Реферат: Організація і управління як елемент суспільного виробництва

Міністерствоосвіти і науки України

Приватнийвищий навчальний заклад

Європейськийуніверситет

Запорізькафілія

Реферат

здисципліни: Політична економіка

Організаціяі управління як елемент суспільного виробництва

Запоріжжя,

2007р.

ОРГАНІЗАЦІЯІ УПРАВЛІННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

При характеристиці процесу еволюції економічних систем упродовжіснування світової цивілізації вже зазначалось про панування натуральної формиорганізації виробництва за умов первіснообщинного ладу, товарного виробництваза умов капіталістичного способу виробництва. Це означає, що процес індивідуального, колективного та суспільного виробництваздійснюється за умов певної форми організації, яка, з одного боку,змінюється залежно від розвитку технологічного способу виробництва, а з другого— активно впливає на його розвиток. У зв'язку з цим виникає запитання; що такеорганізація суспільного виробництва? Щоб відповісти на це запитання, слідпопередньо знати, що таке організація і назвати форми організації кожної зісторін суспільного виробництва, тобто продуктивних сил і відносин економічноївласності. Поняття «організація», з одного боку, означаєоснову чого-небудь, а з другого — планомірно продуманий і створений пристрій.Перший аспект цього поняття є його об'єктивною стороною, другий — суб'єктивною.Об'єктивними формами організації продуктивних сил є кооперація праці, поділпраці та обмін діяльністю (про які вже йшлося у попередніх темах). Кожна із цихформ передбачає певну продуману координацію, узгодження дій між учасникамивиробничого процесу, а отже, включає суб'єктивну сторону. Виходячи з цього організаціюпродуктивних сил на національному рівні можна визначити як процескоординації дій усіх елементів цієї сторони суспільного виробництва шляхомкооперації, поділу праці та обміну діяльністю, з одного боку, та йогорегулювання з другого. Об'єктивна сторона координації означає дію законівтехнологічного способу виробництва (суспільного поділу праці, усуспільненнявиробництва та праці та ін.), що управляють цими процесами.

Усвою чергу, таке регулювання здійснюється стихійно через механізм ринковогосаморегулювання, цілеспрямовано з боку держави або шляхом поєднання ринковихважелів із державними. На мікрорівні організація продуктивних сил здійснюєтьсяу процесі одиничного поділу праці, кооперації праці, запровадження певних формі методів організації виробництва і праці (наприклад системи Тейлора),підприємницької діяльності, дії законів концентрації виробництва та ін.

Організація відносин, економічної власності на мікрорівні здійснюється черезмеханізм управління власністю, дії законів концентрації власності,централізації власності тощо. На макрорівні така організація відбувається черезмеханізм конкуренції, переливу капіталу, розвитку акціонерної власності (колиголовне підприємство продає частину акцій підприємствам-постачальникам),державне регулювання відносин власності, дії специфічних, стадійних економічнихзаконів.

Якщоврахувати лише об'єктивну сторону поняття «організація виробництва»,то слід виділити натуральну, товарну та безпосередньо суспільну формивиробництва. Як уже зазначалося, у сучасних умовах в розвинених країнах світутоварна форма організації виробництва є домінуючою, хоча залишаються невеличкіострівці натурального господарства. Водночас у багатьох слаборозвинених країнахпереважає натуральне господарство.

Товарневиробництво у формі простого та капіталістичного має низку позитивних рис, якідозволяють йому адаптуватися до різних типів економічних систем. Проте якщодотримуватися вимог історичного підходу, то можна зробити однозначний висновокпро те, що І ця форма організації не вічна — вона Існувала не завжди і не можевесь час раціонально виконувати свої функції. Вже зараз у розвинених країнахсвіту діє тенденція до підриву товарного виробництва, а його місце поступово займає безпосередньо суспільна формавиробництва, про що буде сказано далі. Щоб зрозуміти закономірний процесзміни одних форм організації виробництва іншими, слід попередньо розглянутисутність натурального виробництва.

Історичнопершим виникло натуральне виробництво. Натуральне виробництво —виробництво, за якого продукти праці призначаються для задоволення власнихпотреб виробництва. для споживання всередині господарства, що їх виробило.

Упервіснообщинному ладі впродовж майже трьох мільйонів років єдиною формоюсуспільного виробництва було натуральне виробництво. У процесі розпаду цьоголаду виникає товарне виробництво, але натуральна форма залишається панівною щевпродовж майже шести тисячоліть, поєднуючись із товарною формою. Загалом в усіхдокапіталістичних формаціях господарство, переважно, було натуральним(господарство первісних общин і патріархальних сімей, латифундії урабовласницьких державах і середньовічні феодальні маєтки). У цих господарствахіснував замкнений кругообіг (рух) продукту, який, переважно, не виходив за йогомежі. Кожна господарська одиниця була повністю відокремлена від Інших як увиробництві, так і у споживанні. Рівень споживання господарюючих суб'єктів(власників) залежав тільки від рівня власного виробництва.

Суспільнийподіл праці в натуральному господарстві був розвинений ще слабо. Протевсередині цього господарства праця уже могла бути поділена між окремими людьмита групами людей. Наприклад, всередині латифундій мав місце поділ праці міжрабами, що виконували різні види робіт. Але поділу праці між господарськимиодиницями не існувало. Звичайно, і за натурального господарства деякі продуктипраці (сіль, залізо, прянощі тощо) обмінювалися на ринку як товари. Але такийобмін відігравав вторинну роль. Натуральна форма виробництва відповідала томурівню розвитку продуктивних сил і типу виробничих відносин, що зумовлюють украйобмежену мету виробництва та підпорядковують його задоволенню потреб, незначнихза обсягом і одноманітних, примітивних за характером.

Натуральневиробництво було малоефективним, консервативним, а пануючі в ньому відносиниекономічної власності забезпечували дуже повільний розвиток продуктивних сил.

Такаузагальнена характеристика натурального господарства дана безвідносно досуспільної форми — відносин економічної власності, що існували в межахпервісних общин і патріархальних сімей (тобто за умов первіснообщинного ладу) зодного боку та рабовласницьких латифундій, селянських общин за умоврабовласницького устрою, дрібних селянських господарствах, феодальних маєтківта ремісничих цехів за умов феодального способу виробництва з другого істотновідрізнялись між собою.

Цявідмінність властива також кожній зі сторін економічної категорії «власність»(тобто кількісній і якісній сторонам) та «привласнення» (привласненняз боку речового змісту — як відношення людини до природи у процесі праці та збоку суспільної форми — як відносини між людьми щодо привласнення умов тарезультатів такої праці).

Унайбільш узагальненому вигляді в межах первісної общини процес праці іпривласнення її результатів мав колективний характер, характеризувавсявідсутністю активної взаємодії людини з природою. І лише з переходом доземлеробства починається така взаємодія.

Доречових факторів виробництва (кількісний бік власності на засоби виробництва) вцей період належать лук, стріли, риб'ячі голки, кам'яні сокири. І лише в періодІснування неоліту з'являються дерев'яні мотики, рало, а відтак мідні, бронзовіта залізні знаряддя праці. З появою таких знарядь відбувається перехід до моногамноїсім'ї, її відособлення в межах общини, посилюється індивідуальний характер виробництва (відповідно, послаблюєтьсяколективний), общинна власність доповнюєтьсяособистою, а згодом виникає і приватна трудова власність.

Томунатуральне господарство за умов перших двох етапів існування первіснообщинноголаду з боку суспільної форми означає процес колективного привласненнярезультатів спільної (групової праці) в межах первісної общини, а за умовнеоліту — поєднання колективної праці з індивідуальною, з одного боку, тасуспільної власності з приватною трудовою з другого, що має місце як в межахсусідської общини, так і значною мірою — у рамках моногамної сім'ї.

Заумов рабовласницьких вілл, латифундій суспільною формою натуральноговиробництва стає процес приватного привласнення результатів колективної працірабів, що балується на позаекономічному примусі для власних потреб рабовласниката його челяді всередині окремих латифундій. У межах селянських общин,відокремлених вільних землеробських сімейсуспільною формою натурального виробництва при рабовласницькому ладістає, відповідно, груповий та індивідуальній характер праці, що здійснюєтьсядля задоволення власних потреб (споживання всередині цих господарств) іпоєднується з частковим привласненням результатів такої праці (інша частинавилучається через лихварський відсоток тощо).

Заумов феодальних маєтків суспільною формою натурального виробництва був процесприватного привласнення і споживання результатів колективної праці юридичнозалежних селян-кріпаків всередині таких маєтків та частки продукту створеногоними на своєму полі й споживання цієї частки кожною селянською сім'єю.

Виробничівідносини у натуральному господарстві не уречевлювалися, тому існували яквідносини між самими людьми, а не набували форми відносин між продуктами праці.Експлуатація в антагоністичних формаціях, де панувало натуральне виробництво,відбувалася у наочних найбільш грубих і брутальних формах. Вона базувалася напозаекономічному примусі, на відносинах особистої залежності; залежність малаперсональний характер.

Наростаннясуперечностей натурального виробництва та його суспільної форми призвело довиникнення товарного виробництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОІ ЛІТЕРАТУРИ

1.   Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведев B.C.Політекономія. — К., 2000.

2.   Гальчинський А.С. Основи економічної теорії. — К.: Вищашк., 1998.

3.   Економічнатеорія. Посібник вищої школи. (Воробйов Є.М., ГрищенкоА.А., Лисовицкий В.М., Соболев В.М.)/Під заг.ред.Воробйова Є.М. — М.-Харків.-Київ, 2003. — 704 с

4.   КлимкоГ.Н. та ін. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник. — 2-е вид. — К.: Вища шк., 2001

5.       Мочерний С.В. Основи економічної теорії. Підручник. — К.,2002. — 312 с.

6.       Мочерний С.В. Основи економічної теорії: Підручник. — 2-евид. — Тернопіль. 2001.

7.   НіколенкоЮ.В. Основи економічної теорії. -К., 2003. — 540 с

8.   Основи економічної теорії: Підручник: У 2-х кн. / Ю.В.Ніколенко, А.В. Демківський, В.Н. Євтушевський та ін. — К.: Либідь,2000.

9.   Предборський В.А. Економічна теорія: Підручник. /В.А. Предборський, Б.Б.Гарін,В.Д.Кухаренко. — К., 2003. — 492

10.  СемюельсонН.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка: Пер. з англ. — К.: Основи,1995.

11.  Чепінога В.Г. Основиекономічної теорії: Навчальний посібник. -К., 2003.-456с