Реферат: Факторы производства

Міністерство просвіти України

Запорізький державний університет

/>/>/>/>/>/>Кафедра:«Економічної теорії»

Курсова робота по дисципліні“Мікроекономіка”на тему:

Взаємозмінюваністьфакторів виробництва

Виконала:

Студент

ек. фак-та Гончаренко Ю.Г.

гр. 5144-1

Керівник: КолобердянкоІ.І.

Реєстраційнийномер____________

Дата__________________________

Підпис_________________________

1999

/>/>/>/>/>/>Реферат

Курсова робота: 35 с., 6 додатків, 5 джерел.

Об’єкт дослідження – фактори виробництва.

Ціль роботи –дослідження факторів виробництва і їх вплив на виробничу діяльність.

Метод дослідження – описовий, порівнювальний.

Головним мотивом виробничої діяльності фірми єотримання прибутку і від того, наскільки фактори виробництва сприяють отриманнюприбутку залежить попит на них.

ФАКТОРИ ВИРОБНИЦТВА, ПІДПРИЕМСТВО,ВЗАЄМОЗА-МІНЮВАННІСТЬ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА.

/>/>/>/>План

Реферат… 2

Вступ… 4

1 Фактори виробництва: види, типи, функції… 5

2 Поєднання факторів виробництва… 9

3 Економічні ресурси та їх рух… 11

3.1 Попит та пропозиція економічних ресурсів… 11

3.1.1 Мобільність ресурсів… 15

3.2 Взаємозмінюваність виробничих факторів… 17

3.2.1 Гранична норма технічної заміни та кривинаізоквант… 19

3.2.2 Дія зміни граничних продуктів факторіввиробництва на граничну норму їх технічної заміни… 21

3.2.3 Заміщення праці капіталом у підприємництві… 22

3.2.4 Як зміни в технології впливають наізокванти… 24

4 Інші можливі фактори виробництва… 26

Висновок… 28

Список використаної літератури… 29

Додаток А… 30

Додаток Б… 31

Додаток В… 32

Додаток Г… 33

Додаток Д… 34

Додаток Е… 35

/>/>/>/>/>/>Вступ

Процес виробництва завжди єрезультатом взаємодії певних факторів, які в економічній науці називаютьфакторами виробництва або виробничими ресурсами.

Результативність використання факторіввиробництва може бути відображена категорією ефективності виробництва(співвідношенням одержаного результату продуктивного використання факторіввиробництва та інших витрат. Ефективність виробництва може бути підвищена зарахунок як збільшення використаних факторів, так і повнішого їх використання,тобто екстенсивним або інтенсивним шляхом. У реальному процесі виробництваобидва шляхи переплітаються при перевантаженій ролі одного з них. З розвиткомсуспільства все більшого поширення набуває інтенсивний шлях. Процесінтенсифікації виробництва означає більш повне використання його факторів, їхнєякісне удосконалення, а також поліпшення технологій використання продуктивнихсил.

/>/>/>/>/>/>1 Факторивиробництва: види, типи, функції

Види факторів виробництва зумовленірізноманітністю виробничої діяльності людини у багатьох галузях, підгалузях,сферах, підрозділах і регіонах. Наприклад, є фактори виробництвасільськогосподарського призначення, або такі, що належать до промисловості,машинобудування. Робітники як фактори виробництва можуть бути зайняті вматеріальному виробництві чи духовній сфері, в різних регіонах країни тощо.Види факторів виробництва дуже різноманітні, що є об’єктивною підставоюсуспільного поділу праці.

Для типів факторів виробництва характерною євизначеність. Вони представлені засобами виробництва (матеріально-речовийфактор) і безпосередніми виробниками (особистий фактор), наділеними здатністюдо праці.

Особистий і речовий фактори набуваютьнайсуттєвішої якості – суспільного характеру, коли постають не якіндивідуальні, а як сукупні фактори. Індивідуальні фактори, як і індивідуальневиробництво певною мірою є абстракцією. Індивідуальні фактори обох типів(засоби виробництва і робоча сила) в сукупному вигляді – це сукупна робоча силата сукупні засоби виробництва, сукупний фактор виробництва – однотипний алебагатовидовий. Зростання різноманітності видів фактора не змінює його типу, алеозначає розвиток його суспільного характеру, оскільки примножує й ускладнюєзв’язки між різновидовими факторами виробництва одного типу (речового абоособливого).

Матеріально-речові фактори поділяються назасобі виробництва, створені людиною (капітал), і природні фактори, щооб’єднуються поняттям “земля”. Особисті фактори визначається поняттям “праця2.

Земля як фактор виробництва відіграє особливуроль. Відомий англійський економіст Уільям Петті ще у XVII століттіпідкреслював, що земля – мати багатства. Поняття “земля” як фактор виробництвамає широкий зміст: вона є одночасно операційним базисом виробництва (впромисловості), сховищем природних ресурсів (родовища мінералів, нафти, газу),природною основою сільськогосподарського виробництва (орні землі, ліси,водоймища). У сільському господарстві земля – це й основний засіб праці, іпредмет праці.

Праця як фактор виробництва охоплює людськіресурси: фізичні та розумові здібності, освітній та професійний рівень,виробничій досвід тих, хто зайнятий у виробництві. Відомо, що з розвиткомсуспільного виробництва вдосконалюються і істотно змінюються засобивиробництва, виникає автоматизоване і роботизовано виробництво, нетрудомісткітехнології тощо. Але роль особистого фактора при цьому не тільки незменшується, а де в чому і зростає. Зумовлюється це такими обставинами.По-перше, під впливом науково-технічного прогресу, вдосконалюються, відповідновиникає потреба у віщій кваліфікації працівників. По-друге, виробництво стаєдедалі більш наукомістким, тобто таким, що потребує наукового забезпечення.По-третє, виробництво розв’язує дедалі складніші завдання, орієнтовані назростаючі потреби людей і обмежені ресурси, отже, досконалішим має бути йуправління. По-четверте, зростає екологічна складність виробництва внаслідокзростання промислового навантаження на природу, порушення стійких зв’язків векологічному середовищі, зростання потенційно негативного впливу виробництва наприроду. По-п’яте, зростає частка ризикових виробництв (атомна енергетика), щовимагає від людини не лише високої кваліфікації, а й значного психічногонапруження.

Капітал як фактор виробництва являє собоюмайно (засоби виробництва), що належать підприємцям або іншим власникам івикористовуються в процесі створення товарів і послуг. Особливістю капіталу єте, що він має бути кимось нагромаджений, створений. Капітал існує лише упродуктивному використанні, саме тоді коли його власниками одержуються доходивід користування та володіння своїм майном.

Матеріально-речова основа капіталу – засоби тапредмети праці – перебуває у процесі постійних змін.

Обидва типи факторів виробництва (і засобивиробництва, і робоча сила) мають єдине призначення: вони є продуктивнимисилами, силами дії людей на природу з метою створення благ.

Проте їхні функції розрізняються. Працівникстворює засоби виробництва, визначає їхнє призначення і використовує їх впроцесі праці. Речові фактори виробництва функціонують як засоби оснащеннятрудової діяльності людини, примноження її продуктивної сили. Вони є своєріднимпродовженням людських органів діяльності і матеріальна основа розвитку їх впроцесі виробництва.

Функція виробництва як особистого факторавиробництва полягає у використанні своєї робочої сили в процесі праці якдіяльності, спрямованої на зміну предметів і сил природи з метою задоволеннясвоїх потреб. Сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людинистановить її робочу силу.

Функція засобів виробництва полягає в тому,щоб бути провідником продуктивної дії працівника на предмети і сили природи.Частина засобів виробництва характеризується засобами праці, за допомогою якихробітники продуктивно трансформують предмети праці. Активною частиною засобівпраці є знаряддя праці, рівень розвитку яких багато в чому є показникомвідносин між людьми, які складаються в процесі виробництва, і ступеня зрілостітієї чи іншої епохи.

Пасивною частиною засобів праці, значення якоївід цього не зменшується, є засоби виробничої інфраструктури, що виконуютьфункцію забезпечення загальних умов виробництва: будівлі, приміщення, шляхисполучення, засоби зв’язку інформації та інші комунікаційні системи.

Друга частина засобів виробництва – предметпраці – це річ (природна чи вироблена попередньою працею), на яку спрямованапраця людини і з якої вона як з матеріальної субстанції виробляє майбутнійпродукт.

Усі зазначені функції засобів виробництва іпрацівників є необхідними у виробничому процесі. Серед них немає другорядних.Однак це не означає, що не можуть бути визначені певні пріоритети. Щодофункцій, то пріоритет належить особистому фактору. Потенційний ефект засобіввиробництва не реалізується поза керуючого та спрямовуючою діяльністю головноїпродуктивної сили – людини.

/>/>/>/>/>/>2 поєднанняфакторів виробництва

Функціонуванню і взаємодії факторіввиробництва передає їхнє поєднання. Процес виробництва передбачає об’єднаннялюдей певним чином між собою та з відповідними речовими факторами виробництва.Характер і спосіб поєднання факторів виробництва – це однопорядкові, аленетотожні категорії. У характері поєднання факторів виробництва відображаєтьсясукупність важливих соціально-економічних відносин, а у способі поєднання –конкретно-історична комбінація засобів виробництва та робочої сили, порядок їхзастосування, тобто особливості продуктивних сил.

У характері відбивається соціально-економічне,а у способі – організаційно-трудове поєднання факторів виробництва. Першомувідповідають економічні відносини (виробництво, розподіл, обмін, споживання), воснові яких знаходяться відносини власності або майнові; другому –організаційно-трудові відносини (спеціалізації, кооперації, науковоїорганізації праці, управління стандартами, якістю тощо), які походять звідносин організації безпосереднього використання факторів виробництва якелементів продуктивних сил.

Серед проблем, які виникають у процесіпоєднання факторів виробництва, виділяють такі:

- забезпечення збалансованого розвитку засобіввиробництва і трудових ресурсів, їхньої взаємної якісної та кількісноївідповідності;

- формування і підтримка мотивації до впровадженнябільш прогресивних засобів виробництва;

- забезпечення заміни ручної, малокваліфікованоїпраці на технічно і технологічно оснащену, що дає змогу значно зменшити витративсіх ресурсів на одиницю створеного продукту;

- досягнення доцільних пропорцій при формуваннітехніко-технологічної бази виробництва і підготовці сучасного працівника;

- пошук і впровадження нових, прогресивних формвключення працівників у виробничій процес;

- створення і утримання на належному рівні механізмуекономічного управління процесом поєднання і використання фактора виробництва, заякого б досягався найбільший результат при найменших витратах.

/>/>/>/>/>/>3 економічніресурси та їх рух

як відомо, до головних економічних ресурсів,або впроваджених факторів виробництва, відносяться праця, капітал, земля.Економічні ресурси відіграють важливу роль на мікроекономічному рівні. Відїхнього раціонального використання залежить прибуток власників факторіввиробництва, зниження витрат і цін на кінцеву продукцію, результативністьроботи підприємства.

/>/>/>/>/>/>3.1 Попит та пропозиція економічних ресурсів

Попит на економічні ресурси складається так,як і на товари, але йому притаманна специфічна риса: попит на економічніресурси є похідним (залежним), пов’язаним головним чином із попитом напродукцію, яка виробляється з використанням цього ресурсу. Попит на ресурспоширюється або скорочується в залежності від того, збільшується чи зменшуєтьсяпопит на продукцію у виробництві якої використовується даний ресурс.

Використання кожної додаткової одиниці якогосьресурсу при незмінній величині інших ресурсів дає збільшення загальноїкількості продукції, яке, як відомо, називається граничним продуктом факторіввиробництва. Для подальшого аналізу введемо поняття граничного продукту вгрошовому вираженні (MRP), який єграничним доходом, отриманим від використання додаткової одиниці ресурсу, і знаходитьсяза формулою:

MRP=MP*MR (3.1.1)

Де МР – граничний продукт факторіввиробництва,

MR – граничний дохід, тобто зміна в підсумованому доході, викликана продажемдодаткової одиниці продукції.

Але використання додаткової одиниці ресурсузбільшує витрати фірми. Якщо величина інших ресурсів не змінюється, то приріствитрат фірми в наслідок використання додаткової одиниці ресурсу називаєтьсяграничними витратами на ресурс (МRC). Вони вираховуються шляхом поділу величинизмін в загальних витратах на даний ресурс на величину змін в кількостівикористаного ресурсу. Придбаючи ресурси, фірма буде прагнути мінімізувативитрати. Цього вона досягне, якщо для використаних факторів виробництва(наприклад, праці і капіталу) виконується рівність:

/> (3.1.2)

Де — відповідно граничніпродукти капіталу та праці, а — ціни одиниці капіталу та праці.

Оскільки використання додаткової одиницікапіталу і труда дає один і той же MR, то рівність 3.1.2 рівнозначна слідуючому:

/> (3.1.3)

Як відомо, у разі використання ресурсів, фірмаповинна вводити змінні фактори до тих пір, доки граничний продукт в громовомувираженні (тобто граничний дохід, отриманий від використання додаткової одиниціресурсу) не зрівняється з граничними витратами на ресурс або MRP=MRC. Якщо ціни на ресурс залишаються незміннимиі не залежать від дій фірми, то MRC рівняється ціні одиниці ресурсу, і тоді MRPk=Pk, а . Отже, рівність 3.1.3 прийме вид:

/> (3.1.4)

Коли фірма в змозі змінити ціни ресурсів,рівність 3.1.4 буде мати вигляд:

/> (3.1.5)

Використання кожної подальшої одиниці ресурсупов’язано із змінами, по-перше, граничного продукту в грошовому вираженні(приріст доходу фірми в наслідок продажу продукції, виробленої додатковоюодиницею ресурсу), по-друге, витрат (що відображається в граничних витратах).Фірма прагне до такого використання ресурсу, яке забезпечує оптимальнесполучення граничних витрат на ресурс і величини граничного продукту даногоресурсу в грошовому вираженні. якщо останній перебільшує граничні витрати, тофірма буде збільшувати попит на економічний ресурс. Якщо ж приріст витрат наресурс стає більше граничного продукту в грошовій формі, то фірма змушенаскорочувати попит на ресурс (додаток А)

Еластичність попиту на економічні ресурси.

Чуттєвість попиту на ресурси, йогореакцію на зміну цін ресурсів визначають три фактори:

А) Еластичність попиту на кінцевупродукцію:

При інших рівних умовах, чим вищееластичність попиту на готову продукцію, яка виробляється із використаннямданого ресурсу, тим більш еластичним буде попит на цей ресурс. Коли зріст цінина товар викликає значне падіння попиту на нього, тоді суттєво знижуєтьсяпотрібність в необхідних для виробництва цього товару ресурсах. Якщо в наслідокпідвищення ціни на кінцеву продукцію відбувається лише незначне скороченняпопиту на неї, тобто попит нееластичний, то і реакція в попиті на ресурси буденезначною.

Б) Взаємозмінюваність ресурсів;

Еластичність попиту на ресурс буде високою,якщо при підвищенні ціни на нього існує можливість заміни даного ресурсу. Цюзаміну можливо здійснити або шляхом прямого, безпосереднього використанняіншого ресурсу замість того, що використовувався раніше, або шляхомвдосконалення технології виробництва. Наприклад, еластичність попиту на бензинзалежить від того, що його можна замінити у двигунах внутрішнього згораннягазом (пряма заміна), а також від того, що можна розробити модель автомобіляякий потребляє менше бензину (вдосконалення технології виробництва).

В) Частка ресурсів в загальних витратах.

Еластичність попиту на ресурс залежить відчастки даного ресурсу у витратах виробництва готової продукції. Якщо якийсьресурс займає доволі велику частку, порівняно з іншими ресурсами, у загальнихвитратах виробництва і якщо саме на цей ресурс відбувається суттєве підвищенняцін, то воно викликає зниження попиту на цей ресурс. Еластичність попиту наресурс тим вище, чим більше частка даного ресурсу в загальних витратахвиробництва. Наприклад, фірма виробляє взуття. Витрати на шкіру складають 50%від загальних витрат на виробництво, а витрати на барвники — 10%. Тоді,10%-кове підвищення ціни на шкіру призведе до підвищення ціни готової продукції(взуття) на 5% (10% від 50%=5%). З іншого боку, аналогічне 10%-кове підвищенняціни на барвники призведе до зростання цін на взуття лише на 1% (10% від10%=1%).

Пропорція економічних ресурсів.

Загальна пропорція ресурсів в якийсь період євизначеним. Дійсно, кількість ресурсів змінюється, але інколи і не дуже різко.Очевидно, що більшість природних ресурсів є обмеженими, але при цьому все одновони не суворо фіксовані. Адже є можливість відкриття нових родовищ, розробкинатуральних або штучних замінювачів. Обмеженість, але не сувора фіксованістьпритаманна усім виробничим ресурсам.

Пропозиція капіталу, під яким розуміютьпропозицію станків, обладнання, виробничих будівель, не є фіксованою, тому щообладнання, машини можна виробити, а будівлі збудувати.

Пропозиція землі як фактора виробництва єтакож не суворо фіксованою. Хоча кількість землі обмежена, але можна збільшитипропозицію землі шляхом іррігаційних, меліоративних та інших робот.

Пропозиція праці передбачає загальну кількістьчасів, які може відпрацювати працездатна частина населення. Пропозиція працізалежить від багатьох факторів, таких, як оплата праці, тривалість робочогодня, тижня, трудової діяльності, можливості отримання різних видів допомог (подогляду за дітьми, інвалідами, по безробіттю і тощо). Отже, пропозиція праці,хоча і обмежена певними рамками, але також не фіксована.

/>/>3.1.1 Мобільність ресурсів

великій вплив на пропозицію ресурсів виявляєїх мобільність, під якою розуміють можливість фактора виробництва змінюватисферу свого використання. Той ресурс, що під впливом будь-яких причин легкопереміщується з одної області використання в іншу, називається мобільним. Якщонавпаки – немобільним. Фактори виробництва, що мають високу мобільність,володіють еластичною пропозицією, відповідно, пропозиція немобільних факторівнееластична.

На мобільність ресурсів впливає часовий фактор– чим довше інтервал, який розглядається, тим більшою мобільністю володіютьекономічні ресурси. Наприклад, капітал у невеликих по тривалості періодахчастіше немобільний, бо станки, обладнання, будівлі використовуються длявиробництва конкретного виду товарів і послуг, і в короткому за часом періодіважко переналагодити їх на виробництво іншої продукції.

Стосовно землі, то не зважаючи на свою повнунемобільність у фізичному смислі, вона володіє високою мобільністю векономічному плані: одну і ту ж ділянку землі можна використовувати під часодного сезону для зрощування картоплі, а на наступний рік – капусти тощо. Їїможна продати під будівництво. Але, якщо на ділянці вже щось збудовано, то вонавже менш мобільна. Оскільки ділянки землі неможливо фізично перемістити, то цевідіграє певну роль в ціні землі, коли іде мова про її містознаходження.

Особливістю праці є той факт, що її пропозиціяпрактично завжди пов’язана з необхідністю фізичної присутності власника цього ресурсу– робітника на місті використання своїх виробничих функцій. Для землі ікапіталу це не є необхідним – власник землі і капіталу може знаходитися далековід самого фактора виробництва, але отримувати дохід від його використанняіншими. Цому на мобільність трудових ресурсів в значний мірі впливаютьнеекономічні фактори – вид праці, престижність професій, колективспівробітників, віддаленість від місця проживання тощо. Але, неодмінно,заробітна платня (ціна ресурсу) має також велике значення для переміщеннякадрів. Стримуючим фактором до розширення пропозицій спеціалістів будь-якоїпрофесії є такі причини: відсутність здібностей до професії у деяких людей,необхідність вивчення та інші. Наприклад, кваліфікованому інженеру 45-ти роківважко перевчитися на бухгалтера і зовсім неможливо у цьому віці статипрофесійним спортсменом.

/>/>/>/>/>/>3.2Взаємозмінюваність виробничих факторів

теорія факторів виробництва в певний мірі навикористання математичного, модельного апарата, який є факторні моделі увигляді математичної залежності, яка пов’язує величину отримуємого результатувиробництва із значенням виробничих факторів, які обусловили цей результат.Найбільш поширеним видом таких факторних моделей стали виробничі функції.Типовим виглядом такої функції є залежність, формула, яка зв’язує максимальнийвипуск продукції (об’єм виробництва) Q із факторами, від яких залежить цей випуск

Q=Q(L, K, M, T…) (3.2.1)

де L, K, M, T – фактори виробництва: праця, капітал, матеріали, технічний рівень.

Обчислення виробничої функції фірми – пошукоптимального варіанту з інших, які передбачають різноманітні сполученняфакторів, які дають один і той самий максимально можливий об’єм випускупродукції. В умовах зростаючих грошових витрат фірми, тобто витрат на придбанняфакторів виробництва, обчислення виробничої функції зосереджено на пошукахтакого варіанту, який забезпечив би максимізацію прибутку при найменшихвитратах. Умовою рівноваги фірми виступає рівність граничних витрат іграничного доходу:

MC=MR (3.2.2)

Мінімальні витрати визначаються на стадіїобчислень виробничої функції методом заміщення, витискування дорогих або тих,що зросли в ціні факторів виробництва альтернативними, більш дешевими.Заміщення здійснюється за допомогою порівняльного економічного аналізузаємозамінюємих та взаємодоповнюємих факторів виробництва і їх ринкових цін.Задовільним буде такий варіант, в якому комбінація факторів виробництва ізаданий об’єм випуску продукції відповідають критерію найменших витратвиробництва.

Методика подібного пошуку грунтується нетільки на співвідношенні ринкових цін факторів виробництва, а й цін граничногопродукту, отриманого від використання кожного даного ресурсу. Критерійефективності досягається при рівності ціни кожного ресурсу і ціни граничногопродукту, виробленого за його допомогою.

Витрати виробництва на випуск певного об’ємупродукції будуть мінімальними, якщо граничний продукт і витрати на його випускоднакові. Правило найменших витрат має вигляд:

МРа=МРв (3.2.3)

Ра Рв

де МРа – граничний продукт фактора А

МРв — граничний продукт фактора В

Ра – ціна фактора А

Рв – ціна фактора В

Очевидно, що якщо МРа/Ра >МРв/Рв, доцільно зменшити на факторвиробництва, т. його граничний продукт вище. Таким чином може бути досягненамінімізація витрат на даний об’єм випуску продукції.

Як відобразиться подібний перелив витрат наринках факторів виробництва? Попит та високі ціни на фактори виробництваспонукають до здійснення заміщення. На ринках факторів виробництва відбуваєтьсясвоєрідний перелив попиту від дорогих до більш дешевих по ціні факторіввиробництва.

Ізокванта – це крива, на якій розташовані усісполучення факторів виробництва, які використовуються у виробництві ізабезпечують однаковий об’єм . Кривина ізокванти характеризує можливістьвзаємної заміни факторів виробництва при збереженні однієї і тієї ж кількостівиробляємої продукції.

Виробнича функція із завданими постійнимипропорціями факторів виробництва є виключенням. Постійні пропорції значать, щодля збільшення об’єму виробляємої продукції потребується пропорційне збільшеннявитрат факторів виробництва (додаток Б).

/>/>3.2.1 Гранична норма технічної заміни такривина ізоквант

Аналіз ізоквант можна використовувати длявизначення можливості заміщення одного фактора іншим в процесі їх використання.Кутовий коефіцієнт кожної ізокванти вказує, яким чином відбувається заміщенняпри збереженні постійного об’єму виробництва. Абсолютне значення кутовогокоефіцієнту називається граничною нормою технічної заміни (MRTS). Вона завжди є позитивною величиною. Вматематичній формі це:

MRTS= — DК / DL (3.2.1.1)

DК і DL – зміни величин використовуємих капіталу тапраці

(Додаток В)

Ізоквантні криві мають вогнуту форму, тому що MRTS скорочується по мірі руху вниз вздовжізокванти. Зменшення MRTS каже проте, що ефективність використання будь-якого фактора виробництва обмежена. Помірі заміщення у виробничому процесі капіталу великою кількістю праці,продуктивність праці знижується. Аналогічно, коли праця заміщується великоюкількістю капіталу, його віддача знижується. Виробництву потребуєтьсязбалансоване сполучення обох факторів виробництва.

Як і передбачалось, MRTS тісно пов’язана із граничними продуктами праці і капіталу ( МРLі МРK). Щоб показати це, уявимо, що при деякому збільшенні витратпраці і зменшенні використовуємої кількості капіталу об’єм випуску продукціїостається постійним. Приріст випуску продукції в наслідок підвищення витратпраці прирівнюється величині додаткового випуску продукції, яка доводиться надодаткову одиницю праці (граничний продукт праці), помножений на кількістьдодаткових одиниць праці: обєм додаткового випуску в наслідок підвищеннявитрат праці = (МРL)* (DL). Аналогічно: зниженнявипуску в наслідок скорочення капіталу прирівнюється зниженню обєма випуску внаслідок скорочення капіталю на 1 одиницю (граничний продукт капіталу),помноженому на число скорочених одиниць капіталу. Зменшення випуску в наслідокскорочення капіталу = (МРк)* (DК).

Якщо об’єм випуску продукції зберегаєтьсяпостійним для всієї ізокванти, зміна обєму випуску продукції дорівнює нулю.Таким чином:

(МРL)* (DL) + (МРк)*(DК) = 0 змінюючи умови, отримаємо:

(МРL)/ (МРк) = -(DК/DL) = MRTS це рівняння каже про те, що для окремоїізокванти безперервне заміщення капіталу працею у виробничому процесіпризводить до зростання граничного продукту капіталу і зменшення граничногопродукту праці. Загальним наслідком обох змін є тенденція до зниження граничноїнорми технічної заміни і вирівнюванню ізокванти. Причина цього зниження і втому, що фактори доповнюють один одного. Взаємодоповнюваність факторіввиробництва – одна з основних попередниць теорії виробництва. Кожний факторможе робити те, що не може, або може гірше робити інший фактор. В основному увиробництві праця і капітал не абсолютно взаємозамінювані. Кожна зновускорочена година праці потребує більше годин роботи машин для заміщеннязвільнених працівників. Кривина ізоквант відображає труднощі, які виникають призаміні одного фактора іншим в рамках даного об’єму виробництва. Вони різні длярізних галузей. Наприклад, на фабриці по виробництву стільців відносно легкозамінити роботу машин ручною працею, що практично неможливо в хімічнійпромисловості.

/>/>3.2.2 Дія зміни граничних продуктів факторіввиробництва на граничну норму їх технічної заміни

Як вже визначалось, гранична норма технічноїзаміни праці капіталом залежить від граничних продуктів праці та капіталу.Припустимо, що витрати праці скорочуються на деяку малу величину — DL годин праці, тоді як витрати капіталу збільшаться на DК годин відповідноізокванті (додаток Г). Збитки виробництва від скорочення витрат праці складевеличину, дорівнюючу добутку DL на граничний продукт праці. (Граничнийпродукт праці дорівнює DQ/DL. Якщо його помножити на DL, то DL(DQ/DL)= DQ. Таким чином зміна одного фактора, якийвикористовувався у виробництві, помножена на його граничний продукт в наслідокдасть зміну об’єму випуску). Цьому скороченню виробництва буде відповідатиперехід на ізокванту, розташовану нижче. Щоб залишитися на попереднійізокванті, скорочення використаної праці повинно бути компенсовано додатковимчасом роботи машин, дозволяючи повернутися в пункт на початковій ізокванті.Приріст виробництва визначається як DК, помножені на граничний продукт капіталу.Виходячи з того, що приріст виробництва дорівнює зниженню виробництва, то:

-DL (МРL)= DК (МРк)

MRTSLK, яка дорівнює негативномунахилу ізокванти, м.б. виражена таким чином:

/> (3.2.2.1)

Якщо збільшується використання капіталу, тограничний продукт капіталу зменшується – це зменшує чисельник даного рівня.

Якщо зменшується кількість використованоїпраці і заміщується капіталом, то граничний продукт праці збільшується – цезбільшує знаменник даного рівняння.

/>/>3.2.3 Заміщення праці капіталом упідприємництві

Механізація процес виробництва – показникіндустріалізації економіки. Ізокванти можна використовувати при аналізі умовпереходу до технічно більш обладнаного процесу виробництва по завданійтехнології. Коли підприємництво спрямоване на капіталомісткий процесвиробництва, замінюючий працю, це відображається на граничній продуктивностіобох факторів. При завданій технології використання капіталомісткого процесувиробництва для забезпечення даного обєму випуску відобразиться в переміщенніугору по ізокванті (додаток Д).

Ізокванта показує можливі комбінації факторіввиробництва, які можуть бути використані у виробництві автомобілів. Припустимо,що даний метод виробництва включає використання 1000 годин праці і 500 годинроботи машин на виробництво одного автомобіля. Відношення праці до капіталустановить 2:1. Коли фірма переходить до використання більш капіталомісткоговиробничого процесу (пункт М2) встановлюючи дороге обладнання, на виробництвоодного автомобіля знадобиться ще менше витрат живої праці. В пункті М2 длявиробництва автомобіля знадобиться менше 500 годин праці і 1000 годин роботимашин. Відношення праці до капіталу тепер становить 1:2.

Коли фірма переміщується угору по своїйізокванті гранична норма заміни праці капіталом збільшується в наслідокмеханізації виробничого процесу. Це означає, що граничний продукт працізбільшується, а граничний продукт капіталу зменшується. Остання умова обмежуєпотенційні користі від подальшої модернізації процесу виробництва при данійтехнології.

Заміщення праці капіталом також збільшуєграничний продукт праці. Коли фірма скорочує використання праці, вона згоднаплатити більше за кожну годину праці, тому що втрата однієї години праціобертається ще більшею втратою виробництва. Це утворює тиск в бік підвищеннязаробітної плати і доходів зайнятих працівників. Коли працівники використовуютьбільше обладнання, їх продуктивність збільшується дякуючи існуючійвзаємодоповнюваності праці та капіталу. Навіть коли заміщення праці капіталомскорочує для фірми попит на працю, збільшується реальна вартість години праці,що сприяє підвищенню заробітної платні, яку фірми згодні платити.

/>/>3.2.4 Як зміни в технології впливають наізокванти

Нововведення в технологіях роблять факторивиробництва більш продуктивними. Поліпшена технологія викликає зміни ізоквантвідповідно різним рівням випуску.

Поліпшення технології може відбуватися, колистаре обладнання і організація виробництва заміщуються новими, втілюючимипередову технологію. Однак, нова технологія може бути втілена і в працівниках,які засвоїли нові методи і технічні знання, отримавши додаткову освіту, абопридбали знання і досвід на роботі. Аналогічно, поліпшені методи керування,відображаючи наслідки нових досліджень за процесом виробництва, може також бутиновиною в технології, що дозволяє виробляти даний обєм продукції з меншимивитратами при будь-якому їх співвідношенні.

Поліпшення підготовки і знань робітниківодночасно з новим обладнанням і організацією виробництва суттєво зменшуютьфізичний обєм ресурсів, які потрібні для виробництва будь-якого даного обємупродукції у певний період часу.

Не можна плутати вплив поліпшення технологіїіз зміною технічної обладнаністі виробництва передбачає заміну одного факторана інші в наслідок зміни економічних умов. Поліпшення ж технології дозволяє прибудь-якому даному технологічному процесі, який складається певнимспіввідношенням праці і капіталу, виробляти даний обєм продукції при меншихвитратах обох факторів.

Поліпшення технології сприяє збільшеннюсереднього продукту праці. Наприклад, використавши нову технологію, фірмавитрачає К1 машинного часу у виробництві. При старій технології L1 годин праці знадобилося для 100одиниць продукту при використанні К1 машинного часу (додаток Е).

При новій технології ті ж 100 одиниць продуктуможна виробити за допомогою L1 < L1 одиниць праці при використанні К1 машинного часу. Якщо L1=100 і L1=50, то нова технологія збільшує середній продукт праці слідуючимчином:

100 одиниць продукту /100 годин праці= 1 одиницю продукту на 1 годину праці

100 одиниць продукту / 50 годин праці = 2одиниці продукту на 1 годину праці.

При даних цінах на фактори виробництваполіпшення технологій сприяє зниженню витрат на будь-який даний об’єм продукціїшляхом скорочення кількості факторів виробництва, які використовуються привиробництві цього об’єму продукції. Поліпшення технології, при інших рівнихумовах, сприяє скороченню витрат на одиницю товарів, що в свою чергу призводитьдо зниження цін на них для споживача.

Зміни технологій також відображаються напропозиції нових товарів. Наприклад, поліпшення технологій за останні 25 роківзробило можливим виробництво комп’ютерів, відео тощо.

/>/>/>/>/>/>4 інші можливіфактори виробництва

В простішому уявленні сукупність факторіввиробництва сводять до трьох основних: “землі”, “праці” та “капіталу”.Четвертим фактором виробництва ряд авторів книг по економіці називають“підприємництво”. Але і розширення кількості факторів виробництва з трьох дочотирьох не вичерпує їх можливий перелік.

Сам фактор “підприємництво” не володіє навідміну від праці і капіталу загально принятими кількісними вимірювачами. Вінрозглядається як “здатність до підприємництва”. Ця риса людини дістає своєматеріальне втілення у кінцевих результатах виробництва – у доході, якийотримує підприємиць. Роль здатності до підприємництва надзвичайно важлива. Длятого, щоб якась справа (бізнес) була започаткована, хтось має виявитиініціативу, відшукати незадоволену потребу, придбати засоби виробництва,найняти людей. Щоб розпочате виробництво продовжувало діяти і розвивалось, йогонеобхідно щоденно організовувати. Щоб справа процвітала, хтось має ризикувати:знаходити джерела фінансування, вчасно скорочувати або розгортати виробництво,приймати інші рішення. Всі ці здібності й охоплюються поняттям“підприємництво”.

Ще один значний фактор виробництва –научно-технічний рівень виробництва. За своєю економічною суттєвістюнаучно-технічний рівень виражає ступінь технічної та технологічної досконалостівиробництва. Високий научно-технічній рівень виробництва призводить допідвищення віддачі трудового фактора і капіталу, тобто проявляється через іншіфактори. Одночасно научно-технічний рівень виробництва представляє і самостійнодіючий фактор. Сприяння збільшенню технічного рівня і якості виробляємоїпродукції, тхніко-технологічний процес дозволяє збільшити попит на неї, а цепризводить до зростання цін і обєма продажу, вартості продукту виробництва,який реалізовується. Отже научний, технічний, технологічний прогрес, підвищуючитехнологічний рівень виробництва, утворює ще один значний фактор виробництва.

Сучасне виробництво вступило в новуінформаційну еру. Тому інформацію можна визначити як окремий факторвиробництва.

/>/>/>/>/>/>висновок

Зробивши аналіз взаємодії попиту та пропозиціїна ринках факторів виробництва, можна зробити висновок, що тут діють такі жзакони попиту і пропозиції, як і на ринку кінцевих продуктів і послуг. Але єодна суттєва відмінність. Попит на фактори виробництва з боку бізнесу маєпринципово іншу структуру, ніж попит домашніх господарств на товари та послуги,які пропонує бізнес.

Якщо очикуваний приріст випуску знаходиться вмежах суми витрат фірми, тобто віддача на грошову одиницю одного фактора,перебільшує віддачу інших факторів, то фірма збільшує витрати на даний фактор ізнижує на інші фактори. В цьому смислі фактори для фірми взаємозамінювини:грошова одиниця, яка залучена у виробництво, повинна давати однакову віддачу,куди б вона не була спрямована. Це визначає оптимальну поведінку фірми, якамаксимізує прибуток на ринку факторів виробництва в практичних умовах.

/>/>/>Списоквикористаної літератури

1. Гальперін, Ігнатьєв, Моргунов “Мікроеконміка”-М,1995

2. Грєпенніков, Леусскій, Тарасевич “Мікроекономіка”-М,1994

3. Долан Д., Ліндсей Д. “Мікроекономіка”/Під ред Б.Лесовіка.С-П,1994.448с

4. Львов Ю.А. “Основи і організація бізнеса”-С-П.1995-378с

5. Мікроекономіка.Практікум/Під ред Ю.Огібіна –С-П.1994-432с

Додаток А
Додаток Б
Додаток В
Додаток Г
Додаток Д
Додаток Е

еще рефераты

Еще работы по экономике

Реферат по экономике

Факторы роста производительности труда

1 Сентября 2013