Реферат: Аналіз структури доходів соціальних груп населення

Міжрегіональна Академія Управління Персоналом

(МАУП)

Інститут Міжнародної Економіки та Фінансів

(ІМЕФ)

Індекс групи: Е 10 02 БМЕБ(4,6з)

Прізвище ім’я по батькові

студента:

Курсова робота

З дисципліни: Політична економія

За темою: Аналіз структури доходів соціальних групнаселення (Тема № 11)

Прізвище та ініціали викладача: Руденко Н.В.

Київ — 2003

ЗМІСТ

1. Вступ…3

2. Теорія споживання…6

3. Доходи та витратидомогосподарств

· Доходи і ресурси населення та домогосподарства… 9

· Витрати населення та домогосподарства… 20

4. Показники диференціаціїнаселення за рівнем матеріального добробуту та нерівності розподілу доходів(витрат)… 22

5. Становлення середнього класув Україні…

6. Становище економіки Україниза 2000 – 2002…

7. Доходи населення ідомогосподарств за січень – червень 2003 р.… 32

8. Висновки................................................................................................

9. Перелік звертань....................................................................................

ВСТУП

Добробут населення формується під впливом різнихфакторів. Чим більше в домогосподарстві працездатних осіб, чим вищою є їхосвіта, кваліфікація, тим краще вони працюють або займаються підприємницькоюдіяльністю, тим більшими буде сукупний дохід сім'ї. І навпаки, переважання всім’ї непрацездатних осіб, утриманців, пенсіонерів з малою пенсією зменшуєсукупний і середньодушовий дохід. Як правило, додаткові джерела добробуту длянаших сімей — малі пенсії, стипендії допомоги різного призначення та субсидії —не є вирішальними.

Не сприяє зростанню добробуту і масова втрата роботи працездатнимичленами сім'ї, тобто безробіття, яке в Україні за останні роки безперервнозбільшується. Знижується добробут українських сімей і зростають податки надоходи, нерухомість, а також збільшуються різні збори, платежі, особливоперманентне підвищення плати за комунально-побутові послуги. Останні дужеістотно зросли в кінці 90-х років та до цього часу.

Країна ніколи не буде багатою, якщо в ній основна маса населеннязубожіла. Навпаки, зростання доходів домогосподарств сприятиме і зростаннюспоживчого попиту, пожвавленню економічної кон'юнктури, поступальному розвиткусуспільства.

Домогосподарства з державою мають органічні взаємозв’язки. З одного боку,вони об'єктивно заінтересовані в існуванні сильного державного апарату, якийзабезпечує охорону кордонів країни, підтримує правопорядок, створює івдосконалює законодавство, регулює функціонування різних сфер і галузейекономіки та управляє адміністративно-територіальними утвореннями, забезпечуєзначною мірою безкоштовні освіти та медичні послуги тощо. Весь цей громіздкийдержавний апарат утримується за рахунок податків, в т. ч. і громадян(домогосподарств).

З іншого боку, держава за рахунок податків та різних платежів юридичних іфізичних осіб формує спеціальні фонди: пенсійний; соціального, медичногострахування; сприяння зайнятості тощо. Це дає змогу їй сплачувати пенсіїнепрацездатним особам, матеріально підтримувати дітей-сиріт, інвалідів,безробітних відшкодовувати втрату заробітної плати через травми і хвороби. Здержавного бюджету, який також формується в основному за рахунок податків,держава фінансує системи освіти, охорони здоров'я, утримує силові структури(армію, міліцію тощо).

Образно кажучи, економіка домогосподарства пов'язана з економікою державиза принципом сполучених посудин. У періоди економічної активності зростає обсягвиробництва (національний дохід країни) і суспільство має можливістьпідвищувати добробут сімей шляхом збільшення як трудових доходів, так і пенсій,стипендій, інших соціальних виплат. І хоча можливості сім'ї щодо маневруваннясвоїми ресурсами небезмежні навіть у періоди сприятливої економічноїкон'юнктури, вона може більше витрачати коштів на поточні потреби, освіту,зміцнення здоров'я своїх членів та робити заощадження.

У періоди погіршення загальної економічної кон'юнктури (кризи) в країнідоходи сім'ї скорочуються і вона мусить зменшувати свої видатки або шукати новіможливості поновлення доходів.

Таким чином, формування і використання сімейних доходів, завершуючи фазурозподілу, є важливим та активним важелем економічного стимулювання суспільноговиробництва та стабільного соціального розвитку суспільства.

ТЕОРІЯ СПОЖИВАННЯ

Проблеми формування і використання сімейних доходів розглядає теоріяспоживання, яка досліджує вподобання індивідів на основі їх власних потреб,аналізує, як домогосподарство вибирає той або інший товар, в якій кількостівоно може його купити, враховуючи обмежений бюджет споживача і прагненнямаксимізувати власну вигоду.

Для того щоб споживач міг розподілити свої кошти для задоволення потребміж різними потребами, йому потрібна певна загальна основа для їхспівставлення. З цією метою економісти ввели поняття корисності. У XVIIIст. це поняття почали використовувати дослідники математичної ймовірності. У1738 р. швейцарський математик Д. Бернуллі зазначив, що люди поводяться так, щогроші, які вони можуть виграти у чесному парі, коштують для них менше, ніжінші, які вони можуть програти. Це означає, що вони не схильні до ризику ікожен наступний долар майна приносить їм менший приріст реальної корисності.

У гуманітарні науки поняття корисності було введено англійськимфілософом, соціологом, юристом Є. Бентамом, який заснував утилітаризм – напряму соціальній філософії (від лат. Utilitas— користь, вигода). „Під принципом користі, — писав учений, —розуміють той принцип, що схвалює або не схвалює будь-яку дію, залежно відтого, чи прагне вона (як нам здається) збільшити або зменшити щастя тієї особи,про інтерес якої йде мова, або, кажучи те ж саме іншими словами, сприяти абоперешкоджати цьому щастю”. Згідно з теорією Є. Бентама, максимізація корисностіі є психологічним принципом поведінки людей, яким вони керуються, намагаючисьуникнути страждань і збільшити задоволення або щастя. Він вважав, що суспільство,в тому числі і законодавство, повинно ґрунтуватися на цьому принципі щобзабезпечувати „найбільше щастя для найбільшої кількості індивідів”. На той час погляди Є. Бентама були доситьпрогресивними. Вчений вважав, що соціальну й економічну політику потрібноспрямовувати на досягнення певних практичних результатів, тоді як попередніпідходи ґрунтувалися на традиційній або релігійній доктринах. І нині ці ідеїактуальні, тому що багато політиків захищають свої законодавчі пропозиції задопомогою утилітарних уявлень про те, що може бути найкращим для найбільшоїкількості людей.

Прийнявши утилітарну доктрину корисності, економісти мали нагоду створититеорію поведінки споживача, засновану на гіпотезі про можливість співставленнякорисностей різноманітних благ. Вважали, що при заданих цінах споживач прагнетак розподілити свої кошти на купівлю товарів, щоб максимізувати очікуванезадоволення або задоволення від їх споживання. При цьому він керуєтьсяособистими смаками й уявленнями.

Представник неокласичного напряму політичної економії В. Джевонс розвинувконцепцію корисності Є. Бентама. Він розглядав економічну теорію як „обчислення задоволення і болю” і показав, як раціональні індивіди можутьобґрунтувати свої споживчі рішення додатковою або граничною корисністюкожного товару. Більшість утилітаристів XIX ст. вважали, що корисність єпсихічною реальністю, яку можна прямо і кількісно виміряти.

Визначена у такий спосіб корисність має суто особистий, суб’єктивнийхарактер. Французький філософ Е. де Кондильяк зазначав: „Отже, з міркувань прокорисність речей складається їх цінність, і залежно від тих міркувань вонапідвищується або знижується… Але якби почали вважати цінність ознакою невідносною, невіддільною від речей і незалежною від міркувань, то цепоняття стало б джерелом поганих роздумів”.

Економісти неодноразово намагалися відмовитися від терміна „корисність”,який має оцінний характер, знайти йому кращий відповідник. Російський економістН. Бунге пропонував використовувати поняття „придатність”. „Потреба унаркотичних засобах, — писав він, — незаперечна, але чи можна сказати, що опіумі гашиш корисні для тих, хто палить, — вони тільки придатні як речовина длясп'яніння”. Італійський економіст і соціолог В. Парето запропонував замінититермін „корисність” неологізмом ophelimite, що означає відповідність між речамита бажаннями. Французький економіст Ш. Жид пропонував використовувати термін„бажаність”, вважаючи, що ця категорія „не передбачає існування у бажаньморальних або аморальних ознак, розумних або нерозсудливих”. На підтримкутерміна „бажаність” висловлювався і відомий американський економіст і статистикІ. Фішер, зазначаючи перевагу антоніма „небажаність” порівняно з„некорисністю”. Але термін „корисність” пережив своїх критиків і вживається йдосі.

Завдання кожної з національних економік — сприяти постійному збільшеннюобсягу споживання товарів і послуг домогосподарством, оскільки недоспоживанняпризводить до утворення надлишків виробленої товарної маси, що спричиняє кризив економіці. У періоди погіршення загальної економічної кон'юнктури (кризи) вкраїні доходи сім'ї скорочуються і вона мусить зменшувати свої видатки абошукати нові можливості поновлення доходів.

Таким чином, формування івикористання сімейних доходів, завершуючи фазу розподілу, є важливим таактивним важелем економічного стимулювання суспільного виробництва тастабільного соціального розвитку суспільства.

ДОХОДИ І ВИТРАТИ НАСЕЛЕННЯ ТА ДОМОГОСПОДАРСТВДоходи і ресурси населення та домогосподарства

Ресурси домогосподарства – це всі видигрошових, натуральних доходів, а також – всі види соціальної допомоги,включаючи субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальнихпослуг, подарунки, доходи від продажу особистого та нерухомого майна, використанізаощадження тощо. Не включаються в доходи та ресурси домогосподарства кошти,отримані одним членом домогосподарства від іншого (наприклад, дітям накишенькові витрати), безготівкові дотації держави на виховання дітей вдошкільних закладах та навчання в загальноосвітніх школах, професійно-технічнихта вищих учбових закладах, на лікування, на безкоштовний проїзд в громадськомутранспорті окремих категорій громадян.

Грошові доходи домогосподарства складаються зсуми грошових та натуральних (в грошовій оцінці) надходжень, одержаних членамидомогосподарства у вигляді оплати праці (за виключенням прибуткового податку таобов'язкових відрахувань), доходів від підприємницької діяльності тасамозайнятості, доходів від власності у вигляді процентів, дивідендів, продажуакцій та інших цінних паперів, надходжень від продажу нерухомості, особистогота домашнього майна, худоби, продукції особистого підсобного господарства тапродуктів, отриманих в порядку самозаготівель, соціальних допомог, пенсій,стипендій, грошових допомог від родичів і інших осіб та інших грошових доходів.

Загальні доходи домогосподарства включаютьгрошові доходи, вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобногогосподарства (за винятком матеріальних затрат на її виробництво), в порядкусамозаготівель, вартість грошової допомоги та подарованих родичами та іншимиособами продуктів харчування, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, сумупільг та субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг,на придбання скрапленого газу, твердого, рідкого палива, а також — суму пільгна оплату санаторно-курортних путівок, послуг міжміського транспорту тазв'язку.

Сукупні ресурси домогосподарства складаються іззагальних доходів, використаних заощаджень, приросту в обстежуваному періодіпозик, кредитів, боргів, взятих домогосподарством, а також – поверненихдомогосподарству боргів. Цей показник відображає потенційні ресурсидомогосподарства, отримані в обстежуваному періоді, незалежно від джерел їхнадходження. Складові сукупних ресурсів показані схематично:

/>/>

Мал. 1 Структура сукупних ресурсів домогосподарства

Сукупні ресурсидомогосподарств розпадаються на дві частини: загальні доходи та використаніготівкові заощадження, сальдо боргів, позик і кредитів. Загальні доходискладаються з грошових та натуральних надходжень (у вартісній оцінці).

Грошові доходи є основною складовою загальних доходів і включають:

Оплата праці – заробітна плата,премії, інші винагороди, виплати і допомоги, отримані за основним і додатковимимісцями роботи як у грошовій, так і в натуральній формах оплати за виключеннямприбуткового податку та інших утримань відповідно чинного законодавства.

Доходи від підприємницької діяльності тасамозайнятості — особисті доходи від підприємницької, фермерської тасамостійної господарської діяльності громадян (тобто без урахування видатків,пов'язаних з цією діяльністю).

Доходивід власності — отримані дивіденди по акціях та інших цінних паперах,відсотки по вкладах в банківські установи, доходи від здачі в найми нерухомості(житла, гаражів, дач, земельних ділянок тощо).

Доходи від продажу нерухомості — грошовідоходи, отримані від продажу квартир, дач, гаражів, будинків, частини будинку,земельних ділянок.

Доходи від продажу особистого ідомашнього майна — грошові доходи, отримані від продажу особистого ідомашнього майна (автомобіля, ювелірних прикрас, одягу, меблів тощо) незалежновід вартості їх початкової купівлі.

Доходи від особистого підсобногогосподарствавключають дві складові:

1) грошові доходи від продажу сільськогосподарської продукції, виробленої вособистому підсобному господарстві та отриманої домогосподарством в порядкусамозаготівель;

2) вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобногогосподарства та від самозаготівель. При розрахунку цієї статті доходувиключаються матеріальні витрати на виробництво продукції (транспортні витрати,витрати на купівлю кормів, сільськогосподарської техніки та обладнання,насіння, добрива, засобів захисту рослин, ліків для худоби тощо). В цейпоказник також включається вартість отриманих з особистого підсобногогосподарства продуктів харчування, алкогольних напоїв та тютюнових виробів,подарованих родичам та іншим особам, а також — вартість спожитих продуктів,отриманих в порядку самозаготівель. Оцінка спожитих натуральних надходженьздійснюється за середніми цінами купівлі відповідних товарів у звітномуперіоді.

Пенсії – всівидитрудових і соціальних пенсій: за віком, за інвалідністю, у зв'язку з втратоюгодувальника, соціальні, військовослужбовцям та інші.

Стипендії — всі види стипендій,які виплачуються учням професійно-технічних учбових закладів, студентам, якінавчаються з відривом від виробництва у вищих та середніх спеціальнихнавчальних закладах, включаючи стипендії, які виплачуються підприємствами таорганізаціями, стипендії та інші виплати аспірантам, ординаторам.

Допомоги — всі види одноразовихта щомісячних допомог, отриманих населенням з державного та місцевого бюджетів,фондів соціального захисту, від профспілкових організацій, за рахунок коштівпідприємств та з інших джерел. З загального обсягу допомог виділяються:

1) допомога по безробіттю – допомога,яку отримують непрацюючі громадяни працездатного віку, які мають статусбезробітних (зареєстровані в державній службі зайнятості);

2) допомога малозабезпеченим сім'ям –адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям, запроваджена з метоюнадання матеріальної підтримки найменш соціальне захищеним верствам населення;

3) допомогина дітей – одноразова допомога у зв'язку з народженням дитини, допомога подогляду за дитиною у віці до 3 років, допомога сім'ям, які виховують дітей увіці від 3 до 6 років, грошові виплати матерям (батькам), які доглядають трьохі більше дітей віком до 16 років тощо;

4) інші допомоги – допомога сім'ям осіб,які загинули при виконанні службових обов'язків, допомога на поховання, всівиди допомог від місцевої влади, допомога по догляду за інвалідами, особамипохилого віку тощо.

Допомога від родичів та інших осіб – включає двіскладові:

1) допомогу грошима – гроші, отримані вподарунок від родичів, знайомих, інших осіб;

2) допомогу від родичів та інших осіб продовольчимитоварами у вартісній оцінці, яка здійснюється за середніми цінами купівлівідповідних товарів у звітному періоді.

Аліменти – на утриманнянеповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо. Також по цій статтівраховуються допомоги, які виплачуються органами соціального забезпечення підчас розшуку батьків, які ухиляються від сплати аліментів.

Натуральні надходження у вартісній оцінці містять:

Пільги та субсидії на оплатужитлово-комунальних послуг, на придбання скрапленого газу, твердого, рідкогопалива – сума грошових нарахувань відповідно відсоткам пільг на оплатуокремих житлово-комунальних послуг різним категоріям населення (інвалідам,учасникам Великої Вітчизняної війни, учасникам бойових дій, багатодітнимсім'ям, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС тощо) тасума нарахованих субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, придбанняскрапленого газу, твердого, рідкого (побутового) палива.

Пільги на оплату санаторно-курортнихпутівок, послуг міжміського транспорту, зв'язку — частина вартостіпутівки на оздоровлення та відпочинок, оплачена підприємством, організацією,органом соціального захисту тощо, сума пільг на оплату телефону та на проїзд вміжміському транспорті окремих категорій населення.

Інші грошові доходи – грошовінадходження, які не згадувалися раніше.

Використання заощаджень, позики таповернені домогосподарству борги – сума використаних в обстежуваномуперіоді готівкових заощаджень, зменшення вкладів в банківських установах тощо. Також по цій статті враховуються позичені гроші та гроші, поверненідомогосподарству.

На підставі даних вибіркових обстежень та балансів грошових доходів івитрат здійснюється статистичний аналіз матеріальної забезпеченості населення вцілому, окремих соціальних груп (верств) населення та домогосподарств.

Обчислюєтьсясередній розмір грошових доходівурозрахункуна одне домогосподарство та на душу населення.

Середньомісячний грошовий дохід на душу населення розраховується діленнямзагального розміру грошових доходів за місяць на середню чисельність населення.Визначаються також:

·середньомісячнаномінальна заробітна плата робітників і службовців у галузях економіки (незалежно відформи власності та господарювання) діленням нарахованого місячного фонду оплатипраці на середньомісячну чисельність робітників та службовців;

·середньомісячнареальна заробітна плата розраховується діленням відповідної номінальної заробітноїплатинаіндекс споживчих цін або множенням на індекс купівельноїспроможності грошової одиниці.

Для певних соціальних груп визначаються суми та середній розмірпризначених місячних пенсій за віком - відношення загальної сумипризначених пенсій пенсіонерам, які знаходяться на обліку в органах соціальногозахисту до загальної чисельності пенсіонерів.

Окрім середніх показників, використовуються відносні показники порівняннязі стандартом. Наприклад, співвідношення середнього розміру призначенихмісячних пенсій за віком та середньомісячної заробітної плати абопорівняння середнього розміру призначених місячних пенсій за віком змінімальним розміром пенсії.

Мінімальним розміром пенсії за віком вважається мінімальна грошова сума зурахуванням компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням споживчих цін,отримання яких гарантовано умовами, передбаченими чинним пенсійнимзаконодавством.

У таблиці 1 подано розміри та співвідношення середньої пенсії тасередньої заробітної плати працівників, зайнятих в економіці України.

Табл. 1

Показник 1999 2000 Темп зміни, % Середньомісячна заробітна плата, грн. 219 303 138 Сума призначених місячних пенсій за віком, грн. 722 877 122 Чисельність пенсіонерів, які одержують пенсію за віком, млн. Осіб 10,4 10,3 99 Середньомісячна пенсія за віком, грн. 69 85 123 Співвідношення середнього розміру пенсії та заробітної плати, % 31,5 28,0 89

Отже, середньомісячна пенсія за віком 2000-го року становила 85 грн. (877: 10,3), тобто зросла, порівняно з попереднім роком, на 23% = (85: 69) 100 — 100. Швидшими темпами зростала середня заробітна плата, коефіцієнт випередженнястановив 112% = (1,38: 1,23) • 100. Саме цим пояснюється помітне скорочення(-11% = 89% — 100%) співвідношення середнього розміру пенсії та зарплати. В2000 році середня місячна пенсія за віком у півтора рази перевищувала їїмінімальний розмір (85: 58 =1,47).

Середні показники доходів порівнюються із встановленими в країніпоточними стандартами малозабезпеченості та бідності. Такими стандартами є:прожитковий мінімум, межа малозабезпеченості, розмір доходу, який дає право наотримання допомоги.

Прожитковий мінімум - вартісна межа набору продуктів (харчування, достатніх длязабезпечення нормального функціонування організму людини, збереження йогоздоров'я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг,необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.В Україні в 2000 році прожитковий мінімум становив 270,1 грн.

Частка населення, що має середньодушові доходи нижчі за прожитковиймінімум, є показникомрівня бідності.

Межа малозабезпеченості - нормативна величина середньодушового сукупного доходу, яказабезпечує непрацездатному громадянину споживання товарів та послуг намінімальному рівні, встановленому законодавством. У 2000 році ця межа становила118,3 грн. на місяць.

Розмір доходу, який дає право на отримання допомоги, - це затверджений мінімумдушових доходів, який є підставою для призначення допомоги, і в 2000 р.становив 46 грн. У таблиці 2 наведено результати порівняння середньодушовихгрошових доходів населення України за місяць у 2000 році із зазначенимистандартами малозабезпеченості та бідності залежно від наявності вдомогосподарствах дітей.

Табл. 2

Категорія домогоспо-

дарств

Середньодушові грошові доходи за місяць, грн. Порівняння грошових доходів із стандартами, разів Прожитковий мінімум межею малозабезпече-ності доходами, що дають право на допомогу З дітьми 109,5 0,41 0,93 2,4 Без дітей 137,6 0,51 1,16 3,0 В цілому 120,7 0,45 1,02 2,6

Середньомісячні грошовідоходи в розрахунку на душу населення по Україні складають 45% відвстановленого прожиткового мінімуму (120,7: 270,1). В домогосподарствах, якіне мають дітей, середні грошові доходи досягай половини розміру встановленогомінімуму. Доходи домогосподарств з дітьми знаходяться навіть нижче за межумалозабезпеченості. Отже, в усіх обстежених категоріях домогосподарствдоходи не дозволяють задовольнити основні життєві потреби.

У розрахунку на одне домогосподарство обчислюютьсясередньомісячнігрошові доходи тасередньомісячні сукупні ресурси(діленням загальної суми сукупних ресурсів на кількість домогосподарств) вцілому та по окремих джерелах надходжень. Такі середні подаються по Україні вцілому, в розрізі видів поселень (міські та сільські), а по міській місцевостіз поділом на великі та малі міста, а також в розрізі областей.

У таблиці 3 наведено склад середньомісячних доходів домогосподарствУкраїни в розрізі видів поселення за 2000 рік.

Табл. 3

Ресурси домогосподарств Вид поселення Структура ресурсів, % Великі міста Малі міста Сільська місцевість Великі міста Малі міста Сільська місцевість Сукупні ресурси – всього, млн. грн., у т. ч.: 2453 2055 2292 100,0 100,0 100,0 Грошові доходи 1841 1188 937 75,1 57,8 40,9 Натуральні надходження у вартісній оцінці 390 676 1184 15,9 32,9 51,7 Використані заощадження 222 191 171 9,0 9,3 7,4

Кількість домогоспо-

дарств, тис

6720 5450 5510 Х Х Х

Структура сукупних ресурсів істотно відрізняється, особливо вдомогосподарствах сільської місцевості та великих міст, де левову часткупосідають грошові доходи і становлять 75,1% = (1841: 2453) • 100%.Натомість у селах більш як половину всіх ресурсів (51,7%) складають натуральнінадходження у вартісній оцінці і, в першу чергу, вартість спожитої продукціївід особистого підсобного господарства та самозаготівель. Ця стаття доходів євагомою і в малих містах (32,9%), де в розрахунку на одне домогосподарствосередньомісячна вартість натуральних надходжень становить 124 грн. =676000:5450, що майже вдвічі більше відповідного показника у великих містах (390000:6720 = 58 грн.).

У сільських домогосподарствах середній розмір грошових доходів найменшийі складає лише 170 гривень на місяць, середньомісячні сукупні ресурси тутнайбільші (2292000: 5510 = 416 грн.) за рахунок натуральних надходжень.

Аналізується структура сукупних ресурсів і грошових доходівдомогосподарств за окремими джерелами надходжень. Склад сукупних ресурсів тагрошових доходів порівнюється в просторі (по окремих групах домогосподарств) ів часі. Інтенсивність зміни структури доходів за джерелами надходжень,оцінюється лінійним коефіцієнтом структурних зрушень ld:

Σ|dj1-dj0|

ld=_1__________

де dj1,dj0– частки окремого виду доходів упорівняних сукупностях; т - число складових доходів.

Так, за даними табл. 3 середнє лінійне відхилення часток домогосподарстввеликих та малих міст становить ld = (|75 1 – 57,8| + |15,9 –32,9| + |9,0 – 9,3|): 3 = 11.5 п.п., тобто структура сукупних ресурсівдомогосподарств великих та малих міст відрізняється в середньому на 11,5 п.п.

Вивчається також динаміка середніх реальних (грошових та сукупнихдоходів, призначених пенсій) побудовою індексів.

Індекси середньомісячної реальної заробітної плати розраховуються заформулами:

Iрз = Інз: Ір або Ірз = Інз • І1/р,

деІнз- індекс номінальної заробітної плати.

Також обчислюється індекс реального середнього розміру призначенихмісячних пенсій за схемою, аналогічною до Iрз.

Витратинаселення та домогосподарства

Головною складовою грошових витрат єспоживчі витрати– витратидомогосподарств (населення) на придбання продовольчих і непродовольчих товарівта оплату послуг, незалежно від місця здійснення витрат (організований чинеорганізований ринок, у приватних осіб). Сюди ж включаються витрати напродукти та товари для домашніх улюбленців (собак, котів, пташок тощо).

У розгорнутому вигляді споживчі витрати містять такі статті:

Продовольчі товари

харчові продукти, алкогольні напої, тютюнові вироби, харчування поза домом

Непродовольчі товари

одяг, тканини, взуття, меблі, килими, товари культурно-побутового призначення, предмети гігієни та медикаменти, транспортні засоби, запчастини та пальне

Оплата послуг

житлово-комунальні, побутові, транспорту та зв'язку, культури, відпочинку та спорту, медичні та санаторно-курортні, навчання та дошкільного виховання

Статистика вивчає розмір споживчих витрат і їх склад уцілому та в розрахунку на одне домогосподарство. Структура та співвідношенняокремих складових споживчих витрат є показником матеріального добробутунаселення та домогосподарств.

Переважання частки витрат на непродовольчі товари таоплату послуг є свідченням матеріального благополуччя. Розмір витрат євизначальним критерієм матеріального добробуту населення і домогосподарств,оскільки дає об'єктивнішу оцінку реальних доходів, у тому числі не декларованих.

Інформаційною базою є дані вибірковихобстежень умов життя, які враховують всі види витрат домогосподарств, завинятком тих, що пов'язані з підприємницькою та фермерською діяльністю, а такожсамозайнятістю.

Розмір сукупних витрат домогосподарств та їх складових: грошових витратта вартості спожитих натуральних надходжень, пільг і субсидій (мал. 2).

/>/>

Мал. 2 Структура сукупних витратдомогосподарств (населення)

Програма вибіркового обстеження умовжиття домогосподарств передбачає спостереження за всіма видами витратдомогосподарств, крім пов'язаних із здійсненням ними підприємницької,фермерської та самостійної трудової діяльності.

Витрати — це сума платежівдомогосподарств за товари та послуги, отримані у звітному періоді, сума коштів,направлених ними на купівлю акцій, сертифікатів, валюти, нерухомості, набудівництво, допомогу родичам і знайомим, на вклади до банківських установ, наподатки (крім прибуткового) та інші внески. Для всебічного аналізу використанняресурсів домогосподарств вивчаються грошові витрати, які відповідаютьвищенаведеному визначенню, їх основна складова – споживчі витрати, а такожобраховується зведений показник сукупних витрат.

Споживчі витрати – це грошовівитрати домогосподарства на купівлю продуктів харчування, алкогольних татютюнових виробів, непродовольчих товарів, а також — на оплату особистихпослуг. Включаються всі витрати домогосподарств на ці. цілі незалежно від місцяїх здійснення (у торговельній мережі, зі складу підприємства, організації, наринку чи у окремих громадян).

Грошові витрати включаютьспоживчі витрати, витрати, пов'язані з веденням особистого підсобногогосподарства (купівля насіння, добрива, сільськогосподарського реманенту тощо), грошову допомогу родичам та іншим особам, витрати на купівлю нерухомості, набудівництво житла та господарських будівель, на придбання акцій, сертифікатів,валюти, вклади до банківських установ, аліменти, обов'язкові податки (крімприбуткового), збори та внески, а також — інші грошові витрати, які незгадувалися раніше. Грошові витрати включають суми, фактично сплаченідомогосподарством по відповідних статтях, і не враховують вартість натуральнихнадходжень, пільг та субсидій.

Сукупнівитрати складаються з грошових витрат, а також — вартості спожитихдомогосподарством і подарованих ним родичам та іншим особам продовольчихтоварів, отриманих з особистого підсобного господарства, в порядкусамозаготівель або подарованих, суми пільг та субсидій на оплатужитлово-комунальних послуг, суми пільг на оплату телефону та проїзду уміжміському транспорті. Сукупні витрати характеризують структуру використаннядомогосподарством сукупних ресурсів і відображають реальний поточний станматеріального добробуту домогосподарства.

ПОКАЗНИКИ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ЗАРІВНЕМ МАТЕРІАЛЬНОГО ДОБРОБУТУ ТА НЕРІВНОСТІ РОСПОДІЛУ ДОХОДІВ (ВИТРАТ)

В основудослідження диференціації рівня життя домогосподарств покладені показникивитрат, як більш надійні порівняно з даними щодо доходів, які респондентисхильні занижати.

Для вивчення нерівномірності розподілу домогосподарств зарівнем матеріального добробуту використовується метод групувань, за якимдомогосподарства (населення) розподіляються в порядку зростання середньодушовихпоказників доходів (витрат) на квантилі та по інтервалах доходів (витрат).

Квантилі розподілу ділять впорядковану(ранжовану за зростанням розміру ознаки – наприклад, за розміромсередньодушових грошових витрат) генеральну сукупність (домогосподарств абонаселення) на однакові за чисельністю групи. Для аналізу даних у цьому збірникузастосовується поділ генеральної сукупності на децилі (десятьоднакових груп). При формуванні квантилів нульові значення показників невідкидаються.

Децильний коефіцієнт Диференціаціїдоходів (витрат) населення – співвідношення мінімального рівня доходів (витрат) серед 10%найбільш забезпеченого населення до максимального рівня доходів (витрат) серед10 % найменш забезпеченого населення.

Для характеристики диференціації населення (домогосподарств) за рівнем їхгрошових витрат використовуються перший та дев'ятий дециль і розраховуються заформулами:

0,1 Σ dj – SD1 – 1 0,1 • 100– 2

D1 = x0+ h ——1——————— = 30 + 30 ————————=54 грн.,

dD1 10

де x0та h- відповідно нижня межа та ширина децильного інтервалу, SD1 – 1 – кумулятивна частка (частота), щопередує першому децильному інтервалу, dD1 – частка (частота) першого децильногоінтервалу.

0,9 Σ dj – SD9 – 1 0,9 • 100– 89

D9 = x0+ h ——1—————— = 270 + 30 ————————= 277,5 грн.

dD9 94

Таким чином, серед 10 % найменш забезпечених верств населення максимальнігрошові витрати становили лише 54 грн. за місяць, а серед 10% найбільшзабезпечених мінімальні витрати перевищували 277,5 грн. на місяць.

Значення D1 та D9 використовуються для розрахункукоефіцієнтадецильної диференціації.

VD = ––– = 277,5: 54 = 5,1,

тобто мінімальнігрошові витрати найбільш забезпечених верств населення у 5,1 раза перевищуютьмаксимальні витрати найменш забезпечених осіб.

Медіанний рівень доходів (витрат) в розрахунку на одну особу – рівень доходів (витрат), якийзнаходиться в середині варіаційного ряду населення, ранжованого за зростаннямсередньодушових показників доходів (витрат). Медіанним буде інтервал, кумулятивначастка якого перевищує половину обсягу сукупності, тобто

Sd > 0,5 Σ dj.

За даними табл. 6 медіана грошових витрат населеннястановила:

0,5 Σ dj – Sme-1 0,5 • 100 – 45

Мe=х0+h——1——————— = 120 + 30 ———————— = 130 грн,

dте 15

де х0та h- відповідно нижня межа та ширинамедіанного інтервалу, Sme-1 –кумулятивна частка передмедіанного інтервалу, dте – частка медіанного інтервалу.

Таким чином, половина населення витрачала грошей у середньому до 130 грн.на місяць, що на 10% перевищувало межу малозабезпеченості (130: 118,3) • 100-100 = 10%.

Крива Лоренца — кумулятивний розподілчисельності населення та відповідних цієї чисельності доходів (витрат). Такимчином, вона відображає співвідношення часток всіх доходів (витрат) та частоквсіх їх отримувачів (всіх тих, хто робив витрати). Наприклад (по витратах): заумовою рівномірного розподілу витрат, тобто 10% населення роблять 10% всіхвитрат, 20% — п'яту частину витрат, 50% — половину і т.д., цей розподіл маєвигляд лінії — діагоналі квадрату зі сторонами від 0% до 100%. Нерівномірнийрозподіл характеризується кривою Лоренца (лінією фактичного розподілу), яказнаходиться тим далі від діагоналі квадрату, чим більше диференціація.

Коефіцієнт нерівності розподілудоходів (витрат) серед населення або концентрації доходів (витрат), індексДжині —відображаєступінь відхилення фактичного розподілу доходів (витрат) за чисельно рівнимигрупами населення від лінії їх рівномірного розподілу.

В разіКG = 0 розподіл витрат між усімагрупами населення рівний, а приКG =1 навпаки, тобто, коли всівитрати здійснює лише одна особа.

РозрахуємоКG за даними табл. 4 децильного розподілу населення зарозміром середньодушових грошових витрат за формулою:

т т

КG = 1 – 2 Σ xjcumyj + Σ xjyj,

1 1

де xj, частка населення в j-ій децильній групі, yj — частка витрат,сконцентрованих в j-ій децильній групі, cumyj - кумулятивна частка витрат, т -число децильних груп, що дорівнює 10.

Табл.4

Номер децильної групи населення за розміром середньодушових грошових витрат

Частка населення в децильній групі xj

Частка в децильної групи в загальному розмірі грошових витрат yj

Розрахункові дані

cum yj

xj yj

xj cum yj

1 0,1 0,022 0,022 0,0022 0,0022 2 0,1 0,039 0,061 0,0039 0,0061 3 0,1 0,051 0,112 0,0051 0,0112 4 0,1 0,063 0,175 0,0063 0,0175 5 0,1 0,076 0,251 0,0076 0,0251 6 0,1 0,089 0,340 0,0089 0,0340 7 0,1 0,105 0,445 0,0105 0,0445 8 0,1 0,126 0,571 0,0126 0,0571 9 0,1 0,158 0,729 0,0158 0,0729 10 0,1 0,271 1,000 0,0271 1,0000 Разом 1,0 1,000 Х 0,1000 0,3703

КG = 1 – 2 • 0,3706 + 0,1 =0,3588, що свідчить про помірну диференціацію витрат населення.

Чисельність домогосподарств(населення) з рівнем середньодушових доходів (витрат) на місяць нижчемежі малозабезпеченості — визначається на підставі даних розподілу домогосподарств(населення) за рівнем доходів (витрат) і є підсумком числа домогосподарств(осіб), рівень доходів (витрат) яких нижче величини межі малозабезпеченості,яка діяла в державі на момент аналізу.

Межа малозабезпеченості — нормативна величина середньодушовогосукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянину споживаннятоварів та послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством. У 2000році межа малозабезпеченості становила 118,3 грн. на місяць.

Чисельність домогосподарств (населення)з рівнем середньодушових доходів (витрат) на місяць нижче прожиткового мінімуми — визначаєтьсяна підставі даних розподілу домогосподарств (населення) за рівнем доходів(витрат) і є підсумком числа домогосподарств (осіб), рівень доходів (витрат)яких нижче величини прожиткового мінімуму, який діяв в державі на моментаналізу.

Прожитковий мінімум — це вартісна величина достатнього длязабезпечення нормального функціонування організму людини, збереження йогоздоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального наборунепродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних длязадоволення основних соціальних і культурних потреб особистості[1].

Згідно Закону України «Про затвердження прожитковогомінімуму на 2000 рік» від 5 жовтня 2000 року № 2025-ІП[?], у IV кварталі 2000 року прожитковиймінімум становив 270,1 грн. на місяць.

Для висвітлення рівня життя груп домогосподарств, в якихсередньодушовий рівень добробуту нижче діючих в Україні соціальних нормативів,застосовується для виділення відповідних груп як показник «межамалозабезпеченості», так і «прожитковий мінімум». Це обумовленотим, що Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001рік» передбачено внесення змін до законів України, в яких межамалозабезпеченості застосовується як розрахункова величина, але на цей часвідповідні зміни внесено не у всі законодавчі акти. У зв'язку з цим запогодженням з Мінпраці України визнано доцільним тимчасове застосування обохнормативів.

Розподіл доходів (витрат) задецильними групами домогосподарств (населення) відображає частки доходів (витрат),які отримує (витрачає) відповідна децильна група домогосподарств (населення).

У таблиці 5 подано структуру та середній розмір споживчих витратдомогосподарств міської та сільської місцевості України у 2000 р. Левовачастина споживчих витрат домогосподарств (майже 70%) йде на придбанняпродовольчих товарів. По двох інших статтях існує певна диференціація. В містахвитрати на непродовольчі товари та оплату послуг розподіляються майже однаково,а в сільській місцевості більше витрачається на непродовольчі товари. В ціломуж структура споживчих витрат домогосподарств міської та сільської місцевостімайже однакова, про що свідчить значення коефіцієнта подібності структур h, яке наближується до 1:

2 2

1 |0,01| + | –0,06| + |0,05|

h = 1 – – Σ |dj – dk| = 1 –––––––––––––––––––– = 1 – 0,06 = 0,94.

Отже, існуюча структура споживчих витрат свідчить пронеблагополучний матеріальний стан населення України незалежно від видупоселення, хоча в містах середній розмір споживчих витрат домогосподарств у 1,6раза вищий, ніж У селах (462: 290).

Табл. 5

Споживчі витрати Середній розмір витрат у розрахунку на одне домогосподарство місцевості, грн. Порівняння середніх витрат у домо-господарствах міської та сільської місцевості, разів Структура витрат у господарствах місцевості, %

Зрушення в структурі витрат в розрізі місце- вості, + п. п.

Міської Сільської

Міської, d j

Сільської, d j

Продовольчі товари 312 195 1,6 68 67 1 Непродовольчі товари 69 60 1,2 15 21 — 6 Оплата послуг 81 35 2,3 17 12 5 У цілому 462 290 1,6 100 100

Розглянемо розподіл населення України за розміром середньодушовихгрошових витрат на місяць (табл. 6).

Табл. 6

Середньодушові грошові витрати на місяць, грн.

Частка населення, % dj

Кумулятивна частка населення, % Sdj

xjdj

До – 30 2 2 15 30 30 – 60 10 12 45 450 60 – 90 16 28 75 1200 90 – 120 17 45 105 1785 120 – 150 15 60 135 2025 150 – 180 11 71 165 1815 180 – 210 9 80 195 1755 210 – 240 5 85 225 1125 240 – 270 4 89 255 1020 270 – 300 4 93 285 1140 300 і більше 7 100 315 2205 Разом 100 Х Х 14550

Середньодушові грошові витрати населення за місяць обчислюються засередньою арифметичною зваженою:

S xj dj

S dj

14550

100

х= -1—— = ———— =145,5грн.

Отже, в 2000 р. у середньому на душу населення витрачалось 145,5 грн. замісяць, що лише в 1,2 раза перевищувало існуючу межу малозабезпеченості (145,5: 118,3) і на 46,1% нижче за прожитковий мінімум (270,1 грн.).

СТАНОВЛЕННЯСЕРЕДНЬОГО КЛАСУ В УКРАЇНІ

Якщов економічній сфері головним національним пріоритетом є створення сучасноїринкової економіки, то у соціальній сфері національним пріоритетом такої жзначущості є формування сучасного середнього класу як основного рушія тагаранта реформ у суспільстві. Середній клас — не тільки і не стільки якасьокрема соціальна група населення. Це також і певний спосіб та якість життя,притаманні представникам різних верств населення.

Вкраїнах із соціально зорієнтованою економікою до середнього класу належать якпредставники недержавного сектору економіки (дрібні та середні підприємці,особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, власники приватногомайна і капіталів), так і наймані працівники у приватній та державній сферах.Загалом, середній клас може складатися з найрізноманітніших верств суспільства:бізнесменів і комерсантів, наукової й технічної інтелігенції, державнихслужбовців, працівників культури та мистецтва, кваліфікованих робітників тафермерів.

Вкраїнах із соціально зорієнтованою економікою до середнього класу належатьнавіть так звані “вразливі верстви населення” — пенсіонери, інваліди,багатодітні та неповні сім’ї. До середнього класу, як за рівнем доходу, так іза якістю життя, їм дозволяє увійти існуюча розгалужена та диверсифікованасистема соціального забезпечення. Досить високий загальний рівень життя цихгруп населення забезпечується, як високими розмірами їхніх пенсій за попереднютрудову діяльність, так і наявністю недержавних пенсійних фондів, а такожсприятливих умов для продовження трудової діяльності з урахуванням особливостейта специфіки даної категорії робочої сили. Надійні та розгалужені недержавніпенсійні фонди є важливим джерелом інвестиційних ресурсів для економіки.

Требавідзначити, що наявність розгалуженої та всеосяжної соціальної системи доступналише стабільним та багатим країнам, оскільки постійне вдосконалення такихсистем призводить до додаткового навантаження на економіку, відволікає значнікошти на її розвиток та суспільний прогрес. Крім того, країни з розвиненоюекономікою, входять до різноманітних міжнародних наддержавних організацій,угоди та договори, виконують певні зобов’язання щодо технічної та гуманітарноїдопомоги у вирішенні соціальних проблем країн, що розвиваються, надзвичайнихситуацій, зокрема соціальних конфліктів та соціальних наслідків іншого видуконфліктів та воєн.

Частоумовою надання такої допомоги з боку донора є виконання певних політичних,економічних та соціально пов’язаних умов реципієнтом допомоги. У періодстановлення незалежності Україна неодноразово стикалася з подібними вимогамищодо проведення певних заходів соціальної політики з боку Світового банку,Монетарного фонду та інших міжнародних організацій та окремих країн, як умовинадання кредитів та виконання двосторонніх та міжнародних домовленостей.Частина таких умов донорів напряму стосувалася соціальної політики держави,рівня життя населення та соціальної поляризації українського суспільства — якот вимоги щодо зниження або замороження зарплат, пенсій, стипендій, абопідвищення оплати за комунальні послуги тощо.

Якбуло показано у попередніх підрозділах, однією з основних негативних платукраїнського суспільства за нові економічні умови було екстраординарне зростаннябідності — як за доходами, так і за фізичними проявами для людини. Соціальнастратифікація суспільства, досить незначна у дореформений період, так звана“соціальна рівність”, як і рівність за доходами, трансформувалася у абсолютнунерівність, коли співвідношення доходів 10 % найбагатших та 10 % найбіднішихкатегорій населення зросло з 4 разів у 1990 р. до 67 у 1996 р. й на початкупоточного століття складає близько 10 разів. 10 % населення Україниконцентрують сьогодні 40 % доходів всього населення країни, причому 2/3 цихдоходів мають кримінальне походження.

Реальнавартість доходів також зазнала девальвації — реальна заробітна плата зменшиласяу 3,8 разу, а реальна пенсія — у 4 рази [6]. У результаті до бідних та вкрай бідних категорійналежить 41,4 % населення Україні. І це за умови, що за визначенням межабідності складає 56,6 % прожиткового мінімуму, який дозволяє покривати лишенаймінімальніші потреби людини. Таким чином рівень оплати праці в Україні єнадто низьким. Тому зайнятість не може забезпечити більш–менш пристойний рівеньжиття навіть для самого працюючого, не говорячи вже про наявних у ньогоутриманців.

Біднимистають люди, які все своє життя чесно працювали, жили за законами суспільства,мали непогані заробітки. Формується поняття так званої “суб’єктивної бідності”,рівень якої є набагато вищим за об’єктивні показники. В країні спостерігаєтьсязначне відставання реального життя від існуючих стандартів і водночасформується високий рівень суспільного незадоволення діяльністю влади.

Уході трансформацій зруйновано традиційний для України зв’язок між соціальнимстатусом зайнятих та їхнім рівнем освіти. Сьогодні наявність вищої освіти такожне забезпечує входження до середнього класу суспільства ані за службовимстаном, ані за рівнем добробуту.

Усуспільстві сформувався значний прошарок маргиналів, який складається з людейрізного освітнього та професійного рівня. За даними обстеження робочої сили,наприкінці минулого століття в Україні нараховувалося близько 20 млн. осіб,яких відносять до маргинальних груп, що становить більше 40 % населення у віці15 років і старше. До маргиналів відносять: безробітних (більше 1 року);зайнятих та пенсіонерів, зарплати та пенсії яких нижче межі малозабезпеченості;працюючих, які перебувають у вимушених відпустках, жебраків та бродяг,зневірених осіб. До цієї групи все більше починають входити “неомаргинали” —особи високоосвічені, з розвиненою системою потреб, значними соціальнимиочікуваннями і суттєвою політичною активністю. Відбувається маргиналізація осібз вищою освітою, які впливають на формування громадської думки.

Процесмаргиналізації суспільства призводить до створення нової, соціальновідокремленої, системи цінностей, якій притаманні ворожнеча до існуючихсуспільних інституцій, антагоністичні форми соціальної нетерпимості, схильністьдо спрощених і здебільшого радикальних рішень, крайній індивідуалізм абовідчуття “стадності”. Маргинали та неомаргинали становлять суттєвий потенціалсоціальної нестабільності та громадської непокори в країні.

Враховуючи,що соціальна структуризація українського суспільства є невідповідною сучасномуетапу розвитку країни, виконанню завдань економічного реформування тазбереження соціальної стабільності, а також те, що наявність середнього класу євизначальним фактором формування та реалізації всієї державної політики урозвинених країнах, проблеми “становлення середнього класу” в Україні та“створення умов для його закріплення” [6] визнані одними з визначальних завдань Стратегіїподолання бідності в Україні на 2000—2010 роки. Фактично заходи Стратегіїспрямовані й на нормалізацію та розбудову соціальної структури українськогосуспільства, оскільки подолання бідності, формування сучасної соціальноїполітики, побудова та налагодження взаємодії всіх інститутів її реалізації,заплановані Указом Президента, неминуче призведуть до вирішення вказаногозавдання.

Формуваннясереднього класу, якому буде властивий спосіб життя, притаманний населеннюрозвинених країн, і який буде охоплювати різноманітні верстви населення(зокрема й вразливі соціальні групи), стане тією сучасною соціальною формою,яка зможе задовольнити потреби народу України у гідних умовах життєдіяльності,а також створити цивілізовані шляхи і способи створення таких умов. Формуваннясереднього класу, що базується на способі життя, притаманному розвиненимкраїнам і який буде охоплювати найрізноманітніші верстви населення, можнавизначити як один з головних національних інтересів України, стратегічнусоціальну мету реформування економіки та суспільства. Лише заходами виваженоїта продуманої економічної та соціальної політики можливо створити умови длязабезпечення системи соціальної безпеки країни, гарантом підтримання якої будесильний, стабільний та здоровий середній клас.

СТАНОВИЩЕ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИНА 2000 – 2002

Позитивнітенденції розвитку економіки у 2000 – 2002 р. сприяли певному поліпшеннюстановища. За січень—липень 2001 р. реальні грошові доходигромадян збільшилися на 8,7 %, порівняно з відповідним періодом 2000 р. У липні2001 р. середня заробітна плата становила 327,31 грн. і зросла в номінальномувимірі на 37,2 %, порівняно з липнем 2000 р., та на 29,2 % з початку року.Реальна заробітна плата за 7 місяців 2001 р. зросла на 17,7 % противідповідного періоду 2000 р.

Проте, незважаючина ці позитивні тенденції, істотних зрушень на краще не відбулося. Засічень–липень 2001 р. не виплачено 7,4 % нарахованої заробітної плати, причомубільше 2/3 боргів накопичено у двох галузях: вугільній промисловості,машинобудуванні та металообробці. Станом на серпень 2001 р. загальна сумазаборгованості із заробітної плати склала 3,9 млрд. гривень. Незважаючи натитанічні зусилля двох складів уряду, за період з липня 2000 р., тобто за 13місяців, суму заборгованості вдалося зменшити лише на 11,8 %, а у промисловості— на 2,2 %. Дві третини заборгованості припадає на підприємства недержавноїформи власності, що засвідчує низьку ефективність державного регулюваннятрудових відносин. За терміном найтривалішу заборгованість із зарплати середусіх галузей економіки має сільське господарство: більш ніж половиніпрацівників зарплату не виплачено за півроку і більше.

У більшостігалузей нарахована заробітна плата суттєво нижча від рівня середньої зарплатипо країні. Найвищим є рівень оплати праці у сфері фінансування, кредитування тастрахування (813,9 грн.), найнижчим — у бюджетній сфері. Співвідношення міжмінімальною і максимальною заробітною платою в галузях економіки за 2000 р.становило 6,5 разу, у той час як у 1990 р. — 2,5 рази. Як і раніше, значначастина оплати праці здійснюється у натуральній формі. У 2000 р. працівникамбуло сплачено продукцією 3,5 млн. грн. (11,2 % нарахованої заробітної плати), аза січень—липень 2001 р. — 1,4 млрд. грн. Працівникам сільського господарства улипні 2001 р. продукцією сплачено 98 % (!) нарахованої заробітної плати.

Заборгованість зпенсій в Україні на початок 2001 р. складала 1,3 млрд. гривень. З 1 грудня 2000р. розпочато підвищення розмірів пенсій. Загальна сума коштів, які планувалосяспрямувати на підвищення пенсій у 2001 р., становила 2,2 млрд. гривень.Підвищення пенсії стосувалося 13,8 млн. пенсіонерів, а загальне підвищеннярозміру пенсії становитиме близько 24 %. Фактично ж підвищення пенсій будекомпенсувати втрати пенсіонерів в результаті інфляції попередніх років. І ці двапроцеси — підвищення пенсій та погашення заборгованості з заробітної платибудуть відбуватися на тлі інфляції, новий виток якої попереду. Середній розмірпризначеної пенсії у жовтні 2000 р. складав лише 73,3 грн. на місяць, а їїкупівельна спроможність порівняно з 1999 р. знизилася майже на 20 %.Співвідношення між середнім розміром пенсії й середньою заробітною платоюпрацівників, зайнятих у галузях економіки, знизилося з 39 % у 1999 р. до 31,4 %у листопаді 2000 р. Підвищення розмірів пенсій, лише якоюсь мірою компенсуєвтрати від інфляції 2000 р. і попередніх років.

Зниженню рівняжиття населення сприяє поширення безробіття — перехід працюючих до категоріїбезробітних з відповідним зменшенням рівня доходу та перебування у цьому станідосить тривалий час. Вже у 2000 р., за даними щоквартальних обстеженьдомогосподарств, рівень безробіття населення України склав 11,7 % проти 10,2 %,за тими ж даними 1999 р., що майже у 3 рази перевищує офіційний. Прогнознірозрахунки, зроблені Інститутом реформ, передбачають зростання навітьофіційного рівня безробіття, який, враховуючи вказане співвідношення офіційногота неофіційного показників, буде значно вищим. Не дивлячись на деякепідвищення, все ще низьким залишається рівень допомоги по безробіттю. У грудні2000 р. допомогу з безробіття отримувало 627,3 тис. осіб в середньому у розмірі59,4 гривень.

Аналізуючиосновні показники рівня життя населення за останні 5 років (у доларовомуеквіваленті для збереження порівнянності), можна зробити однозначний висновокпро тотальне погіршення якості життя населення України — удвічі дляпенсіонерів, 1,5 разу для працюючих (табл. 7).

Продовжуєтьсязниження рівня життя населення, про що свідчать також дані структури грошовихдоходів населення, в якій скорочується частка оплати праці та пенсій.

Таблиця 7

Основні показникирівня життя населення України ВВП, ціни, доходи

ВВП, ціни, доходи

1995 1996 1997 1998 1999 2000 Зміна реального валового внутрішнього продукту, % -12,2 -10,0 -3,0 -1,9 -0,4 6,0 Індекс споживчих цін, % за рік 281,7 139,7 110,1 120,0 119,2 125,8 Доларовий (США) еквівалент (за готівковим курсом): — середньої заробітної плати (грудень) 67,26 80,15 86,94 49,17 39,81 42,05 — середньої пенсії 26,28 28,32 28,05 24,76 16,68 13,40 — середніх грошових доходів на душу населення на місяць 28,98 35,77 44,03 36,63 24,89 26,69

Як наслідок, в країні поширюється і поглиблюється бідність. За данимиСтратегії подолання бідності [9], до категоріїбідних в Україні у 2000 р. належали 26,7 % населення, до категорії вкрай бідних— 14,7 %. Тобто, відповідно до встановленого критерію бідності, більше половининаселення України проживає на 56,6 % обсягу встановленого прожитковогомінімуму. Резонно було б доповнити вказану категорію тими, хто живе на залишоку 43,4 % до рівня прожиткового мінімуму, оскільки його розмір у 118 грн незабезпечує не тільки підтримання мінімально пристойного життя, але робитьпроблематичним фізіологічне виживання самої особи.

Основну частинубідних — 75 % становлять сім’ї з дітьми, 44,5 % бідних сімей — це сім’ї, ускладі яких є пенсіонери. Майже 78 % усіх бідних становлять сім’ї, в яких хтосьз дорослих працює, тобто наявність роботи та отримання заробітної платисьогодні не захищає від бідності. Значна частина бідних домогосподарств— 37 % мешкає у сільській місцевості.

В країніпоширюються прояви абсолютної бідності, безпритульність, жебрацтво, дитячабездоглядність. За оцінками, в Україні понад 26 тис. волоцюг, з них майже 10тис. — молодь. На обліку в органах внутрішніх справ майже 90 тис. осіб, якідопускають немедичне вживання наркотиків та психотропних речовин.

Обсяги тадинаміка доходів населення формують рівень його життя. Рівень життя можна такождостовірно оцінити за показниками структури сукупних доходів і витратнаселення [10]. Так, у 2000 р. питома вагагрошових доходів займала в структурі загальних доходів одного домогосподарства72,4 %, в містах 75,3 %, у селах — 54,0 %, а частка отриманої у підсобнихгосподарствах продукції — 18,2 %, 8 % та 34,9 %, відповідно. Оскільки ваграрних регіонах існують зазначені вище соціально–економічні проблеми(затримки з виплатами зарплат і пенсій тощо) грошові доходи неє визначальними в структурі загальних доходів, отримуваних домогосподарствами.

Скорочення реальнихгрошових доходів більшості населення, його платоспроможного попиту зумовилопогіршення структури споживання населення. Основною статтею витратсучасних домогосподарств, значення якої у кілька разівперевищує всі інші, є витрати на придбання продуктівхарчування, що свідчить про нераціональну та дефіцитну їхню структуру. Так, у домогосподарствах, розташованих у міських поселеннях, часткасукупних витрат на харчування у 2000 р. становила 64,5 %, витрати на непродовольчі товари складали — 13,7 %, а оплатапослуг — 16,4 % (цей рівень пов’язаний з неадекватним рівню доходів підвищеннямплати за житлово–комунальні послуги). В той же час, в сільській місцевостічастка витрат на харчування становила 57,2 %, витратина непродовольчі товари — 16,1 %, а витрати на оплату послуг —10,2 %.

Однак зізбільшенням структурної частки продуктів харчування у витратахзначно погіршилась якість харчування населення. По–перше, за останні 10 роківскоротилися обсяги споживання у 1,5—2,0 рази. Енергетична цінність раціонухарчування 10 млн. осіб (тобто майже п’ятої частини населення країни) є нижчоюза 2100 кКал, що за визначенням Світової організації охорони здоров’я, єпорогом бідності. По–друге, збідніла структура споживаних продуктів — порівняноз 1990 р. споживання на душу населення м’яса зменшилось на 52 %, молока — на 44%, яєць — на 42 %, рибних продуктів — на 59 % (табл. 5.3). По–третє, знизиласяенергетична цінність добового раціону однієї особи — для представника знайбідніших 30 % населення країни вона становить 1924 кКал, а фактичний рівеньспоживання склав за даними 2000 р., молока і молочних продуктів — 50 %, яєць —56 %, риби і рибопродуктів — 41 %, цукру — 76—88 %, олії та інших рослиннихжирів — 73 %, картоплі — 108 %, овочів та баштанних — 63 %, фруктів, ягід,горіхів, винограду — 33 %, хлібу і хлібних продуктів — 121 %.

Вказаний процесзміни структури асортименту споживаних продуктів за рахунок зростанняспоживання картоплі та хлібу (що є загальновизнаним критерієм бідності)продовжувався і у 2000 р. Це свідчить про те, що оголошене зростання реальнихдоходів населення у 2000 р. не торкнулося більшості громадян країни.

Із погіршеннямрівня життя знизилася самозбережна поведінка населення, ступінь піклування просвоє здоров’я. Економічна скрута унеможливлює раціонально організувати витратнучастину сімейного та особистого бюджету громадян.

За данимипроведеного у жовтні 2000 р. Держкомстатом дослідження з питань, пов’язаних іздоступністю для населення послуг охорони здоров’я та лікарських препаратів,третина сімей, члени яких потребували медичної допомоги, не змогла задовольнитиці потреби. Основною причиною цього переважна більшість вказала занадто високувартість ліків, виробів медичного призначення, послуг охорони здоров’я. Високавартість виробів медичного призначення, протезування, відвідування стоматолога,проведення медичних обстежень, отримання лікувальних процедур змусилавідмовитися від цих видів медичної допомоги переважну частину (88—95 %) членівгосподарств, які її потребували.

ДОХОДИ ТАВИТРАТИ НАСЕЛЕННЯ ЗА СІЧЕНЬ — ЧЕРВЕНЬ 2003р

Номінальні доходи населення за січень-червень 2003р. порівняно заналогічним періодом 2002р. збільшились на 12,4%. Наявні доходи, які можутьбути використані населенням на придбання товарів та послуг, зросли на 10,3%, ареальні наявні, визначені з урахуванням цінового фактора, — на 6,8%.

У червні п.р. порівняно зтравнем номінальні доходи населення збільшились на 8%, а наявні та реальні наявні- на 3,7% та 3,6%.

Наявні доходи у розрахунку наодну особу за червень 2003р. становили 248 грн. проти 217,2 грн. за червень2002р.

Витрати населення у січні-червні п. р. порівняно з аналогічним періодом попереднього рокузбільшились на 17,2%. Приріст заощаджень склав 705 млн. грн.

Склад доходів та витрат населення за січень-червень 2003р.характеризується такими даними: (Табл. 8)

Табл. 8

Доходи

Млн. грн. У % до підсумку 87028 100,0 у тому числі заробітна плата 38569 44,3 прибуток та змішаний доход 9382 10,8 доходи від власності, одержані 1702 2,0 соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти 37375 42,9 у тому числі соціальні допомоги 17263 19,8 інші поточні трансферти 3647 4,2 соціальні трансферти в натурі 16465 18,9 Разом

87028

100,0

Витрати та заощадження

у тому числі придбання товарів та послуг 78504 90,2 доходи від власності, сплачені 331 0,4

поточні податки на доходи, майно та

інші сплачені поточні трансферти

7488 8,6 у тому числі поточні податки на доходи, майно тощо 6095 7,0 внески на соціальне страхування 929 1,1 інші поточні трансферти 464 0,5 нагромадження нефінансових активів -1232 -1,4 приріст фінансових активів 1937 2,2

Отже,статистика свідчить, що в останній час темпи економічного зростання в Україніспадають. Збереження таких тенденцій на тривалу перспективу може повернутиекономіку знову на спадні позиції. Тому заслуговує на увагу поставлене Урядомзавдання щодо прискорення темпів приросту ВВП (2003р. – 6%, 2004 – 8%). Засвоїм змістом проект Програми відповідає положенням послання Президента Українидо Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засадиекономічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки” та політичноїУгоди між Верховною Радою України і Кабінетом Міністрів України про співпрацюта солідарну відповідальність. Великий інтерес викликає те, яким чином Урядпередбачає досягти запланованого.

Одниміз найважливіших напрямів своєї програми Уряд назвав реформування податковоїсистеми. Дійсно, саме вона є підґрунтям, на якому базується економічнезростання і, як наслідок, належне фінансування соціальної та гуманітарноїсфери, охорони навколишнього природного середовища, зменшення кількостінаселення, що перебуває за межею бідності, відродження і підтримка вітчизняноговиробника, підвищення якості життя народу. Серед положень, викладених у цихпроектах можна виділити найголовніші позитивні зрушення, що сприятимутьвиконанню поставлених Урядом завдань:

— поетапне зниження податку на прибуток до 20%,

— податку на додану вартість — до 15%,

— податку на доходи фізичних осіб — не більше 20%,

— спрощення процедури адміністрування податків,

— суттєве скорочення податкових пільг та розширення бази оподаткування,

— поетапне наближення до прожиткового мінімуму мінімального неоподатковуваногодоходу,

— удосконалення механізму оподаткування та звітності суб‘єктів малогопідприємництва.

Разомз тим, Уряд планує новий підхід до вирішення регіональних проблем черезперерозподіл державних доходів на користь місцевих бюджетів. Передбачаєтьсяпередача частини доходів центрального бюджету до місцевих. Однак, нам відомийтой факт, що на місцях, в регіонах, витрачання коштів є менш контрольованим. Узв’язку з цим повністю логічною є пропозиція Уряду про посилення фінансовогоконтролю в регіонах та повне переведення місцевих бюджетів на казначейськеобслуговування. Держава має піклуватися про свої регіони, але при цьомузабезпечувати збереження державних коштів.

Реалізаціяплану ефективного використання потенціалу регіонів, окрім перерахованих вищезаходів, передбачає:

— врегулювання питань власності територіальних громад,

— підготовку проекту закону щодо врегулювання питаньадміністративно-територіального устрою,

— удосконалення законодавства щодо спеціальних економічних зон та територійпріоритетного розвитку з метою підвищення їх ефективності, забезпечення їхфункціонування відповідно до міжнародних принципів, — укладення договорів міжурядом та відповідними обласними радами щодо розвитку регіонів тощо.

Основніпрогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку, викладені впроекті Програми Уряду відповідають показникам, закладеним в Основних засадахгрошово-кредитної політики на 2003р., Основних напрямах бюджетної політики на2003 рік та Законі України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”,ухвалених Верховною Радою України.

Усіперераховані заходи разом із запланованими напрямками боротьби з тінізацієюекономічних оборотів, захисту прав кредиторів, боротьби з відмиванням коштівдопоможуть Україні зміцнити свою економіку та досягти запланованого рівнязростання. На цій основі можна бути впевненим у вирішення ряду соціальнихпроблем. Виходячи з викладеного, нам здаються повністю реальними завдання щодопідвищення заробітної платні. Випередження темпів її зростання у порівнянні зтемпами інфляції означає підвищення саме реальної зарплати, а відтак,покращання добробуту населення. Звичайно, це не буде європейський рівень життя.Але досягти його в один момент неможливо. Лише поступове наближення врезультаті реформування економіки країни забезпечить нам достойне майбутнє.

ВИСНОВКИ

Наведенівище характеристики соціального та демографічного розвитку України свідчать, щокраїна сьогодні перейшла межу припустимого зниження показників демографічноговідтворення та життєвого рівня населення по всіх індикаторах для основної масисвоїх громадян. Процеси демографічної деградації, погіршення соціальних умоввідтворення безсумнівно позначаться на економічному реформуванні йзагальмовують темпи його реалізації.

Востанні роки в Україні зроблено вагомі кроки у напрямку забезпеченнямакроекономічної стабілізації та переходу до початку економічного зростання —зокрема, досягнуті низькі темпи інфляції та стабілізація курсу національноївалюти. Однак, досягнення ряду принципових успіхів у зміцненнігрошово–фінансової системи, державних фінансів, вирівнюванні платіжного балансувідбулося в основному за рахунок значного погіршення соціально—економічногостановища українських громадян. Поставлене перед необхідністю самостійногопошуку засобів виживання, населення України масово поповнює лави нужденних,безробітних, зневірених, що вкрай негативно впливає на його відтворювальніплани та настанови.

Формування працездатної частини людського капіталу гальмуютьмасові невиплати заробітної плати, закриття виробництв, затримка соціальнихдопомог та їхній вкрай низький розмір, що призводить до різкого падіння рівнівспоживання населення, погіршення структури його харчування. Оскільки немаєвпевненості у завтрашньому дні, населення перебуває у стані постійного стресу,що ставить під загрозу його здоров’я, сприяє зниженню показників демографічноговідтворення, і саме виживання значної частини населення, є серйозною загрозоюдля майбутнього України. Погіршення економічного становища більшої частининаселення призводить до наростання зневіри в економічні реформи, економічнаполітика ризикує втратити свою соціальну базу, що призведе до різкого зниженняїї ефективності та значних соціальних втрат від реформ.

Якнаслідок — сьогодні для розв’язання кризових явищ потрібні значно складнішізаходи, аніж ті, які можна було вжити раніше.

Зрозуміло,що політичні та економічні трансформації самі по собі не призведуть до бажаногоефекту — створення демократичної, ринково зорієнтованої держави, якщо не будевраховано інтереси та не буде адаптовано до нових умов суб’єкта цих перетворень— населення.

Виходячиз багатовимірності людського розвитку, основними показниками людського капіталуможна вважати: тривалість життя при народженні, стан здоров’я населення,сумарний коефіцієнт плідності, рівень освіти населення та рівень його доходів.У динаміці ці показники відтворюють існуючі тенденції у стані людськогокапіталу країни. Очевидно, що соціальна сфера повинна бути адаптована доринкових умов.

ПЕРЕЛІК ЗВЕРТАНЬ

1. Закон України «Пропрожитковий мінімум» від 15 липня 1999р. № 966-XIV.

2. [6] [9]Стратегія подолання бідності: Указ Президента України від 15серп. 2001 року № 637\2001.

3. Політична Економія – Зазаг. ред. Г.А. Огаяна – К.; МАУП 2003.

4. Політична Економія – О.О.Бєляєв, А.С. Бебело – К.; 2001.

5. А.М. Єріна, О.К.Мазуренко, З.О.Пальян – Економічна Статистика Практикум. К.:2002 р.

6. [10]Витрати і доходи/> домогосподарств України у 2000 році проаналізовані за данимивибіркового обстеження умов життя домогосподарств України.

7. http://www.ukrstat.gov.ua

8. http://www.niss.gov.ua/book/strateg2/chast%205

9. http://www.regions.org/uaindex/phpdo.doc

еще рефераты

Еще работы по экономике