Реферат: Економіка морської справи
Змiст
1. Теоретичначастина
1.1. Види тавміст планування в умовах ринку
1.2. Обчисленнята методика завантаження судна
1.3. Дати вірнувідповідь на тест і її обґрунтувати
2. Практичначастина
2.1. Вирішити завдання
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Теоретична частина
1.1. Види та вміст планування в умовах ринку
Призначенняпланування як функції управління полягає в намаганні завчасно врахувати заможливістю всі внутрішні та зовнішні фактори, що забезпечують сприятливі умовидля нормального функціонування і розвитку підприємств. Воно передбачає розробкукомплексу заходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей з урахуваннямможливостей найефективнішого використання ресурсів кожним виробничимпідрозділом і всією фірмою. Тому планування повинно забезпечити взаємозв’язкуміж окремими структурними підрозділами фірми, які включають всю технологічнуланку: наукові дослідження і розробки, виробництво та збут. Ця діяльністьопирається на виявлення та прогнозування споживчого попиту, аналіз й оцінкунаявних ресурсів та перспектив розвитку господарської кон'юнктури. Звідсивипливає необхідність зв'язку планування з маркетингом та контролем з метоюпостійного коригування показників виробництва і збут слідом за змінами попитуна ринку.
У залежності відзмісту, мети і завдань виділяють такі форми планування та види планів:
1. Формипланування в залежності від тривалості планового періоду:
— перспективнепланування (прогнозування);
— середньострокове планування;
— поточне(бюджетне, оперативне) планування.
2. Види планів:
а) в залежностівід змісту господарської діяльності — плани науково-дослідницьких тадослідницько-конструкторських робіт; виробництва і збуту;матеріально-технічного постачання; фінансовий план;
б) в залежностівід організаційної структури підприємства (фірми) — плани виробничої дільниці;плани дочірньої компанії.
Планування — цепочатковий етап управління. Однак це є не єдиний акт, а процес, який триває дозавершення комплексу операцій, що плануються. Планування містить у собівизначення:
— кінцевої тапроміжної мети;
— завдань,вирішення яких необхідне для досягнення мети;
— засобів таспособів їх вирішення;
— необхіднихресурсів, їх джерел і способу розподілу.
Нині значна увагаприділяється перспективному плануванню як інструменту централізованогоуправління. Таке планування охоплює період від 10-ти до 20-ти років (частіше10-12 років). Воно передбачає розробку загальних принципів орієнтації фірми наперспективу (концепцію розвитку); визначає стратегічний напрям і програмурозвитку, зміст і послідовність здійснення найважливіших заходів, якізабезпечують досягнення поставленої мети. Перспективне планування допомагаєприймати рішення з комплексних проблем діяльності фірми в міжнародному масштабі:
— визначеннянапрямів і розмірів капіталовкладень та джерел їх фінансування;
— впровадженнятехнічних новинок і прогресивної технологи;
— диверсифікаціявиробництва й оновлення продукції;
— формиздійснення закордонних інвестицій в умовах придбання нових підприємств;
— удосконаленняорганізації управління в окремих підрозділах і кадровій політиці .
В системіперспективного планування в залежності від методології і мети розрізняютьдовгострокове і стратегічне планування.
В системідовгострокового планування використовується метод екстраполяції, тобтовикористання результатів показників минулого періоду і на основі визначенняоптимістичної мети поширення декількох завищених показників на майбутнійперіод, розраховуючи на те, що майбутнє буде краще, ніж минуле.
Системидовгострокового планування застосовують в 70-80 відсотків найбільших японськихкорпорацій, які організують планування таким чином:: вибираються 5-10 ключовихстратегій і навколо них формують політику довгострокового розвитку; одночасноприймаються середньострокові плани для об'єднання стратегій в єдине ціле іув'язки з розподілом ресурсів; вище керівництво визначає мету кожномупідрозділу, а підрозділ розробляє кількісні плани досягнення цієї мети«знизу—доверху».
Стратегічнепланування має на меті дати комплексне наукове обґрунтування проблем, з якимиможе зіткнутися фірма в майбутньому, і на цій основі розробити показникирозвитку фірми на плановий період. За основу при розробці стратегічного плануберуть:
— аналізперспектив розвитку фірми, завданням якого є виявлення тенденцій і факторів, щовпливають на розвиток відповідних тенденцій;
— аналіз позиційу конкурентній боротьбі, завдання якого полягає у визначенні, наскількиконкурентоспроможна продукція фірми на різних ринках і що фірма може зробитидля поліпшення результатів роботи в конкретних напрямах;
— вибір стратегіїна основі аналізу перспектив розвитку фірми в різних видах діяльності тавизначення пріоритетів з конкретних видів діяльності з точки зору їїефективності й забезпечення ресурсами;
— аналіз напрямівдиверсифікації видів діяльності, пошук нових, більш ефективних її видів івизначення результатів, що очікуються.
Середньостроковіплани найчастіше охоплюють п'ятирічний строк, оскільки він найбільш точновідповідає періоду оновлення виробничого апарату та асортименту продукції. Вцих планах формуються основні завдання на встановлений період, наприклад,виробнича стратегія фірми в цілому і кожного підрозділу (реконструкція тарозширення виробничих потужностей, освоєння нової продукції і розширенняасортименту); стратегія збуту; фінансова стратегія; кадрова політика;визначення обсягу та структури необхідних ресурсів і формматеріально-технічного постачання з урахуванням внутрішньофірмовоїспеціалізації та кооперування виробництва. Середньострокові плани передбачаютьрозробку в певній послідовності заходів, які спрямовані на досягнення мети,визначеної довгостроковою програмою розвитку.
Поточнепланування здійснюється шляхом детальної розробки оперативних планів для фірмив цілому та ЇЇ окремих підрозділів. Наприклад, програми маркетингу, планів знаукових досліджень, планів з виробництва, матеріально-технічного забезпечення.Основними ланками поточного плану виробництва є календарні плани (місячні,квартальні, піврічні). Це — детальна конкретизація мети і завдань, якіпоставлені перспективними та середньостроковими планами.
Реалізаціяоперативних планів здійснюється через систему бюджетів або фінансових планів,які складаються на рік або короткий строк по кожному підрозділу окремо. Бюджетформується на основі прогнозу збуту, що необхідно для досягнення визначенихпланом фінансових показників. При його складанні насамперед враховуютьсяпоказники, що розроблені в перспективних або оперативних планах. Через бюджетздійснюється взаємозв'язок між перспективним, поточним та іншими видамипланування.
Планування – цепрогнозування (визначення) параметрів керуємого процесу (або результатів йогодіяльності) на основі сопоставлення інформації про потреби зовнішньої среди врезультатах діяльності цього об’єкта і його можливостей з урахуванням розвиткусамого об’єкта, що направлено на досягнення поставленої перед системою мети.
Управління являєсобою ціленаправлену координацію суспільного виробництва. Це управліннямашинами, механізмами і т. п. При цьому здійснюється і управління людьми та їхвідносинами, які виникають у процесі виробництва.
У ринкових умовахорганізація, планування, мотивація, контроль і регулювання, які необхідні дляформування і досягнення цілей, повинні бути як результативними, так іефективними.
Відомий вчений усфері управління П. Друккер, підкреслив, що результативність є наслідком того,що «робляться потрібні і правильні речі». А ефективність — наслідок того,що «ці речі створюються правильно». Планування в цьому випадкувиконує велику роль, вирішуючи питання про те, якими повинні бути ціліорганізації, що повинна робити організація і як це робити. Саме за допомогоюпланування керівництво підприємства прагне встановити основні напрями дляприйняття рішень, які забезпечать цей процес як єдине ціле.
Таким чином,сутність планування, як функції управління підприємством, полягає в обґрунтуванніцілей і шляхів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань і робіт, атакож визначення ефективних методів, способів і ресурсів усіх видів, необхіднихдля виконання цих завдань та встановлення їх взаємозв'язку. Планування єосновною ланкою та організаційним початком всього процесу реалізації цілейпідприємства.
Розглядаючипланування у вузькому розумінні, його можна визначити як систематизованупідготовку рішень. Планування, з цієї точки зору, означає системну підготовкудо формування майбутнього стану підприємств. Головний сенс планування полягає упідвищенні ефективності діяльності підприємства шляхом цільової орієнтації такоординації всіх процесів, виявлення ризиків і зниження їх рівня, підвищеннягнучкості й адаптованості до змін.
Основнимизагальними функціями управління підприємства є планування і прогнозування,організація, координація і регулювання, активізація і стимулювання, облік,аналіз і контроль.
Планування уструктурованій за різновидами управлінській діяльності є основою для прийняттяуправлінських рішень.
Прогнозування вуправлінському циклі передує плануванню і його завдання полягає в науковомупередбаченні розвитку виробництва, а також у пошуку рішень, які забезпечатьрозвиток виробництва та його частин в оптимальному режимі.
Організація — цедіяльність, що направлена на створення та розвиток структури господарськоїсистеми, включає регламентацію окремих елементів процесу управління і, залежновід об'єкту, поділяється на організацію виробництва, організацію праці іорганізацію управління.
Завданнямкоординування є забезпечення необхідної узгодженості дій працівниківпідприємства, тобто координація їх дій відповідно до плану.
Функціярегулювання полягає в ефективному регулюванні та забезпеченні нормальногопроходження виробничих процесів на підприємстві. Якщо процес прийняття рішеньвідбувається без систематичної підготовки, то мають місце інтуїтивніімпровізовані рішення. Такі рішення, як правило, приймаються за умов нестачіінформації і безпосередньо перед їхньою реалізацією. Сутність регулювання заданим підходом полягає в розробці прийнятого рішення в деталях і наданнірозпоряджень щодо його виконання. Тому регулювання вважається частиною процесупланування.
Облік є базою дляпланування та аналізу виробничо-господарської діяльності з метою контролю тапідвищення ефективності виробництва шляхом виявлення резервів.
Роль контролю якфункції управління полягає в тому, що він є засобом здійснення зворотногозв'язку в системі управління. Головний його сенс — у створенні гарантійвиконання планових рішень.
Плануваннярозпочинається із розробки загальних цілей, далі визначаються конкретні,деталізовані цілі на заданий період, визначаються шляхи та засоби їхдосягнення, і нарешті, здійснюється контроль за досягненням поставлених цілей.При цьому планування, передбачаючи майбутнє, завжди ґрунтується на визначенихгіпотезах стану оточуючого середовища.
Оскільки набудь-якому підприємстві планування базується на неповних даних, навіть якщо наньому чітко налагоджена система бухгалтерського і статистичного обліку, існуєпроблема в тому, що деякі аспекти функціонування економічної системи непіддаються оцінці, а залежать від зовнішнього середовища, яке характеризуєтьсяшвидкою мінливістю. В західній економіці ця мінливість пояснюється, в першучергу, високою насиченістю споживчого попиту, його індивідуальним і швидкозміннимхарактером.
Вимоги з бокупопиту диктують зрушення інших факторів зовнішнього середовища: технологій,комунікацій, соціальних відносин тощо. Показники ринку стають вихідними дляскладання плану підприємства. Тому при прийнятті рішень потрібно опиратись напостійне поновлення даних про зовнішнє середовище, їх аналіз, пошук новихстратегій і підходів. Оскільки прийняття рішень може здійснюватися заневизначеності умов, тобто враховувати декілька гіпотез зміни навколишньогосередовища, коли може бути задана ймовірність тієї чи іншої ситуації, торішення можуть бути прийняті з ризиком. Якщо ж немає можливості навіть оцінитиймовірність настання подій, то рішення приймаються за правилами так званого«феномену невизначеності».
Оцінказовнішнього середовища здійснюється для того, щоб:
1) виявити зміни,що існують у середовищі;
2) визначити, якіфактори зовнішнього середовища можуть становити загрозу для підприємства.Наприклад, контроль діяльності конкурентів дозволить керівництву підприємствапостійно бути готовим до всіляких дій конкурентів;
3) оцінити, якіфактори зовнішнього середовища можуть сприяти досягненню цілей діяльностіпідприємства.
При аналізізовнішнього середовища можна отримати наступні важливі результати:запрогнозувати непередбачувані обставини, розробити заходи щодо їх запобігання,перетворити потенційні загрози та ризики у вигідні можливості.
Новим явищем утеорії та практиці сучасного управління, економічного аналізу, планування,управлінського обліку та менеджменту є контролінг. Термін «контролінг»походить від англійського «to control» — контролювати, керувати.Контролінг переводить підприємства на якісно новий рівень управління,направляючи діяльність різних служб та підрозділів підприємства на досягненняоперативних та стратегічних цілей.
Основнимиконцепціями контролінгу є концепції, орієнтовані на систему обліку, науправлінську, інформаційну систему та систему управління з акцентом напланування, контроль та координацію. Суттю концепції, орієнтованої на системууправління з акцентом на планування і контроль, є участь у плануванні таконтролі діяльності структурних підрозділів. Роль та завдання контролінгу вплануванні полягає в координації планів різного рівня та розробціконсолідованого плану підприємства, розробці методів планування, графіківскладання планів, надання інформації для складання планів, перевірці планів,складених підрозділами підприємства. Координуючи діяльність всієї системиуправління підприємством на досягнення поставлених цілей, контролінг виконуєфункцію «управління управлінням». Розглядаючи планування як функціюконтролінгу, можна зробити висновок про те, що ціллю цієї функції в системіконтролінгу є координація окремих виробничих планів по відношенню до загальногоплану в рамках як короткострокового, так і довгострокового планування,складання бюджету та розробка планової та цільової інформації.
1.2. Обчислення та методика завантаження судна
Існують певніметоди завантаження суден, які використовуються більшістю портів. Розглянемо їхдетальніше.
Судновласникисамостійно, або через своїх агентів направляють в диспетчерську службувідповідного Терміналу попередню інформацію про очікувану дату приходу судна впорт за 10 діб до планованої дати приходу, а також уточнюють очікуваний часприходу судів за 48, 24 і 4 години до приходу судна в порт, а при тривалостіпереходу менше 48 годин – не пізніше, ніж через 2 години після виходу зпопереднього порту.
Попередняінформація про підхід судна повинна містити наступну інформацію: найменуваннясудна, прапор, плановану дату приходу в порт, максимальне осідання і висотунадводного борту на прихід/відхід, основні розміри судна, кількість трюмів, щопред'являються до завантаження/розвантаження і їх розміри, кількість іноменклатура вантажу, що підлягає вантаженню/вивантаженню, відомості про,довгомірних і негабаритах вантажі важкоатлетів, вказівка особливихфизико-хімічних властивостей вантажів, наявність вантажних документів тощо.
Якщо судно прямуєв порт для завантаження, то попередня інформація повинна містити відомості пронаявність на борту судна засобів для кріплення і сепарації вантажів.
Капітан (агент)судна, прибулого в порт під вантажні операції, а також після закінченнявивантаження, в тому випадку, якщо судно переходить під завантаження, вручаєуповноваженому представникові Терміналу нотіс про готовність до обробки всіхабо частини трюмів. Нотіс про готовність судна до вантаження або вивантаженняприймається для акцепту в офіційно встановлені робочі часи після закінченнямитних формальностей і отримання судном вільної практики.
Судна, щоподаються під завантаження, повинні бути в морехідному стані, а вантажніприміщення підготовлені до прийому вантажу. Готовність вантажних приміщень дляперевезення конкретного виду вантажу забезпечується адміністрацією судна іперевіряється представником Терміналу і/або незалежним сюрвейєром за дорученнямзацікавленої сторони.
До часу,вказаного в нотісі, капітан повинен забезпечити готовність: постановки судна допричалу; трюмів і палуби; всіх вантажних засобів і люків судна (включаючи їхвідкриття відповідно до нормативів, що діють, і технічних можливостей) длявиробництва навантажувально-розвантажувальних робіт; очищення кришок трюмів іпалуби від льоду і снігу; освітлення місць виробництва робіт (у трюмах, на палубі,у борту судна) відповідно до вимог пожежної інспекції і правил безпеки праці вморських портах.
Якщо на моментпочатку завантаження (вивантаження), або під час вантажних робіт буде виявлено,що судно не готове до прийому (вивантаження) вантажу з технічних причин(несправний механізм відкриття трюмів, неможлива откатка баласту, перевищенависота надводного борту або з інших причин), Термінал має право припинитиобробку такого судна з відведенням на рейд і постановкою наступного судна, щознаходиться в порту в очікуванні обробки.
До початкузавантаження капітан повинен мати на борту інформацію про вантаж і заповненийЛист контролю безпеки (при вантаженні навалювальних вантажів) або Акт проготовність судна до вантаження (при завантаженні генеральних вантажів).
Розміщеннявантажу на судні визначається попереднім вантажним планом.
Попереднійвантажний план для генеральних вантажів складається представником Терміналуспільно з адміністрацією судна і затверджується капітаном до початкузавантаження судна.
Термінал впроцесі вантаження генеральних вантажів керується узгодженим попереднімвантажним планом і планом вантаження судна. Всі зміни попереднього вантажногоплану і плану вантаження судна узгоджуються між адміністраціями судна іТерміналу додатково.
Зантаження/вивантаженняпроводиться за технологією, що існує на Терміналі.
Інтенсивністьзавантаження або вивантаження судів встановлюється при укладенні договору міжТерміналом і Клієнтом. Інтенсивність завантаження або вивантаження конкретногосудна на кожному етапі завантаження узгоджується між представниками Терміналу іадміністрації судна при узгодженні вантажного плану і (або) плану вантаженнясудна.
Розміщення ікріплення нестандартних вантажів – великогабаритних і важковагових –проводиться за індивідуальними проектами, що розробляються компетентнимиорганізаціями по заявці вантажовідправників або судновласників.
Передзавантаженням на судно навалювальних вантажів адміністрація судна повиннарозробити і погоджувати з представником Терміналу план вантаження судна. Уплані вантаження повинні бути вказані розрахункові значення осідання судна накожному етапі завантаження і на момент закінчення вантаження судна.Розрахункові значення осідань повинні бути розраховані на умовну щільністьзабортної води, рівну 1,025 ‰. Всі зміни плану вантаження повинні бутиузгоджені між адміністрацією судна і представником Терміналу письмово.
Відправник маєправо вимагати повернення вантажу в порту відправлення до відходу судна абовидачі вантажу в проміжному порту, або видачі не тій особі, що зазначена вконосаменті, за умови пред’явлення всіх виданих відправнику примірниківконосамента чи надання відповідного забезпечення і з дотриманням правил Кодексуторговельного мореплавства України про відмову від договору морського перевезення.Відправник повинен своєчасно передати перевізнику всі документи стосовновантажу, як того вимагають портові, митні, санітарні та інші адміністративніправила.
Вантажрозміщується на судні за розсудом капітана, але не може бути поміщений напалубі без письмової згоди відправника, за винятком вантажів, перевезення якихна палубі допускається відповідно до чинних правил і звичаїв.
Термін, протягомякого вантаж повинен бути навантажений на судно або вивантажений з судна(сталійний час), визначається угодою сторін, а за відсутності такої угоди —нормами, прийнятими в порту навантаження (розвантаження).
Угодою сторінможуть бути встановлені додаткові після закінчення терміну навантаження(розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійнийчас) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу(демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) дозакінчення сталійного часу (диспач). За відсутності угоди сторін про тривалістьчасу і розмір плати винагорода визначається відповідно до термінів і ставок,прийнятих у відповідному порту. За відсутності зазначених ставок розмір платиза простій визначається витратами на утримання судна і екіпажу, а винагорода задострокове закінчення навантаження (розвантаження) обчислюється у половинномурозмірі плати за простій.
Під часзавантаження судна у разі закінчення контрсталійного часу перевізник має правостягнути завдані йому подальшою затримкою судна збитки і відправити судно врейс, якщо навіть весь обумовлений вантаж не навантажено на судно з причин, щоне залежать від перевізника. При цьому перевізник зберігає право на одержанняповного фрахту. У разі надання для перевезення вантажу всього судна капітан невправі відмовитись від приймання вантажу, доставленого до закінчення сталійногоабо контрсталійного часу, якщо сторони домовились про це, навіть якщо прийманняі укладення вантажу можуть затримати судно понад встановлений термін. За кожнийзайвий день затримки судна понад контрсталійний час відправник зобов’язанийвідшкодувати перевізнику заподіяні збитки.
У тих випадках,коли для перевезення вантажу надано не все судно, капітан вправі до закінченняпогодженого сталійного (або сталійного і контрсталійного) часу відмовитися відприймання вантажу, який внаслідок його пред’явлення із запізненням можнанавантажити на судно належним чином і без шкоди для решти вантажу не інакше, якзатримавши судно. При цьому перевізник зберігає право на одержання повногофрахту.
У разі наданнядля перевезення вантажу всього судна, частини судна або окремих судновихприміщень відправник може вимагати вилучення вантажу, що не належить йому, зподаного йому судна, частини судна чи суднового приміщення в портувідправлення, а у випадку надання всього судна — у будь-якому порту заходу.
Легкозаймистий,вибуховий або небезпечний за своєю природою вантаж, якщо він був зданий піднеправильним або неповним найменуванням і під час його приймання перевізник неміг шляхом зовнішнього огляду пересвідчитися у його властивостях, може бутививантажений перевізником у будь-який час або знищений чи знешкоджений, як тогобудуть вимагати обставини, без відшкодування відправнику пов’язаних із цимзбитків.
У разі, якщовідправнику надано для перевезення все судно, перевізник зобов’язаний на вимогувідправника відправити судно в плавання, навіть якщо не весь вантаж бувнавантажений. Перевізник у цьому випадку зберігає право на повний фрахт.
Кожна із сторінвправі відмовитися від договору морського перевезення вантажу без відшкодуванняіншій стороні пов’язаних із цим збитків у випадках, визначених в ст. 156Кодексу торговельного мореплавства України, в разі настання вказаних обставиндо відходу судна з порту.
Договір морськогоперевезення вантажу припиняється без відмови сторін і без зобов’язань однієївідшкодувати іншій заподіяні припиненням договору збитки, якщо після укладеннядоговору і до відходу судна з місця навантаження настали обставини, не залежнівід сторін, а саме: судно загинуло або було силоміць захоплене; судно буловизнане непридатним для плавання; загинув вантаж, індивідуально визначений;загинув вантаж, що визначається родовими ознаками, після здачі його длянавантаження, а відправник не встиг здати інший вантаж замість загиблого.
Договір морськогоперевезення вантажів припиняється внаслідок зазначених обставин і під часрейсу, причому перевізнику належить фрахт пропорційно фактичній дальностіперевезення, виходячи з кількості врятованого і зданого перевізником вантажу.
Перевізникзобов’язаний доставляти вантажі у встановлені терміни, а якщо вони невстановлені, — у звичайно прийняті терміни. Не вважається порушенням договоруморського перевезення вантажу будь-яке відхилення судна від наміченого курсу зметою рятування на морі людей, суден і вантажів, а також інше розумне відхилення,якщо воно не викликане неправильними діями перевізника.
Вантаж видаєтьсяв порту призначення одержувачу відповідно до умов коносамента.
Під час прийомувантажу одержувач зобов’язаний відшкодувати витрати, зроблені перевізником зарахунок вантажу, внести плату за простій судна в порту вивантаження, а такожсплатити фрахт і плату за простій у порту навантаження, якщо це передбачено вконосаменті або іншому документі, на підставі якого перевозився вантаж, а увипадку загальної аварії — внести аварійний внесок або надати належнезабезпечення. Перевізник може не видавати вантаж до сплати сум або наданнязабезпечення. Для забезпечення вимог перевізник має право застави на вантаж, щоперевозиться. Перевізник має право в порядку, передбаченому законодавством,продати вантаж, що є предметом застави, попередньо повідомивши про цевідправника або фрахтувальника, а також одержувача. Із сум, виручених відреалізації вантажу, вимоги перевізника задовольняються після оплати судовихвитрат і витрат, пов’язаних із збереженням і реалізацією вантажу. Якщо протягомдвох місяців із дня приходу судна в порт зданий на зберігання вантаж не будезатребуваний і відправник не сплатить перевізнику всіх належних за цеперевезення сум, перевізник вправі продати вантаж. Незатребуваний вантаж, щошвидко псується, може бути проданий і до закінчення зазначеного терміну. Профакт продажу вантажу перевізник повідомляє відправника. Суми, виручені відпродажу вантажу, за вирахуванням сум, належних перевізнику, зараховуються надепозит перевізника для видачі за належністю. Якщо протягом шести місяців іздня продажу вантажу ніхто не заявить своїх прав на суму, виручену від йогопродажу, то ця сума, за вирахуванням належних перевізнику платежів, надходитьдо Державного бюджету України, а сума, виручена від продажу бездокументноговантажу, — в дохід перевізника на покриття збитків, спричинених задоволеннямвимог, пов’язаних із втратою або нестачею вантажів. Усі належні перевізникуплатежі сплачуються відправником вантажу (фрахтувальником).
У випадках,передбачених договором відправника (фрахтувальника) з перевізником, а приперевезенні в каботажі — чинними на морському транспорті України правилами,допускається переведення платежів на одержувача.
Відправник маєправо відмовитись від договору перевезення вантажу із внесенням платежів урозмірі та при умовах, які залежать від моменту відмови (до чи післявідправлення, завантаження судна) та умов договору (надано все чи частина суднаі т. д.). Розмір та умови встановлюються ст. 172 Кодексу торговельногомореплавства України.
У разі втрати,нестачі або пошкодження вантажу з причин, за які перевізник не несевідповідальності, фрахт сплачується повністю. У випадках, передбачених статтями154, 157, 158, 159 Кодексу торговельного мореплавства України, фрахт сплачуєтьсяпропорційно пройденій відстані.
Фрахт та іншіплатежі, належні перевізнику, а також термін оплати визначаються договоромморського перевезення вантажу. Перевізник відповідає за втрату, нестачу іпошкодження прийнятого для перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата,нестача або пошкодження сталися не з його вини, зокрема, внаслідок діїнепереборної сили, виникнення небезпеки і випадковостей на морі, іншихсудноплавних водах та внаслідок інших підстав, визначених Кодексомторговельного мореплавства України.
За договоромморського перевезення пасажира перевізник зобов’язується перевезти пасажира ійого каютний багаж у пункт призначення, а в разі здачі пасажиром багажу — такождоставити багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на отриманнябагажу особі; пасажир повинен сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачібагажу — і плату за провезення багажу.
Правила,встановлені Кодексом торговельного мореплавства України, застосовуються доперевезень пасажира і багажу, якщо: судно плаває під Державним прапоромУкраїни; договір перевезення укладено в Україні; відповідно до договоруперевезення місце відправлення або призначення знаходиться на територіїУкраїни. Будь-які угоди сторін, що обмежують права пасажира, є недійсними.
Доказом укладеннядоговору морського перевезення пасажира і сплати вартості проїзду є виданийперевізником квиток. Здача перевізнику багажу засвідчується багажноюквитанцією.
Пасажир має правов будь-який час до відходу судна, а після початку рейсу — в будь-якому порту, вякий судно зайде для посадки або висадки пасажирів, відмовитись від договоруморського перевезення. Пасажир, який повідомив перевізника про відмову відперевезення, має право отримати назад плату за проїзд і провіз багажу.Перевізник має право відмовитися від договору морського перевезення пасажирапри настанні обставин, зазначених у пунктах 1—4 ст. 156 Кодексу торговельногомореплавства України.
Обчисленнязавантаження судна проводиться за наступними експлуатаційними показникамиводних судів:
• водотоннажність,або ж водовміщення (масова або об'ємна) визначається масою або об'ємом води, щовитісняється плаваючим судном;
•вантажопідйомність — перевізна здатність даного судна;
• дедвейт (абоповна вантажопідйомність) — величина вантажу, яку судно здатне прийняти доосідання по літню вантажну марку на ватерлінії;
•вантажомісткість — здатність судна вміщати вантаж певного об'єму (окремо длятарно-пакувальних, штучних і сипких вантажів).
Розрізняютьодинарну вантажомісткість, коли об'єм всіх вантажних приміщень використовуєтьсяодночасно, і подвійну, коли вантажні приміщення використовуються по черзі длярівномірності завантаження судна.
1.3.Дати вірну відповідь на тест і її обґрунтувати
При яких умовахобсяг діяльності, при якій сумі отриманого доходу підприємства дорівнюєзагальному обсягу витрат?
А) у крапці„мінімальної рентабельності”
Б) у крапці„ліквідності”
В) у крапці„беззбитковості”
Точкабеззбитковості характеризує обсяг реалізації продукції за якого прибуток підприємствадорівнює нулю, тобто виручка від реалізації продукції відповідає валовимзатратам на її виробництво та реалізацію. Точку беззбитковості називають такожточкою «порогового» прибутку чи точкою рівноваги. Розглядуваний методпобудований на тезі, що із збільшенням обсягів реалізації величина умовнопостійних витрат на одиницю продукції зменшується.
На практицівиникає необхідність розрахунку точки беззбитковості та показника суми покриттяв розрізі окремих видів продукції, груп клієнтів, регіонів збуту продукції тапо підприємству в цілому. Для цього вдаються до так званої системибагатоступінчастого розрахунку суми покриття постійних затрат(багатоступінчастий директ-костинг). Основний зміст цієї системи зводиться дорозподілу постійних витрат на окремі елементи залежно від мети розрахунку сумипокриття. На рис. 1 наведена структурно-логічна схема розподілу постійнихвитрат за окремими рівнями їх формування, яка може бути взята за основу прирозрахунку показників покриття. Залежно від рівня постійних витрат, якийприймається в розрахунках, визначають суму покриття І, суму покриття ІІ і т. д.
Першим етапомрозрахунку суми покриття є правильний розподіл усіх витрат підприємства (чивитрат на виробництво певного виду продукції) на постійні та змінні.
До умовно зміннихналежать витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випускупродукції і зменшується з його зниженням. До умовно змінних витрат належатьвитрати на сировину та матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливота енергію, оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції, та рядінших витрат.
Умовно постійні —це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випускупродукції істотно не змінюється. До умовно постійних належать витрати,пов’язані з обслуговуванням й управлінням виробничою діяльністю виробничихпідрозділів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.
/>
Рис.1.Структура постійних (фіксованих) затрат у розрізі окремих рівнів
2. Практична частина
2.1. Вирішити завдання
Визначити обсягвалової й товарної продукції на черговий плановий період, якщо запланованозакінчити будівництво одного судна, охоче на початок року 80% вартістю 15 000 000грн. і друге судно охоче від 0 до 100%, при ціні 20 000 000грн., іншу продукціюна суму 5 000 000 грн.
Розв’язання
В обсяг товарноїпродукції включають готову продукцію, послуги, капітальний ремонт свогопідприємства, напівфабрикати, роботи, пов’язані з освоєнням нової техніки. Вобсяг товарної продукції включають також тару, що не входить у гуртову цінувиробу.
Валова продукція– обсяг продукції підприємства в ціновому вираженні. Відображає величинуновоствореної і перенесеної вартості. Характеризує загальний обсяг продукції,виробленої підприємством (об’єднанням), незалежно від призначення. Це єдинийпоказник, в обсяг якого включається не тільки готова продукція, а й незавершенебудівництво, а також зміни залишків напівфабрикатів.
Товарна продукціяв натуральному виразі – це частина валової продукції, яка реалізується (пройшластадію обміну) у звітному році призначеної для реалізації в наступному році,включаючи натуральний обмін.
Виходячи з данихзадачі, розрахуємо обсяг товарної продукції (ОТП):
/>
Розрахуємо обсягвалової продукції (ОВП):
/>
Відповідь: обсягтоварної продукції складає 25 000 000 грн., обсяг валової продукції складає 37 000000 грн.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. В. В. Винников, Е. Д. Крушкин, Н. А.Лущан «Экономика, организация и планирование работы морского транспорта».М. – «Транспорт».– 2001, 359 с.
2. Захаров В.Н.,Зачесов В.П., Малышкин А.Г. Организация работы флота, — М.: Транспорт, 1994.
3. Ирхин А. П.,Суворов В. С., Щепетов В. К. Управление флотом и портами: Учебник для вузов Подред. А.П. Ирхина, — М; Транспорт, 1986
4. Калюга Є.В.Фінансово-господарський контроль у системі управління: Монографія. -К.: Єльга,Ніка -Центр, 2002/
5. Бланк И.А.Управление предприятием. — М.: Ассоциация авторов и издатилей «Тандем». Изд-воЭКМОС, 1998.
6. Бутинец Ф.Ф.Бухгалтерський і управлінський облік Навч. посібник./ Ф.Ф. Бутинець, Л.В.Лижевська, Н.В. Герасимчук. – Житомир: ЖІТІ, 2000.
7. Бухгалтерськийфінансовий облік. Підручник./ За ред. проф Ф.Ф. Бутинця, – Житомир: ЖІТІ, 2000.
8. Горщар В. 1С:Облік витрат на виробництво продукції // Бухгалтерія – 2003-№35
9. Дорфман В.Облік матеріальних витрат у промисловості // Дебет-Кредит – 2002 — №10
10. Іванов Ю.,Котлярів Є. Реформована собівартість (калькулювання у прмисловості) //Бухгалтерія – 2001– №20/1