Реферат: Система цін та особливості вітчизняного ціноутворення в ринкових умовах
Міністерство освіти і науки України
Українська академія друкарства
Реферат
з предмету: «Ціни та ціноутворення»
на тему:
«Система цін та особливості вітчизняного
ціноутворення в ринкових умовах»
виконав:
студент групи Б-41
Зінов’єв Максим
Львів-2009
План
Вступ
1. Суть процесу ціноутворення
2. Система цін і ознаки, покладені в її основу
3. Система цін та особливості вітчизняного ціноутворення вумовах переходу до ринку
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
В умовах переходу вітчизняної економіки доринкових відносин ціна як економічний елемент у системі маркетингового механізмунабуває все більшого значення. Вона суттєво впливає на ефективність підприємницькоїдіяльності підприємства, що зумовлено її роллю при формуванні його прибутку. Впроцесі організації маркетингової діяльності підприємства важливим є формуванняйого цінової політики, що визначає рівень ціни, стратегічний і тактичнийпідходи до процесу реалізації продукції на ринку у відповідній перспективі.
Встановлення рівня ціни на продукцію є доситьскладним і трудомістким завданням у процесі ціноутворення на підприємстві. Самеціна акумулює в собі рівень успіху підприємства, що знаходить своє вираження вобсягах продажів та розмірі прибутку від реалізації продукції. Звичайно,взаємозв'язок понять «ціна» і «прибуток» очевидний. Унайпростішому вигляді він виявляється так: чим більший рівень ціни напродукцію, тим більша величина прибутку від реалізації та навпаки. З іншогобоку, в умовах ринку дешеву продукцію набагато легше реалізувати і за той самийпроміжок часу вона продаватиметься у більшому обсязі, ніж дорогі аналоги. Всеце потребує об'єктивного підходу до дослідження процесу ціноутворення напідприємстві з урахуванням особливостей змін маркетингового середовища таринкової ситуації. При цьому глибокі знання механізму формування ринкової цінидають змогу чітко визначитися відносно вибору стратегічного напрямку татактичних підходів у процесі розробки цінової політики та її ефективномупроведенні при реалізації продукції на ринку.
На сучасному етапі розвитку вітчизняноїекономіки підприємства не приділяють достатньої уваги теоретичним питанням іпрактичному досвіду формування цінової політики на кваліфікованому рівні. Якрезультат, припускаються суттєвих помилок у процесі ринкового ціноутворення. Так,досить часто ціна на продукцію підприємств визначається на основі вартісногопідходу, практично не враховуються особливості попиту на продукцію. Також неповною мірою враховується її зв'язок з іншими елементами маркетингу приреалізації продукції на ринку. Розроблені на підприємствах ціни недостатньопристосовані до зміни ринкової ситуації, яка в умовах вітчизняної економікихарактеризується значним динамізмом. Рівень ціни не завжди відповідає споживчимвластивостям продукції, що суттєво впливає на поведінку споживача в процесі їїпридбання. Більше того, сам процес визначення рівня ціни для кожного сегментаринку часто має суто умовний характер.
Недоліки вітчизняного ціноутворення восновному зумовлені двома основними причинами. По-перше, дається взнакиспадщина планової економіки, при якій ціни на продукцію визначалися тільки наоснові витрат і встановлювалися кожному підприємству директивно відповідно додіючих прейскурантів. По-друге, підприємства не мають певного досвіду уформуванні цінової політики і у використанні ринкової ціни в процесі реалізаціїпродукції. Все це значною мірою ускладнюється недостатнім методичнимзабезпеченням процесу формування цінової політики підприємства з урахуваннямспецифіки розвитку вітчизняної економіки, що потребує проведення відповіднихдосліджень з даної проблеми та підготовки методичних розробок.
Наукове обґрунтування процесу формуванняцінової стратегії і тактики вітчизняного підприємства потребуєбільш-досконалого дослідження економічної сутності ринкової ціни, їїекономічної природи та в цілому всього механізму ринкового ціноутворення. Цедозволить в умовах динамічності кон'юнктури ринку та зростаючої конкурентноїборотьби успішно вирішувати поставлене підприємством основне маркетинговезавдання, що визначається його корпоративною місією. При цьому важливовикористовувати маркетингові підходи до процесу формування ціни на йогопродукцію з урахуванням перспективи розвитку вітчизняної економіки, характеруринкових відносин між її суб'єктами, динаміки кон'юнктури ринку та особливостеймаркетингового середовища. Звичайно, одержання запланованої величини прибуткувимагає від підприємства активізації його маркетингової діяльності приреалізації продукції, вміння передбачати появу та наслідки небажаних обставин,а також знаходити правильний вихід зі скрутного становища.
1. Суть процесу ціноутворення
Ціноутворення — цепроцес встановлення цін на товари та послуги. При ринковому ціноутворенніреальний процес формування цін відбувається не на виробництві, не напідприємстві, а у сфері реалізації продукції, тобто на ринку під дією попитуі пропозиції. Ціна товару та його користь проходять перевірку ринком іостаточно формуються на ринку. Кожна фірма ставиться до проблем ціноутворенняпо-своєму. В дрібних фірмах ціни зазвичай встановлюються головним керівником. Увеликих компаніях проблемами ціноутворення, як правило, займаються керівники середньогорівня. Однак і тут керівництво подає загальні установки, формує цілі політикицін, затверджує ціни. У галузях, де фактори ціноутворення відіграють вирішальнуроль (аерокосмічна промисловість, залізниці, нафтодобувна промисловість та ін),фірми часто створюють відділи цін, які розробляють ціни або допомагають робитице іншим підрозділам.
Процес ціноутворення здійснюється на основіметодології. Методологія ціноутворення — це сукупністьнайбільш загальних правил формування ціни, пов'язаних в основному змакроекономічними особливостями господарської системи, а також із різнимисферами ціноутворення. У зв'язку з цим методологічні принципи можуть бутизагальними як для економіки в цілому, так і для групи суміжних галузей,виробництв. Загальні методичні правила визначаються законодавчими органамикраїни. Ці правила стосуються переліку витрат, що включають до собівартості якрозрахункову основу ціни і порядку відображення в ціні елементів прибутку. Методологіяпроцесу ціноутворення єдина для будь-якої системи незалежно від того, хто їївстановлює, періоду дії, сфери діяльності підприємства. На основі методологіївиробляється політика ціноутворення підприємства, а також його стратегія.
Найважливішими елементами методологіїціноутворення є принципи ціноутворення:
науковість;
цільова спрямованість;
безперервність;
єдність процесу ціноутворення.
Для здійснення процесу ціноутворення вринковій економіці безпосередньо на підприємстві потрібні певні умови. Основніз них:
економічна самостійність;
комерційні умови діяльності;
захищеність;
конкуренція на ринку;
рівновага ринку.
Конкретизація політики ціноутворенняздійснюється різними методами встановлення цін і контролю над ними. Вартозазначити, що ціни різняться спрямованістю, метою, механізмом утворення та дії.Інакше кажучи, методика як елемент методології дає змогу здійснювати політику,яка відповідає економічній стратегії діяльності підприємства. Таким чином, методикаціноутворення — це сукупність більш конкретних правил побудови ціни, яківідображають специфіку галузей, виробництв, продуктів.
В умовах адміністративного регулювання економіки всі елементи ціни виступають у формі нормативів,встановлених керуючими органами. В умовах ринкової економіки ціна не єнормативом. Основний масив цін представлений вільними цінами, використовуваніразом з ними регульовані ціни не ідентичні фіксованим адміністративним цінам. Ступіньсвободи, важелі цінового регулювання неоднакові і залежать від специфіки конкретноїгалузі і виробництва. Із поняттям «методологія ціноутворення» пов'язуютьтаку категорію, як модель ціни.
Модель ціни — ценайбільш принципова форма виразу ціни як економічної категорії. Модель ціни, які методологія ціноутворення, визначається в першу чергу типом господарськоїсистеми. Тип господарської системи, пов'язана з ним методологія ціноутворення,модель ціни — ось вихідні умови, що визначають цінову поведінку учасниківгосподарського процесу.
Цінові методи — цеметоди формування цін на товари і послуги в рамках прийнятої цінової стратегії.
Механізм ціноутворення в умовах ринковихвідносин проявляється через ціни, їх динаміку. Динамікуцін формують два важливих фактори — стратегічний і тактичний.
Стратегічний фактор проявляється тоді, коли ціни утворюються на основі вартості товарів. Навколовартості постійно відбуваються коливання цін. Процес цей дуже складний. Тактичнийфактор виражається в тому, що ціни на конкретні товари формуються під впливомкон'юнктури ринку. Перший фактор — це фактор довгострокового, перспективногорезультату, другий може часто змінюватися (в днях, годинах і т.д.), оскількидинаміка кон'юнктурних зрушень дуже висока. Як перший, так і другий фактори єдуже важливими в умовах ринкової економіки, і ними потрібно досконало оволодітиі навчитися користуватись. Перший фактор ставить у найбільш сприятливі умови тіпідприємства, що мають сучасну техніку, технологію, користуються передовимиметодами організації праці і т.п. Другий — ті підприємства, що досконало ішвидко вміють користуватися кон'юнктурою ринку. В цьому випадку потрібнігнучкість, ретельна підготовка виробництва і виробничої інфраструктури, детальневивчення ринку (маркетинг), а також високопрофесійні виконавці (кадри). Протенайбільшу впевненість в успіху і виграш отримують на ринку ті підприємства, щомають можливість використовувати обидва фактори. [6, c.11-13]
2. Система цін і ознаки, покладені в їїосновуУсі діючі в економіці ціни взаємопов'язані йутворюють єдину систему, яка перебуває в постійному русі під впливом ринковихфакторів. Система цін являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовленихцін в економіці, які дають змогу всім підприємницьким структурам нормальноздійснювати свою діяльність і реалізувати кінцеву продукцію та послуги знайбільшою вигодою для себе. Вона характеризується видами цін, характеромвзаємозв’язків та взаємозалежностей між ними, рівнем, структурою та динамікоюцін:
рівень — цеабсолютне кількісне вираження ціни в грошах;
структура — цевизначене співвідношення елементів ціни в% або долях;
динаміка — цезміна рівня цін в умовах ринку, динаміка цін не завжди передбачена.
Система цін для окремої підприємницькоїструктури складається з трьох блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін:
1) ціни, за якими підприємницька структуразакуповує економічні ресурси, що необхідні їй для простого та розширеноговідтворення своєї діяльності;
2) ціни, які використовуються підприємницькоюструктурою для здійснення внутрігосподарських розрахунків між структурнимипідрозділами за продукцію, роботи й послуги проміжного характеру;
3) ціни, за якими підприємницька структурареалізує кінцеву продукцію, роботи та послуги.
У цілому система цін також представленаокремими блоками взаємозалежних і взаємодіючих цін.
Тісний взаємозв'язок і взаємозалежністьцін, які входять у систему, обумовлений двома обставинами:
1) усі ціни формуються на єдинійметодологічній основі. Цією основою є закони вартості, попиту й пропозиції,конкуренції;
2) господарська діяльність усіх підприємств (фірм),сфер виробництва й галузей економіки тісно взаємопов'язана і в кінцевомупідсумку утворює єдиний господарський комплекс. Взаємозв'язок підприємств ігалузей може носити виробничий, технологічний, економічний та інший характер.
Крім цього, система цін тісно пов'язана зекономічним середовищем, в якому вона функціонує. Таке середовищевключає: товарне виробництво, різні форми власності, конкуренцію та ін. Залежністьціноутворення від економічного середовища знаходить свій вияв у різних захарактером системах цін. Для командно-адміністративної економіки характернефункціонування централізованої системи цін. Відмінними ознаками цієї системицін є наступні природа, характер та наслідки впливу цін на розвиток економіки:
• централізоване встановлення рівнів цін напродукцію й тарифів на послуги відповідними органами державної влади, зумовленемонополією державної власності на засоби та результати виробництва;
• слабке врахування дії об'єктивнихекономічних законів;
• формування цім у сфері виробництва;
• диктат виробника продукції та послуг надспоживачем і відсутність конкуренції;
• диспропорції у рівні оптових, закупівельнихі роздрібних цін;
• обмежена мережа каналів реалізації продукціїта послуг, яка спричинювала обмежену кількість видів і різновидів цін.
У тих країнах, де в економіці провіднемісце належить приватній власності, функціонує та розвивається ринкова системацін, яка має зовсім інакшу природу, характер і наслідкивпливу на розвиток економіки. В умовах ринку існує вільне ціноутворення.При цьому держава може впливати на нього тільки економічними методами, асаме:
• встановлення граничного рівня ціни;
• визначення і обмеження рівня рентабельності;
• використання податкової політики;
• проведення заходів, які направлені нарозвиток конкуренції та ін.
Для ринкової системи цін характерні такіособливі риси:
• децентралізоване вільне встановлення рівнівцін на продукцію й тарифів на послуги зумовлене домінуючим місцем приватноївласності на засоби та результати виробництва;
• врахування дії об'єктивних економічнихзаконів;
• формування цін у сфері товарного обміну;
• елементи державного регулювання ринкових цін;
• конкурентні основи встановлення ринкових ціні диктат споживача над виробником;
• динамічна підтримка пропорційності рівнівцін і тарифів;
• розгалужена мережа каналів реалізаціїпродукції та послуг, яка породжує різноманітні види цін. [5, с.14-15; 6, с.13-15]
3. Система цін та особливостівітчизняного ціноутворення в умовах переходу до ринку
Політика ціноутворення є складовоюзагальної економічної та соціальної політики України і спрямована назабезпечення:
рівних економічних умов і стимулів длярозвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств,організацій та адміністративно-територіальних регіонів держави;
збалансованого ринку засобів виробництва,товарів і послуг;
протидії монопольним тенденціям виробниківпродукції, товарів та послуг;
об'єктивних співвідношень у цінах напромислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентністьобміну;
розширення сфери застосування вільних цін;
підвищення якості продукції;
соціальних гарантій насамперед длянизькооплачуваних та малозабезпечених громадян, включаючи системукомпенсаційних виплат у зв'язку зі зростанням цін і тарифів;
створення необхідних економічних гарантій длявиробників;
орієнтації цін внутрішнього ринку на рівеньцін світового ринку.
В умовах вітчизняної економіки всі цінискладають єдину цілісну систему, яка під впливомбагатьох чинників безупинно змінюється та розвивається. Дану систему утворюютьрізні види цін, що між собою тісно пов'язані та взаємозалежні. Кожна окрема цінаі кожна окрема група цін перебувають у постійному розвитку піл впливом такихринкових факторів, як співвідношення попиту і пропозиції, конкурентнесередовище, структура і тип ринку, податкова політика держави, економічний стандержави тощо. Цінова система має головні, вирішальні ланки. Рух цін наосновні товари в той чи інший бік від їх вихідного рівня відповідно трансформуєусю цінову систему. До цих цін відносяться, перш за все, ціни навидобувну сировину і енергетичні ресурси (руда, вугілля, нафта, газ,електроенергія). Наступний рівень включає ціни на кінцеві виробимашинобудування (машинні комплекси під різні промислові технології), напродукти хімічного виробництва, сільськогосподарську сировину та продовольчіресурси. Ціни вихідної сировини і паливно-енергетичних ресурсів, які виступаютьосновою матеріальних витрат, відіграють визначальну роль у формуванні ціни натовари.
Провідну роль у всій системі цін відіграють ціни на продукцію базових галузей промисловості. До них відносятьсяпаливно-енергетичні галузі (вугільна, нафтова, газова, електроенергетика) таметалургія. Так, зміни цін на енергоносії дуже швидко відбиваються на рівні цінпродукції всіх галузей економіки. Значний вплив на ціни продуктів галузейлегкої і харчової промисловості здійснює динаміка цін на продукціюсільськогосподарського виробництва. [3, с.69-71; 4, с. 19]
Процес функціонування цін в єдинійекономічній системі характеризується не тільки прямим зв'язком, а й зворотним. Прикладом цьому є зростання в сучасних умовах цін на енергоносії, щовикликає відповідне підвищення цін в інших галузях економіки. Як результат,через певний час підприємства паливно-енергетичного комплексу змушені закуповуватиу постачальників устаткування, машини, паливо, сировину та іншіматеріально-технічні ресурси за більш високими цінами.
Дослідження системи цін у вітчизнянійекономіці показали, що взаємозв'язок і взаємозалежність цін у ній визначаєтьсятрьома основними чинниками:
• єдністю процесу формування витрат у всіхсферах і галузях економіки;
• характером взаємодії всіх елементівринкового механізму господарювання із сектором державної економіки;
• взаємозв'язком усіх суб'єктів вітчизняноїекономіки в процесі реалізації продукції.
Дану систему цін залежно від конкретних ознакможна певним чином систематизувати. Різні автори дають різну класифікацію. Розглянемо,на мій погляд, одну з найправильніших із них (рис.3.1). Така класифікація даєзмогу підвищити ефективність діючих цін на сучасному етапі розвитку вітчизняноїекономіки та створити умови для використання їх у ринковій системі.
/>Основні ознаки класифікації цін
/>
Характер економічного обороту
Характер економічного обороту
Процес просування продукції до споживача
Процес просування продукції до
Час дії Територія дії Розрахунок за транспортні послуги Новизна продукції Зовнішня та внутрішня торгівля Ступінь свободи від впливу держави Суто ринкові ціниРис 3.1 Основні ознаки класифікації цін в умовах вітчизняноїекономіки
1. З урахуванням характеру економічного обороту ціниподіляються на:
• оптові ціни, за якими підприємство реалізує своюпродукцію іншим підприємствам, а також збутовим організаціям і посередникам. Оптовіціни виробника включають повну собівартість продукції, прибутокпідприємства-виробника та непрямі податки (акцизний збір з підакцизних товарів,податок на додану вартість і мито). Оптова ціна торгівлі включає оптову цінувиробника та витрати і прибуток збутової організації. Вона також включаєподаток на додану вартість, визначений за діючою ставкою до величини поверхоптової ціни виробника;
• закупівельні ціни, що являють собоюрізновид оптових цін, за якими виробники сільськогосподарської продукціїпродають її державним організаціям у порядку держзамовлення, а також підприємствамі підприємницьким структурам для подальшої переробки і продажу;
• ціни на будівельну продукцію, щовстановлюються переважно за згодою між замовником і підрядчиком. Можуть бутипредставлені у вигляді: прейскурантних цін або кошторисної вартостібудівельного об'єкта;
• тарифи, що являють собою відповіднуплату за надання певних послуг при перевезенні пасажирів і вантажів, у системіпобутового та сервісного обслуговування, інших видах обслуговуючої діяльності;
• роздрібні ціни — це ціни, за якимитовари продаються в роздрібній торговій мережі індивідуальним або дрібнооптовимспоживачам, переважно населенню. Товари з роздрібної торгової мережі вибуваютьіз сфери обігу і споживаються в домашньому господарстві або виробництві. Роздрібнаціна включає оптову ціну, затрати і прибуток торгових організацій.
Значну питому вагу в структурі оптових тароздрібних цін займають непрямі податки: акцизнийзбір та податок на додану вартість. Особливо значна їх частка в таких товарах,як тютюнові вироби та алкогольні напої. Тому визначення їх величини в цінітоварів набуває важливого значення.
Акцизний збірявляє собою непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, якийвключається до ціни цих товарів. Перелік товарів, на які встановлюєтьсяакцизний збір, а також ставки цього збору затверджуються Верховною РадоюУкраїни.
Акцизний збір обчислюється у твердих ставкахєвро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів, а дляімпортних товарів — до оборотів, які визначаються виходячи з митної вартості зурахуванням фактично сплачених сум митних зборів, ввізного (імпортного) мита таакцизного збору. Акцизний збір з продажу товарів вітчизняного виробництваобчислюється виходячи з їх вартості за реалізаційними цінами, включаючиакцизний збір, але без сум податку на додану вартість.
Податок на додану вартість (ПДВ) являє собою частину заново створеної вартості, яка підлягає сплаті додержавного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів. Об'єктомобкладання податком на додану вартість є операції з продажу товарів, робіт тапослуг на території України, ввозу та вивозу їх за кордон. Сума цього податкувизначається як різниця між загальним обсягом нарахованого податку (податковимизобов'язаннями) та сумою податкового кредиту. Ставка податку на додану вартістьвстановлюється у відсотках до бази оподаткування, яка визначається, виходячи звартості товарів, робіт та послуг, за вільними чи регульованими цінами. Основноюставкою податку на додану вартість є 20 відсотків до бази оподаткування (обсягпродажу без ПДВ). Але якщо ціна товару включає податок на додану вартість, тосуму цього податку можна визначити за ставкою 16,67 відсотка.
Кожна ціна включає певні елементи. Такими складовими роздрібної ціни є собівартість, акцизний збір зпідакцизних товарів, податок на додану вартість, торгові націнки збутовихорганізацій. Елементи ціни становлять основні частини, що впливають на їїрівень. Тому для практики ціноутворення виключно важливе значення має точністьвизначення її складових елементів. Залежно від виду ціни її складові елементиможуть змінюватися. Питома вага окремих елементів у складі ціни в грошовому виразістановить структуру ціни.
Структура ціни на різні види продукції незалишається стабільною. Її динамічність вимагає постійного спостереження зазмінами з метою вжиття відповідних заходів до того, як такі зміни почнутьнегативно впливати на господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання.Для належного керівництва підприємницькою структурою необхідні детальнівідомості не тільки про рівень і співвідношення цін, але і про формування їх структури.З цією метою необхідно виконувати відповідні розрахунки для отриманняінформації про калькуляції собівартості окремих виробів. Без них підприємницькаструктура працює наосліп і тому не може застосовувати всю повноту методів іважелів економічного управління. [3, с.74,77,79; 4, с. 20-21]
2. Залежно від особливостей процесупросування продукції до споживача всі ціни можна поділити на три групи:
• оптова ціна підприємства, по якійодне підприємство реалізує свою продукцію іншому самостійно;
• оптова ціна промисловості, по якійреалізація продукції підприємства відбувається через збутові організації абопосередників;
• роздрібна ціна, по якій підприємствореалізує промислову продукцію безпосередньо населенню.
3. За часом дії ціни класифікують так:
• довгострокові та короткострокові ціни;
• поточні ціни, що змінюються в рамкаходного контракту відповідно до коливань кон'юнктури ринку;
• ковзні, або спадаючі ціни, щовстановлюються залежно від рівня попиту, поступово знижуючись в міру насиченняринку продукцією;
• гнучкі ціни, що швидко реагують назміну попиту і пропозиції на ринку;
• сезонні ціни, що діють у певнийперіод року.
4. За територією дії ціни поділяються на міжнародні, загальнодержавні (єдині), регіональні та зональні. Особливістюрегіональних та зональних цін є те, що рівень їх визначається регіональними (зональними)органами влади та управління економікою. При цьому враховуються величини витратна виробництво продукції, особливості її реалізації в регіоні та за йогомежами, а також інші регіональні чинники ціноутворення.
5. За порядком відшкодування споживачемтранспортних витрат по доставці пасажирів і вантажів розрізняють ціни (тарифи) залежновід:
• місця, до якого всі витрати натранспортування бере на себе виробник, а подальше перевезення оплачує покупець(ціни ФОБ, ФОР, СІФ та франко-ціни);
• зон, для яких встановлюється єдиний тарифпо перевезенню пасажирів і вантажів;
• наявності базисних пунктів, для яких наперевезення однакової продукції встановлюються різні тарифи. Між цими пунктами тарифи відповідним чином диференційовані.
6. За ступенем новизни продукціїрозрізняють ціни на нові товари та на ті, що реалізуютьсяна ринку вже тривалий час. Від цього чинника та попиту на продукціюзалежить методика визначення рівня ціни.
7. Урахування меж держави в процесіреалізації продукції поділяє ціни на зовнішні тавнутрішні. На рівень цін зовнішньоторговельного обороту значний вплив маютьціни світових ринків, що характеризують умови виробництва та реалізаціїпродукції у світовому господарстві. Такі ціни використовуються при експорті таімпорті товарів, певною мірою формуючи економічні зв'язки з іншими країнами. Зовнішньоторговельніоперації здійснюються, як правило, на базі цін основних світових товарнихринків. Внутрішні ціни визначаються особливостями вітчизняних ринку виробниківі ринку споживачів, а також рівнем конкурентоспроможності вітчизняної продукціївідносно імпортних аналогів.
У процесі переходу вітчизняної економіки доринкових відносин запроваджена система цін, яка враховує характер впливудержави на процес ціноутворення в умовах підприємства (рис.3.2). Дані цінизалежно від ступеня свободи при їх формуванні та використанні поділяють на фіксовані,регульовані та вільні. [1; 2; 4, с.21-22].
Система цін в умовах перехідної економіки/>/>
Фіксовані ціни Регульовані ціни Вільні ціни
Рис.3.2 Система цін вітчизняної економіки вперехідних умовах до ринку
Фіксовані ціни напродукцію розробляються відповідними державними органами та затверджуютьсяУправлінням з питань цінової політики при державній адміністрації. Вонизалишаються незмінними по всій території та протягом усього періоду їх дії. Усучасних умовах такі ціни встановлюються на окремі види стратегічної сировини (урановуруду, кіновар), дорогоцінні та рідкісноземельні метали, продукцію військовогопризначення тощо.
Регульовані цінивстановлюються федеральними або регіональними органами ціноутворення, щофункціонують при відповідних виконавчих органах влади. Управління з питаньцінової політики при державній адміністрації визначає для таких цін граничнірівні, перевищення яких неприпустиме. Регулювання їх здійснюють регіональні (федеральні)органи ціноутворення в межах установлених верхньої та нижньої границь ціни наоснові коефіцієнтів зміни цін, граничних рівнів рентабельності або іншимианалогічними методами.
Вільні ціниформуються на підприємстві та затверджуються його керівництвом. Вонивстановлюються на ті види продукції, що не входять до державного перелікуфіксованих та регульованих цін. За своєю економічною сутністю вільні ціни є ринковими.Держава у даному разі може прямо впливати на зміну їх рівня через системуфінансового державного механізму або побічно, певною мірою впливаючи на динамікукон'юнктури ринку. У сучасних умовах фіксовані, регульовані та вільні ціни зурахуванням особливостей їх формування та використання контролюються Державноюінспекцією з контролю за цінами при Міністерстві економіки України тавідповідними її структурними підрозділами на регіональних рівнях. Це забезпечуєпідтримку необхідного рівня цінової дисципліни при реалізації продукції вумовах вітчизняного ринку. [1; 3, с.73-74; 4, с.23-24]
8. Залежно від маркетингових цілей ціна в умовах ринку виконує певні функції і має відповідну назву. Вринковій економіці існує багато різних цін, кожна з яких зорієнтована на певнийнапрям маркетингової діяльності та характеризується деякими особливостями. Основнівиди ринкових цін, що діють в умовах сучасної вітчизняної економіки(рис.3.3).
/>Основні види вільних цін
Ціна на основі відчутної цінності продукції/>/>
Дискримінаційна ціна Трансфертна ціна/>/>
Переважна ціна Договірна ціна/>/>
Пільгова ціна Біржова ціна/>/>
Престижна ціна Аукціонна ціна/>/>
Ціна для стимулювання збуту Ціна споживчого сегмента ринку/>/>
Ціна на основі рівня поточних цінРис.3.3 Основні види ринкових цін, щовикористовуються в умовах вітчизняної економіки.
Договірні та контрактні ціни встановлюються між виробником і споживачем продукції, між підприємствомі посередником (збутовою організацією), між посередницькою структурою тапокупцем у разі досягнення згоди відносно процесу купівлі-продажу продукції намомент двостороннього підписання договору (контракту).
Трансфертна ціназастосовується в комерційних операціях в середині підприємства (фірми) впроцесі передачі продукції від одного виробничого підрозділу іншому. Вона можевстановлюватися на готові вироби, напівфабрикати, сировину, а також на різноманітніпослуги. Трансфертна ціна може використовуватися як у процесі функціонуванняпідприємства (фірми) в межах держави, так і за її межами у діяльностіміжнародних компаній. Рівень трансфертної ціни повинен визначатися зорієнтацією на оптимізацію процесу реалізації продукції в межах підприємства тадосягнення високих загальних результатів його діяльності. При цьомунеобхідно враховувати такі особливості:
• ціна має бути досить високою, щобстимулювати діяльність кожного підрозділу в процесі виробництва продукції та їїреалізації в межах підприємства через відповідну мережу збуту;
• ціна має бути досить низькою, щобзовнішньоторговельний підрозділ був конкурентоспроможним на зовнішньому ринку.
Ціна на основі відчутної цінності товару встановлюється з урахуванням купівельного сприйняття ціннісної значущостіпродукції споживачем, а не реальних витрат підприємства на її виробництво тареалізацію. Формування такої ціни ґрунтується на основному підході доорганізації маркетингової діяльності на підприємстві.
Рівень дискримінаційної цінивизначається ставленням підприємства до конкретних груп споживачів. При цьомувраховуються потреби споживачів, їхні вимоги до продукції та купівельнаспроможність. Продаж однакової продукції відбувається за двома чи більшецінами, що встановлені безвідносно щодо різниці між ціною та рівнем витратпідприємства.
Аналізуючи види ринкових цін, притаманнихвітчизняній економіці, зазначимо, що вони за характером дії переважно відповідаютьгнучким (еластичним) цінам. На відміну від стабільнихцін вони змінюються залежно від ринкової ситуації та характерні для ринків, дедомінують індивідуальні угоди. Сутність гнучких цін полягає в тому, що ще впроцесі формування їх рівень свідомо відхиляється в той чи інший бік відсереднього рівня ринкової ціни на аналогічні види продукції. Використання такихцін зумовлене особливостями перехідного періоду до ринкової економіки. Більшдетально про деяких із них.
При переважній ціні передбачаєтьсязниження її рівня на продукцію, яка займає основну частку ринку (70-80%). Цевідбувається за рахунок зменшення величини питомих витрат шляхом зростанняобсягів виробництва та економії на витратах з реалізації продукції. Головнамета маркетингової діяльності підприємства при використанні такої ціни полягаєу перешкоді проникненню на ринок нових конкурентів.
Пільгові, або стимулюючі ціни часто використовують у сучасних умовах під час реалізації товарівширокого вжитку. Прикладом такої практики, що має місце при продажу товарівмасового попиту, є встановлення підприємством або комерційною структурою збитковихцін. При цьому, по-перше, збільшується обсяг реалізації цієї продукції,по-друге, споживачі можуть придбати й іншу, яка є поряд, але запропонована занормальними цінами. Використання пільгових цін доцільно в короткочасномуперіоді, інакше споживач звикає до їх рівня і починає сприймати як нормальні.
Престижна цінавстановлюється на ексклюзивні товари дуже високої якості та відповідного іміджупідприємства (фірми). Як правило, такі види продукції характеризуютьсяунікальними ознаками та властивостями.
Ціна для стимулювання збуту використовується в умовах жорсткої конкурентної боротьби. При цьомутимчасово встановлюється рівень даної ціни нижчий від планового значення, аіноді навіть менший від величини собівартості продукції.
Ціни споживчого сегмента ринку встановлюються на приблизно аналогічні види товарів і послуг, якіреалізуються різним групам споживачів продукції. Залежно від купівельноїспроможності кожної із груп визначаються різні рівні ціни на дані види продукції.Основна проблема при використанні таких цін полягає в установленніобґрунтованих співвідношень цін на різноманітні види аналогічної продукції.
Ціна, що формується з урахуванням рівняпоточних цін, зорієнтована на конкурентне середовище. Базоюпри визначенні її рівня є не величина власних витрат на виробництво тареалізацію продукції, а ціни конкурентів.
Біржові ціни, якправило, застосовуються при реалізації продукції оптовими партіями на товарнихбіржах. По аукціонних цінах продається продукція, що характеризуєтьсяунікальними властивостями та ознаками. Особливістю біржової та аукціонної цін єте, що їх рівень при продажу продукції значною мірою залежить від майстерностіособи, яка проводить даний процес. [3, с.80-86; 4, с.24-26]
Як показав аналіз діяльності вітчизнянихпідприємств і комерційних структур у сучасних умовах, інші види ринкових цінвикористовуються меншою мірою. Зумовлено це тим, щовони не повною мірою враховують особливості маркетингової діяльності суб'єктіввітчизняної економіки в процесі реалізації продукції. Крім того, такі цінибазуються переважно на використанні вже розглянутих підходів до формуванняринкової ціни.
Кожне підприємство залежно від мети таособливостей маркетингової діяльності при реалізації продукції вибирає одну ізринкових цін. На процес прийняття цінового рішення впливає багато різнихчинників (рис.3.4). В умовах вітчизняної економіки необхідно такожураховувати ступінь новизни продукції та її споживчі властивості, рівеньпопиту та його цінову еластичність, коло споживачів продукції, фінансовий станпідприємства, рівень монополізації економіки та характер інфляційних процесів уній, інші особливості, що визначають результати маркетингової діяльностіпідприємства.
Маркетингова ціль
/>
Конкретні умови ринку/>/>
Особливості маркетингового середовища Контрольована підприємством частка ринку/>/>
Термін окупності капітальних витрат Швидкість упровадження нової продукції на ринок/>/>
Економічне становище підприємства в галузі Вимоги споживачів до продукції/>/>
Стан вітчизняної економіки Цінове рішення/>
Вільна цінаРис.3.4 Основні чинники, що впливають напроцес прийняття цінового рішення при виборі виду вільної ціни
Кожний із розглянутих чинників по-різномувпливає на процес формування цінової політики підприємства. Зумовлено цехарактером їх дії як у процесі формування ціни, так і при реалізації продукціїна ринку. В зв'язку з цим ефективність прийняття цінового рішення значною міроювизначається не тільки кількісним, але і якісним підходом до оцінки впливуданих чинників.
Відношення держави до діючої системиціноутворення на вітчизняних підприємствах певнимчином визначається особливостями перехідного періоду до ринкових умов (рис.3.5).Звичайно, в цих умовах держава повністю не усувається від процесу ціноутворенняяк на рівні підприємства, так і в межах усієї країни, але її сучасні функціїпорівняно з використанням цін при плановій економіці суттєво змінилися. Так,при зростанні концентрації та спеціалізації в окремих галузях виробництвадержава повинна певним чином впливати на процес монополізації, який насучасному етапі розвитку вітчизняної економіки має місце в провідних галузяхпромисловості.
/>Державна цінова політика
/>
Формування основних напрямків цінової політики Обмеження зростання цін на товари першої необхідності в умовах інфляції Впровадження антимонопольного законодавства Цінова підтримка аграрного сектора економіки Захист державних інтересів у процесі зовнішньоекономічної діяльності Контроль над цінами
/>/>/>/>/>/>/>
Ринкове ціноутворення
Рис.3.5 Функції держави в системі ціноутворенняпри переході до ринкових відносин
Державна цінова політика має бутизорієнтована на встановлення партнерських економічнихвідносин між виробниками та споживачами продукції. Реально це проявляється врозробці та прийнятті відповідних законів, що визначають основні правилаповедінки суб'єктів на ринку. Такий підхід сприяє створенню умов для здоровоїконкуренції в процесі реалізації продукції. При цьому держава стримує прагненняокремих підприємців нейтралізувати або послабити таку конкуренцію, в законодавчомупорядку коригуючи їх комерційну діяльність на ринку, а також захищаючи інтересиспоживачів продукції. [4, с.28-29]
Складовою частиною системи ціноутворення єшироко поширена система знижок з встановлених прейскурантних цін. Знижки застосовують фірми — виробники продукції та роздрібна торгівля.Знижки — це своєрідна відповідь на дії конкурентів, коли вони починаютьзнижувати ціни. Знижки використовуються для залучення нових споживачів таскорочення великих запасів.
Встановлення знижок має цілий ряд причин:
1. Знижка сама собою створює у покупцяпереконання і впевненість про те, що фірма — продавець (відповідно прямийвиробник) йде саме йому на зустріч, що, звичайно, підкреслює значенняпокупця-споживача у власних переконаннях.
2. У покупця складається враження, що фірма — продавецьє безумовно солідною та стабільною організацією, оскільки вона може собідозволити певне зниження цін. Справжню ж користь з всіх цих заходів отримуєперш за все фірма — продавець через те, що вона прискорює товарорух та збільшуєоб’єм продажу.
Таким чином розрізняють наступні видизнижок:
За оплату товару готівкою (загальна чи проста знижка). Така форма платежу покращує фінансовеположення виробника з точки зору готівкових грошей, оскільки зазвичай впрактиці ринкових відносин строки оплати рахунків за відвантажену продукціюколиваються від 30 до 90 днів. В залежності від суми угоди такі знижки можутьскладати від 3 до 6%.
Кількісна — зниження ціни за купівлю великих партій товару. Продаж і транспортуванняпродукції такими партіями знижують збутові витрати виробника. Йому такі знижкивигідні, так як одночасно знижується і собівартість продукції по мірізбільшення об’єму партії, що виробляється.
Дилерськанадається дилерам чи посередникам за послуги, пов’язані з просуванням продукціїдо кінцевого споживача. Слід відмітити, що такий вид знижок також доситьважливий для виробника, оскільки просування товарів таким чином перекладаєтьсяна плечі посередників.
Спеціальна (персоніфікована), надається певній категорії покупців, якими безпосередньо зацікавленіпродавці.
Сезонна надаєтьсяпокупцеві за купівлю несезонного товару або в період сезонного розпродажу. Величинатаких знижок доходить до 50-80%.
Бонусна надаєтьсяпостійним покупцям, якщо вони за певний період купляють попередньо обумовленукількість товару. Вона може складати 7-8% вартості обороту.
Закрита робитьсяна продукцію, що виробляється в замкнених формуваннях, наприклад, увнутрішньофірмових поставках, внутрішні торгівлі економічних угрупувань, атакож на товари, що поставляються за спеціальним міжуправлінською домовленістю.
Непомітна — формадодаткових безкоштовних послуг продавця покупцю. Наприклад, надання льготнихкредитів. Такі знижки стимулюють купівлю оптових партій товарів. [6]
Висновок
В умовах переходу вітчизняної економіки доринкових відносин ціна як економічний елемент у системі маркетинговогомеханізму набуває все більшого значення. Вона суттєво впливає на ефективністьпідприємницької діяльності підприємства, що зумовлено її роллю при формуваннійого прибутку. В процесі організації маркетингової діяльності підприємстваважливим є формування його цінової політики, що визначає рівень ціни,стратегічний і тактичний підходи до процесу реалізації продукції на ринку увідповідній перспективі.
Встановлення рівня ціни на продукцію є доситьскладним і трудомістким завданням у процесі ціноутворення на підприємстві. Насучасному етапі розвитку вітчизняної економіки підприємства не приділяютьдостатньої уваги теоретичним питанням і практичному досвіду формування ціновоїполітики на кваліфікованому рівні. Як результат, припускаються суттєвих помилоку процесі ринкового ціноутворення. Недоліки вітчизняного ціноутворення восновному зумовлені двома основними причинами. По-перше, дається взнаки спадщинапланової економіки. По-друге, підприємства не мають певного досвіду уформуванні цінової політики і у використанні ринкової ціни в процесі реалізаціїпродукції. Все це значною мірою ускладнюється недостатнім методичнимзабезпеченням процесу формування цінової політики підприємства з урахуваннямспецифіки розвитку вітчизняної економіки.
У першому розділі була розкрита сама сутьпроцесу ціноутворення. Було встановлено що формування цін відбувається саме на ринкупід дією попиту і пропозиції. Процес ціноутворення здійснюється на основіспеціальної методології — це сукупність найбільш загальних правил формуванняціни, пов'язаних в основному з макроекономічними особливостями господарськоїсистеми, а також із різними сферами ціноутворення. Також розкриті її найважливішіелементи. Конкретизація політики ціноутворення здійснюється різними методамивстановлення цін і контролю над ними, іншими словами це методика ціноутворення- це сукупність більш конкретних правил побудови ціни, які відображаютьспецифіку галузей, виробництв, продуктів.
Другий розділ присвячений системі цін, її суті.Вона являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених цін векономіці, які дають змогу всім підприємницьким структурам нормальноздійснювати свою діяльність і реалізувати кінцеву продукцію та послуги знайбільшою вигодою для себе. Система цін характеризується рівнем, структурою тадинамікою. Система цін для окремої підприємницької структури складається зтрьох блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін. У ході аналізу було виявлено тіснийвзаємозв'язок і взаємозалежність цін, які входять у систему. Крім цьоговстановлено, що система цін тісно пов'язана з економічним середовищем, в якомувона функціонує. Таке середовище включає: товарне виробництво, різні формивласності, конкуренцію та ін. Розкрита суть командно-адміністративної економікивстановлення цін, їй характерне функціонування централізованої системи цін. Утих країнах, де в економіці провідне місце належить приватній власності,функціонує та розвивається ринкова система цін, де панує вільне ціноутворення. Аленавіть при вільному ціноутворенні держава все одно має вплив на ціни. Також урозділі детально були описані характерні риси ринкового ціноутворення.
Третій і основний розділ роботи описує особливостівітчизняного ціноутворення в умовах ринку, де всі ціни складають єдину ціліснусистему. Виявлено що кожна окрема ціна і кожна окрема група цін перебувають упостійному розвитку піл впливом ринкових факторів. Виявлено головні, вирішальніланки системи цін, що суттєво впливають на зміну цілої системи. Рух цін наосновні товари в той чи інший бік від їх вихідного рівня відповідно трансформуєусю цінову систему. До цих цін відносяться, перш за все, ціни на видобувнусировину і енергетичні ресурси, тобто базових галузей промисловості. Процесфункціонування цін в єдиній економічній системі характеризується не тількипрямим зв'язком, а й зворотним. Дослідження системи цін у вітчизняній економіціпоказали, що взаємозв'язок і взаємозалежність цін у ній визначається трьомаосновними чинниками:
• єдністю процесу формування витрат у всіхсферах і галузях економіки;
• характером взаємодії всіх елементівринкового механізму господарювання із сектором державної економіки;
• взаємозв'язком усіх суб'єктів вітчизняноїекономіки в процесі реалізації продукції.
Детально описана класифікація системи цін. Різніавтори приводять різну класифікацію, але суть їх одна і та сама. Ціникласифікуються за такими основними ознаками: з урахуванням характеруекономічного обороту, залежно від особливостей процесу просування продукції, зачасом дії, за територією дії, за порядком відшкодування споживачем транспортнихвитрат по доставці пасажирів і вантажів, за ступенем новизни продукції, з урахуваннямеж держави в процесі реалізації продукції, залежно від маркетингових цілей таінші види ринкових цін які використовуються меншою мірою.
Також досліджено процес прийняття ціновогорішення та виявлено, що на нього впливає багато різних чинників. Була розкритадержавна цінова політика і її вплив на ринкові ціни. Повністю описана одна ізскладових частин системи ціноутворення — система знижок, та подана їїкласифікація.
Списоквикористаної літератури
1. Закон України «Про ціни і ціноутворення»від 3 грудня 1990 року № 507-XII
2. Закон України «Про внесення змін до ЗаконуУкраїни „Про ціни і ціноутворення“ від 17 березня 1999 р. №184/98-ВР
3. Артус М.М. Формування механізму ціноутворення вумовах ринкової економіки: Монографія. — Тернопіль. Економічна думка, 2002. — 334 с.
4. Корінєв В.Л. Цінова політика підприємства: Монографія.- К.: КНЕУ, 2001. — 257 с.
5. Пінішко Василь Степанович, Мединська ТетянаВолодимирівна; Ціни і ціноутворення: Львів. комерц. акад. та ін. Львів, 2002.
6. Шкварчук Л.О. Ціни і ціноутворення: навч. посібник3-тє вид., виправлене. — К.: Кондор, 2005. — 214с.