Реферат: Економіка підприємства

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНААКАДЕМІЯ

БУДІВНИЦТВАІ АРХІТЕКТУРИ

Кафедра«ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВ»

КОНСПЕКТЛЕКЦІЙ

ЗДИСЦИПЛІНИ

«ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»

(для спеціальності7.050107 «Економіка підприємства»,

7.050201«Менеджмент організацій»)

Склали:

Доц.Шем’якина Н.В.,

доц.Хижняк Л.Т.

Затвердженона засіданні кафедри:

«Економікапідприємств»

Протокол№ ______ від __________

Зав.кафедрою проф. Амитан В.Н.

Макіївка,2003 р.

ЗМІСТ

Вступ

Тема1.Підприємство як суб'єкт господарювання

1.1 Поняття, цілі і напрямки діяльності

1.2 Підприємство як первинна ланка економіки

1.3 Підприємство в рішенні основної економічної проблеми

1.4 Класифікація підприємств

1.5 Статут підприємства й інші установчі документи

1.6 Організаційно-правові форми підприємств

1.7 Форми об'єднанняпідприємств

Тема 2. Ресурсне забезпеченнядіяльності підприємства

2.1 Економічні ресурси підприємства

2.2 Ринок ресурсів

2.3 Основні фонди підприємства

2.4 Показники ефективноговикористання основних фондів

2.5 Оптимізація використання основнихвиробничих фондів

2.6 Амортизація основних фондів

2.7 Основні задачі, які роз’вязуються прирозрахунку амортизації.

2.8 Відтворення основних фондів.

2.9 Оборотні кошти підприємства.

2.10 Показники ефективностівикористання оборотних коштів

2.11 Нормування оборотних коштів

2.12 Оптимізація використанняоборотних коштів на підприємстві

Тема 3. Персонал підприємства.

3.1 Кадри промислового підприємства

3.2 Продуктивність праці

3.3 Заробітна плата

3.4 Ринок праці

3.5 Державне регулювання ринку праці

Тема 4. Витрати і ціни на продукцію(послуги)

4.1 Поняття собівартості продукції(послуг).

4.2 Види собівартості і шляхи її зниження.

4.3 Маркетинг і ціноутворення

Тема 5. Економічні результатидіяльності підприємства

5.1 Прибуток підприємства

5.2 Рентабельність

5.3 Формування фінансових ресурсівпідприємства

5.4 Ціноутворення

Література

ВСТУП

У умовах ринкових відносин центрекономічної діяльності переміщується до основної ланки економіки — підприємства. Саме нацьому рівні створюється потрібна суспільству продукція, надаються необхідні послуги. На підприємстві зосередженінайбільше кваліфіковані кадри, тут вирішуються питання ощадливої витратиресурсів, застосування високопродуктивної техніки, технології, розробляютьсябізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється управління. Все це потребує використанняглибоких економічних знань.

Перехід економіки України до ринкових відносин ставить нові вимоги до підготуваннястудентів економічних спеціальностей. Становлення і розвиток ринкової економікигрунтується на об'єктивних законах і принципах.

Курс лекцій «Економіка підприємства»розглядає теоретичні основи і практичні форми функціонування і механізмивзаємодії підприємств як суб'єктів економічної діяльності суспільства. Він охоплює ключові розділи прикладної економіки й ефективностігосподарювання на рівні основної структурної ланки виробництва, теоретичніоснови і практичні методи економічного впливу на процеси виробництва в умовахформування ринкової економіки.

При упорядкуванніопорного курсу лекцій була використана типова програма, рекомендованаМіністерством освіти і науки України. Даний цикл лекційприсвячений основним теоретичним темам курсу і темам, що не одержали глибокоговідбитку у відомій навчальній літературі зданого курсу, алеявляються актуальним у сучасній вітчизнянній ізакордоннії практиці господарювання.

ТЕМА 1. ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ'ЄКТГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Поняття, цілі і напрямкидіяльності

Підприємство - це організаційновідокремлена й економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сферинародного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надаєплатні послуги).

Підприємство відрізняють такі риси:

— організаційна єдність: підприємство — це певним чином організованийколектив із своєю структурою і порядком управління;

- визначений комплекс засобів виробництва: підприємство розпоряджаєтьсяресурсами для виконання своїх функцій;

- наявність відособленого майна — їм підприємство розпоряджається длявиконання своїх функцій;

- майнова відповідальність підприємства;

- підприємство припускає єдиного начальника;

- підприємство виступає в господарській діяльності від власного «Я»;

- оперативно-господарська самостійність підприємства.

Часто,говорячи про підприємство, використовується термін фірма. Фірма — цеорганізація, що володіє підприємством і управляє його економічною діяльністю.

Форм об'єднання підприємств багато. Основні три форми об'єднанняпідприємств:

- вертикальнаінтеграція:

- />

- дерево

- переваги:одна фірма має

- ВІ постійний збут, а інша – сировину;

- папір

- горизонтальнаінтеграція

- /> ГІ

- папір папір

- тутвідбувається економія на мас-

- штабахвиробництва, тому явля-

- етсякорисної і м.б. використана

- пляшки пляшки для витиснення конкурентів;

- ГІ

- об'єднанняпідприємств різноманітних профілів (галузей промисловості) – диверсифікація:

папір меблі

Тютюн Пляшки

Підприємство характеризуєтьсякількісними і якісними показниками: до кількісних показників відносяться

- чисельністьробітників;

- обсягкапіталу (тобто його розмір);

- річний оборот;

по чисельності:

- дрібні (до 100 чол.);

- середні (100 — 500 чол.);

- великі (понад 500 робітників);

кількісні характеристики:

- тип власностіпідприємства (приватна або державна);

- характер і зміст діяльності (торгове, с/г, промислове);

- асортимент іобсяг продукції;

- засоби веденняконкурентної боротьби (монополія, новаторство, послідовність — продукція якісназ відмітною рисою);

- засіб входження врізноманітні об'єднання підприємств організаційно-правова форма підприємства.

1.2 Підприємство якпервинна ланка економіки

2 1

Ресурси 4 Продукція

1. Земля .

2. Праця.

3. Капітал.

4. Підприємницькаспроможність

/> Витрати Прибуток

Додана вартість

Податки Прибуток

Як основна ланка економіки, підприємство створює вартість. Дляспоживачів ресурси підприємства практично марні. Використовуючи працю,підприємство створює робочі місця.Отримавши прибуток від реалізації, підприємство відраховує витрати і сплачує з прибуткуподатки.

Розвиток підприємства відбуваєтьсявідповідно до його інтересу. Основних інтересів два:

1) підвищення рівняжиття робітників;

2) постійнавідповідність вимогам ринку і підвищення конкурентноздатності.

Прибуток — індикатор успішності підприємства,а не ціль. Успішна робота підприємства характеризується результатами йогодіяльності за визначений період. До таких результатів відносяться не тільки прибуток підприємства, алеі те майно, що було накопичено їм із моменту здійснення операцій.

Економіка підприємства — це сукупність засобів виробництва(власних і позикових), невиробничих засобів (виставочний центр, пансіонат іт.д.), нематеріального майна (ліцензії, патенти), а також прибутків, отриманихза поточний період.

У умовах ринку підприємство постійноповинне наближатися до найкращого (оптимальному) станусвоєї економіки. При цьому підприємство шукає відповіді на такі питання:

1) яке найкращеспіввідношення між прибутками і витратами;

2) знайти нову сферудодатка капіталу (удосконалювати продукцію, випускати нову);

3) пошук ефективнихзасобів доведення продукції до споживача (функція маркетингу).

Рішення перерахованих задач припускаєвикористання таких чинників розвитку:

1) чинники розвитку ресурсної бази підприємства (на їхню часткуприпадає 90 % майна підприємства);

2) чинникиекономічного і технічного розвитку (науково-технічний прогрес; дослідження, розробки;підвищення кваліфікації робітників; інновації; інвестиції);

3) чинники розвиткукомерційної ефективності підприємства. Вони пов'язані з функціонуванням вумовах ринкових відносин. Їхня роль складається в такому: забезпеченняритмічності (безперервності) виробництва зниження витрат виробництва;

4) одержанняприбутку в необхідному обсязі, що забезпечує стійку роботу і розвитокпідприємства.

Ресурсное забезпечення підрозділяється на дві групи:

1) формує витрати виробництва відразу, цілком переносячи свою вартість навартість готової продукції;

2) виробничеустаткування, машини і т.д. — переносять свою вартість на вартість готовоїпродукції вроздріб.

Для першої групи ресурсів важливо,щоб вони набувалися по мінімальній ціні, і підприємство мало мінімальні їхнізапаси.

Для другої групи необхіднанадійність, довговічність, ремонтоздатність і т.д.

Підприємство, вирішуючи що, скільки іяк робити, повинно враховувати об’єм ісклад прибутків і витрат. Витрати підрозділяються на середні і граничні.Середні — це собівартість, вони потрібні для того, щоб вирішити чи потрібно робити цю продукцію.Граничні — є критерієм оптимального обсягу виробництва.

1.3 Підприємство при рішенні основної економічної проблеми

Основна економічна проблема: нашіпотреби постійнозростають, а ресурси, щозадовольняють їх, обмежені.

На підприємстві ця проблематранспонується в ряд завданнь, таких як:що робити, у якій кількості, яким засобом і як розподіляти продукцію. Процесбезупинного прийняття таких рішень являє собою управління економікою підприємства. Кожнеприйняте рішення таїть у собі багато протиріч.

Зміст основної економічної проблеми і їїреалізації.

Чинники, що впливають на рішенняекономічної проблеми:

1) земля, це природні ресурси і сама земля,обмежені по своїх розмірах і можливостях використання. Під ними частіше всього розуміється: корисні копалини, ліс, повітряний і водяний простір іт.д.;

2) робоча сила, містить у собі розумову і фізичну працю, що у результатіпрогресу людства розвивається в напрямку заміни фізичної праці розумовою;

3) знаряддя праці, це усе те, за допомогою чого виробляються товари і послуги: виробничіможливості, створені людьми у формі устаткування, інструментів, будинків і т.д.Особливість їх складається в тому, що вони повинні відновлюються в розширеному обсязі з тим, щоб матиможливість постійно збільшувати об’єм виробництватоварів і послуг;

4) підприємництво, ця особлива внутрішня властивість,пов'язана з ризиком, уміння звістки господарство на основі постійного пошукунового;

5) капітал, це фінансові засоби, які використовуються для виробництва й одержання прибутку, розмір якихобмежений обсягом предметів споживання.

1.4 Класифікація підприємств (фірм)по визначених ознаках

1. Ціль і характердіяльності:

— комерційні;

— некомерційні.

2. Форма власностімайна:

— приватні

— колективні;

— державні;

— спільні.

3. Приналежністькапіталу:

— національні;

— іноземні;

— змішані (спільні).

4. Правовий статус іформа господарювання:

— одноособові (сімейні);

— кооперативні;

— орендні;

— господарські товариства.

5. Функціональнийвид діяльності:

— промислові;

— сільськогосподарські;

— будівельні;

— транспортні;

— страхові;

— торгові й ін.

6. Технологічна(територіальна) цілісність і ступінь підпорядкованості:

— головні (материнські);

— дочірні;

— філії.

7.Розмір чисельності робітників:

— дрібні (малі);

— середні;

— великі.

1.5 Статутпідприємства й інші установчі документи

Статутпідприємства регулює сукупну діяльність фірм,їхні взаємовідносини з іншими господарськими об'єктами. Статут затверджуєтьсявласником або фундатором підприємства, а для державних підприємств власникоммайна при участі трудового колективу.

У статуті повинні бути визначені:

1) точненайменування і месцезнаходження підприємства;

2) власник або фундатор;

3) основна місія і цілі діяльності;

4) органи управління.

У статуті може бути визначений орган,що має право репрезентувати інтереси трудового колективу (рада трудовогоколективу, профспілковий комітет і т.д.)

Колективним договором регулюються виробничі, трудові йекономічні відношення трудового колективу з адміністрацією (власником). Уколективний договір включаються зобов'язання з проведенняконкретних заходів щодо створення сприятливих і безпечних умов праці, з впровадження нових технологій і т.д.

Колективний договір передбачаєзабезпечення росту продуктивності й оплати праці, фахового підготування іпідвищення кваліфікації кадров, соціальний захист робітників.

Колективний договір повинний міститиокремий підрозділ, що освітлює питання участі робітників увикористанні прибутку підприємства.

1.6Організаційно-правові форми підприємств

Об'єднання учасниківпідприємницької діяльності для спільного бізнесу називають партнерством(товариством). Це найпростіша форма підприємства, щодозволяє об'єднувати як зусилля, так і капітал його учасників.

Особи, щостворюють товариства, називаються фундаторами. Коженіз них вносить визначений пай у вигляді грошей або свогомайна. Сукупність цих внесків утвориє статутний капіталтовариства.

Учасникитовариства наділені такими правами:

1) брати участь в управлінні господарською діяльністю;

2) одержувати відкриту інформацію про діяльність товариства;

3) брати участь у розподілі прибутку;

4) претендувати на частку майна при розформуванні підприємства(ліквідаційний пай).

Створеннятовариства закріплюється договором.

Обов'язкипартнерів:

1) виконувати вимоги установчого договору;

2) своєчасно вносити додаткові засоби для розвитку підприємства;

3) соблюдати комерційну таємницю.

Товариство(партнерство) не є юридичною особою, тобто не може виступати як єдина фірма зісвоїм відособленим майном, а являє собою заснований на угоді договір рівнихосіб.

По ступеню майнової відповідальності партнерства підрозділяються на повніі командитні.

Повнетовариство — об'єднання для спільної діяльності. Його характерною рисою євисокий ступінь майнової відповідальності учасників по зобов'язанняхтовариства, тобто учасники відповідають не тільки внеском у статутний капітал,але і розраховуються особистим майном. Об'єднане майноявляє собою часткову власність, що належить всім учасникам, а розмір паюдозволяє учаснику одержувати більший або менший прибуток. Управління підприємством здійснюється спільно.

Командитнетовариство — проміжна форма власності між повним товариством і товариствомз обмеженою відповідальністю. Командитне товариство також являє собоюоб'єднання фізичних осіб, але вони розділяються на дві групи:

— повні товариші (партнери);

— командитисти(партнери-вкладники).

Повні товариші — несуть необмеженувідповідальність по зобов'язаннях підприємства і приймають управлінськірішення. Командитисти — вносять пай, котрим і відповідають позобов'язаннях підприємства, і не беруть участі в управлінській діяльності.

Товариствоз обмеженою відповідальністю (ТОВ). Характерноюрисою ТОВ є те, що учасники відповідають по зобов'язанняхпідприємства тільки своїми внесками в статутний капітал. Саме ТОВявляється юридичною особою, відповідає перед кредиторами усім своїммайном.

Статутнийкапітал ТОВ не повинен бути меншевстановленого законом розміру.

Переваги: страхує своїх учасників як юридична особа. Недоліки: масштаби діяльності обмежені.

Акціонернетовариство — це підприємство, статутний капітал якого ділиться на визначенечисло акцій.

АТ буваютьвідкритого і закритого типу. Акціонери відкритого АТ (ВАТ)можуть продавати свої акції будь-якій особі без згоди інших акціонерів, такождарувати, передавати в спадщину і т.д. У закритому АТ (ЗАТ)акції поширюються тільки серед обмеженого кола учасників, заздалегідьвизначеного в складі АТ.

Головноюособливістю АТ є те, що його майновий і грошовий капітал формується шляхомпродажу акцій. Акції випускаються підприємством (емітуються), реєструються державою іреалізуються на первинному ринку цінних паперів по номінальній вартості. Надаліпрямування акцій на вторинному ринку цінних паперів. Тутакції продаються по ринковій вартості, яка може бути вищеабо нижче за номінальну.

Акція єдокументом, що засвідчує те, що її власник володіє деякоюдолею власності підприємства.

Володіння акцією надає право:

1) діставати прибуток у вигляді періодичних виплат (частіше щорічних) — дивідендів. Розмір дивідендів пропорційний кількості акцій, що належатьвкладнику;

2) право управління АТ. Акціонериперіодично збирають раду, де обговорюють основні стратегічні питання управління підприємством. Рада акціонерівдля поточного керування обирає виконавчий орган — дирекцію підприємства. Нараді акціонерів власник однієї акції володіє одним голосом при голосуванні.Власник 51% акцій (контрольного пакета) має право блокувати рішення ради йобстоювати свою думку (рішення).

У залежностівід дивідендів і участі в управлінні, акції діляться напрості і привілейовані. Привілейовані акції не дозволяють голосувати назборах акціонерів, але забезпечують їхньому власнику визначена винагорода у вигляді дивідендів.

Володінняакціями не дорівнюється до володіння фізичним майном АТ. Акціонери являються власниками тільки цінних паперів. Фізичним власникоммайна АТ є саме підприємство. При ліквідації акціонери одержують ліквідаційнуквоту пропорційно числу акцій.

1.7Форми об'єднання підприємств

Корпорація — акціонерне товариство, що об'єднує діяльність декількох підприємств. Якюридична особа корпорація відповідає по зобов'язаннях вхідних до складупідприємств. Корпорація реалізує адміністративне і фінансове управліннядіяльністю вхідних до складу підприємств.

Концерн — форма об'єднання значних підприємств на основі договору.Цей договір дозволяє використовувати можливості збільшення масштабіввиробництва, кооперування стабільних виробничих зв'язків.

Холдинг — характеризується тим, що центральна (материнська) фірма має контроль наддочірніми підприємствами. Цей контроль пов'язаний із володінням контрольнимипакетами акцій дочірніх підприємств. Переваги: усі підприємства є АТ іадміністративно незалежні; мінімізація податків.

Консорціум — тимчасове добровільне об'єднання підприємств для рішення конкретних завданнь, наприклад, здійснення значних інвестиційних,науково-технічних, соціальних проектів і т.д.

ТЕМА 2. РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Економічні ресурси підприємства

Економічніресурси підприємства — це чинники, необхідні для здійснення виробничогопроцесу. Вони містять у собі: природні, людські, і створені людиною ресурси, які використовуються для виробництватоварів і послуг.

Класифікаціяекономічних ресурсів:

Ресурси

Матеріальні Трудові

ресурси ресурси

Капітал Земля Робоча сила Підприємницька

спроможність

Грошовий Знаряддя

праці

Знаряддя праці , орні угіддя, корисні копалиниі т.д. Вони обмежені.

Капітал (інвестиційні ресурси) – матеріальні,фінансові засоби, використовувані в процесі виробництва продукції і її доставкиспоживачеві. Процес створення і накопичення капіталу називається інвестуванням.

Трудові ресурси — фізичні і розумові зусиллялюдей у процесі виробництва продукції.

Підприємництво — спроможність організовувати виробництво й ефективно використовувати усі видиресурсів.

Загальнавластивість усіх ресурсів — їхня обмеженість. Звідси випливає обмеженістьвиробничих можливостей об'єктів. Суспільне виробництво не здатне зробити той об’єм товарів і послуг, якехотіло б спожити товариство.

Класифікаціяресурсів стосовно підприємства:

Матеріальна форма Грошова форма, витрати

1. Природні умови

2. Праця

3. Засоби виробництва

3.1 Знаряддя праці (засоби праці)

3.2 Предмети праці (сировина, матеріали, що комплектують)

3.3 Готова продукція

3.4 Гроші

1. Рента

2. Фонд оплати праці, зарплата

3. Капітал:

3.1 Основні фонди

3.2 Оборотні фонди

3.3 Оборотні фонди

3.4 Гроші

2.2Ринок ресурсів

Ринокресурсів має декілька особливостей:

1) попит на ресурси є похідним, тобто залежить від попиту напродукцію;

2) попит і пропозиція на ресурси є стійкими в часу;

3) ринок ресурсів часто концентрується, при цьому утворяться монополіїі монопсонії.

Ціни наресурси мають важливе значення в економіці в зв'язку з тим, що:

1) витрати, пов'язані з придбанням ресурсів, є прибутками окремихсоціальних прошарків населення;

2) оплата ресурсів — це витрати підприємства, що визначаютьконкурентноздатність продукції і результативність господарської діяльності;

3) ціни на ресурси визначають їхній розподіл розміщення в економіці;

4) ціни на ресурси пов'язані з економічною політикою держави.

Попит наринку ресурсів залежить від попиту на готову продукцію: підвищується попит ® крива попиту зміщаєтьсявправо.

/> P

Попит наринку ресурсів залежить від продуктивності використовуваної технології:

/>P

збільшується

продуктивність

Попит наресурси залежить від цін на інші ресурси. Вони можуть як замінювати, так і доповнювати даний ресурс (попит нагудзики і тканини — що доповнюють, торф і дрова — що заміняють).

Часто змінацін на ресурси-замінники призводить до виникнення двох протилежних ефектів:ефекту заміни (екскаватор і робітники), ефекту масштабіввиробництва

2.3Основні фонди підприємства

Дляздійснення безупинної виробничої діяльності, підприємствоповинно мати у своєму розпорядженні ресурси: трудові,матеріальні, грошові. Найбільшважливі з них засоби виробництва.

Засобивиробництва — це сукупність матеріальних елементів, необхідних длявиготовлення продукції.

Вони ділятьсяна: предмети праці та засоби праці.

Їх можнахарактеризувати в такий спосіб:

Предметипраці:

1) беруть участь у виробничому процесі однократно, змінюють свою форму,утворять готову продукцію;

2) свою вартість на вартість готової продукції переносять відразу;

3) відновлюються після кожного виробничого циклу.

Засобипраці:

1) беруть участь у виробничому процесі багаторазово;

2) свою вартість на вартість готової продукції переносять вроздріб у мірузносу;

3) відновлюються через ряд виробничих циклів.

Грошоваоцінка засобів виробництва являє собою виробничі фонди підприємства, щопідрозділяються на:

1) основні фонди;

2) оборотні фонди.

Класифікаціяосновних виробничих фондів:

Групи основних фондів Структура

1. Будинки

2. Споруди

3. Передатні пристрої

4. Транспорт

5. Машини й устаткування

5.1 Силові

5.2 Робітники

5.3 Вимірювальні і регулюючі пристрої

5.4 КТ

6. Інструмент

7. Виробничий інвентар

8. Господарчий інвентар

18%

35%

30%

20%

Основнівиробничі фонди характеризуються складом і структурою.

Склад — сукупність груп ОФ.

Структура — співвідношення вартості окремих груп фондів до їхньої загальної вартості.

По ступеню участі у виробничому процесі ОФ діляться на активні і пасивні.

Структураосновних виробничих фондів залежить від: характеру що випускається продукціїтипу виробництва.

Основнівиробничі фонди оцінюються за допомогою натуральних і вартісних показників.

Натуральніпоказники необхідні для:

1) урахування і планування ОФ кожної групи;

2) розрахунку виробничої потужності;

3) упорядкування балансу устаткування;

4) розрахунку показників його використання.

Вартіснаоцінка ОФ необхідна для економічного аналізу структури ОФ і їхні динаміки,для розрахунку амортизаційних відрахувань, тобто сум, стерпних на вартістьготової продукції.

До вартіснихпоказників урахування й оцінки ОФ відносяться:

ПВ основних фондів — це сума витрат на придбання, доставку,будівництво, монтаж, наладку ОФ. При визначенні ПВ витративраховуються в цінах на момент придбання. У балансі господарських суб'єктів ОФвраховуються по балансовій вартості, що менше початкової на розмір фізичногозносу, а також індексовані відповідно до інфляції.

Існуєфізичний і моральний знос основних виробничих фондів. Фізичний знос — цевтрата вартості ОФ, пов'язана з природними процесамистаріння і руйнування матеріалів, що відбуваються як уході роботи устаткування, так і при бездіяльності. Фізичний знос залежить відчасу, якості конструкції і матеріалів, від характеру виробництва. Моральнийзнос пов'язаний із НТП. Він підрозділяється на два види: 1-гоі 2-го роду.

1) пов'язаний із створенням більш дешевого устаткування, чим те яке придбали;

2) пов'язаний з появою устаткуваннябільш економічного іпродуктивного.

Відбудовнавартість ОФ — це їхня вартісна оцінка з урахуванням морального зносу.

Залишковавартість ОФ — це вартість ОФ на момент виведення їх з експлуатації ісписання.

/> грн. (початкова вартість основнихфондів)

/> років (нормативний термінексплуатації)

/> років

/> (залишкова вартість)

Знос фізичний: />

Вартість балансу: />

Відбудовна вартість основних фондів: />

/> -продуктивність(старого/нового)устаткування