Реферат: Економічний ризик

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА іАРХІТЕКТУРИ

КАФЕДРА«ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВ»КОНСПЕКТЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОНОМІЧНИЙРИЗИК»

МАКІЇВКА, 2003

Вступ

Економічна сутність ризику

Проблема ризику і доходу є однієї з ключовихконцепцій у фінансовій і виробничій діяльності підприємств.

У словнику Вебстера «ризик» визначаєтьсяяк «небезпека, можливість чи збитку». Отже, ризик відноситься до можливостінастання якої-небудь несприятливої події. Під «ризиком» прийнято розумітиімовірність (погрозу) утрати підприємством частини своїх ресурсів,недоодержання чи доходів появи додаткових витрат у результаті здійсненнявизначеної виробничої і фінансової діяльності.

Сучасне ринкове середовище немислиме без ризику.Прийнято розрізняти наступні основні види ризиків:

1) виробничий ризик, зв'язаний з можливістю невиконання фірмою своїхзобов'язань за контрактом чи договором із замовником;

2) фінансовий (кредитний) ризик, зв'язаний з можливістю невиконання фірмою своїхфінансових зобов'язань перед інвестором у результаті використання дляфінансування діяльності фірми боргу;

3) інвестиційний ризик, зв'язаний з можливим знецінюваннямінвестиційно-фінансового портфеля, що складає як із власних цінних паперів, такі придбаних;

4) ринковий ризик, зв'язаний з можливим коливанням ринковихпроцентних ставок як власної національної грошової одиниці, так і закордоннихкурсів валют.

Аналіз ризику виробляється в послідовності,приведеної на мал. 1.1.

Всі учасники проекту зацікавлені в тім. Щобвиключити можливість повного провалу чи проекту хоча б уникнути збитку длясебе. В умовах нестабільної, швидко мінливі ситуації, учасники змушенівраховувати всі можливі наслідки від дії своїх конкурентів. А також змінаринкової ситуації.

Призначення – аналізу ризику дати потенційнимпартнерам необхідні дані для прийняття рішень про доцільність участі в проектіі передбачити заходу для захисту від можливих фінансових утрат.

1. Загальні принципи аналізу ризику

Коли говорять про необхідність обліку чи ризикукеруванні проектами, звичайно мають на увазі основних його учасників:замовника, інвестора. Виконавця (підрядчика) чи продавця, інвестора і покупця,а також страхову компанію.

При аналізі ризику кожного з учасників проектувикористовуються критерії, запропоновані відомим американським експертом Б. Берлимером:

- утрати від ризику незалежнийдруг від друга;

- утрата по одному напрямку з«портфеля ризиків» не обов'язково збільшують імовірність утрати по іншому (завинятком форс-мажорних обставин);

- максимальний можливий збиток неповинний перевищувати фінансових можливостей учасника.

Динамічний ризик – це ризик непередбачених змін вартості основного капіталув наслідку прийняття управлінських чи рішень непередбачених змін ринкових чиполітичних обставин. Такі зміни можуть привести як до втрат, так і дододаткових доходів.

Статичний ризик – це ризик утрат реальних активів внаслідок нанесеннязбитку власності, а також утрат доходу через недієздатність організації. Цейризик може привести тільки до втрат.

Аналіз ризиків можна підрозділити на два взаємнодоповнюють один одного виду: якісний і кількісний.

Якісний аналіз може бути порівняно простим, його головна задача –визначити фактори ризику, етапи і роботи, при виконанні яких ризик виникає і т.д.,тобто, установити потенційні області ризику, після чого – ідентифікувати всіможливі ризики.

Кількісний аналіз ризику, тобто чисельне визначення розмірів окремих ризиківі ризику проекту в цілому – проблема більш складна.

Усі фактори, так чи інакше впливають на рістступеня ризику в проекті, можна умовно розділити на двох груп: об'єктивні ісуб'єктивні.

До об'єктивних факторів відносяться фактори,що не залежать безпосередньо від самої фірми: це інфляція, конкуренція,анархія, політичні й економічні кризи, екологія, таможні мита, наявності режимунайбільшого благоприяцтва, можлива робота в зонах вільного економічногопідприємництва і т.д.

До суб'єктивних факторів відносяться фактори, щохарактеризують безпосередньо дану фірму: це виробничий потенціал, технічнеоснащення, рівень предметної і технологічної спеціалізації. Організація праці,рівень продуктивності праці, ступінь кооперативних зв'язків, рівень технікибезпеки, вибір типу контрактів з чи інвестором замовником і т.д. Останнійфактор відіграє важливу роль для фірми, тому що від типу контракту залежитьступінь ризику і величина винагороди по закінченні проекту.

2. Різні методи аналізуризиків

2.1 Кількісний аналіз конкретного виду ризику

При кількісному аналізі ризику можутьвикористовуватися різні методи. В даний час найбільш розповсюдженими є:

ü статистичний;

ü аналіз доцільності витрат;

ü метод експертних оцінок;

ü аналітичний;

ü використання аналогів.

А. Статистичний метод

Статистичний метод по визначенню ризику проектувикористовується в системі ПЕРТ для обчислення очікуваної тривалості кожноїроботи і проекту в цілому. Суть цього методу полягає в тім, що для розрахунку ймовірностейвиникнення втрат аналізуються всі статистичні дані, що стосуютьсярезультативності здійснення фірмою розглянутих операцій. Частота виникненнядеякого рівня втрат знаходиться по наступній формулі:

/>; (2.1.)

де /> – частотавиникнення деякого рівня втрат;

/> – число випадків настання конкретного рівня втрат;

/> – загальне число випадків у статистичній вибірці, щовключає й успішно здійснені операції даного виду.

Для побудови кривої ризику і визначення рівня втратнам буде потрібно ввести поняття областей ризику.

Областю ризику називається деяка зона загальних утрат ринку, у границяхякої втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику.

На мал. 2.1. показані основні області ризику, щоповинні прийматися при розрахунку загального рівня ризику з урахуваннямдостатності всього капіталу інвестиційної компанії. При оцінці достатностікапіталу враховуються два поняття: статутний капітал і весь капітал. Тобтодостатність капіталу інвестиційної компанії (наприклад, банку) визначаєтьсямаксимально припустимим розміром її статутного капіталу і граничнимспіввідношенням усього капіталу компанії до суми її активів, називаний коефіцієнтомризику – (Н).

Якщо за основу встановлення таких областей узятивимоги Центрального Банку Росії по оцінці стану активів будь-якого комерційногобанку. Те можна виділити 5 основних областей ризику діяльності будь-якої фірмив умовах ринкової економіки:

Ø безризикова область;

Ø область мінімального ризику;

Ø область підвищеного ризику;

Ø область критичного ризику;

Ø область неприпустимого ризику.

Розглянемо характеристику кожної з областей:

· Безризикова область />

Ця область характеризується відсутністю яких-небудьутрат при здійсненні операцій з гарантією одержання, як мінімум, розрахунковогоприбутку. Теоретично прибуток фірми при виконанні проекту не обмежена.

Коефіцієнт ризику />,

де індекс 1 – перша область (див. мал. 2.1.).

· Область мінімального ризику />.

Ця область характеризується рівнем утрат, неперевищуючі розміри чистого прибутку в інтервалі />.Коефіцієнт ризику /> в другій областізнаходиться в межах 0–25%. У цій області можливе: здійснення операцій з ціннимипаперами уряду Росії; цінними паперами муніципальних органів; одержаннянеобхідних позичок, гарантованих урядом Росії; участь у виконанні робіт збудівництва будинків, споруджень, і т.д., фінансованих державними органами. Уцій області фірма ризикує тим, що в результаті своєї діяльності в гіршомувипадку вона не одержить чистого прибутку, тому що будуть покриті всі податкина прибуток, і вона не зможе виплатити дивіденди по випущених цінних паперах.Можливі випадки незначної втрати, але основна суть чистого прибутку будеотримана.

· Область підвищеного ризику />.

Область характеризується рівнем утрат, неперевищуючі розміри розрахункового прибутку. Коефіцієнт ризику /> в третій областізнаходиться в межах 25–50%. У цій області можливе здійснення виробничоїдіяльності фірмою, у тому числі за рахунок отриманих кредитів в інвестиційнихкомпаніях і банках на термін до одного року, за мінусом позичок, гарантованихурядом. Фірма ризикує тим, що в результаті своєї діяльності вона в гіршомувипадку зробить покриття усіх витрат (рентні платежі, комунальні платежі,накладні витрати, реклама, оголошення й інші), а в кращому – одержить прибутокнабагато менше розрахункового рівня.

· Область критичного ризику />.

У границях цієї області можливі втрати, величинаяких перевищує розміри розрахункового прибутку, але не перевищує загальноївеличини валового прибутку. Коефіцієнт ризику /> вчетвертій області знаходиться в межах 50–75%. У цій області фірма можездійснювати різні види лізингу: оперативний лізинг (підприємства,фірми-виробники не реалізують свою продукцію, а передають її в оренду); лізингнерухомості (передача в оренду цільових об'єктів терміном на 15–20 років);лізинг, що фінансує, (лізингові компанії передають в оренду машини йустаткування, виготовлені різними підприємствами і фірмами терміном від 2 до 6років); вкладати фінансові інвестиції в придбання цінних паперів іншихакціонерних товариств і підприємств. Такий ризик не бажаний, оскільки фірмапіддається небезпеки утратити весь свій виторг від даної операції.

· Область неприпустимого ризику />.

У границях цієї області можливі втрати, близькі дорозміру власних засобів, тобто настання повного банкрутства фірми. У цьомувипадку прострочена заборгованість за позикою складає 100%, великий ризик зв'язанийіз вкладенням коштів і майна в заставу під банківські кредити.

Коефіцієнт ризику /> вп'ятої області знаходиться в межах 75–100%.

Приклад 2.1. Для визначення максимального рівня ризику /> по одному з видівгосподарської діяльності фірми, наприклад. Зведення будинків і споруджень іїхнє фінансування за рахунок державних капітальних вкладень з гарантією урядуРосії, використовуються статистичні дані про виконання такої роботи фірмою заряд останнього років. Для цієї мети використовується графік Лоренца.

Таблиця 1.

Черговість (рік

Частота виникнення втрат />

Безризикова область Область мінімального ризику Область підвищеного ризику Область критичного ризику Область неприпустимого ризику

2000 0,75 0,32 (42%) 0,33 (44%) 0,05 (7%) 0,05 (7%) 2001 0,80 0,35 (44%) 0,2 (25%) 0,2 (25%) 0,05 (6%) 2002 0,85 0,05 (6%) 0,17 (20%) 0,25 (29%) 0,38 (45%)

Припустимо, що загальна частота виникнення утратфірми /> визначається по формулі2.1.; /> у 2000 році, /> у 2001 році, /> у 2002 році. Це відповідаєсумі частот виникнення втрат у 2–5 областях ризику (див. мал. 2.1.) зрозподілом у крапках А1, Б1, У1 , Г1, згідно даних,приведених у таблиці 1. Рівень ризику /> визначаєтьсяпо частоті виникнення втрат. Для побудови графіка частоти вибудовуються увисхідний ранжирований ряд по обсязі явищ, потім обчислюються кумулятивні(накопичені) підсумки. У нашому прикладі кумулятивні підсумки за 2002 рікозначають, що частота утрат у II області – 5%, III-я – 25%, IV-я – 65%, і в V-й– 100% усіх утрат. Далі береться квадрат 100х100 і на вертикальній осівідкладають кумулятивні підсумки частот, а на горизонтальної – кількістьобластей, для чого відкладений відрізок розбивається на рівні частини по числуцих областей. Відклавши на графіку проти відповідних кумулятивних підсумківкрапки і з'єднавши їхньої плавної кривої, одержимо лінію Лоренца (мал. 2.2.).При відсутності втрат, тобто при роботі фірми в безризиковій області, />, лінія Лоренца будепредставляти пряму. Якщо />, тобторівень ризику підвищується, частота виникнення втрат буде розподілятися нерівномірно.

Чим вище />, тимбільше опукла лінія Лоренца, тим більше буде відрізок, обмежений цією лінією ілінією рівності. Якщо з 1 відняти відношення довжини відрізка /> до довжини всієїнапівдіагоналі />, то одержимозначення />.

У нашому випадку:

/>.

Кривизна лінії Лоренца може мати і протилежнезображення в залежності від значень кумулятивних підсумків. Якщо лінія Лоренцамає протилежне зображення, тобто частота виникнення втрат в областях критичногоризику і неприпустимого ризику не значна, те 1 у формулі не присутня.

Побудова декількох ліній Лоренца по різних періодахдозволяє порівнювати /> по ступенікривизни цих ліній.

Таблица 2.2.

Черговість за областями ризику Номер в ранжированом спадному ряді

Розподіл частоти втрат f0по черговості визначення

2000 2001 2002

Частота виникнення втрат – f0

В% к безризиковій області Розрахункова графа гр. 4 х гр. 2

Частота виникнення втрат – f0

В% к безрисковій області Розрахункова графа гр. 7 х гр. 2

Частота виникнення втрат – – f0

В% к безрисковій області Розрахункова графа гр. 10 х гр. 2 1. 0.32 42 - 0.35 44 - 0.05 5 - 2. 1 0.33 44 44 0.20 26 26 0.17 20 20 3. 2 0.05 7 14 0.20 25 50 0.25 30 60 4. 3 0.05 7 21 0.05 5 15 0.38 45 135 Усього 0,75 100% 79 0,80 100% 91 0,81 100% 215

Приклад 2.2. При визначенні /> задопомогою графіка Лоренца мається один недолік – /> небуде дорівнює 1 при його максимальному значенні, він буде лише прагнути до 1.Цей недолік можна усунути за допомогою ідеї, висловленої професором П.П. Масловим,і установити наступну формулу визначення індексу ризику:

/>, (2.2)

де /> – рівеньризику за визначений період часу;

/> – число одиниць сукупностей;

/>- питома вага частоти виникнення втрат />.

Пропонований показник (індекс ризику) визначаєтьсяз використанням даних табл. 2.2.

Знак «– «означає, що в порівнянні з 2000 рокомризик зріс на 43%, тому />.

Порівняння цих методів показує, що різниця привизначенні /> складає 5,3%, апогрішність – 6,43% />, що цілкомприпустимо.

Надалі будуть розглянуті питання визначення максимальногорозміру ризику і встановлення його оптимального рівня.

Останнім часом став популярний метод статистичнихіспитів (метод «Монте-Карло»).

Достоїнством цього методу є можливість аналізуватий оцінювати різні «сценарії» реалізації проекту і враховувати різні факториризиків у рамках одного підходу. Різні типи проектів різні у своїй уразливостіз боку ризиків, що з'ясовується при моделюванні. Недоліком методу статистичнихіспитів є те, що для оцінок і висновків використовується імовірні характеристики,що не дуже зручно для безпосереднього практичного застосування і це незадовольняє менеджерів проекту. Однак, незважаючи на зазначені недоліки, цейметод дає можливість виявити ризик, сполучений з тими проектами, у відношенніяких прийняте рішення не перетерпить змін.

Б. Аналіз доцільності витрат

Аналіз доцільності витрат орієнтований наідентифікацію потенційних зон ризику.

Перевитрата витрат може бути викликаний одним зчотирьох основних чи факторів їх комбінацією:

- первісною недооцінкою вартості;

- зміною границь проектування;

- розходженням у продуктивності;

- збільшенням первісної вартості.

Ці основні фактори можуть бути деталізовані. Набазі типового переліку можна скласти докладний контрольний перелік дляконкретного чи проекту його елементів.

Мається можливість звести до мінімуму капітал, щопіддається ризику, шляхом розбивки процесу твердження асигнувань проекту настадії (області). Стадії твердження повинні бути зв'язані з проектними фазами іґрунтуватися на додатковій інформації про проект у міру його розробки. Накожній стадії твердження, маючи аналіз засобів, що піддаються ризику, інвесторможе прийняти рішення про припинення інвестицій.

Деякі вчені-економісти пропонують визначати трипоказники фінансової стійкості фірми, з метою визначення ступеня ризикуфінансових засобів.

Такими показниками є:

- надлишок (+) чи недолік (–)власних засобів />;

- надлишок (+) чи недолік (–)власних, середньострокових і довгострокових позикових джерел формування запасіві витрат />;

- надлишок (+) чи недолік (–)загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат />.

Ці показники відповідають показникам забезпеченостізапасів і витрат джерелом їхнього формування.

Балансова модель стійкості фінансового стану фірмимає наступний вид:

/>, (2.3)

де />– основнізасоби вкладення;

/> – запаси і витрати;

/> – кошти, короткострокові фінансові вкладення,дебіторська заборгованість та інші активи;

/> – джерело власних засобів;

/> – середньострокові, довгострокові кредити іпозикові засоби;

/> – короткострокові кредити (до 1 року),позички, не погашені в термін;

/> – кредиторська заборгованість і позикові засоби.

Для аналізу засобів, що піддаються ризику,загальний фінансовий стан фірми варто розділити на п'ять фінансових областей:

1. область абсолютної стійкості,коли мінімальна величина запасів і витрат, відповідає безризикової області(див. мал. 2.1.);

2. область нормальної стійкостівідповідає області мінімального ризику, коли мається нормальна величина запасіві витрат;

3. область хитливого станувідповідає області підвищеного ризику, коли мається надлишкова величина запасіві витрат;

4. область критичного станувідповідає області критичного ризику, коли є присутнім затовареність готовоїпродукції, низький попит на продукцію і т.д.;

5. область кризового станувідповідає області неприпустимого ризику, коли маються надмірні запаси ізатовареність готової продукції, і фірма знаходиться на грані банкрутства.

Обчислення трьох показників фінансової стійкостідозволяє визначити для кожної фінансової області ступінь їхньої стійкості.

Наявність власних оборотних коштів дорівнює різницівеличини джерел власних засобів і величини основних засобів і вкладень:

/>, (2.4)

тоді надлишок (+) чи недолік (–) власних засобів:

/>. (2.5)

Надлишок (+) чи недолік (–) власних ісередньострокових, довгострокових джерел формування запасів і витрат:

/>. (2.6)

Надлишок (+) чи недолік (–) загальної величиниосновних джерел для формування запасів і витрат:

/>. (2.7)

При ідентифікації області фінансової ситуаціївикористовується наступний трикомпонентний показник:

/>. (2.8)

Де функція визначається в такий спосіб:

/>, якщо />

/>, якщо /> (2.9)

Виходячи з вищесказаного випливає, що:

1) абсолютна стійкість фінансовогостану задається умовами:

/>,

/>, /> (2.10)

/>;

2) нормальна стійкість фінансовогостану задається умовами:

/>,

/>, /> (2.11)

/>;

3) хитливий фінансовий стан, щодозволяє відновити рівновага платоспроможності фірми, задається умовами:

/>,

/>, /> (2.12)

/>;

4) критичний фінансовий станзадається умовами:

/>,

/>, /> (2.13)

/>,

6) кризовий фінансовий станзадається умовами:

/>,

/>, /> (2.14)

/>.

На малюнку 2.3. пояснюється економічний змісткласифікації фінансових ситуацій у залежності від основних областей ризику. Прицьому /> виходячи з формул 2.10 і2.11.

З малюнка видно, що аналіз абсолютних показниківфінансової стійкості, що містить у собі дослідження стану запасів і витрат,дорівнює можливим втратам в області ризику.

Приклад 2.3. На основі показників />,/>, /> і />, />, />, а також запропонованоїкласифікації, виконаємо заглиблене дослідження фінансової стійкості фірми наоснові побудови балансу платоспроможності.

В. Метод експертних оцінок

На показник ступеня ризику впливають дві групи –об'єктивні і суб'єктивні.

Приклад 2.4. У ході опитування, проведеного Гостроєм України, середпідрядних фірм і фірм-замовників (див. дані в таблиці 2.4) визначений впливфакторів на ступінь ризику. По ступені впливу на показник рівня ризику факторирозташувалися в такий спосіб: на першому місці – вартість проекту, на другому –обсяги робіт, потім – терміни виконання робіт і т.д.

У більшості випадків реалізації проектів виникаючічи перерви зміни у виконанні робіт приводять до підвищення витрат і додатковомучасу на їхнє виконання. Що згодом викликає додаткові витрати і додатковузаборгованість.

На основі аналізу. Приведеного в таблиці 2.4,надалі можна побудувати модель, що дозволяє аналізувати наслідку нагромадженняризикових ситуацій.

У цій моделі ризики розділені на 3 категорії, щовпливають на обсяг робіт, терміни і вартість їхнього виконання. Ці категоріїризиків представлені в 3-х матрицях. Модель досліджує комбінований вплив цихризиків на фінансове положення учасників проекту у формі одержання доходу,збільшенні позик і ін. (мал. 2.4).

Таблиця 2.4Аналіз суб'єктивних факторів

№ п/п Фактори Найбільший вплив Достатній вплив Середній вплив Менший вплив Найменший вплив Місце в опитуванні 1. Низька вартість

2. Імідж фірми

3. Обсяги робіт, виконувані фірмою

4. Мінімальний термін завершення контракту

5. Фінансове положення фірми

6. Досвід фірми

7. Джерело фінансування проекту (чи держава за рахунок позикових засобів банку)

8. Національна приналежність фірми

9. Стан реклами у фірмі

Матриця обсягів робіт містить варіантний ряд робітіз проекту. Які можуть мінятися в залежності від застосування умов реалізаціїпроекту.

Матриця тривалостей робіт містить варіантний рядданих про тривалість робіт із проекту в залежності від зміни умов.

Матриця вартості містить ймовірні позовипідрядчика, що можуть виникати через зміни в обсягах робіт і затримок їхньоговиконання з урахуванням умов контракту. Інформаційних процесів і т.д.

Блок розрахунку критичного шляху визначає можливізатримки в завершенні окремих робіт, фронтів робіт і проекту в цілому.

Метод дозволяє розділити дуже складний комплекс ризиківна керовані складові і зробити висновки про імовірність прояву і ступенянаслідків досліджуваних ризиків.

Г. Аналітичний метод

Центральний Банк України установив норматив, щохарактеризує максимальний розмір ризику /> наодин позичальника. Він розраховується по формулі:

/>, (2.15)

де /> – розмірризику банку (сукупна сума зобов'язань позичальника банку по кредитах, а також90% забалансових зобов'язань, виданих банком у відношенні даного позичальника,що передбачають виконання в грошовій формі);

/> – капітал банку.

При цьому із сукупної суми зобов'язань позичальникавиключається: заборгованість за позикою під заставу державних цінних паперів –90% від суми залишку, а також різної іншої заборгованості за позикою,оформленим заставними зобов'язаннями під матеріальні цінності, акціїпідприємств і банків – 40%-70% від суми залишку.

Максимально припустиме значення нормативу /> встановлене:

- по комерційних банках,створених на базі спеціалізованих банків – 1,0;

- по банках, створеним у плині1998–1999 р.м. – 0,75;

- по банках, організованим уплині 1996–1997 р.м. – 0,5.

При цьому розмір ризику банку на один позичальникане може перевищувати 10% суми активів банку, а сума кредиту, представленогоодному позичальнику, не повинна перевищувати суму власних засобів позичальника.

Формула 2.15 є абстрактною величиною, що при виборіпроекту не враховує безліч об'єктивних факторів – політичну й економічнуобстановку в країні, інфляцію, суперечливість законодавчих актів і ін.

Правилом класичної ринкової економіки вважається,що проектам, що припускають найбільш високий очікуваний доход, супроводжуєтакож і найбільший ризик. При підготовці даних для аналізу фінансовоїзаможності проекту принципово важливим є вибір розрахункової грошової одиниці.

У світовій практиці в цій якості виступає, якправило, «постійний долар» чи інша стабільна грошова одиниця таких країн якФРН, Швейцарія, Франція, Японія, Великобританія.

Інфляція в Україні стала невід'ємним елементомекономічної дійсності. Облік інфляції необхідний при розрахунку нарощеної сумигрошей і визначення дійсної ставки при одержанні кредитів:

/>, (2.16)

де /> – нарощенасума до кінця терміну закінчення кредиту з урахуванням інфляції;

/> – сума отриманої позички;

/> – ставка відсотків;

/> – темп інфляції,

/> – тривалість позички в літах.

Проблема ризику є однієї з основних при порівнянніі виборі варіантів інвестицій. Для зменшення ризику прибігають до різнихметодів, що дозволяють підвищити надійність результатів інвестицій: аналізчутливості, метод математичної статистики, економіко – математичне моделювання.Передбачається, що ризик може бути зменшений при більш чіткому розумінні діїмеханізму формування прибутку з урахуванням різних залежностей, факторів і т.д.У фінансовому аналізі ефективності інвестицій в основному використовуються 4показники: період окупності – />, чистийприведений доход – />, внутрішня нормаприбутковості – /> і рентабельність– />.

Для фірм т підприємств передбачається вибрати кожноїз перерахованих показників при виборі варіанта інвестиційного проекту. Багатофірм для підвищення надійності при виборі варіантів проекту орієнтуються не наодин, а на два і більш вимірники. У приведеній нижче таблиці 2.5 містяться даніпро частоту застосування тих чи інших вимірників ефективності в США.

Таблиця 2.5 Частота застосування показників

Показники Основний (%) Допоміжний (%) Внутрішня норма прибутковості 69 14 Чистий приведений доход 32 39 Інші методи 12 21

Нижче приводиться приклад порівняння варіантів, привиборі проекту будівництва об'єкта.

Приклад 2.5. Будівельній фірмі необхідно вибрати проект будівництваоб'єкта.

По проекті /> необхідновкласти 60 млн. дол. США.

По проекті /> необхідновкласти 65 млн. дол. США.

Норматив рентабельності (ставка порівняння) />%. Тривалість процесуінвестицій – 2 роки.

Вихідні дані див. табл. 2.6.

Рішення. 1. Показник /> –період окупності інвестицій найбільш близький по своєму змісті до традиційногов Україні показнику «Строк окупності» капітальних вкладень. Відмінність міжними полягає в тому, що при підрахунку /> враховуютьусі первісні інвестиції (капітальні витрати й експлуатаційні витрати), а припідрахунку «Строку окупності» тільки первісні капітальні вкладення. Підперіодом окупності (/>)розуміють тривалість періоду, у плині якого сума чистих доходів,дісконтированих (визначення будь-якої вартісної величини на деякий момент часу)на момент завершення інвестицій, дорівнює сумі інвестицій.

а) /> – спрощений показникперіоду окупності (без обліку фактора часу).

/>, (2.17)

де /> –розмір інвестицій;

/> – щорічний чистий доход.

Тут /> (варіант/>). Для визначення /> підсумовуємо річні доходи:/>, відкіля /> і /> року.

Аналогічно для варіанта Б знаходимо /> року.

б) /> – періодокупності з урахуванням фактора часу:

/>, (2.18)

де /> – сумапослідовних членів ряду доходів />,дісконтированих по ставці /> (ставціпорівняння) />;

/> – розмір члена потоку платежів;

/> – дісконтирований множник по ставці />.

Для оцінки /> знайдемосуму інвестицій з відсотками по ставці />%.

Для варіанта /> це62,4 млн. дол. США, для /> – 70,2млн. дол. США.

За п'ять років одержання доходу сучасна величинадоходу (варіант А) складе 60,6 млн. дол. США (Отримана підсумовуванням сучаснихвеличин доходу по Таблиці «Складні відсотки» – />.Звідси період окупності (за умови. Що доход може виплачуватися і за частинуроку) складе:

/> року,

де величина 3,92 отримана як />.

Аналогічно одержимо для варіанта />:

/> року.

2. Чистий приведений доход – /> являє собою суму дісконтированих фінансових підсумків завсі роки проекту, вважаючи від дати початку інвестицій. Дана величинахарактеризує загальний абсолютний результат інвестиційної діяльності, її кінцевийрезультат.

/>, (2.19)

де /> – інвестиційнівитрати в періоді />;

/> – доход у періоді />,/>, />, />, />, />, />;

/> – тривалість процесу інвестицій;

/> – тривалість періоду віддачі інвестицій;

/> – дисконтний множник по ставці /> (ставціпорівняння).

При нормативі рентабельності (ставці порівняння) />% одержимо:

/>.

При прийнятій процентній ставці порівнюваніваріанти не рівноцінні. Виходячи з величини чистого приведеного доходу кращим єваріант />.

3. Внутрішня норма прибутковості – />. Підвнутрішньою нормою прибутковості розуміють ту розрахункову ставкувідсотків. При який капіталізація регулярно одержуваного доходу дає суму, рівнуінвестиціям і, отже, капіталовкладення окупаються.

При порівнянні варіантів відбирають ті інвестиційніпроекти, /> яких оцінюється величиноюне нижче 15% – 20%. /> визначається наоснові рішення рівняння.

/>, (2.20)

де /> – дисконтниймножник по ставці />;

/> – елемент фінансового потоку, що може бути позитивноюі негативною величиною;

/>;

/> – час, вимірюваний від початку інвестиційного процесу.

Для варіанта />:

/>.

Приймемо як вихідні оцінки:

/>, />,

тоді />, />. Далі, використовуючичисельний метод січних, знаходимо:

/>;

/>.

Використовуючи останню оцінку, одержимо />, тобто практично близькадо нуля.

Таким чином, /> складає19%. Аналогічний розрахунок для варіанта /> даєпомітно високий показник ефективності: />%.

При /> – доходокупає інвестиції;

при /> – інвестиціїзбиткові;

при /> – показуєефект інвестиційної діяльності.

З цього випливає, що рівень /> цілком визначаєтьсявнутріпроектними даними, характеризующими інвестиційний проект.

4. Рентабельність (індекс прибутковості) – /> являєсобою співвідношення приведених доходів до приведеного на цю дату інвестиційнимвитратам:

/>, (2.21)

де />;

/>;

/> – показники чистого доходу;

/> – розміри інвестиційних витрат.

Показники сучасних величин вкладень і чистихдоходів мають наступні значення:

варіант /> – 51,61і 49,98 млн. дол. США;

варіант /> – 58,25і 62,82 млн. дол. США.

Показники рентабельності інвестицій:

/>,

тобто варіант /> нерентабельний,тому що за умовами, коли /> – інвестиціїне рентабельні і не забезпечують норматив рентабельності />. При /> означає, що прибутковістькапіталовкладень точно відповідає нормативу рентабельності />.

Всі отримані результати розрахунків зводяться втаблицю 6а. У табл. 6б зведені результати ще одного методу оцінки проектів зпогляду прибутку – методу визначення нинішньої вартості майбутніх доходів.

На підставі таблиць 6а і 6б можна зробити висновок,що кращим є проект />.

Г.1. Аналіз чутливості моделі

Аналіз чутливості моделі складається з наступнихкроків:

- вибір основного ключовогопоказника, тобто параметра. Щодо який і виробляється оцінка чутливості. Такимипоказниками можуть служити: внутрішня норма прибутковості – />, чи чистий приведенийдоход – />;

- вибір факторів (рівеньінфляції, ступінь стану економіки й ін.);

- розрахунок значень ключовогопоказника на різних етапах здійснення проекту: вишукування, проектування,будівництво, монтаж і налагодження устаткування, процес віддачі вкладенихкоштів.

Сформовані таким шляхом послідовності витрат інадходжень дають можливість визначити фінансові потоки для кожного чи моментувідрізка часу, тобто визначити показники ефективності.

Спочатку будуються діаграми, що відбиваютьзалежність обраних результуючих показників від величини вихідних параметрів.Зіставляючи між собою отримані діаграми, можна визначити «ключові» показники,найбільшою мірою, що впливають на оцінку проекту.

Потім визначаються критичні для проекту значенняключових параметрів. У найпростішому випадку може розраховуватися так називана«крапка беззбитковості», що виражає мінімальний припустимий обсяг виробництва(продажів), при якому проект не приносить прибутку, але ще не виявляєтьсязбитковим.

Якщо проект фінансується за рахунок кредитів, токритичним значенням буде та мінімальна величина ставки, при якій проект буде нев змозі погасити заборгованість. Надалі може бути отримане /> — мірне (по числу критичнихкрапок) опис полючи припустимих значень, у межах якого проект виявляєтьсязаможним з фінансової й економічної точок зору.

На малюнку 2.5 представлені результати оцінкивпливу трьох вихідних показників проекту – ціни реалізації продукції, вартостітехнологічного устаткування і періоду затримки в надходженні грошей зареалізовану продукцію на розрахунковий рахунок підприємства.

За графіком (мал. 2.5) може бути визначенамаксимальна ставка кредиту, що може бути використана для фінансуванняінвестиційних витрат на умовах погашення кредиту до кінця життєвого циклупроекту.

Аналіз чутливості дозволяє фахівцям із проектногоаналізу враховувати ризик і невизначеність. Так, наприклад, якщо ціна продукціївиявилася критичним фактором, то можна підсилити програму чи маркетингу знизитивартість проекту. Якщо проект виявиться чуттєвим до зміни обсягу виробництвапродукції проекту, то варто приділити більше уваги програмі навчання персоналуі менеджменту й іншим заходам для підвищення продуктивності. Близько 40%нафтових компаній США застосовують даний метод аналізу як засіб скороченняризику.

Разом з тим аналіз чутливості має два серйознихнедоліки. Він не є всеосяжним, тому що не розрахований для обліку всіх можливихобставин; крім того, він не уточнює імовірність здійснення альтернативнихпроектів.

Г.2. Аналіз величини відносних ризиків

Під інвестиціями прийнято розуміти використаннякапіталу в двох напрямках:

- реальні інвестиції – вкладеннязасобів у матеріальні активи;

- фінансові інвестиції –вкладення засобів у цінні папери.

При виборі варіанта порівнюваних проектів необхідновизначити величину очікуваного доходу, ступінь ризику і наскільки адекватноочікуваний доход компенсується передбачуваний ризик.

Ризик зв'язаний з тим, що може відбутися деяканесприятлива подія, тобто це робить необхідним облік факторів ризику в кожнімконкретному випадку розгляду варіантів інвестування.

Розглянемо приклад (табл. 2.7) з підручника Е.Ф. Брайэм,Л.К. Гапенски «Посередницьке фінансове керування» в умовах класичноїринкової економіки.

Приклад 2.6. Існують 4 варіанти інвестування проекту вартістю 100000дол. США терміном на один рік:

1. річні векселі Казначейства США,по яких гарантоване 8% доходу. Ці векселі випускаються на один рік, тобто черезрік вони усі будуть викуплені, що гарантовано державою.

2. Облігації корпорації з 9%доходом і терміном позики на 10 років. Однак ваша фірма продасть облігаціїнаприкінці першого року, тобто% буде відомий наприкінці року.

3. Проект 1, що пропонує чистівитрати в 100000 дол. США, нульові надходження в плині року і виплатинаприкінці року, що будуть залежати від стану економіки.

4. Проект 2, що коштує теж 100000дол. США, але розподіл виплат відрізняється від Проекту 1.

Таблиця 2.7. Оцінка передбачуваного доходу і ризикудля 4-х інвестиційних проектів

Стан економіки Імовірність Р Норма доходу по інвестиціях -% Векселя Облігації Проект 1 Проект 2

Глибокий спад

невеликий спад

середнє зростання

невеликий підйом

потужній підйом

0,05

0,20

0,50

0,20

0,05

8,00

12,0

10,0

9,0

8,5

8,0

-3

6,0

11,0

14,0

19,0

-2

9,0

12,0

15,0

26,0

Показники:

1. очікувана норма доходу – />;

2. варіація – />;

3. стандартна девиація /> — (абсолютна величина ризику);

4. коефіцієнт варіації – /> (величина відносних ризиків)

8,00

0,00

9,2

0,71

0,84

0,09

10,3

19,31

4,39

0,43

12,0

23,20

4,82

0,40

1. Визначаємо очікувану нормудоходів по всій групі інвестицій:

/>, (2.22)

де /> – це />-й варіант;

/> – це імовірність того, що цей />-йрезультат буде мати місце;

/> – номер імовірного результату.

Для проекту 2:

/>.

Для визначення загального ризику необхідновраховувати показник варіації, що вимірює дисперсію величини вартості.

2. Варіація:

/>, (2.23)

де /> – те ж,по />-й групі інвестицій;

/> – те ж, по />-й групіінвестицій;

/> – імовірність даного варіанта.

По проекті 2 маємо:

/>.

3. Визначають середньо – квадратичне відхилення,тобто показник стандартної девиації чи ризик, що вказує, на скількох усередньому кожен варіант відрізняється від середньої величини і характеризуєабсолютну величину ризику по інвестиціях, що робить незручним порівняння інвестуванняз різними очікуваними доходами. Для порівняння зручно використовувати величинувідносних ризиків інвестицій:

/> (2.24)

/> – норма доходу.

4. Величина відносних ризиків, тобто розрахунокризику на одиницю очікуваного доходу визначається через коефіцієнт варіації:

/>, (2.25)

де /> – очікувананорма доходу.

Проект 2:

/>.

Більш ризикованим є проект 1.

Аналіз величини відносних ризиків є розширенняманалізу чутливості. В аналізі величини відносних ризиків визначаються можливіприпустимі значення критичних змінних величин і проводяться послідовніперевірочні розрахунки.

Д. Метод аналогій

При аналізі ризику нового проекту дуже кориснимиможуть виявитися дані про наслідки впливу несприятливих факторів ризику на іншіпроекти.

При використанні аналогів застосовуються бази данихпро ризик аналогічних проектів, дослідницьких робіт проектно-дослідницькихустанов, заглиблених опитувань менеджерів проектів.

Отримані в такий спосіб дані обробляються длявиявлення залежностей у закінчених проектах з метою обліку потенційного ризикупри реалізації нових проектів.

Деякі учені-економісти вважають, що проект являєсобою свого роду «живий» організм, що розвивається, як відомо, у наступномупорядку: зачаття – народження – зрілість – старіння – смерть.

За аналогією ми розрізняємо наступні етапижиттєвого циклу проекту: етап розробки, етап виведення на ринок, етап росту,етап зрілості, етап занепаду.

За допомогою вивчення життєвого циклу проекту можнавибрати зведення про реалізацію будь-якої частини проекту і зіставити причиниперевитрати засобів.

При використанні методу аналогій слід дотримуватисявизначеної обережності. Навіть у самих правильних і відомих випадках невдалогозавершення проектів дуже важко створити передумови для майбутнього аналізу,тобто підготувати вичерпний і реалістичний набір можливих сценаріїв зривівпроектів. Справа в тім, що для більшості заперечених наслідків характернівизначені особливості.

3. Способи зниження ризику

Високий ступінь ризику проекту приводить донеобхідності пошуку шляхів її штучного зниження.

У практиці керування проектами існує три способизниження ризику:

- розподіл ризику між учасникамипроекту (передача частини ризику співвиконавцям);

- страхування;

- резервування засобів напокриття непередбачених витрат.

3.1 Розподіл ризику між учасниками проекту

Звичайна практика розподілу ризику полягає в тім,що зробити відповідальним за ризик того учасника проекту, що у стані краще усіхрозраховувати і контролювати ризики. Однак у житті часто буває так, що саме цейпартнер недостатньо міцний у фінансовому відношенні, щоб перебороти наслідкувід дії ризиків.

Фірми-консультанти, постачальники устаткування інавіть більшість підрядчиків мають обмежені засоби для компенсації ризику, щовони можуть використовувати, не піддаючи небезпеки своє існування.

Розподіл ризику реалізується при розробціфінансового плану проекту і контрактних документів.

Як і аналіз ризику, його розподіл між учасникамипроекту може бути якісним і кількісної.

Для кількісного розподілу ризику в проектахпропонується використовувати так називану концептуальну модель.

Модель базується на стандартних методах рішень,основою яких є дерево «ймовірностей і рішень», використовуване для встановленняпослідовності рішень.

Послідовність рішень на вибір того чи іншогозамовлення визначається на стадії формування портфеля замовлень. Ця проблеманосить двоїстий характер, обумовлений участю в інвестиційному проектущонайменше двох сторін покупця і продавця, чи замовника і виконавця.

З однієї сторони замовник прагнути по можливостізменшити вартість контракту, при цьому усі вимоги по термінах і якості повиннібути виконаними. З іншої сторони виконавець при формуванні портфеля замовленьпрагнути до одержання максимального прибутку. Прибуток виконавця, тобто оцінкапортфеля замовлень, може бути визначена по наступній формулі:

/>, (3.1)

де /> – прибутокфірми з урахуванням невизначеності;

/> – первісний капітал фірми;

/> – можливий прибуток фірми;

/>;

/> – число можливих початків подій при виконанні проекту;

/> – імовірність кожного результату.

Ріст розмірів і тривалість інвестування проектів,розмаїтість і складність, упровадження нових методів і технологій у їхнюреалізацію, висока динамічність зовнішнього середовища, що оточує будь-якуфірму, конкуренція, інфляція й інші негативні фактори приводять до ростуступеня ризику в процесі здійснення проекту.

3.2 Якісний розподіл ризику

Якісний розподіл ризику має на увазі, що учасникипроекту приймають ряд рішень, що або розширюють, або звужують діапазонпотенційних інвесторів. Чим великий ступінь ризику учасники мають намірпокласти на інвесторів, тим сутужніше учасникам проекту залучити досвідченихінвесторів до фінансування проекту.

Тому учасникам проекту рекомендується при веденніпереговорів виявляти максимальну гнучкість щодо того, яку частку ризику вонизгодні на себе прийняти. Бажання обговорити питання про прийняття учасникамипроекту на себе більшої частки ризику може переконати досвідчених інвесторівзнизити свої вимоги.

3.3 Страхування ризику

Більшості великих проектів властива затримка в їхнєреалізації, що може привести для замовника до такого збільшення вартості робіт,що перевищить первісну вартість проекту.

Наприклад, у результаті несвоєчасного підключенняліній електропостачання. У цьому випадку штраф за затримку, що повиннийзаплатити підрядчик, виявиться значно менше втрат замовника.

Вихід з такої ситуації полягає в тім, що до участів проекті необхідно залучати страхові компанії.

Страхування ризику є власне кажучи передачавизначених ризиків страхової компанії. Розглянемо це питання на прикладізведення великого будівельного комплексу.

Можуть бути застосовані два основних способистрахування: майнове страхування і страхування від нещасливих випадків.

Майнове страхування може мати наступні форми:

Ø страхування ризику підрядного будівництва;

Ø страхування морських вантажів;

Ø страхування устаткування, що належить підрядчику.

Страхування від нещасливих випадків включає:

q страхування загальної цивільноївідповідальності;

q страхування професійноївідповідальності.

Особливості основних форм страхування:

Страхування ризику підрядного будівництва призначено для страхування незавершеногобудівництва від ризику матеріальних чи втрат збитку.

У залежності від страхових ризиків договорустрахування ризику підрядного будівництва можуть бути трьох типів:

- Стандартний договір страхуваннявід пожежі служить захистом від прямих матеріальних втрат і / чи ушкодженьзазначеної в договорі власності від пожежі.

- Розширений договір страхуваннявід пожежі включає стандартний договір страхування від пожежі й одне чи кількаспецифічних доповнень, що враховують потреби конкретного страхувальника.

Звичайно в таке доповнення включають ризики,зв'язані з ураганом, градом, вибухом, цивільними хвилюваннями.

- Договір страхування від усіхризиків звичайно враховує конкретні потреби підрядчика і може надати йому більшширокий вибір страхових послуг.

Такий договір забезпечує страхування в принципі відусіх ризиків матеріальних чи втрат збитку застрахованого майна, за винятком тихризиків, що спеціально обмовляються в договорі як нестрахуємі.

Договір страхування такого типу охоплює всенезавершене будівництво, включаючи всі матеріали, устаткування і результатипраці.

Страхування морських вантажів передбачає захист від матеріальних чи втратушкоджень будь-яких перевезених по чи морю повітряним транспортом вантажів.

Страхування охоплює всі ризики. Включаючи війну істрайки, і поширюється на переміщення товарів зі складу відправника вантажу доскладу вантажоодержувача. Іншими словами, кожне відправлення вантажустрахується стосовно до всього процесу її переміщення, включаючи наземнетранспортування в порт відвантаження і з порту вивантаження.

Страхування устаткування, що належить підрядчику, широко використовуєтьсяпідрядчиками і субпідрядниками, коли у своїй діяльності вони застосовуютьвелику кількість приналежного їм устаткування з високою відбудовною вартістю.

Ця форма страхування звичайно поширюється також наадресуемое устаткування. Крім того, вона часто застосовується для захисту віднаслідків фізичного ушкодження транспортних засобів.

Замовники нерідко жадають від підрядчиків ісубпідрядників проведення такого страхування, щоб зменшити ризик серйознихпорушень календарних планів будівництва при вибутті устаткування з ладу.

Страхування загальної цивільної відповідальності є формою страхування від нещасливих випадків і маєна меті захистити генерального підрядчика у випадку, якщо в результаті йогодіяльності «третя сторона» потерпить тілесне ушкодження, особистий чи збитокушкодження майна.

Страхування професійної відповідальності потрібно тільки в тому випадку, коли генеральнийпідрядчик несе відповідальність за підготовку архітектурного чи технічногопроекту, керування проектом, надання інших професійних послуг по проекті.

Юридична відповідальність генерального підрядчикавиникає у випадку його нездатності забезпечити відповідність професійних послугвизначеним стандартам якості, загальноприйнятим у даній діяльності.

По можливості, такі стандарти повинні чітковизначатися контрактом, що знижує імовірність появи непорозумінь у відношеннікритеріїв для визначення юридичної відповідальності.

Договори страхування професійної відповідальностіполягають на час виконання послуг підрядчиком, а також на гарантійний період.Звичайно ці договори включають граничний рівень страхового відшкодування, щовказується або в численні по роках, або в цілому по страхуємому проекті.

3.4 Резервування засобів на покриття непередбаченихвитрат

Створення резерву засобів на покриттянепередбачених витрат являє собою спосіб боротьби з ризиком, що передбачаєвстановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартістьпроекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збоїв у виконанні проекту.

Основною проблемою при створенні резерву напокриття непередбачених витрат є оцінка потенційних наслідків ризиків.

Для визначення первісних сум на покриттянепередбачених витрат, переоцінки їх у процесі роботи над проектом і уточненнясум резерву майбутніх проектів на основі фактичних даних можутьвикористовуватися усі викладені вище методи якісного і кількісного аналізу ризику.

При визначенні суми резерву на покриттянепередбачених витрат необхідно враховувати точність первісної оцінки вартостіпроекту і його елементів у залежності від етапу проекту, на якому проводиласяця оцінка.

Точність оцінки вартості проекту впливає на розміррезерву на покриття непередбачених витрат. Якщо оцінка не враховуєповною мірою реальний вплив на проект потенційного ризику, то неминучий значнаперевитрата коштів.

Ретельно розроблена оцінка непередбачених витратзводить до мінімуму перевитрата коштів.

Визначення структури резерву на покриттянепередбачених витрат може вироблятися на базі одного з двох підходів.

При першому підході резерв поділяється на двохчастин: на загальний і спеціальний (мал. 2.7).

Загальний резерв повинний покривати зміни вкошторисі, добавки до загальної суми контракту й інші аналогічні елементи.

Спеціальний резерв містить у собі надбавки напокриття росту цін, збільшення витрат по окремих позиціях, а також на оплатупозовів по контрактах.

Багато практиків вважають, що надбавки на покриттяросту цін повинні враховуватися окремо від непередбачених витрат. Це особливоактуально, коли контракти передбачають зміна умов чи платежу перегляд умовконтрактів відповідно до публікуємих індексів інфляції.

Другий підхід до створення структури резервуприпускає визначення непередбачених витрат по видах витрат, наприклад, назаробітну плату, матеріали, субконтракти.

Така диференціація дозволяє визначити ступіньризику, зв'язаного з кожною категорією витрат, що потім можна поширити на окреміетапи проекту.

Подальше уточнення розмірів непередбачених витратвимагає установлення взаємозв'язку з елементами структури поділу робіт нарізних рівнях цього розподілу, у тому числі, на рівні комплексів (пакетів)робіт. Перевага такого детального поділу робіт полягає в тім, що воно допомагаєпридбати досвід і створити базу дані коректування непередбачених витрат.

Цей підхід забезпечує достатній контроль занепередбаченими витратами, однак необхідність використання для цього більшогочисла даних і оцінок дозволяє застосовувати його тільки для відносно невеликихпроектів.

Резерв на непередбачені витрати визначається тількипо тим видам витрат, що ввійшли в первісний кошторис.

Резерв не повинний використовуватися длякомпенсації витрат, понесених унаслідок незадовільної роботи.

У загальному випадку резерв може використовуватисядля наступних цілей:

- виділення асигнувань для зновувиявленої роботи з проекту;

- збільшення асигнувань нароботу, для виконання якої було виділено недостатньо засобів;

- тимчасове формування бюджету зурахуванням робіт, для яких необхідні асигнування ще не виділені;

- компенсація непередбачених змінтрудовитрат, накладних витрат і т. п., що виникають у ході роботи надпроектом.

Поточні витрати резерву повинні відслідковуватися йоцінюватися, щоб забезпечити наявність залишку на покриття майбутніх ризиків.

Непередбачені витрати включаються в бюджет яксамостійна стаття і затверджуються відповідальним керівником.

Після виконання роботи, для якої виділений резервна покриття непередбачених витрат, можна порівняти плановий і фактичнийрозподіл непередбачених витрат, і на цій основі визначити тенденціївикористання непередбачених витрат до завершення проекту. При цьомуневикористана частина виділеного резерву на покриття непередбачених витрат можебути повернута в резерв проекту (мал. 2.8).

У простих проектах бюджет для покриттянепередбачених витрат може бути переданий у розпорядження менеджера проекту, щоодержує право використовувати його в плині визначеного чи часу для визначенихцілей. Якщо, наприклад, збільшення обсягу робіт розглянуте і прийнято, бюджетменеджера проекту для покриття непередбачених витрат збільшується, авикористана частина резерву може бути віднесена на загальний кошторис проекту.

Визначена частина засобів, призначена для покриттянепередбачених витрат, звичайно називана загальним резервом, повинна залишитисяпід прямим контролем вищих керівників.

4. Облік ризиків при фінансуванні проекту

Фінансування проекту є одним з найбільш важливихумов забезпечення ефективності його виконання.

Фінансування повинне бути націлене на рішення двохосновних задач:

- забезпечення потоку інвестицій,необхідного для планомірного виконання проекту;

- зниження капітальних витрат іризику проекту за рахунок оптимальної структури інвестицій і одержанняподаткових переваг.

План фінансування проекту повинний врахуватинаступні види ризиків:

- ризик нежиттєздатності проекту;

- податковий ризик;

- ризик несплати заборгованостей;

- ризик незавершення будівництва.

Суть цих ризиків і деякі способи їхнього обліку прирозробці фінансового плану проекту викладені нижче.

4.1 Ризик нежиттєздатності проекту

Інвестори повинні бути упевнені, що передбачуванідоходи від проекту будуть достатні для покриття витрат, виплати заборгованостейі забезпечення окупності будь-яких капіталовкладень.

Крім того, фінансування проекту повиннезадовольняти існуючим федеральним тестам на «адекватну надійність», щобвизначені інституціональні інвестори, наприклад, страхові компанії, одержалиможливість здійснювати інвестиції в проект.

Під час обговорення даного типу гарантій учасникипроекту повинні виявляти визначену гнучкість у відносинах з інвестором.Наприклад, якщо при фінансуванні проекту з'являються труднощі з одним знайбільш серйозних тестів на адекватні гарантії – гарантії виплати відсотків, –те проект може задовольняти вимогам іншого тесту – наприклад, на наявністьконтракту на придбання якою-небудь організацією продукту, що є результатомреалізації проекту.

4.2 Податковий ризик

Податковий ризик включає:

§ неможливість гарантувати податкову знижку через те.Що проект не ступить в експлуатацію до визначеної дати;

§ утрату виграшу на податках через те, що учасникиприпинили роботи над уже функціонуючим, але економічно що не оправдали себепроектом;

§ зміна податкового законодавства, наприклад,збільшення податку на чи власність зміну планової норми амортизації перед тимяк запустити проект в експлуатацію;

§ рішення податкової служби понижуючі податковіпереваги в результаті здійснення проекту.

Інвестором, як правило, удається частково захиститисебе від податкового ризику за допомогою відповідних гарантій, що включаються вугоди і контракти.

4.3 Ризик несплати заборгованостей

Навіть успішні проекти можуть зштовхнутися зтимчасовим зниженням доходів через короткострокове падіння попиту на виробленийпродукт, або зниженням цін через надвиробництво продукту на ринку.

Щоб захистити себе від таких коливань,передбачувані щорічні доходи від проекту повинні перекривати максимальні річнівиплати по заборгованостях.

Учасники можуть застосовувати наступні міризниження ризику від несплати заборгованостей:

- використання резервних фондів;

- виробничі виплати;

- додаткове фінансування.

Крім достатності передбачуваних доходів часторекомендується, щоб план фінансування містив у собі резервний фонд виплат позаборгованостях, що повинний підтримуватися на визначеному рівні, наприклад, нарівні максимальних щорічних виплат по заборгованостях. Фінансові угоди повиннібути складені таким чином, щоб у кожнім з них спочатку передбачалися виплати позаборгованостях, потім на компенсацію резервного фонду і, після цього, поділянках і третіх сторонах.

У деяких проектах замість резервного фонду виплатпо заборгованостях може використовуватися принцип виробничих виплат. У проектах,забезпечених доходами, учасники зобов'язуються здійснювати виплати позаборгованостях, гарантуючи на ці мети визначений відсоток доходів, одержуванихвід продукту, виробленого по проекті. При цьому недостатність сум, що надходятьз цього джерела, для оплати заборгованостей не розглядається як невиконаннязобов'язань: виникаючий дефіцит підсумовується і виноситься на терміностаточної виплати заборгованості.

План повинний передбачати можливості додатковогофінансування, необхідність у який може виникнути через затримку, значногозбільшення масштабів чи проекту проблем, зв'язаних з експлуатацією. Необхідноустановити контакт з окремими кредиторами для забезпечення покриттянепередбачених витрат.

Після здійснення учасниками проекту надійнихзаходів для зниження ризику несплати заборгованостей, інвестор можезастосовувати відповідні гарантії часткових чи повних виплат заборгованостей увизначені етапи чи проекту по його завершенню.

Крім того, урядові організації можуть надатиурядові гарантії, експертні чи гарантії захист політичного ризику.

4.4 Ризик не завершення будівництва

Якщо проект зв'язаний із процесом будівництва, тонеобхідно враховувати можливий ризик незавершеного будівництва. Тому передпочатком будівництва учасники будівництва й інвестори повинні дійти згоди щодогарантій його завершення.

При інвестуванні проекту, у якому використанийновий технологічний чи процес «ноу-хау», інвестор може зажадати безумовнихгарантій завершення будівництва, оскільки подібні проекти виявляються більшдорогими, чим спочатку передбачалося.

еще рефераты

Еще работы по экономике

Реферат по экономике

Дослідження проблеми тіньової економіки в умовах переходу України до ринку

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Економічний розвиток західної Європи в епоху середньовіччя (V- XVст.)

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Дослідження фінансових результатів виробничо-господарської діяльності та майнового стану підприємства ЗВП "Неон" УТОГ

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Доход и прибыль предприятия

1 Сентября 2013