Реферат: Витрати і ціни і на продукцію

ВИТРАТИ ІЦІНИ НА ПРОДУКЦІЮ

Зміст

1. Поняттявитрат, їх класифікація та роль

2. Поняття собівартості продукції

3. Особливості калькуляції собівартостіпродукції на підприємствах

4. Методи калькуляції собівартостіпродукції на підприємстві

5. Напрямки зменшення собівартостіпродукції на підприємстві

6. Показники оцінки витратностівиробництва

7. Поняттяцін, їх види та функції

8. Методиціноутворення

9. Вибір стратегії ціноутворення на підприємстві

1. Поняттявитрат, їх класифікація та роль

 

Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджений Наказом Міністерства фінансів Українивід 31.12.1999 р. №318 і зареєстрований в Міністерстві юстиціїУкраїни 19.01.2000 р. №27/4248, зі змінами і доповненнями, визначає методологічні засадиформування в бухгалтерському облікуінформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Так, відповідно до п.6. П(С)БО 16«Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, абозбільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталупідприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення аборозподілу власниками), за умови, що вони можуть бути достовірно оцінені.Елементами витрат визнається сукупність їх економічно однорідних потоків.Об'єктом витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства,які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) коштів.

Не визнаються витратами:

— платежі за договорамикомісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

— попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

— погашення одержаних позик;

— інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що невідповідають ознакам, наведеним у п.6 вказаногоПоложення (стандарту);

— витрати, які відображаються зменшенням власного капіталувідповідно до положень (стандартів) бухгалтерськогообліку.

Загальноприйнятакласифікація витрат за різними ознаками та властивостями наведена в табл. 1.

За місцем виникненнявитрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншимиадміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв. Сліднагадати, що залежно від характеру та призначення виконуваних процесіввиробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство. Доосновного виробництва належать цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь увиготовленні продукції.

 Таблиця 1

Класифікація витрат

Ознаки Витрати 1. За місцем виникнення витрат

витрати виробництва

витрати цеху

витрати дільниці                                         витрати служби

2. За видами продукції (робіт, послуг)

витрати на вироби

витрати на типові зразки виробів

витрати на групи однорідних виробів витрати на одноразові замовлення витрати на валову продукцію

витрати на товарну продукцію

витрати на реалізовану продукцію

3. За видами витрат

витрати за економічними елементами               

витрати за статтями калькуляції

4. За способами перенесення вартості на продукцію

прямі витрати

непрямі витрати

5. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат

умовно-змінні витрати

умовно-постійні витрати

6. За календарними періодами

поточні витрати

одноразові витрати

Допоміжне виробництвопризначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт зремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами дляремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншимипослугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні,транспортні та інші підрозділи. До непромислового господарства належать:незаводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутовізаклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурніпідрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної продукції.

Усі витрати навиробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг(у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями) чигруп однорідних виробів.

Залежно від виду витратикласифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. Піделементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Витрати застаттями калькуляції — це витрати на окремі види виробів, а також витрати наосновне і допоміжне виробництво.

За способами перенесеннявартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належатьвитрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основніматеріали, напівфабрикати, комплектуючі тощо), які можуть бути безпосередньовключені до їх собівартості.

До непрямих витратналежать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати наутримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарськівитрати), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів.Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються звитрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональноюроллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягувиробництва на рівень витрат вони поділяються на умовно-змінні таумовно-постійні.

До умовно-змінних витратналежать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випускупродукції і зменшується з його зниженням. До умовно-змінних витрат належатьвитрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати,технологічне паливо й енергію, на оплату праціпрацівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуваннямина соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні — це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випускупродукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать витрати,пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а такожвитрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

За календарними періодамивитрати на виробництво поділяються на поточні та одноразові. Поточні (тобтопостійні) — звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша, ніжмісяць. Одноразові (тобто однократні) — витрати, які здійснюються періодично(періодичність більша, ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесувиробництва протягом тривалого часу.

Роль витрат приздійсненні економічних розрахунків полягає в такому:

— витрати утворюють нижнюмежу встановлюваної на виготовлену продукцію (товари,роботи, послуги) ціни;

— облік складових витрат дає змогу виділити найбільш значиміелементи і після здійснення техніко-економічного аналізувпливати на їх зменшення;

— аналіз витрат дає можливість товаровиробнику порівнювативласні витрати із середньогалузевими, а також звитратами конкуруючих підприємств;

— величина витрат визначає рівень рентабельності(прибутковості) виготовлення продукції (товарів, робіт, послуг);

— групування витрат за калькуляційними елементами і обчисленнясобівартості виробленої (реалізованої) продукції(товарів, робіт, послуг) є якісною характеристикою та узагальнюючим показникомефективності досліджуваного виробництва.

2. Поняттясобівартостіпродукції

 

Собівартість промисловоїпродукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витратипідприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюютьвиробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут — повнусобівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточнихвитрат визначено ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Метою плануваннясобівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних упланованому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промисловоїпродукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості. Розрахункипланової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуютьсядля визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначенняекономічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництвав цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

Планування собівартостіпродукції є складовою частиною планування діяльності промислового підприємстваі представляє собою систему техніко-економічних розрахунків, які відображаютьвеличину (зміну величини) поточних витрат чи витрат, що склалися протягомусього промислового циклу.

Метою обліку собівартостіпродукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат,пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, атакож контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.Дані обліку витрат використовуютьсядля оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результтівдіяльності структурних підрозділів та підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічнихзаходів, спрямованих на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків. Узв'язку з цим слід забезпечити повне зіставлення планових та звітних даних щодоскладу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методіврозподілу витрат за плановими (звітними) періодами.

Собівартість реалізованоїпродукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції(робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподіленихпостійних загальновиробничих витрат та наднормативних: виробничих витрат.

До виробничоїсобівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

— прямі матеріальнівитрати;

— прямі витрати на оплатупраці;

— інші прямі витрати;

— зміннізагальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу прямихматеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваноїпродукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних таінших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретногооб'єкта витрат.

Прямі матеріальні витратизменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

До складу прямих витратна оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам,зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, якіможуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямихвитрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньовіднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальнізаходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати відбраку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причинпродукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливувартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складузагальновиробничих витрат включаються:

— витрати на управліннявиробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо;відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управлінняцехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів,дільниць тощо);

— амортизація основнихзасобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

— амортизація нематеріальних активів загальновиробничого(цехового, дільничного, лінійного) призначення;

— витрати на утримання,експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, іншихнеоборотних активів загальновиробничого призначення;

— витрати на вдосконалення технології й організації виробництва(оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятихудосконаленням технологіїй організаціївиробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик увиробничому процесі; витрати матеріалів,купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніхорганізацій тощо);

— витрати на опалення,освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

— витрати на обслуговування виробничогопроцесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальнізаходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витратина здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістюпродукції, робіт, послуг);

— витрати на охорону праці, техніку безпеки і охоронунавколишнього природного середовища;

— інші витрати(внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів,інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачінезавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностейу цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витратиподіляються на постійні і змінні.

До зміннихзагальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управліннявиробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо)пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витратирозподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годинпраці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи зфактичної потужності звітного періоду.

До постійнихзагальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управліннявиробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягудіяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єктвитрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягудіяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподіленіпостійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартостіреалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сумарозподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не можеперевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних іпостійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством самостійно.

Відповідно до п.17 П(С)БО16 витрати, пов'язані з операційною діяльністю, не включаються до собівартостіреалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Вони в свою чергуподіляються на:

— адміністративнівитрати;

— витрати на збут;

— інші операційнівитрати.

До адміністративнихвитрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговуваннята управління підприємством, зокрема:

— загальні корпоративнівитрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

— витрати на службовівідрядження і утримання апарату управління підприємством та іншогозагальногосподарського персоналу;

— витрати на утримання основних засобів, інших матеріальнихнеоборотних активів загальногосподарського використання (операційна оренда,страхування майна, амортизація, ремонт, опалення,освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

— винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, зоцінки майна тощо);

— витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс,факс тощо);

— амортизація нематеріальних активів загальногосподарськоговикористання;

— витрати на врегулюванняспорів у судових органах;

— податки, збори та іншіпередбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються довиробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

— плата за розрахунково-касовеобслуговування та інші послуги банків;

— інші витратизагальногосподарського призначення.

 Витрати на збутвключають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт,послуг), зокрема:

— витрати пакувальнихматеріалів для упакування готової продукції на складах готової продукції;

— витрати на ремонт тари;

— оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговельнимагентам та працівникам підрозділів, щозабезпечують збут;

— витрати на рекламу тадослідження ринку (маркетинг);

— витрати на передпродажну підготовку товарів;

— витрати на відрядженняпрацівників, зайнятих збутом;

— витрати на утриманняосновних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутомпродукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація,ремонт, опалення, освітлення, охорона);

— витрати на транспортування, перевалку і страхування готовоїпродукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані зтранспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису)поставки;

— витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

— витрати на страхуванняпризначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), щозберігається на складі підприємства;

— витрати на транспортування готової продукції (товарів) міжскладами підрозділів (філій, представництв) підприємства;

— інші витрати, пов'язанізі збутом продукції (товарів, робіт, послуг).

До інших операційнихвитрат включаються:

— витрати на дослідженнята розробки відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»;

— собівартістьреалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти вгрошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажуіноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажеміноземної валюти;

— собівартістьреалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат,пов'язаних з їх реалізацією;

— сума безнадійноїдебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

— втрати від операційноїкурсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами ізобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

— втрати від знеціненнязапасів;

— нестачі й втрати відпсування цінностей;

— визнані штрафи, пеня,неустойка;

— витрати на утриманняоб'єктів соціально-культурного призначення;

— інші витратиопераційної діяльності.

Класифікація витратопераційної діяльності за економічними елементами відбувається в такійпослідовності:

— матеріальні витрати;

— витрати на оплатупраці;

— відрахування насоціальні заходи;

— амортизація;

— інші операційнівитрати.

До складу елемента«Матеріальні витрати» включається вартість витрачених у виробництві (крімпродукту власного виробництва):

— сировини й основнихматеріалів;

— купівельнихнапівфабрикатів та комплектуючих виробів;

 - палива й енергії;

— будівельнихматеріалів;

— запаснихчастин;

— допоміжних таінших матеріалів.

Вартістьзворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементуопераційних витрат «Матеріальні витрати».

До складу елемента«Витрати на оплату праці» включаються заробітна плата за окладами й тарифами,премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплатавідпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента«Відрахування на соціальні заходи» включаються:

— відрахування напенсійне забезпечення;

— відрахування насоціальне страхування;

— страхові внески навипадок безробіття;

— відрахування наіндивідуальне страхування персоналу підприємства;

— відрахування на іншісоціальні заходи.

До складу елемента«Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів,нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Іншіопераційні витрати» включаються витрати операційної діяльності, які не увійшлидо складу вищевказаних елементів, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касовеобслуговування тощо.        

До фінансових витратвідносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, заоблігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витратипідприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі вкапіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільніпідприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

До складу інших витратвключаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крімфінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/абореалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

— собівартістьреалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані зреалізацією фінансових інвестицій);

— собівартістьреалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані зреалізацією необоротних активів);

— собівартістьреалізованих майнових комплексів;

— втрати відкоопераційних курсових різниць;

— сума уцінки необоротнихактивів і фінансових інвестицій;

— витрати на ліквідаціюнеоборотних активів (розбирання, демонтаж тощо);

— залишкова вартістьліквідованих (списаних) необоротних активів;

— інші витрати звичайноїдіяльності.

Надзвичайні витративключаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшуєтьсяподаток на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків віднадзвичайних подій.

Виробнича собівартістьпродукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, якареалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого їївикористання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статейкалькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюютьсяпідприємством самостійно.

Класифікація витрат заелементами використовується при визначенні собівартості продукції в середньомупо галузі, по промисловості, на окремих підприємствах незалежно від типувиробництва, номенклатури продукції, виробничої структури.

 

3.Особливості калькуляції собівартості продукції на підприємствах

 

Під структурою собівартості слід розуміти співвідношення окремих елементів витрат, які виражені у відсотках до загальної їх суми.

Групування витрат застаттями калькуляції докладно охарактеризовано нижче.

Витрати; пов'язані звиробництвом продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку ікалькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) групуються застаттями так, як це було визначено в попередньому параграфі. Длявнутрішньовиробничої економіки підприємства укрупнена класифікація витрат заекономічними елементами не дає можливості здійснити детальний аналіз витрат, атакож виявити причини, які викликали відхилення від нормального перебігу подій.Калькуляція витрат за калькуляційними статтями полягає в тому, що всі витратиформуються за ознакою виробничого призначення.

Отже, під калькуляцієюсобівартості розуміють процедуру обчислення вартості одиниці продукції врозрізі калькуляційних статей. Відтак основним завданням аналізу витрат євизначення собівартості одного окремо взятого виду продукції в загальнійвартості товарної номенклатури підприємства.

Собівартість включає якпрямі, так і непрямі витрати. Якщо оцінка прямих витрат не викликає проблем, тонепрямі витрати повинні бути розподілені за видами продукції за допомогоюпевного принципу, який носить умовний характер внаслідок комплексності істохастичності процесу формування сукупних витрат.

Найбільш складною стадієювизначення точної собівартості одиниці виробу є визначення величини накладнихвитрат, що припадають на кожну одиницю продукції. Розрахунок накладних витратспочатку базувався на прямих витратах праці. Останні легко піддавалисяпідрахунку з урахуванням погодинних ставок, і тому були базою при підрахункусобівартості продукції. Перевагою на користь цього методу була їх значна часткау собівартості продукції завдяки низькому рівню автоматизації.

Однак розвиток ринковихвідносин призвів до необхідності розширення асортименту виготовлюваноїпідприємствами продукції. Товари стали відрізнятися за властивостями,розмірами, витратами ресурсів, складністю дизайну тощо. Завдяки цьому величинанакладних витрат досягла тієї межі, де перестала спостерігатися кореляція міжними і прямими витратами праці.

На зміну моделі оцінки запрямими витратами праці в масштабах усього підприємства прийшла інша модель — модель оцінки нормативів цехових накладних витрат на кожен вид продукції. Прицьому величини нормативів установлювалися виходячи з особливостей виробничогоциклу і залишалися незмінними протягом тривалого часу. Сутність моделі полягалав тому, що спочатку накладні витрати нараховувалися на так звані оцінюваніодиниці (на окремі цехи і операції), потім — розподілялися в кожному цеху наокремі види робіт.

Проте ця модель такожмала недоліки. При великій варіації видів продукції відбувалася їх систематичнапереоцінка з високим рівнем виробничих витрат і недооцінка продуктів з низькимрівнем виробничих витрат.

У такій ситуації виникланеобхідність у застосуванні більш точного методу, яким виявився методпоопераційного обліку, АВС-метод. Істотним поняттям АВС-методу є поняттяпровідників витрат (носіїв витрат). Провідник (носій витрат) — будь-який процес(технологічна операція, угода тощо), що призводить до появи певного виду витратпідприємства і розглядається як укрупнено (для всього підприємства), так ідеталізовано (в межах конкретного підрозділу підприємства). Він описується задопомогою кількісного показника, який є базовим і використовується яккількісний вимірник відповідного носія витрат;      

АВС-метод представляєсобою двохстадійний процес розподілу витрат.

На першій стадії накладнівитрати співвідносяться з визначеними базовими показниками (часом роботитехнологічного устаткування, кількістю операцій контролю якості тощо). Надругій стадії витрати визначаються за кожним видом виробничої діяльностівідповідно до носіїв витрат. Прикладами операцій-носіїв витрат є переналагодження устаткування, контроль якості,замовлення на виробництво (складання графіків), робота технологічногоустаткування, споживання енергії тощо.

АВС-метод іноді називаютьопераційною оцінкою. Його головна перевага полягає в тому, що він дозволяєточно відстежити причини виникнення накладних витрат і тим самим точновизначити собівартість одиниці продукції.

Процедура АВС-методувключає чотири етапи:

1) аналіз бізнес-процесувиробництва продукції;

2) визначення операційнихцентрів;

3) відстеження витрат заопераційними центрами;

4) вибір провідників(носіїв) витрат.

Перший етап полягає всистематичному вивченні операцій, які утворюють виробничий процес, на цьомуетапі ідентифікують виробничі операції. З точки зору управління витратами слідрозподілити всі операції на дві групи: операції, що додають цінність продукції(безпосередньо пов'язані з виробництвом) і операції, що не додають цінностіпродукції (інші операції, включаючи переміщення продукту від однієї до іншоїдільниці тощо).

Процедура цього етапуздійснюється в такій послідовності:

а) будується діаграмапроцесу з деталізацією кожного кроку за операціями від моменту одержання сировинно-матеріальних ресурсів до виготовленняготової продукції. Для кожної операції повинен бути задокументований часобробки, очікування, кількість перероблюваних сировини іматеріалів тощо. Час операції вказується в діаграмі як індикатор споживанняресурсів продуктом;

б) кожна операція аналізуєтьсяна приналежність до першої чи другої групи;

в) визначаються шляхивиключення операцій, що не додають цінності продукції.

Другий етап передбачаєвизначення операційних центрів.

Операційний центр — частина виробничого процесу, для якої складається звітність за витратами привиконанні окремих операцій. Операції доцільно розподіляти на чотири групи:

1. Операції на рівніодиниці продукції (наприклад, споживання енергії, обслуговування, непрямівитрати праці).

2. Партіонні операції — операції, здійснювані щоразу при переміщенні чи виготовленні партії продукції(наприклад, переналагодження устаткування, доставка продукції споживачу).

3. Операції для окремихвидів продукції — операції, які здійснюються при необхідності і охоплюютьбізнес-процеси, направлені на випуск широкого асортименту продукції.

4. Загальновиробничіоперації (наприклад, управління підприємством, страхова діяльність тощо) — операції, виконувані на рівні усьоговипуску продукції.

Необхідність групуванняоперацій за операційними центрами обумовлена збільшенням розходжень між видамипродукції і бажанням одержати більш точну інформацію про виробничі витрати звиготовлення продукції.

Третій етап передбачаєвідстеження витрат за операційними центрами. З метою уникнення отриманнянедостовірних даних підприємство надає перевагу прямому відстеженню витрат закожним операційним центром.

Четвертий етап передбачаєвибір провідників витрат.

Як вже визначалося,витрати розподіляються за видами продукції. Це відбувається через вибір провідників витрат, які повинні бути описаніза допомогою відповідного показника.

ПРИКЛАД 11.1.Підприємствовипускає два вироби: А і В. Виріб А випускається в кількості 5000 шт. у рік, авиріб В — 20000 шт. у рік. Обидва вироби мають потребу в 2 годинах прямої працідля кожної випущеної одиниці. Таким чином, витрати прямої праці на Підприємствіскладають 50000 годин. Для випуску виробу А потрібно 10000 годин (5000 шт. х 2години /шт.), для випуску виробу В — 40000 годин (20000 шт. х 2 години).Витрати на матеріали й оплату праці на одиницю виробу складають: для продуктуА-35 грн і 15 грн (при розцінці 7,5 грн на годину) відповідно, для продуктуВ-25 грн і 5 грн (при розцінці 7,5 грн на годину) відповідно.

Накладні виробничівитрати підприємства складають 1 млн грн на рік.

Хоча обидва виробипотребують однакових витрат прямої праці, виріб А вимагає більшої кількостіоперацій контролю якості і більшої кількості переналагоджень устаткування, чимвиріб В, що обумовлено складністю проекту. Крім того, продукція А випускаєтьсядрібними партіями, що обумовлено більшою кількістю виробничих замовлень упорівнянні з продукцією В.

РІШЕННЯ. Розглянемоспособи визначення накладних витрат підприємства за допомогою методіврозподілу, що базуються на прямих витратах праці та АВС-аналізі.

1. Використання прямихвитрат праці як бази для розподілу накладних витрат. Розрахуємо нормативнакладних витрат підприємства стосовно витрат прямої праці: Виробничі накладнівитрати /Витрати прямої праці — 1000000 грн / 50000 годин — 20 грн / годину.Використовуючи цей норматив, розрахуємо собівартість виробів (табл. 2).

Таблиця 2

Визначення собівартостіпродукції при використанні прямих витрат праці як бази для розподілу накладнихвитрат

А В Матеріали (грн / виріб) 35 25 Витрати прямої праці (грн. виріб) 15 15 Виробничі накладні витрати (2години х 20 грн / годин-виріб) 40 40 Усього 90 80

Хоча даний метод єшвидким і простим, він може використовуватися тільки тоді, коли вплив іншихфакторів незначний.

2. ВикористанняАВС-аналізу.

Припустимо, що шляхоманалізу виробничих операцій було виявлено вісім операційних центрів з їхпровідниками витрат, які наведені в табл. 3.

Таблиця 3

Визначення операційних центрів і провідників витрат відповідно доАВС-методу

Операційні центри і провідники витрат Витрати, грн. Очікувана кількість операцій Усього А В Трудові витрати (людино-годин) 80 000 50 000 10 000 40 000 Робота устаткування (машино-годин) 210 000 100 000 30 000 70 000 Виробничі замовлення (кількість) 45 000 600 200 400 Переналагодження устаткування (кількість) 160 000 2 000 1 500 500 Доставка матеріалів (кількість партій) 100 000 2 500 900 1 600 Витрати обробного інструмента (кількість) 35 000 175 100 75 Контроль якості (кількість операцій) 170 000 5 000 4 000 1 000 Робота допоміжного устаткування 200 000 100 00 30 000 70 000 Усього 1 000 000

Використовуючи відповідніпровідники витрат, необхідно встановити нормативи накладних витрат для кожногоопераційного центра (табл. 4).

Нормативи накладнихвитрат за операційними центрами

Таблиця 4Операційний центр Витрати, грн. Кількість операцій Величини витрат на операцію Трудові витрати 80 000 50 000 1.60 грн/люд-год Робота устаткування 210 000 100 000 2.10 грн/люд-год Виробничі замовлення 45 000 600 75 грн/замовлення Переналагодження устаткування 160 000 2 000 80 грн / переналагоджування Доставка матеріалів 100 000 2500 40 грн / доставку Витрати обробного інструмента 35 000 175 200 грн / інструмент Контроль якості 170 000 5 000 34 грн / контроль Робота допоміжного устаткування 200 000 100 000 2 иашино-години

Ці нормативи у свою чергувикористовуються для перенесення витрат з операційних центрів на продукцію. Втабл. 5 наведений розрахунок розподілу накладних витрат кожного операційногоцентра за видами продукції (вироби А і В) і наступна оцінка накладних витрат,що припадають на одиницю продукції.

Таблиця 11.5 Розподілнакладних витрат за виробамиОпераційні центри Виріб А Виріб В Операції (шт.) Вартість (грн.) Операції (шт.) Вартість (грн.) Трудові витрати, 1.60 грн /людино-годину 10000 16000 40000 64000 Робота устаткування, 2.10 грн /машино-годину 30000 63000 70000 147000 Виробничі замовлення, 75 грн /замовлення 200 15000 400 30000 Переналагодження устаткування, 80 грн/ переналагодження 1500 120000 500 40000 Доставка матеріалів, 40 грн /доставку 900 36000 1600 64000 Витрати обробного інструмента, 200 грн /інструмент 100 20 000 75 15 000 Контроль якості 34 грн /контроль 4000 136000 1000 34000 Робота допоміжного устаткування, 2 грн /машино-годину 30000 60000 70000 140000 Усього накладних витрат 466000 534000 Кількість випущених виробів 5000 20000 Накладні витрати на одиницю поодукції 93,20 26,70

Отже, що на кожен виріб А припадає 93,2 грн накладних витрат, а на кожен виріб В 26.7грн. Калькуляцію повної собівартості одиниці продукції при використанні обохметодів наведемо в табл. 6.

Таблиця 6Калькуляціясобівартості одиниці продукції АВС-метод Використання прямої праці як бази розподілу Виріб А Виріб В Виріб А Виріб В Матеріали 35,00 25,00 35,00 25,00 Прямі витрати праці 15,00 15,00 15,00 15,00 Виробничі накладні витрати 93,20 26,70 40,00 40,00 Усього 143.20 66,70 90,00 80,00

Як видно з табл. 6, привикористанні першого методу на кожен виріб було нараховано по 40 грн накладних витрат. У дійсностінакладні витрати на одиницю продукції склали відповідно 93,2 грн і 126,7 грн. Отже, перший метод привівдо недооцінки вартості виробу А і переоцінці вартості виробу В.

Основні перевагиАВС-методу:

1) поліпшує системуобліку витрат підприємства, допомагає в отриманні більш точнихрезультатів;      

2) збільшує числооблікових одиниць, використовуваних для акумуляції накладних витрат (за цехамиі відділами);

3) змінює базу,використовувану для нарахування накладних витрат на продукцію (будь-які базовіпоказники, простежені за продукцією чи виконуваними операціями);

4)      змінює сприйняттярізних видів накладних витрат, які формально є непрямими витратами (використання енергії, контроль якості,переналагодження устаткування);

5)      дає можливістьуправлінцям приймати дієві рішення щодо вибору ефективної маркетингової стратегії випуску прибуткової продукції іконтролю витрат на стадії їх виникнення.

Істотними недолікамивикористання АВС-методу є:

1) довільність у виборібазового показника;

2) значні витрати надослідження операцій, оформлення документації тощо.

4. Методикалькуляції собівартості продукції на підприємстві

 

Як було визначено в п. 2, усі виробничі витрати розділяються на витрати прямихматеріалів, прямої праці і загальновиробничі накладні витрати. Якщо перші двігрупи відносяться до прямих змінних витрат (безпосередньо відносяться навиготовлену продукцію), то загальновиробничі накладні витрати є змішаними(включають як змінну, так і постійну компоненти).

Змінні виробничі накладнівитрати варто відносити на собівартість готового продукту, тому що вонивключають витрати на силову енергію, непрямі матеріали, упакування, контрольякості тощо, разом з тим постійні виробничі витрати потребують розподілу затакими варіантами:

— включення їх до складувиробничої собівартості рівномірно;

— віднесення їх насукупність витрат, пов'язаних з реалізацією продукції в конкретний період,подібно до збутових і адміністративних витрат.

Іншими словами, ключовимпитанням оцінки собівартості продукції є вибір періоду для віднесення постійнихвиробничих витрат: періоду їх фактичної появи чи періоду реалізації продукції.

Існує два методикалькуляції собівартості:

1) метод поглиненихвитрат, при якому усі виробничі витрати (змінні і постійні) відносяться насобівартість виробленої продукції і пропорційно розподіляються між реалізованоюпродукцією і продукцією, що залишилась на складі;

2) метод прямих витрат,при якому змінні витрати відносяться на вироблену продукцію, а постійні витрати відносяться на реалізовану продукцію.

Для того щоб зрозумітипринципове розходження між цими підходами, варто пам'ятати, що із загальногообсягу виробленої продукції тільки частина реалізується (приносить дохід), аінша частина залишається на складі. Це є тиловою ситуацією сьогодення. Аджестовідсоткове спрогнозувати і спланувати виробничо-господарську діяльністьконкретного підприємства в часі неможливо.

При застосуванні методупрямих витрат постійні виробничі витрати — це витрати, пов'язані зі сприяннямвиробництву, а не з випуском конкретних одиниць продукції. Тому їх вартовраховувати як витрати конкретного періоду і відразу списувати на реалізовану в даному періоді продукцію. При застосуванніметоду поглинених витратдля оцінки запасів наскладі необхідно враховувати постійні; виробничі витрати, необхідні для виробництвапродукції.

ПРИКЛАД 2.Підприємство-виготовляє один вид продукції. Його діяльність характеризуєтьсятакими показниками: ціна за одиницю продукції (без ПДВ) — 11 тис грн; змінні витрати на одиницю продукції — В тис грн; постійні виробничі витрати за місяць — 240 тисгрн; нормальний рівень виробництва — 150 виробів; адміністративні і збутовівитрати на місяці — 100тис грн. Обсяг виробництва продукції по місяцях: 1, 2, 3, 4 місяці 150 виробів;5 місяць-170 виробів; в місяць -130 виробів. Обсяг реалізації готової продукціїпо місяцях: 1 місяць — 140 виробів; 2 місяць — 130 виробів; 3 місяць — 160 виробів; 4 місяць — 150 виробів;5, 6 місяці — 160 виробів. При цьому до початку оціночних операцій склад бувпорожній.

РІШЕННЯ. Здійснимопорівняльний аналіз розрахунку собівартості і прибутку в кожному місяці задопомогою методів прямих та поглинених витрат.

У табл. 7 представленірезультати розрахунку відповідно до методу прямих витрат.

У табл. 8 аналогічнірозрахунки здійснені за допомогою методу поглинених витрат.

Таблиця 11.7Розрахунокприбутку за методом прямих витратНомер місяця 1 2 3 4 5 6 Запаси на початок 80 240 160 160 240 Змінні витрати 1 200 1200 1200 1200 1360 1040 Запаси на кінець 80 240 160 160 240 Сумарні змінні витрати 1 120 1040 1280 1 200 1280 1 280 Постійні виробничі витрати 240 240 240 240 240 240 Собівартість 1 360 1 280 1 520 1440 1520 1 520 Виручка від реалізації 1 540 1430 1760 1650 1760 1 760 Валовий прибуток 180 150 240 210 240 240 Загальновиробничі витрати 100 100 100 100 100 100 Чистий прибуток 80 50 140 110 140 140 Таблиця 11.8Розрахунокприбутку за методом поглинених витратНомер місяця 1 2 3 4 5 6 Запаси на початок 96 288 192 192 282,35 Змінні витрати 1.440 1440 1440 1 440 1600 1 280 Запаси на кінець 96 288 192 192 282,35 Собівартість 1 344 1 248 1536 1440 1509,65 1562,35 Виручка від реалізації 1 540 1430 1760 1650 1760 1 760 Валовий прибуток 196 182 224 210 250,35 197,65 Загальновиробничі витрати 100 100 100 100 100 100 Чистий прибуток 96 82 124 110 150,35 97,65

Принципове розходженняміж розрахунковими схемами досить очевидне з наведених у таблицях 7-8 даних.Разом з тим слід зазначити, що відповідно до обох схем сумарна величинаприбутку за півріччя однакова і складає 660 тис грн. Отже, у загальномупідсумку підприємство нічого не втрачає і нічого не виграє.

Особливості застосуванняметоду поглинених витрат:

— найчастішезастосовується на українських підприємствах;

— використовується дляоформлення зовнішньої звітності;

— ґрунтується на розподіліусіх складових собівартості за видами продукції, тобто передбачає розрахунок повної собівартості продукції;

— передбачає розподілвитрат на прямі і непрямі;

— передбачає оцінкузапасів готової продукції на складі за повною собівартістю.

Разом з тим, привикористанні цього методу існує можливість спотворення реальної собівартостіокремих видів продукції, тому що непрямі витрати розподіляються за видамипродукції відповідно до визначеної бази, що призводить до необґрунтованоговстановлення цін на продукцію.

Метод поглинених витратвикористовують в тих випадках, коли:

— на підприємствівиготовляють один продукт чи кілька продуктів в невеликому обсязі;

 - сумазагальновиробничих витрат істотно змінюється з часом;  

— підприємство маєдовгострокові контракти на виконання певного обсягу робіт.

Особливості застосуванняметоду прямих витрат:

— метод є невід'ємноючастиною управлінського обліку;

— ґрунтується на облікуконкретних виробничих витрат;

— всі постійні витративідносяться на фінансовий результат і не розподіляються за видами продукції;

— передбачає розподілвитрат на постійні і змінні;

— дає можливістьздійснювати аналіз беззбитковості;

— передбачає оцінкузапасів готової продукції на складі тільки за змінними витратами;

— дає можливість гнучкопідходити до процесу ціноутворення.

Крім того, метод прямихвитрат дає можливість визначити прибуток, який приносить продаж кожноїдодаткової одиниці продукції і, відповідно, планувати ціни і знижки навизначений обсяг продажів.

 

5.Напрямки зменшення собівартості продукції на підприємстві

 

 Розрахунок зменшення собівартості продукції відбувається під впливом дії таких техніко-економічних чинників, як: підвищення технічного рівня виробництва, покращання організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виготовлюваної продукції тощо.

Урахування змін вказанихфакторів визначає таку послідовність розрахунку напрямків зменшеннясобівартості:

— виходячи з рівня витратбазового року визначається собівартість товарної продукції планового року;

— за тими ж чинниками визначаєтьсярівень зниження собівартості продукції. Методика розрахунку напрямків зменшеннясобівартості продукції за окремими факторами виглядає таким чином:

1. Розрахунок зменшеннясобівартості продукції у результаті підвищення техніко-технологічного рівнявиробництва (/>) відбувається за формулою(1):

/>         ,(1)

 де Со, С1 – витрати на одиницю продукції до іпісля проведення заходів;

Q0, Q1 – кількість продукції, виготовленоївідповідно до і після впровадження відповідних заходів.

2. Розрахунокзменшення собівартості продукції (економія) внаслідок зменшення матеріальнихвитрат (/>) здійснюється за формулою (2):

/>           (2)

 де СМВ0 — загальна сума амортизаційнихвідрахувань базового року;

Ів, Інв, Іц — індекси зміни середньорічноївартості основних виробничих фондів і фондомісткості продукції відповідно,частка одиниці.

3. Розрахунокзменшення собівартості продукції (економія) внаслідок зменшення витрат позаробітній платні (/>) здійснюється заформулою (3):

/>

де С ЗП0 — сума витрат на заробітну платубазового року;

Ів, Іт, Ізп — індекси зміни обсягів виробництва,трудомісткості виробів та оплати праці, частка одиниці.

4. Розрахунок зменшеннясобівартості продукції (економія) внаслідок зменшення відрахувань в соціальніфонди від заробітної плати (/>) здійснюється за формулою (4):

/>

де /> - (економія) внаслідок зменшеннявитрат по заробітній платі;

/> - індекс обов'язкових відрахуваньвід заробітної плати в соціальні фонди, частка одиниці.

5. Розрахунок зменшеннясобівартості продукції внаслідок економії на умовно-постійних витратах (/>) при зростанні обсягів виробництвапродукції здійснюється за формулою (5):

/>,

де />0 — загальна сума умовно-постійнихвитрат базового року;

Ів — індекс зміни обсягів виробництва продукції, часткаодиниці.

6. Розрахунок зменшеннясобівартості продукції (економія) внаслідок зменшення амортизаційнихвідрахувань (/>) здійснюється за формулою (6):

/>(6)

7. Розрахунокзменшення собівартості продукції за рахунок зміни структури (асортименту)виготовлюваної продукції (/>)здійснюється за формулою (7):

/>(7)

/>о — собівартість асортименту продукціїбазового року;

 сі1 — собівартість конкретної і-оїодиниці продукції у плановому періоді;

Qi1 — обсяг виготовлення і-ої продукції в плановомуперіоді.

8. Розрахунок загальногозменшення собівартості продукції (/>) яксума зменшення витрат за всіма розглянутими факторами і обчислюється заформулою (8):

/>         (8)

6. Показникиоцінки витратності виробництва

 

Оцінка витратностівиробництва продукції на конкретному підприємстві здійснюється з метоювизначення його виробничого потенціалу та можливостей оптимізаціївиробничої програми. Основними показниками оцінки витратності виробництва є:

1) потреба всировинно-матеріальних ресурсах на одиницю виробленої підприємством продукції (/>), яка обчислюється заформулою (9):

/>, (9)

де Нсмі — норми витрат сировини і матеріалів на виробництво продукції, в натуральнихвимірниках (т, кг, м3, л, км, кВт-години тощо);

Цсмі — покупна ціна сировини чи матеріалів, грн за одиницю;

2) загальні витрати наосновну сировину та матеріали, паливо та електроенергію, газ та воду,напівфабрикати в собівартості продукції (Ссм) визначаються заформулою (10):

/>(10)

де Нсмі — норми витрат сировини і матеріалів на виробництво одиниці продукції, внатуральних вимірниках (т, кг, м3, л, км, кВт-години тощо);

Цсмі — ціна сировини чи матеріалів, грн за одиницю;

Q — обсяг виробленої продукції внатуральних одиницях (виробнича програма підприємства);

3) сума умовно-зміннихвитрат у собівартості продукції (Сзм) визначається за формулою (11):

/> грн.(11)

де Взі — умовно-змінні витрати на виробництво продукції, які залежать від змін обсягіввиробництва продукції. До них відносять витрати на сировину, основні йдопоміжні матеріали, напівфабрикати та комплектуючі, паливо, електроенергію,пару, воду, стисле повітря тощо, заробітну плату основних виробничихпрацівників-відрядників з відрахуваннями;

4) матеріалоємність виробництва (Мє)- показник, який характеризує суму матеріальних витрат (Ссм) вобсязі всієї виготовленої підприємством продукції (ВП). Він розраховується заформулою (12):

/>, грн/грн.(12)

Ссм –сукупні витрати на сировину, матеріали, напівфабрикати, необхідні длявиготовлення певної продукції (без енерговитрат);

Ці –ціна одиниці виготовленої продукції відповідно до асортименту;

Qi – обсяг конкретного виду виготовленоїпродукції в натуральних одиницях в межах асортименту;

n – ассортимент продукції.

6) енергоємністьвиробництва (Еє) — показник, який характеризує суму витрат на оплатуенергоресурсів (СЕ) в обсязі всієї виготовленої підприємствомпродукції (ВП). Вінрозраховується за формулою (13):

/>, грн/грн(13)

7) зарплатоємністьвиробництва (ЗПє) — показник, який характеризує суму витрат наоплату праці промислово-виробничого персоналу підприємства (ФОП) в обсязі всієївиготовленої підприємством продукції (ВП). Він розраховується за формулою (14):

/>, грн/грн(14)

8) собівартістьобсягу виготовленої продукції (Сзаг) розраховується як сума всіхвитрат на виробництво і реалізацію продукції.

Собівартість валовоїпродукції як показник застосовується для внутрішніх потреб підприємства, наякому величина залишків незавершеного виробництва не є стабільною. За валовоюпродукцією обчислюється виробнича собівартість, за товарною і реалізованою — повна.

Собівартість товарноїпродукції (СТП) обчислюється за формулою (15):

СТП = Свп±(3Нв1 — Знво). грн,  (15)

де Свп — собівартість валової продукції;

Знв о, Знв1 — вартість залишків незавершеного виробництва за собівартістю напочаток і кінець розрахункового періоду відповідно.

9) собівартість одиницівиготовленої продукції (Сод) визначається за складеною калькуляцієюабо шляхом ділення загальної собівартості продукції (Сзаг) на обсягїї виробництва в натуральному вираженні (О) за формулою (16):

/>, грн за одиницю продукції,

10) витрати на 1грн продукції (витрати на 1 грн валової продукції, витрати на 1 грн товарноїпродукції, витрати на 1 грн реалізованої продукції) (zвп, zтп, zРП) обчислюються шляхомділення собівартості продукції (Сзаг) (собівартості валовоїпродукції Свп, собівартості товарної продукції Ст,собівартості реалізованої продукції СРП) на її обсяг у вартісномувираженні (обсяг валової продукції ВП, обсяг товарної продукції ТП, обсягреалізованої продукції РП), тобто за формулами (16, 17,18):

/>(16)

/>(17)

/>(18)

 

7. Поняттяцін, їх видита функції

 

Ціна є грошовимвираженням вартості товару. Роль ціни полягає в тому, що вона повинна покривативитрати на виробництво товарів (послуг) і приносити товаровиробникугарантований прибуток, забезпечуючи справедливий рівень рентабельності.

Функції цін:

1)вимірювально-інформаційна функція полягає у вираженні в єдиній грошовій формірізних за своєю натуральною формою товарів (послуг).

Ціна є критеріальниморієнтиром при обґрунтуванні підприємством рішення щодо доцільності івигідності виробництва визначеного виду товарів (послуг), а також щодорозширення чи скорочення виробництва;

2) розподільна функційпередбачає, що за її допомогою здійснюється перерозподіл доходів міжтоваровиробником і споживачем;

3) стимулююча функціяполягає в тому, що ціна має інтенсифікувати виробництво, спрямовуючи його назалучення додаткового капіталу для розширення та розбудови діяльностіпідприємства;

4) регулююча функціяполягає в тому, що ціна коригує попит і пропозицію товарів на ринку, а такожвизначає взаємини між споживачами і виробниками на рівні встановлення рівноважної ціни.

В практиці ціноутворенняіснує досить розгалужена класифікація цін:

— за обсягами реалізаціїпродукції виділяють оптові і роздрібні ціни;

— за якістю виготовленоїпродукції розрізняють ціни для товарів вищої якості, першого сорту, другого сорту тощо;

— за часом діїрозрізняють постійні, тимчасові (на освоювану продукцію), сезонні ціни(відповідно до пори року);

— за територіальноюознакою виділяють єдині (загальнодержавні), місцеві, світові ціни тощо;

— за ступенем урахуванняв ціні транспортних витрат (франкування цін) розрізняютьтринадцять базисів постачання, зібраних в чотири групи:

«Е» — термін — ЕХ Works (продавець передає товар покупцю насвоїй території);

«F» — терміни — FСА, FAC і FОВ (продавець зобов'язаний доставити товарперевізнику, визначеному покупцем);

«С» — терміни — СFR, СІF, СРТ і СІР (продавець повиненукласти контракт на перевезення без прийняття на себе ризиків втрати абоушкодження товару або додаткових витрат внаслідок подій, що мають місце післявідвантаження і відправлення);

«D» — терміни — DАF, DЕS, DЕQ, DDU і DDР (продавець повинен нести всівитрати і ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення.

Більш детальнакласифікація цін наведена в табл. .9.

Отже, ціна маєвраховувати корисність товарів чи суму якісних властивостей, заради яких цейтовар придбавається.

За ступенем визначеностірозрізняють визначені ціни та ціни, що визначаються.

Під визначеною ціноюрозуміють фіксовану вартість товару.

Під ціною, щовизначається, розуміють непряме посилання на умови обчислення ціни до моментуздійснення платежу.

За способом фіксації цінибувають: тверді, періодично тверді, рухливі та плаваючі.

Таблиця 9

Класифікація цін відповідно до ступеня урахування транспортних витрат

Група Е ЕХW відправлення Франко-завод (… назва місця) Основне перевезення не оплачене Група F

FСА Франко-перевізник (… назва місця призначення)

FАS Франка уздовж борта судна (… назва порту відвантаження)

FОВ Франко-борт (назва порту відвантаження)

Основне перевезення оплачене Група С

СFК Вартість фрахт (… назва порту призначення)                               СIF Вартість, страхування і фрахт (… назва порту призначення) СРF Фрахт /перевезення оплачені до (… назва місця призначення)

СIР Фрахт / перевезення i страхування оплачені до (… назва місця призначення)

Прибуття Група D

DАF Постачання до кордону (… назва місця доставки)

DES Постачання із судна (… назва порту призначення)

DЕQ Постачання з пристані (… назва порту призначення)

DDU Постачання без оплати мита (… назва місця призначення) DDP Постачання з оплатою мита (… назва місця призначення)

Тверда цінавстановлюється в момент укладення контракту, вона не підлягає зміні протягомусього терміну його дії і не залежить від періодичності постачання товару(послуги).

Періодично тверді ціни натовар передбачають встановлення певної фіксованої суми, дійсної на визначенийперіод часу.

Рухлива ціна — це ціна,яка переглядається, якщо ринкова ціна певного товару до моменту його постачаннязміниться. Рухливі ціни, на відміну від періодично твердих, за умов істотнихзмін на ринку передбачають перегляд і коригування на певний відсоток.

Плаваюча ціна — це ціна,обчислена шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін виробничих витрат вперіод укладання угод (формування портфелю замовлень).

За ступенем оприлюдненнярозрізняють опубліковані ціни, до яких відносяться довідкові ціни, біржовікотирування, ціни аукціонів, ціни фактичних угод, ціни пропозицій окремих фірмта розрахункові ціни.

Коли йдеться про продажунікального товару, який раніше на ринок не постачався і який надто складнопорівняти з аналогами, застосовується розрахункова ціна. При її обчисленнівраховуються технічні й комерційні умови замовлення, наводиться порівняння заналогічними товарами.

 

8. Методиціноутворення

 

В своїй діяльностіпідприємство може зіткнутися з досить неординарними ситуаціями на ринку.Відповідно до кожної ситуації воно повинно застосовувати різні стратегію ітактику поведінки. Так, прагнення до виживання підприємства в жорсткомуринковому середовищі змушує його йти на цінові поступки доти, доки цінапокриває витрати.

Якщо пріоритетом розвиткупідприємства є досягнення високих поточних фінансових показників, воновстановлює ціну на товар, здатну забезпечити максимальне надходження поточногоприбутку і готівки, а також максимально відшкодувати витрати. Завоюваннялідерства за показниками частки ринку змушує підприємства, які є ринковимипретендентами, йти на максимально можливе зниження цін.

Попит, як правило,визначає максимальну ціну, яку підприємстві може запросити за свій товар.Мінімальна ціна товару визначається витратами на його виробництво. Ціна натовар повинна повністю покривати всі витрати на його виробництво і збут,включаючи справедливу норму прибутку за докладені зусилля і ризик. Навстановлення цін впливають також ціни конкурентів та їх ринкова реакція.Знаннями про ціни і товари конкурентів підприємство може скористатися прирозробці власної політики ціноутворення.

Основним методомціноутворення на підприємстві є модель «середні витрати плюс прибуток»,відповідно до якої здійснюється нарахування визначених націнок на повнусобівартість товару. Схематично ця модель може бути представлена формулою (19):

Ц = С + П + ПДВ + АЗ + Пп+Тн+М, грн,         (19)

де Ц — ціна одиниці продукції;

С — повна собівартість одиниціпродукції;

ПДВ — податок на доданувартість;

АЗ — акцизний збір (якщотовар підакцизний);

Пп — вартістьпослуг посередників (якщо вони залучаються підприємством для товаропросуванняна ринку);

Тн — іншіторговельні надбавки до ціни (на реалізацію продукції в мережі роздрібноїторгівлі, в магазинах тощо);

М — мито (якщо продукція експортується).

У ринковій економіціважливо визначити величину планового прибутку. Як правило, цю величинуобчислюють на основі встановленої на кожному підприємстві для кожної одиницітовару норми прибутковості (рентабельності).

Іншим досить поширенимметодом ціноутворення є розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості ізабезпечення цільового прибутку. Цей метод ціноутворення грунтується на графікубеззбитковості.

На підставіобчисленої «калькуляції собівартості, конкретної одиниці продукціїрозраховується її беззбитковий обсяг виробництва (QБ), при якому, підприємство ще і неотримує гарантованого прибутку, але вже й не несе збитків. Він визначається за формулою(20):

/>, у натуральних одиницях.(20)

де Суп — сума умовно-постійних витрат на весь обсяг продукції, грн;

Сзмод — сумаумовно-змінних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції, грн наодиницю продукції.

Отже, знаючи точкубеззбитковості для виробництва конкретного виду продукції, можна обчислитиграничну ціну для покриття всієї суми виробничих витрат за формулою (21):

/>, грн за виріб.         (21)

Ефективний обсягвиробництва продукції (ОЕФ) забезпечує підприємство прибутком. Вінрозраховується виходячи із суми планового прибутку (Ппл), що йогоодержує підприємство при заданому рівні рентабельності, тобто за формулою (22):

/>, у натуральних одиницях(22)

Винайденняефективного обсягу виробництва продукції дає можливість визначити ціну, яка бзабезпечила підприємству відшкодування всіх витрат та надходження певногоприбутку. Така цінаобчислюється за формулою (23):

/>, грн за виріб(23)

Такий методціноутворення вимагає від підприємства розгляду різних варіантів встановленняцін, впливу на обсяги збуту продукції, необхідні для подолання точкибеззбитковості й одержання планового прибутку.

Крім визначених аналітичнихпідходів існує значний перелік вербальнихметодів ціноутворення. Встановлення ціни може здійснюватися на основі цінностітовару. У цьому випадку основним фактором ціноутворення є сприйняття товарупокупцем, а не витрати товаровиробника. Для формування у свідомості споживачівпозитивного представлення про цінність товару використовують маркетинговінецінові прийоми впливу. Ціна в цьому випадку відтворює ціннісну значимістьтовару.

При ціноутворенні зарівнем поточних цін підприємство керується цінами конкурентів і менше увагизвертає на показники власних витрат. Ціна в такому разі може бути встановленана рівні, вищому чи нижчому за рівень цін основних конкурентів.

Перед встановленнямостаточної ціни підприємство повинно розглянути ряд додаткових факторів,зокрема:

— психологіюціносприйняття (престижність товару, вираження цін непарним числом тощо);

— політику цін (ціновий образ підприємства, надання знижок з ціни, реакцію на цінову політику конкурентів;

— вплив ціни наінших учасників ринкової діяльності (оптових і роздрібних торговців, торговельного персоналу,конкурентів, постачальників, державних службовців).

Слід зауважити, щопід впливом науково-технічного прогресу з'являються нові технології,упровадження яких позначається на розробці нових видів продукції. У зв'язку зцим виникає проблема встановлення цін на нові види продукції.

Принципово нові продукти- вперше освоєні на підприємстві товари, що не мають аналогів серед існуючихвидів продукції. Вони призначені для задоволення нових потреб споживачів.

На нові продукти цінавстановлюється, виходячи з її верхньої і нижньої межі.

Верхня межа ціни (ЦВЕРХ)встановлюється з тих міркувань, що споживачу придбання нового товару вигідніше,ніж придбання аналога, що випускається на ринку, за формулою (24):

/>, грн.

 де ЦАН — цінанайближчого аналога нового товару;

ЕСП — споживчий ефект.

Нижня межа ціни (Цнижн)визначається інтересами виробника і обчислюється за базисом ціни, тобто включаєсукупні виробничі витрати на виготовлення продукції, плановий прибуток завстановленим рівнем рентабельності та податок на додану вартість, її можнарозрахувати за формулою (25):

Цнижн = С+ ЕВИР = С + П + ПДВ, грн,

де ЕВИР — ефектвід виготовлення продукції (ефект виробника).

Обчисливши верхню і нижнюмежі, товаровиробник може встановити будь-яку з них. Також він може встановитиринкову ціну на новий товар як середньозважену величину суми вказаних рівнів.Крім того, ціна виготовленої нової продукції може визначатися з урахуваннямкоефіцієнта розподілу ефекту від нової продукції (/>)за формулою (26):

Ц нижн = />, грн

Однак, на практиці вкрайважко встановити і тим паче розподілити ефект від споживання нової продукції.Очевидним є також те, що якщо у виробника немає прибуткового інтересу у виробництвінової продукції, він її виготовляти не буде.

 

9. Вибірстратегії ціноутворення на підприємстві

 

 Існує безліч підходів до проблеми ціноутворення. Підприємствовстановлює вихідну ціну, а потім коригує її зважаючи на вплив різних факторів.Завдяки впливу цих факторів будують різні стратегії ціноутворення навітчизняних підприємствах, зокрема в напрямках:

— встановлення цін нанові товари;

— ціноутворення в межах товарної номенклатури;

— встановлення цін за географічною ознакою;

— установлення цін зі знижками і заліками;

— установлення цін для стимулювання збуту;

— установлення дискримінаційних цін.

Встановлення цінна нові товари

Класичний підхід довибору стратегії ціноутворення на нові товари наведений на рис. 1.

                                                           висока                                          низька

висока

низька

якість

                                              

  Ціна

/>

Рис. 1. Стратегіїціноутворення на нові товари

Якщо товар захищенийпатентом, можна використовувати наступні стратегії ціноутворення:

1. Стратегія «зняттявершків» передбачає встановлення високою первісної ціни з метою одержання максимальногодоходу з усіх сегментів ринку, готових заплатити високу ціну. Це забезпечуєпідприємству невеликий обсяг продажів при більшому доході з кожного продажу.Отже, на нову продукцію встановлюються найвищі ціни, які тільки можна встановити на визначеному сегменті ринку.Після того як початкова хвиля збуту уповільнюється,підприємство знижує ціну, щоб залучити наступний сегмент ринку, який влаштовуєнова ціна. Діючи подібним чином, підприємство «знімає» максимально можливі фінансові «вершки» із самих різнихсегментів ринку.

Використання стратегії«зняття вершків» доцільне, коли:

— сформовано високийрівень попиту з боку досить значного числа покупців;

— витрати дрібносерійноговиробництва не настільки високі, щоб звести нанівець фінансові вигодипідприємства;

— на ринкуспостерігається низький ступінь конкуренції (через монопольне положеннявиробника);

— висока ціна підтримуєрепутацію високої якості товару.

2. Стратегія глибокогопроникнення на ринок передбачає встановлення порівняно низької ціни на товар зметою залучення якомога більшої кількості покупців і завоювання більшої часткиринку збуту. За рахунок зростання частки ринку скорочуються витративиробництва, і по мірі їх скорочення поступово зменшуються ціни.

Встановленню низької цінисприяють такі умови:

— розширення ринку ізростання обсягів виробництва;

— скорочення сукупнихвитрат, а також витрат з розподілу товарів;

— жорстка конкуренція.

Ціноутворення в межахтоварної номенклатури

Підхід до ціноутвореннязмінюється, якщо товар є частиною товарної номенклатури. У цьому випадкупідприємство розробляє систему цін, яка може забезпечити одержання максимального прибутку за всією номенклатурою. Доцієї системи відносяться такі стратегії:

— стратегія встановлення цін на обов'язкові комплектуючівключає встанелення цін на товари, використовувані разом з основним виробом(наприклад, лезадля бритви);

— стратегія встановленняцін на побічні продукти виробництва передбачає встановлення цін на побічні продукти виробництва зметою підвищення загальної конкурентоспроможності основних товарів;

— стратегія встановленняцін на набори товарів припускає об'єднання делькох товарів у набір і продажйого за нижчою ціною.

Встановлення цін загеографічною ознакою

Геофафічний підхід доціноутворення передбачає ухвалення рішення про вс новлення підприємством різнихцін для споживачів, які знаходяться у різних частин країни (виходячи зтранспортних витрат). В межах підходу виділяють такі стратегії:

1. Встановлення цін замісцем походження товару передбачає, що товар передається перевізнику на умовахфранко-вагон, після чого всі права і відповідальність за нього переходять до замовника, який повністюоплачує всі транспортно-страховівитрати. Перевагою цієї стратегії є розподілена оплата транспортних витрат.

2. Встановленняєдиної ціни з включенням в неї витрат з доставки є повною протилежністюпопередньому методу, оскільки підприємство встановлює єдину ціну, включеннямоднієї і тієї ж суми транспортних витрат незалежно від місцезнаходже няпокупця. Перевагою цієї стратегії є відносна простота її застосування іможливість для підприємства рекламувати єдину ціну в загальнонаціональномумасштабі.

3. Встановлення зональнихцін є дещо усередненим варіантом описаних вище стратегій. Підприємство при встановленні цін виділяєзони обслуговування. Всі замовники,які знаходяться в межах окремої зони, платять однакову ціну. Поза зоною ціни на товари зростають.

4. Встановлення цінвідносно до базового пункту дає можливість товаровиробнику обрати певне місто за базове і компенсувати транспортнівитрати в сумі, яка дорівнює вартостідоставки з вказаного пункту, незалежно від того, звідки в дійсності відбулося відвантаження. Перевагоюцієї стратегії є те, що одночасно з підвищенням ціни для замовників, якізнаходяться неподалік від базового пункту, для віддалення від нього замовників ця ціназнижується.

5. Встановлення цін зприйняттям на себе витрат з доставки передбачає, що підприємство частково чи повністю приймає на себефактичні витрати з доставки товарудля розширення обсягів продажу і зменшення витрат. Ця стратегія використовується для проникнення на новіринки, а також для утримання панівного положення на ринках з підвищеною конкуренцією.

Встановлення цін зізнижками і заліками

Підприємства зменшуютьвихідні ціни для винагороди споживачів за дострокову оплату рахунків, закупівлю більшогообсягу товарів чи несезонні закупівлі.

В межах цієї стратегії використовуються такі знижки:

1. Знижки за платіжготівкою передбачають зменшення ціни для покупців, які оперативно сплачують рахунки.

2. Знижки за кількістьзакуповуваного товару передбачають зменшення, ціни для покупців, які замовляютьвеликі партії товару. Однак, знижки за кількість не повинні перевищувати сумиекономії витрат продавця, отримуваної внаслідок скорочення витрат, пов'язаних зпродажем, підтримкою запасів і транспортуванням товару.

3. Функціональні знижкитоваровиробники пропонують службам товароруху, які виконують визначені функціїз продажу товарів, їх збереження тощо.

4. Сезонні знижкипередбачають зменшення ціни для споживачів, які здійснюють несезонні покупкитоварів. Сезонні знижки дають можливість продавцю підтримувати стабільний рівеньвиробництва протягом усього року.

5. Здійснення заліків.Під заліком розуміють інші види знижок з прейскурантних цін. Зокрема, товарообмінний залік — це зменшення ціни новоготовару за умови повернення старого. Заліки на стимулювання збуту — виплати чизнижки з ціни для винагороди дилерів за участь упрограмах реклами і підтримки збуту.

Встановлення цін длястимулювання збуту передбачає встановлення зменшених цін на цільові товари, якіприносять постійний прибуток, заради залучення більшої кількості покупців. Прицьому товаровиробник розраховує на те, що споживачі придбають й інщі товари зізвичайними націнками. Окрім того, ця стратегія стимулює встановлення цін дляособливих випадків (зимові, весняні, передсвяткові розпродажі) тощо.

Встановлення дискримінаційнихцін передбачає внесення коригувань до встановлених раніше підприємством цін зурахуванням різниці мок споживачами, товарами, місцевістю тощо. Призастосуванні цього методу підприємство продає товар за різними цінами безурахування різниці у витратах, пов'язаних з його виробництвом. Встановленнядискримінаційних цін відбувається в різних формах: з урахуванням різних группокупців, їх місцезнаходження, пори року та часу покупки.

ВПРАВИ ДЛЯРОЗПІЗНАННЯ ТЕРМІНІВ

Розпізнайте, якуекономічну категорію характеризують наведені нижче визначення. Обґрунтуйте своювідповідь.

Зашифрованимиекономічними категоріями є:

— адміністративнівитрати;

— виробнича собівартість продукції (робіт, послуг);

— витрати за статтями калькуляції;

— витрати звітного періоду;

— втрати від участі в капіталі;

— елементи витрат;

— мета обліку собівартості;

— мета планування собівартості;

— непрямі витрати;

— об'єкт витрат;

— одноразові витрати;

— поточні витрати;

— провідник (носій) витрат;

— прямі витрати;

— собівартість виробленої продукції;

— собівартість реалізованої продукції(робіт, послуг);

— структура собівартості;

— фінансові витрати.

1. Зменшення активів (або збільшення зобов'язань), які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови можливості їх достовірної оцінки ? 2. Сукупність економічно однорідних витрат ? 3. Продукція (роботи, послуги або вид діяльності підприємства), які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат ? 4. Виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і збут продукції ? 5. Будь-який процес (технологічна операція, угода), що призводить до появи певного виду витрат підприємства і розглядається як укрупнено (для всього підприємства), так і деталізовано (в межах конкретного підрозділу під підприємства) ? 6. Витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво ? 7. Витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості ? 8. Витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання й експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів ? 9. Витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням ? 10. Витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється ? 11. Витрати, періодичність яких менша, ніж місяць ? 12. Періодично здійснювані витрати (з періодичністю більшою місяця), спрямовані на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу ? 13. Економічно обгрунтоване визначення величини витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства ? 14. Своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, обчисленнях фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів ? 15. Сума виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновироб-ничих витрат та наднормативних виробничих витрат ? 16. Загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством ? 17. Сума прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат, а також змінних загальновиробничих та постійних розподілених загальновиробничих витрат ? 18. Витрати на проценти (за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язаними з залученням позикового капіталу ? 19. Збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі ? 20. Збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі ? 21. Співвідношення окремих елементів витрат, які виражені у відсотках до загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції ? ТЕСТОВІ ВПРАВИ

Дайте відповідь нанаступні тестові запитання:

1. До собівартостіпродукції відносять:

а) поточні витрати навиробництво;

б) капітальні витрати;

в) витрати підприємствана виробництво і реалізацію продукції;

г) витрати на сировину,матеріали і заробітну плату працівників.

2. Для чого потрібнакласифікація витрат на виробництво за економічними елементами?

а) для розрахункусобівартості одиниці конкретного виду продукції;

б) для складаннякошторису витрат на виробництво;

в) для розрахунку витратна матеріали;

г) для встановлення цінивиробу.

3. Класифікація витрат закалькуляційними статтями витрат необхідна для:

а) визначення цінивиробу;

б) розрахунку прямих танепрямих витрат;

в) розрахункусобівартості одиниці конкретного виду продукції;

г) складання кошторисувитрат на виробництво.

4. До змінних витратвідносять:

а) матеріальні витрати;

б) витрати на реалізаціюпродукції;

в) амортизаційнівідрахування

 

5. Які фактори невпливають на зниження собівартості продукті"?

а) зміна розміщення виробництва;

б) зміна складу та якостіприродної сировини;

в) підвищення технічногорівня виробництва;

г) покращання структурипродукції, що виробляється на підприємстві.

6. За способомперенесення вартості на виготовлену продукцію витрати класифікують на:

а) витрати заекономічними елементами та витрати за статтями калькуляції;

б) прямі витрати інепрямі витрати;

в) умовно-змінні витратиі умовно-постійні витрати;

г) поточні витрати іодноразові витрати

д) витрати виробництва,витрати цеху, витрати дільниці і витрати служби.

7. Які з наведених нижчетверджень розкривають зміст ролі витрат при здійсненні економічних розрахунків?

а) витрати утворюютьнижню межу встановлюваної на виготовлену продукцію (товари, роботи, послуги) ціни;

б) облік складових витратдає змогу виділити найбільш значимі елементи і після здійснення техніко-економнного аналізу впливати на їхзменшення;

в) аналіз витрат даєможливість товаровиробнику порівнювати власні витрати із середньогалузевими, а також з витратами конкуруючихпідприємств;

г) величина витратвизначає рівень рентабельності (прибутковості) виготовлення продукції (товарів,робіт, послуг);

д) групування витрат закалькуляційними елементами і обчислення собівартості виробленої (реалізованої) продукції (товарів, робіт, послуг)є якісною характеристикою та узагальнюючим показником ефективностідосліджуваного виробництва;

е) всі перелічені ознакирозкривають роль витрат при здійсненні економічних розрахунків.

8. Які елементи невключають до виробничої собівартості продукції відповідно до П(С)БО 16 «Витрати»?

а) прямі матеріальнівитрати;

б) прямі витрати наоплату праці;

в) інші прямі витрати;

г) зміннізагальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати;

д) нерозподілені постійнізагальновиробничі витрати.

9. Які витрати знаведених нижче не відносять до прямих матеріальних витрат?

а) вартість сировини таосновних матеріалів;

б) вартість купованихнапівфабрикатів та комплектуючих виробів;

в) вартість допоміжнихматеріалів;

г) втрати від браку;

д) плата за оренду земельнихі майнових паїв.

10. Які елементи невключаються до собівартості реалізованої продукції?

а) виробнича собівартістьпродукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду;

б) витрати на збутпродукції;

в) нерозподілені постійнізагальновиробничі витрати;

г) наднормативнівиробничі витрати.

11 Які з перелічених нижче елементіввитратне відносяться до змінних загальновиробничих витрат?       

а) витрати наобслуговування й управління виробництвом (цехами, дільницями), що змінюютьсяпрямо (або майже прямо), пропорційно до зміни обсягу діяльності;

б)      витрати наобслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майженезмінними) при зміні обсягу діяльності.

12. До складу елемента«Матеріальні витрати» не включається...

а) вартість сировини йосновних матеріалів;

б) вартість купованихнапівфабрикатів та комплектуючих виробів;

в) вартість палива йенергії;

г) вартість будівельнихматеріалів;

д) вартість запаснихчастин;

е) зворотні відходи;

є) вартість тари й тарнихматеріалів;

ж) вартість допоміжних таінших матеріалів.

13.    Який методвизначення точної собівартості одиниці виробу за допомогою розподілу величини накладних витрат, що припадають на кожнуодиницю продукції, представляє собою двохстадійний процес, в якому на першійстадії накладні витрати співвідносяться з визначенимибазовими показниками (часом роботи технологічногоустаткування, кількістю операцій контролю якості тощо), а на другій стадії вони визначаються за кожним видом виробничоїдіяльності відповідно до носіїв витрат?

а) метод обліку прямихвитрат праці;

б) АВС-метод;

в) модель оцінкинормативів цехових накладних витрат на кожен вид продукції;

г) всі відповідіправильні;

14. З яких етапівскладається процедура АВС-методу?

а) аналіз бізнес-процесувиробництва продукції;

б) визначення операційнихцентрів;

в) відстеження витрат заопераційними центрами;

г) вибір провідників(носіїв) витрат;

д) процедура АВС-методувключає всі визначені етапи.

15. При якому методікалькуляції собівартості змінні витрати відносяться на вироблену продукцію, а постійні витрати відносяться нареалізовану продукцію?

а) метод поглиненихвитрат;

б) метод прямих витрат.

16. Особливості якогометоду калькуляції собівартості полягають в тому, що він ґрунтується на розподілі усіх складових витрат собівартості завидами продукції, передбачає розрахунокповної собівартості продукції, будується на розподілі витрат на прямі інепрямі, дає можливість оцінити запаси готової продукції на складі за повною собівартістю?

а) метод поглиненихвитрат;

б) метод прямих витрат.

17. Який з наведенихнижче показників не відноситься до критеріїв оцінки витратності виробництва? 

а) витрати на 1 грнреалізованої продукції;

б) собівартість одиницідіродукції;  

в) часткаумовно-постійних витрат в собівартості продукції;

г) рентабельністьпродукції;  

е) заргплатоємність продукції;

є) енергоємністьпродукції; 

ж) витрати на 1 грнтоварної продукції.        

18. Який показникхарактеризує суму витрат на оплату енергоресурсів в обсязі всієї виготовленоїпідприємством продукції?

а) витрати на 1 грнреалізованої продукції;

б) собівартість одиниціпродукції;

в) матеріалоємністьпродукції;

г) енергоємністьпродукції.

19. Який показникрозраховуються шляхом ділення собівартості реалізованої продукції на її обсяг у вартісному вираженні?

а) витрати на 1 грнреалізованої продукції;

б) витрати на 1 грнтоварної продукції;

в) витрати на 1 грнвалової продукції.

20. Про яку функцію цінийдеться, якщо вона полягає у вираженні в єдиній грошовій формі різних за своєю натуральною формою товарів (послуг)?

а)вимірювально-інформаційна функція;

б) розподільна функція;

в) стимулююча функція;

г) регулююча функція.

21. Як класифікують ціниза способом фіксації?

а) тверді, періодичнотверді, рухливі та плаваючі ціни;

б) оптові та роздрібні;

в) тривалі і змінювані;

г) загальнодержавні,місцеві і світові;

д) довідкові ціни,біржові котирування, ціни аукціонів, ціни фактичних угод, ціни пропозицій окремих фірм та розрахункові ціни.

22. Яка стратегіяціноутворення передбачає встановлення порівняно низької ціни на товар з метою залучення якомога більшої кількостіпокупців і завоювання більшої частки ринку збуту, завдякичому скорочуються виробничі витрати, і по міріїх скорочення поступово зменшуються ціни?

а) стратегія «зняттявершків»;

б) стратегія встановленняцін у межах товарного асортименту;

в) стратегія глибокогопроникнення на ринок;

г) стратегія встановленняцін на побічні продукти виробництва;

д) стратегія встановленняцін зі знижками.

23. Яка з наведених нижчестратегій встановлення цін за географічною ознакою відповідає визначенню:«підприємство встановлює єдину ціну з включенням однієї і тієї ж суми транспортних витрат незалежно від місцезнаходженняпокупця.

Перевагою цієї стратегіїє відносна простота її застосування і можливість для підприємства рекламуватиєдину ціну в загальнонаціональному масштабі»? 

а) встановлення цін замісцем походження товару;

б) встановлення єдиноїціни з включенням витрат з доставки;

в) встановлення зональнихцін;  

г) встановлення цінвідносно до базового пункту;

д) встановлення цін ізприйняттям на себе витрат з доставки.

24. Про який вид знижок зціни йдеться, якщо знижки передбачають зменшення ціни для покупців, щозамовляють великі партії товару?

а) знижки за платіжготівкою;

б) знижки за кількістьзакуповуваного товару;

в) функціональні знижки;

г) сезонні знижки.

ЗАДАЧІ ДЛЯСАМОСТІЙНОГО РОЗВ'ЯЗАННЯ

1. Однією з позиційтоварного асортименту підприємства шинної галузі промисловості є шини 175/70Р-13 БЛ-85, які призначені для автомобіля марки «Жигулі» моделі 06. Такапродукція користується стабільним попитом через насиченість вітчизняногоавтомобільного ринка даним товаром. Для виробництва 1000 таких автопокришокнеобхідна безліч матеріалів, численний перелік яких наводиться тут разом знормами їх витрат та закупівельними цінами.

1.1. Основні матеріли:

каучук марок НК-1С — 804,6 кг за ціною 5 грн / кг, СКІ-3 — 1042,1 кг (5,4 грн / кг), СКМС-ЗОАРК — 1376,0 кг (4,42 гри / кг), СКС-ЗОАРК-15БР — 0,7 кг (3,8 грн / кг); найрит маркиА — 0,5 кг (7 грн / кг); бутилкаучук БК-1675 -15,7 кг (5,6 грн / кг); хлорбутил- 0,5 кг (6,2 грн / кг); СКД 2ГР ЗК — 298,6 кг (4,9 грн / кг); каучук латексуСКД-1 — 7,9 кг (5 грн / кг); каучук латексу ВП-107 — 3,4 кг (8 грн / кг);регенерат — 0,4 кг (1,68 грн / кг); білила цинкові — 166,7 кг (5,2 грн / кг); технічний вуглець марокП-234 (ПМ-100) — 2,2 кг (1,48 грн / кг), П-245 — 1181,9 кг (1,68 грн / кг),П-514 (ПМ-50) — 873,3 кг (1,36 грн / кг); корд анідний -1323,4 м2(4,70 грн / м2); металевий корд — 561,2 м2 (6,2 грн / м2);бязь — 6,3 м2 (3,03 грн / м2); капронова тканина -1,2 м2(4,76 грн / м2); проволока — 286 кг (3,5 грн / кг).

1.2. Допоміжні матеріали:

ангідрид фталевий — 10,5кг (2,58 гри / кг); нафтонат — 5,8 (42 грн / кг); сантогард — 4,3 кг (24 грн / кг); кислота бензойна — 3,8 кг (4,6 грн /кг); віск — 26 кг (2,96 грн /кг); діафен — 50,9 кг (20 грн / кг); резорцин — 1,2 кг (19 грн / кг);ацетонаніл — 26,1 кг (7,2 грн / кг); гексол — 5,3 кг (13,2 грн / кг);сульфенамід М — 25,2 кг (14,2 грн /кг); сульфенамід Ц -14,2 кг (11,4 грн / кг); амберол — 0,8 кг (27,6 грн / кг);дггіодиморсролин — 11,8 кг (13,2 грн / кг); октофор Н — 4,4 кг (8 грн / кг);октофор Н 103 — 0,3 кг (13 грн / кг); сірка мелена — 14,1 кг (0,44 грн / кг);сірка полімерна — 113,6 кг (8,4 грн / кг); каніфоль — 73,2 кг (3,6 грн / кг); масло ПН-6 — 115,8 кг (0,6 грн / кг);масло мінеральне — 1,3 кг (7,4 грн / кг); мазут — 2,5 кг (0,32 грн / кг);кислота олеїнова — 3,8 кг (2,6 грн / кг); парафін технічний — 0,1 кг (3,8 грн /кг); ренацит — 0,8 кг (35 грн / кг); смола природна — 90,9 кг (2 грн / кг); стеарин технічний — 63,6 кг (5 грн /кг), бітум — 14,7 кг (1 грн / кг), рубракс — 2,3 (1 грн / кг), смола епоксидна- 9,1 кг (17 грн / кг), метафениленбюмалеїн — 0,1 кг (0,86 грн / кг),модифікатор РУ — 10,5 кг (19,6 грн / кг), модифікатор АРУ -1,7 кг (15,2 грн /кг), поліетилен — 10,4 кг (0,1 грн / кг), пігмент жовтий — 0,1 кг (2,1 грн /кг), фарба штемпельна жовта — 0,2 кг (12,44 грн / кг), каолін — 213,1 кг (0,1грн / кг), крейда — 23 кг (2 грн / кг), слюда — 24 кг (5 грн / кг), тальк — 24,3 кг (0,8 грн / кг), бензин — 91,2 кг (1 грн / кг), їдкий натр — 0,2 кг(0,06 грн / кг), клей декстриновий — 0,4 кг(0,18 грн/ кг), масло МС — 3,3 кг ((12 грн / кфемульсія — 4,4 кг (0,22 грн / кг), мило — 10,3 кг (1,9 грн / кг), скипидар — 0,6 кг (3,8 грн / кг),формалін — 1,6 кг (0,54 грн/кг), етигацетат 0,1 кг (3грн/кг), концентрат апатиту – 5,3 кг (грн/кг).

1.3. Енергія натехнологічні цілі-49360 кВт-годин за ціною 0,156 грн / кВт-годину.

Відповідно доматеріальних та енергетичних потреб необхідно визначити матеріальні таенергетичні витрати в розрахунку на 1 автопокришку та на 1000 автомобільнихпокришок, а також обчислити собівартість однієї автопокришки марки 175/70 К-13БЛ-85, якщо частка описаних вище матеріальних витрат в ній складає 68%.

2. Підприємствофармацевтичної галузі промисловості випускає медичний препарат «Аспаркам»,призначений для лікування ішемічної хвороби серця і гіпокаліємії, викликаної застосуванням салуретичних засобів. Цей препараткористується підвищеним попитом серед людей, що мають хвороби серця. Його такожзастосовують при порушеннях ритму, пов'язаних зінтоксикацією препаратами наперстянки, при пароксизмах мерехтіння передсердь, атакож нещодавно виниклих хворобах шлункової екстрасистології.Для виготовлення 438000 ампул розчину «Аспаркаму» необхідні такі основніматеріали та сировина:

До основних сировиннихресурсів відносяться:

— аспарагінова кислота – 1805 кг за ціною45 грн/кг;

— спеціально підготовленавода для ін'єкцій — 21193 кг за ціною 0,5 грн / кг;

— окис магнію — 141 кг за ціною 34 грн /кг;

— гідроокис калію — 432кг за ціною 31 грн / кг;

— сорбіт — 1226 кг заціною 17 грн / кг;

— вугілля активоване — 744 кг за ціною 9 грн / кг;

— ампули скляні ємністю 5мл — 5002152 шт. за ціною 0,003 грн / шт.;

— коробки 438000 шт. заціною 0,15 грн / шт.;

— листи-вкладиші(надруковані інструкції) — 438000 шт. за ціною 0,02 грн / шт.;

— ніж для відкриття ампул- 438000 шт. за ціною 0,03 грн /шт.

В процесі виготовленняпрепарату використовується також численний перелік допоміжних матеріалів, такихяк:

— ацетон в кількості 876кг за ціною 2,35 грн / кг;

— бельтингбавовняно-паперових фільтрів — 8760 м за ціною 1,7 грн / м;

— папір пергаментний-10950 кг за ціною 1,9 грн / кг;

-  перекис водню — 8760 кг за ціною 2,55 грн / кг;

— гідрохінон -14892 кг заціною 1,05 грн / кг;

— марля медична — 4380 мза ціною 1,6 грн / м;

— шпагат-1971 Окгза ціною1,25 грн/кг;

— пакувальні медичніящики -10950 шт. за ціною 2,2 грн /шт.

Для виготовленняпрепарату необхідна також електроенергія в обсязі 240900 кВт-годин за ціною0,15 грн / кВт-година, природний газ — 254040 м3 за ціною 0,2 грн /м3, стисле повітря — 11826 м3 за ціною 0,05 грн / м3, вода технічна — 118260 м3 за ціною 0,03 грн /м .

Використовуючи вказаніпоказники, необхідно обчислити сукупні матеріальні витрати для виготовленняоднієї ампули та 438000 ампул розчину «Аспаркаму», а також визначитисобівартість однієї ампули «Аспаркаму», якщо частка вказаних вище матеріальнихвитрат в ній становить 75%.

3. Виробнича собівартістьтоварної продукції на плановий рік по підприємству має скласти 16000 тис грн. Позавиробничі витрати в цілому по підприємству перед бачаються в сумі 900 тис грн. Виробнича собівартість одиницівиробу 8 тис грн.

На основі плановихпоказників підприємства визначте суму позавиробничих витрат, які включаються всобівартість одиниці виробу.

4. На виробництво виробув плановому році передбачені такі витрати (грн): сировина і матеріали — 426,5; основна і додаткова заробітнаплата виробничих робітників з відрахуванням на соціальні заходи 23,8;загальновиробничі витрати- 11,1; позавиробничівитрати — 2% довиробничої собівартості.        

Визначте виробничу таповну собівартість виробу на плановий рік.

5. Для визначеннязагальновиробничих витрат підприємство має такі дані:

5.1. Витрати навиробництво по підприємству на плановий рік (тис грн):

— основна заробітна платавиробничих робітників   940

— витрати на утримання таексплуатацію устаткування     1750

— загальновиробничівитрати         640

5.2. Витрати на виріб А(тис грн):

— основна заробітна платавиробничих робітників   31

— витрати на утримання таексплуатацію устаткування     53

Визначтезагальновиробничі витрати, які слід включити в собівартість виробу А.

6. Виробнича собівартістьтоварної продукції на плановий рік по підприємству складає 32000 тис грн. Позавиробничі витрати передбачаються всумі 5120 тис грн. На виробництво цільового виробу плануютьтакі витрати (грн): сировина і матеріали — 320;основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями на соціальні заходи — 42; витрати на утримання та експлуатаціюустаткування — 55; загальновиробничі витрати — 60.

На основі наведених данихвиробництва на плановий рік необхідно визначити виробничу та повну собівартістьцільового виробу.

7. Загальновиробничівитрати по машинобудівному підприємству на рік склали 2032 тис грн,витрати на утримання та експлуатацію устаткування — 4318 тис грн, основназаробітна плата виробничих робітників — 2626 тис грн; основна заробітна плата виробничих робітників в собівартості машини — 90 грн, витратина утримання та експлуатацію устаткування в собівартості машини — 65 грн.

Визначте сумузагальновиробничих витрат у собівартості машини.

8. З 1 тонни сировинивиходить 600 кг продукції А і 200 кг продукції Б при загальних витратах 2610грн. Основною у виробництві є продукція А, супутньою — продукція Б, якусписують за оптово-відпускною ціною, оскільки вона відповідає вимогам стандарту (ДСТУ). Оптово-відпускна ціна 1 тонни продукції Бскладає 1650 грн.

Необхідно визначитисобівартість 1 тонни основної продукції А.

9. На основі наведених втаблиці даних про випуск продукції підприємством необхідно оцінити можливістьскорочення витрат в плановому періоді порівняно з базовим періодом за всімаможливими напрямками:

Види матеріалів Обсяг випуску продукції Витрати матеріалів на одиницю продукції Ціна одиниці матеріалів в базовому періоді в плановому періоді в базовому періоді в плановому періоді А 120 1,5 1,4 28 26 Б 250 1,2 1,1 30 29 В 200 1,8 1,6 40 35

10. Для визначення рівня витрат на 1грн товарної продукції в плановому році підприємство використовує такі дані:

Вироби Кількість виробів за планом (шт) Повна вартість одиниці продукції за планом на рік (грн) Оптова ціна за одиницю продукції (грн) А 8000 410 510 Б 7000 490 605 В 1600 620 800

Повнасобівартість інших виробів — 548 тис грн, вартість їх в оптових цінахпідприємства — 635 тис грн.

Необхідно визначитирівень витрат на 1 грн товарної продукції.

11.    Товарна продукціяпідприємства в плановому році складає 505 тис грн, її повна собівартість 445тис грн. Витрати на 1 грн товарної продукції за звітний рік очікуються врозмірі 89,88 коп.

Визначте рівень витрат на1 грн товарної продукції підприємства в плановому році та їх зниження (в %) у порівнянні зі звітним роком.

12. Визначте фактичний іплановий рівень витрат на 1 грн товарної продукції, а також процент їх зміни, якщо план випуску продукції А склав1200 тонн на рік, а продукції Б — 1500 тонн на рік при собівартості продукції А15 тис грн за тонну, а продукції Б — 8 тис грнза тонну. В звітному році випуск продукції збільшиться на 20%, а її собівартість зменшиться на 6%. Оптова ціна продукції А — 18тис грн за тонну, а продукції Б — 10,3тис грн за тонну.

13. Визначте зменшеннясобівартості збірного залізобетону за кошторисом витрат і за його елементами наплановий рік, якщо відомо, що на підприємстві з виготовлення залізобетону вбазовому році собівартість продукції за кошторисом витрат склала 90 млн грн. На наступний рік установлено зниженнясобівартості залізобетонуза кошторисом витрат на5%.

Заплановане зниженнявитрат розподіляється за елементами таким чином, у відсотках: витрати насировину та матеріали — 16%; витрати на заробітну плату звідрахуваннями на соціальні потреби — 12%, витрати на утримання та експлуатаціюмашин і устаткування — 10%, накладні витрати -18%.

14. У І кварталі поточного року питомі змінні витрати на вирібсклали 95 грн, ціна одиниці продукції 125 грн, загальніпостійні витрати 1000 тис грн. У II кварталі ціни на сировину зросли на 10%, що призвело до зростання зміннихвитрат також на 10%.

Визначте, як зміна цінина сировину вплине на беззбитковий обсяг виробництва продукції.

15.    Ціна на одиницювиготовлюваного підприємством виробу у І кварталі поточного року була 20,2 грн,у II кварталі ціна зросла на 7%. Постійні витрати складають 2000 тис грн. Питомі змінні витрати дорівнюють 60,8 грн.

Визначте, як зміна цінивплине на зміну беззбиткового обсягу випуску продукції.

16. Для визначеннявиробничої і повної собівартості виробу підприємство має такі дані: витрати навиробництво цільового виробу А: основна сировина і матеріали — 102 грн, паливо і енергія на технологічні цілі — 27 грн,основна заробітна плата виробничих робітників — 45 грн, додаткова заробітнаплата виробничих робітників — 22 грн,відрахування на соціальні потреби — 26 грн, витрати на утримання таексплуатацію устаткування — 38 грн. Витрати на виробництво продукції попідприємству в поточному році склали (тис грн):основна заробітна плата виробничих робітників — 970, витрати на утримання та експлуатацію устаткування — 610,загальновиробничі витрати — 660, загальногосподарськівитрати — 740, позавиробничі витрати — 310, виробнича собівартість товарноїпродукції -1484р. Визначує виробничу та повну собівартість виробу А на плановийрік.

17. Обчисліть оптовуціну, ціну реалізації та роздрібну ціну виробу А, якщо прибуток від реалізаціївиробу складає 5 грн, собівартістьреалізованої продукції – 30 грн,ставка податку на додану вартість відповідно до норм чинного законодавства 20%, акцизний збір складає 25%, а торговельнаШцінка — 45%.

18. Сформуйте роздрібнуціну виробу, якщо прибуток від реалізації виробу запланований на рівні 15 грн,собівартість реалізованої продукції 50 грн, ставка податку на додану вартість відповідно до норм чинного законодавства 20%,торговельна на цінка — 15%.

19. Підприємство реалізуєв плановому році 450 тис виробів. Повна собівартість одного виробу 15 грн, роздрібна ціна — 17,5 грн. Підприємствонадає знижки торговельним організаціям у розмірі 2,5% роздрібної ціни і сплачуєПДВ в розмірі 20% (за винятком торговельної знижки).

Визначте прибуток відреалізації продукції промислового підприємства в плановому році.

20. Постійні витратипідприємства на виготовлення продукції за попередніми оцінками склали суму в 512 тис грн, їх орієнтовна частка всумі сукупних виробничихвитрат складає 32%.Пробний обсяг виробництва нової продукції має скласти 1 млн одиниць. Ціноутворення на продукцію, виготовленупідприємством, здійснюється за моделлю «середнівитрати плюс прибуток» з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ). Цінаодиниці найближчого на ринку аналогу у конкурента, який складає гідну конкуренцію виготовленому новому товару, знаходиться нарівні 2,5 грн.

Визначте доцільністьвиробництва нової продукції, а також критичний та ефективний обсяги їївиробництва підприємством, якщо норма прибутковості її виробництва закладена нарівні 15%.

21. Підприємство плануєзапочаткувати виробництво абсолютно нових товарів, які мають поліпшені властивості порівняно з найближчимианалогами на ринку. В ході проведення маркетингових досліджень буловстановлено, що споживчий ефект на виробленийтовар має скласти 2,4 грн з одиниці продукції, що визначає його споживчуцінність. Попередньо складений кошторис витрат показує, що для виробництва пробної партії товарів в розмірі 500 тис одиниць необхідно3,5 млн грн, а рентабельність випуску такої продукції має скласти 20%.Ціноутворення щодо визначення нижньої межі ціни здійснюється за моделлю«середні витрати плюс прибуток» з урахуванням податку на додану вартість ПДВ.Ціна найближчого аналога виробленої продукції зафіксована на рівні 8,3 грн заодиницю.

Необхідно обчислитиверхню та нижню межі ціни на товар, який планує випускати підприємство, наоснові чого визначити рекомендовану ціну для продажу такого товару на ринку.

Разом з цим необхідновідповісти на запитання, чи доцільно виготовляти запланований обсяг продукції врозмірі 500 тис одиниць?

22. Підприємствозапочатковує випуск нових товарів з поліпшеними властивостями з метоюзахоплення визначеного ринкового сегменту. Пробний обсяг випуску і реалізації продукції складає 10 тис одиниць товару. Сукупнівитрати на її виробництво і реалізацію складають суму 25,7 тис грн. З одиниціпродукції планується отримати прибуток врозмірі 0,52 грн. Для реалізації своєї продукції підприємство залучаєпосередників, послуги яких будуть сплачуватися в розмірі 5% від обсягівреалізованої продукції. Податок на додану вартістьнараховується за ставкою20%. Визнайте, за якою ціною підприємству слід продавати виготовлену продукціюна визначеному ринковому сегменті?

Чи ефективним будевиробництво даної продукції, якщо на ринку склалася ціна на неї в розмірі 4 грн за одиницю?   

Обчисліть економічнийефект (чи збиток) від продажу на ринку пробної партії товару в обсязі вказанихвище 10 тис одиниць товару.

23. Річна фінансовазвітність підприємства наведена в Балансі та Звіті про фінансові результати. Занаведеними в них даними необхідно проаналізувати витратність роботипідприємства протягом звітного періоду, обчисливши показники собівартостітоварної продукції, собівартості реалізованої продукції, матеріалоємністьпродукції, зарплатоємність продукції, витрати на 1 грн товарної продукції,витрати на 1 грн реалізованої продукції. Необхіднотакож проаналізувати структуру собівартості товарної продукції за економічнимиелементами.

За результатами аналізунеобхідно зробити відповідні висновки і пояснення.

БАЛАНС

на 31 ГРУДНЯ 2004 року

Форма №1

Код за ДКУД          1801001

Актив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду І. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ

Нематеріальні активи:

залишкова вартість

первісна вартість

знос

010

011

012

123

123

(-)

216

216

(-)

Незавершене будівництво 020 18517 14491

Основні засоби:

залишкова вартість

первісна вартість

накопичена амортизація

030

031

032

203682

284323

(80641)

222127

304012

(81885)

Довгострокові фінансові інвестиції

облікові методи участі у капіталі інших підприємств

інші фінансові інвестиції

040

045

Довгострокова дебіторська заборгованість 050 Відстрочені податкові активи 060 Інші необоротні активи 070 Усього за розділом І 080 222322 236834 ІІ. ОБОРОТНІ АКТИВИ

Запаси:

виробничі запаси

100 9340 4594

тварини на вирощуванні та відгодівлі

незавершене виробництво

готова продукція

товари

110

120

130

140

3

524

46

371

Векселі одержані 150 21715 15755

Дебіторська заборгованість на товари, роботи, послуги

чиста реалізаційна вартість

первісна вартість

резерв сумнівних боргів

160

161

162

10407

10407

(-)

23233

23233

(-)

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

з бюджетом

за виданими авансами

із нарахованих доходів

із внутрішніх розрахунків

170

180

190

200

27

50

27

-

Інша дебіторська заборгованість 210 546 772 Поточні фінансові інвестиції 220

Грошові кошти та їх еквіваленти:

національній валюті

в іноземній валюті

230

240

1 3 Інші оборотні активи 250 3193 2532 Усього за розділом ІІ 260 45803 47333 ІІІ. Витрати майбутніх періодів 270 9018 7854 Баланс 280 277143 292021 Пасив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду І. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ Статутний капітал 310 39744 39744 Пайовий капітал 320 Інший додатковий капітал 330 Резервний капітал 340 152864 152864 Нерозподілений прибуток 350 Неоплачуваний капітал 360 34050 33090 Вилучений капітал 370 (      ) (      ) Усього за розділом І 380 226 658 225617 ІІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНИХ ПЛАТЕЖІВ Забезпечення персоналу 400 Інші забезпечення 410 415 416 (        ) (        ) Цільове фінансування 420 4603 2196 Усього за розділом ІІ 430 4603 2196 ІІІ. ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ Довгострокові кредити банків 440 Інші довгострокові фінансові операції 450 39 39 Відстрочені фінансові зобов’язання 460 Інші довгострокові зобов’зання 470 171 4925 Усього за розділом ІІІ 480 210 39 IV. ПОТОЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ Короткострокові кредити банків 500 - 1000 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510 Векселі видані 520 2106 39 Кредиторська заборгованість на товари, роботи, послуги 530 12486 15175

Поточні зобов’язання за розрахунками:

з одержаних авансів

з бюджетом

з позабюджетних платежів

зі страхування

з оплати праці

з учасниками

із внутрішніх розрахунків

540

550

560

570

580

590

600

7039

4841

1509

1764

174

10675

4841

913

1839

241

Інші поточні зобов’язання 610 13406 11878 Усього за розділом IV 620 43298 46574 V. Доходи майбутніх періодів 630 2374 12670 Баланс 640 277143 292021

ЗВІТ

за фінансовірезультати

за 2004 рік

Форма № 2

Код заДКУД      1801003І. ФІНАНСОВІ ВИТРАТИСтаття Код рядка За звітний період На початок звітного періоду Дохід від реалізації продуктів 010 110782 105306 Податок на додану вартість 015 16670 13814 Акцизний збір 020 025 Інші вирахування з доходу 030 Чистий дохід від реалізації продукції 035 94112 91492 Собівартість реалізованої продукції 040 87304 73391

Валовий:

прибуток

збиток

050

055

6806 18101 Інші операційні доходи 060 8907 9912 Адміністративні витрати 070 4858 9575 Витрати на збут 080 499 402 Інші операційні витрати 090 8704 18706

Фінансові результати від операційної діяльності:

прибуток

збиток

100

105

1654 670 Дохід від участі в капіталі 110 Інші фінансові доходи 120 1 1 Інші доходи 130 570 815 Фінансові витрати 140 588 345 Витрати від участі в капіталі 150 Інші витрати 160 1684 1271

Фінансові результати від звичайної діяльності оподаткування:

прибуток

збиток

170

175

17 1470 Податок на прибуток від звичайної діяльності 180

Фінансові результати від звичайної діяльності:

прибуток

збиток

190

195

17 1470

Надзвичайні:

доходи

витрати

200

205

Податки з надзвичайного прибутку 210

Чистий:

прибуток

збиток

220

225

17 1470

ІІ. ЕЛЕМЕНТИОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника Код рядка За звітний період На початок звітного періоду Матеріальні витрати 230 41699 40220 Витрати на оплату праці 240 30668 20327 Відрахування на соціальні заходи 250 13304 7366 Амортизація 260 6516 5317 Інші операційні витрати 270 9251 28665 Разом 280 101408 101895