Реферат: Поняття безробітного. Правовий статус безробітного

Поняття безробітного. Правовий статус безробітного

Законом України «Прозайнятість населення» уперше був визначений правовий статус безробітного.Згідно зі ст. 2 Зако­ну безробітними визнаються працездатні громадяни праце­здатноговіку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбаченихзаконодавством доходів і зареєстро­вані в державній службі зайнятості як такі,що шукають робо­ту, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Правовий статусбезробітного включає основні (статутні) права і обов'язки та їх гарантії.Порядок призначення і ви­плати допомоги по безробіттю, його розмір і терміни ви­платирегулюються статтями 28—30 Закону України «Про зайнятість населення»,Положенням про порядок реєстрації, перереєстрації і ведення обліку громадян, щошукають робо­ту, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умовинадання матеріальної допомоги в період професійної підготовки і перепідготовки,затвердженим постановою Кабі­нету Міністрів України від 27 квітня 1998 p. №578 (Людина і праця: Інформаційнийбюлетень Міністерства праці та со­ціальної політики України. — 1998. — №6).

Рішення пронадання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятостіза їхніми осо­бистими заявами з 8 дня після реєстрації в центрі зайня­тості замісцем проживання.

Не можуть бутивизнані безробітними громадяни:

а) у віці до 16років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами ворганізації вироб­ництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквіда­цієюпідприємства, установи і організацій або скороченням чисельності (штату);

б) які упершешукають роботу і не мають професії (спе­ціальності), в тому числі випускникизагальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовкиабо від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, що непотребує професійної підготовки;

в) яківідмовилися від двох пропозицій підходящої ро­боти з моменту реєстрації їх услужбі зайнятості як осіб, які шукають роботу;

г) які маютьправо на пенсію відповідно до законодавства України.

Громадяни, якізареєстровані на загальних підставах у державній службі зайнятості як такі, щошукають роботу, і відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи, не мо­жутьбути визнані безробітними. Такі особи знімаються з обліку і їм протягом 6місяців подаються тільки консуль­таційні послуги. Після закінчення шестимісяців з дня знят­тя з обліку вони можуть зареєструватися повторно у дер­жавнійслужбі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Працівники, якізареєстровані у державній службі зай­нятості згідно з п.1 ст. 26 Закону України«Про зайнятість населення» і відмовилися від двох пропозиційпідходящої роботи в період пошуку роботи, втрачають право на отри­мання статусубезробітного строком на 3 місяці з подальшою перереєстрацією на загальнихпідставах як таких, що шука­ють роботу.

Слід звернутиувагу, що законодавством закріплені не тільки права, але й обов'язки громадян,зареєстрованих у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, ібезробітних. Вони зобов'язані сприяти своєму працевлаш­туванню, виконувати всірекомендації центру зайнятості, відвідувати центр зайнятості у строки,встановлені праців­ником цієї служби.

Для одержаннястатусу безробітного з призначенням допо­моги по безробіттю громадянин повиненнаступного дня після встановленого строку підбору підходящої роботи особистоподати до державної служби зайнятості письмову заяву про надання статусубезробітного та заяву про те, що він не має заробітку або інших передбаченихзаконодавством доходів.

Громадянам,зареєстрованим на загальних підставах, до­помога по безробіттю виплачується з8-го дня після реєст­рації у державній службі зайнятості до працевлаштування,але не більше 360 календарних днів протягом 2 років.

Для осібпередпенсійного віку (чоловікам після досяг­нення 58 років, жінкам — 53 років),у тому числі вивільне­ним з підприємств, установ і організацій на підставі п. 1ст. 40 КЗпП, тривалість виплати допомоги становить до 720 ка­лендарних днів.

Громадянам, якібажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви,та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачуєть­сяне більше 180 календарних днів.

Допомога побезробіттю гарантується в розмірі:

а) не менше 50%середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньоїзаробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області заминулий місяць, і не нижче за встановлений законодавством розмір мінімальноїзаробітної плати, якщо громадянин про­тягом 12 місяців, що передувалибезробіттю, працював не менше 26 календарних тижнів;

б) не нижче завстановлений законодавством розмір мінімальної заробітної плати — у всіх іншихвипадках, вклю­чаючи громадян, які шукають роботу вперше або після три­валої(більше 6 місяців) перерви.

ПостановоюКабінету Міністрів України «Про підвищен­ня розмірів допомоги за рахуноккоштів Державного фонду сприяння зайнятості населення» від 10 травня 1999 p. №783 (Бюлетеньсистематизованого законодавства України. — Серія 1. — 1999. — №7. — Ст. 248) встановлено такі розміри допомоги зарахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення:

а) допомогу побезробіттю згідно з підп. «б» п. 1 ст. 29 Закону «Про зайнятістьнаселення» у розмірі 25 гривень;

б) допомогу побезробіттю, матеріальну допомогу в період професійної підготовки таперепідготовки згідно з підп. «б» ч. 1 п. 1 ст. 26, ст. 27 і підп.«а» п. 1 ст. 29 зазначеного Закону в розмірі не менш як 25 гривень іне більше за середню заро­бітну плату, що складалася в народному господарствівідпо­відної області;

в) матеріальнудопомогу по безробіттю згідно з п. 1 ст. 31 Закону в розмірі 18 гривень 75 коп;

г) одноразовуматеріальну допомогу безробітним і членам їх сімей згідно з п. З ст. 31 Законуу розмірі 12 гривень 50коп.

Особливі гарантіїпрацівникам, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в організації виробництваі праці, перед­бачені для працівників, трудовий договір з якими було розір­ваноз ініціативи власника у зв'язку із ліквідацією, реоргані­зацією,перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельностіабо штату працівників, а також для військовослужбовців, звільнених з військовоїслужби у зв'яз­ку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію (п.1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення»).

До особливихгарантій належать:

а) наданнястатусу безробітного, якщо протягом 7 днів працівнику не була запропонованапідходяща робота;

6) право на отримання допомогипо безробіттю у розмірі 100% середньої заробітної плати за останнім місцемроботи протягом 60 календарних днів, 75% — протягом 90 кален­дарних днів і 50%— протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітноїплати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулиймісяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімаль­ної заробітноїплати;

в) збереження зановим місцем роботи на весь період професійного навчання з відривом відвиробництва серед­ньої заробітної плати за попереднім місцем роботи;

г) право надостроковий вихід на пенсію за 1,5 року до встановленого законодавством термінуосіб передпенсійного віку, які мають встановлений законодавством про пенсійнезабезпечення необхідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах).

Вивільненимпрацівникам надаються також інші пільги і компенсації відповідно дозаконодавства. Слід врахувати наступне. Положення підп. «б» повиннебуло вводитися з 1 січня 1999 p. Однак у зв'язку з тим, що Законом України від 17 грудня 1999 p. ця дата змінена на 1 січня 2001 р.,в даний час зберігається раніше чинний порядок: працівникам, вивільненим зпідприємств, установ, організацій, при розі­рванні трудового договору за п. 1ст. 40 КЗпП зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування,але не більш ніж на 3 місяці від дня звільнення з урахуванням виплати вихідноїдопомоги (ч. 1 ст. 49-3 КЗпП), а допомога по безробіттю подається в розмірі 75%середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом наступних 3 міся­ціві 50% протягом наступних 6 місяців, але не більше серед­ньої заробітної плати,що склалася в народному господарстві відповідної області, і не нижчевстановленої законодавством мінімальної заробітної плати.

Громадянам,зареєстрованим у державній службі зайня­тості як таких, що шукають роботу, ібезробітні, згідно із п. 1 ст. 26 Закону України «Про зайнятістьнаселення», в період професійної підготовки і перепідготовки виплачуєтьсяма­теріальна допомога в розмірі 75% їх середньої заробітної плати за останніммісцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася ународному господарстві відпо­відної області за минулий місяць, і не нижчевстановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

Громадянам, якізвільнилися з підприємств, установ і організацій з інших причин, ніжвстановлені п. 1 ст. 26 Зако­ну, або які вперше шукають роботу, або тривалийчас (більше 6 місяців) не працюють, або завершили навчання у професій­но-технічнихі вищих закладах освіти, або звільнилися зі строкової військової абоальтернативної (невійськової) служ­би, зареєстрованим у державній службізайнятості як таким, що шукають роботу, і безробітним, у період професійноїпідго­товки і перепідготовки виплачується матеріальна допомога у розмірі допомогипо безробіттю, передбаченому для цієї категорії громадян.

Безробітні післязакінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180календар­них днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75%установленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, щосередньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує встановленогозаконодавством неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян.

Матеріальнадопомога по безробіттю може призначатися з наступного дня після закінченнявиплати допомоги по безробіттю. Умови і порядок виплати безробітним матері­альноїдопомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги членам сім'ї, якіперебувають на утриманні безро­бітного, а також громадянам, у яких закінчивсястрок випла­ти допомоги по безробіттю, і допомоги на поховання у разі смертібезробітного або особи, яка перебувала на його утри­манні, визначаютьсяПоложенням про порядок подання ма­теріальної допомоги по безробіттю,затвердженим постано­вою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 p. №578 (Людина і праця: Інформаційнийбюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. — 1998. — №7).

Місцеві державніадміністрації за участю державної служ­би зайнятості для забезпеченнятимчасової зайнятості насе­лення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні,організо­вують оплачувані громадські роботи на підприємствах кому­нальноївласності й за договорами — на інших підприємствах.

Оплачуванігромадські роботи — це загальнодоступні види тимчасової трудової діяльностігромадян, що не потре­бують спеціальної кваліфікації і виконуються надоговірній основі.

Оплачуванігромадські роботи організовуються з метою надання тимчасової роботи громадянам:

а) які втратилироботу і заробіток, у першу чергу безро­бітним, а також молоді у період допризову на військову службу, випускникам загальноосвітніх шкіл до направленняїх центром зайнятості на професійну підготовку, учням і сту­дентській молоді увільний від навчання час;

б) які проходятьперенавчання за направленням держав­ної служби зайнятості у вільний віднавчання час;

в) зайнятимтрудовою діяльністю, які виявили бажання працювати у вільний від основноїроботи час;

г) предпенсійноговіку, пенсіонерам, інвалідам.

Участь воплачуваних громадських роботах категоріям громадян, вказаним в пунктах«а» і «б», не вважається суміс­ництвом. Порядокорганізації і проведення оплачуваних гро­мадських робіт регулюється відповіднимПоложенням, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня1998 p. №578 (Людина і праця:Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики Украї­ни. — 1998. — №7).

У трудову книжкубезробітного працівники державної служби зайнятості вносять запис про часпочатку, припинення, відкладення і закінчення виплати допомоги по безробіттю іматеріальної допомоги по безробіттю згідно з Інструкцією про порядок веденнятрудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженоюнаказом Мінпраці, Мінюстиції, Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 p. №58.

Питання промасове вивільнення працівників, його кри­терії регулюється Положенням проорганізацію роботи по сприянню зайнятості населення в умовах масового вивіль­ненняпрацівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня1993 p.

Законодавствомпередбачені особливості працевлаштуван­ня окремих категорій громадян. Відноснопрацевлаштування інвалідів потрібно звернутися до Закону України від 21 бе­резня1991 р. «Про основи соціальної захищеності в Украї­ні», Положення проробоче місце інваліда і про порядок пра­цевлаштування інвалідів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 p. №314. Цими актами передбачено, щопрацевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органамиМіністерства праці та соціальної політики України, місцевими радами, громад­ськимиорганізаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніхздібностей і професійних нави­чок відповідно до висновків МСЕК.

Працевлаштуваннявипускників вищих навчальних закла­дів проводиться відповідно до Порядкупрацевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка якихздійснювалася за державним замовленням, затвердженого по­становою КабінетуМіністрів України від 22 серпня 1996 p. №992, Положення про сприяння в працевлаштуванні випуск­никівдержавних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України,затвердженого наказом Мініс­терства освіти України від 23 березня 1994 p. №79. Праце­влаштуваннявивільнюваних працівників здійснюється відпо­відно до ст. 49-2 КЗпП. Встановленітакож особливості пра­цевлаштування і деяких інших категорій громадян (осіб,звільнених з місць позбавлення волі, звільнених з рядів Зброй­них Сил або зальтернативної (невійськової) служби та інших.

У західнихкраїнах посередництвопри працевлаштуванніздійснюють державні та приватні біржі праці. Державні біржі надають послуги зпрацевлаштування безкоштовно. Їхня діяльність є факультативною, тому не завждиефективною.

Нині на Заходівідбувається інтенсивна приватизація та комерціалізація посередництва при працевлаштуванні (Киселев И. Я. Пит. раб. — С. 57). У деяких країнах, таких як США,Великобританія, ФРН, приватні фірми відіграють ак­тивну роль у працевлаштуваннімузикантів, акторів, домашніх працівників, сільськогосподарських робітників,більшості конторських службовців, певних категорій висококваліфіко­ванихпрацівників: юристів, працівників керівного складу підприємств, програмістів. Востаннє десятиріччя активізува­лася діяльність приватних агентств зпрацевлаштування в сфері застосування праці тимчасових працівників.

Професор І.Я.Кисельов відзначає значну диверсифіка­цію приватних компаній, які займаютьсяпрацевлаштуванням. Їх можна поділити на три категорії. По-перше, це агентства,які відіграють роль посередника між попитом і пропозицією на ринку праці.По-друге, агентства, які укладають з працівни­ками звичайний трудовий договір інаправляють їх на пев­ний час підприємствам на підставі договору підряду.По-третє, агентства, які надають різні кадрові послуги: агентства з по­шуку тавідбору працівників, агентства з працевлаштування вивільнюваних працівниківтощо.

Загалом, узахідних країнах накопичений цінний досвід здійснення посередництва припрацевлаштуванні: організа­ція роботи бірж праці, надання допомоги громадянам упідборі підходящої роботи, їхньої профорієнтації та профконсультації,професійної підготовки, організація самозайнятості (див. Никифорова А. А. Рынок труда: занятость и без­работица. — М., 1991. — С. 147-166).