Реферат: Дослідження проблеми тіньової економіки в умовах переходу України до ринку
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Макроекономіка»
на тему " Дослідженняпроблеми тіньової економіки в умовах переходу України до ринку "
Львів – 2006
ПЛАН
Вступ
1. Сутність, причини тавиди тіньової економіки
2. Проблеми тіньовоїекономіки в Україні
3. Напрямки зниження рівня тінізації економіки в Україні
4. Висновки
ВСТУП
Актуальність теми. Поширення в Україні такого соціально-економічногоявища, як тіньова економіка, а також обсяги продукції і фінансових ресурсів,які обертаються в цій сфері, являють собою суттєву перешкоду забезпеченнюсталого розвитку економіки. Значною проблемою є те, що переважна більшістьоперацій, які можна віднести до тіньових, можна здійснити в легальномунормативно-правовому полі, а доведення факту здійснення тіньової діяльностіпотребує значних зусиль органів державної влади.
Функціонування тіньової економіки поряд з легальною призвелодо суттєвого скорочення в структурі доходів бюджету частки податковихнадходжень, що поставило під загрозу виконання важливих державних програм.Унаслідок того, що обсяги тіньової економіки не можуть бути повноцінновраховані офіційною статистикою, розроблення спеціальних методів обліку іоцінок, а також обсягів недоїмки до бюджету, які дозволяють оцінити реальнімасштаби операцій, є актуальним завданням сучасного етапу розвитку.
Сьогоднінайперспективніший напрям розширення доходів – залучення тіньових оборотів досфери легального бізнесу. Але всі намагання вирішити цю проблему, зокрема й зарахунок удосконалення системи оподаткування, упорядкування пільг, посиленняконтрольних функцій за збором податків, не дали очікуваних результатів. Тіньоваекономіка все ще займає провідні позиції.
У даній курсовійроботі розглядається суть і структура тіньової економіки, стан її в Україні, їїсоціально-економічні наслідки, роль, причини тіньової економіки і шляхи їїрегулювання.
При розробцідержавної економічної політики, при складанні статистичних звітів і прогнозівтіньову економіку не можна не враховувати — вона складає близько половини всієїекономіки, а її вплив, як позитивний, так і негативний дуже велике.
Проте,законодавство України сприяє «відмиванню» грошових коштів кримінальногопоходження. Деякі положення не тільки не відповідають, але і суперечатьміжнародній практиці з цих питань. Деякі законодавчі акти України зобов'язуютьвідповідальних посадових осіб інформувати правоохоронні органи провеликомасштабні операції і надавати фінансово-господарські документи на вимогуправоохоронних органів, але ці норми носять декларативний характер абопосилають до неіснуючого з цих питань чинного законодавства.
Очевидно, слідвнести зміни в чинне законодавство, враховуючи власний і міжнародний досвід.Велике значення має міжнародна узгодженість в законодавстві і державномурегулюванні економіки, оскільки часто суб'єкти тіньової економіки користуютьсявідмінностями в законах країн для отримання доходу. Дуже важливою єузгодженість і всередині країни – між різними державними органами. Сумісні,цілеспрямовані і своєчасні дії забезпечать ефективність дій по детінізаціїекономіки. Слід не просто легалізувати тіньову економіку, необхідно підвищитиефективність державного регулювання в цілому.
Таким чином,обрана тема курсової роботи є актуальною і своєчасною.
Метадослідження– визначити основні напрями подолання тіньової економіки в Україні.
У відповідностідо мети роботи нами були поставлені наступні її завдання:
— визначитисутність тіньової економіки, її причини;
— проаналізуватиекономічні проблеми тінізації української економіки;
— визначитиперспективні шляхи зниження рівня тіньової економіки в Україні.
Об'єктомдослідженнявиступає економіка України, а предметом – вплив тіньового сектору на економікукраїни.
Методидослідження.При виконанні курсової роботи ми користувалися методами синтезу, аналізу,індукції, дедукції, порівняння, моделювання та іншими.
1. Сутність, причини та види тіньовоїекономіки
Тіньова економіка– надзвичайно актуальна та болюча проблема для української економіки. Зарізними підрахунками тіньовий сектор займає 40 – 60% економіки України.
З ідентифікацією реальних причинтінізації економіки безпосередньо пов’язується таке ключове поняття, якмеханізми одержання тіньових прибутків. На думку автора, найбільш поширенимисеред них на сьогодні є: приховання прибутків від оподатковування; незаконніконвертаційні операції, переказ у готівку безготівкових коштів; тіньовий обмінвалюти; нелегальний експорт капіталу, неповернення валютних коштів, якінезаконно зберігаються за кордоном; протиправні фінансово-банківські операції ішахрайство з фінансовими ресурсами; нецільове використання бюджетних коштів;спекулятивні операції з цінними паперами; шахрайська діяльність страхових,інвестиційних компаній і комерційних банків та ін.
Чинниками, які зумовлюють збільшення тіньових операцій,можуть бути: недосконалість правового регулювання економічної сфери; знеціненняобігового капіталу в результаті інфляції; штучність курсу національної грошовоїодиниці і жорсткі грошово-кредитні відносини; фіскальний характер податковоїполітики; нерозвиненість фондового і страхового ринків; негативнезовнішньоторговельне сальдо і нелегальний переказ валютних коштів за кордон таін.
Під тіньовою економікою слід розуміти економічну діяльність,яка пов’язана з незаконним привласненням особою, або групою осіб частиниствореної вартості або частки майна через різного роду викривлення об’єктивноїінформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення данихпервинного обліку для заплутування джерел походження доходів, а також черезреалізацію методом лобіювання відповідних законодавчих норм і нормативів, схемкорисливого перетікання капіталів, здійснення яких не підпадає під кримінальнувідповідальність, але зумовлює матеріальні втрати державних або підприємницькихструктур та окремих громадян [8, c.74].
В Україні наданий момент залишається гострою проблема корумпованості, наркобізнесу,проституції, нелегального виробництва і збуту продукції, фіктивних грошових операцій.Державне управління економікою країни залишається недосконалим. Неефективнаподаткова політика веде до зменшення надходжень до держбюджету із-зарозростання тіньового сектора. Нестабільне законодавство відлякує підприємціввід легалізації їх діяльності і примушує їх йти в тінь.
Десятки роківвивчають тіньову економіку, намагаються знайти способи її регулювання, аленікому ще не вдавалося знайти спосіб її викорінювання. Тіньова економікавластива більшою чи меншою мірою всім часам і всім країнам.
Тіньова економікабере початок в перших роках XX сторіччя. Не дивлячись на бурхливе зростаннякапіталізму, паралельно з ним продовжували зберігатися феодальні інапівфеодальні відносини, які не витіснялися, а вростали в нього і тісно з нимперепліталися. Традиційний правовий нігілізм, маса неписьменного населення істрах перед владою привели до високого рівня корумпованості численногодержавного апарату на всіх рівнях влади. Найбільша в світі протяжністьдержавних кордонів дозволяла контрабандистам, організовувати свою діяльністьбез особливих труднощів. Окрім цих напрямів тіньової економічної діяльності,можна виділити такі, дуже поширені в той час, як: підробка погано технічнозахищених казначейських зобов'язань, векселів і інших цінних паперів; розкраданнядержавних фінансових і матеріальних цінностей.; браконьєрство і т.д.
Найбільшпоширеними видами тіньової економічної діяльності за час СРСР були:
— нелегальневиробництво, надання послуг і торгівля;
— розкраданнядержавної власності і фінансів;
— хабарництво увсіх гілках державної влади;
— браконьєрство [16].
Ухилення відподатків, що складає основу тіньової економіки в державах з ринковоюекономікою, було для економіки СРСР не типовим і стосувалося лише невеликогосектора індивідуальної трудової діяльності. По розвитку тіньового сектораекономіки лідирувало сільське господарство. Пояснювалося це складністюорганізації ведення обліку в сільському господарстві, великим об'ємом дотацій іпростотою схем їх привласнення, масовим господарюванням присадибних сільськимиі міськими жителями. Великого поширення набули приписки. Порівняно з початком60-х років питома вага тіньового сектора економіки в СРСР в 80-х збільшилася,на думку багатьох фахівців, від 20 до 30 разів. За офіційними даними, в СРСР вдругій половині 80-х років в середньому було близько 2,5 мільйонів злочинів врік. З них 55% складали господарські розкрадання. Країну накрила хвилярозкрадань, як крупних, так і особливо дрібної крадіжки. За тими ж офіційнимиданими, розкрадалося близько 8% національного доходу, хоча згідно дослідженням,проведеним органами Прокуратури СРСР, на підприємствах виявили тільки 10%фактичних недостач (без урахування дрібних) і лише 5% розкрадань. Почавсяпроцес зближення, а потім з'єднання тіньових економічних і традиційнихкримінальних структур.
Тіньова економікапройшла два етапи розвитку: спочатку на галузевому рівні, від міністерств допідприємств, потім — на територіальному, де створювався організаційний зв'язоккерівництва регіонів, регіональних силових структур, податкових служб, а такожінших підрозділів держапарату і залежних від них підприємств і органів зкриміналітетом. Якщо в державі розроблене законодавче поле обумовлює рішенняцієї проблеми, то протистояння легальної і тіньової економік зводиться до мінімуму,а рівень тінізації прагне до таких величин, які не роблять так високонегативного впливу. Річ у тому, що чим нижчий рівень розвитку економіки, чим більшийїї спад, тим більше зростає податковий тиск на підприємство або дрібного,індивідуального виробника.
В Україні іВерховна Рада і Уряд переступили межу оптимальності, бо сьогодні всі підприємцівимушені віддавати у вигляді податків 60-70% свого доходу і ще плюс до нихнарахування на заробітну платню і собівартість продукції, що у результатізначно перевищує об'єм сумарного доходу. А це негативно позначається настворенні одного з основних елементів функціонування підприємства — прибутковості, що тільки і може забезпечити його розвиток. В результатіпосилюються неплатежі, відбуваються затримки з виплатою зарплати, різкозбільшуються бартерні операції. Такі перекоси в економіці не можуть відбуватисябезслідно як для підприємців, так і для держави, тим більше що саме законодавчаоснова держави, перш за все і провокує прагнення більшості платників податків йтив тінь від непомірних поборів. Аналіз формування ВВП розкриває істотні недолікицього процесу, бо із збільшенням податкового навантаження в прямій залежностізменшуються податкова складена наповнення бюджету, що свідчить про порушеннярівня оптимальності.
В процесірозвитку тіньової економіки, формується ряд якісних ознак, що свідчать про їїіснування. Ці ознаки властиві практично всім країнам, що пережили абопереживали глибоку економічну кризу проте, вони в кожній країні має своїособливості, а тіньова економіка розрізняється як масштабами розповсюдження,так і формами прояву.
Форми проявутіньової економіки схематично зображено на рис. 1.1.
/>
Форми прояву тіньовоїдіяльності
у сфері підприємництва
Формування Зниження результатів Заборонення чинним
Нелегальних господарювання, законодавством
Структур ухилення відподатків про види діяльності
Рис.1.1. Форми прояву тіньової економіки [2]
Відзначимонаступні основні особливості тіньової економіки в Україні.
1. Значнезрощення владних структур з тіньовими. Подібна «співпраця»здійснюється на наступній основі: залучення фірмами у власний штат у вигляді«консультантів» — посадовців високого і найвищого рангу з метоюлобіювання своїх інтересів в державних інстанціях.
2. Встановленняпільгових умов функціонування окремих суб'єктів;
3. Використаннядержавного майна і організаційних структур для отримання неофіційногоприватного доходу державними чиновниками і управлінцями;
здійснення ускладі великих державних підприємств тіньових операцій (напівофіційно).
2. Необмежененормативно-правове поле в державному законодавстві і значна кількістьмеханізмів щодо здійснення тіньових операцій.
3. Відсутністьчіткої межі між офіційною і тіньовою діяльністю.
4. Пріоритетністьтіньової сфери, яка, не сплачуючи податків, користується соціальними послугами,підготовкою робочої сили, державними субсидіями і іншими недержавнимибезкоштовними послугами.
5. Корумпованістьдержавних службовців різних владних структур і, перш за все, контрольних служб:податкової, санепідемконтролю, пожежної безпеки і інших.
6. Службовізловживання, встановлення з порушенням Конституції України зборів і митних зборівза послуги, які входять в обов'язкове виконання відповідними відомствами. Крімтого, вартість виконання деяких послуг значно перевищує їх встановленийнорматив, фактично стає додатковим митним збором. Процес ліцензування і видачірізного роду дозволів стає найбільш бажаним для міністерств і відомств,оскільки на його основі можуть бути одержані значні надходження, у тому числі іна поповнення приватного, такого, що не враховується офіційно доходу.
Посиленнянегативних тенденцій в економіці є основним чинником зростання тіньовогопідприємництва і будь-якого прихованого бізнесу. Тим більше, що в умовах, які вданий час склалися в господарстві України, сплата податків — це вирішальнийаргумент, на якому зосередилися урядові структури в старанні легалізуватиприховані форми господарювання. Таке визначення обумовлюється тим, щоперманентний бюджетний голод поставив перед Урядом альтернативу: абозастосуванням найжорсткіших заходів повернути в правове поле максимум тіньовоїекономічної діяльності, або — банкрутство. А тому в рішенні Урядом цієїпроблеми генеральною лінією поведінки повинно бути пошук форм, методів і дій,які допоможуть виявити причини посилення процесів тінізації і, спираючись наних визначити шляхи усунення цих причин, а також сприятливих умоврозповсюдження прихованої діяльності. Крайній захід цих заходів викликаний тим,що наша державність дійшла тієї межі, коли подальша тінізація економіки івикликана нею всеосяжна корумпованість адміністративних структур може привестидо втрати національної державної суверенності.
Такі зрушення взмісті економічної реформи украй необхідні, якщо виходити того що високі темпитінізації економіки — це слідство наявних недоліків і крупних прорахунків всамій суті здійснюваних реформ. Отже, необхідно зосередитися на пошуку шляхівлегалізації прихованих форм підприємництва, перш за все, в процесі побудовинового суспільства, застосовуючи як політичні, так і економічні важелі, якіповинні посилюватися адміністративними діями. Все це обумовлює необхідністьрозробки комплексного механізму легалізації тіньових форм економічноїдіяльності з орієнтацією на створення привабливих умов для їх повернення вправове поле держави. Про те, що здійснення такої програми — справаневідкладна, аргументують: масштаби тіньової економіки, яких вона досяглаостаннім часом, сила її негативного впливу і те, що вона вже розмиває основнізасади державності в Україні. і кримінальну відповідальність, щоб не допуститирозростання кримінального сектора.
Для вибору оптимального методу оцінки тіньової економікинеобхідно оцінювати особливості здійснення тіньової діяльності в країні,виходячи з найбільш поширеної практики її здійснення на кожному конкретномупроміжку часу.
Вивчення причин тіньової економіки в Українідозволило встановити, що на її поширення впливали:
1) короткостроковічинники (прорахунки в реформуванні відносин власності; фіскальний тиск;відсутність стабільного й ефективного законодавства; відставання правового полявід практики здійснення тіньової діяльності; низька платоспроможністьнаселення; нерозвинена ринкова структура);
2) середньостроковічинники (деформованість структури виробництва; висока витратомісткістьвиробництва; надмірне втручання держави в економічні процеси, монополізм владиі її майже повна безвідповідальність; низький рівень розвитку продуктивних силі конкурентоспроможності вітчизняних товарів; низькі стандарти якості життялюдей);
3) довгострокові чинники (тривалаізольованість української економіки від розвинутої світової і відсутністьадаптаційного періоду входження в світогосподарську економічну систему;відсутність у підсвідомості людей демократичних традицій, які формуютьсядесятиліттями і впливають на так зване чесне підприємництво, виконання своїхобов’язків перед державою; історичні традиції народу, формуванняпатерналістичної ідеології реалізації соціальних відносин, висока залежністьнароду від державної політики; відсутність механізмів відповідальності влади задії або бездіяльність у разі порушення національних інтересів держави) [12, c.112-114].
Таким чином, обмеженнямасштабів поширення тіньової економіки, і як наслідок, процесу зростаннятіньового капіталу, може відбутися тільки за умов гармонізації суспільнихвідносин на основі усунення суперечностей і недоречностей економічної моделі,які порушують паритетність розвитку окремих сфер і сегментів ринку, зачіпаютьінтереси окремих суб’єктів. Йдеться про те, що має відбутися гармонізаціявідносин, яка передбачає поліпшення методів і форм управління, удосконаленнявідповідних законодавчих норм регулювання економіки.
2.Проблеми тіньової економіки в Україні
Від самого початку перехідного періоду Україна у числі інших країнсвіту зіткнулася з проблемою тіньової економіки — не контрольованогосуспільством виробництва, розподілу, обміну й споживання товарно-матеріальнихцінностей і послуг, тобто приховуваних від органів державного управління йгромадськості соціально-економічних відносин між окремими громадянами тасоціальними групами.
У сучасному світі з проблемою тінізації економічних процесівстикаються майже всі країни. Обсяги тіньового сектору в економічно розвинутихкраїнах світу утримуються на рівні, що не має суттєвого впливу насоціально-економічні процеси у суспільстві (5-12% ВВП). При розмірах тіньовогосектору у 30% ВВП настає критична межа, перевищення якої свідчить профункціонування у країні відтворювальної системи тіньових економічних відносин.
За твердженням експертів МВФ, питома вага тіньової економікипідвищується на ранніх етапах переходу до ринку, однак потім починаєзнижуватися з прогресом реформ та скороченням корупції в органах державноївлади. Хоч мають місце й інші приклади. Так, у Білорусі та Узбекистані, депитома вага тіньового сектору відповідно становить 19,3% і 6,5% ВВП, ринковіреформи здійснювалися повільно, проте завдяки державному втручанню,запровадженим обмеженням і санкціям фактично вдалося обмежити зростаннятіньової економіки.
Серед країн Центральної та Східної Європи і на пострадянськомупросторі за масштабами тіньового сектору Україна, на жаль, і далі утримує однуіз чільних позицій. Оцінки масштабів тіньової економіки в Україні коливаються умежах від 40 до 80% ВВП залежно від методу оцінки (наприклад, на основі попитуна гроші чи споживання електроенергії).
Для порівняння скажемо, що обсяги тіньової економіки у СловацькійРеспубліці, Польщі, Чеській Республіці та Естонії оцінюються на рівні 5—13%ВВП, у Казахстані — 34,3%, Латвії — 35,3%, Болгарії — 36,2%, Росії — 41,6% [17, c.80].
На думку більшості експертів з цієї проблеми, найвищими темпамитіньова економіка в Україні розвивалася у 1994—1998 роках, коли її обсягисягали 65% офіційного ВВП. На той час тіньовий сектор охопив більшу частину промисловоговиробництва, особливо паливно-енергетичного комплексу, сільського господарства,приватизації. Характерною ознакою цього періоду був підвищений попит на готівкупоза банками, темпи зростання якої майже удвічі перевищували темпи зростаннядепозитних внесків у банківській системі. Великого поширення набули«неофіційні» готівкові розрахунки за різноманітні «послуги»(за встановлення телефонних ліній, реєстрацію підприємств, перевіркусанітарної, пожежної, податкової інспекцій тощо).
Останнім часом, за даними Міністерства економіки та з питаньєвропейської інтеграції України, уряду вдалося знизити процес тінізаціїекономіки на 5%. Проте, на думку експертів, питома вага тіньового секторуекономіки в Україні й далі залишається досить високою — 65% ВВП.
Якщо подивитися на цю проблему ширше, то можна виділити низкуконкретних негативних наслідків впливу тіньової економіки на розвиток усіхсторін суспільного життя держави, зокрема:
- непрозорий і несправедливий розподіл національного доходу;
- криміналізація суспільства, правовий нігілізм та недовіра доорганів державної влади;
- дискримінація суб'єктів господарської діяльності;
- скорочення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів;
- нелегальний експорт капіталів і зменшення обсягів інвестицій векономіку, залежність від закордонних позик;
- втрата промислового й інтелектуального потенціалу нації.
На тлі вельми оптимістичних цифр стабільного економічногозростання в Україні протягом останніх двох років, зменшення частки бартернихрозрахунків, збільшення надходжень до бюджету існують непрямі ознаки зростаннятінізації економіки, що визначаються дією таких чинників, як наявність джерелформування тіньових доходів, висока мотивація до здійснення тіньовоїекономічної діяльності та наявність механізмів для реалізації тіньовихоперацій.
Якщо зробити спробу комплексно поглянути на проблему тінізаціїекономіки в Україні, то можна виділити низку об'єктивних факторів, якіпояснюють такі значні обсяги тіньової економіки:
- високі податки і нерівномірність податкового навантаження;
- недостатня прозорість податкового законодавства і постійневнесення змін до нього;
- повільні й непрозорі приватизаційні процеси;
- втручання владних структур усіх рівнів у діяльність суб'єктівгосподарювання;
- корупція в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Протягом усього періоду ринкових перетворень в Україні становленняефективної податкової системи характеризувалося відсутністю компромісів міждержавою і платниками податків. Ця обставина зумовлена тим, що процес збігся учасі із глибокою економічною кризою, коли проблеми наповнення бюджету особливозагострюються. Тобто з падінням обсягів виробництва державні видатки нескорочуються, а навіть збільшуються, причому не лише у номінальному, а й уреальному обчисленні, що спричиняє дефіцит бюджету і необхідність посиленняподаткового тиску на платників податків. Унаслідок цього податкова система Українидосить швидко трансформувалася не у відповідності з потребами економічногорозвитку, а на догоду потребам надмірного державного споживання.
Згідно із домінуючою офіційною точкою зору сама теза про наявністьв Україні надмірного податкового навантаження відкидається, натомістьстверджується, що рівень податкового тиску значно нижчий відсередньоєвропейського; зниження питомої ваги доходів бюджету і податковихнадходжень у ВВП трактується як зменшення податкового тиску. Однак при оцінціреального стану податкового навантаження в Україні слід враховувати низкуфакторів.
Дослідження науковців Інституту економіки НАН України з цьогопитання свідчать, що на початку 90-х років сумарні вилучення створюваноївартості мали тенденцію до зростання: із 41,4% ВВП у 1990 році до 52,2% ВВП у1994 році, а починаючи з 1995 року справді простежується зменшення цьогопоказника. Поряд із цим за період від 1992 року до 1999 року державні витрати(без урахування витрат на оборону) у реальному вимірі зросли у 3,6 разу, тоді якреальні обсяги виробництва зменшилися у 2 рази. Тобто державні витратиперевищували реальні можливості економіки [5, c.69].
Частково зростання державного споживання було зумовлененеобхідністю виконання державним апаратом нових функцій, пов'язаних із розбудовоюнезалежної держави. Проте левова частка зростання державних витрат зумовленазбереженням гіпертрофованого рівня державної підтримки виробництва, який бувпритаманний економіці України за радянських часів.
Спотворення економічних пропорцій на користь важкої промисловостій паливно-енергетичного комплексу спричинило домінування галузей із найбільшимиінвестиційними потребами. Широка практика надання економічно не обґрунтованихпільг таким галузям щодо податкових та інших обов'язкових платежів маскує занадтовисокий рівень податкового навантаження і зумовлює нерівномірність податковоготиску на різні групи суб'єктів господарської діяльності. Основний тягарподаткового навантаження припадає на меншу частину (близько 30%) рентабельнихпідприємств, які працюють у легальному секторі економіки, внаслідок чогоподатковий тиск на них значно зростає. Тим самим створюються потужні стимулиподальшої натуралізації економічних відносин (бартер, толінг) та збільшенняобсягів тіньового сектору.
Попри те, що в Україні за останні п'ять років добровільністьсплати податків зросла удвічі, на сьогодні, за даними ДПА, вона не перевищує60% усіх податкових зобов'язань платників податків. Не привела до суттєвогополіпшення поточних платежів і широкомасштабна «амністія» податковоїзаборгованості, яка була здійснена відповідно до Закону України «Пропорядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державнимицільовими фондами». Станом на 01.11.2005 року було списано податкові боргиу сумі 14,879 млрд. грн., у т. ч. 6,934 млрд. грн. (46,65% від загальної суми)— податку на додану вартість, 1,868 млрд. грн. (12,6%) — податку на прибуток.
При цьому загальний обсяг дебіторської та кредиторськоїзаборгованостей за всіма суб'єктами господарювання (крім малих підприємств табюджетних установ) з початку року збільшився на 15,3% та 5,5% і станом на01.08.2005 р. становив відповідно 213,7 та 272,6 млрд. грн. Зросла такожчисельність статистично зафіксованих збиткових підприємств — із 37,7% у 2004 р.до 42% у 2005 році.
Усе вищенаведене дає змогу визначити проблему подолання надмірногоподаткового навантаження як важливу умову зменшення обсягів тіньового сектору вУкраїні. Проте фактично реалізується зовсім інший підхід — всебічне посиленняподаткового тиску, передусім за рахунок покарання неплатників, застосуваннярізного роду санкцій, накладання штрафів та ін. Є підстави стверджувати, що длярозв'язання проблеми застосовуються ті самі заходи, які цю проблему породжують.За умови, коли держава перерозподіляє майже весь обсяг прибутків і доходівлегальної економіки, заходи щодо зменшення обсягів тіньової економіки не можутьдати реальних результатів, а рівень справляння податків не може не бутинизьким.
Приблизну оцінку ухилення від сплати податків на основі порівнянняпотенційних податкових надходжень із фактичними було зроблено науковцямиІнституту економіки НАН України. Розрахунки було проведено за трьома основнимивидами податків, які мають найбільшу питому вагу у доходах бюджету, — ПДВ,податку на прибуток підприємств та прибуткового податку. Встановлено, що добюджету перераховується лише 40% можливих надходжень із ПДВ. Виявлено, щосукупний податковий розрив лише за трьома основними податками у 2003 роціперевищував 36% усіх доходів бюджету і становив понад 12% ВВП. Якщо взяти доуваги, що розрахунки були зроблені на основі офіційної статистики безурахування обсягів доданої вартості, створеної «у тіні», то фактичновтрати бюджету від неефективного справляння податків ще вищі.
За підрахунками І. Луніної, в Україні у 2004 році продуктивністьПДВ зменшилася до 55% при середньому для країн Євросоюзу показнику 71%. Надумку І. Луніної, за рахунок збільшення продуктивності ПДВ (навіть призменшенні ставки до 17,5%) цілком можливо забезпечити надходження до бюджетувід цього податку на рівні 7,5–8% ВВП.
У І кв. 2006 р.інтегральний показник рівня тіньової діяльності становив 29% офіційного ВВП.Порівняно з кінцем 2005 р. частка тіньової економіки у офіційному ВВП зросла на1 відсотковий пункт (за відповідний період 2005 р. – 37%). Про це «proUA»повідомили в прес-службі Міністерства економіки.
У той же час, в2005 р. інтегральний показник рівня тіньової діяльності становив 28% офіційногоВВП. Порівняно з 2004 р. частка тіньової економіки у офіційному ВВП незмінилась. У І кварталі 2005 р. рівень тіні підвищився до 32% офіційного ВВП, апротягом ІІ-ІV кварталів – поступово зменшився до рівня кінця попередньогороку.
Розрахунокздійснювався за допомогою 4-х окремих методів: фінансового, монетарного,електричного, порівняння витрат домогосподарств – обсягів роздрібноготоварообігу. Результати зазначених розрахунків з використанням інтегральногометоду зводяться до середньозваженого індексу.
Тенденцію допідвищення рівня “тіні” протягом 2005 року показав фінансовий метод (на 1відсотковий пункт), всі інші – його зниження. Причому, у І кварталі минулогороку зазначене зростання становило 5 відсоткових пунктів [18].
В Україні за умови високого податкового навантаження вигоди відухилення від сплати податків для підприємств досить суттєві. Наявність корупціїдає змогу мінімізувати ймовірність своєчасного виявлення ухилення від сплатиподатків, а протиріччя й суперечливі положення у законодавчих актах — зменшитиподаткові зобов'язання. За таких обставин дуже поширеною стала практика мінімізаціїподаткових платежів або ж ухилення від їх сплати.
Класичним прикладом мінімізації податкових платежів є ситуація ізперенесенням збитків минулих років із податку на прибуток на наступні періоди.За даними ДПА, масштаби використання українськими підприємствами саме цьогометоду такі, що починаючи з 1997 року загальна сума збитків перевищила 30 млрд.грн..
Сьогодні в Україні виробництво тисяч державних і приватнихпідприємств спеціально підтримується у стані збитковості, оскільки це даєможливість їхнім керівникам і найближчому оточенню отримувати тіньопі доходи.Так, за даними Рахункової палати, в Україні функціонує близько тридцятидержавних холдингів та акціонерних компаній, їхня заборгованість переддержавним бюджетом перевищує 10 млрд. грн., а в управління їм передано майна на9 млрд. грн. У 2005 році було заплановано отримати від цих підприємств 275 млн.грн., а фактично надійшло лише 40% від запланованого. За борги держава втратилаконтроль над трьома тепловими електростанціями, які раніше входили до складуенергогенеруючої компанії «Дон-басенерго» [13, c.71].
До цього треба додати, що податкова політика в Україні частопередбачає надання пільгового режиму, що спричиняє перекручення умовконкуренції і є потужним стимулом тінізації економічних відносин. Заінформацією Рахункової палати, в Україні пільги із платежів до бюджетустановлять 46,8 млрд. грн.
При цьому досить часто на різних рівнях порушуються питання прозміни у податковій базі та нарощення «м'язів» податкових органів.Однак запорукою успішних результатів не може бути збільшення чисельностіподатківців і розширення їхніх повноважень. Ресурс адміністративного тиску наплатників податків сьогодні в Україні практично вичерпаний — і це однозначнийфакт. Необхідно змінювати систему податків, робити її реальною, стабільною,посильною для суб'єктів господарювання.
Воднораз зменшення податкового тиску не може розглядатися якфактор зменшення бюджетних доходів, оскільки воно має відбуватися одночасно ізрозширенням бази оподаткування за рахунок скорочення пільг і зниженняподаткових ставок. При зниженні рівня податкового навантаження в Україніреально можливе розширення бази оподаткування за рахунок скорочення обсягівтіньової економіки. Запровадження реальних податків дасть змогу посилитиправову й адміністративну відповідальність за їхню несплату.
Безперечно, не можна зводити всіх проблем тіньової економіки вУкраїні лише до фіскального аспекту. Не менш важливе також вирішення проблемпрозорої приватизації, демонополізації, банкрутства, зменшення корупції ворганах влади тощо.
З метою запровадження комплексу заходів щодо детінізації економікив Україні, збільшення обсягів реального ВВП, підвищення суспільного добробутуКабінетом Міністрів України було розроблено Державну програму детінізаціїекономіки на 2005—2010 роки.
Ознайомлення з текстом документа дає підстави вважати, що зусилляуряду будуть сконцентровані на боротьбі з причинами тінізації економіки вУкраїні. У Програмі задекларовано наміри створити сприятливі економічні умовидля діяльності підприємств і не застосовувати адміністративно-фіскальнихметодів впливу на тіньовий сектор економіки. Фактично урядовці визнали, що покине вдасться обмежити зловживань представників контролюючих органів, про реальнезменшення питомої ваги тіньового сектору в економіці України говоритипередчасно.
Проте найдієвішим заходом щодо скорочення тіньового сектору можутьбути саме економічні методи впливу для створення умов підвищення зацікавленостіюридичних осіб у легалізації доходів. Однак у Програмі цьому приділено лише трипункти (21, 22, 23 і частково 36) у розділі «Легалізація нерегламентованоїзайнятості та доходів населення». Саме через прискорення проведеннякомплексної пенсійної реформи, запровадження низьких ставок прибутковогоподатку з громадян за прикладом Російської Федерації, створення дієвогоконтролю за виплатою заробітної плати лежить шлях до скорочення тіньовогосектору в економіці України.
Для прискоренішого процесу детінізації економіки слід проводитипослідовнішу державну політику, яка б законодавче гарантувала недоторканністьлегалізованого капіталу некримінального походження.
У цьому зв'язку варто згадати про рішення РАТР внести Україну до«чорного» списку країн, які не сприяють міжнародним зусиллям уборотьбі з відмиванням брудних коштів. Прагнучи створити засади відкритої іпрозорої економіки, в Україні вже почали запроваджувати заходи, щоунеможливлюють використання банківського сектору для відмивання коштів. Згідноз базовими умовами РАТР щодо обов'язковості ідентифікації клієнтів в Україні забороненовідкривати кодовані валютні рахунки. Водночас у новому Кримінальному кодексіУкраїни (що набув чинності з 01.09.2001 р.) міститься ширший перелікпредикативних злочинів, доходи від яких можуть бути предметом розслідувань усправах про відмивання коштів.
Та все ж базовою передумовою створення ефективного механізмупротидії відмиванню коштів, отриманих нелегальним шляхом, має стати прийняттяЗакону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню)доходів, отриманих злочинним шляхом».
Загалом, у контексті проблеми зменшення обсягів тіньового секторув Україні необхідно продовжити комплекс реформ у податковій сфері, при цьомуосновна увага має бути приділена таким напрямам:
- зміцненню податкової системи та податкової служби на основі змін уподатковому законодавстві;
- підвищенню прозорості у податковій сфері та належному контролюоперацій органів державного управління;
- створенню правового механізму та відповідної інфраструктури дляпротидії відмиванню коштів, отриманих незаконним шляхом, і поверненню незаконновивезених з України капіталів;
- зміцненню методів управління у державному секторі, а такожудосконаленню функціонування державної влади в цілому.
3. Напрямки зниження рівня тінізації економіки в Україні
Одним із негативних явищ, з якимистикнулась економіка України в процесі трансформації в ринкову системугосподарювання, є стрімке зростання тіньової економіки. На теперішній частіньову економіку можна вважати не тільки реальним, але й суттєвим фактором,який впливає на розвиток суспільства.
Аналізуючи процеси становлення ірозвитку тінізації в сфері підприємництва в Україні на етапі формуванняринкових механізмів господарювання, слід відзначити наступне.
1. В умовах соціалістичної системигосподарювання існували певні види тіньової економічної діяльності. Практичновсі директори підприємств, а також лінійні керівники на рівні начальниківцехів, майстрів регулярно здійснювали тіньові операції з бартерного обмінуматеріально-технічними ресурсами, реалізації продукції та послуг поза межамивстановлених планів, надання послуг за хабарі.
У кінці 70-80 років тіньова економіканабула настільки широкого розмаху, що її можна вважати економічним елементом радянського суспільства. Про існування таких структур знали практично всі, алеофіційно робився вигляд, що тіньової економіки в радянському суспільстві неіснує. Однак саме через них просувались дедалі більші грошові потоки іформувалась економіка, паралельна офіційній.
2. На етапі переходу до ринковоїекономіки більшість видів тіньової діяльності радянського суспільства булолегалізовано. Були легілізовані права на приватну власність і різні формиорганізації виробництва, з’явились можливості відкривати нові підприємницькіструктури в сфері торгівлі, наданні посередницьких послуг. Відпала потреба врізних проштовхувачах продукції, вибивачах матеріально-сировинних ресурсів.
3. Розвиток підприємництва в Україніздійснювався хаотично і непослідовно, без належних обгрунтувань держави івизначень пріоритетних напрямків в різних сферах діяльності.
4. Одним із основних напрямківпосилення тінізації в сфері легальнонго підприємництва є ухилення від податків,зниження результатів господарювання з метою заниження податків, високий рівеньбартерних операцій, що також знижує загальну величину відрахувань в бюджет.
В сучасних умовах ухилення відподатків підприємницьких структур можна виділити в окремий напрям тінізаціївітчизняної економіки, який сфрормувався і посилився вже в умовах переходу доринку. Такий вид тінізації підприємницької діяльності викликаний, в основному,недоліками чинного законодавства перехідної економіки та надмірними податками ірепресивною системою оподаткування. Якщо виконувати всі вказівки і постановищодо сплати податків, то підприємцям прийшлось би сплачувати понад 50% і більшеприбутку.
Отже, шукати шляхи зниження тінізаціїв сфері підприємництва в цьому напрямку слід за рахунок удосконалення системиоподаткування підприємницької діяльності.
Деякі кроки в цьому напрямку урядзробив. Зокрема, з 1999 року ввійшов в практику Указ Президента „Про деякізаходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, яким дозволено дрібнимпідприємцям переходити на єдиний податок, величина якого встановлюєтьсярегіонаольними органами ДПА.
5. В умовах посилення загальної кризизбільшилася кількість видів підприємницької діяльності, які носятькримінальний характер. До них прийнято віднести, крім торгівлі наркотиками,зброєю, валютні операції, забороненні чинним законодавством України,розкрадання державного майна. Усвідомлений обман споживачів і держави,нелегальні кримінальні структури, що займаються експропріацією доходів легальнофункціонуючих підприємств.
Враховуючи різноманітністьпідприємницької діяльності, що має тіньовий характер, а також високий рівень їїрозвитку за обсягами наданих нею послуг і впливом на формування національноїекономіки за обсягами є цілком зіставними з легальними, вирішення проблеминабуває особливої актуальності.
Необхідно розробити державну програмузниження тінізації економіки України, в якій обгрунтувати мету, завданнядержавних адміністративних установ з вирішення проблеми, форм і методів їхдосягнення, а також механізмів їх реалізації, втому числі і фінансовогозабезпечення.
В залежності від впливу насуспільство тіньову економіку підприємницької діяльності доцільно розділити натри групи:
— формування нелегальнихпідприємницьких структур;
— заниження результатівгосподарювання, ухилення від податків;
заборонені чинним законодавством видипідприємницької діяльності.
Такий розподіл має принциповезначення у визначенні форм і методів боротьби з тіньовою економікою. При цьомутакож необхідно враховувати функції корисності і впливу на розвиток суспільствакожної групи.
Зазначимо, що шкода відфункціонування нелегальних структур підприємницької діяльності, якщо ця групавключає тільки ті її види, що не заборонені чинним законодавством України,полягає в тому, що від них не надходять кошти в державний бюджет, оскільки вонине зареєстровані і не сплачують податків державі. Разом з тим така формапідприємництва забезпечує зайнятість і доходи значної частини населення. Крімцього, вона занижує офіційні дані про рівень доходів населення, дозволяєотримувати від держави окремими підприємцями дотацій. На теперішній час цяформа тінізації набула широкого розповсюдження не тільки в сферіпідприємництва, але і в державному секторі економіки на державних таприватизованих підприємствах.
Напрямки зниження рівня тіньовоїекономіки і їх форми показано в табл.3.1
Таблиця 3.1.
Механізм зниження тіньової діяльності [9]
Механізм зниження тіньової діяльності в сфері підприємництва Група 1 Створення умов для легалізації тіньових структур Групи 2 Зниження податкового тиску, захист інтересів підприємців Групи 3 Стимулювання підприємницької діяльності, підтримка пріоритетних напрямків Групи 3 Застосування жорстких адміністративних і каральних заходів щодо зниження кримінальних видів підприємництва Групи 4 Усунення державних корумпованих структур на всіх рівнях владиНелегальні економічні відносинибудуються, в основному, на рівні окремих працівників та їх горизонтальнихвзаємозв’язків між постачальниками товару.
Сьогоднішні умови господарюваннямають форму сітьового маркетингу при постачанні і реалізації продукціїспоживачами. Така форма набула широкого розповсюдження в Україні в сферіроздрібної торгівлі. Результатом боротьби з такою формою тінізації повиннастати її лібералізація, а не зниження. Для цього необхідно створити більшліберальні умови для функціонування дрібних підприємницьких структур.
Тінізація діяльності підприємцівдругої групи носить частковий характер, оскільки вони функціонують реально ісплачують податки, якщо не в повному обсязі, то принаймі частково. Заходи іззниження тінізації стосовно цієї групи підприємців мають формуватись в двохнапрямках:
- зниження бартиризації в стосунках підприємців;
- - зниження податкового тиску на підприємців з бокудержави.
- Що стосується третьої групи тінізації в сферіпідприємництва, яка заборонена чинним законодавством України і носитькримінальних характер, до цієї сфери повинна застосовуватись жорстка політикадержави, спрямована на її знищення і заборону.
Для припинення окремихтіньових схем і обмеження тіньової економіки пропонується також:
— передбачити формуванняспеціального реєстру та загального переліку декларацій із заявленими довідшкодування сумами ПДВ, які вважаються сумнівними. Ця інформація маєпередаватися від підрозділів оподаткування юридичних осіб до підрозділівобробки та ведення податкової звітності. Крім того, підрозділи оподаткуванняюридичних осіб після проведення попередніх перевірок повинні формувати реєстриплатників, які заявили до відшкодування суми податку 100 тис. грн і більше,декларації яких не були відібрані як сумнівні;
— застосувати мінімальні ціни на високоліквідні імпортні товари(у першу чергу підакцизні) для розрахунків і сплати податків. Варто такожстворити інститут представників митної та податкової служби в зарубіжнихкраїнах для обміну інформацією про оподатковування зовнішньо-економічноїдіяльності українських суб’єктів підприємництва. Для контролю за обсягами йасортиментом товарів, що перетинають кордон, слід облаштувати митниці сучаснимизасобами контролю та обліку товаропотоків;
— запровадити моніторинг за внутріфірмовими цінами в межах холдингових компаній зметою недопущення реалізації тіньових сум (у тому числі і в межахтранснаціональних корпорацій) з подальшим переведенням грошей за кордон.Конкретизація цієї пропозиції в роботі представлена для підприємств вугільноїпромисловості та сфери нафтопереробки. Потенційно моніторинг може бутизапроваджений у будь-якій галузі, де є технологічна кооперація і створенахолдингова компанія;
— увести системурегресивно-прогресивного оподаткування, що збільшується від зменшення базиоподаткування і, навпаки, знижується, якщо результати роботи підвищуються. Затаких умов легалізація доходів буде супроводжуватися наповненням бюджету.
Таким чином, державна програма щодозниження тінізації української економіки повинна формуватися набагатокритеріальній основі. Механізми зниження тіньової економіки повиннібудуватись з врахуванням позитивних і негативних результатів її впливу нанаселення та національну економіку.
ВИСНОВКИ
Проведене курсове дослідженнядозволило сформувати ряд висновків.
1. Тіньова економіка являєсобою складне суспільно-економічне явище, пов’язане з незаконним привласненнямособою або групою людей частини створеної вартості або частки майна через різніспотворення об’єктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальнихцінностей, спотворення даних первинного обліку для заплутування джерелпоходження доходу, а також через організацію та реалізацію методом лобіюваннявідповідних законодавчих норм і нормативів, схем корисливого перетіканнякапіталів, здійснення яких не підлягає під кримінальну відповідальність, алезумовлює матеріальні втрати державних або підприємницьких структур, або окремихгромадян.
2. Тіньова економікафункціонує поряд з легальною економікою. Певний її рівень притаманний кожнійкраїні у світі (10−15 % від ВВП). Водночас наявність тіньової економікисуперечить державному устрою та закону. Структурними складовими тіньовоїекономіки є: кримінальна діяльність, неформальна та фіктивна діяльність.Причини виникнення тіньової економіки можуть бути класифіковані за часом, тобтомати короткострокове, середньострокове та довгострокове джерела утворення.Збільшення рівня тіньової економіки до 40−50 % ВВП є критичним, а заоцінками багатьох експертів рівень тіньової економіки в Україні становитьблизько 50 %.
3. Негативними наслідкамиіснування тіньової економіки є: скорочення податкових надходжень до бюджету тафінансування інноваційно важливих та стратегічних напрямів розвитку держави,погіршення умов існування соціального сектора країни; „втеча” капіталу закордон, скорочення обсягів офіційного виробництва, вивільнення працівників,поглиблення некерованості економічними процесами, збавлення міжнародногопрестижу країни, довіри інвесторів як зовнішніх, так і внутрішніх тощо.Найголовніший негативний чинник тіньової економіки – викривлення умов функціонуванняпідприємств.
4.Вилучення фінансових ресурсів з реальної економіки і спрямування значноїчастини за межі країни в умовах напруженості бюджетного фінансування інаявності значного державного боргу (як внутрішнього, так і зовнішнього)становить серйозну проблему для економічного розвитку. Реальним виявом такогостану є скорочення прибутковості реального сектора навіть в умовах розширенняйого масштабів останнім часом. Такий стан зумовлено тим, що сьогодні існуютьцілком легальні засоби зменшення фінансового результату і, навіть, утвореннязбитку, внаслідок чого постійно збільшуються розміри неплатежів, значна частинаяких за терміном давності списується без проведення відповідних компесаційнихсанкцій. За такої практики формуються фінансові потоки, які розділяють одержаніреальні доходи на легальні (мінімально потрібні для продовження виробничогопроцесу) і тіньові (що формуються без обмежень на приватних рахунках).
5.Найчастіше для перерозподілу на користь тіньового сектора використовуютьфінансові установи в офшорних зонах. Привабливість цих зон для тіньовихструктур пояснюється особливим їх статусом та умовами функціонування.Особливостями їх є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового,фіскального режиму, високого рівня банківської і комерційної таємниці, а такожлояльність державного регулювання. В Україні значна частина тіньових опреаційздійснюється через офшорні компанії.
6. Для практичного використанняв дисертаційній роботі запропоновано організаційно-економічний механізм виявленняі попередження тіньової економіки як сукупність заходів впливу на мотиваціюповедінки суб’єктів у напрямі профілактики й обмеження протиправної діяльності.Комплексне застосування економічних, адміністративних та правових заходівдозволить реалізувати завдання детінізації економіки.
7.Детінізація української економіки пов’язана з комплексним реформуванням системивідносин, яка здійснюється в економічній сфері між державою, підприємцями танайманими працівниками, і має спрямовуватися на усунення тих чинників, якінегативно впливають на економіку і зумовлюють її тінізацію, а саме: порушенняекономічних інтересів між суб’єктами економічних відносин, що скорочує базурозширеного відтворення одних суб’єктів на користь іншим; скорочення офіційнихджерел ресурсно-фінансового забезпечення підприємств; зростання витратності, втому числі й тієї, що виникла внаслідок штучного завищення витрат на ресурси,вузли та напівфабрикати (у деяких товарних групах українські ціни перевищилисвітові); прояви монопольної поведінки.
8.Механізмами детінізації на сучасному етапі можуть бути: реформуваннянаціональної системи фінансового контролю за здійсненням протизаконноїдіяльності у напрямі розробки конкретних інструментів обмеження тіньових системперерозподілу фінансових ресурсів за кожним конкретним випадком; формуванняспеціального реєстру та загального переліку декларацій із заявленими довідшкодування сумами ПДВ, які вважаються сумнівними; застосування мінімальнихцін на високоліквідні імпортні товари (передусім підакцизні) для розрахунків ісплати податків; створення інституту представників митної та податкової службив зарубіжних країнах (для обміну інформацією про оподатковуваннязовнішньоекономічної діяльності українських суб’єктів підприємництва);запровадження моніторингу за внутріфірмовими цінами в межах холдинговихкомпаній; застосування змін в організаційній структурі державних холдинговихкомпаній, (зокрема, позбавлення підприємств права юридичної особи) та ін
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Базилевич В.Методичні аспектиоцінки масштабів тіньової економіки/ Базилевич В., Мазур І.//ЕКОНОМІКАУКРАЇНИ.-2004.-№ 8.-С.36-44.-(Упр. економікою: теорія та практика).
2. БазилюкА.В., КоваленкоО.С.Тіньова економіка в Україні. – К.: НАЕІ Мінекономіки Украіни, 1998. – 206с.
3. Дерегуляція економіки як одиніз шляхів подолання проблеми тіньової економіки і корупції: Матеріали круглогостолу, 20 груд. 1999 р./ УКР. НЕЗАЛЕЖ. ЦЕНТР ПОЛIТ. ДОСЛIД.-К.,1999.-63 С.
4. Держава та тіньова економіка/ Зінов'єв Ф.В. // Держава та регіони. Сер.: Економіка та підприємництво.-2004.- № 4. С. 97-99.
5. Мазур І. Корупція як інституттіньової економіки//ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ.-2005.-№ 8.-С.68-74.-(Економіка і право).
6. Мандибура В.О.«Тіньова» економіка України та напрями законодавчої стратегії їїобмеження/ ВЕРХОВ. РАДА УКРАIНИ.-К.: ПАРЛАМЕНТ. ВИД-ВО,1998.-134 С.-(ДОСВIД.ПРОБЛЕМИ. ПЕРСПЕКТИВИ).-
7. Мандыбура В., Ходачук О.Сколько градусов в «тени» // Бизнес .-1999 .- 22 марта (№ 12) .- С.22.
8. Нагребельний В. П. Тіньоваекономіка / В. П. Нагребельний, В.М. Попович // Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К., 1998.- Т.6.- С. 74-76 с.
9. Організаційно-економічниймеханізм виявлення та попередження тіньової діяльності: Автореф. дис.… канд.екон. наук. / Квасов С. А.; Н.-д. екон. ін-т М-ва економіки та з питань європ.інтегр. України.– К., 2005. –19 с.
10. Оцінкатіньового сектора економіки України /Корнус В.Г. // Зб. наук. пр. Донец. держ.ун-ту упр. Сер.: «Економіка».- 2004.- Т. 5, вип. 34: «Економіката маркетинг підприємства і території». – С. 161-166.
11. ПоповичВ.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології. – К.: Правовіджерела, 1998.- 448с.
12. ПредборськийВ. До питання про сутність тіньової економіки//ПІДПРИЄМНИЦТВО, ГОСПОДАРСТВО ІПРАВО.-2004.-№ 12.-С.111-115.-(Економіка).
13. Розвитокдосліджень причинності тінізації економічних процесів в Україні / ПредборськийВ. // Підприємництво, господарство і право. – 2005.- № 4.- С. 68-72.
14. Рольдержави у формуванні системи протидії «тінізації капіталу»/Бежан О.М.// Прометей.- 2004.- №3 (15). – С. 44-47.
15. ТурчиновО. В. Тіньова економіка: закономірності, механізми функціонування, методиоцінки. – К., 1996.
16. ТурчиновО. Тіньова економіка: теоретичні основи дослідження. – К.: Артек, 1995.- 300 с.
17. ШелудькоН. М. Проблеми тіньової економіки в Україні // Фінанси України. – 2002. — №9. –С. 80-86.
18. http://ua.proua.com/news/2006/10/17/155616.html
19. http://ntsu.com.ua/no_comments/926.html