Реферат: Фінансовий потенціал як складова економічного потенціалу підприємства
АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ
Військово-науковетовариство слухачів, курсантів і студентів
НАЗВА РОБОТИ
Фінансовийпотенціал як складова економічного потенціалу підприємства
девіз: Економіка
Харків 2009
ЗМІСТ
Вступ
Розділ1. Формування економічного потенціалу підприємства
1.1 Сутністьпотенціалу підприємства
1.2 Структурапотенціалу підприємства
1.3 Конкурентоспроможністьпотенціалу підприємства
Розділ2. Фінансові ресурси підприємства, їх склад і характеристика
2.1Джерела формування фінансових ресурсів
Розділ3. Аналіз фінансового потенціалу підприємства
3.1Основні напрями управління фінансовим потенціалом підприємства
3.2Прогнозування фінансового потенціалу підприємства
Розділ4. Шляхи вдосконалення ефективності використання фінансового потенціалу вумовах кризи
4.1Загальні основи управління підприємством в умовах кризи
4.2Дії спрямовані на підвищення ефективності використання фінансового потенціалу
Висновки
Списоквикористаної літератури
Вступ
Для ефективного функціонування і забезпеченняконкурентоспроможності підприємств та інших суб'єктів господарювання необхідноякісно розвивати матеріально-технічні, структурно-функціональні,соціально-трудові та інші елементи потенціалу. Це зумовлює виключну увагукерівників підприємницьких структур до ефективного управління технологічними йорганізаційними змінами, а особливо до алгоритмів визначення та використанняїхніх потенційних соціально-економічних можливостей.
Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенніпоходить від латинського слова «potentia» й означає «приховані можливості», яків господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. Вперше про цейтермін згадано в 1924 році Воблиєм К.Г.
У вітчизняній економічній літературі цей термін уширокому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, якіможуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні,сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник українськоїмови також під цим терміном розуміє „приховані можливості, сили для якої-небудьдіяльності, що можуть виявитися за певних умов”.
Фінансовий потенціал є дуже важливим для підприємства, боце обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, адостатній обсяг фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначаютьстійкий фінансовий стан: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. Уцьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшеннявласних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метоюпідвищення ефективності роботи підприємства загалом.
Розділ 1. Формування економічного потенціалу підприемства
1.1 Сутність потенціалу підприємства
Вивчення еволюції наукового розуміння терміна «потенціал»дає змогу зробити висновок, що його запровадження в економічні дослідження булопов'язане з розробкою проблем комплексної оцінки рівня розвитку виробничих сил.
Еволюція трактування науковою думкою терміна „потенціал”в економіці є такою:
1) Воблий К.Г. 1924 рік – Потенціал виробничих сил –потенційна можливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потребнаселення.
2) Вейц В. 1927 рік – Потенційні виробничі сили – нетільки матеріальні елементи, а також ті чи інші матеріальні і умови, за якихздійснюється виробничий процес.
3) Струмилін С. Г. 1954 рік – Економічний потенціал –сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства.
4) Нємчинов В. С. 1967 рік – Потенціал розширеноговиробництва – ресурсні можливості національної економіки для здійсненняекономічного зростання.
5) Анчишкін 0. І. 1973 рік – Виробничий потенціал –сукупність ресурсів, які в процесі виробництва набирають форми факторіввиробництва.
6) Абалкін Л. І. 1981 рік – Потенціал – це узагальненазбірна характеристика ресурсів, прив'язана до місця й часу.
7) Архангельський В. М. 1983 рік – Потенціал – засоби,запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягненняпевної мети або розв'язання певної задачі.
8) Рєпіна І. М. 1998 рік – Підприємницький потенціал –сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових,інноваційних і т. п.), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та іншихкатегорій персоналу щодо виробництва товарів, здійснення послуг (робіт),отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення сталого функціонуваннята розвитку підприємства.
Сучасний термін «потенціал підприємства» – максимальноможлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив(можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства упевному середовищі господарювання з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних,часових, соціокультурних та інших обмежень.
Також цей термін визначають як сукупність необхідних дляфункціонування або розвитку системи різних видів ресурсів. До складовихпотенціалу в цьому розумінні відносять відповідні трудові, матеріальні, фінансовіта інформаційні ресурси, які залучаються у сферу вдосконалення виробництва.Сюди ж включають і сукупність ресурсів, яка забезпечує необхідний рівеньорганізації виробництва та управління, ресурси сфери освіти і перепідготовкикадрів. З іншої точки зору потенціал розглядають як систему матеріальних татрудових факторів, що забезпечують досягнення мети виробництва. Основою длятакого підходу є висловлювання К. Маркса про те. що засоби праці, предмет праціта робоча сила як фактори виробництва та елементи утворення нового продуктувиступають як можливості, що підкреслює їхній потенційний характер. Дляперетворення цієї можливості на дійсність «вони мають з'єднатися».
Потенціал класифікують за такими ознаками
1. За рівнем абстрагованості:
— потенціал людства;
— природний;
— економічний;
— соціокультурний;
— психофізіологічний.
2. Залежно від рівня агрегованості оцінки:
— потенціал світового господарства;
— національної економіки;
— галузевий;
— регіональний;
— територіальний;
— добровільних об'єднань;
— підприємств;
— структурних підрозділів;
— операційних (виробничих) дільниць та окремих робочихмісць.
3. За галузевою ознакою:
— промисловий;
— транспортно-комунікаційний;
— науковий;
— будівельний;
— сільськогосподарський;
— сфери обслуговування тощо.
4. За елементним складом:
— потенціал основних виробничих фондів (засобів);
— потенціал оборотних фондів (засобів);
— земельний;
— інформаційний;
— технологічний;
— кадровий (трудовий) тощо .
5. За спектром урахованих можливостей:
— внутрішньосистемний;
— зовнішній (ринковий).
6. За функціональною сферою виникнення:
— виробничий;
— маркетинговий;
— фінансовий;
— науково-технічний;
— інфраструктурний та ін.
7. З огляду на спрямованість діяльності підприємства:
— експортний;
— імпортний.
За мірою реалізації потенціалу:
— фактичний (досягнутий, реалізований);
— перспективний (вектор розвитку).
Потенціал концентрує одночасно три рівні зв'язків івідносин:
По-перше, він відображає минуле, тобто сукупністьвластивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення. У цьому планіпоняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».
По-друге, він характеризує рівень практичногозастосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежуванняреалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття«потенціал» частково збігається з поняттям «резерв».
По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Потенціалмістить елементи майбутнього розвитку[3].
Отже, потенціал підприємства характеризується трьомаосновними рисами:
Перша риса. Потенціал підприємства визначається йогореальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної діяльності,причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.
Друга риса. Можливості будь-якого підприємстваздебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів, не залучених увиробництво.
Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємствавизначається ще й навичками персоналу.
1.2 Структура потенціалу підприємства
З урахуванням викладеного можна чіткіше уявити не тількисутність потенціалу підприємства, а і його структурну побудову.
Під структурою системи, якою є потенціал підприємства,розуміють мережу найсуттєвіших, стійких (інваріантних) зв'язків між елементами.
Структуру потенціалу підприємства складається з об'єктнихта суб'єктних складових.
1. Суб'єктні складові пов'язані із суспільною формою їхвиявлення. Вони не споживаються, а становлять передумову раціональногоспоживання об'єктних складових. До них відносяться: науково-технічнийпотенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структуриуправління, маркетинговий потенціал.
Науково-технічний потенціал – узагальнююча характеристикарівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології).
Управлінський потенціал – це навички та здібностікерівників усіх рівнів управління.
Потенціал організаційної структури управління – цезагальнокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізмфункціонування підприємства.
Маркетинговий потенціал – це здатність підприємствасистематизовано визначати потреби попиту, організовувати виробництво, продаж іпісляпродажне обслуговування на задоволення потреб споживачів і використанняпотенційних ринків збуту.
Логістичний потенціал – це максимальна продуктивністьпідрозділів, що відповідають за пересування матеріалів і готових виробів (транспортування,складування, збереження, сортування і перерозподіл).
2. Об'єктні складові пов'язані з матеріально-речовинноюта особовою формою потенціалу підприємства.
Інноваційний потенціал – сукупні можливості підприємстващодо генерації, сприйняття та впровадження нових ідей.
Виробничий потенціал – наявні та приховані можливостіпідприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випускумаксимально можливого обсягу продукції. (послуг). Тому виробничий потенціал єполіструктурною системою. До його складу входять:
— потенціал землі та природно-кліматичні умови;
— потенціал основних фондів;
— потенціал оборотних фондів;
— потенціал нематеріальних активів;
— потенціал технологічного персоналу;
— потенціал відтворення;
— фінансовий потенціал.
Потенціал землі та природно-кліматичні умови – можливостіпідприємства використовувати сукупні природні багатства у господарськійдіяльності.
Фондовий потенціал – наявні та скриті можливості основнихфондів.
Потенціал оборотних фондів – це частина виробничогокапіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини,конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів),які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві,напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів.
Потенціал нематеріальних активів – сукупність можливостейпідприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальноїпраців господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів.
Потенціал технологічного персоналу – здатність робітниківвиробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.
Потенціал відтворення – це сукупністьматеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу,які перебувають у розпорядженні підприємства або можуть бути додатково залученій використані відтворення факторів виробництва.
Фінансовий потенціал – обсяг власних, позичених тазалучених фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпоряджатисядля здійснення поточних і перспективних витрат.
Також існують інтегруючі складові: трудовий,інфраструктурний та інформаційний потенціали.
Формування потенціалу підприємства – це процесідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, йогоструктуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільногорозвитку та ефективного відтворення.
Структура економічного потенціалу визначається:
— обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (кількістюзайнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами абоматеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними ресурсами – патентами,ліцензіями, інформацією, технологією);
— можливостями керівників та інших категорій персоналустворювати певні види продукції, інакше кажучи, їхнім освітнім,кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом;
— можливостями менеджменту оптимально використовуватинаявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талантом);
— інформаційними можливостями, тобто можливостямипідприємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурси для використанняїх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності;
— інноваційними можливостями підприємства щодо оновленнятехніко-технологічної бази виробництва, переходу на випуск новоїконкурентоспроможної продукції, використання сучасних форм і методіворганізації та управління господарськими процесами;
— фінансовими можливостями залучення коштів;
— іншими можливостями.
Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічнийта соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу,будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.
1.3 Конкурентоспроможність потенціалу підприємства
Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплекснапорівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупностіпоказників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певномуринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показниківпідприємств-конкурентів.
Конкурентоспроможність потенціалу підприємства має кількаособливостей, а саме:
1. Конкурентоспроможність може бути виявлена й оціненатільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).
2. Це поняття є відносним, тобто воно має різний рівеньстосовно різних конкурентів.
3. Конкурентоспроможність потенціалу підприємствавизначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництваресурсів.
4. Рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємствазалежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передовсім продукції).
Таким чином, основний зміст поняття «потенціалпідприємства» полягає в відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостейтрансформувати вхідні ресурси за допомогою підприємницьких здібностей векономічні блага, максимально задовольняючи в такий спосіб корпоративні тасуспільні інтереси. Потенціал підприємства – це складна, динамічна,поліструктурна система, яка має певні закономірності розвитку. Саме від умінняправильно спрямовувати потенціал підприємства вирішальною мірою залежитьефективність його діяльності, та темпи зростання.
Розділ 2. Фінансові ресурси підприємств, їх склад іхарактеристика
2.1 Джерела формування фінансових ресурсів підприємства
Як вже було сказано, фінансовий потенціал – обсяг фінансовихресурсів підприємства, що ними воно може розпоряджатися для здійснення поточнихі перспективних витрат. Фінансові ресурси формуються, як правило, за рахунокрізних джерел: власних, позичених та залучених.
При цьому власні джерела фінансування підприємстваформуються за рахунок власного капіталу, тобто частина капіталу в активахпідприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань.
Позичені джерела фінансування підприємства формуються восновному за рахунок довго- та короткострокових кредитів банку.
Залучені джерела фінансування підприємства формуються зарахунок усіх видів кредиторської заборгованості.
Усі перелічені джерела беруть участь як у формуванніактивів підприємства, так і у здійсненні його виробничо-фінансової діяльності зметою отримання доходу, прибутку.
Отже, фінансові ресурси підприємств — це їх власний,позичений та залучений грошовий капітал, який вони використовують дляформування власних активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метоюотримання прибутку.
Таким чином, фінансові ресурси підприємств — це негрошові кошти підприємств, а джерела підприємств, спрямовані на формуванняактивів.
Фінансові ресурси як джерела формування активівпідприємства відображаються у пасиві балансу, а засоби, у тому числі й грошовікошти, — у активі балансу.
Зв'язок між фінансовими ресурсами і грошовими коштамивиявляється у тому, що грошові кошти є матеріальним вираженням фінансовихресурсів.
Сума джерел формування активів підприємства, зафіксованау пасиві балансу, є капіталом підприємства.
Власний, позичений та залучений капітал, з одного боку,формує фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні йогоактивів, з іншого боку, становить зобов'язання перед конкретними власниками — державою, юридичними та фізичними особами.
Фінансові ресурси формуються у процесі створенняпідприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненнігосподарсько-фінансової діяльності.
Статутний капітал є основною частиною власного капіталута основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок йогокоштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємства. Отже, власнийкапітал — це власні джерела фінансування підприємства, які без визначеннятерміну повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємствіз чистого прибутку.
До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів)крім статутного (пайового) включають також додатковий вкладений капітал, іншийдодатковий капітал, резервний, нерозподілений прибуток, цільове фінансування таін.
Додатковий вкладений капітал відображає суму перевищеннявартості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальноювартістю.
Інший додатковий капітал включає суму дооцінкипозаоборотних активів, вартість активів, отриманих підприємством безоплатно відінших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.
Резервний капітал відображає суму резервів, створених зарахунок нерозподіленого прибутку підприємства.
Нерозподілений прибуток — це сума прибутку, що залишиласяна підприємстві та реінвестована у його господарську діяльність, а цільовефінансування — це сума цільових надходжень, отриманих з бюджету.
Крім власного капіталу фінансові ресурси підприємстваформуються також за рахунок залучених і позикових коштів.
До складу залучених фінансових ресурсів включаютькредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі видипоточних зобов'язань підприємства за розрахунками:
— суму авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб урахунок подальших поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;
— суму заборгованості підприємства з усіх видів платежівдо бюджету, включаючи податки, утримувані з доходів працівників;
— заборгованість за внесками в позабюджетні фонди, фондсоціального страхування, до пенсійного фонду, зі страхування майна підприємствата індивідуального страхування його працівників;
— заборгованість підприємства з виплати дивідендів йогозасновникам;
— суму векселів, які видало підприємство постачальникам,підрядникам у рахунок забезпечення поставок продукції, виконання робіт, наданняпослуг тощо.
До складу позикових фінансових ресурсів входять довго- ікороткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансовізобов'язання, пов'язані із залученням позикових коштів (крім кредитів банків),на які нараховуються відсотки, та ін.[5].
Усі види фінансових ресурсів відображаються у відповіднихрозділах пасиву балансу підприємства.
Фінансові ресурси формуються за рахунок цілого рядуджерел. За формою права власності виділяють дві форми джерел: власні грошові коштиі залучені. Джерелами фінансових ресурсів є: прибуток; амортизаційнівідрахування; засоби, отримані від продажу цінних паперів; пайові та іншівклади юридичних та фізичних осіб; кредит і позики; засоби від реалізаціїзалогового свідоцтва, страхового поліса та інші надходження грошових коштів.
Система прибутків і доходів складається із прибутку відреалізації продукції, прибутку від іншої реалізації, доходів зпозареалізаційних операцій, балансового прибутку, чистого прибутку. Прибутоквід реалізації продукції являє собою різницю між виручкою від реалізаціїпродукції без податку на додану вартість, акцизів, мита і витратами навиробництво і реалізацію, які входять до собівартості продукції.
Собівартість продукції – вартісна оцінка використовуванихв процесі виробництва товарів, природних ресурсів, сировини, матеріалів,палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших затрат на їївиробництво та реалізацію.
Прибуток від іншої реалізації – це прибуток отриманий відреалізації основних фондів та іншої власності господарюючого суб’єкта,нематеріальних активів та інш. Прибуток від іншої реалізації визначається якрізниця між виручкою від реалізації та витратами на цю реалізацію
Балансовий прибуток являє собою суму прибутків відреалізації продукції, від іншої реалізації і доходів від позареалізаційнимиопераціями за вирахуванням витрат.
Амортизаційні відрахування є стійким джерелом фінансовихресурсів. Амортизаційні відрахування здійснюються тільки до повного переносубалансової вартості фондів на собівартість продукції.
Пайовий внесок — внесок, являє собою суму грошовоговкладу, який оплачується фізичними або юридичними особами при вступі вколективне виробництво. Пайовий внесок обов’язковий для вступу в товариство зобмеженою відповідальністю, в змішане підприємство. Пайовий вклад може бутивнесений грошовими коштами; шляхом передачі у власність господарюючого суб’єктамайна та інших матеріальних цінностей; прав користування землею, водою таіншими природними ресурсами; майнових прав; шляхом відрахуваннь від заробітньоїплати працівників на протязі певного періоду часу.
Інвестиційний внесок являє собою інструментсамокредитування господарюючого суб’єкта. Інвестиційний внесок – це грошовийвклад в розвиток господарюючого суб’єкта, який вкладчнику нараховує процент врозмірах і в терміни, визначені договором або положенням про інвестиційнийвзнос.
Кредит, коли мова йде про надання в борг грошей аботоварів. Кредити бувають банківські, комерційні, лізингові, державні.
Банківський кредит — це економічні відносини міжкредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству наумовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення.Банківський кредит надається суб’єктам господарювання всіх форм власності наумовах, передбачених кредитним договором.
Комерційний кредит – економічні, кредитні відносини, яківиникають між окремими підприємствами.
Державний кредит – це економічні, кредитні відносини міждержавою та суб’єктами господарювання. Джерелом державного кредиту є коштидержавного бюджету, які спрямовуються в уповноважені банки для здійсненнякредитування підприємств.
Лізинговий кредит – це стосунки між суб’єктамигосподарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит аболізинг-кредит).
До надходжень грошових коштів відносяться такожнадходження грошових коштів за рахунок пожертувань, благодійних, страхових та спонсорськихвзносів[7]./>
Отже, забезпечення фінансовими ресурсами- це основадіяльності підприємства, ці ресурси створюють умови для функціонування таформують потенціал підприємства. Наявність ресурсів обумовлює безперервністьпроцесу виробництва, розширення виробничих фондів (основних та оборотніх), збільшеннянакопичень і підвищення ефективності виробництва. Достатній обсяг фінансових ресурсів,їх ефективне використання визначають стабільний, стійкий, платоспроможний,ліквідний стан підприємства. Саме тому найважливішим завданням підприємств єпошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їхвикористання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.
Розділ 3. Аналіз фінансового потенціалу підприємства
3.1 Основні напрями управління фінансовим потенціаломпідприємства
В умовах ринкової економіки проблема оцінки фінансовогопотенціалу підприємства розпадається на ряд окремих питань, з яких ключовим єфінансовий аналіз.
Фінансовий аналіз є способом накопичення, трансформації івикористовування інформації фінансового характеру, який необхідний для того,щоб:
— оцінити поточний і перспективний фінансовий станпідприємства;
— оцінити можливі і доцільні теми розвитку підприємства зпозиції фінансового їх забезпечення;
— виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість ідоцільність їх мобілізації;
— спрогнозувати положення підприємства на ринку капіталів.
У традиційному розумінні фінансовий аналіз — це методоцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі йогобухгалтерської звітності. Такого роду аналіз може виконувати як управлінськимперсоналом даного підприємства, так і будь-яким зовнішнім аналітиком, оскількив основному базується на загальнодоступній інформації профінансово-господарську діяльність підприємства.
Основною метою фінансового аналізу є отриманнянайбільшого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що даютьоб'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків ізбитків, змін в структурі активів і пасиву, в розрахунках з дебіторами ікредиторами, щоб своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльностіі знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства, йогоплатоспроможності. В ході такого аналізу аналітика і керівника (менеджера) можезацікавити не тільки поточний фінансовий стан підприємства, але і його проекціюна найближчу або віддаленішу перспективу, тобто очікувані параметри фінансовогостану.
У цих умовах перед менеджерами підприємств встає безлічпитань:
1. Якою повинна бути стратегія і тактика сучасногопідприємства в сучасних кризових умовах?
2. Як раціонально організувати фінансову діяльністьпідприємства, щоб забезпечити його подальше функціонування і процвітання?
3. Як підвищити ефективність управління фінансовимиресурсами?
4. Яким чином визначити чинники господарської діяльності,що забезпечують стійкий фінансовий стан підприємства?
На ці і інші життєво важливі питання може дати відповідьоб'єктивний фінансовий аналіз. Його матеріали дозволяють виявитинайраціональніші напрями розподілу матеріальних, трудових і фінансовихресурсів.
Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо, так іопосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації. Допершої групи користувачів відносяться власники засобів підприємства, кредитори(банки і ін.), постачальники, клієнти (покупці), податкові органи, персоналпідприємства і керівництво.
Фінансовий аналіз підрозділяється на окремі види залежновід наступних ознак:
1. По організаційних формах проведення виділяютьвнутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства.
Зовнішній фінансовий аналіз базується на публікованихзвітних даних тобто на вельми обмеженій частині інформації про діяльністьпідприємства, яка є надбанням суспільства. Основними джерелами інформації єбухгалтерський баланс і додатки до нього.
Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, що є стороннімиособами для підприємства і тому що не мають доступу до внутрішньоїінформаційної бази підприємства.
Задачі зовнішнього аналізу визначаються інтересамикористувачів аналітичного матеріалу.
Як основні тут можна виділити:
— групу таких користувачів, як власники — акціонери,засновники, для яких важливо знати рівень ефективності своїх внесків, розмірдивідендів і перспективи розвитку підприємства;
— групу численних сторонніх господарюючих суб'єктів, якускладають:
— кредитори, які повинні бути упевнені, що їм повернутьборги;
— потенційні інвестори, намеревающиеся прийняти рішенняпро внесок своїх засобів в підприємство;
— постачальники, які хочуть бути впевненими вплатоспроможності своїх клієнтів.
Загальна задача, яка при цьому досліджується, цепроведення: оцінки фінансових результатів; оцінки майнового положення; аналізуфінансової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства; дослідженнястану і динаміки дебіторської і кредиторської заборгованості; аналізуефективності вкладеного капіталу.
Внутрішній фінансовий аналіз використовує всю інформаціюпро стан справ на підприємстві, у тому числі і доступну лише обмеженому колукерівних осіб діяльністю підприємства.
Внутрішній фінансовий аналіз ставить свою за мету глибшедослідження причин стану, що склався, взаємозв'язку показників об'єму,собівартості і прибутку.
2. За об'ємом дослідження виділяють повний і тематичнийфінансовий аналіз підприємства.
Повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивченнявсіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі.
Тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченнямокремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом тематичногофінансового аналізу може бути ефективність використання активів підприємства, станфінансової стійкості і платоспроможності підприємства.
3. По об'єкту аналізу виділяють наступні його види:
Аналіз фінансової діяльності господарюючого суб'єкта вцілому.
В процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фінансовадіяльність підприємства (об'єднання) в цілому без виділення окремих йогоструктурних одиниць.
Аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиницьі підрозділів (центрів економічної відповідальності).
Такий аналіз базується в основному на результатахуправлінського обліку підприємства.
Аналіз окремих фінансових операцій.
Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції,пов'язані з короткостроковими або довгостроковими фінансовими вкладеннями; зфінансуванням окремих реальних проектів і інші.
4. По періоду проведення виділяють попередній, поточний іретроспективний фінансовий аналіз.
Попередній фінансовий аналіз пов'язаний з вивченням умовфінансової діяльності в цілому або здійснення окремих фінансових операційпідприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідностіотримання крупного банківського кредиту).
Поточний (або оперативний) фінансовий аналіз проводитьсяв процесі реалізації окремих фінансових планів або здійснення окремихфінансових операцій з метою оперативної дії на результати фінансовоїдіяльності. Як правило він обмежується коротким періодом часу.
Подальший (або ретроспективний) фінансовий аналізздійснюється підприємством за звітний рік (місяць, квартал), базується назвітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку[11].
В цілому аналітичні задачі всіх видів аналізу єконкретизацією цілей аналізу з урахуванням організованих, інформаційних,технічних і методологічних можливостей проведення цього аналізу, що сприяєзростанню інформованості адміністрації підприємства і інших користувачівекономічної інформації (суб'єктів аналізу) про стан об'єктів, що цікавлять.
Економічні умови, в яких підприємства здійснюють своюдіяльність, сьогодні конкретним чином змінилися. Попередні роки були порівняностабільні, прогнозовані, але зараз в країні важка економічна ситуація іраціональне управління фінансовим потенціалом підприємства це життєво важливанеобхідність.
Основою стабільного положення підприємства є йогофінансова стійкість — це такий стан розподілу і використовування фінансовихресурсів, який забезпечить безперервну фінансову рівновагу грошових потоків ірозвиток підприємства в умовах допустимого рівня ризику.
До числа найвірогідніших причин, обумовлюючих, нестійкийфінансовий стан слід віднести:
— незадовільну структуру майна підприємства;
— падіння ступеня ліквідності;
— виробництво продукції невисокої якості;
— значна частка простроченої дебіторської і кредиторськоїзаборгованості;
— невисокий рівень власних джерел;
— порушення фінансової рівноваги, а відповіднонестабільність забезпечення фінансовими ресурсами підприємства;
— нераціональна структура і співвідношення активів іпасивів;
— низький рівень використовування виробничих потужностей.
По суті стратегію управління фінансовим потенціалом слідвизначати як систему цілей і перспективних дій на основі створення і реалізаціїпідходів і інструментів фінансового менеджменту. Дана система є сукупністюпланів отримання, накопичення і розподілу фінансових ресурсів.
Основною метою управління фінансовим потенціалом єоптимізація фінансових потоків з метою максимального збільшення позитивногофінансового результату. Для цього підприємство повинне розробляти і ефективнозастосовувати відповідні стратегії фінансування.
Під стратегією по управлінню фінансовим потенціаломпідприємства слід розуміти комплекс заходів по управлінню фінансовими ресурсамигосподарюючого суб'єкта з метою отримання економічної вигоди і забезпеченнябезперервного виробничого процесу[6].
Механізм формування стратегії управління фінансовимпотенціалом ділиться на ряд етапів:
— аналіз і виділення із загальної стратегії розвиткупідприємства пріоритетів при формуванні стратегії управління фінансовимпотенціалом;
— розробка цільових орієнтирів, в основі яких лежатьнаступні процедури: аналіз і прогноз фінансово-економічного стану зовнішньогосередовища, аналіз внутрішнього середовища підприємства, виявлення сильних іслабких сторін;
— адаптація до умов зовнішнього середовища;
— визначення основних напрямів формування, накопичення,розподіли ресурсів і пошук нових джерел позикового фінансування;
— формування елементів стратегії управління фінансовимпотенціалом (планування і контроль фінансових потоків і ресурсів,організаційно-правове оформлення, вибір фінансових інструментів, аналіз іоцінка фінансових ризиків, податкове планування);
— розробка і реалізація стратегії управління фінансовимпотенціалом в рамках стратегічних планів;
— аналіз і контроль стратегії управління фінансовимпотенціалом;
— використовування результатів аналізу для конкретизаціїстратегічних напрямів розвитку підприємства.
Формування стратегії управління фінансовим потенціаломповинне включати діагностику і прогнозування фінансового потенціалу підприємства,стратегічне і тактичне планування, вибір ефективних фінансових інструментів,зокрема в рамках ухвалюваних інвестиційних рішень, управління фінансовимиризиками, податкове планування.
Необхідно відзначити, що вказані елементи стратегіїуправління фінансовим потенціалом зрештою визначають конкурентоспроможністьбудь-якого підприємства, що має на своїй меті підвищення позитивногоекономічного ефекту. Досягнення саме цієї мети і повинна забезпечити вперспективі система менеджменту в цілому.
У найзагальнішому вигляді визначення стратегії управлінняфінансовим потенціалом складається з трьох складових: використовуваннябанківських інструментів фінансування, організація облігаційної позики і організаціядодаткової емісії акцій.
Кожний з вказаних інструментів має відомі переваги інедоліки по відношенню один до одного. Необхідно відзначити, що потенційнаможливість використовування конкретного виду фінансування багато в чомувизначається рівнем розвитку, на якому знаходиться господарюючий суб'єкт.
Основою нормального функціонування будь-якогопідприємства є наявність достатнього об'єму фінансових ресурсів, щозабезпечують можливість задоволення виникаючих потреб підприємства для поточноїдіяльності і розвитку.
3.2 Прогнозування фінансового потенціалу підприємства
Прогнозування фінансового потенціалу підприємства — цеформування системи фінансових можливостей і вибір найефективніших шляхів їхоптимізації. В рамках фінансового прогнозування розробляється загальнаконцепція фінансового розвитку і фінансова політика підприємства по окремихаспектах діяльності.
На жаль, фінансове прогнозування не може бути проведено звеликою точністю, оскільки: безліч чинників в прогнозованому періоді можутьспричинити невідповідність між дійсністю і прогнозом. Проте можливість помилкине повинна бути тією причиною, яка може привести до відмови відвикористовування прогнозів.
Процес прогнозування фінансового потенціалу можназосередити на трьох аспектах:
а) прогнозування ресурсної бази підприємства (трудові,фінансові, матеріальні);
б) прогнозування фінансової ситуації;
в) прогнозування фінансової політики.
Для забезпечення надійності прогнозування фінансовогопотенціалу, необхідно використовувати достатньо повну за об'ємом, змістом іструктурою інформацію і високий рівень достовірності цієї інформації.
Процес прогнозування фінансового потенціалу починається зпрогнозування об'єму виробництва і реалізації продукції, після чого прогнозуютьфінансові результати, рух готівки і звітність. Визначення майбутнього об'ємувиробництва і реалізації продукції є вхідною крапкою і необхідним елементомвстановлення взаємозв'язку між можливостями розвитку підприємства, потребами вінвестиціях і фінансових ресурсах.
Реалізація будь-якого стратегічного прогнозу потребує впершу чергу ефективного фінансування, яке передбачає як мобілізацію внутрішніхфінансових можливостей, так і залучення зовнішніх ресурсів. Основні стратегічнінапрями розвитку підприємства: інноваційне, маркетингове, організаційне,збутове формуються з урахуванням конкретних фінансових можливостей і фінансовихперспектив.
Зі всього сказаного вище можна зробити висновок, щофінансово-економічний аналіз є базою для ухвалення управлінських рішень зпитань життєдіяльності підприємства. Головною задачею управління фінансовимпотенціалом підприємства є оптимізація фінансових потоків з метою максимальногозбільшення позитивного фінансового результату. Для цього підприємство повиннемати правильно складений фінансовий план своєї діяльності.
Розділ 4. Шляхи вдосконалення ефективності використанняфінансового потенціалу в умовах кризи
4.1 Загальні основи управління підприємством в умовахфінансової кризи
В умовах ровитку негативних чинників зовнішньогофінансового середовища і внутрішніх умов здійснення фінансової діяльностізбільшується вірогідність виникнення кризи підприємства, яка може набуватирізні форми. Однією з таких форм є фінансова криза підприємства, що несенайбільші загрози його функціонуванню і розвитку.
Фінансова криза підприємства є об'єктивним економічнимпроцесом. Кризи неминучі в діяльності будь-якого підприємства.
Основною формою прояву фінансової кризи виступає істотнепорушення фінансової рівноваги підприємства. Це характеризується зниженням фінансовогопотенціалу: втратою платоспроможності, зниженням фінансової стійкості і рядомінших параметрів, що забезпечують фінансову безпеку підприємства в процесі йогорозвитку. З урахуванням цієї характеристики фінансової кризи підприємства,головним об'єктом зусиль антикризового фінансового управління виступає стабілізаціяфінансової рівноваги та відновлення фінансового потенціалу.
Фінансова криза відображає характер фінансовихсуперечностей підприємства. З позицій забезпечення умов розвитку підприємства,головною формою фінансових суперечностей виступає суперечність між фактичнимстаном його фінансового потенціалу і необхідним об'ємом фінансових потреб. Цясуперечність відображає ситуацію, коли фінансовий потенціал вже вичерпаний і недозволяє в необхідному об'ємі забезпечувати не тільки розвиток, але іфункціонування підприємства.
Фінансова криза може виникати впродовж всіх стадійжиттєвого циклу підприємства. Виявляючись на будь-якій із стадій, вона гальмуєйого розвиток, значно зменшує економічний потенціал Слід підкреслити, що проявкризи на кожній із стадій життєвого циклу підприємства має свої нюанси, якінеобхідно враховувати в процесі антикризового фінансового управління.
Фінансова криза підприємства носить циклічний характер.Циклічність є загальною формою економічної динаміки, що відображає їїнерівномірність, зміну еволюційних і революційних форм економічного прогресу,коливання ділової активності і ринкової кон'юнктури, чергування переважноекстенсивного і інтенсивного економічного зростання. Разом з тим, циклічністьформування кризи на рівні підприємств не завжди співпадає з фазоюзагальноекономічного циклу.
Криза підприємства генерується як зовнішніми, так івнутрішніми чинниками. Особливістю фінансової кризи підприємств є його високазалежність від зовнішніх чинників — рівня регулювання фінансової діяльностіпідприємства, кон'юнктури фінансового ринку, ступеня розвитку йогоінфраструктури і т.п. Разом з тим, ця криза досить часто виникає і під впливомнегативних внутрішніх чинників. Частина їх цих внутрішніх чинників може носитисуб'єктивний характер.
Фінансова криза несе найбільш небезпечні потенційнізагрози функціонуванню підприємства. Вона приводить до достатньо відчутногопотрясіння всієї його господарської діяльності і загрожує його економічнійбезпеці. Разом з тим, слід зазначити, що фінансова криза несе не тількируйнування. При правильно прийнятих рішеннях керівництва в складний період, вонамає прогресивний характер з позицій оновлення окремих елементів фінансовоїсистеми підприємства і подальшої інтенсифікації його фінансової діяльності.
Антикризове фінансове управління є системою принципів іметодів розробки і реалізації комплексу спеціальних управлінських рішень,направлених на попередження і подолання фінансових криз підприємства, а такожмінімізацію їх негативних фінансових наслідків.
Головною метою цього управління є відновлення фінансовоїрівноваги підприємства, рівня фінансового потенціалу. і мінімізація розмірівзниження його ринкової вартості.
4.2 Дії спрямовані на підвищення ефективностівикористання фінансового потенціалу
Для встановлення фінансової рівноваги та відновленняпотенціалу підприємства треба здійснити деякі заходи:
1. Своєчасно зробити діагностику економічного потенціалуі вжити необхідні превентивні заходи по попередженню фінансової кризи.
Ця задача реалізується шляхом здійснення постійногомоніторингу фінансового стану підприємства.
2. Усунути неплатоспроможність підприємства.
Це найбільш невідкладна і складна задача в системіантикризового фінансового управління підприємством. У ряді випадків реалізаціятільки цієї задачі дозволяє присікти поглиблення фінансової кризи і одержатинеобхідний запас часу для реалізації інших антикризових заходів.
3. Відновити фінансову стійкість підприємства.
Реалізація цієї задачі здійснюється шляхом поетапноїструктурної перебудови всієї фінансової діяльності підприємства. В процесітакої фінансової реструктуризації підприємства в першу чергу повинназабезпечуватися оптимізація структури капіталу, оборотних активів і грошовихпотоків, а в окремих випадках зниження його інвестиційної активності.
4. Бізнес-планування фінансового оздоровлення зурахуванням основних аспектів реструктуризації підприємства в цілому, а такождебіторської і кредиторської заборгованості, виділення показників допомагаючихвідстежувати поточний стан справ;
5. Організувати антикризове управління длявпорядковування і узгодження всіх процесів, що відбуваються на підприємстві.
6. Забезпечити контроль у формі систематичногоспостереження за виконанням запланованих заходів, своєчасно фіксувати відхиленняфактичних показників від планових для оперативного коректування.
7. Запобігати банкрутству і ліквідації підприємства.
Така задача стоїть перед антикризовим фінансовимуправлінням підприємства.
8. Мінімізувати негативні наслідки фінансової кризипідприємства.
Ця задача реалізується шляхом закріплення позитивнихрезультатів виводу підприємства зі стану фінансової кризи і стабілізаціїякісних структурних перетворень його фінансової діяльності з урахуванням їїдовгострокової перспективи.
Система антикризового фінансового управління базується напевних принципах, до яких відносяться:
1. Принцип постійної готовності реагування. Теоріяантикризового фінансового управління стверджує, що фінансова рівновагапідприємства досягається в результаті ефективного фінансового менеджменту.
2. Принцип терміновості реагування. Відповідно до теоріїантикризового фінансового управління кожний з негативних проявів фінансовоїкризи не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським цикломпідприємства, але і породжує нові супутні йому негативні фінансові наслідки.Тому чим раніше будуть включені антикризові фінансові механізми по кожномудіагностованому кризовому симптому, тим більші можливості до відновленняпорушеної рівноваги матиме в своєму розпорядженні підприємство.
3. Принцип комплексності ухвалюваних рішень. Практичнокожна фінансова криза підприємства за джерелами генеруючих його чинників, авідповідно, і по формах прояву своїх негативних наслідків, носить комплекснийхарактер. Аналогічний комплексний характер повинна носити і системарозробляються і реалізовуваних антикризових заходів, що забезпечують ефективнунейтралізацію впливу таких чинників і їх негативних наслідків.
4. Принцип альтернативності дій. Цей принцип припускає,що кожне з ухвалюваних антикризових фінансових рішень повинне базуватися нарозгляді максимально можливого числа їх альтернативних проектів з визначеннямрівня їх результативності і оцінкою витрат.
5. Принцип адаптивного управління. В процесі розвитку фінансовоїкризи, генеруючі його чинники характеризуються звичайно високою динамікою. Цезумовлює необхідність високого рівня гнучкості антикризового фінансовогоуправління, його швидкої адаптації до змінних умов зовнішнього і внутрішньогофінансового середовища.
6. Принцип ефективності. Реалізація цього принципузабезпечується зіставленням ефекту антикризового фінансового управління іпов'язаних з його реалізацією заходів фінансових ресурсів. Ефект антикризовогофінансового управління може характеризуватися рівнем досягнення окремих цілейпо запобіганню фінансовій кризі, пом'якшенню негативних умов його протіканняабо пов'язаних з ним негативних фінансових наслідків. Розглянуті принципислужать основою організації системи антикризового фінансового управлінняпідприємством.
Для відновлення фінансового потенціалу підприємстваздійснюється розробка і реалізація комплексної програми виводу підприємства зфінансової кризи. Така комплексна програма розробляється звичайно у формі двохальтернативних документів — комплексного плану заходів щодо висновкупідприємства із стану фінансової кризи або інвестиційного проекту фінансовоїсанації підприємства[8].
Таким чином, можна зробити висновок, що економічна криза,яка зараз існує на підприємствах значно знижує їх фінансовий потенціал, абагатьох взагалі приводить до банкрутства. Стан підприємницького сектору єсвоєрідним відображенням важкої ситуації яка склалася в країні вцілому. А,окрім цього, все погіршується ще й нестабільною політичною ситуацією. Проефективність антикризових заходів, що робляться владою поки рано судити, протеметоди надання допомоги банківському і підприємницькому сектору непрозорі інеефективні. Основними рисами реакції держави на кризу в Україні стали:
— відсутність адекватного інформування громадськості щодочітких цілей, принципів і методів монетарної і економічної політики;
— суперечність в заявах різних політиків і керівниківкраїни про масштаби, причини і характер кризи, що знижує довіру до влади;
— схильність до адміністративних методів регулювання якінструменту підтримки окремих галузей економіки, що значно розширює впливкризи, не вирішуючи проблем потерпілих галузей.
В період кризи уряд повинен розробити пакет антикризовихзаходів, що містить чіткі цілі, принципи і методи державного втручання, а вдеяких випадках невтручання в економіку країни.
Висновок
Сучасний стан економіки диктує жорсткі умови існуванняпідприємств. Економічне і політичне становище України є досить поганим, що,звичайно, не може не відобразитися на вітчизняних підприємствах. Низький рівеньконкурентоспроможності, недостатній об'єм грошових коштів для оновленняосновних фондів — ці фактори пагубно впливають на загальний станпідприємницького сектору Рішення даних проблем здійснюється за допомогоюекономічного аналізу.
Фінансова сторона діяльності підприємства має важливезначення, тому аналіз і діагностика фінансового потенціалу і його ефективневикористання є невід'ємною частиною економічного аналізу.
Аналіз літератури по даній темі виявив відсутністьєдиного методу проведення оцінки фінансового потенціалу, а також недостатнєопрацьовування існуючих методів. Таким чином, проблема ефективного аналізу ідіагностики фінансового потенціалу залишається актуальною. Що свідчить пронеобхідність пошуку рішення даної задачі. Для здійснення вище викладеногонеобхідно, по-перше, конкретизувати поняття фінансового потенціалу, а по-друге,проаналізувати існуючі методи його оцінки і виявити їх загальні риси.
Існує декілька визначень фінансового потенціалу, якірізні в його трактуванні, але схожі в його суті.
До фінансового потенціалу можна застосувати визначеннядане у Великій Радянській Енциклопедії, де «потенціал» визначається як«…засоби, запаси, джерела, що є в наявності і що можуть бути мобілізовані,приведені в дію, використані для досягнення певної мети, здійснення плану;рішення будь-якої задачі; можливості окремої особи, суспільства, держави впевній області».
Інше визначення фінансового потенціалу підприємства говоритьпро те, що це відносини, які виникають на підприємстві з приводу досягненнямаксимально можливого фінансового результату. Також його можна визначити якхарактеристику фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкостіі кредитоспроможності.
Крім того, якщо виходити з методики оцінки, фінансовийпотенціал — потенційні фінансові показники виробництва (прибутковість,ліквідність, платоспроможність), потенційні інвестиційні можливості.
У зв'язку з вищевикладеним, фінансовий потенціал можнавизначити як фінансові ресурси, з приводу яких виникають відносини напідприємстві з метою досягнення його ефективного функціонування (високихпоказників ліквідності, прибутковості, платоспроможності, стійкості і іншихфінансових показників).
Аналіз різних трактувань фінансового потенціалу дозволяєвизначити основну мету його оцінки — визначення не використовуваних ресурсів іїх застосування для досягнення максимально можливого ефективного рівняфункціонування підприємства (систематичного надходження й ефективноговикористання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитноїдисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів).
Як було відмічено вище, на даний момент немає єдиноїметодики аналізу і діагностики фінансового потенціалу підприємства. В але єзагальні риси, які дозволять надалі її створити.
В роботі було досліджено еволюцію поглядів на сутьфінансового потенціалу і його роль в системі економічного потенціалу підприємства,охарактеризовані джерела фінансових ресурсів, аналіз та управління фінансовимпотенціалом і шляхи поліпшення його використання в сьогоднішніх умовах.
Список використаної літератури
1. Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підруч.для студ. вищ. навч. Закл — 2.вид., перероб. і доп. — К.: Либідь, 2003.
2. Бланк И.А. Управление формированием капитала. К.:
3. Ника-Центр. – 2000.
4. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. – М.: Дело Лтд. – 2000.
5. Довбня С.Б Модель комплексної оптимізації фінансування підприємства.Фінанси підприємств. – 2006,№5.
6. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для студ. екон. спец.вищ. навч. закл… — К.: Кондор, 2003.
7. Костирко Л.А. Формування механізму фінансової стратегії сталого розвиткупідприємства – Донецьк: ІЕП НАН України. – 2004.
8. Марченко А.А. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів// ФінансиУкраїни – 2002.
9. Фомін П.А, Старовоїтов М.К. Особливості оцінки виробничого потенціалупромислових підприємств: Бібліотека економіста: бізнес планування, бюджет.-2006р.
10. Лосева С.А, Зубкова В.І., Накивайло А.В. Фінансово-інвестиційнийпотенціал підприємства і його вплив на управління інвестиціями.-2006 р.
11. Стоянова Е.С. Практікум по фінансовому менеджменту.- М.: Перспектива,2005 р.
12. Петряєва З.Ф. Фінансовий аналіз діяльності підприємства:
13. Навч.посіб. / Харківський держ. економічний ун-т. — Х.: ХДЕУ, 2002.
14. Плисак В.Й. Управління ризиком фінансової стійкості підприємства //Фінанси України — №1, 2001 р.
15. Слав’юк Р.А. Структурування власного капіталу підприємств України //Фінанси України -№8,2005р
16. Хрипач В.Я.Экономика предприятия. – Минск: Лата, 2004 р.
17. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. — К.:А.С.К., 2003 р.
18. Економічний аналіз. Збірник завдань і тестів: Навч. посіб. для ВНЗ.Рекомендовано Мін. освіти і науки України / Мец В.О. — К., 2001.
ВІДОМОСТІ
Про автора та наукового керівника роботи, якапредставлена під девізом „Економіка” на конкурс на кращу наукову роботу ВНТК іС, що проводиться у 2008/2009 навчальному році
Автор Керівник 1. Прізвище Луценко 1. Прізвище Науменко 2. Ім'я Карина 2. Ім'я Марія 3. По-батькові Романівна 3. По-батькові Олексіївна 4. Статус Студент 4. В/звання - 5.Курс 4 5. Кафедра 10 6. Навчальний заклад АВВ МВС України 6. Посада Доцент 7. Спеціальність Менеджмент організацій 7. Вчена ступінь Кандидат економічних наукЗавідувач кафедри економічних дисциплін к.е.н., доцент М.В.Черкашина