Реферат: ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ
ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯПІДПРИЄМСТВ
3.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ІСКЛАД ГРОШОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ПІДПРИЄМСТВ
У процесі виробничо-господарськоїдіяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштіву виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажухарактеризує кругообіг коштів підприємств.
Забезпечення грошовихнадходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу,своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншимисуб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішоюстороною діяльності підприємств.
Вхідні грошові потокипідприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коликошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать довнутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються нафінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структуравхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності таорганізаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою ринковоюекономікою 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахуноквнутрішніх джерел.
Внутрішні грошовінадходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включали (рис. 3.1):
1) виручку від реалізаціїпродукції, товарів, робіт, послуг;
2) виручку від іншоїреалізації;
3) доходи від фінансовихінвестицій;
4) доходи від іншихпозареалізаційних операцій.
Закомандно-адміністративної економіки, коли ще не було реального фінансовогоринку, уведення в класифікацію грошових надходжень доходу від позареалізаційнихоперацій було цілком виправданим. Тоді підприємства майже не мали доходів відцінних паперів, крім державних облігацій, котрі мали зовсім незначну питомувагу в загальних грошових надходженнях./>
В основному доходи від позареалізаційних надходжень формувались за рахунокштрафів і пені, прибутку минулих років, виявленого у звітному році, списаноїраніше дебіторської заборгованості, яка вважалася безнадійною, але котру,проте, було погашено у звітному періоді. Однак за ринкової економіки, колифункціонує і розвивається фінансовий ринок, а підприємства здійснюють фінансовіінвестиції, стало доцільним ввести в класифікацію грошових надходжень«Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності», відокремивши їх від«Доходів від позареалізаційних операцій».
Трансформація ринковихвідносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвиваєтьсяфінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За такихумов багато підприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційноюдіяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тимчасово вільнихкоштів на депозитні рахунки, лізингом; валютними та іншими операціями з метоюотримання додаткових доходів.
Доходи від цієїдіяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках підприємств і ємірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Ці доходизростатимуть. Доходи від фінансових операцій справляють прямий, безпосереднійвплив на формування загального прибутку.
На рис. 3.2 приведенаструктурно-логічна схема формування і використання доходів підприємств згідно знаціональними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку, що введені з2000-го року в Україні.
Відповідно грошовінадходження підприємств тепер включають.
— Доходи від основної(операційної) діяльності — виручка від реалізації продукції, товарів, робіт,послуг.
— Доходи від іншоїопераційної діяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти; відопераційної оренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи,неустойки; від списання кредиторської заборгованості; одержані гранти,субсидії, інші доходи). — Доходи від фінансових операцій: від спільноїдіяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, одержанідивіденди, одержані відсотки за облігаціями, інші доходи.
— Доходи від іншоїзвичайної діяльності: реалізації фінансових інвестицій, основних засобів,нематеріальних активів, інших необоротних активів; ліквідації необоротнихактивів; неопераційних курсових різниць; безоплатно отриманих оборотнихактивів; уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій.
— Доходи від надзвичайнихподій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.
Отже, грошові надходженняпідприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючиавансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вонистворюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції,удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власногокапіталу.
В основному доходи відпозареалізаційних надходжень формувались за рахунок штрафів і пені, прибуткуминулих років, виявленого у звітному році, списаної раніше дебіторськоїзаборгованості, яка вважалася безнадійною, але котру, проте, було погашено узвітному періоді. Однак за ринкової економіки, коли функціонує і розвиваєтьсяфінансовий ринок, а підприємства здійснюють фінансові інвестиції, стало доцільнимввести в класифікацію грошових надходжень «Доходи відфінансово-інвестиційної діяльності», відокремивши їх від «Доходів відпозареалізаційних операцій».
Трансформація ринковихвідносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитнасистема, створюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багатопідприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю:купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тимчасово вільних коштів надепозитні рахунки, лізингом; валютними та іншими операціями з метою отриманнядодаткових доходів. Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу увхідних грошових потоках підприємств і є мірою розвитку ринковоїінфраструктури, особливо фінансового ринку.
Ці доходи зростатимуть.Доходи від фінансових операцій справляють прямий, безпосередній вплив наформування загального прибутку.
На рис. 3.2 приведенаструктурно-логічна схема формування і використання доходів підприємств згідно знаціональними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку, що введені з2000-го року в Україні.
Відповідно грошовінадходження підприємств тепер включають.
— Доходи від основної(операційної) діяльності — виручка від реалізації продукції, товарів, робіт,послуг.
— Доходи від іншої операційноїдіяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційноїоренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; відсписання кредиторської заборгованості; одержані гранти, субсидії, інші доходи).
— Доходи від фінансовихоперацій: від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірніпідприємства, одержані дивіденди, одержані відсотки за облігаціями, іншідоходи.
— Доходи від іншоїзвичайної діяльності: реалізації фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальнихактивів, інших необоротних активів; ліквідації необоротних активів;неопераційних курсових різниць; безоплатно отриманих оборотних активів; уцінкинеоборотних активів і фінансових інвестицій.
— Доходи від надзвичайнихподій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.
Отже, грошові надходженняпідприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів.
Відшкодовуючи авансованіу виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюютьекономічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції,удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власногокапіталу.
3.2. ДОХОДИ (ВИРУЧКА) ВІДРЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ, ПОСЛУГ
Процес виробництвазавершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції (Т — Г') — це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства (Г — Т… В… Т' — Г'), якає його важливим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічнихвідносин між виробниками, постачальниками, посередниками і покупцями.
Дляпідприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчимивластивостями, якістю та асортиментом відповідає і потребам покупців,суспільному попиту.
На практиці можутьвикористовуватись два методи визначення моменту реалізації продукції:
а) продукцію відвантаженоабо відпущено споживачу (відбулася передача права власності), — методнарахування;
б) одержано кошти нарахунок постачальника за реалізовану продукцію — касовий метод.
В обох випадках усірозрахунково-платіжні документи мають бути оформлені відповідно до чинногоположення. Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т — Г).Тому бартер, або прямий товарообмін (Т — Т), не можна вважати реалізацієюпродукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху коштів, неманадходжень виручки від реалізації продукції, тобто не відбувається зміни формивартості.
Однак в економіці Українидосить велика питома вага товарообмінних бартерних операцій. Про це свідчатьдані, наведені в табл. 3.1.
Зростання бартернихоперацій зумовлене кризовим станом платежів. Багато підприємств за бракомкоштів на рахунках змушені користуватися бартерними операціями. Згідно з діючимгосподарським законодавством, бартерні операції нині включаються у звітність зреалізації продукції підприємств, що певною мірою викривляє реальний стансправ.
Розмір виручки відреалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від:
1) кількості, асортиментута якості продукції, що підлягає реалізації;
2) рівня реалізаційнихцін.
Обсяг (кількість)реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки, а сама кількістьреалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції ізміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції на початок і кінецьроку. Асортимент реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величинувиручки. Зростання в загальному обсязі реалізованої продукції питомої вагиасортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки, і навпаки.
Прямий вплив на розмірвиручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливаютьякість і споживчі властивості, строки реалізації продукції, попит іпропонування на ринку.
/>
На окремі види продукції,робіт і послуг держава встановлює фіксовані чи регульовані ціни. Тоді виручкавід реалізації продукції залежить від рівня прейскурантних цін.
За умов ринковоїекономіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни.
Фіксовані цінивстановлюються адміністративно (державою), переважно на послуги першоїнеобхідності і на товари, які монопольно виготовляються державою (газ,електроенергія та ін.). Регульовані ціни встановлюються регулюванням рівнярентабельності товарів першої необхідності, наприклад хлібобулочних виробів,продуктів дитячого харчування тощо. При цьому державою встановлюютьсяіндикативні ціни — мінімальний і максимальний рівні цін. У решті випадківкористуються вільними цінами, тобто цінами, які склалися на ринку під впливомпопиту і пропозицій за домовленістю сторін — постачальників і споживачів.
Установлюючи вільні ціни, за основу беруть собівартість і прибуток (плановурентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної продукції) іподаток на додану вартість.
Розрахунок ціни продукціїможна здійснити за такими формулами:
Ц1 = С + П
де Ц1 — ціна продукції(ціна виробника продукції); С — собівартість продукції; П — прибуток.
Ц2 = С + П + ПДВ,
де Ц2 — ціна продукції зподатком на додану вартість; ПДВ — податок на додану вартість.
Ц3 = С + П + АЗ + ПДВ,
де — Ц3 ціна продукції закцизним збором і податком на додану вартість; A3 — акцизний збір.
Відтак повну роздрібнуціну продукції можна розрахувати за формулою:
Ц4 = С + П + A3 +ПДВ + ТН, де Ц4 — роздрібна ціна продукції; ТН — торгованацінка.
Приклад 1.
Собівартість виробу«А» становить 6 грн. Планова рентабельність реалізації — 35%. Оптоваціна виробу «А» буде дорівнювати 8,10 грн. (6 + 6*0,35). Ціна виробу«А» з податком на додану вартість за ставки податку 20 %дорівнюватиме 9,72 грн. (8,10 + 8,10*0,2). Роздрібна ціна виробу «А»за торгової націнки 30 % дорівнюватиме 12,64 грн. (9,72 + 9,72 * 0,3).
Приклад 2.
Собівартість підакцизноговиробу «Б» становить 6 грн. Прибуток — 1,5 грн. за плановоїрентабельності 25 % (6 * 0,25). Ставка акцизного збору — 2,5 грн. Тоді цінапідакцизного виробу «Б» дорівнюватиме 10 грн. (6 + 1,5 + 2,5). Цінапідакцизного виробу «Б» з податком на додану вартість дорівнюватиме,за ставки податку 20 %, 12 грн. (10 + 10 * 0,2). Роздрібна ціна підакцизноговиробу «Б» з торговою націнкою 15 % дорівнюватиме 13,8 грн. (12 + 12х 0,15).
Залежно від того, комуреалізується продукція, встановлюються відпускні та роздрібні ціни.Відвантаження продукції здійснюється посередникам оптом або партіями завідпускними цінами. Посередники реалізують цю продукцію роздрібним торговиморганізаціям за цінами, які включають збутові.націнки. Безпосередньоспоживачам роздрібні торгові організації продають товари за роздрібними цінами,тобто з торговою націнкою. Продаючи товари за фіксованими цінами, торговіорганізації отримують торгову знижку.
За умов ринковоїекономіки ціни стають найважливішим фактором регулювання процесу виробництва таспоживання і безпосередньо впливають на попит і пропонування.
Планову виручку відреалізації продукції визначають методом прямого рахунку, множенням кількостіреалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум завсією номенклатурою виробів.
Виручку від реалізаціїкожної номенклатури виробів визначають за формулою: В = Р*Ц,
де В — виручка, Р-кількість реалізованих виробів, Ц — ціна реалізації кожного виробу.
Обсяг реалізації можнарозрахувати, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаючизалишки виробів на початок планового періоду і віднімаючи такі на кінецьпланового періоду. Плановий обсяг реалізації обраховують з формули:
Р = З1 + Т — З2
де Р — обсяг реалізації вплановому періоді; З1 — залишки кожного виду готових виробів на складі тавідвантажених на початок планового періоду; Т — випуск товарної продукції вплановому періоді; 32 — залишки кожного виду виробів на складі на кінецьпланового періоду.
Реалізаційні ціни вплановому періоді визначають на основі цін базового періоду, які коригують напередбачувані зміни в плановому періоді, у тім числі з урахуванням попиту іпропонування.
Розрахунок обсягуреалізації та виручки методом прямого рахунку наведено в таблиці 3.2.
/>
Коли асортимент виробівнадто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованимметодом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методомпрямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншогоасортименту користуються укрупненим методом. Для розрахунку беруть товарнийвипуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього вартістьзалишків на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінецьпланового періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю (табл. 3.3).
Виручка від реалізаціїпродукції, робіт і послуг є основним джерелом відшкодування коштів навиробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансовихресурсів. За ринкової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особливаувага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробничевідшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнотаподаткових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівеньвиплачених відсотків, що в кінцевому рахунку позначається на фінансовомурезультаті діяльності підприємства.
/>
Виручка від реалізаціїпродукції- це сума коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізованупродукцію. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсівпідприємств. Виручка від реалізації продукції є фінансовою категорією, якавиражає грошові відносини між постачальниками і споживачами товару.
3.3. ДОХОДИ ВІДФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
З переходом на ринковіоснови господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств. Пошукфінансових джерел розвитку підприємств у напрямку найефективнішого інвестуванняфінансових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання фінансовоїдіяльності набувають важливого значення для фінансових служб підприємств.
Фінансові інвестиціїзумовлені потребою ефективного використання вільних фінансових ресурсів, коликон'юктура фінансового ринку уможливлює отримання значно більшого рівняприбутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках.
Важливий напрямокфінансової діяльності підприємства за ринкової економіки — це раціональне використаннявільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів,які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестуваннягрошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.
Купуючи акції, облігаціїінших підприємств, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тількинадлишкові фінансові ресурси. При цьому в підприємства мають бути готівковікошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошовогозалишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних паперах (державнихоблігаціях, казначейських зобов'язаннях).
Перш ніж придбати акції(облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити йогодіяльність, проаналізувати його фінансові результати. Цінність акційвизначається тими доходами, котрі очікуються підприємством у майбутньому, а нерівнем дивідендів, обіцяних у рекламних проспектах. Не рекомендується даватизгоду, маючи лише неперевірену інформацію про стан справ того підприємства,цінні папери котрого планується придбати. Не можна купувати акції фірм, які непублікують звітів про свої доходи.
Стан справ підприємства,до акцій якого виник інтерес, необхідно порівнювати із загальною ситуацією увідповідній галузі економіки.
Підприємствам нерекомендується відмовлятися від придбання акцій (облігацій) тільки черезневисокі дивіденди. Іноді ліпше погодитись на порівняно невисокі дивіденди,якщо при цьому забезпечується стабільність і тривалість їх отримання.
Однак брак у нашій країнінеобхідних умов для функціонування вільного фінансового ринку унеможливлюєдотримання цих вимог. В Україні поки що відсутнє ефективне державне регулюваннявипуску й торгівлі цінними паперами. Немає необхідної інформації, котра бзабезпечувала прийнятну міру ризику операцій із цінними паперами.
Тимчасово вільні грошовізасоби підприємства можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки підобумовлений відсоток.
Підприємство має правоздавати в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання, техніку та інше)за відповідну плату або здійснювати фінансовий лізинг.
Лізинг — це формадовгострокової оренди, яка передбачає передачу права користування майном іншомусуб'єкту підприємницької діяльності на платній основі і на визначений угодоюстрок. Об'єктом лізингу є матеріальні цінності, які входять до складу основнихзасобів. У лізинговій угоді беруть участь три сторони:підприємство-постачальник, лізингова фірма (підприємство-орендодавець),орендатор, який отримав нерухоме майно і користується ним протягом визначеногочасу.
Є два види лізингу: фінансовийта оперативний. Фінансовий лізинг передбачає виплату постачальнику (лізинговійфірмі) вартості обладнання, яке замовлене орендатором, і передачу його воренду. За фінансового лізингу строк оренди обладнання відповідає строку йогоамортизації. Фінансовий лізинг має також назву лізингу майна з повною окупністюабо з повною виплатою. Це означає, що лізингодавець протягом чинності договоруповертає собі всю вартість майна й отримує прибуток від лізингової операції.Після закінчення строку дії договору орендатор може викупити об'єкт лізингу зазалишковою вартістю або повернути його лізингодавцеві, або укласти новийконтракт на оренду.
Оперативний лізингукладається, як правило, на час, менший за амортизаційний період майна. Післязакінчення договору об'єкт лізингу повертається лізингодавцеві або зновуздається в оренду.
Важливим аспектомлізингового договору є лізингова плата. Лізингова плата залежить від видуосновних засобів, строку лізингу та інших умов договору.
Як правило, сумалізингової плати є фіксованою і вноситься однаковими частинами протягом усьоготерміну дії договору. Однак за високої інфляції в договорі можна передбачатиможливість періодичного збільшення лізингового відсотка.
Крім цього, підприємстваможуть одержувати додаткову курсову різницю на валютні рахунки чи операції віноземній валюті.
У процесіфінансово-господарської діяльності окремі підприємства порушують фінансовізобов'язання, умови господарських договорів, за що до них застосовуютьсяекономічні санкції.
Коли ці умови порушує контрагент,він зобов'язаний сплатити штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій, а такожвідшкодувати збитки, завдані підприємству.
Як уже було сказано, узвітному році в підприємства може з'явитися прибуток минулих років тощо. Отже,за ринкової економіки результати фінансово-інвестиційної діяльності іпозареалізаційних операцій є постійними джерелами грошових доходів і формуванняприбутку підприємств.
3.4. ФОРМУВАННЯ ВАЛОВОГОІ ЧИСТОГО ДОХОДУ
Виручка від реалізаціїпродукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва відіграє важливуроль як одна з ланок нового кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошовихнадходжень від реалізації продукції передовсім відшкодовується вартістьматеріальних витрат на виробництво — використаної сировини, напівфабрикатів,матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартостіосновних фондів (амортизаційні відрахування).
Таким чином, утворюютьсяекономічні умови для нового виробничого циклу. Залишок виручки становитьваловий дохід.
«Валовий дохід є тачастина вартості… і виміряна частина валового продукту..., котра залишаєтьсяпісля відрахування частини вартості і виміряної частини всього виробленогопродукту, який заміщує вкладений у виробництво і спожитий у ньому постійнийкапітал. Валовий дохід дорівнює, таким чином, заробітній платі...+ прибуток +рента».
Це визначення підкреслює,що валовий дохід є тією частиною валового продукту, яка залишається післявідрахування частини цього продукту, що використовується на відтворення виробництва.Водночас, вартість цієї частини продукту — валового доходу, утворена у виглядізаробітної плати і вартості додаткового продукту, набирає грошової форми і єфінансовою категорією. Однак у практиці обліку і планування цей важливийпоказник не обраховується і не планується (крім колективнихсільськогосподарських підприємств).
Валовий дохід — цегрошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різницяміж виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями ускладі собівартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показникомдіяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображаєтьсяпідвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скороченняматеріаломісткості продукції. Використання валового доходу як основногоузагальнюючого показника ефективності дає змогу визначити реальний економічнийефект, котрий отримується від діяльності кожного підприємства. Перевагипоказника валового доходу полягають у тім, що в ньому найбільш реально відбитотаку важливу сторону діяльності, як підвищення продуктивності праці. Валовийдохід, показуючи ступінь ефективності виробництва, є величиною знов створеноївартості — основного джерела національного доходу. Валовий дохід — основнеджерело утворення фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й державногобюджету, позабюджетних фондів.
З народногосподарськогопогляду валовий дохід є складовим елементом національного доходу країни.«Якщо розглядати дохід всього суспільства, — писав К. Маркс, — тонаціональний дохід складається із заробітної плати плюс прибуток, плюс рента,тобто із валового доходу».
У процесі відтворенняваловий дохід поділяється на оплату праці й на чистий дохід. Оплата праці — цевитрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, які виражають угрошовій формі вартість необхідної праці.
За будь-якої формисуспільного виробництва праця поділяється на дві частини — необхідну йдодаткову працю. Продукт останньої завжди призначений для задоволеннясуспільних потреб. Додатковий продукт — це продукт, створений працею людей напідприємствах, котрий виступає як чистий дохід (грошова форма додатковогопродукту).
«Чистий дохід, — писав К. Маркс, — є додаткова вартість, що й відрізняє чистий дохід відвалового доходу, тому що останній включає в себе заробітну плату, перший же невключає її».
В економічній літературікраїн СНД поняття чистого доходу і грошових нагромаджень іноді ототожнюються.«За умов товарно-грошових відносин вартість додаткового продукту (чистийдохід), — пише Д. Моляков, — реалізується в грошовій формі і виокремлюється всамостійну категорію — грошові нагромадження. Без огляду на те, що основоювиникнення чистого доходу і грошових нагромаджень є додатковий продукт… засвоєю суттю вони — самостійні категорії. Перша (чистий дохід) є категорієюбудь-якої форми суспільного виробництва, друга (грошові нагромадження) єкатегорією розподільчою. Тільки за умов товарно-грошових відносин чистий дохідреалізується в грошовій формі і виокремлюється в самостійну фінансову категорію- грошові нагромадження»". На нашу думку, поняття «грошовінагромадження» є надуманою фінансовою категорією, тому що чистий дохід єгрошовим виразом додаткового продукту, створеного працею людей напідприємствах. Таким чином, чистий дохід виражає в грошовій формі вартістьдодаткового продукту і визначається як перевищення виручки від реалізаціїпродукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань ізаробітної плати, або як різниця між валовим доходом і заробітною платою.
Чистий дохід реалізуєтьсяу вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди пенсійного йсоціального страхування, інші державні цільові фонди тощо. Значна частиначистого доходу реалізується у формі прибутку. Таким чином, чистий дохід єнайважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й держави.У цьому зв'язку ніяк не можна погодитись з думками авторів стосовно того, щоприбуток як економічна категорія являє собою чистий дохід, утворений додатковоюпрацею, а отже, поняття «прибуток» і «чистий дохід» єоднозначними
Водночас за економічнимзмістом прибуток — це грошовий вираз частини вартості додаткового продукту,тобто частини чистого доходу, отриманого підприємством.