Реферат: Аудит

ЗМІСТ КУРСУ

Тема 1. Загальніположення про аудит, його сутність, мета та задчі.

1.1.     Поняттяаудиту. Історія його виникнення. Професійна незалежність.

1.2.     Види іформи аудиту, мета проведення.

1.3.     Аудиторськадіяльність на Україні, її регулювання.

1.4.     Аудиторськістандарти.

Тема 2.Предмет і методи аудиторської діяльності.

2.1.     Предметта об’єкти аудиторської діяльності.

2.2.     Методичніприйоми аудиту.

Тема 3.Організація підготовчих робіт аудиту. Аудиторський ризик.

3.1.     Відбірклієнтів на проведення аудиту.

3.2.     Лист-пропозиціяаудитора перед клієнтом. Договір на проведення аудиторської перевірки.

3.3.     Попереднєобстеження підприємства клієнта. Оцінка аудиторського ризику і внутрішньогоконтролю підприємства клієнта.

3.4.     Оцінкаобсягів і вартості аудиторських робіт.

3.5.     Плануванняаудиту.

3.6.     Етика аудитора.

Тема 4.Організація технології процесу аудиту.

 

4.1.     Системавнутрішнього контролю підприємства, можливість її використання в процесіаудиту.

4.2.     Довіра довисновків інших аудиторів та спеціалістів.

4.3.     Аудиторськідокази: види доказів, методи одержання.

4.4.     Шахрайствоі помилка. Основні види помилок та процедура їх виявлення.

4.5.     Аналітичніпроцедури. Аудиторське вибіркове обстеження.

4.6.     Документаціяаудитора.

4.7.     Контрольякості роботи аудитора.

Тема 5.Узагальнення результатів аудиту.

 

5.1.     Характеристикаінформації для керівництва.

5.2.     Аналізфінансової звітності.

5.3.     Оцінкааудитором можливості постійного функціонування підприємства.

5.4.     Форма іструктура аудиторського звіту.

5.5.     Видиаудиторських висновків. Структура аудиторського висновку.

 

Тема 6.Особливості проведення аудиту в умовах електронної обробки інформації.

 

6.1.     Аудитпідприємства в умовах комп’ютеризації обліку та документації.

6.2.     Видиможливих помилок в роботі підприємства при використанні комп’ютерних програм.

6.3.     Оцінкаризику можливих помилок, які може допустити користувач програми.

Тема 7.Організація операційного аудиту.

 

7.1.     Поняттяопераційного аудиту.

7.2.     Видиопераційного аудиту.

7.3.     Критеріїоцінки операційного аудиту.

7.4.     Фазиопераційного аудиту.

Тема 8.Особливості внутрішнього аудиту.

 

8.1.     Видивнутрішнього аудиту, його ціль.

8.2.     Методичніприйоми внутрішнього аудиту.

8.3.     Видиможливих помилок в роботі підприємства при порушенні роботи внутрішньої системиконтролю і оцінки цього ризику.

8.4.     Особливостівнутрішнього аудиту по окремих напрямках господарювання.

Тема 9. Аудитстратегії функціонування підприємства.

 

9.1.     Процедурааналізу засновницьких документів підприємства.

9.2.     Аналізрозвитку підприємства.

9.3.     Оцінкастану системи внутрішнього управління.

Тема 10. Аудитактивів та пасивів підприємства.

 

10.1.    Аудит грошових коштів у касі.

10.2.    Аудит коштів на рахунках вбанках та кредитних операцій.

10.3.    Аудит основних засобів.

10.4.    Аудит матеріальних цінностей.

10.5.    Аудит розрахунків з працівниками.

10.6.    Аудит затрат виробництва,собівартості продукції.

10.7.    Аудит інвестицій.

Тема 11.Особливості аудиту на підприємствах окремих галузей народного господарства.

 

11.1.   Задачі аудиту промисловихпідприємств.

11.2.   Аудит транспортних підприємств.

11.3.   Аудит в ТОВ, АТ.

11.4.   Аудит страхової, біржової таброкерської діяльності.

Тема 12. Аудитфінансових результатів.

 

12.1.   Суть та задачі аудитуфінансових результатів.

12.2.   Методика аудиторської оцінкифінансових результатів підприємства.

Тема 13.Експрес-аудит балансу та оцінка фінансового контролю підприємства.

 

13.1.   Методи і прийомиекспрес-аудиту балансу підприємства.

13.2.   Аналіз фінансових ресурсів тамайна підприємства.

13.3.   Оцінка фінансовоїстабільності, платіжної спроможності (ліквідності) підприємства.

Тема 14.Особливості аудиту в комерційних банках.

 

14.1.    Аналіз фінансових результатівдіяльності комерційних банків.

14.2.    Аналіз фінансового стануюридичних осіб–учасників комерційних банків.

Тема 15.Реалізація результатів аудиту.

 

15.1.    Методика прийняття рішень за результатамиаудиторського контролю.

15.2.    Відшкодування матеріальногозбитку, виявленого в процесі аудиту фінансово-господарської діяльності.

15.3.    Аудиторська оцінка збитківвід порушень господарських договорів.

15.4.    Профілактика недоліків іправопорушень у підприємницькій діяльності за даними аудиту.

Лекції з навчальноїдисципліни “Основи аудиту”

Тема 1. Загальні положення про аудит, йогосутність мета та задачі.

1.1.     Поняттяаудиту. Історія його виникнення. Професійна незалежність.

1.2.     Види іформи аудиту, мета проведення.

1.3.     Аудиторськадіяльність на Україні, її регулювання.

1.4.     Аудиторськістандарти.

1.1.В спеціальній літературі даються різні визначення аудиту від дуже вузьких іобмежених (наприклад, перевірка звітності недержавних структур) до надтошироких. Це пов’язано з тим, що поняття аудиту прийшло з західної літератури.

Аудитмає досить давню історію розвитку. Так, складання звітів припадає приблизно наперіод до 4000 р. до н.е., коли стародавні цивілізації Ближнього Сходу почалиутворювати високоорганізовані держави та налагоджувати господарську діяльність.З самого початку правителі займались обліком доходів та витрат, зборомподатків, тому необхідно було запроваджувати контроль, включаючи аудиторський,метою якого було зменшення помилок та обману з боку чиновників.

Державнасистема обліку династії Чжоу (1122 – 256 рр. до н.е.) в Китаї включала ретельнорозроблений бюджет і аудит всіх урядових департаментів.

ВАфінах V століття до н.е. народні збори контролювалидоходи та витрати держави, а в фінансову систему входили урядові аудитори, якіперевіряли документи всіх посадових осіб по закінченню їх повноважень.

ВРимській республіці державні фінанси знаходились під контролем Сенату, адержавний бюджет перевірявся штатом аудиторів під наглядом казначея. Римлянипрактикували розподіл обов`язків між тими посадовими особами, які несутьвідповідальність за податки та витрати, і тими, хто має справу з готівкою таплатежами, і, подібно грекам, розробили складну систему перевірок тавзаємоперевірок. Саме з латинської і походить слово auditor, що вперекладі означає слухач. Перші аудитори вислуховували звіти та поясненняпосадових і інших осіб. Опитування та співставлення пояснень різних осіб і документаціїбуло чи не найголовнішим методом тогочасного аудиту. Крім того, самі аудиторивиступали з доповіддю перед зацікавленими особами про результати перевірки.

Вангломовних країнах найбільш стародавні відомості, в яких згадується про аудит,це документи з архіву Казначейства Англії та Шотландії, датовані 1130 р. В XIII в.зустрічаються згадування про аудиторів та аудит як в Англії, так і Італії, афранцузький твір про керування майном, написаний в тому ж сторіччі, радитьщорічно проводити аудит рахунків.

Напочатку XIV століття в складі виборних посад в Англії посідали іаудитори, і з тих часів архіви переповнені документами, які свідчать про широкевизнання аудиту та регулярне проведення аудиту звітів муніципалітетів,приватних землевласників та ремісних гільдій.

ВВеликобританії практикували два типи аудиту: державний та примітивний внутрішній(здійснюваний приватними володіннями), метою яких аж до XV століттябуло спрямування на забезпечення підзвітності державі і приватним посадовимособам відносно дорученому їм майна. Мета цих видів аудиту не полягала вперевірці якості рахунків, за виключенням тих випадків, коли неточності моглисигналізувати про наявність обману.

В1578 році вперше в процесуальній справі засвідчено існування в Німеччинінезалежних ревізорів бухгалтерських книг, які здійснюють свою ревізійнудіяльність під присягою. Вони запрошувалися судами для перевірки бухгалтерськихкниг неплатоспроможних боржників в процесі судової справи.

Економічнізміни в період 1600 – 1800 р., які визначались ростом міст, фабрик, а такожрозвитком торгівлі, викликали появу нових підходів до обліку. Вони ставили впріоритет право власності на майно та визначення прибутків і збитків векономічному розумінні. Аудит почав перетворюватись з процесу заслуховуваннязвітів і пояснень в докладний аналіз листів документації та дослідженнястверджуючих свідоцтв. В кінці XVII століття в Шотландії був прийнятийперший закон про заборону визначеним посадовим особам служити в якості міськогоаудитора; чим було введено поняття незалежності аудитора.

Розвитокаудиту привів до об`єднання аудиторів та їх підготовки. Тому в 1853 р. вШотландії був заснований Едінбургський інститут аудиторів.

Незважаючина такий прогрес в аудиторський практиці тільки в другій половині XIX століттяпрофесійний аудитор став важливою складовою частиною ділового світу. Цепов`язано з будівництвом залізниць, розвитком страхових компаній, банків таакціонерних товариств. Так, залізничний транспорт США – одна з перших галузей,де було створено службу внутрішніх аудиторів, а наприкінці XIX століттятак звані роз`їздні аудитори вже перевіряли розкиданий по всій території СШАтранспортні агентства з завданням оцінити міру відповідальності адміністраціїза майно та систему звітності. До того ж у 1887 р. була створена американськаасоціація аудиторів.

Допочатку XX століття незалежний аудит був оснований на англійськіймоделі, яка передбачала детальне дослідження даних, що відносяться до балансу.Так, Роберт Х. Монтгомері назвав цей етап аудиту “рахівничим аудитом”, підкреслюючи,що ¾ робочого часу аудитора припадало на підрахунки та зіставленнязаписів аудиторських книг.

Напочатку XX століття послідовно в Америці почав розвиватися “тестовийаудит”, коли процедури почали пристосовувати до американського бізнесу, якийшвидко розширявся і представники якого вважали, що британський стиль перевіркипідрахунків і переносів потребує занадто багато часу та коштів. Крім методівтестування, які займали все більше місця, аудитори почали практикувати збірсвідчень про діяльність фірми у партнерів по бізнесу з метою перевіркиоперацій. Враховуючи інтереси інвесторів, вони почали приділяти все більшеуваги оцінці активів і пасивів. Всі ці нововведення відображали розширеннязадач аудиту, які більше не обмежувались перевіркою канцелярської точності.

Починаючиз 30-х років ХХ століття в аудиторській практиці більше уваги почали приділятифінансовим результатам діяльності підприємств та стану внутрішнього контролю.Це викликано глибокою світовою економічною кризою та банкрутством багатьох підприємств(зокрема, акціонерних товариств). Поширилася практика складання аудиторськихвисновків.

ВНімеччині, в зв’язку з економічною кризою, рейхс-президентом прийнята постановапро акціонерне право, банківський нагляд та податкову амністію, яка передбачаєвведення обов’язкової ревізії (аудиту), розробку детальних інструкцій щодоструктури та оцінки річного балансу і інших стандартів проведення ревізії.

Сучаснаера стандартизації аудиту почалась з 40-х років. Так, в 1939 р. Американськийінститут дипломованих присяжних бухгалтерів заснував Комітет по аудиторськихпроцедурах, який, в свою чергу, прийняв перше Положення про аудиторськіпроцедури.

Розвитокміжнародних відносин, інтеграція та спеціалізація економіки привели донеобхідності впровадження єдиних міжнародних стандартів з бухгалтерськогообліку, звітності та аудиту, а також контролю за діяльністю міжнароднихаудиторських фірм. Тому національні організації бухгалтерів і аудиторів сталиоб`єднуватись в міжнародні. Так, у 1977 р. була створена Міжнародна федераціябухгалтерів, а в 1986 р. Федерація європейських бухгалтерів, в склад якихвходять відповідні комітети по аудиторській практиці.

Насучасному етапі, в зв`язку з розвитком технічного прогресу, ускладненням системуправління та організації робочих місць на підприємствах, аудит розвивається внапрямку розробки методик проведення аудиту в системах електронної обробкиданих. Крім того, збільшуються обсяги супутніх аудиту послуг, удосконалюєтьсяопераційний аудит, при проведенні аудиту широко використовується комп`ютернатехніка та створюється спеціальне програмне забезпечення.

Становленняаудиту – процес досить довгий, в розвинутих країнах він не скінчився навіть втеперішній час. Тому визначення аудиту повинно бути досить широким, щоб нимможна було охопити весь різновид типів та цілей перевірки. Так, досить вдалевизначення аудиту дано в Положеннях про основні концепції аудиту, якіопубліковані в 1973р. Комітетом по основних концепціях аудиту Американськоїасоціації бухгалтерів: “Аудитом називається процес об’єктивного збору та оцінкисвідчень про економічні дії і події з метою визначення ступеня відповідностіцих тверджень встановленим критеріям та подання результатів перевіркизацікавленим користувачам”. Комітет спеціально дав аудиту таке широке визначення,що дозволяє відобразити “всю різноманітність цілей, які може переслідуватиаудит, і всю різноманітність предметів дослідження, на яких може бути зосередженаувага в процесі конкретної аудиторської перевірки”.

Даневизначення аудиту потребує уточнень. Так, відповідність тверджень встановленимкритеріям означає, що твердження – це ті дані, які відображені в звітності,обліку тощо, а встановлені критерії – це загальноприйняті критерії (встановленівимоги щодо ведення обліку, складання звітності, законодавчі і нормативні актитощо), а також інші критерії, встановлені клієнтом або сторонами. Задача аудитуполягає в тому, щоб знайти та оцінити докази, які підтверджують думку аудиторапро відповідність фактів встановленим критеріям. “Типи отриманих доказів ікритерії, використані при їх оцінці, можуть змінюватись, але в усіх випадкахосновою процесу аудиту є їх отримання та оцінка.” (“Положення про основніконцепції аудиту”, с.2).

/>Об’єктивність в процесі збору та оцінки доказів – не те жсаме, що і об’єктивність самих доказів. Об’єктивність доказів вказує на те,наскільки вони будуть корисні аудитору для досягнення його мети. Об’єктивністьв процесі збору та оцінки доказів відноситься до здібності аудитора зберігатинеупередженість при відборі та оцінці доказів. Ця неупередженість позиції єскладовою частиною поняття “незалежність аудитора”.

Всучасній вітчизняній літературі під аудитом, як правило, розуміється тількизовнішній незалежний аудит та підкреслюється та чи інша його особливість:незалежність, платність, конфіденційність тощо. Не останню роль в цьомурозумінні аудиту відіграв Закон України “Про аудиторську діяльність”, прийнятий22 квітня 1993 року, де у вступній частині до нього зазначено, що “цей закон…направлений на створення системи незалежного фінансового контролю з метоюзахисту інтересів власника”.

Встатті 4 вищевказаного Закону аудит визначається, як “перевірка публічноїбухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації профінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначеннядостовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності діючомузаконодавству та встановлених нормативів” та здійснюється “незалежними особами(аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб’єктами господарюванняна його проведення”. Таким чином, діючим законодавством України передбаченолише зовнішній незалежний аудит.

Який-небудьзв`язок між аудитом та бухгалтерським обліком взагалі не обов`язковий. Фактичнолюба інформація, яка підлягає кількісному визначенню і перевірці, може бутипіддана аудиту, якщо аудитор та його клієнт домовляться про критерії, якпідстави для визначення ступеню відповідності. Однак, предметом більшості видіваудиту, звичайно, є облікові дані, крім того, найбільш розповсюдженим видомаудиту є аудит фінансової звітності. В якості встановлених критеріїв аудитуфінансової звітності звично слугують загальноприйняті принципи та стандартиобліку. Тому аудитор зобов`язаний добре розбиратися в бухгалтерському обліку.

Результатомпроцесу бухгалтерського обліку є складання фінансової звітності і іншоїкорисної інформації. Аудит же, як правило, не створює ні того, ні іншого. Вінскоріше за все підвищує цінність інформації, складеної в процесі обліку,оскільки аудитор критично оцінює цю інформацію та сповіщає про свій висновокзацікавленим особам.

1.2.Види аудиту залежать від періодичності проведення, джерел інформації, характерудіяльності, від юридичних наслідків.

Заперіодичністю проведення (за часом) аудит поділяється на:

Þ попередній – проводиться до здійснення господарської операціїта оперативно застерігає від неправильних дій, безгосподарності;

Þ поточний — проводиться повсякденно чи за короткий проміжокчасу під час виконання якихось економічних операцій;

Þ наступний — проводиться після здійснення операцій, йогоназивають ще заключний (ретроспективний).

Данийподіл є розповсюдженим в вітчизняній літературі (виходячи з видів ревізії). Взакордонних посібниках з аудиту зустрічається поділ аудиту на попередній іретроспективний. При цьому попереднім аудитом вважається аудит, якийпроводиться на підставі даних про відхилення в діяльності підприємства,порушення або зловживання з боку певних посадових осіб (позаплановий аудит).При такому аудиті проводиться перевірка лише тих питань, про які надійшлаінформація щодо порушень. Вважається також, що попередній та поточний аудит (внашому розумінні) проводити недоцільно, так як докази про порушення можуть бутиотримані лише після здійснення господарської операції.

Заджерелами інформації, тобто інформаційним забезпеченням, аудитподіляється на:

Þ документальний — проводиться на підставі первиннихдокументів, регістрів, звітності;

Þ фактичний — це інвентаризація грошових коштів, матеріальнихцінностей, заборгованості тощо.

Взалежності від того, до яких юридичних наслідків приводить аудит, вінподіляється на: аудит фінансової звітності, аудит відповідності та оперативнийаудит.

Аудитфінансової звітності проводиться виключно незалежними від підприємствааудиторами. Його головна мета – висловлення думки про правильність складанняфінансової звітності відповідно до встановлених правил та її достовірності.

Аудитвідповідності ставить за мету додержання підприємством певнихзагальноприйнятих правил та законів. Іноді такий аудит може стосуватись додержанняпевних урядових або правових законів, податкового законодавства, угод тощо.

Оперативний аудит –замовляється підприємством для удосконалення та підвищення ефективностіпідприємства або його окремої ланки, підрозділу, виду діяльності тощо. Метою цьоговиду аудиту є оцінка ефективності відповідного напрямку роботи підприємства тарозробка рекомендацій, проектів, альтернативних рішень для її покращання.

Заформою і метою здійснення розрізняють аудит зовнішній (незалежний)і внутрішній (залежний, тобто підлеглий тій формі, в якій він проводиться).Але в деяких випадках зовнішній аудит може одночасно бути внутрішнім взалежності від тих організаційних форм, в яких він проводиться. Так, деякіформи державного контролю є зовнішніми для підприємницьких структур, алеводночас внутрішніми для відповідних державних структур. До того ж державнийконтроль не є незалежним та об`єктивним, тому що його завданням є відстоюванняінтересів держави. Мабуть тому в розвинутих країнах державний аудитрозглядається окремо.

Заорганізаційною формою аудит можна поділити на державний,внутрішньогосподарський (управлінський) та незалежний.

Державнийаудит – це перевірка економії, ефективності діяльності та програм,включаючи визначення дотримання відповідного законодавства та правил. Деяківиди державного аудиту, наприклад, податкова служба, здійснюють аудит виключнов якості перевірки відповідності.

Внутрішньогосподарський абоуправлінський аудит, як правило, створюється та здійснюється на великихпідприємствах. Його головне завдання полягає в допомозі працівникам організаціїефективно виконувати свої посадові обов`язки в рамках політики, визначеноїкерівництвом, а також в здійсненні контрольних функцій за господарською діяльністюфірми, проведенні аналізу та оцінки системи обліку, внутрішнього контролю,адекватності політики у сфері менеджменту на різних рівнях господарювання,ефективності управлінських рішень, оцінки якості інформації, проведенністратегічного аналізу, розробці фінансових прогнозів і проектів управлінськихрішень. Головною метою управлінського аудиту є захист інтересів власників такерівництва фірми, тому він не може бути повністю незалежним та об`єктивним.

Незалежнийаудит – це незалежна форма економічного контролю, що надаєтьсясуб`єктам підприємницької діяльності на договірних засадах з питаньефективності господарювання та достовірності її відображення у бухгалтерськомуобліку і звітності. Аудит виконується аудиторськими фірмами або незалежнимисертифікованими аудиторами, які мають на це відповідний дозвіл. Він може бутидобровільним (за бажанням підприємств-клієнтів) і обов`язковим (згіднозаконодавчих актів). Так, зовнішній аудит в Великобританії обов`язковий длявсіх підприємств, а в більшості країн – тільки для великих підприємств.

Метоюнезалежного аудиту є об`єктивна оцінка та вираження власної думки про складаннязвітності, ведення обліку та інших об`єктів аудиту, а також оцінка ефективностівнутрішнього контролю та фінансового стану підприємства.

Основнимзавданням незалежного аудиту є збирання інформації з найбільш можливим ступенемдостовірності, її відповідність встановленим критеріям, взаємопов`язаність івизначення: її реальності, достовірності, своєчасності та точності. Аудитповинен бути організований так, щоб адекватно відобразити усі аспекти діяльностісуб`єкта, що перевіряється, настільки, наскільки вони відповідають перевіренійінформації. Для того, щоб скласти думку про стан об`єкту перевірки, аудиторповинен ознайомитись достатньо докладно та глибоко з предметом аудиторськоїперевірки, а це, в свою чергу, дасть обґрунтовану гарантію того, що інформаціяв бухгалтерській документації, звітності та інших джерелах даних достатня дляскладання компетентного висновку.

Виходячиз цього, можна визначити аудит, як процес зменшення до притаманного рівняінформаційного ризику для користувачів фінансової звітності і іншої вихідноїінформації.

Крімосновної задачі аудит може, залежно від конкретної ситуації та конкретноїпотреби, вирішувати ряд функціональних задач. До функціональних задач, зокрема,належать задачі коригування, задачі оперативного контролю, стратегічні задачі.

Задачікоригування передбачають, що у випадку, якщо за результатами проведення аудитуаудитором були зроблені негативні висновки (в цілому чи по будь-якій частині),аудитор може, на прохання клієнта, видати рекомендації на виправлення викритихпомилок. До задач коригування не входить безпосереднє виправлення помилок самимаудитором.

Задачіоперативного контролю передбачають проведення перманентного аудиту, тобтосистематичного контролю безпосередньо в процесі діяльності суб`єкта дляпопередження помилок та (або) вибору оптимальних варіантів рішень. Діяльністьаудитора по попередженню помилок та вибору оптимальних рішень на підставіданих, одержаних у процесі аудиту, зводиться до вироблення рекомендацій,правильних або оптимальних рішень та (або) до надання на розгляд клієнтуваріантів альтернативних рішень. Аудитор не може сам безпосередньо прийматирішення за клієнта.

Стратегічназадача – обґрунтування оптимальних або пропозиція альтернативних стратегій іперспективних програм розвитку будь-якого аспекту або діяльності в цілому увідповідності з запланованими чи запрогнозованими обставинами на підставіданих, одержаних у процесі аудиту. Стратегічна задача стосується в більшостіаудиторських послуг.

Виходячиз зазначеного слід відмітити, що в Україні офіційно поки поняття “аудит” та“аудитор” трактуються тільки при визначенні незалежного аудиту і не повинні застосовуватисьв інших випадках.

1.3.На території України у складі царської Росії вже в 1811 році існував державнийконтроль в особі державного контролера, який входив до ради міністрів на правахміністра, і до губернських контрольних палат на місцях. Аудиторська незалежнадіяльність не знайшла розповсюдження. Це пов`язано з тим, що в царській Росіїне було для цього відповідних економічних факторів, а саме: не розповсюдилосьвідокремлення власника від управління власністю і широкого залученняінвестицій, не відбулось достатнього розвитку промисловості, фондового ринку,банківської діяльності та інших галузей, що потребує кваліфікованого танезалежного підтвердження інформації, яка надавалась суб`єктами управління. Доперевірок підприємств, установ та інших організаційних структур залучалисьспеціалісти (контролери і ревізори), які мали завдання виявити розкрадання,розтрати, перевитрати цінностей та інші зловживання. Саме ці види порушеньнабули широкого розповсюдження, стали традиційними.

Урадянські часи функціонував лише державний контроль, який здійснювалиМіністерство державного контролю, згодом Комітет народного контролю, а такожвідомчі органи контролю (контрольно-ревізійні управління міністерств івідомств). Завдання в них залишились ті ж самі, але з`явились і інші –перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку та складання звітностівідповідно до інструктивних та нормативних документів, стандартизованих формдокументів, виявлення приписок та викривлень в обліку, дотримання затвердженихдержавних нормативів, цін тощо. Слід відмітити, що державна система контролюбула в свій час досить ефективною. Але вона відстоювала інтереси, насамперед,держави та в деякій мірі суспільства. До того ж не існувало приватноївласності. Критерії перевірок були чітко визначені та стабільні. Томунезалежний аудит не мав ніяких підстав для існування.

Новіумови існування, що формуються в Україні після краху адміністративно-командноїсистеми (роздержавлення власності, створення самостійних недержавнихпідприємств, комерційних банків, спільних підприємств), об`єктивно зумовилинеобхідність розвитку аудиту. Спочатку він стосувався передусім діяльностіспільних підприємств і здійснювався такими створеними в Україні аудиторськимифірмами, як “Інаудит”, “Ернст енд Янг Україна”, а також рядом фірм з аудитунаціональних підприємств.

Змінаструктури управління народним господарством, ліквідація та реорганізаціявідомчого контролю, вимоги іноземних інвесторів, приватизація та акціонуваннядержавних підприємств, часті зміни законодавчих і нормативних актів та великанаявність в них протиріч і невизначеності, введення жорстких санкцій запорушення податкового законодавства та відсутність незалежних консультаційнихструктур щодо фінансово-господарської діяльності підприємств, а такожсуб’єктивні погляди та тлумачення державних контролюючих органів (зокрема, державноїподаткової служби) щодо застосування діючого законодавства та нормативних актіввикликали подальший розвиток незалежного аудиту. Діяльність перших аудиторськихфірм України, які стали появлятись тільки в 1992-93 роках, полягала у наданніконсультацій з питань бухгалтерського обліку, оподаткування, господарськогозаконодавства, що було сприйнято суспільством як належно. Крім того, низькакваліфікація працівників малих підприємств та недостатня кількість спеціалістівз бухгалтерського обліку створили високий попит на аудиторські послуги,пов’язані з організацією, веденням та відновленням обліку, перевіркою такоригуванням його, складанням фінансової звітності тощо.

Більшширокого розвитку аудит в Україні набув з виходом Закону України “Проаудиторську діяльність” від 22.04.93 р. №3125-ХІІ, який є основним документом,що регулює аудиторську діяльність в Україні, та створенням Аудиторської палатиУкраїни. Після цього в законодавство України було введено поняття аудиторськоїдіяльності, порядок її сертифікації, ліцензування та проведення.

Відповіднодо ст. 3 вказаного Закону аудиторська діяльність включає в себе організаційнета методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок(аудиту) та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можутьнадаватись в формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов`язаних з нимиекспертиз, консультацій з питань ведення бухгалтерського обліку, складаннязвітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності і іншихвидів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних таюридичних осіб.

Аудитможе проводитись лише спеціалізованими аудиторськими фірмами та особами(сертифікованими аудиторами). Проведення аудиту уповноважується суб’єктамигосподарювання на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) ізамовником. Замовниками на проведення аудиту і виконання інших аудиторськихпослуг мають право виступати користувачі бухгалтерської звітності суб’єктагосподарювання і визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок в межахповноважень, наданих законодавством, установчими документами або окремимидоговорами (ст. 9).

Користувачами бухгалтерської звітності можуть бутиуповноважені на підставі законів України представники органів державної влади,юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльностісуб'єктів, в тому числі: власники, засновники господарюючого суб'єкта,кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавствамають право на отримання інформації, що міститься в бухгалтерській звітності.

Аудиторомможе бути громадянин України, який має аудиторський сертифікат на правоздійснення аудиторської діяльності на території України. Аудитор має правозайматися аудиторською діяльністю індивідуально,створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманнямвимог законів України.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатисяторговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх праваотримувати дивіденди від акцій і доходи від інших корпоративних прав.

/>Аудиторська фірма – це організація, яка має ліцензію на правоздійснення аудиторської діяльності на території України та займається виключнонаданням аудиторських послуг. Аудиторська фірма може бути створена на основілюбої форми власності, але доля засновників-аудиторів повинна складати не менше70% в статутному фонді. Аудиторська фірма може здійснювати свою діяльність приумові, коли в ній працює хоча б один аудитор, що має чинний сертифікат. Прицьому керівником фірми повинен бути сертифікований аудитор.

Аудиторськафірма або одноособовий аудитор має право надавати аудиторські послуги з дняотримання та на протязі терміну дії ліцензії.

Забороняється займатися наданням аудиторських послугорганам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад народнихдепутатів, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження,а також окремим особам, яким законами України заборонено здійснюватипідприємницьку діяльність.

Закономвизначено ряд обмежень при сертифікації аудиторів. Так, право на отриманнясертифікату мають громадяни, які отримали вищу освіту (Положенням про порядоксертифікації уточнюється, що вища освіта має бути на рівні спеціаліста абомагістра), певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох роківпідряд на посаді аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста абоекономіста, а наявність певних знань з питань аудиту визначається шляхомпроведення відповідного іспиту. Не мають права бути аудиторами особи, які маютьсудимість за корисливі злочини (ст. 5). Сертифікація проводиться Аудиторськоюпалатою України. Строк дії сертифікату не може перевищувати 5 років.

Порядоксертифікації визначається Положенням про порядок сертифікації громадян України,які мають намір займатись аудиторською діяльністю, прийнятим Аудиторськоюпалатою України 11 листопада 1993 р. протоколом №5. В ньомувизначено, що сертифікація громадян проводиться за трьома серіями сертифікатів:серія А – для здійснення аудиту в підприємствах і господарських товариствах,серії Б – для здійснення аудиту в банках та серії АБ – для проведення аудиту якв банках, так і в підприємствах і господарських товариствах; сертифікаціяпроводиться на підставі поданих особисто до Аудиторської палати України та їїрегіональних відділень клопотання про отримання сертифікату, офіційнозасвідченої копії диплому про вищу освіту, витягу з трудової книжки, документапро сплату коштів за сертифікацію та пред`явлення паспорта. Розгляд клопотаннята перевірка поданих документів здійснюється Секретаріатом Аудиторської палатиУкраїни або її регіональними відділеннями протягом 10 днів і складанняписьмового висновку про допуск до іспиту або про відхилення клопотання. Іспитщодо наявності певних знань з питань аудиту складається в індивідуальномупорядку на підставі відповідей на білети, що затверджуються рішенням АПУвідповідно до програми сертифікації. При складанні іспиту сертифікат видаєтьсяне пізніше 5 днів після прийняття іспиту. Особи, які не склали іспит маютьправо на повторне його складання не раніше як через рік після прийняття рішенняАПУ.

Слідмати на увазі, що аудиторська діяльність виконується у відповідності до діючогосертифікату. За неналежне виконання своїх професійних обов`язків аудитором(аудиторами), при допущенні порушень діючого законодавства, норм та стандартіваудиту Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення в виглядіпопередження, зупинення дії сертифікату на строк до одного року або анулюваннясертифікату. Припинення дії сертифікату на аудиторську діяльність здійснюєтьсяна підставі рішення АПУ в випадках:

1)  встановлення неодноразових фактів низької якості аудиторськихперевірок,

2)  систематичного або грубого порушення діючого законодавстваУкраїни, встановлених норм та стандартів аудиту.

Рішенняпро зупинення дії або анулювання сертифікату АПУ повідомляє аудиторську фірмуабо аудитора в письмовій формі. Рішення АПУ може бути оскаржено в суді абоарбітражному суді.

1.4.Аудиторські стандарти формують єдині базові та певні нормативні вимоги до якостіаудиту, забезпечення визначеного рівня гарантії надійності його результатів.Вони визначають загальний підхід до проведення аудиту, масштаб перевірки,базові принципи, методологію, порядок збору інформації, документування аудиту іоформлення його результатів, а також відповідальність аудиторів та клієнтів увипадках надання недостовірної та (або) неповної інформації.

Зізміною економічних та інших умов, які впливають на процес аудиту, наприклад, звпровадженням все більш досконалих інформаційних систем та технологій,аудиторські стандарти також підлягають перегляду або доповненню.

Значенняаудиторських стандартів полягає в тому, що вони:

1)  забезпечують якість аудиту;

2)  сприяють впровадженню в аудиторську практику нової, більшдосконалої методики аудиту;

3)  допомагають користувачам зрозуміти процес аудиту;

4)  допомагають аудиторам вести переговори з клієнтами таврегульовувати суперечливі питання;

5)  забезпечують зв’язок елементів процесу аудиту;

6)  забезпечують прийнятність результатів аудиту інших аудиторів;

7)  сприяють незалежності аудиторів та об’єктивності результатіваудиту.

Зрозвитком інтеграції виникла необхідність стандартизації аудиту в міжнародномумасштабі. Розробкою проектів стандартів (нормативів) аудиту на міжнародномурівні займається Міжнародний комітет по аудиторській практиці за дорученнямМіжнародної федерації бухгалтерів, яка їх затверджує.

Наданий час існує 29 міжнародних нормативів аудиту та 4 міжнародних нормативівсупутніх аудиту робіт.

ВУкраїні національні нормативи аудиту почали формуватись пізніше міжнародних (злистопада 1995 р., тоді як міжнародні – з 80-х років) і значно пізніше, ніж врозвинутих країнах (США, Великобританії, Канаді, Німеччині). Слід зауважити, щоміжнародні нормативи аудиту розраховані в основному на країни, що розвиваютьсяі на які направляються іноземні інвестиції. Тому аудиторам, які проводять аудитпідприємств з іноземними інвестиціями або планують залучати іноземні інвестиції,слід дотримуватися міжнародних нормативів.

Одноюз найважливіших проблем розвитку аудиту в Україні є розробка стандартів танормативів аудиту. На даний час рішенням Аудиторської палати України № 73 від18.12.1998 р. прийнято і діють 32 національних нормативів аудиту, якізгруповані у 9 розділів:

Вступнийматеріал (нормативи №№ 01-02)

Відповідальність(нормативи №№ 03-08)

Планування(нормативи №№ 09-11)

Внутрішнійконтроль (нормативи №№ 12-13)

Аудиторськідокази (нормативи №№ 14-22)

Використанняроботи інших фахівців (нормативи №№ 23-25)

Аудиторськівисновки та звіти (нормативи №№ 26-27)

Окремівимоги до аудиторських висновків та звітів (нормативи №№ 28-29)

Нормативи,які регулюють спеціальні умови проведення аудиту (нормативи №№ 30-32).

Слідзвернути увагу на те, що Аудиторською палатою України затверджено Кодекспрофесійної етики аудиторів України, головним завданням якого є встановленняетичних вимог для аудиторів-практиків з метою забезпечення гарантії високоїякості їхньої роботи і задоволення інтересів суспільства і держави.

Тема 2.Предмет і методи аудиторської діяльності.

2.1.     Предметта об’єкти аудиторської діяльності.

2.2.     Методичніприйоми аудиту.

2.1.Предмет аудиту – це система взаємопов’язаних контрольних дій незалежнихсуб’єктів аудиторів, що здійснюються на договірній та платній основі з метоюдіагностування та оцінки фінансово-господарської діяльності підприємств всіхформ власності з точки зору доцільності і достовірності здійснюванихгосподарських операцій, відображених в обліку і звітності, ступені відповідностіїх діючому законодавству.

Аудиторськадіяльність трактується ширше ніж аудит, так як охоплює методичне таорганізаційне забезпечення цього процесу і широкий спектр послуг.

Аудиторивиконують такі роботи:

-     перевірку достовірності бухгалтерської звітності, законностіта доцільності господарських операцій, стан системи обліку;

-     проводять аналіз фінансово-господарської діяльності,виявляють сильні та слабкі сторони діяльності підприємства, дають оцінку тапропозиції по підвищенню її ефективності;

-     консультують з питань податків, правомірності та доцільностіокремих господарських операцій, вдосконалення бухгалтерського обліку, внутрішньогоконтролю та управління підприємством, форм і методів управління інформаційноютехнологією;

-     захищають фінансові інтереси клієнтів;

-     проводять наукові дослідження і проектування з питаньорганізації та методів обліку, контролю;

-     приймають участь в розробці проектів, планів (бізнес-планів),моделей та іншої документації щодо перспективної діяльності підприємства абоокремих його підрозділів, дають їм оцінку та допомагають менеджерам прийматиуправлінські рішення щодо можливих альтернативних варіантів;

-     надають допомогу в веденні обліку, складанні звітності таперевіряють правильність складеної фінансової звітності підприємства.

Підоб’єктами аудиторської діяльності слід розуміти окремі або взаємопов’язаніекономічні, інформаційні, організаційні або інші сфери діяльності системи, станяких може бути оцінено кількісно і якісно. Їх можна розподілити на такі групи:

-     господарські засоби (засоби праці, предмети праці, трудовіресурси, фінансові і нематеріальні активи);

-     господарські процеси (виробництво, впровадження нової технікита технологій, забезпечення робочою силою, забезпечення сировиною та іншимиресурсами, збут продукції тощо);

-     управління виробництвом (планування, прогнозування,нормування, облік, контроль, аналіз, стимулювання виробництва тощо).

2.2.Для отримання доказів аудитор застосовує певні методи і прийоми.Використовуються загальнонаукові та специфічні методичні прийоми дослідження.

Дозагальнонаукових слід віднести:

          — аналіз — вивчення окремих фактів господарської діяльності, щоб проникнути вглибину явища чи процесу;

          — синтез — узагальнення виявлених фактів, відмежування типових від випадкових,основних від другорядних, щоб зробити остаточні висновки;

          — індукція — перебіг думок від окремого до загального, тобто знання окремих фактівта явищ дає можливість переходити до загальних положень;

          — дедукція — перебіг думок від загального до конкретного, коли із загального правилавиводять знання про окремі предмети та явища;

          — аналогія — схожість між фактами і явищами на різних об’єктах чи в різнихперіодах вивчення;

          — моделювання — заміна конкретного об’єкта досліджень іншим, подібним до нього;

          — абстрагування — виділення з усіх ознак, властивостей і зв’язків конкретногофакту основних, найзагальніших;

          — конкретизація — уточнення, наведення конкретного прикладу;

          — системний аналіз — певний порядок вивчення окремих фактів, явищ;

          — функціонально-вартісний аналіз — вивчення об’єктів на стадії інженерноїпідготовки виробництва, яка включає проектування і синтез складних систем упроцесі дослідження функціонування їх.

 Крім загальнонаукових,застосовуються і специфічні для аудиту методи отримання аудиторських свідчень,до яких відносяться: інспекція, спостереження, опитування, підтвердження,підрахунки, аналітичні процедури, вивчення, сканування, тестування.

Зміст наведених прийомівполягає в наступному.

Під інспекцією розуміютьперевірку документів, що належать до господарських операцій та залишків нарахунках бухгалтерського обліку. Прикладом інспекції може бути перевірказаписів операцій із виробничими запасами за допомогою рахунків-фактур, накладних,карток складського обліку та інших документів.

Спостереження – це безпосереднє візуальнеспостереження аудитора за процедурами, процесами, огляд цінностей, приміщеньтощо. Під час його проведення аудитор не здійснює підрахунків, записів чи іншихдій.

Опитування (інтерв`ю, анкетування) –дуже поширений прийом аудиту, який полягає в усному чи письмовому опитуваннікомпетентних осіб як на самому підприємстві, так і за його межами. Це можутьбути анкети, які застосовуються для вивчення і оцінки структури внутрішньогоконтролю на підприємстві, бесіда з представниками керівництва клієнта, яка можебути також записана на диктофон, тощо.

Підтвердження – це отримання письмовихвідповідей від третіх сторін щодо здійснення певних господарських операцій,залишків на рахунках бухгалтерського обліку та іншої інформації.

Підрахунок полягає в перевірціарифметичної точності джерел інформації або у виконанні аудитором незалежнихрозрахунків.

Аналітичні процедури полягають в аналізінайважливіших співвідношень та тенденцій і проводяться у разі надходженнядодаткової інформації, яка не узгоджується з очікуваною.

Вивчення – це дослідження документів,записів, певних активів.

Сканування – це вивчення нетиповихстатей звітності, господарських операцій. Аудитор виписує відомості про такіоб`єкти перевірки і проводить необхідне опитування керівництва, консультуєтьсяз фахівцями.

Прийом тестування єнайбільш розповсюдженим в закордонній практиці аудиту, при цьому аудитор самдає відповіді в формі “так” чи “ні” по визначеному переліку питань на кожномуетапі або по кожному об`єкту аудиту.

Крім цих прийомів слідзастосовувати традиційні для України контрольно-ревізійні прийоми. До того ждеякі з вищеназваних прийомів дублюються в контрольно-ревізійних прийомах, алемають іншу назву, структуру класифікації або інші особливості. Слід такожпам`ятати, що контрольно-ревізійний процес повинен бути направлений на збір тавиявлення доказів, які свідчать про порушення, зловживання, розкрадання і т.п.Аудитори ж збирають як докази, які підтверджують правильність складаннязвітності, так і ті, що свідчать про відхилення.

Важливо і те, що аудиторповинен вміло та доречно застосувати загальнонаукові та специфічні методи іприйоми, тому що від цього в повній мірі залежить правильність формулюваннядумки аудитора про фінансову звітність, а застосування невідповідних методичнихприйомів взагалі може привести до протилежних фактичному стану справ висновків.

Звісно,що аудитор проводить аудит, використовуючи вибірковий або суцільний спосібперевірки. Вибірковий спосіб застосовується в більшості випадків. Суцільний жеспосіб слід використовувати в зонах підвищеного ризику, тобто в тих місцях, денайбільш висока вірогідність виникнення помилок чи шахрайства, або привиявленні грубих порушень, зловживань і т.п. Практикою аудиту і ревізії до зонпідвищеного ризику відносять перевірку операцій з грошовими коштами, операційпо нарахуванню та сплаті податків, перевірку правильності визначення фінансовихрезультатів та інші.

Тема 3.Організація підготовчих робіт аудиту.

 

Аудиторськийризик.

3.1.     Відбірклієнтів на проведення аудиту.

3.2.     Лист-пропозиціяаудитора клієнту. Договір на проведення аудиторської перевірки.

3.3.     Попереднєобстеження підприємства клієнта. Оцінка аудиторського ризику і внутрішньогоконтролю підприємства клієнта.

3.4.     Оцінкаобсягів і вартості аудиторських робіт.

3.5.     Плануванняаудиту.

3.6.     Етикааудитора.

3.1.Переговори з потенційними клієнтами – найбільш відповідальний етап взаємовідносинз клієнтами. На цьому етапі з`ясовуються проблеми та причини зверненняпотенційних клієнтів, їх уявлення про роль та задачі аудиту, побажання клієнтів,оцінюються можливості аудиторської фірми в допомозі клієнту та її подальші дії.Особливо уважним треба бути при проведенні аудиту (аудиторської перевірки). Длятого, щоб знизити ризик невдачі аудиторської фірми при проведенні аудиту, слідпроводити попередній відбір потенційних клієнтів, в протилежному випадку можутьбути значні фінансові та моральні витрати, заподіяно шкоду репутації фірми тааудитора. Тому потрібно мати надійні критерії оцінки клієнтів. Для цьоговизначають такі процедури відбору клієнтів на даному етапі, в результаті якихнеобхідно:

-     оцінити характер галузі, в якій працює клієнт;

-     з`ясувати мету аудиту у клієнта та можливість використанняйого результатів;

-     з`ясувати особливості керівництва;

-     попередньо з`ясувати трудомісткість та складність аудиту, атакож аудиторський ризик;

-     оцінити причини зміни аудиторської фірми (аудитора);

-     з`ясувати характер та проблеми відносин з податковимиорганами, банками, партнерами, акціонерами та іншими користувачами фінансовоїзвітності;

-     отримати рекомендації від інших організацій стосовно цьогоклієнта;

-     оцінити власні здібності аудиторської фірми з точки зорунаявності персоналу, знання галузі та особливостей клієнта.

Враховуючитаку відповідальність при попередніх переговорах, слід визначити посадових осібаудиторської фірми, на яких покладається ця відповідальність. Ці особи повиннімати високі професійні якості, вищу спеціальну освіту, достатній практичнийдосвід в аудиторській діяльності, бути комунікабельними, вміти вести розмову з клієнтомта доступно пояснювати ті чи інші особливості аудиторської діяльності фірми,мати достатні аналітичні здібності та високорозвинену інтуїцію, вмітимоментально оцінювати ситуацію і клієнта та зважено приймати рішення, вмітитактовно відмовити в наданні аудиторських послуг, якщо наміри або репутаціяпотенційного клієнта викликає сумніви. В розвинутих країнах попередніпереговори з клієнтом та укладання договору на аудиторські послуги ведутьпартнери.

Клієнтівв залежності від взаємовідносин клієнт — аудитор можна умовно розділити на дватипи: 1) формально-офіційний – коли клієнти не збираються встановлювати тісніконтакти, потребують якнайскорішого надання аудиторських послуг з мінімальнимизатратами часу та коштів; 2) неформальний – коли клієнти встановлюють тісніконтакти, покладають надію на допомогу та продовження контактів. Тип клієнтапотрібно визначити до укладення договору, тому що від цього залежить, чивключати в нього додаткове консультування, практичну допомогу, проведенняаналізу та іншу допомогу.

Передукладанням договору на аудит клієнту пропонують заповнити заявку на проведенняаудиту та (або) інших аудиторських послуг, анкети опитування керівника таголовного бухгалтера перед проведенням аудиту (додатки №№2,3,4).

Взаявці замовник вказує свої основні реквізити, основні види діяльності,кількість працівників підприємства, які види послуг замовник хоче отримати, якамета, задачі, масштаб аудиту та які питання його цікавлять. В заявці бажано,щоб клієнт вказав, чи обслуговувався він у інших аудиторів та причини зміниаудиторської фірми. Заявка дозволяє особі, яка представляє аудиторську фірму,мати загальне уявлення про замовника, причини, які його привели до аудиторськоїфірми та основні реквізити клієнта, які дозволяють укласти договір, виписатирахунок та інші документи.

Анкетаопитування керівника підприємства-замовника дозволяє виявити проблеми, які є напідприємстві і привели до аудиторської фірми, мати уявлення про форми контролю,дає можливість замовнику виявити джерела інформації про аудиторську фірму іаудиторів, пов`язаних з замовником аудиторів та умови, які можуть вплинути нанезалежність аудиторів, а також дає загальне уявлення про керівникапідприємства-замовника.

Анкетаопитування головного бухгалтера підприємства-замовника частково дублює анкетуопитування керівника, що дає можливість їх зіставити та виявити нові обставини,а також встановити, які труднощі має бухгалтерія у відносинах з іншимипрацівниками підприємства, дає загальне уявлення про головного бухгалтерапідприємства-замовника.

Визначившиуявлення клієнта про аудиторські послуги, а особливо при нерозумінні чинеправильному розумінні функцій та завдань аудиту, слід тактовно та доступнопояснити клієнту його оману і роз`яснити реальні можливості аудиторської фірми.

3.2. Згідно з міжнароднимнормативом аудиту №2 “Лист-зобов’язання аудитора перед клієнтом” передбаченоскладання аудитором листа-зобов’язання, яким аудитор документально підтверджуєклієнту свою згоду зі встановленою задачею та масштабами аудиту, ступінь відповідальностіперед клієнтом і форму подання звіту. Лист-зобов’язання повинен бути посланийперед початком аудиту, що попереджує непорозуміння після закінчення перевірки.

За національним нормативом №4“Договір на проведення аудиту” (пунктом 3 нормативу) передбачено, що укладаннюдоговору може передувати обмін листами між аудитором і клієнтом. Лист клієнтаможе замінити заявка на проведення аудиту, а лист-пропозиція аудитора про згодуз поставленими клієнтом завданнями та відповідальністю перед клієнтом. Лист-зобов’язанняє зайвим, дублює зміст договору та може бути надісланий клієнту після попередньогообстеження. Безкоштовне ж обстеження підприємства-клієнта є розкішшю длябагатьох вітчизняних аудиторських фірм (в випадку незгоди клієнта такеобстеження виявиться безкоштовним, до того ж попереднє обстеження вітчизнянихпідприємств, як правило, потребує досить багато часу), а сплачувати за ньогобез договору, зважаючи на законодавство України, для клієнта є доситьризиковано.

Такимчином, після переговорів з клієнтом, щоб остаточно визначитись в можливих взаємовідносинах,йому пропонують ознайомитись зі зразками договорів, які можуть більше всьогопідійти до даної ситуації, пояснюють всі пункти зразків договорів і, якщовиникають якісь незгоди чи розбіжності з цими пунктами у клієнта, ці зауваженнязаписують та враховують при складанні проекту договору.

Договір– це, в першу чергу, згода двох або більше підприємств (сторін, контрагентів),акт, в якому відображається їх взаємна згода діяти спільно та в інтересахвзаємної вигоди. Договір на проведення аудиту має багато особливостей,насамперед, тому, що при його укладанні аудиторській фірмі невідомо ні про станоб`єктів аудиту, про який треба висловити думку, ні про кінцеві результатиаудиту, які залежать від цієї думки аудитора; напевно, невідомо навіть прообсяги робіт, які потрібно провести. Крім того, договір на проведення аудитупередбачає негласний облік інтересів третьої сторони – користувачів інформаціїта фінансової звітності учасників (акціонерів), інвесторів, банківськихустанов, податкової служби та інших. Аудиторська фірма несе відповідальність якперед клієнтом, так і перед користувачами інформації. Тому є ще однаособливість – результати наданих аудиторських послуг можуть не тільки незадовольнити клієнта, але і нанести йому шкоди, хоча при цьому аудиторивиконають свої обов`язки відповідно до договору, діючого законодавства,стандартів та нормативів аудиту. Так, при відмові дати аудиторський висновок звагомих причин або наданні негативного висновку репутація клієнта може бутипідірвана серед користувачів інформації і внаслідок цього він понесе збитки.

Питання укладання договоріврегулюються діючим законодавством України:

Цивільнимкодексом України (загальні положення про зобов`язання, договір, зобов`язання,які випливають з договорів);

Законом України“Про підприємства в Україні” (ст.21), в якому передбачається, що відносинипідприємств в усіх випадках господарської діяльності здійснюються на підставі договорів;деякими законами України про окремі види діяльності, в яких регулюється порядокукладання господарських договорів (Закон “Про аудиторську діяльність”).

Що стосується форми договору,то, згідно ст. 154 Цивільного кодексу України, конкретна (обумовлена) формадоговору визначається згодою сторін. Крім того, виходячи зі змісту ст. 44 Цивільногокодексу України та ст. 10 і 11 Арбітражного процесуального кодексу Українивипливає, що кожний господарський договір повинен бути укладений в письмовомувигляді. Частиною 2 ст. 154 Цивільного кодексу України передбачено, що, колизгідно закону або за згодою сторін договір повинен укладатись в письмовому вигляді,він може бути укладений як шляхом складання одного документу, підписаногосторонами (договір, угода, контракт), так і шляхом обміну листами, телеграмами,телефонограмами і т.п., підписаними стороною (підприємством), що їх надсилає(скорочена письмова форма). Але скорочена письмова форма в аудиторськійдіяльності може використовуватись тільки при наданні деяких інших аудиторськихпослуг, наприклад, разових консультацій з конкретно визначених питань. Напроведення ж аудиту повинен укладатись договір, який є підставою для йогопроведення (ст. 20 Закону України “Про аудиторську діяльність”).

Нормативом №4 “Договір напроведення аудиту” визначено порядок укладання договору, його зміст таструктура. Згідно п. 1 цього нормативу “договір на проведення аудиту є основнимдокументом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником тавиконавцем про проведення аудиторської перевірки”, а п. 2 “договір документальнозасвідчує, що сторони прийшли до угоди з усіх моментів, обумовлених у договорі.Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами узятих на себеобов`язків, умов їх виконання та прийнятого ступеню відповідальності, необхідномаксимально ясно обумовити в договорі усі суттєві аспекти взаємовідносин, яківиникають у зв`язку з його укладанням.” Це важливо в зв`язку з особливостямиаудиту, крім того, аудиторські послуги дуже тяжко, якщо взагалі можливо,оцінити. Тому треба бути дуже уважним при укладанні договору та, по можливості,передбачити всі випадки і наслідки від тих чи інших обставин та дії сторін приних.

При укладанні договору дужеважливо, щоб він мав юридичну силу і, відповідно, міг бути визнаним судовимиорганами. Для цього важливо, щоб він не суперечив діючому законодавству Українита був підписаний уповноваженими на це посадовими особами. Уповноваженими наукладання договору вважаються особи, на які покладені такі повноваженнястатутом підприємства, при цьому слід враховувати обмеження, наприклад, суми,на яку має право укладати договори ці особи, або дорученням на певніповноваження такої особи.

В випадках, коли особа, якапідписує договір, діє на підставі доручення, слід перевірити правильністьоформлення доручення (додаток №5). Доручення повинно бути оформлено на фірмовомубланку підприємства або в лівому куті повинен бути проставлений кутовий штамппідприємства; воно повинно мати номер, дату видачі, строк дії (оскількидоручення – терміновий документ). Якщо номер або дата відсутні, доручення недійсне. В дорученні повинні бути вказані конкретні повноваження особи;формулювання ж типу “представляти інтереси фірми” не тягне за собою ніякихюридичних наслідків і договір, підписаний особою, яка діє на підставі такогодоручення, є недійсним. Доручення підписується виключно керівникомпідприємства, при цьому засвідчується підпис особи, на яку видано доручення.Доручення повинно бути завірене круглою печаткою підприємства (печатка повиннамати ідентифікаційний код підприємства) і назва фірми на ній повиннавідповідати назві фірмового бланка та назві фірми в договорі.

Підписи представників сторінв договорі повинні бути проставлені власноручно тими особами, які вказані увступній частині договору. Крім того, договір повинен бути завірений круглимипечатками сторін по договору (за виключенням випадків, коли представник сторонипо договору діє на підставі одноразового доручення, прикладеного до договору).

3.3. Попереднє обстеження,звичайно, проводиться до проведення аудиту. Метою попереднього обстеження єознайомлення з особливостями підприємства-клієнта, визначення ризиків і оцінкаобсягів аудиторських робіт та планування для ефективного проведення аудиту.Тому його повинен проводити досвідчений аудитор, який досконало знає методикуоцінки аудиторських ризиків, планування, а також добре знає особливості галузі,в якій працює клієнт. Таким аудитором може бути особа, яка укладала договір,або та, яка буде відповідати за організацію аудиту на підприємстві. Востанньому випадку ця особа буде краще уявляти, як організувати аудит та як донього підготуватись, на що в першу чергу треба звернути увагу; але слідвраховувати можливу необ`єктивність щодо завищення спланованих обсягів робіт. Попереднєобстеження слід проводити лише в тому випадку, коли підприємство-клієнтпідготовлено до цього, в противному разі воно може тривати більше, ніжзаплановано або будуть відсутні необхідні умови для його проведення. Тому строкйого проведення, як і строк проведення аудиту, слід попередньо узгодити зклієнтом (бажано шляхом обміну листами).

При попередньому обстеженнівивчається, насамперед, законність господарської діяльностіпідприємства-клієнта, організація бухгалтерського обліку та її відповідністьЗакону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповіднимПоложенням (стандартам) бухгалтерського обліку, наявність і ефективністьвнутрішнього контролю, кваліфікація працівників бухгалтерії, документація,складена органами зовнішнього контролю (іншими аудиторами, податковими органамитощо), обсяги первинної документації та складність обліку господарськихоперацій.

При дослідженні законностігосподарської діяльності вивчаються статутні та установчі документи, документипро державну реєстрацію підприємства-клієнта та державні дозволи на проведенняокремих видів діяльності (ліцензії, сертифікати, патенти тощо) в періодіперевірки.

При вивченні організаціїбухгалтерського обліку встановлюється, чи є розпорядчий документ керівникапідприємства-клієнта про організацію бухгалтерського обліку на звітний рік тачи належно він оформлений; досліджуються облікові регістри і встановлюєтьсяформа бухгалтерського обліку та її відповідність встановленим формам;додержання основних принципів бухгалтерського обліку: незмінність на протязізвітного року прийнятої методології відображення окремих господарських операційі оцінку майна, повноту відображення в обліку за звітний період всіхгосподарських операцій і результатів майна та зобов`язань, тотожність даниханалітичного обліку і залишків по рахунках синтетичного і аналітичного облікутощо.

Для оцінки системивнутрішнього контролю слід, в першу чергу, переконатись в її наявності тафункціонуванні. Треба встановити, на які відділи чи посадових осіб покладеніконтрольні функції, чи чітко знають вони свої функції та які саме ці функції іяк виконуються, чи здійснюється фактично внутрішній контроль та якимидокументами підтверджується його проведення. Уважно вивчаються документи,складені при виконанні контрольних функцій (інвентаризаційні описи, акти,порівняльні відомості тощо) встановлюється своєчасність їх складання відповіднодо діючих нормативних актів і розроблених на підприємстві планів, по можливостівиясняється, чи не є вони формальними та які міри прийняті по виявленихнедоліках. Виясняється також кваліфікація осіб, які виконують контрольніфункції та сумісність обов`язків, які ними виконуються.

Необхідно також встановити,чи проводився зовнішній контроль на підприємстві, якщо проводився, то якимиорганами, та уважно ознайомитись з документацією, якою він оформлений. Особливуувагу слід приділити грубим порушенням законодавства і нормативних актів, атакож повторному виявленню порушень та недоліків при наступних перевірках; таякі заходи прийняті підприємством по ліквідації і недопущенню цих порушень вподальшому.

Слід також встановитикваліфікацію працівників бухгалтерії, рівномірність розподілу обов`язків серед працівників бухгалтерії.Необхідно з`ясувати, чи своєчасно подаються первинні документи до бухгалтерії,чи своєчасно і якісно вони обробляються та як складаються регістри бухгалтерськогообліку і звітність; чи своєчасно та повно складаються регістри аналітичногообліку; як часто працівники бухгалтерії самі знаходять помилки, допущені вобліку.

Особливу увагу при проведенніобстеження слід приділити тим випадкам та обставинам, при яких згідно діючихнормативів аудиту дається відмова від надання аудиторського висновку абонегативний висновок (коли відсутні необхідні документи, показники річноїзвітності суттєво суперечать регістрам бухгалтерського обліку та первинним документамтощо).

Попереднє обстеження дужеобмежене в часі (як правило від 0,5 до 2-х днів), тому аудитор його проводитьдуже поверхово, вибірково, але достатньо, щоб мати належне уявлення про особливостідіяльності, організацію та стан обліку підприємства-клієнта.

В процесі проведенняпопереднього обстеження визначаються “сильні “ та “слабкі” сторонипідприємства-клієнта, проводиться оцінка суттєвості і аудиторських ризиків.

Велике значення припопередньому обстеженні має оцінка суттєвості (матеріальності) і аудиторськихризиків, поняття та порядок оцінки яких даються в нормативах (по міжнароднихстандартах): №25 “Матеріальність і аудиторський ризик”, №6 “Оцінка ризику івнутрішній контроль” а також №29 “Оцінки власного і контрольного ризиків та їхвплив на незалежні процедури”.

За національними нормативамипитання суттєвості та аудиторських ризиків розглядаються в №№ 11 “Суттєвість таїї взаємозв’язок з ризиком аудиторської перевірки”, 12 “Оцінка системивнутрішнього контролю підприємства та ризику, пов’язаного з ефективністю їїфункціонування”, 32 “Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішньогоконтролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки”.

Суттєвість (матеріальність) –це максимально допустимий розмір помилкової чи пропущеної суми у фінансовійзвітності, якою аудитор може знехтувати, тому що вона не вплине на рішення користувачівцієї звітності. Аудитор проводить аудиторську перевірку для того, щоб матиобгрунтоване уявлення про виявлення недостовірності інформації, яка є суттєвоюв фінансовій звітності, що перевіряється. Оцінка того, що є суттєвим, має бутивизначена аудитором. Хоча аудитор планує аудит для виявлення кількості суттєвоїнедостовірної інформації, він одночасно оцінює розмір (кількість) і суттєвість(якість) любих виявів помилкової інформації; при дослідженні потенційнонеправильної інформації аудитор розглядає матеріальність одночасно назагальному рівні та по окремих залишках рахунків.

Серед кількісних підходів дооцінки суттєвості найбільшого поширення набуло застосування відноснихпоказників: в відсотках до прибутку, валового доходу чи обсягу реалізації,загальної суми активів тощо. Розрахунки суттєвості проводять по відношенню доусієї звітності в цілому (загальна суттєвість) і щодо певного показника(статті) звітності на етапі планування, при цьому вони допомагають встановитиобсяги аудиту (кількість необхідних процедур, обсяг генеральної сукупності).

Слід пам`ятати, що витрати,пов`язані з пошуком дрібних помилок, можуть значно перевищувати ефективність їхусунення. Тому аудитор повинен постійно шукати баланс між обсягом перевірки,витратами на неї та ймовірністю не виявлення суттєвих помилок у фінансовійзвітності. Отже, суттєвість необхідно розглядати разом з аудиторським ризиком.

Аудиторський ризик – цепобоювання, що аудитор може виразити думку про фінансову звітність табухгалтерський облік, яка не відповідає дійсності. В процесі аудиту завжди єнеминучий ризик того, що деяка суттєва недостовірна інформація залишитьсяневиявленою. Аудиторський ризик вивчається з урахуванням фінансового станупідприємства. Виходячи з того, що більшість аудиторських процедур виконуєтьсяна рівні залишку та класу операцій, аудиторський ризик повинен бути дослідженийі на цьому рівні з урахуванням оцінки загального аудиторського ризику.

Слід розрізняти трикомпоненти загального аудиторського ризику:

властивийризик –являє всі можливі ризики порушення нормальної роботи підприємства, які можутьстатися при допущенні помилок, неточностей внаслідок діяльності підприємства;при оцінці властивого ризику аудитор повинен звертати увагу лише на ті моменти,які можуть вплинути на якість бухгалтерської звітності (зокрема на те, щобухгалтерській облік і, відповідно, звітність містять неточну або викривленуінформацію, або звітність складена з порушенням відповідних вимог до їїскладання);

ризик, пов’язаний з невідповідністюфункціонування системи внутрішнього контролю – це ризик того, щосистема внутрішнього контролю клієнта не зможе виявити, виправити абопопередити допущені помилки; при відсутності оцінки такого ризику аудиторповинен вважати, що ризик контролю достатньо високий;

ризик невиявлення помилок –це ризик того, що суттєві помилки залишаться невиявленими у ході аудиту; деякийризик не виявлення буде присутній завжди, навіть якщо аудитор буде досліджувати100% залишків по рахунках та по видах операцій, оскільки аудитор можезастосовувати невідповідну аудиторську процедуру, неправильно застосовуватиаудиторську процедуру або невірно зробити висновки по результатах аудиту.

Перші два компонентизагального аудиторського ризику не залежать від аудиторів, а останній залежитьвід компетентності аудиторів, обсягу, глибини, та якості аудиту, кількостізастосованих процедур та методів. Чим вищі оцінки властивого ризику та ризику неефективностівнутрішнього контролю, тим більше гарантії повинен отримати аудитор відвиконання незалежних процедур і нижчий ризик невиявлення слід встановити. Заризик не-виявлення аудитор несе повну відповідальність.

Задача аудитора полягає втому, щоб дати оцінку властивому ризику та ризику контролю і в залежності відних, встановити необхідний рівень вимог до аудиту, тобто, заплануватинеобхідний обсяг підтверджуючих та незалежних процедур. При високому ризикуневиявлення тривалість перевірки, в порівнянні з нормальною тривалістю при тихже обсягах інформації, скорочується; при низькому ризику невиявлення –збільшується. Аудиторські ризики слід визначити по кожному напрямкуаудиторських робіт (додаток №6).

Дуже важливим питанням дляаудитора є методика визначення аудиторського ризику. Така методикарозробляється кожною аудиторською фірмою чи аудитором з урахуванням умов конкретноїперевірки.

Система контролюаудиторського ризику передбачає фактори, на які аудитор може вплинути і якіобумовлюють наявність помилок, та які повністю залежать від аудитора, йогопрофесійного рівня.

Структуру аудиторськогоризику більш детально можна зобразити на схемі:

Структура аудиторського ризику

/>

На підставі цих залежностейбула розроблена модель аудиторського ризику:

DAR = IR x CR x DR,

де      DAR – прийнятний аудиторський ризик (Desired audit risk),

          IR – властивий або внутрігосподарський ризик (Inherent risk),

          CR – ризик контролю (Control)

          DR – ризик невиявлення (Detection risk).

Модель аудиторського ризикупо-різному використовується на практиці. Деякі аудиторські фірми здійснюютькількісну оцінку значень складових цієї формули. Зрозуміло, що аудиторизацікавлені у найнижчих значеннях прийнятного аудиторського ризику, тобто DAR  0. Отже, чим вищий властивийризик (IR  0) та ризик контролю (CR  0), тимнижчим повинен бути ризик невиявлення помилок (DR  0). Це означає, що аудитор повинен прикласти максимум зусиль,щоб винести правильний висновок щодо достовірності звітності.

При застосуванні кількісноїоцінки компонентів ризику потрібно дотримуватись наступних правил:

— аудитори не можуть повністюпокладатись на ефективність системи внутрішнього контролю та обліку клієнта,щоб не виконувати необхідні процедури, тобто IR та CR ніколи не можуть дорівнювати нулю (IR  0, CR  0);

— деякий ризик невиявленняпомилок завжди присутній навіть при перевірці усіх залишків на рахунках тагосподарських операцій, бо аудитор може обрати невідповідні процедури абонеправильно їх виконати чи невірно тлумачити результати, тому DR теж ніколи не дорівнює нулю (DR  0);

— навіть в умовах високоговластивого ризику та ризику контролю аудитор, завдяки ретельному виконаннюобов`язків, має значні шанси зробити правильний висновок.

Ця модель має ще кількаступенів деталізації, яка враховує методику і техніку, що використовує аудитор:

DAR = IR x CR x AP x TD,

де      AP – ризик застосування аналітичних процедур;

          TD – ризик тестування деталей.

В свою чергу, ризиктестування деталей складається ще з двох елементів – ризику вибірки (SR) та ризику, не пов`язаного звибірковим дослідженням (NSR). Отже, остаточний вигляд моделі аудиторського ризику такий:

          DAR = IR x CR x AP x SP x NSP.

На практиці подібна модельможе допомогти аудитору отримати прийнятний рівень аудиторського ризику, алевін неефективний, тому її застосовують переважно в теорії для розумінняаудиторами взаємозалежності між різними ризиками. Щоб скласти ефективний пландля визначення прийнятного рівня аудиторського ризику аудитори нерідкозастосовують інший підхід.

Спочатку приймається рішеннящодо рівня загального аудиторського ризику. Він, як правило, знаходиться вдіапазоні від 0,01 до 0,05 (від 1% до 5%). Останнє значення традиційне дляаудиторських фірм Великобританії. Отже, DAR = 0,05. Далі оцінюється властивийризик та ризик контролю підприємства-клієнта. Припустимо, що аудитори визналиповну недовіру до системи внутрішнього контролю та обліку клієнта і встановиливластивий ризик та ризик контролю на максимальному рівні (IR = 1, CR = 1). Ризик невиявлення при цьому визначається на підставі формули:

          DAR.

          IR x CR

У наведеному прикладі ризикневиявлення складає DR = 0,05/1 x 1 = 0,05, а це означає, що дляпідтримання 5%-го рівня прийнятного аудиторського ризику необхідно провестифактично суцільну перевірку (що є неефективним), або згодитись на вищий рівеньприйнятного аудиторського ризику, що може привести до значних фінансових збитків.Тому аудитору при цьому слід вирішити, чи згоджуватись на проведення аудиту.

При цій формі моделі ризикуна перший план виноситься ризик невиявлення, тому що він визначає необхіднукількість доказів. Необхідна кількість доказів обернено пропорційна рівнюризику невиявлення. Чим менше рівень ризику невиявлення, тим більше необхідносвідчень.

Крім кількісної оцінкиаудиторського ризику застосовується більш обережний підхід: компоненти ризикувизначаються як “низький”, “середній” і “високий”. Це пов`язано також з тим, щокількісна система досить відносна, суб`єктивна і в кращому випадку лишенаближено відображає дійсність. До того ж більшості досвідчених аудиторівнабагато легше визначити, відповідає стан обліку і внутрішнього контролюсередньому рівню, чи є відхилення в кращу чи гіршу сторону, чим встановлюватидля них конкретну оцінку в відсотках чи коефіцієнтах. Таблиця №1 показує, якаудитори можуть використати інформацію, щоб прийняти рішення про кількістьналежних збору доказів.

Таблиця №1

Залежність між рівнем ризику ікількістю доказів

 

Властивий ризик

 

Ризик контролю

 

Ризик невиявлення

Кількість необхідних доказів

Високий Високий Високий Висока Середній Високий Високий Висока Низький Високий Середній Середня Високий Середній Високий Висока Середній Середній Середній Середня Низький Середній Середній Середня Високий Низький Середній Середня Середній Низький Середній Середня Низький Низький Низький Низька

Аудиторський ризик та йогокомпоненти можуть оцінюватись не лише по відношенню до усієї звітності, але ідо окремих її елементів – напрямків перевірки або навіть рахунківбухгалтерського обліку. В останньому випадку ризик є індивідуальним, тобтоаудитор намагається передбачити, на яких ділянках перевірки найбільш імовірнівідхилення.

Крім того, на практицівластивий ризик і ризик контролю можуть об`єднуватись. Причиною цього є те, щобільшість фахівців вважає, що розділити фактори властивого ризику і ризикуконтролю дуже важко, і тому їх оцінюють разом.

Звичайно, застосування моделіаудиторського ризику не забезпечує абсолютної гарантії його уникнення. Але вонадопомагає систематизувати фактори, що впливають на рівень ризику, більшобгрунтовано визначити обсяг перевірки, побудувати план і програму аудиту.

Зважаючи на суб`єктивністьоцінок компонентів ризику, аудитор на стадії планування навмисно встановлюєтрохи занижене значення невиявлення помилок, щоб мати певний запас безпеки.

В процесі аудиту можливізміни складових оцінки ризиків. При цьому обсяги необхідних свідчень та,відповідно, час перевірки можуть змінюватись.

За результатами попередньогообстеження складається звіт попереднього обстеження, в якому наводяться основніособливості діяльності клієнта та виявлені недоліки, дається попередня оцінкастану обліку і звітності. Якщо виявлені недоліки, які є підставою для наданнянегативного висновку, то це обов`язково вказується в звіті. При виявленнісуттєвих обставин, які є підставою для відмови від надання висновку,складається обгрунтована відмова від надання висновку та негайно подається дляознайомлення клієнту, а звіт попереднього обстеження при цьому може нескладатись.

3.4. Оцінка вартостіаудиторських послуг – дуже важливий момент при укладанні договору. Важливо незавищити ціну робіт, щоб не відштовхнути клієнта; з іншої сторони — не можназанижувати ціну, щоб не насторожити клієнта (низька ціна асоціюється з низькоюякістю послуг), до того ж може викликати відтік хороших фахівців з аудиторськоїфірми, тому що оплата праці буде також нижчою, ніж у конкурентів. Отже, приоцінці аудиторських послуг слід враховувати можливості аудиторської фірми(кваліфікацію персоналу): чим вище кваліфікація аудиторів, тим вище вартість, інавпаки. Крім того, слід враховувати, що в зв`язку з низькою платоспроможністюпідприємств та заниженою оцінкою любої інформації у більшості клієнтів, вони будутьзвертатись до “дешевих” аудиторських фірм. До “дорогих” же аудиторських фірмможуть звертатись клієнти за допомогою легального ухилення від податків абоприховування прибутку, для розгляду “скандальних” справ тощо.

Важливим є також вибірсистеми оплати аудиторських послуг: виходячи з затраченого часу – погодинної;за заздалегідь визначеною сумою – акордної; виходячи з фактичного обсягувиконаних робіт (кількості перевірених операцій) – відрядної; виходячи з результатів(отриманої клієнтом користі) або комбінації вищевказаних систем оплати. Системуоплати слід вибирати в залежності від конкретної ситуації та побажань клієнтів,але в світовій практиці найбільш розповсюдженою є погодинна оплата.

3.5. Наступним етапом єпланування аудиту. Планування аудиту – це розроблення головної стратегії іконкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту.Порядок планування визначено в нормативі № 09 “Планування аудиту”. Метою плануванняє звернення уваги аудиторів на найважливіші напрями аудиту, на виявленняпроблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Планування допоможе належнимчином організувати роботу аудиторів та здійснити контроль за ходом аудиту.

Для цього складаєтьсязагальний план аудиту (додаток №7). При розробці загального плану визначаютьсяв залежності від видів діяльності підприємства-клієнта основні напрями аудиту,обсяги документації по них, необхідний термін перевірки по них при середніхумовах аудиту. При відхиленнях аудиторських ризиків від середнього робитьсякоригування термінів перевірки по основних напрямах аудиту.

Складений загальний планаудиту, в якому вказаний перелік основних напрямів аудиту і їх тривалість, тазвіт попереднього обстеження подається клієнту для ознайомлення. Якщо клієнт незгоден з загальним планом аудиту, то виясняються причини і при необхідності вплан вносяться корективи. З клієнтом також узгоджується необхідність татривалість інших супутніх аудиту робіт, після чого складається протоколузгодження договірної ціни на аудиторські послуги (додаток №8). Якщо припопередньому обстеженні виявлені недоліки, які можна або необхідно усунути допроведення аудиту, то ці питання також узгоджуються.

Якщо клієнт готовий допроведення аудиту, то він надсилає листа та вказує в ньому бажані термінипроведення аудиту. Аудиторська фірма виясняє свої можливості, визначає осіб,які будуть здійснювати аудит. При цьому в склад аудиторської бригади слідвключити достатню кількість осіб, що добре знають особливості галузі, в якійпрацює клієнт, і здатні належно організувати та провести аудит. Кожен аудиторповинен досконало знати свою ділянку роботи та доповнювати інших аудиторів;асистенти повинні мати наставників. Бажано, щоб члени бригади мали психологічнусумісність. До того ж необхідно поставити на чолі аудиторської бригади особу,яка має авторитет у аудиторів і клієнтів, зможе керувати аудиторською бригадоюта належно узагальнити і оформити результати аудиту (бажано сертифікованогоаудитора). Слід також встановити, чи є в складі аудиторської бригади особи, якімають якусь зацікавленість чи залежність від клієнта, що може вплинути на результатиїх роботи. Можна запропонувати заповнити анкету (додаток №9).

Після укомплектуванняаудиторської бригади бригадир спільно з іншими членами бригади на підставізагального плану аудиту складає програму аудиту з зазначенням в ній конкретнихстроків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть його здійснювати(додаток №10). При цьому роботи серед аудиторів розподіляються рівномірно зурахуванням трудомісткості, кваліфікації, важливості і обсягів з такимрозрахунком, щоб робота була виконана в максимально стислі строки. Після цьогоаудиторська фірма надсилає листа-пропозицію клієнту зі згодою проведення аудитуі вказує конкретні строки та кількість осіб, які будуть проводити аудит.

При підготовці до аудитуаудитори уважно вивчають результати попереднього обстеження, публікації в пресіпо торгових та фінансових проблемах, пов`язаних з економічною діяльністю підприємства-клієнта,роблять помітки про те, на що потрібно звернути першочергову увагу, та розробляютьіндивідуальні програми в розрізі визначених основних напрямів перевірки(додаток №14). Більш досвідчені аудитори проводять інструктаж та ділятьсядосвідом з асистентами щодо складання індивідуальних програм та методикиперевірки доручених питань. Після цього підбирається та вивчаєтьсянормативно-правова інформація, яка стосується клієнта в періоді перевірки. Відпідготовки до аудиту залежить якість та своєчасність проведення аудиту, тому їйнеобхідно приділити належну увагу.

3.6. Основні вимоги, якірегулюють аудиторську діяльність, за національним нормативом № 2 “Основнівимоги до аудиту” поділяються на дві основні групи: етичні та методологічні.Дотримання етичних вимог, що визначаються в Кодексі професійної етики аудиторівУкраїни та в Законі “Про аудиторську діяльність” обов’язкове в усіх обставинахаудиту. До них належать: незалежність, об’єктивність, компетентність,конфіденційність, доброзичливість. Міжнародним нормативом аудиту №3 “Основніпринципи, що регулюють аудит” передбачені такі основні принципи професійноїетики: цілісність, об’єктивність і незалежність; конфіденційність; майстерністьі компетентність. Це значить, що аудитор повинен бути прямолінійним, чесним іщирим відносно професійної роботи. Він повинен бути правдивим, не проявлятиупередженого відношення чи намагатись не перекручувати об’єктивність.Інформацію, отриману під час своєї роботи, аудитор не має права передаватитретій стороні без особливого дозволу або якщо нема такого юридичного чипрофесійного зобов’язання. Аудит повинен бути виконаний з професійним уміннямособами, які мають відповідну підготовку, досвід і компетентність в проведенніаудиту. Аудитору необхідні спеціальні знання, здобуті в результаті вивченнязагальних та спеціальних дисциплін, що завершується здачею кваліфікаційногоекзамену, а також практичний досвід. Якщо клієнту необхідні послуги, щопотребують спеціальних знань, якими аудитор не володіє, він може звернутись задопомогою до колег або передати замовлення другому аудитору.

Статтею24 “Спеціальні вимоги” Закону України “Про аудиторську діяльність” вказано на заборонупроведення аудиту:

1)  аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівництвомгосподарюючого суб'єкта, що перевіряється;

2)  аудитором, який має особисті майнові інтереси угосподарюючого суб'єкта, що перевіряється;

3)  аудитором — членом керівництва, засновником абовласником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

4)  аудитором — працівником господарюючого суб'єкта, щоперевіряється;

5)  аудитором — працівником, співвласником дочірньогопідприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта, щоперевіряється”.

Тема 4.Організація технології процесу аудиту.

 

4.1.     Системавнутрішнього контролю підприємства, можливість її використання в процесіаудиту.

4.2.     Довіра довисновків інших аудиторів та спеціалістів.

4.3.     Аудиторськідокази: види доказів, методи одержання.

4.4.     Помилкита шахрайство. Основні види помилок та процедура їх виявлення.

4.5.     Аналітичніпроцедури. Аудиторське вибіркове обстеження.

4.6.     Документаціяаудитора.

4.7.     Контрольякості роботи аудитора.

4.1. Система внутрішньогоконтролю підприємства – це всі процедури і політика підприємства, що направленіна упередження, виявлення та виправлення суттєвих помилок і викривленьінформації. Вона включає контрольні процедури, план організації і методиуправління об’єктом в цілях ефективного ведення бізнесу, захисту активів,запобігання помилок, акуратності облікових проводок та своєчасного наданняфінансової інформації.

Система обліку, якасупроводжується ефективним внутрішнім контролем, може забезпечити керівництво />певною гарантією, що активи будуть охоронятись від незаконноговикористання. Працівники, що ведуть облік на підприємстві, в певній міріповинні виконувати контрольні функції і своєчасно інформувати керівництво провідхилення в діяльності підприємства чи окремих його підрозділів.

Внутрішній контрольнаправлений на досягнення наступних цілей:

-     виконанняугод у відповідності з законодавством;

-     виконанняпланів та програм діяльності і розвитку підприємства, запобігання негативнимявищам та діям, які суперечать цілям та завданням діяльності підприємства;

-     відображенняправильних підсумків по операціях і на рахунках у відповідному звітномуперіоді;

-     правильнийдоступ до активів, забезпечення їх збереження та доцільного використання;

-     зіставленнязаписів по рахунках активів з фактичною їх кількістю.

Внутрішній контроль має певніобмеження:

-     вимогикерівництва, що контроль повинен бути ефективним по витратах;

-     великийпотенціал помилок із-за неуважності або нерозуміння (у працівників різнихпідрозділів підприємства);

-     можливістьухилення працівників від відповідальності;

-     можливістьнеадекватності процедур в нових, змінених умовах;

-     необ’єктивністьпрацівників, які здійснюють контроль, їх залежність від керівництва.

На середніх і великихпідприємствах керівництво, як правило, створює окремі підрозділи (контрольно-ревізійнийвідділ, відділ аудиту) або вводить посади осіб (аудиторів, ревізорів), якимкерівництво передає окремі функції внутрішнього контролю та які безпосередньоздійснюють цей контроль за діяльністю підприємства. Їх робота повинна бутичітко організована та спланована, а підпорядковані вони повинні бутибезпосередньо керівнику підприємства. Результати їх роботи повинні бути належнодокументально оформлені та своєчасно подані керівнику для оцінки і прийняттявідповідних заходів по виправленню та недопущенню недоліків і порушень.

Масштаб та задачі внутрішньогоаудиту залежать від розміру і структури підприємства та вимог його керівництва.Як правило, внутрішній аудит діє в одній з наступних областей:

-     аналізсистеми обліку та супутніх видів внутрішнього контролю;

-     вивченняфінансової і операційної інформації для керівництва підприємства та можевключати аналіз коштів, специфічне дослідження по окремих статтях (докладнаперевірка процедур та операцій, залишків по рахунках);

-     вивченняекономічності та ефективності операцій, включаючи нефінансовий контроль організації.

Функція внутрішнього аудиту єчастиною системи управління підприємства і незалежно від ступеня її автономії іоб’єктивності не може відповідати критерію незалежності, який є основним длянезалежного аудиту.

Враховуючи, що роль внутрішньогоаудиту визначається керівництвом підприємства та його першочергова задачавідрізняється від задачі незалежного аудиту, деякі засоби досягнення їхспецифічних задач часто є однаковими, робота, яку проводить внутрішній аудит чиінший відповідний контролюючий підрозділ підприємства, може бути корисною длянезалежного аудиту при вивченні фінансової інформації.

Аудитор повинен дослідити таоцінити не тільки фактичну роботу та її результати, які проводять особи, щоздійснюють внутрішній контроль, але і як керівництво підприємства прореагувалона них, які заходи фактично здійснені. Насамперед, оцінюється об’єктивність дійта висновків осіб, які здійснюють внутрішній контроль, та керівництва, якереагує (чи не реагує) на результати їх роботи.

Робота, яка проводитьсявнутрішнім контролем, може бути використана аудиторами при проведенні аудиту.Її оцінка проводиться ще при попередньому обстеженні, при оцінці контрольногоризику. В процесі аудиту при виявленні відповідних обставин вона можепереоцінюватися. Якщо ризик контролю низький, і, відповідно, довіра до внутрішньогоконтролю висока, то докази та результати дослідження, які добуті внутрішнімиаудиторами (ревізорами), можуть бути використані і зовнішніми (незалежними)аудиторами з певною обережністю при умові, що вони відповідають цілям аудиту.

Якщо робота внутрішньогоконтролю неефективна, контрольні функції проводяться формально, то довіразовнішнього аудитора до такого контролю буде низька і можливість використаннярезультатів цієї роботи обмежена.

Таким чином, важливимикритеріями при оцінці функції внутрішнього аудиту є:

-     Організаційнийстатус, незалежність від управлінського персоналу, свобода в стосунках ззовнішнім аудитом.

-     Масштабфункцій. Необхідно упевнитися в глибині робіт, які виконує внутрішній аудит дляуправлінського персоналу та чи користується керівництво рекомендаціямивнутрішнього аудиту і наскільки вони корисні.

-     Професійнакомпетентність, адекватна професійна підготовка та досвід осіб, які здійснюютьвнутрішню аудиторську роботу.

-     Належнапрофесійна увага. Внутрішня аудиторська робота повинна виглядати правильноспланованою, контрольованою, аналізованою та оформленою документально.

Отже, виходячи з національнихнормативів №№ 12 “Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику,пов’язаного з ефективністю її функціонування”, 24 “Врахування роботи фахівціввнутрішнього аудиту” та міжнародного нормативу №10 “Використання результатівроботи внутрішнього аудиту” зовнішній аудитор повинен оцінити внутрішню функціюаудиту таким чином, як він вважає за доцільне.

Якщо є достатня довіра довнутрішніх аудиторів (ревізорів), зі згоди керівництва підприємства їх можнавикористовувати на окремих ділянках при зборі доказів та виконанні іншихаудиторських процедур в процесі аудиту. При цьому необхідно узгодити обсягробіт і термін їх виконання, процедури, які будуть виконуватися, форми та змістдокументів, якими вони будуть оформлюватися. Співпраця між внутрішнім тазовнішнім аудитом повинна бути достатньо тісною. При необхідності робота внутрішніхаудиторів контролюється, а при її використанні – перевіряється.Відповідальність же за висновки несе незалежний аудитор.

4.2. В процесі проведенняаудиту аудитор вивчає документи, якими оформлялись результати зовнішньогоконтролю різних організаційних форм (акти, висновки, звіти, довідки тощо). Прицьому звертає увагу на суттєвість порушень та недоліків, їх вплив на результатидіяльності підприємства. Важливо дослідити і порядок їх виправлення та прийнятізаходи щодо їх недопущення, а також можливе повторення в періоді, за який проводитьсяаудит.

Слід зауважити, що колиорганами зовнішнього контролю проводились перевірки з певних питань в періоді,що перевіряється аудитором, та застосовувались необхідні процедури, методи іприйоми, то аудитор може ці питання в даному періоді не перевіряти абоскоротити час на їх перевірку при умові достатньої довіри до компетентності таоб’єктивності тих осіб, які здійснили перевірку (ревізію), і використативиявлені ними свідчення та висновки.

Освіта та досвід аудиторадозволяє йому знати про діяльність компанії в цілому, але не очікується, щоаудитор має знання та досвід особи, підготовленої та кваліфікованої в практиціз іншого фаху. Якщо в процесі аудиту аудитор відчуває недостатню компетентністьз окремих питань або в нього виникає необхідність провести дослідження іншимиспеціалістами, то він може залучати на договірних засадах до участі в перевірціінших аудиторів чи спеціалістів відповідного фаху.

Відповідно до національногонормативу № 25 “Залучення експертів” та міжнародного нормативу №18“Використання роботи експерта” в процесі аудиторської перевірки аудитор моженамагатися отримати разом з клієнтом або окремо аудиторські докази в формізвітів, оцінок, положень експерта. Експерт – це фізична особа або фірма, якамає спеціальні знання та досвід в окремій області, відмінній від обліку тааудиту. Експерт може бути найнятий (запрошений) аудитором або клієнтом.

Нормативом наведені приклади,в яких найчастіше виникає необхідність використання експерта:

-     для оцінкидеяких видів активів (землі, будівель, споруд, обладнання);

-     визначенняфізичного розміщення активів (мінералів, які зберігаються у підвалах, а такожпідземних мінеральних та нафтових резервів) або залишкового строку експлуатаціїобладнання;

-     виміру обсягівробіт по незавершених контрактах з метою відображення доходу;

-     колинеобхідна думка юриста щодо статутів, положень тощо.

При визначенні того, чинеобхідно використовувати роботу експерта, аудитор повинен вивчити:

-     суттєвістьстатті, досліджуваної в зв’язку з фінансовою звітністю;

-     складністьстатті, включаючи ризик помилки по ній;

-     іншіаудиторські докази по даній статті.

Якщо аудитор плануєвикористовувати роботу експерта як аудиторські докази, він повинен переконатисяв його знаннях та компетентності а також об’єктивності. Ризик того, що експертбуде необ’єктивним, збільшується в тих випадках, коли він найнятий (запрошений)клієнтом або пов’язаний з клієнтом. Аудитору обов’язково необхідно узгодити зекспертом умови експертизи, обов’язки експерта та такі питання:

-     задачіроботи експерта;

-     загальнівказівки по особливих статтях, які за сподіваннями аудитора повинні бути викладенів звіті експерта;

-     передбаченевикористання аудитором роботи експерта, включаючи можливий зв’язок з третіми сторонами;

-     можливістьдоступу експерта до відповідних записів та файлів;

-     з’ясовуваннявідносин експерта з клієнтом;

-     конфіденційністьінформації клієнта;

-     інформаціюпо методах, передбачених до використання експертом та, якщо це прийнятно, по їхвідповідності методам, використаним в попередньому періоді;

-     документаціюабо відповідну інформацію, необхідну як аудиторські докази.

Аудитор повинен матиобгрунтовані гарантії того, що робота експерта дозволяє отримати відповідніаудиторські докази в підтримку фінансової інформації, завдяки вивченню:

-     використовуванихданих;

-     застосовуванихпринципів і методів, їх зіставленню з попереднім періодом;

-     результатівроботи експерта і можливості їх використання, виходячи з обізнаності аудиторапро діяльність компанії та результатів проведених аудиторських процедур.

Для оцінки результатівроботи, яка проведена експертом, аудитор повинен вивчити можливістьвикористання вихідних даних, що відповідають даним обставинам. При цьомузастосовуються процедури:

-     проведенняопитування експерта для визначення того, чи упевнився він в достатностіотриманих даних, їх доречності та достовірності;

-     проведенняаудиторських процедур даних, наданих клієнтом експерту для того, щоб отриматиобгрунтовану гарантію того, що дані є відповідними.

Відповідність іобгрунтованість використаних при експертизі принципів, методів та їхзастосування належить до відповідальності експерта. Аудитор же зобов’язанийздобути поняття вказаних методів для того, щоб визначити, що вони засновані назнаннях аудитором діяльності клієнта та результатах виконаних аудиторськихпроцедур.

Якщо робота експерта непідтверджує відповідні показники в фінансовій звітності, аудитор зобов’язанийспробувати вирішити непослідовність, використовуючи дискусії з клієнтом таекспертом. Сприяти аудитору в вирішенні непослідовності може також застосуваннядодаткових процедур, включаючи можливе запрошення іншого експерта.

Якщо після виконання вказанихпроцедур аудитор установив, що результати роботи експерта не відповідаютьінформації в фінансовій звітності, або що робота експерта не надає необхіднівідповідні аудиторські докази, він повинен відобразити змінену думку (відмовавід висновку або негативний висновок).

Виражаючи незмінену думку профінансову звітність, аудитор не повинен посилатися в своєму звіті на роботуексперта, оскільки таке посилання може бути сприйняте як зміна аудиторськоїдумки або розподіл відповідальності. Навпаки, якщо за результатами роботиексперта аудитор вирішує змінити свою думку, таке посилання може бути належносприйняте читачем його звіту. При цьому аудитор, пояснюючи сутністьневідповідності, повинен посилатися на експерта (включаючи масштаб участіексперта) за умови отримання дозволу експерта до підготовки такого посилання.

4.3. Для досягнення метиаудитор повинен збирати інформацію (аудиторські докази), які допоможуть йомуобгрунтувати свою думку щодо достовірності фінансової звітності.

Аудиторські докази – цевідомості, одержані аудитором під час перевірки. Аудитор має зібрати достатню кількістьдоказів для того, щоб зробити обгрунтовані висновки, за якими складаєтьсяаудиторський висновок та інші документи (звіт, акт, рекомендації тощо).Аудиторські докази грунтуються на первинних документах та облікових записах, заякими складена звітність, а також на додатковій інформації з інших джерел.

Аудиторські докази єрезультатом поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки насуттєвість.

Тести систем контролю – цеперелік питань і методика їх застосування аудитором для оцінки структури таефективності функціонування системи обліку і внутрішнього контролю.

Процедури перевірки насуттєвість – сукупність прийомів виявлення суттєвих викривлень фінансовоїзвітності. Вони бувають двох типів: докладні перевірки операцій та залишків іаналітичні процедури.

У процесі аудитунагромаджуються не лише докази достовірності фінансової звітності, але і якостійого здійснення. Ці докази, оформлені документально, як і основні доказидостовірності звітності, називаються робочими документами аудитора. Але традиційноаудиторськими доказами вважають лише інформацію відносно достовірності фінансовоїзвітності.

Аудиторські докази повиннівідповідати певним вимогам щодо їх кількості та якості.

Основними факторами, якіформують вимоги до аудиторських доказів, є необхідність належноїобгрунтованості аудиторського висновку та дотримання економічності аудиту. Ціфакти мають протилежний вплив. Чим більше доказів буде зібрано, тим більшобгрунтований буде висновок, але не слід забувати, що аудитор завжди працює вумовах обмеження часу перевірки та її вартості. Досягнення певної рівноваги міжвказаними факторами можливе лише при врахуванні як кількісних, так і якісниххарактеристик доказів.

Кількість доказів з точкизору можливості обгрунтувати висновок на підставі вибіркової перевіркивизначається поняттям достатності.

Якість же аудиторськихдоказів не залежить від їх кількості і характеризується їх достовірністю тадоречністю. Достовірність доказів пов`язується з незалежністю джерелаінформації. Найбільш надійними є докази, отримані в результаті виконання тестівбезпосередньо аудитором і ним документовані. Якщо аудитор не буде контролюватипроцес отримання інформації від третіх сторін (дебіторів, кредиторів, банкутощо), то вона буде менш достовірною. Документація, яка має внутрішнє джерелопоходження (складена в самому підприємстві), ще менш надійна, ніж отримана ззовнішніх джерел. Усні свідчення і пояснення найменш надійні, а випадковопочуті, як правило, взагалі не приймаються до уваги аудитором. Аналогічнооцінюється достовірність даних, отриманих в результаті інвентаризації майна.Якщо аудитор не присутній під час інвентаризації, то рівень довіри до їїрезультатів суттєво знижується, адже це основний прийом підтвердження існуванняактивів.

Ще однією важливою якісною характеристикоюдоказів є їх доречність. Як правило, її асоціюють з відповідністю між завданнямаудиту та процедурами, що виконує аудитор. Наприклад, здійснення інвентаризаціїдає можливість переконатись в реальній наявності тих чи інших цінностей, але неможе підтвердити їх оцінки, відображення та повноти обліку, права власності тощо.Крім того, отримані докази втрачають свою цінність, якщо вони стосуються іншогозвітного періоду, ніж той, що перевіряється, а також у залежності від часу їхотримання. Так, для підтвердження статей балансу більш важливо отриматисвідчення ближче до дати балансу. Тому вважається, що інвентаризація перед складаннямрічної звітності не може проводитись раніше 1 жовтня звітного року.

Що стосується звіту профінансові результати та інших форм звітності, то вони складаються за звітнийперіод, і підтвердження їх достовірності вимагає формувати вибірку з даних завесь звітний період.

Крім того, аудитор повиненбрати до уваги лише суттєву інформацію, тому суттєвість також є критерієм доречності.Під час оцінки отриманих доказів щодо їх суттєвості слід одночасно враховуватиїх кількісні і якісні характеристики.

          Отже, на підставінормативу № 14 “Аудиторські докази” їх можна розподілити на такі види:

-     зовнішнідокази, добуті від третіх сторін (підтвердження заборгованості, залишків на рахункахв банках тощо);

-     внутрішнідокази (документи, складені на підприємстві, пояснення його працівників);

-     докази,отримані самим аудитором (підрахунки, зроблені аудитором, свідчення про залишкицінностей, добуті в результаті участі аудитора в інвентаризації і т.п.).

В залежності від форми, вякій вони добуті, докази поділяють на письмові, усні, записані за допомогоюрізних технічних засобів (відеозапис, аудиозапис тощо).

Відповідно до нормативу № 14 дляотримання доказів аудитор використовує такі методи: перевірка, спостереження,опитування і підтвердження, підрахунки та аналітичні процедури (див. тему 2питання 3 лекцій).

4.4. Визначення помилки ташахрайства, процедури виявлення та відповідальність аудитора за суттєвівідхилення, які є їх результатом при проведенні аудиту, встановлені нормативом№ 07 “Помилки та шахрайство” .

Термін “шахрайство”стосується навмисно неправильного показу інформації однією або декількомаособами зі складу керівництва, службовців підприємства. Шахрайство можепередбачати:

-     маніпуляцію,фальсифікацію або зміну записів чи документів;

-     навмиснонеправильне віднесення до активів;

-     знищеннядокументів або не оформлення окремих операцій документами;

-     невідображення певних операцій чи записів у документах (регістрах);

-     відображенняоперацій без зазначення їх змісту;

-     невірнезастосування прийнятих на підприємстві облікових рішень.

Термін “помилка” відноситьсядо наступних ненавмисних помилок в фінансовій інформації:

-     арифметичніабо граматичні помилки в основних записах облікових даних;

-     недоглядабо неправильне уявлення та відображення фактів;

-     неправильнезастосування облікових рішень.

Відповідальність позапобіганню шахрайству та виявленню помилок покладено на керівництвопідприємства завдяки постійному функціонуванню адекватної системи внутрішньогоконтролю. В той же час слід зауважити, що така система зменшує, але не усуваєможливості шахрайства або помилки.

Ступінь гарантії виявленняпомилок буде більш високий, ніж при виявленні шахрайства, оскільки шахрайство,як правило, супроводжується діями, спеціально підготовленими для викривленнявизначеної інформації. В зв’язку з обмеженням аудиту є можливість того, щосуттєве викривлення фінансової інформації в результаті шахрайства може бути невиявлене. Ризик невиявлення суттєвого викривлення в результаті шахрайства єбільш значним, ніж ризик невиявлення матеріального викривлення в результатіпомилки, оскільки шахрайство звичайно грунтується на таких діях, як таємназмова, умисне невиконання відображених операцій, підробка або невірні показання,складені для аудитора. Люба система внутрішнього контролю також може бутинеефективна проти шахрайства, при умові змови між службовими особамипідприємства або шахрайства, яке здійснює керівництво. Тому рекомендується, щоблисти-пропозиції або договір на проведення аудиту включали посилання на власніобмеження аудиту і факт того, що матеріальне викривлення може залишитисьнерозкритим. Аудитор же має право приймати показання як достовірні, а документиі записи – як справжні, якщо аудиторське дослідження не виявляє зворотного.

Якщо обставини вказують наможливе існування шахрайства чи помилки, аудитор повинен розглянути їхпотенційний вплив на фінансову інформацію і виконати такі додаткові процедури,які вважає прийнятними. Обсяг додаткових процедур залежить від аудиторськогоміркування по відношенню до:

-     видівшахрайства чи помилки, які можуть виникнути;

-     відносногоризику їх виникнення та повторення;

-     ймовірностітого, що шахрайство чи помилка можуть вплинути на зміст фінансової інформації.

Виконання додаткових чизмінених процедур дозволяє аудитору підтвердити або відхилити підозрушахрайства чи помилки, але він не завжди може отримати достатні докази цього. Влюбому випадку він повинен повідомити про можливі чи явні шахрайство та суттєвіпомилки керівництво, а якщо є докази про участь в шахрайстві керівництва, топереглянути достовірність інших даних, отриманих від цих осіб та повідомити проце власників підприємства чи їх представників.

При наявності достатніхдоказів шахрайства або помилки аудитор визначає, чи повинні вони бутипопереджені системою внутрішнього контролю. Якщо так, то встановити, чому непопереджені, та переглянути свою попередню оцінку цієї системи, а принеобхідності, виправити суттєвість і обсяги охоплення інформації незалежнимипроцедурами.

Отримання достатніх доказівпро наявність шахрайства та помилок може бути ускладнено в результаті такихобставин, як:

-     неадекватнізаписи, наприклад, неповні записи, надмірні виправлення в документах і регістрах,невідображені операції;

-     неадекватнедокументальне оформлення операцій, відсутність підтверджуючих документів тощо;

-     значнарізниця між обліковими записами і підтвердженнями третьою стороною, суперечніаудиторські докази і безпідставні зміни в показниках операційфінансово-господарської діяльності;

-     несуттєвіабо необгрунтовані відповіді керівництва при аудиторських опитуваннях.

4.5. Для планування аудиту,отримання аудиторських доказів а також для складання загального огляду всіхперевірок необхідно проведення аналітичних процедур. Згідно з ННА № 16“Аналітичні операції” та МНА №12 “Аналітичні процедури” їх суть полягає впорівнянні фінансової інформації з попереднім періодом (періодами), з очікуванимирезультатами, з аналогічною інформацією на інших підприємствах тощо.

Аналітичні процедуривключають вивчення співвідношень: між елементами фінансової інформації (обсягиреалізації і доходи від реалізації, прибуток від діяльності підприємства іоподатковуваний прибуток та інші); між фінансовою та нефінансовою інформацією(витрати на оплату праці і кількість працюючих тощо).

На стадії плануванняаналітичні процедури сприяють аудитору в вивченні діяльності підприємства тавизначенні ланок потенційного ризику.

4.6. Узагальнення результатіваудиту включає комплекс методичних прийомів групування і систематизації йогорезультатів, необхідних для прийняття рішень щодо відхилень та формування думкипро фінансово-господарську діяльність клієнта, стан бухгалтерського обліку івнутрігосподарського контролю та достовірність звітності. Зокрема, складаютьсяробочі та підсумкові документи аудитора. Однорідні недоліки узагальнюють у таблицях,графіках, відомостях та інших документах за допомогою таких методичних прийомів:групування недоліків, документування результатів проміжного аудиторськогоконтролю, аналітичне групування, систематизоване групування недоліків вдовідках та аудиторському звіті і висновку тощо.

Так, виявлені аудиторомсуттєві недоліки та відхилення у діяльності підприємства-клієнта, заносяться угрупувальний журнал аудитора або інший робочий документ, в якому аудиторисистематизують однорідні недоліки відповідно до питань, які перевіряються. Прицьому вказують звітний період, за який виявлено недоліки, реквізити документа,де зафіксовано цю операцію, методи і процедури, які при цьому застосовувались,зміст недоліків та порушені при цьому законодавчі і нормативні акти, сумувідхилення або матеріального збитку, примітки. Робоча документація повиннамістити опис усіх важливих моментів і обставин, з якими аудитору довелося матисправу під час проведення аудиту. Робоча документація повинна бути доситьповною та докладною настільки, щоб дати змогу досвідченому аудитору, який немав зв`язку з попереднім аудитором, визначити за нею, яка робота була проведена,та обґрунтувати зроблені висновки. Робочу документацію слід складати у мірупросування процесу аудиту з тим, щоб деталі та проблеми не були упущені. Робочідокументи мають бути професійно складені; їхнє оформлення повинно забезпечуватидоступність для читання. Однак конкретні форми використаних робочих документіввизначаються аудиторами (аудиторськими фірмами). Тому конкретній аудиторськійфірмі рекомендується додержуватись уніфікованої форми ведення робочої документаціїз метою більш ефективної і якісної роботи аудиторів. Але робочі документи євласністю аудитора і їх можна вимагати або вилучати тільки в тих випадках, колице передбачено рішенням судових і слідчих органів. Аудитор повинен забезпечитинадійне зберігання робочих документів та умови їх конфіденційності.

Якщо аудит проводиться неодним, а декількома аудиторами (аудиторською бригадою), слід передбачитиузагальнюючі робочі документи (наприклад, довідки) щодо виявлених недоліків тависновків кожного аудитора за дорученими ділянками роботи. Це спрощує складанняаудиторського звіту та аудиторського висновку за результатами аудиту тапідвищує відповідальність аудиторів.

4.7.Контроль якості роботи аудиторів регулюється МНА №7 “Контроль якості роботиаудитора” та ННА №5 “Контроль якості аудиторських послуг”, в яких встановлюютьсяосновні вимоги до здійснення керівництва та контролю за якістю аудиторськихробіт, політики і процедур аудиторської фірми.

          Виконанукожним аудитором, а також кожним асистентом роботу слід контролювати аудиторомвищої компетенції, у крайньому випадку, рівної компетенції, для встановленняфактів, які підтверджують, що:

-     робота виконана у відповідності з програмою аудиту;

-     виконані роботи і отримані результати відповідають нормативамаудиту, оформлені відповідним чином;

-     всі суттєві питання аудиторської перевірки вирішені йвідображені в аудиторському висновку;

-     завдання аналітичних процедур виконані;

-     зроблені висновки обґрунтовані результатами виконаних робіт.

Взалежності від структури аудиторської фірми такий контроль може проводитись ікерівником чи його заступником. Крім того, він може проводитись як в процесіпроведення аудиту, так і по його закінченні. При цьому важливо, щоб керівництвомало думку клієнта про якість проведення аудиту, але з дотриманням етики.

Тема 5. Узагальнення роботиаудиту.

 

5.1.     Характеристикаінформації, наданої аудитору керівництвом.

5.2.     Аналізфінансової звітності.

5.3.     Оцінкааудитором можливості постійного функціонування підприємства.

5.4.     Форма іструктура аудиторського звіту.

5.5.     Видиаудиторських висновків. Структура аудиторського висновку.

 

5.1. Аудитор повинен отримативід керівництва підприємства інформацію, яка необхідна для досягнення мети йогороботи. Отже перевірена аудитором інформація повинна бути підтверджена доказамитого, що підписана керівником фінансова звітність є достовірною чи недостовірною. Під час аудиторської перевірки аудитор може отримувати безлічінформації від керівництва підприємства, яка надається як за власним бажаннямкерівництва, так і на вимогу аудитора. Тому між аудитором та керівництвомможуть виникати певні непорозуміння, вирішення яких регулюються ННА № 22“Інформація, що надається аудиторові керівництвом підприємства” та МНА 22“Інформація, що представлена керівництвом”.

          Слід відмітити, щокрім доказів у вигляді нотаток змісту бесід з представниками керівництва,бажано отримати письмову інформацію, яка може бути надана в одній з наступнихформ:

-     лист,підписаний керівництвом клієнта;

-     документ,підготовлений аудитором, який включає інформацію, отриману від керівництваклієнта відповідним чином підписаний керівництвом;

-     копіяпротоколу засідання ради директорів або правління підприємства чи завіренакопія звіту підприємства.

          Якщо керівництвовідмовляється надати інформацію, необхідну для аудиторської перевірки, томожливість аудитора надати позитивний висновок є обмеженою. До того ж аудиторповинен оцінити надійність всієї іншої, наданої керівництвом, інформації,визначити розмір впливу такої відмови керівництва на твердження аудиторськоговисновку.

         

          5.2. Аналізфінансової звітності, проведений аудитором, відноситься до тематичного аудиту,який регулюється ННА №28 “Аудиторські висновки спеціального призначення”, а заміжнародними нормативами – це норматив робіт, супутніх аудиту, №2 “Аналізфінансової звітності”.

          В практиці роботиаудиторів аналіз фінансової звітності проводиться у випадках, коли фінансовазвітність підприємства надається таким користувачам: банкам (для наданнякредитів), Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку(встановлюються спеціальні вимоги щодо форми і змісту представлення фінансовоїзвітності та її аналізу), акціонерам (для прийняття рішень) та ін. Крім того, вразі можливого банкрутства таку інформацію за результатами аналізу фінансовоїзвітності необхідно мати від незалежного аудитора і власнику, і керівництву.

 При цьому планування,проведення аудиту та надання висновку в кожному випадку можуть мати своюспецифіку.

          Аналіз фінансовоїзвітності повинен проводитись при умові, що вся інформація в ній відображенаоб’єктивно. Методи аналізу залежать від цілі такого аналізу.

          Аудиторськийвисновок складається за довільною формою, але повинен включати основніелементи, які передбачені нормативом №26 “Аудиторський висновок”.

          5.3. ННА №21“Концепція діючого підприємства” розкриває відповідальність аудиторів занадання гарантії постійної діяльності підприємства в найближчому майбутньому.

          Необхідність внаданні гарантії викликана і П(С)БО, які передбачають розкриття інформації прозміну облікової політики підприємства чи інші зміни в примітках до фінансовоїзвітності.

          Аудитору необхіднобрати до уваги можливий ризик того, що припущення про постійність діяльності вмайбутньому можуть бути неправильними.

          Показники ризику постійноїдіяльності підприємства можуть бути отримані при вивченні фінансової звітностіабо з інших джерел шляхом опитування.

          Такими показникамиризику постійної діяльності є:

-     фінансові:чисті зобов’язання дебіторів (покупців, замовників); кредити, по яких наступивтермін погашення; незадовільні основні фінансові показники і коефіцієнти;суттєві збитки від основної діяльності; прострочення або призупинення виплатидивідендів; неможливість заплатити кредиторам у встановлений термін та ін.;

-     операційніпоказники: втрата ефективного управління при незмінності керівництва; втратаосновного ринку, спеціальної ліцензії на діяльність або головного постачальникасировини чи продукції; труднощі є робочою силою, сировиною тощо;

-     іншіпоказники: недотримання встановлених українським законодавством вимог;порушення проти підприємства справи в арбітражному суді, по якій може бути винесенерішення не на його користь та ін.

Якщо ж аудитор робитьприпущення щодо постійності діяльності підприємства в найближчому майбутньому,то йому необхідно отримати певні докази щодо спроможності підприємствапродовжувати діяльність в недалекому майбутньому.

Тому слід звернути увагу і нате, чи зазначено в примітках до фінансової звітності існування значного сумнівуу спроможності підприємства продовжувати діяльність в недалекому майбутньому.

 

          5.4. Аудиторськаперевірка оформляється відповідними документами. Види та порядок їх оформленнярегулюються ННА №6 “Документальне оформлення аудиторської перевірки”.

Документація може бути двохвидів: робоча та підсумкова.

Робоча документація – цезаписи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести,отриману інформацію і відповідні висновки. Вона може бути у вигляді стандартнихформ і таблиць на папері, або зафіксована на електронних носіях. Робочадокументація допомагає аудиторові, може бути використана іншим аудитором.Робоча документація залишається у аудитора.

Підсумкова документація –документація, яка передається замовникові і складається з аудиторськоговисновку та додаткової підсумкової інформації. Додаткова підсумковадокументація не є обов’язковою і видається тільки в тому випадку, коли цеобумовлено в договорі чи додатковій угоді або коли аудитор вважає за необхіднеїї надати.

Додаткова підсумковадокументація аудиту може мати одну з таких назв: “Аудиторський звіт”, “Звіт пропроведення аудиту”, “Звіт про результати проведення аудиту”, “Звіт проекспрес-огляд”, “Експертний огляд”, “Зауваження та рекомендації за результатамиаудиторської перевірки”, “Лист-інформування клієнта”.

Незалежно від назви та змістудодаткова підсумкова документація повинна мати інформацію про юридичну таорганізаційну структуру підприємства, посилання на певні докази а також назаконодавчі та нормативні документи, аналіз важливих показників, виявленінедоліки і їх обгрунтування. Необхідно забезпечити достатній рівень розкриттята деталізації процедур аудиту в робочій та підсумковій документації.Підсумкова документація носить конфіденційний характер, вона не передається дляоприлюднення, але може вилучатись органами міліції, коли на аудиторську фірмубуде заведено кримінальну справу.

5.5.Основним узагальнюючимдокументом, яким оформляються результати проведення аудиту, є аудиторськийвисновок. Статтею 7 Закону України “Про аудиторську діяльність” даєтьсявизначення аудиторського висновку, що це – “офіційний документ, засвідченийпідписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленомупорядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірностізвітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленимнормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.”; астаттею 7 Закону встановлено, що “Аудиторський висновок складається здотриманням відповідних норм та стандартів і повинен містити підтвердження абоаргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти і відповідностізаконодавству бухгалтерської звітності замовника.”.

На теперішній час порядокскладання аудиторського висновку регулюється національним нормативом № 26“Аудиторський висновок”. В п. 2 вказаного нормативу зазначено, що “Результатипроведення аудиту оформляються у вигляді аудиторського висновку, який повиненмістити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність.”,а пунктом 3 визначені основні елементи аудиторського висновку.

Аудиторський висновокскладається з таких розділів:

1.   Заголовок аудиторськоговисновку.

2.   Вступ.

3.   Масштаб перевірки.

4.   Висновок аудитора проперевірену фінансову звітність.

5.   Дата аудиторського висновку.

6.   Підпис аудиторськоговисновку.

7.   Адреса аудиторської фірми.

Ці розділи повинні матинаступний зміст:

Заголовок аудиторського висновкумістить назву документу та запис про те, що аудиторську перевірку проведенонезалежним аудитором, а також назву фірми або прізвище аудитора, який здійснюєаудит.

Вступ повинен містити інформаціюпро склад перевіреної звітності та дату її складання. Слід також відмітити, щовідповідальність за правильність складання звітності покладається на керівництвопідприємства, яке перевіряється, а обгрунтованість аудиторського висновку,складеного за цією звітністю, – на аудитора.

Масштаб перевірки – в цьому розділізазначають, що аудит проведено відповідно до вимог нормативів, діючих наУкраїні, та загальноприйнятої практики або загальноприйнятих міжнароднихстандартів аудиту. Обов`язковим є зауваження, що перевірку сплановано іпроведено з достатньою впевненістю в тому, що звітність не містить суттєвихпомилок. Тут також треба розмістити відомості щодо використання аудитором конкретнихтестів при перевірці інформації, яка підтверджує цифровий матеріал, на якомугрунтується звітність, та методологію обліку, яку використовувало підприємство,що перевіряється, при підготовці звітності в цілому та фінансових результатівзокрема.

Висновок аудитора про перевіренузвітність – думка аудитора про перевірену звітність, відповідність її у всіхсуттєвих аспектах інструкціям про порядок складання звітності. В цьому розділівисловлюється думка з питань:

-     вичерпностіта достатності одержаної аудитором інформації;

-     узгодженостісистеми бухгалтерського обліку з діючими нормативними та законодавчими актами;

-     відповідностізвітності даним бухгалтерського обліку, діючим законодавчим та нормативнимактам.

Дата аудиторського висновку – датою єдень завершення аудиторської перевірки. Дата аудиторського висновкупроставляється тільки після підписання керівництвом звітів, що додаються доаудиторського висновку, і підтвердження їх своїм підписом.

Підпис аудиторського висновку – аудиторськийвисновок підписує від імені аудиторської фірми її директор або аудитор, якиймає на це відповідні повноваження. Аудиторський висновок рекомендуєтьсяпідписувати ім`ям аудиторської фірми, оскільки вона несе юридичнувідповідальність за якість проведеного аудиту.

Адреса аудиторської фірми – тутслід зазначити адресу місцезнаходження аудиторської фірми або юридичну адресу,якщо підприємство розташоване в іншому місці.

          Згідно п. 4національного нормативу встановлено, що висновок може бути таких видів: позитивний(існує безумовна позитивна згода), позитивний(існує нефундаментальна непевність), умовно позитивний(існує фундаментальна незгода), негативний та висновок,в якому робиться відмова від надання висновку аудитора.При цьому, в залежності від виду висновку, буде різний зміст розділу 4“Висновок аудитора про перевірену звітність”.

Позитивний висновокскладається у разі, коли, на думку аудитора, дотримані такі умови:

-     аудиторотримав вичерпну інформацію і пояснення, необхідні для проведення аудиту;

-     наданаінформація є достатньою для відображення реального стану суб`єкта перевірки;

-     єадекватні дані з усіх питань, суттєвих з погляду достовірності та повнотизмісту інформації;

-     фінансовудокументацію складено згідно з прийнятою суб`єктом перевірки системоюбухгалтерського обліку, яка відповідає існуючим законодавчим і нормативним вимогам;

-     звітністьґрунтується на достовірних облікових даних, які не містять протиріч;

-     формазвітності відповідає затвердженій у встановленому порядку.

Позитивний висновок може бутидвох видів, коли існує безумовна позитивна згода і коли існує нефундаментальнанепевність.

Позитивний висновок збезумовною позитивною згодою, має містити однозначне і чітко висловленесхвалення аудитором стану обліку та звітності суб`єкта перевірки. В ньому такожвикористовуються такі формулювання: “відповідає вимогам”, “належно”, “даєдостовірне і дійсне уявлення”, “достовірно відображає”, “відповідає”.

Позитивний висновок приіснуванні нефундаментальної непевності може бути виданий за таких обставин,коли є незначні обмеження в інформації за певних причин, але вони маютьнесуттєвий вплив на фінансову звітність.

Умовно-позитивний висновокпри існуванні фундаментальної незгоди видається в тому випадку, коли певніневідповідності мають обмежений вплив на фінансову звітність.

Невпевненість може бути знаступних причин:

-     обмеженняв обсязі аудиторської роботи у зв`язку з тим, що аудитор не може отримати всюпотрібну інформацію і пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку),не має можливості виконати всі обов`язкові процедури (через обмеження в часі);

-     ситуаційніобставини, невпевненість у правильності висновку щодо ситуації (спірнаситуація, довгострокові контракт або програма, багатоваріантністьуправлінського або технологічного рішення).

Незгода може бути при:

-     неприйнятностісистеми або способів обліку;

-     розходженняху судженнях щодо відповідності фактів або сум звітності даним обліку;

-     незгоді зповнотою та способами відображення фактів у обліку та звітності;

-     невідповідностіздійснення або оформлення операцій законодавству та іншим вимогам.

Будь-яка невпевненість чинезгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку.

В випадках, коли аудиторформулює висновок, що відрізняється від позитивного, він повинен викласти усісуттєві причини своїх міркувань (невпевненості та незгоди). Ця інформація маєбути стисло подана в окремому розділі висновку, який передує формуваннювисновку або відмові від його видачі. Тут можна послатися на більш детальневисвітлення зазначених моментів у іншій документації, що надається клієнту.

Окремим випадком є ситуація,коли прорахунки і відхилення, виявлені аудитором під час перевірки, булоліквідовано до моменту складання аудиторського висновку. В цьому випадку такожє підстави для видачі умовно-позитивного висновку, але аудитор робитьзастереження, що показники звітності є достовірними з урахуванням цих відхиленьза станом на відповідну дату.

При складанні негативноговисновку аудитор використовує формулювання: “не відповідає вимогам”,“перекручує дійсний стан справ”, “не дає дійсного уявлення”, “не відповідає”,“суперечить”.

При відмові від наданнявисновку, аудитор вказує на неможливість на підставі наведених аргументівсформулювати висновок про стан справ на підприємстві, що перевіряється.

Стандартна формааудиторського висновку може змінюватись залежно від обставин його складання.Усі зміни стандартного позитивного висновку вважаються відхиленнями, які можутьмати форму обмежень, модифікації та доповнень.

Обмеження вносять у висновок,коли пояснюються моменти невідповідності аудиторської перевірки нормативамиаудиту, що діють в Україні. Обмеження вносяться також через брак інформації абовідхилення від прийнятих в Україні принципів обліку. Висновок з обмеженнямивідображає такі моменти:

-     відгукпро відхилення від принципів обліку;

-     незгода звідхиленням від принципів обліку;

-     відгукпро обмежений масштаб аудиторських процедур;

-     неможливістьвидачі аудиторського висновку за перевіреною звітністю або через порушення незалежностіаудитора;

-     неможливістьвидачі аудиторського висновку, що підтверджує достовірність звітності, узв`язку з неадекватністю достовірної інформації.

В аудиторському висновку слідзвернути увагу на брак будь-якої інформації, що призвів до неможливостівиконання усіх обов`язкових аудиторських процедур. Це може трапитись черезрізні обставини, зокрема, в разі неможливості підтвердити дебіторськузаборгованість, перевірити кількість матеріальних запасів, отримати інформаціюпро інвестиції. Клієнт може не дозволити підтвердження важливих рахунківдебіторської заборгованості розсиланням запитів за адресами дебіторів. Якщо єможливість вирішити ці проблеми, зібравши необхідну доказову інформацію шляхомальтернативних процедур, то аудитор зобов`язаний це зробити, і в аудиторськийвисновок обмежень вносити не треба. У цьому разі складають позитивний висновок(при відсутності інших зауважень). Так, дебіторську заборгованість можнаперевірити з використанням альтернативної процедури підтвердження платежів, отриманихпісля дати складання річного звіту підприємства.

Аудиторський висновок можебути модифікованим, тобто містити додаткові пояснення, які не вносять обмеженьу його зміст; він, як правило, містить такі моменти:

-     проблеминевизначеності або невпевненості у безперервній діяльності підприємства;

-     змінипринципів обліку протягом періоду перевірки;

-     виправлення,які слід внести в облік підприємства за результатами аудиту;

-     викладпринципів обліку, що відрізняються від тих, які діють в Україні;

-     роз`ясненняз приводу використання звітів інших аудиторів;

-     пояснення,що стосуються попередніх аудиторських висновків.

Аудиторський висновоквважають розширеним (доповненим), якщо крім стандартних розділів він міститькоментарі до інформації, що не входить до складу основної звітності, а саме:

-     додатковийрозділ, в якому звертається увага на важливу інформацію;

-     зауваженняпро відсутність поквартальних даних або даних аналітичного обліку;

-     вказівкипро невідповідність іншої інформації, яка входить до пакету звітності, данимперевірених звітів (неузгодженість приміток до форм річного звіту).

При передачі аудиторськоговисновку клієнту, аудитор повинен попередити про його відповідальність занесвоєчасне подання аудиторського висновку до відповідних інстанцій в випадкупроведення обов`язкового аудиту.

Тема 6. Особливостіпроведення аудиту в умовах електронної обробки інформації.

 

1.   Аудит підприємства в у мовахкомп’ютеризації обліку та документації.

2.   Види можливих помилок вроботі підприємства при використанні комп’ютерних програм.

3.   Оцінка ризику можливихпомилок, які може допустити користувач програми.

6.1. Задачіаудиту в умовах комп’ютеризації обліку та оформлення документації клієнта єтакими ж самими як і при ручному веденні обліку, але є значні відмінності вметодиці проведення аудиту. Ці відмінності і особливості регулюються окремиминаціональними нормативами аудиту №13 “Аудит в умовах електронної обробки даних”та №30 “Використання комп’ютерів в аудиті”, а міжнародними нормативами аудиту№15 “Аудит в середовищі електронної обробки даних” та №16 “Техніка проведенняаудиту з використанням комп’ютера”.

Насамперед, складно оцінитиаудиторський ризик в зв’язку з прийнятою практикою довіри обробці обліковихданих з допомогою комп’ютера а також складанню на комп’ютері документів.

Особливістю обліку привикористанні ЕОМ є відсутність проміжної документації про обробку інформації.

Але внаслідок помилок валгоритмах програмного забезпечення можуть бути перекручені підсумкові дані іце дуже складно виявити.

Якщо аудитор знаходить такіпомилки, то такі операції, в яких знайдено помилки, треба перевірити суцільно зпочатку експлуатації даної прикладної програми. При цьому необхідно з’ясувати,з чиєї вини зроблена ця помилка.

Особливістю є також те, щопри змінах в законодавстві, в методичних нормативах обліку, змінах ставок,розцінок, курсу валют тощо в програмному забезпеченні з обліку такі зміни валгоритмах розрахунків можуть бути не проведені взагалі, або несвоєчаснопроведені. Тому аудитору при наявності вказаних змін за період, щоперевіряється, необхідно звернути увагу на своєчасність відповідних змін врозрахунках клієнта.

6.2  При використанні комп’ютерів клієнтомможливі види помилок та шахрайства в результаті:

-     несанкціонованогодоступу окремих осіб до даних обліку, в результаті чого можливі як помилки такі шахрайство;

-     неточностіпри розробці програм, супроводженні і підтримці програмного забезпеченнясистеми, операцій, захисту системи і контролю доступу до спеціальних програм;

-     внесеннязмін в алгоритми розрахунків, форм неспеціалістами (наприклад, бухгалтером).

6.3. При оцінці інформаційноїсистеми обліку клієнта слід перш за все встановити, яке облікове програмнезабезпечення використовує клієнт. Якщо це ліцензійне програмне забезпечення іклієнт постійно підтримує стосунки з виробником або його офіційнимпредставником в даному регіоні, регулярно отримує зміни та доповнення до даногопрограмного забезпечення, то довіра до такої програми значно більша.

Але слід оцінити це програмнезабезпечення, його контрольні можливості, можливість внесення змін безвтручання виробника або представника програмного забезпечення. Якщо зміни валгоритмах програм проводиться власними силами підприємства, то необхідновстановити, хто їх робить, його підпорядкованість, відповідальність, наявністьдокументального оформлення цих змін.

Дуже важливо встановити, чиможливо внести зміни в облікову інформаційну базу в попередній обліковийперіод. В прогресивних облікових системах такі зміни зробити неможливо, аметодика внесення таких змін регулюється П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміниу фінансових звітах”.

Важливо оцінити рівеньзахисту та доступу до інформаційної бази клієнта, можливість внесеннянесанкціонованих змін в облікову базу даних, порядок руху облікової інформаціїта її реєстрації на головному комп’ютері. При цьому слід встановити можливістьзникнення даних, їх дублювання або невідображення, занесення без відомапосадових осіб.

Контрольну функціюпрограмного забезпечення обліку можна оцінити шляхом тестування на предметможливості внесення дати, яка не відноситься до звітного періоду, проводок, якінеможливі для даного підприємства, пропущення обов’язкових реквізитів абовнесення інформації по операціях, які повинні автоматично реєструватись івноситись при формуванні документа за допомогою комп’ютера, внесення або зміниінформації з АРМ працівників, які не мають на це повноважень. Помилки впрограмному забезпеченні перевіряються шляхом арифметичної перевіркирозрахунків по одній операції або за один період, а помилки користувачів шляхомзіставлення вхідних даних з первинними документами, при цьому первинні даніслід роздрукувати. Якщо такі дані роздруковані, то їх слід зіставити з наявнимиданими в інформаційній системі.

Відомо, що дані в різнихпідсумкових документах (наприклад, звітності) повинні бути взаємопов’язані. Вінформаційних системах підсумкові документи створюються безпосередньо зрезультатів обробки первинної (вхідної) інформації, тому допущені помилки валгоритмах складання підсумкових документів можна встановити шляхом зіставленнявзаємопов’язаних даних. Для цього також існує спеціальне програмнезабезпечення, наприклад, система формування звітності “Бест-Звіт” фірми АТЗТ“Інтелект-Сервіс”.

Тема 7. Організаціяопераційного аудиту.

 

7.1. Поняття операційногоаудиту.

7.2. Видиопераційного аудиту.

7.3. Критеріїоцінки операційного аудиту.

7.4. Фазиопераційного аудиту.

7.1.Операційнийаудит може розглядатися як:

-     одна ізфункцій господарської системи;

-     методикаоцінки ефективності і продуктивності функцій господарської системи.

Цілі операційногоаудиту – визначити ефективність і продуктивність тієї чи іншої підсистеми. Приопераційному аудиті можуть більш детально розглядатись різні аспекти діяльностіпідприємства чи його структурних підрозділів або навіть окремі питання господарськоїдіяльності…

Він може бутивнутрішній і зовнішній.

Внутрішній аудит– це управлінський аудит або аудит господарської діяльності і направлений напроведення внутрішнього контролю з метою покращання управління діяльністю.

Операційний аудит(перевірка) може проводитись і при зовнішньому аудиті (перевірці контролюючимиорганами, незалежними аудиторськими фірмами). При перевірці аудиторськимифірмами такий вид послуг вважається супутнім аудиту і регулюється п.19 ННА №1«Вимоги національних нормативів аудиту». Характерною особливістю операційноїперевірки є те, що не надається гарантія про відсутність помилок, звіт про такуперевірку має обмежене коло користувачів, так як в даному випадку проводитьсядослідження інформації з окремих питань і за домовленістю з клієнтом з певнимобмеженням.

7.2.Розрізняють 3 види операційного аудиту: функціональний, організаційний іспеціальний. Кожний із них в певній мірі дає оцінку внутрігосподарськомуконтролю.

          Функціональний– стосується однієї або декількох функцій господарської системи (наприклад,вивчається функція готівкових розрахунків одного підрозділу чи підприємства вцілому, організація розрахунків з постачальниками чи покупцями тощо). Перевагицього аудиту полягають у тому, що можлива спеціалізація аудиторів(перевіряючих), недоліки — неможливість оцінити міжфункціональні зв'язки.

Організаційний– вивчає ефективність і продуктивність взаємодії функцій системи. Важливим прицьому є вивчення планування і координування господарської діяльності.

Спеціальний– визначається потребами адміністрації. Наприклад, проведення перевіркиспеціалістами дотримання технологічних норм у виробництві чи ефективностівикористання певного обладнання, обчислювальної техніки тощо.

7.3. Критеріїоцінки операційного аудиту визначити дуже складно, але деякі з них можна виділитишляхом:

— порівняння з попередніми періодами, щоб можна було визначити результат відопераційного аудиту за останній період, що перевіряється;

— співставленняпоказників продуктивності та ефективності з даними інших таких же господарюючихсуб'єктів;

-     використанняінженерних стандартів та норм і порівняння з ними фактичних даних;

-     обговореннята узгодження з адміністрацією підприємства, аудиторами і особами, для яких маєбути складений висновок, окремих питань господарської діяльності, в результатічого особливо виясняється ступінь ефективності операційного контролю.

7.4. Фазиопераційного аудиту такі ж як і при проведенні інших видів аудиту: планування,збір доказів та їх оцінка, складання аудиторського висновку чи іншої документації.

Але приопераційному аудиті можуть бути певні особливості. Так, при внутрішньомуопераційному аудиті фази планування, збору доказів та їх оцінки можуть входитив функціональні обов'язки того, хто перевіряє (аудитора, ревізора чи іншихосіб), а складання висновку може бути не обов'язковим, тобто, при необхідностіможуть бути представлені тільки рекомендації чи інші документи, а також уснаінформація. Слід також зауважити, що звіт про операційну перевірку може матибільш обмежене коло користувачів.

Реалізаціяматеріалів операційного аудиту на підприємстві – це свідчення того, наскількипереконливо дана інформація про операційну перевірку.

Тема 8.Особливості внутрішнього аудиту.

8.1. Видивнутрішнього аудиту і його цілі.

8.2. Методичніприйоми внутрішнього аудиту.

8.3. Видиможливих помилок в роботі підприємства при порушенні роботи внутрішньої системиконтролю і оцінки ризику.

7.4.      Особливостівнутрішнього аудиту по окремих напрямках господарювання.

8.1.Система внутрішнього контролю (згідно ННА №12 «Оцінка системи внутрішньогоконтролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування»)– це всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвомпідприємства для досягнення поставленої мети – забезпечення (в межах можливого)стабільного і ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньоїгосподарської політики, збереження та раціонального використання активівпідприємства, запобігання та викриття фальсифікацій, помилок, точність іповноту бухгалтерських записів, своєчасну підготовку надійної фінансовоїінформації. Система внутрішнього контролю виходить за межі тих аспектів, котрібезпосередньо стосуються тільки бухгалтерського обліку і включає в себе багатоінших питань управлінської діяльності керівництва. Оскільки операційний аудит –це в більшості випадків внутрішній контроль, тому, крім таких видів якфункціональний, організаційний і спеціальний, внутрішній контроль можнарозглядати виходячи з того, якими службами чи спеціалістами він проводиться:економічний, фінансовий, юридичний, бухгалтерський, технологічний,управлінський та ін. Кожний з них направлений на перевірку і узгодження певнихпитань.

Зафункціонуванням системи обліку на підприємстві згідно ННА №12 внутрішнійконтроль необхідний для досягнення таких цілей: дозвіл на проведення обліковихоперацій, який повинен здійснюватись у відповідності із загальним абоспеціальним розпорядженням керівництва; необхідність відображення всіхоблікових операцій у вигляді точних підсумкових показників на відповіднихрахунках обліку і у відповідний час, що дає можливість спеціалістам підготуватифінансову звітність згідно з встановленими вимогами до її представлення; доступдо облікових записів по активах підприємства, який дозволяється тільки післядозволу керівництва; система обліку передбачає порядок, при якому записаніактиви порівнюються з активами, які є у наявності, через певні інтервали часу,і по всіх розбіжностях вживаються певні заходи.

8.2.Методичні прийоми внутрішнього аудиту такі ж як і зовнішнього, але крім нихможуть частіше застосовуватись лабораторний аналіз, експертизи, експериментитощо.

Слідзазначити, що система внутрішнього контролю виходить за межі тих аспектів,котрі безпосередньо стосуються тільки бухгалтерського обліку і включає в себе:

Середовище контролю,де відбуваються операції – заходи і записи, які характеризують загальнеставлення керівництва і власників підприємства до діючої системи внутрішньогоконтролю для підприємства. До факторів середовища контролю належать:

діяльністькерівництва (власників) клієнта;

політиката методи керівництва;

організаційнаструктура підприємства і методи розподілу функцій управління і відповідальності;

управлінськіметоди контролю, в тому числі кадрова політика і практика, а також порядок розподілуобов'язків.

Специфічні заходиконтролю включають:

періодичнезіставлення, аналіз і перевірку рахунків;

перевіркуарифметичної точності записів;

контрольумов функціонування та використання комп'ютерних інформаційних систем, зокрема,підтримання контролю над періодичними змінами комп'ютерних програм, доступ добази інформаційних даних;

введенняі перевірку контрольних рахунків і перевірочних облікових реєстрів по рахунках;

порядокпроходження та затвердження документів (графік документообігу);

зіставленняприйнятих внутрішніх правил з вимогами законодавчих актів та зовнішніми джереламиінформації;

порівняннязагальної суми наявних грошових коштів, вартості цінних паперів і товарно-матеріальнихзапасів з записами в облікових реєстрах;

порівнянняі аналіз фінансових результатів діяльності підприємства з показниками фінансовогоплану (прогнозу).

 Під часаудиторської перевірки аудитор досліджує тільки ту методику і процедурибухгалтерського обліку, котрі відносяться до тверджень звітності. Розуміння відповіднихаспектів систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю разом з оцінкоювластивого ризику і ризику невідповідності функціонування внутрішнього контролюразом з розглядом інших обставин дадуть можливість аудитору:

з'ясувати длясебе види потенційних суттєвих перекручень, котрі можуть трапитися у фінансовихзвітах;

визначитифактори, що впливають на ризик існування суттєвих помилок;

заплануватинеобхідні аудиторські процедури.

8.3.Основні види можливих помилок, які зустрічаються при порушенні роботивнутрішнього контролю:

-     арифметичні (при підрахунках);

-     методологічні (з питань організації та ведення обліку –невірне застосування рахунків чи методології ведення обліку окремих ділянок);

-     необачність, неуважність при заповненні реквізитівдокументів, регістрів чи перенесенні даних з первинних документів до регістрів;

-     неправильність судження, неправильне розуміння, незнанняпитань законодавства, норм і правил, що впливає на достовірність фінансової таподаткової звітності, призводить до несплати, недоплати чи переплати податківтощо.

Зустрічаютьсявипадки уникнення проведення заходів внутрішнього контролю шляхом змови членівкерівництва або співробітників з персоналом підприємства і третіми особами;інколи існує можливість нехтування принципами внутрішнього контролю особами,відповідальними за забезпечення внутрішнього контролю або несвоєчасне врахуваннязмін певних обставин.

8.4.Особливості внутрішнього аудиту по окремих напрямках господарювання залежать відсамих ланок контролю. Так, матеріальні цінності, розрахунки потребуютьпроведення інвентаризації; податки та збори потребують знань законодавства танормативної бази; правильне групування інформації потребує знань організації таведення бухгалтерського обліку і т.д.

Підчас вивчення систем обліку і внутрішнього контролю та планування аудиту аудиторповинен отримати знання і уявлення про структуру обліку і внутрішньогоконтролю, а також порядок їх функціонування. При цьому можливе проведеннянаскрізних тестів внутрішнього контролю, які по характеру та обсягу мають бутирізними.

Томувнутрішній аудит планується на кожному напрямку окремо і узгоджується в цілому.

Тема 9. Аудитстратегії функціонування підприємства.

 

9.1. Процедурааналізу засновницьких документів підприємства.

9.2. Аналізрозвитку підприємства.

9.4.     Оцінкастану системи внутрішнього контролю.

9.1.Статут та установчий договір — є основні документи, якими регулюється діяльністьпідприємства. Тому, перш ніж приступити до перевірки підприємства, необхідноуважно вивчити основні положення цих документів, щоб в подальшому, під часперевірки господарських операцій, можна було визначити законність операцій чинавіть видів діяльності.

Аналізуючизасновницькі документи звертається увага на розмір статутного фонду,своєчасність та повноту внесків учасників, порядок формування майна, структурууправління, розподіл прибутку, порядок виходу засновників із товариства,систему управління підприємством, органи внутрішнього контролю та ін..

Длявизначення стратегії функціонування підприємства слід також звернути увагу і нанаявність відповідних дозволів (сертифікатів, ліцензій, патентів тощо), чи незакінчується термін їх дії, які види діяльності можуть бути організовані згідностатуту в разі припинення основного виду діяльності за певних причин.

Впрактиці зустрічаються випадки, коли власники приймають рішення, якіоформляються протоколами зборів учасників, але такі рішення не відповідаютьустановчим документам. Крім того, в багатьох випадках протоколи носятьформальний характер, тобто складені без проведення зборів або з порушеннямпроцедури прийняття рішень, тому вибірково перевіряється реальність тадостовірність проведення зборів і складання протоколів.

          Останнімчасом важливим та злободенним питанням стало питання виходу учасника зтовариства з обмеженою відповідальністю та розподіл майна при виході. ХочаЗаконом “Про господарські товариства” такий розподіл передбачено, але чіткоїметодики розподілу майна не вироблено, тому установчими документами повиннабути передбачена така методика.

9.2.Щоб оцінити можливості розвитку підприємства, необхідно провести аналіз йогорозвитку. Для цього вивчається бізнес-план, аналізуються показники фінансовоїзвітності а також об’ємні показники за декілька років, тенденції розвиткуокремих видів діяльності тощо. При цьому враховуються зовнішні фактори: ринкизбуту, постачальники сировини, товарів, матеріалів, можлива конкуренція та їївплив на подальшу діяльність і ін.

          Аудиторомдля аналізу розвитку підприємства використовується перспективна фінансоваінформація, що має бути складена на прогнозах тих подій, які можуть відбутися вмайбутньому і які можливі дії керівництва при цьому.

Зарезультатами перевірки складається звіт, де відображається думка аудитора відноснореальності перспективної фінансової звітності.

9.3.Оцінити стан системи внутрішнього управління аудитор може на підставі тестування,а також виходячи з перевірки системи управління згідно засновницькихдокументів, розроблених посадових характеристик, графіків документообороту,подання звітів, контролю тощо.

Організаціяроботи підприємства, дотримання Правил внутрішнього розпорядку в неабиякій мірізалежить від організації та ведення діловодства. Згідно з Єдиною системоюділоводства на підприємстві повинні дотримуватись основних положень складаннядокументів і роботи з ними (службове листування, накази, розпорядження тощо).

          Правиласкладання організаційно-розпорядчої документації передбачені відповіднимистандартами, тому під час перевірки звертають увагу на дотримання стандартів, впротивному разі службові документи втрачають юридичну дієздатність, ускладнюютьдокументування.

          Напідприємствах, в організаціях ділові документи повинні оформлятись на фірмовихбланках, до того ж їх необхідно реєструвати в окремих журналах для вхідних івихідних документів, про що робиться відмітка в самих документах.

          Особливоїуваги заслуговують розпорядчі документи керівника та власників, які повиннінумеруватись і також реєструватись в книзі наказів чи інших розпорядчих документів.

          Слідтакож звернути увагу на ведення діловодства по обліку кадрів: наявність заявпро прийняття на роботу, своєчасність складання наказів по прийняттю,переміщенню та звільненню з роботи працівників. При цьому встановлюється, чи непорушено трудове законодавство, адже звільнення за ініціативою керівника тапереміщення на нижчу посаду повинно бути обґрунтованим і підтвердженовідповідними документами.

          Вивчаючиустановчі документи, аудитор повинен оцінити дотримання службовими особами своїхобов’язків та використання наданих їм прав.

          Тема10. Аудит активів та пасивів підприємства.

 

          10.1.Аудит грошових коштів у касі.

          10.2.Аудит коштів на рахунках в банках та кредитних операцій.

          10.3.Аудит основних засобів.

          10.4.Аудит матеріальних цінностей.

          10.5.Аудит розрахунків з працівниками.

          10.6.Аудит затрат виробництва, собівартості продукції.

          10.7.Аудит інвестицій.

          10.1.Аудит грошових коштів починається з обстеження стану обліку, звітності тавнутрішнього контролю касових операцій. Важливим моментом в проведенні аудитукаси є перевірка дотримання Положення про ведення касових операцій унаціональній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від19.02.01р. №72 та Інструкції № 4 “Про організацію роботи по готівковому обігу установамибанків України”, затвердженої постановою Правління НБУ від 19.02.01р.№69, якірегулюють документальне оформлення касових операцій, складання звітності,використання грошових коштів по призначенню, дотримання ліміту каси та іншіпитання, пов’язані з готівкою.

          Кожнаоперація перевіряється з точки зору законності операцій, правильностідокументального оформлення та відображення в обліку (на рахунках, в обліковихрегістрах, в Головній книзі, в балансі). Особливу увагу звертають на документи,що підтверджують списування витрачених грошей на виробничі витрати або зарахунок інших джерел.

          Виявленіпорушення записують в Журнал групування і систематизації результатів контролю,де вказується звітний період, найменування документів, їх дата, номер, порушенийнормативний документ, зміст недоліків, відповідальні за порушення іматеріальний збиток, заходи щодо усунення недоліків і запобігання повторенню.

          10.2.Джерелами для контролю операцій по поточному рахунку в банку є виписки банку зособових рахунків і прикладені до них виправдні документи, а також записи порахунку 31 “Рахунки в банках”.

          Першза все звіряють залишки коштів, відображених в виписках, з залишками, якізначаться в бухгалтерському обліку. Після цього перевіряють достовірністьприкладених документів, правильність кореспонденції по проведених операціях.

          Вобов’язки аудитора входить перевірка правильності та підстав перерахуваннягрошових коштів за товарно-матеріальні цінності, послуги. Тому необхіднозвірити суми, вказані в платіжних документах, з даними виписок банку тазаписами по рахунках 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками” або порахунку 68 “Розрахунки за іншими операціями”. Крім того, перевіряють повноту іправильність оприбуткування матеріальних цінностей, а, при необхідності, слідорганізувати проведення зустрічної перевірки розрахунків з постачальникамипродукції.

          Суцільноперевіряють підстави для списування грошей з банківського рахунку в дебетрахунків витрат виробництва, витрат обігу, прибутків та збитків, витрат майбутніхперіодів та ін. Кожний випадок порушення типової кореспонденції рахунківбухгалтерського обліку перевіряється за первинними документами, які дозволяютьвизначити викривлення облікових і звітних даних.

          Крімосновного поточного рахунку на підприємстві можуть бути валютний, інші поточнірахунки, перевірку яких проводять за методикою, аналогічною перевірці основногопоточного рахунку. Особливу увагу звертають на доцільність використання цільовихкоштів на поточних рахунках. При необхідності з банків беруть довідки пронаявність грошових коштів на певну дату по кожному рахунку.

          Повалютному рахунку перевіряють правильність кореспонденції рахунків і записів воблікових регістрах, правильність відображення курсових різниць, при цьомузвіряють правильність застосування курсу валюти.

          Повнотузарахування грошей в іноземній валюті перевіряють по транзитних валютнихрахунках, де облік повинен вестись як в національній, так і в іноземній валюті,звіряючи їх при необхідності з поточним та валютним рахунками.

          Перевіркарозрахунків з банками по позиках повинна включати такі питання: доцільністьпозик; цілеспрямоване їх використання; правильне відображення в облікурозрахунків по позиках та нарахованих процентах по них; своєчасність погашенняпозик та ін.

          Джереламидля вивчення цього питання є: кредитні договори; виписки банків з прикладенимипервинними документами; регістри бухгалтерського обліку позик; Головна книга;баланс. Оскільки в більшості випадків сума позик поступає на поточний рахунок,то доцільність використання їх слід перевірити по операціях поточного рахунку,вивчивши первинні документи, прикладені до виписок банку з цього рахунку, атакож підтвердження документами надходження цінностей чи виконання робіт(послуг) на суму перерахованих постачальникам та підрядникам коштів. Крім того,слід зробити звірку з банками, отримавши від них підтвердження про наявністьсуми залишку позик.

10.3.Важливою умовою підвищення ефективності виробництва є забезпечення збереження іраціонального використання основних засобів.

Впроцесі перевірки слід керуватись П(С)БО 7 “Основні засоби”.

Перевіркуосновних засобів розпочинають з обстеження фактичної наявності, технічногостану та використання основних засобів. Перевірка проводиться шляхом огляду ззалученням спеціалістів, з використанням даних бухгалтерії тавиробничо-технічної документації.

Приогляді будівель та споруд звертається увага на їх технічний та протипожежнийстан, на створення нормальних умов для роботи.

Впроцесі обстеження виробничого, холодильного та торгового обладнання виясняютьйого фактичну продуктивність і використання відповідно до встановлених параметрів,а також комплектність, загальний технічний стан та дотримання правил догляду заними. Також виявляють обладнання, яке вимагає капітального, середнього тапоточного ремонту або підлягає списуванню внаслідок непридатності для подальшоїексплуатації. При огляді основних засобів виявляють зайве, непотрібне таневстановлене обладнання, можливе псування.

Вході обстеження вивчають стан обліку основних засобів, порядок закріплення їхза матеріально-відповідальними особами в розрізі інвентарних номерів та місцьексплуатації, а також правильне розмежування за групами.

Важливиммоментом в обстеженні є аналіз показників використання основних засобів, щоброзробити конкретні заходи по поліпшенню їх використання.

Метоюаудиту операцій, пов’язаних з рухом основних засобів, є встановлення доцільностіта законності їх придбання, переміщення, продажу та списування, а також правильногота своєчасного оформлення цих операцій.

Приперевірці надходження основних засобів звертають увагу на якість оформленняактів приймання основних засобів, їх реквізити звіряють з показниками технічноїдокументації. В окремих випадках проводять зустрічні перевірки зпідприємствами, від яких отримані основні засоби, а також зіставляють датинадходження по супровідних документах, актах приймання та за даними оприбуткуванняв книгах аналітичного обліку.

Звертаютьособливу увагу на доцільність переміщення та правильність оформлення такогопереміщення. Якщо є зайве обладнання чи інші види основних засобів, товиясняють причини невикористання їх, ступінь зносу. Особливо ретельноперевіряють реалізацію основних засобів працівникам підприємства та приватнимособам, тобто, правильність визначення ціни, податку на додану вартість,повноту оплати з врахуванням терміну експлуатації, технічного стану, процентузносу та проведеного ремонту.

Правильність,законність ліквідації та списування основних засобів перевіряють на підставіактів ліквідації, технічних паспортів та документів, що підтверджують витратина ліквідацію та оприбуткування матеріальних цінностей від їх списування.

Попереданих в оренду визначають доцільність такої оренди, правильність укладеннядоговорів, розмір орендної плати, умови експлуатації та ремонту основнихзасобів.

Якправило, одночасно з обстеженням основних засобів вивчаються матеріали їхінвентаризації. При цьому необхідно перевірити наявність і стан інвентарнихкниг, технічних паспортів та документації, що підтверджує право власності наосновні засоби, а також наявність документації на основні засоби, здані воренду.

Практикасвідчить, що в більшості випадків інвентаризація основних засобів по ініціативівласника проводиться формально, тому під час аудиту вивчається якістьпроведених і оформлених інвентаризацій, правильність відображення в обліку їїрезультатів. Для перевірки якості інвентаризації доцільно провести вибірковуінвентаризацію окремих видів основних засобів.

Розмірзбитків, нанесених підприємству, перевіряють відповідно до Порядку визначеннярозміру збитків від крадіжки, нестачі, знищення (втрат) матеріальних цінностей(затверджений постановою КМУ від 22.01.96р. №116), в якому передбаченоутримання з винних осіб суми збитків від заподіяної шкоди в розмірі, щовизначається за формулою з застосуванням коефіцієнта та індексу інфляції.

Задачаконтролю основних засобів — перевірка їх збереження і технічного стану; законностіі правильності документального оформлення операцій по надходженню, переміщеннюта вибуттю; правильності нарахування і списання зносу основних засобів;правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій по рухуосновних засобів; своєчасності і якості ремонтів.

Джереламиконтролю операцій з обліку основних засобів є первинна документація по їхнадходженню, вибуттю та внутрішньому переміщенню, по ремонту, нарахуваннюамортизації, а також дані аналітичного і синтетичного обліку основних засобів.Аналітичний облік основних засобів ведеться на інвентарних картках, в книгах чиінших регістрах. Особливу увагу звертають на правильність і своєчасністьзаповнення всіх реквізитів в регістрах аналітичного обліку, що має великеконтрольне значення і запобігає заміні однойменних нових предметів старими, атакож це необхідно для отримання повної та об’єктивної інформації про стан івикористання того чи іншого об’єкта основних засобів. Крім того, вивчаєтьсявідповідність даних аналітичного обліку основних засобів їх залишку посинтетичному рахунку 10 “Основні засоби” на певні дати.

Важливиммоментом у аудиті основних засобів є перевірка правильності оцінки їх, тобтовизначення первісної, відновлювальної та залишкової вартості. Тому вивчаютьсяматеріали переоцінок, документи, що підтверджують проведення капітальнихвкладень та ремонтів і на підставі яких збільшується вартість основних засобів.

Неабиякезначення має вивчення документів з оренди основних засобів. Слід пам’ятати, щооренда буває оперативна та фінансова, тому будуть відмінності в обліку якосновних засобів, так і в нарахуванні амортизації (зносу). Отже, в такомуразі слід уважно вивчити зміст договорів оренди.

Ефективністьвикористання основних засобів визначається шляхом застосування методівекономічного аналізу, з допомогою яких проводять розрахунки виробничихпотужностей, фондовіддачу, змінність роботи обладнання та інші, які зіставляютьз нормами чи планами, а це дасть можливість розробити конкретні заходи щодополіпшення ефективності їх роботи.

Одниміз важливих питань контролю є перевірка правильності нарахування та відображенняв обліку амортизації (зносу) основних засобів.

Вподатковому обліку нарахування амортизації основних засобів поводиться згідност. 8 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткуванняприбутку підприємств” (від 22.05.97р. №283/97-ВР). Тому перш за все слідперевірити правильність віднесення основних засобів до відповідних груп, щобправильно застосувати норму амортизації (1 група — Будівлі і споруди; 2 група — Автотранспорт, меблі і обладнання; 3 група — Інші основні засоби). Слідзвернути увагу і на те, що основні засоби можуть бути діючими, недіючими,запасними. Крім того, необхідно перевірити правильність визначення балансовоївартості другої та третьої груп чи виду по першій групі основних засобів за формулою:

Б(а)= Б(а-1) + П(а-1) — В(а-1) — А(а-1), де

Б(а)- балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а-1)- балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П(а-1)- сума витрат, понесених на придбання, здійснення капітального ремонту,реконструкції, модернізації та інші поліпшення основних фондів протягомперіоду, що передував звітному;

В(а-1)- сума виведених із експлуатації основних фондів протягом періоду, що передувавзвітному;

А(а-1)- сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передувавзвітному.

Виходячиз формули, витрати, понесені на придбання, здійснення капітального ремонту,реконструкції, модернізації та інші поліпшення основних фондів, збільшуютьвартість основних фондів, але в розмірі, що перевищує 5% в рік від балансової(залишкової) вартості на початок року, причому, по другій і третій групах сумабереться в цілому, а по першій групі береться від кожної одиниці окремо. А томуперевіряються документи, що підтверджують такі витрати, правильність розрахунків5%. Важливо і те, що в межах 5% за рік такі затрати дозволяється відносити навалові витрати, тому невірне визначення суми затрат, що відноситься на валовівитрати може занизити суму оподатковуваного прибутку, а, відповідно, сумуподатку на прибуток.

Важливиммоментом в аудиті нарахування амортизації (зносу) є перевірка правильності їївідображення на рахунках, так як по основних засобах, що використовують ввиробничій діяльності, сума нарахованої амортизації відноситься на витративиробництва (обігу), а по тих, що не використовують у виробничій діяльності,сума амортизації відноситься за рахунок інших джерел.

Починаючиз 01.07.2000 р. П(С)БО 7 “Основні засоби” передбачені інші методи нарахуванняамортизації, які повинні знайти відображення тільки в бухгалтерському обліку,тому вибір підприємством методу нарахування амортизації, встановленняліквідаційної вартості повинен мати певне обгрунтування.

Контрольоперацій по ремонту основних засобів доцільно починати з перевірки правильностіскладання плану та кошторису і аналізу його виконання за видами основнихзасобів. Особливу увагу звертають на реальність складання кошторису. Інколийого складають після завершення ремонту, не складаючи попередньо актівтехнічного огляду і відомостей дефектів.

Приперевірці капітального ремонту основних засобів, які виконуються підряднимспособом, необхідно встановити, чи є в наявності договори підряду і чи не булаперевищена вартість ремонту, обумовленого договором.

Пригосподарському способу ремонту основних засобів слід встановити, чи не допускалисьприписки виконаних робіт з метою зайвого списання матеріалів, запасних частинтощо. Підтвердженням виконаних робіт по ремонту повинні бути первинні документи:наряди, накладні і лімітно-заборні карти на витрати матеріальних цінностей,відомості дефектів на ремонт машин, акти приймання виконаних робіт. Щобвстановити факти незаконного списання запасних частин і ремонтних матеріалів навиконані роботи, слід широко використовувати зустрічну звірку документів,вибіркову контрольну інвентаризацію виконаних ремонтних робіт.

Особливоуважно слід перевірити якість ремонту основних засобів, про що може свідчитьтривалість міжремонтних періодів, яка перевіряється на підставі відміток в інвентарнихкартках.

Такяк затрати на ремонт можуть списуватись на витрати виробництва (обігу), а вподатковому обліку на збільшення валових доходів або вартості основних засобів,за рахунок інших джерел, то необхідно детально перевірити правильністьвідображення в обліку затрат на ремонти.

10.4.Основними завданнями аудиту товарно-матеріальних цінностей є перевірка:

забезпеченнязбереження товарно-матеріальних цінностей та умов їх зберігання;

повнотиі своєчасності оприбуткування товарно-матеріальних цінностей;

законностіоперацій з реалізації, відпуску та списуванню ТМЦ;

правильностіта своєчасності проведення інвентаризації ТМЦ і виявлення їх результатів;

правильностіорганізації матеріальної відповідальності на підприємствах;

правильностіі повноти відображення в обліку операцій закупівлі, приймання, оприбуткування,списування, реалізації та відпуску товарів і тари.

Впроцесі перевірки слід враховувати вимоги П(С)БО 9 “Запаси” а також обліковуполітику підприємства.

Важливиметапом в аудиті матеріальних цінностей є обстеження складського господарства,торгових приміщень підприємства. Шляхом обстеження виясняють недоліки ворганізації збереження матеріальних цінностей (дотримання санітарних норм, температурнихрежимів, вологості повітря приміщення при зберіганні, правильність укладанняцінностей, наявність на них етикеток, наклейок та ін.); стан протипожежноїохорони; обладнання складів технікою, устаткуванням, необхідними приладами іправильність їх експлуатації, стан охорони складських приміщень тощо.

Вході обстеження особливу увагу слід звернути на закріплення матеріальноївідповідальності за працівниками, робота яких пов’язана з прийманням,зберіганням та відвантаженням матеріальних ресурсів. Важливою умовоюзабезпечення збереження матеріальних цінностей є розробка та врученняматеріально-відповідальним особам стандартів і посадових інструкцій, в якихвизначаються обов’язки та права працівників, розпорядок їх роботи, порядокприймання та відпуску цінностей, їх документального оформлення, веденнякількісного обліку на складах, строки представлення звітів та ін.

Важливимє і те, наскільки своєчасно оформляються документи по руху цінностей, наскількисвоєчасно проводяться записи в регістри складського обліку.

Особливоїуваги заслуговує перевірка належної організації пропускної системи. Джереламиперевірки є книги реєстрації пропусків, журнали зважування вантажів наавтомобільних вагах, повідомлення вартових-контролерів і органів міліції провивезення та винесення з території підприємства матеріальних ресурсів безналежного оформлення.

Обстеженнястану складського господарства та забезпечення схоронності матеріальнихцінностей в поєднанні з інвентаризацією і послідуючою документальною перевіркоюдає можливість зробити обумовлені висновки про збереження матеріальних ресурсівта розробити профілактичні заходи.

Наступниметапом в контролі ТМЦ є ретельна перевірка документального оформлення ранішепроведених інвентаризацій, виведення та відображення в обліку їх результатів.

Оформленіінвентаризаційними комісіями описи та інші документи, складені під часпроведення інвентаризацій, підлягають перевірці бухгалтером та робочимикомісіями, які після перевірки повинні скласти порівнювальні відомості покожному об’єкту перевірки.

Впорівнювальних відомостях відображаються відхилення (нестачі чи лишки)фактичної наявності цінностей за даними описів від даних бухгалтерського облікуна підставі регістрів аналітичного обліку. При виявленні лишків, нестач тапсування цінностей комісією встановлюються причини їх виникнення та винніособи. Висновки щодо результатів інвентаризації і пропозиції щодо усуненнявиявлених недоліків, заліку нестач і лишків із-за пересортування, списаннянестач в межах норм природних втрат, відшкодування нестач та заподіяної шкодипідприємству робочі інвентаризаційні комісії формулюють і обгрунтовують впротоколах, які передаються постійно діючий комісії для прийняття рішень щодорезультатів інвентаризації та затвердження керівником підприємства.

Слідвідмітити, що в більшості підприємств вищезгадані комісії або не створюютьсяабо створюються формально, не приймаючи участі в виведенні результатів інвентаризації,тому бухгалтери частіше самі приймають рішення щодо виявлених розходжень,причому, не завжди вірні.

Особливоїуваги заслуговує визначення природного убутку, який дуже часто відображають вобліку навіть тоді, коли розходжень не встановлено, або вони значно нижчі, ніжсума нестачі.

Неслід забувати і про той факт, що взаємний залік лишків та нестач внаслідок пересортуванняможе бути допущений лише щодо товарно-матеріальних цінностей однаковогонайменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворилися заодин і той же період, що перевіряється і у тієї ж самої особи, якаперевіряється.

Уразі, коли при заліку нестач лишками при пересортування вартість цінностей,виявлених у нестачі, більше вартості цінностей, виявлених у надлишку, різницявартості повинна бути віднесена на винних осіб.

Перевищеннявартості цінностей, виявлених у надлишках, проти вартості цінностей, виявлениху нестачі при пересортування, відносяться на збільшення даних облікувідповідних матеріальних цінностей і результатів фінансово-господарськоїдіяльності.

Наприклад,нестача 10 кг по ціні 5,00грн. товару А на суму 50грн. може бути перекритатільки 8 кг товару Б і тільки на суму 36.80грн.( 8 х 4,60грн.), тобто тільки понижчій ціні (перекривається повністю), а природний убуток, визначений в розмірі0.5 кг, може бути списаний тільки в сумі 2,50грн.( 0,5 х 5,00грн.), тобтотільки по товарах, що мають нестачу. Таким чином, виходячи з даного прикладу, потовару А визначено наступні кінцеві результати: нестача — 7,50грн. ( 10 – 8 –0,5 ) х 5,00грн., різниця в цінах (недобір) –3,20грн.(50,00грн.-36,80грн.-2,50грн.-7,50грн.).

10.5.Основним завданням перевірки розрахунків з працівниками з оплати праці єперевірка дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні оплати праці,утриманнях з неї та правильності ведення бухгалтерського обліку розрахунків зоплати праці.

Джереламиінформації, що використовується в процесі контролю, є дані аналітичного ісинтетичного обліку по рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”, первинні документиз обліку виробітку та нарахування оплати праці (табелі обліку робочого часу,наряди, маршрутні листи та ін.), листки з тимчасової непрацездатності,нормативно-правова документація, що регулює ці операції ( Закон “Про оплатупраці”, Закон “Про відпустки”, Кодекс законів про працю, Закон “Про колективнідоговори і угоди”, Закон “Про підприємства в Україні” та ін.), штатні розписи,встановлені посадові оклади і тарифні ставки, розцінки, норми виробітку, даніпро фактичні виробітки тощо.

Послідовністьперевірки розрахунків з оплати праці: встановлення відповідності показниківаналітичного обліку розрахунків з оплати праці даним синтетичного обліку вГоловній книзі та в бухгалтерському балансі на одну і ту ж дату; вивченнядостовірності первинних документів; перевірка правильності застосуваннятарифних ставок, окладів, норм виробітку, розцінок; перевірка правильностінарахування оплати праці, допомоги по листках непрацездатності; перевіркапроведених утримань із заробітної плати.

Приперевірці оплати праці слід керуватись Інструкцією зі статистики заробітноїплати, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.12.1995р. №323, яка визначаєструктуру заробітної плати, тобто витрати підприємства, які включаються дофонду оплати праці (основна, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні такомпенсаційні витрати). В процесі перевірки фонду оплати праці звертаєтьсяувага на питання державного регулювання оплати праці, особливо на виконання постановиКМУ від 05.05.97р.№428 “Про регулювання фондів оплати праці працівниківпідприємств-монополістів”, згідно якої підприємства-монополісти повинніщомісячно складати розрахунок сум, що підлягають внеску в бюджет в зв’язку зперевищенням фонду оплати праці, і вносити в бюджет визначені суми.

Важливиммоментом в аудиті розрахунків з оплати праці є перевірка дотримання штатноїдисципліни, тобто, наявність і дотримання штатного розпису, наказів, особовихсправ працівників. Встановлені тарифні ставки, посадові оклади та розцінкизіставляються зі штатним розписом, даними розрахунково-платіжних відомостей,табелів обліку робочого часу, графіків роботи. Крім того, розміри ставок(окладів) працівників перевіряються з врахуванням умов, визначених колективнимдоговором підприємства, а також генеральною, галузевою, регіональною угодами,до того ж з дотриманням встановлених законодавством та угодами певних гарантійпрацівникам. Якщо колективний договір не укладено, то всі норми і гарантіївідносно оплати праці власник або уповноважений ним орган зобов’язаний узгодитиз профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво органом.

Слідособливу увагу звернути на сумісників, на оформлення договорів, контрактів, атакож дотримання їх умов.

Перевіркаправильності нарахування оплати праці залежить від форм та систем оплати праці.Так, на підставі табелів обліку робочого часу встановлюється правильністьнарахування оплати праці робітникам з погодинною оплатою, причому,перевіряється відповідність її тарифним розрядам робочих і погодинним тарифнимставкам. Перевірка оплати праці робітникам-відрядникам проводиться на підставіобсягів виконаних робіт, встановлених розцінок та інших матеріалів. Томуперевірці підлягають первинні документи, що підтверджують виконану роботу, пояких встановлюють, чи не було приписок в обсягах виконаних робіт. Особливуувагу слід приділити перевірці правильності нарахування додаткової оплатипраці, зокрема, надбавок та доплат до тарифних ставок та посадових окладів, якіпередбачаються чинним законодавством, а також оплати відпусток. При перевірціоплати за відпустку слід керуватись Законом України від 15.11.96р. №504/96-ВР“Про відпустки”, а також Порядком визначення середньої заробітної плати,затвердженим постановою КМУ від 08.02.95р. №100 (зі змінами та доповненнями).

Неабиякезначення має перевірка відображення на рахунках нарахованої заробітної плати,так як включення в собівартість продукції чи на інші витрати нарахованої оплатиза працю, що не пов’язана з виробництвом, перекручує дані обліку.

Вибірковоперевіряється правильність утримань, особливо прибуткового податку з громадян,своєчасність перерахувань цього податку в бюджет .

Впроцесі контролю перевіряється також правильність нарахування допомоги зтимчасової непрацездатності та інших виплат з фонду соціального страхування,при цьому увага приділяється юридичній стороні та якості оформлення відповіднихдокументів.

Звертаєтьсяособлива увага на оформлення платіжних відомостей по виплаті заробітної плати,а також вивчається підстава для видачі заробітної плати за видатковими касовимиордерами, адже в такому випадку можливе повторне включення одних і тих абопідставних осіб для отримання грошей. Неабияке значення в контролі маєперевірка правильності арифметичних підрахунків в розрахунково-платіжних,платіжних відомостях, книгах аналітичного обліку та зіставлення цих даних зданими Головної книги, балансу.

10.6.Аудит затрат виробництва доцільно розпочати з аналізу собівартості товарноїпродукції, тобто зі0ставлення фактичної собівартості з плановою, в результатічого виясняється, які затрати мають найбільшу питому вагу, по яких статтяхзначні відхилення фактичних затрат від планових, їх причини. Особливу увагузвертають на відхилення по тих статтях затрат, де значні відхилення і великапитома вага окремих затрат. При цьому старанно вивчається обґрунтованість нормативів,розрахунків та лімітів, що покладені в основу планових показників собівартості.Так як на продукцію встановлюють договірні ціни, то складання калькуляції покожному виду продукції має особливе значення для визначення прибутковості тогочи іншого виду продукції, а, значить, і встановлення доцільності виробництватаких видів продукції.

Способиперевірки фактичних затрат залежать від методу обліку затрат на виробництво ікалькулювання собівартості, що застосовується на підприємстві: попередільний(однопередільний, багатопередільний), позамовний чи нормативний. На більшостіпідприємств застосовується однопередільний метод, коли на кожній стадіївиробництва собівартість не визначається, а тільки по закінченні місяця. Томуперевіряється правильність визначення собівартості всієї продукції в цілому,достовірність затрат по статтях, а також розподіл прямих і непрямих затрат міжкалькульованими виробами та їх собівартістю. З прийняттям Положення (стандарту)бухгалтерського обліку 16 “Витрати” з 1.01.2000 р. змінились підходи до такихпонять, як “виробнича собівартість”, “собівартість реалізованої продукції” таін. Кожна операція, що відображає витрати виробництва, повинна підтверджуватисьналежним чином оформленими документами. В окремих випадках перевірка обґрунтуваннявстановлених норм витрат матеріальних цінностей може бути проведена також з допомогоюконтрольного запуску сировини та допоміжних матеріалів у виробництво(експерименту), що оформляється комісією спеціальним актом.

Слідзауважити, що податковий облік валових витрат відрізняється від бухгалтерськогообліку витрат, хоча дані бухгалтерського обліку в певній мірі використовують дляподаткового обліку.

Донедавнього часу всі витрати розглядались як витрати основного виробництва,допоміжних виробництв, обслуговуючих виробництв та господарств, облік по якихвівся на окремих рахунках і окремо визначалась собівартість продукції (робіт,послуг). З 1.01.2000 р. витрати всіх вищезгаданих виробництв та господарствповинні обліковуватись на рахунку 23 “Виробництво” в розрізі аналітичнихрахунків.

Затратипо допоміжних виробництвах — це затрати на утримання котелень, підстанцій,систем водопостачання, холодильників, транспорту, цехів по виробництву таритощо. Тому по них, як і по основних виробництвах перевірка потребує детальноговивчення статей затрат. Важливо проконтролювати та проаналізувати доцільністьта необхідність утримання таких виробництв, для чого слід перевірити, куди, напідставі яких розрахунків чи інших документів списуються такі затрати, адже в більшостівипадків вони збільшують собівартість готової продукції основного виробництва.На великих підприємствах таких допоміжних виробництв може бути декілька (додесяти, а то і більше), тому в розрізі рахунку 23 “Допоміжні виробництва”повинен вестись аналітичний облік кожного з таких допоміжних виробництв. Втакому разі слід перевірити реальність віднесення затрат на кожне з таких виробництв.

Середзатрат, які збільшують собівартість продукції, велику питому вагу складаютьнепрямі витрати (витрати на утримання обладнання та загальновиробничі), облік якихповинен вестись і контролюватись по рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, врозрізі статей, передбачених підприємством. Особливій перевірці підлягаютьрозрахунки розподілу непрямих витрат та списування їх на собівартість видівпродукції, що випускається.

Якуже було відмічено, підходи до формування та визначення собівартості змінились,а тому згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського облікуактивів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств іорганізацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р.№291, для обліку затрат всіх видів виробництв застосовується рахунок 23“Виробництво”, на якому повинні збиратись прямі витрати, а також списуватисьзагальногосподарські витрати з однойменного рахунку 91.

Довитрат обслуговуючих виробництв та господарств відносяться затрати:

          науково-досліднихта конструкторських підрозділів;

          житлово-комунальнихгосподарств;

          майстереньпобутового обслуговування;

          їдаленьта буфетів;

          будинківвідпочинку, санаторіїв, профілакторіїв, спортивних клубів та інших установоздоровчого та культосвітнього призначення;

          дитячихшкільних і дошкільних установ.

Затратитаких виробництв та господарств повинні відображатись на рахунку 23“Виробництво” в розрізі кожного виробництва та господарства. В ході перевіркислід особливу увагу звернути на джерела фінансування обслуговуючих виробництвта господарств. Окремі виробництва та господарства можуть надавати послугистороннім організаціям, підприємствам та населенню, тому слід перевіритипорядок формування цін, тарифів, правильність відображення виручки відреалізації, прибутку та податків.          Зустрічаються випадки, коли такізатрати списують на собівартість готової продукції основного виробництва, чимвикривлюються дані бухгалтерського обліку, занижується прибуток.

10.7.Об’єктами аудиту інвестиційної діяльності є інвестиційні проекти, зновустворювані та модернізовані основні фонди і оборотні активи у всіх галузях ісферах господарства, цінні папери, цільові вкладення коштів, науково-технічнапродукція, інтелектуальні цінності та інші об’єкти власності, а також майновіправа, витрати на капітальне будівництво, введення в дію об’єктів і виробничихпотужностей, бухгалтерський облік і звітність з інвестиційної діяльності.

Джереламифінансування інвестиційної діяльності є:

власніфінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодуваннязбитків від аварій, стихійного лиха, нагромадження і заощадження громадян,юридичних осіб та ін.);

позичковіфінансові кошти інвесторів (облігації, позики, банківські і бюджетні кредити);

позичковіфінансові кошти інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внескигромадян і юридичних осіб);

бюджетніінвестиційні асигнування.

Особливістьметодичних прийомів аудиту, узагальнення і реалізації його результатів полягаєу застосуванні таких органолептичних прийомів, як інвентаризація, контрольнізаміри, технологічний контроль, експертизи різних видів та інших длядослідження якості й обсягів капітальних робіт, відповідності їх затвердженійпроектно-кошторисній документації. Розрахунково-аналітичні методичні прийомивикористовуються при визначенні якісних показників виконання планів капітальнихвкладень і впровадження нової техніки, виявленні невикористаних резервів.Документальні методичні прийоми контролю використовуються при аудиті операцій,що відображають виконання будівельно-монтажних робіт, придбання обладнання,модернізацію і реконструкцію діючих основних засобів. В процесі аудитузастосовуються методичні прийоми зустрічної перевірки документів, якізнаходяться в установах банку, що фінансує капітальні вкладення і нову техніку,а також підрядника, що виконує капітальні роботи.

Тема11. Особливості аудиту на підприємствах окремих галузей народного господарства.

 

11.1. Задачіаудиту промислових підприємств.

11.2. Аудиттранспортних підприємств.

11.3. Аудит вТОВ, АТ.

11.5.   Аудит страхової, біржової та брокерськоїдіяльності.

11.1.В процесі аудиту виробничих підприємств необхідно перевірити:

          станекономіки підприємства і аналіз його виробничої діяльності;

          використаннявнутрігосподарських резервів;

          забезпеченістьсировиною, матеріалами і трудовими ресурсами;

          правильністьнадходження та відпуску в виробництво сировини і допоміжних матеріалів, дотриманнянорм затрат та виходу готової продукції;

          якістьпродукції (виявити випадки випуску браку, встановити причини, винних осіб ірозробити заходи по їх ліквідації);

          відповідністьзвітних даних про випуск та реалізацію продукції даним бухгалтерського обліку іпервинних документів з метою виявлення перекручувань і приписок в звітності;

          виконаннядоговорів на поставку матеріалів та реалізації продукції;

          повнотувикористання відходів;

          дотриманнязаконності, забезпечення схоронності цінностей.

11.2.Основними об’єктами аудиту в транспортних господарствах є:

-     облік матеріально-технічної бази та її раціональне і реальневикористання;

-     організація обліку паливно-мастильних матеріалів тасписування їх відповідно до встановлених норм з обґрунтованим застосуваннямкоефіцієнтів коригування;

-     організація обліку запасних частин, їх заміни, оперативнийоблік автомобільних шин;

-     аналіз і документальна перевірка важливих показниківвиробничого плану та реалізації автомобільних перевезень, послуг і робіт;

-     організація обліку затрат, калькуляція перевезень;

-     документальне оформлення та облік перевезень, їх вартості;

-     документальне оформлення та облік розрахунків з замовниками.

11.3.При перевірці товариств з обмеженою відповідальністю, акціонерних товариствнеобхідно керуватись вимогами Закону України “Про господарські товариства”, депередбачено основні засади створення та функціонування товариств. Особливаувага звертається на формування статутного капіталу, інші джерела формуваннякоштів товариства, на вихід учасників із товариства та правильністьвідображення цих операцій в обліку.

Слідзазначити, що відкриті акціонерні товариства повинні щорічно до 30 квітнянаступного за звітним року подавати до Державної комісії з цінних паперів тафондового ринку регулярну інформацію в електронній та паперовій формах, доскладу якої включена і фінансова звітність.

Достовірністьрічної фінансової звітності повинна бути підтверджена аудитором. Тому аудиторамслід керуватись Вимогами до аудиторського висновку, який надається до Державноїкомісії з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації інформації тавипуску цінних паперів, а також при поданні регулярної інформації відкритимиакціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій (крімкомерційних банків), затвердженими рішенням ДКЦПФР від 25.01.01р. №5. Крімтого, програма та методика перевірки визначені Методичними рекомендаціями щодопідготовки аудиторського висновку при перевірці відкритих акціонерних товариствта підприємств-емітентів облігацій (крім комерційних банків), схваленимиАудиторською палатою України (протокол №99 від 23.02.2001 р.). В окремий розділВимог та Методичних рекомендацій виділено аналіз фінансового стану ВАТ.

Зарезультатами перевірки складається аудиторський висновок, в змістовній частиніякого висловлюється думка щодо облікової політики ВАТ, її дотримання,реальності відображення активів, власного капіталу, зобов’язань, достовірностіта правильності складання фінансової звітності.

10.5.Страхова діяльність регулюється Законом України “Про страхування” та іншиминормативно-правовими актами. Державний нагляд за страховою діяльністюздійснюється Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю та йогоорганами на місцях.

Предметомдіяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансовадіяльність.

Напевний вид страхування має бути ліцензія.

Страхуванняможе бути добровільним або обов’язковим. Добровільне страхування здійснюєтьсяна основі договору між страхувальником і страховиком. Обов’язкове страхуваннявстановлюється законодавством України.

Страховикиздійснюють свою діяльність через страхових посередників (страхових агентів істрахових брокерів).

Приаудиторській перевірці звертається увага на дотримання правил страхування зкожного виду та затвердження їх Комітетом у справах нагляду за страховоюдіяльністю при видаванні ліцензії на право здійснення відповідного страхування.

Фінансовийконтроль та аудит страхових організацій передбачають додержання нимиекономічних нормативів, які визначені законодавством з метою запобіганнязбиткам від страхової діяльності. До економічних нормативів належать розміристатутного фонду, страхових резервів, платоспроможність та ін.

Мінімальнийрозмір статутного фонду встановлюється Законом України “Про страхування”.

Слідзазначити, що рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринкувід 03.07.1997 р. №15 затверджені Вимоги Державної комісії з цінних паперів тафондового ринку щодо аудиторської перевірки страхових компаній (акціонернихтовариств та підприємств емітентів облігацій), якими передбачена програмаперевірки бухгалтерського обліку та звітності а також проведення аналізуфінансового стану.

За результатамиперевірки складається висновок, який подається в ДКЦПіФР.

Згідно Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” поняття фондовабіржа — організаційно-оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюєтьсяторгівля цінними паперами. Фондова біржа — акціонерне товариство, якезосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржовогокурсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актівзаконодавства України, статуту і правил фондової біржі.

Фондову біржу може бути створено не менш як 20 засновниками — торговцямицінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльностіпо цінних паперах за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фондова біржа — організація, яка створюється без мети отримання прибуткута займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу ціннихпаперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперамивід власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функціїдепозитарію.

          ЗгідноЗакону України “Про товарну біржу” товарнабіржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюютьвиробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладеннібіржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення,упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа діє на основі самоврядування,господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно,самостійний баланс, власні розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках,печатку із своїм найменуванням.

Товарна біржа не займаєтьсякомерційним посередництвом і не має на меті одержання при-бутку.

Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону тачинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі табіржового арбітражу.

Брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до їїстатуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вонипредставляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактіві поданні здійснюваних ними операцій до реєстрації на біржі.

Кількість брокерів кожної товарної біржі визначається біржовим комітетом (радоюбіржі). Брокери вправі пересвідчитися в наявності та якості запропонованого товару,а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови контрактівта здійснювати будь-які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.

Брокерам забороняєтьсярозголошувати комерційні таємниці щодо здійснюваних за їх участю біржових операційклієнтів, одночасно обслуговувати двох або більше клієнтів, інтереси яких суперечать.

Завданнямаудиторів при перевірці біржової і брокерської діяльності є встановленнядотримання законодавства та достовірності бухгалтерського обліку і складання звітності.

Тема12. Аудит фінансових результатів.

12.1.Сутьта задачі аудиту фінансових результатів.

12.2.  Методика аудиторської оцінки фінансових результатів підприємства.

12.1.Згідно Закону України “Про підприємства” кожне підприємство створюється з метоюотримання прибутку від своєї діяльності.

Джереламиінформації для аудиту фінансових результатів є форми фінансової звітності, якідають загальне уявлення про фінансові результати, в тому числі від операційної,фінансової та інвестиційної діяльності.

Слідзазначити, що результати фінансової діяльності підприємства в умовах ринковоїекономіки цілком залежать від маркетингу, його стану і напрямів розвитку. Томуоб’єктами аудиту результатів фінансово-господарської діяльності є, насамперед,маркетингова діяльність, її стан та напрями розвитку, а це дає можливістьвиявити недоліки у бізнесі.

Крімтого, вивчається бізнес-план підприємства, загальний фінансовий станпідприємства, його стабільність і фінансова мобільність; ліквідність і банкрутство.

Вивченнязгаданих об’єктів аудиту дозволяє виявити резерви ділової активностіпідприємства, а також достовірність обліку і звітності про результатидіяльності його, використання прибутку.

12.2.Для оцінки фінансових результатів підприємства вивчаються абсолютні та відносніпоказники фінансових результатів.

Аудитфінансових результатів включає кілька етапів (визначення валового прибутку(збитку), фінансового результату від операційної діяльності, фінансовогорезультату від звичайної діяльності до оподаткування, після оподаткування,фінансового результату від надзвичайних подій, чистого прибутку підприємства).Для цього використовується Звіт про фінансові результати, згідно з якимдосліджується показники, які впливають на прибуток. Крім того, вивчаються такіджерела інформації: законодавчі акти, планові показники, Головна книга,регістри бухгалтерського обліку, первинні документи.

Заданими звітності з допомогою економічного аналізу, статистичних розрахунків іекономіко-математичних методів виявляються фактори, які впливають на фінансовірезультати.

Ана підставі документальних методичних прийомів встановлюють конкретні фактибезгосподарності, недосконалість маркетингу та ін. Із наукових методів найбільшпоширені дедуктивні методи дослідження.

Тема13. Експрес-аудит балансу та оцінка фінансового контролю підприємства.

 

13.1.Методи і прийоми експрес-аудиту балансу підприємства.

13.2.Аналіз фінансових ресурсів та майна підприємства.

13.3.Оцінкафінансової стабільності, платіжної спроможності (ліквідності) підприємства.

13.1.Експрес-аудит балансу підприємства доцільно проводити при попередньомуобстеженні перед проведенням аудиту, адже загальне уявлення про статті балансу,їх зміни за період перевірки в певній мірі дають можливість зорієнтуватисьаудитору при плануванні аудиту. В окремих випадках він може проводитись і приоглядових перевірках а також після виправлення помилок, виявлених в процесіаудиту.

Дляцього при візуальному дослідженні балансу вивчаються та зіставляються підсумкибалансу на початок і кінець звітного періоду, а при значних відхиленнях виясняють,за рахунок яких статей відбулись ці відхилення. Крім того, звертається увага назміни в структурі балансу як по активах, так і по джерелах утворення тазобов’язаннях.

Оскількина проведення такого аудиту частіше всього існує обмеження в часі, тому окремідані балансу можуть зіставлятись з показниками інших форм звітності чи данимиГоловної книги, регістрів.

Основнимиспецифічними методичними прийомами при експрес-аудиті будуть: вивчення,сканування, зіставлення та тестування.

13.2.Аналіз фінансових ресурсів та майна підприємства проводиться з метою дослідженняджерел фінансування підприємства та раціонального їх використання а такожвиявлення тенденцій в змінах за певний проміжок часу. Необхідність в аналізіфінансових ресурсів та майна очевидна як для внутрішнього так і зовнішньоговикористання. Його можуть проводити спеціалісти підприємства, незалежніаудитори та представники контролюючих органів.

Джереламиінформації для такого аналізу є: баланс за кілька звітних періодів, інші формифінансової звітності, окремі форми статистичної звітності та, при необхідності,регістри синтетичного й аналітичного обліку.

Результатианалізу оформляють в таблиці горизонтального та вертикального аналізів.

Напідставі отриманих із таблиць результатів розрахунків та зіставлень аудиторможе дати оцінку активам, власному капіталу та зобов’язанням а також існуючомуфінансовому контролю на підприємстві.

13.3.Для більш детального дослідження та оцінки фінансового стану підприємствапроводиться аналіз фінансової стабільності, платіжної спроможності(ліквідності) підприємства, тобто розраховуються відповідні коефіцієнти,абсолютні показники, на підставі яких визначають, наскільки фінансово-стабільне,платоспроможне підприємство і які має тенденції щодо змін.

Слідзазначити, що на підставі світового досвіду та досвіду нашої країни встановленінормативно-допустимі або оптимальні значення, які порівнюються з визначеними.

Проведенийаналіз дає можливість аудитору висловити свою думку щодо фінансового станупідприємства, можливості його покращання.

Результатисвоїх досліджень по фінансовому стану аудитор відображає в робочих документах атакож в аудиторському висновку.

Тема14.Особливості аудиту в комерційних банках.

 

14.1Аналіз фінансових результатів діяльності комерційних банків.

14.2.Аналіз фінансового стану юридичних осіб – учасників комерційних банків.

14.1.Дляоцінки доходності (прибутковості) банку проводиться як кількісний аналіз –оцінка рівня доходності, так і якісний – структурний. Кількісний проводиться задопомогою ряду показників аналізу доходності активів.

Основніпоказники доходності є:

-     доходність активів – це відношення чистого прибутку післяоподаткування до середнього розміру активів (валюта балансу–нетто);

-     чиста маржа – це відношення чистого відсоткового доходу досереднього розміру активів (середньої суми валюти балансу–нетто);

-     доходність окремих статей активів;

-     витрати по ряду пасивів (проценти по депозитних вкладах).

Дляобчислення прибутковості банків використовують такі показники:

-     відношення прибутку до активів;

-     відношення одержаних банком відсотків до середніх залишківактивів;

-     відношення відсотків, сплачених банком, до середніх залишківактивів;

-     відношення витрат від списання кредитів до середніх залишківактивів;

-     відношення доходу на одну акцію до вартості акції на кінецьроку (у %);

-     відношення виплачених дивідендів до прибутку банку.

Рентабельністьбанку обчислюється як відношення прибутку до середнього рівня власного капіталубанку.

14.2.  Діяльність комерційних банків певною мірою залежить відплатоспроможності і фінансової стабільності юридичних осіб – акціонерів, які єїх засновниками.

Аудитюридичних осіб-акціонерів (учасників) комерційних банків регулюється спеціальнимПоложенням, затвердженим НБУ.       

Дляаналізу фінансового стану визначають:

1.Показники платоспроможності (коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнтпоточної (проміжної) ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнтпокриття короткострокових зобов’язань власним оборотним капіталом);

2.Показники фінансової стабільності (коефіцієнт співвідношення залучених івласних коштів, коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт автономії);

3.Інші показники фінансового стану (коефіцієнт реальної вартості основних іоборотних коштів, коефіцієнт покриття інвестицій, коефіцієнт інвестування,коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні, коефіцієнт покриттябалансу, коефіцієнт ефективності використання власних коштів, коефіцієнтвикористання фінансових ресурсів).

Тема15. Реалізація результатів аудиту.

15.1.Методика прийняття рішень за результатами аудиторського контролю.

15.2.Відшкодування матеріального збитку, виявленого в процесі аудитуфінансово-господарської діяльності.

15.3.Аудиторська оцінка збитків від порушень господарських договорів.

15.4.Профілактика недоліків і правопорушень у підприємницькій діяльності за данимиаудиту.

15.1.За результатами аудиторського контролю після розгляду узагальнюючих матеріалівкерівництвом приймаються певні рішення: виправлення помилок в веденні бухгалтерськогообліку і складанні фінансової звітності, відшкодування матеріальних збитківвідповідальними особами, перерахування в бюджет і позабюджетні органинедонарахованих податків, зборів та інших платежів з нарахуванням пені завідповідний період несплати їх, попередження винних у допущенні недоліків тощо.

Крімтого, керівництво за участю трудового колективу повинно розробити план заходівщодо ліквідації та запобігання повторенням недоліків в подальшому, в якому вказуютьсятермін виконання та відповідальні особи.

Виконанняплану заходів регулярно контролюється.

15.2.Матеріальним збитком може бути сума від нестач, псування чи іншої заподіяноїшкоди як окремими матеріально-відповідальними особами так і підприємствами-постачальникамисировини, матеріалів, товарів тощо.

Відшкодуваннязбитків, завданих підприємству фізичними особами, повинно проводитисьвідповідно до встановленої матеріальної відповідальності, яка може бути обмеженоюі повною.

Матеріальнийзбиток відшкодовують при наявності письмової згоди працівника за розпорядженнямадміністрації підприємства шляхом утримання із заробітної плати.

Якщо згодипрацівника на утримання із заробітної плати немає, тоді адміністрація чи іншийорган звертається до суду з позовною заявою.

Щодовідшкодування збитків, заподіяних юридичними особами, то з боку керівництва доцільноприйняття таких заходів, як подання претензійних листів з розрахунками таіншими документами, подання позовних заяв до арбітражу та інше.

 

15.3. Для оцінкизбитків від порушень аудитору слід перевірити договірну дисципліну міжпідприємствами і організаціями. Для цього досліджують економічну і юридичнуобґрунтованість господарських договорів. Економічна обґрунтованість — це доцільність,вигідність укладення договору з точки зору економічної ефективності. Юридичнаобґрунтованість – це відповідність законам, нормативам тощо.

В усіх випадкахслід підходити до визначення збитків чи втрат від порушень або недоотриманняприбутків в результаті порушень.

Для визначеннярозміру збитків (втрат) використовують законодавчі і нормативні акти, норми,нормативи, ціни, тарифи, розцінки тощо.

Не слід забуватиі про той факт, що несплата чи несвоєчасна сплата заборгованості бюджету,позабюджетним та іншим органам, контрагентам тягне за собою ще і нарахуваннясанкцій, розміри яких можуть перевищувати суму заборгованості, що такожпризведе до збитків (втрат).

15.4. Виходячи зрезультатів аудиторської перевірки, якщо встановлені недоліки і правопорушення,до профілактики правопорушень, крім плану заходів, слід віднести правильнуорганізацію та постановку бухгалтерського обліку, який є найважливішою функцієюуправління. Керівник підприємства повинен чітко усвідомити, що він відповідаєза організацію бухгалтерського обліку, тому облікова політика підприємстваповинна бути наказом керівника доведена до всіх служб.

Отже,оприлюднення і дотримання вимог облікової політики спеціалістами всіх служб,якісні організація та ведення обліку, як показує практика, є запорукою порядкута дисципліни на підприємстві, запобігає правопорушенням.

Аудитор післядослідження підприємства, вивчивши причини недоліків і правопорушень, повинендопомогти керівнику в розробці профілактичних заходів щодо недопущеннянедоліків та правопорушень.

ЛІТЕРАТУРА

1.   Закон України “Проаудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р.// Голос України. – 1993. –№99(599). – 29 трав.

2.   Закон України “Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р.//Урядовий кур’єр. – 1999 р. — №162. – 1 вересня.

3.   Положення про порядоксертифікації громадян України, що мають намір займатись аудиторськоюдіяльністю// Бух. облік і аудит.– 1994. – №1. – с. 43-44.

4.   Національні нормативи аудиту.Кодекс професійної етики аудиторів України… – К. Аудиторська палата України,1999. – 274с.

5.   Положення (стандарти)бухгалтерського обліку (журнали та газети: “Бухгалтерський облік і аудит”,“Баланс”, “Все про бухгалтерський облік” – 1999, 2000, 2001).

6.   Адамс Р. Основы аудита. – М.: Аудит,ЮНИТИ, 1995. – 398с.

7.   Андреев В.Д. Практический аудит(справочное пособие). – М.: Экономика, 1994. – 366с.

8.   Аренс Э.А., Лоббек Дж. К. Аудит. –М.: Финансы и статистика, 1995. – 560с.

9.   Аудит Монтгомери; пер. с англ. подред. Соколова Я.В. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 542с.

10.Аудит: Практическое пособие / А.Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик, В. Савченко и др.; под ред. А.Кузьминского. – К.: «Учётинформ», 1996. – 283с.

11.Білуха М.Т. Курс аудиту (підручник).– К., Вища школа — Знання, 1998. – 574 с.

12.Білуха М. Аудит фінансовогостану підприємства // Бух. облік і аудит. – 1994. – №5. – с. 17-19.

13.Білуха М. Формифінансово-господарського контролю (ревізія, аудит, судово-бухгалтерськаекспертиза) // Бух. облік і аудит. – 1995. – №7. – с. 12-14.

14.Зубілевич С.Я. Аудиторськадіяльність в Україні: проблеми становлення і перспективи розвитку // Бух. облікі аудит. – 1995. – №9. – с. 15-18.

15.Зубілевич С.Я., Голов С.Ф.Основи аудита. – К.: Ділова Україна, 1996. – 375с.

16.Ковбасюк М., Дерен М.Експрес-аудит балансу і оцінка фінансового становища акціонерного товариства //Бух. облік і аудит. – 1995. – №6. – с. 10-15.

17.Корчагіна О. Проблемирозробки і впровадження системи аудиту в Україні // Бух. облік і аудит. – 1995.– №12. – с. 29-32.

18.Малишкін О. Особливостіаудиторського висновку про фінансовий стан підприємства // Бух. облік і аудит.– 1995. – №8. – с. 19-20.

19.Петрик О. Аудиторський ризик// Бух. облік і аудит. – 1994. – №11. – с. 20-23, №12. – с. 21-23.

20.Петрик О. Ознаки, критерії іметоди аудиторської оцінки фінансової звітності // Бух. облік і аудит. – 1994.– №10. – с. 10-13.

21.Петрик О. Робочі документиаудитора//Бух. облік і аудит.– 1995.– №1.– с. 16-20, №2. – с. 14-17.

22.Робертсон Дж. Аудит. – М.: KPMG, Аудиторская фирма «Контакт», 1993. – 496с.

23.Сопко В. Методика визначенняфінансового становища підприємства за даними балансу // Бух. облік і аудит. –1995. – №12. – с. 2-8.

24.Труш В. Від незалежногоконтролю – до незалежної економіки // Бух. облік і аудит. – 1995. – №8. – с.18.

25.Шиманський Р. Проблемирозвитку аудиту // Бух. облік і аудит. – 1994. – №11. – с. 19-20

Додаток№ 2

ДиректоруСП АФ “Аудит Полісся”

П.С.Олексюку

 

Заявка

на проведенняаудиту та (або) інших аудиторських послуг

          1. П.І.пБ. замовника_________________________________________

          2.Посада _________________________________________________

          3.Повна назва підприємства __________________________________

          4.Організаційно-правова форма_______________________________

          5. №свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі свідоцтва та орган, що видавсвідоцтво ________________________________________

          6.Місцезнаходження (юридична та фактична адреса)_________________________________________________________

          7.Телефон, факс, E-mai l______________________________________

          8. Ідентифікаційнийкод підприємства___________________________

          9.Податковий номер (ПДВ) __________________________________

          10.Розрахунковий рахунок в банку, назва банку, МФО_______________________________________________________________

          11.Основні види діяльності підприємства________________________________________________________________

          12.Мета діяльності підприємства ______________________________

          13.Дата створення або реструктуризації підприємства ________________________________________________________________

          14.Кількість працівників _____________________________________

          15. Яківиди аудиторських послуг Ви бажаєте отримати в нашійфірмі?___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

          16. Якіпитання Вас цікавлять? Яка мета, задачі та масштаб проведенняаудиту?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

          17. Вяких аудиторських фірмах або у аудиторів обслуговувались раніше?___________________________________________________________

          18.Причини зміни аудиторської фірми (аудиторів)_____________________________________________________

          19.Ваші побажання до нашої аудиторської фірми________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

         

“__”_______________199__р.                 _____________________________

          (підписзамовника)

Додаток№ 3

Анкета опитування керівника передпроведенням аудиту

          1. Прізвище, ім`я, по-батькові____________________________________

          2.Назва підприємства _______________________________________

          3. Метадіяльності підприємства ________________________________

          4. Якамета проведення аудиту?_______________________________

          5. Чипроводився у Вас зовнішній (незалежний) аудит? Якщо так, то коли іким?________________________________________________________

6. Чи є Випостійним клієнтом якої-небудь аудиторської фірми чи сертифікованого аудитора?__________________________________________

7. Чому Визвернулись саме до нашої аудиторськоїфірми?_________________________________________________________

8. Які формиконтролю є на Вашому підприємстві?

Внутрішній аудит , ревізійний відділ, штатний ревізор    постійно діюча інвентаризаційнакомісія, ревізійна комісія інші__________________________________________________________________

(вказатиякі саме)

9. Чи задовольняєВас робота бухгалтерії? Якщо ні, то чому?______________________________________________________________

10. Чи є у Ваструднощі в організації і веденні обліку? Якщо так, то які причини цих труднощів?

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

11. Яким формамприйняття рішень Ви віддаєте перевагу? одноосібним колегіальним колективним

12. Які джерелаформування інформаційно-правової бази Ви використовуєте?____________________________________________________

13. Чи є у Васпотреба в консультаційних послугах?          Так Ні

14. Чи відомі Вампрацівники нашої фірмі або їх родичі, які мають відношення до Вашогопідприємства чи його підрозділів (бажано вказати конкретно цих осіб чи їхпосаду в нашій фірмі), а саме:

а) є власникамичи мають частку в статутному фонді Вашого підприємства чи його підрозділах

_______________________________________________________________________________________________________________________________

б) є штатними чипозаштатними працівниками Вашого підприємства

____________________________________________________________________________________________________________________________________

в) працювали наВашому підприємстві (бажано вказати період або дату звільнення)

____________________________________________________________________________________________________________________________________

г) є постійнимиклієнтами Вашого підприємства______________________________________________________________

д) продають товари,роботи, послуги Вашому підприємству____________________________________________________________________________________________________________________________________

е) отримали чинадали позику або кредит ____________________________________________________________________________________________________________________________________

є) мають дружністосунки з керівництвом чи іншими посадовими особами Вашого підприємства чийого підрозділів ____________________________________________________________________________________________________________________________________

ж) мають іншівідношення до Вашого підприємства чи його підрозділів (вкажіть які)

____________________________________________________________________________________________________________________________________

15. Звідки у Васінформація про нашу фірму?____________________________________________________________________________________________________________________________________

16. Чи є у Васзнайомі в нашій фірмі (вкажіть хто або його посаду)______________________________________________________________________________________________________________________________

17. Чи є в нашійфірмі працівники (аудитори), які, на Ваш погляд, зможуть професійно провестиаудит, зробити об`єктивні висновки щодо звітності та обліку (вкажіть хто)

____________________________________________________________________________________________________________________________________

18. Чи є в нашійфірмі працівники (аудитори), участь яких в проведенні аудиту не бажана та зяких причин

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

19. Ваша освіта____________________________________________

20. Стаж роботи(років): загальний ____, на підприємстві ____, на керівній посаді ____

21. Вік_____________________________

22. Вашіпобажання щодо проведення аудиту __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

“__”_______________199__р.                 ____________________________

           (підписзамовника)

          Примітка:Інформація, відображена в цій анкеті є конфіденційною. Вона необхідна длязабезпечення належної організації проведення аудиту на Вашому підприємстві таоб`єктивності його результатів. Належне зберігання анкети та конфіденційністьгарантує директор АФ “Аудит Полісся” П.С. Олексюк.

,Додаток№ 4

Анкета опитування головного бухгалтера передпроведенням аудиту

          1. Прізвище, ім`я, по-батькові__________________________________

          2.Назва підприємства _______________________________________

3. Яка метапроведення аудиту? ________________________________

4. Якачисельність працівників бухгалтерії _______________________

5. Чи задовольняєВас робота бухгалтерії? Якщо ні, то чому?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Чи є у Ваструднощі в організації і веденні обліку? Якщо так, то які причини цихтруднощів?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

7. Чи є у Ваструднощі в відносинах з керівником (керівництвом) підприємства? Чи буваютьнепорозуміння в відносинах з керівником? Які причини цих непорозумінь?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Чи є у Ваструднощі в відносинах з іншими відділами підприємства та спеціалістами (середньоюланкою)? Якщо є, то які причини цих труднощів?________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

9. Яке ставленняпрацівників підприємства до бухгалтерії (нижньої ланки)?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

10. Чи є у Васпроблеми з податковою службою? ______________________________________________________________

11. Які джерелаформування інформаційно-правової бази Ви використовуєте?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

12. Чи є у Васпотреба в консультаційних послугах?          Так Ні

13. Чизадовольняє Вас розмір заробітної плати?________________________________________________________

14. Чи відомі Вампрацівники нашої фірмі або їх родичі, які мають відношення до Вашогопідприємства чи його підрозділів (бажано вказати конкретно цих осіб чи їхпосаду в нашій фірмі):

а) є власникамичи мають частку в статутному фонді Вашого підприємства чи його підрозділах

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

б) є штатними чипозаштатними працівниками Вашого підприємства______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

в) працювали наВашому підприємстві (бажано вказати період або дату звільнення)

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

г) є постійнимиклієнтами Вашого підприємства ____________________________________________________________________________________________________________________________________

д) продаютьтовари, роботи, послуги Вашому підприємству______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

е) отримали чинадали позику або кредит______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

є) мають дружністосунки з керівництвом чи іншими посадовими особами Вашого підприємства чийого підрозділів ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ж) мають іншівідношення до Вашого підприємства чи його підрозділів (вкажіть які)

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

16. Чи є у Васзнайомі в нашій фірмі (вкажіть хто або його посаду)______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

17. Чи є в нашійфірмі працівники (аудитори), які, на Ваш погляд, зможуть професійно провестиаудит, зробити об`єктивні висновки щодо звітності та обліку (вкажіть хто)

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

18. Чи є в нашійфірмі працівники (аудитори), участь яких в проведенні аудиту не бажана та зяких причин ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

19. Ваша освіта____________________________________________

20. Стаж роботи(років): загальний ______, на підприємстві _____, на посаді головногобухгалтера _____, на інших економічних посадах (бухгалтера, ревізора,економіста тощо)

__________________________________________________________________

21. Вік____________________________________________________

22. Вашіпобажання щодо проведення аудиту________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

“__”_______________199__р.                 _____________________________

           (підписзамовника)

         

Примітка:Інформація, відображена в цій анкеті є повністю конфіденційною. Вона необхіднадля забезпечення належної організації проведення аудиту на Вашому підприємствіта об`єктивності його результатів. Належне зберігання анкети таконфіденційність гарантує директор АФ “Аудит Полісся” П.С. Олексюк.

Додаток№ 11

ДОГОВІР№ 3на аудиторські послуги

 

м. Житомир                                                                 17січня 1998 р.

          ВИКОНАВЕЦЬ:Спільнепідприємство аудиторська фірма “Аудит Полісся”, вособі директора Олексюка Пилипа Степановича, діючого на підставі Статутута ліцензії на право здійснення аудиторської діяльності АБ№000124 від 14.04.94р. з одного баку, та

          ЗАМОВНИК:Товариство зобмеженою відповідальністю “Восток”, в особі виконавчого директора Іванова Анатолія Викторовича, діючого на підставідоручення №137 від 15.01.98 р., з іншого боку, уклали Договір про наступне:

 

1.        ПРЕДМЕТДОГОВОРУ

Замовник доручає,а Виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: проведення аудиту за1997 рік і супутнє консультування з питань бухгалтерського обліку, звітності,оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та надаватиекономіко-правове забезпечення підприємницької діяльності Замовника.

Мета аудиту –вираження об’єктивної думки про річний бухгалтерський звіт Замовника та правильністьведення бухгалтерського обліку за 1997 рік шляхом складання та поданняЗамовнику аудиторського висновку або обґрунтованої відмови від аудиторськоговисновку.

Мета супутніхаудиту послуг – посильна допомога підприємству Замовника в рамках діючогозаконодавства.

2. ОБОВ’ЯЗКИЗАМОВНИКА

          2.1.Замовник зобов’язується:

-     своєчасновиплачувати аванс Виконавцю;

-     своєчасноі в повному обсязі надавати Виконавцю бухгалтерську, фінансово-банківську,розпорядчу та іншу необхідну документацію і звітність, а також іншу інформацію,необхідну для якісного аудиту і інших супутніх аудиторських послуг;

-     своєчасноі в повному обсязі надавати необхідні документи, які стосуються предмету аудитуі знаходяться у третіх осіб;

-     надаватиза вимогою Виконавця пояснення посадових осіб підприємства Замовника з питань,пов’язаних з виконанням робіт, а також довідки і копії необхідних документів;

-     забезпечитивсі необхідні умови для якісного та своєчасного проведення аудиту та пов’язанихз ним робіт;

-     утримуватисьвід будь-яких дій, які здійснюються з метою впливу на думку аудитора (втрати їїнезалежності);

-     своєчасноприймати та оплачувати роботи та послуги Виконавця;

-     негайноінформувати Виконавця при встановленні обставин, які можуть привести досуб’єктивної думки конкретних аудиторів Виконавця (втрата принципу незалежностіаудитора та порушення ст. 24 Закону України “Про аудиторську діяльність”).

В випадкахвідсутності, ненадання документів необхідних для аудиту Замовником договір можебути розірваний Виконавцем в однобічному порядку. В випадках несвоєчасногонадання документів, необхідних для аудиту, пред’явлення їх в недооформленомуабо неналежно оформленому вигляді (з порушенням Положення про організаціюбухгалтерського обліку в Україні та інших діючих законодавчих і нормативнихактів) строк аудиту продовжується на період вимушеного простою, необхідного длязавершення робіт Виконавцем.

2.2. Замовникбере на себе всі додаткові витрати, пов’язані з проведенням аудиту (наданнятранспорту, виділення працівників, найняття фахівців, оплата витрат навідрядження тощо).

3.        ОБОВ’ЯЗКИВИКОНАВЦЯ

3.1. Виконавецьзобов’язується на підставі наданих Замовником документів та інформації своєчасно:

-     провестипопереднє обстеження та дати загальну оцінку організації обліку та внутрішньомуконтролю на підприємстві з метою визначення масштабу, обсягу та складностіробіт, вартості аудиторських послуг;

-     провестиякісний аудит за 1997 рік в відповідності до Закону України “Про аудиторськудіяльність”, нормативів Аудиторської палати України, інших законодавчих танормативних актів України (перевірити стан бухгалтерського обліку іправильність складання звітності, іншу інформацію щодо фінансово-господарськоїдіяльності Замовника, встановити їх взаємопов’язаність, достовірність, повноту,відповідність діючому законодавству та встановленим нормативам);

-     сповіщатиЗамовника про виявлені під час проведення аудиту недостатки в веденнібухгалтерського обліку і складанні звітності, та інші порушення діючогозаконодавства і нормативів;

-     датиоб’єктивну оцінку стану бухгалтерського обліку, достовірності бухгалтерськоїзвітності, фінансовому стану підприємства Замовника;

-     провестиконсультування працівників з питань бухгалтерського обліку, складанню звітностіта оподаткуванню;

-     записьмовим зверненням Замовника надавати інші супутні аудиту послуги;

-     позакінченню робіт надати Замовнику в письмовому вигляді аудиторський звіт тарекомендації по вдосконаленню бухгалтерського обліку;

-     скластита надати Замовнику відповідний аудиторський висновок або аргументовану відмовувід його надання (при відсутності синтетичного та (або) аналітичного обліку (вт.ч. по окремих рахунках та (або) за окремий період); невідповідностіпоказників бухгалтерської звітності; виявленню неодноразових випадків обману,викривлення в бухгалтерському обліку і звітності; грубого порушення Положенняпро організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні).

3.2. Привиявленні обставин, які є підставою для відмови від дачі висновку абонедоцільності подальшої роботи Виконавця, Виконавець зобов’язаний своєчасноповідомити про це Замовника з метою визначення доцільності подальшогопроведення аудиту (надання аудиторських послуг) та коригування дій Виконавця.

3.3. ЯкщоВиконавець не може з яких-небудь причин виконати роботи або частину робіт знадання аудиторських послуг, він повинен негайно письмово повідомити про цеЗамовника з зазначенням причин.

4. ВАРТІСТЬРОБІТ ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ

          4.1.Вартість робіт, наданих Виконавцем в відповідності з цим Договором,визначається множенням фактично відпрацьованих годин аудитором, а також часувимушеного простою на вартість одної години робіт. Вартість одної години послугВиконавця складає 12 гривен 50 копійок. Договірна ціна на аудиторські послуги,перелік, обсяги робіт та терміни їх виконання визначаються при попередньомуобстеженні об’єктів аудиту Виконавцем та встановлюється сторонами Протоколом узгодженнядоговірної ціни на аудиторські послуги, який є невід’ємною частиною цьогоДоговору. Вартість попереднього обстеження триває 8 годин та складає 100гривен. Не сплачується час понад встановленого сторонами в Протоколі узгодженнядоговірної ціни на аудиторські послуги при умові, що порушення терміну виниклоза вини Виконавця.

          4.2.Замовник попередньо сплачує вартість попереднього обстеження (100 гривен) напротязі 5 днів з моменту підписання сторонами цього Договору.

          4.3.Замовник сплачує аванс в розмірі 50% договірної ціни, встановленої Протоколомузгодження договірної ціни на аудиторські послуги, на протязі 10 днів з моментупідписання сторонами Протоколу.

          4.4.Замовник проводить заключний розрахунок на протязі 5 днів після здачі робіт поДоговору шляхом підписання сторонами акту приймання-здачі робіт шляхомперерахування належної суми на розрахунковий рахунок Виконавця.

5.        ПОРЯДОКТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ

5.1. Післяперерахування вартості попереднього обстеження Замовник надсилає листа проготовність прийняти аудитора Виконавця для попереднього обстеження та, принеобхідності, вказує стоки в які необхідно його провести. Виконавець в 3 деннийстрок з дня отримання листа повідомляє Замовника про готовність провестипопереднє обстеження та вказує конкретну дату його проведення (не пізніше 7днів з дня отримання листа від Замовника).

5.2. Післяпопереднього обстеження Виконавець оформлює його звітом попереднього обстеженнята дає в ньому загальну оцінку та особливості фінансово-господарської діяльності,внутрішнього контролю і організації бухгалтерського обліку підприємстваЗамовника; оцінку аудиторських ризиків і при необхідності основних виявленихнедоліків. На підставі звіту попереднього обстеження складається і узгоджуєтьсяз Замовником загальний план аудиту (не пізніше 5 днів з дня закінченняпопереднього обстеження). На підставі загального плану аудиту складається іпідписується сторонами Протокол узгодження договірної ціни на аудиторськіпослуги.

5.3. Привиявленні обставин та (або) грубих порушень внаслідок попереднього обстеження,які є підставою для дачі відмови від аудиторського висновку, Виконавець повиненповідомити про це Замовника та 5 денний строк скласти обґрунтовану відмову. Прицьому звіт та Протокол узгодження договірної ціни на аудит можуть нескладатись, а аудит може не проводитись.

5.4. Післяперерахування авансу за аудиторські послуги Замовник надсилає листа Виконавцюпро готовність проведення аудиту. Виконавець в 5 денний строк з дня отриманнялиста надсилає лист-відповідь та вказує конкретні строки проведення аудиту тасупутніх йому робіт (не пізніше одного місяця з дня отримання листа відЗамовника).

5.5. Післязакінчення робіт в 7 денний строк складається та подається Замовникуаудиторський висновок або обґрунтована відмова дачі аудиторського висновку,інша документація та акт приймання-здачі результатів робіт.

5.6. Взв`язку з сутністю аудиту та інших властивих аудиту обмежень, існує можливістьі навіть ймовірність того, що будь-які, навіть суттєві, помилки можуть залишатисьневиявлені Виконавцем.

6.        ПОРЯДОКЗДАЧІ І ПРИЙМАННЯ РОБІТ

6.1. Передачаоформленої в встановленому порядку документації по закінченню робітздійснюється супроводжуючими документами Виконавця.

6.2. Призавершенні робіт Виконавець подає Замовнику акт приймання-здачі результатівробіт.

6.3. Замовникзобов’язаний на протязі трьох робочих днів з моменту отримання актуприймання-здачі робіт розглянути його та при відсутності заперечень підписати інаправити Виконавцю; при наявності зауважень направляється мотивована відмовавід приймання робіт та не підписаний акт.

6.4. Ввипадку мотивованої відмови Замовника сторонами складається двохсторонній акт зпереліком необхідних додаткових робіт та строків їх виконання.

7.        ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬСТОРІН

7.1. Заневиконання або неналежне виконання зобов’язань по цьому Договору Замовник таВиконавець несуть майнову відповідальність в відповідності з діючимзаконодавством та умовами цього Договору.

7.2. Замовникнесе повну відповідальність за достовірність, точність та повноту наданихВиконавцю даних.

7.3. Виконавецьнесе повну матеріальну відповідальність перед Замовником за пряму шкоду,нанесену останньому неправильними відомостями, які містяться в аудиторськомувисновку, звіті аудитора, рекомендаціях та інших документах, які Виконавецьнадає Замовнику в процесі виконання аудиторських робіт (послуг).

7.4. Ввипадку невиконання робіт та зобов’язань в строк, визначений цим Договором,якщо це виникло з провини Виконавця, Виконавець сплачує Замовнику пеню врозмірі 2% від договірної ціни.

7.5. Запорушення строків та умов оплати, а також за прострочення прийому виконанихробіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 2% від суми, яка підлягаєсплаті, за кожен день прострочення.

7.6. Навмисненеподання повних обсягів інформації та її перекручування, приховуванняприбутків, ухилення від податків, обман та інші зловживання Замовником звільняєВиконавця від відповідальності за понесені збитки Замовником чи третімисторонами, або дає Виконавцю право в односторонньому порядку розірвати Договірпри їх виявленні; при цьому платежі Замовнику не повертаються і Замовниксплачує всі фактично виконані роботи.

7.7. Виконавецьне несе відповідальності за збитки, понесені Замовником, від використання інформації,наданої Виконавцем, в тому випадку, якщо ця інформація втратила користьвнаслідок зміни законодавства та нормативів, які сталися після надання такоїінформації.

8.        ВИРІШЕННЯСПОРІВ

Всі спори тарозбіжності між сторонами цього Договору, які можуть виникнути, повинні вирішуватисьшляхом переговорів. Якщо вони не будуть вирішені шляхом переговорів, то повинніостаточно вирішуватись в відповідності до діючого законодавства.

9.        КОНФІДЕНЦІАЛЬНІСТЬ

9.1. Сторонизобов`язуються зберігати в таємниці існування та зміст даного Договору, а такожлюбу інформацію та дані, які надаються кожною з сторін в зв’язку з цимДоговором, не розголошувати інформацію якій-небудь третій стороні безпопередньої письмової згоди протилежної сторони.

9.2. Обов’язкипо конфіденційності не розповсюджуються на загальнодоступну інформацію, на інформацію,яка стане доступною не з вини сторін, а також в випадках, при яких передачацієї інформації третій стороні прямо передбачена діючим законодавством.

10.      ПОРЯДОКДОСТРОКОВОГО ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ДОГОВОРУ,ВНЕСЕННЯ ЗМІН ТА ДОПОВНЕНЬ

10.1. РозірванняДоговору та внесення змін і доповнень дозволяється при згоді обох сторін. Змінита доповнення оформлюється додатковою згодою.

10.2. Одностороннєприпинення дії Договору шляхом передачі письмового повідомлення в випадках,якщо з іншої сторони по Договору виникне одна з наступних подій:неплатоспроможність, реорганізація, ліквідація, призупинення або загрозапризупинення її звичайних ділових операцій; передачі всієї або значної частиниінформації третім особам; в випадках, прямо передбачених цим Договором.

10.3. Негайнедострокове припинення Договору Виконавцем в односторонньому порядку проводитьсяв випадках дій Замовника, які здійснюються з метою впливу на думку аудитора,створення несприятливих умов для нормальної роботи аудитора.

10.4. В випадкурозірвання Договору сплата робіт та послуг Виконавця проводиться Замовникомвиходячи з обсягів та вартості фактично наданих послуг і виконаних робіт.

11.      СТРОКДІЇ ДОГОВОРУ

11.1. ДанийДоговір діє на протязі одного року з моменту його укладання.

11.2. Позакінченні встановленого строку дія цього Договору, Договір може бутипродовжено по письмовій згоді сторін.

12.      ІНШІУМОВИ

12.1. ДанийДоговір складено в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної зсторін.

12.2. Ввипадку зміни реквізитів одної з сторін Договору, вона зобов’язана негайноповідомити про це іншу сторону.

12.3. Ввипадку банкрутства, ліквідації або реорганізації одної з сторін Договору, воназобов’язана повідомити про це іншу сторону.

12.4. Ввипадках необхідності залучення сторонніх експертів та інших фахівців длявиконання робіт, передбачених цим Договором, складається тристоронній договір(угода) між сторонами цього Договору та третьою стороною – юридичною чифізичною особою, виконавцем експертиз та інших додаткових робіт.

12.5. Ввипадках, не передбачених цим Договором, сторони керуються діючимзаконодавством.

ЮРИДИЧНІАДРЕСИ, БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІНВИКОНАВЕЦЬ:                                                         ЗАМОВНИК:

Додаток№5

 

/>

          Кутовийштамп підприємства

ДОРУЧЕННЯ №137

Дата видачі 15 січня 1998р.

/>          Цедоручення видане Товариством з обмеженою відповідальністю “Восток” виконавчомудиректору Іванову Анатолію Вікторовичу на право укладання договору на наданняаудиторських послуг з Спільним підприємством аудиторською фірмою “Аудит Полісся”.

          ПідписІванова А.В.               підпис                  засвідчую.

Дорученнядійсне до 1 березня 1998 року.

          ДиректорТОВ “Восток”                 підпис                  БорисовЮ.І.

          М.П.

          Печатка

Додаток№8

 

Додаток№1 до Договору №7

від17.01.1998 р.

ПРОТОКОЛ узгодженнядоговірної ціни на аудиторські послуги

м. Житомир                                                                 24січня 1998 р.

 

          Ми, що нижчепідписалися, від сторони Замовника виконавчий директор ТОВ “Восток” – ІвановА.В. та від сторони Виконавця директор СП АФ “Аудит Полісся” Олексюк П.С. засвідчуємо,що, сторонами досягнута угода про види аудиторських послуг, термінах їхпроведення і договірній ціні. При розрахунках використано загальний планаудиту, складений при попередньому обстеженні підприємства Замовника.Результати угоди показані в наступній таблиці:

№

з/п

Види аудиторських послуг Термін виконання

Сума

(грн.)

в днях

в годинах

1.    Аудит фінансової звітності за 1997 р. 10 80 1000 2.    Консультування працівників 3 24 300 3.    Проведення економічного аналізу господарської діяльності 2 16 200 Всього: 15 120 1500

          Договірнаціна на надання аудиторських послуг складає: Одна тисяча п`ятсот гривен 00 коп.Кількість годин складає Сто двадцять.

          ДанийПротокол є підставою для взаємних розрахунків і платежів між Виконавцем та Замовником.

          ВідВиконавця:                                                             Від Замовника:

Директор СП АФ“Аудит Полісся”                   Виконавчий директор ТОВ

“Восток”

Додаток№9

СП АФ“Аудит Полісся”

Анкета опитування аудитораперед проведенням аудиту

1.   Прізвище, ім`я, по-батькові__________________________________

2.   Посада в аудиторській фірмі________________________________

3.   Назва аудируємого підприємства_____________________________

4.   />/>Чи маєте Ви яке-небудь відношення до підприємства, наякому Вам доручено проводити аудит

          Так             Ні

якщо так, то які саме:

а) Ви є власником чимаєте частку в статутному фонді цього підприємства

/>/>          Так             Ні

б) Ви є працівникомабо працювали на цьому підприємстві

/>/>          Так             Ні

в) Ви є постійнимклієнтом цього підприємства

/>/>          Так             Ні

г) дане підприємство єВашим клієнтом

/>/>          Так             Ні

/>/>д) Ви отримали чи надали позику або кредит даномупідприємству

          Так             Ні

/>/>е) Ви маєте дружні стосунки з керівництвом чи іншимипосадовими особами на цьому підприємстві або його підрозділах

          Так             Ні

є) Ваші родичі маютьвищеназвані стосунки з даним підприємством

/>/>Так             Ні

ж) Ви маєте іншівідношення до даного підприємства чи його підрозділів (вкажіть які)

/>/>Так             Ні

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5.        Чи впевнені Ви в тому, щозможете дотриматись принципів об`єктивності та незалежності при проведенніаудиту на даному підприємстві

/>/>          Так             Ні

6.        Чи є у Вас бажанняперевіряти це підприємство

/>/>          Так             Ні

7.        Чи зможете Ви кваліфікованопровести перевірку на даному підприємстві тих напрямків аудиту, які Вамдоручені

/>/>          Так             Ні

          _____________________                ______________________________

                   (дата)                                                          (підписаудитора)

Додаток№7

“Затверджую”              

Директор СП АФ“Аудит Полісся”         

_____________П.С. Олексюк       

“___”____________1998р.           

Загальний план проведення аудиту в ТОВ “Восток” за1997 рік

(подоговору №7 від 17.01.1998 р.)

 

№

з/п

Напрямки аудиту

Термін виконання

(в годинах)

Примітки 1.         Статутний фонд (капітал) 0,5 2.         Облік основних засобів, нематеріальних активів та їх зносу (амортизації) 6 3.         Облік фінансових вкладень 0,5 4.         Облік товарно-матеріальних цінностей 4 5.         Облік витрат обігу 12 6.         Облік коштів 10 7.         Облік розрахунків з підприємствами і організаціями, засновниками та підзвітними особами 10 8.         Облік розрахунків з бюджетом, позабюджетними організаціями та з працівниками по оплаті праці 14 9.         Облік позикових коштів 1 10.        Облік реалізації товарів, фінансових результатів та використання прибутку 14 11.        Облік фондів та їх використання 2 12.        Стан бухгалтерського обліку та звітності 6 Всього 80

          Плансклав аудитор                                            В.В. Петров

Додаток№10

“Затверджую”              

Директор СП АФ“Аудит Полісся”         

_____________П.С. Олексюк       

“___”____________1998р.           

Програма проведення аудиту в ТОВ “Восток” за1997 рік

(подоговору №7 від 17.01.1998 р.)

 

№ з/п Напрямки аудиту Виконавець Строк виконання Термін перевірки (годин) Контроль 1.    Статутний фонд (капітал) Сидоров Н.І. 09.02.98 0,5 2.    Облік основних засобів, не-матеріальних активів та їх зносу (амортизації) Петров В.В. 09.02.98 6 3.    Облік фінансових вкладень Сидоров Н.І. 09.02.98 0,5 4.    Облік товарно-матеріальних цінностей Сидоров Н.І. 09.02.98 4 5.    Облік витрат обігу Сидоров Н.І. 11.02.98 12 6.    Облік коштів Сидоров Н.І. 12.02.98 10 7.    Облік розрахунків з підприємствами і організаціями, засновниками та підзвітними особами Сидоров Н.І. 13.02.98 10 8.    Облік розрахунків з бюджетом, позабюджетними організаціями та з працівниками по оплаті праці Петров В.В. 11.02.98 14 9.    Облік позикових коштів Сидоров Н.І. 13.02.98 1 10.    Облік реалізації товарів, фінансових результатів та використання прибутку Петров В.В. 13.02.98 14 11.    Облік фондів та їх використання Сидоров Н.І. 13.02.98 2 12.    Стан бухгалтерського обліку та звітності Петров В.В. 13.02.98 6

          Сирокпроведення аудиту – з 09 по 13 лютого 1998 р.

          Аудитор_________________         (ПетровВ.В.)      _____________

                                       (підпис)                                             (дата)

          Асистентаудитора_________________  (Сидоров Н.І.)_____________

                                                (підпис)                                             (дата)

          Контрольза виконанням провів_________________         ______________

                                                                     (підпис)                        (дата)

Додаток№14

 

Справа№                                                   СП АФ “Аудит Полісся”

_____________________________         Ліцензія№000124 від 04.03.98 р.

(підприємство-клієнт)

договір №_____від “__”__________199__ р.______________________

аудит проводитьсяза 199__ рік.                       (ПІП аудитора)

Сертифікат___№___________

від “__”___________199__ р.

Індивідуальна програма проведення аудиту в ТОВ“Восток” за 1997 рік

(подоговору №7 від 17.01.1998 р.)

 

по напрямку перевірки “Облікосновних засобів, нематеріальних активів та їх зносу (амортизації)”

№ з/п Процедури аудиту Використана методика Використані свідчення Контроль 1.      Перевірка наявності власних та орендованих основних засобів, достовірність їх оцінки 2.      Відповідність аналітичного та синтетичного обліку основних засобів чинному законодавству 3.      Надходження основних засобів 4.      Реалізація основних засобів 5.      Ліквідація і інше вибуття основних засобів 6.      Ремонт основних засобів 7.      Правильність визначення зносу (амортизації) основних засобів та відповідність їх обліку законодавчим і нормативним актам 8.      Правильність відображення в обліку надходження, зносу (амортизації) нематеріальних активів, їх реалізація і інше вибуття 9.      Правильність виведення результатів інвентаризації основних засобів і нематеріальних активів 10.   Правильність відображення в обліку сум ПДВ, сплачених за придбані та введені в експлуатацію основні засоби та нематеріальні активи

          Асистентаудитора________________    (Сидоров Н.І.) ____________

                                                (підпис)                                             (дата)

          Контрольза виконанням провів_____________________ _____________

                                                                    (підпис)                        (дата)

Додаток№15

 

Справа№                                                   СПАФ “Аудит Полісся”

________________________________Ліцензія№000124 від 04.03.98 р.

(підприємство-клієнт)

договір №_____від “__”__________199__ р.______________________

аудит проводитьсяза 199__ рік.                       (ПІП аудитора)

Сертифікат___№___________

від “__”___________199__ р.

Анкета вивчення середовища контролю

Філософія істиль управління

1.   Чи приймаються рішення і здійснюються операціїуправління однією особою?

/>/>          Так             Ні

2.   Чи розглядається підприємницькій ризик іздійснюється адекватне управління ним?     

/>/>          Так             Ні

3.   Чи має керівництво підстави для перекручуваннязвітності?

/>/>          Так             Ні

4.   Чи надається достатня увага організаціїсистеми внутрішнього контролю?

/>/>          Так             Ні

 

Організаційнаструктура підприємства

1.   />/>Чи узгоджується розподіл прав, обов`язків івідповідальності з організаційною структурою підприємства?  

2.        Так             Ні

3.   Чи здійснюється санкціонування господарськихоперацій керівництвом відповідного рівня?     

/>/>          Так             Ні

4.   />/>Чи проводиться контроль вищестоячими керівниками завиконанням делегованих прав і обов`язків?

          Так             Ні

5.   Чи відповідає організаційна структура розмірупідприємства?

/>/>          Так             Ні

 

Органиуправління

1.   Чи регулярно проводяться збори власників,наради тощо?

/>/>          Так             Ні

2.   Чи оформлюються рішення зборів протоколами?

/>/>          Так             Ні

3.   Чи існує спеціальний орган, відділ або посадавнутрішнього контролю?

/>/>          Так             Ні

Методиделегування прав і обов`язків

1.   Чи враховує існуючий розподіл прав іобов`язків:

-     особливості господарськоїдіяльності?

/>/>          Так             Ні

-     можливі конфліктиінтересів підрозділів (осіб)?

/>/>          Так             Ні

2.   />/>Чи відповідають делеговані права делегованимобов`язкам і відповідальності посадових осіб?

          Так             Ні

3.   Чи є факти розподілу обов`язків, що єнесумісними?

/>/>          Так             Ні

4.   Чи встановлені:

-     показники оцінкирезультатів діяльності підрозділів (осіб)?

/>/>          Так             Ні

-     заходи заохочення істягнення?

/>/>          Так             Ні

5.   Чи укладені договори про матеріальнувідповідальність:

-     індивідуальні (на повну чичасткову)?

/>/>          Так             Ні

-     />/>колективні?

Так             Ні

6.   Чи розроблені на підприємстві:

-     положення про структурніпідрозділи?

/>/>          Так             Ні

-     />/>посадові інструкції?

Так             Ні

Методиуправлінського контролю

1.   Чи застосовується система оперативногопланування і звітності підрозділів?

/>/>          Так             Ні

2.   Чи встановлюються причини і винуватцівідхилень від встановлених показників?

/>/>          Так             Ні

3.   Чи здійснюється аналіз господарськоїдіяльності:

-     />/>оперативний?          

Так             Ні

-     />/>періодичний?

Так             Ні

4.   />/>Чи передбачені процедури попередження і виявленнянесанкціонованих операцій і помилок у документах?      

Так             Ні

5.   Чи здійснюються інвентаризація у всіхвипадках, передбачених законодавством?

/>/>          Так             Ні

Внутрішнійконтроль (аудит)

1.   Чи здійснюються на підприємстві функціївнутрішнього контролю (аудиту)?

/>/>          Так             Ні

2.   Яка підпорядкованість внутрішнього контролю(аудиту)?______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3.              />/>Чи застосовується письмова звітність про роботувнутрішнього контролю (аудиту)?       

Так             Ні

Кадрова політика

1.   Чи має персонал підприємства відповіднийпрофесійний рівень?

/>/>          Так             Ні

2.   Чи розуміє персонал покладені на ньогообов`язки?

/>/>          Так             Ні

3.   Чи висока плинність кадрів на підприємстві?

/>/>          Так             Ні

Зовнішній вплив

1.   Чи підпорядковане підприємство:

-     />/>міністерству?

Так             Ні

-     />/>об`єднанню?

Так             Ні

2.   Чи здійснюється контроль вишестоячоюорганізацією?

/>/>          Так             Ні

          “__”___________199__р.                        ________________________

           (підпис)

Додаток №1

Структура аудиторської фірми СП АФ“Аудит Полісся”

/>

Додаток№16

Справа№                                                   СП АФ “Аудит Полісся”

_________________________________Ліцензія№000124 від 04.03.98 р.

(підприємство-клієнт)

договір №_____від “__”__________199__ р.______________________

аудит проводитьсяза 199__ рік.    (ПІП аудитора)

Сертифікат___№___________

від “__”___________199__ р.

Анкета вивчення системибухгалтерського обліку

1.   Чи достатня кваліфікаціяоблікового персоналу?

/>/>Так             Ні

2.   Чи здійснюється спеціалізаціяоблікових робіт?  

/>/>          Так             Ні

3.   />/>Чи контролюється виконання старшимиза посадою?   

Так             Ні

4.   Чи висока плинність обліковихпрацівників?       

/>/>Так             Ні

5.   Чи визначена за звітнійперіод облікова політика?        

/>/>Так             Ні

6.   Чи відбулись зміни обліковоїполітики порівняно з попереднім періодом?       

/>/>Так             Ні

7.   Чи здійснювались встановленіпроцедури контролю достовірності облікової інформації

-     арифметичнаперевірка?  

/>/>Так             Ні

-     перевірказа змістом?

/>/>          Так             Ні

-     звіркаоборотних відомостей аналітичного обліку з синтетичними рахунками?

/>/>          Так             Ні

-     складанняоборотних відомостей синтетичних рахунків?      

/>/>Так             Ні

-     інвентаризація?

/>/>          Так             Ні

-     інші?

/>/>          Так             Ні     

8.   Чи були встановлені суттєвінедоліки у системі обліку:

-     />/>Під час попереднього аудиту?  

Так             Ні     

-     перевіркоюподаткових органів?       

/>/>Так             Ні     

-     іншимиуповноваженими органами? 

/>/>Так             Ні     

9.   Чи застосовується графікдокументообороту?     

/>/>Так             Ні     

10.Чи розроблений робочий планрахунків?   

/>/>Так             Ні     

11.Чи застосовується адекватнаформа бухгалтерського обліку?

/>/>Так             Ні     

“__”______________199__р.                  ____________________________

                                                                             (підписаудитора)

Додаток №6      

 

Справа№                                                   СП АФ “Аудит Полісся”

________________________________Ліцензія№000124 від 04.03.98 р.

(підприємство-клієнт)

договір №_____від “__”__________199__ р.______________________

аудит проводитьсяза 199__ рік.    (ПІП аудитора)

Сертифікат___№___________

від “__”___________199__ р.

Оцінка аудиторського ризику

№

з/п

Основні напрямки перевірки Власний ризик Ризик контролю Ризик невиявлення Примітки 1.    Статутний фонд (капітал) 2.    Облік основних засобів, немате-ріальних активів та їх зносу (амортизації) 3.    Облік фінансових вкладень 4.    Облік товарно-матеріальних цінностей 5.    Облік витрат обігу 6.    Облік коштів 7.    Облік розрахунків з підприємства-ми і організаціями, засновниками та підзвітними особами 8.    Облік розрахунків з бюджетом, позабюджетними організаціями та з працівниками по оплаті праці 9.    Облік позикових коштів 10.    Облік реалізації товарів, фінансових результатів та використання прибутку 11.    Облік фондів та їх використання 12.    Стан бухгалтерського обліку та звітності 13.    Загальний власний ризик Х Х 14.    Загальний ризик контролю Х Х 15.    Загальний ризик невиявлення Х Х

“__”______________199__р.                  ____________________________

                                                                                       (підписаудитора)

Додаток№13

Типова структура аудиторськоговисновку абовідмови від його видання

 

/> /> /> /> /> /> /> />

Шапка фірмового бланка

  /> /> /> /> <td/> /> />  

Аудиторськийвисновок

незалежноїаудиторської фірми

 

(назва фірми абоім`я та прізвище аудитора)

/>

Радідиректорів і акціонерам

акціонерноготовариства

(назватовариства)

/>/>Ми перевірили баланс (назва підприємства) на31.12.00 р., що додається, і відповідні звіти про прибутки і збитки, рухосновних виробничих фондів, які характеризують зміни фінансового становища зарік, що завершився 31.12.00 р. Відповідальність за цю звітність несекерівництво компанії. У наші обов`язки входить підготовка висновку за данимиаудиторської перевірки цієї звітності.

/>

/>Перевірку здійснено відповідно до нормативів аудиту,що діють в Україні, згідно з якими ми спланували та провели аудиторськуперевірку з метою збирання достатніх доказів того, що фінансові звітипідприємства, яке перевіряється, не містить суттєвих помилок. З використаннямтестів перевірено інформацію, що підтверджує цифровий матеріал, якій покладенов основу звітності. Під час аудиторської перевірки проаналізовано бухгалтерськіпринципи, які використовувались підприємством, розглянуто принципи оцінкиматеріальних статей балансу, застосовані керівництвом підприємства, і звітністьв цілому. Ми вважаємо, що зібраної під час перевірки інформації достатньо дляскладання висновку.

/> /> /> /> /> /> /> />

 

5. Висновок аудитора про перевірену звітність

для всіх видів висновків

  /> /> <td/> />

/>

Директор (або іншапосадова особа)

(назва аудиторськоїфірми)   _____________________

М.П.  (підпис відімені аудиторської фірми)

/> /> /> /> />

Адреса аудиторської фірми

  /> />

Номер та серія ліцензії і свідоцтва на аудиторську діяльність

  /> />

Дата

 

Позитивний висновок(існує безумовно позитивна згода)

 

          Мипідтверджуємо, що надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний станактивів і пасивів суб`єкта перевірки. Господарсько-фінансова діяльністьздійснюється відповідно до чинного законодавства. Прийнята системабухгалтерського обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам.

          Звітністьскладена за дійсними даними бухгалтерського обліку і достовірно відображає увсіх суттєвих аспектах фактичне фінансове становище суб`єкта, що перевіряється,на “__”_____________200__р. по результатах операцій за період з“__”___________200__р. до “__”___________200__р.

Позитивний висновок(існує нефундаментальна непевність)

 

          У зв`язку з неможливістю перевірки фактів, якістосуються _________________ _______________________________________ через_________________________________________________________

аудитор не можевисловити думку щодо зазначених моментів. Проте вони мають обмежений вплив настан справ підприємства, що перевіряється, у цілому і не перекручують йогодійсного фінансового становища.

          У зв`язку зцим аудитор вважає за можливе підтвердити, що за винятком згаданих обмежень, наданаінформація у всіх суттєвих аспектах свідчить про відповідність здійснюваноїгосподарсько-фінансової діяльності чинному законодавству. Прийнята системабухгалтерського обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам.

          Звітністьскладена за дійсними даними бухгалтерського обліку і в цілому достовірновідображає фактичне фінансове становище суб`єкта, що перевіряється, на“__”_____________200__р. по результатах операцій за період з“__”___________200__р. до “__”___________200__р.

Умовно-позитивний висновок(існує фундаментальна незгода)

 

          Під часперевірки встановлено, що операції з__________________________________________________________________ здійснені(оформлені) з порушенням встановленого порядку__________________________________________________________________

          (які самеположення порушені і в чому суть порушень)

          Більшдетально наведені факти розглянуто в__________________________________________________________________

(назви документів)

          Протеперелічені моменти мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не перекручуютьдійсного фінансового становища підприємства, що перевіряється.

          У зв`язку зцим аудитор вважає за можливе підтвердити, що за винятком згаданих обмежень,надана інформація у всіх суттєвих аспектах свідчить про відповідність здійснюваноїгосподарсько-фінансової діяльності чинному законодавству. Прийнята системабухгалтерського обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам.

          Звітністьскладена за дійсними даними бухгалтерського обліку і в цілому достовірновідображає фактичне фінансове становище суб`єкта, що перевіряється, на“__”_____________200__р. по результатах операцій за період з“__”___________200__р. до “__”___________200__р.

Негативний аудиторський висновок

Врезультаті проведення аудиту встановлено, що протягом перевіреного періодупідприємством були допущені такі порушення:__________________________________________________________________

Більшдетально зазначені факти розглянуто в___________________________________________________________________________________________________________________________

(назвидокументів)

          Ціпорушення суттєво перекручують реальний стан справ в цілому (в основному).

          Прийнятасистема бухгалтерського обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам(в чому саме).

          Цифровийматеріал, викладений у звітності суб`єкта перевірки, не відповідає обліковимданим (в чому саме).

          Отже,дані бухгалтерського обліку та звітності не дають достовірного уявлення продійсне фінансове становище суб`єкта перевірки на “___”_____________200__р.

Аудиторський висновок, вякому робиться

відмова віднадання аудиторського висновку

незалежноїаудиторської фірми

 

(назва фірми абоім`я та прізвище аудитора)

Радідиректорів і акціонерам

акціонерноготовариства

(назватовариства)

Ми перевірили баланс(назва підприємства) на 31.12.00 р., що додається, і відповідні звіти проприбутки і збитки, рух основних виробничих фондів, які характеризують змінифінансового становища за рік, що завершився 31.12.9У р. Відповідальність за цюзвітність несе керівництво компанії. У наші обов`язки входить підготовкависновку за даними аудиторської перевірки цієї звітності.

Перевірку здійсненовідповідно до нормативів аудиту, що діють в Україні, згідно з якими миспланували та провели аудиторську перевірку з метою збирання достатніх доказівтого, що фінансові звіти підприємства, яке перевіряється, не містять суттєвихпомилок. З використанням тестів перевірено інформацію, що підтверджує цифровийматеріал, який покладено в основу звітності. Під час аудиторської перевіркипроаналізовано бухгалтерські принципи, які використовувались підприємством,розглянуто принципи оцінки матеріальних статей балансу, застосованікерівництвом підприємства, і звітність в цілому.

В зв`язку знеможливістю перевірки фактів, що стосуються _____________________________________________________________через ___________________________________________________________аудиторне може висловити свою думку щодо зазначених моментів.

          Переліченімоменти суттєво впливають на дійсний стан суб`єкта перевірки в цілому (в основному).

          У зв`язку звідсутністю достатніх аудиторських доказів аудитор не може видати об`єктивний аудиторськийвисновок.

/>

Директор (або іншапосадова особа)

(назва аудиторськоїфірми)   ________________________________

                                                М.П. (підписвід імені аудиторської фірми)

/> /> /> /> /> />

Адреса аудиторської фірми

  /> />

Номер та серія ліцензії і свідоцтва на аудиторську діяльність

  /> /> <td/>

Дата

 

Рекомендованалітература:

 

1.   Закон України “Проаудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р.// Голос України. – 1993. –№99(599). – 29 трав.

2.   Закон України “Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р.//Урядовий кур’єр. – 1999 р. — №162. – 1 вересня.

3.   Положення про порядоксертифікації громадян України, що мають намір займатись аудиторськоюдіяльністю// Бух. облік і аудит.– 1994. – №1. – с. 43-44.

4.   Національні нормативи аудиту.Кодекс професійної етики аудиторів України… – К. Аудиторська палата України,1999. – 274с.

5.   Положення (стандарти)бухгалтерського обліку (журнали та газети: “Бухгалтерський облік і аудит”,“Баланс”, “Все про бухгалтерський облік” – 1999, 2000).

6.   Адамс Р. Основы аудита. – М.: Аудит,ЮНИТИ, 1995. – 398с.

7.   Андреев В.Д. Практический аудит(справочное пособие). – М.: Экономика, 1994. – 366с.

8.   Аренс Э.А., Лоббек Дж. К. Аудит. –М.: Финансы и статистика, 1995. – 560с.

9.   Аудит Монтгомери; пер. с англ. подред. Соколова Я.В. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 542с.

10.Аудит: Практическое пособие / А.Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик, В. Савченко и др.; под ред. А.Кузьминского. – К.: «Учётинформ», 1996. – 283с.

11.Білуха М.Т. Курс аудиту (підручник).– К., Вища школа — Знання, 1998. – 574 с.

12.Білуха М. Аудит фінансовогостану підприємства // Бух. облік і аудит. – 1994. – №5. – с. 17-19.

13.Білуха М. Формифінансово-господарського контролю (ревізія, аудит, судово-бухгалтерськаекспертиза) // Бух. облік і аудит. – 1995. – №7. – с. 12-14.

14.Зубілевіч С. Аудиторськадіяльність в Україні: проблеми становлення і перспективи розвитку // Бух. облікі аудит. – 1995. – №9. – с. 15-18.

15.Зубілевіч С.Я. Голов С.Ф.Основи аудита. – К.: Ділова Україна, 1996. – 375с.

16.Ковбасюк М., Дерен М.Експрес-аудит балансу і оцінка фінансового становища акціонерного товариства //Бух. облік і аудит. – 1995. – №6. – с. 10-15.

17.Корчагіна О. Проблемирозробки і впровадження системи аудиту в Україні // Бух. облік і аудит. – 1995.– №12. – с. 29-32.

18.Малишкін О. Особливостіаудиторського висновку про фінансовий стан підприємства // Бух. облік і аудит.– 1995. – №8. – с. 19-20.

19.Петрик О. Аудиторський ризик// Бух. облік і аудит. – 1994. – №11. – с. 20-23, №12. – с. 21-23.

20.Петрик О. Ознаки, критерії іметоди аудиторської оцінки фінансової звітності // Бух. облік і аудит. – 1994.– №10. – с. 10-13.

21.Петрик О. Робочі документиаудитора//Бух. облік і аудит.– 1995.– №1.– с. 16-20, №2. – с. 14-17.

22.Робертсон Дж. Аудит. – М.: KPMG, Аудиторская фирма «Контакт», 1993. – 496с.

23.Сопко В. Методика визначенняфінансового становища підприємства за даними балансу // Бух. облік і аудит. –1995. – №12. – с. 2-8.

24.Труш В. Від незалежногоконтролю – до незалежної економіки // Бух. облік і аудит. – 1995. – №8. – с.18.

25.Шиманський Р. Проблемирозвитку аудиту // Бух. облік і аудит. – 1994. – №11. – с. 19-20.