Реферат: Економічна і національна безпека України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут управління та права

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни Безпекознавство

Варіант № 1

Виконав:

ст.гр. УФКС-125 ДейдейО.В.

Перевірив: КрамаренкоЮ.М.

Запоріжжя 2009р.

Зміст

Вступ

Визначенняпоняття економічна безпека та його суть

Стратегіянаціональної безпеки України        

Корпоративніконфлікти та управління ними

Висновки

Література

Вступ

На сьогоднішній день проблеми безпекознавства є визначальними в контекстііснування і розвитку України як суверенної держави, що актуалізує потребувідповідних наукових досліджень і нових міждисциплінарних напрямів.Актуальність проблематики обумовлена низкою причин:

— поняття «безпеки» є універсальним ключовим зв’язуючим елементом усистемі взаємовідносин категорій «економіка і безпека». Як свідчить розвитоксоціально-економічної думки, проблема безпеки ще у давнину сприймалась якважлива у будь- якій соціальній структурі, тому нею займалися багато філософів,економістів і політиків (Демокріт, Аристотель, Платон).;

— усі сфери життєдіяльності людини можна охарактеризувати певнимиіндикаторами, що вказують на можливі небезпеки, які необхідно враховувати привизначенні та реалізації цілей висунутих суспільством, корпораціями таособистістю;

— внаслідок зростання багатоваріантності та альтернативності місії (бачення)та способів реалізації цілей актуалізується значення категорії «безпека».Тобто, не можна надавати перевагу можливим варіантам розвитку радикальнихсоціально-економічних реформ (бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної,зовнішньоторговельної тощо політики) без оцінки їхніх соціально-економічнихнаслідків у вигляді критеріїв та індикаторів безпеки. Наслідком реалізаціїтаких реформ для існування людини, суспільства і держави, без належної оцінкиїх безпеки, можуть стати руйнації життєзабезпечуючих систем суспільства(продовольство, транспорт, енергетика, ЖКГ тощо) та й держави в цілому.

Визначення поняття економічнабезпека та його суть

В цілому, економічна безпека країни характеризується системою понять,основними з яких є: об’єкти, загрози, збитки, критерії і показники, стратегії ізаходи забезпечення безпеки.

Об’єкт економічної безпеки країни – це той стан економіки, який з бокусуспільства бажано зберегти або розвивати в прогресуючих масштабах. Загрози –це негативні зміни у зовнішньому політичному, економічному або природномусередовищі, а також негативні зміни в аналогічних процесах і сферах всерединікраїни. Загрози поділяють на внутрішні та зовнішні, на реальні і потенційні, націлеспрямовано створені будь-яким суб’єктом, або такі, що виникають стихійно,на безпосе-редні та опосередковані тощо. Збитки – це небажані зміни та втратирізноманітних складових частин об’єкта економічної безпеки. Основою для оцінкизагроз та збитків є якісні та кількісні критерії економічної безпеки. Основніположення програми дій, які спрямовані на підвищення економічної безпеки,складають стратегію забезпечення безпеки. Заходи по забезпеченню економічноїбезпеки – це конкретні дії органів державної влади, їхніх соціальних сил таорганізацій, що в сукупності дає змогу підвищити економічну безпеку країни.

До об’єктів економічної безпеки України належать не лише держава, їїекономічна система та всі природні багатства, а й суспільство з йогоінститутами, установами, філіалами, а також кожна окрема особа.

Суб’єктами економічної безпеки України є функціональні і галузевіміністерства та інші органи державної влади, податкові й митні служби, банки,біржі, фонди і страхові компанії, а також виробники, продавці продукції івітчизняні споживачі.

Предметом державної діяльності в галузі економічної безпеки є:

— визначення і моніторинг чинників, що підривають стійкістьсоціально-економічної системи і держави в короткостроковій і довгостроковійперспективі;

— формування економічної політики та інституціональних перетворень, щоусуває або пом’якшує шкідливий вплив цих чинників у рамках єдиної програмиекономічної реформи.

Предметом вивчення економічної безпеки є діяльність особистості,суспільства і держави по захисту їхніх інтересів від внутрішніх і зовнішніхзагроз як в економічній сфері в цілому, так і в окремих галузях господарства,її складових; концептуальні основи; загальні закономірності; принципи і основнінапрями забезпечення економічної безпеки.

Економічна безпека як складне соціальне явище є об’єктом комплексного науковогодослідження. Представники різних сфер науки вивчають проблему економічноїбезпеки з урахуванням своєї специфіки, в інтересах вирішення спеціальнихзавдань. Зокрема, політологів в економічній безпеці цікавить результат економічноїполітики різних суб’єктів діяльності і відносин; юристів – правові норми ігарантії забезпечення економічної безпеки, легітимність діяльності відповіднихструктур; соціологи головну увагу приділяють дослідженню громадської думки,динаміці її змін залежно від різноманітних чинників – загроз, небезпекекономічним інтересам держави, громадян; економісти прагнуть до вивченняекономічних відносин та економічної діяльності під кутом зору забезпеченнябезпеки, для чого необхідна розвинута економічна інфраструктура, кваліфікованаробоча сила, інтегрованість національної економіки в систему світовихгосподарських зв’язків тощо.

Таким чином, комплексний підхід до феномену економічної безпеки пов’язанийз постановкою і вирішенням достатньо широкого спектра питань: створенняматеріальних, економічних та інших умов, можливостей виживання людини якмікрокосмосу, «епіцентру» соціуму, розкриття його сутнісних сил, стійкого соціально-економічногорозвитку суспільства.

Економічна безпека як соціальне явище (і складова частина безпеки національної)характеризується поліструктурністю:

— міжнародна (глобальна та регіональна);

— національна (державна та недержавна);

— корпоративна (підприємства, фірми, корпорації тощо);

— особиста (фізичних та юридичних осіб).

Теоретична рефлексія сутності феномену економічної безпеки дозволяє вибудуватиїї внутрішню логіку, причинно-наслідковий «ланцюжок» її формування і розвитку,яка містить наступні ланки: економічні інтереси – економічні загрози (небезпеки)– економічна безпека. Економічна безпека держави є важливою складовоюнаціональної безпеки, по суті основним «остовом» її конструкції.

Одночасно це відносно самостійна система, яка має свою структуру,внутрішню логіку розвитку та функціонування, засоби дії на всі інші аспектибезпечного існування особистості, суспільства і держави. Забезпеченняекономічної безпеки є не лише процесом і результатом приведення в дію власнеекономічних механізмів і засобів держави. Надійно діюча її система залучає всвою орбіту і позаекономічні засоби (політичні, правові, інформаційні,військові, культурно-духовні, екологічні тощо).

Стратегія національної безпекиУкраїни

Національний інтерес – визначальне джерело формування стратегічної мети,стратегічних завдань, об’єкту спрямувань і напрямків розвитку нації, механізму,методів і форм їх реалізації. За своєю спрямованістю національні інтересиорієнтовані на забезпечення виживання та прогресивний розвиток і, певною мірою,лідерства особи, суспільства, держави. Тільки через призму їх реалізації тазахисту можуть і повинні розглядатися проблеми створення системи національноїбезпеки, її головна мета, цілі, завдання, принципи функціонування, усівнутрішні параметри. При цьому особливе значення мають життєво важливінаціональні інтереси. Можна стверджувати, що це сукупність потреб, задоволенняяких забезпечує саме існування і можливість прогресивного розвитку особи,суспільства, держави.

Виходячи з того, що особа, суспільство та держава утворюють разомсамостійний об’єкт – націю, поняття «національна безпека» охоплює різні аспектибезпеки країни (державної, громадської, особистої). Нація знаходиться внебезпеці, коли їй потрібно принести в жертву свої національні інтереси –об’єктивні потреби матеріального та духовного існування як внутрішньо цілісногота самобутнього соціального утворення. Не випадково, що саме в національнихінтересах акумулюється ставлення нації до сукупності суспільно-політичних тадержавних інститутів, матеріальних і духовних цінностей.

Основними (базовими) життєво необхідними національними інтересами є:територіальна цілісність, державний суверенітет, намагання посісти гідне місцеу світовому співтоваристві, добробут громадян на основі забезпечення прав ісвобод особи, а також усіх соціальних груп.

Держава Україна як Генеральний суб’єкт діяльності у сфері національноїбезпеки та оборони має бути носієм конкретних потреб та інтересів населення,яке складається із представників всіх політичних сил народу, нації. Якщодержава є носієм національних потреб та інтересів, а не окремих її політичнихсил чи угруповань, то суспільство знаходиться у визначених межах гармонії.Спірні питання чи поточні проблеми, що виникають, вирішуються цивілізованимспособом у межах правового поля національного законодавства і міжнародногоправа, у відповідності до національних та загальнолюдських звичаїв і традицій.

Тобто — національний інтерес – це життєво важлива потреба, котразабезпечує необхідні життєво важливі ресурси і умови життєдіяльності тарозвитку нації, народу, суспільства, держави, громадянина та людини; це певнийсукупний вираз потреби, котрий найповніше задовольняє кожного із представниківнації чи народу, незалежно від його політичних та ідеологічних уподобань,релігійних, етнічних чи расових відмінностей.

Геополітичний аспект національних інтересів, за політологічною теорією,передбачає збереження суверенітету і територіальної цілісності, а також свогомісця і ролі в певному геополітичному просторі або поширення своїх впливівшляхом політичної, економічної, військової, інформаційної,мовно-культурологічної та інших видів гуманітарної експансій, забезпеченнябалансу сил через міжнародні політичні, військово-політичні, правові, економічніта гуманітарні інститути. Геополітичний аспект національних інтересів у різнихнаціональних держав буває різним. Наприклад, Росія намагається зберегти своїпровідні позиції на всій території СНД, протистояти поширенню впливів НАТО іЗаходу на Схід, а Україна — відстояти національний суверенітет, навіть черезпевне його обмеження, інтегруючись в загальноєвропейські чи євроатлантичніструктури, в умовах яких, як вважається, Росія (як колишня метрополія) будеобмежена у можливості відновлені свого впливу на Україну.

Внутрішньополітичний аспект національних інтересів полягає в забезпеченніполітичної стабільності та утриманні влади правлячих сил або крім зазначенихцілей – у підвищенні життєвого рівня суспільної більшості.

Ідеологічний аспект національних інтересів передбачає обґрунтуваннярізноманітних ідеологічних версій трактування змісту цих інтересів. Національніінтереси можуть трактуватися через ідеологію ізоляціонізму, планетаризму,солідаризму, ліберального інтернаціоналізму і виживання тощо.

Таким чином, поняття «національна безпека» стало незмінним атрибутомбільшості військово-політичних концепцій, аналітичних та прогнозних розробокглобального плану. При цьому найбільшого розповсюдження отримали два підходи.Перший – розглядає національну безпеку через призму «національних інтересів»,що, як правило, виявляється у вигляді деякого комплексу цілей, тобто кінцевогорезультату. Другий пов’язує національну безпеку з системою базиснихнаціональних цінностей як структурного, так і функціонального рівнів. У першомувипадку конфлікт національних інтересів може розв’язуватися шляхом пошукувзаємоприйнятного балансу інтересів сторін. У випадку ж конфлікту національнихцінностей (що ми спостерігаємо, наприклад, у конфлікті ідеологій, цивілізацій,релігійних догм тощо) компромісу досягти практично неможливо. Відбуваєтьсяруйнація одних цінностей і заміна їх іншими. Це зрозуміло у тому випадку, коли «національніцінності» – це національні інтереси, які знайшли своє духовне або матеріальнезакріплення в житті народу. Отже, в умовах становлення України перший підхід прийнятніший як більш мобільний і гнучкий.

Найважливішим критерієм національної безпеки є дотримання балансу життєвоважливих інтересів особи, групи, суспільства та держави і особливо їх взаємна відповідальністьу забезпеченні безпеки. Останнє є наріжним каменем національної безпеки, і томуповинно перебувати в центрі уваги державної політики на­ціональної безпеки.

Звідси виходить, що у загальному вигляді національні інтереси – цеусвідомлені суспільством та виражені в Декларації про державний суверенітет,Конституції України, Концепції національної безпеки чи якомусь іншому документіконституційного рівня у вигляді програмних цільових настанов життєво важливіпотреби існування та розвитку природи, людини, соціальної групи, суспільства,держави. З цього погляду національні інтереси – це фундаментальні цінностінароду. Саме тому Концепція національної безпеки України визначає їх як «фундаментальніцінності та прагнення українського народу, його потреби в гідних умовахжиттєдіяльності». Зазначена Концепція, по-перше, чітко визначає, що вони(національні інтереси) можуть досягатися цивілізованим шляхом, а по-друге, їхпріоритетність визначається конкретною ситуацією, яка складається в державі таза її межами.

Нормативно-правову основу формування і функціонування системизабезпечення національної безпеки України складають:

Конституція України, закони, укази та розпорядження Президента, постановиКабінету Міністрів України;

різноманітні відомчі нормативні акти, прийняті у межах компетенції тих чиінших органів відповідно до Конституції України;

загальновизнані принципи і норми міжнародного права, а також міжнароднідоговори і зобов’язання України.

Проте, в Україні поки відсутній фундаментальний закон «Про безпеку»,водночас діють чисельні закони, які регламентують діяльність спеціальних службі правоохоронних органів. До них належать наступні: «Про Раду національноїбезпеки і оборони України», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Провнутрішні війська», «Про прокуратуру», «Про Службу зовнішньої розвідки» тощо.

Фундаментальне і цементуюче значення має Концепція (основи державноїполітики) національної безпеки, схвалена Верховною Радою України 16 січня 1997року. У ній викладена система поглядів на забезпечення в Україні безпеки особи,суспільства та держави від внутрішніх та зовнішніх загроз у життєво важливихсферах життєдіяльності.

Водночас, що стосується Доктрин відносно окремих сфер життєдіяльності, тоокрім Воєнної доктрини в Україні не існує жодної іншої доктрини.

Можна погодитися з висновком пана Ліпкана В.А., зробленим у навчальномупосібнику «Безпекознавство»; «поки в Україні відсутня видимість, а тим більшепрактичний вихід застосування синергетичного підходу до формування правовогополя забезпечення безпеки. І саме у цей, методологічно хаотичний час, вважаємобільш вірним і концептуально виваженим запропонувати наступну ієрархіюдокументів, які б складали систему правового регулювання забезпечення безпеки.Це, передусім:

Стратегія національної безпеки — основоположний документ, в якомувикладаються стратегічні цілі України щодо становлення її в якостіЄвропейського лідера, збільшення населення до 2050 року до 100 мільйонів осібтощо.

Концепція національної безпеки має забезпечувати вирішення тих чи іншихпроміжних завдань, які є у Стратегії.

Доктрина формується на підставі Стратегії та Концепції і охоплює значновужче коло суспільних відносин, які обмежуються конкретною сфероюжиттєдіяльності людини. Вона розвиває і уточнює положення Стратегії таКонцепції і носить більш предметний зміст, зміщаючи акцент не стільки надекларуванні та викладенні певних положень, скільки на окресленні конкретнихмеханізмів вирішення цих проблем. Тому обов’язково має бути розроблено дереводоктрин національної безпеки, серед них можна назвати наступні: інформаційна,екологічна, фінансова, соціальна, енергетична, воєнна доктрина тощо.

Корпоративні конфлікти тауправління ними

Конфлікт інтересів — це ситуація зіткнення інтересів різних заінтересованиху діяльності АТ осіб (груп осіб) у питаннях стратегічного бачення майбутньоготовариства, а також формування, використання, розподілу та управлінняматеріальними та нематеріальними активами товариства й обрання форми і засобівздійснення між суб'єктами корпоративного управління взаємодії з цього приводу.При цьому, важливо відмітити, що суть конфлікту інтересів полягає не у самомуфакті порушення «корпоративного інтересу» на користь індивідуальногочи групового, а у можливості виникнення ситуації, коли постає питання виборуміж інтересом корпорації в цілому та іншим інтересом.

З діяльністю АТ пов'язані різноманітні інтереси та очікування багатьохекономічних суб'єктів, які мають правовий статус юридичних та фізичних осіб.

Наведемо основні групи заінтересованих у корпоративних конфліктах сторін,та характеристику інтересів:

Менеджмент- Одержання гарантованої частини доходу, як правило у виглядізаробітної плати. Одержання премій та спеціальних виплат, бонусів та частиниакцій АТ. Інтерес цієї групи полягає насамперед у збільшенні витрат корпораціїна утримання управлінського персоналу, зростанні інвестицій АТ у нарощуванняактивів, що збільшує зону підконтрольних менеджменту ресурсів. Заінтересовані устабілізації власного становища у корпорації. У більшості випадків приприйнятті управлінських рішень виявляють схильність до зменшення ризиків.

Менеджери-акціонери Одержання високої компенсації витрат управлінськоїпраці топ-менеджменту, посилення власного становища у компанії, збільшенняпрестижу та владного статусу посади. Збільшення частки належних акцій.Збільшення зони підконтрольних ресурсів за рахунок зменшення дивіденднихвиплат. Захист від недружнього поглинання шляхом консолідації більшого пакетуакцій у «дружніх інвесторів» та зменшення витоку інформації з компанії.

Мажоритарні акціонери — Зростання рівня капіталізації АТ. Реалізація правна участь в управлінні АТ та отриманні правдивої інформації про йогодіяльність. Збільшення жорсткості корпоративного контролю. Участь у викупідодаткових випусків акцій, поверненні вкладених капіталів при ліквідації .

Міноритарні акціонери — Зростання дивідендів та рівня капіталізації АТ.Отримання своєчасної та правдивої інформації про діяльність АТ та справедливуціну акцій компанії з метою своєчасного їх продажу за прийнятну ціну. Викуп АТвласних акцій за прийнятною ціною у разі незгоди із рішенням вищого органууправління.

Кредитори — Отримувати передбачені договорами відсотки на вкладенийкапітал. Стабільність роботи АТ, що забезпечить повернення кредитів.Користуватися пріоритетом щодо повернення коштів при ліквідації.

Персонал — Отримувати економічне, соціальне і психологічне задоволеннявід роботи; бути вільним від свавілля і суб’єктивізму керівників; впливати наприйняття рішень, брати участь у розподілі додаткових пільг, мати правовступати у профспілки і брати участь в розробці колективних договорів; вільновиконувати обов’язки, що передбачені контрактом; мати гарні умови праці.

Споживачі — Використовувати продукцію, отримувати технічні дані, що необхіднідля використання продукту, відповідні гарантії, запасні частини для підтримкипродукту протягом строку використання; використовувати споживчі кредити;Вдосконалення виробником продукту. Отримувати продукт за низькою ціноюмаксимально наближеною до собівартості її виробництва із відстрочкою платежу.

Постачальники Продовжувати або збільшувати обсяги поставок, стабільностідля власного виробництва, своєчасно отримувати платежі; потреба впрофесіоналізмі ділових стосунків при укладенні контрактів, закупівлях ідоставці товарів та послуг. Надавати сировину за максимально високою ціною.Профспілки Бути представниками найманих робітників у переговорах зменеджментом; брати участь у роботі органів управління АТ, впливати на процесприйняття управлінських рішень.

Конкуренти Потреба у дотриманні всіма учасниками ринку галузевих ісуспільних норм та правил чесної конкуренції; отримання інформації проконкурентів.

Держава Збереження зайнятості населення, своєчасна сплата АТ податків танарощування податкових платежів (у абсолютному виразі внаслідок зростанняобсягів виробництва), підтримка функціонування та/або утримання об’єктівсоціально-культурного призначення; соціальна відповідальність корпорацій(екологічна безпека виробництва, благодійні внески, свідома сплата податків усправедливих обсягах та ін.). Дотриманні АТ вимог чинного законодавства, правилчесної конкуренції.

Місцева влада — Сплата податків до місцевих бюджетів. Збереженнязайнятості місцевого населення, створення прийнятних умов праці та дотриманняекологічних норм; закупівля АТ продукції місцевого виробництва, підтримкаорганів місцевого управління, участь у реалізації місцевихсоціально-економічних та культурних програм розвитку регіону.

Реєстратор — У збереженні договору з АТ. Його роль у конфлікті інтересівобумовлюється можливістю внесення неправдивих відомостей до реєстру акціонерів,відмові внесення відомостей до реєстру акціонерів та передачі інформації проакціонерів АТ третім особам, у тому числі рейдерам, які можуть їївикористовувати для скупки акцій.

За результатами проведеного Центром дослідження корпоративних відносиннаприкінці 2006 року експертного опитування на тему: «Корпоративні конфлікти вУкраїні», 66,7% експертів вважають, що кількість корпоративних конфліктів внайближчий рік в Україні збільшиться через розгортання процесів перерозподілувласності і влади у країні. І тільки 6,6% респондентів переконані, що кількістькорпоративних конфліктів в найближчий рік в Україні залишиться на нинішньомурівні.

При цьому, головною формою прояву корпоративних конфліктів станерейдерство. За думкою респондентів, збільшення числа корпоративних конфліктівслід чекати ще і тому, що у деяких фінансово-промислових груп, які мають своїхпредставників у новій виконавчій владі, існують незадоволені амбіції і вельмиобширні плани по розширенню свого бізнесу. А наявність могутніхадміністративних важелів впливу на суди і відсутність яких-небудь істотнихзрушень у вдосконаленні вітчизняного законодавства з метою мінімізаціїможливостей по відносно легітимному захопленню чужої власності лише сприятимезбільшенню кількості корпоративних конфліктів в Україні.

Цікаво, що 20% учасників дослідження вважають, що корпоративні конфліктипозитивно впливають на залучення інвестицій до України. Експерти говорять, що натлі корпоративних конфліктів зростає інтерес іноземних інвесторів доукраїнського ринку. Наявність конфліктів свідчить про динамічний розвитокринку, що привертає увагу іноземних спекулянтів, які вміють на цьому заробляти.Водночас, 66,7% респондентів переконані, що корпоративні конфлікти негативновпливають на інвестиційну привабливість українського фондового ринку, оскількиу багатьох випадках результатом корпоративних конфліктів є порушення майновихправ інвестора, кредитора та ін., у тому числі і за наслідками судових рішень.

Якби в Україні корпоративні конфлікти вирішувалися «посправедливості», по-перше, їх було б менше унаслідок безперспективностіштучної провокації конфліктних ситуацій, по-друге, вирішення суперечок «згідноз» законом мало б позитивний вплив і на залучення інвестицій. На сьогодні жіснуюча практика вирішення корпоративних конфліктів підвищує ризик втратиінвесторами вкладених коштів. Деякі експерти говорять, що корпоративніконфлікти, з одного боку, відлякують так званих «цивілізованихінвесторів», а, з іншого боку, часто ініціюються інвесторами (яквнутрішніми, так і зовнішніми), не звиклими і не охочими платити справедливуціну за українські підприємства. При цьому, 13,3% експертів стверджує, що неможна однозначно сказати, який вплив роблять корпоративні конфлікти назалучення інвестицій, оскільки одні конфлікти роблять позитивний вплив назалучення інвестицій до України, а інші негативне.

60% учасників дослідження вважає, що рейдерство в Україні — це черговийетап (після первинного накопичення і приватизації) побудови сучасноїкапіталістичної економіки. Експерти, що взяли участь в дослідженні, вважають,що для того, щоб зменшити кількість рейдерських захоплень в Україні, необхідно:реформувати чинне законодавство (73,3%), встановити чітку систему виконаннясудових рішень (40%), здійснювати контроль корпоративних конфліктів з бокудержави (20%), надавати державну допомогу по набуттю чинності судових рішень(13,3%). На думку експертів, необхідно реформувати судову систему, провести реформуз метою забезпечення дійсно незалежного і високопрофесійного розгляду вспеціалізованих судах виникаючих корпоративних конфліктів. На думку експертів,на збільшення числа рейдерських атак на підприємства впливає: корумпованістьсудової системи (73,3%); можливість добре заробити після успішного захоплення(66,7%); безкарність (33,3%); слабкість контролю з боку держави (20%); а такожнедоліки чинного законодавства і експансія з-за кордону спеціальнихкорпоративних технологій при потуранні українських властей.

В АТ коло як об'єктів, так і суб'єктів конфліктів значно ширші, порівняноз більш простими формами підприємницьких утворень, що пов'язане з рядомсуттєвих специфічних особливостей корпоративного підприємництва. Найголовнішимиз них є такі. По-перше, «природно» суперечливою є покладена в основукорпоративного підприємництва «двоїстість» його капіталу, якийрозщеплюється на реальний функціонуючий виробничий капітал та фіктивний,«паперовий» капітал, який не слідує пасивно за рухом реальногокапіталу, суттєво і досить суперечливо впливаючи на конфігурацію реальногокапіталу, особливо на можливості його відтворення та розвитку, а також наперерозподіл доходів між різними суб'єктами корпоративних взаємовідносин(індивідуальними акціонерами, фінансовими менеджерами кредитно-банківських таінвестиційних установ, формальними та тіньовими «гравцями» на фондовомуринку, чиновниками регуляторних інститутів тощо). По-друге, характерноюособливістю корпоративного підприємництва є розподіл функцій власності та управлінняміж різними інститутами та фізичними особами, які мають специфічні і доситьчасто взаємно суперечливі інтереси, стратегічні та тактичні наміри, очікування.

Оскільки на діяльність АТ мають вплив декілька груп суб'єктів, йогополітика формується як результат компромісу між інтересами та очікуваннямикожної з них, який досягається у процесі їх постійної конфліктно-конструктивноївзаємодії. Предметом конфлікту інтересів може стати будь-який об’єкт в АТ, уформуванні та розподілі хтось зацікавлений.

Як правило, предметною основою конструктивно-конфліктної взаємодії єпрагнення всіх суб'єктів через певний вплив на різні аспекти діяльності АТякомога повніше задовольнити свої майнові, фінансові, владні тасоціально-статусні потреби. При цьому конфлікти виникають як через прагненняокремих суб'єктів вибороти для себе по можливості більшу частку завждиобмежених можливостей, які створюються діяльністю АТ, для задоволення такихпотреб, так і через різні суб'єктивні уяви про шляхи, методи та засобидосягнення статутних завдань певного АТ.

Основними проблемними питаннями, пов'язаними с захистом прав та законнихінтересів міноритарних акціонерів, на сучасному етапі розвитку корпоративнихвідносин в Україні можна виділити декілька: участь у наглядовій раді; виплатадивідендів; переважні права акціонерів; право на незгоду; повноваженнязагальних зборів; вчинення товариством значних правочинів; розмивання пакетівакцій; розкриття інформації про діяльність акціонерного товариства; визначенняреальної курсової вартості акцій; захист прав акціонерів у процесі провадженнясправи про банкрутство. Зазначені проблеми посилюються в умовах слабкогозаконодавчого захисту прав та законних інтересів акціонерів, особливо міноритарних.

Зважаючи на вищевикладене, задача управління конфліктами інтересів в АТзводиться до створення ефективних механізмів управління процесами балансуванняінтересів заінтересованих осіб.

Висновки

Розгортання в Україні процесів перерозподілу власності свідчить, що длязабезпечення високої ефективності діяльності АТ необхідно шукати механізмиконструктивно-конфліктного узгодження та координації інтересів різнихекономічних суб’єктів.

На сьогодні система ключових понять людської діяльності базується напровідному значенні безпеки (а не лише у філософських, економічних,соціологічних та політичних аспектах) і особливо чітко проявляється у війнах,кризах, терористичних актах, техногенних катастрофах. Засоби масової інформаціїсповнені прикладами, які засвідчують, що навіть розвинута економіка з потужнимсиловим блоком та високотехнологічною промисловістю, сучасними інформаційнимитехнологіями, фінансово-банківською та валютною системами не володіє надійнимиінститутами безпеки та захисту громадян від цілеспрямованих чи стихійних чинників.

Основними джерелами конфліктів інтересів в АТ України залишаєтьсянедосконалість управління АТ, незахищеність прав акціонерів, відсутністьнадійних механізмів реєстрації та переходу права власності, і пов'язані, першза все, з низьким рівнем корпоративної культури, невідповідністю існуючоїпрактики корпоративного управління загальноприйнятим принципам. Найчисельнішимисеред усіх судових справ пов'язаних із вирішенням конфліктів інтересів вУкраїні на сьогодні є справи щодо оскарження фізичними особами — акціонерамирішень загальних зборів акціонерів, на яких прийняте рішення про додатковийвипуск акцій, оскарження реєстрації додаткових випусків акцій, скасуванняреєстрації випуску акцій.

Література

1.      ЛіпканВ.А. Безпекознавство: Навчальний посібник. –К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2002. – 93с.

2.      ГелейС.Д., Рутар С.М. Основи політології: Навчальний посібник. — 3-є вид., перероб.і доп. — К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. — 427 с. — (Вища освіта XXIстоліття).

3.      НижникН.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т. Національна безпека України (методологічніаспекти, стан і тенденції розвитку): Навчальний посібник/ За заг. ред.П.В.Мельника, Н.Р.Нижник. — Ірпінь, 2000. — С. 14

4.      ЛіпканВ.А. Національна безпека України: Нормативно-правові аспекти забезпечення. –К.: „Текст”, 2003. – 180 с.

5.      Корпоративніконфлікти в Україні // Центр дослідження корпоративних відносин. –24.10.2006. — corporativ.info/?/experts/775

6.      ЗвітДержавної комісії з цінних паперів та фондового ринку України за 2005 рік //Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України. – 2006. — www.ssmsc.gov.ua

7.      ШершньоваЗ.Є. Методичні основи формування моделей середовища функціонування організаціїяк «середовища інтересів» // Економічна організація та економічна освіта:взаємообумовленість стратегій розвитку. – К.: КНЕУ, 2007. – С.381-384.