Реферат: Світова економіка

Світоваекономіка: структура та загальні тенденції формування

Світова ек. або світове господарство — це сукупність національнихгосподарств, об'єднаних міжнародним поділом праці та системою МЕВ.

Формування світової ек.:

СЕ. Сформувалась в кінці 19 — поч. 20 ст.:

· Сформувалисьсталі ек. зв'язки / відносини;

· Всікраїни світу були втягнуті в МЕВ — в СЕ;

· Різкозросла світова торгівля;

· Сформуваласьфінансово-кредитна система;

· Нові рисипритаманні новій системі:

o Пряміінвестиції ( вивіз капіталу)

o Міжнародневиробництво

· Саме вцей час завершилось формування колоніальної системи.

2аспекти формування СГ:

1. Позитивний- формування буржуазних відносин далопоштовх до формування виробничих сил.

2. Негативний- це супроводжувалося війнами,конфліктами ( колоніальні війни, работоргівля)

Історично СЕ формувалася за двома напрямками:

1. Втягувалисьвсе інші та інші країни в процес будування ек. відносин;

2. Примусовийнапрям — деякі країни примусововтягували в МЕВ. Навіть незалежні (Китай 1836р.)

Головна тенденція СЕ. — збільшення взаємозалежності міжусіма країнами.

Система ек. відносин.

1) Міжнародний товарнийобіг;

2) Міжнародний рухкапіталу;

3) Міграція робочої сили;

4) Міжнародний ек. обіг;

5) Система міжнароднихфінансово-кредитних відносин;

6) Міжнародне виробництво;

7) Міжнародні комунікації.

Модель.

1. Історичні тенденціїформування

2. Ек. потенціал країни;

3. Місце країни вСвітовому поділу праці або в Світовій ек.

4. Концентрація капіталуабо виробництва;

5. Характеристика окремихгалузей;

6. Соціальні проблеми;

7. Ек. політика;

8. Принципизовнішньо-ек. відносин.

Показникиек. потенціалу та рівня розвитку.

Ек. потенціал — виробничий апарат або виробнича базав сукупності з природними та трудовими ресурсами певної.кваліфікації.

Ек. потенціалвивчає техніку ек. заходів, а також географічні дані розташування, наявністькорисних копалин, тощо.

Економічна могутність визначається не потенціальним, а практичним,реальним обсягом виробництва матеріальних благ.

2 види показників:

1) Натуральніпоказники (формують ек. могутність)

2) Вартісні(приклад: к-ть сталі)

а)ВНП- сукупна вартість кінцевихтоварів та послуг, вироблених в ринкових цінах. Вимірює

вартість всіх товарів та послуг.

b)НД- всі фактори виробництва — це валовий НД, з якого необхідновилучити трансферні

платежі та непрямі податки

с)ВВП- це ВНП мінус імпортнийкомпонент; це сукупна вартість товарів та продуктів, що

вироблені в середні країни з вирахуванням імпорту.

d) Валовийсвітовий продукт (ВСП) — вартість всіх товарів тапослуг, вироблених в усіх країнах без подвійного урахування (сировина, напівфабрикати) ВВП в країні підраховують за допомогою СистемиНаціональних Рахунків.

СНР — міжнародні правила обліку ек. діяльності. Дає можливість майжеоднаково підрахувати ВВП в цих країнах. ВВП підраховується на трьох рівнях:

· 1 рівень — рівень споживання (використання);

· 2 рівень — рівень вир-ва;

· 3 рівень — рівень доходів;

У різних країнах може підраховуватися за різними рівняннями, але всівеличини майже однакові.

1 рівень = ВВП: вартість валових інвестицій в країні + державне споживання товарів та послуг

2 рівень = додана вартість = умовно вартості окремих галузей

3 рівень = підрахунок всіх доходівсуспільства:

· заробітнаплата;

· доходипідприємств;

· приватніприбутки;

· земельнарента;

· % прибутки.

НД = ВВП — Амортизація — непрямі податки + субсидії

1. В середньому підраховують,що НД>ВВП на 8-10%. НД = ВВП х |<

2. Динаміки НД та ВВП майжезавжди співпадають.

ВВП Реальний Поточний фіксовані ціни якогось року поточні ціни, фіксований обмін курсу валют

Вплив коливання валютних курсів на зміну показників робить їхнедостовірними. Не можна достовірно порівняти показники країн. В міжнароднихорганізаціях є спеціальні системи підрахунків. Міжнародні організації почалирозробляти нові методи. Новий підхід підрахування ВВП: базується на вимірюваннікупівельної спроможності: порівнюються коефіцієнт купівельної спроможностівалюти:

береться кошик цін на визначені базові продукти і порівнюється.

сума цін кошика країни А

сума цін кошика країни В

2 основних методапідрахування, які дають різні результати:

1. Заобмінними курсами валют. Використовується питомою вагою промислово-розвинутихкраїн 75%., ООН+ всі департаменти.

2. Метод«Очищення». Використовується країнами що розвиваються., МВФ, МБРР.

Показники рівня ек. розвитку.

РЕР — це обсяг матеріальних благ врозрахунку на душу населення.

РЕР як функція залежить принаймні від 3 змінних:

1) Рівень продуктивності праців країні;

2) Питома вага працездатногонаселення у всьому населенні;

3) Розподіл трудових ресурсівза секторами економіки.

· Чимбільше продуктивність праці — тимбільший рівень вир-ва на душу населення (пряма залежність).

· Аналогічноз другим фактором;

· Різнігалузі по різному використовують працю: в с/г — найнижча працездатність, а в нових галузях -навпаки.

· Якщо галузь с/гголовна, то і дохід на душу населення менший і навпаки.

Етапирозвитку світового господарства

СГ пройшло декількаетапів формування (від зародження до зрілогостану відзначено декілька етапів).Вирішальну роль у формуванні СГ відігрававСвітовий ринок. Формування СР дає ознаки формування СГ.

Світовий ринок - це існуюча на базіміжнародного поділу праці система торгівельно-економічних ВІДНОСИН

Зцією системою тісно пов'язані міжнародні фінансово-кредитні відносини.Виникнення СР прямо пов'язане з виникненням міжнародного поділу праці.

Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн навиробництві певних товарів або послуг для задоволення потреб світового ринку(не для власного внутрішнього споживання)

ФормуванняСГ: СГ — СР — МПП

Формування світового ринку відбувалось тривалий час. Спочатку булипрокладені перші інтенсивні торгові шляхи, але ці контакти не означали, що бувстворений світовий ринок. Ср в період рабовласництва, феодалізма не існував, хоча торгівлябула:

· Лишечастина країн була втягнута в торгівельні відносини;

· Механізмторгівлі був не розвинений

· Вбільшості випадків «торгові епізоди» носили локальний характер

· Конфлікти,війни гальмували розвиток торгівлі

Тільки капітал, сформувавши капіталістичне виробництво, створив СР.

Етапи формування СГ (СР):

1.Етап-мануфактурна стадія(з серединиXVIст.)

До серединиXVI ст. ( ще в XV ст. ) інша структура ек. потенціалу: перше місце займають країниСходу: Китай, Індія, обсяг продукції більший ніж в Європейських країнах. Але зпочатку XVI ст. — різкі зміни у Європейських країн.

Стадії першого етапу:

1. Розвитокмануфактурної промисловості стає важливим джерелом нагромадження капіталу.

2. Поштовхдо розвитку міжнародної торгівлі. Виникає проблема постійного імпортуваннясировини, а з іншого боку експортування товарів.

3. Бурхливийрозвиток транспорту та зв'язку.

4. Експансія,колонізація.

2.Етап-фабричний (серединаXVIIIст.)

Саме в цей час відбувається перехід від мануфактури до фабрики. Великіпідприємства повністю залежать від імпорту сировини. З середини 70-х років ек.зарубіжних країн починають відчувати ек. кризи.

3.Етап (середина-кінецьXIXст.) Ознаки:

1. Різкозросла світова торгівля;

2. З'явилисьчотири супер держави, які формують ек. систему в цих галузях (США,Фр., Брит., Нім.) В кінці XIX — початку XX ст. Британія віддає першість США.

3. Інтенсивнийвивіз капіталу

4. Створюютьсяперші міжнародні компанії (е.д.-Дпдег — машини)

5. Відбуваєтьсяподальша концентрація виробництва та створюється нові ек. форми підприємств(трест, синдикат, концерн, конгломерат)

6. З'являютьсяперші ознаки, економічної моделі, для якої характерним є :

а) Існування монополії

b)олігополії

с) фірми-аутсайдери

Процес формування світової ек. закінчується на початкуXX ст:

1. закінчивсяколоніальний розподіл світу (всі території розділені між метрополіями);

2. закріпленняторгівельних зв'язків: міжнародна торгівля набула світового масштабу, всікраїни приймають участь у міжнародному поділі праці;

3. Дужерізко зросла могутність фінансово-промислового капіталу;

4. Почализростати темпи міжнародного виробництва.

Матеріальна основа Світового ринку — машинне виробництво, що існувало на базі міжнародного поділу праці.

Рушійний механізм ринкова система, що базується на приватній власності таконкуренції.

Інструменти функціонування:

· Вивізкапіталу та товарів;

· Рухробочої сил й;

· Міжнародніфінансово-кредитні відносини

Колоніальнасистема

Колоніальна система — сукупність колоній, напівколоній танапівзалежних країн, які залежать від метрополії.

Колонії — це території, де існувала політичнавлада метрополії, яка забезпечувала ек. експансію.

Напівколонії- це країни, що формально політичненезалежні, але пов'язані з метрополією нерівноправними міжнар. угодами.

Залежні держави- це країни, що формальнополітично-незалежні, але займають нерівноправне місце в Світовому Господарстві.

Сформувалася колоніальна система, в якій не було рівного статусу між їїчленами.

Значення колоній для СГ:

1. ринокзбуту

2. постачаннясировини

3. резервидля поповнення арміі

4. плацдармвійськових баз

5. об’єктінвестицій

Світове господарство на початку XX ст. представляла монополярну систему, але після Жовтневої революції1917р. відбулися зміни: утворюється система, що функціонує на принципахзагальної державної власності, планової економіки. Спочатку СРСР, потімприєднується Монголія, Китай, Куба.

Таким чином після1917 р. світоваекономіка набуває біполярного характеру. Один полюс — ринкова економіка, другий — планово — адміністративна.

Майже до серединиXX ст. ця схема існувала без змін. Приблизно до 1913 р. економіка Європи та Півн. Америкирозвивалася рівномірно, але перша Світова Війна призвела до змін, до значнихвтрат виробництва, баланс фінансів пішов на фінансові потреби, дефіцит грошей,почалася інфляція. Величезні маси населення втратили свої заощадження.

20-ті роки більшість країн Європи переживало тяжкі часи: інфляція 1000%,більш-менш розвивалася економіка США. Після того, як утворився СРСР, відбулосьстановлення нової системи. Росія втратили у 1905 -1917 р.р. приблизно ЗО млн. людей, але планова економіка почалапоказувати дивовижні результати.

24-30 р. — період Двох стабілізацій. З одного боку показники планової ек., а з іншого — ринкова починає виходити із кризи ( США, Зах. Європа.), а далі ринкова система отримує тяжкий удар -Велика депресія (1929-1930 р.р.)- США вступає в фазу непередбаченої кризи. Жодна країнанічого подібного не відчувала. В Європі депресія теж відчувалась. На тлі цихподій ми бачимо зростаючі темпи розвитку СРСР (ніхто ніколи не повторить такірезультати), але ці швидкі темпи ек. базувалися на командній системі, навеличезній концентрації усіх ресурсів. Саме в ці часи ринкова система починаєрозуміти переваги командної системи: 1936 р. — робота Кейнса — обґрунтовує ефективність державноговтручання в ек.: контроль деяких моментів ринкової економіки:

· Розподілресурсів;

· Контрольнад банками.

Адольф Тішлер впроваджує в Німеччині державний контроль над усімагалузями (навіть заробітня платня).

Друга країна — США. Почали робити першікроки, але зупинилися.

Друга світова війна призводить до змін:

· Розподілсфер впливу

· Зростаннямогутності країн

· Зростанняїх потенціалу

СРСР (соціальний захист людей — перш за все), в усіх країнах ще до першоїСвітової Війни починалися зміни ( пенсійне забезпечення, гарантуваннязаробітньої плати). Ці нові зміни, що були закладені під впливом командноїсистеми та робочого класу в капіталістичних країнах призвели до створеннясправді соціалістичної економіки в цих країнах.

Друга світова війна розставила нові акценти в ринковій системі.США увсьому№1:

· Першемісце ВВП;

· Найбільшийзапас золот;

· Експорт

Америка інвестувала величезні кошти в Європу, Японію (план Маршала)

2місце-Британія, яка втратила колоніальну систему.

З місце за ВВП-Франція.Німеччина найбільш зруйнована, але найбільші темпи зростання ВВП. З іншого бокуколишні залежні країни здобувають незалежність. Зростає кількість країн, щорозвивається.

Країни східної Європи під впливом з одного боку успіхів СРСР з другогопід впливом армії СРСР почали переходити до комуністичного табору. Як результатвиникає міцний комуністичний табір. Кількісно соціалістична система починаєзбільшуватись.

В першій половині 70-х. Років ми бачимо кульминацію цієї системи.Статистика:

· 1/3 світової території

· 25% світового населення

· 40% світового промисловоговиробництва

· 25% світового доходу.

Формування РЕВ (1971р.) — рада ек. взаємодії, що з'єднала більшість країнблоку: СРСР, Куба, Китай, В'єтнам, Північан Корея, Кампучія, Лаос.Всі ці країниоголосили будівництво соціалізму та вважалися країнами соц. табору.

Країни соціальної орієнтації (для цих країн був сприятливий моментприєднання до соц. табору): перший — Єгипет, Ефіопія, Конго, Ангола, Мозанбік,Чілі, Перу, Бангладеш. Більшість цих країн нечесно проголошували, тому що СРСРдуже допомагав (пільги, торгівля, будівництво). Декілька країн неодноразовозмінювали свою орієнтацію. Це був найкращий час розвитку соц. табору.

Ринкові країни в цей час розвивалися не стабільно. Німеччина та Японіяпоказують гарні результати. Питома вага ринкових країн знижується, асоціального табору зростає.

Конфлікт між соціальним та ринковим табором зростає. Підґрунтям дляподальшого розвитку пролетаріату є велике число країн з бідним населенням.Країни ринкової економіки вкладають багато грошей, щоб розбити цей резерв.

Західна система витрачає десятки мільйонів $ на гонку озброєнь. Країни з ринковою ек. знаходять своїдосягнення в воєнній сфері. Відбувається інформаційна революція, яка охоплюєвсі країни заходу.

Лише в 70-х. роках СРСР + сх. Європа схаменулися, що вони вже на 20-тьроків відстали від Заходу. Почалася тотальна комп'ютерізація.

Величезний розрив між нововведеннями в військовій системі та в іншихсферах. З 70-х. років відбувається нарощування відставання СРСР від ринковоїсистеми, яке у 80-ті роки проявилися повністю. Стало очевидним, що системавтрачала ефект. В деяких країнах була спроба переосмислити систему(Чехословаччина), але ці ідеї були придушені.

Наступна спроба в Польщі. На початку 80-х відновлюються ринковівідносини: профспілка «Співдружності + церква» + не італієць був обранийРимським папой, що було колосальним поштовхом. Польща одною з перших відходитьвід засад соціалізму.

Поступово відходять Угорщина, Чехія Словенія, Словакія та ін.

Країни з ринковою ек. теж зазнають змін:

1. У 80-хроках починається найдовша фаза зростання;

2. Країнироблять значні кроки в сфері впровадження нових технологій;

3. Країнипродовжують застосування соціальних механізмів для забезпечення нормальногорівня

життялюдей.

Відбуваються базові зміни. В кінці 80-х р років ми бачимо остаточнегальмування темпів зростання ек. СРСР. Світова економіка на початку 90-х роківзнов переводиться на монополярну систему, створюється нова модель світовогогосподарства.

РИСИНОВОIМОДЕЛI ЕКОНОМIКИ

1. Відсутністьекономічного та політичного антогонізму (відсутність таких суперечностей, якіне можна вирішити або які вирішуються кривавими війнами.

2. Відсутністьконфронтації (прямої боротьби між блоками, країнами)

3. Взаємозалежністьусіх елементів системи

4. Дужединамічна трансформація усіх елементів системи.

На сьогоднішній день існує2точки зору:

1. Сьогоднішнясвітова економіка дійсно не біполярна, але США — гегемон, одностайний лідер,єдина супердержава, що регулює та контролює більшість світових процесів.

2. США — не єдиний, але наймогутніший полюс.Світова економіка об'єднує декілька центрів сили.

1модель:

Проголошує, що світова економіка динамічно розвивається. Імпульси, щойдуть з центру не периферійні.

2модель:

/>Ця точка зору пояснює динамічнезростання, як тісну взаємодію усіх центрів.

Сучаснамодель економіки

Характернiознаки моделi з центрами сили

1. Глобальна трансформаціявзаємозв'язків:

а) Політичних;

b)Економічних;

с) Соціальної сфери;

d) Способу життя;

е) Масової свідомості.

2. Імпульспідняття рівня світової економіки — це синтез імпульсів, що породжують«центр сили», а також вторинні імпульси, що народжуються в іншихкраїнах.

3. Формування загальнихспільних цінностей:

• економічна безпека;

• права людини;

• інформаційні питання

Система світової економіки є складною системою, її, як і будь-якусистему, визначають два аспекти:

· ієрхаричність

· структуровість

Матеріальні блага, багатства розподілені нерівномірно. Якщо втратимо США,Японію, Німеччину -то це всього 9% світового населення, але 50% світового виробництва, 33% світового купівельної спроможності.

Таким чином ми можемо виділити окремі група лідерів світової економіки.

Світова економіка не могла б існувати без світового порядку.

Світовий порядок – це нормисвітового цівільного та приватного права, що регулюють відносини між країнамита інституціі, які втілюють норми.

Основні суб'єкти світової економіки:

1. Національнігосподарства;

2. Транснаціональнікорпорації;

3. Міжнародніінтеграційні об'єднання.

Критерії розподілу:

1. Рівеньекономічного розвитку;

2. Соціальнаструктура;

3. Типиекономічного розвитку;

4. Характерзовнішньо-економічних зв'язків.

Існує декілька класифікацій групи країн,що входить до світовоїекономіки:

1. Поділяє світ на3світи:

1) Світ промислово-розвинутихкраїн;

2) Світ країн, що переходятьвід адміністративно-командної ек.

3) Країни, що розвиваються.

2.Класифікація 00Н:

1) Промислово-розвинені країниз ринковою економікою;

2) Перехідні країни, країни задміністративно-командною економікою;

3) Країни,що розвиваються.

3.Ідеологічна:

1) Країнипівночі ( всі країни півн. Європи і з перехідною ек. і промислово-розвинуті)

2) Країнипівдня ( країни півдня, країни, що розвиваються + країни Азії + Китай +В'єтнам)

4.За типом індустріальногорозвитку:

1) Постіндустріальні країни(США)

2)Індустріальні (Росія, Україна,Італія,Іспанія)

3) Доіндустріальні (Азія,Африка)

Характеристикакраїн світу

Стандартна класифікація, яка вживається 00Н(3групи)

1)Промислово-розвиненікраїни(24 країни, 55-56% валового продукту, 67-70% світового експорту):

• країниПівнічної Америки (США-35%, Канада), країни Західної Європи (Німеччина 9-

11.5%, Франція,Італія, Британія), Японія 15-18%, Австралія, Нова Зеландія, ПАР, Іраїль,

Норвегія, Швеція, Фінляндія;

Промислово-розвинені країни мають різний рівень: 7 країн — 45% ВСП,50-51% світового експорту.

2)Країни, що розвиваються.(150 країн):

• Країни Азії (30%), Африки(50%), ЛатинськоїАмерики(34%), Центральної Америки,

Близький Схід, Тихооеканський басейн. 40% — СВП, 25-26% — світового експорту.

Загальні риси країн, що розвиваються:

а) Займають особливе місце в світовому господарстві;

b)Багатоукладна структура економіки;

с) Відносно менш розвинена промисловість;

d) Низькийрівень життя людей;

е) Специфічна роль релігії, матріархальних відносин. Неоднорідні,складаються з декількох підгруп: авнгард-НІК, 5-7 дійсно стабільні: ПівденнаКорея, Сінгапур, Тайвань.

3)Найменш розвинені. Самі відсталі, на узбіччісвітового процесу. Ці країни щорічно доповнюються. Число їх сягає 46-50 країн.Переважна більшість країн Африки, Афганістан, Бангладеш, Непал.

Окремо країни, що експортують нафту — ОПЕК — мали колосальні напливинафто-доларів до середини 70-х. років, що допомогло створити ек. систему,підняти рівень життя людей. Але потім ціни знизились, і більшість цих країнбіднує.

4)Перехіднікраїни.28 країн, 18країн східної Європи, 9 країн Середньої Азії. 5% — СВП, 3% -світового експорту.Росія: 2% СВП, 1% світового експорту. Одна з головнихрис — мобільність факторіввиробництва. Саме сучасний підхід характеризується інтенсифікацією рухуфакторів виробництва.

2підходи до ек.:

1. Статичнаекономіка (Сміт, Рікардо)- робоча сила нерухається;

2. 2. Динамічна економіка

Класифікація факторіввиробництва.

1.За походженням:

• Основні — дані природою, або такі, що дужедовгий час накопичувалися в країні.

• Розвинуті — такі фактори, що придбані країною.За допомогою інтенсивних інвестицій, імпорту технологій.

2.За ступенемспеціалізації:

• Загальні — застосовувалися майже у всіх галузях(середня освіта-здатність робітника працюватив будь-який галузі)

• Специфічні — можна застосувати лише в однійгалузі.

Узагальнюючимобільність факторів виробництва:

1. Низькумобільність мають основні фактори виробництва; високу — розвинені;

2. Більшдинамічні — загальні; менш — специфічні фактори виробництва.

Світова економіка – цесукупність національних економік, що пов’язана мобільними факторами виробництва.

Міжнародний обмінтоварів

Функціональні форми розподілу праці

1. Загальний (розподіл праціміж великими сферами економ, життя)

2. Галузевий

3. Одиничний

Форми територіального розподілу праці

1.Міжрегіональний (розподіл праці між субрегіонами або регіонами)

2. Міжнародний (між країнами)

МРПне може існувати без міжнаоолної коопеоаиії.

Міжнародна кооперація –стійкий обмін між країнами, який грунтується на МПП

На сучасному етапі найбільш динамічно розвиваються такі видиподілу праці:

1. міжгалузевий

2. внутрішноьгалузевий

3. подетальний (технологічний)поділ праці що розвивається в середині корпорації

Миможемо також спостерігати еволюцію ринків.

Структура всіх ринків:

1. Внутрішній(задоволення власних потреб)

2. Національний(частково для себе частково для експорту)

3. Міжнародний(частина національних ринків що частково пов'язується з зарубіжними)

4. Світовийринок (сформувався в кінці 19 ст. — поч. 20 ст.)

Міжнародна торгівля – цесфера міжнародних торгово-економічних відносин, що представляє собою сукупністьвсієї зовнішньої торгівлі всіх країн.

Одна країна — зовнішня торгівля.

Дві країни — міжнародна двостороння,взаємна торгівля. Всі країни -світова,міжнародна торгівля.

За ступенем включення МПП розрізняють такі країни:

· Авторкічнікраїни (Іран, Пд. Корея, Албанія) — майже не приймають участь у міжнародній торгівлі;

· Відкритіекономіки (Сингапур, з деякими обмеженнями — економіка Гонк-Конгу) — повністюінтегруються в світову торгівлю, майже без обмежень руху товарів.

· Економікаяка поєднує елементи першого та другого; яка є дуже велика і не одноріднанаприклад, за ступенем відкритості: Тайвань, Австрія)

Вартість експортутовару ХijXwj Xi – заг. експорт Xw – світ. експорт

RCA = (Хij/Xwj)/( Xi/Xw) відношення експорту по певномутовару до співвідношення загального експорту

Торговий обіг — сума експорту та імпорту.

Торгове сальдо — різниця між експортом та імпортом.

Експортні квоти — експорт поділити на ВВП та помножитина 100 %

Імпортні квоти — відношення імпорту до ВВП у %

Зовнішньо торгова квота– 1/2(вартість експорту + імпорту) поділено на ВВП тапомножено на 100%

Номінальний вартіснийобсяг світової торгівлі-це обсяг:

А) експорту та імпорту в $ обчисленні

Б) в поточних цінах. Дуже залежить від курсу $

Умови торгівлі – співвідношенняекспорту та імпорту цін

З аспекти:

1. Окремі товари;

2. Окрема країна;

3. Група країн.

Реальний вартісний обсягсвітової торгівлі — це номінальний вартіснийобсяг помножений на дефлятор.

Як правило світовий експорт підраховується в цінах РОВ, світовий імпорт в цінах СІР.Тлумачення всіх термінів дає міжнародний кодекс термінів. Він визначає РОВ якРгее оп Ьоага-передбачає доставку в порт і на судно. СІР-соазІ іпзигапсе Ггаіе.В СІР завжди будуть вимагати доставку товару в порт, розвантаження, страховийполіс і сплату фрахтування. За основу, міжнародна статистика при розрахуванніцін бере умовне транспортування морем.

Торговий баланс — це статистичний звіт, що міститьвідомості про співвідношення фактичних надходжень від експорту іфактичнихплатежів.

Головні аспектисвітової торгівлі:

1.Динаміка світової торгівлі

• Темпи зростання експорту заостанні 20 років завжди перевищуютьтемпи зростання ВВП в2-2,5 рази

• Темпи зростання експортукраїн що розвиваються були вищі ніж темпи у розвинутих країн.

• Найвищі темпи давали НІК.

2.Географічна структура

• 2/3 світового експорту припадаєна промислове розвинуті країни

• серед країн що розвиваються Удекспорту припадає на НІК

• питома вагапромислово-розвинутих країн зменшується

• питома вага НІК значнозбільшується

3.Товарна структура світовогоекспорту

• Характеризується значноюпитомою вагою обробної промисловості — 2/3

• Питома вага паливазменшилась за 20 років у 2 рази

• Питома вага сировини іпродовольства повільно зменшується

Нові риси світової торгівлі:

1. значнийвплив-інформаційно-технологічної революції на динаміку і структуру торгівлі

2. різкезагострення і нові форми конкуренції

3. різкезбільшення внутрішньофірмової торгівлі

4. відбуваєтьсяглобалізація ринку

Форми міжнародного обміну товарами:

Етапи розвитку форм:

1. Докапіталізмі ранній капіталізм(15-17 ст)

1. факторії,ярмарки, торгівельні компанії, товарні біржі, торгівельні будинки (Японія)

2. Капіталістичнийетап (17-19 ст) аукціони, міжнародні торгівлі

3. Сучаснийетап.

Пряма міжфірменна торгівля, зустрічна торгівля, внутрішньокорпораційнаторгівля (з'явилась 20-30

років тому)

Суб'єкти світової торгівлі.

1. Найбільшісвітові експортери: США, Німеччина, Японія. Разом 500 млрд експорту

2. Середкраїн що розвиваються: Гоконг, Сінгапур, Півнвчна Корея. Разом 100 млрд експорту на рік.

3. Серед перехіднихкраїн: Китай (130 млрд) Росія, Польща.

Найбільшікраїни за експортом на душу населення: Гонконг, Бельгія.

Умови торгівлі:

Тенденції:

1.Погіршення умов торгівлі країн що розвиваються

2. Покращення умов торгівлірозвинутих країн

3. Погіршення умов торгівліперехідних країн

Щодо окремих країн:

США (80 роки — погіршення, 90-покращення)

Японія (покращення умов торгівлі за останні 15 років)

Країни що розвиваються: Найбільше погіршення серед регіонів мав БлизькийСхід. Стійке погіршення мали Латинська Америка та Африка, але з 1994 року Латинська Америка йогопокращила, а Африка ні.

Експортні квоти:

Промислові країни можна ранжувати за експортними квотами:

1. Німеччина(33%)

2. Японія(9,5%)

3. США

Імпортні квоти:

1. Німеччина

2. США

3. Японія

Світові ціни

Розрахункові Друковані

Ціни, які розрах. Фірмами Ціни повідомлені в джерелах

За власною методикою яка є ноу-хау масової інформації

Друковані поділяються на:

А) Довідкові: внутрішньо та зовнішньооптові (базові для всіх розрахунківв міжнародній торгівлі)

Б) Біржові котировки (використовуються особливо часто при торгівлісировиною)

В) Ціни аукціонів

Г) ціни міжнародних торгів

Д) ціни фактичних контрактів

Е) ціни пропорцій найкрупніших фірм

Біржеві ціни — ціни що складаються на товарнихбіржах. Використовуються часто при торгівлі сировиною

Основні центри інформації біржових цін:

1. лондонськабіржа металів

2. чикагськаторгова палата, чикагська товарна біржа

3. нью-йорськаторгівельна біржа

4. французькаміжнародна фьючерсна біржа

Товари, що продаються через біржі:

1. с\гтовари

2. енергетичнітовари

3. метали

4. іншісировинні товари

Існує З види цін:

1. цінапродавця

2. цінапокупця

3. цінареального контракту

Світова торгівля сировиною і с\г товарами включає основні видиконтрактів:

контракти, що здійснюються на умовах СПОТ(негайний продаж товару післяйого оплати) форвардні — контракти на поставку вмайбутньому ( від 3 до 24 місяців) Ціни на такі контракти зовсім різні

Товарний арбітраж — купівля і!ҽегайний продаж товару віншому місці

Аукціон торгівля

Значна кількість товарів не продається через біржі.

Аукціонні товари продаються партіями. Один екземпляр(виставлений) — називаєтьсялот.

Аукціон ведеться англійською мовою

Ціни контрактів містять інформацію про комплексні поставки товарів.

Розглядають4типи комплексних поставок:

1. генеральнийпідряд

2. договорапро готову продукцію

3. договорапро реалізацію

4. контрактВОТ (Built OperateTransform)

Зовнішньоторгова політика

Стратегії:

1.Протекціонізм — це державна політика захистувнутрішнього ринку від іноземного ринку шляхом встановлення тарифів.

Ступені (форми):

розумні, помірковані

крайні

Імпорт заміщуючої моделі який поєднується з протекціонізмом означає, щокраїна намагається стимулювати внутрішній розвиток, виробляти товари тазменшувати імпорт.

2.Стратегія вільної торгівлі — політика не втручання абомінімального втручання держави в торгівлю.

Така стратегія поєднана з експортним зростанням — передбачає максимальне стимулюванняекспорту.

Мито — податок на імпорт та інколи наекспорт. Митний тариф — система ставок мита.

Існують нетарифні бар'єри, які переважно:

· прямеобмеження мита, квоти

· побічніпроцедурні, санітарні та інші норми до товару

· іншізаходи

Квота (експортна, імпортна) якзахід регулювання — це обмеження по вартості абообсягу імпортованого товару на певний час.

Ліцензії (експортні, імпортні) — дозвіл на експорт або імпорт.

Побічні санітарні форми — вимоги сертифікації, етикету і т.д.

Інші заходи — валютне обмеження, експортнісубсидії, державне страхування експорту.

Субсидія — грошова виплата що йде на підтримкунаціональних виробників і побічну дискримінацію імпорта.

Експортна субсидія — це бюджетні виплати національнимекспортерам. Вони надаються прямо, відкрито або побічно.

Побічні форми експортної субсидії- здійснюються черезекспортні кредити.

Експортні кредити — фінансове стимулювання експортунаціональних виробників. Але якщо дуже субсидувати або кредитувати то ціниекспортерів дуже впадуть і виникне демпінг.

Демпінг — фінансові заходи що базуються назниженні експортних цін нижче нормального рівня.

Міжнародний торговий союз (МТС) та зони світової торгівлі Зони:

· Північно-Американськаторгова угода про зону торгівлі (МАГТА) Ініціатори: Канада, США, Мексика

· Карикомсько-карибськетовариство і карибський спільний ринок Діє з 1974 р. (Гаяна, Ямайка та ін.)

· Антськасистема. Діє з 1969 р. Країни Півн. Америки

· Азіатсько-тихоокеанськеспівтовариство

· Асоціаціякраїн південно-східної Азії

· Євросоюз.Спільний ринок з 1978 р. ВТО з 1994 року — Всесвітня торгова організація.

Міжнароднийнауковотехнічний обмін (МНТО)

Технологія — це специфічні товари, що маєспецифічні ознаки звичайного товару та інші властивості.

Три етапи МНТО:

1. кінець 19 початок 20 століття — головна форма:

Головна форма трансферу — пряміінвестиції

Інтернаціоналізація почала охоплювати сфери науки та техніки

2.50-70 роки

переважаюча частина технічного обміну йде між промислове розвинутимикраїнами

виникають нові форми обміну технологіями (СП, ліцензійні угоди,контрактні механізми, угоди надання різних форм допомоги)

3. з 80-х років

глибока інтернаціоналізація сфер науки і техніки

розвинута міжнародна кооперація в галузі науки і техніки

виникнення нової форми стратегічного альянсу

МНТО в широкому плані — це проникнення будь-якихнауковотехнологічних знань і обмін їх між країнами. В вузькому — це передача технології і знань, щовідносяться до окремих компаній і технологічних процесів.

Провідні позиції утримують США — володіє 2/3 ліцензій на торгівлю.

В 60-70 рр Японія доганяла СШАкроками монстра, але не догнала, на третьому місці була Британія

потім Німеччина.

Існує дві форми технологічного поділу:

комерційна:

— передача на умовахліцензійних угод прав користування винаходів і технічної документації:

- патенти

- ноу-хау

- торговізнаки

— інші промислові знаки

— поставки машиннообладнання

— технічна допомога

— інжиніринг

— експорт комплексногообладнання

— підготовка і стажуванняспеціалістів

— управлінські контракти

— науково-технічне кооперування

некомерційна:

- науковотехнічніпублікації

- виставки,ярмарки

- обмінделегаціями

- міграціяспеціалістів

- навчаннястудентів аспірантів

- діяльністьміжнародних організацій

Найбільшим продавцем є транснаціональні корпорації (90%). Цю технологію отримуютьпідконтрольні особи цих же корпорацій.

Технології продаються незалежним компаніям :

1. колитехнології старіють

2. коликомпанія відчуває кризу в грошах

3. конкуренція

Всі технології проходять цикл життя. Етапи:

унікальна технологія

прогресивна технологія

традиційна технологія

моральнозастаріла технологія

Існує специфіка руху товарів. Переважно — це прогресивна технологія. Майже ніколи обмін технологіямиміж виробництвом і підконтрольними особами не буде мати чогось специфічного.

Ліцензійна угода – дозвіл використовувати напевних умовах предмет ліцензії.

— патент — закріплює виключні права загосподарем

— промисловий зразок-художньо-конструкторське рішення, що визначаєзовнішній вигляд

— товарний знак — зареєстроване зображення щовідрізняє один товар від іншого.

Безпатентні ліцензії – охоплюють ноу-хау – виробничийдосвід секретного характеру.

З типи ноу-хау:

зразки виробів

технічна документація

інструкція

З риси ліцензійних угод:

- непередаються третій стороні

- вказуватив рекламі і на виробах

- ненадавати субліцензій

Основні напрямки ліцензійованої торгівлі і групи країн:

- країни зліцензіями (США)

- розвинутікраїни з переважаючим експортом ліцензій (США, Швеція)

- промисловерозвинуті країни з переважаючим імпортом ліцензій (Японія, Німеччина)

- країни,що розвиваються, що імпортують та експортують ліцензії (переважна більшість)

- інколиімпортують (найбільш розвинуті)

Види ліцензійних угод:

- проста

- виключна

- повна

Продавець ліцензії називається ліцензіаром. Він може видавати їїбудь-кому. Ліцензіар не може вільно заключати цей договір з третьою фірмою, абоможе тільки на певній території.

З типи ліцензійних платежів:

1. роялтінг;

2. плаушальніплатежі — здійснюються одночасно набазі розрахунків, встановлюються заздалегідь та не залежать від обсягу вир-ва;

3. комбіновані (1+2)

Визначитиціну ліцензії можна так:

Плаушальні платежі – одночасніплатежі (встановленні заздалегідь)

Комбіновані – перші 50% сплачуються одразу, а інші пізніше.

Ще 2 специфічні форми:

- сплатаучасті у прибутках

- сплатачастиною акцій

Інші форми МНТО:

- промисловіта будівельні контракти

- контрактипро розподіл продукції

- сервіс-контракти

- менеджмент-контракти(управління)

- контрактина надання науково-технічної допомоги

- франчайзинговіконтракти

- інжинірінговіконтракти

- контрактина інженерно-технічні послуги

Міжнародний рух капіталіві міжнародні інвестиціі

Іноземні інвестиції – всі види цінностей, щовкладаються безпосередньо іноземним інвестором в об’єкти інвестиційної діяльності згідночинного законодавства країни.

Міжнародні інветиціі – це інвестиції, реалізація яких передбачає різнонаціональнуналежність учасників інвестиційного процесу.

Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій інвесторів щодо вкладання коштів воб’єкти інвестування.

Інвестори – фізичні та юридичні особи, держави

Інвесториподіляються на 2 групи:

- індивідуальні-окремі юр. чи фіз. особи що здійснюютьінвестиційну діяльність

- інституціональні-фінансовий осередок що акумулює гроші іздійснює спеціалізовану інвестиційну діяльність (як правило на операціях ціннихпаперів)

Види інституціональних інвесторів:

- інвестиційніфонди

- інвестиційнікомпанії

- пенсійніфонди

- страховікомпанії

- взаємніфонди

- спеціалізованібанки

Інвестиційний цикл- міроприємства від моменту прийняттярішень до заключної стадії.

3 періоди інвестиційного циклу:

1. передінвестиційнафаза

2. фазаінвестиції

3. експлуатаційнийперіод-період отримання прибутку

Інвестиційний процес — рядінвестиційних циклів, що постійно повторюється.

Інвестиційні вкладення — інвестиції тільки в основний капітал.

Інвестиції можуть вкладатися нелише в основний капітал.

Форми інвестицій:

- гроші

- рухоме іне рухоме майно

- різніфінансові інструменти (акції)

- нематеріальніактиви

- земля

Валові інвестиції-загальний обсяг вкладень за визначенийперіод.

Чисті інвестиції — валові інвестиції — сумаамортизації.

Прямі інвестиції- безпосередньо вкладаєінвестор.

Непрямі- робить посередник.

Іноземні інвестиції- інвестиції іноземнихінвесторів (об'єкти-резиденти,суб'єкти-нерезиденти)

Внутрішні інвестиції- всі інвестиції щоздійснюються в об'єкти країни.

Закордонні інвестиції- інвестиції в об'єкти, що знаходиться поза країною.

Форми міжнародного рухукапіталу:

- офіційний

- приватний

Рух офіційного — переміщення за бугор державнихкоштів

Види офіційного капіталу:

1. державнізайми

2. державніпозики

3. державнігранти, субсидії

4. державнадопомога

Рух офіційного капіталу відбувається за двома типами угод:

двосторонні угоди

багатосторонні угоди

Рух приватного капіталу- переміщення коштів приватнихорганізацій або банків.

По характеру використання міжнародного капіталу:

— рух підприємницького капіталу — це кошти прямо або побічноінвестовані зметою отримання

прибутку

— рух позичкового капіталу-кошти надаються в допомогу з метою отриманнязаздалегідь

фіксованого прибутку

Построку інвестування:

- середньострокові

- довгострокові

- корострокові

За метоювкладення:

· прямі

· портфельні

Прямі – вкладення капіталу з метоюзабезпечення довгострокового економічного інтересу з метою встановленняконтролю над об’єктаміи.Це приватні інвестиціі.

Портфельні – вкладення в іноземні цінні папери, що не дають інвесторуправа контролювання виробництва, а здійснюються з метою отримання лишедивідента. Як правило портфельні інвестиціі є приватними.

Прямі іноземні інвестиціі– це набуток довготривалого інтересу нерезидента підприємства в іншій країні.

2 типи прямихіноземних інвестицій:

- новітніінвестиціі (в новітнє виробницьтво)

- купівля існуючихінвестицій за рахунок поглинання чи злиття

з точки зорубухгалтерської звітності є 2 види:

1. первісні

2. прирісткапіталу

з точки зору джерел –3 види прямих інвестицій:

1. вивіз власногокапіталу

2. реінвестуванняприбутків

3. внутрішньокорпораційніпозики, кредити

організаційні формипрямих іноземниз інвестицій:

- 90 % всіхінвестицій здійснюються ТНК

- 10 % іншікомпаніі

ТНК – це корпораціі, що здійснюютьміжнародну виробничу інвестиційну діяльність ні базі прямих іноземнихінвестицій.

Мережапідприємств, куди вкладаються інвестиціі:

1. дочірнікомпаніі – підприємства, де інвестор не резидент має білш 50% капіталу

2. Асоційованікомпаніі – підприємства, де інвестор нерезидент має менше 50% капіталу

3. Філія –підприємство, де інвестор має 100% капіталу

4. Представницьтво– здійснює представницькі функціі

Кількіснікритеріі прямих іноземних інвестицій:

- пряміінвестиціі – 10 або більше % в капіталі

- Менше 10%- портфельні

Загальнітенденціі вивозу капіталу:

2 періоди:

ДоІІ світовой війни:

· Більшачастина вивозу капіталу направлялась в країни, що розвивались

· Більшачастина – офіційний капітал, менша – приватний

· Більшачастина – вивіз позичкового, менша – підприємницького

· Більшачастина – портфельні інвестиціі, менша – прямі

· Темпививозу повільні і менші ніж темпи росту світової торгівлі

ПісляII світової війни:

· до кінця80-х рр питома вага інвестицій що йшли в розвинуті країни збільшувалась, а в тіщо розвиваються – зменшувалась

· до кінця80-х рр питома вага стала навпаки

· приватнийкапітал переважає офіційний капітал

· майже навсьому протязі прямі інвестиції переважали портфельні але з 1993 р новатенденція — різко збільшились портфельні інвестиції

· підприємницькийкапітал зріс і переважає позичковий

· темпизростання інвестицій значно збільшились і переважають темпи зростання світовоїторгівлі

Причини різкого збільшення портфельних інвестицій:

- лібералізаціяфінансових ринків

- глобалізаціяміжнародних вінансових ринків

- концентраціязначних фінансових ресурсів в руках інституціональних інвесторів

5найбільших портфельнихінвесторів:

США, ЯПОНІЯ, ВЕЛИКОБРИТАНІЯ, ГОНКОНГ, СИНГАПУР.

Кризи: Російська(98), Азіатська (97), Латиноамериканська (98-99) — привели до гальмування портфельнихінвестицій.

Динаміка світових прямих інвестицій:

Аналіз інвестицій по експорту та імпорту. По експорту — прямі інвестиції збільшились з 50 до 420 млрд. дол. за останні 20 років.

2показ ники, щохарактеризують вивіз прямих інвестицій:

- щорічнийвідплив капіталу

- аккомульованііноземні інвестиції.

В першому випадку щорічні вивози свідчать про тенденції даного року.Аккомульовані — скільки всього вивезли інвестицій.

За останні 20 років виникло 3 хвилі зростання прямих іноземнихінвестицій. 1) 1969-71;2) 1986-90; 3) 1993-97

Процес бурхливого зростання інвестицій, що почався з2-їполовини80рр називається Глобальнимінвестиційним бумом. Характеризувався:

- якщо до II половини 80 рр було збільшення в 4%, то після 80 рр — в20-25%

- якщо дотого сума була 100 млрд дол то після того 200-250 млрд дол в рік

В 90 рр глобальна рецесіяпрорвала пік але потім бум відновився.

В 1997 р зріст інвестицій до 424 млрд дол інвестицій

Причини глобального інвестиційного буму:

· циклічніфактори (поєднання інвестицій з підйомом економіки)

· факториекономічної політики (починається лібералізація економіки — країни змінили своєекономічне законодавство і інвестори почали туди рухатись)

· структурніфактори (світова економіка стала глобальною)

Відношення валовогопродукту до прямих іноземних інвестицій досягає 9 %.

Позиції окремих експортерів:

1. США (115 млрд)2. БРИТАНІЯ, 3. ЯПОНІЯ, 4. НІМЕЧЧИНА, 5. ФРАНЦІЯ. Імпортери:

1. США (95 млрд), 2. КИТАЙ,3. БРИТАНІЯ

Особливості вивозу капіталу закордон в90рр.:

- збільшенняпитомої ваги країн, що розвиваються

- значнезбільшеня ролі інвестицій, що пов«язано з злиттям та поглинанням

Найбільш розвинуті регіони:

країни Південно-східної Азії

країни Зах. Європи

З регіони інвестицій:

США

Пд-Сх Азія

Зах. Європа

Особливостітранснаціоналізації світової економіки

Транснаціалізація - процес посилення світової інтеграціїв результаті глобальних операцій. (постійно зростає)

2 аспекти:

- інтеграціясвітової економіки

- суб'єктінтеграції — ТНК

ТНК- компанії, що здійснюють міжнародну діяльність на основівивозу прямих інвестицій.

Багатонаціональні кампанії- компанії, капітал яких належитьрізним за нац походженням групам капіталу.

Наприклад: DUTCH SHELL, ROYAL, UNILERO

ТНК- основний капітал таких компаній належить ондій нації. ТНК — лідер серед інших міжнар.

організацій

Критерії відношення компаній до ТНК:

Кількісні- колись вважалось що коли компанія має хоча б 6 філій за межами країни — то вона належить до ТНК. Зараз інодівключаються компанії і з меншеєю кіль-стю філей.

Теоретичні основи ТНК

1. Перші ТНКз'явилися в кінці 19 ст, наприклад — 2ІМСЕК, але потім протягом десятирічк-сть ТНК не збільшувалась. Перед 2-гою св. війною ТНК були зосереджені лише всировинному секторі. Напр. ЗІМЗЕЗТЕК-нафта.

2. Після2-гої св. війни починається бурхливий розвиток ТНК. НОВІ РИСИ: якщораніше ТНК розподіляють ринки збуту, то зараз — конкуренція в виробництві(найбільші країни США, Англія -до 60-х років була лідером в ТНК завдякиколоніям )

3. Сер. 60-хновий розподіл сил — США 1- й св. інвестор. ТНК США домінують всвіті.

4. 70-ті Ч.Кінберг „атегісап спаїїепде от гоаа“ — чому Америка кинула викликвсьому світу? — завдяки подвійної економіці та ТНК. Виробництво ТНК закордоном = виробництву на територіїСША. Кінберг — »Ми контролюємо 2 економіки"

5. Сер 80-хФранція та Німеччина набувають розвитку у ТНК + дуже сильного розвитку набуває ТНК у Японії — 3-те місце у світі.

6. Сер 80-хз'явилась спроба об'єднати всі ек пояснення чому з'явились ТНК. Англійськийвчений Дж. Даннінг розробив теорію — «еклектична парадигма», якапояснює виникнення ТНК з точки зору існування 3 переваг:

- інтернаціоналізації

- власності

- розміщення

Дж Даннінг не створив сам жодної концепції, а тільки об'єднав всі теорії,які існували до нього в одну.

Характеристика активів

1. Спец.фірмові активи

Поділяються на:

- Фізкапітал (машини, обладнання)

- Людськийкапітал (патент, креслення; +репутація компанії, доступ до джерел фінансування, інформації, здатністьвтілювати нові ідеї) — саме цей активзацікавив Дж. Даннінга.

- Іншіневидимі активи

Частину цих активів можна продати, а частину не можна.

Бар'єри для входження (entry bariers) — одна з основних категорій ек.теорії, їх можна подолати маючи спеціальні фірмові активи.

2. Напочатку 30-х років вчений Кране почав вивчати — трансакційні витрати — витрати на проведення комерційних операцій.

Теорія трансакцій них витрат

Якщо порівняти трансакційні витрати в різних компаніях то вони не схожі

Існує 2 види трансакційних витрат:

1. Міжспорідненими структурами.

2. Міжнезалежними компаніями.

Правило Goans-a.

/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

<td/>

/> /> <td/> /> <td/> /> /> /> /> /> />

споріднені кампаніi незалежні кампаніі

С1<С2 — витрати між споріднимиструктурами завжди менше, ніж між незалежними.

Кожна корпорація намагається обмежити транзакцію своїми внутрішнімипідрозділами; Іпіегпаї Ігапзасііоп більш ефективні. Явище інтернаціоналізації-набуття внутрікорпораційного характеру транзакції.

3. Перевагирозміщення:

1.Динамічний ринок

2.Стабільна економ, ситуація

3. Стабільні закони

4. Розвинена інфраструктура

5. Дешева робоча сила

6. Наявність сировиннихресурсів

7. Пільги, інвестиційні стимули

Країна базування – це країна, де розміщуєтьсяголовне виробництво

Дочірня країна – це країна, де знаходятьсяфіліі

Нові риси сучасних ТНК

1. Величезнийобсяг операцій ТНК (експорт ТНК — 1\3світового експорту, ВП від ТНК — 30% відсвітового ВП)

2. Збільшеняступеню міжнародності (тоб-то питомої ваги заруб, активів займів,загальнокорпораційних показників)

3. Втягненняв процес транснаціоналізації средніх та малих компаній

4. Еволюціяорганізаційної стратегії

Типи організаційної стратегій:

1.Батьківська компанія(має зв'язки з дочерними компаніями)

Батьківська компанія Þ Закордонні філіі

2.Модель простої інтеграції: визначено технологічну спеціалізацію кожного підрозділу; цеяскраво виражається особливо у сировинних галузях

Батьківська компанія ÞФілія 1 ÞФілія 2

3. Модель комплексної інтеграції

Батьківська компанія Û Філіі

Спеціальні риси нової моделі

— докорінно нова рисапередбачає, що кожна філія може виконувати будь-яку функцію на основі

мобільності факторів виробництва

— стратегічний альянс

Міжнародна валютно-фінансова система

Міжнародні валютно-фінансові відносини опосередковують всі інші МВ, щоіснують між країнами. МВФ-відносини існують як система, що має свої елементи

МВФС – закріплена в міжнароднихугодах форма організації валютно-фінансових відносин, що функціонуютьсамостійно або обслуговують міжнародний рух товарів і факторів виробництва.

Існування такої системи відповідає конкретним проблемам

Функції МВФС

1. Обслуговуєі здійснює платежі

2. Забезпечуєстабільну одиницю вартості

3. Забезпечуєстандарт для відстрочених платежів

Приклад; Філіпінська кампанія хоче здійснити трансакції. Вона берекредит у банку розміром у 200 000песо строком на5років.

- ЗавдякиМВФС кампанія отримала в банку гроші

- Банкмає право на сталу суму від200 000

- Системазабезпечує стандарти для відстрочених платежів, що визначаються валютним курсом

Ключові вимоги до функціонування МВФС

1. Забезпеченняналежної ліквідності (за рахунок резервів кожна країна і кожен банк маютьвласні резерви)

2. Функціонуваннямеханізму вирівнювання (всі країни повинні підтримувати збалансування системи;вирівнюються платіжні баланси в країні)

3. На основіпп. 1 і 2: забезпечення впевненості у МВФС (головна вимога для будь-якогоінвестора) Частина елементів системи існує самостійно, але частина функціонуєлише тому, що існує рух товарів та факторів виробництва

Елементи МВФС

• Валютні елементи

1. Національнівалюти

2. Конвертованістьвалют

3. Валютнийпаритет

4. Валютнийкурс

5. Механізмрегулювання валютних курсів

• Фінансові елементи

1. Міжнародніфінансові ринки

2. Механізмторгівлі фінансовими інструментами

- Валюта

- Кредити

- Цінніпапери

- Похідні(деревативи) від цінних паперів

- Іншіборгові зобов'язання (кожен має власний ринок і правила торгівлі)

Основні поняття

Валюта – готівкова частина грошовоїмаси, яка циркулює у формі грошових банкнот та монет.

Класифікація валют

1)За приналежністю

Національна валюта – законний платіжний засіб натеріторіі країни, що його випускає.

Іноземна валюта – платіжний засіб іншої країни,що використовується на теріторіі даної країни.

2) Класифікація валют країн на групи

1. Резервнавалюта- валюта, вякий країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи (Україна: Ц80,ОМ)

2. Валюти, що вільно використовуються- валюти, що активно торгуються навалютних ринках і широко застосовуються як засіб платежу 5 стандартнихрезервних валют: USD, DM, Франк, Фунт-стерлінг, Йена

3. Твердавалюта- валюта, що характеризуєтьсястабільним курсом

4. Конвертованавалюта- національна валюта, яказдатна без обмежень обмінюватись на іноземну та іноземна валюта, якавикористовується в усіх операціях з будь-якими активами На практиці поняття«тверда валюта» тяжіє до поняття «конвертована валюта», алетеоретично ці поняття різні

2аспекти конвертованості:

- вільнийобмін 2-х одиниць (іноземної інаціональної)

- юридичнийдозвіл і можливість здійснювати операції за іноземну валюту

Системи конвертованості валют

1. Внутрішняконвертованість валют-право резидентів здійснювати операції всередині країни з активами, щоденоміновані в іноземній валюті

2. Зовнішняконвертованість валют-право резидентів здійснювати операції з резидентами

Резиденти- фізичні та юридичні особи, що функціонують всередині країниі мають громадянство цієї країни або реєстрації в країні.

Нерезиденти- фізичні та юридичні особи, що функціонують всередині країни,але не мають громадянство цієї країни або реєстрації в країні.

Україна має обмежену конвертованість (перш за все — зовнішню, але також не повну)

Валютний курс1) ціна одиниці національної валюти, що виражена в іноземнійвалюті

2) кількість одиницьнаціональної валюти, що може бути куплена за 1 грошову одиницю іншої країни

2шляхи встановлення валютних курсів

1. Законодавчевстановлення- валютнийкурс проголошує держава (в Україні така політика домінувала у 1994-поч. 1998 рр.)

2. Ринковевстановлення- ринок,через валютні котирування, що відповідають попиту і пропозиції, встановлюєвалютний курс на кожний історичний момент

Валютні котирування – встановлення валютнихкурсів на основі обраних валютних механізмів (напр., ринок валютних бірж, ринокміжбанківських валютних операцій)

Види котирувань

Пряме котирування – валютний курс одиницінаціональної валюти, що виражена через якусь кількість іноземної валюти (1 грн= 0,2 дол.)

Побічне котирування – валютний курс одиницііноземної валюти через певну кількість одиниць національної валюти.

Крос-курс – вираз курсів валюти Х івалюти У через їх відношення до валюти Z. (Х/Z)/(Y/Z)=X/Y

Класифікація курсів за ступенем гнучкості

1. Політикафіксованих валютних курсів - офіційно встановлені співвідношення між національнимивалютами, від якого можна відхиляться тільки тимчасово і не більше, ніж на 2,25%

2. Плаваючівалютні курси - економічна політика, за якої курс вільно змінюється під впливом попиту іпропозиції

За ступенем вільності плаваючі курси розрізняються:

- Керованіплаваючі курси

- Незалежно(вільно) плаваючі курси — економічна політика, яка дозволяє курсу валютвідхилятися тільки в залежності від попиту і пропозиції

Зміни вартостівалют

1. прирежимі плаваючих курсів:

- зниженнявартості валюти – знецінення валюти

- підвищеннявартості валюти – подорожчання валюти

2. прирежимі фіксованих валютних курсів:

- законодавчезниження вартості валюти – девальвація

- законодавчепідвищення вартості валюти – ревальвація

Специфічні ризики при коливанні курсів – валютні ризики

2види валютних ризиків:

- ризики узв’язку із зміною в майбутньому валютнихкурсів

- ризики узв’язку з розрахунками

Валютний арбітраж – купівля валюти на одномуринку з метою негайного продати її на іншому

Хеджування – компенсаційні дії, щовикористовуються продавцем і покупцем валютного ринку, щоб зберегти дохід і вмайбутньому запобігти його знеціненню

Історія розвитку МВФС (останні 100 років)

1 етап: етап золотого стандарту:

2 підеталі

1) 1870-1914рр.: золотий стандарт

Головні риси підетапу:

1. домінуванняФунта-стерлінга

2. Лондон –світовий банкір

3. Зміна %ставок в Лондоні призводила до зміни % ставок в інш. Країнах

4. Британія– головний торговець і інвестор

5. Офіційнірезерви усіх країн у Лондоні

6. Фунтприрівнювався до золота

Риси золотого стандарту, як системи:

1. курси тавартість валют визначається золотом

2. вільначеканка монет

3. дозволяєтьсянеобмежений експорт та імпорт золота

Золотий стандарт – МВФС, що базується наофіційному закріпленні країнами золотого вмісту одиниці національної валюти;зобов’язання ЦБ купувати або продавати національну валюту в обмін на золото

На цьому етапі Великобританія не приймає участь у великих війнах. Цейперіод є періодом стабільності, нема криз

3. Після11-ї Світової війни — зміни в організації техніки банківських операцій

4. Транснаціоналізація: ТНК — головна дійова особа

5. Періодично відбуваютьсяфінансові кризи

6. Зростання обсягу портфельнихінвестицій

IIетап: Бретон-Вудська валютно-фінансова система

Нова ситуація щодо потенціала США визначила нові орієнтири нової ВФС, якаотримала назву «Бретон-Вудська»

Ключові риси Бретон-Вудської системи (БрВ.С):

1. Функціясвітових грошей була закріплена за золотом, але в значно меншому вигляді.

2. Ключовоювалютою світу є долар і частково фунт.(вони вільно конвертувалися в золото)

3. Доларобмінювався на золото за вимогами ЦБ (35$ за 1 трійську унцію золота = 31,1 грам)

4. Були встановленіфіксовані валютні паритети.

5. Ринкові курси відхилялися відвстановлених паритетів на1%.

6. Булистворені могутні валютно-фінансові інститути, наприклад МВФ; тільки за згодоюМВФ курс валюти міг відхилитися від норми більше ніж на 10%

На деякий час БрВ.С дала поштовх і стабілізувала всю валютно-фінансовусистему, завдяки чому зросла світова торгівля та стабілізуваласяплатіжно-кредитні відносини між країнами. Але ця система спиралась намогутність США. Оскільки$ став ключовоювалютою виникла спокуса друкувати $ та забезпечити експансію США. Тому США встали на шлях всесвітньоїекспансії. На той час США були втягнуті:

— у війну в Кореї.

— у війну во В'єтнамі.

1969 р. — економіка США входить у рецесію.

Поч. 70-х — загроза а потім ідевальвація;

1971 р. — 1-ша девальвація, а в 1973 2-га девальвація -* довіра до $ підірвуться. Тому США відмовляєтьсявід конвертації $ в золото. Декілька зключових моментів БрВ.С втрачають свою дію. Починаються зміни вал курсів.Тільки ОЕМ і фунт тримають позиції. Сер 70-х років стає зрозумілим, що ВФСпотребує корінних змін.

IIIетап: Ямайська валютно-фінансова угода

Голови урядів збираються в Кінгстоні Ямайка -+ Ямайська валютно-фінансова угода (ця система з деякими модифікаціями діє і до сьогоднішнього дня).

Ключові риси Японської Угоди

1. Країна має право обиратибудь-яку з систем валютних курсів.

2. Скасування офіційної ціни зазолото (золото перестає бути засобом офіційного платежу між фін установами)

3.Впровадження резервного активу ЗОК-ЗресіаІ ага\л/іпд гідПІз — спеціальні правазапозичення.

4. Проголошено 5 ключових валют — $, Марка, Франк, Фунт, ¥

5. Вводиться дуже жорстокийнагляд МВФ над валютними курсами і економічною системою в країнах.

Стабілізації ВФС і подальшому ії розвитку сприяли новітні досягнення в сферібанківських і фінансових технологій.

Досягнення

1. Створена світователекомукаційна мережа ЗНІРТ (мережа світ. Банківської трансакції охопила всібез виключення банки світу).

2. Створена розгалужена системазв'язку між фінансовими установами.

В сер 80-х рр. — в Європі значноприскорюються інтеграційні процеси. Країни спільного ринку почали крок закроком інтеграцію — виникло ЄС, європейськікраїни проголосили валютну інтеграцію. Валютна інтеграція країн Європи —>створення Європейської Валютної Системи (ЄВС).

ЄВС – зона координованого коливаннякурсів країн членів ЄС по відношенню до Дол, яка впроваджена з метою більшоїстабільності курсів цих валют.

Риси ЄВС як частини ВФС

1. Коливаннякурсів валют ~2,25% від фіксованих між собою паритетів.

2. Створенняєдиної спочатку розрахункової валюти — Екю, а потім кроки до створення реальної валюти Євро.

3. СтворенняЄвропейського Фонду Валютного Співробітництва.

Був утворенний Європейський Валютний Союз —> стадія розвитку валютно-фінансової інтеграції країн ЄС.

Головні цілі що має ЄС

1. Єдинагрошова політика.

2. Створенняєдиної реальної Європейської валюти.

3. Створенняєдиного ЦБ Європи.

Етапи впровадження Євро

Фаза А: весна1998 — підготовка до створення валютного союзу Риси

1. Прийняттярішень щодо єдиної валюти

2. СтворенняЦБ Європи.

3. Впровадженнязаконів, що дозволяють використання єдиної валюти.

4. Інтенсивнапідготовка до введення євро в фінансовому і банківському секторі.

Фаза Б: 1.01.1999 — початок функціонування Валютного Союзу Риси

1. Фіксаціяобміних курсів всіх країн, що сходять до євро-зони

2. Передачавсіх функцій щодо валютно-фінансової політики від власних ЦБ до ЄвропейськогоЦБ.

3. Впровадженняєвро в безготівковий обіг.

4. Впровадженняєвропейської автоматизованої системи трансакції Євро

5. Перехіддо впровадження Євро в усіх сферах господарського життя.

Фаза В: 1.01.2002 — завершення формування Валютного Союзу (тривалість 6 місяців)

Риси

1. Національнігроші вилучаються з обігу і в обіг впроваджуються монети та купюри Євро.

2. Завершеннявпровадження Євро в усі сфери господарського життя.

3. Припиненняфункціонування нац. грошей з 1 липня2002р. як засобу платежу.

Міжнародний валютний фонд (МВФ)

Створення:1944 р.

Кількість членів:182країни (на1.01.99)

Головна мета: забезпечення стабільності міжнародної валютно-фінансової системи

Функції МВФ

1. Нагляд заполітикою вал курсів та макроекономічного політичного життя країн-учасників

2. Наданнятимчасової фін. Допомоги країнам учасникам.

3. Технічнадопомога країнам учасникам в галузях держ фінансів та регулювання банк.сектору.

Механізми надання тимчасової фінансової допомоги

1.Регулярний Види:

а) 2-18 місяців (короткострокові)

b) до 3 років (на структурні реформи) Умовинадання допомоги- ринкові: І-ІВОК + М ( М — відсоткова ставка банка на обслуговування)

2.Концесійний- займи для найменш розвинутих країн

Умови надання допомоги пільгові 0,5%річних % років несплати процентів, 10 років погашення

3.Спеціальний- механізми, які використовують при виникненніособливих ситуацій (наприклад, стихійного лиха)

З сер 90-х років також вважають, що те що відбувається у перехіднихкраїнах відноситься до особливих обставин.

Активи МВФ вимірюються спец активом ЗОК — міжнародний резервний актив, що створений у 1969 р. МВФ-м; періодичноперерозподіляється між країнами. ЗОК — 2% світових резервів.

Група установ світового банку

5 установ:

1. Міжнароднийбанк реконструкції та розвитку (МБРР // ІВКО)

2. Асоціаціяміжнародного розвитку (МАР // ЮА)

3. Міжнароднафінансова корпорація (МФК// ІРС)

4. Багатостороннєагентство гарантування інвестицій (МІГА // МІОА)

5. Міжнароднийцентр по регулюванню інвестиційних суперечок (ІСЗЮ)

(1)Парижский клуб (не має відношення до С5)

Рік заснування: 1956

ПК-це організація, неоформлена урядова міжнародна організація, що об'єднуєкраїни-кредитори

Функції-

1. Нагляд за виплатамикраїн-боржників своїх боргів

2. Переговори з боржниками

(2) Лондонський клуб — консультивна рада представниківнайбільших банків кредиторів Функції — див ф-ції ПК

Один з представників клубу веде переговори від імені всіх банків зкраїною боржником

Тема — Циклічний розвиток світовоїекономіки.

1. Поняттяпро економ. Цикл

2. Загальнахарактеристика післявоєнного циклу риси рецесії 1974-75 рр.

3. Динамікау 1980-х ( рецесія 1980-82 рр)

4. Головніриси рецесії1991-1993рр.

5. Особливостідерж. Регулювання економіки в ринкових країнах на сучасному етапі Л-ра:«Економікс» П Самуельсон — розділ економ цикли

1980-82 -світова рецесія.

Риси світової економічної рецесії;

1. меншгостра ніж74-75 років;

2. синхронна,одночасно почалася;

3. мала дваетапи;

4. післязакінчення рецесії майже три роки відчувається стагнація;

5. інфляціяпротягом всієї рецесій' нижче ніж в 74-75 роках;

6. коефіцієнтбезробіття вижче ніж попередні роки;

7. особливосильно вдарила по країнам, що розвиваються.

8. найбільшепадіння виробництва спостерігалось в США — 8%. Найменша рецесія в Японії, лише загальмувала розвиток. Післямайже 3 річної стагнації в середині 80 років починається підйом. Найбільшмогутнім та найбільш тривалим був цей період після 2 Світової Війни.

Період стабільного зростання:

· Середнітемпи були стабільні США- 3 % ЄС — 2%, Японія 4%. В цей час починається глобальний інвестиційний бум. Періодстабільного зростання закінчився. 1991 — 1993 світова економічна рецесія.

1992-1993роки:

США, Британія, Нова Зеландія. Першими і виходять з економічної рецесії.Європейські країни майже не відчували рецесію. Країни східної Європи відчулинайбільше падіння.

Риси:

1. Асинхроннастагнація

2. М'яка танесильна рецесія. Значно менша ніж попередня (1980-1982 рік). Найбільше падіння виробництва серед промисловорозинених країн — Німеччина — 1.9%ВВП. 0.1% — Японія. США скорочення виробництвавсього на1.2% у 1991 році.

3. Безробіттястало однією з найбільш відчутніх рис рецесії. Норми безробіття: більше 10%: Канада, Франція, Британія, Італія.Безробіття найбільший соціальний наслідок рецесії.

Закон Оукена проголошує на кожні 2% падіння ВВП безробіття зростає на 1%. Види безробіття:

1. Фрикційнебезробіття — постійний рух населення між регіонами та між галузями; Інодіназивають добровільним безробіттям;

2. Структурнебезробіття — стає наслідком різких темпівзростання галузей економіки. З відносно відсталою або нединамічними галузямиекономіки.

3. Циклічнебезробіття — наслідок коливання попиту наробочу силу. Головний вид під час останньої рецесії.

4. Інфляціябула менш ніж попередня. Інфляцію характеризують два індекси: споживчі ціни,оптові ціни виробника.

3 види інфляції:

1. помірна(однозначне число), люди довіряють грошам, роблять заощадження.

2. галопуючаінфляція (двозначне число або трьох значне), Притаманна країнам, що розвиваються(Чехія, Литва).

3. гіперінфляція(Німеччина 21р., Україна 1993р., Росія 1994р.). Ніхто не виробляє, ніхто непродає.

Після закінчення світової ек. рецесії спостерігається різна ситуація. Всікраїни асинхронне вийшли з неї. США має активне динамічне зростання.

Після періоду:

1. 98 рік — 2.8% падіння виробництва Японія.

2. Нестабільнийрозвиток нових індустріальних країн. Раніше були локомотивами розвитку, виходятьз рецесії 1998 році. Латинська Америка — це період депресії, зменшення темпівзростання.

Перехідні країни: різка неоднозначна ситуація. Східна Європа — в середньому невелике зростання 1.5-2%. СНД — продовження кризи стагнація економіки. Балтійські країни — стабільне динамічне зростання до5%ВВП.

За останні роки зменшилось безробіття. В Європі:

96-10.2%

97-10%

98-9.2%

Зростання цін (інфляція) теж зменшилась. В деяких країнах до рекордногорівня 2.5%, 2%, 3%.

Серед країн з ринковою ек. різні темпи зростання. США 99 року 3.6%.Німеччина — серйозні фінансові проблеми — 0.5%,Франція має друге місце2 — 2.5%.

Ресурсний потенціал світової економіки

Ресурси – цезасоби, запаси, можливості, джерела

В ек. розглядаються як складові елементи виробничого потенціалу, якимволодіє окрема країна чи Світове Співтовариство, і які використовуються дляек., соціал., науково-технічного розвитку.

Поділяються: 1. Природні

2. Трудові

3. Технологічні

4. Фінансові

5. Інформаційні

6. Матеріальні (предмети тазнаряддя праці)

Предмети праці – це речовина, яку людинавідокремлює своєю працею від природи

Знаряддя праці – річ, або сукупність речей,якими людина діє на предмети праці.

Природні ресурси – ресурси, які створювалисьпротягом тасячолітт, і до них відносять:

· Ліси (атмосфера)

· Гідросферу

· Кориснікопалини (літосфера)

· Тварини (біосфера)

Ліси: мають дуже важливе значення. Запаси — ЗбО млрд.мЗ Загальна величиназаготовок деревини в світі характеризується даними про вивезення її з лісу

В 1994-2092 млн. мЗ

Росія 119

США-487

Канада -178

Бразилія -275

Індія-293

Франція -43,7

ФРН — 37

Приймаючи річний приріст дерев за 1% от загального об'єму її в лісах світу, тобто 3,6 млрд мЗ. Отримаємо, щозаготовлюється близько 70% річного прирісту лісуЗаготовлення лісу різко зростуть до 2000р. — 3,3 млрд мЗ

В Західній Європі великі площі лісів мають: Франція, ФРН, Швеція, Фінляндія

В країнах, що розвиваються: більша частина лісу в тропічних країнах: ПівденнаАзія, Екваторіальна Африка, Центр. Та Півд. Америка. Ці країни займають 50% к-ті всіх площ Землі.

Світовий океан

Більшу частину Землі складає гідросфера, Світовий Океан — 361 млн км2.Загальний об'єм -1,4млрд мЗ. В Світ. Океанізосереджена основна біомаса Землі.

На початку століття вилов риби складав 4 млн тон/рік

Після 2 Світ Війни трошки менше 20 млн тон/рік, потім кожного року йдезростання на 5 — 5,5%

1952-1957- вилов рибизростає до 77млн тон. Вилов риби може бути доведений до 450 млн тон/рікпри вкладенні в океанічнерибальство до 1,5млрд $/р.до кінця століття — 2000р. — 130 млн тон/р

Корисні копалини

З ростом вир-вапромислової продукції в світі все більше значення середприр. ресурсів мають корисні копалини. Для розвитку вироби, сил

Вугілля серед паливно-енергет. ресурсів найбільш великі запаси: від9 до 11 трлн тон.при сучасному видобутку вугілля 4,3 млрд.т. його вистачить від3 тис. До 3700 років.

З усієї кількості на США припадає 430млрд. т., ФРН-100 Англія- 50 Індія-29Канада — 50 СНД -290 Австралія -ЗО.

Основна маса видобутку припадає на СНД, США, Китай, ФРН, Польшу,Словаччину та Англію. Вугільна промисловість має надлишкові потужності, щопов«язано із появою більш ефективних видів палива., видобуток вугілляпадає.

Англія, 90 р. — 94,4млн.т., 92 р. — 119млн., але 94р.-48млн.т.

Франція 90 р. — 12 млн.т., 94 р.- 9 млн.т.

Росія — 90 р. — 370 млн.т., 94 р.- 267 млн.т.

Ціни на вугілля досить низькі і воно залишається досить конкурентнимпоруч із інш. Видами палива.

Нафта- ЗбОмлрд.т. запасу. Вонирозподілилися т.ч.:

Близький та Сер.Схід (Сауд.Аравія, Кувейт, Іран) -70% (найбіл.експортери нафти)

Африка (Ліберія, алжир, Лівія) — 9-11%

Півн.Америка- 8-10%

Центр.та Півд.Америка -5%

Зах.Європа -5%

У 70рр. На видобутку та споживання нафти сказалося різке зростання цін,ціни досягли 220-230дол. За барель. Зростанняцін обмежило і навіть зменшило споживання нафти. Частина нафти у паливномубалансі зменшилися (і ціни зменшилися)

95-96рр. Попит на нафту зріс на 2.3%. середні ціни у 95р. збільшилися до 16.9 дол. За барель(це на 9% перевищує рівень 94р.)

основна частина приросту припадала на країни, що розвиваються, де попитзріс на 5%, у розвинутих країнах — на 1%,

До кінця століття- основнийпаливний ресурс.

Газзапаси — 540трлн мЗ. найбільші запаси зосереджені у країнах, що розвиваються — Іран, Сауд.Аравія», Алжир, Лівія, Нігерія, Мексика, Венесуела. Зрозвинених — США, Канада, Австралія,Великобританія, Норвегія, Голландія. Видобуток газу у світі досягає 1,7 трлн. МЗ. Ця цифра у 2000 подвоїться.

Технологічні та інформаційні ресурси

Технол. ресурси- це сукупність знань про впровадження або вдосконаленнямашин, обладнання, виробництва, що забезпечить обробку, заміну стану,властивостей та форм сировини, матеріалів та напівфабрикатів, а також прореалізацію продукції. Основні центри концентрації техн.ресурсів -США,Зах.європа, Японія.

Зростання техн.ресурсів відбувається у Півд.Кореї, Тайвані та Сингапурі.

Найменші- у нерозв.країнах Африки.

Інформ.ресурси- це сук-ть знань про матер. Та дух. Світ, прозакономірності та тенденції його розвитку, вони впливають на зростанняпродуктивності праці, підвищення ролі ресурсозбереження технологій таполіпшення якостей послуг.

До інформ.ресурсів належать :

· Патенти,

· Ліцензії,

· Тов.знаки,

· Техн.послугиу сфері дизайну

Контрольнаполіпшення якості методів управління. Маркетинг.

Центри: США, Японія, Зах.Європа таЄС.

Розвиток техн.ресурсів призвів до:

1.швидкого розвитку міжн.обміну технологіями, (почався завдяки посиленнюнерівномірності екон.розвитку окрнемих країн, що було необхідністю зростаннясвого економ.потенціалу)

2. відбувається значнезагострення конкур.боротьби на світов. ринку.

3. ріст міжн.трансфертутехнологіями викликаний монополізацією НТП крупними фірмами.саме у крупнихфірмах здійснення довгострокових досліджень для країн, що розвиваються, що немають на НДДКР (наук.-досл.досвіду конструкт. розробок) грошей, закуповуютьпровідні нові технології для подолання технолог.відсталості, але останнім часому Півд.Кореї, Тайланді та Сингапурі спостерігіаться зміцнення позицій у НДДКР.

Трудові ресурси – це працездатна частинанаселення з певним рівнем кваліфікаціі.

У міжн.статистиці широко застосовують категорії екон.активного танеактив. Населення.

Екон.активне населення-це частина працезд. Населення, яке зайнятесусп.корисною працею, яка дає доход, (можна відносити з 12-14 років), трудовийстатус екон.активності населення кількісно визначається по числу відпрацьованихмісяців або днів за певний період часу.

За кіл-тю відпрац.часу екон.активне населення поділяється на зайняте, безробітне, частково зайняте.

До екон. Неактивного населення відносять всіх, хто не бходить у категоріюекон. Активног о населення (студенти денної форми вузів, домогосподарки, інваліди та пенсіонери, особи, щоодержують матер.підтримку від сусп.орг-цій та прив.осіб.)

Труд.ресурси знаходяться у пост.русі, через що демограф.ситуація наЗаході та у деяких країнах СНД хар-ться тривожними тенденціями: прир. наслідкита міграція. Осн.причина еміграції з СНД — нестабільність країн.

Взагалі, на поч.90-х р. к-ть тимчас.емігрантів, що проживають за межамикраїни — 25млн.чол. є деякі країни, яким дуже вигідно використання емігрантів.У країнах, які активно використовують іноз.робітників цілі галузі економікизнаходять у зал-ті від імпорту робітників.

Франція. Емігранти-1/4 зайнятих убуд-ві, 1/3 — у автомобілебуд-нні

БеЛЬГІЯ – ½ гірників

Швейцарія — 40% усіх буд. робіт.

1-й центремігрантів- к-ть іноз.робітників у зах.Європі: -4,1-6,5 млн. чол.

2-й центр емігрантів — США 5 -5,6 млн.

3-й центремігрантів. Близький схід(ОАЕ 90%, Сауд.Аравія — 40%, Катар- 80%, Оман- 34%,Ірак, Ліван, Сірія, Йорданія, Палестина, Пакистан, Бангладеш, Філіпіни -25 %)та Півн. Африка -2,8 млн.чол. Зах. Африка -1,3 млн.чол

4-й центр емігрантів — Лат.Америка -3,5-4 млн.чол.

ФРН — 8% від заг.к-ті зайнятих,Франція — 7%, Швейцарія та Люксембург — до 20%.

Глобальна трансформація світової економіки.

Прояви глобалізації:

1. Дужезначні, постійно випереджаючі виробництво, темпи зростання світової торгівлі.

2. Періодирозвитку: темпи торгівлі в 1.5 разівбільше ніж вир-ва.1913-1950 років темпи торгівлі були нижчі. Причини війна тапротекціонізм. 1950 темпи торгівлі зростають 6% темп торгівлі, 3.6% виробництво. Небачене зростанняпрямих інвестицій з 1970 до 1999 році. 20 млрд. 330 — 340 млрд.

3. Рух короткостроковогокапіталу на валютних ринках — 200млрд. дол. кожен день. 1.6 трл. дол. кожен день.

4. Зростанняміжнародного транспорту. В 50 роціміжнародні перевезення800 млн.Повітряні перевезення зростають на 23%.

5. Інформаційнітрансакції зріс в 1000 разів.

6. Значноприскорився обмін технологіями.

7. Значнозростають темпи міграції робочої сили (глобалізація ринків праці)

Причинита рушійні сили:

1. Технологічні зміни

2.Політика лібералізації та відкриття ринків

3.Комбінація 1 та 2, що породжує розширення діяльності ТНК.

4. Інформаційна революція — нова постіндустріальна модельрозвитку. Риси:

1. Значно зростаютьвитрати на науку та їх питома вага зростає

2. Зростає наукомісткістьтоварів