Реферат: Економічна оцінка екологічних збитків

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНИХ ЗБИТКІВ

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯПРИРОДООХОРОННОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Незважаючи на досконалість інженерних методів охорониприроди та природоохоронного законодавства, підприємства не будуть їхвикористовувати, якщо це буде їм невигідним. Слід зауважити, що власнеприродоохоронна діяльність не дає прибутку підприємствам, за виняткомутилізації відходів, отриманих внаслідок процесу очищення стічних вод та газів,що викидаються в атмосферу. Більшість вловлених речовин є цінною сировиною(сірка, пил кольорових металів тощо) і можуть бути використані при виробництвіпродукції, сприяючи отриманню додаткового прибутку. Однак обладнання длявловлювання цих речовин та підготовка їх до подальшого використання частовимагають таких видатків на придбання, монтаж та експлуатацію, котріперевищують весь прибуток від продажу виготовленої продукції.

Іншою причиною відсутності зацікавленості підприємств вприродоохоронній діяльності є часта розбіжність часу забруднення або завданняшкоди навколишньому середовищу в іншій формі з моментом відшкодування збитків.Наприклад, надмірний вилов риби або перерубування деревини найсильнішевідіб'ються на економіці галузі в майбутньому, а в поточному році навіть можутьдати прибуток. Забруднення повітря, води та продуктів харчування, особливорадіаційне, може відбитися на нашому здоров'ї через декілька років абодесятиріч. А люди схильні більше клопотатися про нинішній день, ніж про майбутній,не замислюючись, що для усунення збитків в майбутньому будуть потрібні кошти,котрі набагато перевищують прибуток, отриманий шляхом порушення законівекології. Це явище має назву принципу віддаленості подій. Ще однією важливоюпричиною того, що підприємства не дуже зацікавлені реалізовувати заходи зохорони навколишнього природного середовища, є неузгодженість між підприємствами-отруювачамита підприємствами-реципієнтами, котрі зазнають найбільших збитків відзабруднення навколишнього середовища. Основними забруднювачами є хімічна,нафтохімічна, металургійна, целюлозно-паперова галузі, енергетичний комплекстощо. Разом з тим найбільших збитків зазнають охорона здоров'я, комунальне,сільське, лісове та рибне господарства, оскільки зростають видатки на лікуванняхворих, ремонт будівель, висаджування дерев замість загиблих, знижуєтьсяврожайність та якість продуктів рослинництва, продуктивність тваринництва. Галузі-забруднювачітакож зазнають збитків, принаймні через зростання захворюваності своїхпрацівників, однак вони значно менші, ніж видатки, котрі необхідні дляздійснення повноцінної природоохоронної діяльності, з одного боку, та збитки,що завдаються підприємствам-реципієнтам — з другого.

В зв'язку з цим поряд з покращанням екологічного вихованнята освіти важливим завданням держави є створення таких умов діяльностіпідприємств, щоб вони були змушені займатися природоохоронною діяльністю абобули матеріально зацікавленими у реалізації заходів у цій галузі.

Перший шлях стосується адміністративного механізмууправління, котрий базується на встановленні норм, стандартів, правилприродокористування та відповідних планових показників підприємствам з охоронинавколишнього природного середовища та покарань від догани до тюремногоув'язнення або зняття з роботи та виплати штрафів підприємством та йогокерівниками. Однак цей шлях дорогий та малоефективний, оскільки вимагаєпостійного контролю та значного числа контролерів.

Значно ефективнішим є шлях економічного стимулювання, колиза допомогою різноманітних важелів (цін, платежів, податкових пільг тапокарань) держава робить більш вигідним матеріально, більш прибутковим,дотримання природоохоронного законодавства, ніж його порушення.

Отже, адміністрування, не пов'язане з матеріальноюзацікавленістю, не може змусити підприємство постійно, ефективно і дбайливоставитись до довкілля. З другого боку, економічні методи, не підсиленібезпосереднім примусом у найбільш важливих екологічних проблемах, теж не завждизабезпечують необхідний якісний рівень та терміни здійснення природоохоронноїдіяльності. При цьому слід врахувати, що деякі адміністративні та економічніметоди переплітаються. Наприклад, штраф — це і адміністративний, і економічнийзахід, а встановлення лімітів користування та забруднення природних ресурсівспирається на такий адміністративний захід, як нормування.

Тому найкращих результатів досягають при розумномупоєднанні економічної зацікавленості з достатньо жорстким контролем тапозаекономічним примусом (рис. 3.7).

/>

Рис. 3.7. Поєднання адміністративних та економічних методівуправління природокористуванням

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ОХОРОНИНАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Економічний механізм охорони навколишнього природногосередовища Містить цілий ряд інструментів впливу на матеріальні інтересипідприємств та окремих працівників.

Лімітування природокористування — дієвий елемент механізму охоронинавколишнього природного середовища. Існують підприємства, котрі з екологічноїточки зору краще було б закрити або перепрофілювати, тобто перевести на випускіншої продукції, що завдавало б менше шкоди навколишньому середовищу. Наприклад,целюлозо-паперовий комбінат можна перепрофілювати в меблеву. фабрику. Проте зекономічної точки зору, а часом і з соціальної, це не завжди реально, оскількипідприємство може бути постачальником потрібних суспільству товарів та робочихмісць. В цьому випадку його діяльність у галузі природокористування деякий часрегулюється не нормативами ГДС та ГДВ, а індивідуальними лімітами, тобто ТПВ.

Довгий час природокористування в країні було безкоштовним,тобто підприємства використовували землю, воду та інші природні ресурси, атакож забруднювали навколишнє природне середовище безкоштовно. Лише у випадкусильного забруднення з катастрофічними наслідками для навколишнього середовищапідприємства виплачували штрафи, але не завжди. Така безвідповідальність зумовлюваланераціональне використання природних ресурсів.

З метою заохочення дбайливого використання природнихресурсів та відшкодування державі частини витрат на охорону та відновленняприродних ресурсів навколишнього середовища, з 50-х років поступово впроваджуєтьсяплата за окремі види ресурсів, котрі вилучаються з природи.

На початку 90-х років була запроваджена платністьприродокористування, що передбачає плату за практично всі природні ресурси, зазабруднення навколишнього природного середовища, розташування в ньому відходіввиробництва та за інші види впливів. При цьому плата за понадлімітневикористання та забруднення в декілька разів перевищує плату за використання тазабруднення в межах встановлених нормативів (лімітів). Однак внесення плати за використаннята забруднення не звільняє природокористувача від виконання заходів з ОНПС тавідшкодування збитків.

Одним з важливих методів, економічного управління є фінансування,тобто надання грошових коштів на чітко визначені природоохоронні заходи. Джереламифінансування можуть бути бюджетні кошти, власні кошти підприємств (собівартістьпродукції або прибуток), банківські кредити та різні екологічні фонди.

Створення екологічних фондів також є одним з економічнихметодів управління в природокористуванні. Під фондами слід розуміти установи,покликані надавати будь-яку матеріальну допомогу, та самі грошові матеріальнікошти, а також їх джерела. Наприклад, в екологічні фонди надходять платежі всіхпідприємств за природокористування. А потім ці кошти видаються на проведенняневідкладних та дорогих природоохоронних заходів. Крім цього, підприємстваможуть робити внески у фонди екологічного страхування.

Важливим економічним методом управління є правильнезастосування матеріального стимулювання — забезпечення зацікавленості,вигідності для підприємства та його працівників природоохоронної діяльності.При цьому передбачається застосування не лише заохочувальних заходів, але йпокарань.

До заохочувальних заходів належать:

— встановлення податкових пільг (сума прибутку, з котрогостягається податок, зменшується на величину, що повністю або часткововідповідає природоохоронним видаткам;

— звільнення від оподаткування екологічних фондів таприродоохоронного майна;

— застосування заохочувальних цін та надвишок на екологічночисту продукцію;

— застосування пільгового кредитування підприємств, котріефективно здійснюють ОНПС (зниження процента за кредит або безпроцентнекредитування).

До заходів матеріального заохочення належать:

— запровадження спеціального додаткового оподаткуванняекологічно шкідливої продукції та продукції, що випускається із застосуваннямекологічно небезпечних технологій;

— штрафи за екологічні правопорушення.

Підприємства будуть активно працювати в галузі природоохоронноїдіяльності, коли буде розроблено та широко впроваджено такий механізмстимулювання, при котрому дотримується наступна нерівність:

Зпод. < (Рут + Пп + К +Цн) (3..9)

Зпод. < (Пн.в. + Пп.з.+ Пс.р. + Шц + Дн) (3.10)

де Зпод.— видатки підприємства наприродоохоронну діяльність;

Рут — прибуток від утилізації відходів;

Пп — пільги оподаткування;

Кп — кредитні пільги;

Цн — надвишка до ціни;

Пн.в. — плата за понаднормативне використання ресурсів природи;

Пн.з. — плата за понаднормативне забруднення навколишньогосередовища;

Пс.р. — плата за розташування відходів у навколишньомусередовищі;

Ш — штрафи;

Дн — додаткове оподаткування.

Елементи формули (3.9) повинні збільшувати прибуток, котрийзалишається у розпорядженні підприємства за умови реалізації ефективноїприродоохоронної діяльності, а елементи формули (3.10) — знижувати його, колипідприємство намагається заощаджувати на природоохоронних видатках.

Заходи щодо стимулювання за результатами природоохоронноїдіяльності, повинні бути передбачені і для окремих працівників підприємства,котрі беруть безпосередню участь у ній.

ВИДИ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗБИТКІВ ТА ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ

Розрізняють прямі та опосередковані екологічні збитки,котрі виникають внаслідок зміни природного середовища або його забруднення.

Прямі збитки виникають внаслідок безпосереднього знищення матеріальнихцінностей, погіршення умов господарювання або впливу на здоров'я людини.Існують збитки різних часових інтервалів та ступенів впливу, наприклад, крімодномоментного збитку може виникати перманентний збиток (наприклад, ерозія тазасолення ґрунтів). Можливе виникнення латентних (прихованих) збитків, котріпроявляються лише з плином часу.

Опосередковані збитки виникають внаслідок негативного впливуна продуктивні сили суспільства і на людину зокрема. Такі збитки спричиняютьзростання захворюваності та інвалідності.

Частковим випадком збитків, що завдаються природномусередовищу, є збитки, котрі завдаються середовищу, що оточує людину.Універсальних критеріїв оцінки цього виду збитків не існує. Соціальною межеюзбитків, що завдаються середовищу, котре оточує людину, є дискомфорт хоча боднієї людини, супроводжуваний порушенням її нормальної діяльності. Векономічному аспекті такий поріг — це руйнування або перешкоди щодофункціонування важливих у господарському значенні об'єктів. Такий вид збиткуможе бути непомітним потягом короткого періоду часу, але може стати значним інавіть катастрофічним протягом тривалого часу.

Економічний збиток виражається в грошовій формі і може бути фактичним(розрахунковим), можливим та таким, котрого вдалося запобігти.

Фактичний (розрахунковий) збиток — це фактичні втрати, збитки, котрізавдаються об'єктам господарювання внаслідок забруднення навколишньогосередовища.

Можливий збиток — це збиток, котрий міг би бути завданий об'єктамгосподарювання через відсутність природоохоронних заходів.

Збиток, котрого вдалося запобігти — це різниця між можливим та фактичнимзбитками протягом певного періоду часу.

Таким чином, економічний збиток, що завдаєтьсянавколишньому середовищу — це виражені у вартісній формі фактичні та можливізбитки, котрі завдаються об'єктам господарювання забрудненням навколишньогосередовища, або додаткові видатки на компенсацію цих збитків. Економічнийзбиток є не лише засобом економічних розрахунків, але і єдиною міроюкомплексної оцінки впливу промислових забруднень на зовнішнє середовище.Економічний збиток формується під впливом трьох груп факторів:

— впливу (характеризують ступінь забруднення того чи іншогоелемента навколишнього середовища);

— сприйняття (представляють об'єкти, котрі сприймаютьнегативний вплив забруднення);

— стану (відбивають рівень нормативних економічнихпоказників, котрі переводять натуральні показники у вартісні).

Кількісна оцінка економічного збитку здійснюється трьомаосновними методами:

— метод прямого розрахунку, котрий ґрунтується напорівнянні показників забрудненого та умовно чистого (контрольного) районів;

— аналітичний, котрий базується на отриманні математичнихзалежностей між показниками стану відповідної економічної системи та рівнемзабруднення навколишнього середовища;

— емпіричний, котрий полягає в тому, що залежність збитківвід рівня забруднення, отримана на підставі двох перших методів на окремихоб'єктах, узагальнюється і переноситься на однорідні досліджувані об'єкти.

При розрахунку економічного збитку методом прямогорозрахунку враховують локальні збитки:

З = Зз + Зк + Зл + Зс+ Зр + Зп, (3.11)

де Зз — збиток від погіршення здоров'янаселення;

Зк — збиток, завданий житлово-комунальному господарству;

Зл — збиток, завданий лісовому господарству;

Зс — збиток, завданий сільському господарству;

Зр — збиток, завданий рибному господарству;

Зп — збиток, завданий промисловості.

Збиток від погіршення здоров'я населення є матеріальнимзбитком і складається з додаткових витрат на лікування і витрат на створення основнихфондів охорони здоров'я в розширеному обсязі. Збиток у житлово-комунальномугосподарстві можна розглядати як додаткові витрати на машинне прибирання вулицьвід пилу, більш часте фарбування металоконструкцій і т. ін.

В практичній діяльності промислових підприємств розрахунокзбитку частіше здійснюють емпіричним методом. Відповідно до усередненої оцінки збиткупри викиді забруднюючих речовин в атмосферу збиток За залежить віддекількох складових:

За = ƒ(d‚σ‚М‚А‚φ‚γ), (3.12)

де d — безрозмірна константа, що характеризує географічнийрайон розміщення підприємства (виробництва);

σ — безрозмірний показник відносної небезпеки забруднення атмосферногоповітря, що враховує характер використовуваної території (території курортівмають значно вищий показник, ніж території пасовищ);

М — річна маса викиду домішки, т;

А — показник відносної агресивності домішки, рівний 1/ГДКнм домішки(ГДКнм — ГДК в повітрі населених місць), ум. т/т;

φ — параметр, що враховує особливості розсіювання домішки;

γ — коефіцієнт, за допомогою якого бальна оцінка збитку переводиться векономічну (вартісну), обумовлений рівнем інфляції.

При розрахунку економічного збитку від забруднення воднихджерел Зд використовується формула:

Зд = Епит • П, (3.13)

де Епит — питомий збиток на одиницю приведеногооб'єму стічних вод, грн/млн. м3;

П — приведений об'єм стічних вод, млн. м3.

Приведений обє'м стічних вод — це умовна величина, щодозволяє в порівняльному вигляді (шляхом розведення до норм ГДК) виразитишкідливість забруднюючих інгредієнтів, які містяться в стічних водах різнихвиробництв.

Збиток від забруднення навколишнього середовища твердимивідходами виробництва визначається за формулою:

Звідх = Звідх + Зтер+ Звтатм + Звтвод (3.15)

де Звідх — витрати на проведеннязавантажувально-розвантажувальних операцій, транспортування відходів відпідприємства до місця їхньої ліквідації, приведені затрати на створення йексплуатацію систем знищення, складування або поховання відходів;

Зтер — збиток, який завдається народному господарству вилученнямтериторії під складування, створення відвалів, поховання відходів;

Звтатм, — збиток, пов'язаний із вториннимзабрудненням атмосфери;

Звтвод — збиток, пов'язаний із вториннимзабрудненням водойм.