Реферат: Аналіз соціально-економічного розвитку міста Рівне
Зміст
Вступ
1.Теоретичні засади проведення аналізу соціально – економічного розвитку
1.1 Основна суть проведення аналізу
1.2 Методи аналізустану і розвитку виробничої сфери
1.3 Методи аналізу стану і розвитку соціальноїсфери
1.4 Основні методи аналізу бюджетного формування
2.Аналіз соціально-економічних показників розвитку міста
3.Інвестиційна діяльність
Списоквикористаної літератури
Вступ
Аналіз соціально – економічного розвитку міставідіграє важливе значення, оскільки за допомогою аналізу виявляють тенденціїрозвитку виробничої, соціальної сфер та диспропорції у фінансуванні галузейнародного господарства. Здійснення аналізу дозволяє виявити причини невиконанняпоставлених завдань та сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень поусуненню негативних тенденцій та розробки заходів для покращення соціально –економічного стану міста.
Аналіз соціально – економічного розвитку необхідноздійснювати в таких аспектах як оцінка динамічного, пропорційного, комплексногорозвитку господарства районну, оцінка вкладу господарства в розвиток господарськогокомплексу, оцінка міри підвищення рівня життя населення, інтегральна оцінкарівня комплексного, економічного і соціального розвитку на формуванняфінансових ресурсів.
Ефективність функціонування галузей промисловостізабезпечується механізмом планування. Планування пов'язує всі галузіпромисловості в цілісну виробничо-економічну систему. Його головна роль полягаєу визначенні цілей, шляхів і засобів розвитку промисловості, тому потрібноздійснювати наступні заходи:
· комплексневирішення економічних і соціальних проблем,
· концентраціюсил і ресурсів на виконання найважливіших
· програм;
· прискореневпровадження у виробництво науково-технічних
· досягнень,спрямованих на підвищення продуктивності праці,
· збільшенняобсягів і підвищення якості продукції;
· раціональневикористання виробничих фондів, трудових і
· фінансовихресурсів; посилення режиму економії та скорочення
· виробничихвитрату галузях промисловості й економіки в цілому;
· правильневизначення пріоритетів у розвитку галузей і
· економічнихрайонів з метою досягти прогресивних зрушень у
· міжгалузевихі внутрішньогалузевих пропорціях; підвищити
· ефективністьвикористання ресурсів;
· нагромадженняматеріальних і фінансових резервів, необхідних
· дляпропорційного та збалансованого розвитку економіки.
Метою виконання курсової роботи є:
1. Оволодіннястудентом методики проведення аналізу соціально – економічного розвитку містата використання методики в практичній діяльності.
2. Навчитистудентів самостійно застосовувати основи використання методики проведенняаналізу соціально – економічног розвитку міста із застосуванням аналітичногометоду при здійсненні аналізу стану виробничої сфери в місті, нормативногометоду при здійсненні аналізу стану соціальної сфери міста та балансового методупри здійсненні аналізу фінансування розвитку виробничої та соціальної сфер
Згідно запропонованого варіанту із відповідними данимисамостійно здійснити аналіз виконання відповідних показників та відслідкуватинаступні тенденції:
v Виконання планових завдань повиробництву продукції підприємствами окремих галузей виробничої сфери.
v Впливу виконання плановихзавдань по виробництву продукції підприємствами окремих галузей виробничоїсфери на формування доходної частини бюджету.
v Здійснення аналізу рівня забезпеченняутримання галузей соціальної сфери.
v Визначення середнього рівнязабезпечення бюджетними коштами одного мешканця даного міста.
v Визначення, яка із галузейміста може значно наростити обсяги виробництва, виходячи з місцевих ресурсів ізабезпечити стабільне, поступове нарощування відрахувань в місцевий бюджет.
v Визначення впливу внутрішніхі зовнішніх факторів на розвиток галузей народного господарства міста.
4.Обґрунтування на основі результатів здійсненогоаналізу соціально – економічного розвитку міста прийняття управлінських рішеньдля ліквідації виявлених негативних тенденцій та покращення ситуації.
1.Теоретичні засади проведення аналізу соціально – економічного розвитку
1.1 Основна суть проведення аналізуПредметом вивчення соціально-економічної сфери єкількісна сторона соціальних та економічних явищ пов’язана з їх якісноюстороною, в тому числі особливості секторно-галузевої структури економіки,методологія складання рахунків внутрішньої економіки, методологія будування тааналізу макроекономічних показників, показників рівня життя населення, системавизначень, категорій і методів, за допомогою яких пізнається її предмет.
Важливою складовою цієї системи є система показниківсоціально-економічної сфери.
Через цю систему соціально-економічна сфера вивчаєпричини і закономірності прояву економічних і соціальних законів, а також впливприродних, технічних і соціальних факторів на кількісні зміни суспільногожиття, розвитку суспільства – на умовах життя населення, навколишньогосередовища.
Основою методології соціально-економічної аналізу єзагальні і спеціальні статистичні методи вивчення масових економічних явищ іпроцесів.
До загальних методів відносяться:
· Методузагальнюючих показників, середніх величин;
· Вибірковийметод;
· Індекснийметод;
· Кореляційно-регресивнийаналіз;
· Балансовийметод;
· Методграфічного показу інформації;
· Методміжнародних зіставлень;
· Методекспертних оцінок;
· Сукупністьметодів екстраполяції (прогнозування).
Показники результатів будь-якого виду діяльностізаймають особливе місце в її характеристиці, так як відображають степіньдосягання її мети. Результати оцінюють на всіх рівнях виробництва, тобто нарівні кожного виробника (окремого підприємства, організації, установи, їхпідрозділів), а також економіки в цілому, в розрізі її секторів і галузей.Достовірна оцінка результатів функціонування економіки залежить від системипоказників, які використовують, методології їх розрахунку і є необхідною умовоюїї подальшого розвитку. Показники результатів функціонування економіки в ціломуна народногосподарському, національному рівні називають макроекономічними. Вониформуються як результат діяльності всіх виробників матеріальних товарів іпослуг, тобто мікроекономічних показників.
У регіональній політиці держави треба враховуватиспецифічні особливості розвитку кожного регіону, історичних та інших умовїхнього формування, сприяти сталості економічного розвитку. Найважливішимизавданнями є забезпечення економічної незалежності, здатності економіки досаморозвитку. Потрібно організувати моніторинг індикаторів, які характеризуютьсталість розвитку економіки регіонів. Індикатори – це система кількіснихпоказників, які визначають вплив різних чинників на сталість економіки регіонуі змінюються залежно від соціально-економічного стану суспільства, пріоритетівйого розвитку.
В загальному розрізняють три сфери діяльності:
Перша – виробництво засобів виробництва для всіх іншихгалузей, пов’язаних із сільськім господарством ( тракторне машинобудування,виробництво сільгоспмашин, устаткування для тваринництва, легкої і харчовоїпромисловості тощо ).
Друга – сільське господарство рослинництво і тваринництво
Третя – переробка сільськогосподарської сировини (харчова, м‘ясо – молочна, легка промисловість та ін. )
Щоб забезпечити взаємозв’язок, наприклад, між другою ітретьою сферами, тобто передачу сільськогосподарської сировини переробноїпромисловості, потрібно мати транспорт, систему зв’язку. Тому виділяютьчетверту сферу – виробничу інфраструктуру ( транспорт і зв’язок ). Крім того, єще соціальна інфраструктура, яку вважають п’ятою сферою.
Основні показники соціально – економічного розвитку:
1. Обсягпромислової продукції ( робіт, послуг );
2. Виробництвотоварів народного споживання;
3. Обсягпродукції сільського господарства;
4. Виробництвопродукції тваринництва;
5. Обсягпідрядних робіт, виконаних власними силами;
6. Введенняв експлуатацію загальної площі житлових будинків;
7. Інвестиціїв основний капітал;
8. Вантажооборот;
9. Пассажирооборот;
10. Експорттоварів;
11. Імпорттоварів;
12. Оборотроздрібної торгівлі;
13. Середньомісячназ\п одного штатного працівника;
14. Заборгованістьіз виплати з\п;
15. Чисельністьзареєстрованих безробітних;
16. Індексцін виробників промислової продукції;
17. Індексспоживчих цін;
Отже, основним завданням соціально – економічногоаналізу є зв'язок результатів виробничої сфери та стану соціальної сфери та зрезультатами фінансового досягнення./>
1.2 Методи аналізу стану і розвиткувиробничої сфери
Для того щоб зробити аналіз,необхідно визначити які показники відносяться до тієї чи іншої галузі та заякими методами вони розраховуються, так:
Плани розвитку промисловостівключають такі взаємопов'язані розділи: виробництво продукції в натуральному тавартісному виразі; розвиток науки й техніки; виробничі потужності, основніфонди та інвестиції; продуктивність праці та кадри; матеріальні витрати;комплексні програми вирішення важливих міжгалузевих проблем; охорона природи йраціональне використання природних ресурсів; розміщення промисловості тапроведення оптимізаційних розрахунків розвитку й розміщення виробництва;зовнішньоекономічні зв'язки.
План виробництва й реалізаціїпродукції складається з трьох основних підрозділів: виробництво й реалізаціяпродукції в натуральному та вартісному виразі, зміни залишків нереалізованоїпродукції, баланс виробничих потужностей і їх використання.
На основі показників планувиробництва продукції виконуються найважливіші розрахунки інших розділів плану.Так, від показників обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) залежитькількість ресурсів, які будуть споживатися, їх склад і структура,розраховується чисельність промислово-виробничого персоналу, фонд заробітної,визначається рівень продуктивності праці, фондовіддачі, окупності витрат та ін.Наявність плану з номенклатури та асортименту визначає рівень спеціалізації такооперування, ступінь завантаження устаткування, використання виробничихпотужностей і основних фондів.
Найважливішими узагальнюючимипоказниками обґрунтування плану виробництва є розрахунки відтворення основнихфондів у промисловості. Обсяг основних виробничих фондів може визначатися задопомогою двох методів: виходячи з обсягу випуску продукції й фондовіддачі абоз фондоозброєності, чисельності працівників і продуктивності праці. При першомуметоді необхідно виходити із підвищення фондовіддачі, а при другому з більшшвидкого зростання продуктивності праці порівняно з його фондоозброєністю. Прицьому необхідне взаємоузгодження розрахунку основних виробничих фондів двомацими методами, яке здійснюється шляхом зіставлення різних варіантівфондовіддачі, фондоозброєності та продуктивності праці.
Потреба промисловості в інвестиціяхвключає витрати на реконструкцію й технічне переозброєння, будівництво нових ірозширення діючих підприємств, відшкодування вибулих основних фондів,підтримання діючих потужностей і
створення необхідного наробку, атакож на проведення заходів з охорони природи й раціонального використання їїресурсів.
Ефективність функціонування галузейпромисловості забезпечується механізмом планування. Планування пов'язує всігалузі промисловості в цілісну виробничо-економічну систему. Його головна рольполягає у визначенні цілей, шляхів і засобів розвитку промисловості, томупотрібно здійснювати наступні заходи:
· комплексневирішення економічних і соціальних проблем, концентрацію сил і ресурсів навиконання найважливіших програм;
· прискореневпровадження у виробництво науково-технічних досягнень, спрямованих на підвищенняпродуктивності праці, збільшенняобсягів і підвищення якості продукції;
· раціональневикористання виробничих фондів, трудових і фінансових ресурсів; посилення режимуекономії та скорочення виробничихвитрату галузях промисловості й економіки в цілому;
· правильневизначення пріоритетів у розвитку галузей і економічних районів з метою досягтипрогресивних зрушень у міжгалузевихі внутрішньогалузевих пропорціях; підвищити ефективність використання ресурсів;
· нагромадженняматеріальних і фінансових резервів, необхідних для пропорційного та збалансованогорозвитку економіки.
Розвиток машинобудування.На сучасному етапі є визначальнимитакі фактори і процеси: високі темпи зростання продуктивності праці впромисловості, що забезпечило початок оновлення основних виробничих фондів, івисокі темпи машинобудування – основної інвестиційної галузі. Проте не можна непобачити, що за всієї значущості показник продуктивності праці не вичерпуєзмісту ефективності виробництва, яка включає поряд з економією живої праці ще йекономію матеріальних ресурсів, тобто зниження вартості матеріало- таенергоресурсів. Історичний досвід показує, що зростання продуктивності праці можесупроводжуватися високою матеріаломісткістю або навіть її збільшенням. Тутвирішальну роль відіграє технологія, що забезпечує зменшення матеріало таенергомісткості продукції яка виробляється.
Високі темпи розвитку машинобудування – це дужепрогресивний процес, він визначає зростання технічного і технологічного рівнівекономіки. Але ж відомо, що саме ця галузь чи не найбільше постраждала відекономічної кризи, і її падіння різко позначилося на погіршенні структуриекономіки. Тому навіть високі темпи зростання цієї галузі не можуть змінитиситуацію з техніко – технологічним рівнем економіки. До того ж і науково –технічний рівень продукції машинобудування не дозволяє говорити про йогорадикальний вплив на економіку.
Розвитокпаливно-енергетичного комплексу. Концепція розвитку паливно-енергетичного комплексу повиннабазуватися: на розширенні пошуково-розвідувальних робіт з метою виявлення новихзапасів нафти, газу, вугілля та інших паливних ресурсів, підвищення віддачііснуючих родовищ, модернізації і. переведенні на нові технології усьогопаливно-енергетичного комплексу; структурній перебудові національної економіки;зниженні енергомісткості усіх видів продукції; на розробці й впровадженніресурсозберігаючих і насамперед енергозберігаючих технологій, переорієнтації назакупівлю енергоресурсів у країнах близького сходу. Повинна на перехіднийперіод взяти контроль, створити надійну законодавчу базу для ефективногоринкового трансформування енергоресурсів.
Окремими видами палива Україназабезпечена лише на 20-30% і тільки вугіллям – на 100%. Водночас Україна маєнайбільш енергомістку економіку. Основними видами енергоресурсів в Україні єкам'яне вугілля, нафта, газ, атомна і водна енергія.
Розрахунки тієї самої ЄЕК показують,що при ефективному використанні енергоресурсів Україна могла б вдвічі збільшитисвій національний продукт, одночасно в 3-4 рази зменшивши затрати на нафту тагаз. Капітальні вкладення у матеріало- та енергозберігаючі технології даютьбільший економічних ефект, ніж створення нових потужностей упаливно-енергетичному комплексі.
Сьогодні концепцію та програмуурядової енергетичної політики зорієнтовано переважно на вугільне паливо,оскільки його розвідані запаси ще досить вагомі. Вони можуть забезпечуватиУкраїну паливом і в наступному сторіччі.
Проте не можна враховувати тогоочевидного фактору, що наша вугільна промисловість опинилася в кризовому стані,втративши регулюючий вплив на самовідтворювальну циклічність. І це ускладнюєдосягнення в найближчі роки потрібного обсягу, стабільності та планомірногозростання вуглевидобутку, а також зниження вартості та підвищення якостівугілля.
В Україні високого розвитку набулаелектроенергетика. На її території розміщені великі атомні, теплові,гідроелектростанції, потужність яких з кожним роком зростає.
За останні 15 років основний прирістелектрогенеруючої потужності в Україні забезпечувався за рахунок розвитку атомноїенергетики. Основну частину в структурі електрогенеруючих потужностей займаютьтеплові електростанції на органічному паливі. Швидкий і безальтернативнийрозвиток атомної енергетики призвів до згортання розвитку і технічного переозброєннятеплоенергетики на базі використання органічного палива.
Оскільки для економіки Українипроблеми подолання дефіциту енергоносіїв, а також необхідного і своєчасногоенергозабезпечення набули особливої гостроти, то розв'язувати їх требакомплексно — як на міжнародному і державному, так і на господарському і навітьпобутовому рівнях. Без цього економічна та енергетична стабілізація і розвитокнеможливі.
Пасажирський транспорт ізв’язок. Щодо галузі транспорту то тутпотрібно органам місцевого управління особливу увагу приділятивнутрішньоміським перевезенням. Внутрішньоміськии пасажирооборот залежить відвизначеної на перспективу чисельності міського населення, його транспортноїрухомості та середньої дальності поїздок. Тому періодично досліджують пасажиропотокипо періодах доби, днях тижня, місяцях року, напрямах. Регіональні органиуправління розробляють (за погодженням з територіальними транспортнимиорганізаціями) схеми маршрутів автобусів.
В обґрунтуванні необхідностірозширення засобів зв’язку треба зазначити заходи щодо найбільш повногозадоволення потреб населення в послугах поштового, телеграфного і телефонногозв'язку, радіоточках і телебаченні, а також щодо розповсюдження періодичнихдрукованих видань з цих питань. Реалізація цих заходів дає змогу поліпшитивикористання існуючих засобів зв'язку і надалі вдосконалювати їх.
Головне завдання пасажирськоготранспорту — максимальне задоволення потреб населення у перевезеннях.Пасажирські перевезення в межах регіону поділяють на внутрішньоміські та внутрішньорайонніабо на сільські й міжрайонні.
Для аналізу роботи пасажирськоготранспорту і визначення перспектив його розвитку застосовуються такі показники:кількість перевезених пасажирів у міжрайонному сполученні і пасажирооборот (втому числі по видах транспорту); середня відстань перевезень одного пасажираокремими видами транспорту; довжина автомобільних шляхів загальногокористування, в тому числі з твердим покриттям; будівництво нових автомобільнихшляхів; реконструкція доріг; обсяг капітальних вкладень на будівництво іреконструкцію доріг; площа території; протяжність транспортних шляхів на 100км2 території.
Обсяг пасажирських перевезень всімавидами транспорту визначають за чисельністю населення та його транспортноюрухомістю, розміром і структурою території обслуговування (відповідно до їїпланування) та зумовленою цим середньою дальністю поїздок пасажирів. Дані просередньорічну чисельність населення беруть з відповідної статистичноїзвітності.
Транспортна рухомість населення — цекількість поїздок у розрахунку на одного жителя на рік. Вона дорівнює частцівід ділення загальної кількості пасажирів, що перевозяться всіма видамитранспортних засобів у регіоні, на кількість жителів регіону. Потреба населенняу переміщенні залежить від його чисельності, особливостей розселення у регіоніта розмірів регіону, місць тяжіння — підприємств, торгових центрів та ін.
Обсяг перевезень пасажирів у місті,районі, області на перспективу визначають з урахуванням розвитку нових і діючихпромислових центрів, населених пунктів, а всередині їх — створення новихпромислових підприємств, наукових, навчальних і оздоровчих закладів.
Планування транспорту. Обсягтранспортних робіт визначається потребами переміщення різних видів вантажів.Розміри відправлення більшості номенклатури вантажів розраховуються на основівстановлених на плановий
період рівнів виробництва, експортута імпорту продукції методом балансових розрахунків виробництва й споживання.Для складання плану перевезень вантажів як для внутрішніх, так і зовнішньоторговихперевезень і в розрахунках до нього за видами транспорту визначається обсягвідправлення (перекачка) у тоннах (кубометрах), середня дальність перевезень укілометрах (милях), вантажообіг у тонно-кілометрах (тонно-милях). Плануванняробіт, що виконуються транспортними підприємствами, здійснюється за допомогоютаких показників: загального пробігу транспортних засобів без вантажу, звантажем; обсягу перевезення вантажів, обсягу перевезення пасажирів;вантажообігу, пасажирообігу; машино-годин у роботі транспортних засобів.
Міжміські перевезення. Пасажирообігна міжміських сполученнях на всіх видах транспорту в цілому або на окремих йоговидах визначається під час перспективного планування на основі даних прочисельність населення, його рухомість, зростання реальних доходів або фондуспоживання в національному доході в розрахунку на одного жителя.
Внушрішньоміські перевезення. Обсягперевезень пасажирів на внутрішньоміських сполученнях визначається виходячи знаміченої на плановий період чисельності міського населення (у цілому по країній окремо по групах міст) і його транспортної рухомості — середнього числапоїздок на рік усіма видами міського і, відповідно, приміського транспорту, якіприпадають на одного жителя.
Потреба в рухомому складі(автомобілів, вагонів, локомотивів, літаків, суден та ін.) визначаєтьсявиходячи з установлених на відповідний період обсягів перевезень вантажів іпасажирів, рівнів показників використання рухомого складу з урахуваннямнерівномірності перевезень.
Прогнозування розвитку засобівзв'язку пов'язане з розробкою показників приросту кількості відділень зв'язку,телефонних станцій, телефонів-автоматів, абонентів міського і сільськоготелефонного зв'язку, трансляційних радіоточок, довжини телефонних міжміськихліній, потужності міських та сільських телефонних станцій тощо.
Одним з основних показників розвиткузв'язку є приріст потужностей міських і сільських телефонних станцій, у томучислі автоматичних. Приріст потужностей телефонних станцій у міській місцевостівизначають за нормативом телефонних апаратів для державного сектора, якийустановлюють відповідно до кількості телефонів на 100 робітників і службовцівта прогнозної чисельності працівників. Кількість квартирних телефоніввизначають у розрахунку на 100 жителів. Для сільської місцевості ці показникирозраховують на 100 сільських жителів. Розвиток сільського телефонного зв'язкузагального і внутрішньовиробничого користування треба ув'язувати як єдинутелефонну мережу, що забезпечує повне обслуговування потреби сільськогосподарськоговиробництва і сільського населення.
Обсягом окремих видів послуг зв'язкуна перспективу визначають нормативним методом з розрахунку на одного жителя.Потребу в послугах
обчислюють за обсягом їх з розрахункуна одного жителя у базисному році, за коефіцієнтом зростання послуг зв'язку тачисельності населення на визначений перспективний період.
Планування будівництва.Однією з важливих галузей економіки єкапітальне будівництво, яке відтворює основні фонди (будівлі, споруди) істворює матеріальні умови для функціонування машин, обладнання та іншихелементів основних фондів, виготовлених промисловістю, з метою задоволеннявиробничих, комунально-побутових і культурних потреб населення. Тому планкапітального будівництва — один з головних розділів державного плану розвиткуекономіки. Від його виконання залежить діяльність інших галузей, для якихпередбачена будівельна продукція (будівлі, споруди зі змонтованимустаткуванням).
Під час розробки планів будівництванеобхідно дотримуватися таких принципів: враховувати перспективинауково-технічного прогресу — впровадження у виробництво нових ефективнихматеріалів високопродуктивних машин, технологічних процесів, методіворганізації будівництва й праці; застосовувати техніко-економічні розрахунки звикористанням прогресивних норм витрат матеріальних, трудових і грошовихресурсів; включати у плани будівництва лише реальні об'єкти, які забезпеченізатвердженою технічною документацією, будівельними майданчиками, кадрамиробітників, матеріалами, обладнанням і фінансуванням. Дотримання вказанихпринципів при плануванні будівництва сприяє успішній роботі, поліпшеннюорганізації та технології будівельного виробництва, скороченню на цій основітривалості будівництва, підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартостібудівельно-монтажних робіт і поліпшенню їх якості.
Таким чином, основним документомплану капітального будівництва є титульні списки будов, які складаються на весьперіод будівництва. Основними показниками капітального будівництва є: уведенняв дію об'єктів виробничого та невиробничого призначення, житла, обсягкапітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт, обсяг незавершеногобудівництва, уведення в дію виробничих потужностей за рахунок розширення діючихі будівництва нових об'єктів.
Показники капітального будівництваприйнято поділяти на кількісні га якісні. Кількісними називаються показники,які характеризують обсяг будівництва і потреби в ресурсах, тобто масштабидіяльності. До них належать: уведення в дію потужностей і об'єктів виробничогота невиробничого призначення, обсяг будівельно-монтажних робіт у вартісному йнатуральному виразі, чисельність працюючих, сума основних фондів і оборотнихкоштів, сума прибутку та ін.
Якісними називаються показники, якіхарактеризують рівень використання ресурсів. Вони визначаються співвідношеннямміж відповідними кількісними показниками. До них належать: продуктивністьпраці, яка виражається відношенням обсягу робіт до кількості працюючих; рівеньсобівартості будівельно-монтажних робіт (відношення собівартості робіт до їхкошторисної вартості); рівень рентабельності (відношення суми прибутку дособівартості або до кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт, а також досуми основних фондів і оборотних коштів(; питома вага заробітної плати(відношення суми заробітної плати до кошторисної вартості робіт); середнязаробітна плата одного працівника (відношення суми заробітної плати до числапрацюючих) та ін.
Головним показником планувиробничо-господарської діяльності будівельно-монтажних організацій – генеральних підрядників ісубпідрядників організацій, які здійснюють будівництво, — є введення об'єктів удію.
Побутове обслуговування. Належне побутове обслуговуваннянаселення сприяє економії суспільної праці, витрат, раціональному використаннювільного часу, зближенню рівнів життя міських і сільських жителів.
Побутові послуги охоплюють сотнівидів діяльності, які можна згрупувати таким чином: ремонт і індивідуальнепошиття взуття, швейних, хутрових, шкіряних виробів, головних уборів ітекстильної галантереї; ремонт, пошиття і в'язання трикотажних виробів; ремонтпобутових машин і приладів; ремонт і виготовлення металовиробів, меблів; ремонті техобслуговування транспортних засобів індивідуального користування;хімчистка і фарбування; послуги пралень, фотографій і фотокінолабораторій;ремонт і будівництво житла на замовлення населення; послуги лазень і душових,перукарень, прокатних пунктів; транспортні, ритуальні та інші послуги.
Прогноз попиту на побутові послугиздійснюється за допомогою методів: економіко-математичного і нормативного.Економіко-математичний метод ґрунтується на дослідженні динамічних чинників, щовпливають на формування попиту. До них відносяться: рівень розвиткупромисловості та сільського господарства в регіоні; динаміка і структурагрошових доходів та витрат населення; демографічна ситуація в регіоні; часткасільських жителів у регіоні та умови їх розселення; специфіка і рівеньспоживання по окремих групах товарів; довговічність і надійність предметівтривалого користування; повнота задоволення масового попиту на послуги тощо.
Ступінь впливу кожного із зазначенихчинників визначають через коефіцієнт еластичності, який розраховують методомкореляції. Цей коефіцієнт показує, на скільки відсотків збільшуються абозменшуються витрати населення на ті чи інші блага, якщо величина одного зчинників зміниться на 1%. За коефіцієнтом еластичності, динамікою зміни окремихчинників у перспективі і чисельністю населення розраховують потребу його впобутових послугах на певний перспективний період.
Проектування розміщення мережіпідприємств служби побуту здійснюють відповідно до нормативів обслуговуваннянаселення, які диференційовані за типами підприємств, періодичністю їхвідвідування з урахуванням умов населених пунктів. Розрахунки здійснюють дляміської і сільської місцевості.
1.3 Методи аналізу стану і розвитку соціальної сфери.Аналогічно і по соціальній сфері:
Народна освіта Система освіти в місті цемережа закладів освіти від дитячих садків до установ післядипломної освіти.Основна економічна функція освіти створення бази для підготовки і самапідготовка кваліфікованої робочої сили у пропорціях і кількості необхідної длянародного споживання.Регулювання розвитку народної освіти полягає упроведенні заходів, які передбачені реформою загальноосвітньої і професійноїшколи, створенні умов для трудового навчання учнів, удосконалення роботи,пов'язаної з професійною орієнтації молоді, поліпшенні підготовки кваліфікованих робітників безпосередньо навиробництві, в системі профосвіти відповідно до науково-технічного прогресу.Важливо також забезпечити пропорційний розвиток окремих ланок освіти тазміцнити їх матеріально-технічну базу. У зв'язку з цим регулювання розвиткународної освіти має охоплювати мережу дошкільних закладів, загальноосвітніхшкіл, шкіл і груп з подовженим днем, шкіл-інтернатів, інтернатів при школахтощо.
Програма економічного та соціальногорозвитку регіону має передбачати найбільш повне задоволення потреб населення вдошкільних закладах. Для визначення цих потреб використовують дані прочисельність дітей на перспективу і про кількість їх згідно з останнім переписомнаселення, народжуваність та ін. Крім того, враховують зростання кількостіробітників і службовців у регіоні, працюючих жінок у державних підприємствах іорганізаціях, утому числі віком 18 — 44 роки, а також рівень забезпеченостідітей постійно діючими дошкільними закладами (відношення кількості дітей удошкільних закладах до загальної кількості дітей дошкільного віку).
Показниками діяльностізакладів охорони здоров'я є насамперед кількість лікарняних ліжок, амбулаторно-поліклінічнихзакладів, ліжок у санаторіях, місць у будинках відпочинку тощо. За кількістюлікарняних ліжок обґрунтовують розвиток мережі закладів, чисельністьобслуговуючого персоналу, обсяг постачання матеріально-технічних засобів іфінансування. Забезпеченість населення регіону лікарняними ліжками визначають урозрахунку на 1000 або на 10000 жителів на кінець прогнозного періоду.
Якісні показники роботи закладівохорони здоров'я тривалість перебування хворого в лікарні, оборот ліжка, рівеньгоспіталізації. Потребу конкретного регіону середньорічних в лікарняних ліжкахможна розрахувати за формулою
Систему охорони здоров'я в містах ісільській місцевості треба розглядати як єдину систему регіону. Обґрунтовуючибудівництво і розширення лікарень районного центру і міста обласногопідпорядкування, враховують необхідність госпіталізації в них сільськогонаселення.
Потужність амбулаторно-поліклінічнихзакладів установлюють на основі нормативів кількості відвідувань лікарень однимжителем за рік, загальної чисельності населення і даних про пропускнуспроможність існуючої мережі амбулаторно-поліклінічних закладів. Кількістьпосад лікарів на визначену перспективу значною мірою залежить від розширеннямережі закладів охорони здоров'я та чисельності населення з урахуваннямзбільшення кількості лікарів.
У розрахунках по прогнозувстановлюють завдання розвитку мережі санаторно-курортних і оздоровчих закладів.
Для обґрунтування перспективногорозвитку охорони здоров'я потрібно знати вихідний його рівень і наявнітенденції, кількісні і якісні показники діяльності лікувально-профілактичних,аптечних, санаторно-курортних, санаторно-епідеміологічних закладів, закладіввідпочинку, а також потреби в них і ступінь задоволення цих потреб.
Житлово-комунальнегосподарствоЦе складний комплекс підгалузей, завданням яких є задоволення комунальних,побутових і соціально-культурних потреб населення. До його складу входятьжитлове господарство, санітарно-технічні підприємства, служби інженерних мережі споруд, транспорт, енергетичне господарство, всі види зовнішньогоблагоустрою, протипожежна охорона, служби обрядових і спеціальних послуг.
Вихідними даними для розробки заходіврегулювання розвитку житлово-комунального господарства є: чисельність населеннята його соціальний склад; нормативи забезпечення житлом і комунальнимипослугами; перспективні показники розвитку галузей виробничої і невиробничоїсфер регіону; обсяг ресурсів, які можуть бути спрямовані на розвитокжитлово-комунального господарства. Найважливішими показниками програмижитлового будівництва є введена в дію загальна житлова площа, кількістьквартир, ліміт капітальних вкладень.
Культура Галузь культури в місті представленакультурною мережею, культурно просвітних, мистецьких, розважальних, основнимифункціями яких є підвищення рівня суспільної свідомості, розвиток рівноїгармонійної свідомості, збереження і примноження культурних надбань.
Розвиток мережі бібліотек, їхрозміщення в окремих населених пунктах характеризуються кількістю бібліотек націй території, робочих поселень і сільрад, що мають бібліотеки, а такожкількісним співвідношенням бібліотек і населення. Усі показники по бібліотекахмасового типу розраховують окремо для міст і сіл, через своєрідність роботи вміській і сільській місцевості.
Центрами культурно-освітньої роботи,як відомо, є сільські клуби, сільські та районні будинки культури, міські йробочі клуби, будинки і палаци культури. Основне завдання регулювання їхрозвитку в регіоні — удосконалювати їх мережу відповідно до територіальних івиробничих потреб.
Важливим є раціональне розміщеннякультурно-освітніх закладів з урахуванням подальшого розвитку населених пунктіврегіону. Потребу в будівництві об'єктів культури визначають за встановлениминормами (кількість місць на 1000 чол.) з урахуванням виділених на це асигнуваньі прогнозу про приріст населення. За даними про фактичне забезпечення населенняклубними закладами, необхідні нормативи і капіталовкладення, що спрямовуютьсяна їх розвиток, прогнозують приріст клубних закладів на визначену перспективу.Передбачають розвиток мережі парків культури і відпочинку в містах, робітничихпоселеннях, у кожному районному центрі та найбільших населених пунктахсільської місцевості.
Перспективи розвитку кіномережі маютьпередбачати раціональне розміщення кінотеатрів та кіноустановок і правильнуорганізацію їх роботи. Основним показником прогнозування кіномережі є рівенькінофікації. Для села він означає кількість жителів на одну сільськукіноустановку, або частку сільських населених пунктів, які мають кіноустановкиз платним показом кінофільмів. Забезпеченість міського населеннякіноустановками визначають за кількістю місць для кіноглядачів на 1000 чоловік.
Регулювання розвитку і розміщеннязакладів культури здійснюють з урахуванням особливостей розселення та умов кожногорегіону. Основна ланка в прогнозуванні розвитку культури — адміністративнийрайон, місто. Починають прогнозування в містах, робітничих поселеннях ірайцентрах, у селах, а потім отримані дані узагальнюють по області. При цьомуособливу увагу приділяють зближенню рівнів культурного обслуговування населенняміст і сільської місцевості.
Фізкультура і спорт У плані розвитку фізичноїкультури і спорту відображається можливість надання послуг, кількість і якістьяких визначається пропускною спроможністю. Функціями міських будинків об’єктівгалузі фізкультури і спорту є підвищення рівня фізичної культури населенняміста, який характеризує зростання кількості юдей що займаються спортом,регулювання соціального процесу пов’язаного із зміцненням здоров’я населенняміста всебічним розвитком особистості, підвищення соціальної ефективності таякості фізкультурної масової роботи. До складу мережі галузі відносяться — стадіони, спортивні майданчики, басейни, спортивні школи та клуби тощо. Процесрозвитку галузі в першу чергу передбачає спорудження спортивних закладів,розвиток установ відпочинку з лікуванням та фізичною культурою, тощо.
Соціальний захист і соціальнезабезпеченняПроблеми зайнятості та безробіття являються одними з найважливіших соціально –економічних проблем економіки та ринку праці як складова її частини.
Ринок робочої сили — це система загальних відносин міжвласниками робочої сили і роботодавцями. При оцінці ситуації на ринку працівиділяють наступні категорії населення – трудові ресурси, економічно активненаселення, економічно пасивне населення, зайняте в економіці, безробітні.
Трудові ресурси – це населення здатне до праці по вікуі стану здоров’я. Основну частину трудових ресурсів складає чисельністьнаселення в працездатному віці.
Розрахунок чисельності трудових ресурсів здійснюють подвох методах: демографічному (з джерела формування) та економічному (пофактичній зайнятості).
Однією з найважливіших соціальних категорій являєтьсярівень життя. Дана категорія розуміється в вузькому та в широкому розумінніслова. Рівень життя в вузькому розумінні – це досягнутий рівень вживаннямнаселення матеріальних благ та послуг. Рівень життя в широкому розумінні включаєв себе весь комплекс соціально – економічних умов життя населення.
Систему показників рівня життя можна розділити на тричастини: доходи потреби і умови життя. Дані показники розраховуються як вцілому по всьому населенню, так і в розрахунку на душу населення.
1.4 Основні методи аналізу бюджетного формування.Місцеві бюджети– це не просто балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються івитрачаються на відповідній території, а й важлива фінансова категорія, основуякої становить система фінансових відносин, що складається між місцевими тадержавним бюджетами, а також усередині сукупності місцевих бюджетів. Місцевібюджети є головним каналом доведення до населення кінцевих результатівсуспільного виробництва, спрямованих на суспільне споживання. Саме через нихсуспільні фонди споживання розподіляються в територіальному розрізах, тобто міжокремими адміністративно-територіальними одиницями і соціальними групаминаселення. Крім того, саме з місцевих бюджетів фінансується розвиток галузейвиробничої сфери, в першу чергу місцевої промисловості і комунальногогосподарства.
Отже бюджет місцевого самоврядування – це планутворення і використання фінансових ресурсів необхідних для забезпеченняфункцій та повноважень місцевого самоврядування.
Бюджет розвитку – доходи і видатки місцевого бюджетуякі утворюються і використовуються для реалізації програм соціально –економічного розвитку, зміцнення матеріально фінансової бази.
Бюджет міста яке має районний поділ об’єднує міськийбюджет та бюджет районів, що входять до його складу. Кожний бюджет має своюсистему доходів та видатків. Місцеві бюджети забезпечують фінансуваннягосподарського та культурного виробництва.
Доходи бюджету вирішують економічні відносини, яківиникають з підприємствами, організаціями і населенням в процесі формуваннябюджетного доходу. Таким чином доходи бюджету з одного боку є результатомрозподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками бюджетногопроцесу, а з іншого боку виступають об’єктом подальшого розподілу зконцентрованої в руках державної вартості, тому що використовуються дляформування фондів територіального, цільового та галузевого призначення.
Доходна частина всіх бюджетів формується за рахунокподаткових платежів, загальнодержавних зборів. Відповідно до Закону України “Про систему податку” до загальних державних податків відносяться: ПДВ, акцизнийзбір, податок на прибуток, прибутковий податок з громадян, мито, плата заземлю, податок на майно, податок на промисловість, відрахування нагеологорозвідувальні роботи, внески до фонду соціального страхування, внески допенсійного фонду, інші. В свою чергу до місцевих податків та зборів відносять:готельний збір, збір на паркову автомобіля, ринковий збір, збір на видачуордера на квартиру, комунальний податок та інші місцеві податки і збори. Всімісцеві податки, порядок їх сплати встановлюються органами місцевогосамоврядування відповідно до терміну і в межах граничних розмірів встановленихзаконодавством України. Суми податків і зборів зараховуються до місцевихбюджетів за місцем проживання або знаходження платника.
Видатки місцевого бюджету – це економічні відносини,що виникають у зв’язку з розподілом фонду грошових коштів і його використанняза галузевим, цільовим і територіальним призначенням.
Значна кількість конкретних видів видатків обумовленіцілим рядом факторів, природою і функцією, рівнем соціально економічногорозвитку і т.д. Всі видатки бюджету проявляються через конкретні види, якіможуть характеризуватися з якісної і кількісної сторони.
Основу галузевого групування видатків складає поділекономіки на галузі і види діяльності. Виходячи з цього видатки у виробничійсфері поділяються за галузями: на розвиток промисловості, сільськогогосподарства, виробництва, транспорту і зв’язку, торгівлі. У невиробничій сферівидатки бюджету поділяються на: видатки на освіту, культуру, охорону здоров’я,соціального забезпечення, тощо.
Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видаткита видатки розвитку. Всі доходи і видатки групуються в бюджеті згідно бюджетноїкласифікації. Бюджетна класифікація – це обов’язкове групування доходів івидатків бюджету за однорідними ознаками з чіткою системою розташування іприсвоєння окремим підрозділам бюджету певних найменувань і порядкових номерів.
2. Аналізсоціально-економічних показників розвиткуміста
Розрахункова частина другого розділу курсової роботискладається із наступних етапів:
1.Розраховуємо надходження коштів до місцевого бюджетувід кожної галузі виробничої сфери, що передбачені планом роботи на рік. Для здійсненняданих розрахунків використовуємо дані про плановий обсяг валової продукціїпідприємств кожної галузі та встановлений норматив відрахувань до місцевогобюджету. Отримані дані акумулюємо в таблицю 1.
Таблиця 1
Планова сума коштів, що надходять до бюджету міста за рік
Галузі виробничої сфери
Плановий обсяг валової продукції, млн.грн.
Норматив відрахувань в бюджет, %
Планова сума коштів, що надходять до бюджету, млн.грн.
Промисловість. Усього 1000 0,07575
в т.ч.:— паливно-енергетичний комплекс 320 0,075
24
— машинобудування 400 0,07530
— легка промисловість 100 0,0757,5
— обробна промисловість 180 0,07513,5
Транспорт 400 0,07530
Будівництво 210 0,07515,75
Побутове обслуговування 380 0,07528,5
Усього 1990 0,075149,25
Планова сума коштів, що надходять добюджету, млн.грн.
/>
З даної таблиці бачимо що надходження в бюджет відгалузі будівництва становлять 15,75млн.грн. від галузі Побутовогообслуговування 28,5млн.грн. від галузі
Транспорту 30млн.грн. від галузі паливно-енергетичногокомплеку 13,5 млн.грн. від галузі машинобудування 30 млн.грн. від обробноїпромисловості 24 млн.грн.Це е позитивним наслідком адже ці надходженняпоповнюють місцеві бюджети.
2.Розраховуємо планові витрити на утримання соціальноїсфери міста. При здійсненні цих розрахунків потрібно використати загальнупланову суму надходжень до бюджету, яка розрахована на першому етапі виконаннякурсової роботи, норматив витрат на утримання кожної галузі соціальної сфери тачисельність населення. Результати заносимо в таблицю 2.
Таблиця2 Планова сума відрахувань на утримання галузей соціальної сфери Галузі соціальної сфери Норматив відрахувань на утримання окремих галузей соціальної сфери,% Планова сума відрахувань на утримання окремих галузей соціальної сфери, млн.грн. Чисеьність населення міста, тис. чол. Планова сума відрахувань на утримання галузей соціальної сфери в розрахунку на 1 мешканця, грн./чол. Освіта 55 82,05 270 303,9 Охорона здоров'я 17 25,4 270 94,1 Житлово-комунальне господарство 25 37,3 270 138,1 Культура 2 3 270 11,1 Фізкультура і спорт 1 1,5 270 5,6 Усього 100 149,25 270 552,8 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />З відси бачимо що найбільша планова сума відрахуваньприпадає на утримання освіти 303,9грн./чол., на охорону здоров’я припадає понад94,1грню/чол., житлово-комунальне господарство 138,1грн./чол., культура11,1грн./чол., фізкультура і спорт 5,6грн./чол.
3.Розраховуємо нормативні витрати на соціальні потребимешканців міста. Для виконання цих розрахунків слід використати нормативисоціальних витрат на 1 мешканця та чисельність населення міста. Розрахункизводимо в таблицю3.
Таблиця 3 Нормативні витрати насоціальні потреби
Галузі Чисельність населення міста, тис.чол. Нормативні соціальні витрати на одного мешканця, грн/чол. Сума нормативних витрат на соціальні потреби, тис.грн Освіта 270 310 83,7 Охорона здоров'я 270 100 27 Житлово-комунальне господарство 270 140 37,8 Культура 270 15 4,05 Фізкультура і спорт 270 5 1,35 Усього 270 570 153,9/>
Тут ми спостерігаємо наступні тенденції. Те що найбільшимивитратами у соціальній сфері є освіта 83,7 тис.грн. і це означає що освіта длялюдей є найбільшим пріоритетом.
4. Визначаємо фактичне виконання плану виробництвапродукції підприємствами галузей виробничої сфери. Для визначення фактичногообсягу валової продукції необхідно використати відсоток виконання плановихзавдань та плановий обсяг валової продукції. Отримані дані відобразимо в таблиці4.
Таблиця 4 Обсяг валової продукції погалузях виробничої сфери
Галузі виробничої сфери Плановий обсяг валової продукції, млн.грн. Виконання планових завдань,% Фактичний обсяг валової продукції, млн.грн. Структура планового випуску продукції,% Частка участі галузі в загальному обсязі виробництва,% Промисловість. Усього 1000 98,9 989,4 0,5 -0,5 в т.ч.: — паливно-енергетичний комплекс 320 102 326,4 0,16 0,32 — машинобудування 400 98 392 0,2 -0,4 — легка промисловість 100 100 100 0,05 — обробна промисловість 180 95 171 0,09 -0,4 Транспорт 400 104 416 0,2 0,8 Будівництво 210 85 178,5 0,1 -1,5 Побутове обслуговування 380 90 342 0,19 -1,9 Усього 1990 96,8 1925,9 1 -3,2Визначивши фактичне виконання плану виробництвапродукції підприємствами галузей виробничої сфери ми бачимо що лишепаливно-енергетичний комплекс і транспорт перевиконали своїй плановий осяг цена102% і104%, легка промисловість виконала свій плановий обсяг на100%, а решта невклалися в плановий обсяг.
5. Розраховуємо фактичні надходження коштів до бюджетуміста від кожної галузі виробничої сфери. Для визначення фактичних надходженькоштів до бюджету необхідно використати норматив відрахувань в бюджет тафактичний обсяг валової продукції, який розрахований в таблиці 4. Результати розрахунківзводимо в таблицю 5.
Таблиця 5. Фактична сума коштів, щонадходить до бюджету міста за рік
Галузі виробничої сфери Фактичний обсяг валової продукції, млн.грн. Норматив відрахувань в бюджет,% Фактична сума коштів, що надходять до бюджету, млн.грн. /> Промисловість. Усього в т.ч.: 989,4 0,075 74,2 /> /> — паливно-енергетичний комплекс 326,4 0,075 24,48 /> — машинобудування 392 0,075 29,4 /> — легка промисловість 100 0,075 7,5 /> — обробна промисловість 171 0,075 12,825 /> Транспорт 416 0,075 31,2 /> Будівництво 178,5 0,075 13,39 /> Побутове обслуговування 342 0,075 25,65 /> Усього 1925,9 0,075 144,4 />На основі розрахунків бачимо що найбільша частканадходжень у бюджет надходить від транспортної галузі 31,2 млн.грн. наступнимйде галузь машинобудування 29,4 млн.грн. за ним йде галузь пробутовогообслуговування 25,65 млн.грн.тощо.такукількість відрахувань визначає їхнійфактичний обсяг валової продукції та норматив відрахувань в бюджет.
6. Розраховуємо фактичні витрати на утриманнясоціальної сфери міста. Для визначення даних значень необхідно використатифактичну суму надходжень до місцевого бюджету, яка розрахована в таблиці 5,норматив витрат на утримання кожної галузі соціальної сфери та чисельністьнаселення. Отримані дані зберемо в таблицю 6.
Таблиця 6. Фактична сума відрахувань наутримання галузей соціальної сфери міста протягом року
Галузі соціальної сфери Норматив відрахувань на утримання окремих галузей соціальної сфери,% Фактична сума відрахувань на утримання окремих галузей соціальної сфери, млн.грн. Чисельність населення міста, тис. чол. Фактична сума відрахувань на утримання галузей соціальної сфери в розрахунку на 1 мешканця, грн./чол. Освіта 55 79,42 270 318,46 Охорона здоров'я 17 24,5 270 141,53 Житлово-комунальне господарство 25 36,1 270 94,34 Культура 2 2,89 270 23,59 Фізкультура і спорт 1 1,44 270 11,78 Усього 100 144,4 270 589,78З відси бачимо що найбільша планова сума відрахуваньприпадає на утримання освіти 318,9грн./чол., на охорону здоров’я припадає понад141,53 грн./чол., житлово-комунальне господарство 94,34 грн./чол., культура23,59грн./чол., фізкультура і спорт 11,78грн./чол. Це значить що на освіту й денайбільше відрахувань.
7. Розраховуємо питому вагу виробленої продукціїкожної галузі виробничої сфери в загальному обсязі валової продукції таабсолютних відхилень обсягів валової продукції, виготовленої підприємствамикожної виробничої галузі. Крім того, необхідно визначити абсолютні відхиленняобсягів валової продукції, виготовленої підприємствами кожної виробничоїгалузі.
Таблиця 7. Показники, що характеризують виробництвопродукції підприємствами галузей виробничої сфери в загальному обсязі валовоїпродукції
Галузі виробничої сфери Плановий обсяг валової продукції Фактичний обсяг валової продукції Відхилення, млн.грн. Виконання планових завдань,% млн. грн. % млн. грн. % Промисловість. Усього в т.ч.: 1000 50 989,4 51 -10,6 98.94 — паливно-енергетичний комплекс 320 16 326,4 12 6.4 102.00 — машинобудування 400 20 392 20 -8 98.00 — легка промисловість 100 5 100 5 100.00 — обробна промисловість 180 9 171 8 -9 95.00 Транспорт 400 20 416 21 16 104.00 Будівництво 210 10 178,5 9 -31.5 85.00 Побутове обслуговування 380 19 342 17 -38 90.00 Усього 1990 100,00 1925,9 100,00 -64.1 96.78/>
Визначивши фактичне виконання плану виробництвапродукції підприємствами галузей виробничої сфери ми бачимо що лишепаливно-енергетичний комплекс і транспорт перевиконали своій плановий осяг цена102% і104%, легка промисловість виконала свій плановий обсяг на100%, а решта невклалися в плановий обсяг.
Це означає що більша частина галузей не виконала свійплановий обсяг валової продукції у повному обсязі з різних причин
8. Визначаємо відхилення фактичної суми відрахувань назабезпечення мінімальних, але достатніх умов для утримання соціальних потребнаселення міста від планової. Для цього необхідно використати дані про плановута фактичну суму відрахувань на утримання галузей соціальної сфери, якірозраховані в таблиці 2 і 6. Крім того, необхідно порівняти планову та фактичнісуми відрахувань на утримання соціальної сфери з сумою опти-мальних нормативнихвитрат на соціальні потреби, які визначені в таблиці 3.
Необхідно також виконати розрахунки планових завданьпо відрахуванню коштів на утримання кожної галузі соціальної сфери. Для цьогослід використати дані про планову, фактичну та нормативну суму відрахувань наотримання кожної галузі соціальної сфери. Результати розрахунків зводимо втаблицю 8.
Таблиця 8 Розрахунок виконанняпланових та нормативних завдань щодо відрахувань в бюджет на утриманнясоціальної сфери.
Галузі виробничої сфери Планова сума відрахувань на утримання галузей соціальної сфери, млн.грн. Фактична сума відрахувань на утримання галузей соціальної сфери, млн.грн. Сума нормативних витрат на соціальні потреби, млн.грн. Виконання планових Виконання нормативних завдань Завдань % Відхилення % Відхилення Освіта 82,05 79,42 83,7 96.8 -2,63 94,9 -4,28 Охорона здоров'я 25,4 24,5 27 96.4 -0.9 90,7 -2,5 Житлово-комунальне господарство 37,3 36,1 37,8 96.8 -1,2 95,5 -1,7 Культура 3 2,89 4,05 96.3 -0.11 71,4 -1,16 Фізкультура і спорт 1,5 1,44 1,35 96 -0.06 106,7 0,09 Усього 149,25 144,4 153,9 96.7 -5,02 93,8 -9,5/>
З даного графіка ми бачимо що Фактична сумавідрахувань не відповідає плановій сумі відрахувань у повному обсязі.
3. Інвестиційна діяльність
Інвестиційна привабливість (країни,регіону, підприємства)
Інвестиційна привабливість може розглядатися на рівнікраїни, галузі, регіону, підприємства. Підприємство в цій системі є кінцевимпунктом вкладення засобів, де реалізуються конкретні проекти. Для стратегічногоінвестора не будуть достатньо переконливими аргументи інвестування засобів,наприклад, у металургійний комбінат, якщо розвиток цієї галузі в масштабахміжнародної економіки знаходиться в кризовому стані. Також, незважаючи на всюфінансову вигідність проекту, ризик політичної й економічної нестабільності вдержаві зведе нанівець будь-які зусилля по залученню інвесторів. Розглянемоумови формування інвестиційної привабливості країни, що є найбільш загальнимипри виборі і реалізації міжнародних проектів.
Інвестиційна привабливість країни.У економічнійлітературі існують різні підходи до визначення інвестиційної привабливості, абоінвестиційного клімату, держави як сукупності політичних, правових, економічнихі соціальних умов, що забезпечують інвестиційну діяльність вітчизняних ізакордонних інвесторів. У найбільше загальному вигляді, не вдаючись до аналізуцих підходів, можна уявити систему визначальних чинників, згрупованих у такийспосіб:
а) політико-правове середовище, що характеризуєтьсяполітичною стабільністю суспільства, наявністю і стабільністю нормативної базипідприємницької і інвестиційної діяльності, гарантією рівності форм власності йінвестицій у перехідний період та ін.; Так, наприклад, політична нестабільністьв Росії приводить до нестабільності валют в Епропі.
б) економічне середовище, або стабільністьнаціональної валюти, темпи росту інфляції, режим оподатковування і валютногорегулювання, стан фондового ринку і фінансово-кредитної системи, ємність іплатоспроможність внутрішнього ринку;
в) ресурси і інфраструктура, соціально-культурнесередовище, екологія.
До числа найбільш відомих західних систем оцінокінвестиційної привабливості і ризику належать рейтинги Institutional Investor,Euromoney, Business EnvironmentRisk Index (BERI).
РейтингInstitutional Investor оцінюєнасамперед кредитоспроможність країн і складається при участі експертів 100провідних міжнародних банків.
РейтингEuromoney базується на дослідженні таких груп індикаторів:
1) ринкових- 40 %;
2) кредитних- 20 %;
3) політико-економічних,що включають у себе політичний ризик, економічний стан і прогноз економічногорозвитку — 40 %.
У рейтингу BERI оцінюється політична стабільність,ставлення закордонних інвестицій, націоналізація, девальвація, платіжнийбаланс, темпи економічного зростання, витрати по заробітній платі,продуктивність праці, інфраструктура, умови коротко- і довгостроковогокредитування й ін.
Результати експертних оцінок, проведених у 1990-хроках, свідчать про достатньо низьку привабливість України. У різноманітнихрейтингах їй приділяється місце від 120-го до 150-го серед держав світу.Невисоке положення займає Україна і серед країн із перехідною економікою.
Міжнародна практика вибору держави-реципіента крім оцінкизагального інвестиційного клімату базується також на урахуванні специфічнихособливостей самого проекту, ступені розвитку даної держави. Так, приреалізації міжнародних проектів, пов'язаних із виконанням масштабнихбудівельних робіт, здійснюваних при сприянні Всесвітнього банку, чинники, щовпливають на прийняття рішень, систематизуються по категоріях країн: щорозвиваються, середнього рівня розвитку, розвинуті.
Аналіз поданих оцінних чинників дозволяє віднестиУкраїну в цілому до категорії країн із середнім рівнем розвитку. Проте при всіхінших сприятливих обставинах невирішеність проблеми власності на землю різкознижує її привабливість як об'єкта довгострокових вкладень. Крім того, дочинників, що дестабілізують економіку України, можна віднести тягар податковогозаконодавства, обмеження, пов'язані з рухом капіталу, нерозвиненість фондовогоринку, складне фінансове положення більшості підприємств. Проте Україна маєпотужний, промислово-розвинений виробничий потенціал, розвинену інфраструктуру,вигідне географічне положення. Позитивний вплив мали проведена грошова реформа,стабілізація національної валюти і керованість інфляційними процесами. Зарівнем економічного потенціалу, як свідчать експертні оцінки, Україна входить учисло перших п'ятьох країн Європи, а по ефективності його використаннязнаходиться в другій сотні країн світу. Світовий досвід свідчить, що країни зперехідною економікою не в змозі самостійно вийти з економічної кризи безпритягнення й ефективного використання іноземних інвестицій, Акумулюю чикапітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій і менеджменту, іноземніінвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, алеі роблять динамічними інші чинники в розвитку ринків товарів і послуг. Крімтого, іноземні інвестиції сприяють мірам макроекономічної стабілізації,дозволяють вирішувати багато соціальних проблем цього періоду. В ціломурозвитку українсько-закордонної інвестиційної діяльності властиві: визначенадинаміка; розширення масштабів, видів і сфер діяльності; географічна диверсифікація.Основними формами залученням інвестицій у 1990-х роках є внески у формірухомого і нерухомого майна (біля 65 %) і грошові внески (біля 25 %).
Галузева структура іноземних інвестицій формується восновному за рахунок внутрішньої торгівлі, харчової промисловості,машинобудування і металообробки, фінансових послуг. Серед інших галузейвідносно вагомі наука, охорона здоров'я, побутове обслуговування, зовнішняторгівля, будівництво, хімічна промисловість.
Структура іноземного інвестування по регіонах Українихарактеризується традиційним залученням прямих інвестицій в економіку Києва,Одеських, Дніпропетровських, Донецьких, Львівської областей, АвтономноїРеспубліки Крим.
У цілому можна відзначити формування певних тенденцій,що у тій або іншій мірі якісно характеризують розвиток іноземного інвестуванняв Україні:
• переважаюча кількість партнерів із країн, щорозвиваються, (по кількості інвестицій) і партнерів із промислово розвинутихкраїн (по обсягу інвестицій);
• поступове збільшення частки інвестицій із країн СНД;
• реалізація спільних інвестиційних проектів, якправило, на двосторонній основі;
• орієнтація підприємств з іноземними інвестиціями навиробництво товарів, якими світові ринки практично насичені (наприклад комп'ютернатехніка певних класів), і на сферу послуг;
• обережність західних партнерів щодо збільшенняінвестицій, що обумовлено відсутністю надійних гарантій по їхньому захисту,наявністю прямого і непрямого контролю за такими інвестиціями,невідпрацьованість стратегії і тактики виходу на практично невідомий і ранішезакритий ринок;
• активність малих закордонних фірм, що орієнтовані нашвидке повернення невеликих інвестицій або вигоду від разових операцій, посуті, посередницьких або відверто спекулятивних;
• нерівномірність розподілу інвестицій по галузях ірегіонам України, їхня зосередженість у промислових центрах України, як-от уКиєві;
• переважання частка майнових внесків іноземнихінвесторів у загальних обсягах інвестицій, слабке використання механізмів фінансовогоринку для інвестування.
Характеризуючи стан іноземного інвестування векономіку України в цілому, його можна визначити як кризове в порівнянні здинамічними процесами, що відбуваються в міжнародній економіці.
Як кризову можна також охарактеризуватиі внутрішню інвестиційну сферу. Найкращим показником привабливогоінвестиційного клімату для іноземного інвестора є активні внутрішні інвестиції.У Україні відбувається абсолютне і відносне зменшення інвестиційних ресурсів,хоча, по оцінках спеціалістів, для стабільного економічного росту інвестиціїповинні складати 20-25 % валового внутрішнього продукту. Так, розвиті країнимають середньорічну питому вагу капіталовкладень (gross capital formation)16-22 % і темп приросту валового внутрішнього продукту 2-3 %. Близькіаналогічні показники були характерні в 1980-1990 р. для СРСР, коли питома вагакапіталовкладень у валовому національному продукті перевищувала 30 %,забезпечуючи його щорічний приріст на 2,5 %. В даний час інвестиціїздійснюються в здебільшого в короткострокові проекти, знижена інвестиційнаактивність у базових галузях народного господарства, слабко завантаженібудівельні комплекси. Питома вага довгострокових інвестиційних кредитів у рядізначних комерційних банків складає лічені відсотки, а те і частки відсотка. Прицьому не можна не згадати проблему збалансованості внутрішніх і зовнішніхінвестицій. Світовий досвід показує, що іноземні інвестиції в країнах, щорозвиваються, у 1990-х роках формують лише 2,0- 4,5 % загальних вкладень унаціональні економіки. У Україні цей же показник складає 7-10 %, тобто широкомасштабнезалучення інвестицій із боку закордонних країн можливе лише при умовіефективного розвитку механізмів внутрішнього інвестування.
Інвестиційна привабливість галузі. Увиборі галузевих напрямків інвестування, зокрема, Всесвітній банк керуєтьсяперерахованими групами чинників як критеріями для прийняття рішень:
• ринкові;
• конкуренції;
• бар'єри входження в галузь;
• бар'єри виходу підприємства з галузі;
• взаємовідносини з постачальниками;
• технологічні фактори;
• соціальні фактори.
До першої групи відносяться розмір ринку, темпзростання його потенціалу, циклічність попиту, еластичність цін, прибутковість,диференціація продукту.
Друга група факторів оцінює стан конкуренції галузевогоринку, наявність рівних конкурентів, інтенсивність конкуренції, ступіньспеціалізацій конкурентів, наявність товарів-замінників, завантаженняпотужностей.
Третя група досліджує капиталоемкість галузі,наявність каналів розподілу і доступ до них, доступ до сировинних ресурсів,захищеність із боку держави, соціальні проблеми галузі, що можуть зробитинегативний вплив на входження.
Четверта група дозволяє проаналізувати існуючіобмеження державного і соціального порядку, що перешкоджають виходу з галузі,спеціалізацію активів і можливість їх перепрофілювання і використання за іншим призначенням.Вгаємо відносини з постачальниками характеризуються наявністю місцевихпостачальників, матеріалів-замінників, інтенсивністю конкуренції середпостачальників, можливістю формування стратегічних союзів і іншихвзаємовідносин з постачальниками сировини і матеріалів, рівнем вертикальноїінтеграції з постачальниками.
Технологічні чинники враховують рівень технічнихнововведень у галузі, складність продукції і виробництва, патентно-ліцензійнуситуацію в галузі, капіталоємкість і наукоємкість продукції.
До соціальних чинників, що формують галузевупривабливість, належать дисципліна робітників, демографічні процеси, ступіньохоплення робітників профспілками і вплив громадських організацій, виробничівідношення робітників із керівництвом.
Аналізуючи галузеву привабливість України по наведенихгрупах факторів, можна зробити висновок, що в даний час найбільш інтенсивніінвестиційні процеси повинні спостерігатись у високорентабельних сферах, що непотребують значних вкладень капіталу при забезпеченні його швидкої віддачі. Це,насамперед, сфера внутрішньої торгівлі, переробка сільськогосподарськоїпродукції, легка промисловості.
Інвестиційна привабливість регіону. Регіональнапривабливість оцінюється такими чинниками, як:
• рівень економічного розвитку регіону;
• рівень розвитку інвестиційної інфраструктурирегіону;
• демографічна характеристика;
• рівень розвитку ринкових відносин і комерційноїінфраструктури регіону;
• рівень криміногенних, екологічних і інших ризиків.
Рівень економічного розвитку регіонухарактеризується такими показниками, як питома вага регіону у валовомувнутрішньому продукті і національному доході, обсяг виробництва на душунаселення, рівень самозабезпечення регіону основними продуктами харчування,середній рівень заробітної плати робітників, обсяг і динаміка капітальнихвкладень у регіоні на душу населення, число підприємств, питома вага збитковихпідприємств.
Розвиток інвестиційної інфраструктури оцінюється числом підряднихбудівельних компаній, обсягом місцевого виробництва основних будівельнихматеріалів, виробництвом енергетичних ресурсів на душу населення, щільністюзалізничних колій, щільністю автомобільних шляхів.
Демографічну характеристику визначають питома ваганаселення регіону в загальній чисельності жителів України, співвідношенняміського і сільського населення, питома вага населення, зайнятого в суспільномувиробництві, рівень кваліфікації робітників.
Розвиток ринкових відносин характеризується питомоювагою приватизованих підприємств і підприємств з недержавною формою власності узагальній їх кількості, чисельністю підприємств з іноземними інвестиціями,банківських установ, страхових компаній, товарних бірж.
Інвестиційна привабливість підприємстваІнвестиційнапривабливість підприємства — це інтегральна характеристика окремих підприємствяк об'єктів майбутнього інвестування з позицій перспективності розвитку,обсягів і перспектив збуту продукції, ефективності використання активів, їх ліквідності,стану платоспроможності і фінансової стану. Для оцінки інвестиційноїпривабливості можуть бути використані різні фінансові коефіцієнти. Їх складвизначається виходячи з цілей і глибини аналізу фінансового стану. Такимисинтетичними показниками є оборотність активів, прибутковість капіталу,фінансова стабільність, ліквідність активів і ін.
Інвестиційна діяльність м.Рівне
Інвестиційною діяльністю в м. Рівне займеться„управління зовнішньоекономічної інвестиційної діяльності та підприємництва”
Перед управлінням стоять об’ємні та доситьрізноманітні завдання, зокрема це: розробка та реалізація цільовихінвестиційних програм з питань соціально-економічного розвитку міста тарозвитку підприємництва;
аналіз та сприяння розвитку підприємництва ізовнішньоекономічним зв’язкам підприємств, установ та організацій;
координація роботи, пов’язаної з розвиткомпідприємництва та залученням інвестицій.
Інвестиційні проекти
— Установка з виробництва янтарної таглутарової кислот на ВАТ “Рівнеазот” Мета проекту — отримання нових видів органічнихпродуктів.
Організаційно-правова форма: приватне підприємство,відкрите акціонерне товариство.
У результаті здійснення проекту будуть отримуватисьянтарна та глутарова кислоти з відходів виробництва адипінової кислоти. Цецінні продукти для органічного синтезу.
Прогнозовані ринки збуту продукції — європейськікраїни.
Місце розташування об’єкта за проектом — промисловиймайданчик ВАТ «Рівнеазот». Участь підприємства у проекті — виробничі приміщеннята обладнання.
Потреба в залучених коштах — основні засоби вартістю5,0 млн. грн.
Термін реалізації проекту — 1 рік.
Термін окупності — 1,5 року.
Форма співпраці — освоєння інвестицій. Уже заключенодоговір на розробку робочого проекту.
— Виробництво вапняково-аміачної селітри на ВАТ“Рівнеазот”
Мета проекту — виробництво нового виду добрив.
Організаційно-правова форма: приватне підприємство,відкрите акціонерне товариство.
У результаті здійснення проекту буде отримуватисьвапняково-аміачна селітра — новий вид азотних добрив, адаптований до зониПолісся, яка не закислює ґрунти.
Прогнозовані ринки збуту продукції — регіони України,європейські країни, Росія.
Місце розташування об’єкта за проектом — промисловиймайданчик ВАТ “Рівнеазот”.
Участь підприємства у проекті — потужності звиробництва складних мінеральних добрив.
Потреба в залучених коштах — 4,0 млн. Грн. на основнізасоби.
Термін реалізації проекту — 1 рік.
Термін окупності — 0,5 року.
Форма співпраці — освоєння інвестицій.
— Безкомпресорна подача природного газуна ВАТ “Рівнеазот” Мета проекту — економія електроенергії, здешевлення собівартостіпродукції.
Організаційно-правова форма: приватне підприємство,відкрите акціонерне товариство.
У результаті здійснення проекту буде здешевленевиробництво аміаку – основної продукції “Рівнеазоту” за рахунок подачіприродного газу без включення компресорів.
Ринки збуту цієї продукції — регіони України;Європейські країни.
Місце розташування об’єкту за проектом — промисловиймайданчик ВАТ “Рівнеазот”.
Участь підприємства у проекті — виробництво аміаку,проектування.
Потреба в залучених коштах — 4,5 млн. грн. на основнізасоби.
Термін реалізації проекту — 1 рік.
Термін окупності — 3 роки.
Форма співпраці — освоєння інвестицій.
Розробляється проект, є техніко-економічне обґрунтування. — Будівництво вулиці Черняка Мета проекту: поліпшити транспортнезабезпечення мікрорайону «Північний»
Обґрунтування проекту: вулиця Черняка знаходиться впівнічній частині м.Рівне і належить до магістралей районного значення. Вонаповністю забудована. Згідно з планом забудови міста вул. Черняка в перспективіповинна мати вихід на об’їзну автодорогу. У зв’язку з великою чисельністюнаселення мікрорайону “Північний” (40 тис.чол.), виникає проблема щодотранспортного забезпечення даного мікрорайону. Для вирішення цього питаннянеобхідно здійснити будівництво вул. Черняка на ділянці від вул. Коновальця довул. Будівельників, оскільки зараз на цьому проміжку відсутня дорога.
Кошторисна вартість: кільцева автомобільна розв’язкана перехресті вул. Черняка – Гагаріна – Грушевського – 437,6 тис.грн.
Роботи з будівництва вул. Черняка – 983,25 тис. грн.
Термін впровадження – 2003 – 2005 роки.
— Будівництво міні-котелень на базідитячих садків та шкіл м. Рівне Мета проекту: скоротити витрати на теплозабезпеченнязакладів освіти, поліпшити його якість та сприяти енергозбереженню.
Будівництво міні-котелень у дошкільних закладах ташколах необхідно щодо забезпечення належних умов їх функціонування.
Перелік заходів проекту:
— розробка технічної документації;
— будівництво та обслуговування міні-котелень.
Результати проекту будівництва міні-котелень узакладах освіти – економія енергоносіїв та коштів.
Цільові групи проекту — загальноосвітні та дошкільнізаклади освіти м. Рівне.
Обсяг коштів, необхідних для реалізації проекту таджерела фінансування.
Загальна вартість проекту — 5 530 000 грн.:
— кошти інвесторів – 5 000 000 грн.
— кошти місцевого бюджету — 500 000 грн.
— кошти організацій-партнерів – З0 000 грн.
Організації-партнери, співвиконавці проекту:Рівненська міська рада, Управління освіти, Рівненський регіональнийбізнес-центр.
— Комплексна переробка твердихпобутових відходів Мета проекту: зменшити кількість відходів, продовжити термінексплуатації міського сміттєзвалища, збільшити надходження до міського бюджету.
Проект передбачає вирішення проблеми сміття в містіРівне за рахунок впровадження комплексної системи збору, знешкодження,сортування, переробки та утилізації твердих побутових відходів та демонополізаціюринку утилізації відходів із залученням комерційних структур.
Підставою для розробки проекту є реалізація міськоїПрограми дій щодо поводження з твердими побутовими відходами на 2003-2005 роки,затвердженої рішенням міськвиконкому від 08.04.2003 р., яка є складовоючастиною програми соціально-економічного розвитку міста.
Перелік етапів та заходів проекту.
1 етап. Розробка техніко-економічного обґрунтування,уточнення та систематизація даних щодо якісного та кількісного складу твердихпобутових відходів, розробка механізму роздільного збирання і сортування ТПВ;розробка концепції управління ТПВ, прогноз основних напрямів щодо поводження звідходами на п’ять років та визначення джерел і форм фінансування.
2 етап. Розробка програми комплексного підходу щодозбору, сортування, переробки та утилізації твердих побутових відходів,проведення соціальної реклами, визначення кошторисної вартості реалізаціїПрограми.
3 етап. Впровадження схеми санітарної очистки міста,придбання та встановлення сучасного обладнання для збору сміття(євроконтейнери); заміна парку спеціалізованого автотранспорту універсальнимисміттєвозами, що здійснюють мийку контейнерів та їх дезінфекцію; запровадженнясистеми закупівлі відходів як вторинної сировини; виконання природоохороннихзаходів щодо безпечного захоронення відходів на міському сміттєзвалювальномуполігоні; створення підприємств у сфері поводження з відходами.
4 етап. Будівництво комплексу із сортування, переробкита утилізації відходів.
Результати проекту:
— поліпшення санітарно-екологічного стану міста;
— зменшення кількості відходів за рахунок вилученнярізних видів вторсировини;
— продовження терміну експлуатації міськогосміттєзвалювального полігону й підвищення його екологічної та пожежної безпеки;
— організація переробних підприємств; — збільшеннянадходжень до бюджету міста, створення нових робочих місць.
Цільові групи проекту: територіальна громада,комунальні служби міста, наукові заклади, підприємницькі структури міста,громадські організації.
Обсяг коштів та джерела фінансування проекту — 2 млн.грн.:
1 етап — 30,0 тис. грн. — кошти міськогоприродоохоронного фонду;
2 етап — 70,0 тис. грн. — кошти міського бюджету таіноземних донорських організацій.
3 етап — 1 млн. 900 тис. грн. — кошти іноземнихінвесторів.
— Забезпечення рівних умовконкуренції на ринку транспортних послуг та поліпшення стану пасажирськихперевезень електротранспортом мешканців мікрорайону «Північний»
Мета проекту: поліпшити транспортне забезпеченнямікрорайону «Північний».
Перелік заходів проекту: виготовленняпроектно-кошторисної документації на подовження тролейбусних маршрутів відзупинки «Молокозавод» на вул. Черняка до вул. Коновальця; будівництво новоїтролейбусної лінії та введення в експлуатацію тягової трансформаторноїпідстанції.
Результати проекту:
— задоволення потреб населення та працівниківпідприємств мікрорайону «Північний» у пасажирських перевезеннях тролейбусами; — поліпшення екологічної ситуації; — упорядкування системи надання компенсаційнихвиплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Цільові групи проекту: населення та працівникипідприємств мікрорайону «Північний».
Організації-партнери проекту, співвиконавці проекту:Рівненська міська рада, управління транспорту і зв’язку, управліннякапітального будівництва, управління житлово-комунального господарства, КП«Рівнеелектроавтотранс», ВАТ “Укркомундорпроект».
Обсяг коштів для реалізації проекту та джерела йогофінансування: кошти співвиконавців проекту — 526,0 тис. грн.; кошти інвесторів- 1 000 000 грн.
— Зменшення викидів парникових газівшляхом підвищення енергоефективності в системах централізованого водопостачанняКТП «Комуненергія»
Мета проекту: скорочення споживання палива шляхоммодернізації системи теплопостачання; підвищення енергоефективності як усистемі теплопостачання, так і в її споживачів – міських будівлях; скороченнязабруднюючих викидів у довкілля.
Техніко-економічне обґрунтування.
Відповідні оцінки були розроблені для генеруючихпотужностей системи теплопостачання (районних, квартальних, малих котелень),системи транспортування тепла (тепломереж, центральних теплопунктів) таспоживачів (житлових, громадських та приватних будівель). Загальна кількістькотелень – 45 із сумарною встановленою потужністю 718 Гкал/год; загальнадовжина тепломереж в однотрубному розрахунку – 418 км; кількість центральнихтеплопунктів – 69.
Розроблено узагальнену характеристику проекту системитеплопостачання на прикладі котельні на вул.Київській, 6.
Джерела фінансування:
— внесок міста та КТП “Комуненергія” передбачено зарахунок коштів міської Програми з енергозбереження (до 2010 року), бюджетнихвидатків міста на енергозбереження і середньорічних фактичних витрат КТП напідтримання системи теплопостачання в робочому стані (капремонти, замінааварійних ділянок тепломереж);
— фінансування з боку ЕСКО передбачається за рахунокреінвестування частини отриманого прибутку;
— участь Європейського банку з реконструкції тарозвитку (ЄБРР) передбачено як однієї з організацій-виконавців проектів ТЕФ.
Обсяг коштів, необхідних для реалізації проекту –125600 тис.грн.
Термін впровадження – 2002 – 2007 роки.
— Розробка та реалізація програмикапітального ремонту стадіону «Авангард» у місті Рівне відповідно доміжнародних стандартів Мета проекту: привести стадіону «Авангард» відповідно доміжнародних стандартів.
Капітальний ремонт стадіону «Авангард» потрібен для:створення умов проведення тренувальних занять, у тому числі для членів збірноїкоманди України; роботи центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх»;проведення змагань міжнародного рівня.
Перелік заходів проекту:
— капітальний ремонт підтрибунних приміщень;
— придбання сучасного спортивного інвентарю таобладнання;
— забезпечення спеціальним сучасним покриттям біговихдоріжок та легкоатлетичних секторів;
— облаштування індивідуальних сидінь для глядачів танавісу над ними.
Результати проекту: створення умов для занять фізичноюкультурою різних верств населення з різним рівнем підготовленості в центріфізичного здоров’я населення «Спорт для всіх»; підвищення рівня майстерностіспортсменів, які представляють країну на міжнародних змаганнях та збільшеннякількості таких спортсменів; зацікавлення, залучення усіх верств населення довідвідування змагань.
Цільові групи проекту: спортсмени,спортсмени-інваліди, люди різного віку та різного рівня спортивної підготовки,інваліди, діти-сироти, діти з малозабезпечених, багатодітних та неповних сімей.
Обсяг коштів, необхідних для реалізації проекту, таджерела його фінансування:
— кошти інвесторів — 1 млн. грн., — кошти бюджетурозвитку міста — 1 млн. грн.
Організації-партнери, співвиконавці проекту:Рівненська міська рада. Міська влада робить усе можливе для створення в Рівномутакого бізнес-середовища, яке б сприяло кожному конкретному підприємцю,примушувало його думати на перспективу та не боятися вкладати кошти у розвитоквласного бізнесу. У результаті такої діяльності станом на 01.01.04 рокузареєстровано 28409 суб’єктів підприємницької діяльності (за мінусомліквідованих), з них юридичних осіб — 6615, та фізичних осіб — 21794. Кількістьзареєстрованих суб’єктів малого підприємництва порівняно з 2002 роком зросла на2050 одиниць. Вагомим показником діяльності суб’єктів підприємництва єнадходження до місцевого бюджету. Так, станом на 01.01.2004 року надходження домісцевого бюджету від діяльності суб’єктів малого та середнього бізнесу склали35,6 млн. грн., що становить 33% від загальних надходжень бюджету.
Управлінням розроблений «Проект інвестиційної програмиміста Рівне на 2003 -2010 роки».
Проект програми націлений на вирішення проблемкомунального характеру та містить 7 (сім) проектів загальною вартістю 169,5млн. грн. На даний час готуються додаткові пріоритетні для міста проекти, котрімають вноситись в Проект Інвестиційної програми міста Рівне на 2003 — 2010 роки.Для рекламно-інформаційного забезпечення суб’єктів підприємництва тапотенційних партнерів, управлінням був підготовлений до випуску цей довідникпро економічний потенціал, пріоритети розвитку та інвестиційну привабливістьміста.
Розроблена та втілюється в життя Програма розвиткумалого підприємництва на 2003-2004 роки. У її рамках створено єдинийреєстраційний центр для спрощення реєстрації суб’єктів підприємницькоїдіяльності, тепер час такої реєстрації становить від 3 до 10 днів. У містіпідготовлені інвестиційні проекти та команда людей, що зможе реалізувати ціпроекти. Визначено пріоритетні напрямки розвитку міста та участь органівмісцевої влади в реалізації проектів по цих напрямах.
Ми твердо переконані, що життя міста неможливе вавтономному режимі. І тому наше завдання всіляко сприяти інтеграції вміжнародну економічну спільноту через систему співробітництва і взаємногозацікавлення партнерів.
Списоквикористаної літератури:
1. БатрименкоВ. І. Моделі місцевого самоврядування: світовий досвід і Україна. К., 1988. ст.265-270.
2. ГордейО.Д. Моделі державного регулювання добробуту населення./. Фінанси України-2003р. №11 ст. 51-57
3. Гурне Б.Державне управління. К., 2000. ст. 158-165.
4. Державнерегулювання економіки: Навч. Посібник/ С.М. Чистов, А.Є. Никофоров, Т.Ф.Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000р. – 316ст.
5. КолесниковаИ.И. Соціально – економическая статистика./ Учеб.пособие Москва ООО “Новоезнание” 2002г.- 250 ст.
6. МихасюкІ., Мельник А., Крупка М. Державне регулювання економіки/ За ред.Д-ра.екон.наук, проф, акад АН Вищої школи України І.Р. Михасюка./. –ЛьвівськийНаціональний Університет ім. І.Франка. Львів: ”Українські технології ”, 1999р.– 640 ст.
7. НехайчукЮ., Кущевой Д. Особливості державного регулювання регіональної економіки./ Економіст2002р. № 3 ст. 67-69.
8. СтельмащукА.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник – Тернопіль: Астан, 2001р.– 362 ст.
9. Чухно А.Актуальні проблеми стратегії економічного і соціального розвитку на сучасномуетапі. / Економіка України 2004р. №4 ст. 15-24.
10. Конспектлекцій