Реферат: Організація матеріально-технічного забезпечення промислових підприємств

Зміст

Вступ

1. Зміст і основнізавдання плану матеріально-технічного забезпечення

1.1 Характеристикаплану матеріально-технічного забезпечення

1.2 Вплив зовнішньогосередовища підприємства на формування плану МТЗ

1.3 Основні показники та порядок розробки плануматеріально-технічного забезпечення

2. Організація матеріально-технічногозебезпечення промислових підприємств

2.1 Вибір постачальника та планування поставокматеріальних ресурсів

2.2 Системи управління запасами

2.3 Особливостівизначення потреби цехів у матеріальних ресурсах в різних типах виробництва

Висновки

Перелік літератури

Вступ

Матеріально-технічне забезпечення як одна з галузейсфери товарного обігу, що виконує функції обігу засобів виробництва, виконуєвелику роль у підвищенні ефективності виробництва. Воно виступає в якостіопосередкованого зв'язку між виробництвом та виробничим споживанням продукціївиробничо-технічного призначення та його діяльність з розширенням масштабіввиробництва непреривно зростає.

Забезпечуючиміжгалузеві зв'язки по поставках продукції, структури матеріально-технічногозабезпечення сприяють скороченню часу виробництва, підвищенню його ефективностіта якості продукції за рахунок ритмічного, своєчасного забезпеченняпідприємств, економічними партіями різних видів сировини, матеріалів та обладнання.

На основі вивченняпотреби в продукції виробничо-технічного призначення та умов її раціональноговикористання структури матеріально-технічного забезпечення безпосередньовпливає на промисловість та будівництво з метою поліпшення використання матеріальнихресурсів, впровадження у виробництво прогресивних матеріалів та ефективнихтехнологічних рішень. Вплив структур матеріально-технічного забезпечення нарежим використання ресурсів в народному господарстві проявляється практичночерез усі сторони їх діяльності: розподіл продукції, координацію процесіввиробництва та споживання, оптимальне розміщення замовлень у промисловості,організацію збуту продукції виробничо-технічного призначення та її рух відвиробника до споживача.

Отже економічнезначення матеріально-технічного забезпечення підприємства заключається в тому,щоб забезпечити:

- безперебійне забезпечення підприємстванеобхідними засобами виробництва;

- оптимізацію господарських зв'язків міжпідприємством та постачальником;

- створення економічно обґрунтованихматеріальних запасів та маневрування матеріальними ресурсами;

- застосовування прогресивних шляхів тазасобів транспортування вантажів з метою прискорення та здешевлення процесуобміну;

- раціональне і економічне використаннязасобів виробництва у виробництві;

- зменшення витрат щодоматеріально-технічного забезпечення підприємства.

Існують різні формизабезпечення споживачів матеріальними ресурсами: транзитна, складська, черезгуртові бази, за прямими тривалими зв'язками.

Основними формами матеріально-технічногозабезпечення підприємства є транзитна та складська.

Метацієї курсової роботи розкрити сутність, цілі та результати планування йорганізації матеріально-технічного забезпечення промислових підприємств.

/>1. Зміст і основні завдання плануматеріально-технічного забезпечення

1.1 Характеристика плануматеріально-технічного забезпечення

На основі вивченняпотреби в продукції виробничо-технічного призначення та умов її раціональноговикористання структури матеріально-технічного забезпечення безпосередньовпливає на промисловість та будівництво з метою поліпшення використанняматеріальних ресурсів, впровадження у виробництво прогресивних матеріалів таефективних технологічних рішень. Вплив структур матеріально-технічного забезпеченняна режим використання ресурсів в народному господарстві проявляється практичночерез усі сторони їх діяльності: розподіл продукції, координацію процесіввиробництва та споживання, оптимальне розміщення замовлень у промисловості,організацію збуту продукції виробничо-технічного призначення та її рух відвиробника до споживача.

Ø безперебійне забезпечення підприємстванеобхідними засобами виробництва;

Ø оптимізацію господарських зв'язків міжпідприємством та постачальником;

Ø створення економічно обґрунтованихматеріальних запасів та маневрування матеріальними ресурсами;

Ø застосовування прогресивних шляхів тазасобів транспортування вантажів з метою прискорення та здешевлення процесуобміну;

Ø раціональне і економічне використаннязасобів виробництва у виробництві;

Ø зменшення витрат щодоматеріально-технічного забезпечення підприємства.

Діяльність підприємстваскладається з багатьох взаємозв’язаних процесів. Це означає, що надзвичайноважливими є ефективність і оптимальність кожного з них. Так, поряд звиробничими, збутовими, маркетинговими та іншими процесами надзвичайно великийвплив на ефективність діяльності виробничого підприємства справляєматеріально-технічне забезпечення (МТЗ) підприємства.

Важко уявити собіпроцес виробництва без наявності необхідних для цього як предметів, так ізасобів праці. Саме тому організація оптимального процесуматеріально-технічного постачання є одним з першорядних завдань, що потребуютьвирішення на сучасних виробничих підприємствах.

Від правильноїорганізації цього процесу прямо залежать результати виробництва, відповідністьзапланованих показників фактичним і загальна ефективність функціонування підприємства.

Матеріально-технічнепостачання має своїм завданням пошук найкращої відповіді на пропозицію ринку замінімальних витрат. Воно покликане не лише забезпечити досягнення певної мети,а й знайти найбільш економічні варіанти.

МТЗ — це видкомерційної діяльності щодо забезпечення матеріально-технічними ресурсамипроцесу виробництва, здійснюваної, як правило, до початку виробництва. Основнамета МТЗ — доведення матеріальних ресурсів до конкретних виробничих підприємств— у заздалегідь визначене договором місце споживання [19].

Розглядаючи системупланування МТЗ, потрібно з’ясувати зміст і послідовність розроблення плану МТЗ.

У зміст планування МТЗвходять:

- визначення потреби в матеріалах,устаткуванні, паливі, енергії на базі норм їх витрат;

- розрахунок запасів усіхтоварно-матеріальних цінностей на плановий період;

- облік, контроль і аналіз виконанняпланів забезпечення;

- поточне регулювання забезпеченнявиробничих підрозділів підприємства.

Планування забезпеченняздійснюють у певній послідовності:

- підготовча робота (забезпеченнябланками-формами, інструктаж тощо);

- визначення джерела забезпечення потребив матеріалах;

- розрахунок потреби в матеріальнихресурсах;

- розроблення норм виробничих запасів.

З переходом економікиУкраїни до ринкових відносин змінюються зміст процесу планування МТЗ та йоговплив на кінцеві показники діяльності підприємства.

1.2Вплив зовнішнього середовища підприємства на формування плану МТЗ

У сучасних умовахрізних впливів зовнішнього середовища на діяльність підприємства стратегічнепланування МТЗ має передбачити заходи для забезпечення гнучкості та швидкоїреакції на зміну умов МТЗ, визначити обсяги й напрями інвестицій на ці цілі.

Поточне плануванняпередбачає забезпечення виробничої опера- ційноїдіяльності всімавидами матеріальнихресурсівнаплановий рік.

Метою оперативногопланування є координація руху матеріальних ресурсів між різними підрозділамипідприємства, регулювання та контроль за запасами матеріалів.

Процесматеріально-технічного постачання тісно пов’язаний і з іншими сторонамибагатогранної діяльності підприємства.

1. Безпосередній вплив на формуваннясобівартості продукції як одна з найвагоміших статей витрат, що й відображено вкошторисах. На деяких виробництвах витрати на сировину та матеріали становлятьдо 80—90 % загальних витрат на виробництво.

2. Значний вплив здійснює МТЗ й на поточні та підсумковіпоказники фінансової діяльності підприємства. Адже за досить високої питомоїваги витрат на сировину та матеріали в загальних затратах підприємстванеабиякої актуальності набуває питання оптимізації розрахунків за їх придбання.Від цього безпосередньо залежать періоди обігу дебіторської та кредиторськоїзаборгованостей підприємства, пов’язаних з МТЗ, а отже, може змінюватись і нормативобігових коштів на підприємстві.

3. МТЗ прямо зумовлює й результативиробничих процесів, тому що якість товару багато в чому залежить від якостізатрачених на його виробництво сировини й матеріалів. Також неабияку рольвідіграє і якість затрачених на виробничий процес засобів праці. Тобто, крім сировинита матеріалів у виробничому процесі велику роль відіграють обладнання ймалоцінні та швидкозношувані предмети (МШП). А наявність у достатній кількостіта потрібної якості зазначених позицій на підприємстві — це частина загальногоуспіху підприємства.

4. Перевага над конкурентами здобуваєтьсяне лише за допомогою цінових та якісних показників готової продукції. Перевагоюв конкурентній боротьбі стають і згадані показники матеріально-технічних ресурсів(МТР) порівняно з аналогами конкурента.

Отже, усізазначені аспекти впливу МТЗ на діяльність підприємства можуть статипозитивними лише за умов розв’язання багатьох проблем, характерних длябільшості сучасних підприємств. Серед таких завдань можна виокремити основні йнайбільш характерні:

а) забезпеченнястабільної бази постачальників, здатних коригувати свою постачальницькудіяльність відповідно до виробничих потреб підприємства споживача. Сучаснаситуація вказує на той факт, що майже неможливо відшукати одного такогопостачальника, який забезпечив би максимально вигідні умови згідно зпараметрами (цінові показники; асортимент; умови оплати; здатність швидкозмінювати ціну та (або) асортимент; фактор транспортування та витрат, щопов’язані з останнім);

б) організаціявнутрішніх процесів, що забезпечують виробничий процес та залежать відпостачання (МТП). Це організація складського господарства, обліку залишківтоварно-матеріальних цінностей на складах, розрахунки нормативних запасів, їхпідтримання на визначеному рівні.

/>1.3 Основні показники та порядок розробки плануматеріально-технічного забезпечення

Планматеріально-технічного забезпечення складається із двох частин:

- розрахунківпотреби в матеріально-технічних ресурсах;

- балансівматеріально-технічного забезпечення.

Розрахунок потреби вматеріально-технічних ресурсах залежно від характеру матеріалів, якізастосовуються, здійснюється в наступних таблицях:

- потреба всировині й матеріалах;

- потреба впаливі й енергії;

- потреба воснащенні.

Вихідними даними длярозробки плану матеріально-технічного забезпечення є:

- плановий обсягвипуску продукції в асортименті й номенклатурі;

- прогресивнінорми витрат матеріальних ресурсів;

- інформація прокон'юнктуру ринку товарів;

- аналіз витратматеріальних ресурсів у звітному періоді;

- зміна залишківнезавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду;

- планитехнічного й організаційного розвитку, технічного переозброєння й реконструкціїпідприємства, капітального будівництва.

Потреба в матеріальнихресурсах визначається на основі балансу МТЗ підприємства з урахуванням залишківі внутрішніх джерел забезпечення.

Основні дані длявизначення потреби — це узгоджені з попитом пропозиції підприємства щодовиробництва товарів і послуг та норм витрат на їх виготовлення.

У розрахунках необхіднодиференціювати потребу підприєм- ства за основними напрямами витрат, беручи доуваги їхнє значення та переважання питомої ваги в загальному обсязі потребипідприємства.

Потребу в МТРрозраховують різними методами, серед яких найширше застосовують метод прямогорозрахунку (детермінований), що ґрунтується на прогресивних нормах витратматеріалів та планах випуску продукції. До методів прямого розрахунку відносятьподетальний, на виробничу одиницю, за аналогами, за типовими представниками,рецептурний та ін.

За подетального методупотребу в матеріалах визначають як добуток норми витрат на деталь і кількістьзапланованих до виробництва деталей.

Потрібно звернути увагуна те, що потреба на основне виробництво полягає насамперед у потребі увиробництві готової продукції. Нехай Пі — потреба в і-х матеріальнихресурсах для виконання виробничої програми підприємства. Тоді

/> (1.1)

де n — кількість видіввиробів, на які розраховують матеріал і-го найменування; Aj —виробнича програма з виробництва j-ї продукції, шт. (м, м2 і т.ін.); НВіj — норма витрат і-го матеріалу на виробництво одиниці j-їпродукції.

Цей метод можна такожвикористати для розрахунку потреби в матеріалах на одиницю продукції або їїчастину — вузол, деталь тощо. Необхідність у таких розрахунках постає в разімасового та серійного виробництва.

За багатономенклатурноговиробництва (електротехнічне, підшипникове, інструментальне тощо) потреба увиконанні виробничої програми може визначатися за типовим представником, заякий беруть одиницю продукції, що з найбільшою точністю віддзеркалює середнювитрату матеріалів на дану групу (партію продукції). Розрахунок потреби вматеріалі (Пм) виконують за формулою:

/> (1.2)

де НВтп —норма витрат на типовий представник; А — програма випуску всіх виробів даноїгрупи.

За відсутності нормпотреба в матеріалах на плановий період може бути знайдена методом динамічнихкоефіцієнтів, тобто виходячи з фактичних витрат за минулий період та індексівпрограми виробництва та норм витрат матеріалів за формулою

/> (1.3)

де ВМф —фактичні витрати певного матеріалу минулого періоду; Іа — індекспрограми виробництва; Ін — індекс норм витрат матеріалів.

У таких галузях,як металургійна, харчова, виробництво будівельних матеріалів, скляна длявизначення потреби в матеріальних ресурсах використовують метод рецептурногоскладу. Спочатку розраховують обсяг придатної продукції, необхідної длявиконання виробничої програми, ливарні заготовки, скломасу за формулою

/> (1.4)

де Ппр —продукція, придатна для оброблення; ВЧj — чорнова вага j-го виробу(деталь); Аj — програма виробництва j-х виробів.

Потребу в кожномуконкретному компоненті, який входить до складу шихти, визначають на підставірецептури, що зазначає відсотковий склад кожного компонента сировини тапланового виходу придатної продукції й обчислюється так:

/> (1.5)

де Кі —компонент; ПВк — питома вага конкретного компонента в шихті, %; Ппл— плановий вихід придатної продукції, %.

Потрібну кількістьпалива на технологічні та енергетичні цілі знаходять прямим розрахунком напідставі норм витрат умовного палива, які встановлено на одиницю продукції аборобіт:

/> (1.6)

де Рі —потреба в і-му виді палива в натуральних одиницях; Аj — планвиробництва j-ї продукції; НВуп — норма витрат умовного палива навиконання одиниці j-го виду робіт (одиниці продукції); КЕ — калорійнийеквівалент і-го палива.

Під час освоєннявипуску нових видів виробів потребу в матеріалах розраховують за аналогами. Уцих випадках використовують норми витрат матеріалів на аналогічні вироби.

Потребу в ресурсах длястворення запасу незавершеного виробництва (Пнзв) обчислюють заформулою:

/> (1.7)

де />,/> — обсягнезавершеного виробництва по j-му виду продукції, у який входить і-й ресурс накінець і початок планового періоду, натур. од.

Потребу вкомплектуючих матеріалах, які потрібні для випуску продукції й не виробляютьсяпідприємством, визначають згідно зі специфікаціямиконструкторсько-технологічної документації.

Потребу вдопоміжних матеріалах (інструмент, запасні частини тощо) розраховують занормами витрат на одиницю продукції, вид робіт.

В остаточному виглядіплан забезпечення — це розгорнутий баланс, який відображає всю потребу вматеріальних ресурсах за напрямами споживання та джерелами її покриття, зурахуванням наявних запасів на складах. Баланс розробляють як у натуральному,так і грошовому вираженні.

Баланс МТЗ підприємстваохоплює потребу в матеріалах:

· на виробництво продукції Рп;

· упровадження нової техніки Рн.т;

· ремонтно-експлуатаційні потреби Рр.-е;

· утворення залишків незавершеноговиробництва Рнзв;

· утворення перехідних запасів Рз.

Джерелами покриття цієїпотреби можуть бути:

· очікувані залишки на початок плановогоперіоду Зо;

· матеріали в незавершеному виробництві напочаток планового періоду Знзв;

· мобілізація внутрішніх ресурсів Мвн;

· придбання і завезення матеріалів зісторони Зс.

Отже, матеріальнийбаланс можна подати в такому вигляді:

/> (1.8)

Наведений баланс МТЗслугує інструментом логістичного управління рухом матеріальних ресурсів напромислових підприємствах.

/>2. Організаціяматеріально-технічного зебезпечення промислових підприємств

2.1Вибір постачальника та планування поставокматеріальних ресурсів

Залежно від системизабезпечення й особливостей руху матеріальних ресурсів від постачальників доспоживачів розрізняють транзитну та складську форми МТЗ.

Транзитна форма займаєзначну частину в загальному обсязі постачань, вона більш економічна, маєвідносно високу швидкість постачань. Вибір транзитної форми постачань продиктованонасамперед обсягом споживаних ресурсів і встановленою для нього транзитною чизамовленою нормою постачань.

За цієї форми МТРпостачаються споживачу безпосередньо від виробника. При цьому є можливістьскоротити витрати на розвантажувальні операції та на зберігання продукції наскладі.

Транзитну нормувизначають як мінімально припустиму загальну кількість матеріалів,відвантажених постачальником на адресу споживача за одним замовленням.Замовлену норму розраховують як найменшу кількість матеріалів за однієюпозицією замовлення, узяту постачальником до виконання за обов’язкового замовленняна одночасну доставку кількох однорідних видів (типорозмірів) матеріалів на адресуодного споживача.

Ця форма постачанняефективна за постачання однорідного асортименту ресурсу та у великій кількості.

Застосування сучасноїтранзитної форми постачання дає змогу зменшити величину партії поставок. Прицьому МТР доставляють безпосередньо на робочі місця.

Останнім часом деякіяпонські підприємства (фірми Toyota, Honda) працюють за новою системоюпостачання ресурсів. Головна її суть — своєчасність. Існує кілька різновидівсистеми своєчасності: «точно в строк», «канбан» та ін.Навідміну від транзитної, складська форма постачання передбачає доставку ресурсівпідприємству через посередників. За цієї форми обсяг партії та строки поставокне лімітовані, але споживачі ресурсів несуть додаткові витрати за зберіганняпродукції на складах посередників тощо. Вибираючиформу постачання, підприємства повинні враховувати специфіку споживанихресурсів, обсяги їх використання у виробництві, можливі витрати на їх доставку.Вибірпостачальника є основою створення стійкої бази постачання будь-якого підприємства.Рішення розмістити замовлення в конкретного постачальника залежить від низкифакторів. Постачальник повинен задовольняти за якістю та обсягами продукції, щопоставляється, умовами доставки продукції, ціною та рівнем обслуговування.Важливим під час вибору постачальника є його технічний стан, розвиненістьінфраструктури, фінансове становище, трудові відносини й місцезнаходження.

Рішення про вибірпостачальника можна розглядати як вибір в умовах невизначеності, що пов’язано здосить високим ризиком. Ризик зростатиме під час закупівлі невідомих видівсировини чи виробів, устаткування. Тому варто звертатися до додаткових джерелінформації. Це можуть бути каталоги, торгові журнали, різного роду рекламніоголошення та Інтернет.

Усе це свідчить про те,що оцінювання постачальника — невпинний процес відстежування діяльності наявнихпостачальників. Зазвичай підприємства-замовники поділяють їх на дві групи. Допершої входять нові постачальники, надійність яких ще не перевірено, до другої— постачальники, що вже зарекомендували себе в минулі роки. Ці постачальникипостійно оцінюються з формальних і неформальних позицій. Неформальна охоплюєоцінку особистих контактів з постачальником і працівниками його підрозділів.Замовник акумулює всю інформацію про постачальника, важливо встановити особистіконтакти з відділом закупівель.

Багато компаній (фірма)проводять рейтинги постачальників, застосовуючи бальну систему оцінки за кожнимфактором. Проте, коли постачальників МТР забагато, їх вибір повинен проходити удва етапи. На першому етапі здійснюють попередній відбір постачальників.Критерії відбору наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Критерії попереднього відбору постачальників

Критерії відбору Бальна оцінка постачальників 1 2 3 4 5 6 ...

1. Виробнича потужність

2. Відстань до постачальника

3. Форма розрахунків

4. Якість продукції (за специфікацією)

5. Ціна одиниці продукції

6. Можливість переналагодження обладнання

7. Упаковка

8. Розмір партії

Після аналізупостачальників частину з них, що не відповідає вимогам, вилучають із таблиці.На другому етапі використовують перелік критеріїв відбору постачальників (табл.2.2).

Таблиця 2.2 Критерії остаточного відборупостачальників

Критерії відбору Бальна оцінка постачальників 1 2 3 4 5 6 ...

1. Фінансові умови

2. Термін поставки

3. Періодичність поставки

4. Сервісне обслуговування поставки

5. Комунікаційні умови

6. Складські умови поставки

7. Інші критерії

Більшістьпідприємств стежить за діяльністю основних постачальників набагато уважніше,ніж за другорядними постачальниками. При цьому застосовують модель АВС длярозподілу постачальників аналогічно розподілу запасів за обсягами й ціноюзакуповуваних партій матеріалів. Мета такого розподілу на категорії полягає в тому,щоб оцінити кожну категорію за відповідною схемою оцінювання постачальників.

Важливою є оцінкадіяльності не тільки наявного постачальника, а й потенційного. Для перевіркидіяльності потенційного постачальника часто необхідні значні затрати часу йзасобів. Під час оцінювання потенційних постачальників найважливішими факторамиє такі, як технічні та інженерні можливості постачальника, його виробничий іфінансовий план та здатність ефективно керувати виробництвом. Необхідно такожвідповісти на запитання, чи здатний цей постачальник цілком задовольнитипотреби замовника в короткостроковому й довгостроковому періоді та чи єпередумови так вважати. Важливаоцінка фінансової сторони постачальника. Серед інших показників перевіряютьйого кредитний рейтинг, структуру капіталу, рентабельність, оборотний капітал,стан запасів, коефіцієнт ліквідності, прибутковість інвестицій і т. ін. Усі ціпоказники характеризують фінансову стабільність і конкурентоспроможністьпродукції постачальника.

Крім зазначенихфакторів, які варто враховувати, вибираючи постачальника, важливим є й рішення,де купувати продукцію — у виробників чи дистриб’юторів. Для прийняття цьогорішення потрібно досліджувати фінансове становище, що склалося, репутацію,якість продукції, що постачається, і обслуговування, надійність постачань іобґрунтованість ціни. Усі ці фактори варто враховувати, вибираючи додатковіджерела постачання.

2.2Системи управління запасами

Створення запасівматеріальних ресурсів — основне питання планування МТЗ, тому перебуває підпостійним контролем працівників постачання.

Управління запасами єпроблемою, загальною для підприємств і фірм будь-якого сектору системигосподарювання. Існує багато причин, з яких фірми йдуть на створення запасів.Основним доказом є те, що на підприємстві має бути певна кількість матеріальнихресурсів для підтримання виробничого процесу. За відсутності необхідного запасупідприємство може зазнати значних збитків.

Є й інша причина длястворення запасів. Наприклад, сезонність, тобто тільки в певний сезон єможливість завозити окремі види ресурсів (заготівля річкового піску длявиготовлення залізобетонних виробів, заготівля цукрового буряку для переробнихзаводів тощо).

Створюючи запас,необхідно враховувати, що розширення асортименту товарів на ринку приводить доскорочення життєвого циклу товару, а також впливає на поведінку партнерів, покупціві конкурентів. Запаси — це оборотний капітал; чим їх менше, тим ефективнішевиробництво. Критерієм оптимізації запасів слугують витрати зберіганнязакупівель; утримання запасів тощо. Витрати закупівель охоплюють:

- витрати на оформлення замовлення;

- витрати на оформлення угоди з поставок;

- транспортні витрати;

- витрати на складування та зберігання.

Деякі витратифіксуються в замовленні й не залежать від його обсягу, інші, наприклад транспортніта складські, перебувають у прямій залежності від величини замовлення.

Перспективним методомуправління запасами є управління запасами «точно в строк».

«Точно встрок» — це філософія, яка може бути застосована в логістиці до всіхаспектів підприємництва, у тому числі виробництва, відвантаження та закупівлітоварів. Основою цієї філософії є те, що всі небажані запаси потрібно довестидо мінімуму. Традиційна політика передбачає, що продукція має бути «провсяк випадок», щоб можна було задовольняти непередбачені потреби в ній.Однак така практика дорого коштує, адже запаси необхідно зберігати. У процесідіяльності фірми постійно виникають питання — чи будувати на наявних площахскладські приміщення для зберігання запасів чи спрямовувати грошові кошти на розширеннявиробничої потужності, а відповідно — на збільшення випуску продукції. Ниніпідприємства дедалі частіше обирають другий підхід, оскільки метод «точнов строк» пов’язує всю діяльність у процесі виробництва та розподілу. Метацього методу — виробляти та відвантажувати продукцію точно в строк для їїподальшого використання. Особливе значення для реалізації принципу «точнов строк» мають такі аспекти, як закупівля та виробництво разом з контролемякості.

Принцип «точно встрок» застосовують для скорочення або ліквідації запасів. Передбачаєтьсянаявність потрібного матеріалу у відповідному товарно-розподільчому центрі впотрібний час та доставка його на наступний день після замовлення, причому вналежному стані й без втрат.

Принцип «точно встрок» передбачає наявність кількох надійних постачальників на тривалийтермін з гарантією високої якості обслуговування. Для успішної реалізації цьогометоду велике значення має спосіб транспортування вантажів. За використанняметоду «точно в строк» на деяких компаніях спостерігається тенденціядо скорочення кількості постачальників та їх географічного наближення доспоживачів.

Під час управліннязапасами будь-якого товару потрібно відповісти на два запитання — колипоповнювати запас та який повинен бути розмір замовлення на поповнення? По сутікожне рішення, яке приймають під час управління запасами будь-якої організаціїнезалежно від складності системи забезпечення, так чи інакше пов’язано зпитанням про те, скільки замовляти й коли замовляти. Для вирішення цих питаньіснують певні системи управління запасами:

- з фіксованим розміром замовлення;

- фіксованим інтервалом між замовленнями(з постійним рівнем запасу).

Решта систем є собоюрізновидами цих двох систем.

Розглянемодокладносистемузфіксованим розміром запасу. Вона є простою,класичною. У цій системі розмір замовлення є постійною величиною, і повторнезамовлення подають у разі зменшення наявних запасів до певного критичного рівня«точки замовлення».

Ця система ґрунтуєтьсяна виборі розміру партії, який мінімізує загальні витрати управління запасами,що складаються з витрат виконання замовлення й витрат зберігання запасів.

Витрати виконаннязамовлення — це накладні витрати, які пов’язані з реалізацією замовлення йзалежать від розміру замовлення. Якщо ВВзам — витрати виконаннязамовлення, а РП — розмір партії, то витрати виконання замовлення на одиницю товарубудуть ВВзам/РП.

Для визначення річнихзатрат виконання замовлення витрати виконання замовлення, які припадають наодиницю товару, необхідно помножити на ТР — кількість товару, реалізованого зарік, тобто ВВзам/РП ∙ ТР.Залежністьрічних витрат виконання замовлення від його розміру показано на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Витрати виконаннязамовлення залежно від розміру партії поставки

Річні витрати виконання замовлення зменшуються в разі збільшеннярозміру партії, також змінюються витрати виконання замовлення, які припадаютьна одиницю товару (рис. 2.1).

Витрати зберіганнязапасів охоплюють витрати, пов’язані з фізичним зберіганням товарів на складі,та можливі відсотки на капітал, укладений у запаси. Ці витрати виражають увідсотках від закупівельної ціни за певний час.

Якщо ЦЗ — закупівельнаціна одиниці товару, ВЗб — витрати зберігання, виражені як часткацієї ціни, то ЦЗ ∙ ВЗб — річні витрати зберігання товару.

Витрати зберіганнявизначаються середнім рівнем запасів. За постійної інтенсивності збуту річнівитрати зберігання запасів становлять:

/>.(1.9)

На рис. 2.2 видно,що витрати у разі збільшення розміру партії поставок зростають лінійно.

Рис. 2.2. Залежність витрат назберігання запасувід розмірупартії поставок

Загальні річнівитрати управління запасом /> — цесума річних витрат виконання замовлення та річних витрат зберігання запасів,тобто

/>.

Застосовують і іншуформу розрахунку річних витрат:

/>,(1.10)

де ЦЗ1 —закупівельна ціна одиниці товару.

Залежність річнихвитрат управління запасами від розміру замовлення подано на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Залежність річних витратна управління запасами від розміру замовлення: 1 — витрати на зберігання запасів; 2— витрати на виконання замовлення; 3 — загальні витрати на управління запасом

Крива загальнихрічних витрат є пологою близько точки мінімуму. Це свідчить про те, що біляточки мінімуму розмір запасу може коливатися в деяких межах без їх істотноїзміни. Значення розміру партії, яка мінімізує річні витрати управління запасами,називають найбільш економним розміром замовлення й позначають РЗек. Оптимальнийрозмір партії (РПопт) розраховують виходячи із загальних витрат, заформулою Уілсона:

/>(1.11)

За системи з фіксованимінтервалом між замовленнями витрат на управління запасом немає. Через постійніінтервали часу з’ясовують стан запасів і залежно від цього подають замовлення.Інтервалипоставок матеріалів на підприємство та інтервали їхнього використання, зарідкісними винятками, не збігаються: багато з них поступають у виробництвобезперервно, тобто щоденно. Тому виникає потреба в запасах матеріалів. Запризначенням запаси поділяються на поточні, підготовчі й страхові. Зберігаютьсявони на складах разом, але нормативні величини обчислюються окремо.Поточнийзапас забезпечує роботу підприємства в період між двома черговими надходженнямипартій матеріалів. Він є величиною змінною: досягає максимуму в моментнадходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їхньоговикористання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою (рис.2.4).

Рис. 2.4. Схема запасів матеріалів напідприємстві.

Максимальний поточний запас (Мз.пт.max)дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить від інтервалу між двомапоставками та середньодобових витрат матеріалів, тобто.

Мз.пт.max = Мд ∙tн, (1.12)

де Мд — середньодобовівитрати матеріалу в натуральному вимірі; tн — інтервал міжнадходженням чергових партій матеріалів у днях.

Різновидом поточного є сезонний запас,який утворюється за умов сезонного використання, сезонної заготівлі абосезонного транспортування матеріалів.

Підготовчий запас створюється тоді, колиперед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння,розкрою, правки тощо). Він визначається за формулою

Мз.пд = Мд tп(1.13)

де tп — час на підготовкуматеріалів у днях.

Страховий запас потрібний на випадокможливої затримки надходження чергової партії матеріалів. Його обчислюють заформулою

Мз.стр. = Мд tт(1.14)

де tт — час терміновогопоповнення запасу в днях або за стандартних інтервалів постачання — середнєвідхилення від нього.

Таким чином, загальний запас матеріалівстановить:

максимальний

Мз.max = Мд (tн+ tп + tт) (1.15)

мінімальний

Мз.min = Мд (tп+ tт) (1.16)

Середній

Мз.ср = Мд (/>+ tп + tт)(1.17)

Важливе значення для підтримуванняпоточних запасів на належному рівні має система регулювання запасів. На вибірсистеми регулювання впливає багато факторів і передовсім величина потреби вматеріалах, регулярність запуску у виробництво, форма постачання тощо.Регулювання запасів може здійснюватися за системами «максимум-мінімум»,«стандартних партій», «стандартних інтервалів» тощо.

У нас найбільш відома система «максимум-мінімум»,згідно з якою запаси поповнюються до рівня не нижчого за їхню мінімальнувеличину, а після надходження чергової партії не бувають більшими завстановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення начергову поставку матеріалів видається за такої величини поточного запасу, якоївистачить для роботи аж поки замовлений матеріал надійде. Ця величина запасуназивається «точкою замовлення» (Мз.з) та обчислюється заформулою

Мз.з = Мз.пд + Мз.стр+ Мдtз (1.18)

де tз — час в днях відмоменту оформлення замовлення до надходження чергової партії матеріалів.

Інші системи регулювання запасів, як цевидно з їхніх назв, жорстко регламентують величини партій поставок або інтервалміж ними.

Величина запасів матеріалів істотновпливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей неоднозначний. З одногобоку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребуєбільших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів,компенсацію можливого псування та втрат. Ці втрати й витрати можна вважатипропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, постачаннявеликими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно,транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать відвеличини партії поставки, а в більшій мірі обумовлені кількістю цих партій(витрати на оформлення, пересилання документів, роз’їзди агентів,транспортування тощо). Зменшення величини партії поставок спричиняє зворотнийефект: втрати й витрати, зв’язані зі зберіганням запасів, зменшуються, атранспортно-заготівельні витрати зростають (рис. 2.5).

Рис. 2.5 Графік залежності річних витратна придбання і зберігання матеріалів від величини партії поставки.

Оптимальною є така партія поставки (пм),яка забезпечує мінімальні сумарні витрати (См.с) на придбання (См.п)і зберігання (См.з) матеріалів, тобто коли

См.с = См.п + См.з→ min (1.19)

Підставивши у складові цієї функціївідповідні значення, одержимо

/> (1.20)

/> (1.21)

де Мр — річна потреба уматеріалах;

Сп — транспортно-заготівельнівитрати на одну партію поставки;

Цм — ціна одиниці матеріалубез урахування транспортно-заготівельних витрат;

Рн — коефіцієнт, що враховуєвтрати від відволікання коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.

Звідси оптимальна партія поставкиобчислюється за формулою

/> (1.22)

/>2.3Особливостівизначення потреби цехів у матеріальних ресурсах в різних типах виробництва

У своїй діяльності підприємствовикористовує різноманітні матеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо,енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюютьсяна продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Для цьогоорганізується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначенняпотреби в матеріально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організаціюдоставки, зберігання й видачі окремим споживачам на підприємстві. Постачанняматеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним, комплектним і змінімальними витратами. Виконує цю роботу відділ матеріально-технічногопостачання.

Матеріально-технічні ресурсипідприємство купує на ринку, де продавцями й постачальниками є безпосередньопідприємства-виробники або організації-посередники. Купівляматеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організаціяпостачання за прямими зв’язками, має ті переваги, що вона забезпечує можливістьоперативного врахування спеціальних вимог покупця до продукції, конкретнихпобажань щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямимизв’язками поставляються передусім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібніпостійно та у великій кількості, а також вироби за індивідуальнимизамовленнями, та складне устаткування. Проте вся номенклатураматеріально-технічних ресурсів, потрібних у виробництві, яка сягає іноді десятківтисяч найменувань і типорозмірів, не може поставлятися за прямими зв’язками. Тіресурси, які потрібні у невеликій кількості, періодично або нерегулярно,економніше буває купувати в посередників — оптових фірм і магазинів. Воникомплектують певний асортимент товарів для продажу і територіально розміщуютьсянеподалік від підприємств та організацій споживачів.

Нерегулярна або періодична купівляматеріально-технічних ресурсів, передовсім з однорідними стандартизованимивластивостями, може здійснюватися на товарних біржах, де концентруєтьсяінформація про продаж продукції та рівень поточних цін.

Коло основних постачальниківпідприємства є досить стабільним, особливо за умов масового та серійноговиробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості тих самихматеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують новихматеріально-технічних ресурсів і нових постачальників (освоєння новоїпродукції, заміна та вдосконалення технологічних систем, нове будівництвотощо). Проте і без цього може виявитися потреба замінити окремихпостачальників, розширити їхнє коло. Тому важливою є проблема виборупостачальників.

Вибираючи постачальниківматеріально-технічних ресурсів, слід ураховувати низку чинників, у тім числі:відповідність виробничої потужності постачальників потребі підприємства вматеріалах, якість і ціну останніх, репутацію постачальника, його територіальнувіддаленість та оперативність поставок, швидкість реакції на потреби покупця,умови розрахунків, можливість надання кредиту тощо. Ці характеристикипостачальників ретельно аналізуються й вибирається той партнер, який забезпечуєнайліпші умови постачання за мінімальних витрат.

Між постачальником і споживачемматеріально-технічних ресурсів укладається договір, що регламентує всі умовипостачання: кількість, якість, ціну товарів, термін доставки, формурозрахунків, відповідальність за порушення договору. Матеріально-технічніресурси поступають на склад підприємства, з якого далі подаються в цехи й наробочі місця.

Об’єкти техніки (машини, устаткування,пристрої тощо), які потрібні епізодично, зберігаються на складі підприємства домоменту введення в експлуатацію. Щодо матеріалів, то постачання таких на робочімісця є регулярним і вважається завершальним етапом матеріально-технічногозабезпечення. Воно здійснюється за певною системою. Для кожного цеху чи іншогопідрозділу службою матеріально-технічного забезпечення встановлюється лімітвитрат матеріалів на підставі норм витрат і планового обсягу робіт. У межахліміту матеріали видаються зі складу цехам.

Залежно від типу виробництвазастосовуються різні системи лімітування та забезпечення цехів матеріалами. Напідприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва поширенодецентралізовану (пасивну) систему постачання цехів. Склад видає матеріали напідставі разових вимог цехів, які самостійно їх одержують і транспортують. Заумов масового та великосерійного виробництва зі стабільною номенклатуроюпродукції і ритмічним споживанням матеріалів застосовується централізована(активна) система забезпечення робочих місць. Склад доставляє матеріали в цехбезпосередньо на робочі місця в потрібній кількості й у належний час згідно зкалендарним графіком у межах встановленого ліміту. Централізована система даєзмогу ефективніше використовувати складські приміщення, транспортні засоби,успішніше механізувати та автоматизувати транспортно-складські операції.

Вищої форми набуває централізованепостачання матеріалів у цехи і на робочі місця за інтегрованої системивиробництва й постачання «точно за часом» (японський варіант «канбан»),коли всі процеси та їхнє забезпечення здійснюються згідно з чітким календарнимграфіком. В єдиний графік роботи включаються також і постачальники, якізабезпечують виробничий процес часто прямо «з коліс», зводячи запасиматеріалів масового споживання до мінімуму.

Потреба в матеріально-технічних ресурсахвизначається по-різному залежно від їхнього призначення. Кількість технічнихзасобів, тобто машин та устаткування, обчислюється епізодично за проектуваннявиробничих систем. Розрахунки потреби в матеріалах є регулярними і здійснюютьсяна єдиній методичній основі.

Транзитна форма займаєзначну частину в загальному обсязі постачань, вона більш економічна, маєвідносно високу швидкість постачань. Вибір транзитної форми постачаньпродиктовано насамперед обсягом споживаних ресурсів і встановленою для ньоготранзитною чи замовленою нормою постачань.

Транзитну нормувизначають як мінімально припустиму загальну кількість матеріалів,відвантажених постачальником на адресу споживача за одним замовленням.Замовлену норму розраховують як найменшу кількість матеріалів за однієюпозицією замовлення, узяту постачальником до виконання за обов’язковогозамовлення на одночасну доставку кількох однорідних видів (типорозмірів)матеріалів на адресу одного споживача.

Ця форма постачанняефективна за постачання однорідного асортименту ресурсу та у великій кількості.

На відміну відтранзитної, складська форма постачання передбачає доставку ресурсівпідприємству через посередників. За цієї форми обсяг партії та строки поставокне лімітовані, але споживачі ресурсів несуть додаткові витрати за зберіганняпродукції на складах посередників тощо.

Потрібно мати на увазі,що в цілях ефективного використання кожний цех повинен отримати таку кількістьматеріальних ресурсів, скільки потрібно для виконання завдань із випускупродукції. Тому доцільно встановлювати цехам ліміт відпуску сировини таматеріалів на певний період.

Призначення матеріаліву виробничому процесі зумовлює характер їх використання та порядок подання доробочих місць. Так, основні матеріали використовують, як правило, рівномірно,тобто вони мають надходити до цехів регулярно, з виконанням останніми своєївиробничої програми.

Використання багатьохдопоміжних матеріалів характеризується як менш постійне, тому вони можутьподаватися на виробництво періодично, з виникненням потреби в них.

Існує два способизабезпечення виробництва матеріалами: пасивний та активний. Застосовуватикожний з них раціонально й ефективно доцільно в певних виробничих умовах.

Пасивний спосібзабезпечення цехів та виробничих дільниць полягає в тому, що робітники цеху(дільниці) самі одержують матеріальні ресурси зі складу, тобто своїми силамивиконують навантаження, транспортування та розвантаження матеріалів, що їмвиділені.

За активногоспособу забезпечення подання матеріальних ресурсів зі складів до цехів та надільниці організовують і здійснюють працівники складів.

Активний спосібзабезпечення має такі переваги порівняно з пасивним: поліпшується використаннятранспортних засобів у результаті скорочення їх простоювання під час навантажуваннята розвантажування, зменшуються витрати на внутрішні перевезення, у тому числізавдяки повнішому використанню вантажопідйомності транспорту; сприяє ліквідаціїзайвих запасів у цехах та скороченню документообігу; дає змогу поліпшитиорганізацію виробництва, звільняючи робітників виробничого персоналу цехів тадільниць від оформлювання документів на одержання матеріальних ресурсів; сприяєвпровадженню прогресивної транзитної системи забезпечення, за якої матеріальніресурси, що надходять, не розвантажують на центральних складах забезпечення, авезуть прямо на місце їх безпосереднього вжитку — до цеху та на дільниці. Прицьому значно зменшується обсяг робіт з завантаження, поліпшується використанняспеціальних складських площ, прискорюється обіг матеріальних ресурсів.

У цих випадках вид ікількість матеріальних ресурсів, необхідних для використання, доводитьсярозраховувати оперативно.

Іноді, коли йдеться прозабезпечення цехів специфічними матеріальними ресурсами (наприклад, пальним),доцільно складати графіки у вигляді схем замкненого (кільцевого) маршрутузабезпечення цехів підприємства.

Висновки

Раціональневикористання (споживання) і економія сировини, матеріалів, палива і енергії єодними із важливих умов функціонування підприємства в умовах ринку, переводуекономіки на інтенсивний шлях. Раціональне використання матеріальних ресурсів –це доцільне обґрунтоване їх використання, їх витрати на рівні мінімуму привиробництві одиниці продукції.

В загальному виглядіекономія матеріальних ресурсів – це підвищення їх рівня корисного використання,яке виражається у зниженні питомої витрати матеріалів на одиницю споживчогоефекту, котрий одержують у результаті раціонального споживання матеріальнихресурсів. Значення економії матеріальних ресурсів зростає в зв’язку іззбільшенням обсягу виробництва продукції.

Зменшення матеріальнихвитрати безпосередньо впливає на зниження собівартості продукції, оскільки вонистановлять біля 75-80 відсотків витрат підприємства, із них біля 60 відсотківприпадає на матеріали і сировину.

Скорочення матеріальнихвитрат на виробництво одиниці продукції – це більш значний резерв економіїпорівняно із зниженням трудоємності і фондоємності виробництва: 1 відсотокекономії матеріалів забезпечує скорочення витрат у 2-2,5 раза більше ніж 1відсоток економії фонду зарплати та в 2-4 рази більше, ніж 1 відсотокскорочення капітальних вкладень.

Таким чином ресурсозбереження виступає як важливішийфакторпідвищення ефективності виробництва. Основним завданням ресурсозбереженняє: забезпечення економного і раціонального використання матеріальних ресурсів; ліквідаціяневиробничих витрат або перевитрати матеріальних ресурсів; оптимізаціяструктури ресурсоспоживання на основі впровадження нових проектних,конструкторських і технологічних рішень, які дозволяють підвищити комплексністьвикористання матеріальних ресурсів; розширення застосування вторинних ресурсів;розширення застосування вторинних ресурсів, організація повної переробкивиробничих відходів і матеріалів, збір і утилізація побутових відходів; скороченнявитрат матеріальних ресурсів на всіх стадіях виробництва і споживання притранспортуванні та зберіганні; прискорення оборотності обігових засобів,скорочення виробничих запасів, вивільнення частини ресурсів із обігу тощо.

В процесі виробництвадля зниження витрат з матеріально-технічного забезпечення можна використовуватинаступні шляхи:

— збільшення одиничноїпотужності машин і агрегатів. Цей показник характеризує одночасно підвищення їхякості;

— ліквідаціявиробничого браку. Підприємства несуть прямі витрати у випадку виготовлення бракованоїпродукції. Випуск неякісної чи бракованої продукції знижує рівеньрентабельності, збільшує собівартість і продуктивність виробництва. Брак і неякіснапродукція означають пряму розтрату виробничих ресурсів, збільшують витрати;

— використаннязамінників дефіцитних матеріальних ресурсів. Бурний розвиток хімічноїпромисловості в наш час створює можливості для широкого впровадження увиробництво нових економічних синтетичних матеріалів для заміни матеріалів, яківикористовувалися раніше;

— скорочення витрат івідходів у виробництві. В різних галузях виробництва створюється значнакількість відходів матеріальних ресурсів і супутніх продуктів. Скорочення відходівзабезпечує випуск додаткової продукції без збільшення матеріальних ресурсів. Втих випадках, коли вичерпані можливості скорочення відходів, важливозабезпечити їх максимальну утилізацію, використовуючи для виготовленняпобічної, непрофільної продукції чи реалізувати іншим підприємствам;

— скорочення витрат призбереженні. Одним із головних завдань організації збереження і просуванняпродукції в сфері обороту – збереження якості продукції, недопущення їїпсування і втрати. В процесі зберігання матеріальні ресурси не повинні втрачатинатурально-речові якості і форми.

Втрати від недостачі іпсування матеріальних цінностей складають значну величину і виникають попричині недостатньої уваги до збереження матеріальних ресурсів.

/>Перелік літератури

1. АдамоваН.А., Йохна В.А., Малова Т.Л., Пенкин Т.Е. Организация и планированиепроизводства швейной промышленности, — Киев: «Высшаяшкола», — 1994.

2. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємств:діагностика, стратегія, ефективність. — К.: Вища шк., 1995. — 265 с.

3. Гупалов В. К. Управление рабочимвременем. — М.: Финансы и статистика, 2005. — 240 с.

4. Економіка підприємства: Зб. практ. задачі конкретних ситуацій: Навч. посібник / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ,1999. — 328 с.

5. Економіка підприємства: Підручник / Зазаг. ред. С.Ф. Покропивного. — 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. —528 с.

6. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч.посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 200 с.

7. Казанцев А. К.,Подлесных В. И., Серова Л. С. Практический менеджмент: В деловых играх,хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М, 2005 —367 с.

8. КимС.А., Пушкин П.С., Овчинников С.И. Организация и планирование промышленногопроизводства, — Минск: «Вышэйшаяшкола», — 2000.

9. Кожекин Г. Я., Синица А. М. Организацияпроизводства: Учеб. пособие. — Минск: Экоперспектива, 2005. — 334 с.

10. Кожекин Г. Я., Синица Л. М. Организацияпроизводства, — Минск: ИП «Экоперспектива», — 2005.

11. Курочкин А. С. Организация производства:Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2001 — 216 с.

12. Макаренко М. В., Махалина О. М.Производственный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. — М.: ПРИОР, 2005. — 384с.

13. Новицкий Н. И. Организация ипланирование производства: Учеб.-метод. пособие. — М.: Финансы и статистика,2002. — 392 с.

14. Новицкий Н. И. Основы менеджмента:Организация производства на предприятиях: — М.:Финансыи статистика, 2005. — 208 с.

15. Нормування праці: Підручник / За ред. В.М. Данюка і В. М. Абрамова. — К.: 1995. — 208 с.

16. Организацияи планирование машинно-строительного производства, — Под ред. М.И. Ипатова,В.И. Постникова, М.К. Захаровой, — Москва: «Высшаяшкола», — 2008.

17. Организация производства на предприятии:Учеб. для техн. и екон. спец. / Под ред. О. Г. Туровца и Б. Ю. Сербиновского. —Ростов-н/Д: МарТ, 2000. — 464 с. (Серия «Экономика и управление»).

18. Организация,планирование и управление деятельностью промышленных предприятий, — Под ред.С.Е. Каменицера, Ф.Ф. Русинова, — Москва: «Высшаяшкола», — 2004.

19. Организация,планирование и управление деятельностью промышленных предприятий, — Под ред.С.Е. Каменицера, — Москва: «Высшаяшкола», — 2001.

20. Плоткін Я. Д., Пащенко І. Н. Виробничийменеджмент: Навч. посібник; Збірник вправ / Держ. ун-т «Львівськаполітехніка» (Інформ.-вид. центр "ІНТЕЛЕКТ+", Ін-т підвищ.кваліфікації та перепідготовки кадрів). — Львів, 1999. — 258 с.

21. Реформирование и реструктуризацияпредприятий. Методика и опыт. — М.: ПРИОР, 2005. — 320 с.

22. Сачко Н. С. Теоретические основыорганизации производства. — Минск.: Дизайн ПРО, 1997. — 320 с.

23. СергеевИ.В. Экономика предприятия, — Москва: «Финансыи статистика», — 1997.

24. Стивенсон В. Дж. Управлениепроизводством: Пер. с англ. — М.: Лаборатория базовых знаний: БИНОМ, 2005. —928 с.

25. Управління виробничою інфраструктурою /За ред. М. А. Бєло- ва. — К.: КНЕУ, 1997. — 208 с.

26. Управління якістю продукції: Навч.посібник / За ред. О. Й. Запунного. — К.: ІЗМН, 2005.

27. Устюжанина Е. Внутрифирменноереформирование. — М.: Акционер, 1999. — 104 с.

28. Фатхутдинов Р. А. Организацияпроизводства: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 672 с.

29. Чейз Р. Б., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф.Производственный и операционный менеджмент: Пер. с англ. — 8-е изд. — М.:Вильямс, 2001. — 704 с.

еще рефераты

Еще работы по экономике

Реферат по экономике

Організація процесу оцінювання та методи контролю якості продукції на базі ДП "Лужанський експериментальний завод"

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Організація робіт та розрахунок техніко-економічних показників очисного вибою

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Організація роботи заводу

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Організація роботи команди засновників фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (на прикладі ТОВ "БРАВОГЛАСС")

1 Сентября 2013