Реферат: Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
Зміст
Вступ
1.Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України, бюджетніінвестиції та їх види
2. Бюджетний устрій країн ринковоїекономіки
Висновок
Використаналітература
Вступ
В умовахпереходу до ринкової економіки виникає ще одне джерело нарощування капіталу іфінансування відтворення – бюджетні інвестиції. Слід відзначити, що бюджетніінвестиції хоча і набувають все більшого поширення, однак і на сьогоднішнійдень залишаються відносно новим та недостатньо дослідженим явищем у діяльностісуб’єктів господарювання. Ситуація ускладнюються і тим, що в Україні данепитання отримало недостатньо уваги у науковій та професійній літературі. Отже, вище зазначене свідчить про актуальність досліджуваної темита про необхідність її подальшого вивчення.
В сучасних економічнихумовах зростає потреба в достовірній обліковій і податковій інформації продіяльність суб'єктів господарської діяльності. Без такої інформації неможливозробити висновок про ефективність господарської діяльності підприємства,правильність застосування законодавства, своєчасність сплати податків тощо.Об'єктивна інформація про діяльність окремих господарських суб'єктів даєможливість контролювати відповідність діяльності підприємства тим чи іншимправилам, законам і інструкціям, що регламентують його роботу.
Бюджетна інвестиційна діяльність підприємствапідпорядкована певній інвестиційній політиці, розробленій підприємством вскладі його фінансової стратегії. Основною ціллю інвестиційної політики єзабезпечення найефективніших шляхів розширення активів підприємства з позиційперспектив його розвитку і збільшення його ринкової вартості. З врахуваннямцієї цілі зміст політики управління інвестиціями підприємства можнасформулювати наступним чином: інвестиційна політика представляє собою частинузагальної фінансової стратегії підприємства, яка заключаєтьсяу виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів длязабезпечення основних напрямків його розвитку.
1. Соціально-економічнасутність і роль державного бюджету України, бюджетні інвестиції та їх види
Архіви донесли донас відомості, що слово “бюджет” походить від нормандського bouge, bougtte, щов перекладі означає “кишеню”, “мішок”, “шкіряний мішок”. Це слово почаливикористати англійці, змінивши його на budget, що в дійсності виявилосяшкіряним мішком, у якому приносили в парламент документи, де були відомості продержавні доходи й витрати, а потім словом budget стали називати доповідьканцлера скарбниці, з яким він виступав у парламенті.
Перші спробискладання бюджету, у формі кошторисів доходів і витрат у Європі зафіксовані уФранції в часи Пилипа Гарного в 1302 році. Надалі це було припинено, тому щоглава держави, як правило, повновладно й безконтрольно розпоряджався всімадержавними коштами. Фінанси держави не були відділені від королівських.
Повернулися доскладання кошторисів доходів і витрат у часи міністра фінансів Сюлли(1599-1611рр.). Це введення продовжив міністр фінансів Франції Неккер(1777-1781р. й 1788-1790рр.) і йому належить ідея публічності в народномугосподарстві. Саме Неккер створив фінансові основи, на яких пізніше базувалисяправила складання бюджету, які існують до наших днів.
Однак зародивсяновий клас буржуазії, що був зацікавлений в одержанні фінансової підтримки збоку держави й активно виступав проти необмежених фінансових прав монархів.Буржуазія вимагала встановлення контролю за державними витратами, за правомустанови й скасування податків. Їхньої вимоги були втілені в життя в результатібуржуазних революцій.
Боротьбабуржуазії в області фінансів послужила вихідною передумовою виникнення йрозвитку бюджету. У цей час майже не залишилося держав, які свою діяльність нефінансували б з державного бюджету країни.
Фінансовівідносини, що складаються в держави з підприємствами, організаціями, установамий населенням, називаються бюджетними. Специфіка цих відносин, як частинифінансових, полягає в тому, що вони, по-перше виникають у розподільномупроцесі, і, по-друге пов'язані з формуванням і використанням централізованогофонду коштів, необхідного для задоволення загальнодержавних потреб.
Бюджетнівідносини різноманітні (між секторами економіки, сферами суспільної діяльності,галузями народного господарства, територіями країни) і охоплюють всі рівнігосподарювання (державний, місцевий).
Бюджетним відносинамвластивий об'єктивний характер. Він обумовлений тим, що в руках держави щорічноповинна концентруватися певна частка національного доходу, необхідна длязадоволення соціально-культурних потреб громадян, рішення оборонних завдань,покриття загальних витрат державного керування.
У процесіфункціонування бюджетні відносини одержують відповідне їм матеріально-речовинневтілення; вони матеріалізуються у бюджетному фонді країни, що має складнуорганізаційну структуру. Конкретна величина бюджетного фонду, що відображаєступінь централізації фінансових ресурсів у руках держави, залежить від рядуфакторів: рівня розвитку економіки; методів господарювання на підприємствах, ворганізаціях, установах; розв'язуваних суспільством економічних і соціальнихзавдань і т.п.
Сукупністьбюджетних відносин по формуванню й використанню бюджетного фонду країнистановить поняття державного бюджету. Інакше, державний бюджет – основнийфінансовий план країни, що має чинність закону, тому що проект бюджету щорічно обговорюєтьсяй приймається законодавчим органом (у ринкових країнах: парламент країни, штатуабо муніципальні збори).
Державний бюджет- провідна ланка фінансової системи й основна фінансова категорія. У ньомупоєднуються головні доходи й витрати держави. Бюджет поєднує основні фінансовікатегорії (податки, державний кредит, державні витрати) у їхній дії.
Державний бюджет завждиявляє собою компроміс між основними групами носіїв різних соціально-економічнихінтересів у країні. Це компроміс між власниками й працюючими по найманню з питаньоподатковування, власності, доходів і заробітної плати, по питанню бюджетних витратна соціальні цілі; компроміс між загальнодержавними й місцевими інтересами;компроміс між промисловими й сільськогосподарськими районами відносно розподілуподатків і бюджетних дотацій; компроміс між інтересами окремих галузей і формаміз приводу податків субсидій, пільгових кредитів і державних замовлень,підрядів на будівництво, інвестиційних премій. Кожен такий компроміссупроводжується боротьбою політичної, передвиборної й у стінах парламенту,фракційної усередині партії й на сторінках печатки.
Будучиекономічною формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільнихвідносин, виконуючи специфічне суспільне призначення — по задоволенню потреб суспільстваі його державно-територіальних структур, бюджет може розглядатися в якостісамостійної економічної категорії. Ця категорія, будучи частиною фінансів,характеризується тими ж рисами, які властиві фінансам у цілому, але одночасномає особливості, що відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин.До числа особливостей ставляться наступні:
— державнийбюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов'язаної звідокремленням частини національного доходу в руках держави і її використаннямз метою задоволення потреб усього суспільства й окремих йогодержавно-територіальних формувань;
— областьбюджетного розподілу займає центральне місце в складі державних фінансів, щообумовлено ключовим положенням бюджету в порівнянні з іншими ланками;
— за допомогоюбюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше — національногобагатства між галузями народного господарства, територіями країни, сферамисуспільної діяльності;
— пропорціїбюджетного перерозподілу вартості в більшій мірі, чим в інших ланок фінансів,визначаються потребами розширеного відтворення в цілому й завданнями, щокоштують перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку.
Бюджет якекономічна категорія, не відразу одержав своє визнання. Лише в останні рокидержавний бюджет з позиціями економічної сутності може розглядатися в якостісамостійної економічної категорії, а з позиції законодавчого встановленняфінансової бази держави — як його фінансовий план.
Сутність державногобюджету, як економічної категорії, реалізується через його функції: розподільнуі контрольну.
Зміст розподільноїфункції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різнимипідрозділами суспільного виробництва.
Сфера дії розподільноїфункції визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасникисуспільного виробництва.
Основним об'єктомбюджетного перерозподілу є національний доход, іноді — частина національного багатства.Національний доход — частина валового суспільного продукту без матеріальних витратна його виробництво. Виражає весь обсяг чистої продукції країни, тобто це зновустворена вартість звичайно за рік. Національне багатство — сукупність створенихпрацею й накопиченими матеріальними благами, який розташовує суспільство.
Основні напрямкирозподільної функції: пов'язані з перерозподілом національного доходу, ізвтручанням у процес суспільного відтворення (державне регулювання йстимулювання економіки), з фінансовим забезпеченням соціальної політики,забезпеченням монопольного прибутку.
У ринковійекономіці політична, економічна, соціальна й інша форми діяльності державинерозривно пов'язані з перерозподілом національного доходу як частини валовоговнутрішнього продукту.
Найважливішезначення в перерозподілі національного доходу, що відбуває в інтересахмонополій, належить державному бюджету. Це його основна функція. Розвиток цієїфункції визначається еволюцією капіталізму, підвищенням ролі буржуазноїдержави. У цей час державні бюджети перерозподіляють до 40%, а в окремих країнахі більше, знову створеної вартості (на передодні першої світової війни — 7 — 15%). Ще вище ця частка, якщо взяти бюджетну систему держави в цілому.
Перерозподілнаціонального доходу, що безпосередньо зачіпає інтереси суспільних класів, маєважливе соціально-політичне значення й виражає ступінь додаткової експлуатаціїшироких народних мас. Використовуючи бюджетну систему, держава вносить глибокізміни в пропорції, що складаються на стадіях виробництва й первинний розподілнаціонального доходу. Частка національного доходу, одержувана працюючими, усебільше падає. Одночасно швидкими темпами ростуть прибутку монополій,підсилюється концентрація багатства. Перерозподіл національного доходу задопомогою бюджету — яскравий прояв його класового характеру.
За данимистатистичного бюро США, в 1988 р. п'ята частина американців, найбільш багата,привласнила 44% національного доходу, у той час як така ж кількістьмалозабезпечених жителів США — лише 4,6%.
Перерозподіл національного доходу поряд із соціальним має також економічне значення. Бюджет служитьважливим інструментом централізації в руках держави сукупного суспільногокапіталу, мобілізації через податки й позики коштів трудящих і доходів іншихверстов суспільства й використання їх з метою втручання в господарське життя країни.
У формі бюджету капіталістичнідержави концентрують величезні фінансові кошти. Уряд США щорічно акумулює черезбюджет більше 1,1 трлн. дол., Великобританії — понад 150 млрд. ф. ст., Франції- більше 1 трлн. франків, ФРН – майже 300 млрд. марок, Японії — більше 54 трлн.ієн.
Великі фінансовіресурси, що зосереджують у держави, є матеріальною основою його економічноїдіяльності й створюють широкі можливості активного втручання в суспільневідтворення.
У країнахринкової економіки бюджет широко використається державою для впливу на різністорони життя: на підвищення норми нагромадження, прискорення темпівекономічного росту, стимулювання науково-технічного прогресу, розвиток окремихнайбільш перспективних галузей господарства, регулювання темпів відновлення йрозширення основного капіталу, на вирівнювання в умовах стихійного розвиткукапіталістичного виробництва галузевих пропорцій.
Втручання векономіку перетворилося в одну з основних функцій державного бюджету. Формитакого втручання різні. В умовах політики “економіки пропозиції” поряд ізпрямими методами втручання широкий розвиток одержували непрямі. Серед них:державні капіталовкладення, розвиток виробничої й соціальної інфраструктури,стимулювання темпів прискорення науково-технічного прогресу, розширеннядержавного споживання, ріст нагромадження капіталу шляхом прямого фінансуваннявеликого монополістичного виробництва. Це здійснюється у формі субсидій,кредитів, державних гарантій, а так само інших форм допомоги великому капіталуз метою забезпечення зростання монопольного прибутку. Разом з тим державнефінансування сприяє подальшій концентрації виробництва й капіталу, зміцненнюпануючих позицій монополій.
Трудовіресурси — один з основних факторів виробництва. Науково-технічна революціярізко підняла роль людського фактору, перетворила його в основну рушійну силурозвитку. Сучасний рівень розвитку продуктивних чинностей зажадав новогопідходу до його головного елемента — виробничого процесу. Швидкі темпинауково-технічного прогресу висувають усе більше високі вимоги до якостіробочої чинності її професійної підготовленості, фізичної витривалості.Відбувається орієнтація на більше повне задоволення потреб працюючих мас, томущо на основі їхньої працездатності, особистісного розвитку створюєтьсяпотенціал суспільного виробництва.
Черездержавний бюджет й інші ланки бюджетної системи країни ринкової економікиздійснюють свою соціальну політику, втручання в сферу соціальних відносин,фінансуючи найважливіші елементи в соціальній області — освіта (головним чиномпочаткова й середня освіта, а також професійну перепідготовку кадрів), охороназдоров'я (у тому числі санітарію, профілактику захворювань), соціальнезабезпечення.
Значначастина витрат на соціальні потреби проходить по місцевих бюджетах, а уфедеративних державах також по бюджетах членів федерації. У розвинених державахна ці мети затрачається від 30 до 40% бюджетних коштів.
Єдність бюджету.Цей принцип означає зосередження в ньому всіх доходів, що збирають, івироблених витрат. Він припускає наявність одного бюджету в державі, складеноїпо єдиній бюджетній класифікації й по єдиних документах. Єдність бюджетувиражається в існуванні єдиної бюджетної системи в державі. Завдання цьогопринципу — є більш ефективний контроль за фінансовими ресурсами держави.
Принцип повнотидоповнює принцип єдності й означає більше детальну розшифровку по кожній статтівитрат і надходжень. Виконання цього принципу дозволяє вести контроль зазвітністю по виконаних витратах.
Принципреальності або правдивості бюджету припускає правдиве відбиття в бюджетіфінансових операцій, відповідність заснованих бюджетних сум їхньому виконанню.Він спрямований проти фальсифікації бюджетних коштів.
Появавластивому бюджету властивостей, його використання як інструмент розподілу йконтролю знаходить своє відбиття в створюваному державою бюджетному механізмі.
Бюджетний механізм- це сукупність способів організації бюджетних відносин, застосовуваних суспільствомдля рішення економічних і соціальних завдань. Це інструмент державного регулюванняекономіки.
Використаннябюджетного механізму для регулювання економіки здійснюється за допомогоюманеврування вступниками в розпорядження держави грошовими ресурсами.Маневрування можливо тому, що в державному бюджеті відсутній принцип закріпленнядоходів за конкретними видами й напрямками витрат, тому кошти, що надходять у розпорядженнядержави, знеособлюються й можуть бути використані по будь-якому напрямку.
Бюджетний механізмє активним інструментом реалізації бюджетної політики держави. Істотний впливна нього кажуть завдання, розв'язувані суспільством на тому або іншому етапірозвитку. Міняються завдання — повинен змінюватися й бюджетний механізм.
2. Бюджетний устрій країн ринкової економіки
Бюджетний устрійявляє собою організаційні принципи побудови бюджетної системи, її структуру,взаємозв'язок поєднуваних у ній бюджетів.
Бюджетна система- це заснована на економічних й юридичних нормах сукупність всіх бюджетів, щодіють на території країни.
Організаційнобюджетна система будується відповідно до встановлених принципів. Організаціябюджетної системи, тобто бюджетний устрій визначається державним устроємкраїни.
Залежно відорганізаційної структури розрізняються унітарні (єдині), федеративні йконфедеративні держави.
В унітарних державахбюджетна система включає дві ланки: державний бюджет і численні місцевібюджети.
У федераціях іконфедераціях бюджетна система складається із трьох ланок:
- державнийбюджет (федеральний бюджет або бюджет центрального уряду);
- бюджетичленів федерацій — штатів США, земель у ФРН, провінцій у Канаді;
- місцевібюджети. Вони не включаються в бюджети членів федерації, доходи й витрати якихне входять у федеральний бюджет.
На першихетапах розвитку буржуазної держави бюджетна система ряду країн характеризуваласязалежністю державного бюджету від місцевих фінансів. Наприклад, уряд США доприйняття конституції 1787р. не мав власних джерел доходів і покривав своївидатки за рахунок внесків окремих штатів. Із зусиллям центральної владизначення державного бюджету стало зростати.
Після другоїсвітової війни процес централізації бюджетної системи у всіх державах різкопідсилився, відносно доходів. Істотно зросла питома вага державного бюджету взагальному обсязі ресурсів бюджетної системи. У США — більше 50%,Великобританії — більше 70%.
У державнийбюджет направляються найбільші доходи:
— прибутковийподаток з фізичних осіб;
— податок наприбуток корпорацій;
— акцизи;
— податок надодану вартість (У США ПДВ не застосовується);
— мита;
— доход від державних позик, що випускають центральним урядом.
По витратах,навпроти, спостерігається інша тенденція: збільшення питомої ваги в загальнійсумі витрат бюджетної системи місцевих бюджетів, на які уряд перекладає значнучастину витрат на розвиток економічної й соціальної інфраструктури, а такожчастина витрат на відтворення кваліфікованої робочої чинності.
Система місцевихбюджетів також визначається державним устроєм (федеративним або унітарним) івідповідним адміністративним поділом. В 1960-1970р. у всіх західних країнахвідбувся процес укрупнення місцевих адміністративних одиниць й, отже, посиленняцентралізації місцевих фінансів.
У Великобританії(1973-1975р.) була проведена реформа дрібних органів влади, у результаті якоїбула уведена 2-х рівнева система керування місцевими органами (розподіл награфства й округи); були скасовані дрібні адміністративні одиниці (сільськіокруги й приходи). Це викликало скорочення числа місцевих бюджетів і збільшенняїхнього обсягу. Фінансові взаємини центральних і місцевих органів стали більштісними, підсилилася регулююча роль місцевих фінансів й їхній вплив на процесвідтворення й сферу соціальних відносин.
Бюджетнийпроцес — регламентований законодавством порядок створення, розгляду,затвердження бюджетів, їхнє виконання й контроль за їхнім виконанням,затвердження рахунків про виконання бюджетів, які входять у бюджетну системуУкраїни.
Бюджетний процесскладається із трьох стадій:
I. Першастадія – планування, складання проекту бюджету, являє собою діяльність порозробці плану документів (проекту бюджету), або прийняттям відповіднихправових актів (Закон, Постанови, Рішення сесії місцевої ради).
II. Другастадія – розгляд і затвердження, починається з моменту надання проекту бюджетуна розгляд у Верховну раду або місцеві ради й завершується прийняттям Законупро державний бюджет або рішення сесії Місцевої ради на планованих рік.
III. Третястадія – виконання й складання звіту про виконання починається з 1 січняпланованого року й завершується затвердженням звіту про виконання бюджету.
Висновки
Під бюджетними інвестиціями розуміють всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект.
Інвестиційна політикапредставляє собою частину загальної іфінансової стратегії підприємства, яка заключається у виборі і реалізаціїнайефективніших шляхів розширення об'єму його активів для і забезпечення основних напрямків його розвитку. Інвестиційнаполітика підприємства передбачає формування окремих напрямків інвестиційноїдіяльності підприємства у відповідності із стратегією його економічногорозвитку.
В процесі формування бюджетної інвестиційної політики підприємствавиділяють три основні напрямки:
1) реальні інвестиції;
2) фінансові інвестиції;
3) інноваційні інвестиції.
Фінансові інвестиціїпредставляють собою вкладення засобів підприємства на термін більше одного рокув різні грошові і фондові інструменти інвестування, серед яких найбільш значнудолю займають вкладення засобів у цінні папери.
Використаналітература
1. А. А. Пересада „Управління інвестиційним процесом”, Київ-2002р.
2. Уманців Г.,Лисенко О. Облік фінансових інвестицій // Дебет-Кредит.- 2001.- №23.
3. БатураА.В., Дедіков О.І. Бюджетні інвестиції як чинник оптимізації відтворювальнихпроцесів в Україні // Природа людини і динаміка соціально-економічних процесів.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998.
4. БезуглийА. Основні фонди та наслідки державної інвестиційної політики// Економіка.Фінанси. Право.-2000-№8.
5. Кучарина Е.А.Инвестиционный анализ. – СПб.: Питер, 2006.
6. Пересада А.А.Інвестиційний процес в Україні.-К.: Лібра,1998.
7. Подшиваленко Г.Инвестиционная деятельность. КНОРУС, 2005.