Реферат: Економічна ефективність ринкових структур

Міністерство освіти і науки України

Київський торговельно-економічнийуніверситет

Кафедра економічної теорії

Курсоваробота

з дисципліни “Мікроекономіка”

на тему:

«Економічна ефективність ринковихструктур»

Виконав:

Студент 3-го курсу

Групи УЗ-93

Чаюн Сергій

Київ – 2002
Зміст

Вступ… 3

1. Сутність, загальнахарактеристика ринкових структур… 4

2. Порівняльний аналізекономічної ефективності ринкових структур 18

3. Актуальні проблемиподолання монополізму в перехідній економіці України 24

Висновки… 32

Список використаноїлітератури… 36

/>Вступ

У підприємницькому секторі економіки будь-якої країниіснує безмежне число різноманітних ринкових ситуацій. Залежно від їхньогохарактеру фірма приймає відповідне рішення щодо своєї підприємницькоїдіяльності, передусім стосовно ціни і випуску продукції. На ці рішення істотновпливає характер галузі, в якій фірма діє. В економіці двох однакових галузейне буває. Однак спільним майже для усіх галузей є наявність у кожній з них двохполюсів. Йдеться про те, що на одному полюсі спостерігаємо сотні тисячневеликих фірм, які виробляють незначну частку ринкової продукції, а на другому– маємо єдиного виробника, який посідає домінуюче становище на ринку. Між цимиполюсами існує велика кількість різноманітних ринкових структур. Дослідитикожен галузевий ринок окремо – неможливе завдання. Тому метоюцієї роботи є аналіз основних ринкових структур, якими є досконала конкуренція,чиста монополія, монополістична конкуренція та олігополія.

Завданнямикурсової роботи є послідовний розгляд питань, які стосуються сутності, основниххарактеристик, економічної ефективності ринкових структур та проблем подоланнямонополізму в перехідній економіці України.

Актуальністьобраної теми обумовлюється тим, що на етапі переходу до суспільства з ринковоюекономікою, Україна зіткнулася з проблемою існування, і досить неефективного,монополій. Тому основним питанням реформування економіки сучасної України єпитання створення ефективної політики демонополізації, яка проводиться вжедекілька років.

/>1. Сутність, загальна характеристика ринкових структур

Економічні умови, в яких відбувається ринкова конкуренція,називають ринковою структурою. Структура ринку визначається кількістю ірозміром фірм, характером продукції, легкістю входження і виходу з конкретногоринку, доступністю ринкової інформації. Розглянемо основні типи ринкових структур:досконалу або чисту конкуренцію, чисту монополію, монополістичну конкуренцію,олігополію (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Основні типиринкових структур [12, с. 246]

Структурна характеристика Досконала конкуренція Недосконала конкуренція Монополістична конкуренція Олігополія Монополія

Число

продавців

Бар'єри

входження

Диференціація продукції

Приклади

Багато

Немає

Сільське

господарство;

ринок акцій,

які знаходяться

у власності

приватних осіб

Багато

Немає

Ресторани, аптеки

Мало

Як правило, є

Можлива

Виробництво

автомобілів,

алюмінію

Один

Немає

(нема входження)

Немає

(один продукт)

Алмази,

моментальна

фотографія

Досконала конкуренція

Досконала або чиста конкуренція - це ринкова ситуація, яка характеризується такими ознаками: великакількість незначних ринкових агентів (як продавців, так і покупців); випускоднорідного продукту; повне знання ринкових цін і обсягів випуску продукції;висока мобільність ресурсів. Проаналізуємо ці ознаки.

Велика кількість ринкових агентів. За досконалої конкуренції існує так багато виробників, постачальниківі продавців, що кожен з них знає, що він сам не може помітно вплинути наринкову ціну шляхом змін у кількості виробленої продукції. Кожен виробник чипродавець постачає такий незначний обсяг продукції порівняно з її загальноюкількістю, що зміни в обсязі виробництва окремого виробника не впливають наринкову ціну. Іншими словами, окремий виробник не може перемістити ринковукриву пропозиції і, як наслідок, змінити рівень рівноважної ціни.

Ніхто з виробників не може сам вплинути на ринковуціну. Змінюючи кількість виробленої продукції, кожен з них вважає, що існуєпевна задана ціна, яка встановлюється на ринку завдяки ринковому попиту іринковій пропозиції.

Аналогічно до цього, покупці є не настільки великими,щоб мати змогу купити щось за меншою ціною, ніж будь-який інший покупець,користуючись оптовими знижками тощо.

Звичайно, якщо всі виробники будуть діяти разом, зміниу випуску продукції вплинуть на ціну. Однак виробник, який діє сам, не зможецього зробити. Виробників так багато, що немає можливості для таємноїдомовленості фірм щодо обмеження випуску продукції і фіксацію цін [12,с. 247].

Випуск однорідного продукту. За досконалої конкуренції продукція однієї фірми не відрізняється відвиробленої іншими фірмами. Це важлива умова, яка забезпечує індиферентністьпокупця щодо продавця, поки залишається однакова ціна. Але слід пам'ятати, щопродукт може бути визначений не лише за своїми фізичними товарними характеристиками.Наприклад, різні пивбари продають однакове пиво, але їхній продукт може бутирізним внаслідок іншого оформлення залу, цікавішого товариства, кращого місцярозташування тощо.

Повне знання ринкових цін і кількостейпродукції. За досконалоїконкуренції необхідно, щоб споживачі, фірми-виробники і власники ресурсів малиповне уявлення про відповідні екологічні і технологічні умови. Споживачі повиннімати всю цінову інформацію. Фірми — виробники також повинні володіти доступомдо будь-якої ціновоїчитехнологічної інформації. Власникиресурсів повинні знати все про можливість своїх ресурсів. Отже, всі мають рівніможливості брати участь у процесі купівлі — продажу, виробництва і збуту.

Висока мобільність ресурсів. Досконала конкуренція вимагає того, щоб усі ресурси були повністюмобільними. Іншими словами, кожна ресурсна одиниця може вільно входити в ринокчи виходити з нього, швидко переключаючись з одного способу використання наінший. Це означає, що:

трудові ресурси можуть вільно і легко переміщуватись зрегіону в регіон, із одного виду діяльності в інший;

сировинні джерела не змонополізовані;

нова фірма може легко увійти і вийти з галузі, бонемає економічних, правових, технологічних, патентних, фінансових бар'єрів длявходження фірми у ринок і виходу з нього.

Переваги досконалої конкуренції. В умовах досконалої конкуренції вдовгостроковому періоді дотримується рівність MR = МС= АС = Р (рис. 1.1).

Р*

Рис. 1.1. Положення рівноваги конкурентноїфірми в довгостроковому періоді [11, с. 222]

Звичайно, протягом короткого відрізка часу в умовах досконалої конкуренції фірма може одержуватинадприбутки або зазнавати збитків. Однак для тривалого періоду така передумованереальна, тому що в умовах вільного входу і виходу з галузі занадто високийприбуток залучає в дану галузь інші фірми, а збиткові фірми розоряються й ідуть ізгалузі.

Досконалаконкуренція допомагає розподілити обмежені ресурси таким чином, щоб досягтимаксимального задоволення потреб. Це забезпечується за умови, коли Р = МС. Дане положенняозначає, що фірми будуть робити максимально можливу кількість продукції доти,поки граничні витрати ресурсу не будуть рівні ціні, за яку його вдалося купити.При цьому досягається не тільки висока ефективність розподілу ресурсів, але імаксимальна виробнича ефективність. Досконалаконкуренція змушує фірму робити продукцію з мінімальними середніми витратами іпродавати її за ціну, що відповідає цим витратам. Графічно це означає, що кривасередніх витрат тільки торкається кривоїпопиту. Якби витрати на виробництво одиниці продукції були вище ціни (АС >Р), то будь-яка продукція була б економічно збитковою і фірми змушені були б покинути дану галузь. Якби середні витрати булинижче кривої попиту і відповідно ціни (АС <Р), це означало б, що крива середніх витрат перетинала криву попиту й утворивсядеякий об'єм виробництва, що приноситьнадприбуток. Приплив нових фірм рано або пізнозвів би цей прибуток нанівець. Таким чином,криві тільки торкаються один одного, що і створює ситуацію тривалої рівноваги:ні прибутку, ні збитків.

Виникає своєрідний парадокс: в умовах рівноваги наусіх фірмах даної конкурентної галузі витрати повинні бути однакові. Такапередумова здається нереальною, адже ми знаємо, що одніфірми працюють на кращій сировині, інші мають більш сучасне й ефективнеустаткування, треті — більш кваліфікованих працівників, четверті — найкращихменеджерів. Та й узагалі, не може бути двох однакових фірм. Цілком очевидно, щона фірмах, що використовують кращі ресурси, витрати будуть більш низькими.

У економічній теорії існує наступне пояснення цього впарадокса: передбачається, що власники більш зробленихресурсів одержують більшу винагороду. Наприклад, більш кваліфіковані робітники- велику заробітну плату, за більш зроблені машини доводитьсяплатити більш високу ціну і т. д.

Таким чином, вся економія, отримана за рахунок більшефективних ресурсів, витрачається на їхню оплату. Це пояснює тенденцію дорівності витрат, що існують у конкурентній галузі.

Недоліки досконалої конкуренції.Досконала конкуренція, як і ринкова економіка в цілому, має ряд недоліків.Говорячи про те, що досконала конкуренціязабезпечує ефективний розподіл ресурсів і максимальне задоволення потребпокупців, не слід забувати, що вона виходить із платоспроможних потреб, ізрозподілу грошових прибутків, що склалися раніше. Це створює рівністьможливостей, однак аж ніяк не гарантує рівність результатів. Досконала конкуренція враховує лише ті витрати, щоокупаються. Однак в умовах недостатньої специфікації прав власності існуютьтакі вигоди (витрати), що не враховуються фірмами: їх здійснює товариство [11, с. 223].

У цьому випадку говорятьпро побічні зовнішні вигоди або витрати (позитивні або негативні екстерналії). Тому в умовах недостатньоїспецифікації прав власності можливо недовироблення позитивних і надвиробництвонегативних екстерналій.

Досконалаконкуренція не передбачає виробництво суспільних благ, які хоча і приносятьзадоволення споживачам, однак не можуть бути чітко розділені, оцінені і проданікожному споживачу окремо (поштучно). Це відноситьсядо таких суспільних благ, як протипожежна безпека, національна оборона і т. д.

Досконалаконкуренція, що передбачає величезне число фірм, не завжди здатна забезпечитиконцентрацію ресурсів, необхідну для прискореннянауково-технічного прогресу. Це насамперед стосується фундаментальнихдосліджень (які, як правило, бувають збитковими), наукомістких і капіталомістких галузей.

Досконалаконкуренція сприяє уніфікації і стандартизації продукції. Вона не враховуєповною мірою широкий діапазон споживчого вибору. Тим часом у сучасному суспільстві, яке досягловисокого рівня споживання, розвиваються різноманітні смаки. Споживачі усібільше не тільки враховують утилітарне призначення речі, але і звертають увагуна її оформлення, дизайн, можливість пристосувати її до індивідуальнихособливостей кожної людини. Все це можливо лише в умовах диференціаціїпродуктів і послуг, що пов'язано, однак, із підвищенням витрат їхньоговиробництва.

Чиста монополія

Чиста монополія - церинкова ситуація, за якоїнаринку існує тільки один продавець інемає близького замінника продукту, який він виробляє.

За даними Мінстату України, на середину 90-х років 173підприємства були абсолютними монополістами у випуску 332 найважливіших видівпродукції. Це НВ° «Свема» (виробництво кіно- і фотоплівки). Львівське АТ«Конвеєр» (підвісні конвеєри), Київське НВО «Харчомаш» (хлібопекарські печі) таін.

Чому виникає монополія?

Існує багато причин існування монополії, але чотири з нихдуже важливі:

володіння основними видами сировини;

низькі середні витрати;

патентні права;

особливі привілеї [12, с. 249].

Володіння основними видами сировини. Одна фірма може повністю контролювати постачання основного видусировини, який необхідний для виробництва продукту. Часто згадуванимприкладом, що ілюструє цю ситуацію, є довоєнна алюмінієва галузь у США. Длявиробництва алюмінію потрібні боксити. У той час всі бокситові шахти контролювалисьАлюмінієвою компанією Америки (АLСОА). Завдяки цьому АLСОА була єдинимвиробником алюмінію у США протягом довгого часу.

Унікальні здібності або знання також можуть створитимонополію. Талановиті співаки, художники, спортсмени володіють монополією навикористання своїх послуг. Так, актор Сільвестер Сталлоне за свої послуги уфільмі «Роккі-4» отримав 15 млн. дол. гонорару.

Низькі середні витрати.Фірма може стати монополістом тому, що середні витрати виробництва продуктудосягають мінімуму за достатньо високого рівня випуску продукції, щобповністю задовольнити ринок і отримати прибуток. Якщо на ринку є не одна, акілька фірм, що виробляють такий продукт, то кожна повинна виробляти його навищому рівні, ніж мінімальний рівень середніх витрат. Кожна фірма може бутисхильна зменшити ціну, щоб збільшити випуск продукції і знизити свої середнівитрати. Результатом цієї своєрідної економічної війни є виживання одногопереможця-монополіста. Іншими словами, масове виробництво супроводжуєтьсянизькими середніми витратами, яких важко досягти за незначних рівнів виробництва.Це служить бар'єром для входження інших фірм на цей ринок.

Патентні права. Фірма можемати монополію на товар, володіючи патентом на певний продукт або технологічнийпроцес, що використовується для виробництва продукту. Вже згадувана АLСОА булавласником патентів на основні процеси виплавлення алюмінію. Патентна системачасто використовується у фармацевтичній промисловості, книгодрукуванні, звуко-,відеозаписі. В основі розробки придатної для патентування продукції лежитьнауково-дослідницька робота. Прибутки, які забезпечує патент, можутьвикористовуватися для фінансування НДДКР, щоб отримати нову придатну дляпатентування продукцію. Патенти забезпечують монопольні позиції тільки наобмежену кількість років.

Особливі привілеї (ліцензії). Фірма може стати монополістом внаслідок державного дозволу(ліцензії), що видається спеціальним урядовим органом. Фірмі надається особливеправо випускати певний продукт чи надавати послуги в певному районі. В обмін наце право фірма погоджується з тим, що уряд встановить контроль над нею і будерегулювати деякі аспектиїї діяльності. Наприклад, урядможевстановитицінові обмеження.

Ліцензії можуть бути урядовими і муніципальними. Вдеяких випадках держава може видати ліцензію самасобі (наприклад, продажалкогольних напоїв тільки через державні роздрібні магазини). В ситуації зліцензіями важливим є те, що монополію створює сам уряд. Така монополіямає суспільні вигоди. Видана ліцензія означає, що тільки одна фірма моженайбільш ефективно виробити певний товар чи надати певні послуги. Це будезроблено з найнижчими середніми витратами.

Основними видами чистої монополії є природна ібілатеральна. Природна монополія виникає в тій галузі, де будь-якакількість продукції виробляється з меншими витратами саме одною фірмою, а недвома чи більшою кількістю фірм. Це переважно підприємства громадськогокористування — електричні і газові компанії, автобусні фірми, кабельнетелебачення, підприємства водопостачання і зв'язку [12, с. 250].

Білатеральна (двостороння) монополія виникає тоді, колимонополіст-продавець стикається з монополістом-покупцем. Наприклад, якщо б лишеодна фірма виробляла пластмасові пляшки і лише одна фірма використовувала б їх,то це був би випадок білатеральної монополії.

Особливістю діяльності фірми-монополіста є проведенняполітики цінової дискримінації. Її сутність в тому, що вона встановлюєрізні ціни для різних категорій споживачів на основі різниці в еластичності їхпопиту.

Авіакомпанія буде розглядати можливість зниження цінидля будь-якої категорії пасажирів тільки тоді, коли попит певної групи єеластичним. Тільки в цьому випадку зниження ціни збільшує дохід авіакомпанії. Зіншого боку, якщо попит якої-небудь категорії клієнтів нееластичний, тоавіакомпанія може збільшити свої прибутки шляхом підвищення ціни, якувстановлює для певної категорії пасажирів.

Цінова дискримінація є звичайною справою. Наприклад,розглянемо передплату на спеціалізовані видання. Як правило, на нихвстановлюється висока ціна для фірм і бібліотек, попит яких характеризуєтьсянизькою еластичністю. Відносно нижча ціна встановлюється для індивідуальнихпередплатників і ще нижча — для студентів. Шляхом встановлення різних цін длярізних груп передплатників видавець намагається «витиснути» якомога більшеприбутку з кожної окремої групи. Таким чином, цінова дискримінація — це цілкомрозумна політика, що зорієнтована у даному випадку на використання низькоїеластичності попиту фірм і одночасно на реалізацію продукції на певному (вданому випадку студентському) ринку.

Ще приклад. Більшість музеїв запроваджують спеціальнунизьку вхідну плату для студентів і вищу плату для інших відвідувачів. Ми зновузустрічаємося з ціновою дискримінацією. Річ у тому, що попит студентів навідвідування музеїв характеризується значно вищою еластичністю, ніж попитбільшості «немолодих» відвідувачів. Зниження вхідної плати для студентівприводить до музеїв багатьох із них, не зменшуючи при цьому дохід, якийотримують шляхом встановлення більш високих цін для відвідувачів, попит якихменш чутливий до ціни [12, с. 251].

Отже, цінову дискримінацію можуть практикувати іпродавці з слабкою владою над ринком. Це означає, що таке ціноутворення єдосить звичним.

Монополістична конкуренція

Монополістична конкуренція - це така ринкова ситуація за якої відносно велика кількість невеликихвиробників пропонують схожу, але не ідентичну продукцію.

Із самої назви випливає, що монополістичній конкуренціївластиві риси як монополії, так і досконалої конкуренції.

Монополістична конкуренція розвивається там, денеобхіднадиференціація продукту, де в більшій мірідоводиться враховувати смаки споживача длязбуту своєї продукції. Монополістична конкуренція широко подана в галузях, щороблять предмети споживання. Легка і харчова промисловість, сфера послуг даютьнам численні приклади: сукні, блузи, костюми, пальто, хутряні вироби, шоколаднінабори, кафе, театри, естрада і т. д. Диференціація продуктів можезасновуватися не тільки на розходженнях уякості товару, але і на тих послугах, що зв'язані з його обслуговуванням.Причиною вибору покупця можуть стати привабливе упаковування,більш зручне розташування і час роботи магазина, краще обслуговуваннявідвідувача, наявність купона, що забезпечує знижку з ціни. Це повною мірою відноситься до дрібних магазинів, перукарським,хімчисткам, бензозаправним станціям і т. д. [11, с. 232]

У умовах диференціації економічних благ важко знайтидві фірми, що робили б той самий продукт або послуги. Межагалузі розмиваються, строго виділити галузь буває досить важко, а іноді інеможливо, тому що спостерігається щось начебто континуума продуктів і послуг.

Важливе значення купує не тільки ціна, алеі не цінові фактори:реклама, умови продажу, можливість покупкитовару на виплат, наявність або відсутність гарантійного ремонту і ін.

Розпочав вивчення монополістичної конкуренції ЕдвардX. Чемберлен із Гарвардського університету. У його книзі «теоріямонополістичної конкуренції», яка вийшла в 1933 р., стверджувалось, що всучасних економіках практично всі ринки недосконало конкурентні [20]. Незалежно від нього, також у 1933 р.,Джоан Робінсон із Кембриджського університету опублікувала книгу «Економіканедосконалої конкуренції», в якій підкреслювалися ті ж моменти і розвиваласясучасна теорія монополістичної поведінки.

Для ринку з монополістичною конкуренцією справедливетаке:

1. Товар кожної фірми, яка торгує на ринку, є недосконалимзамінником товару, який реалізують інші фірми.

Продукт кожного продавця має виключні якості або характеристики,завдяки яким покупці обирають саме його товар. Покупці будуть готові заплатитивисоку ціну, наприклад, за черевики, якщо вважають, що вони більш зручні, ніжзроблені іншим виробником. Диференціація товару означає, що предмет, якийпродається на ринку, не є стандартизованим. Диференціація може відбуватисячерез дійсні якісні відмінності між продуктами або через відмінності, якіспостерігаються в рекламі, престижі торговельної марки тощо.

2. На ринку існує відносно велике число продавців,кожний із яких задовольняє невелику частку ринкового попиту на товар, якийреалізує фірма і її суперники.

У разі монополістичної конкуренції, як типовий випадок,на фірму припадає від 12 до 10% продажу на ринку протягом року.

3. Продавці на ринку не зважають на реакцію своїхсуперників, коли встановлюють ціну на свої товари, або коли вибирають орієнтирщодо обсягу продажу.

Ця особливість є наслідком роботи відносно великогочисла продавців на ринку з монополістичною конкуренцією. Наприклад, якщоокремий виробник черевиків, щоб продати більше товару, зменшує свою ціну на 20%за пару взуття, то, ймовірно, приріст обсягу його продажу відбудеться зарахунок багатьох, а не декількох продавців. Як наслідок, малоймовірно, щоякийсь окремий конкурент зазнає достатньо значних втрат своєї частки на ринкучерез зменшення продажної ціни будь-якою іншою фірмою. Отже, у конкурентівнемає причин, щоб реагувати на таке зміною своєї політики, оскільки рішенняпершої фірми змінити ціну не вплине значною мірою на їхні можливостіотримувати прибуток.

4. На ринку є умови для вільного входження і виходу. Уразі монополістичної конкуренції легко заснувати нову фірму або залишитиринок. Вигідна кон'юнктура на ринку з монополістичною конкуренцією притягуєнових продавців. Однак входження у ринок не настільки легке, як у разі досконалоїконкуренції, тому що нові продавці часто відчувають труднощі з новими дляпокупців торговельними марками і послугами. Уже існуючі фірми зі стійкою репутацієюможуть зберігати свою перевагу над новими виробниками. Монополістичнаконкуренція схожа з ситуацією монополії, оскільки фірми мають здатністьконтролювати ціну своїх товарів. Вона схожа і з досконалою конкуренцією,оскільки кожний товар продається багатьма фірмами, і на ринку існує вільнийвхід і вихід [12, с. 253].

Олігополія

Олігополія - це ринковаструктура, що характеризується дуже невеликою кількістю продавців, пов'язанихвзаємною залежністю, а поява нових продавців утруднена або неможлива.

Олігополістичні ринки мають такі риси:

1. Всього декілька фірм охоплюють весь ринок. Продукт,який вони виробляють, може бути як однорідним або стандартизованим (алюміній,цинк, мідь, сталь, цемент, технічний спирт), так і диференційованим(автомобілі, сигарети, побутові електроприлади, пиво, пральні засоби, килими).

2. Деякі фірми в олігополістичній галузі володіють великимиринковими частками. Отже, такі фірми на ринку здатні впливати на ціну товару.

3. Фірми в олігополістичній галузі усвідомлюють своювзаємозалежність. Продавці завжди зважають на реакцію своїх конкурентів, коливстановлюють ціни, орієнтири за обсягами продажу, величину рекламних витрат ітаке інше. Реакція, якої окремі продавці чекають від своїх суперників, впливаєна рівновагу на олігополістичних ринках.

Є багато причин для існування олігополії. Одна з них –економія, зумовлена зростанням виробництва. У деяких галузях неможливодосягнути низьких витрат, поки фірма займає значний відсоток ринку. Наслідкомцього є тенденція фірм до зменшення своїх розмірів.

Друга причина існування олігополії — наявність іншихбар'єрів для входження у ринок інших фірм (володіння патентами, контроль надстратегічною сировиною, видатки на рекламу).

Щоб бути в олігопольному становищі, не обов'язковобути великою фірмою. Якщо в обмеженому економічному просторі є два однотипнімагазини, вони також є олігополістами. Те, що вони малі, не впливає наситуацію.

Олігополістичні ринки можна класифікувати за різнимикритеріями. Якщо фірми виробляють однорідний продукт (цемент, мідь), тогалузевий ринок називають чисто олігополістичним. Якщо фірми виробляють диференційованийпродукт (автомобілі, сигарети), то галузевий ринок називають диференційованоолігополістичним. Також олігополії можна поділити на ті, що виникли врезультаті таємних домовленостей, і на ті, що діють незалежно.

Реальні та ідеальні ринкові структури

Розглянуті вище ринкові структури можна поділити надві групи: реальні та ідеальні. До реальних структур можна віднестимонополістичну конкуренцію і олігополію, до ідеальних — досконалу конкуренціюі чисту монополію. Олігополія і монополістична конкуренція описують багато реальноіснуючих ринків. До олігополістичних структур належать, наприклад,телебачення, виробництво автомашин, сигарет; до монополістсько-конкурентних —виробництво одягу, ліків, побутової електротехніки, надання банківських послугнаселенню, видання журналів і газет [12, с. 255].

На відміну від монополістичної конкуренції та олігополії,досконала конкуренція і чиста монополія не описують які-небудь реально існуючіринки, а представляють ідеальні типи ринкових структур. Звичайно, термін«ідеальні ринкові структури» означає не те, що ці структури є гарними, а те,що вони існують як абстрактні ідеї.

До ідеальних ринкових структур ринки, що існують реально,можуть тільки наближатися. Наприклад, найближчими до досконалої конкуренції єдеякі ринки сільськогосподарської продукції (пшениця, кукурудза), а такождеякі фінансові ринки. Так само важко знайти ринки чистої монополії. Навіть уфірм, які займають монопольно-домінуюче становище на ринку, майже завжди єодин-два дрібних конкуренти. Крім того, дуже рідко яка-небудь продукціяУнікальна настільки, що взагалі не має замінника. Отже, ідеальних ринковихструктур у світі практично не існує.

Для чого ж тоді аналізувати теоретичну модельдосконалої конкуренції і чистої монополії?

По-перше, аналіз ідеальних ринкових структуррозкриває, яким чином розміщувалися б ресурси і встановлювалась ціна, якби небуло ніяких ринкових недосконалостей — диференціації продуктів, немобільностіресурсів, поганого знання ринку.

По-друге, аналіз ідеальних структур показує шлях донайефективнішого розміщення ресурсів за певних умовчиобмежень.

По-третє, аналіз ідеальних структур допомагає намвивчити таку економічну систему, в якій рух товарів, послуг і ресурсів єбезперешкодним.

По-четверте, аналіз ідеальних ринкових структур дозволяєпобудувати точні моделі, які демонструють всі альтернативи відносно обсягувипуску продукції та рівня цін, а отже, сприяють максимізації прибутків фірми.

/>2. Порівняльний аналіз економічної ефективності ринкових структур

Сучасні економісти вважають,що поширення монополії знижує економічну ефективність принаймні з трьох основних причин.

По-перше, об'єм виробництва, який максимізує прибутокмонополіста, є нижчим, а ціна — вищою, ніж в умовах досконалоїконкуренції. Це призводить до того, що ресурситовариства використовуються не в повному обсязі, і при цьому частина продукції, необхідна суспільству, не виробляється. Кількість продукції,що випускається, не доходить до точки мінімальнихсередніх валових витрат, тим самим виробництво здійснюється не з мінімальноможливими при даному рівні технології витратами. Іншими словами, максимальнавиробнича ефективність не досягається.

По-друге, будучиєдиним продавцем на ринку, монополіст не прагне до зниження виробничих витрат.У нього не існує стимулу використовувати найбільш прогресивну технологію.Відновлення виробництва, зниження витрат, гнучкість не єдля нього питаннями виживання. По тим же причинам монополіст слабкозацікавлений у науково-дослідних розробках івикористанні нових досягненьНТР.

По-третє, бар'єридля вступу нових фірм у монополізовані галузі, а також величезні сили і засоби, котрі монополісти витрачають на зберігання і зміцнення власної ринкової влади, роблять стримуючий вплив на економічну ефективність.Дрібним фірмам із новими ідеями важко пробитися на монополізовані ринки [21, с. 192].

Інша точка зору на проблеми монополії й ефективностіподана позицією Дж. Гелбрейта і И. Шумпетера. Не відкидаючинегативні сторони монополії (наприклад, більшвисокі ціни на продукцію), вони виділяють і її переваги з поглядунауково-технічного прогресу. Ці переваги, на їхню думку, містяться унаступному:

1. Досконалаконкуренція вимагає від кожного виробника використовувати найбільш ефективнутехніку і технологію з вже існуючих. Однак розробканових прогресивних технічних рішень не підсилу окремій конкурентній фірмі. Необхідні значні засобидля фінансування НДДКР, які не можуть бути вдрібної фірми, яка не одержує стабільний економічний прибуток. У той час якмонополії або олігополії, що мають високийекономічний прибуток, мають у своєму розпорядженні достатні фінансові ресурсидля інвестицій у науково-технічний прогрес.

2. Високі бар'єри, що існують для входу нових фірм угалузь, дають олігополіям і монополіямвпевненість у тому, що економічний прибуток, який єрезультатом використання у виробництві науково-технічних досягнень, збережетьсядовгий час і інвестиції в НДДКР дадутьдовгострокову віддачу.

3. Одержання монопольного прибутку за рахунок більшвисоких цін є стимулом інноваційноїдіяльності. Якби слідом за кожним нововведенням, що знижує витрати, випливало зниження цін, то причин для розвиткуінноваційних процесів не існувало б.

4. Монополія стимулює конкуренцію, тому що монопольно високі прибутки євкрай привабливими для інших фірм іпідтримують прагнення останніх ввійти в галузь [21, с. 193].

5. В окремих випадках монополія сприяє зниженню витраті реалізації ефекту масштабу (природна монополія). Конкуренція в таких галузяхпривела б до росту середніх витрат і зниженнюефективності.

На досконало конкурентних ринках економічнаефективність передбачає рівність ціни, граничних витрат і мінімальних середніхзагальних витрат.

Й.Шумпетер з цього приводу висловлювався наступнимчином: “Не досить доводити, що велика фірма чи монополія повинна бути сприйнятаяк необхідне зло, невіддільне від економічного прогресу, бо в умовах сучасноїпромисловості досконала конкуренція є, чи завжди була неможлива. З чим миповинні погодитись, то це з тим, що монополія виявилась найпотужнішим двигуномцього прогресу (і, зокрема, тривалого розширення загального обсягу виробництва)не тільки всупереч, а значною мірою завдяки цій стратегії, яка видається такоюстримуючою з погляду окремого випадку й окремого моменту. В цьому панідосконала конкуренція не лише неможлива, а й менш якісна і не має права бутивикористаною як модель ідеальної ефективності. Отже, хибно базувати теоріюдержавного регулювання промисловості на тому принципі, що монополію слідзмусити працювати так, як працювала б відповідна галузь за досконалоїконкуренції” [20, с. 140].

Монополістична конкуренція та економічнаефективність

Ринкиз абсолютною конкуренцією бажані, оскільки вони економічно ефективні — поки неіснує побічних негативних наслідків (наприклад, екологічних), і нічого не перешкоджаєнормальній діяльності ринку, сумарний надлишок споживачів та виробниківмаксимальний. Монополістична конкуренція в дечому подібна до конкуренції, протечи є вона ефективною ринковою структурою? Щоб відповісти на це запитання,порівняймо тривалу рівновагу в монополістично-конкурентній галузі з тривалоюрівновагою в абсолютно конкурентній галузі.

/>/>

Рис. 2.1. Порівняння рівноваги на ринках з монополістичною та абсолютною(чистою) конкуренціями [13, с.388]

В умовах абсолютної конкуренції, як на графіку (а),ціна дорівнює граничним витратам, проте в умовах монополістичної конкуренціїціна перевищує граничні витрати, а отже, виникають омертвлені втрати (абонадлишок), як показано тонованою площиною на графіку (б). На ринках обох типіввхід відбувається доти, доки прибутки не зводяться до нуля. В умовах абсолютноїконкуренції крива попиту для фірми горизонтальна, отже, точка нульовогоприбутку збігається з точкою мінімальних середніх витрат. В умовахмонополістичної конкуренції крива попиту похило спрямована вниз, так що точканульового прибутку міститься зліва від точки мінімальних середніх витрат. Приоцінці монополістичної конкуренції ці невідповідності необхідно порівнювати ізвиграшем споживачів від товарної різноманітності.

З рисунка 2.1 випливає, що в монопольно конкурентнійгалузі існують два джерела неефективності. По-перше, на відміну від ринку забсолютною конкуренцією, ціна рівноваги перевищує граничні витрати. Це означає,що цінність для споживачів додаткових одиниць продукції перевищує вартістьвиробництва цих одиниць. Якби обсяги виробництва збільшилися до тієї точки, декрива попиту перетинає криву граничних витрат, то сумарний надлишок можна булоб збільшити на величину, що дорівнює тонованій площині на рисунку 2.1(б).

По-друге, на рисунку 2.1 монополістичне конкурентнафірма функціонує з надлишковою продуктивністю; її рівень виробництва нижчийвід того, який мінімізує середні витрати. Вхід нових фірм на ринок зводитьприбутки до нуля, як на ринку з абсолютною конкуренцією, так і на ринку змонополістичною конкуренцією. На ринку з абсолютною конкуренцією крива попитуна товар фірми — це горизонтальна лінія, так що точка нульового прибуткузбігається з точкою мінімальних середніх витрат, як показано на рисунку 2.1(а).Проте на ринку з монополістичною конкуренцією крива попиту похило спрямованадонизу, так що точка нульового прибутку перебуває зліва від точки мінімальнихсередніх витрат. Ця надлишкова продуктивність не дає ефекту, оскільки середнівитрати можна було б зменшити лише за меншої кількості фірм.

Ці невідповідності негативно впливають на добробутспоживачів. Отже, монополістична конкуренція — це соціально небажана ринковаструктура, яку потрібно регулювати? Відповідь буде негативною з двох причин.

По-перше, на більшості ринків з монополістичноюконкуренцією монопольна влада незначна. Як правило, тут конкурує достатнякількість фірм, товарні марки яких легко взаємозаміняються, так що жодна окремафірма не має значної монопольної влади. Тому будь-які омертвлені втрати відмонопольної влади також будуть незначними. І, оскільки криві попиту на товарфірми будуть досить еластичними, надлишкова продуктивність буде такожнезначною [13, с. 389].

По-друге, якою б не була ця неефективність, їїнеобхідно порівнювати з важливою вигодою, яку створює монополістичнаконкуренція — різноманітність товарів. Більшість споживачів цінить можливістьвибору серед великої кількості конкуруючих товарів та марок, що так чи інакшевідрізняються між собою. Виграш від різноманітності може бути значним інабагато переважати неефективні витрати, які виникають від кривих попиту,нахилених донизу.

Олігополія та економічна ефективність

Чи є олігополія ефективною структурою ринку?Порівняємо поведінку олігополіста у сфері цін та обсягів виробництва зповедінкою за умов досконалої конкуренції. На відміну від досконалоїконкуренції олігополіст виробляє у точці, в якій ціна перевищує граничнівитрати. Інакше кажучи, як і за монополістичної конкуренції, за олігополії недосягають ні розподільної (Р = МС), ані виробничої ефективності (P = ATCmin).

Чиста монополія перебуває під державним контролем длязменшення її можливостей зловживання ринковою владою. Олігополія можестворювати видимість існування кількох незалежних фірм, що конкурують між:собою, і тому часто не підпадає під державне регулювання. Крім того, таємнаугода між олігополістами може привести до такого рівня цін та обсягувиробництва, що існують за чистої монополії.

До сказаного доцільно додати таке. По-перше, в останніроки конкуренція з боку іноземних фірм посилила суперництво на традиційнихолігопольних ринках (цигарки, автомобілі, бензин, сталь, кольорові метали,мінеральні добрива) та підірвала цінову поведінку за моделями «лідерство уцінах» і «витрати плюс». По-друге, олігополії з метоюперешкоджання входженню у галузь можуть свідомо підтримувати ціни нижче рівня,що максимізує прибутки у короткостроковому періоді.

З'ясуємо проблему «ефективність — олігополія»у довгостроковому періоді. По-перше, конкуренціязабезпечує стимули для розвитку НТП. Адже для отримання прибутків укороткостроковому періоді та виживання у довгостроковому фірми мусятьбезперервно поліпшувати свої продукти і знижувати за допомогою нововведеньвиробничі витрати.

По-друге, в олігополії можуть існувати стимули достримування інновацій та гальмуванняНТП. Великі фірми прагнутьмаксимізувати свої прибутки завдяки повному використанню наявних виробничихкапіталів. Між тим розробка і впровадження нового продукту приведуть доморального старіння основного капіталу, за допомогою якого виробляли попереднійпродукт.

По-третє, сучасна науково-дослідна діяльність зрозробок нових продуктів є неймовірно дорогою. Через те тільки найзначнішіолігопольні структури можуть фінансувати великі програми у сфері НДДКР. Дляприскорення технічного прогресу потрібні багаті олігопольні фірми [4, с. 498].

По-четверте, існування бар'єрів для входження у галузьдає олігополістові певну гарантію того, що він зможе отримати винагороду увигляді прибутку від своїх зусиль довкола інновацій. Якщо цей погляд єправильним, то в довгостроковому періоді олігополії можуть сприяти зниженню витратвиробництва, цін і збільшенню обсягів виробництва та зайнятості.

/>3. Актуальні проблеми подолання монополізму в перехідній економіціУкраїни

За даними Європейського банку реконструкції тарозвитку (ЄБРР), Україна входить до трійки найнезахищеніших від кризи країн (які Росія, та Румунія). У цих умовах закономірним є питання про вихід з такогостановища, про економічну стабілізацію.

Стабілізація – це передусім економічна рівновага,такий стан економіки, за якого досягається стале урівноваження та взаємнезбалансування всіх систем і структур, економіка зберігає здатність досаморегулювання [6, с. 206]. Основою рівноваги є збалансування виробництва іспоживання, якого в Україні досягти поки що не вдалось.

Стабілізувати виробництво можна за рахунок структурноїреформи. Ще Й.Шумпетер зазначав, що в умовах відсутності інвестицій необхіднорозвивати капіталомісткі виробництва (в Україні вони, в основному, залишилисядержавними монополіями) [20, с.168].

Україні на сучасному етапі не обійтися без поглибленняіндустріалізації, впровадження механізації та автоматизації, працезберігаючихтехнологій, що повинно сприяти економічному розвитку. пріоритет повинен бутинаданий галузям-локомотивам, які за рахунок ефекту мультиплікації зможутьпідтягнути інші галузі. Це галузі, де зберігся науково-технічний потенціал іУкраїна має порівняльні переваги (літако- і суднобудування, виготовленнявійськової техніки, інфраструктурні проекти тощо) (тобто, галузі, в якихмонополістом майже завжди виступає держава).

Основним засобомпідвищення ефективності українських підприємств є їх реструктуризація, яка єспособом їх внутрішньої перебудови, що дозволяє підвищити ефективністьдіяльності відповідно до мінливих вимог ринку та науково-технічного прогресу.

В Україні на сучасному етапі її розвитку внедержавному секторі створюється 2/3 продукції. Перспективним є розвиток новихформ організації підприємств, малих і середніх (про що писав і Й.Шумпетер).Однак значну частину ще становлять державні підприємства. В країні відбуваютьсяпроцеси приватизації, однак нерідко приватна власність сприймається яквласність окремої людини – господаря [6, с. 207].

Отже, процеси, які відбуваються в Україні свідчать проперехід від монополізованої економіки до конкурентної.

Розвиток економічної ситуації в країнах, щопереживають період переходу від переважно адміністративних методів управлінняекономікою до ринкових, показав, що, всупереч очікуванням, промисловевиробництво не тільки не стало ефективнішим, а й були потрібні дуже серйознізусилля для зупинки спаду його обсягів.

Однією з причин кризового стану української економікиє поспішна приватизація державного майна. Дані по Україні говорять протенденцію до підвищення частки промислових підприємств недержавної формивласності та обсягів вироблюваної ними продукції, що не змінюється з 1992 p.Так, якщо у 1992 p. підприємства недержавної форми власності становили 29,8%від загальної кількості підприємств промисловості і виробляли 18,2% всієїпромислової продукції, то в 2000 p. ці показники були, відповідно, 87,6 і 76,2%[14, с. 36; 16, с. 164]. Можездатися, що підприємства недержавної форми власності є менш ефективними. Однакці самі дані можуть означати і те, що в руках держави залишилися більш великіза розміром підприємства.

Ще до початку реформ як аксіома бралося твердження проте, що підприємство недержавної форми власності працює ефективніше. Але у життівсе виявилося набагато складнішим. Наприклад, досвід роботи приватизованихпідприємств показав, що зміна власника автоматично не забезпечує ефективнішуроботу. В економіці можна знайти приклади ефективної роботи підприємствдержавної форми власності та неефективної — інших форм власності, і навпаки. Уцілому по Україні в 2000 p. фондовіддача підприємств по економіці становила0,56, тоді як для підприємств різних форм власності цей показник перебував удіапазоні від 0,065 для комунальних підприємств до 6,38 – для приватних (рис.3.1). Порівняння можна продовжити, використовуючи різноманітні економічні показники,проте при цьому доцільно розглядати не всю економіку в цілому, а кожнуконкретну галузь окремо на предмет того, чи створено в ній достатні умови длярозвитку конкуренції; чи можуть бути такі умови створені в доступному дляогляду майбутньому; чи є доцільною приватизація підприємств у даній галузі; чисприятиме це підвищенню ефективності функціонування економіки у цілому.Наведені на рисунку 1 дані, хоча і говорять про високу ефективність підприємствприватної власності, проте не можуть слугувати доказом того, що саме приватнавласність забезпечила їх ефективне функціонування. Структура промисловоговиробництва в Україні; форми, методи і способи проведення приватизації; нормаприбутку в окремих галузях промислового виробництва і цілий ряд інших факторівстали доданками показника, значення якого наведені на рисунку 3.1.

Рис.3.1. Фондовіддачапідприємств різних форм власності в економіці України в 2000 p. [14, с. 37]

Економіка Радянського Союзу, що управлялася напринципах планової адміністративно-командної системи, по суті, являла собоювеличезну корпорацію, всередині якої будь-яка конкуренція у тому вигляді, вякому вона розуміється в ринковій економіці, була відсутньою. Основними формамисуспільної організації виробництва були концентрація (збільшення розміріввиробництва); спеціалізація (обмеженість номенклатури продукції виробничиходиниць); кооперація (встановлення тривалих виробничих зв'язків міжпідприємствами); комбінування (об'єднання в межах підприємств кількохтехнологічно різних, але взаємозв'язаних між собою виробництв). Саме ці формирозглядалися як найпрогресивніші, всебічно заохочувалися і використовувалися.

Орієнтація на принципи концентрації виробництвапризвела до того, що радянська економіка виявилася наймонополізованішою усвіті. За даними Держкомстату СРСР, у 1988 p. у машинобудуванні налічувалося166 абсолютних монополістів і 180 монопольних виробництв 2.Монополізованість того чи іншого ринку створює ситуацію, заякоїзміна власника не тільки формує умови для підвищення ефективності функціонуванняпідприємства, але, швидше, є небажаною. Дана особливість радянської економіки,успадкована економіками практично всіх держав колишнього СРСР, істотно утруднюєрух до ринку. Проте і розукрупнення підприємств не завжди є доцільним зтехнологічних, технічних або економічних причин.

У Росії в середині 90-х років 2% промисловихпідприємств являли собою монополізовані виробництва, причому на їх часткуприпадало 19% промислової продукції. Найбільший рівень монополізованостіспостерігався у чорній металургії (на 11,8% підприємств припадало 63,8% всьогообсягу виробництва), хімічній та нафтохімічній промисловості (відповідно, 9,4 і34,6%), кольоровій металургії (7,6 і 30,8%), машинобудуванні та металообробці(4,7 і 31,1%).

Високим є рівень монополізованості й економікиУкраїни.

У таблиці 3.1 наведено структуру чисельностіпідприємств України в розрізі форм власності станом на І півріччя 2000 p., утаблиці 3.2 — структуру залишкової вартості ОВФ. Порівняння даних таблиць 3.1 і3.2 дозволяє зробити висновок, що основна частина найбільших підприємствзалишилася в руках держави. Так, на 8,34% загальнодержавних підприємствприпадає 36,27% основних засобів в економіці України, 76,3% колективнихпідприємств володіють 39,05%, а на 4,83% приватних підприємств припадає 0,18%вартості основних засобів.

Таблиця 3.1

Структурачисельності підприємств в економіці України за формами власності в І півріччі2000 p. [14, с. 38]

(%)

Найменування Всього у тому числі держав-них

з них

Ко-лектив-них

з них

При-ват-них

інших

форм власності

зага-льно-держав-них комунальних спільних орендних акціонер-них товариств Кількість підприємств в економіці 100,0 18,22 8,34 9,89 76,30 0,82 0,77 26,96 4,83 0,64 Промисловість у цілому 100,0 13,86 11,65 2,21 83,92 1,25 0,81 49,22 1,64 0,59 в тому числі: електроенергетика 100,0 40,60 25,56 15,04 58,65 0,00 7,52 31,58 0,00 0,75 паливна промисловість 100,0 83,25 82,54 0,72 15,79 0,96 0,24 6,22 0,72 0,24 чорна металургія 100,0 7,77 7,25 0,52 91,71 3,11 0,00 68,91 0,00 0,52 кольорова металургія 100,0 12,05 12,05 0,00 83,13 3,61 0,00 50,60 4,82 0,00 машинобудування і металообробка 100,0 10,33 9,87 0,45 88,14 1,01 0,31 57,78 1,15 0,38

Розрахунки показали, що коли середній розмірпідприємств загальнодержавної форми власності (за залишковою вартістю ОВФ) у2000 p. становив 29259,2 тис. грн., то комунальної — 16395,6 тис., акціонерної- 7920,2 тис., приватної — 250,4 тис. грн. Отже, найбільші підприємстваперебувають у державній власності.

З точки зору галузевої належності, найбільшіпідприємства зосереджені в електроенергетиці: тут середня залишкова вартістьОВФ, яка припадає на одне підприємство, дорівнює 187970,1 тис. грн. Заелектроенергетикою йдуть підприємства чорної металургії — 120425,9 тис. грн.,паливної промисловості — 70015,8 тис., кольорової металургії — 25591,3 тис.,машинобудування і металообробки — 10289,7 тис. грн. Середній розмір підприємствв економіці України (за показником залишкової вартості ОВФ) становив на Іпівріччя 2000 p. 6723,9 тис. грн. Природно, даний показник обчислено безурахування малих підприємств.

Таблиця 3.2

Структуразалишкової вартості ОВФ в економіці України за формами власності в І півріччі2000 p. [14, с. 39]

Найменування Всьо-го у тому числі держав-них

з них

Ко-лектив-них

з них

При-ват-них

інших

форм власності

зага-льно-держав-них комунальних спільних орендних акціонер-них товариств

Залишкова вар-тість ОВФ (тис. гри.)

Промисловість у цілому

в тому числі: електроенергетика

паливна промисловість

чорна металургія

кольорова металургія

машинобудування і металообробка

Інші галузі

100,0

100,0100,0

60,38

39,04

57,39

84,68

13,73

26,30

20,76 22,03

36,27

38,45

55,39

84,66

13,72

26,30

20,47 21,31

24,11

0,59

2,01

0,02

0,01

0,00

0,29 0,72

39,05

60,54

42,61

15,31

86,27

73,63

79,13 76,47

0,43

0,60

0,00

0,06

0,47

1,20

1,44 0,81

0,76

0,77

0,50

0,13

0,00

0,28 2,34

31,75

55,29

41,56

13,51

84,30

68,71

72,91 64,42

0,18

0,06

0,00

0,01

0,00

0,07

0,03 0,18

0,39

0,35

0,00

0,01

0,00

0,08 1,32

/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

На рисунку 3.2 зображений розподіл в економіці Українипідприємств за середньою залишковою вартістю ОВФ по галузях економіки і формахвласності.

З рисунку 3.2 видно, що найбільший розмір за вказанимпоказником мають підприємства електроенергетики, що перебувають у державнійвласності, найменший — також підприємства електроенергетики, але ті, щоперебувають у власності іноземних громадян або держав. Середній розмірприватних підприємств є лише не набагато більшим від зазначеного: умашинобудуванні та металообробці — 286,5 тис. грн., у кольоровійметалургії-358,1 тис., у паливній металургії — 639,6 тис. грн. Крім держави,великими підприємствами електроенергетики, паливної промисловості, чорної такольорової металургії, машинобудування і металообробки, а також підприємствамиінших галузей володіють акціонерні товариства.

Рис.3.2. Середнязалишкова вартість ОВФ, що припадає в середньому па одне підприємство, векономіці України за формами власності та галузями промисловості в І півріччі2000 p. [14, с. 39]

Аналіз даних таблиці 3.2 показує, що монополіюдержавної власності ще далеко не подолано - 60,38% залишкової вартостіОВФ в економіці перебувають, станом на І півріччя 2000 p., у державнійвласності. Аналогічні показники по промисловості в цілому становлять 39,04%, поелектроенергетиці — 57,39, паливній промисловості -84,68, кольоровій металургії- 26,30, машинобудуванню і металообробці — 20,76% тощо. З урахуванням того, щов руках держави залишилися найбільші підприємства, можна дійти таких висновків:

— технічна і технологічна структури промисловоговиробництва в Україні говорять про монополізацію ринку в базових галузяхекономіки. Тому зміна власника у цих галузях без кардинального розв'язанняпроблеми упорядкування структури підприємств не вирішує проблеми монополізму,а тому нині не може бути визнана доцільною;

— створення ринкових відносин необхідно інтенсивнопідтримувати лише в тих галузях, де проблему монополізму вирішено;

— має всебічно заохочуватися політика розвитку вмонополізованих галузях дрібного і середнього бізнесу, який би брав на себеспеціалізоване виконання робіт допоміжного характеру, виключивши з структуримонополіста непрофільні та допоміжні виробництва.

Оцінка монополізованості промислового виробництва зачасткою державної власності не досить повно характеризує глибину проблеми.Насправді спеціалізація виробництва в економіці України досягла такої стадії,коли той чи інший продукт із завданими властивостями випускався практичноодним, принаймні, двома-трьома виробниками. Роки реформування не тільки невнесли істотних змін уданий процес, але й значно його погіршили.

Для доведення монополізованості ринку немаєнеобхідності розглядати кожну номенклатуру товару окремо. Монополізованістьпроявляється навіть при розрахунку відповідних показників за укрупненоюноменклатурою товарів. Проблема монополізму посилюється природною наявністюпідприємств — природних монополістів, до яких українське законодавствовідносить підприємства, що працюють у таких сферах:

— транспортування нафти і нафтопродуктівтрубопроводами;

— транспортування природного і нафтового газутрубопроводами та його розподіл;

— транспортування інших речовин трубопровіднимтранспортом;

— передача і розподіл електроенергії;

— користування залізницями, диспетчерськими службами,вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничноготранспорту загального користування;

— управління повітряним рухом;

— зв’язок загального користування;

— централізоване водопостачання і водовідведення;

— централізовані поставки теплової енергії;

— спеціалізовані послуги транспортних терміналів,портів, аеропортів [14, с. 41-42].

Об’єктивною перешкодою для запровадження конкуренції вумовах природної монополії служать надзвичайно великі перешкоди. Найвищоюперешкодою “на вході” в галузь для нових фірм є обсяг інвестицій, необхіднийдля створення альтернативного об’єкта. Тому цілком закономірно, що порівняно зновими фірмами переваги належать підприємствам, які тут функціонують. Останнівиграють у ціновій конкурентній боротьбі завдяки використанню резервів потужностейта діяльності ефекту масштабу.

Економічна недоцільність конкуренції у сферахдіяльності природних монополій пояснюється тим, що виграш від її наявності непокриває значних витрат суспільства на її запровадження та підтримку. Аджеприсутність більшої кількості виробників на ринку сприятиме пропорційномускороченню виробництва кожного з них, і як результат, недовикористання основнихвиробничих потужностей. Внаслідок цього зростатимуть тарифи на поставки, що,безперечно, матиме негативні наслідки для суспільства [17, с. 41].

У зв’язку з тим, що проблема існування природнихмонополій і їх ефективності є надзвичайно актуальною для економіки України,слід пам’ятати, що найбільш економічним режимом експлуатації таких систем ємаксимальне завантаження, яке досягається підключенням усіх потенційнихспоживачів. Саме тому держава в більшості випадків сама створює легальнібар’єри, надаючи компаніям – природним монополістам виключні права наздійснення певного виду діяльності, блокуючи таким чином вхід у ці галузі потенційнихконкурентів. В Україні запроваджено ліцензування діяльності не тількигосподарюючих суб’єктів на ринках природних монополій, але й на суміжних зними.

Таким чином, природна монополія є станом товарногоринку, на якому необмежена ринкова влада окремого господарюючого суб’єкта єекономічно обґрунтованою та виправданою із суспільної точки зору, оскількикомпенсується значною економією споживчого надлишку. Однак держава повиннавикористовувати увесь арсенал засобів економічного, правового, адміністративногохарактеру з метою встановлення таких “правил гри” для цих суб’єктів, які б дализмогу отримати оптимальний результат.

З сказаного виходить, що завдання побудови ринковихвідносин в економіці України, яке має своєю невід'ємною складовою необхідністьстворення ринкових суб'єктів господарювання, наштовхується на серйозну проблемумонополізованості базових галузей промисловості та істотної частини всієїекономіки. Приватизація підприємств цих галузей не змінює у загальному планірівень монополізації за широким спектром товарних ринків, з чого випливаєвисновок про те, що заміна державної власності на приватну не може бутивизнана у таких галузях доцільною.

Таким чином, у процесі формування ринкових суб'єктівгосподарювання проблема монополізованості економіки України є істотноюперешкодою. Суть проблеми полягає в тому, що за існуючої структури економіки вцілому і промислового виробництва зокрема монополізм державної власності можебути замінений тільки монополізмом окремого виробника, що аж ніяк не сприяєзавданню формування суб'єктів ринкового господарювання. Більше того, монополізмокремих виробників вимагає досить жорсткого контролю з боку держави і ніяк незабезпечує автоматичного діяння ринкових регуляторів, а також ставить підвеликий сумнів питання формування ефективного власника.

/>Висновки

У підприємницькому секторі економіки будь-якої країниіснує безмежна кількість різноманітних ринкових ситуацій. Залежно від ринковоїситуації фірма приймає відповідне рішення щодо своєї підприємницькоїдіяльності і, передусім, відносно ціни і випуску продукції. В свою чергу на цірішення істотно впливає характер галузі, в якій фірма діє. В економіці двоходнакових галузей не буває. Однак спільним майже для всіх є наявність у кожнійдвох полюсів. Йдеться про те, що на одному полюсі спостерігаємо тисячі і сотнітисяч невеликих фірм, які виробляють незначну частку ринкової продукції, а надругому — єдиного виробника, який посідає домінуюче становище на ринку. Міжцими полюсами знаходиться велике розмаїття ринкових структур.

Економічні умови, в яких відбувається ринкова конкуренція,називають ринковою структурою. Структура ринку визначається кількістю ірозміром фірм, характером продукції, легкістю входження і виходу з конкретногоринку, доступністю ринкової інформації. Основними типами ринкових структур єдосконала або чиста конкуренція, чиста монополія, монополістична конкуренція,олігополія.

За даними Мінстату України, на середину 90-х років173 підприємства були абсолютними монополістами у випуску 332 найважливішихвидів продукції. Це НВ° «Свема» (виробництво кіно- і фотоплівки). Львівське АТ«Конвеєр» (підвісні конвеєри), Київське НВО «Харчомаш» (хлібопекарські печі) таін.

Існує багато причин існування монополії, але чотири зних дуже важливі: володіння основними видами сировини; низькі середні витрати;патентні права; особливі привілеї.

Монополістична конкуренція - це така ринковаситуація за якої відносно велика кількість невеликих виробників пропонуютьсхожу, але не ідентичну продукцію. Із самої назви випливає, що монополістичнійконкуренції властиві риси як монополії, так і досконалої конкуренції.

По-друге, будучиєдиним продавцем на ринку, монополіст не прагне до зниження виробничих витрат.

Ринки з абсолютною конкуренцією бажані, оскільки вониекономічно ефективні — поки не існує побічних негативних наслідків (наприклад,екологічних), і нічого не перешкоджає нормальній діяльності ринку, сумарнийнадлишок споживачів та виробників максимальний. Монополістична конкуренція вдечому подібна до конкуренції, проте вона — соціально небажана ринковаструктура, яку потрібно регулювати.

По-перше, на більшості ринків з монополістичноюконкуренцією монопольна влада незначна. І, оскільки криві попиту на товар фірмибудуть досить еластичними, надлишкова продуктивність буде також незначною.

По-друге, якою б не була ця неефективність, їїнеобхідно порівнювати з важливою вигодою, яку створює монополістичнаконкуренція — різноманітність товарів. Виграш від різноманітності може бутизначним і набагато переважати неефективні витрати, які виникають від кривихпопиту, нахилених донизу.

На відміну від досконалої конкуренції олігополіствиробляє у точці, в якій ціна перевищує граничні витрати. Інакше кажучи, як іза монополістичної конкуренції, за олігополії не досягають ні розподільної,ані виробничої ефективності.

Чиста монополія перебуває під державним контролем длязменшення її можливостей зловживання ринковою владою. Олігополія можестворювати видимість існування кількох незалежних фірм, що конкурують між:собою, і тому часто не підпадає під державне регулювання. Крім того, таємна угодаміж олігополістами може привести до такого рівня цін та обсягу виробництва, щоіснують за чистої монополії.

Проблема «ефективність — олігополія „удовгостроковому періоді має декілька аспектів. По-перше, конкуренція забезпечуєстимули для розвитку НТП.

По-друге, в олігополії можуть існувати стимули достримування інновацій та гальмуванняНТП.

По-третє, сучасна науково-дослідна діяльність зрозробок нових продуктів є неймовірно дорогою.

По-четверте, існування бар'єрів для входження угалузь дає олігополістові певну гарантію того, що він зможе отримативинагороду у вигляді прибутку від своїх зусиль довкола інновацій. Якщо цейпогляд є правильним, то в довгостроковому періоді олігополії можуть сприятизниженню витрат виробництва, цін і збільшенню обсягів виробництва тазайнятості.

У процесі формування ринкових суб'єктів господарюванняпроблема монополізованості економіки України є істотною перешкодою. Сутьпроблеми полягає в тому, що за існуючої структури економіки в цілому іпромислового виробництва зокрема монополізм державної власності може бутизамінений тільки монополізмом окремого виробника, що аж ніяк не сприяє завданнюформування суб'єктів ринкового господарювання. Більше того, монополізм окремихвиробників вимагає досить жорсткого контролю з боку держави і ніяк незабезпечує автоматичного діяння ринкових регуляторів, а також ставить підвеликий сумнів питання формування ефективного власника.

/>Списоквикористаної літератури

1. Базилевич В., Филюк Г. Роздержавлення природнихмонопольних структур в Україні // Економіка України. – 2002. — №3. – С. 35-42.

2. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основиекономічних знань: Навч.посіб. — К.: Вища шк., 1998. – 544 с.

3. Долан Э.Дж., Линсей Д. Микроэкономика / Пер. сангл. В.Лукашевича и др., Под общ.ред. Б.Лисовика и В.Лукашевича. – С.-Пб.,1994. – 448 с.

4. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка: Навч.посібник / За ред. Ватаманюка З., Панчишина С. – К.: Видавничий дім“Альтернативи”, 2001. – 606 с.

5. Іванов М. Приватизація державної власності //Економіка України. – 2001. — №4. – С. 23-29.

6. Йозеф Шумпетер та проблеми реформування економікиУкраїни / Ю.К.Зайцев, Т.В.Фініков (відп. ред.). – К.: Таксон, 2000. – 244 с.

7. Ларцев В. Сутність та основні форми процесуроздержавлення в Україні // Економіка України. – 2001. — №9. – С. 17-23.

8. Макконнелл Кэмпбелл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс:Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т. 2. – М.:Республика, 1992. – 400 с.

9. Мендрул О., Кальніченко Л. Реструктуризаціяпідприємств в умовах становлення ринкового середовища // Економіка України. –2000. — №10. – С. 27-33.

10. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник. У 2 ч. / С.Будаговська,О.Кілієвич, І.Луніна та ін.; За ред. С.Будаговської. – К.: Основи, 1998. – 517с.

11. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики: Учебник. – М.: Издательство НОРМА,2001. – 572 с.

12. Основи економічної теорії: Підручник / Крупка М.І., Островерх П.І.,Реверчук С.К. – К.: Атіка, 2001. – 344 с.

13. Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Микроэкономика: Пер. с англ. – М.: ДЕЛО,1992. – 510 с.

14. Полуянов В. Монополізованість промисловості України і тенденціїформування ринкових суб’єктів господарювання // Економіка України. – 2001. — №9. – С. 36-42.

15. Статистичний щорічник України за 2000 рік / Держкомстат України: Заред. О.Г.Осауленка; Відп. за вип. В.А.Головко. – К.: Техніка, 2001. –600 с.

16. Україна уцифрах у 2000 році: Корот. стат. довід. / Держкомстат України: Заред. О.Г.Осауленка; Відп. за вип. В.А.Головко. – К.: Техніка, 2001. – 256 с.

17. Филюк Г. Природна монополія: теоретичний аспект // Вісник КДТЕУ. –2000. — №4. – С. 34-43.

18. Фролов П. Деформації в промисловості України та шляхи їх усунення //Економіка України. – 2001. — №10. – С. 88-90.

19. ЧемберлинЭдвард Х. Теория монополистической конкуренции: Реориентация теории стоимости.– М.: Экономика, 1996. – 351 с.

20. Шумпетер Йозеф А.Капіталізм, соціалізм і демократія / В.Ружицький,П.Таращук (пер. з англ.). – К.: Основи, 1995. – 528 с.

21. Экономика: Учебник / Под ред. доц. А.С.Булатова. 2-е изд., перераб. идоп. – М.: Издательство БЕК, 1999. – 816 с.

еще рефераты

Еще работы по экономике

Реферат по экономике

Економічна і національна безпека України

Економічна концентрація

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Економічна криза в Україні 1990-1999 рр.: причини, наслідки та шляхи подолання

1 Сентября 2013