Реферат: Розміщення продуктивних сил
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ІНАУКИ УКРАЇНИ
Черкаський державнийбізнес-коледж
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з предмета: «РПС»
Виконав: студент
заочного відділення
Перевірив викладач
Горьовий С.В.
Черкаси – 2006
План:
1. Методи дослідження і розвитку продуктивних сил
2. Територіальна організація та розміщення виробництва
3. Придніпровський економічний район
4. Список літератури
1. Методидослідження і розвитку продуктивних сил
Методом є спосібдосягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання, методикою –сукупність методів практичного чи теоретичного пізнання дійсності, тому свідомезастосування наукою обґрунтованих методів у складі методології є важливоюумовою отримання нових знань про досліджуваний об'єкт.
Економічні методиобґрунтування розміщення продуктивних сил. Вибір методів економічного аналізузалежить від рівня організації і характеру функціонування господарської системита цілей її дослідження. Завдання аналізу завжди пов’язане з оцінкою стануекономічної системи, виявленням причин певного явища та пошуком методів,засобів і ресурсів для поліпшення соціально-економічної ситуації. Длявизначення стану або встановлення діагнозу територіальної економічної системивикористовують кілька економічних методів.
Системнийметод. Одиніз методів комплексного вивчення економіки як єдиного цілого з позиційсистемного аналізу. Територіальна економічна система як сукупність продуктивнихсил і виробничих відносин є відкритою системою. Системними об'єктами є вхід,вихід, мета, зворотний зв'язок та обмеження.
Вхід економічноїсистеми характеризується сукупністю природних, трудових, виробничих таінформаційних ресурсів. Переробка – перетворення сировини, матеріальних благ тапослуг, необхідних для задоволення потреб суспільства. Мета – випливає з вимогзаконів виробництва і відтворення населення.
Особливостісистемного підходу до управління і регулювання виробництва полягають у переходівід поточного управління процесами до стратегічного і перспективного, відвідокремлених, часткових підсистеми до комплексної системи, до підвищеннягнучкості й оперативності при освоюванні нових виробів і процесів, від аналізуокремих випадків до системного аналізу варіантів рішень, від підрахунку окремихелементів ефективності до комплексної оцінки всіх факторів. Системний аналіз управліннявиробництвом дає змогу всебічно оцінювати раціональність нових капітальнихвкладень, інновацій, комплексно враховувати фактори розвитку виробництва,вдосконалювати інформаційні потоки та гарантує оптимізацію прийнятих рішень.
Балансовийметод. Методоброблення й аналізу статистичних даних підприємства, галузі, регіону. Він даєзмогу взаємопов’язувати ресурси та їх використання, виявляти пропорції тавзаємозв’язки, які утворюються в процесі відтворення. Утериторіально-економічному аналізі використовують різні баланси, які можназгрупувати:
• баланси, якіхарактеризують ресурси окремих продуктів, розподіл та використання їх унаціональній економіці (палива, машин тощо); їх складають переважно унатуральних показниках;
• баланси праці –баланс працездатного населення, баланс зайнятості та використання працізайнятих та ін.;
• баланси, якіхарактеризують утворення грошових ресурсів і використання їх у національнійекономіці, в окремих галузях чи населенням: баланс державного чи регіональногобюджету, баланс доходів і видатків галузі, баланс доходів і видатків населеннята ін.;
• балансвиробництва і розподілу валового внутрішнього прибутку, платіжний баланс,міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продуктів.
Нормативнийметод.Передбачає врахування нормативів – розрахункових величин затрат живої тауречевленої праці на виробництво одиниці продукції або окремі види робіт іпослуг.
Нормативи євихідними даними для встановлення техніко-економічних норм на підприємствах зогляду сферу застосування вирізняють такі основні групи нормативів:
- норматививикористання матеріальних ресурсів;
- нормативипродуктивності устаткування;
- нормативизатрат праці.
Економіко-математичніметоди.Комплекс наукових дисциплін, що сформувався на стику економіки з математикою ікібернетикою: економіко-статистичні методи, моделювання економічних процесів,методи оптимальних рішень тощо.
Економічнийаналіз продуктивних сил і їх розміщення не обмежується переліком найбільшзагальних методів. Дослідження їх розвитку і розміщення потребує творчогопідходу до відбору і застосування методів з урахуванням вимог часу тапоставлених цілей і завдань, зокрема у сучасних умовах необхідновикористовувати комп’ютерну техніку і комп’ютерні технології.
2.Територіальна організація та розміщення виробництва
Теоріяпродуктивних сил ґрунтується на основі об’єктивних економічних законівпродуктивну силу розуміють як спроможність чинників виробництва створюватипродукт протягом певного періоду. Чим менше часу за незмінної чисельностізайнятих і задіяного капіталу втрачено на виробництво одиниці продукту, тимвище продуктивна сила всіх задіяних чинників виробництва.
Основою теоріїформування і розміщення продуктивних сил є головне економічне відношеннявартості створеного продукту до вартості витрат, які забезпечили йогостворення. У цьому відношенні відображені всі економічні, політичні тасоціальні процеси. При цьому параметрами всіх продуктивних силвиступають:
— вартість праці,тобто чисельність зайнятих і ціна праці одного зайнятого;
— вартістьосновного капіталу, тобто фізична кількість основного капіталу і ціна одиниціосновного капіталу;
— вартістьоборотного капіталу, тобто кількість сировини, матеріалів, палива тощо, і цінаодиниці оборотного капіталу.
Сумарна вартістьзадіяних чинників виробництва визначатиме рівень національних продуктивних сил.Кожен елемент продуктивних сил необхідний для здійснення процесу виробництва.Однак, людський чинник – активний, а основний і оборотний капітал – пасивні. Цеі визначає їх роль у процесі виробництва. Проте, головною продуктивною силою єлюдина. Елементи взаємодіють між собою у формі підприємств і організацій.
До елементівпродуктивних сил відносять ц загальні суспільні та природні явища:
— загальні: наукові знання,технології;
— суспільні:внутрішньовиробничий поділ праці, кооперація праці, фінансова, грошова ікредитна системи;
— природні:родючі ґрунти, корисні копалини, природне середовище.
Розміщенняпродуктивних сил – об’єктивний процес, зумовлений територіальним поділом праці,тобто закріпленням за певною територією виду виробничої діяльності,територіальним розміщення підприємств із відповідними якісними характеристикамиелементів продуктивних сил і видом діяльності. Це історичний процес, якийвідбувається на обнові загального і територіального поділу праці. Теоріяформування і розміщення продуктивних сил обґрунтовує закономірності формуванняякісних і кількісних сил, параметрів елементів продуктивних сил, їхрозташування на території, рівня продуктивної сили кожного зокрема і країнизагалом.
Дослідженняпредмета продуктивних сил і їх розміщення є основою формування національноївнутрішньої і зовнішньої економічної політики, інвестицій, фінансів тощо.
Продуктивні силиформуються і розміщуються на обнові відповідних об’єктивних економічних законів.Тому основним завданням є оволодіння науковими основами розміщення ітериторіальної організації продуктивних сил, аналізу структури, динаміки іперспектив розвитку за ринкових відносин для оптимізації територіальноїорганізації.
Економічнізакони. Доекономічних законів належать закон товаровиробництва (проявляється через зростанняпродуктивної сили чинників виробництва, обсягу виробництва, доданої вартості ізниження затрат виробництва), закон товарообміну (виявляється черезспіввідношення товарної і грошової маси та обмінні процеси, суттю яких єоборотність грошової маси і привласнення товарів і послуг через їх купівлю),закон соціально-економічної збалансованості ( виявляється через встановленнявідповідності виробничих відносин розвиткові продуктивних сил, оптимізаціюпропорцій чинників виробництва, попиту і пропозиції і т. д.).
Економічні законивимагають раціонального розміщення продуктивних сил і ефективного використанняживої праці, основних виробничих засобів, оборотних ресурсів; комплексного розміщенняпродуктивних сил; вирівнювання ступенів економічного і соціального розвиткуокремих регіонів.
Дію кожногозакону можна перевірити через певні якісні ознаки і кількісні показникикритеріїв. Якщо закон існує і діє, то його дія неминуче виявляється черезпараметри явищ, що виникають при цьому як необхідні.
Закономірностіта принципи розміщення продуктивних сил. Для процесів, пов’язаних ізрозміщенням продуктивних сил, закономірними є такі явища:
— дляраціонального розміщення продуктивних сил закономірний ефект розміщеннявиробництва, тобто створення об’єктів виробництва там, де є відповіднепрацездатне населення, сировинні ресурси чи попит;
— длятериторіального поділу праці закономірним є зниження витрат виробництва наодиницю продукції. Гранична межа витрат на одиницю продукції повинна бутименшою, ніж ціна одиниці продукції і повинна забезпечити прибуток;
— забезпеченняефективності всього господарства регіону чи країни;
— длярегіональної інтеграції господарства закономірними є спеціалізація виробництва,тобто концентрація певного виду діяльності, чисельності зайнятих, основногокапіталу тощо на певній території, і переважаючого випуску однорідної продукції(машинобудування, легкої промисловості та ін.); розвиток виробничої ісоціальної інфраструктури, тобто формування територіально-виробничихкомплексів, сфери торгівлі, фінансових послуг, сфери освіти, культури тощо. Длятериторіальної концентрації продуктивних сил закономірними є формуванняагломерацій, промислових вузлів, промислових районів, технополісів, технопарківі т. д.
Доцільнерозміщення продуктивних сил має соціально-економічну значущість, оскільки даєзмогу:
— створюватиробочі місця і забезпечувати зайнятість;
— вироблятирідкісні товари, послуги та інші цінності;
— забезпечуватицінність вироблених товарів і послуг загалом;
— задовольнятипотреби;
— створюватидоходи і відрахування у бюджет та ін.
Найважливішими єсоціальна спрямованість, усталеність розвитку, національно безпека,планомірність, керованість, ефективність господарства окремих регіонів.Закономірності розміщення продуктивних сил є передумовами раціональної,оптимальної і збалансованої територіальної організації національної економіки.
Принципи,розвиток і розміщення продуктивних сил взаємопов’язані: принципи визначають особливостірозміщення продуктивних сил, а рівень їх розвитку вимагає обґрунтування новихпринципів або удосконалення діючих. Їх можна класифікувати на такі групи:
— наближеннявиробництва до джерел сировини, палива, природних умов, ресурсів;
— наближення виробництваі послуг до споживачів;
— розміщеннявиробництва з урахуванням охорони довкілля, раціонального використання ресурсіві запровадження ресурсозберігаючих технологій.
Чинникирозміщення продуктивних сил. Дія чинників має бути узгоджена з вимогами дії економічнихзаконів. Чинники і їх врахування при розміщенні продуктивних сил передбачають:
— мінімальніматеріальні, трудові, фінансові затрати на виробництва одиниці продукції та їїсукупності;
— задоволенняпотреб виробників і населення у потрібній продукції за кількістю і якістю;
— збереженнячистоти природного довкілля і соціального середовища.
До чинниківрозміщення продуктивних сил належать: енергетичний, водний, трудовий,земельний, сировинний, транспортний, ґрунтово-кліматичний. Ці чинники дужеважливі для продуктивного й ефективного функціонування праці та капіталу імають бути покладені в основу заходів оптимізації розміщення праці та капіталу.Важливою є активізація людського чинника, оскільки від нього залежитьпродуктивне і ефективне функціонування капіталу на всіх рівнях організаціїнаціональної економіки.
3.Придніпровський економічний район
Площа – 59,1 тис.км² .
Населення –5929,8 тис. чол.
Склад –Дніпропетровська і Запорізька області.
Придніпров’язаймає друге місце в країні за обсягом виробництва промислової продукції і єодним з найбільших індустріальних районів України. Водночас високого рівнярозвитку тут досягло сільське господарство, яке чималу частку своєї продукціїпродає іншим районам.
Провідною галуззюіндустріального виробництва Придніпровського району є машинобудування іметалообробка. Чорна металургія – на другому місці у його промисловомувиробництві. У районі концентрується більш ніж половина всьогозагальноукраїнського випуску продукції галузі і приблизно стільки зайнятихробітників. Далі йде легка, харчова, хімічна і нафтохімічна промисловість.
Придніпров’явідграє важливу роль у сільськогосподарському виробництві України, концентруючимайже 7 % населення України, район виробляє 10 % валової продукції сільськогогосподарства країни.
Придніпровськийекономічний район розташований у південно-східній частині України. Межує напівночі з Північно-Східним, на сході – з Донецьким, на півдні – зПричорноморським, на заході – з Центральноукраїнським економічними районами. ПівденьЗапорізької області омивається водами Азовського моря.
Вигіднегеографічне положення, значні поклади корисних копалин, розташування у степовійфізико-географічній зоні, сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, густатранспортна мережа, приморське положення сприяють розвитку господарськогокомплексу району.
Природні умовиі ресурси. Основначастина території району розташована на Придніпровській низовині. ПоверхняДніпропетровської області – хвиляста рівнина, почленована глибокими долинамирічок, балками і ярами, Запорізької – слабо розчленована рівнина із західнимсхилом до долини Дніпра та Азовського моря. Вздовж узбережжя простягаютьсядовгі, вузькі піщані коси, намиті морем.
Кліматпомірна-континентальний з жарким посушливим літом та малосніжною зимою, частобувають відлиги. Середня температура січня – від – 6 °С на півночі до – 4 °С напівдні, липня – відповідна 22 °С і 23 °С. період з температурою 10 °С становить174 дні. Опадів у середньому 430 мм, переважна їх більшість випадає увесняно-літній період.
Серед зональнихтипів ґрунтів переважають чорноземи: звичайні, південні та південні солонцюваті(майже повністю розорані), є також каштанові, лучні солонцюваті, дернові,піщані ( переважно вздовж річкових берегів) та інші ґрунти.
Придніпров’я маєвеликі родовища корисних копалин. У надрах Дніпропетровської області євеличезні запаси природного газу, рідкісних і кольорових металів, різноманітнихбудівельних матеріалів.
Уздовж річкиІнгулець пластом понад 100 км залягають залізні руди Криворізького басейну. Їхзапаси становлять понад 12 млрд. т. Крім Криворізького, у області є й іншіперспективні родовища руд, такі як Оріхово-Павлоградська та Чортоницькамагнітні аномалії, Жовтинське родовище у П’ятихатському районі. Є родовищатитану, рутило-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. На їх основіпрацює Верхньодніпровський гірничопромисловий комбінат.
Надра областімістять майже 8,6 млрд. т. кам’яного вугілля, яке залягає в родовищах ЗахідногоДонбасу. Поклади бурого вугілля виявлені в П’ятихатському,Верхньодніпровському, Криворізькому і Синельниківському районах, нафта таприродний газ – у Царичанському і Новомосковському.
У Широківськомурайоні знайдено боксити. Є в області каоліни (Просянське родовище), вогнетривкіглини, вапняки (Криворіжжя) і поклади граніту – Бородаївське, Нікопольське,Кудашівське родовища.
Запорізькаобласть також багата на поклади рудних корисних копалин, зокрема руд заліза(Бєлозерський залізорудний район) і марганцю (Великотокмацький марганцеворуднийрайон). Промислове значення мають будівельні матеріали (граніти, каоліни,глини, вапняки тощо). З паливно-енергетичних ресурсів є буре вугілля, природнийгаз, а також мінеральні води і лікувальні грязі.
Населення в основному – українці.Національна структура населення формувалася історично: у радянські часи дужешвидко зростала кількість російського населення; цей процес триває й досі. Зачисельні росіяни займають тут друге місце (28 %). Росіяни переважно оселялися вмістах. Живуть також євреї, білоруси, болгари.
Пересічна густотанаселення – 120 чол./км². Міське населення становить близько 80 %. Длярегіону характерний високий рівень урбанізації. Значна частина населенняпроживає в містах з населенням понад 100 тис чол. Частка трудових ресурсів, зайнятиху промисловості, становить 36,5 %, зростає частка зайнятих у невиробничійсфері.
Промисловість.Промисловийкомплекс Придніпров’я поєднує важку індустрію і харчову промисловість.Провідними галузями важкої промисловості, які визначають спеціалізаціюПридніпров’я у міжрайонному поділі праці, є залізорудна. Марганцеворудна, чорнаметалургія, машинобудівна, хімічна. Міжрайонне значення має також харчова ілегка промисловість, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів.
Гірничодобувнапромисловість представлена залізорудною, марганцеворудною та кам’яновугільноюгалузями, видобутком різноманітних будівельних матеріалів.
Залізоруднапромисловість зосереджена в основному в Криворізькому залізорудному басейні,який за видобутком залізної руди займає провідне місце серед залізоруднихбасейнів світу.
На криворізькійзалізній руді працює вся чорна металургія Донбасу, Придніпров’я, Криворіжжя,частково Приазов’я. крім того, значну кількість криворізької руди експортуютьдо Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі.
Другою важливоюгалуззю гірничодобувної промисловості Придніпров’я є марганцеворудна, яказосереджена в районі міст Нікополя. Як і в залізорудній, у цій галузі рудувидобувають шахтовим і відкритим способами.
Видобуваються врегіоні також боксити, каолін.
Енергетика районуґрунтується на використанні місцевих гідроенергетичних ресурсів, привізногодонецького вугілля, шебелинського газу і місцевого бурого вугілля.Електростанції Придніпров’я належать до Південної енергосистеми. ПЕКпредставлений перш за все каскадом гідроелектростанцій за течією Дніпра(Дніпрогес. Кременчуцька, Дніпродзержинська ГЕС). Найбільші теплоелектростанції– Придніпровська, Дніпродзержинська і криворізька ДРЕС.
Чорна металургія– провідна галузь промислового комплексу Придніпров’я. металургія повного циклупредставлена тут заводами «Криворіжсталь», «Запоріжсталь»,ім. Комінтерну (Дніпропетровськ) та ін. крім заводів повного циклу, в районіпрацюють і переробні металургійні завади, в Дніпропетровську – завод ім. К.Лібкнехта та трубопрокатний завод, Нікополі (трубопрокатний), Запоріжжі«Дніпроспецсталь». До комплексу підприємств чорної металургіїПридніпров’я належать також заводи феросплавів у Запоріжжі Нікополі.
Кольороваметалургія має алюмінієвий завод ім. Кірова Запоріжжі. Завод працює напривізних бокситах і нефелінах та дешевій електроенергії Дніпрогесу.
Значна частка вструктурі промисловості – машинобудування металообробка. Машинобудівніпідприємства Придніпров’я спеціалізуються на виробництві металургійного тагірничого устаткування, металоконструкцій, верстатобудуванні, транспортномумашинобудуванні, виробництві сільськогосподарських машин, підйомно-транспортнихмашин. Розвинені також електротехнічне машинобудування, виробництворадіоапаратури, устаткування та машин для легкої і харчової промисловості, уЗапоріжжі є підприємства інструментальної та абразивної промисловості.Найбільшими машинобудівними центрами Придніпров’я є Дніпропетровськ,Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь.
Придніпров’я маєсприятливі умови для розвитку хімічної промисловості. Тут набуває широкогорозвитку коксохімічна та азотнотукова промисловість. Надалі хімічнапромисловість Придніпров’я спеціалізуватиметься на виробництві пластмас і смол,мінеральних добрив, автошин та лакофарбової продукції. У Дніпропетровськурозвинено виробництво лаків і фарб, також працює найбільший ш Європі шиннийзавод. у Кривому Розі – завод сурикових фарб.
У промисловомукомплексі важливе місце посідає виробництво будівельних матеріалів. ТериторіяПридніпров’я багата на поклади різноманітної будівельної сировини – пісків,глин, гранітів, каолінів. Крім того, для виготовлення залізобетону,шлакоблоків, цементу використовуються відходи металургійного виробництва.Найбільші центри виробництва будівельних матеріалів – Запоріжжя,Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь, Павлоград.
Досить розвиненав цьому районі деревообробна промисловість, яка працює на сплавному лісі, щонадходить Дніпром з північних районів України та Білорусі.
Харчовапромисловість за вартістю виробленої продукції посідає третє місце післямашинобудування і металургії. Працюють численні підприємства різноманітнихгалузей харчової промисловості (переважно на місцевій сировині). Найбільшпровиненими є борошномельно-круп’яна й олійна промисловість. Значну кількістьпродукції дають цукрова, маслоробна, м’ясна, кондитерська та деякі інші.Підприємства харчової промисловості розташовані в Запоріжжі, Мелітополі,Бердянську, та в багатьох містах. Вони виробляють цукор, м’ясні й молочніпродукти, рослинні і тваринне масло, борошно тощо.
Легкапромисловість розвинена менше. Вона представлена підприємствами швейноїпромисловості, шкіряна-взуттєвої, меблевої. Її розвиток є одним з важливихзавдань комплексного розвитку господарства Придніпров’я.
Сільськегосподарство. Придніпров’я нині займає значне місце в сільськогосподарськомувиробництві України.
Рослинництво єпровідною галуззю сільськогосподарського виробництва Придніпров’я. воно даєпонад половину валової продукції сільського господарства, забезпечуючи розвитоктваринництва.
Використанняземлі дуже інтенсивне. Під посівами сільськогосподарських культур зайнято 3,61млн. га. Розораність території досягає 70 %. Нині понад 47 % посівної площіприпадає на зернові культури. Озима пшениця в умовах Придніпров’я дає добрістійкі врожаї. Значні площі відведено під посіви кукурудзи на зерно. Третємісце серед зернових займає ярий ячмінь. Вирощують також просо та гречку. Різкозменшилися площі під вівсом, житом і ярою пшеницею.
Зросли посівитехнічних культур, серед яких основне значення мають соняшник та цукровібуряки. Поширені посіви коноплі, льону кудряву, рицини. Певного розвитку набуловирощування овочевих культур і картоплі. Однак їх виробництво не задовольняєпотреб району. Посіви баштанних культур найбільш поширені на півдні району,добре розвинені тут садівництво і виноградарство.
У структурітваринництва за поголів’ям та валовою продукцією перше місце посідає великарогата худоба, далі – свинарство, вівчарство. Крім того, розвиненікролівництво, птахівництво, рибництво, шовківництво.
Транспортнасистема. УПридніпров’ї розвинені такі види транспорту: залізничний. водний,автомобільний, авіаційний, трубопровідний. Через Придніпров’я проходять шляхи,що з’єднують Криворізький басейн з Донбасом і центральними районамиєвропейської частини СНД, з портами Чорного та Азовського моря.
Провідну рольвідіграє залізничний транспорт. Через цей район проходять Московсько-Кримська,Криворізько-Донецька магістралі, які зв’язують регіон з іншими районами країни.Найбільші залізничні вузли району: Волинський, Нижньодніпровський, Апостолове,П’ятихатки, Синельникове, Запоріжжя, Знам’янка, Помічна.
У розвиткуводного транспорту велика роль Дніпра, особливо після спорудження Дніпрогесу.Найважливішими річковими портами є Запоріжжя і пристані – Дніпропетровськ,Дніпродзержинськ, Нікополь.
На узбережжіАзовського моря розташований великий морський порт Бердянськ, який посідаєзначне місце в загальному вантажообороті країни. Від нього курсують судна внапрямі Маріуполя, Таганрогу, Ростова-на-Дону та міст Кримсько-Кавказькогоузбережжя.
Великою є часткаавтомобільного транспорту у внутрішньо — і міжрайонних перевезеннях.Придніпров’я має розвинену мережу нерейкових шляхів. Довжина шляхів з твердимпокриттям становить 6,1 тис. км. Серед них виділяються дуже важливіавтомагістралі Москва – Сімферополь, Запоріжжя – Новомосковськ та ін.
Авіатранспортзв’язує найбільші міста Придніпров’я з багатьма центрами країни.
Проблеми іперспективи розвитку. До найбільш важливих напрямів перспективного розвиткугосподарства Придніпровського економічного району належить ПЕК, основою якого єкам’яне вугілля Донбасу. Основним завданням зниження напругипаливно-енергетичного балансу є обмеження нарощування потужності енергоємнихвиробництв, розвиток атомної енергетики, теплоенергетики. Перспективним євикористання бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну.
Основниминапрямами розвитку металургійного комплексу є перепрофілювання деякихметалургійних комбінатів на випуск електросталі, вдосконалення технологій,залучення залізорудних баз у Приазов’ї, підвищення якості виплавленої сталі.
Проблемами дляПридніпров’я є: технічне переоснащення виробництва, охорона навколишньогосередовища, висока концентрація потужних металургійних та інших виробництв,розташованих біля Дніпра, що загострює проблему охорони водних ресурсів.
Гострота проблемипосилюється тим, що поблизу розташовані великі міста-забруднювачі –Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Верхньодніпровськ. Екологічна ситуація вДніпропетровську і особливо в Дніпродзержинську належить до найгостріших усвіті.
На менш важливоює проблема різкого скорочення використання родючих земель знесільськогосподарською метою. Основні напрями розв’язання проблем –впровадження безвідходних технологій на виробництві, розробка і здійсненнянауково обґрунтованих заходів щодо використання відходів виробництва,рекультивація земель.
Остаточно нерозв’язана проблема раціонального використання зрошених земель і гідротехнічнихмеліоративних споруд.
Необхідним є розвитоклегкої, харчової промисловості, а також невиробничої сфери.
Велике значеннямає санаторно-курортне господарство Придніпров’я. Суттєве для району більшповне і раціональне використання місцевих рекреаційних ресурсів – на узбережжіАзовського моря, біля Дніпра з його притоками, поблизу лісових масивів, біляджерел лікувальних вод і грязей.
Список літератури:
1. Дорогунцов С.І., Пітюренко Ю.І.,Олійник Я.Б. та ін. Розміщення продуктивних сил. – К.: КНЕУ, 2000. – 364 с.
2. Заблоцький В.Ф. Розміщенняпродуктивних сил України. – К.: Академвидав, 2002. – 368 с.
3. Курочкін Г.С. Розміщення продуктивнихсил і регіональна економіка: Навч. посіб. – К.: НАУ, 2004. – 273 с.
4. Розміщення продуктивних сил України./ За ред. Є.П. Качана. – К.: Вища шк., 1998. – 375 с.
5. Розміщення продуктивних сил України./ За ред. Ковалевського. – К.: Вища шк., 1998. – 546 с.
6. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивнихсил і регіональна економіка: Навч. посіб. = К.: Знання, 1998. – 546 с.