Реферат: Дослідження можливості управління зовнішньоекономічною діяльністю на принципах маркетингу

Зміст

Вступ

Розділ 1. Аналіздіяльності ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»

1.1 Короткахарактеристика підприємства

1.2 Аналіз фінансовогота економічного положення підприємства

1.3 Аналіз динамікизовнішньоторгових відносин України та окреслення основних проблем на сучасномуетапі

1.4 Розробка стратегіїзавоювання зовнішнього ринку для ВАТ «Дніпропетровський металургійнийзавод ім. Петровського»

Розділ 2. Теоретичнізасади управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств

2.1 Суть, види іпринципи зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні

2.2 Порівняльнахарактеристика основних способів виходу на зовнішні ринки

2.2.1 Експорт, якнайпростіший спосіб виходу на зовнішній ринок

2.2.2 Спільнапідприємницька діяльність

2.2.3 Стратегія прямогоінвестування

2.3 Стратегіяреалізації зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Розділ 3. Перспективи здійснення зовнішньоекономічних операцій

3.1 Механізмвпровадження стратегічного плану здійснення експортної операції для ВАТ«Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»

Висновки

Перелік посилань

Додатки

Вступ

Актуальністьтеми дослідження зумовлена, по-перше,важливістю маркетингу як теорії і практики підприємницької діяльності,застосування якого сприяє ефективному функціонуванню підприємств.

По-друге,розвиток ринкових відносин в Україні, зростаюча роль споживача у формуванніпопиту на певні товари, широке включення українських підприємств у міжнароднийподіл праці висувають нові вимоги до системи управління підприємствами. Узв’язку з цим необхідним є застосування маркетингу в організації їхгосподарської діяльності, а при виході підприємства на закордонні ринки –використання міжнародного маркетингу для координації зовнішньоекономічноїдіяльності підприємств. Зміна форми власності українських підприємств внаслідокприватизації створює нові умови для управління підприємствами й одночаснопотребує якісної внутрішньої перебудови структур управління і контролюмаркетингової діяльності. Формування нових ринкових механізмів цілком логічноставить на чильне місце чинник ефективності стратегії маркетингу взовнішньоекономічній діяльності підприємства.

Третяпричина, що вплинула на вибір теми, пов’язана зі ступенем дослідженості проблеммаркетингу взагалі та ефективності стратегії маркетингу зокрема в українськійекономічній науці. Хоча в останні роки з’явилося багато наукових праць,присвячених маркетингу, можна констатувати, що розгляд теоретичних іметодологічних аспектів досліджуваної проблеми все ще залишається недостатнім.Майже не вивчена й практична сторона оцінки ефективності стратегії міжнародногомаркетингу в умовах українського ринку.

Середнаукових праць, в яких досліджуються проблеми внутрішнього та міжнародногомаркетингу в цілому та окремі аспекти оцінки ефективності маркетинговоїстратегії фірми зокрема, необхідно виділити дослідження таких зарубіжних учених,як Р. Баззелл, К. Бакхаус, Й. Беккер, В. Білкей, Т. Бонома, Ф. Бредлей, Г. Вайс,Е. Вебстер, Ю. Вісмайер, Б. Гале, А. Германнс, Е. Дихтль, С. Дуглас, Ф. Котлер,К. Крейг, Ж.-Ж. Ламбен, Г. Майер, С. Мюллер, Х. Мефферт, В.Ньюман, М. Портер,П. Россон, Д. Сондерс, Г. Стар, К. Ховард, Р. Хюненберг.

Фундаментальніпроблеми міжнародного маркетингу, глобалізації економічних процесів, інтеграціїукраїнських підприємств у світове економічне співтовариство, методологічніаспекти планування, реалізації та контролю маркетингової діяльності знайшлисвоє відображення в працях вітчизняних учених-економістів.

Роботизарубіжних науковців, переважно німецьких та американських авторів, висвітлюютьрізні підходи до проблеми оцінки ефективності маркетингової стратегії підприємства.Проте у більшості випадків їхні висновки важко адаптувати до реалій українськоїекономіки. Кількість наукових досліджень, проведених російськими вченими зданої наукової проблеми, обмежена. В Україні взагалі ще не проводилисяспеціальні дослідження, присвячені саме теорії та практиці комплексного аналізуефективності маркетингової стратегії підприємства. Віддаючи належне розробкамзарубіжних і вітчизняних учених-економістів та їх внеску до економічної теоріїта практики, а також застосовуючи їхні наукові положення, вважаємо за доцільнезосередити увагу на розробленні теми дослідження, актуальність якої пояснюєтьсязазначеними вище обставинами.

Метою дослідження є розроблення теоретичних і методологічних засаданалізу ефективності стратегії міжнародного маркетингу підприємства тапрактичних рекомендацій щодо його специфіки в умовах сучасної українськоїекономіки.

Досягненняпоставленої мети обумовило постановку і вирішення таких завдань дослідження,які й визначають структуру роботи:

— надати коротку характеристику підприємства;

— проаналізувати його фінансове та економічне положення;

— обґрунтувати доцільність експортної операції підприємства.

Об’єктомдослідження є стратегія міжнародногомаркетингу підприємства як унікальний план дій, який визначається конкретнимиобставинами і показує шлях до досягнення цілей підприємства на зовнішньомуринку через вибір відповідного зарубіжного ринку, форми виходу на ринок,розроблення відповідного комплексу маркетингових інструментів, системикоординації діяльності та контролю ефективності.

Предметомдослідження є сукупність теоретичних тапрактичних проблем, пов’язаних із розробленням методології аналізу ефективностістратегії міжнародного маркетингу підприємства.

Розділ1. Аналіз діяльності ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»

1.1 Коротка характеристика підприємства

Натрьох горбах, біля берегів сивого Дніпра розташований Дніпропетровськ — великийіндустріальний, науковий і культурний центр України. У його історії особливемісце займає Дніпропетровський металургійний завод імені Г.І. Петровського.

Трирази на добу над містом на Дніпрі чується розкотистий бас заводського гудкаПетрівки. Місто і завод зв'язані нерозривно. І не тільки тому, що носять ім'яоднієї і тієї ж людини. Історія розвитку всього Придніпров'я так тіснопереплела долі колишнього Катеринослава і колишнього Олександрівського заводу,що неможливо однозначно відповісти на питання: чи зобов'язаний завод містусвоїм виникненням або ж місто заводу – своїм розвитком. Одне можна сказати напевно:Дніпропетровськ, який все частіше називають мегаполісом, мав би зовсім іншуісторію, якби не Петрівка...»

Другаполовина більш ніж двовікової біографії міста — це насичений подіями літописстановлення і розвитку одного із старих металургійних підприємств.

Заснованийна пустинній південно-західній околиці Катеринослава завод дав поштовх розвиткупромисловості всього Придніпров'я. Будівництво доручили інженеру-технологу А.М.Горяїнову, який і став першим директором заводу. Відомі в Російській імперіїакціонери П.І. Губонін і В.Ф. Голубєв зуміли привернути і поставити на службувітчизняної металургії і трубної промисловості франко-бельгійські капітали.

Заснованийв 1887 р., завод незабаром стає найбільшим по тому часу в своїй галузі напівдні країни. Датою його народження прийнято вважати 22 травня, день, колибула задута перша доменна піч. а до 1889 року тут працювало дві доменні печі,вступили в лад залізопрокатна майстерня, дрібносортні і средньосортні стани,великосортний стан і 16 пудлінгових печей. І вже до початку двадцятого століттяАлександровській Південно-російський завод Брянського акціонерного суспільства(так завод називався до 1918 року) став найбільшим і найпрогресивнішимметалургійним підприємством Півдня Росії. Він виробляв більше 8, 7 і 6відсотків (відповідно) чавуну, стали і прокату тодішньої Російської імперії.

Всепрогресивне в світовій металургії упроваджувалося в першу чергу на Брянке. Так,в 1908 році, вперше у вітчизняній практиці, на заводі всі парові машини булизамінені на електричні.

Будівництвоі модернізація заводу проводилися до 1913 року. Зводилися нові доменні печі,були побудовані мартенівський і конвертерний цехи, розширявся сортаментпродукції прокатних цехів. У цей період Брянський завод став одним знайкрупніших підприємств країни, оснащеним найсучаснішим для того часуустаткуванням. Тут вперше були розроблені і упроваджені механізовані підйомникисистеми Н.Н. Гогоцкого. Каталем в доменному цеху Брянки починав свою трудовубіографію засновник вітчизняної школи доменщиків М.К. Кураков.

Брянка,націоналізована в 1918 році, першою з 11 металургійних заводів Придніпров'ябула відновлена після розрухи і громадянської війни. Всі оточуючі їїпідприємства (нинішні заводи – Дніпропетровський трубопрокатний, металоконструкційім. Бабушкіна, «Днепротяжмаш» і побудований як коксівний цех сьогоднішнійкоксохімічний завод ім. Калініна) в період відновлення були її цехами до 1932року.

Завод,не розширюючи своїх площ ні на один метр, за рахунок упровадження прогресивнихметодів праці, передової технології, використовування внутрішніх резервівпершим освоював леговані стали для Дніпрогеса, плющення рейок для Московськогометрополітену, що будувалися на той момент часу, будував найбільші в світімартенівські і доменні печі, що дозволило збільшити об'єм необхідної країніпродукції.

КінецьXIX і початок XX століть в історії заводу пов'язані з активним робочим рухом вРосії, а заводський лідер Г.І. Петровській стає депутатом IV Держдуми, а надалівидатним державним діячем — всеукраїнськім старостою, головою ВсеукраїнськогоЦентрального Виконавського Комітету.

Сформованіна заводі бойові робочі загони брали активну участь в звільненні міста іУкраїни від австро-німецької окупації. Після закінчення громадянської війнипідприємства в стислі терміни було відновлено.

У1922 році завод, що носив ім'я царя Олександра III, по проханню робітників бувназваний ім'ям токаря Брянки Григорія Івановича Петровського (1878 – 1958).

Докінця 1923 року на заводі почали працювати не тільки прокатні і сталеплавильніагрегати, але і дві доменні печі.

Брянка- Петрівка, починаючи з 20-х років, багато десятиліть була кузнею кадрів. Задопомогою її фахівців побудовані і освоєні металургійні гіганти – Магнітка іКузнецк, Липецький і Маріупольський, Руставській і Ніжньо-Тагильській заводи.Тут починали свій трудовий шлях відомі металурги – академіки В.Н. Свечников,К.Ф. Стародубов, А.П. Чекмарев, Г.Г. Ефіменко, професора С.Ф. Чукмасов, С.І.Лапіцкий, С.Г. Ростовцев, А.Д. Готліб, И.И. Коробов. Трудовою батьківщиноювважали Петрівку міністри – Г.Г. Єфіменко і В.М. Чебріков, заступники міністрів– П.І. Коробов і А.П. Ліхорадов.

Уроки Великої Вітчизняної війни тисячі петрівців захищали Батьківщину відфашистських загарбників на полях бойових битв та в тилу — у домен, мартенів іпрокатних станів.

Уроки гітлерівської окупації Петрівка, не дивлячись на всі зусилля фашистів, недала ворогу ні тонни чавуну, сталі і прокату. Міським підпіллям керувавробітник транспортного цеху Юрій (Георгій) Петрович Савченко.

Відступаючигітлерівці підірвали всі цехи, всі металургійні агрегати, але вже через три дніпісля звільнення – 28 жовтня 1943 року – Петрівка дала місту світло і воду, а29 вересня 1944 року – і перший чавун. У 1952 році завдяки героїчній працідесятків тисяч людей під керівництвом директора І.І. Коробова Петрівка вжеперевершила довоєнний рівень виробництва чавуну, сталі і прокату!

Начесть безсмертного подвигу петрівців на площі у прохідної заводу горить Вічнийвогонь Пам'яті.

Неодне післявоєнне десятиліття Петрівка продовжувала залишатися однією знайважливіших лабораторій вітчизняної металургії в розробці і упровадженнінових прогресивних технологій. Так, в 1956 році тут вперше в СРСР освоєнезастосування природного газу в доменному виробництві, освоєний киснево-конвертернийметод виплавки сталі. До 1948 року вперше в Європі для автомобільноїпромисловості під керівництвом головного інженера заводу С.Н.Філіппова бувосвоєний випуск автоосей методом подовжнього плющення.

Крімвиробничої діяльності Петрівку завжди відрізняла активна життєва позиція іучасть її колективу у вдосконаленні соціальної сфери міста. Набережна –найкрасивіша вулиця Дніпропетровська – була вимощена і упорядкована задопомогою Петрівки. Завод в 1930 році побудував і десятки років утримувавсірководневу лікарню. У 1974 році ввів в дію поліклініку і нові корпусиміськлікарні №11, стадіон «Металург», 463 будинки в п'яти районах міста. Зарахунок заводу утримувалися дошкільні установи, база відпочинку, дитячийоздоровчий табір, один з кращих музеїв міста – музей історії підприємства, атакож меморіальний будинок-музей Г.І.Петровського.

Петрівкавзяла активну участь в споруді Дніпропетровського метрополітену: «Станціяметалургів» фактично споруджена руками робітників заводу. До свого 100-річчя наНабережній завод спорудив новий прокатний цех – стан «550»-2, продукції якогопривласнений міжнародний сертифікат якості.

З1995 року завод є відкритим акціонерним товариством, зумів зберегтипрацездатний колектив і виробництво в повному об'ємі.

СьогодніВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» — сучаснийвиробничий комплекс, що поставляє на світовий ринок конкурентоздатну продукцію:рейки кранів всіх типорозмірів, копальневі рейки, обода і осі дляавтомобільного машинобудування, спеціальні профілі для навантажувачів, лемешадля сільськогосподарських і шахтних механізмів, бронефутеровку рудних івугільнорозмольних млинів, швелери від №8 до №28В, куточки №№7-10 і інші видипрокату.

22травня 2007 року заводу виповнилося 120 років.

Підприємствомає в своєму розпорядженні могутній кадровий і технологічний потенціал і маєвсю нагоду для освоєння і виробництва нових видів продукції. СьогоднішняПетрівка плідно співробітничає із споживачами на ринках ближнього і далекогозарубіжжя. Продукція заводу використовується в багатьох галузях — машино- іавтомобілебудуванні, сільхозмашинобудування, ВПК, промисловому і цивільномубудівництві, теплоенергетиці. Прийнятий план реконструкції заводу, відповіднодо якого в конвертерному цеху почато будівництво відділення безперервногорозливання стали, закуплена машина для безперервного литва заготівок, ведутьсябудівельно-монтажні роботи. На Петрівці упевнені: здійснення програмитехнічного переозброєння заводу дозволить добиватися вищих показників у виробництвічавуну, стали і прокату, створювати додаткові робочі місця.

Сьогоднізавод ним. Г.І. Петровського — підприємство з повним металургійним циклом, однез ведучих на Україні по виробництву прокатної продукції. Добре відома високамарка Петрівки і в 35 країнах світу. А в грудні 1996 року завод одержавміжнародний сертифікат якості на сортовий і фасонний прокат стану«550»-2.

ВАТ«Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» є одним зпровідних підприємств України по виробництву чавуну, сталі і прокату.

Продукціязаводу відповідає вимогам вітчизняних і міжнародних стандартів.

Високоякіснапродукція заводу відома не тільки в Україні. Завод співробітничає з сотнямивітчизняних і зарубіжних споживачів і зарекомендував себе надійним партнером,що своєчасно виконує свої зобов'язання по термінах поставки і якості продукції.[19]

 

1.2Аналіз фінансового та економічного положення підприємства

Розглянемоосновні техніко-економічні показники діяльності ВАТ „ДМЗ ім. Петровського” тапроаналізуємо їх у таблиці 1.1.

Таблиця1.1 – Основні економічні показники фінансово-господарської діяльності заводуім. Петровського у 2006-2007 роках

Показники 2006 р. 2007 р. Абсолютне відхилення від 2006 р., ±

% викона-

ння

плану

План Факт Товарообіг, тис. грн. 459,9 570,8 590,6 +19,8 103,4 Фонд оплати праці, тис. грн. 1595 1655 1662 +7,0 102,7 Рівень фонду оплати праці, % 43,4 44,6 44,36 -0,24 99,4 Середня заробітна плата, грн. 1295 1303 1312 +9 102,9 Оборотні активи, тис. грн. 240,2 250,6 273,5 +22,9 109,1 Коефіцієнт обіговості оборотних коштів, од. 1 2 2 100 Тривалість одного обороту виробничих запасів, днів 160 165 159 -6,0 96,36 Сума операційних витрат, тис. грн. 110,1 111,8 112,3 +0,5 100,4 Частка витрат оборотних у структурі реалізованої продукції коштів, % 18,5 19,58 19,01 -0,57 97,08 Балансовий прибуток, тис.грн. 2831 2873,9 9 2472,7 9 -401,0 86 Валовий прибуток, тис. грн. 211,8 229,99 232,4 +2,41 101 Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. 549 556 566,6 +10,6 101,9

Проаналізувавшитехнічно-економічні показники діяльності заводу «Петровського», можназробити висновки. Підприємство в цілому за звітній 2007р. не тільки справилосяз запланованими задачами але й перевиконало їх, тобто товарообіг виріс на 3,4%;що в сумі склало 19,8 тис. грн. Це позитивно характеризує діяльність заводу ім.Петровського.

Позробленим розрахункам на заводі планове завдання по продуктивності праці булоперевиконано на 45,3%, а по середній заробітній платі на одного працівника на2,9%. При цьому середня чисельність робітників у 2007 р. не збільшилась, анавпаки зменшилася на 5 чоловік.

Фактичнийфонд оплати праці збільшився на 2,7%, що в сумі склало 7 тис. грн. середнязаробітна плата одного працівника склала 1312 гри. При плановій заробітнійплаті 1303 грн., тобто вона виросла на 2,9%. Збільшення фонду оплати праці єпозитивним фактором для працюючих заводу, а також на роботі підприємства цесприяло позитивно. Це сталося за рахунок збільшення товарообігу, зменшеннячисельності робітників, зросла продуктивність праці на 5,2%. Тривалість одногообороту в зрівнянні з плановим зменшилась на 9,1%, тобто на 22 дні. Цепозитивно відобразилося на роботі заводу. На даному заводі сума операційнихвитрат у звітному році була перевищена на 3,36тис.грн., що призвело доперевитрат, але це не дуже відобразилося на діяльності підприємства. Валовідоходи зросли на 1,5 %, що в сумі становить 1,7 тис. грн.

Аналізліквідності ВАТ „ДМЗ ім. Петровського” наведено в табл. 1.2.

Яквидно з таблиці, ВАТ „ДМЗ ім. Петровського” має досить високі показникиліквідності, які зростають у динаміці.

Важливиметапом аналізу є формування висновків, інтерпретація показників ліквідності.Тому дані показники досліджуються в динаміці, в порівнянні з іншимианалогічними підприємствами, з середніми по групі однотипових підприємств.

Длязагальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства варто згрупуватистатті балансу в окремі специфічні групи по ознаці ліквідності (статті активу)і терміновості зобов'язань (статті пасиву).

Таблиця1.2 – Аналіз ліквідності ВАТ „ДМЗ ім. Петровського”

Показник На початок 2007 року На кінець 2007 року

Відхилення

(+, –)

розрахунок

рівень

показни-

ка

розрахунок

рівень

показни-ка

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

/>

0,25

/>

0,43 +0,18

Коефіцієнт швидкої

ліквідності

/>

1,2

/>

2,1 +0,9 Коефіцієнт покриття

/>

2,6

/>

4,5 +1,9 Коефіцієнт критичної ліквідності

/>

1,7

/>

2,7 +1,0

Розрахуноккоефіцієнтів фінансової стійкості підприємства наведений у додатку А.

Виходячиіз проведених вище розрахунків, які характеризують фінансовий стан об’єктадослідження, його платоспроможність та ділову активність, можна стверджуватисящо ВАТ „ДМЗ ім. Петровського” — знаходиться у передкризовому фінансовому стані,що протягом 2007 року воно функціонувало із значними збитками.

1.3 Аналіз динамікизовнішньоторгових відносин України та окреслення основних проблем на сучасномуетапі

Поступовезменшення глибини падіння економіки у більшості країн світу на тлі пожвавленнядинаміки попиту та цін на світових товарних ринках (зокрема, ціни на чорніметали за 8 регіонами світу у червні-вересні 2009 року зросли на 16%, за 9 міс.– знизились на 3,4%), що спостерігалося в останні місяці 2009 року, вплинули наактивізацію експортної діяльності (див.рис.1.1). Так, у вересні порівняно зсерпнем 2009 року відбулось зростання обсягів експорту за всіма товарнимигрупами, зокрема: металургійної продукції – на 11,5%, машинобудівної продукції– на 24,2%, продукції хімічної промисловості – на 17,2%, мінеральної продукції– на 24,1%, АПК – на 12,8% (див. додаток Б).

/>

Рисунок1.1 – Експорт, імпорт та сальдо торгівлі товарами (помісячно), млн. дол. США[24]

Імпортніобсяги торгівлі товарами формувались в умовах певної стабілізації національноїекономіки і також у вересні 2009 р. збільшились за всіма основними групамитоварів окрім мінеральних продуктів (через зменшення обсягів імпорту газу).Зважаючи на це загальний обсяг імпорту був на 6,1% більше серпневого обсягу.

Якнаслідок, у щомісячній динаміці зовнішньої торгівлі спостерігалося певнескорочення від’ємного сальдо торгівлі товарами (з "-" $629 млн. усерпні до "-" $328 млн. у вересні). Порівняно з вереснем 2008р.від’ємне сальдо торгівлі товарами зменшилось у 5,4 раза.

Загалому січні-вересні 2009 року розвиток зовнішньої торгівлі характеризувавсяподальшим скороченням від’ємного сальдо торгівлі товарами: у 3,5 раза до "-"$ 4,1 млрд. проти "-" $ 14,3 млрд. за 9 міс. 2008р. Імпорт товарів знизивсяна 53,5%, експорт — на 48,7 %. У вересні 2009 року відносно вересня 2008р.зниження обсягів експорту товарів становило 43,9%, імпорту – 51,7%.

Від’ємнийбаланс товарів та послуг становив $1,1 млрд. та знизився у 9,5 раза порівняноіз відповідним періодом 2008 року ($10,2 млрд.). Сальдо торгівлі послугамитрадиційно залишалось додатнім ($3 млрд.) незважаючи на більш стрімке зниженняекспорту послуг (на 53,5%), ніж імпорту (на 19,9%).

Суттєвескорочення від’ємного сальдо торгівлі товарами у січні-вересні 2009 року булонаслідком зменшення у 7,9 раза від’ємного сальдо за статтею машини таустаткування, транспортні засоби та прилади (до $1,6 млрд.) та за групами:мінеральні продукти (зниження у 1,8 раза до $8,2 млрд.), продукція хімічноїпромисловості (зниження на 15,8% до $3,4 млрд.). Водночас додатне сальдозберігалось у торгівлі недорогоцінними металами та виробами з них ($7,2 млрд.)та продовольчими товарами і сировиною для їх виробництва ($3,1 млрд.).

Найбільшезниження експорту спостерігалось за такими групами (до січня-вересня 2008р.):металургійна продукція – на 61,4%; продукція хімічної промисловості – на 56,6%;мінеральні продукти – на 55,1%; машинобудівна продукція – на 45,4%; продовольчітовари та сировина для їх виробництва – на 11,4%.

Натлі зниження з початку 2009 року обсягів експорту за окремими групами в АПК:(молоко та молочні продукти, яйця, мед – на 41,5%, готові харчові продукти – на22,1%, жири та олії тваринного або рослинного походження – на 12,1%) у січні-вересніпорівняно з відповідним періодом 2008р. відбулось зниження експорту зернових на1,6% (проти зростання на 10,1% у січні-серпні, на 25,6% у січні-липні, на 60,6%у січні-червні та у 2,2 рази у січні-травні) внаслідок дії цінового фактору –експортні ціни зернові культури знизились у січні-вересні 2009 р. порівняно звідповідним періодом 2008р. майже у 1,9 раза (при питомій вазі 9,2% в експортітоварів).

Значнезниження вартісних обсягів імпорту (до січня-вересня 2008р.) зазнали наступнігрупи товарів: 1) продукція машинобудування – на 70,6% в основному за рахунокзменшення надходжень легкових автомобілів, котлів, машин, апаратів і механічнихпристроїв; 2) мінеральні продукти – на 47,4% внаслідок зниження фізичнихобсягів імпорту газу; 3) продукція хімічної промисловості – на 38,1% внаслідокпадіння обсягів імпорту пластмас, добрив, фармацевтичних продуктів такосметичних препаратів; 4) металургійна продукція – на 63,5% через зниженняобсягів та цін на чорні метали і вироби з них.

Усічні-вересні 2009 року імпорт споживчих товарів, включаючи легкові автомобілі,знизився на 52,1% (питома вага до 18,9% з 18,3% у січні-вересні 2008р.), щозумовлено падінням споживчого попиту в умовах зниження споживчого кредитування.Імпорт інвестиційних товарів скоротився більш суттєво – на 66,9% (питома вага зниженнядо 17,6% з 24,8% у січні-вересні 2008р.) через скорочення інвестиційної тавиробничої активності, яке було спричинено обмеженням доступу до фінансовихресурсів та девальвацією гривні [25].

Однуз найбільших часток в експорті країни займають вироби з чорних металів – в докризовий період їх частка в загальному експорті України складала 6,2%.

Якщопростежити динаміку експорту чорних металів, то можна побачити, що приблизнотака ж ситуація, як і зараз, спостерігалась у 1998 р., коли в результатізменшення попиту на світових ринках, викликаного фінансовою кризою, експортчорних металів з України знизився на 7%, а виробів з них — на 32%. У валютномувиразі сила завданого збитку платіжному балансу від зменшення експорту яксамого металу, так і виробів з нього була приблизно однаковою: відповідно 292 і313 млн. доларів. Але вже до 1999 р. частка чорних металів в товарній структуріекспорту зросла з 16,3% до 18,7%, а частка виробів з чорних металів — з 3,6% до3,8%. Основний приріст експорту товарів в 2000 р. був досягнутий завдякинарощуванню поставок продукції металургії — 44,9% українського експорту. До 37%виросла в його структурі частина напівфабрикатів і заготівок, тоді як прокату —зменшилася до 38%. Депресивний стан світових ринків металу в 2001 р. іпогіршення торгових умов зумовили зупинку зростання експорту чорних металів —за підсумками трьох кварталів 2001 р. збільшення експорту по цій статті склало1,2%. Структурний аналіз українського експорту металопродукції в 2001—2003 рр.показав, що істотних змін в товарній структурі не спостерігалося (див. рис. 1.2).

/>

Рисунок1.2 – Динаміка товарної структури експорту металопродукції у 2001-2003 рр. [25]

Одержанів результаті аналізу дані за період з 2001 по 2003 рр. свідчать про зростаючийоб'єм експорту металопродукції з України: за три роки він виріс на 35% або на1750 млн. дол. США. У структурі експорту спостерігалося переважання експортусталевого прокату. За 2001 і 2002 рр. його об'єм збільшився трохи — на 0,7%,проте, в 2003 р. у зв'язку із зростанням цін на сталевий готовий прокат насвітових ринках, валютні надходження від його реалізації виросли на 31 % або на878 млн. дол. США.

Вцілому частка сталевого прокату в структурі експорту металопродукції коливаласяв межах від 56% в 2001 р. до 54,8% в 2003 році. Частка експортних поставокнапівфабрикатів металопрокату в загальній структурі експорту металопродукціїсклала близько 30%. При цьому в 2003 р. в порівнянні з 2002 р. надходженнявалютних засобів, одержаних від реалізації даного товару, зросли більш ніж на20%. Зростання об'ємів їх реалізації було обумовлене зростанням цін на сталевийлом, а також нарощуванням експорту феросплавів і чавуну. У 2003 р. вперше булозафіксоване істотне скорочення об'єму традиційної для України експортноїтоварної складової — передільного чавуну і сталевого лому — на 10 і 52%відповідно. Це було пов'язано із збільшенням виробництва сталі в нашій країні іобмеженням експорту металобрухту [3].

У2004 р. ціни на світовому ринку металу значно знизилися. Причиною став високийрівень запасів у споживачів, що призвело до зниження попиту. В першу чергу цевідносилося до конструкційної сталі, де попит обумовлений сезонними чинниками,але і листова продукція подешевшала у ряді регіонів. Проте експортери заготівокзіткнулися з серйознішими проблемами. У Східній Азії ринок металопродукції ще увересні-жовтні 2004 р. опинився заповненим недорогою китайською продукцією, іхоча в другій половині листопаду металургійні компанії з КНР практичноприпинили експортні операції, проте негативний вплив вони вже зробили. Уостанні місяці 2004 р. споживачі українського металопродукту, накопичившизапаси, припинили закупівельні операції, небезпідставно розраховувавши, щонадалі ціни будуть ще нижчими. Разом з тим, 2004 р. став сприятливим для українськоїметалургії, оскільки практично вся продукція була затребувана як навнутрішньому, так і на зовнішніх ринках [10].

Вцілому, можна сказати, що ринок в 2004 – 2007 рр. був стабільним, і прогнози на2008 рік були досить позитивними, передбачалося, що потреба в металі будезростати, але глобальна фінансова криза внесла до цих прогнозів власні невтішнідля української металургії корективи.

Насьогоднішній день вважаємо, що ситуація починає стабілізуватися, а ринок металлопродукціїпоступово почне виходити з кризового стану.

Щодопроблемних питань, то окреслимо основні з них в до кризовому періоді. Розширенняукраїнського експорту на світових ринках супроводжувалося посиленнямекономічних обмежень щодо нього в різних країнах. Використовувалися усе більшвитончені форми протекціонізму, спрямовані на дискримінацію українськихекспортерів, — були задіяні різні технічні, екологічні, санітарні й іншістандарти, що ускладнювали процедуру сертифікації продукції, вимоги до форм іметодів розслідувань для зниження конкурентоздатності української продукції.

Напочаток 2007 року проти наших виробників у різних країнах світу діяли 53антидемпінгові, компенсаційні і спеціальні міри. При цьому Україна посідала11-е місце серед перших 15 країн, щодо експорту яких була порушена найбільшакількість антидемпінгових розслідувань. З них у 13 випадках рівень мит,введених на українську продукцію, не дозволяв здійснювати експорт у країни, щопроводили антидемпінгові розслідування проти української продукції. Уведеннятаких високих мит, насамперед США, Євросоюзом і Росією, не завжди булиекономічно обґрунтованим і в багатьох випадках спрямовані на витисненняукраїнської продукції з ринків.

Введенняу відношенні української продукції захисних мір змусило наших експортерівшукати нові ринки. У результаті, якщо в 1992 році ми поставляли продукцію в 40країн світу, то сьогодні географія нашого експорту розширилася до 180 країн. І,незважаючи на жорсткість конкуренції на світових ринках, обсяг українськогоекспорту з кожним роком збільшувався [16].

Диверсифікованістьзовнішніх ринків — позитивний фактор, але, на жаль, нам не вдається вдостатньому ступені закріпитися на самих платоспроможних — ринках США і Європи.Причина тут часто криється в невідповідності української продукції світовимстандартам, а іноді — у неринкових методах усунення українських виробниківїхніми конкурентами. Ринок сталі і хімічних добрив у США і ЄС проблемні дляукраїнських експортерів насамперед від того що ці країни не визнають Україну вході антидемпінгових розслідувань країною з ринковою економікою.

Унашій країні проблема демпінгу і, відповідно, антидемпінгу загострилася в1992-1993 роках у силу деяких об'єктивних факторів:

— розпад СРСР і наступна переорієнтація торговельних потоків України на ЄС і іншірозвиті країни,

— вихід на світовий ринок ще недосвідчених вітчизняних виробників,

— величезний розрив між внутрішніми українськими і світовими цінами тощо.

Починаючиз 1991 року зафіксовано близько 100 антидемпінгових розслідувань протиукраїнських виробників.

Першийнегативний ефект від „антидемпінгової війни” відчули на собі українськіметалурги та хіміки наприкінці 1997-1999 р., коли Європейська комісія іміністерство торгівлі США почали збуджувати численні антидемпінговірозслідування проти вітчизняних виробників.

Особливаактивність іноземних підприємців по захисту своїх інтересів за допомогоюініціювання антидемпінгових процедур відзначався в 1999-2002 роках, колипроводилося 15-25 розслідувань у рік. [19]

Наприкінці2000 р антидемпінгові розслідування у відношенні українського металоекспортупроводилися в 12 країнах світу, включаючи Мексику і Філіппіни. У 2001 роціантидемпінгові розслідування проти українських виробників вели влади Єгипту,Аргентини, Венесуели, Індії. А Канада установила антидемпінгове мито нагарячекатаний рулонний прокат з України в 169%. Починаючи з 2000р., Європаретельно захищала свій внутрішній ринок від українських труб. У рамкахрозслідування на імпорт безшовних труб ЄС була введена квота в розмірі 38,5%від митної вартості. Географія й асортимент товарів, що попадають підантидемпінгові розслідування, розширюються разом з українським експортом. Так,у 2001 р. у 12 країнах світу проводилися антидемпінгові і спеціальнірозслідування по 14групам українських товарі, а у 19 країнах по 30 товарнихпозиціях.

З2003 року ця тенденція пішла на спад, однак, на жаль, як основну причинупозитивних змін не можна назвати досвідченість вітчизняних виробників.Подібного роду спад насамперед необхідно пов'язувати з тим, що на світовомуринку підвищився попит на металопродукцію. Очевидно, що збиток від застосуваннядемпінгу визначити складно, якщо попит перевищує пропозицію. Як результат, насьогодні ведеться тільки 9 антидемпінгових розслідувань проти вітчизнянихвиробників, причому, слід помітити, що позитивний підсумок цих розслідувань дляукраїнських виробників проблематичний.

Вітчизнянікомпанії рідко відстоюють свої інтереси на закордонних ринках, томуантидемпінгові розслідування проти українських підприємств є справою простою, акрім того, недорогою для тих країн, які порушують проти України антидемпінговірозслідування. З іншого боку, причина «невдач» — невизнання світовимспівтовариством України як країни з ринковою економікою. Це спричиняє ряднегативних моментів. Так, при визначенні нормальної ціни товару компетентніоргани країни-імпортера використовують не ціни продажу цих товарів в Україні, атак називану «сурогатну ціну». Очевидно, що при цьому не враховують об'єктивнихрозходжень між цінами на сировину й енергоносії, витратами на оплату робочоїсили й інших видаткових статей виробництва в Україні й обраній «сурогатній»країні. Вищевказані інстанції пояснюють таку явну дискримінацію тим, що вУкраїні всі ціни встановлює державу, а не приватні підприємства, як цевідбувається в країнах з ринковою економікою. Як бачимо, український виробникзаздалегідь виявляється в невигідному положенні.

Незважаючина те що в демпінгу, як правило, обвинувачується тільки один українськийвиробник, рішення про введення антидемпінгового мита приймається проти усіхвиробників подібної продукції. І абсолютно не важливо, чи існує різниця в цінахміж виробниками при експорті, чи захищали вони свої інтереси під часрозслідування. Результат — один для всіх! Компетентні органи країн,відповідальні за проведення антидемпінгових процедур, пояснюють ситуацію тим,що застосування єдиної ставки мита необхідно для того, щоб попередитивідхилення від сплати цього мита, тобто за допомогою переорієнтації експортучерез експортера, до якого застосовується найменша ставка антидемпінговогомита.

Крімтого, у якості однієї з причин можна виділити і те, що у випадку проведенняантидемпінгових розслідувань або безпосереднього вживання антидемпінговихзаходів проти українських виробників, останні, вважаючи, що ці міринеправомірні, не мають можливості звернутися до третьої сторони дляоб'єктивного дозволу суперечки. Країна-імпортер вводить захисні міри, аукраїнським виробникам нічого не залишається, як переорієнтувати товарніпотоки, якщо це, звичайно, можливо. На відміну від українських підприємстввиробники країн — учасниць ГАТТ/ВТО мають додаткову можливість захищати своїінтереси: у рамках системи передбачений так називаний «механізм арбітражу»,тобто в структурі є організація, у яку можуть звернутися суб'єкти конкретнихантидемпінгових процедур для рішення суперечки щодо справедливості застосуванняантидемпінгових мір.

Такимчином, виробник, обвинувачений у неправомірному демпінгу, може подати апеляцію.Українські підприємці позбавлені цього права [16].

1.4Розробка стратегії завоювання зовнішнього ринку для ВАТ «Дніпропетровськийметалургійний завод ім. Петровського»

ВАТ«Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» – найдавнішеметалургійне підприємство Дніпропетровського регіону випускає таку унікальнупродукцію, що не має аналогів у вітчизняній і зарубіжній практиці, як періодичнийпрокат для автомобільної промисловості, а як відомо, Німеччина славиться своєюавтомобільною промисловістю. А автомобільна промисловість неможлива безсировини та матеріалів, які надає чорна металургія, однак останнім часом врозвитку чорної металургії Німеччини існують деякі проблема, головна з яких — це часті конфлікти між власниками металургійних підприємств та профспілкою, яківсе частіше закінчуються страйками, що призводить до зривів поставок необхідноїсировини та матеріалів.

Наступнийфактор, який вказує на користь співпраці між зазначеним українськимметалургійним заводом та автомобільними підприємствами Німеччини – це той факт,що продукція українських виробників визначається високою якістю,відповідальністю всіма ГОСТам та міжнародним стандартам, але при цьому ціна нанеї набагато нижча, ніж ціни на подібну продукцію німецьких виробників. Недивлячись на це створюється погроза ще подорожчання продукції німецькихвиробників чорної металургії, так як основною вимогою профспілки є підвищеннязаробітної плати робітникам цих підприємств, а це в свою чергу призведе до щебільшого підвищення цін.

Щостосується ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського», то співпраця їх з автомобілебудівними підприємствамиНімеччини – це новий ринок збуту продукції підприємства, це новий закордоннийпартнер, а отже нове джерело отримання прибутку і розвиток підприємства.

Реалізаціяугод здійснюється в декілька етапів, на яких вирішуються певні завдання тавиконуються відповідні формальності, пов’язані з оформленням та обробкоюдокументації, необхідної для забезпечення виконання угод.

Планпроведення експортної операції буде складатися з наступних етапів:

· Маркетингові дослідженняринку;

· Вибір форм та методів роботина зовнішньому ринку;

· Розробка організаційних такомерційних заходів;

· Проведення ринковоїкампанії.

Слідпомітити, що товар, який наше підприємство збирається експортувати до Німеччинивідповідає всім міжнародним стандартам, про що засвідчує міжнародний сертифікатякості, а також цей товар не приймає участі в жодному з антидемпінговихрозслідувань.

Будевикористовуватися така форма роботи на ринку Німеччини, як прямий експорт, якийпередбачає підписання контрактів з самими споживачами нашої продукції, тобто зпідприємствами автомобілебудування Німеччини.

Щостосується митного режиму, то він зараз сприятливий: проти продукції, з якоюнаше підприємство виходить на ринок Німеччини не застосовується жоднихпротекціоністських заходів, як явних так і прихованих. Після отримання в грудні1996 року заводом міжнародного сертифікат якості на прокат стану«550»-2, продукція ВАТ «Дніпропетровський металургійний заводім. Петровського» відповідає всім вимогам.

Щостосується транспортування, то тут теж ситуація складається сприятлива, так як,як наше підприємство має власні залізними колії, так і підприємства покупцімають власні залізними колії, що дозволяє нашому підприємству здійснюватидоставку продукції до складу покупця напряму.

Щостосується умов платежу, то більшість покупців згодні надавати 100% передплатуза майбутні поставки. Ця їх згода на таку форму розрахунків пояснюється тіснійспівпраці України та Німеччини на державному рівні, а також ще тим, щоНімеччина на державному рівні забезпечує підприємствам, які є партнерамиукраїнських підприємств страхування від зовнішньоекономічного ризику, тобторизик німецьких покупців при здійсненні передплати дуже низький.

Длязнаходження майбутніх партнерів та налагодження з ними тісних економічнихвідносин підприємство планує за допомогою наступних організаційних заходів:

— участь представників заводу у великій кількості «днів України» в Німеччині та«днів Німеччини», які достатньо часто проходять в останній час в обох країнах,під час проведення яких відбуваються зустрічі бізнесових кіл обох країн з ціллюрозвитку економічного співробітництва;

— приймати активну участь у виставках та конференціях, які присвяченімашинобудуванню та металургії;

— використовуючи всесвітню мережу Інтернет для налагодження зв’язків з майбутнімипартнерами за допомогою відправлення ним прямих ініціативних пропозиційстосовно обраної продукції ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського»;

— ініціювати самим проведення переговорів та підписання контрактів;

— встановлення договірних відносин стосовно розробці та освоєння ВАТ«Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» новихконкурентоспроможних виробів, які необхідні німецьким партнерам підприємства тапоставки їх на експорт.

Длядосягнення поставленої цілі, по перше підприємству необхідно розробити тавідкрити англомовний офіційний сайт ВАТ «Дніпропетровський металургійнийзавод ім. Петровського», який би пропонував майбутнім партнерам інформаціюстосовно самого підприємства, його продукції, аналізу її якості тапідтвердження його необхідними міжнародними сертифікатами та іншимидокументами, а також мав би перелік всіх можливих контактів з підприємством(всі необхідні телефони, електронну і пряму адресу підприємства). Такожпідприємству необхідно розробити рекламну друковану продукцію, яку можна булоби використовувати підприємству під час його участі у виставках таконференціях, а також надсилати поштою. Також необхідно розробити та виготовитифірмові сувеніри та пам’ятні подарунки, які необхідно вручати під час участі увиставках, конференціях, а також під час проведення переговорів та підписаннядоговорів.

Головноюціллю цих заходів – звернути на себе увагу майбутніх німецьких партерів,зацікавити їх та заохотити імпортерів встановити зв’язки саме з нашимпідприємством, а не з нашими конкурентами.

Підчас проведення зовнішньоекономічної операції підприємство здійснювало наступнівитрати:

· витрати на прийняття участів конференціях та виставках – 37 тис. євро;

· витрати на виробництвонеобхідної кількості продукції 800 тис. євро;

· митне оформлення товарів:митна вартість товару 1200 тис. євро, митна вартість = 2,4 тис. євро

Всьоговитрати складуть 839,4 тис. євро.

Длярозрахунку економічної ефективності скористаємося наступною формулою [14]:

/>,

деЕв – ефективність виробництва;

Рв –результат виробництва;

Зв –матеріально-грошові витрати.

Поодинокимпоказником, який характеризує ефективність зовнішньоекономічної діяльності,може бути показник рентабельності, що розраховується за формулою [14]:

/>

Де Р– рентабельність зовнішньоекономічної операції;

П –прибуток від здійснення зовнішньоекономічної операції, зменшений на сумуподатку на прибуток, грош. од.

П =(1200-839,4) – ((1200-839,4)*0,25)= 360,6 – 90,15 = 270,45 євро.

В –загальні витрати на проведення зовнішньоекономічної операції, грош. один.

Тобтоприбутковість даної зовнішньоекономічної операції дорівнює 32% — це достатньовисокий показник.

Такожслід зазначити, що внутрішні ціни на дану продукцію набагато нижчі ніж назовнішньому ринку, тому відповідно прибуток від здійснення зовнішньоекономічноїоперації буде більшим ніж на внутрішньому ринку, однак тут ще можна виділититакий позитивний фактор, який заклечається в тому, що ще досі деякі українськихпідприємства із-за нестачі грошових коштів надають перевагу бартернимрозрахункам, а зовнішньоекономічна операція надає підприємству «живі» гроші,які воно зможе направити на розвиток виробництва.

Розділ2. Теоретичні засади управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств

2.1 Суть, види і принципи зовнішньоекономічноїдіяльності підприємств в Україні

Зовнішньоекономічнадіяльність підприємства (ЗЕД) – одна із сфер його господарської діяльності,пов'язана із виходом на зовнішні ринки та функціонуванням на них, створеннямспільних підприємств, здійсненням валютно-фінансових та кредитних операцій [1].

Господарськимкодексом України зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) визначена як господарськадіяльність, яка в процесі здійснення потребує перетинання митного кордонуУкраїни майном суб'єктів господарювання та (або) робочою силою [8].

Підприємствоє основною ланкою зовнішньоекономічної діяльності, його вихід на міжнароднийринок приводить в цілому до позитивних моментів як для самого підприємства, такі для економіки держави в цілому.

По-перше,зовнішньоекономічна діяльність є суттєвим чинником додаткового стимулюваннястабілізаційних процесів у національній економіці, кризові явища у ній значноюмірою можуть бути подолані завдяки використанню ефективних зовнішньоекономічнихзв'язків.

По-друге,підприємства можуть гучно реагувати на зміни зовнішньоекономічних чинників,оптимально мобілізувати певні виробничі ресурси з метою раціональноговикористання переваг зовнішньоекономічних зв'язків;

По-третє,в рамках міжнародного економічного співробітництва партнери з інших державсуттєво впливають на розвиток вітчизняного підприємства, підвищення йоготехнічного і технологічного рівнів;

По-четверте,підприємство, замкнуте лише на внутрішньому господарському комплексі,позбавлене здорової зовнішньої конкуренції, розвивається не надто ефективно [20].

Зовнішньоекономічнадіяльність підприємства має настільки важливе значення в національнійекономіці, що вона є предметом пильної уваги з боку держави та елементомформування її економічної політики. Так, у Господарському кодексі України (ст.10) визначено, що зовнішньоекономічна політика є одним з основних напрямівекономічної політики держави і спрямована на регулювання державних відносинпідприємницьких суб'єктів з іноземними суб'єктами господарювання та захистнаціонального ринку і вітчизняного товаровиробника [8].

/>Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»[1] до такого виду діяльності належать:

· експорт та імпорт товарів,капіталів та робочої сили;

· надання послуг іноземнимсуб'єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих,транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових,експортних, посередницьких, агентських, консигнаційних, управлінських та ін.;

· наукова, науково-технічна,науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктамигосподарської діяльності;

· міжнародні фінансовіоперації та операції з цінними паперами;

· кредитні та розрахунковіоперації між суб'єктами зовнішньо економічної діяльності та іноземнимисуб'єктами господарської діяльності;

· створення банківських, кредитнихта страхових установ на території України та за її межами;

· спільна підприємницькадіяльність, що охоплює створення спільних підприємств різних видів і форм,проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як натериторії України, так і за її межами;

· підприємницька діяльність,пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та іншихнематеріальних об'єктів власності;

· організація та здійсненнядіяльності, пов'язаної з проведенням виставок, аукціонів, торгів, конференцій,симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються накомерційній основі, з участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

· організація та здійсненняоптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземнувалюту;

· орендні, у тому числілізингові операції;

· операції з придбання,продажу та обміну валюти на валютних аукціонах і біржах та на міжбанківськомувалютному ринку;

· інші видизовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законами України.

Суб'єктамизовнішньоекономічної діяльності є:

· юридичні особи, якіздійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому закономпорядку (державні, комунальні та інші підприємства);

· громадяни України, іноземціта особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність тазареєстровані відповідно до закону як підприємці;

· підрозділи (структурніодиниці) іноземних суб'єктів господарювання, які не є юридичними особами зазаконодавством України і зареєстровані у визначеному законом порядку;

· зовнішньоекономічніорганізації, які мають статус юридичної особи, утверджені в Україні відповіднодо закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Державагарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічнадіяльність підприємства поділяється на види, що зображені на рисунку 1.1.

/>

Рисунок1.1 – Види ЗЕД підприємства [1]

Підприємницькіструктури, які проводять господарську діяльність на території України, приздійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами [1]:

1.Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічноїдіяльності, що полягає:

— увиключному праві народу України самостійно та незалежно здійснюватизовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, щодіють на території України;

—обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України вгалузі міжнародних економічних відносин.

2.Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає:

— управі суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати узовнішньоекономічні зв’язки;

—праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-якихформах, які прямо не заборонені чинними законами України;

—обов’язку дотримуватися при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку,встановленого законами України;

—виключному праві власності суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності навсі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

3.Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає:

— урівності перед законом усіх суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності,незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненнізовнішньоекономічної діяльності;

—забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатомяких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічноїдіяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формамивласності, місцем розташування та іншими ознаками;

—неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крімвипадків, передбачених законом.

4.Принципом верховенства закону, що полягає:

— урегулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

—забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів,що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльностіумови, менш сприятливі, ніж ті, які визначені законами України.

5.Принципом захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, якийполягає у тому, що Україна як держава:

—забезпечує рівний захист інтересів усіх суб’єктів зовнішньоекономічноїдіяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її територіїзгідно з законами України;

—здійснює рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності Україниза межами України згідно з нормами міжнародного права;

—здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за їїмежами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнароднихдоговорів та норм міжнародного права.

6.Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні тавивезенні товарів.

2.2Порівняльна характеристика основних способів виходу на зовнішні ринки

2.2.1Експорт, як найпростіший спосіб виходу на зовнішній ринок

Заінтенсивністю і обсягами розрізняють нерегулярний і регулярний експорт.Нерегулярний експорт — це пасивний рівень зовнішньо-економічних відносин, колипідприємство час від часу експортує свої надлишки і продає товари місцевимоптовикам, що представляють закордонних покупців. Про регулярний експорт можнаговорити тоді, коли підприємство має за мету розширити своїзовнішньоторговельні операції на конкретному ринку.

Застосовуючистратегію експорту, підприємство виготовляє свої товари у власній країні,пропонуючи їх на експорт у модифікованому або в немодифікованому вигляді.Переваги цього способу [11]:

—потребує мінімальних змін у товарному асортименті

підприємства,його структурі;

—потребує мінімальних інвестиційних витрат та поточних грошових зобов'язань;

—забезпечує мінімальний ризик при вході на ринок та легкість виходу.

Експортбуває двох різновидів: непрямий та прямий.

Занепрямого експорту підприємство користується послугами посередників, а запрямого проводить експортні операції самостійно. Підприємства, що тількипочинають свою експортну діяльність, частіше використовують непрямий експорт.Вони віддають перевагу цьому варіанту з двох причин. По-перше, такий експортпотребує меншого обсягу капіталовкладень, оскільки підприємству не доводитьсястворювати за кордоном власний торговий апарат або налагоджувати мережуконтактів. По-друге, за непрямого експорту підприємство менше ризикує. Оптовоюреалізацією товару займаються посередники, які застосовують у цій діяльностісвої специфічні професійні знання, уміння і послуги, і тому продавець, як правило,робить менше помилок.

Використанняпосередників при експорті має не тільки переваги, а й недоліки:

—ізольованість виробника від ринку, відсутність інформації про реакцію споживачана товар;

—залежність експортера від посередника;

—недостатня увага посередника до роботи з товаром експортера;

—відсутність у посередника в силу різних причин прагнення просувати товарекспортера на всі доступні сегменти цільового ринку.

Непрямийекспорт, або делегування повноважень без інвестування, має різноманітні форми.

1.Передача повноважень з експорту передбачає використання системи збуту, щознаходиться в одній або декількох країнах і належить іншому підприємству. Такусистему збуту експортер використовує тоді, коли його потенціал слабкий, щобдіяти самостійно на зовнішньому ринку.

2.Експортна франшиза — такий спосіб організації справи, за якого франчайзі купуєу відомої компанії право на продаж її товарів під її товарним знаком.

3.Комерційні посередники активно беруть участь в експортних операціях. їхрозрізняють за двома ознаками: винагороді (торгова націнка або комісійні) істалості зв'язків з експортером. Основні види посередників, що працюють у сферіміжнародної торгівлі, такі:

—міжнародний маклер шукає і налагоджує контакти, не одержуючи повноважень продавцяі покупця, працює за комісійні (куртаж) з обох сторін угоди;

—агент із закупівлі виконує доручення покупця знайти за кордоном товарвизначеної якості і за визначеною ціною, з конкретним терміном постачання;

—агент з продажу виконує доручення експортера вивчити ринок, продати і поставититовар, виписати рахунок на умовах одержання комісійних у відсотках від ціни.Може бути гарантом покупця за додаткову плату; комісійний агент представляєекспортера — постачальника товару за кордоном, працює на основі контракту;агент з міжнародної торгівлі купує і продає від свого власного імені;

—концесіонер — посередник міжнародної торгівлі, у якого тісний зв'язок зекспортером, працює на умовах контракту і виконує три основні функції: торгову,технічну, фінансову;

—імпортер-дистриб'ютор укладає контракт з експортером, інколи працює на умовахвиключності. Основа взаємовідносин із експортером — традиція. Сам виписуєрахунки й інформує про покупців.

Прямийекспорт передбачає прямий продаж через власний торговий персонал. Вінзастосовується у випадку, коли легко визначити споживачів або вони самізнаходять продавця. Організація прямого експорту може здійснюватися задопомогою:

—експортного відділу, що вирішує всі питання з просування товару на зовнішнійринок;

—торгового представника, який відряджений за кордон і працює тільки на своєпідприємство. Він добре знає товар і просуває його на ринок;

—представництва — команди, яка постійно працює за кордоном, головним завданнямякої є стимулювання збуту, укладання угод, контроль за їх виконанням [21].

2.2.2Спільна підприємницька діяльність

Цястратегія виходу підприємства на зовнішній ринок ґрунтується на поєднанні йогозусиль із ресурсами комерційних підприємств країни-партнера з метою створеннявиробничих і маркетингових потужностей. На відміну від експорту при спільнійпідприємницькій діяльності (СПД) формується партнерство, у результаті якого зарубежем створюються певні потужності. Законодавство ряду країн передбачає, щоприсутність на їхньому ринку іноземної компанії можлива лише при укладанніконтракту з місцевими фірмами про виробництво товарів у цих країнах. Навітьпромислово розвинені країни іноді чинять тиск на експортерів, щоб вонистворювали спільні виробництва за рубежем. Виділяють чотири види СПД:

1)ліцензування;

2)виробництво за контрактом;

3)управління за контрактом;

4)підприємства спільного володіння.

Ліцензуванняє одним із найпростіших шляхів виходу на зовнішній ринок. Ліцензіар укладає назакордонному ринку угоду з ліцензіатом, передаючи права на використаннявиробничого процесу, товарного знаку, патенту, торгового секрету в обмін нагонорар або ліцензійний платіж. Ліцензіар одержує вихід на ринок з мінімальнимризиком, а ліцензіату не доводиться починати з нуля, тому що він відразунабуває виробничого досвіду, добре відомий товар або ім'я. Використанняліцензування при СПД має економічні, стратегічні і політичні мотиви. Економічнімотиви полягають у тому, що ліцензіар знижує ризик створення виробництва зарубежем з огляду на невеликий обсяг продажу, небезпеку удосконалення товаруконкурентом, обмеженість ресурсів тощо. Великі підприємства з диверсифікованимвиробництвом, переглядаючи асортимент, зосереджують зусилля на сильних сторонахсвоєї діяльності, що дають високий прибуток. Продаючи ліцензії, вонивідмовляються від продукції і технології, що не становлять інтерес сьогодні. Уцьому полягає стратегічний мотив ліцензійної угоди. Політичні і правові мотивилежать в основі ліцензійної угоди тоді, коли є обмеження на придбанняіноземцями власності в країні-реципієнті або відсутній захист іноземноївласності. Для зазначеного способу є характерним:

—наявність патентно-ліцензійного продукту або ноу-хау;

—використання для проникнення на новий ринок;

—обмежені інвестиційні витрати та поточні зобов'язання.

Однакліцензування має й недоліки — підприємство має менший контроль над ліцензіатом,ніж над своєю філією. До того ж, у випадку великого успіху ліцензіата, прибуткипідуть саме йому, а не ліцензіару. У результаті, виходячи на зовнішній риноктаким способом, підприємство може саме створити собі конкурента. Передаючиправа на об'єкт ліцензійної угоди, підприємство втрачає контроль над своїмиактивами. Тому в ліцензійному контракті необхідно передбачити такі моменти:

—умови його припинення, якщо сторони не виконують своїх зобов'язань;

—методи перевірки якості товару, послуг;

—зобов'язання щодо витрат на створення системи збуту;

—географічні межі застосування активів;

—умови використання новаторських технологій, заснованих на знаннях, переданих заліцензійною угодою;

—конфіденційність інформації, що міститься в ліцензійній угоді.

Іншимрізновидом стратегії СПД є виробництво за контрактом, тобто укладання контрактуз місцевими виробниками на випуск товару. Причини, що зумовлюють використаннятакого способу:

—дефіцит власних потужностей;

—наявність перешкод для експорту у відповідну країну;

—високі транспортні витрати;

—економія на факторах виробництва.

Загальнасхема виробництва за контрактом на практиці має різні модифікації. Значногопоширення набуло виробництво комплектуючих. До різновидів виробництва законтрактом відносять переробку давальницької сировини — толінгові операції.Технологічна схема їх виконання полягає у постачанні вітчизняних матеріалів,напівфабрикатів і компонентів за кордон, де вони обробляються, монтуються, апотім реімпортуются як готова продукція.

Цейспосіб виходу на зовнішній ринок також має недоліки. Застосовуючи його,підприємство менше контролює процес виробництва, що може мати наслідком втратучастини потенційних прибутків. Однак підрядне виробництво дає підприємствуможливість розгорнути свою діяльність на зовнішньому ринку швидше, зі меншимризиком і з перспективою вступу в партнерство з місцевим виробником або купівлійого підприємства.

Щеодним способом виходу на зовнішній ринок, що відносять до стратегії СПД, єуправління за контрактом. За такого способу підприємство надає закордонномупартнеру «ноу-хау» у сфері управління, а той забезпечує необхіднийкапітал. Інакше кажучи, підприємство експортує не товар, а скоріше управлінськіпослуги. Частіше за все це відбувається у формі консультацій для іноземнихкомпаній. Такий спосіб використовувало підприємство «Хілтон»,організовуючи роботу готелів у різних країнах світу. З поглядукраїни-реципієнта контракт на управління усуває потребу в прямих інвестиціях якзасобі, обов'язковому для одержання управлінської допомоги. Підприємству, щонадає такі послуги, контракти допомагають уникнути ризику втратити капітал,коли прибуток від інвестицій не високий, а капітальні витрати непомірно великі.

Управлінняза контрактом широко застосовується у країнах, що розвиваються, які маютькапітал і виконавчий персонал, але не мають «ноу-хау» ікваліфікованих працівників. Пропозиції щодо кооперації за участю закордонногокапіталу в цих країнах нерідко відхиляються через острах допустити іноземнезасилля. Угода ж на здійснення комплексу робіт в галузі менеджменту обмежена вчасі, і в остаточному підсумку закордонні фахівці будуть замінені місцевими.

Цейспосіб виходу на зовнішній ринок характеризується мінімальним ризиком іодержанням прибутку із самого початку діяльності. Недолік його полягає в тому,що для виходу на зовнішній ринок підприємству необхідно мати достатній штаткваліфікованих управлінців, котрих можна використовувати з більшою вигодою длясебе. До цього способу також недоцільно вдаватись у тому випадку, колисамостійне здійснення всього бізнесу принесе підприємству, що виходить назовнішній ринок, набагато більші прибутки. Крім того, управління за контрактомна якийсь час позбавляє підприємство можливості розгорнути власний бізнес у ційзакордонній країні.

Щеодним способом проникнення на зовнішній ринок є створення підприємстваспільного володіння. Таке підприємство є результатом об'єднання зусильзакордонних і місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційногопідприємства, яким вони володіють і управляють спільно. Існують різні шляхизаснування такого підприємства, наприклад закордонний інвестор може купитичастку в місцевому підприємстві, або місцеве підприємство може купити собічастку у вже існуючому місцевому підприємстві закордонної компанії, або обидвісторони можуть спільними зусиллями створити нове підприємство. Основні рисицього способу:

—він є обов'язковим при виході на окремі ринки;

—потребує інвестиційних витрат;

—супроводжується політичними ризиками;

—має високу ймовірність конфліктів з партнерами;

—передбачає складну процедуру виходу з ринку.

Підприємствоспільного володіння може виявитися необхідним або бажаним з економічних абополітичних міркувань. Зокрема, виходячи на зовнішній ринок, підприємство маєдефіцит фінансових, матеріальних або управлінських ресурсів для здійсненняпроекту самотужки. Інша можлива причина — іноземний уряд тільки в такий спосібдопускає на ринок своєї країни товари іноземних виробників.

Цейспосіб, як і інші, не позбавлений недоліків. Партнери, що походять з різнихкраїн, можуть розійтися в думках з питань, пов'язаних із капіталовкладеннями,маркетингом та іншими аспектами діяльності. Наприклад, багато американськихфірм, вивозячи капітал у ті або інші країни, прагнуть використовувати заробленікошти для повторного інвестування на розширення виробництва, а місцевіпідприємства цих країн нерідко надають перевагу вилученню цих надходжень зобороту. Американські підприємства велику роль відводять маркетингу, а місцевіінвестори найчастіше покладаються винятково на організацію збуту. Крім того,створення підприємств спільного володіння може ускладнити для транснаціональноїкомпанії втілення в життя конкретних заходів у сфері виробництва і маркетингу усвітовому масштабі [2].

2.2.3Стратегія прямого інвестування

Великакількість підприємств, що ведуть зовнішню торгівлю, з часом засновують закордоном власні виробничі філії для виготовлення товарів, споживаних наіноземному ринку. Цей спосіб виходу на зовнішній ринок передбачає інвестуваннякапіталу в створення за кордоном власних складальних або виробничихпідрозділів, забезпечуючи найбільш повне залучення підприємства до ЗЕД. У мірунакопичення компанією досвіду експортної роботи і за досить великого обсягутакого зовнішнього ринку виробничі підприємства за кордоном дозволяютьочікувати на значні вигоди.

Основніриси цього способу:

—максимальні інвестиційні витрати та поточні грошові зобов'язання;

—максимальна відповідальність за результати діяльності;

—максимальний контроль за діяльністю;

—складна процедура виходу з ринку.

Створеннязакордонної виробничої філії є формою прямих інвестицій в економіку іноземноїдержави. Фірма може керуватися такими мотивами:

—вертикальна інтеграція, коли необхідний контроль над різними етапамипроходження товару від стадії сировини до його розподілу. Товари і маркетингдосить складні і вимагають об'єднання ресурсів декількох країн;

—міждержавна раціоналізація виробництва, коли є істотні розходження у вартостіробочої сили, капіталу, сировини. Виготовлення комплектуючих частин україні-експортері, а складання здійснюється в іншій країні, де дешевша робочасила;

—теорія життєвого циклу товару, коли він перебуває на різних стадіях життєвогоциклу у різних країнах;

—державне стимулювання інвестицій, коли надаються певні пільги для іноземнихінвесторів, що і мотивує їх до відкриття своїх філій або самостійнихпідприємств;

—політичні мотиви, коли інвестиції в економіку певної країни пов'язані з їїполітичними рішеннями щодо інших країн.

Одназ переваг такої стратегії полягає в тому, що підприємство може заощадити коштиза рахунок більш дешевшої робочої сили або сировини, за рахунок пільг, наданихіноземними урядами закордонним інвесторам, за рахунок скорочення транспортнихвитрат тощо. Створюючи робочі місця в країні-партнері, підприємство забезпечуєсобі тим самим сприятливіший клімат у цій країні. Застосовуючи стратегіюпрямого інвестування, підприємство налагоджує глибші відносини з державнимиорганами, клієнтами, постачальниками і дистриб'юторами країни, на ринок якоївоно виходить. Це дає можливість краще пристосовувати свої товари до місцевогомаркетингового середовища.

І,нарешті, важлива характеристика прямого інвестування полягає в тому, щоздійснюючи його, підприємство зберігає повний контроль над своїмикапіталовкладеннями і, отже, може розробляти такі установки у сфері виробництваі маркетингу, які будуть відповідати її довгостроковим завданням у міжнародномумасштабі.

Однакце і найбільш ризикована форма організації ЗЕД — всі ризики інвестуванняпідприємство бере на себе. Адже має місце певний контроль з боку урядуіноземної держави, особливо в питаннях вивезення прибутку, орендної плати тощо.Потенційно можливі націоналізація інвестиції, військові перевороти, жорсткіурядові обмеження тощо [18].

2.3 Стратегіяреалізації зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Стратегіязовнішньоекономічної діяльності передбачає обґрунтування довгострокових цілейфірми у спектрі її зовнішньоекономічних інтересів [23].

Вихідпідприємства на зовнішній ринок, де панує жорстка міжнародна конкуренція,можливий лише за умови використання сучасних методів управління, насампередмаркетингу. У класичному розумінні маркетинг — це підприємницька діяльність,пов’язана із просуванням товарів і послуг від виробника до споживача. Сучасніспеціалісти у сфері економіки розглядають його більш широко — як філософіюбізнесу, що визначає стратегію і тактику підприємства в умовах конкуренції.

Міжнароднийринок є надзвичайно складним утворенням. Він характеризується значноюмісткістю, що створює значні перспективи для підприємств, але одночасно висуваєі додаткові вимоги до маркетингу. Підприємство має забезпечити відповідністьякості товару, упаковки, дизайну, реклами міжнародним стандартам, а виробничогокомплексу — сучасному науково-технічному рівню. Персонал повинен вмітиналагоджувати тісні зв’язки із закордонними представниками та організовувати нависокому професійному рівні міжнародні торги, виставки, ярмарки, конференціїтощо. Експортно-імпортна політика підприємства потребує специфічного підходу допідтримання конкурентоспроможності як з кількісних, так і з якісних параметрів,більш старанного дотримання принципів і методів маркетингу.

Маркетинговезабезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства включає [13]:

—дослідження основних характеристик зовнішніх ринків, їх динаміки, тенденційрозвитку та пріоритетів;

—визначення основних суб’єктів, що діють на цих ринках, особливостей їхповедінки і мотивації;

—характеристику основних параметрів міжнародного маркетингового середовища;

—розробку стратегії виходу та діяльності на потенційному зарубіжному ринку;

—визначення проблем та специфіки зовнішньоекономічної діяльності на конкретнихзовнішніх ринках.

Основноюметою, з якою підприємства виходять на зовнішні ринки, є максимізація прибуткуза рахунок використання ефекту масштабу. Досягнення цієї мети не вичерпує всіелементи мотиваційного механізму, який складається із конкретних збуджувальнихмотивів. Наведемо деякі з них [20]:

1.Обмеженість та відносно низькі можливості розширення внутрішнього ринку.

2.Рівень розвитку внутрішнього ринку, за якого вигідно розміщувати капітали закордоном: насичення ринку товарами; посилення тиску конкурентів; зростаннязалежності від посередницької торгівлі; зростання зборів, що пов´язані іззахистом довкілля; труднощі у дотриманні соціального законодавства.

3.Подолання залежності від внутрішнього ринку, сезонних коливань попиту тарозсіювання ризиків шляхом завоювання закордонних ринків.

4.Скорочення витрат виробництва за рахунок кращого використання виробничихпотужностей, зменшення податкових платежів, у тому числі шляхом виробництвапродукції за кордоном.

5.Продовження життєвого циклу товару.

6.Використання державних програм сприяння, які діють у своїй країні чи закордоном.

7.Підвищення ефективності збутової діяльності шляхом посилення ринкових позиційна основі створення відділень, філій, дочірніх підприємств, розширення мережісервісних пунктів тощо.

8.Компенсація коливань валютного курсу шляхом організації паралельноговиробництва і збуту у відповідних країнах.

9.Подолання тарифних та нетарифних бар’єрів шляхом організації закордонноговиробництва.

10.Підвищення престижу підприємства на національному ринку як суб’єкта міжнароднихекономічних відносин.

Водночасне слід залишати поза увагою й інші фактори, які ставлять під сумнівдоцільність виходу підприємства на зовнішній ринок. Ось деякі з них [14]:

1.Рівень прибутку від ЗЕД може виявитись насправді значно нижчим, ніж планувалось,через нестабільність економічної або політичної ситуації за кордоном.

2.Модифікація товару для відповідності його вимогам закордонного ринку можевиявитись надто витратною.

3.Проникнення і закріплення на закордонному ринку буде вимагати значних коштів.

4.Застосування урядом країни-імпортера нетарифних бар’єрів на шляхуекспортованого товару поставить під загрозу бізнес на цьому ринку.

Вихідпідприємства на зовнішні ринки зазвичай є тривалим еволюційним процесом. Досвідпоказує, що систематичне, поступове набуття досвіду в зовнішньоекономічнійдіяльності — найкращий, а в багатьох випадках і єдиний шлях до стабільногоуспіху. Для отримання доступу на закордонні ринки підприємство повинне пройтидекілька етапів, кожен з яких має свої особливості.

1.Етап пробного експорту характеризується односторонніми спробами підприємствапродати закордонному покупцю стандартну вітчизняну продукцію. Успішні продажіна окремому зарубіжному ринку підприємство намагається повторити і на іншихринках. Як наслідок — багатообіцяючі окремі продажі без повторних замовлень,невеликі доходи при досить значних витратах.

2.Етап екстенсивного експорту. На цьому етапі відбувається охоплення незначноїкількості ринків без їх сегментації. Експортний асортимент представленийтрадиційним для даного підприємства набором товарів.

3.Етап інтенсивного експорту — відбувається обмеження асортименту найбільшвигідною продукцією по кожному ринку з використанням всіх методів активногомаркетингу. Закордонна торговельна мережа експортера отримує значний розвиток,зовнішньоекономічні зв’язки стали більш глибокими й ефективними, але все щезалишаються придатком внутрішньоекономічних відносин.

4.Етап експортного маркетингу — продукція все більш пристосовується до вимогзовнішнього ринку. Підприємство розвиває двосторонні відносини із зовнішнімиринками, збираючи й обробляючи відповідну інформацію. Маркетингові комунікаціїнабувають міжнародних ознак.

5.Етап міжнародного маркетингу — закордонні ринки починають грати домінуючу рольу формуванні маркетингової концепції даного підприємства.

6.Етап глобального маркетингу — підприємство більш не орієнтується на внутрішнійринок, а переймається задоволенням потреб, характерних для споживачів усьогосвіту [2].

Розділ3. Перспективи здійснення зовнішньоекономічних операцій

3.1 Механізм впровадження стратегічного плану здійсненняекспортної операції для ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського»

Механізмвпровадження розробленої стратегії включає розробку та підписання контракту наздійснення експортної операції підприємствам.

Найпершоюстадією у підготовці до укладання зовнішньоекономічного контракту є участьпредставників заводу у таких міжнародних заходах, як зустрічі представниківкрупного, середнього та малого бізнесу під час «днів України» та «днівНімеччини», спеціалізованих виставок та конференцій. Головною ціллю участі вцих заходах – збір інформації та контактів з потенційними партнерамипідприємства.

Наступнимшагом є направлення пропозицій ВАТ «Дніпропетровський металургійний заводім. Петровського» по всім зібраним контактам. Після отримання запитів відтих потенційних партнерів, яких зацікавила пропозиції, у відповідь ним будутьвідправлені оферти, в яких будуть вказані основні умови майбутніх контрактів.

Плануєтьсящо весь процес підготовки до укладання контрактів буде відбуватися ззастосуванням сучасної техніки: телефонів, телетайпів та всесвітньої мережіІнтернет, за допомогою яких будуть майбутнім партнерам надаватися проформиконтракту.

Післятого, як контрагенти прийдуть до взаємоприйнятних умов, робітникамипідприємства буде підготовлено остаточний варіант контракту. Після закінченнявсіх підготовчих стадій буде назначений день коли сторони зустрінуться дляостаточного обговорення майбутнього контракту та підписання його.

Попередніпереговори з приводу підписання контракту будуть проводитися представникамиобох контрагентів, після того, як сторони прийдуть до остаточного варіантуконтракту буде визначено день офіційного підписання контракту, колизустрінуться вже керівники підприємства.

Такяк українське законодавство вимагає обов’язкового укладання контракту вписьмовій формі, то контракт буде укладено в письмовій формі. Планується, щоконтракт буде заключено на обох мовах контрагентів (українській та німецькій).

Часомвиникнення прав та обов’язків сторін вважається дата підписання контакту.

Контрольза виконання контракту покладається на робітників зовнішньоекономічного відділупідприємства. Основними стадіями виконання контракту вважаються наступні:

— укладання контрактів з контрагентами підприємства;

— систематичний контроль за виготовленням експортних товарів та за готовністютовару до попереднього приймання представниками покупця;

— контроль за дотриманням терміну відвантаження товару;

— повідомлення імпортерів про готовність товару до відправки для того, щоб вонимогли здійснити передплату;

— повідомлення імпортерів про відправку товару;

— оформлення всіх необхідних товаросупроводжувальних та платіжних документів;

— розгляд та задоволення претензій імпортера.

Проектконтракту представлено у Додатку В.

Висновки

Зовнішньоекономічнадіяльність підприємства – одна із сфер його господарської діяльності, пов'язанаіз виходом на зовнішні ринки та функціонуванням на них, створенням спільнихпідприємств, здійсненням валютно-фінансових та кредитних операцій.

Сучасні процеси глобалізації світового економічного розвитку неоминають і Україну, яка поступово інтегрується до міжнародної економіки.Основним суб’єктом сучасних міжнародних економічних відносин виступаєпідприємство як ключова ланка ринкової економіки. Зовнішньоекономічнадіяльність підприємства є важливою і невід’ємною сферою господарськоїдіяльності, яка при ефективному використанні всього комплексу сучасних форм іметодів міжнародного бізнесу здатна позитивно впливати на ефективністьвиробництва, його технічний рівень, якість продукції, що виробляється.

Вихід підприємства на зовнішні ринки сприяє пристосуваннюекономіки до системи світогосподарських відносин, формуванню економікивідкритого типу. Саме тому розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств— це суттєвий фактор підвищення ефективності господарської діяльності вмасштабах усього народного господарства.

Зовнішньоекономічна діяльність — це діяльність суб'єктівгосподарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарськоїдіяльності, що побудована на взаємовідносинах між ними і здійснюється як натериторії нашої держави, так і за її межами.

Найбільшучастку в експорті України займає металургійна продукція. Одним з великих металургійнихзаводів України є відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровськийметалургійний завод ім. Петровського», яке виробляє широкий асортиментвисокоякісної та конкурентоздатної металургійної продукції, якість продукціїпідприємства підтверджується міжнародними сертифікатом якості на прокат, якийбуло отримано підприємством у 1996 році. Також це підприємство є виробникомтакої унікальної продукції, яка не має аналогів в світі, як періодичний прокатдля автомобільної промисловості, яка може зацікавити німецьких виробників, такяк він має високу якість при цінах, нижчих за ціни внутрішніх виробників. Отже,у якості об’єкту експортної операції було обрано країну – Німеччина, у якостітовару – періодичний прокат.

Планпроведення експортної операції буде складатися з наступних етапів:

— Маркетингові дослідження ринку – які показали, що ринок металопродукції країнЄС є достатньо перспективним, не дивлячись на всі проблеми, які виникли міжукраїнськими експортерами та європейськими покупцями. Серед таких проблем – цевідсутність в Україні статусу ринкової економіки, а також численніантидемпінгові розслідування;

— Вибір форм та методів роботи на зовнішньому ринку – у якості форми здійсненняекспортної операції було обрано прямий експорт без створення представництва натериторії Німеччини;

— Розробка організаційних та комерційних заходів. Були заплановані наступнізаходи: участь представників заводу у великій кількості «днів України» вНімеччині та «днів Німеччини»; активну участь у виставках та конференціях;використання всесвітньої мережі Інтернет для налагодження зв’язків з майбутнімипартнерами; ініціювання проведення переговорів та підписання контрактів;встановлення договірних відносин стосовно розробці та освоєння новихконкурентоспроможних виробів.

— Проведенняринкової кампанії. Ця компанія складається з: створення офіційного англомовногосайту заводу; участь у виставках, конференціях та «Днях Німеччини та України»;надсилання потенційним партнерам листів запитів та оферт, проектів контрактів.

Витратина проведення експортної операції складаються з: витрат на прийняття участі вконференціях та виставках; витрат на виробництво необхідної кількостіпродукції; митне оформлення товарів. Загальні витрати складуть 839,4 тис. євро.

Економічнаефективність дорівнюється 1,42, рентабельність зовнішньоекономічної операції –32%. Також слід зазначити, що внутрішні ціни на дану продукцію набагато нижчініж на зовнішньому ринку, тому відповідно прибуток від здійсненнязовнішньоекономічної операції буде більшим ніж на внутрішньому ринку, однак тутще можна виділити такий позитивний фактор, який заклечається в тому, що ще досідеякі українських підприємства із-за нестачі грошових коштів надають перевагубартерним розрахункам, а зовнішньоекономічна операція надає підприємству «живі»гроші, які воно зможе направити на розвиток виробництва.

Отже,можна зробити висновок, що розроблена в роботі експортна операція достатньоефективна і рентабельна, а отже можна рекомендувати підприємству їїзастосувати.

Перелікпосилань

1. ЗаконУкраїни «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ від 16.04.91 // Галицькіконтракти. Додаток “Дебет-кредит”, 2000. — № 16. — С. 40-56.

2. Алексунин В.А. Международныймаркетинг: Учебное пособие. — М.: Издательский Дом «Дашков и Ко»,2000. — 160 с.

3. БеззубченкоО.А. Пріоритети розвитку чорної металургії України в умовах посиленняінтеграційних процесів у глобалізованому світі // Проблемы развитиявнешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональныйаспект. Сборник научных трудов. – Донецк: ДонНУ. — 2005. – Ч.1. – С. 182-187.

4. Бєлєвцев М.І., Іваненко Л.М.Маркетинг: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 328с.

5. БровковаЕ.Г., Продиус И.П. Внешнеэкономическая деятельность – К.: Сирин, 2000. — 448 с.

6. Власюк О.С., Ямпольська І.Л.Зовнішня торгівля України: стан та прогноз. — К.: НІСД, 2004 — 63 с. — (Сер.“Наук. доповіді”; Вип. 49)

7. ГончароваО.М. Проблеми розвитку металургійних підприємств України у сучасних умовах. //Теоретичні та прикладні питання економіки. Вип. 5. – К. – 2004. — С. 146-1508. ГосподарськийКодекс України // Вісник Верховної Ради України, 2003. — №18, №219-20, №21-22.– ст.144.

9. Дем’яненко А.Г. Формированиемодели комплексного анализа эффективности внешнеэкономической деятельностипредприятия. // Економіка, фінанси, право. — 2005. — № 2. — С. 22-28

10. ДідковськаБ.В. Аналіз структури експортного потенціалу України // Формування ринковихвідносин в Україні. — 2007. —№12. — с. 128-13211. ДроздоваТ.Н. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Навч.посіб. — К.: ПУЛ, 2002. —172 с.12. Економічнадоповідь “Металургія Дніпропетровщини: сучасні шляхи розвитку, надбання тапроблеми” // Державний комітет статистики України. Головне управліннястатистики у Дніпропетровській області // www.dneprstat.gov.ua.13. Зовнішньоекономічнадіяльність підприємств: Навчальний посібник; 2-ге вид., перероб. і доп. / Заред. Ю.Г. Козака — Київ: Центр навчальної літератури, 2006. — 792с.14. Зовнішньоекономічнадіяльність підприємства: Навчальний посібник / Дідківський М.І. — К.: Знання, 2006. — 462 c.

15. Кокорін В.Конкурентоспроможність економіки України // Бізнес & Економіка. — 2008. —№5. — С.9-11.

16. КоноваловВ.В. Чому Україну звинувачують у демпінгу// Політика і час. — 2006. — №11. — С.27-32.17. ЛогутоваТ.Г. та інш. Анализ стимулирования экспорта металлопродукции в Украине //Актуальні проблеми економіки. — 2005. — №4. — С. 52-59/>

18. Международный маркетинг /Багиев Г.Л., Моисеева Н.К., Никифорова С.В. — СПб: Питер, 2001. — 512 с.

19. ПогуляйО.А. Проблемы формирования конкурентной стратегии металлургического комплексаУкраины // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлеченияиностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. – Донецк:ДонНУ, 2003. – Ч.1. – С. 323-325. />

20. Теслюк Н.П. Стратегіїпідприємства по досягненню конкурентних переваг // Економіка, фінанси, право. — 2005. — №11. — С. 17-20

21. Управлениевнешнеэкономической деятельностью: Учеб. пособие для вузов / Под общ. ред. А.И.Кредисова. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: ВІРА-Р, 2001. — 640с.

22. Філіпенко А., Шнирков О.Новий етап зовнішньоекономічних зв'язків України // Економіка України. — 2008.— №1. — С.11-14.

23. Шкардун В., Ахтямов Т.Оценка готовности предприятия к реализации маркетинговой стратегии //Маркетинг. — 2008. — №3. — С. 79-83.

24. www.uaie.com.ua —інформаційний сайт Української асоціації імпортерів і експортерів.

25. www.ukrstat.gov.ua —Державний комітет статистики України.

Додаток А

Розрахунок коефіцієнтів фінансовоїстійкості підприємства

Показник Методика розрахунку Значення На початок року На кінець року Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами формування

КВ =Власний капітал(ряд.380 ф. №1)-необоротні активи(ряд.080 ф.№1)/виробничі запаси(ряд.100 ф.№1)+готова продукція(ряд.130 Ф.№1)

-13,39 -0,48 Коефіцієнт забезпеченості запасів власними і довгостроковими позиковими джерелами

КВД =(Власний капітал(ряд.380 ф. №1)-необоротні активи(ряд.080 ф.№1)+довгострокові кредити і позикові засоби(ряд.480 ф.№1))/виробничі запаси(ряд.100 ф.№1)+готова продукція(ряд.130 Ф.№1)

-13,39 -0,48 Коефіцієнт забезпеченості запасів власними, довгостроковими і короткостроковими позиковими джерелами

КВДП =Власний капітал(ряд.380 ф. №1)-необоротні активи(ряд.080 ф.№1)+довгострокові кредити і позикові засоби(ряд.480 ф.№1)+короткострокові кредити і позикові засоби(ряд.500 ф.№1)/виробничі запаси(ряд.100 ф.№1)+готова продукція(ряд.130 Ф.№1)

8,78 1,22 Коефіцієнт маневрування

КМ =Оборотні активи(ряд.260 ф. №1)/Власний капітал(ряд.380 ф.№1)

-8,7 -42,17 Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів

КДЗП =Довгострокові зобов'язання(ряд.480 ф.№1)/(Власний капітал(ряд.380 ф. №1)+Довгострокові зобов'язання(ряд.480 ф.№1))

Коефіцієнт короткострокової заборгованості

ККЗ =Короткострокові кредити і позикові засоби(ряд.500 ф.№1)+(Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги(ряд.530 ф.№1)+Поточні розрахунки за зобов'язаннями(ряд.550,570,580 ф.№1)+Інші поточні зобов'язання(ряд.610Ф.№1))/Короткострокові кредити і позикові засоби(ряд.500 ф.№1)+(Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги(ряд.530 ф.№1)+Поточні розрахунки за зобов'язаннями(ряд.550,570,580 ф.№1)+Інші поточні зобов'язання(ряд.610Ф.№1))+Довгострокові зобов'язання(ряд.480 ф.№1)

1 1 Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів

ККЗІП =Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги(ряд.530 ф.№1)+Поточні розрахунки за зобов'язаннями(ряд.550,570,580 ф.№1)+Інші поточні зобов'язання(ряд.610Ф.№1)/Короткострокові кредити і позикові засоби(ряд.500 ф.№1)+(Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги(ряд.530 ф.№1)+Поточні розрахунки за зобов'язаннями(ряд.550,570,580 ф.№1)+Інші поточні зобов'язання(ряд.610Ф.№1))+Довгострокові зобов'язання(ряд.480 ф.№1)

0,52 0,71

Додаток Б

Експорт продукції машинобудуваннящомісяця (тис.дол.США)

/>

Експорт продукції АПК щомісяця(тис.дол.США)

/>

Експорт металопродукції щомісяця(тис. дол.США)

/>

Імпорт машинобудівної, металопродукціїта мінеральних продуктів, кумулятивно (з початку року) до відповідного періодупопереднього року (%)

/>

Додаток В

ДОГОВІР № ________

г. Днепропетровск «____» ______ 200__

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійнийзавод ім. Петровського», м. Дніпропетровськ, — Україна, іменоване надалі«Продавець», в особі Голови правління — генерального директораКорнієвського В.Н., діючого на підставі Статуту, з одного боку, і________________, м. ____________, Німеччина, іменоване надалі «Покупець», вособі Директора _______________________, діючого на підставі Статуту, з другогобоку, уклали цей Договір про нижченаведене.

1.ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Продавець продає, а Покупець купує прокат, надалі іменоване«Товар», перерахований в Специфікаціях Додатків до цього Договору, якістановлять його невід'ємну частину, на умовах, висловлених в цьому Договорі.

2. УМОВИ ПОСТАВКИ

2.1. Продавець поставляє Товар Покупцю залізницею, вагонними нормами,узгодженими сторонами партіями.

2.2. У випадку, якщо обсяг Товару менший вагонної норми, щопоставляється, поставка здійснюється на умовах EXW — склад Продавця, самовивізтранспортом Покупця.

2.3. Разом з Товаром Продавець поставляє Покупцю:

— транспортну накладну;

— сертифікат якості виробника.

Продавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів від дати поставкиТовару надати Покупцю:

— рахунок-фактура;

— податкову накладну.

2.4. Допускається недовантаження/перевантаження Товару в межах +/-5% щодо обсягу партії поставки з подальшими фінансовими перерахунками міжПродавцем і Покупцем.

2.5. Товар поставляється Покупцю протягом 30 (тридцяти) днів змоменту надходження 100% передоплати на поточний рахунок Продавця за узгодженусторонами партію Товару.

2.6. Датою поставки Товару вважається дата, проставлена втранспортній накладній при відвантаженні Товару Покупцю.

3. ЦІНА І ЗАГАЛЬНА ВАРТІСТЬ ДОГОВОРУ

3.1. Ціни на Товар, що поставляється за даною угодою, приведені вСпецифікаціях Додатків без урахування ПДВ і без урахування транспортних витрат.Послуги перевізника оплачує Покупець.

У разі використовування Продавцем для поставки вантажів вагонів, щоналежать транспортним недержавним компаніям з додатковою оплатою їх оренди,користування та/або інших видів послуг вони повинні бути включені у вартістьтранспортних витрат. Підставою для оплати транспортних витрат є рахунок,виставлений Продавцем.

3.2. Загальна вартість цього Договору визначається вартістюСпецифікацій Додатків до цього Договору.

3.3. Ціни на Товар фіксуються на момент оформлення СпецифікаційДодатків до цього Договору і можуть бути змінені на момент оплати. Зміна цінина Товар може бути вироблене шляхом письмового узгодження сторін. Сторони прийняли,що всі ціни, обумовлені в Специфікаціях Додатках до цього Договору, є звичнимисправедливими ринковими.

4. УМОВИ ПЛАТЕЖУ

4.1. Оплата узгодженої сторонами партії Товару, що поставляєтьсяза даною угодою, здійснюється Покупцем на умовах 100% передоплати, протягом 3(трьох) банківських днів з моменту повідомлення Продавця про необхідністьплатежу (попередній рахунок).

4.2. Платежі здійснюються в гривнах, на поточний рахунок Продавця,вказаний в цьому Договорі.

5. ЯКІСТЬ

5.1. Якість Товару, що поставляється, повинна відповідатитехнічним умовам або стандартам, передбаченим в Специфікаціях Додатках до цьогоДоговору і підтверджуватися сертифікатом якості виробника.

5.2. Якщо Товар, що поставляється виявиться дефектним або тим, щоне відповідає умовам Договора, Продавец повинен замінити дефектний Товар новимабо сторони узгоджують уцінку на дефектний Товар.      

6. УМОВИ ЗДАЧІ І ПРИЙОМУ ТОВАР А

6.1. Товар вважається зданим Продавцем і прийнятим Покупцем за якістю- згідно якості, вказаній в сертифікаті якості виробника; по кількості — згідновазі, вказаній в транспортній накладній.

6.2. При виявленні Покупцем невідповідності Товару за якістювимогам ГОСТ (технічним умовам) або кількості, Покупець зобов'язаний викликатипредставника Продавця, для сумісного вирішення питання відповідно до вимог«Інструкції про порядок прийому продукції ПТН і ТПН за якістю», затвердженоїухвалою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. № П-7 або«Інструкції про порядок прийому продукції ПТН і ТНП за кількістю», затвердженоїухвалою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6, зурахуванням положень ГСТУ 3-038-2003 «Маса господарських вантажів під часбезтарних перевезень при торгово-комерційних операціях. Методика виконаннявимірювань» діючий від 01.07.2004г

7. ПРЕТЕНЗІЇ

7.1. При виявленні після прибуття Товару в пункт призначенняневідповідності його якості умовам Договору при обставинах, що виключаютьвідповідальність перевізника, або у разі факту недостачі Товару за відсутностіслідів доступу до вантажу в дорозі, Покупець має право пред'явити претензіюПродавцю за якістю — протягом 1 (одного) року з дня поставки, а по кількості — протягом 3 (трьох) років (стаття 257 і 258 Цивільного Кодексу України).

7.2. Претензії повинні бути пред'явлені у письмовій формі здодатком всіх документів, підтверджуючих істоту претензій і супроводжуватися:актами, виданими незалежними компетентними організаціями; оригіналами, абокопіями транспортних документів і т.д. Дата на поштовому штемпелі за юридичноюадресою Покупця вважається датою виставляння претензії.

7.3.До розгляду претензії Покупець не має права використовуватиТовар, по якому заявлена претензія.

8. АРБІТРАЖ

8.1.Усі суперечки, що могли б виникнути з даного договору чи з приводу договору,сторони спробують вирішити шляхом узгодження.

8.2.Якщо сторони не досягнуть погодженого рішення, суперечка дозволяється вАрбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України у Києві, рішення якогообов'язково для сторін.

8.3.Сторони згодні на застосування в арбітражному виробництві РегламентуАрбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у Києві.

8.4.Сторони застосовують українське матеріальне право для врегулювання суперечки,що виникли з даного договору чи з приводу даного договору.

8.5.Сторони зобов'язуються виконати рішення арбітражу в термін, визначений у самімрішенні чи ж відповідно до Регламенту Арбітражного суду при Торгово-промисловійпалаті України у Києві.

9. ФОРС-МАЖОР

9.1. Ніяка відповідальність не може з'явитися слідствомневиконання якого-небудь з положень цього Договору, якщо це невиконання з'явилося слідствомпричин, що знаходяться поза сферою контролю не виконуючої сторони, подібнихстихійним бідам, екстремальним погодним умовам, пожежам, війнам, страйкам, військовимдіям, цивільним безладам, втручанням з боку властей, ембарго (далі іменованихфорс-мажор), але що не обмежуються ними; на період, що починається з моментуоголошення не виконуючою стороною про форс-мажор і закінчується, коли форс-мажорзакінчиться або закінчився б, якби не виконуюча сторона зробила дії, які вона насправді могла б зробити для виходу зфорс-мажору. Якщо форс-мажор триває більше 6 (шести) місяців, будь-яка ізсторін може перервати дію цього Договору відносно не поставленого на даниймомент Товару.

10. ДОГОВІР В ЦІЛОМУ

10.1. Цей Договір складений при повному розумінні сторонамипредмету Договору, і замінює будь-яку іншу угоду по даному предмету, укладене вусній або письмовій формі раніше.

10.2. Будь-які зміни і доповнення до цього Договору є дійсними, тільки якщо вонизроблені письмово і належним чином підписані уповноваженими представникамизацікавлених сторін. Будь-які зміни і доповнення до цього Договору, підписаніпо зв'язку факсиміле, мають юридичну силу.

10.3. Жодна із сторін не має права передавати свої права іобов'язки третій стороні без письмової згоди зацікавлених сторін.

11. МОВА ДОГОВОРУ І КОРЕСПОНДЕНЦІЇ

11.1.Мовами даного договору і супровідної кореспонденції – українська та німецька.

13.2.Службові документи вважаються дійсними на мові, на якій вони видані, а перекладна українську або німецьку мову в разі потреби здійснюється стороною, щовикористовує цей документ без офіційного посвідчення його судовим перекладачемчи іншою посадовою особою.

12. ВСТУП ДОГОВОРУ В СИЛУ

12.1.Даний договір набирає сили з моменту його схвалення компетентними органамикраїни Продавця і країни Покупця.

13. ІНШІ УМОВИ

13.1.Усе попереднє переписування і документація сторін за договором втрачаютьюридичну чинність з моменту укладання даного договору.

13.2. Додатки до договору і протоколи, складені після висновкудоговору, у залежності від їхнього змісту, можуть доповнювати чи змінюватизміст окремих пунктів договору за умови підписання їх повноважними особами обохсторін

13.3. При тлумаченні цього Договору має силу документ ІНКОТЕРМС вредакції 2000 року.

13.4. Цей Договір складений в 4-х екземплярах на українській інімецькій мовах (по 2 екземпляри), по два для кожної сторони, причому обидватексти автентичні і мають однакову юридичну силу.

14. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ СТОРІН

14.1. ПРОДАВЕЦЬ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровськийметалургійний завод ім. Петровського» (ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»),       Украина, 49064, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковского, 3.

Код ОКПО 05393056, ІНН 053930504026, № свідоцтва 03313803.

Банківські реквізити: р/р 26004132019009 в Заводському відділенні«ПРИВАТБАНК».

49003, р. Дніпропетровськ, ім. Калініна, 75. МФО 305299.

14.2. ПОКУПЕЦЬ:

ПІДПИСИ СТОРІН: