Реферат: Гранична і середня схильність до заощаджень в Україні

РЕФЕРАТ

Гранична і середнясхильність до заощаджень в Україні

Першніж обчислити граничну і середню схильність до заощаджень в Україні, з`ясуємоосновні макроекономічні визначення економічних категорій, пов`язаних з заощадженнями,та фактори, що на них впливають.

Заощадження– це неспожита частина особистого безподаткового доходу. На рис. 1 наочно видно функціїспоживання і заощадження.

/>

Рисунок1 – Функції споживання і заощадження

Середнясхильність дозаощадження (ССЗ) — частка безподаткового доходу (Д), яка спрямовується назаощадження (З), виражена у відсотках.

 

/>

Так як Д = С + З, то ССС + ССЗ = 100% або ССС + ССЗ =1, де ССС – Середня схильність до споживання />

Закономірність- середнясхильність до споживання перевищує граничну схильність до заощаджень.

ССС >ССЗ

Гранична(додаткова) схильність до споживання (ГСС) — показує, яка частка додаткового доходуспрямовується на додаткове споживання.

/>

Гранична(додаткова) схильність до заощадження (ГСЗ) — показує, яка частка додаткового доходу направляєтьсяна додаткові заощадження.

 

/>

Так як DД = DС+ DЗ, то ГСС + ГСЗ = 100%або ГСС + ГСЗ = 1Тенденція — із зростанням доходу зростаютьодночасно і споживання, і заощадження, але при цьому гранична схильність доспоживання зменшується, а гранична схильність до заощаджень, навпаки,збільшується. Нижче. на рис 2 наведена схематична інтерпретація цієїзагальносвітової тенденції:

/>

Рисунок2.

Крімдоходу на обсяги споживання і заощадження впливають фактори, приведені втаблиці 1.

Додатковий обсяг споживання (DС) можна знайтиза формулою:

DС = DСА + ГСС ´ DД

де СА — автономне споживання,яке залежить лише від недохідних факторів.

Таблиця1 – Фактори, яки впливають на обсяги споживання і заощадження

1. Багатство чим більше розмір вже накопиченого багатства (нерухомого майна і фінансових засобів), тим менше стимули до заощаджень. 2. Податки чим менший розмір податків, тим більший безподатковий дохід і відповідно збільшується можливості як споживання, так і заощадження. 3. Відрахування на соціальне страхування збільшення цих відрахувань призводить до скорочення поточного споживання і заощадження, але водночас чим краща система соціального забезпечення, тим менші заощадження населення протягом трудового життя. 4. Рівень цін зростання цін веде до скорочення споживання і заощадження, та навпаки. 5. Очікування якщо очікування населення щодо майбутніх змін цін, доходів, виникнення дефіциту несприятливі, домашні господарства змушені створювати резервні запаси, тим самим збільшуючи поточне споживання і зменшуючи заощадження. Очікування приросту грошових доходів у майбутньому також активізує споживчий попит в поточному періоді. 6. Споживча заборгованість чим більша споживча заборгованість, тим менш обсяги споживання і заощаджень, і навпаки. 7. Відсоткова ставка при зростанні відсоткової ставки поточне споживання зменшується, а заощадження зростають, що водночас збільшить майбутнє споживання.

Додатковий обсяг заощадження (DЗ) можнаобчислити за формулою:

DЗ = DЗА + ГСЗ ´ DД

де ЗА — автономне заощадження,яке залежить тільки від недохідних факторів.

Під впливом недоходних факторів криві споживанняі заощаджень зміщуються вниз або вгору.

Значнуувагу дослідженню агрегованої величини сукупних заощаджень приділив Дж. Кейнс.В своїй головній праці „Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” Дж. Кейнсстверджував, що в умовах розвинутого грошового господарства гроші окрім функціїрозрахункової одиниці і засобу обміну починають виконувати функцію засобузбереження вартості. З’являється, відповідно, попит на гроші – потреба вліквідності. Досліджуючи нову роль і якість грошей, Дж.М. Кейнс відмічає,що гроші перетворюються в самостійний актив тривалого користування і томупочинають відігравати свою особливу самостійну роль та впливати на мотивиповедінки економічних суб’єктів.

Попитна гроші, у Дж. Кейнса, складається з трьох складових, однією з яких єпопит, пов’язаний з обережністю та прагненням убезпечити себе віднепередбаченості майбутньої ситуації. Економічні суб’єкти завжди прагнутьзаощаджувати певні грошові резерви – найбільш ліквідні тривалі активи, щобзабезпечити собі можливість покриття майбутніх непередбачених фінансовихвитрат.

Такимчином, на думку Дж. Кейнса, в суспільстві в умовах розвинутого грошовогогосподарства завжди існує певна схильність до ліквідності. І позичковий процент єплатою за відмову від ліквідності.

Наявністьсхильності до ліквідності впливає на бажання членами суспільства заощаджуватичастину свого доходу. Тому не весь отриманий дохід іде на споживання і отжевитрачається. Принципова відмінність кейнсіанської теорії від неокласичноїполягає в тому, що отриманий дохід складається з двох частин: з тієї, що йде наособисте споживання – витрачається і тієї, що заощаджується (в трактуваннінеокласиків дохід повністю йде на витрати). Це положення можна відобразитиформулою:

Y = C + S,

де: Y– національнийдохід; C – частина доходу, що йде на споживання;

S –частина доходу, що заощаджується.

Також,на думку Дж.М. Кейнса, в суспільстві діє так званий „головний психологічнийзакон”.Суть цього закону полягає в тому, що із збільшенням доходу частка, що йде наспоживання, також зростає, але в значно меншій мірі ніж зростає дохід. Томуспіввідношення між споживанням і нагромадженням змінюються на користьостаннього. Зростає гранична схильність до заощаджень, а гранична схильність доспоживання зменшується.

/>      />

де: с– гранична схильність до споживання; s – гранична схильність дозаощаджень; ΔС – приріст споживання; ΔS – прирістзаощаджень; ΔY – приріст доходу.

Оскільки,ΔY = ΔС + ΔS, то с + s = 1.

Дія„основного психологічного закону”, зростання граничної схильності до заощадженьроблять актуальною проблему ефективного сукупного попиту – доходу, щовикористовується. Він складається із споживчих витрат населення і інвестиційнихвитрат бізнесу.

Y = C + I,

де: Y – національнийдохід;C –споживі витрати; І– приватні інвестиції.

Якщоспоживчі витрати за даного рівня доходів величина більш-менш стала, то приватніінвестиції є величиною мінливою. Окрім того, їх вплив на рівень національногодоходу не є прямолінійним. Крім безпосереднього впливу інвестиційного попиту навідповідну частку виробленого продукту, має місце так званий множинний, мультиплікаційнийефект,колиприріст інвестицій викликає значно більший приріст доходу і навпаки – зменшення інвестицій тягнеза собою значно більше скорочення національного доходу.

/>

де: k – мультиплікаторінвестицій; ΔY – приріст національного доходу; ΔІ – прирістінвестицій.

Зробившивідповідні перетворення можна вивести залежність величини мультиплікатораінвестицій від рівня граничної схильності до споживання і граничної схильності дозаощаджень.

/>

Поділившиі чисельник і знаменник дробу на ΔY, отримаємо вираз:

/>, або />, або />

де: с– гранична схильність до споживання; s – гранична схильність до заощаджень.

Принципмультиплікатора інвестицій відображає суттєву відмінність поглядів Дж.М. Кейнсана рользаощаджень в економіці. Якщо початку класична а потім і неокласична політичнаекономія говорила про заощадження як головне джерело нагромадження капіталу тавідповідну їх роль в економічному зростанні, то Дж. Кейнс підходить доцього дещо помірковано. По-перше, для економіки краще, коли значна частинудоходу споживається – більший коефіцієнт мультиплікатора інвестицій. Передсуспільством завжди постає дилема та існує так би мовити соціальна ціна виборуміж споживанням на даний момент і споживанням та рівнем зайнятості вмайбутньому. Саме останні забезпечується заощадженнями і інвестиціями.По-друге, на думку Дж. Кейнса, заощадження – це ще не інвестиції.Перетворення заощаджень в інвестиції цілком залежить від інвестиційноїактивності бізнесу.

Ще вранній праці „Трактат про гроші” Дж. Кейнс розглядає проблемуспіввідношення інвестицій і заощаджень та приходить до висновку, щонайоптимальнішою для економіки в цілому є ситуація, коли сукупні інвестиціїдорівнюють сукупним заощадженням. Якщо інвестиції менші заощаджень темпиекономічного розвитку поступово спадають. Якщо ж більші – відбувається перегрівекономіки з неминучим наближенням економічної кризи.

Ідеї Дж. Кейнсарозвинули неокейнсіанці Р.Ф. Харрод та О.Д. Домар.

МодельР. Харрода доводить, що темпи економічного зростання залежать від часткинагромадження (заощадження) в національному доході і відповідно – величиникапіталовкладень (інвестицій), а також виходить із рівності інвестицій ізаощаджень (приватних і корпоративних), а також з наявності ефектуакселератора (прискорювача).

У О. Домаразагальне рівняння макроекономічної рівноваги має вигляд:

/>,

де I – обсяг інвестицій; σ – середняпродуктивність інвестицій, а – середня схильність до заощаджень, оберненавеличина якої визначає величину мультиплікатора.

Отже,забезпечується рівність між приростом доходу і приростом виробництва.

О. Домарв своїй моделі динамічної рівноваги, на відміну від Р. Харрода, прагневрахувати постійні зміни ємності ринку. Але так само як і Р. Харродпідкреслює, що динамічна рівновага є нестійкою і тому необхідним є державнерегулювання економічного зростання.

На поєднанні ефекту мультиплікатора і акселератора булапобудована і теорія циклічного розвитку відомого англійського вченого Д.Р.Хікса.

Модель Дж. Хікса має наступний вигляд:

Yt=At+ (1-s)*Yt-1 +v*(Yt-1 – Yt-2),

де Y – національний доход; A – автономніінвестиції; s – гранична схильність до заощаджень; v –акселератор.

Д.Р. Хікс робить висновок – нециклічна динамікаможлива лише за високого коефіцієнта споживання, або низького рівня коефіцієнтазаощадження.

Не залишались без уваги питання співвідношення споживання ізаощадження в працях інших вчених і науковців.

Таким чином, усвідовивши основні положення взаємозв`язку доходу, споживаннята заощаджень на макроекономічному рівні, перейдемо до аналізу структури і динамікинаціональних заощаджень в Україні, а також обчислимо граничну та середнюсхильність до заощаджень в Україні.

Ізформул наведених вище, ми знаємо, що гранична схильність до заощадженьдорівнює

/>

Ізданих наведених Держкомстатом України на офіційному сайті відомі наступні дані,приведені в таблиці 2.

Таблиця2 – Доходи,споживання та заощадження населення України в 2002–2008 роках, млн. грн.

Період Доходи населення — усього Витрати населення (без заощаджень) Заощадження населення номінальні наявні реальні наявні,% (з урахуванням інфляції) 1 2 3 4 5 6 2002 185 073 141 618 118,0 168 015 17 058 2003 215 672 162 578 109,1 199 395 16 277 2004 274 241 212 033 119,6 243 164 31 077 2005 381 404 298 275 123,9 335 753 45 651 2006 472 061 363 586 111,8 427 858 44 203 2007 623 289 470 953 114,8 575 510 47 779 2008 760 353 572 432 111,4 701 753 58 600

Розрахуємограничну схильність до заощаджень, розрахунки зведені в таблиці 3.

Таблиця3 – Розрахунокграничної схильності до заощаджень населення України в 2003–2008 роках

Період Доходи населення — усього Витрати населення (без заощаджень) Заощадження населення Зміни Гранична схильність до заощаджень, s номінальні доходу витрат заощаджень 2002 185 073 168 015 17 058 - 2003 215 672 199 395 16 277 30 599 31 380 -781 -0,026 2004 274 241 243 164 31 077 58 569 43 769 14 800 0,253 2005 381 404 335 753 45 651 107 163 92 589 14 574 0,136 2006 472 061 427 858 44 203 90 657 92 105 -1 448 -0,016 2007 623 289 575 510 47 779 151 228 147 652 3 576 0,024 2008 760 353 701 753 58 600 137 064 126 243 10 821 0,079

Отже,в досліджуваний період в різні роки поведінка населення при зміні використовуваногодоходу була неоднаковою. В 2003 та 2006 роках відбувалось скорочення заощадженьнаселення порівняно з попередніми роками і, як наслідок, гранична схильність дозаощаджень була від`ємною. Це означало, що в ці роки витрати домогосподарствперевищували їх доходи. В 2004, 2005, 2007 та 2008 роках відбувалось зростанняабсолютних заощаджень і, як наслідок, гранична схильність до заощаджень булапозитивною. Це означало, що в ці роки домогосподарства вважали за краще часткудоходу зберігати як заощадження (на поточних та депозитних рахунках в банках, вцінних паперах та ін.).

Взалежності від обсягів доходів рівень схильності до заощаджень був різним:найбільшою гранична схильність до заощаджень проявилася у населення в 2004році, тобто із кожної 1 гривні додаткового доходу спрямованого на використання25 копійок не витрачалось, а накопичувалось для майбутніх витрат. На слідуючий2005 рік рівень показника зменшився практично в два рази, така ж ситуаціявідбувалась і в наступний 2006 рік – населення прагнуло споживати більше, ніжзаробляло. Передчуття світової фінансової кризи, напевно, змусило задуматисьпевну частку населення про майбутнє, і в 2007 році гранична схильність дозаощаджень знову почала зростати, але її рівень в 2008 році був в три разименшим порівняно з відносно благополучним 2004 роком. Очевидно, заощаджуватистало нічого.

Середнясхильність до заощадження (APS) – це частина використовуваного доходу, якудомогосподарства заощаджують, тобто

/>

Розрахуємосередню схильність до заощаджень, розрахунки зведені в таблиці 4.

Таблиця4 – Розрахуноксередньої схильності до заощаджень населення України в 2002–2008 роках

Період Доходи населення — усього Витрати населення (без заощаджень) Заощадження населення Середня схильність до заощаджень номінальні 2002 185 073 168 015 17 058 0,092 2003 215 672 199 395 16 277 0,075 2004 274 241 243 164 31 077 0,113 2005 381 404 335 753 45 651 0,120 2006 472 061 427 858 44 203 0,094 2007 623 289 575 510 47 779 0,077 2008 760 353 701 753 58 600 0,077

Ізданих таблиці 4 видно, що на протязі 2002–2005 років середня схильність дозаощаджень у населення зростала з 0,092 в 2002 році до 0,12 в 2005 році, тобтоіз кожної 1 гривні отриманого доходу для використання в середньому в 2002 році9 копійок йшло в заощадження (не використовувалось для поточних потреб), в 2005році – вже йшло 12 копійок. В наступні роки середня схильність до заощадженьзнижувалась: з 12 копійок з 1 гривні доходу в 2005 році до 8 копійок в 2008році.

Висновок

Отже,українські реалії засвідчили, що в досліджуваний період, не зважаючи напостійний приріст використовуваного доходу та заощаджень, середня схильність дозаощаджень мала періоди зростання в 2004–2005 роках, тобто тенденція розвиткупоказника не відповідала теоретичним поглядам науковців. Можливо, це булопов`язано з періодом нестабільності в політиці України (президентські вибори,невизначеність після них), хоча в цей час був період деякої стабілізаціїекономіки країни.

Список літератури

1.     Кваснюк Б.Э. Національні заощадження України // ФінансиУкраїни –1997.- №11

2.     Кичко І.І., Шаркаді Н.В. Захист депозитів населення/ФінансиУкраїни №2, 2006.-с.122

3.     Роль грошових заощаджень населення в розбудові економіки України: Матеріалинауково-практичній конференції 19 лютого 2007 року // Наук. ред… А.М. Мороз.– К: КНЕУ,2007

4.     Габбард, Р. Глен. Гроші, фінансова система та економіка:Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. –К.: КНЕУ, 2004. – 889 с.

5.     Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитнаполітика: Навч. посібник / Українська академія банківської справи Національногобанку України. — К.: Знання України, 2006. — 332с.

6.     Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник /Університет економіки та права «КРОК». — К.: Таксон, 2004. — 346с.

7.     Палехова В.А. Макроекономіка: Навч. посібник / Миколаївськийдерж. гуманітарний ун-т ім. Петра Могили комплексу «Києво-Могилянськаакадемія». — 2. вид., доп. та перероб. — Миколаїв: Видавництво МДГУ ім.Петра Могили, 2005. — 300с.

8.     Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О.Макроекономіка: Підручник / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка /Віктор Дмитрович Базилевич (ред.). — 2.вид., випр. — К.: Знання, 2005. — 856с.:

9.     Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Навч.посіб… — 2.вид., доп. — К.: Атіка, 2006. — 368с

10.   Экономика:Учебник /Под ред. доц. А.С. Булатова, 2-е изд.,-М.: Издательство БЕК, 2007 –816с.