Реферат: Державна політика підтримки підприємництва
Тема
“Державна політика підтримки підприємництва як засібліберального регулювання економіки”
Зміст
Вступ
1.Загальніоснови малого та середнього підприємництва
2. Державна політика підтримки підприємництва
3. Проблеми,які потребують втручання держави у вирішенні їх у сфері підтримки малого ісереднього підприємництва
Висновки
Списоквикористаної літератури
Вступ
Формуванняринкової системи в сучасних умовах безпосередньо пов'язане з розвиткомпідприємницької діяльності в усіх сферах економіки. Важливим напрямомекономічної політики в сучасних умовах є підтримка малого та середньогопідприємництва. Як зазначено в Програмі «Україна — 2010», яка буларозроблена для виконання розпорядження Президента України від 26.02.98 р. № 43,«малі та середні підприємства завдяки гнучкості та чутливості до змінпопиту і його диверсифікації, готовності до сприйняття технологічних інноваційможуть розширювати асортимент продукції за незначних капіталовкладень і сприятипродуктивній зайнятості населення».
Великуроль держава нашої країни повинна приділяти розвитку малого підприємства.
Маліпідприємства завдяки загальновизнаним перевагам — мобільності, здатності дошвидкого пристосування до змін споживчого попиту, порівняно невисокому рівнюексплуатаційних витрат — сприятимуть зниженню диспропорцій на товарних ринках,стимулюватимуть розвиток конкуренції, забезпечуватимуть створення додатковихробочих місць і скорочення безробіття. Очікується, що у 2010 році кількістьпрацюючих у сфері малого та середнього бізнесу становитиме не менш ніж 50відсотків зайнятого населення.
1.Загальні основи малого та середнього підприємництва
У кожномусуспільстві підприємництво передбачає функціонування поряд з великими цілоїсистеми малих підприємств, у тому числі й таких, які базуються наіндивідуальній трудовій діяльності окремих осіб або сімей. Ця формагосподарської діяльності в нашій країні фактично не розвивалася. Проте перехідвід командно-адміністративних до економічних методів господарювання створюєреальні умови для розвитку малого і середнього бізнесу. Зауважимо, що бізнесозначає підприємницьку діяльність, спрямовану на одержання прибутку.
Дрібнепідприємництво немислиме без ринку. Адже воно безпосередньо не регулюєтьсядержавою; економічні відносини між дрібними бізнесменами можуть здійснюватисялише через ринок. Крім того, індивідуальне дрібне підприємництво розвиваєтьсявнаслідок дії ринкового механізму, який зумовлює виникнення певної кількостібезробітних. Сфера дрібного бізнесу повинна вбирати в себе ту робочу силу, якавивільняється з державних, а також інших підприємств.
Розвиток дрібногопідприємництва забезпечується правом кожної людини займатися будь якоюекономічною діяльністю у межах законів. Нині це право гарантується законодавчеустановленою приватною власністю громадян на певні засоби виробництва.
Приватнавласність — неодмінна умова дрібного підприємництва. Справа в тому, що цей виддіяльності має яскраво виражений трудовий характер. Тут прямо простежуєтьсявзаємозв'язок між тим, хто виробляє, і тим, хто привласнює. Ніхто не можезаперечувати того, що індивідуальне виробництво передбачає й індивідуальнепривласнення. А це — не що інше, як приватне привласнення. Без приватноївласності дрібний бізнес неможливий.
Важливоюпередумовою дрібної підприємницької діяльності є визначення її сфери. Тут слідмати на увазі щонайменше два моменти. По-перше, необхідно вибрати таку сферу,яка найбільше відповідає нахилам і знанням підприємця, де на основі своїхздібностей, наукових та особистих прогнозів він може розраховувати наоптимальний підприємницький успіх. При цьому треба мати надійну інформацію промайбутній предмет діяльності. По-друге, надійною основою становлення власноїсправи могли б послугувати особисті «ноу-хау» або патенти на нові видипродукції, технології з орієнтацією не лише на внутрішній, а й зовнішній ринок.Правовий захист своєї продукції, свого фірмового товарного знака має бутиобов'язковим елементом підготовки майбутньої справи. Не виключена такожорганізація власної справи спільно з автором перспективного винаходу.
Вибираючи виддіяльності, підприємець повинен чітко бачити свою нішу на ринку. Вона має«вписуватися» у середній і великий бізнес, не дублюючи його. Доцільнозосередити увагу на таких видах робіт, які з точки зору великого бізнесувиконувати невигідно. Лише за таких умов установлюється співробітництво між різнимиформами підприємництва. Така система досить поширена на Заході, особливо вторгівлі та сфері послуг. У ній велика головна фірма надає малому підприємствуза плату виключне право використовувати свою торгову марку, в разі необхідностівиділяє малому бізнесу кредит на пільгових умовах, надає різні консультаційніпослуги, послуги з реклами тощо. Подібна система співробітництва вигідна якголовній фірмі, так і малим підприємствам.
Поряд з цимпідприємцю необхідно чітко визначитися з характером діяльності, аби вона несуперечила законам. Для Цього необхідно ознайомитися з відповідними правовимиактами чи звернутися до певних юридичних консультантів. Юридичну основупідприємницької діяльності становить законодавство про підприємства іпідприємництво. Підприємці мають право без обмежень приймати рішення іздійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинномузаконодавству.
Законодавчимиактами установлені й конкретні обмеження підприємницької діяльності. Так, лишеокремим державним підприємствам дозволяється виготовлення наркотичних засобів,зброї та вибухових речовин, а також випуск цінних паперів і грошей.
Без спеціальногодозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженимним органом, не можуть здійснюватися:
– пошук (розвідка) таексплуатація родовищ корисних копалин;
– ремонт спортивної,мисливської чи іншої зброї;
– виготовлення та реалізаціямедикаментів і хімічних речовин;
– виготовлення пива й вина;
– виготовлення горілчаних,лікерних і коньячних виробів;
– виготовлення тютюновихвиробів;
– медична практика;
– ветеринарна практика;
– юридична практика;
– створення та утриманняігрових закладів, організація азартних ігор;
– торгівля алкогольними напоямита ін.
Ліцензіявидається за заявою суб'єкта підприємницької діяльності, до якої додаютьсякопії засновницьких документів. Рішення про видачу ліцензії або відмовуприймається не пізніше, ніж за 30 днів з дня одержання заяви і необхіднихдокументів.
2.Державна політика підтримки підприємництва
Перехід доринкової економіки тісно пов'язаний з виникненням і розвитком підприємницькогосектора, з формуванням нових форм господарської діяльності. Важливою складовоютрансформаційних перетворень в Україні є поява і розвиток суб'єктів малогопідприємництва. Останні, відображаючи формування цілісного дрібнотоварногоукладу, дозволяють поєднувати різноманітні форми власності і господарювання,забезпечувати взаємодію з великими і середніми підприємствами, заповнюючиринкові прогалини. Особливість діяльності суб'єктів малого підприємництваполягає в тому, що для її здійснення не потрібно значного стартового капіталу,вона забезпечує прискорений обіг інвестованих коштів за низьких витрат на виробничуінфраструктуру, управління та збут.
Дослідженняпроблем функціонування суб'єктів малого підприємництва започаткувалося вУкраїні лише з початком ринкових перетворень та формування відповідної законодавчоїбази.
В останні рокиособливо активізувалась економічна думка вчених України з проблемпідприємництва в цілому і малого підприємництва зокрема. Цьому сприялостановлення сектора малого підприємництва, зростання його ролі в розв'язанніскладних соціально-економічних проблем трансформаційного характеру: створеннянових робочих місць, заповнення ринкових прогалин, формування ринкового середовищана підґрунті розгортання реальної конкуренції, здатної забезпечити високуефективність виробничих відносин..
На фоні значнихпозитивних зрушень розвитку малого та середнього підприємництва значнимзалишається рівень конкуренції між МСП у більшості галузей, зокрема в торгівлі,і жодна фірма не може отримувати прибутки, що перевищують ринковий рівень. Навідміну від чорної металургії, сільського господарства та вугільноїпромисловості МСП не мають якихось податкових привілеїв, які б викривлювали умовиконкуренції. Проте, незважаючи на це, подальшому зростанню та розвиткубільшості МСП загрожують ряд проблем.
Так,нерозвиненість сектора фінансових послуг, низький рівень розвитку господарськоїінфраструктури (зокрема, засобів комунікації тощо), а також низький споживчийпопит становлять значний бар'єр для розвитку малих підприємств. Великоюпроблемою для МСП є залучення фінансування, оскільки такі підприємства звичайномають недостатньо власного капіталу, неспроможні випускати облігації і маютьтруднощі із забезпеченням застави для банківських кредитів. І хоча такаситуація характерна для МСП всіх країн, становище в Україні є особливо гострим,тому що ринки капіталів загалом недостатньо розвинуті, а спеціальна політикамікрофінансування, яка орієнтується на МСП, потребує удосконалення.
Водночас існуютьтакож проблеми із економічним середовищем, у якому працюють МСП в Україні, асаме з «якістю управління». Вона включає, наприклад, гарантування безпеки праввласності, формальну систему забезпечення виконання договорів, рівенькорупції, наявність неконкурентної практики і поведінки, адміністративні тазаконодавчі бар'єри у господарській діяльності, величину податкового тягаря, атакож прозорість, однозначність і стабільність регулятивних актів. За даними проведеногоопитування Міжнародної фінансової корпорації (МФК) більшість українських МСП якбар'єри в плані якості управління називають проблеми, які пов'язані з:оподаткуванням, нечесною конкуренцією і різноманітними дискреційнимиповноваженнями та пільгами, корупцією, регулюванням господарської діяльності,неадекватною інфраструктурою, проблемами із залученням коштів, незабезпеченістюправ власності. Серед названих проблем ми вважаємо першочерговою проблемуоподаткування.
Нестабільністьподаткового законодавства і велика кількість податків становлять значнішийтягар, ніж сам рівень податкових ставок. Кількість і тривалість перевірок, щоздійснюються податковими і неподатковими інспекціями, не знизилась в останніроки. Важливим є те, що основні перешкоди для економічного розвитку дослідженихмалих і середніх підприємств мають місце в період післяреєстраційноїдіяльності, тоді як процедура самої реєстрації вже більше не вважаєтьсябар'єром і вона більше підприємцями не виділяється як проблема.
Останнім часомбуло зроблено певні спроби знизити бар'єри на шляху розвитку МСП. Саме нареалізацію такої мети спрямована система спрощеного оподаткування, на якуперейшла значна кількість малих підприємств, що, у свою чергу, сприялопідвищенню доходів до бюджету. Проте вона не є досконалою і потребує подальшогопокращення. Одним із слабких місць системи спрощеного оподаткування ємножинність спрощених податків. Так, фізичні особи — суб'єкти підприємницькоїдіяльності, які працюють у сфері послуг, мають право вибору між трьома видамиспрощеного оподаткування («єдиний податок», «фіксований податок» або«торгівельний патент»). Малі підприємства — юридичні особи можуть вибирати міжставками у 6% (із сплатою ПДВ) або 10% (без сплати ПДВ), і вони зобов'язанівести бухгалтерський облік на підприємстві. Крім того, що така система є доволіскладною для розуміння підприємцями, вона також встановлює нерівні умови вплані ставок оподаткування.
Інша важливапроблема стосується відрахувань на соціальне страхування. Згідно з УказомПрезидента №727/98 Державне казначейство перераховує 42% надходжень від єдиногоподатку до Пенсійного фонду і 15% — до Фонду соціального страхування. Алезважаючи на те, що ці внески не є персоніфікованими, працівники МП не можутьнакопичувати кошти на своїх особистих пенсійних рахунках (єдиною альтернативоює приватні пенсійні фонди).
Проблемою МСП єнезахищеність їх прав власності, що знаходить відображення у триваломуочікуванні винесення судових рішень, а також у суб'єктивних оцінках, як тонизька довіра до судової системи. Господарські суди перевантажені позовами, ічасові рамки судового розгляду часто не витримуються. Кількість позовів,направлених до арбітражних судів, зросла майже у п'ять разів протягомостаннього часу. Значне зростання кількості позовів також є наслідкомскасування права Державної податкової адміністрації стягувати податковузаборгованість безпосередньо з банківського рахунку підприємства. Завідсутності податкових судів податкові позови повинні розглядатися господарськимисудами, кадровий склад яких і фінансування не приведено у відповідність зізростанням кількості позовів. Низьку довіру до судової системи взагаліпідтверджують проведені опитування підприємців Міжнародною фінансовоюкорпорацією. За її даними тільки 15,4% малих підприємств та 20,6% середніхпідприємств вважають українську судову систему такою, що спроможна захиститиїхні права.
У праві захиступрав МСП заслуговує на увагу досвід розвинутих країн, таких як Канада,Великобританія або США, які сформували систему селекції пропонованих урядовихрегулятивних актів. Вона має на меті оцінити вигоди та витрати запропонованихрегуляторних актів (аналіз регуляторного впливу), а також можливихальтернативних рішень і перешкодити прийняттю неоптимальних рішень. В Українітака система пропагується Державним комітетом з питань регуляторної політики тапідприємництва (Держкомпідприємництва). Проте на даний момент оцінка впливузапропонованих регуляторних актів не проводиться належним чином, або не завждивраховуються її результати, а тому механізм відбору часто неспроможнийперешкодити прийняттю небажаних регулятивних актів. Це особливо стосуєтьсярегіональних підрозділів Держкомпідприємництва, які не мають достатньогополітичного/адміністративного впливу.
З метоюрозширення та підвищення ефективності діяльності малих та середніх підприємствнеобхідною і доцільною буде розробка окремої політики, спрямованої на подоланнябар'єрів подальшого розвитку МСП через покращення господарської інфраструктури,сфери фінансових послуг та якості управління з метою їх підтримки як виживання,так і зростання. Універсальним підходом має бути забезпечення рівних правил длявсіх підприємств незалежно від галузі, розміру тощо та підготовка таких програмпідтримки, які б базувалися на принципах вільного ринку, а не державноговтручання.
Сприяння розвиткуфінансового сектора, становленню фінансових інституцій для мікрокредитування(включаючи поширення технологій оцінки мікропозичальників та підготовкукадрів), розвитку гарантування кредитів та лізингу обладнання було б кориснимдля вирішення проблем фінансування МСП. Зусилля держави повинні більшою міроюспрямовуватися на покращення відповідного законодавства і розвиток приватноїкомерційної фінансової інфраструктури, а не на заснування нових фінансовихінституцій державними коштами або пряму фінансову підтримку МСП.
Досі залишаютьсяпроблеми із фінансовим законодавством. Наприклад, це стосується непотрібнихобмежень щодо оцінки застави при кредитуванні, що потребує додаткових витратгрошей та часу кредиторів. Комерційні банки повинні мати право самостійнооцінювати заставу при кредитуванні МСП.
/>Пряма фінансова підтримка з бокууряду має становити лише частину загального фінансування, доповнену майновимивнесками співвласників МСП і/або коштами.
Обмеження участідержави є необхідним з двох причин:
1) широка участьдержави створює передумови корупційної поведінки чиновників, відповідальних занадання державного фінансування, а отже, призводить до неефективного розподілуфінансових ресурсів;
2) за умовиподілу ризиків із урядом підприємці ініціюватимуть більш ризиковані проекти,ніж вони б дозволили собі в іншому випадку.
З метоюпопередження корупції та зловживань бюджетними коштами фонди підтримки МСПповинні бути відокремлені від уряду. Діяльність фондів сприяння МСП повиннабути прозорою та підзвітною тим, хто надає кошти.
Доцільним було б,щоб фінансові ресурси для МСП надавали фінансові інституції на противагунефінансовим (бізнес-консалтинговим тощо) проектам. Необхідність такоїпостановки викликана тим, що:
а) кредитнадіяльність нефінансових організацій породжуватиме конфлікт між їхконсалтинговою та контрольною функціями;
б) нефінансовіінституції не мають достатньої кваліфікації для забезпечення вчасногоповернення кредитів;
в) наявністьнекомерційних кредитів може зашкодити становленню молодої національної системимікрофінансування. Вільні ресурси нефінансових організацій можуть залучатисячерез відкриття кредитних ліній для мікрофінансових інституцій для кредитуванняМСП.
Найбільш залежноюефективність господарювання МСП є від якості управління. Оцінка якостіуправління досліджуваних малих та середніх підприємств свідчить про те, що їївідносно швидко потрібно реформувати. Якість управління в основному базуєтьсяна національній та місцевій нормативній базі. І проблемою є забезпеченнячіткої і послідовної реалізації національного законодавства на місцевому рівні.Це, зокрема, стосується законодавства з «дерегуляції», якого не завждидотримується місцева влада. Належний аналіз регуляторного впливу повинен статиобов'язковим, а не формальним.
Нові податкові тарегулятивні акти повинні відслідковуватися на предмет можливого корупційногоефекту, використовуючи критерії простоти, доцільності (наскільки реалістичним єйого виконання) та стабільності. Після прийняття основних податкових тарегулятивних норм вони повинні залишатися стабільними принаймні протягом 3-5років. Це сприятиме зниженню невизначеності щодо урядових рішень, позитивновпливаючи на розвиток сектора МСП.
Доцільним єзбереження спрощеної системи оподаткування, яка виявилася одночасно і простоюдля сприйняття підприємцями, і вигідною для бюджету. Варто залишити два видиспрощеного оподаткування: одного — для дрібних торгівців (торгівельних місць)(без вимоги ведення бухгалтерського обліку) і другого — для решти малихпідприємств (із обов'язковим веденням обліку).
Валовий дохід маєзалишатися базою спрощеного оподаткування малих підприємств, що ведутьбухгалтерський облік.
3. Проблеми, які потребують втручання держави у вирішенніїх у сфері підтримки малого і середнього підприємництва
Важливимипроблемами, які на теперішній час потребують вирішення у сфері підтримки малогопідприємництва, слід вважати такі:
1. Виділення сфери малого підприємництвав окремий підрозділ сектора підприємництва.
2. Блок малого підприємництва повиненбути представлений у всіх структурах управління національною економікою.
3. Підтримка малого бізнесу повинна визначатись як один із стратегічнихнапрямів розвитку національної економіки.
4. Механізми державної підтримкипідприємництва повинні тісно взаємодіяти з механізмами і системами недержавної підтримкипідприємництва.
5. У функції державного управлінняпроцесами розвитку малого підприємництва входить створення сприятливоїінфраструктури, спрямованої на забезпечення умов ефективного функціонуванняпідприємницьких структур.
6. Перспективними формами розвиткумалого підприємництва в Україні повинні стати сучасні форми фінансування ікредитування на базі використання факторингу, лізингу, селенгу, овердрафту.
7. Важливим напрямом удосконаленнядержавної політики стосовно розвитку малого підприємництва слід вважативпорядкування системи ліцензування підприємницької діяльності.
8. Удосконалення законодавчої бази внапрямах забезпечення ефективного функціонування малих підприємницькихструктур.
9. Удосконалення потребує системадержавного управління процесами розвитку і підтримки малого підприємництва.
10. Більшґрунтовного і чіткого висвітлення потребує функція держави в напрямахзабезпечення гарантій комерційним фінансово-кредитним установам у поверненнікредитів малими підприємницькими структурами.
11. Продовжитиі поглибити процеси, пов'язані зі спрощенням організаційно-облікових механізміві звітності малих підприємницьких структур.
12. Запровадитимеханізми стимулювання розвитку малого підприємництва та недержавних структур,які надають послуги цим суб'єктам економіки; розширити співробітництво зміжнародними фінансовими організаціями, торговельно-посередницькими фірмамитощо.
Реалізаціязазначених вище напрямів є засобом ліберального регулювання економіки іспрямована державою на те, щоб малі підприємницькі структури мали можливістьвзаємодіяти з державними органами управління економічними процесами на всіхрівнях, створюючи цілісну систему управління розвитком національної економіки.Структурну схему формування системи підтримки малого підприємництва та їївзаємозв'язки із системою державного управління розвитком національноїекономіки представлено на Рис. 1.
Ураховуючи, щовже в теперішній час підприємницький сектор забезпечує понад 70% обсягів ВВП іпонад 50% зайнятості працездатного населення, необхідно, щоб не тількирезультати функціонування цього сектора знаходили відображення в офіційнійстатистиці, а й вимоги та потреби підприємців врахувалися в державній політиціі стратегії розвитку національної економіки.
Процесиузгодження державних і підприємницьких інтересів потребують формуванняконкретних управлінських і виконавчих структур, які спеціалізуються нарозв'язанні конфліктних ситуацій, розробленні заходів, які запобігають їхвиникненню, формують стратегію взаємодії державних установ і підприємницькихорганізацій.
/>
Рис.1. Структурна схема формуваннясистеми підтримки малого підприємництва та її зв'язки із системою державногоуправління економічними процесами
Активнароль у вирішенні суперечностей між владними структурами і підприємницькимиорганізаціями має належати координаційній раді з питань розвитку підприємництвав Україні і підтримки малих підприємницьких структур.
Така рада повиннаформуватися на принципах підприємництва, тобто бути незалежною, ініціативною інести повну відповідальність за реалізацію тих пропозицій і заходів, якізапропоновані нею і прийняті урядом до виконання. Одночасно координаційна радаповинна представляти і відстоювати інтереси підприємницького сектора економіки,тісно взаємодіючи з Державним комітетом підприємницької діяльності (Держкомпідпри-ємництва),Адміністрацією Президента, Кабінетом Міністрів України, Мінекономіки та іншимиміністерствами і відомствами виконавчої влади.
Висновки
Особлива увага з боку держави приділятиметьсявдосконаленню механізму фінансової підтримки підприємництва (зокрема, наданнюдержавних гарантій, запровадженню системи пільгового кредитування та спрощеноїсистеми оподаткування і т. ін.), що може бути ефективним за умови більшширокого використання недержавних джерел фінансування.
У 2000 році Верховна Рада України прийняла закони «Про державнупідтримку малого підприємництва» та «Про національну програмусприяння розвитку малого підприємництва в Україні», якими вимагається«невідкладна побудова небанківського фінансово-кредитного сектору,спрямованого виключно на малий бізнес і самозайнятість населення».
Специфіка підприємництва в окремих галузях,насамперед, в АПК, робить неможливим вирішення проблем розвитку підприємництвана основі лише використання програм мікрокредитів за рахунок коштів міжнароднихфінансових організацій. Водночас розробка механізму ефективної фінансовоїпідтримки розвитку підприємництва в АПК потребує особливої уваги з огляду нате, що сільське господарство залишається однією з пріоритетних сфер для подальшогозалучення іноземних інвестицій.
Серед основнихчинників, що перешкоджають розгортанню малого та середнього підприємництва вУкраїні, зазначимо:
– надмірнийподатковий тиск;
– слабкастартова матеріально-технічна база;
– низькапродуктивність праці;
– відсутністьдосвіду і знань у тих, хто розпочинає власний бізнес;
– нерозвинутістьінфраструктури, необхідної для підтримки та розвитку малого підприємництва;
– недостатнійрівень по інформованості суб'єктів малого підприємництва щодо потенційних партнеріві конкурентів тощо.
Аналіз світовогодосвіду свідчить, що в загальних обсягах фінансування малих та середніхпідприємств протягом останніх сорока років переважають кредити, що надаютьсянебанківськими установами — кредитними спілками, кредитними кооперативами,товариствами взаємного кредитування та взаємного страхування тощо.
Згадуючивищесказане дозволяє заключити, що основними напрямами підвищення ефективностіфункціонування діяльності МСП можуть бути:
- підвищення якості управліннячерез забезпечення реалізації відповідного законодавства на місцевому рівні прийого стабільності протягом 3-5 років;
- спрямування зусиль держави наудосконалення чинного законодавства щодо розвитку підприємництва;
- зменшення рівня прямоїфінансової підтримки МСП з боку уряду. Від загального фінансування МСП лишечастина його має покриватися державою. З метою підвищення ефективного розподілуфінансових ресурсів фонди підтримки МСП повинні бути відокремлені від уряду, щодозволить попереджувати корупцію;
- збереження спрощеної системиоподаткування для суб'єктів малого підприємництва та встановлення лише двохвидів ставок податку для дрібних торгівців і решти малих підприємств, а такожподальшого спрощення податкового обліку.
Вказане вище будесприяти підвищенню ефективності діяльності малих підприємств.
Списоквикористаної літератури
1. АкімоваІ., Верстюк С, Старіков О. Роль якості управління в розвитку малого тасереднього бізнесу: регіональний аспект. ПРООН, 2002.
2. БобровЕ.А. Сучасний стан і перспективи розвитку кредитування малого бізнесу. //Фінанси України. — 2004. — №1. — С. 20.
3. Богиня Д.Комплексное исследование проблем малого предпринимательства. // Економіка.Фінанси. Право. — 2003. — №1. — С. 10
4. БондарьН, Проблеми зффективной деятельности субьектов малого бизнеса в Украине назтапе проведення зкономических реформ. // Економіка. Фінанси. Право. — 2003. — №2. — С, 3.
5. Галь В.М. Розвиток малого та середнього бізнесу в Україні //ВісникНаціонального банку України (укр.).- 2003.- № 1.- с 13-15
6. Государственноерегулирование рыночнойэкономики: Учебн.пособие. – 2-е изд. – М: Дело, 2002. – 280с.
7. І.Михасюк,А.Мельник, М.Крупка, З.Залога. Державне регулювання економіки. – ЛНУ ім.Франка,Львів: “Українські технології”, 1999. – 640с.
8. КвасницяО.В. Податкове стимулювання розвитку малого бізнесу. // Фінанси України. — 2003. — №2. — С. 65.
9. КузьмінО.Є., Комаринський І.М. Фінансова інфраструктура для підтримки малихпідприємств. // Фінанси України. — 2003. — №2. — С. 87.
10. НауменковаС.В., Люта О.В. Особливості фінансово-кредитноїпідтримки розвитку малого підприємництва в Україні //Вісник Українськоїакадемії банківської справи,- 2000.- №1.- с. 13-20
11. ОнищукЯ.В. Фінансове забезпечення діяльності малого та середнього бізнесу, //Фінанси України. — 200.3 — №7. — С, 51.
12. Основиеконом. теорії: Підручних у 2-х кн… Кн..2:/ Ю.В.Ніколенко та ін.; — 2-ге вид.Перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998.-272с.
13. Помомаренко Н.Ш. Місце і роль малого та середнього бізнесу в економічних відносинах регіону//Регіональні перспективи (Полтава)(укр.).- 2000.- № 2. — С. 321-323
14. СмовженкоТ.С. Державна політика сприяння розвиткові підприємництва: Монографія /Інститут регіональних досліджень НАН України. – Львів: Вид-во ЛБІ НБУ, 2001.
15. СтельмащукА.М. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон,2001. –362с.
16. СтеченкоД.М. Державне регулювання економіки: Навч.посібник. – К.: МАУП,2000.-176с.