вивчення забезпеченості підприємства основнимифондами порівнюють за окремими видами їх фактичну наявність з плановою потребою,необхідною для виконання плану з випуску продукції.

Узагальнюючими показниками, які характеризують рівень забезпеченості підприємства основними промислово-виробничимифондами, є фондоозброєність праці та технічна озброєність праці.

Показник загальної фондоозброєності працірозраховується

 

Середньорічна вартість ОВФ

ФО заг = — ------------------------------------------------------------------------

                   Середньооблікова чисельністьробочих у найбільшу зміну

Показник технічної озброєності праці розраховуєтьсятак

                                      Вартістьвиробничого обладнання

ТО = — ----------------------------------------------------------------------------------

                   Середньооблікова чисельністьробочих у найбільшу зміну

Темпи зросту технічної озброєності праці порівнюютьз темпами зросту продуктивності праці. Бажано, щоб темпи зросту продуктивності працівипереджали темпи зросту технічної озброєності праці.

4. Суттєвим елементом інтенсифікації промисловоговиробництва та швидкого зростання національного багатства України є раціональневикористання сировинних, паливно-енергетичних та інших МР (Матеріальних Ресурсів).Необхідною умовою виконання плану випуску продукції є повне і своєчасне забезпеченняпідприємств сировиною і матеріалами (далі — С. і М.) необхідного асортименту і якості.При цьому потреби підприємства можна задовольнити двома способами:

· екстенсивним — придбанням більшої кількості МР;

· інтенсивним — більш економічним використанням тих МР,що є на підприємстві.

Питаннями забезпечення МР для виробництва займаєтьсяна підприємстві спеціальний підрозділ — відділ матеріально-технічного постачання(МТП), складські і транспортні служби.

Задачі аналізу забезпечення і використання МР:

· оцінка реальності планів МТП, ступеню їх виконання тавпливу на обсяг продукції, її собівартість;

· оцінка рівня ефективності використання МР;

· виявлення резервів економії МР і розробка відповіднихзаходів по їх використанню.

Джерела інформації:

· план МТП, замовлення, договори на постачання МР;

· оперативні дані відділу МТП;

· відомості аналітичного бухгалтерського обліку про надходження,витрати та залишки МР.

В процесі аналізу слід з’ясувати причини і визначитивинних осіб, якщо викрилися факти недопостачання, які шкодили процесу виробництва.При цьому треба розрізняти: де провина постачальників, а де недогляд якогось працівникапідприємства.

При аналізі забезпеченості МР у першу чергу требапроаналізувати якість С. і М., комплектність і своєчасність постачання, а такожнорми, які є основою розрахунку потреби підприємства у МР. Звісно, повне і своєчаснепостачання залежить від вибраних підприємством партнерів-постачальників. Тому єпотреба у контролі за виконанням договірних умов постачальниками. Взагалі, юридичнийбік процесу постачання — дуже важлива справа, яка потребує окремої оцінки при аналізі(які заходи вживались у разі затримок, розмір відповідних збитків та розмір штрафнихсанкцій тощо).

Слід мати на увазі, що виходячи з існування екстенсивногоі інтенсивного способів забезпечення МР, реальна потреба у зовнішньому постачаннірозраховується як різниця між загальною потребою у певному виді МР і сумою власнихвнутрішніх джерел її покриття (скорочення відходів С. і М., вторинне використанняС., власне виготовлення М. І напівфабрикатів, економія С. і М. внаслідок впровадженнядосягнень НТП тощо).

Багато уваги приділяють під час аналізу стану складськихзапасів МР. В процесі аналізу перевіряють відповідність фактичного розміру запасівМР нормативному. Також перевіряють стан запасів С. і М. на предмет виявлення зайвихі непотрібних. Якщо якийсь МР не витрачався протягом року і більше, то його відносятьдо непотрібних з розрахунком загальної вартості його запасу.

В кінці аналізу забезпеченості МР вираховують втратипродукції у зв’язку з:

· недопостачанням С. і М.;

· низькою якістю МР;

· заміни МР;

· зміни цін на МР;

· простоїв через порушення графіку постачання.

У виробництві часто зустрічаються факти заміниматеріалів з метою:

· зменшення собівартості;

· підвищення надійності виробів;

· поліпшення їх зовнішнього вигляду (дизайну) тощо.

Але у більшості випадків відбуваються вимушенізаміни через:

· відсутність деяких матеріалів;

· потреби здешевлення виробництва за будь-яку ціну тощо.

Такі заміни мають імпульсивний характер і недостатньообгрунтовані, а тому найчастіше шкодять виробництву, а, отже, репутаціїфірми. Взагалі через нестачу МР підприємство переходить на випуск тих виробів,для яких є достатньо МР на складі. Так виникають асортиментно-структурні зрушенняу випуску продукції.

5. Недоліки в постачанні МР можна до певної міри компенсувати їх економним витрачанням у процесі виробництва.

Для характеристики ефективності використанняМР застосовують систему показників:

· матеріаловіддача (М в) — визначається відношенням вартостівиготовленої продукції до вартості витрачених МР. Тобто М в показує, скількивиготовлено продукції з 1 грн МР.

· матеріаломісткість (М м) — визначається як відношеннякількості або вартості витрачених МР до кількості (або вартості) виробленої продукції.Тобто М м показує, скільки матеріальних витрат припадає на виробництво одиниці(або на 1 грн) продукції.

· питома вага матеріальних витрат у повній собівартостіпродукції;

· коефіцієнт співвідношення темпів змін обсягу виробництваі матеріальних витрат — визначається відношенням індексу валової або товарної продукціїдо індексу матеріальних витрат. Він у відносному вираженні характеризує динамікуматеріаловіддачі.

· Коефіцієнт матеріальних витрат — відношення фактичноїсуми матеріальних витрат до планової (на той самий обсяг випуску продукції). Вінпоказує наскільки економно використані МР в процесі виробництва, чи нема перерозходуу порівнянні з встановленими нормами. Якщо цей коефіцієнт більше 1, то це свідчитьпро перевитрати МР, а якщо менше 1, то МР використані більш економно.

Показники ефективності використання МР доцільноаналізувати за формою аналітичної таб.2.

 

Таблиця 2 — Аналіз ефективності використання матеріальнихресурсів у тисячах гривень

Показник Минулий рік Звітний рік Абсолютне відхилення План Факт Від плану Від минулого року 1

Товарна продукція

94 100 96 000 100 800 + 4 800 + 6 700 2 Вартість переробленої сировини 50 600 51 100 52 900 + 1 800 + 1 300 3 Вартість використаних основних і допоміжних матеріалів 24 300 25 600 26 250 + 650 + 1 950 4 Вартість використаних палива і енергії 8 370 8 950 9 100 + 150 + 730 5 Підсумок матеріальних витрат 83 270 85 650 88 250 + 2 600 + 4 980 6 Вартість зворотних відходів 3 270 3 650 4 250 + 600 + 980 7 Вартість чистих матеріальних витрат 80 000 82 000 84 000 + 2 000 + 4 000 8

Матеріаломісткість (7:

1)

0.850 0.854 0.833  - 0.021  - 0 017 9 Матеріаловіддача (1: 7) 1.176 1.171 1.200 + 0.029 + 0.024

Очевидно, що обсяг випуску товарної продукції природносупроводжується зростом матеріальних витрат. При цьому, якщо порівнювати план зпопереднім роком, матеріаломісткість мала зрости, тобто для виготовленняодиниці (або 1 грн) продукції планувалося використовувати на 0.4 коп. більше МР,це незначне зростання на одиницю продукції, але навіть воно негативно впливає надіяльність підприємства. Фактично ж М м знизилася у порівнянні з планом на2.1 коп. Це — непоганий показник, він свідчить про ефективне використання МР у виробництві.Одночасно зросла фактична матеріаловіддача, тобто на 2.9 коп. більше продукції буловиготовлено з 1 грн. МР.

Однією з найважливіших проблем науково-технічногопрогресу є зниження матеріалоємності продукції, усебічне вивчення чинників, відяких залежить поліпшення використання сировини і матеріалів, своєчасне і повне використаннярезервів на кожному підприємстві.

Тема 7: аналіз витрат на виробництвопродукції

1. Показники, задачі та джерела інформації. Аналіз загальноїсуми витрат на виробництво.

2. Оцінка виконання плану собівартості. Аналіз витрат заелементами і статтями. Визначення резервів зниження собівартості продукції.

3. Аналіз собівартості окремих виробів.

4. Аналіз матеріальних витрат.

5. Аналіз витрат на оплату праці.

1. Важливим показником,який характеризує роботу промислового підприємства, є собівартість продукції. Відїї рівня залежить фінансовий стан підприємства, тому аналіз собівартості має виключноважливе значення. Об’єктами аналізу собівартості є:

- повна собівартість товарної продукції в цілому та заелементами витрат;

- собівартість окремих виробів;

- окремі елементи і статті витрат.

Основні задачі аналізу:

- оцінка виконання плану з собівартості продукції в ціломута з окремих видів продукції;

- вивчення причин відхилення фактичних витрат від плановихза статтями, а також за окремими видами продукції;

- пошук резервів зниження собівартості продукції та розробказаходів по їх використанню.

Джерела інформації:

- форма “ Звіт про витрати на виробництво і реалізаціюпродукції ”;

- планові та звітні калькуляції собівартості продукції;

- дані бухгалтерського обліку витрат з основного та допоміжноговиробництва підприємства тощо.

Залежно від обсягу виробництва усі витрати підприємстваподіляють на постійні і змінні.

Постійні витрати (амортизація, оренда приміщень, погодинна оплата праці робочих, зарплатауправлінського персоналу, кредити банку тощо) залишаються стабільними при змініобсягу виробництва, а змінні витрати (відрядна зарплата робочих, вартістьсировини та матеріалів, технологічного палива, енергії тощо) змінюються пропорційнообсягу виробництва продукції. При розрахунку собівартості одиниці продукції требамати на увазі, змінні витрати можна обчислити на одиницю продукції, а постійні дужеважко. Для цього існує формула

С од = П / К + З,

де П і З — відповідно постійні та змінні витрати,грн;

К — кількість виробів, шт.

Розглянемо характер зміни собівартості продукціїпід впливом обсягу виробництва на конкретному прикладі.

Таблиця 1 — Динаміка змін постійних та змінних витрат залежно від обсягу випускупродукції

Обсяг виробництва продукції,

шт

Собівартість всього випуску, тис.грн

Собівартість одиниці виробу,

грн

Постійні витрати Змінні витрати Разом

постійні

витрати

змінні витрати разом 500 50 40 90 100 80 180 1 000 50 80 130 50 80 130 1 500 50 120 170 33 80 113 2 000 50 160 210 25 80 105

У даному прикладі загальна сума постійних витратв розмірі 50 тис.грн є фіксованою для усіх обсягів виробництва, змінні витрати зростаютьпропорційно обсягам. Але собівартість одиниці продукції зменшується, при цьому зміннівитрати на одиницю виробу є постійною величиною (80 грн). Отже, загальна сумавитрат підприємства може змінюватися залежно від обсягу випуску продукції, її структури,рівня змінних витрат на одиницю продукції та суми постійних витрат.

2. План за собівартістюпродукції вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижчийза нього. При цьому слід розрізняти аналіз за елементами витрат та за статтямикалькуляції.

Аналіз структури витрат за елементами цікавий тим,що на його основі можна вивчити зміни у структурі собівартості, а також охарактеризуватигалузеві особливості підприємства (матеріало-, фондо-, трудомісткість виробництва).

За статтями витратаналіз починають з оцінки загального виконання плану собівартості, а потім переходятьдо вивчення відхилень у розрізі окремих видів витрат. При цьому слід урахувати,що відхилення за деякими статтями можуть залежати від одного й того ж фактору. Наприклад,закупівля новітнього устаткування, підвищення механізації та автоматизації праціпризведе до зниження витрат на оплату праці. Але водночас цей фактор спричинитьзбільшення суми витрат на утримання та експлуатацію устаткування.

Після вивчення загальної картини відхилень за статтямисобівартості треба перейти до більш ретельного аналізу витрат по окремих статтях.

 

Таблиця 2 — Собівартість продукції за статтямивитрат у тисячах гривень

Показник Собівартість товарної продукції Відхилення За планом Фактично Абсолютне Відносне 1. Сировина і матеріали 3 301 3 246  - 55  - 1.7 2.Зворотні відходи (віднімаються) 50 104 + 54 + 108 3. Куповані комплектуючі 15 507 15 866 + 359 + 2.3 4. Основна зарплата виробничих робочих 2 502 2 292  - 210  - 8.4 5. Додаткова зарплата виробничих робочих 450 413  - 37  - 8.2 6.Відрахування на соціальне страхування 1 086 995  - 91  - 8.3 7.Загальновиробничі витрати 4 027 3 927  - 100  - 2.5 8. Адміністративні витрати 1 636 1 600  - 36  - 2.2

Виробнича собівартість

28 459 28 235  - 224  - 0.8 9. Витрати на збут 2 846 2 824  - 22  - 0.8

Повна собівартість

31 305 31 059  - 246  - 0.8

Аналіз собівартості продукції слід завершуватипошуком резервів її зниження. Поточні резерви собівартості включаютьусі види непродуктивних витрат (як явні, так і приховані), а також виявленіпід час аналізу перевитрати ресурсів і надмірні витрати грошових коштів.

Важливим чинником здешевлення виробництва основноїпродукції може стати виготовлення побічної з відходів основного виробництва (комбінуваннявиробництва). Цей шлях особливо ефективний у харчовій галузі, на підприємствах будівельнихматеріалів тощо.

Попередні фактори будуть діяти ще результативніше,коли вони спираються на чинник упровадження досягнень науково-технічного прогресу.Цей фактор завжди потребує значних інвестицій і часу, однак він один із найвпливовішихі довготермінових.

3. Для більш глибокоговивчення причин змін собівартості аналізують звітні калькуляції по окремих виробах,порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулихроків в цілому і по постійних та змінних витратах. Розглянемо приклад.

 

Таблиця 3 — Аналізсобівартості окремих виробів

 Показник За планом Фактично Відхилення Обсяг виробництва, шт 57 600 50 400  - 7 200

Сума постійних витрат, тис.грн

6 912 7 056 + 144 Змінні витрати на одиницю, грн 280 310 + 30 Собівартість одиниці виробу, грн 400 450 + 50

 

Об’єкт аналізу — збільшеннясобівартості на 50 грн (450 — 400).

Розрахуємо собівартість одиниці продукції способомланцюгових підстановок за формулою:

С = Сума постійних витрат / Обсяг виробництва +сума змінних витрат

С од. пл = 6 912 000 / 57 600 + 280 = 400.00 грн

С од. ум 1 = 6 912 000 / 50 400 + 280 = 417.14грн

С од. ум 2 = 7 056 000 / 50 400 + 280 = 420.00грн

С од. ф = 7 056 000 / 50 400 + 310 = 450.00 грн

Загальна зміна: D С од.заг = 450 — 400 = +50 грн- у тому числі за рахунок змін: а) обсягу виробництва продукції D С од.тп = 417.14 — 400.00= + 17.14 грн, б) суми постійних витрат D С од.пв = 420.00 — 417.14 = + 2.86 грн, в) суми зміннихвитрат D Сод.зв = 450.00 — 420.00 = + 30.00 грн

Очевидно, що зменшення обсягу випуску продукціїпри одночасному збільшенні суми постійних витрат на весь обсяг продукції, а такожзбільшенні питомих змінних витрат, призвело до збільшення собівартості одиниці продукції.

4. При аналізі матеріальнихвитрат треба враховувати, до якої галузі належить підприємство. Наприклад, в обробнихгалузях частка цих витрат дуже велика (легка та харчова промисловість). Специфікааналізу матеріальних витрат залежить від технічного рівня основних засобів, кваліфікаціїробочих, особливостей технології, а також видів сировини і матеріалів, які використовуються.Проте завжди слід виявляти вплив двох головних факторів:

1. Зміна питомих витрат сировини і матеріалів на одиницюпродукції — фактор “ норм“.

2. Зміна собівартості заготівлі одиниці сировини і матеріалів- фактор “ цін ”.

Останній фактор у свою чергу залежить від:

¨ Зміни купівельних цін на сировину та матеріали з урахуваннямусіх доплат та знижок;

¨ Транспортно-заготівельних витрат з урахуванням вантажно-розвантажувальнихробіт.

Розглянемо приклад розрахунку впливу основних двохфакторів на суму матеріальних витрат.

 

Таблиця 4 — Матеріальнівитрати на виріб “ А ” (20 000 шт.)

Назва матеріалу За планом Фактично Абсолютне відхилення Норма витрат, кг Ціна 1 кг, грн Сума, грн. Норма витрат, кг

Ціна

1 кг, грн

Сума,

грн

1 2 1.5 3.0 1.8 2.0 3.6 + 0.6 2 10 2.5 25.0 11 2.0 22.0  - 3.0 3 0.5 3.0 1.5 0.6 4.0 2.4 + 0.9 Разом Х х 29.5 Х х 28.0  - 1.5

Очевидно, що при загальній економії матеріалівсклали 1.5 грн на один виріб, перевитрати з двох видів матеріалів склали теж 1.5грн (0.6 + 0.9). Це й є резервом зниження матеріальних витрат на одиницю виробу.Маємо двофакторну модель:

Сума витрат = Ціна 1 кг * Норма витрат

Далі способом абсолютних різниць розрахуємо впливцих факторів.

Матеріал 1

Фактор “ цін ”: (2.0 — 1.5) * 2 = + 1.0 грн

Фактор “ норм ”: 2.0 * (1.8 — 2) = — 0.4 грн

Разом + 0.6 грн

 

Матеріал 2

Фактор “ цін ”: (2.0 — 2.5) * 10 = — 5.0 грн

Фактор “ норм ”: 2.0 * (11 — 10) = + 2.0 грн

Разом — 3.0 грн

 

Матеріал 3

Фактор “ цін ”: (4.0 — 3.0) * 0.5 = + 0.5 грн

Фактор “ норм ”: 4.0 * (0.6 — 0.5) = + 0.4 грн

Разом + 0.9 грн

Очевидно, резерв економії становить 3.9 (1.0 +2.0 +0.5 + 0.4), тоді як спочатку був визначений резерв у 1.5 грн. Для визначеннязагальних сум впливу факторів і резервів слід помножити одержані результатина обсяг випуску виробу “ А ” (20 000 шт).

Аналіз матеріальних витрат завжди завершуєтьсяпідрахунком резервів зниження витрат і розробкою відповідних заходів щодо їх використання.

5. У більшості галузейпромисловості витрати на оплату праці мають значно меншу частку в собівартості продукції,ніж матеріальні витрати. Проте загальновідомо, що одним з найважливіших джерел зниженнясобівартості є більш швидке зростання продуктивності праці порівняно з середньоюоплатою праці. Тому слід приділяти першочергову увагу аналізу витрат на оплату праці.Загальна сума зарплати залежить від:

1. Обсягу ТП;

2. Структури ТП;

3. Рівня витрат на окремі вироби:

- трудомісткість одиниці виробу;

- рівень середньогодинної оплати праці.

Для розрахунку впливу цих факторів існує 3 — факторнамодель:

Сума витрат на оплату праці = ТП * Т од * ЗПг

де ТП — обсяг випуску товарної продукції, шт;

Т од — питома трудомісткість одиниці виробу, н/г;

ЗП г — рівень середньогодинної оплати праці, грн.

Для розрахунку використаємо спосіб ланцюгової підстановки.Наприклад, відомо, що загальний плановий фонд зарплати на весь випуск продукціїскладає 1 609.5 тис.грн, а фактичний — 1 709.5 тис.грн. Тоді об’єкт аналізу становить100 тис.грн (1 709.5 — 1 609.5).

 

Таблиця 5 — Факторнийаналіз зарплати з видів продукції

Виріб Обсяг ТП, шт. Трудомісткість одиниці виробу, н/г Рівень середньогодинної оплати праці, грн План Факт План Факт План Факт А 57 600 50 400 5.5 5.0 10.50 11.70 Б 56 000 55 400 2.0 1.7 10.00 11.00 В 27 400 30 600 4.0 3.9 10.50 11.50

Використаємо ці дані для розрахунку у таблиці 6.

 

Таблиця 6 — Розрахуноквитрат на оплату праці

Виріб Сума витрат на оплату праці, тис.грн Зміна суми зарплати, тис.грн Разом У т.ч. за рахунок

 

ТП пл * Тод.пл*

* ЗП г.пл

 

ТП ф * Тод.пл *

* ЗП г.пл

 

ТП ф * Тод.ф *

* ЗП г.пл

 

ТП ф * Тод.ф *

* ЗП г.ф

ТП Т од ЗП г А 3 326.4 2 910.6 2 646.0 2 948.4  - 378.0  - 415.8  - 264.6 + 302.4 Б 1 120.0 1 108.0 941.8 1 035.98  - 84.02  - 12.0  - 166.2 + 94.18 В 1 150.8 1 285.2 1 253.07 1 372.41 + 221.61 + 134.4  - 32.13 +119.34

S

5 597.2 5 303.8 4 840.87 5 356.79  - 240.41  - 293.4 -462.93 +515.92

Отримані результати показують, що по виробам Ата Б сталася економія суми витрат на оплату праці, а по виробу В є перевитрата зарплати.Але у остаточних висновках треба мати на увазі, що по виробу В ця перевитрата супроводжуєтьсязбільшенням обсягу продукції. це не приведе до збільшення собівартості.

Тема 8: Аналіз фінансових результатіві рентабельності

1. Задачі аналізу фінансових результатів. Аналіз балансовогоприбутку.

2. Аналіз прибутку від реалізації товарної продукції, іншихвидів прибутку.

3. Аналіз рентабельності, її види. Резерви зростання прибуткуі рентабельності.

4. Аналіз порогу рентабельності.

1. Прибуток — одинз основних показників ефективності роботи підприємства. За його допомогою визначаєтьсярівень рентабельності, тобто прибутковість діяльності.

Прибуток формується як різниця між виручкою відреалізації продукції і витратами на виробництво та її продаж. Якщо власні витратиперевищують грошові надходження від реалізації, то мають місце збитки від реалізації.

Загальний фінансовий результат, який відображаєтьсяв фінансовій звітності підприємства (ф. № 1 “ Баланс підприємства “ та ф. № 2 “Звіт про фінансові результати“), називається балансовим прибутком, або збитком.Цей показник складається з прибутку від реалізації ТП, прибутку (збитків) від іншоїреалізації та позареалізаційних прибутків (або збитків).

Під час аналізуслід:

1. Оцінити виконання плану з прибутку у цілому і по окремихвидах прибутків і збитків.

2. Вивчити динаміку фінансових результатів за кілька років.

3. Визначити і вирахувати вплив основних факторів на змінусуми прибутку від реалізації товарної продукції.

4. Оцінити рівень рентабельності продукції і підприємства.

5. Зробити підрахунок резервів зростання прибутку і рентабельності.

Аналіз балансового прибутку проводять на основі даних, наприклад, таблиці 1.

Таблиця1 — Аналіз складу, динаміки і виконання плану балансового прибутку у тисячах гривень

Вид прибутку Минулий рік Звітний рік Відхилення фактичних даних План Факт від минулого року від плану Сума % Сума % Прибуток від реалізації ТП 4 500 4 600 5 338 + 838 + 18.6 + 738 + 16.0 П. (збиток) від іншої реалізації 50 100 20 + 30 + 40.0 120 Х

Позареалізаційні фін. результати:

доходи

витрати

120

150

Х

Х

250

285

+ 130

+ 135

+ 108.3

+ 90.0

Х

Х

Х

Х

Балансовий прибуток 4 420 4 700 5 283 + 863 + 19.5 + 583 + 12.4

За даними таблиці 1 можна зробити такі висновки:

· план з прибутку перевиконано на 12.4 %, понадплановийприбуток становив 583 тис.грн;

· таке перевиконання стало можливим, бо значно зріс прибутоквід реалізації ТП — на 738 тис.грн;

· підприємство має позитивну динаміку зростання прибутків(+ 19.5 % у порівнянні з минулим роком);

· негативним є невиконання плану з прибутку від іншоїреалізації (на 120 тис.грн) та збільшення позареалізаційних витрат (на 285 тис.грн).Отже, резерви зростання прибутків складають 120 + 285 = 405 тис.грн

Звісно, керівники підприємства можуть відноснолегко змінювати за власним бажанням такі види витрат, як витрати на рекламу, ремонтніроботи, науково-дослідницькі розробки і витрати на підготовку кадрів. Форсованескорочення таких витрат приводить до одночасного зростання прибутків, проте цейпроцес призводить до зниження якості роботи підприємства.

2. Основну частинуприбутку підприємство отримує від реалізації продукції та послуг. В процесі аналізувивчаються динаміка та виконання плану з прибутку від реалізації ТП і визначаютьсяфактори зміни її суми.

Прибуток від реалізації ТП залежить від впливутаких факторів:

· Обсяг реалізації продукції — збільшення обсягу продажурентабельної продукції веде до зростання прибутку.

· Структура ТП — збільшення питомої ваги більш рентабельнихвидів продукції у загальному обсязі реалізації підвищує суму прибутку, а збільшеннячастки низькорентабельної або збиткової продукції зменшує прибуток.

· Собівартість продукції і прибуток знаходяться у оберненопропорційній залежності;

· Рівень реалізаційних цін і величина прибутку перебуваютьу прямо пропорційній залежності.

Аналіз фінансових результатів від інших видівдіяльності.

До складу цих фінансових результатів належать численнісуми, не пов’язані безпосередньо з реалізацією продукції. Аналіз зводять до вивченнядинаміки і причин прибутків або збитків по кожному конкретному випадку. При цьомумають бути встановлені причини невиконання зобов’язань, вжиті заходи по усуненнюприпущених помилок.

Аналізуючи фінансові результати від надзвичайнихситуацій (збитки), потрібно чітко розрізняти, де були справжні стихійні сили, аде звичайна безвідповідальність. При цьому слід мати на увазі, що за кожним конкретнимвипадком стоїть не менш конкретна посадова особа. Дати оцінку її кваліфікації, сумлінностіта відповідальності — дуже важлива справа аналітиків.

Збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованостівиникають звичайно на тих підприємствах, де низький рівень обліку та контролю. Зцієї ж причини у поточному році виявляють прибутки (збитки) минулих років.

Особливої уваги заслуговують доходи від ціннихпаперів інших підприємств. Недостатньо високий рівень кваліфікації економічних кадрів,неповне володіння інформацією про закони ринку, невміння оцінити кон’юнктуру ринкузбуту тощо можуть принести підприємству великі збитки.

В кінці аналізу розробляють конкретні заходи, спрямованіна запобігання і скорочення збитків і втрат від позареалізаційних операцій.

3. Якщо сума прибуткупоказує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує відноснийступінь прибутковості підприємства або виготовленої продукції. У загальній формірентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів(капіталу).

Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсівє рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначенийяк відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, чи балансовихактивів, чи власного або акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насампередакціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Цей показникобчислюється відношенням прибутку від реалізації до повної собівартості РП. На зарубіжнихпідприємствах частіше розраховують рентабельність продажу, як відношенняприбутку від реалізації до суми отриманої виручки від реалізації продукції.

Рентабельність окремих видів продукції обчислюється за формулою

 

Р і = (Ц i — С і) / С і * 100 %, (1)

 

де Р і — рентабельність і-го виду продукції, %;

Ц і та С і — відповідно ціна і повна собівартістьі-го виду продукції, грн.

На підприємствах з широким асортиментом продукціїв процесі аналізу застосовують спосіб групувань. Насамперед, усі вироби групуютьза ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількістьнерентабельних видів продукції, а також їх питому вагу в обсязі РП. Важливо визначити,чи є серед нерентабельних виробів такі, що є найважливішими профільними видами продукції.

Серед рентабельної продукції слід здійснити групуванняза рівнем рентабельності:

· вироби з низькою рентабельністю;

· вироби з середньою або нормальною рентабельністю (близькоюдо середньої рентабельності по галузі);

· високорентабельні вироби.

При цьому потрібно дати оцінку частки кожноїгрупи в загальному обсязі РП.

Нарешті здійснюють групування виробів за ознакоюнапряму зміни рентабельності:

· рентабельність помітно зросла;

· рентабельність суттєво не змінилась;

· рентабельність знизилась.

Резерви зростання прибутку і рентабельності.

Резерви зростання суми прибутку визначаються покожному виду продукції. Їх основними джерелами є:

· збільшення обсягу реалізації продукції;

· зниження її собівартості;

· підвищення якості ТП;

· реалізація ТП на більш вигідних ринках збуту;

· раціональне підвищення реалізаційних цін тощо.

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельностіє:

· збільшення суми прибутку від реалізації продукції;

· зниження собівартості ТП.

4. Обсяг виробленоїпродукції, при якому виконується тотожність витрат та результат, відповідаєточці беззбитковості, або порогу рентабельності. Іншими словами, зацим “ порогом “ (точкою) підприємство впевнене у отриманні чистого прибутку. Величинузазначеного обсягу продукції, тобто порогу рентабельності можна розрахувати з такоїтотожності СД = СВ, (2), де СД — сукупний доход (виручка) від реалізаціїпродукції, грн; СВ — сукупні витрати (повна собівартість виробництва і реалізаціїпродукції), грн.

В свою чергу,

 

СД = Ц * К, (3)

де Ц — ціна одиниці продукції, грн;

К — кількість виготовленої продукції, нат показн.(наприклад, шт)

А сукупні витрати складаються з

 

СВ = С пост. в + С зм. в, (4)

де С пост.в — сукупні постійні витрати (амортизація,зарплата АУП, орендна плата, страхування, кредит тощо)

С зм.в — сукупні змінні витрати (вартість сировиниі матеріалів, зарплата робочих, комісійні торговим агентам тощо).

В свою чергу С зм.в можна уявити собі як

 

С зм. в = О зм. в * К, (5)

де О зм.в— змінні витрати, що припадаютьна одиницю продукції.

Отже, маючи на увазі формули 3 — 5, перепишемоще раз формулу 2

 

Ц * К = С пост. в + (О зм. в * К) (6)

Звідси визначимо кількість продукції (К),тобто обсяг продукції на порозі рентабельності

(Ц * К) — (О зм. в. * К) = С пост. в (7)

К * (Ц — О зм. в) = С пост. В

Отже,

                            С пост. в

К = — -------------------, шт (8)

                            Ц — О зм. в

Це і є “ поріг рентабельності», бо “ К “ виробівіде на покриття сукупних постійних витрат, а всі наступні вироби вже будуть приноситичистий прибуток. Наприклад, товар продається за ціною 110 грн за одиницю, а зміннівитрати на одиницю становлять 60 грн. Якщо сукупні постійні витрати складають 250тис.грн, то обсяг виробництва, при досягненні якого витрати підприємства окуплятьсярезультатами його діяльності, буде рівним

                   250 000

К = — — — = 5 000 шт.

                   110 — 60

Кожна одиниця товару, яка буде продана понад цюкількість, приноситиме підприємству 50 грн прибутку (100 — 60).

Очевидно, що знаменник формули 8 є прибуткомз одиниці виробу, тобто “ внеском на покриття витрат ”.

На його основі розраховують показники:

· зона безпеки (ЗБ) — показує,скільки виробів з усього обсягу реалізації приносить прибуток

ЗБ = обсяг реалізації — реалізація на порозірентабельності, штук (9)

· коефіцієнт межі безпеки показує питому вагу виробів, що приносять чистий прибуток

 

                            зона безпеки

КМБ = — — — (10)

                            обсяг реалізації

Звісно, КМБ має наближатися до 1, тобто в ідеаліЗБ повинна бути якомога більше. Під час практичної роботи з теми студент має знайтивідповідь на питання, чи може КМБ бути рівним або більшим, ніж 1.

Тема 9: Аналіз фінансового станупідприємства

1. Поняття платоспроможності і ліквідності підприємства.Перелік активів за ступенем їх ліквідності.

2. Коефіцієнт покриття, коефіцієнти загальної та абсолютноїліквідності. Поняття фінансової стабільності підприємства.

3. Аналіз управління активами підприємства: коефіцієнтиоборотності активів, товарно-матеріальних запасів.

4. Методика аналізу структури активів і пасивів балансупідприємства.

1. Нині досвідченівласники стали більше цікавитися станом справ у власній бухгалтерії. Для цього требапроводити аналіз фінансового стану підприємства, його ліквідності та платоспроможності.

Платоспроможністю підприємства називається його можливість своєчасно здійснювати платежі кредиторам. Кредиторівцікавить ступінь ризику непогашення заборгованості, якщо у підприємства виникаютьзначні труднощі. Здатність підприємства своєчасно повертати кошти кредиторам оцінюєтьсяшляхом аналізу балансу на ліквідність.

Ліквідність підприємства означає його здатність швидко і без втрат перетворити активи в грошові кошти.Для оцінки ліквідності треба активи розподілити за ступенем ліквідності.

1. Найбільш ліквідні (ними одразу ж можна покрити борги):

- грошові кошти та їх еквіваленти — у касі, на рахункаху банку;

- поточні інвестиції — цінні папери, депозити.

2. Активи, які легко перетворити у гроші:

- дебіторська заборгованість, платежі з якої очікуютьсяпротягом 12 місяців після звітної дати.

3. Активи, які важко перетворити у гроші:

- виробничі запаси;

- незавершене виробництво;

- готова продукція;

- товари.

4. Найменш ліквідні активи:

- основні засоби;

- нематеріальні активи;

- довгострокові фінансові інвестиції.

Аналіз ліквідності балансу зводиться до перевіркитого, чи покриваються зобов'язання в пасиві балансу активами, термін перетворенняяких у кошти дорівнює терміну погашення зобов'язань.

2.Для оцінки платоспроможності підприємства використовуютьтакі показники:

1. Коефіцієнт покриття (К п).

2. Коефіцієнт загальної ліквідності (К л).

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К абс.л).

Коефіцієнт покриття — підприємство повинно покривати поточні (короткострокові) зобов’язанняза рахунок поточних, тобто оборотних активів. Коефіцієнт покриття дає загальну оцінкуліквідності активів, він показує, скільки гривень оборотних активів припадає на1 грн поточних зобов’язань. Якщо оборотні активи перевищують величину поточних зобов’язань,то це означає, що підприємство працює успішно. Отже,

 

К п = Оборотні активи / Поточні зобов’язання

Коефіцієнт покриття, який дорівнює 2, свідчитьпро надійний стан ліквідності активів, бо ціна активів на аукціоні складає приблизнополовину їх ринкової вартості. Тобто виручки за них буде достатньо для покриттяпоточної заборгованості. Зазначимо, що в Україні розроблені методики аналізу фінансовогостану підприємства, згідно з Методикою № 81 та Методикою № 22:

- значення коефіцієнту покриття у межах 1 — 1.5 свідчитьпро те, що підприємство вчасно сплачує свої борги. Такі підприємства найбільшплатоспроможні, вони мають тенденцію подальшого економічного розвитку;

- критичне значення коефіцієнтупокриття становить 1, це означає, що підприємство живе лише одним днем, тобтовикористовує неекономічні методи управління і його розвиток має нестабільний характер;

- при значенні коефіцієнту покриття менше 1 підприємствомає неліквідний баланс.

Положення № 323 дає орієнтовне значення К п у межах2.0 — 2.5, до речі, це оптимальний показник за міжнародним досвідом. Розрахуємокоефіцієнт покриття у нашому прикладі.

На початок періоду: К п = 1 638/728 = 2.25

На кінець періоду: К п = 2 171/780 = 2.78

Очевидно, що оборотних активів достатньо для розрахунківпо короткострокових зобов’язаннях, що свідчить про захищеність кредиторів від непогашенняборгів підприємством. Але треба звернути увагу на те, що за нормальних обставинпідприємство ніколи не ліквідує свої оборотні активи. Тому коефіцієнт покриття неє абсолютним показником здатності повернути борги, бо характеризує лише наявністьоборотних активів, а не їх якість.

Отже, аналізуючи фінансову звітність, доцільновикористовувати коефіцієнти загальної та абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт загальної ліквідності (або коефіцієнт швидкої ліквідності, або коефіцієнт “ лакмусового папірця”). На відміну від коефіцієнту покриття цей показник враховує якість оборотних активів,бо при його розрахунку беруть найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуютьсячерез те, що вони не швидко перетворюються у гроші).

Оборотні активи Запаси Витрати

 

                   (ряд.260) — (ряд.100 … +майбутніх періодів…

                   ряд.140)    (ряд.270 *)

К з.л. = — ------------------------------------------------------------------------

                            Поточнізобов’язання + Доходи майбутніх періодів

                                      (ряд.620)                      (ряд.630 *)

У нашому прикладі              400 + 20 + 100 +156

На початок року: К з.л = — — - = 0.93

                                                                  728

На кінець року: 500 + 80 + 120 + 221

К з.л. = — — — = 1.18

                            780

Практичний досвід підказує, що коефіцієнт загальноїліквідності не повинен бути нижче 1. З наших розрахунків видно, що коефіцієнт загальноїліквідності на початок року не забезпечував ліквідності. На кінець року стан трохипокращився.

При аналізі платоспроможності слід звертати увагуна взаємозв’язок між коефіцієнтами покриття та загальної ліквідності. Якщо значеннякоефіцієнту ліквідності низьке, а коефіцієнту покриття високе, то це означає, щоу підприємства значні матеріально-виробничі запаси, і, можливо, воно не може реалізуватисвою продукцію.

Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції визначаютьту частину короткострокових боргів, що може бути сплачена негайно. Для цього розраховуєтьсякоефіцієнт абсолютної ліквідності (К абс.л).

Грошові кошти

та їх еквіваленти + поточні інвестиції

 

                            (ряд.230 + ряд.240)(ряд.220)

К абс.л = — ----------------------------------------------------------

                            Поточні зобов’язання+ Доходи майбутніх

                                      (ряд.620)періодів (ряд.630)

У нашому прикладі

 На початок року: К абс.л = (156 + 100)/ 728 = 0.35На кінець року: К абс.л = (120 + 221) /780 = 0.44

Зазначимо, що у Положенні № 323 орієнтовне значеннякоефіцієнту абсолютної ліквідності має бути не менше 0.2 — 0.25. Як видно з нашихрозрахунків, на кінець звітного періоду підприємство мало можливість негайно погасити44 % своїх короткострокових зобов’язань. В цілому коефіцієнт абсолютної ліквідностіпозитивно характеризує платоспроможність підприємства, бо строки погашення зобов’язаньне настають одночасно.

Очевидно, що всі показники говорять про достатнюплатоспроможність підприємства, крім К з.л. на початок періоду.

Фінансовий стан підприємства характеризується ступенемфінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування діяльності. Важливимпоказником фінансової стабільності підприємства є коефіцієнт автономії (Кавт). Він обчислюється як відношення суми власного капіталу до суми активів підприємства.

У нашому прикладі:

На початок року: К авт = 2 184/3 744 = 0.583

На кінець року К авт = 2 691/4 641 = 0.579

Ці розрахунки свідчать про те, що у фінансуванніактивів частка власного капіталу більша, ніж залученого. Чим вище значення коефіцієнту,тим нижчий ризик для кредиторів при укладанні договорів, видачі кредитів та здійсненніінвестиційної діяльності.

3. При аналізі фінансовогостану підприємства важливо визначити, наскільки ефективно керівництво управляє активами,що довірені йому власниками підприємства.

Для оцінки управління активами підприємства використовуєтьсякоефіцієнт оборотності активів (К о.а.). Він розраховується як відношеннячистого доходу (виручки) від реалізації продукції до середньої вартості активів.

 

                            7 790                                 7790

К о.а = — — — = — — - = 1.86

                   (3 744 + 4 641): 2                     4192.5

Цей показник характеризує суму доходу (виручки),яку отримує підприємство від реалізації продукції на 1 грн, що вкладена в активипідприємства.

Особливу увагу при аналізі використання активівслід приділити управлінню оборотними активами: товарно-матеріальними запасами ідебіторською заборгованістю.

У більшості сфер діяльності необхідно підтримуватипевний обсяг запасів для забезпечення відповідного об’єму виробництва та продажу.З іншої сторони, надлишкові запаси ” заморожують ” грошові кошти. В управлінні запасамиіснує підхід, який називається “ точно в строк ”, тобто підтримування запасів наможливо низькому рівні, достатньому для виробництва.

Коефіцієнт оборотності запасів показує число разів їх поповнення за період для забезпечення поточного обсягувиробництва і продажу.

Собівартістьреалізованої продукції

                            (ряд.040 ф.№ 2)

К о.з = — -------------------------------------------------------------

(Запаси на початок+ запаси на кінець): 2

(ряд.100…140 гр.3+ ряд 100…140 гр.4)

Якщо цей коефіцієнт збільшується, то це означає,що запаси обертаються скоріше.

У нашому прикладі коефіцієнт оборотності запасівна початок періоду

                            5 540

Ко.з = — — - = 5.0

(510 + 452 + 640 + 610): 2

У деяких джерелах замість величини собівартостіпродукції у чисельнику формули вказують чистий доход (виручку) від реалізації продукції.

Якщо розділити тривалість звітного періоду (одинрік) на розрахований коефіцієнт оборотності запасів, то отримаємо кількість днів,через яку слід поповнювати запаси. У нашому прикладі це 365: 5.0 = 73 дні.

4. Аналіз активів тапасивів балансу підприємства починають з аналізу динаміки валюти балансу.

Зростання валюти балансу порівняно з попереднімперіодом — добрий знак, але слід звернути увагу на те, за рахунок чого вона зросла.Дуже добре, якщо це сталося за рахунок збільшення власного капіталу, однак над збільшеннямборгових зобов’язань варто замислитися.

Зменшення валюти балансу сигналізує про деяке згортаннядіяльності підприємства. Але єдиного для всіх діагнозу тут поставити неможливо,причини у кожного підприємства свої. Багато залежить від того, за якими саме статтямиспостерігається зменшення. Іноді це є наслідком “ чищення “ балансу, а саме — звільненнявід зайвих зв’язків з іншими суб’єктами (розподіл підприємства, виділення дочірніхкомпаній тощо).

Динаміку змін у структурі активів і пасивів можнапростежити, порівнюючи абсолютні величини кожної статті балансу на кінець і на початокперіоду. Таким порівнянням підлягають також підсумкові величини за розділами. Порівнюючипоказники балансу з різних розділів, можна використати найпростіші визначення платоспроможностіта ліквідності.

Підприємство вважається платоспроможним,якщо його активи більші, ніж зовнішні зобов’язання. Підприємство вважається ліквідним,якщо воно здатне сплатити свої короткострокові зобов’язання за рахунок поточнихактивів.

Розглянемо методику аналізу активів та пасивівна прикладі ф. № 1.

1. Стан на початок періоду.

· Загальна сума активів становить 3 744 тис.грн, а зовнішнізобов’язання складають — 1 560 тис.грн (832 + 728). Отже, за визначенням, підприємствона початок періоду було платоспроможним.

· Загальна сума короткострокових зобов’язань — 728 тис.грн,а поточні активи дорівнюють 676 тис.грн (1 638 — 510-452). Отже, на початок рокупідприємство не було ліквідним.

2. Співвідношення у балансі на початок періоду.

· Зіставимо величину власного капіталу із загальною сумоюфінансових коштів, якими користується підприємство.

Власний капітал складає 2 184 тис.грн, а загальнасума фінансових джерел, якими користується підприємство становить 3 744 тис.грн.Визначимо, яка частка з усіх джерел припадає на власний капітал: 2 184/3 744 * 100% = 58.3 %, тобто більше половини усіх фінансових коштів, задіяних підприємством.Інша частина усіх джерел — зовнішні зобов’язання, які складають, як вже було визначено,1 560 тис.грн. Тоді пропорція (співвідношення) власного капіталу та зовнішніх зобов’язаньскладається так: 2 184: 1 560. Округливши ці числа до 1 000, отримаємо приблизнеспіввідношення — 2.0: 1.5

3. Зміни протягом періоду.

· Валюта балансу збільшилася на 897 тис.грн (4 641 — 3744). Проаналізуємо, за рахунок чого відбулося це загальне збільшення. Якщо розглядатипасив, то очевидно, що максимальне збільшення спостерігається у першому розділі“ Власний капітал". Його величина збільшилася на 507 тис.грн (2 691 — 2 184).

В свою чергу, серед статей першого розділу найбільшізміни відбулися по статті “ Інший додатковий капітал “ (наприклад, підприємствобезкоштовно отримало від іншого підприємства необоротні активи): 621 — 230 = 391тис.грн

· Розглянемо зміни у поточних активах. На початок періодувони складають 676 тис.грн, а на кінець — 921 тис.грн (2 171 — 640 — 610). В своючергу, найсуттєвіші зміни відбулися по статті “ Інша поточна дебіторська заборгованість".Її сума збільшилася у 4 рази (80: 20).

· Довгострокові зобов’язання збільшилися на 1 170 — 832= 338 тис.грн,

тобто підприємство додатково отримало довгостроковийкредит.

· Частка власного капіталу на кінець періоду складає:2 691/4 641 * 100 % = 58.0 %.

Це несуттєво менше, ніж на початок року (на 0.3%), але треба слідкувати за тим, щоб не встановилася тенденція до зменшення цьогопоказника. В іншому випадку, це буде означати поступову втрату фінансової незалежностіпідприємства.

· Співвідношення власного капіталу та зовнішніх зобов’язаньна кінець року становить 2 691: (1 170 + 780) = 2 691: 1 950. Якщо округлити цічисла до 1 000, то отримаємо приблизне співвідношення 3: 2.

4. Стан балансу на кінець періоду.

· Очевидно, що загальна сума активів дорівнює 4 641 тис.грн,а зовнішніх зобов’язань — 1 950 тис.грн. отже, на кінець періоду підприємство тежє платоспроможним.

· Поточні активи оцінюються в 921 тис.грн, а поточні(короткострокові) зобов’язання становлять 780 тис.грн. Отже, на кінець року підприємствостало ліквідним.