Реферат: Визначення умов та макроекономічних доходів щодо досягнення потенційного ВВП в економіці України

Міністерствоосвіти та науки України

Донецькийнаціональний університет

Економічний факультет

Реферат

Натему:

«Визначенняумов та макроекономічних доходів щодо досягнення потенційного ВВП в економіціУкраїни»

 

Донецьк2007

Вступ

Людей завждицікавили питання, як багатіє держава, що таке багатство країни. У яких випадкахвоно вимірюється золотом, а в яких – продуктами праці? У давні історичні часибагатство нації, держави пов’язувалосяіз завоюванням сусідніх чи віддалених територій. Згодом виявилося, що багатокраїн, які не воювали, також зуміли зміцніти. Більшість процвітаючих країндосягли вражаючих успіхів не за рахунок багатих природних ресурсів, а швидше,навпаки. Вони використовували для розвитку своєї економіки інші механізми,намагалися ощадно і раціонально використовувати наявні природні та трудовіресурси, вели активну торгівлю тощо.

Для виявлення ізіставлення показників господарського життя країни (темпи економічногозростання, рівень і життя населення, продуктивність праці та ефективністьвикористання ресурсів) використовується так звана система національнихрахунків.

Системанаціональних рахунків – це система міжнародно визнаних правил облікуекономічної діяльності, що відображають усі макроекономічні зв’язки. Визначеннятаких показників дає можливість прийняти правильне рішення для забезпеченняекономічного зростання країни, повної зайнятості, стабільного рівня цін,збалансованого платіжного балансу.

Вперше оцінкунаціонального багатства своєї країни здійснив англійський економіст УільямПетті (1623-1667). У своїй праці «Слово мудрим» він відніс до багатства Англіїсукупність земельних угідь, будівель, кораблів, поголів’я худоби, кількісністьзолотих і срібних монет, меблі та інші товари. На думку Петті, багатство нації,є сумою її рухомого і нерухомого майна. Багатство Англії він оцінив у  250 млнфунтів стерлінгів. Цікавими є міркування вченого відносно того, що невеликакраїна з нечисленним населенням може (завдяки своєму розташуванню, торгівлі іполітиці) бути еквівалентною за багатством і силою країні з великою територієюта кількістю населення.

Першумакроекономічну модель національної економіки створив французький ученийФрансуа Кене (1694-1774) – глава школи фізіократів. Однак особливо загостриласьпотреба розрахунків та зіставлення макроекономічних показників у 20-30-ті рокиХХ ст. у зв’язку з Великою депресією(1929-1932 рр.). Чимало важливих і принципів і показників цієї системирозробили А. Маршалл, Дж.М.Кейнс та інші економісти. Після Другої світовоївійни це стали здійснювати й міжнародні економічні організації. У 1953 р. в ООНбуло опубліковано документ «Система національних рахунків і допоміжних талиць».Ця система вдосконалювалась, переглядалася й чинна досі.

Визначення основнихпоказників національного багатства

Національнебагатство – це сукупність благ, якими володіє нація (народ).

Оскільки нарозвиток нації впливають безліч факторів, пов’язаних з матеріальними, духовними, етнічними і культурнимицінностями, то до національного багатства сучасні економісти зарахзовують такожнематеріальні його елементи.

До основнихматеріальних елементів національного багатства належать: виробничий капітал;природні ресурси; вигідне географічне розташування країни; господарські іпобутові здобутки домашніх господарств; майно фірм, заводів, фабрик тощо.

До основнихнематеріальних елементів національного багатства належать: духовні та культурніцінності, освітній і науковий потенціал нації, інформаційні й інтелектуальніресурси.

Національнебагатство є важливим показником економічної могутності країни, забезпеченостіїї майбутнього. Щоб виявити, наскільки ефективно працює економіка країни, требавизначити її сумарний дохід усіх її громадян.

Показник ринковоївартості всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених в країні за певний проміжокчасу називають валовим внутрішнім продуктом (ВВП).

Валовийвнутрішній продукт показує і загальний дохід усіх суб’єктів господарювання, ісумарний обсяг споживання вироблених товарів та послуг. У національнійекономіці загальний обсяг доходів повинен збігатися із загальним обсягомвитрат.

Так, купуючипальто, ви платите продавцеві 150 грн. Ваші витрати як споживача одночасно єдоходами продавця (виробника). У результаті доходи обох сторін змінюються на150 грн, і н цю ж величину зростає ВВП країни.

Для визначенняобсягу ВВП використовуються ринкові ціни вироблених товарів і послуг.

Важливимипитаннями при встановленні обсягів ВВП є включення тих чи інших товарів іпослуг у загальний рахунок. Існує багато товарів та послуг, вартість яких важковизначити, тому вони не враховуються у ВВП. До них зараховують працю полонтерів(ООН), товари, вироблені у неформальному секторі (тіньова економіка), послуги зутримання домашнього господарства (приготування їжі, виховання дітей,прибирання житла тощо).

При об’єднанні всіх вироблених товарів тапослуг в єдиний суспільний продукт виникають певні труднощі. Наприклад,протягом року виробляються такі різноманітні товари, як багатоквартирні і малібудинки, взуття і космічна техніка, автомобілі й медичні інструменти, квіти таяблука, надаються послуги перукарів, юристів тощо. Для того, щоб порівняти їхта звести в одну суму, використовується грошове вираження їх вартості. Важкопіддаються оцінюванню товари і послуги, які не мають ринкової ціни. Наприклад,послуги державних установ та організацій (охорона здоров’я, світла, оборона, управління) абовиробництво товарів або власних потреб підприємства (наприклад, верстатів чиінструментів).

При розрахункахвеличини ВВП неохідно усі товари й послуги, вироблені в поточному році,враховувати один раз, адже більшість готових виробів проходять кілька стадій виробництва,перш ніж потрапити до споживача. При цьому на кожній стадії створюється такзвана додана вартість.

Наприклад, якщодо ціни цукерок, вироблених у поточному році додати ціну цукру, то ціна цукрітаким чином враховуватиметься двічі: перший раз – коли він продається цукровимзаводом, а другий – коли він є складовою цукерок, проданих кондитерськоюфабрикою.

Таблиця 1.Виробництво цукерок на кондитерській фабриці та їх вартість

Стадія  виробництва Ціна товару, грн за 1 кг Додана вартість на кожній стадії, грн Цукровий буряк 1,0 1,0 Цукор 2,5 1,5 Цукерки 8,0 5,5 Цукерки, розфасовані в коробки і доставлені покупцеві 15,0 7,0

З таблиці видно,що кожний наступний виробник чи продавець отримує певну частину прибутку. Прицьому у розрахунки включається додана вартість, створена кожним наступнимпідприємством.

Вартість,прирощена на певному підприємстві, називається доданою вартістю (ДВ). Вона єрізницею між вартістю створеної і реалізованої продукції та вартістю витрат напридбання сировини й матеріалів.

Додана вартістьвиражає реальний вклад конкретного підприємства у створення вартості кінцевогопродукту. Вона включає витрати на зарплату працівникам, прибуток підприємства іамортизацію.

Таблиця 2. Валовадодана вартість (ВДВ), створена галузями економіки України у 2000 р.

Галузі економіки Обсяг ВДВ, млн грн До всієї суми ВДВ, %

І. Галузі, які виробляють товари, всього

Промисловість

Сільське господарство

Будівництво

77035

45327

23441

6097

52,8

31,0

16,0

4,2

ІІ.Галузі, які надають послуги, всього

з них ринкові послуги:

Транспорт і зв’язок

Торгівля і громадське харчування

Неринкові послуги:

Освіта

Охорона здоров’я

68972

48673

14899

15240

20299

6428

4091

46,2

33,3

10,2

10,4

13,5

4,4

2,8

Усі галузі 146007 100,0

При розрахункувнутрішнього валового продукту обчислюється вартість кінцевих продуктів, боціни проміжної продукції у неї вже закладені.

До ВВПвключаються товари і послуги, вироблені у поточний період. Ті, які створеніраніше (у попередній період) у цьому показнику не враховуються.

Наприклад, якщоавтозавод виробляє і продає новий автомобіль, його ціна входить до ВВП. Якщо жлюдина продає інший свій автомобіль, яким уже користувалися, то ця сума невходить до внутрішнього валового продукту.

Або: фірмавипускає марки і продає їх по 30 копійок. Кожна вироблена марка збільшує ВВПкраїни на 30 к. Однак, якщо один колекціонер продасть іншому старовинну маркуза 3 тис. грн., то вони не будуть враховані у внутрішній валовий продукт.

Внутрішнійваловий продукт враховує вартість продукції, виробленої на території держави,незалежно від території громадянства виробника. Наприклад, українці, якіпрацюють за наймом у Польщі чи Німеччині, зайняті у створенні ВВП тих країн. Апредставництва у нашій державі General Motors абоNestle працюють на ВВП України.

Таблиця 3.Внутрішній валовий продукт України за категоріями доходів у 2000 р., млрд. грн

ВВП, усього Зокрема Оплата праці найманих працівників Податки та платежі до бюджетів Валовий прибуток та змішаний дохід 170,1 71,9 28,6 69,9

Іншим, близькимдо ВВП показником за своїм змістом є валовий національний продукт (ВНП). Вінвиражає сукупну вартість усіх товарів і послуг в усіх галузях національноїекономіки незалежно від розміщення національного підприємства і місця роботигромадян – у своїй країні чи за кордоном. Різниця між ВВП і ВНП у розвиненихкраїнах зовсім незначна – близько 1 % обсягу ВВП. В Україні в 2001 році вонастановила 2,3%.

Існують такіметоди розрахунку внутрішнього валового продукту:

1.  Внутрішнійваловий продукт розраховується як сума доданої вартості в усіх галузяхнаціональної економіки (виробничий метод). Цей метод дає змогу виявитиспіввідношення і роль різних галузей у створенні ВВП.

2. Внутрішнійваловий продукт розраховується як сума загальних витрат на купівлю всієїпродукції, виробленої за певний період (метод кінцевого використання).

Розрахуноквнутрішнього валового продукту за витратами включає низку показників:

витрати наспоживання домашніх господарств;

витрати органівдержавного управління (на виплату зарплати, закупівлю товарів та послуг);

витратинекомерційних організацій;

валовенагромадження основного капіталу (інвестиції);

зміна запасівматеріальних оборотних коштів;

чистий експорттоварів і послуг (сальдо експорту й імпорту), розрахований за внутрішнімицінами (різниця між експортом та імпортом).

Таблиця 4.Внутрішній валовий продукт України за категоріями кінцевого використання у 2000р., млрд. грн

ВВП усього Кінцеві споживчі витрати Валове нагромадження капіталу Чистий експорт Разом Зокрема Домашніх господарств Некомерційних організаційзацій, що обслуговують домашні господарства Сектора загального держуправління 170,1 128,0 92,4 3,9 31,7 41,7 0,2

3. 

3.Внутрішній валовий продукт як сумавсіх доходів, отриманих у країні від виробленої продукції (розподільчий метод).

Цей розрахуноквідображає первинні доходи домашніх господарств, підприємств та державнихустанов. Вони враховують оплату праці, загальний прибуток (ренту, відсоток,амортизаційні відрахування), інші види доходів і власне податки).

У величинівнутрішнього валового продукту (Y) можуть бути виділені такі основні складові:

споживання (С);інвестиції (І); державні витрати (G); чистийекспорт (NX).

Отже, Y=C+I+G+NX.

Існують іншіпоказники національної економіки країни. Найважливіші з них такі.

Чистийнаціональний продукт (ЧНП) – сумарний обсяг вартості усіх кінцевих товарів іпослуг, вироблених протягом певного часу, за вирахуванням суми амортизації (А)– вартості зношування основних фондів (обладнання, виробничих приміщень).

ЧНП=ВВП – А,

де А –амортизація.

Що таке національнийдохід?

Національнийдохід (НД) є сукупністю усіх доходів в економіці, домогосподарств іпідприємців, який отримують власники факторів виробництва.

НД=ЧНП – непряміподатки,

або

НД=ВВП – А – НП.

Національнийдохід, по суті, є новоствореною вартістю в суспільстві. Як сума усіх доходів зарік, він включає зарплату, проценти на капіталовкладення, промисловий іторговий прибуток.

Національнийдохід є дуже важливим показником ефективності національної економіки. За рівнемйого виробництва на душу населення визначається рівень добробуту людей.

На основінаціонального доходу визначають особистий дохід громадян країни. Якщо від суминаціонального доходу відняти внески на соціальне страхування, сплачуванийподаток на доходи підприємств, ту частину прибутку, що використовуються нарозширення виробництва, і додати трансферні платежі, які включають виплати насоціальне страхування за старістю, від нещасних випадків, виплати безробітним,різноманітні виплати незаможним і непрацездатним, то отримаємо суму особистогодоходу.

Трансфернівиплати – ті, що не пов’язані з трудовою діяльністю,тобто не зароблені, а одержані гроші.

Особистий дохід(ОД) – грошовий прибуток працівника, що складається із зарплати і додатковихнадходжень (дивіденди, проценти, рента, премії тощо).

Таким чином,багатство народу створюється працею і зусиллям усієї країни. Чим більший цейпоказник, тим більше найрізноманітніших предметів споживання, товарів і послугє у користуванні людей.

Зростання національногодоходу країни забезпечується багатьма факторами. Найважливіші з них:інтенсивний розвиток матеріального виробництва і сфери послуг, зростанняпродуктивності праці, прискорення соціально-економічного прогресу, розвитокекспорту тощо.

Отже, внутрішнійваловий продукт є одним з найточніших показників оцінки економічногоекономічного добробуту суспільства, мірою благополуччя. Чим більший показниквнутрішнього валового продукту на душу населення, тим більше можливостей укожної людини для освіти, охорони здоров’я, самореалізації й розвитку. Він істотно відрізняється у багатих ібідних країних.

Класична модельсукупної пропозиції.

Згідноз логікою класичної моделі, падіння сукупного попиту відносно потенційного ВВПмиттєво породжує два наслідки. З одного боку на товарному ринку знижуютьсяціни. При незмінній зарплаті це повинно було б зменшити прибутковістьвиробництва і стимулювати підприємців до скорочення сукупної пропозиції. Алецього не відбудеться, оскільки, з іншого боку, падіння сукупного попитуодночасно викликає адекватне скорочення попиту на ринку праці (По) і зменшенняномінальної зарплати (ЗПн). За цих умов адекватно зменшуються середні витрати,а прибутковість виробництва не зміниться. Тому у підприємців не виникаємотивації до скорочення сукупної пропозиції. яка залишиться на рівніпотенційного ВВП.

Наведенувище логіку класичної моделі виразимо у формі схематичного алгоритму, в якомузнак D означає відхилення певних економічних параметрів від рівня якихвідповідає умовах повної зайнятості:

/>

Отже,в класичній моделі абсолютно гнучкі ціни і зарплати миттєво нейтралізуютьбудь-які відхилення економіки від умов повної зайнятості. Тому ними нехтують івраховують лише кінцевий результат – незмінність сукупної пропозиції.

Унашому прикладі це досягається за рахунок ефекту пропорційного зниження цін ізарплати. Цей висновок знаходить своє підтвердження на графіку класичної моделісукупної пропозиції (див. рис.1.3), на якому сукупна пропозиція залежить відцін, а її крива приймає вигляд вертикальної лінії.

Класичнамодель вступає у суперечливість із реальною економікою, яка свідчить, що фактичнийВВП досить часто і на тривалий період може відхилятися від потенційного ВВП.Отже, в дійсності ринковий механізм не здатний миттєво відновлювати сукупнупропозицію на рівні повної зайнятості. Для цього потрібен певний час,тривалість якого може бути різною. Але незважаючи на тривалі відхиленнясукупної пропозиції від потенційного рівня, у довгостроковому періоді динамікафактичного ВВП визначається динамікою потенційного ВВП. Отже, класична модельсукупної пропозиції – модель для довгострокового періоду. Це означає, щодовгострокова крива сукупної пропозиції має вигляд вертикальної лінії, яка берепочаток у точці потенційного ВВП.

Кейнсіанськамодель сукупної пропозиції виникла на грунті конструктивної критики класичноїмоделі. Але кейнсіанська модель має декілька різновидностей. Один із їїваріантів, який називається крайнім випадком, полягає в тому, що суспільніфактори змішаної економіки стримують в короткостроковому періоді ціни і заплатувід миттєвого реагування на сукупний попит. Це означає, що в такій моделі якціни, так і зарплата є негнучкими. За цих умов сукупна пропозиція змінюєтьсяпропорційно зміні сукупного попиту. Оскільки ціни стабільні, то внаслідок цьогокрива сукупної пропозиції приймає вигляд горизонтальної лінії.

Алереальна економіка свідчить, що негнучкість цін є не правилом, а крайнімвипадком, який може виникати лише в екстремальних умовах, коли державатимчасово блокує ціни. Отже, крайній випадок кейнсіанської моделі – це модельсукупної пропозиції для екстремальних умов.

У нормальнихумовах ціни вільно формуються ринком: тому є гнучкими, тобто еластичнимистосовно сукупного попиту. Цю обставину враховує основний варіант кейнсіанськоїмоделі сукупної пропозиції, згідно з яким негнучкою є лише зарплата. Тому підкейнсіанською моделлю сукупної пропозиції доцільно розуміти її основнийваріант.

Згідноз кейнсіанською моделлю зарплата змінюється на так легко і швидко, як цеуявляють прихильники класичної моделі. Негнучкість зарплати кейнсіанціпояснюють існуванням суспільних факторів.

Упершу чергу до них відносяться колективні угоди між профспілками іпідприємцями, якими передбачається незмінність зарплат протягом терміну дії цихугод. Цьому сприяє також закон про мінімальну зарплату та де стимулюючий впливзниження зарплати на продуктивність праці робітників, що в певних межах стримуєпідприємців від її зниження.

Аленезважаючи на негнучкість зарплати підприємці все ж будуть змушені змінюватиціни згідно зі зміною сукупного попиту. Це пояснюється ефектом конкуренції.Так, в умовах падіння сукупного попиту конкуренція, що зростає між виробникамитоварів, примусить їх знижувати ціни з метою уникнення затоварювання. В умовахзростання сукупного попиту конкуренція між покупцями викличе зростання товарнихцін. В умовах різного рівня зайнятості суттєвість цінових змін буде різною, щовпливає на форму кривої сукупності пропозиції.

/>

Мал.1.Кейнсіанська модель сукупної пропозиції.

Графічнокейнсіанську модель сукупної пропозиції можна представити на прикладі падіннясукупного попиту. Як видно з рисунка 1, у кейнсіанській моделі крива сукупноїпропозиції має вигляд позитивно похилої лінії. Якщо сукупний попит недостатній,фактичний обсяг виробництва (Оф) зменшується стосовно потенційного рівня (Оп) іможе знаходитися в цьому стані певний час, оскільки зарплата є негнучкою.

Згідноз логікою кейнсіанської моделі, падіння сукупного попиту відносно потенційногоВВП тимчасово не впливає на номінальну зарплату, тобто DЗПн = 0.

Алетоварні ціни знижуються, що зменшує прибутковість виробництва і стимулюєпідприємців до скорочення сукупної пропозиції. Наведену логіку можна виразитиза допомогою схематичного алгоритму:

/>

Наведенийалгоритм свідчить, що між ціною і сукупною пропозицією спостерігається прямазалежність: зниження цін зменшує сукупну пропозицію. Тому крива СПр приймаєвигляд позитивно похилої лінії (див.мал.1), негнучкість зарплати, яка лежить воснові кейнсіанської моделі сукупної пропозиції, породжує певні висновки.Перший – в умовах падіння сукупного попиту сукупна пропозиція і загальний ВВПопустяться нижче потенційного рівня з одночасним зниженням цін. Другий – до тихпір, поки номінальна зарплата не зменшиться адекватно товарних цін, сукупнапропозиція не збільшиться і тому реальний ВВП не повернеться до потенційногорівня, а економіка буде депресувати в цьому стані тривалий час. Третій –вивести економіку із стану депресії може лише держава. Застосовуючи фіскальніта монетарні заходи, вона може стимулювати сукупний попит і завдяки цьомуприскорити відновлення виробництва на потенційному рівні.

Головнаособливість кейнсіанської моделі кривої сукупної пропозиції полягає в тому, щоїї форма володіє здатністю відтворювати неоднакові співвідношення між динамікоювиробництва і цін, які спостерігаються в короткостроковому періоді, тобтопротягом періоду, коли заробітна плата маже не реагує на товарні ціни. Прицьому слід зазначити, що форма кривої сукупної пропозиції визначаєтьсядинамікою цін у формі інфляції попиту. Стосовно динаміки цін у формі інфляціївитрат, то вона визначає не форму цієї кривої. а її горизонтальні переміщення,що буде розглянуто пізніше.

Виникаєпитання – від чого залежить співвідношення між динамікою виробництва і цін уформі інфляції попиту і як воно впливає на форму кривої сукупної пропозиції.Відповідь така – це залежить від рівня зайнятості в економіці. Так, в умовахнизького рівня зайнятості в переважній більшості галузей забезпечується низькийрівень використання виробничих потужностей. За даних умов при збільшеннісукупного попиту підприємства змушені утримуватися від підвищення цін, оскількипри значному дефіциті сукупного попиту це може загальмувати процес пожвавленнявиробництва. Отже, в умовах низького рівня зайнятості відсутні передумови длясуттєвого зростання цін. На кривій сукупної пропозиції зазначену ситуаціюхарактеризує горизонтальна ділянка, тобто, яка тяжіє до горизонтальної лінії ізгідно з якою збільшення виробництва відбувається без суттєвого зростання цін.В умовах надмірного відхилення сукупного виробництва від виробничого потенціалуекономіки в багатьох її галузях виробничі потужності можуть бути повністюзавантажені. Тому при збільшенні сукупного попиту в таких галузях попит починаєвипереджати пропозицію, що провокує інфляцію попиту. На кривій сукупноїпропозиції таку ситуацію відбиває висхідна ділянка, тобто, яка здіймаєтьсявгору і згідно з якою збільшення виробництва за рахунок галузей з незавантаженими потужностями супроводжується суттєвим зростанням цін на продукціюгалузей із повним використанням своїх потужностей.

Негнучкістьзарплати – це явище короткострокового періоду. З часом термі дії суспільнихфакторів, які стримують зарплату від реакції на товарні ціни, закінчується.Зарплата пристосовується до нових цін, і тоді події в економіці розгортаютьсязгідно з класичною моделлю сукупної пропозиції. Отже, кейнсіанська модельадекватно відображає реальну економіку в короткостроковому періоді. Це означає,що короткострокова крива сукупної пропозиції має вигляд позитивно похилої лінії(див. мал.1).

Мал.2.Впливнецінових факторів на сукупну пропозицію.

/>

Досіми розглядали залежність сукупної пропозиції лише від цін (товарних) за іншихнезмінних умов, до яких відносяться нецінові фактори, як видно з малюнку 1,зміна сукупної пропозиції під впливом цін відображається на графіку задопомогою переміщення точки реального виробництва вздовж нерухомої кривоїсукупної пропозиції. Якщо ж змінюються нецінові фактори, то за даних цін змінив сукупній пропозиції відображаються на графіку заміщенням її кривої увідповідний бік (див. мал.2).

Доосновних нецінових факторів сукупної пропозиції відносяться:

зміницін на ресурси (ресурсових цін);

змінив продуктивності ресурсів;

зміниподатків з підприємств та субсидій.

Усі неціновіфактори мають одну загальну рису: коли вони змінюються, то внаслідок цьогозмінюються середні витрати. Між середніми витратами і сукупною пропозицією дієобернена залежність. Коли нецінові фактори зменшують середні витрати, сукупнапропозиція збільшується, а її крива зміщується вправо. І навпаки, якщо вонизбільшують середні витрати, сукупна пропозиція зменшується, а її кривазміщується вліво.

Середнецінових факторів найбільший вплив на сукупну пропозицію справляють ціни наресурси. Це особливо стосується цін на робочу силу (заробітна плата) таматеріальні ресурси (сировина. матеріали, паливо тощо). Збільшенняпродуктивності ресурсів означає. що за наявного обсягу ресурсів можна виробитибільший реальний обсяг національного продукту. Це зменшує середні витрати,збільшує сукупну пропозицію і зміщує її криву вправо. Зростання продуктивностіресурсів є основним фактором збільшення сукупної пропозиції у довгостроковомуперіоді. Підвищення податків з підприємств збільшує середні витрати та зменшуєсукупну пропозицію. Збільшення субсидій підприємствам зменшує середні витрати ізбільшує сукупну пропозицію.

Сукупнийпопит – сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги.

Важливоювластивістю, яка притаманна ринковій економіці, є постійне тяжіння до рівноваги.В узагальненому вигляді економічна рівновага є рівновага між сукупним попитом ісукупною пропозицією, тобто СПо = СПр.

/>

Рівновагаміж ними породжує рівноважний ВВП і рівноважні ціни (мал.3). На цьому графікукрива СПо1 – це початкова крива сукупного попиту і крива СПр1 – початковакороткострокова крива сукупної пропозиції (Прg – довгострокова крива сукупноїпропозиції, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП (О1).

Гроші,які обслуговують угоди, — це працюючі гроші; вони мають відповідну швидкістьобертання. Стосовно грошей як активів, то це непрацюючі гроші, швидкістьобертання яких дорівнює нулю. Співвідношення між цими двома складовими грошовоїмаси, яке неможливо перед­бачити, впливає на швидкість обертання грошей іробить можливість її передбачення дуже проблематичною.

Конструктивнійкритиці з боку кейнсіанців піддається і монетариське положення про те, щошвидкість обертання грошей не змінюється у відповідь на зміну грошової маси, ітому між грошовою масою і номінальним ВВП існує прямо пропорційна іпередбачувана залежність.

Теоріяекономіки пропозиції виникла у зв'язку з нездатністю кейнсіанської теоріїзапропонувати ефективні заходи проти стагфляції, одночасного падіннявиробництва та зростання цін. Суть теорії економіки пропозиції полягає вперенесенні акцентів з управління попитом на стимулювання сукупної пропозиції,зростання виробництва і зайнятості. Назва «економіка пропозиції» є похідною відголовної ідеї прихильників цієї теорії — стимулювати пропозицію капіталів іробочої сили. Вона містить в собі обгрунтування рекомендацій економічнійполітиці і в першу чергу податковій.

Якуже зазначалося, згідно з кейнсіанською теорією податки впливають лише насукупний попит. Прихильники теорії економіки пропозиції вважають, що податковиймеханізм може впливати й на сукупну пропозицію. На їхню думку, збільшенняподатків викликає інфляцію витрат через зростання середніх витрат навиробництво продукції. Крім того, при збільшенні податків на доходидомогосподарств зменшуються стимули до праці, а зростання податків на прибутокзменшує привабливість інвестиційних проектів, що скорочує сукупну пропозицію.

Пов'язуючистагфляцію з надмірним рівнем оподаткування, прихильники теорії економікипропозиції виступають за зниження податкового тиску на економіку. Вонипропонують відмовитися від системи прогресивного оподаткування, знизитиподаткові ставки на підприємництво, на заробітну плату і дивіденди. На їхнюдумку, зниження податків збільшить безподатковий доход і заощадження, знизитьрівень відсоткової ставки, внаслідок чого зростуть нагромадження та інвестиції.Крім того, для найманих робітників зниження податків на заробітну платупідвищить стимули до праці, що викличе збільшення пропозиції робочої сили наринку праці.

Оскількизниження податків веде до скорочення бюджетних доходів, пропонуються різніспособи вирішення проблеми бюджетного дефіциту. Для цього передбачаєтьсязменшити соціальні програми, скоротити апарат держав­ного управління,відмовитися від малоефективних державних витрат (наприклад, субсидійпромисловим підпри­ємствам, витрат на розвиток інфраструктури тощо). Згідно зтеорією економіки пропозиції зниження податків викличе зростання реального ВВПяк податкової бази, що поряд зі зниженням державних витрат забезпечитьзбалансування державного бюджету.

Теоріяраціональних очікувань стала досить поширеною в середині 70-х років в умовахвиникнення стагфляції, коли в економіці деяких країн спостерігалися одночасноінфляція і безробіття. Її прихильники виступили проти теорії адаптивнихочікувань, згідно з якою очікування майбутньої інфляції формуються економічнимисуб'єктами на основі попередньої та поточної інфляцій.

Зацих умов реакція економічних суб'єктів на майбутню інфляцію відбуваєтьсяповільно, тобто з певним запізненням в часі. Вказане положення знаходиться вконтексті кейнсіанської теорії і обумовлює відповідний механізм пристосуваннязаробітної плати до зміни цін.

Згідноз теорією адаптивних очікувань падіння сукупного попиту відносно потенційногорівня знизить ціни, але заробітна плата тимчасово не зменшиться, оскільки вонавраховує адаптивно очікувану інфляцію, яка вища від фактичної. Завдяки цьому вкороткостроковому періоді сукупна пропозиція під впливом зменшення сукупногопопиту і зниження цін зменшиться стосовно потенційного рівня. Лише з часом,коли заробітна плата зменшиться пропорційно зниженню цін і викличе адекватнезменшен­ня середніх витрат, сукупна пропозиція знову збільшиться допотенційного рівня. Отже, теорія адаптивних очікувань знаходиться в контекстікейнсіанської теорії і виходить із необхідності розрізняти сукупну пропозицію вкороткостроковому та довгостроковому періодах.

Теоріяраціональних очікувань спирається на іншу логіку, яка асоціюється з положеннямикласичної теорії. Її прихильники виходять з того, що економічні суб'єктиспроможні діяти раціонально. Аналізуючи економічну інформацію, вони здатнівизначити майбутні зміни. Іншими словами, економічні суб'єкти настількираціональні, що можуть у своїх прогнозах враховувати не лише минулий досвід, ай майбутні зміни в економічній кон'юнктурі, в тому числі і зміни в економічнійполітиці держави. Володіючи здатністю передбачати майбутні зміни в економіці,вони спроможні приймати такі рішення, які найбільшою мірою відповідають їхнімінтересам.

Саморегулюючаздатність економічних суб'єктів до раціональних дій може бути реалізована напрактиці лише через ринковий механізм, тобто без державного втручання. Томуаналогічно класичній теорії теорія раціональних очікувань виходить ізпередумови, що всі ринки (як продуктів, так і ресурсів) є висококонкурентними.На таких ринках заробітна плата і ціни високоеластичні одночасно як у напрямізниження, так і в напрямі зростання. На думку прихильників цієї теорії, новаінформація, яку одержують економічні суб'єкти, швидко відбивається наспіввідношенні попиту та пропозиції висококонкурентних ринків і завдяки цьомурівноважні параметри економіки швидко відновлюються за умови повної зайнятості.

Зазначенівище положення обумовлюють відповідний механізм реакції економіки на економічніколивання. Згідно з теорією раціональних очікувань крива сукупної пропозиціїмає вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП.Якщо припустити, що держава планує в наступному році застосувати політикустимулювання сукупного попиту, то першим її наслідком буде зростання цін.Спираючись на цю інформацію, робітники будуть очікувати зростання цін інаступне зниження реальної заробітної плати. Тому вони наперед включать цюочікувану інфляцію до своїх вимог про підвищення номінальної заробітної плати.За цих умов пропорційно зростанню цін збільшаться середні витрати; упідприємців не відбудеться зростання прибутків і вони не погодяться збільшувативиробництво, тобто не відбудеться навіть тимчасового збільшення сукупної про­позиціївідносно потенційного рівня. Це означає, що раціональні очікування економічнихсуб'єктів виключають можливість виникнення короткострокової сукупноїпропозиції, а існує лише сукупна пропозиція на рівні потенційного ВВП. Звідсивисновок: стимулююча політи­ка держави викликає лише прискорення інфляції ізовсім не впливає на рівень виробництва та безробіття. Тому вона є недоцільноюі, на думку опонентів теорії раціональних очікувань, має два найбільш уразливихелементи:

Перший— спроможність економічних суб'єктів досить правильно передбачати майбутнізміни в економіці та економічній політиці держави суперечить дійсності.Практика свідчить, що в галузі економічного прогнозування допускають значніпомилки навіть керівні діячі і спеціалісти.

Другий— у реальній дійсності переважна більшість ринків не є чисто конкурентними.Підприємницькі моно­полії та профспілки значною мірою стримують зниження цін іномінальної заробітної плати. Тому ринки не володіють здатністю миттєвопристосовуватися до змін у ринковій ситуації та через ціни і зарплату швидковідновлювати обсяг виробництва на потенційному рівні, особливо в умовахстагфляції.

Переліченіальтернативні теорії макроекономічного регулювання не знижують значеннякейнсіанської теорії, а доповнюють її, поглиблюючи наші уявлення про складниймеханізм функціонування економіки.

Примітка:

Досвідпоказує, що сьогодні неможливо суворо дотримуватися лише кейнсіанської теорії,відповідно до якої фіскальні засоби є головними, а гроші відіграють другоряднуроль. І навпаки, буде помилкою, якщо віддавати перевагу тільки монетариськійтеорії, за якою гроші відіграють вирішальну роль.

Світовапрактика засвідчує, що в процесі державного регулювання економіки найбільшийефект досягається лише за умов раціонального поєднання фіскальної та грошово-кредитноїполітики.

Єсенс і в теорії економіки пропозиції, відповідно до якої ціни, зайнятість ібезробіття залежать не просто від сукупного попиту, а від його співвідношенняіз сукупною пропозицією.

Вумовах стагфляції сукупна пропозиція має бути пріоритетним об'єктом державногорегулювання еконо­міки. Тому застосовуючи фіскальні засоби з метою впливу насукупний попит, держава не повинна залишати поза увагою сукупну пропозицію.Неможливо ігнорувати і теорію раціональних очікувань, оскільки поведінка економічнихсуб'єктів залежить не лише від реальних змін в економічній кон'юнктурі, а й відтого, як вони сприйма­ють ці зміни і можуть їх передбачати.

Бібліографія:

1. БудаговськаС., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”. 1998.

2. КомісарукМ.П. “Макроекономіка: курс лекцій”. Коломия — 1999.

3. Макконел,Брю. “Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-гоизд… – М.: Республика, 1992.

4. ПавловськийМ. “Макроекономіка перехідного періоду”. К.: “Техніка”. 1999.

5. СавченкоА. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”. 1999 с. 153-170. Василик О.,Буковинський С., Павлюк К. «Фінансова стабілізація: суть, заходипроблеми». — «Фінанси України», 1996, №3 ст.25

6.  ВасиликО., Буковинський С., Павлюк К. «Фінансова стабілізація: суть, заходипроблеми». — «Фінанси України», 1996, №4 ст.25

7. М.Меламед «Методи та проблеми очислення ВВП за категоріями доходу». — «Економіка Україна», 1997, №3 ст.33-47