Реферат: Вартість інвестиційного капіталу, оцінка інвестиційних якостей акцій
ПЛАН
1.ВАРТІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КАПІТАЛУ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ЙОГО СТРУКТУРИ…………………………………………………………………3
2. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЯКОСТЕ Й АКЦІЙ……………….…….13
ЛІТЕРАТУРА……………………….………………………………………14
ЗАДАЧА№ 103…………………………………………………………….15
ЗАДАЧА№ 124…………………………………………………………….15
ЗАДАЧА№ 143…………………………………………………………….16
ЗАДАЧА№ 211…………………………………………………………….17
1. ВАРТІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КАПІТАЛУ ТАОПТИМІЗАЦІЯ ЙОГО СТРУКТУРИ
Однією із важливих передумов ефективного управліннякапіталом підприємства є оцінка його вартості.
Вартість капіталу – це ціна, яку підприємство платить зайого залучення з різних джерел.
Концепція такої оцінки виходить із того, що капітал маєвідповідну вартість, яка формує рівень операційних та інвестиційних витратпідприємства. Ця концепція є однією з базових у системі управління фінансовоюдіяльністю підприємства. При цьому вона не зводиться тільки до визначення ціникапіталу, який залучається, а визначається цілий ряд напрямів господарськоїдіяльності підприємства в цілому.
Отже, розглянемо основні сфери використання показникавартості капіталу в діяльності підприємства.
1. Вартість капіталу підприємства є мірою прибутковостіопераційної діяльності. Вартість капіталу характеризує частину прибутку, якийповинен бути сплачений за використання сформованого чи залученого новогокапіталу для забезпечення випуску і реалізації продукції. Цей показник виступаємінімальною нормою формування операційного прибутку підприємства, тобто нижньоюмежею у плануванні його розмірів.
2. Показник вартості капіталу використовується як критерійу процесі здійснення реального інвестування. Перш за все, рівень вартостікапіталу конкретного підприємства виступає як дисконтна ставка, за допомогоюякої сума чистого грошового потоку приводиться до теперішньої вартості упроцесі оцінки ефективності окремих реальних проектів. Крім того, він є базоюпорівняння з внутрішньою ставкою дохідності інвестиційного проекту, якийрозглядається. Якщо вона нижча, ніж показник вартості капіталу підприємства,такий інвестиційний проект повинен бути неприйнятним.
3. Вартість капіталу підприємства є базовим показникомформування ефективності фінансового інвестування. Оскільки критерії цієїефективності задаються самим підприємством, то при визначенні оцінкиприбутковості окремих фінансових інструментів базою порівняння виступаєпоказник вартості капіталу. Цей показник дозволяє оцінити не тільки ринковувартість чи дохідність окремих інструментів фінансового інвестування, але йсформувати найбільш ефективний напрям і види цього інвестування на попереднійстадії формування інвестиційного портфеля. Таким чином, цей показник є міроюоцінки прибутковості сформованого інвестиційного портфеля в цілому.
4. Показник вартості капіталу підприємства виступаєкритерієм прийняття управлінських рішень щодо використання оренди (лізінгу) чипридбання у власність виробничих основних засобів. Якщо вартість використання(обслуговування) фінансового лізингу перевищує вартість капіталу підприємства,застосування цього напряму щодо формування виробничих основних засобів є дляпідприємства невигідним.
5. Показник вартості капіталу в розрізі окремих йогоелементів використовується у процесі управління структурою цього капіталу наоснові механізму фінансового левериджу. Використання фінансового левериджуполягає у формуванні найвищого його диференціалу, однією із складових якого євартість позикового капіталу. Мінімізація цієї складової забезпечується упроцесі оцінки вартості капіталу, який залучається з різних позикових джерел, іформування відповідної структури джерел його використання підприємством.
6. Рівень вартості капіталу підприємства є важливим виміромрівня ринкової вартості даного підприємства. Зниження рівня вартості капіталуприводить до відповідного зростання ринкової вартості підприємства і навпаки.Особливо оперативно ця залежність відображається на діяльності акціонернихкомпаній відкритого типу, ціна на акції яких піднімається чи падає привідповідному зниженні чи зростанні вартості їх капіталу. Отже, управліннявартістю капіталу є одним із самостійних напрямів підвищення ринкової вартостіпідприємства, що є однією із цілей управління його прибутковістю.
7. Показник вартості капіталу – це критерій оцінки іформування відповідного типу політики фінансування підприємством своїх активів(у першу чергу – оборотних). Виходячи із реальної вартості капіталу, якийвикористовується, та оцінки її виміру, підприємство формує агресивний, помірний(компромісний) або консервативний тип політики фінансування активів.
Важливим для оцінки вартості капіталу при управлінніформуванням прибутку в процесі здійснення фінансової діяльності є необхідністьрозрахунку цього показника на всіх етапах розвитку підприємства. Процес оцінкивартості капіталу базується на таких основних принципах (таблиця 4).
Таблиця 4: Принципи процесу оцінки вартості капіталу
Основні принципи Обгрунтування принципів 1. Принципи попередньої поелементної оцінки вартості капіталу Капітал підприємства, що використовується, складається із неоднорідних елементів (перш за все – власного і позикового, а всередині їх – за джерелами формування). У процесі оцінки його необхідно розкласти на окремі складові елементи, кожний із яких повинен бути об’єктом здійснення оціночних розрахунків 2. Принципи узагальнюючої оцінки вартості капіталу Поелементна оцінка вартості капіталу є передумовою для узагальненого розрахунку цього показника. Таким узагальнюючим показником є середньозважена вартість капіталу. Вихідною базою його формування є дані, що отримані у процесі поелементної оцінки капіталу: Елементи капіталу, що виділені у процесі оцінки 1 2 ... n -1 N 1. Вартість окремих елемен-тів капіталу, % С1 С2 ... С n -1 С n 2. Питома вага окремих елементів капіталу в загальній його сумі, яка виражена десятковим дробом У1 У2 ... У n -1 У nТаким чином, середньозважена вартість капіталу (СВК) розраховується за формулою:
СВК = />.
Розрахована середньозважена вартість капіталу є головним показником оцінки
3. Принципи порівнянності оцінки вартості власного і позикового капіталуСлід мати на увазі, що суми власного і позикового капіталу, які використовуються, відображаються у пасиві балансу підприємства і мають непорівняльне кількісне значення. Якщо, наприклад, наданий у використання підприємству позиковий капітал у грошовій або товарній формі оцінений в цінах, наближених до ринкових, то власний капітал щодо поточної ринкової вартості значно занижений. У зв’язку з цим вартість власного капіталу у процесі розрахунків штучно підвищується. Крім того, з цієї ж причини виявляється заниженою його питома вага в загальній сумі капіталу підприємства, що використовується, а це негативно впливає на показник середньозваженої його вартості. Для забезпечення порівняння і коректності розрахунків середньозваженої вартості капіталу сума власної його частини повинна бути виражена у поточній ринковій оцінці. Для цього на першому етапі визначається вартість чистих активів підприємства, які характеризують ту частину його майна, що сформована за рахунок власного капіталу. Розрахунок вартості чистих активів підприємства здійснюється за формулою:
ЧА = А – ПК, де
ЧА – вартість чистих активів підприємства;
А – сукупна вартість активів підприємства;
ПК – сума позикового капіталу, що використовує підприємство.
На другому етапі визначається склад чистих активів підприємства виходячи із того, що за рахунок власного капіталу повністю формуються його позаоборотні операційні активи і певна частина матеріальних оборотних активів (запасів товарно-матеріальних цінностей). Ця остання частина активів розраховується за формулою:
МОАв = ЧА – ВАо, де
МОАв – сума матеріальних оборотних активів підприємства, що сформовані за рахунок власного капіталу;
ЧА – вартість чистих активів підприємства;
ВАо – вартість позаоборотних операційних активів підприємства.
На третьому етапі проводиться індексація (переоцінка) балансової вартості окремих елементів позаоборотних операційних активів і власних матеріальних оборотних активів з метою їх оцінки за ринковою вартістю. Сума переоцінених активів і буде характеризувати поточну ринкову оцінку суми власного капіталу, що використовується у порівняльних розрахунках середньозваженої вартості капіталу
4. Принцип динамічної оцінки вартості капіталу Фактори, які впливають на показник середньозваженої вартості капіталу, дуже динамічні. Отже, зі зміною вартості окремих елементів капіталу повинні вноситися корективи і в середньозважене його значення. Крім того, принцип динамічності оцінки припускає, що вона може здійснюватися як уже за сформованим, так і за запланованим залученням капіталу. У процесі оцінки вартості сформованого капіталу використовуються фактичні (звітні) показники, які пов’язані з оцінкою окремих його елементів. Оцінка вартості запланованого до залучення капіталу в певній мірі носить ймовірний характер, який пов’язаний із прогнозом зміни кон’юнктури фінансового ринку, динаміки рівня власної кредитоспроможності, міри ризику та інших факторів 5. Принцип взаємозв’язку оцінки поточної та наступної середньозваженої вартості капіталу підприємстваТакий взаємозв’язок забезпечується використанням показника граничної вартості капіталу. Він характеризує приріст середньозваженої вартості капіталу до суми кожної нової його одиниці, що додатково залучається підприємством. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:
ГВК = />,
де ГВК – гранична вартість капіталу;
D СВК – приріст середньозваженої вартості капіталу;
D К – приріст суми капіталу, що додатково залучається підприємством.
Залучення додаткового капіталу підприємства як за рахунок власних, так і за рахунок позикових джерел має на кожному етапі розвитку підприємства свої економічні межі. Це пов’язано зі зростанням середньозваженої його вартості. Так, залучення власного капіталу за рахунок прибутку обмежене загальними її розмірами; збільшення обсягу емісії акцій та облігацій поверх точки насичення ринку можливе лише за більш високим розміром дивідендів або купонів доходу, що виплачуються; залучення додаткового банківського кредиту у зв’язку зі зростанням фінансового ризику для кредиторів (через зниження рівня фінансової стійкості підприємства) може здійснюватися лише на умовах зростання ставки процента за кредит тощо. Динаміка показника граничної вартості капіталу повинна обов’язково враховуватися у процесі управління фінансовою діяльністю підприємства. Порівнюючи граничну вартість капіталу з очікуваною нормою прибутку за окремими господарськими операціями, для яких потрібне додаткове залучення капіталу, можна в кожному конкретному випадку визначити міру ефективності та цілеспрямованості здійснення таких операцій. У першу чергу це стосується інвестиційних рішень, що приймаються
6. Принцип визначення кордону ефективного використання додаткового капіталу, який залучаєтьсяОцінка вартості капіталу повинна бути завершена визначенням показника ефективності його додаткового залучення. Таким показником є гранична ефективність капіталу. Даний показник характеризує відношення приросту рівня прибутковості капіталу, що залучається додатково, і приросту середньозваженої вартості капіталу. Розрахунок граничної ефективності капіталу здійснюється за формулою:
ГЕК = />,
де ГЕК – гранична ефективність капіталу;
D Рк – приріст рівня рентабельності капіталу;
D СВК – приріст середньозваженої вартості капіталу.
Дані принципи оцінки дозволяють сформувати систему основних показників, які визначають вартість капіталу і межі ефективного його використання. Серед розглянутих показників основна роль належить показнику середньозваженої вартості капіталу. Він складається на підприємстві під впливом багатьох факторів, основними із яких є:
• Середня ставка процента, що склалась на фінансовому ринку;
• Доступність різних джерел фінансування (кредитів банків; комерційного кредиту; власної емісії акцій та облігацій тощо);
• Галузеві особливості операційної діяльності, що визначають тривалість операційного циклу та рівень ліквідності активів, які використовуються;
• Відношення обсягів операційної та інвестиційної діяльності;
• Життєвий цикл підприємства;
• Рівень ризику, що здійснюється за рахунок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Дані фактори використовуються у процесі цілеспрямованого управління вартістю власного і запозиченого капіталу підприємства
Оптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливихі складних завдань, які вирішуються у процесі фінансового управлінняпідприємством.
Оптимальна структура капіталу – це таке відношеннявикористання власних і позикових засобів, при якому забезпечується найбільшефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності такоефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується йогоринкова вартість.
Процес оптимізації структури капіталу підприємстваздійснюється за такими етапами:
1. Аналіз капіталу підприємства.
2. Оцінка основних факторів, що визначають формуванняструктури капіталу.
3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізаціїрівня фінансової рентабельності.
4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізаціїйого вартості.
5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізаціїрівня фінансових ризиків.
6. Формування показника цільової структури капіталу.
Аналіз капіталу підприємства.Основною метою цього аналізу є виявлення динаміки обсягу і складу капіталу упередплановому періоді та їх вплив на фінансову стійкість і ефективністьвикористання капіталу (таблиця
Таблиця 5: Аналіз капіталу підприємства
Стадії аналізу Перша Друга Третя 1 2 3• Розглядається динаміка загального обсягу та основних складових елементів капіталу у співвідно-шенні з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції.
• Визначається співвідношення власного і позиченого капіталу та його тенденції.
• У складі позиченого капіталу вивчається співвідношення довго- і короткострокових фінансових зобов’язань.
• Визначається розмір прострочених фінансових зобов’язань і з’ясовуються причини прострочки
На даній стадії розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства:
а) коефіцієнт автономії дозволяє визначити долю чистих активів підприємства в загальній їх сумі;
б) коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування) дозволяє встановити, яка сума позичених засобів припадає на одиницю власного капіталу підприємства;
в) коефіцієнт довгостро-кової фінансової неза-лежності характеризує відношення суми власного і довгострокового позиченого капіталу до загальної суми капіталу, що використовує підприємство і дозволяє вияснити фінансовий потенціал майбутнього розвитку підприємства;
г) коефіцієнт відношення довго- і короткострокової заборгованості дозволяє визначити суму залучення довгострокових фінансових кредитів у розрахунку на одиницю короткострокового позиченого капіталу, тобто характеризує політику фінансування активів підприємства за рахунок позичених засобів.
Аналіз фінансової стійкості підприємства дозволяє оцінити ступінь стабільності його фінансового розвитку і рівень фінансових ризиків, що створюють загрозу банкрутства
На даній стадії аналізу оцінюється ефективність використання капіталу в цілому і окремих його елементів. У процесі такого аналізу розра-ховуються і розгля-даються в динаміці такі основні показники:
а) період обороту капі-талу характеризує кількість днів, протягом яких здійснюється один оборот власних і позичених засобів, а також капіталу в цілому;
б) коефіцієнт рентабельності всього капіталу, що використовується, характеризує рівень економічної рентабельності;
в) коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує досягнутий рівень фінансової рентабельності підприємства і є одним із критеріїв формування оптимальної структури капіталу;
г) капіталовіддача характеризує обсяг реалізації продукції, що припадає на одиницю капіталу;
д) капіталомісткість реалізації продукції показує, який обсяг капіталу задіяний для забезпечення випуску одиниці продукції
Оцінка основних факторів, що визначають формуванняструктури капіталу.
Практика доводить, що не існує єдиних рецептів ефективнихвідносин власного і позиченого капіталу не тільки для типових підприємств, алеі для кожного окремого підприємства. Але основними факторами є:
1. Галузеві особливості операційної діяльностіпідприємства. Характер цих особливостей визначає структуру активівпідприємства, їх ліквідність. Підприємства з високим рівнем фондомісткостівиробництва продукції, а також з великою частиною позаоборотних активів, маютьбільш низький кредитний рейтинг і змушені орієнтуватися у своїй діяльності навикористання власного капіталу. Крім того, характер галузевих особливостейвизначає різну тривалість операційного циклу. Чим менший період операційногоциклу, тим більшою мірою (за інших рівних умов) може бути використанийпідприємством позичений капітал.
2. Стадія життєвого циклу підприємства. Підприємства, щознаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу і маютьконкурентноспроможну продукцію, можуть у своїй діяльності використовуватибільшу частину позиченого капіталу. Рівень фінансових ризиків у цих підприємстввисокий, і це враховують їхні кредитори. Підприємства, що знаходяться на стадіїзрілості, більшою мірою повинні використовувати власний капітал.
3. Кон’юнктура товарного ринку. Чим стабільніша кон’юнктуратоварного ринку, тим більше і безпечніше можна використовувати позиченийкапітал. І навпаки – в умовах нестабільної кон’юнктури використання позиченогокапіталу призводить до зниження рівня прибутковості та ризику втратиплатоспроможності. У таких умовах необхідно оперативно знижувати коефіцієнтфінансового левериджу за рахунок зменшення обсягу використання позиченогокапіталу.
4. Кон’юнктура фінансового ринку. Залежно від станукон’юнктури фінансового ринку зростає або знижується вартість позиченогокапіталу. При суттєвому зростанні вартості позиченого капіталу диференціалфінансового левериджу може досягнути від’ємного значення, що призведе дорізкого зниження фінансової рентабельності, а в ряді випадків – до збитковоїопераційної діяльності.
Слід зазначити, що кон’юнктура фінансового ринку впливає навартість власного капіталу, який залучається із зовнішніх джерел. При зростаннірівня процента позики підвищуються і вимоги інвесторів до норми прибутку навкладений капітал.
5. Рівень рентабельності операційної діяльності. За рахуноквисокого значення даного показника кредитний рейтинг підприємства зростає, ітаким чином, у нього є можливість розширити потенціал використання позиченогокапіталу. Але у практичній діяльності цей потенціал часто не використовується узв’язку з тим, що при високому рівні рентабельності підприємство має можливістьзадовольнити додаткову потребу в капіталі за рахунок високого рівнякапіталізації отриманого прибутку. У таких випадках власники переважноінвестують отриманий прибуток у власне підприємство, що забезпечує високийрівень віддачі капіталу і тим самим знижує питому вагу використання позиченихзасобів.
6. Коефіцієнт операційного левериджу. Зростанняпідприємства забезпечується спільним виявом ефекту операційного і фінансовоголевериджу. Таким чином, підприємства, у яких зростає обсяг реалізаціїпродукції, але за рахунок галузевих особливостей її виробництво має низькийкоефіцієнт операційного левериджу, можуть значно збільшити коефіцієнтфінансового левериджу, тобто використати більшу частину позичених засобів узагальній сумі капіталу.
7. Відношення кредиторів до підприємства. Як правило,кредитори, формуючи оцінку кредитного рейтингу підприємства, керуються своїмикритеріями, які іноді не співпадають із критеріями оцінки власноїкредитоспроможності підприємства. У деяких випадках, не дивлячись на високуфінансову стійкість підприємства, кредитори можуть формувати негативний іміджцього підприємства і, таким чином, знижувати його кредитний рейтинг. Ценегативно впливає на можливість залучення підприємством позиченого капіталу, знижуєйого фінансову стійкість, тобто можливість оперативно формувати капітал зарахунок зовнішніх джерел.
8. Рівень оподаткування прибутку. В умовах низьких ставокподатку на прибуток або використання підприємством податкових пільг на прибутокрізниця у вартості власного і позиченого капіталу, що залучається із зовнішніхджерел, знижується. Це пов’язано з тим, що ефект податкового коректора під часвикористання позичених засобів зменшується. У таких умовах слід формуватикапітал із зовнішніх джерел переважно за рахунок емісії акцій, тобто за рахунокзалучення додаткового пайового капіталу. У той же час при високій ставціоподаткування прибутку суттєво підвищується ефективність залучення позиковогокапіталу.
9. Фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства.Несприйняття власниками і менеджерами високих рівнів ризиків формує у нихконсервативний підхід щодо фінансування розвитку підприємства, основою якого євласний капітал. І навпаки, прагнення отримати великий прибуток на власнийкапітал, не звертаючи уваги на високий рівень ризиків, формує агресивний підхіддо фінансування розвитку підприємства, де позичений капітал використовується вмаксимально можливих розмірах.
10. Рівень концентрації власного капіталу. Для того, щобзберегти фінансовий контроль за управлінням підприємством (контрольний пакетакцій або контрольний обсяг пайового вкладу) власники підприємства не бажаютьзалучати додатковий власний капітал із зовнішніх джерел, якщо навіть для цьогоє сприятливі умови. Завданням зберегти фінансовий контроль за управліннямпідприємством є формування додаткового капіталу за рахунок позичених засобів.
З урахуванням цих факторів управління структурою капіталузводиться до таких основних напрямів:
а) встановлення оптимальних для даного підприємства пропорційвикористання власного та позикового капіталу;
б) забезпечити залучення на підприємство необхідних видів іобсягів капіталу для формування розрахункових показників його структури.
Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізаціїрівня фінансової рентабельності
Для проведення таких багатоваріантних розрахунківвикористовують механізм фінансового левериджу, що дозволяє визначити оптимальнуструктуру капіталу, яка забезпечує максимальний рівень фінансовоїрентабельності.
Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізаціїйого вартості
Даний процес базується на визначенні попередньої оцінкивартості власного і позиченого капіталу, за різними умовами його залучення, наоснові багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.
Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізаціїрівня фінансових ризиків.
Даний метод оптимізації структури капіталу пов’язаний ізпроцесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частинактивів підприємства. З цією метою всі активи підприємства поділяються на такітри групи:
позаоборотні активи;
постійна частина оборотних активів;
змінна частина оборотних активів.
У даній ситуації необхідно більше уваги звернути на двіостанні групи.
Постійна частина оборотних активів. Вона є незмінною частиною сукупногорозміру, який не залежить від сезонних та інших коливань обсягу операціїдіяльності, не пов’язана з формуванням запасів сезонного зберігання,дострокового завозу і цільового призначення. Отже, це такий незнижувальниймінімум оборотних активів, який необхідний підприємству для здійснення поточноїопераційної діяльності.
Формування показника цільової структури капіталу
Граничні рівні максимально рентабельної і мінімальноризикової структури капіталу дозволяють визначити поле вибору конкретних йогозначень на плановий період. У процесі даного вибору враховуються всі розглянутіфактори, що характеризують особливості діяльності кожного окремогопідприємства.
2. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНИХЯКОСТЕ Й АКЦІЙ
В процесі оцінки інвестиційнихякостей цінних паперів використовуються такі положення:
1. інвестиційні витрати рівніціні придбання цінного паперу;
2. оцінка поверненняінвестиційного капіталу здійснюється на основі зворотного грошового потоку;
3. зворотній грошовий потікрівний сумі дивідендів (відсотків) і вартості реалізації (погашення);
4. для оцінки доцільностіпридбання цінного паперу необхідно порівняти розмір інвестованого капіталу ісуму повернення у вигляді зворотного грошового потоку;
5. зворотній грошовий потікповинен бути приведений до теперішньої вартості;
6. ставка дисконтування єіндивідуальною для кожного інвестора. Вона враховує альтернативну можливістьінвестування капіталу.
В процесі вибору та придбання ціннихпаперів використовують два наступних основних критерії:
1. реальна вартість цінногопаперу повинна бути більшою ніж інвестиційні витрати (ціна придбання);
2. фактична дохідність повиннаперевищувати норму дохідності.
Одним з найпоширеніших видівцінних паперів є акція.
Акція представляє собою цінний папірбез встановленого терміну обігу, який свідчить про дольову участь в статутномуфонді акціонерного товариства, підтверджує членство в цьому акціонерномутоваристві і право на участь в управлінні ним, дає право її власнику наодержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь в розподілімайна при ліквідації акціонерного товариства.
Предметом вільного поширення і оцінкиінвестиційних якостей є звичайні акції. Така комплексна оцінка здійснюється понаступних параметрах:
• оцінка галузі, в якій здійснює своюдіяльність емітент. В процесі такої оцінки визначається стадія життєвого циклугалузі; її роль в структурній перебудові економіки, середній рівеньрентабельності підприємств галузі, а також рівень оподаткування прибутку;
• оцінка основних показниківгосподарської діяльності і фінансового стану емітента. Така оцінка базується назвітних даних про діяльність емітента;
• оцінка характеру обігу акції нафондовому ринку. Така оцінка пов'язана з показниками її ринкової котировки іліквідності;
• оцінка умовемісії акції. Предметом такої оцінки є: цілі емісії, умови і періодичністьвиплати дивідендів, ступінь участі окремих держателів акцій в управлінні іінші;
• оцінка поточної ринкової вартостіакції,
• оцінка рівня ризику.Вона основується на варіації рівня дивідендів по акції за ряд попередніхперіодів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бланк И.А. «Стратегия й тактикауправлення фінансами», — Киев: МП «ИТЕМ лтд», СП«АДЕФ-Украина», 1996.
2.Джей К.Шим, Джозл Г. Сигел. «Финансовьій менеджмент», — Москва: Инф.-изд. дом «Филинь», 1996.
3. Нікбахт Е., Гропнелі А.«Фінанси.», — К.: Основи, 1993.
4. Пересада А.А.: «Управління інвестиційним процесом», — Київ, 2002;
5. Данилов, Івашина, Чумаченько: «Інвестування», — Київ,2001;
6. Черняк В.З.: «Бизнес-планирование», — КноРус,2005;
7. Бланк І.О.: «Основы инвестиционного менеджмента», — Київ, 2001.
ЗАДАЧА № 103
Альтернативні проекти А і Б мають такі грошові потоки (тис.грн.):
Рік 1 2 А -200 500 800 Б -400 600 1000Довести, що NPV відносного грошового потоку рівний різниці NPV цих потоків. Ставка дисконт – 10 %.
Розв’язання:
/>тис.грн.;
/> тис.грн.;
NPVA<sup/>— NPVБ=1188,43 – 971,9 = 216,53 тис. грн..
ЗАДАЧА № 124
Виробниче підприємство планує придбати вантажівку вартістю55 тис. грн… Строк експлуатації складає 8 років, а ліквідаційна вартістьпередбачається в розмірі 5 тис. грн… Очікується, що чистий щорічний прибутоквід експлуатації автомобіля складе 7,7 тис. грн… Необхідно розрахувативнутрішню ставку дохідності інвестиційної операції. На підприємствізастосовується прямолінійний метод нарахування амортизації. Ставка дисконтстановить 10%.
Розв’язання:
Амортизаційна вартість автомобіля буде складати:
55 тис./8 = 6,875 тис. грн./рік.
Таким чином, щорічний чистий грошовий потік складе:
ЧГП = 6,875+7,7 = 14,575 тис. грн..
/>/>
Таким чином, внутрішня ставка дохідності буде рівною
/>%
ЗАДАЧА № 143
Інвестор має таку інформацію щодо можливого обсягу продажівнового продукту і відповідних ймовірностей
Можлива реакція ринку Обсяг продажу (тис. одиниць) Ймовірність Низький рівень сприймання 10 0,2 Середній рівень 30 0,3 Високий рівень 45 0,4 Дуже високий рівень 60 0,1а) яке очікуване значення продажу нової продукції?
б) яке стандартне відхилення?
в) який коефіцієнт варіації?
Розв’язання:
Очікуване значення продажу продукції:
Можлива реакція ринку очікуване значення продажу нової продукції, тис. одиниць Низький рівень сприймання 2 Середній рівень 9 Високий рівень 18 Дуже високий рівень 6Середнє значення продажу:
(2+9+18+6)/4=8,75 тис. одиниць.
Стандартне відхилення:
/>
Коефіцієнт варіації:
Квар=
ЗАДАЧА № 211
Акція придбана за 50 грн., прогнозний розмір дивідендівнаступного року – 2 грн… Очікується, що у наступні роки цей дивіденд будезростати з темпом 10 %. Яку ставку дохідності використав інвестор при прийняттірішення про купівлю акції?
Розв’язання:
За моделлю Гордона
СД={[2*(1+0,1)]/50}+0,1=0,144=14,4%