Реферат: Економічний аналіз
МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХЕРСОНСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедраобліку і аудиту
Реєстр.№ ___________
ОПОРНИЙКОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
ЗДИСЦИПЛІНИ “ ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ (ТЕОРІЯ) “
Длястудентів спеціальностей 6.050706 «Облік і аудит» і
6.050201 – „ Менеджмент організацій ”
всіхформ навчання
Тема1. Предмет, об’єкт і завдання економічного аналізу
1. Поняттяекономічного аналізу і його роль в ринкових відносинах.
2. Зміст та завдання економічного аналізу
3. Предмет економічного аналізу.
4. Види економічного аналізу
1.Поняття економічного аналізу і його роль в ринковихвідносинах
Перехід до ринкової економіки вимагає відпідприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності. Важливароль у рішенні цих задач належить економічному аналізу, тому що з йогодопомогою розробляється стратегія і тактика розвитку підприємства,обґрунтовується вибір оптимальних варіантів управлінських рішень, здійснюєтьсяконтроль за їхнім виконанням, оцінюються результати діяльності підприємства врозрізі структурних підрозділів, видів (сегментів) діяльності та центріввідповідальності, виявляються причини негараздів і наявні резерви.
У дослівному перекладі аналіз означає “розділяю”,“розчленовую”. На цій транскрипції даного терміну основане поняття економічногоаналізу у вузькому змісті — розчленовування економічного явища чи процесу наскладові сегменти з метою поглибленого вивчення їх як частини цілого. Длявивчення цілого ряду економічних явищ і процесів використовуються й інші методипізнання. Найбільш близьким до аналізу є синтез, що дозволяє виявити і вивчитивзаємозв'язки та залежності між окремими елементами явищ чи процесів, якідосліджуються.
Під аналізом у широкому змісті слова розуміютьспосіб пізнання процесів і явищ, оснований на розчленовуванні їх на складовічастини і вивчення цих частин у їхньому взаємозв'язку.
Економічний аналіз провадиться на всіх рівняхуправління економікою. На макрорівні (держава, галузі, регіони) здійснюєтьсязагальнотеоретичний економічний аналіз. На мікрорівні (підприємства іорганізації) – конкретний економічний аналіз, який називають аналізфінансово-господарської діяльності.
Аналіз фінансово-господарської діяльності єскладовою частиною економічної роботи на підприємстві. Він, як завершальний їїетап, комплексно охоплює всі інші елементи цієї роботи і є надійнимінструментом для економічного обґрунтування управлінських рішень.
Економічний аналіз дає змогу виявити йкількісно виразити залежності між результатами діяльності підприємств таресурсами, заробітком, формами власності. Він сприяє бережливості, уміломувитрачанню всіх видів засобів, ліквідації безгосподарності, непродуктивних витраті втрат.
Важливого значення економічний аналіз набуваєза ринкових реформ, коли широко використовуються економічні методи управління:він має не лише виявляти хиби, а й розкривати можливості дальшого зростанняекономіки.
Економічний аналіз як наука сформувався напочатку ХХ століття.
До революції аналіз господарської діяльностіполягав переважно в аналізі балансу і оцінюванні статей активу і пасиву
Після 1917р. економічний аналіз розвивавсявідповідно до різних етапів розвитку соціалістичної економіки і потребамкомандно-адміністративної системи.
У 30-і рр. курс аналізу господарськоїдіяльності був введений у програми вузів СРСР. З'явилися перші підручники іпосібники з економічного аналізу. Їхніми авторами були Н.Р.Вейцман, С.К.Татур,М.І. Баканів та ін. Саме в 30-і рр. відбулося становлення аналізу господарськоїдіяльності як науки, і він став широко застосовуватися на практиці длякомплексного системного вивчення економіки підприємств і пошуку резервівзбільшення виробництва продукції. За передвоєнні роки з питань економічногоаналізу було видано біля трьохсот книг і приблизно шістсот наукових статей.
Післявоєнний час можна охарактеризувати якперіод ґрунтовної розробки теоретичних питань аналізу. У цей же час аналізорганічно вписується в практику управління господарством на рівні якпідприємства, так і національної економіки. Поступово розробляються самостійнінапрямки методології економічного аналізу: порівняльний, техніко-економічний,оперативний, економіко-математичний, функціонально-вартісний і т.д.
Отже, було зроблено велику роботу з розвиткуекономічного аналізу й удосконаленню його методики, підготовлено грунт длянаступного етапу – економічного аналізу в період переходу до ринкових відносин.
Сучасний стан аналізу можна охарактеризуватияк досить ґрунтовно розроблену в теоретичному плані науку. Ряд методик,створених науковцями, використовуються в управлінні виробництвом на різнихрівнях. Разом з тим наука знаходиться в стані розвитку. Економічний аналізтісно пов'язаний з рядом економічних і неекономічних дисциплін: діалектикою,економічною теорією, плануванням і прогнозуванням, бухгалтерським обліком,аудитом, маркетингом, галузевими економіками, організацією виробництва йуправління, фінансуванням і кредитуванням підприємств, математикою і статистикою.Серед наук, з якими пов'язаний економічний аналіз, варто особливо виділитидіалектику та економічну теорію.
Економічна теорія, вивчаючи економічні закони,механізми їхньої дії, створює теоретичну основу для розвитку аналізу. Припроведенні аналітичних досліджень необхідно враховувати дію цих законів.
2.Зміст та завдання економічного аналізу
Зміст аналізу господарської діяльності якнаукової дисципліни випливає насамперед з тих завдань, які він виконує всистемі інших прикладних економічних наук.
До числа найважливіших задач економічногоаналізу відносяться:
підвищення науково-економічної обґрунтованостібізнес-планів і нормативів (у процесі їхньої розробки);
об'єктивне і всебічне дослідження виконаннябізнес-плану і дотримання нормативів (за даними обліку та звітності);
визначення величини впливу факторів на змінупоказників, які аналізуються;
визначення забезпеченості підприємстватрудовими, матеріальними, фінансовими ресурсами й ефективності їхньоговикористання;
пошук наявних резервів підвищення ефективностівиробництва і розробка конкретних заходів щодо їхнього використання;
дослідження конкурентоспроможностіпідприємства і кон’юнктури ринку;
узагальнення результатів аналізу для прийняттяраціональних управлінських рішень.
Слід відмітити, що перехід до ринковогомеханізму змінює характер аналітичних досліджень, розширює зону діагностики іпошуку. Сферу аналітичних досліджень становить як внутрішнє, так і зовнішнєекономічне середовище кожного суб’єкта господарювання. Такий аналіз дозволяєшвидко адаптуватися до змін ринкової кон’юнктури, передбачати можливі зміниповедінки партнерів, уникати невиправданого ризику співпраці. Виробничадіяльність при цьому оцінюється з точки зору досягнення максимальних фінансовихрезультатів та економічної стабільності на ринку, а фінансова діяльність іуправління фінансовими ресурсами розглядаються крізь призму оптимізаціївиробництва, пошуку найбільш вигідних сфер підприємництва, раціональногоманеврування грошовими потоками.
Таким чином, аналіз господарської діяльностіяк наука являє собою систему спеціальних знань, зв’язаних з дослідженнямтенденцій господарського розвитку, науковим обґрунтуванням планів,управлінських рішень, контролем за їх виконанням, оцінкою досягнутихрезультатів, пошуком, виміром та обґрунтуванням величини господарських резервівпідвищення ефективності виробництва й розробкою заходів щодо їхньоговикористання.
Питання про мету економічного аналізу недосить широко висвітлене у підручниках та навчальних посібниках з економічногоаналізу. Деякі автори визначають основну мету аналізу господарської діяльностіяк пошук можливостей (резервів) підвищення ефективності виробництва на основівивчення передових досягнень науки та практики, структури ринку, а такождетального вивчення попиту й пропозиції на продукцію підприємства [15]. Такенадто вузьке визначення мети обмежується тільки виявленням резервів. На нашудумку, більш вдалим і науково обґрунтованим є таке визначення мети економічногоаналізу: сприяння виконанню планів підприємств і їх підрозділів, а також іншихгосподарських формувань, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічноїроботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень .
3.Предмет економічного аналізу
Економічний аналіз має свій предмет, який вінвивчає використовуючи властиві йому методи і технічні прийоми. Предметекономічного аналізу з розвитком самої науки конкретизувався й видозмінювався.
У спеціальній економічній літературі з аналізугосподарської діяльності зустрічаються різні визначення предмета економічногоаналізу, які можна згрупувати в такій спосіб:
— господарська діяльність підприємства;
— господарські процеси та явища;
— причинно-наслідкові зв’язки економічних явищта процесів.
У якості одного з повного визначення предметуекономічного аналізу найвдалішим, на нашу думку, є таке. Предмет аналізу –діяльність підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань,спрямована на досягнення максимальних результатів за мінімальних витрат
Така точка зору є найсучаснішою, бо окреслюєнасамперед суттєву ознаку – багатосторонню діяльність підприємств, їхпідрозділів та інших господарських формувань, спрямовану на пошуки відхиленьпоказників від плану, норм і договірних зобов’язань, а також зіставленнярезультатів роботи підприємства з витратами. Кінцевою позицією досягненняуспішної роботи є виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.
Крім того, наведене визначення є повним, томущо у ньому звертається увага не лише на діяльність підприємства, а й на роботуйого підрозділів, а також чітко підкреслюється цілеспрямований характердіяльності.
Предмет економічного аналізу розкриваєтьсячерез його об’єкти – складові діяльності підприємства, якими є: забезпеченістьвиробничими і фінансовими ресурсами, характер їх використання, виробництво і реалізаціяпродукції, ії собівартість, фінансові результати роботи, фінансовий станпідприємства та інвестиційна його діяльність.
4. Види економічного аналізу
Загальними функціями управління є: планування,організація, керівництво, контроль і мотивація. Тобто аналіз не розглядаєтьсяяк самостійна функція управління. Однак реалізація кожної з названих функційнеможлива без здійснення економічного аналізу: для планування й організаціїнеобхідний аналіз можливих варіантів рішень, тобто перспективний і стратегічнийаналіз; для керівництва і контролю важливим є порівняння фактичних результатівз установленими завданнями, тобто оперативний і наступний аналіз, що забезпечуєпроведення управлінського контролю.
Основними аспектами управлінського контролю є:
визначення цілей (стандартів), які повиннібути досягнуті в позначений відрізок часу, і неприйнятних від них відхилень;
вимір фактично досягнутих результатів зазвітний період;
порівняння фактично досягнутих результатів ізочікуваними (стандартами);
визначення конкретних дій для коректуванняістотних відхилень від установлених цілей (стандартів). є прийнятними (у межахприпустимих), корегуючи дії не здійснюються.
У випадку перевищення припустимих відхиленьпісля оцінки ситуації з точки зору реальності цілей (стандартів) починаютьсякорегуючи дії. Якщо визначені цілі (стандарти) нереальні, проводиться їхнєкорегування, і процес повторюється. У противному випадку (цілі реальні) післявизначення причин відхилень фактичних результатів від установлених цілей(стандартів) здійснюються корегуючи дії, які спрямовані на приведення об'єктауправління у заданий стан. Результат корегуючих дій знову вимірюється,порівнюється з визначеними цілями (стандартами) і виявляється прийнятністьвідхилень.
Виходячи з представленої послідовностіуправлінського контролю, основним його етапом є визначення дії, яка забезпечуємаксимальне наближення фактичних результатів до установлених цілей(стандартів). При цьому всі дії базуються на рішеннях, прийнятих на основіекономічного аналізу.
Економічний аналіз відіграє важливу роль урозробці, реалізації і контролі за реалізацією управлінських рішень.
Для правильного розуміння змісту і завданьекономічного аналізу важливе значення має його класифікація.
Економічний аналіз класифікується за різними ознаками.
За місцем проведення економічний аналізподіляється на :
внутрішньогосподарський аналіз, об’єктом якогоє підприємство і його структурні підрозділи;
міжгосподарський аналіз, який вивчає показникироботи підприємства порівняно з показниками інших підприємств.
За об’єктами управління виділяють такі видианалізу:
техніко-економічний аналіз;
фінансово-економічний аналіз;
соціально-економічний аналіз;
економіко-статистичний аналіз;
економіко-екологічний аналіз;
маркетинговий аналіз.
За методикою дослідження об’єктів іпризначенням результатів економічний аналіз поділяється на :
порівняльний аналіз, у процесі якого звітніпоказники діяльності підприємства
порівнюються з плановими, даними попередніхперіодів, передових підприємств;
факторний аналіз, завданням якого є виявленнявеличини впливу факторів на зміну
результативних показників;
діагностичний аналіз, який спрямований навстановлення характеру порушень
нормативного ходу економічних процесів наоснові типових ознак, характерних тільки для даного порушення;
маржинальний аналіз, особливістю якого єоцінка і обґрунтування ефективності
управлінських рішень у бізнесі на основівзаємозв’язку обсягу продажу, собівартості і прибутку і розподілу витрат напостійні і змінні;
економіко-математичний аналіз, який дозволяєвибрати найбільш оптимальний
варіант рішення економічної задачі;
стохастичний аналіз, який вивчає стохастичнізалежності (непрямі зв’язки) між
економічними явищами і процесами;
функціонально-вартісний аналіз, якийпроводиться з метою виявлення резервів
зниження витрат за рахунок ефективнішихваріантів виробництва, ліпшого співвідношення між споживчою вартістю виробу тавитратами на його виготовлення, і базується на пошуку способів зниження матеріало-,енерго- і трудомісткості продукції.
Залежно від повноти програми (обсягудослідження) економічний аналіз поділяється на:
комплексний аналіз, який охоплює всі сторонифінансово-господарської діяльності підприємства;
тематичний аналіз, спрямований на дослідженнянайбільш актуальних для даної ситуації об’єктів.
За охопленням вивчених об’єктів виділяютьнаступні види аналізу:
суцільний аналіз – висновки за йогорезультатами формуються після вивчення всіх без виключення об’єктів;
вибірковий аналіз – висновки формуються зарезультатами дослідження тільки частини об’єктів.
Важливе значення також має класифікаціяекономічного аналізу за часом проведення (перспективний і ретроспективнийаналіз); за особливостями формування інформаційної бази (внутрішній і зовнішнійаналіз); за змістом та характером проведення (фінансовий і управлінськийаналіз).
За часом дослідження процесів і явищекономічний аналіз поділяють на перспективний і ретроспективний.
Перспективний аналіз – це аналіз результатівгосподарської діяльності з метою визначення їхніх можливих значень у майбутньому.Такий аналіз проводиться до здійснення господарських операцій. Його завданнямиє: прогнозування господарської діяльності; наукове обґрунтування перспективнихпланів; оцінка очікуваного виконання плану.
Перспективний аналіз спрямований наобґрунтування економічної стратегії управлінських рішень, перспективних іпланових прогнозів; дослідження забезпеченості підприємства матеріальними,трудовими та фінансовими ресурсами перед початком виробництва; опрацьовуваннязапобіжних щодо можливих недоліків заходів; виявлення причин та факторів, якіможуть негативно впливати на результати діяльності підприємства; вивченняпопиту на продукцію і дослідження портфелю замовлень.
Основна функція перспективного аналізу –сприяння підвищенню ефективності виробництва, його інтенсивності іконкурентоспроможності підприємства.
Важливе значення для підприємства в умовахринкової економіки має стратегічний аналіз, який використовується длявизначення основних довгострокових тенденцій і факторів розвитку господарськоїдіяльності, оцінки можливих варіантів майбутнього підприємства і йогостратегічних альтернатив. Стратегічний аналіз забезпечує вибір найоптимальнішихперспективних рішень.
Ретроспективний аналіз використовується для:контролю за виконанням плану; виявлення внутрішньогосподарських резервів;об'єктивної оцінки результатів діяльності підприємства. Він проводиться післяздійснення господарських операцій.
Методика ретроспективного аналізу спрямованана: порівняння фактичних результатів діяльності; визначення величини впливуфакторів на зміну результатів діяльності підприємства; підрахунок резервівпідвищення ефективності виробництва; визначення шляхів мобілізації знайденихрезервів.
Ретроспективний аналіз поділяється наоперативний і підсумковий.
Оперативний аналіз використовується длявиявлення недоліків, визначення їх впливу на господарські процеси, застосуваннязасобів для усунення небажаних наслідків, прийняття оперативних управлінськихрішень. Оперативний аналіз проводиться одразу після здійснення господарськихоперацій, зміни ситуацій за короткі проміжки часу (зміна, доба і т.п.).
Джерелами інформації для оперативного аналізує: первинна документація; дані оперативного обліку; матеріали особистогоспостереження. Методика оперативного аналізу спрямована на дослідження переважнонатуральних показників.
Значення оперативного аналізу полягає в тому,що він дозволяє своєчасно виявляти причину недоліків у роботі підприємства,їхніх конкретних винуватців і оперативно застосовувати відповідні заходи дляусунення виявлених недоліків.
Підсумковий аналіз здійснюється післязакінчення певного циклу господарської діяльності та одержання відповідноїзвітності. На відміну від оперативного аналізу він проводиться на всіх рівняхекономіки.
Підсумковий аналіз досліджує вартісніпоказники за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності, тому він характеризуєтьсяточністю розрахунків і вірогідністю вихідної аналітичної інформації.
Значення підсумкового аналізу полягає в тому,що він комплексно вивчає господарську діяльність підприємства; уможливлюєвиявлення внутрішньогосподарських резервів, мобілізацію знайдених резервів умайбутніх періодах; є основою перспективного аналізу. Основним недолікомпідсумкового аналізу є те, що виявлені за його результатами резерви означаютьназавжди загублені можливості підвищення ефективності виробництва, оскількивідносяться до минулих періодів.
Тема2. Метод і методикаекономічного аналізу
1. Визначення методу і методики економічногоаналізу. Особливості методу економічного аналізу.
2. Система показників, які використовуються векономічному аналізі: поняття та класифікація.
3. Поняття та групування факторів векономічному аналізі.
4. Класифікація способів і технічних прийомівекономічного аналізу.
1.Визначення методу і методики економічного аналізу. Особливості методуекономічного аналізу
В економічній літературі широко застосовуютьсятерміни методологія, метод і методика. Для опанування змістом цих термінівстосовно економічного аналізу та виявлення їх відмінностей, розглянемо сутністьцих понять більш детально.
Під методологію взагалі слід розуміти шляхи,способи та засоби пізнання дійсності, сукупність органічно пов’язаних принципівта прийомів дослідження різноманітних явищ. З іншої точки зору, методологія –це сукупність методів, які використовуються у конкретних науках.
Під методом дослідження в цілому розуміютьспосіб діяльності, послідовність виконання визначених процедур, необхідних длядосягнення поставленої мети.
Методика – це сукупність прийомів та способівпрактичного виконання окремих завдань.
/>/>Виходячи з наведених визначень, зрозумілий тісний зв’язокміж цими категоріями та їх співвідношення: методологія метод методика.
Методологія економічного аналізу — це найбільшзагальне поняття, що вбирає в себе знання про закони формування і розвиткуекономічних явищ, знання про структурні внутрішні зв'язки досліджуваногопроцесу, тенденції його розвитку і т.п.
В основу методології економічного аналізупокладено метод матеріалістичної діалектики, який передбачає, що економічніявища повинно розглядати у їх зв’язку, русі і розвитку, як єдність та боротьбупротилежностей. Застосування загального діалектичного методу в аналізу формуєосновні методологічні засади аналітичного дослідження .
Таким чином, в загальному розумінні, підметодом економічного аналізу розуміють діалектичний підхід до вивченнягосподарських процесів в їх становленні та розвитку.
Характерними особливостями методу економічногоаналізу є:
— використання системи показників, яківсебічно характеризують фінансово-виробничу діяльність підприємства;
Система показників діяльності підприємстваформується в процесі планування, обліку та складання звітності, а також прирозробці систем та підсистем економічної інформації. Завданням аналітика євибір необхідних показників виходячи з цілі та завдання аналітичногодослідження.
— вивчення причин змін показників діяльностіпідприємства;
Оскільки економічні явища обумовленіпричинними зв’язками та причинною залежністю, завданням аналітика є розкриттята вивчення цих причин (факторів). При цьому однією із найбільш складниханалітичних задач є відбір основних факторів, які найбільш суттєво вплинули наоб’єкт дослідження. Вирішення поставленою задачі є необхідною умовоюдостовірності та правильності проведення аналізу та його висновків.
— виявлення та вимірювання взаємозв’язку міжпоказниками з ціллю підвищення економічної ефективності господарювання.
Процедурну сторону методології та методикиекономічного аналізу регулюють його принципи, які формулюють основні вимоги допроведення аналітичного дослідження:
Системний підхід – передбачає вивченняекономічних процесів як складних динамічних систем, які включають ряделементів, певним чином пов’язаних поміж собою. Тому аналітичне дослідженнякожного об’єкту слід проводити з урахуванням багатосторонніх зв’язків і взаємообумовленостейокремих елементів системи.
Комплексність – вимагає охвату усіх сторіндіяльності та всебічного вивчення причинних залежностей в економіціпідприємства.
Динамічність – передбачає вивчення економічнихявищ і процесів в динаміці, в розвитку.
Точність — досягається, по-перше, привикористанні достовірною інформації, яка реально відображає об’єктивнудійсність, по-друге, необхідне підтвердження аналітичних висновків точнимирозрахунками.
Оперативність – вимагає не простої констатаціїминулих події та їх оцінки, а передбачає своєчасне проведення аналітичнихдосліджень для прогнозування господарських подій.
Ефективність – означає, що витрати напроведення економічного аналізу повинні давати багатократний ефект.
Зрозумілість (адекватність тлумачення) –потребує обов’язкового пояснення отриманих результатів дослідження у виглядівідповідних висновків, коментарів.
Дієвість та прогресивність – вимагає віданалітика активного втручання у хід виробництва, своєчасного виявлення йогонедоліків та вад, з метод їх своєчасного усунення, прийняття оперативнихрішень, направлених на підвищення ефективності виробництва.
2.Система показників, які використовуються в економічному аналізі: поняття такласифікація
Всі об’єкти аналізу відображаються в системіекономічних показників. Причому, кожне економічне явище або процес визначаютьсяне одним, а комплексом взаємопов’язаних показників. Наприклад, ефективністьвикористання предметів праці характеризують такі показники: рівеньматеріаловіддачи, матеріаломісткість, рентабельність, продуктивність праці іінші. У зв’язку з цим, вибір та обґрунтування системи показників длявідображення економічних явищ і процесів є важливим методологічним питаннямекономічного аналізу. Від того, наскільки правильно обрані показники об’єктудослідження, наскільки повно і точно відображують відібрані показники сутністьвивчаємого явища або процесу залежать результати аналізу.
Використання в економічному аналізі великоїкількості економічних показників нагально вимагає їх класифікації ісистематизації. Найбільш доцільною є класифікація економічних показників занаступними ознаками:
-в залежності від вимірювачів, показникидіяльності підприємств підрозділяють на натуральні та вартісні;
Вартісні показники набули в умовах ринковихвідносин найбільшого поширення, що пояснюється наявністю товарно-грошовихвідносин та дією закону вартості в умовах вільного ринку. Найбільш важливимивартісними показниками є показник виробленої (товарної) та реалізованоїпродукції. Натуральні показники використовують в плановій таобліково-аналітичній практиці усіх підприємств. В промисловості натуральніпоказники застосовуються для кількісної характеристики випущеної тареалізованої продукції. Вибір відповідних натуральних показників залежить відфізичних якостей продукції.
-в залежності від того, яка сторона явищ абопроцесів вимірюється економічні показники підрозділяють на кількісні і якісні;
Кількісні показники використовуються длявимірювання абсолютних та відносних величин, які характеризують обсяг виробництва,реалізації продукції, її структуру та інше. Кількісні показники можуть бутивиражені в натуральному та вартісному виді. Якісні показники застосовуються дляоцінки продукції з точки зору відповідності її встановленим вимогам якості, атакож для оцінки економічної ефективності використання трудових, матеріальнихта грошових ресурсів.
-в залежності від використання окремихпоказників або їх співвідношень показники поділяють на абсолютні та відносні.
Відносні показники є похідними від відповіднихабсолютних показників. Так, випуск продукції та кількість робітників – цеабсолютні показники, а їх співвідношення – виробіток продукції одним робітником– відносний показник.
-в залежності від ступеню синтезу показникипідрозділяють на загальні, часткові та питомі.
Перші використовують для загальноїхарактеристики складних економічних явищ і процесів. Часткові показникихарактеризують окремі сторони, елементи вивчаємих явищ і процесів. Питоміпоказники використовують для характеристики окремих об’єктів аналізу.Наприклад, загальним показником, який використовується для оцінки ефективностівикористання предметів праці є матеріаломісткість, частковими показниками єпоказники ємкості продукції в частині сировини, матеріалів, напівфабрикатів таінше. Матеріаломісткість окремих видів продукції відноситься до питомихпоказників.
-в залежності від способу формування показникипідрозділяють на нормативні (кошторисні), планові, облікові (фактичні) .
3.Поняття та групування факторів в економічному аналізі
В теорії економічного аналізу широкозастосовується поняття факторів. Під факторами в економічному аналізі розуміютьрушійні сили або першопричини виникнення і розвитку економічних явищ іпроцесів. На результати діяльності підприємств впливають численні йрізноманітні фактори. Для більш точної оцінки впливу факторів на змінурезультативних показників прийнято підрозділяти їх на однорідні групи, тобтокласифікувати.
Незважаючи на те, що в теорії економічногоаналізу класифікації факторів завжди приділялось достатньо уваги, це питання йдосі не має однозначної відповіді. При виборі ознак класифікації факторів таступенем їх деталізації слід врахувати, що надмірна деталізація факторів не єдоцільною, тому що призводить до ускладнення планування, обліку і аналізу. Втой же час надмірне укрупнення факторів звужує пошук резервів поліпшеннядіяльності підприємства та підвищення ефективності виробництва.
Зважаючи на викладені обставини, найбільшдоцільною, з нашої точки зору, є наступна класифікація факторів (рис.3.1).
Ознака класифікації Види (групи) факторів Ступінь впливу на результати роботи Основні і другорядні Місце виникнення Зовнішні і внутрішні Ступінь залежності від діяльності фізичних і юридичних осіб Об’єктивні і суб’єктивні Час дії Постійні і тимчасові Характер впливу Екстенсивні і інтенсивні Рівень охоплення Загальні і специфічні Внутрішній зміст Кількісні і якісні Рівень деталізації Прості і складні Рівень підпорядкованності Першого, другого …п-го порядків За етапами відтворювального процесу Виробничі ЗбутовіРис.3.1.Класифікація факторів в економічномуаналізі.
Основні і другорядні (основні – це ті фактори,що впливають на результати дії підприємства, а другорядні істотно не впливаютьна результати діяльності підприємства).
Зовнішні і внутрішні фактори, тобто нафактори, що залежать і не залежать від діяльності даного підприємства.
Об'єктивні і суб'єктивні фактори; об'єктивніфактори не залежать від волі і бажання людей, суб'єктивні – залежать віддіяльності юридичних і фізичних осіб.
Постійні і тимчасові; постійні факторивпливають на досліджуване явище постійно на протязі усього часу. Впливтимчасових факторів виявляється періодично (нова технологія, освоєння новоїтехніки).
Екстенсивні й інтенсивні. До екстенсивнихвідносяться фактори, пов'язані з кількісним приростом результативногопоказника, наприклад, збільшення обсягу виробництва продукції шляхом збільшеннячисельності робітників, кількості відпрацьованих днів, тривалості зміни.Інтенсивні фактори характеризують ступінь зусилля, інтенсивності праці впроцесі виробництва, наприклад, підвищення продуктивності праці, фондовіддачі йін.
Загальні та специфічні. До загальних відносятьфактори, які діють в масштабах всієї економіки. Специфічними є фактори, якідіють в умовах тільки однієї галузі економіки або підприємства.
Кількісні та якісні. Кількісні факторивиміряють кількісні характеристики явищ, а якісні визначають внутрішні якості,особливості вивчаємих об’єктів.
Прості та складні (комплексні). Складніфактори, на відміну від простих, складаються із декількох елементів.
З точки зору впливу факторів на економічнеявище або процес виділяють фактори першого, другого, … п-го порядку. Дофакторів першого порядку належать фактори, які безпосередньо впливають нарезультативний показник. Усі інші фактори впливають на результативний показникне напряму, а через фактори більш високого рівня.
4.Класифікація способів і технічних прийомів економічного аналізу
В економічному аналізі використовуютьсярізноманітні методи дослідження, що обумовлює необхідність їх науковообґрунтованої класифікації. В теорії економічного аналізу поширені різніпідходи до класифікації методів аналізу.
Один з них передбачає дворівневий розподілметодів економічного аналізу.
На першому рівні всі методи аналізу розділяютьна формалізовані і неформалізовані.
Неформалізовані методи аналізу засновані на описі аналітичнихпроцедур на логічному рівні. До них відносять: експертні оцінки, сценарії,психологічні, морфологічні методи і інші. При використанні цих методів можливийпевний суб’єктивізм, тому що вони в значній мірі базуються на особистомудосвіді, інтуїції та знаннях аналітика. Тому їх застосування в аналітичнійпрактиці досить обмежене.
До формалізованих методів відносятьметоди, в основу яких покладені достатньо визначені формалізовані аналітичнізалежності. Відомі десятки таких методів, які виходячи із змісту можна такожпідрозділити на наступні групи:
класичні методи економічного аналізу(балансовий метод, ланцюгові підстановки, абсолютних різниць, диференціювання,логарифмування, інтегральний метод та інші);
традиційні методи економічної статистики(середні і відносні величини, групування, графічний, індексний );
математико-статистичні методи (кореляційнійаналіз, регресійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонент);
економетричні методи (матричні методи, методитеорії виробничих функцій, межгалузевого балансу);
методи економічної кібернетики та оптимальногопрограмування (лінійне та динамічне програмування, методи системного аналізу);
методи дослідження операцій та теорії прийняттярішень (теорія ігр, теорія масового обслуговування, теорія графів та інші).
Згідно з другим дворівневим підходом, напершому рівні всі методи і технічні прийоми аналізу, виходячи з їх сутності,поділяють на дві групи:
•економіко-статистичні методи;
•економіко-математичні методи.
На другому рівні економіко-статистичні методипідрозділяють на загальностатистичні і методи елімінування.
До загальностатистичних методів відносять: групування, динамічні ряди,вибіркове спостереження, середні і відносні величини.
Методи елімінування включають наступніприйоми: спосіб ланцюгових підстановок, абсолютні різниці, відносні різниці,індексний і інтегральний методи.
До економіко-математичних методів відносять:кореляційний та регресійний аналіз, математичне програмування, теорію масовогообслуговування й ін.
Згідно з третім підходом всі методи аналізупідрозділяють на наступні однорідні групи:
/>
Рис.3.2.Однорівневий підхід до групуванняметодів економічного аналізу.
До першої групи методів відносять: порівняння,відносні та середні величини, графічний метод, економічні групування,балансовий метод.
До другої групи методів відносять: ланцюговіпідстановки, індексний метод, абсолютні різниці, відносні різниці, інтегральнійметод та метод пропорційного розподілу.
До третьої групи методів відносять: кореляційний,дисперсний, компонентний та порівняльний багатовимірний факторний аналіз.
Четверту групу методів складають:економіко-математичні методи, програмування, теорія масового обслуговування,теорія ігр, дослідження операцій.
В основі наведеного групування методівекономічного аналізу покладено їх призначення – мета використання ваналітичному дослідженні та вирішувані задачі.
Тема3. Економіко-статистичні (логічні) методи та прийоми економічного аналізу
Лекція3. Традиційні методи та прийомиекономічного аналізу
1. Сутність, форми та використання порівнянь векономічному аналізі.
2. Прийоми групування та деталізаціїпоказників і їх види.
3. Використання в аналізі рядів динаміки та графічного способу.
4. Ряди динаміки
5. Сутність та використання в аналізі балансовогометоду.
1.Сутність, форми тавикористання порівнянь в економічному аналізі
На першому етапі аналітичного дослідженнявикористовуються найрізноманітніші економіко-статистичні (традиційні) методианалізу. Їх головним призначенням є підготовка вхідної економічної інформаціїта її первинна обробка з метою вивчення стану та закономірностей розвиткудосліджуваних явищ і процесів на підприємстві.
До традиційних методів обробки економічної інформації відносятьті, що широко використовуються і в інших дисциплінах для обробки та дослідженняінформації (порівняння, графічний, середніх та відносних чисел, аналітичнихгрупувань, вибіркових досліджень, балансовий метод та інші).
Для вивчення впливу факторів на результатидіяльності підприємства використовують методи елімінування.
Спосіб порівняння це один з основних прийомівекономічного аналізу, що дозволяє оцінити економічні явища або процеси шляхомзіставлення його з іншими явищами чи процесами. Як базу для порівняннявикористовують:
планові значення (показники);
нормативні показники;
показники минулих років;
показники роботи за квартал, місяць, рік;
аналогічні показники середнього в галузіпідприємства;
аналогічні показники передового в галузіпідприємства;
відповідні показники закордонних підприємств;
паралельні та динамічні ряди взаємопов’язанихпоказників.
Використання в економічному аналізі різнихтипів порівнянь (в залежності від обраної бази) дозволяє вирішуватирізноманітні аналітичні задачі. Характеристику призначення прийому порівняння векономічному аналізі наведено на рис.4.1.
Використання прийому порівняння в економічномуаналізі
Тип порівнянь Задача аналізу Порівняння планових і фактичних показників Оцінка виконання плану та його обгрунтованності Порівняння фактичних показників з нормативними Оцінка ефективності використанням ресурсів Порівняння фактичних показників з аналогічними показниками минулих років Виявлення тенденцій і закономірностей розвитку економічних процесів Порівняння показників аналізуємого підприємства з аналогічними показниками передового підприємства Вивчення передового досвіду та пошук резервів підвищення ефективності виробництва Порівняння пов'язаних між собою показників за ряд періодів Виявлення форми та напрямку зв язку між показниками Зіставлення аналогічних показників за квартали Виявлення рівномірності формування показника за вивчаємий період Порівняння показників підприємства із середньогалузевими Вивчення загальних та специфічних факторів, які впливають на результати діяльності підприємстваРис. 4.1. Типи порівнянь та їх призначення ваналітичних дослідженнях.
Для використання прийому порівняння векономічному аналізі необхідно щоб показники були порівнянними, що висуваєнаступні вимоги до них:
• єдність об'ємних, вартісних, якісних і структурних факторів;
• єдність проміжків часу, за які були обчислені показники;
• порівнянність вхідних умов виробництва (технічні, природні і кліматичні);
• єдність методики обчислення і складу показників.
Для нейтралізації впливу фактора обсягувиробництва звичайно перераховують планове значення фактора, що корелює,виходячи з фактичного обсягу виробництва.
Наприклад, якщо порівняти фактичну суму витратΣ(Vфi * Cфi) з плановою Σ (Vплi * Cплi), то різницяцих показників обумовлена зміною собівартості окремих видів продукції і зміноюв обсязі виробництва продукції. Для нейтралізації об'ємного фактора плановусуму витрат необхідно перерахувати на фактичний обсяг виробництва продукції ∑(Vфi* Cплi ) і потім порівняти з фактичною сумою витрат.
Таблиця 4.1
Нейтралізація впливу фактора обсягу таструктури випуску продукції на її собівартість
Вид
продукції
Собівартість одиниці продукції, грн. Обсяг виробництва, шт. Сума витрат на фактичний обсяг виробництва за планом фактич-но за планом Фактично за планом за плановою собівартістю за фактичною собівартістюА
Б
Разом
25
33
22
30
10000
5000
12000
6000
250000
165000
415000
300000
198000
498000
264000
180000
444000
Таким чином, відхилення фактичної собівартостітоварної продукції від планової без урахування зміни обсягу виробництва таструктурних зрушень, становило 29 тис. грн (444000 – 415000). Нейтралізаціяобсягу виробництва та структури досягається порівнюванням фактичноїсобівартості продукції з плановою, перерахованою на фактичний обсяг таструктуру (444000-498000= -54000 грн.)
Для нейтралізації впливу вартісного (цінового)фактора необхідно перерахувати фактичні показники, виходячи з планового рівняцін. Наприклад, для нейтралізації вартісного фактора, необхідно фактичний обсягвипуску продукції виразити в плановій оцінці ∑(Vфi * Цплi) і зіставити з плановим обсягом продукції в тій же оцінці ∑ (Vплi * Цплi).
Використовується і інший підхід донейтралізації інфляційного фактора. Для цього потрібно розділити фактичнийпоказник на індекс інфляції або помножити базисний показник на той же індекс.
Розглянемо на прикладі методику нейтралізаціївартісного фактора.
Таблиця 4.2
Методика нейтралізації вартісного фактора
Вид
Продукції
План ФактФактичний обсяг за
Плановими цінами
Кількість, шт. Ціна, грн. Сума, тис.грн Кількість, шт. Ціна, грн. Сума, тис.грн Кількість Ціна Сума А 10000 27,25 272,5 12000 30 360 12000 27,25 327 Б 5000 37,5 187,5 6000 39 234 6000 37,5 225 В 20000 25,5 510 20000 28 560 20000 25,5 510 Усього - - 970 - - 1154 - - 1062Дійсний приріст обсягу виробництва продукції складає9,48% (1062-970)*100/970, якщо ж не звертати увагу на різну вартісну оцінку, тоодержимо завищений показник – 19% (1154-970)*100/970.
У теорії економічного аналізу виділяютьдекілька видів порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний і трендовий.
В основі горизонтального аналізу — побудоварядів динаміки аналізуємого показника. Основна мета горизонтального аналізу — визначення тенденцій чи напрямків розвитку економічних явищ і процесів.
В основі вертикального аналізу — розкладанняекономічних явищ на складові елементи, що дозволяє вивчити їх внутрішнюструктуру.
При проведенні трендового аналізурозраховуються показники темпів росту і приросту досліджуваного явища чипроцесу; результати аналізу використовуються для достовірної оцінки динамікидосліджуваного процесу або явища.
Також виділяють одномірний та багатомірнийпорівняльний аналіз. Основна від’ємність цих видів порівняльного аналізу –кількість показників і об’єктів, за якими провадиться порівняння.
2.Прийоми групування та деталізації показниківі їх види
Економічні явища і процеси характеризуютьсябезліччю первинних даних. Для того, щоб сукупність первинного матеріалузручніше було використовувати в процесі обробки й аналітичних висновківнеобхідна його систематизація. Одним з видів такої систематизації є групування.Групуванням називають розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на якіснооднорідні групи за певними суттєвими для них ознаками. Групування векономічному аналізі застосовуються для виявлення взаємозв'язку між окремимиекономічними явищами, з метою вивчення їхньої внутрішньої будови. У залежностівід поставлених цілей виділяють три види групувань:
•для визначення соціально-економічних типів явищ — типологічні;
•для вивчення структури явищ та структурних зрушень, які відбуваються в них — структурні;
•для визначення зв’язків та залежностей між явищами — факторні.
Типологічні групування призначені для розчленовування всієїсукупності первинних даних на однорідні групи чи класи. Наприклад, групинаселення за родом діяльності, групи підприємств за формами власності, розподілскладу промислово-виробничого персоналу на категорії й ін.
Структурні групування використовуються для вивчення внутрішньої структуриекономічного явища, співвідношення їх окремих частин. Прикладом є розподілробітників за освітою, за віком, за статтю, групування активів та пасивівбалансу за розміщенням та джерелами формування майна, класифікація устаткуванняза терміном експлуатації та ін.
Факторні (аналітичні) групування використовуються для виявлення наявності,напрямку та форми зв’язку між показниками, що вивчаються. За характером ознак,на яких базується аналітичне групування, вони можуть бути якісними (коли ознакане має кількісного виразу) або кількісними.
Прикладом аналітичного групування можуть бутидані щодо залежності заробітної плати робітників від стажу їх роботи, рівняплинності робочої сили на підприємствах від рівня середньомісячної заробітноїплати одного працівника.
За складністю побудови виділяють простігрупування та комбіновані. При простих групуваннях використовується однакласифікаційна ознака, при комбінованих – декілька. Використання в аналізікомбінованих групувань має суттєві недоліки: побудова їх надто трудомістка, асприйняття результатів достатньо складне.
Процес побудови групувань відбувається унаступній послідовності:
— визначення цілі аналізу,
— збирання необхідних даних щодо всієїсукупності об’єктів;
— ранжирування сукупності за вибраною длягрупування ознакою;
— оцінка крайніх варіантів факторної ознаки;
— визначення кількості груп у групуванні;
— визначення розміру рівновеликого інтервалу.
Правильне групування інформації дає можливістьвивчити взаємозв’язок між показниками, глибше розглянути побудову економічнихявищ, систематизувати первинні данні та визначити характерні риси вивчаємогоявища або процесу.
Для подальшої обробки економічної інформаціїта поглиблення аналізу використовується технічний прийом деталізації.
Цей метод є одним з основних у розчленовуванніявища на складові елементи. Деталізація економічних явищ і процесів тіснопов'язана з процесом їхнього пізнання для виявлення змін і тенденцій, щонеобхідні для виконання функцій управління. У процесі економічного аналізудосліджувані явища, процеси і показники, які їх характеризують, деталізують затакими напрямками:
за складовими факторами;
по підрозділах;
в часі.
Деталізація за складовими факторамивикористовується для: виявлення основних причин змін показників складових,котрі є основними для даного періоду. Основою такої деталізації є економічнийвзаємозв'язок впливу факторів на результативні показники. При цьому важливим євизначення ступеня деталізації, тобто послідовний перехід від більш укрупненогопоказника до первинних його елементів. Наприклад, обсяг виробництва продукціїза рік можна представити як добуток средньоспискової чисельності робітників (Ч)на їх середньорічний видобуток. Для більш детального аналізу можна виділитинаступні фактори: середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником зарік (Д), середню тривалість робочого дня (Т), середньоденний (ДВ) ісередньогодинний (ГВ) виробіток одного робітника. Вивчення взаємозв язку міжцими показниками забезпечує можливість використання математичних моделей дляпредставлення співвідношення та підпорядкованості факторів та результативногопоказника.
ВП = Ч*ГВ = Ч*Д*ДВ = Ч*Д*Т*ГВ.
Таким чином, деталізація економічних явищ і процесів за складовимиелементами уможливлює більш точну оцінку і аналіз причин зміни результативногопоказника та є необхідною основою розробки факторної моделі економічнихпоказників.
Деталізація показників по підрозділахпідприємства передбачаєрозчленовуванням будь-якого узагальнюючого показника за місцями виконанняосновних чи інших операцій. Наприклад, фонд оплати праці можно деталізувати заструктурними підрозділами, відділами та службами підприємства, випуск продукціїпідприємства деталізується по цехах, бригадах, окремих працівниках,технологічних агрегатах.
Деталізація показників за часом передбачає їх розподіл по кварталах, подекадах (річний обсяг випуску продукції, квартальний, за місяць, за декаду, задень).
Використання деталізації в економічномуаналізу дозволяє поглибити аналіз впливу факторів на зміну вивчаємих показниківдіяльності підприємства і, таким чином, розширити коло пошуку резервів.
3.Використання в аналізі рядів динаміки та графічного способу
В аналітичних дослідженнях використовуютьсяабсолютні і відносні показники діяльності підприємства. Абсолютні величинихарактеризують кількісну сторону досліджуваного явища чи процесу.
Відносні показники відображають співвідношеннявеличини досліджуваного явища з величиною інших явищ чи процесів, а такожпоказують співвідношення того самого показника за різні проміжки часу. Відноснівеличини використовують для оцінки виконання плану, для оцінки динамікидосліджуваного процесу чи явища, а також для характеристики внутрішньоїструктури досліджуваного явища. У залежності від обраної бази виділяютьнаступні відносні величини: коефіцієнти, відсотки і проміле. Розглянемо прикладрозрахунку відносних величин.
Для отримання узагальнюючих характеристикекономічних явищ і процесів, а також визначення результатів господарськоїдіяльності в часі і просторі застосовують середні величини. Найчастіше впроцесі аналітичних досліджень застосовують наступні види середніх величин:
середня арифметична проста X = ∑Xn / n
середня арифметична зважена X = ∑Xnfn/ ∑f n
середня хронологічна – використовується ваналізі для обчислення середньої величини показників у часі X = (1/2X1 + X2 + …+ Xn-1 + 1/2Xn) / (n-1)
середнє квадратичне відхилення σ = />
середня геометрична величина – використовується для розрахунку середніх темпівросту і приросту X = />.
За допомогою середніх величин, обрахованих наоснові масових даних про якісно однорідні явища, можна виявити загальнітенденції та закономірності розвитку економічних процесів.
4.Ряди динаміки
Рядом динаміки називають часову послідовністьзначень економічних показників. В економічному аналізі динамічні рядивикористовуються при попередній оцінці економічного явища чи процесу.
Ряди динаміки можуть бути побудовані заабсолютними, відносними або середніми значеннями. Ряд динаміки складається здвох елементів: моментів часу (або дат) та самих даних, що називаються рівнямиряду.
За допомогою ряді динаміки можна отриматинаступні дані:
— інтенсивність зміни досліджуваних показників(зростання, зменшення, стабільності);
— середній рівень показника і середнюінтенсивність зміни;
— тенденції щодо зміни показників.
Застосування динамічних рядів дозволяє виявитиосновні тенденції розвитку економічного явища і скласти прогноз його розвиткуна доступну для огляду перспективу. Але використання цього технічного прийомуможливе лише тоді, коли забезпечена зіставність усіх величин, що входять в рядидинаміки. Навіть простий розгляд рядів динаміки дозволяє зробити певніаналітичні висновки про тенденції зміни економічних явищ та процесів.Застосування математико-статистичних методів обробки рядів динаміки дозволяєзначно повніше характеризувати тенденції розвитку досліджуваних явищ тапрогнозувати їх зміну. З цією ціллю в процесі обробки динамічних рядів розраховуютьсядодаткові показники: абсолютний приріст, середньорічний абсолютний приріст,середньорічне значення показника, темпи росту і приросту, середньорічний темпросту, абсолютне значення одного відсотка приросту.
Графічний метод. Графіки являють собою масштабне зображенняпоказників чисел за допомогою геометричних знаків чи умовно-художніх фігур.Вони мають ілюстративне й аналітичне значення. На відміну від табличногоматеріалу, графік дає узагальнюючий малюнок положення чи розвиткудосліджуваного явища, дозволяє наявно помітити ті закономірності, що міститьчислова інформація. Основні форми графіків, що використовуються в аналізі — цедіаграми. Вони за своєю формою підрозділяються на смугові, кругові, квадратні,лінійні, фігурні і стовпчикові. По змісту діаграми розрізняють:
Діаграми порівняння;
Структурні діаграми;
Графіки динаміки;
Графіки зв'язку;
Графіки контролю;
Діаграми порівняння показують співвідношення різних об'єктів по будь-якомупоказнику. Найбільш простими є стовпчикові і смугові діаграми. Для їхньогоскладання використовують прямокутну систему координат. На осі Х розміщуютьоснову стовпців однакового розміру для всіх об'єктів. Висота кожного стовпцяповинна бути розмірна величині показника, що нанесений у відповідному масштабіна вісь Y.
Смугова діаграма розмішається по горизонталі. Основу смуг розміщуютьна осі ординат (Y), а масштаб – на осі (X).
Фігурні діаграми — у них співвідношення об'єктів показується у виглядіумовно-художніх фігур.
Структурні діаграми дозволяють виразити склад досліджуваних показниківабо питому вагу окремих частин у загальній величині показника. У данихдіаграмах зображення показника дається у виді розбитих на сектори геометричнихфігур (коло, квадрат), площа яких береться за сотню чи за одиницю.
Діаграми динаміки використовуються для зображення зміни явищ завідповідні проміжки часу. Частіше використовуються лінійні графіки. У даномувиді динаміки подається у виді лінії, що характеризують безперервність процесу.Використовується прямокутна система координат. На осі Х відкладаються періоди,на осі ординат — рівень показників за відповідні відрізки часу.
Лінійні графіки використовуються при вивченні зв'язку міжпоказниками. На осі Х відкладаються значення факторного показника, на осіординат – значення результативного показника у відповідному масштабі. Графікконтролю застосовується в аналізі при вивченні даних про хід виконання бізнес-планучи виробничої програми. У даному випадку на графіку зображують 2 лінії: плановаі фактична по кожному рівні показників за кожний день чи інший проміжок часу.Основні вимоги, що повинні виконуватися при побудові графіків:
•виразність і контрастність;
•масштаб, який би забезпечував наочність і не ускладнював його читання;
•графік повинний бути простим для сприйняття.
5.Сутність та використання в аналізі балансового методу
Балансовий метод широко використовується впрактиці планування, обліку й аналізу. У практиці економічного аналізубалансовий метод використовується в різноманітних цілях:
як допоміжний засіб для перевірки вихіднихданих, на основі яких проводиться аналіз;
для оцінки впливу факторів на результативнийпоказник;
для розрахунку резервів покращенняаналізуємого показника;
для перевірки правильності аналітичнихрозрахунків.
Розглянемо особливості балансового методу наприкладі оцінки балансу товарної продукції.
Таблиця 4.9
Баланс товарної продукції підприємства за рік
Показники За планом Фактично +/- Відхилення 1.Готова продукція на початок періоду 1200 1330 + 130 2. Випуск товарної продукції 14000 14090 + 90 3. Разом 15200 15420 + 220 4. Готова продукція на кінець періоду 1150 1120 — 30 5. Реалізація продукції 14050 14300 + 250 6. Разом 15200 15420 +220
Із наведеного балансу очевидно, що балансуютьміж собою ресурси підприємства та їх використання. Причому балансова тотожністьзберігається для показників плану, фактичних показників і їх відхилень. Наоснові балансового методу розрахуємо вплив факторів на зміну обсягу реалізаціїпродукції за звітний період.
В результаті зростання залишків готовоїпродукції на початок року на 130 тис.грн. збільшився обсяг реалізаціїпродукції. Ріст випуску продукції за рік обумовив зростання обсягу реалізаціїна 90 тис.грн. Скорочення залишків готової продукції на кінець року на 30тис.грн. обумовило адекватне збільшення обсягу реалізації за звітний період.Таким чином, загальний вплив факторів на обсяг реалізації звітного року склав250 тис.грн.
Крім розглянутого балансу товарної продукції впрактиці аналітичної роботи використовують баланс трудових ресурсів. Даний видбалансу складається для оцінки використання робочої сили на підприємстві закатегоріями працівників, джерелам надходження, а також причинам вибуттяперсоналу. Аналіз балансу робочої сили проводиться методом порівняння, для чоговизначаються відносне й абсолютне відхилення чисельності персоналупідприємства.
Одним з видів балансу є платіжний баланс, якийхарактеризує стан грошових доходів і витрат підприємства, а також фінансовівзаємовідносини з постачальниками, підрядчиками і фізичними особами. В цьомубалансі співвідносяться платіжні засоби та платіжні зобов¢ язання підприємства.
Лекція4. Сутність та галузьзастосування прийомів елімінування
1. Види детермінованих факторних залежностей.
2. Метод ланцюгових підстановок.
3. Спосіб абсолютних різниць та йогозастосування в економічному аналізі.
1.Види детермінованих факторних залежностей
В економічному аналізі однією з важливих задачє вимір впливу факторів на результативний показник. Для оцінки цього впливурозроблені спеціальні методи факторного аналізу. При виборі методу факторногоаналізу необхідно враховувати залежність між результативним показником тафакторами, що його визначають. Якщо взаємозв’язок між результативним показникомта факторами має функціональний характер, коли відповідному значенню факторавідповідає строго визначене значення результативного показника, то такий тип зв’язкуназивають детермінованим.
Існують наступні типи детермінованоїзалежності:
Адитивна – залежність між факторамипредставлена у виді алгебраїчної суми:
n
А = xi = x1 + x2 + … + xn
i = 1
Як приклад можна привести модель виробничоїсобівартості продукції:
С = ПМЗ + ПВОП + ПВ + ЗВВ,
Де: С – виробнича собівартість продукції,
ПМЗ – прямі матеріальні витрати,
ПВОП – прямі витрати на оплату праці,
ПВ – інші прямі витрати,
ЗВВ – загальновиробничі витрати.
Мультиплікативна – залежність міжрезультативним показником та факторами можна представити як добуток:
n
A = xi = x1 * x2 * … * xn
i = 1
Як приклад можна привести двухфакторну модель:
ВП = ЧР * ПП,
Де: ВП — випуск продукції,
ЧР – чисельність робітників,
ПП — продуктивність праці одного робітника.
Кратна – залежність, що представляє собоюспіввідношення факторів:
A = a / b
Як приклад можна привести показникфондоозброєності:
Фо = ОЗ / Ч,
Де: Фо – фондоозброєність,
ОЗ – вартість основних засобів,
Ч – чисельність працюючих.
Змішана (комбінована) – залежність міжфакторами, яку можна представити у вигляді різних комбінацій:
A = ( a +b ) / c; A = ( a + b ) * c; A = a /( b + c )
Одним із прикладів змішаної залежності можебути показник рентабельності виробництва:
Р = П / ( ОЗ + ОбК )
Де: Р – рентабельність виробництва,
П – прибуток,
ОС – вартість основних засобів,
ОбК – вартість оборотних коштів.
Існує інший вид залежності між факторами, колизміна факторної ознаки дає кілька значень функції. Такий вид залежності міжрезультативним показником та факторами називають стохастичною. Для аналізустохастичних залежностей використовують економіко-математичні методи аналізу.
Для аналізу впливу факторів на змінурезультативного показника при детермінованій залежності між ними використовуютьметоди елімінування.
Під елімінуванням розуміють абстрактневивчення впливу відокремленого фактора на зміну результативного показника. Цейтехнічний прийом аналізу засновано на допущенні, що всі фактори змінюютьсянезалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються беззміни: потім змінюються два, потім три і т.д. за незмінних інших факторах.Такий абстрактний підхід дозволяє визначити вплив кожного фактора на величинудосліджуваного показника окремо.
До методів елімінування відносять наступнітехнічні прийоми:
•спосіб ланцюгових підстановок;
•спосіб абсолютних різниць;
•спосіб відносних різниць;
•інтегральний спосіб;
•індексний.
2.Метод ланцюгових підстановок
Спосіб ланцюгових підстановок єнайуніверсальнішим, він використовується для розрахунку впливу факторів дляусіх типів детермінованої залежності факторів. цей спосіб полягає у визначеннівпливу окремих факторів на зміну величини результативного показника з допомогоюпоступової заміни базисної величини кожного фактора на фактичну величину узвітному періоді. Для цього розраховується низка умовних величинрезультативного показника. Порівняння величини результативного показника до та післязаміни рівня того чи іншого показника нейтралізує вплив усіх інших факторів,крім одного, що уможливлює визначення впливу останнього на прирістрезультативного показника.
Технологія розрахунків за способомланцюгових підстановок може бути представлена як послідовність наступниханалітичних операцій:
•розрахунок планового значення результативного показника;
•заміна планового значення першого фактора на фактичний (підстановка);
•розрахунок умовного значення результативного показника;
•визначеннявпливу першого фактора шляхом віднімання від умовного планового значеннярезультативного показника.
Таблиця 4.10
Схема розрахунків при способі ланцюговихпідстановок
/>Фактори
Підстановка
1 2 3 4 Умовні позначення Методика розрахунку Результат впливу Планові значення П П П П Rп - - 1 підстановка Ф П П П R1 R1-Rп+R1
2 підстановка Ф Ф П П R2 R2-R1±R2
3 підстановка Ф Ф Ф П R3 R3-R2± R3
4 підстановка Ф Ф Ф Ф Rф Rф-R3± R4
Правильність розрахунків за способомланцюгових підстановок залежить від прийнятої послідовності факторів уфакторній моделі. Для того, щоб уникнути зазначеного недоліку в теоріїекономічного аналізу прийняте правило:
підрозділяти усі фактори на кількісні і якісніі записувати у факторні моделі спочатку кількісні, а потім якісні фактори;
якщо у формулі міститься багато кількісних,структурних або якісних показників, послідовність заміни залежить від оцінкитого, які з них є основними, які похідними, які первинні, а які – вторинні.
Наприклад, факторна модель випуску продукціїпід впливом трудових факторів має вид:
В = ЧР*Д* t *W
де: В – випуск продукції;
Д – кількість відпрацьованих днів 1 робітником;
ЧР – чисельність робітників;
t – тривалість робочої зміни;
W – середнегодинний виробіток.
Розрахуємо вплив трудових факторів на обсяг продукції,що випускається, і визначимо резерв його збільшення.
Таблиця 4.11
Вихідні дані для розрахунку впливу факторів назміну обсягу виробництва
Показники За планомФактично
+/- Відхилення 1. Обсяг випущеної продукції, т. грн. 13736 14389 + 653 2.Середньоспискова чисельність робітників, чол 775 782 + 7 3.Відпрацьовано днів 1 робітником за рік, дн. 280 275 — 5 4. Середня тривалість робочого дня, год 7.8 7.7 — 0.1 5.Середнєгодинний виробіток 1 робітника, грн. 8.115 8.69 + 0.575У = ЧР*Д*Т*W
Виконаємо ряд підстановок:
У1 = ЧРф*Дп*Тп*Wn = 782 * 280 * 7.8 * 8.115 =13859.5 тис.грн;
У2 = ЧРф*Дф*Тп*Wn = 782 * 275 * 7.8 * 8.115 =13612 тис.грн;
У3 = ЧРф*Дф*Тп*Wn = 782 * 275 * 7.7 * 8.115 =13437.5 тис.грн.
Розрахуємо величину впливу трудових факторів наобсяг випуску продукції:
+Вчр = У1 – Вп = 13859.5 – 13736 =123.5 тис.грн;
+Вд = У2 – У1 = 13612 – 13859.5 = — 247.5 тис. грн;
+Вt = У3 – У2 = 13437.5 – 13612 = — 174.5 тис.грн;
+ Вw = Вф – У3 = 14389 – 13437.5 =951.5 тис.грн.
Алгебраічна сума впливу факторів обов язковомає дорівнювати загальному приросту результативного показника: 14389 – 13736 =+653 тис. грн.
Брак такої рівності свідчить про допущені врозрахунках помилки.
Підрахуємо резерв підвищення обсягу випускупродукції за рахунок трудових факторів:
Р = ∑( — Вi )
H = 247.5 + 174.5 = 422 тис.грн.
За результатами проведеного аналізу можназробити висновок про те, що фактичний обсяг випуску продукції в порівнянні зпланом збільшився на 653 тис.грн. Причому, збільшення чисельності робітників на7 чоловік і їх средньогодиного виробітку на 0.575 гр. викликало збільшенняобсягу випуску відповідно на 123.5 і 951.5 тис.грн. Однак, зниження кількостівідпрацьованих днів на 5 дн і середньої тривалості зміни на 0.1 г/дн спричинилоза собою зниження виробництва продукції відповідно на 247.5 і 174.5 тис.грн. Урезультаті цього утворився резерв підвищення обсягу продукції у сумі 422тис.грн.
3.Спосіб абсолютних різниць та його застосування в економічному аналізі
Цей технічний прийом є спрощеним різновидомспособу ланцюгових підстановок. Цей технічний прийом використовується длярозрахунку впливу факторів у моделях мультиплікативного та кратного типу.Послідовність розрахунків при цьому способі така:
Розраховується абсолютне відхилення кожного фактораі результативного показника;
Вплив кожного фактора розраховується множеннямабсолютного відхилення фактора на незмінне значення інших факторів з факторноїмоделі;
Так, для розрахунку зміни випуску продукціїпід впливом чисельності робітників використовуються формули:
+Вчр = + ЧР*Дп* tn * Wn
+Вд = ЧРф * ( Дф – Дп ) * tn * Wn
+Bt = ЧРф * Дф * (tф – tn ) * Wn
+Bw = ЧРф * Дф * tф *( Wф – Wn )
Перевірка правильності розрахунків впливуфакторів на зміну результативного показника здійснюється по формулі:
+ В = + Вч +Вд+ Bt + Bw
+Вчр = 7 * 280 * 7.8 * 8.115 = 123.5 тгр
+Вд = 782 * ( — 5 ) * 7.8 * 8.115 = — 247.5 тгр
+Bt = 782 * 275 * (- 0.1 ) * 8.115 = — 174.5 тгр
+Bw = 782 * 275 * 7.7 * 0.575 = 951.5 тгр
Лекція5. Методи детермінованого факторного аналізу
1. Спосіб відносних різниць.
2. Індексний спосіб та його застосування векономічному аналізі.
3. Інтегральний метод факторного аналізу.
1.Спосіб відносних різниць
Спосіб відносних різниць застосовується в томувипадку, коли відомі відносні зміни кожного фактора (% виконання плану покожному фактору). В економічній літературі рекомендують два варіантирозрахунків впливу факторів: Перший підхід передбачає наступну послідовністьрозрахунку впливу факторів:
На 1–му етапі визначається різниця % виконанняплану по кожному фактору (% ВП – 100 %);
На 2-му етапі визначається вплив кожного зфакторів шляхом множення різниці в % на планове значення результативногопоказника.
На прикладі трьохфакторної мультиплікативноїмоделі ці розрахунки провадяться за наступними формулами:
R = A * B * Д
Розрахунок відноснихрізниць:
+А= ( Аф – Аn )*100%/An-100%
+B = ( Bф– Bn )*100%/Bn-100%
+Д = ( Дф– Дn )*100%/Дn-100%
2. Розрахунок впливуфакторів на зміну результативного показника:
+RA = + A * Rnл / 100%
+RВ=+ В * Rnл /100%
+RД= + Д *R nл / 100%.
Другий варіант методу відносних різницьпередбачає наступні розрахунки:
1. Розрахунок відносних відхилень факторів:
+А= ( Аф – Аn )*100/An
+B = ( Bф– Bn )*100/Bn
+Д = ( Дф– Дn )*100/Дn
2. Зміна результативного показникавизначається в такий спосіб:
+RA = ( + A * Rnл ) / 100
+RВ= + В (Ra + Rnл ) / 100
+RД= + Д (Ra + Rб + R nл ) / 100
Результати розрахунківвпливу факторів на основі раніше наведеної вхідної інформації за способомвідносних різниць складають:
Вчр = 123.5 тис.грн;
Вд = — 247.5 тис. грн;
Вt = — 174.5 тис.грн;
Вw = 951.5 тис.грн.
2. Індекснийспосіб та його застосування в економічному аналізі
Індексний спосібвикористовується для визначення тенденції зміни показників, а також доситьшироко застосовується у факторному аналізі для розрахунку впливу ізольованихфакторів на зміну результативного показника. Методика факторного аналізу приіндексному методі такі:
на 1-му етапі розраховуютьсяіндекси усіх факторів, що впливають на результативний показник;
на 2-му етапі розрахуноквпливу факторів визначається як різниця чисельника і знаменника індексу кожногофактора.
Використовуючимультиплікативну модель обсягу випуску продукції розрахуємо індекси факторів,що впливають на зміну результативного показника:
У = ЧР * Д * t * W
Iчр = ( ЧРф * Дn * tn *Wn ) / ( ЧРn * Дn * tn * Wn)
Iд = ( ЧРф * Дф * tn *Wn ) / ( ЧРф * Дn * tn * Wn )
Iф = ( ЧРф * Дф * tф *Wn ) / (ЧРф * Дф * tn * Wn )
Iw = ( ЧРф * Дф * tф *Wф ) / ( ЧРф * Дф * tф * Wn )
Розглянемо прикладрозрахунку впливу факторів на зміну обсягу випуску продукції індексним методом.
Iчр =(782*280*7.8*8.115) / (775*280*7.8*8,115)=1,009
Iд = (782*275*7.8*8,115)/ (782*280*7.8*8.115)=0,982
It = (782*275*7.7*8.115)/ (782*275*7.8*8,115)=0,987
Iw = (782*275*7.7*8.69)/ (782*275*7.7*8.115)=1,071
+Bчр = 782*280*7.8*8.115 — 775*280*7.8*8,115 = 124,06 (т. грн.)
+ Вд= 782*275*7.8*8,115 — 782*280*7.8*8.115 = -247,49 (т. грн.)
+ Вт= =782*275*7.7*8.115 -782*275*7.8*8,115 = -174,51 (т. грн.)
+Bw= 782*275*7.7*8.115) –782*275*7.7*8.115)= 952,13 (т. грн.)
Розглянуті методи элімінування, як прийомидетермінованого факторного аналізу мають істотний недолік: при їхньомувикористанні виходять з того, що фактори діють незалежно один від одного,насправді вони змінюються спільно, взаємно і взаємозалежно, що обумовлюєдодаткову зміну результативного показника. Цей результат спільної дії усіхфакторів при використанні методів элімінування приєднують до впливу одного зфакторів, найчастіше останнього у факторній моделі. У зв'язку з цим величинавпливу факторів на результативний показник залежить від місця розташуванняфактора у факторній моделі. Щоб позбутися цього недоліку в детермінорованом факторномуаналізі застосовують логарифмування й інтегральний метод.
3.Інтегральний метод факторного аналізу
Використання цього методу дозволяє одержатибільш точні результати розрахунків впливу факторів і уникнути неоднозначностіфакторів, тому що в даному випадку результати розрахунків впливу факторів незалежать від їхнього місця розташування у факторній моделі. Особливість цьогометоду полягає в рівномірному розподілі сукупного впливу факторів між ними. Цейрозподіл суттєво ускладнюється різнонаправлінністю впливу факторів, тому привикористанні інтегрального метода слід користуватися певними формулами:
При двухфакторній мультиплікативній моделітипу У = Х В:
Вплив кожного фактора розраховується заформулами:
Уx= ( Х1 – Хо ) Во + ½ ( x b)
Уb = ( В1 – Во ) Хо + ½ ( xb).
При трьохфакторній мультиплікативній моделідля аналізу впливу факторів використовують наступні формули:
F = XYZ
Fx = 1 / 2X(YoZ1 + Y1Zo) + 1 /3XYZ
Fy = 1 / 2Y(XoZ1 + X1Zo) + 1 /3XYZ
Fz = 1 / 2Z(XoY1 + X1Yo) + 1 /3XYZ
При чотирьохфакторній мультиплікативній моделідля аналізу впливу факторів використовують наступні формули:
F = XYZG
Fx = 1 / 6X{3YoZoGo + Y1Go(Z1 + Z) + G1Zo(Y1 + Y)+ Z1Yo(G1 + G)} + 1/4XYZG
Fy = 1 / 6Y{3XoZoGo + X1Go(Z1 + Z) + G1Zo(X1 + X)+ Z1Xo(G1 + G)} + 1/4XYZG
Fz = 1 / 6Z{3XoZoGo + G1Xo(Y1 + Y) + Y1Go(X1 + X)+ X1Yo(G1 + G)} + 1/4XYZG
Fg = 1 / 6G{3XoYoZo + Z1Xo(Y1 + Y) + Y1Zo(X1 + X)+ X1Yo(Z1 + Z)} + 1/4XYZG.